Страница:
зможе мати вiрне уявлення про "брехалiвку", в якiй опинився Андрiй Чумак.
Ця камера таки д i й с н о була натоптана бiдолашними людьми, немов дiжка
оселедцями. Аж здавалося, що тi люди геть позлипалися й вже ©х годi так
просто порозлiплювати. Хтось десь стогнав, хтось десь хрипiв розпачливу
лайку, роздавлюваний людським пресом, але на те нiхто не реагував всерйоз
- кожен оберiгав сво© власнi ребра вiд катастрофи, а хтось з того приводу
скалозубив:
- От, брат, олiйниця!! Терпи, козаче, зараз полетиш на небо та й
похвалишся Боговi, як треба олiю бити!.. Чоррт! Ногу, ногу, товаришi...
людоньки добрi!..
На Андрiя нiхто взагалi не звернув уваги, кожен був зайнятий собою. Та
й не бачив його нiхто, крiм ряду переднiх, а цi переднi, далебi, забагато
бачили всього, щоб ще реагувати на якогось там, хоч би навiть i зовсiм
голого, чоловiка. Андрiй просунувся попри дверi трохи вбiк, до величезно©
парашi й там став. На вiковi парашi (а та релiквiя була завбiльшки з
цистерну -велика залiзна дiжка з вухами, накрита масивним залiзним вiком)
стояло тро людей, мов на трибунi. Помалу Андрiй здерся теж на вiко й став
четвертим на трибунi.
Як тiльки Андрiй опинився на трибунi, десь в далекому кутку камери
вибухнув смiх i почав швидко, ривками поширюватись, мов пожежа. За мить
вся камера гомерично реготалася. Смiх заразливий. Тi, що недавно пищали й
лаялися одчайдушне, стиснутi людським пресом, теж не могли втриматися й
пересновували свiй стогiн корчами смiху...
- Хлопцi! Янгол з неба!..
- Ха-ха-ха-ха!.. Га-га-га!.. Та ти що, чоловiче, штани продав чи
пропив? Га?!
- Агов, земляк! Ти з неба чи на небо?..
- На небо, -сказав Андрiй апатично, зовсiм не здивований загальним
психозом шибеничного смiху. Це нормально..
Хоч на здоровий розум нiби й не було нiчого смiшного в тiм, що в камерi
з'явилася гола людина, але в дiйсностi це таки великий привiд для смiху.
Його взяли за людину, щойно приведену з волi. Серед сiро©, як земля,
саламахи Андрiй кидався в очi сво ю свiжою, бронзовою шкiрою, нiби його
щойно забрали з пляжу, вiд вигод вiльного життя. Ось в цiм i була причина
смiху... Людям взагалi властиво: хорим - заздрити здоровим, слiпим -
заздрити видющим в'язням -.заздрити вiльним... А коли об' кт заздрощi
урiвню ться бiдою до однакового становища - це весело.
Але в'язнi потiшались, мабуть, не так над ним, як над ким iншим, а
може, й над самими собою. По камерi лiтали ядернi фрази, у©дливi дотепи,
саркастичнi словечка - люди ними перекидалися, немов м'ячами, з кутка в
куток i перекочували з кутка в куток хвилi смiху, що то притихав, то знову
спалахував.
- З неба...Ха-ха-ха!..
- I що ж там на небi дума святий Петро? Ми ось сто©мо до нього в
чергу... - це хтось з найдальшого кутка.
- Пiшов з ключами до коменданта, - бовка iнший з другого.
- Житлоплощi в раю забракло для нас... - дода третiй i закiнчу
розпачливо:
- Пiшов питати, чи дозволить слiдчий i там органiзувати "брехалiвку"...
Поскалозубивши, помалу затихли. Про Андрiя теж забули.
Так ось це вона й , та "брехалiвка"! Перед очима була так звана
загальна камера, льох, натоптаний людьми вщерть. Нормально в такiй камерi
мусило б бути 15 - 20 чоловiк, а було в нiй тепер щонайменше 300 осiб. Тут
були люди трьох поколiнь - старi, середнi й зовсiм юнi. Кожно© хвилини
когось приводили, когось виводили. Причому, процедура приводження була
дуже коротка, а процедура виводження дуже довга. Приведеного просто пхали
в камеру та й уже, а щоб вивести людину, треба було вiдбути досить довгу
мороку - спершу в кормушку встромлялася голова оперативника й шипiла "на
Бе", "на Ме", а тодi йшла по камерi хвиля вiдгукiв - всi, хто був "на Бе"
чи "на Ме", говорили сво© прiзвища, так поки хвиля не натрапляла на
потрiбне прiзвище, немов на каменюку, й зупинялася вiд голосу
оперативника:
- "Давай збирайся на допрос!" або "Давай з вещами!" Тодi людина
видиралася одчайдушне з гливко© саламахи, немов муха з макiтри липко©
меляси, обриваючи на собi решту лахмiття, мокрого вiд поту, й випадала в
коридор з "вещами" чи без "вещей".
Пiвгодини минуло, але Андрiя нiхто не кликав. Минуло двi години - нiхто
по нього не приходив, так само як нiхто й не приносив одежi. Вiд довгого
стояння та балансування, щоб не впасти на голови людям, все на ньому
потерпло, вже ломило костi, але не було нiякого виходу з тако© "стоячо©"
ситуацi©. Це ще й добре мiсце вiн мав, не один, мабуть, йому заздрив. Так
минуло кiлька годин. Потiм минув увесь день i настав вечiр. Нiхто ©х анi
годував, анi по©в - люди млiли, скiмлили вiд безмежно©, безсило©, нi до
кого не адресовано© лютi, розпачу, вiдчаю. А здебiльшого мовчали. Смiх уже
був не смiшний, i будь-який кiнець бажаний i благословенний. Мабуть, на
таких "брехалiвках" добре заробля тюремна адмiнiстрацiя, заощаджуючи
хлiб, цукор i все iнше, що належиться в'язням "по закону", - думав мляво
Андрiй знiчев'я.
Прийшов вечiр, i вперше Андрiй не почув команди "спати", бо це було б
вершком безглуздя, й не було, мабуть, такого дурного наглядача, котрий
додумався би кинути в таку "брехалiвку" рекорд швидкостi, рекорд
забудькуватостi тощо. А це був би рекорд безглуздя - подати до
"брехалiвки" команду: "Лягай спати!"
А все ж таки люди спали. Позлипалися в суцiльну масу, в глевку брилу
людського м'яса й ганчiр'я i так стоячи спали. Не спали тiльки тi
нещасливцi, що стояли на вiковi релiквi©... Хоча один i тут приноровився
спати, уткнувшись в куток i спираючись другим боком на товаришiв, що,
хоч-не-хоч, мусили його пiдтримувати, аби самим не попадати.
Андрiй уже скучав за камерою ч. 49, як за домом. "Що то там хлопцi
роблять тепер?" I здавалася вона такою рiдною, такою бажаною порiвняно з
цi ю "брехалiвкою".
Десь бiля пiвночi вiдчинилася тихо кормушка й перед вiконечком став
зовсiм молодесенький оперативник, ще хлоп'я, яке, очевидно, з романтичних
поривiв, начитавшись поетичних славословлень якого-небудь Шульги-Шульженка
або Сосюри про "легендарнi", "геро©чнi" "органи революцiйно© законностi й
правосуддя", пiшло охочекомонно в тi "органи правосуддя" працювати. Та й
потрапило в чортове колесо. Те хлоп'я, в погано припасованiй на нього
унiформi, тримало перед носом якийсь папiрець, i силкувалося його
прочитати, й не могло, хвилювалося, червонiло та блiдло, квапилось, але
нiяк не могло прочитати. Позирало розгублено в камеру й знову в папiрець -
аж сльози виступили йому на очах. Закрило кормушку, й через хвилю знову
вiдкрило, та все крутило той проклятий папiрець. Видно, що хлопець
потрапив у прикру ситуацiю й не знав, як з не© вийти: бiгти назад до того,
хто писав, i перепитувати - це значить втратити мiсце й ще хтозна, що буде
пiсля того, питати ж у коридорного- це значить осмiшитись. Збивши на
потилицю кашкета, хлопець зиркнув у камеру, зустрiвся з Андрi вим поглядом
i, почервонiвши по самi вуха, розгублено пробелькотав:
- Пишуть!.. чорт би ©х забрав от... Потiм озирнувся по коридору,
просунув голову аж всередину й пошепки запитав у Андрiя:
- Ви грамотнi?..
- Трохи, - сказав Андрiй.
- Що це тут написано? - простяг вiн Андрi вi папiрець з чисто дитячою
довiрливiстю.
Андрiй подивився в папiрець - там стояло його власне iм'я й прiзвище.
Тодi, нагнувшись до самого вiконечка, щоб не зрадити хлопцево©
довiрливостi, та мниче й суворо прошепотiв:
- "Чумак Андрiй" тут написано...
Хлопець вихопив папiрця й дiловито зачинив кормушку. По хвилi вiдчинив
©©, насупився не знати як грiзно, блиснув очима гостро й прошепотiв у
камеру:
- На "Чи"!
- Чумак! - сказав Андрiй серйозно й голосно. - Цебто я!
- Ви?! - хлоп'я зовсiм розгубилося, аж забуло, що йому далi робити,
нарештi пролепетало:
-Зберiться на допрос... Без вещей...
- Вже зiбрався! - вiдгукнувся Андрiй, пiдбадьорюючи свого стража.
Дверi вiдчинилися, й Андрiй опинився в коридорi "без вещей". Вглядiвши
iдеально голу свою жертву, хлопець розгубився:
- А одежа ж де Ваша? Га?
- Так що нема , брат.
- А як же ж тепер?
- Не знаю. Веди так.
Тут втрутився наглядач:
- Через почему такой голий?!
- Гм... Через глупоту...
- Нiззя!
- Ясно, що "нiззя", але з твого "нiззя" штани не вийдуть.
- От бiда! - це хлоп'я-оперативник суворо й безпомiчно в той же час. -
Та де ж Вашi штани й усе?! Так же не можу я...
- В сорок дев'ятiй камерi, брат! Якщо не забрало начальство.
- Ага! Так паняй з ним до дижурки! - нарештi знайшовся наглядач, -
бистро!
I от вони "бистро" помандрували. Розгублений страж навiть забув
скомандувати - "РУКИ НАЗАД!", тим порушивши правило водження арештантiв. I
так "бистро" вони ходили довгенько, сюди та туди, раз по раз стаючи носом
до стiни (власне, ставав лише Андрiй, а страж давав сигнал), бо мимо гнали
вчвал в'язнiв з руками, закладеними за спину. Обкружляли вони пiвтюрми,
доки нарештi добралися до Андрi вих штанiв.
В камерi всi наполохалися, коли в годину по пiвночi в вiдчинених дверях
з'явився Андрiй, немов Адам на брамi раю, вигонений з того раю архангелом.
Всi були здивованi, бо такого ще, далебi, не траплялося в ©хнiй практицi,
щоб голiсiнького чоловiка водили десь цiлiсiнький день. Але пояснювати
було нiколи - в вiдчинених дверях стояв малесенький суворий оперативник i
дуже сердитий наглядач, що квапив. I Андрiй квапився. Але не для наглядача
квапився, а для свого симпатичного стража, що ма ось вести його зараз
уперше до чистилища, або, вiрнiше, - до першо© сфери Дантового пекла, як
той Вергiлiй свого Алiгi рi. Тiльки ж це зовсiм манюсiнький Вергiлiй, та
ще й геть-чисто змодернiзований, - i такий же буде в нього й Алiгi рi...
Черевики Андрi вi в результатi трусу були пошкодженi - зовсiм
пооддирано устiлки всерединi, - але не було коли журитися тим. Андрiй
спершу одягнувсь, а потiм взяв черевики в руки й, переступаючи через ноги,
животи й голови сво©х товаришiв, обережно намацуючи ногами мiсце, де б
можна стати й не придушити сплячих i не сплячих, вийшов у коридор. В
коридорi взув черевики, й вони пiшли.
Пiшли в невiдоме. В першу сферу загадкового, змодернiзованого,
iндустрiалiзованого, науково устаткованого пекла, призначеного для
незчисленних i найбiльших грiшникiв, iменованих "ворогами народу" з кра©ни
соцiалiзму.
ЧАСТИНА ДРУГА
Зда ться, в Миколи Кулiша в "Народному Малахi вi" робiтникiв патетично
названо "гегемонами". I хоч того епiтета вжив напiвбожевiльний i
анекдотичний "реформатор" роду людського Нармахнар, вiн же мiщанин з села
Вчорашнього - Малахiй Стаканчик, якому заскочила клепка за клепку вiд
"голубих мрiй" та вiд чемного до нього ставлення швейцарiв "пролетарського
Олiмпу", але та характеристика робiтничого класу Андрi вi заiмпонувала. Г
е г е м о н и!
Заiмпонувала ця назва Андрi вi не тому, що вона, так би мовити,
витiкала з тези про диктатуру пролетарiату, з теоретичних побудов
офiцiйно© пропаганди, а тому що вона вiдповiдала настановi гордо©
Андрi во© душi й серця - бо вiн iменно за такий вважав свiй клас. Г е г е
м о н и. Тi, що зробили революцiю й здобули владу, розламавши росiйську
iмперiю на скалки. Господарi землi, й неба, i надр в його Батькiвщинi.
Володарi академiй, банкiв, унiверситетiв, мистецтва i збро© - на суходолi,
на морi й в повiтрi... Хай це тепер теоретично... Але вони здобули ж все
це не теоретично! I вони законними всього того володарями.
Так звик думати Андрiй. Увесь шевченкiвський пафос i гнiв, що його вiн
увiбрав у себе, знайшов, на його думку, сво довершення насамперед саме в
його класi i це ж вiн здiйснив пророцтво великого генiя нацi© -
"Заговорить i Днiпро, i гори!"... Вiн гордився приналежнiстю до такого
класу. З цим почуттям гордостi вiн зрiс. На ньому, на тому почуттi,
оформилась його душа й серце, й навряд чи якийсь дворянин колись бiльше
пишався зi свого соцiального стану й зi свого походження, як пишався
Андрiй зi свого. I навряд чи якийсь дворянин бiльш гордо тримав свою
голову, анiж Андрiй. Вiн звик ходити по сво©й землi саме як ©© господар i
пан. I це почуття було основою його душi й свiтосприймання. Вiдбери це
почуття - i Андрiя нема . Вiн належав до того поколiння, що разом iз
старшими прийшло зухвало в iсторiю й вiдчинило само собi й сво му класу
дверi грудьми, офiрувавши за те свою молодiсть зелену й буйну, ще майже
дiтьми бувши. Отакий Корчагiн з "Як гартувалася сталь" Островського. Але
не лiтературний, а реальний. Отакий романтик, хрещений в огнi й бурi
революцi© й фанатично вiруючий в iсторичну мiсiю свого класу, але не за
приписами офiцiйно© полiтично© спекуляцi© й не в iм'я ©© iнтересiв, а за
приписами свого серця й в iм'я iнтересiв свого народу. Того народу, що
мусить бути гегемоном на сво©й землi. А його клас -- його авангард.
I ось через це Андрi вi нiяк не вкладалося в головi, що його може хтось
торкнути пальцем. Вiн цього не мiг собi уявити. Вiн бачив "торкнутих
пальцем" Георгiанi, й Васильченка, й Ягельського, чув багато авторитетних
тверджень, але уявити того це мiг. I саме по вiдношенню до себе. Це
неможливо. Горда його душа не здiбна була того навiть припустити. Глибоко
був певен, що його нiхто й не зачепить пальцем. Адже колись вiн тут був...
Правда, вони його поставили були в надзвичайно тяжкий режим, правда, вони
його засудили нарештi на багато рокiв каторги, але нiхто з них не посмiв
торкнути його пальцем тут - кричали, давили морально й психiчно, вiн же ©х
iгнорував, саме як представник свого панiвного класу. Коли, наприклад,
його мову один необачний суб' кт з ГПУ, зам. нач. СПО - Герсонський,
назвав "собачою мовою", то вiн йому улаштував такий тарарам, що тому тошно
стало, а власник "собачо© мови" оголосив голодiвку, аж поки не досяг
втручання в цю справу прокурора республiки й покарання невдалого фiлолога
з ГПУ. Хай то було, може, покарання сповидне, але все-таки то було
доказом, що офiцiйно тут не смiли не тiльки торкати його пальцем, а й
називати його мову "собачою".
Нi, нiхто не посмi прикладати до нього рук.
Такi думки й такi почуття товчуться в головi i в серцi, випихаючи геть
тривогу, скрiпляючи душу оптимiзмом i снагою незахитано© гордостi.
Гордостi представника класу-гегемона.
Гегемон iде на Олiмп!..
...I тiльки десь незнищима тая тривога вiбру уперто перед загадковою
перспективою, як перед завданням з багатьма невiдомими.
Вони пiдiймаються крутими, яскраво освiтленими сходами попiд гамаками в
годину по пiвночi - попереду Андрiй iз закладеними за спину руками, а за
ним його "архангел" - малесенький оперативник. Андрiй iде тяжкою,
повiльною ходою, дивлячись пiд ноги на широкi гранiтовi плити сходiв, i
маленький оперативник не насмiлю ться його пiдганяти, хоч навколо в самiй
атмосферi вiдчува ться великий поспiх i нервозний божевiльний темп. Пiсля
гробово© тишi й тьмяного свiтла тюремних присмеркових коридорiв тут, в
управлiннi, куди ©х випущено з тюрми крiзь вузесенькi, обкованi залiзом
дверi просто на сходинi обвiшанi цирковими тенетами, - слiпуче яскраво, i
повiтря вiбру вiд невиразного шуму й гудiння, нагадуючи фабрику, що
працю нiчну змiну. Вестибюлi, сходи й коридори, що вразили були Андрiя в
недiлю сво ю порожнечею й запиленою нудьгою, не можна тепер впiзнати,
Вiдчува ться, що в цьому будинковi йде десь шалена, напружена робота. I цi
цирковi тенета свiдчать про ступiнь психiчно© наснаги вiд тi © "роботи".
Ну i ну!.. Андрiй iде з iнтересом. Вiн хоче те все бачити. Вiн в одному
певен - що там, куди вiн iде, не чорти а рогами, а звичайнi люди... Люди!
I от цiкаво, як те все вигляда .
Раз по раз ©х обганяють мовчазнi пари, женучи вчвал,- сiра, згорблена
постать попереду iз закладеними за спину руками i зiпрiлий оперативник
позаду. I такi ж мовчазнi пари трапляються назустрiч або й цiлi групи
захеканих оперативникiв, що гарячкове й хапливо щось тягнуть, немов
крадене, спiшачи його заховати мерщiй. При таких зустрiчах Андрi©в
"архангелик" кричить перелякано "Обернись!"- i Андрiй ста обличчям до
стiни. Вiн не ма права нiчого бачити, крiм латки рудо© панелi. Одначе вiн
зауважу кутиком ока, що й тi, кого ведуть, i тi, що ведуть, позначенi
якимсь спiльним тавром - у перших воно вида ться тавром тупого вiдчаю, в
других - переляку й остраху. Коли оказiя мина , хлоп'я велить iти далi, й
вони йдуть. Звiдкiлясь чути нiби приглушенi грюкоти, несамовитi злобнi
вигуки i... розпачливе гарчання? Зда ться, гарчання. То, може, десь
перiщать якихось тварин, скажiмо, тресують собак, i вони скавулять
непритомно десь, не то вгорi, не то внизу, а чи десь збоку, за герметичне
закритими дверима. А може, то лиш так зда ться, може, то лиш гуде
несамовито невиспана голова пiд навалою сну i втоми?
Маленький оперативник нерву ться, вiн хоче Андрiя пiдiгнати, але чомусь
не насмiлю ться, лиш наступа на п'яти, та Андрiй не реагу , i тому вони
йдуть не як iншi, не бiжать, як всi отi засапанi й переляканi, а тяжко
помалу сурганяться нагору.
Коли вони обходили вiндову клiтку на третьому поверсi, Андрiй аж
зупинився вiд блискавичного вiдруху пам'ятi... 1932 рiк... Тодi тут було
Всеукра©нське управлiння ОГПУ; його отак теж вели на допит - в пальто
наопашки, в розшнурованих ботинках на босонiж, взятий з самотньо© келi© i
супроводжуваний двома аргатами, вiн вийшов з вузеньких обкованих залiзом
дверей, що сполучають тюрму з управлiнням, i обходив оцю вiндову клiтку...
Йшов у супроводi посиленого конвою. Думав про методи оборони на наступнiй
"ставцi" i раптом... - побачив свого вчителя й натхненника! Ось на цiм
самiм мiсцi в i н стояв разом з другим. Низенький, сухорлявий, з великими
очима, з широкими чорними бровами i смутний-смутний. Вони ждали на вiнду,
викликанi, очевидно, на черговий контроль до цi © установи, що хоч i не
була культурно-мистецькою iнституцi ю, але завiдувала душами всiх митцiв i
романтикiв. Це був Микола Хвильовий. Бог, на якого Андрiй молився з усiма
сво©ми товаришами. Андрiй колись мав щастя познайомитися з ним особисто.
Цей маленький чоловiк ще до знайомства був провiдною зорею його молодостi,
а день, коли Андрiй з ним познайомився, був найщасливiшим днем в його
життi, ©х познайомив брат Микола, що, виявилося, товаришував з Хвильовим
ще в часи громадянсько© вiйни i що стрiв його пiсля довгих рокiв розлуки в
Харковi, пiд час сво © вiзити до меншого брата. Тодi Хвильовий не звернув,
зда ться, на Андрiя жодно© уваги, бо що для нього був якийсь там студент,
хоч би й авiаiнституту? Але то не ма значiння. Вiн не обов'язково мусить
знати всiх, хто на нього, молиться. Пiзнiше вони бачилися ще кiлька разiв
у знаменитого авiаконструктора й приятеля Хвильового - iнженера Калiнiна,
в якого Андрiй був молодшим асистентом... Тодi перед Андрi м стелилася
головокрутна кар' ра, але все перерiшив цей сухорлявий фанатик, сам того
не знаючи, просто самим сво©м iснуванням на цьому свiтi. Андрiй офiрував
все i свою кар' ру тiй iде©, яка рухала цi ю людиною... I от, вийшовши
з-за вiндово© клiтки, Андрiй несподiвано усторч зустрiвся з великими
смутними очима. Тi очi враз поширилися вражено. Учитель його впiзнав, сам
того не знаючи, що вiн учитель. Вiн просто впiзнав Миколиного брата й
асистента свого приятеля. Але не подав виду. А може, й не звернув уваги?
Удав незнайомого? В кожнiм разi, вiн не поворухнув жодним м'язком.
Андрiй теж удав байдужого, незнайомого. Вiн проходив мимо, не
затримуючись.
А як порiвнявся, - Хвильовий ледь-ледь помiтно кивнув головою...
Серце Авдрi ве затрепетало: "Впiзнав! В кожнiм разi, без сумнiву,
угадав той трагiчний, невидимий зв'язок мiж сво ю тяжкою журбою i ось
таким фактом - що цю молоду, з таким буйним русявим чубом людину ось так
ведуть аж два аргати".
Вже пiдiймаючись по сходах, Андрiй глянув нишком униз i побачив, як
Хвильовий штовхнув лiктем другого свого друга - й щось шепнув, а сам
дивився вгору, i вiдводячи очей... Скiльки було в тiм поглядi
невисловлего!! Андрi ве серце гупало, як навiжене: "Упiзнав! Вiн
безперечно впiзнав! У тому зеленому юнаковi, якого, може i не помiчав
колись, упiзнав вiдважного вояка, змужнiлого самотнiх келiях i посивiлого
в вогневiй пробi..."
Цього погляду Андрiй нiколи не мiг забути. Йому здалося тодi, що тi очi
несамовито пломенiли й кричали криком "Тримайся, товаришу!"
Цi очi завжди стояли перед Андрi м, i, може, це й дало йому силу тодi
так багато витримати й не зломитися.
Тепер тi очi знову стали перед ним. Андрiй ступа понуро й намага ться
з усi © сили бути байдужим. Чу тривожний гомiн, яким наснажена атмосфера,
дума про те, що ось цi ось тенета висять тут тому, що багато вiдважних,
позначених тим самим тавром, що й той одчайдушний романтик з полум'яними
очима, не витримують гiрко© чашi, але не хочуть здаватись i кидаються
сторч головою в прольоти межи сходами, утiкаючи геть зi шляху на Голгофу в
прiрву небуття, - дума над цим i намага ться бути байдужим. I вiн i
справдi вже байдужий. Йому знайомий цей стан - то iнстинкт самозахисту
зумисне притуплю нерви, заощаджуючи ©х, бо ж ©м належить витримати
занадто великi iспити, перед ними будуть занадто реальнi жахи i небезпеки,
щоб ще шарпати ©х жахами уро ними. Вiн дивиться пiд ноги i бачить на сiрих
плитах сходiв маленькi свiжi червою краплi. Краплi кровi. Але вiн зна , що
то не краплi кровi... Так i колись на цих самих сходах, куди його водили
ночами, були теж краплi, що розмазувалися пiд ногами, - та тiльки ж то
були не краплi кровi, а краплi червоно© фарби, спецiально накрапанi, щоб
замутити йому душу, хитрими й пiдступними слiдчими. Принаймнi вiн так себе
переконав тодi... Андрiй переступа через розбризканi бордовi зiрочки на
сiрих плитах, не смiючи на жодну з них наступити, i зiходить на четвертий
поверх. Вiн ловить себе на тiм, що хотiв би, щоб кiнечний пункт його
мандрiв був уже на цiм поверсi, бо ж найстрашнiшi поверхи п'ятий i шостий.
При розмовi про цi поверхи найзавзятiшi арештанти нишкнуть, навiть
"троглодит" Краснояружський затина ться й притишу голос. Там нiби найвища
i найтяжча сфера новiтнього пекла, уготована найбiльшим злочинцям - т. зв.
"шпигунам", "повстанцям", "вiйськовим зрадникам вiтчизни". Може, тому саме
з кожним пройденим поверхом Андрi вi все тяжче зберiгати спокiй. "Хай би
вже це було на четвертiм поверсi!"
Але на четвертiм поверсi оперативник не сказав "просто", як то ждав
Андрiй, а сказав "давай вище!" I вони пiшли вище. Тепер уже з кожною
приступкою Андрiй вiдчува , що йому щось занадто важко йти, i не тому, що
кiлькiсть пройдених приступок збiльшу ться, а тому, що кiлькiсть тих, якi
належить ще пройти, зменшу ться. З кожною приступкою Андрiй все дужче
зцiплю зуби.
Нарештi вони зiйшли. На п'ятому поверсi оперативник сказав "просто!" -
вони перейшли вестибюль навскоси i звернули в коридор влiво.
- Обернiться! - сказав маленький оперативник жалiсно, коли вони дiйшли
до середини довжелезного коридора й зупинилися бiля якихось дверей з
трьохзначним числом номера над ними. Андрiй, намагаючись зберiгати
максимальний спокiй, обернувся до стiни, а оперативник постукав у дверi.
Блискуча навощена пiдлога - паркет в ялинку - аж слiпить,
вiддзеркалюючи гроно молочних пухирiв на стелi. У великiй кiмнатi
по-парадному чисто i просторо, багато свiжого повiтря i тонкий запах
папiроси. Крiм стола, в кiмнатi ще пара дубових стiльцiв при стiнi i один
стiлець бiля дверей, але цi скромнi меблi не заповнюють порожнечi. Велике
вiкно, заставлене дротяним млиновим решетом, величезна гардина звиса
збоку, зiбрана в пишнi складки скабкою, як театральна завiса. Все це
зауважив Андрiй в одну блискавичну мить, переступивши порiг i зупинившись
бiля нього по знаку свого маленького "архангела".
Пiдiйшовщи до нерухомо© постатi, "архангелик" хвацько стукнув обцасами
i подав ордер. А потiм, дiставши пiдпис на тiм ордерi, що його зробила
постать за столом, не пiдвiвши голови, окрутнувся й шпарко вийшов, неначе
втiк геть, лише, виходячи, показав Андрi вi рукою на стiлець, неначе
промовив без слiв злякано: "Сiдайте ось тут".
Андрiй постояв хвилинку й сiв. Сидiв, пильно дивлячись на зiгнуту
постать пiд зеленим абажуром, що так занурилася в папери. Постать пiдвела
голову - i Андрiй трохи навiть здивувався... Обличчя переляканого
"архангелика", що ще стояло у вiччу, видавалося якоюсь помилкою перед тим,
що вiн бачив. Почуття якогось розчарування майнуло на мить, вбачаючи тут
явну непошану до сво © "контрреволюцiйно©" персони. Виходить, що вiн сам
себе занадто переоцiнив...
Перед ним був зовсiм зелений юнак, досить симпатичний i добродушний з
вигляду. Сiрi втомленi очi його трохи глузливо посмiхалися, а обличчя було
досить на©вне i блiде. Пасемко русявого чуба спада на брову. Вiн в
цивiльнiй одежi, в снiжно-бiлiй решетилiвськiй сорочцi, схопленiй повище
лiктiв гумками. В ротi трима папiросу i пересову ©© з кутка в куток,
намагаючись одвести тонюньку цiвку диму вiд очей. Дивиться на Андрiя,
вивчаючи його обличчя i всю постать i витримуючи довжелезну павзу.
- Ну - с...промовив юнак нарештi спокiйно й досить iронiчно. - Так оце
ви й отакий от Чумак? Ну i що ж ви скажете?
Андрiй не був приготований до такого "слiдчого" й розгубився, не знав,
на яку ступити. Вiн приготувався (приправився) був до найгiрших страхiть i
до найбрутальнiшо© психiчно© атаки, до чорт зна чого, а тут от такий
пасус. Одначе досвiдчена арештантська душа сигналiзувала: "Обережно!" Та
юнак був тим часом суцiльне заперечення до того "обережно" - вiн заскалив
око, подивився якусь мить на безсловесного гостя i враз весело засмiявся:
- Е-е, та ви, бачу, не в курсi справи. А чи, може, менi вас
перехвалили. Менi сказали, що ви вiдважна й прямолiнiйна людина i "свiй
парень в доску", з яким легко буде вести справу. А ви, я бачу... Гм...
(Юнак нахмурився й змiнив тон). - Отже, я ваш слiдчий. Називаюсь С е р г
в. Прошу любить i жалувать. А ви назива тесь Чумак. Ваша голова,
громадянине Чумак, в мо©х руках. Ви зрозумiли?
- Майже.
Андрiй з хоробливою цiкавiстю думав, чи знають вони про нього що-небудь
важливе, чи нi, а вголос на слова слiдчого вiдповiв обережно оте "майже".
- Ну, от, ви, я бачу, весело© вдачi. Це добре. Бо з поганою вдачею вам
тут було б i зовсiм погано. Сподiваюсь, що ви вже достатньо уявля те собi,
що ви прийшли сюди не на прогулянку i що перебува те не на курортi. Чи,
Ця камера таки д i й с н о була натоптана бiдолашними людьми, немов дiжка
оселедцями. Аж здавалося, що тi люди геть позлипалися й вже ©х годi так
просто порозлiплювати. Хтось десь стогнав, хтось десь хрипiв розпачливу
лайку, роздавлюваний людським пресом, але на те нiхто не реагував всерйоз
- кожен оберiгав сво© власнi ребра вiд катастрофи, а хтось з того приводу
скалозубив:
- От, брат, олiйниця!! Терпи, козаче, зараз полетиш на небо та й
похвалишся Боговi, як треба олiю бити!.. Чоррт! Ногу, ногу, товаришi...
людоньки добрi!..
На Андрiя нiхто взагалi не звернув уваги, кожен був зайнятий собою. Та
й не бачив його нiхто, крiм ряду переднiх, а цi переднi, далебi, забагато
бачили всього, щоб ще реагувати на якогось там, хоч би навiть i зовсiм
голого, чоловiка. Андрiй просунувся попри дверi трохи вбiк, до величезно©
парашi й там став. На вiковi парашi (а та релiквiя була завбiльшки з
цистерну -велика залiзна дiжка з вухами, накрита масивним залiзним вiком)
стояло тро людей, мов на трибунi. Помалу Андрiй здерся теж на вiко й став
четвертим на трибунi.
Як тiльки Андрiй опинився на трибунi, десь в далекому кутку камери
вибухнув смiх i почав швидко, ривками поширюватись, мов пожежа. За мить
вся камера гомерично реготалася. Смiх заразливий. Тi, що недавно пищали й
лаялися одчайдушне, стиснутi людським пресом, теж не могли втриматися й
пересновували свiй стогiн корчами смiху...
- Хлопцi! Янгол з неба!..
- Ха-ха-ха-ха!.. Га-га-га!.. Та ти що, чоловiче, штани продав чи
пропив? Га?!
- Агов, земляк! Ти з неба чи на небо?..
- На небо, -сказав Андрiй апатично, зовсiм не здивований загальним
психозом шибеничного смiху. Це нормально..
Хоч на здоровий розум нiби й не було нiчого смiшного в тiм, що в камерi
з'явилася гола людина, але в дiйсностi це таки великий привiд для смiху.
Його взяли за людину, щойно приведену з волi. Серед сiро©, як земля,
саламахи Андрiй кидався в очi сво ю свiжою, бронзовою шкiрою, нiби його
щойно забрали з пляжу, вiд вигод вiльного життя. Ось в цiм i була причина
смiху... Людям взагалi властиво: хорим - заздрити здоровим, слiпим -
заздрити видющим в'язням -.заздрити вiльним... А коли об' кт заздрощi
урiвню ться бiдою до однакового становища - це весело.
Але в'язнi потiшались, мабуть, не так над ним, як над ким iншим, а
може, й над самими собою. По камерi лiтали ядернi фрази, у©дливi дотепи,
саркастичнi словечка - люди ними перекидалися, немов м'ячами, з кутка в
куток i перекочували з кутка в куток хвилi смiху, що то притихав, то знову
спалахував.
- З неба...Ха-ха-ха!..
- I що ж там на небi дума святий Петро? Ми ось сто©мо до нього в
чергу... - це хтось з найдальшого кутка.
- Пiшов з ключами до коменданта, - бовка iнший з другого.
- Житлоплощi в раю забракло для нас... - дода третiй i закiнчу
розпачливо:
- Пiшов питати, чи дозволить слiдчий i там органiзувати "брехалiвку"...
Поскалозубивши, помалу затихли. Про Андрiя теж забули.
Так ось це вона й , та "брехалiвка"! Перед очима була так звана
загальна камера, льох, натоптаний людьми вщерть. Нормально в такiй камерi
мусило б бути 15 - 20 чоловiк, а було в нiй тепер щонайменше 300 осiб. Тут
були люди трьох поколiнь - старi, середнi й зовсiм юнi. Кожно© хвилини
когось приводили, когось виводили. Причому, процедура приводження була
дуже коротка, а процедура виводження дуже довга. Приведеного просто пхали
в камеру та й уже, а щоб вивести людину, треба було вiдбути досить довгу
мороку - спершу в кормушку встромлялася голова оперативника й шипiла "на
Бе", "на Ме", а тодi йшла по камерi хвиля вiдгукiв - всi, хто був "на Бе"
чи "на Ме", говорили сво© прiзвища, так поки хвиля не натрапляла на
потрiбне прiзвище, немов на каменюку, й зупинялася вiд голосу
оперативника:
- "Давай збирайся на допрос!" або "Давай з вещами!" Тодi людина
видиралася одчайдушне з гливко© саламахи, немов муха з макiтри липко©
меляси, обриваючи на собi решту лахмiття, мокрого вiд поту, й випадала в
коридор з "вещами" чи без "вещей".
Пiвгодини минуло, але Андрiя нiхто не кликав. Минуло двi години - нiхто
по нього не приходив, так само як нiхто й не приносив одежi. Вiд довгого
стояння та балансування, щоб не впасти на голови людям, все на ньому
потерпло, вже ломило костi, але не було нiякого виходу з тако© "стоячо©"
ситуацi©. Це ще й добре мiсце вiн мав, не один, мабуть, йому заздрив. Так
минуло кiлька годин. Потiм минув увесь день i настав вечiр. Нiхто ©х анi
годував, анi по©в - люди млiли, скiмлили вiд безмежно©, безсило©, нi до
кого не адресовано© лютi, розпачу, вiдчаю. А здебiльшого мовчали. Смiх уже
був не смiшний, i будь-який кiнець бажаний i благословенний. Мабуть, на
таких "брехалiвках" добре заробля тюремна адмiнiстрацiя, заощаджуючи
хлiб, цукор i все iнше, що належиться в'язням "по закону", - думав мляво
Андрiй знiчев'я.
Прийшов вечiр, i вперше Андрiй не почув команди "спати", бо це було б
вершком безглуздя, й не було, мабуть, такого дурного наглядача, котрий
додумався би кинути в таку "брехалiвку" рекорд швидкостi, рекорд
забудькуватостi тощо. А це був би рекорд безглуздя - подати до
"брехалiвки" команду: "Лягай спати!"
А все ж таки люди спали. Позлипалися в суцiльну масу, в глевку брилу
людського м'яса й ганчiр'я i так стоячи спали. Не спали тiльки тi
нещасливцi, що стояли на вiковi релiквi©... Хоча один i тут приноровився
спати, уткнувшись в куток i спираючись другим боком на товаришiв, що,
хоч-не-хоч, мусили його пiдтримувати, аби самим не попадати.
Андрiй уже скучав за камерою ч. 49, як за домом. "Що то там хлопцi
роблять тепер?" I здавалася вона такою рiдною, такою бажаною порiвняно з
цi ю "брехалiвкою".
Десь бiля пiвночi вiдчинилася тихо кормушка й перед вiконечком став
зовсiм молодесенький оперативник, ще хлоп'я, яке, очевидно, з романтичних
поривiв, начитавшись поетичних славословлень якого-небудь Шульги-Шульженка
або Сосюри про "легендарнi", "геро©чнi" "органи революцiйно© законностi й
правосуддя", пiшло охочекомонно в тi "органи правосуддя" працювати. Та й
потрапило в чортове колесо. Те хлоп'я, в погано припасованiй на нього
унiформi, тримало перед носом якийсь папiрець, i силкувалося його
прочитати, й не могло, хвилювалося, червонiло та блiдло, квапилось, але
нiяк не могло прочитати. Позирало розгублено в камеру й знову в папiрець -
аж сльози виступили йому на очах. Закрило кормушку, й через хвилю знову
вiдкрило, та все крутило той проклятий папiрець. Видно, що хлопець
потрапив у прикру ситуацiю й не знав, як з не© вийти: бiгти назад до того,
хто писав, i перепитувати - це значить втратити мiсце й ще хтозна, що буде
пiсля того, питати ж у коридорного- це значить осмiшитись. Збивши на
потилицю кашкета, хлопець зиркнув у камеру, зустрiвся з Андрi вим поглядом
i, почервонiвши по самi вуха, розгублено пробелькотав:
- Пишуть!.. чорт би ©х забрав от... Потiм озирнувся по коридору,
просунув голову аж всередину й пошепки запитав у Андрiя:
- Ви грамотнi?..
- Трохи, - сказав Андрiй.
- Що це тут написано? - простяг вiн Андрi вi папiрець з чисто дитячою
довiрливiстю.
Андрiй подивився в папiрець - там стояло його власне iм'я й прiзвище.
Тодi, нагнувшись до самого вiконечка, щоб не зрадити хлопцево©
довiрливостi, та мниче й суворо прошепотiв:
- "Чумак Андрiй" тут написано...
Хлопець вихопив папiрця й дiловито зачинив кормушку. По хвилi вiдчинив
©©, насупився не знати як грiзно, блиснув очима гостро й прошепотiв у
камеру:
- На "Чи"!
- Чумак! - сказав Андрiй серйозно й голосно. - Цебто я!
- Ви?! - хлоп'я зовсiм розгубилося, аж забуло, що йому далi робити,
нарештi пролепетало:
-Зберiться на допрос... Без вещей...
- Вже зiбрався! - вiдгукнувся Андрiй, пiдбадьорюючи свого стража.
Дверi вiдчинилися, й Андрiй опинився в коридорi "без вещей". Вглядiвши
iдеально голу свою жертву, хлопець розгубився:
- А одежа ж де Ваша? Га?
- Так що нема , брат.
- А як же ж тепер?
- Не знаю. Веди так.
Тут втрутився наглядач:
- Через почему такой голий?!
- Гм... Через глупоту...
- Нiззя!
- Ясно, що "нiззя", але з твого "нiззя" штани не вийдуть.
- От бiда! - це хлоп'я-оперативник суворо й безпомiчно в той же час. -
Та де ж Вашi штани й усе?! Так же не можу я...
- В сорок дев'ятiй камерi, брат! Якщо не забрало начальство.
- Ага! Так паняй з ним до дижурки! - нарештi знайшовся наглядач, -
бистро!
I от вони "бистро" помандрували. Розгублений страж навiть забув
скомандувати - "РУКИ НАЗАД!", тим порушивши правило водження арештантiв. I
так "бистро" вони ходили довгенько, сюди та туди, раз по раз стаючи носом
до стiни (власне, ставав лише Андрiй, а страж давав сигнал), бо мимо гнали
вчвал в'язнiв з руками, закладеними за спину. Обкружляли вони пiвтюрми,
доки нарештi добралися до Андрi вих штанiв.
В камерi всi наполохалися, коли в годину по пiвночi в вiдчинених дверях
з'явився Андрiй, немов Адам на брамi раю, вигонений з того раю архангелом.
Всi були здивованi, бо такого ще, далебi, не траплялося в ©хнiй практицi,
щоб голiсiнького чоловiка водили десь цiлiсiнький день. Але пояснювати
було нiколи - в вiдчинених дверях стояв малесенький суворий оперативник i
дуже сердитий наглядач, що квапив. I Андрiй квапився. Але не для наглядача
квапився, а для свого симпатичного стража, що ма ось вести його зараз
уперше до чистилища, або, вiрнiше, - до першо© сфери Дантового пекла, як
той Вергiлiй свого Алiгi рi. Тiльки ж це зовсiм манюсiнький Вергiлiй, та
ще й геть-чисто змодернiзований, - i такий же буде в нього й Алiгi рi...
Черевики Андрi вi в результатi трусу були пошкодженi - зовсiм
пооддирано устiлки всерединi, - але не було коли журитися тим. Андрiй
спершу одягнувсь, а потiм взяв черевики в руки й, переступаючи через ноги,
животи й голови сво©х товаришiв, обережно намацуючи ногами мiсце, де б
можна стати й не придушити сплячих i не сплячих, вийшов у коридор. В
коридорi взув черевики, й вони пiшли.
Пiшли в невiдоме. В першу сферу загадкового, змодернiзованого,
iндустрiалiзованого, науково устаткованого пекла, призначеного для
незчисленних i найбiльших грiшникiв, iменованих "ворогами народу" з кра©ни
соцiалiзму.
ЧАСТИНА ДРУГА
Зда ться, в Миколи Кулiша в "Народному Малахi вi" робiтникiв патетично
названо "гегемонами". I хоч того епiтета вжив напiвбожевiльний i
анекдотичний "реформатор" роду людського Нармахнар, вiн же мiщанин з села
Вчорашнього - Малахiй Стаканчик, якому заскочила клепка за клепку вiд
"голубих мрiй" та вiд чемного до нього ставлення швейцарiв "пролетарського
Олiмпу", але та характеристика робiтничого класу Андрi вi заiмпонувала. Г
е г е м о н и!
Заiмпонувала ця назва Андрi вi не тому, що вона, так би мовити,
витiкала з тези про диктатуру пролетарiату, з теоретичних побудов
офiцiйно© пропаганди, а тому що вона вiдповiдала настановi гордо©
Андрi во© душi й серця - бо вiн iменно за такий вважав свiй клас. Г е г е
м о н и. Тi, що зробили революцiю й здобули владу, розламавши росiйську
iмперiю на скалки. Господарi землi, й неба, i надр в його Батькiвщинi.
Володарi академiй, банкiв, унiверситетiв, мистецтва i збро© - на суходолi,
на морi й в повiтрi... Хай це тепер теоретично... Але вони здобули ж все
це не теоретично! I вони законними всього того володарями.
Так звик думати Андрiй. Увесь шевченкiвський пафос i гнiв, що його вiн
увiбрав у себе, знайшов, на його думку, сво довершення насамперед саме в
його класi i це ж вiн здiйснив пророцтво великого генiя нацi© -
"Заговорить i Днiпро, i гори!"... Вiн гордився приналежнiстю до такого
класу. З цим почуттям гордостi вiн зрiс. На ньому, на тому почуттi,
оформилась його душа й серце, й навряд чи якийсь дворянин колись бiльше
пишався зi свого соцiального стану й зi свого походження, як пишався
Андрiй зi свого. I навряд чи якийсь дворянин бiльш гордо тримав свою
голову, анiж Андрiй. Вiн звик ходити по сво©й землi саме як ©© господар i
пан. I це почуття було основою його душi й свiтосприймання. Вiдбери це
почуття - i Андрiя нема . Вiн належав до того поколiння, що разом iз
старшими прийшло зухвало в iсторiю й вiдчинило само собi й сво му класу
дверi грудьми, офiрувавши за те свою молодiсть зелену й буйну, ще майже
дiтьми бувши. Отакий Корчагiн з "Як гартувалася сталь" Островського. Але
не лiтературний, а реальний. Отакий романтик, хрещений в огнi й бурi
революцi© й фанатично вiруючий в iсторичну мiсiю свого класу, але не за
приписами офiцiйно© полiтично© спекуляцi© й не в iм'я ©© iнтересiв, а за
приписами свого серця й в iм'я iнтересiв свого народу. Того народу, що
мусить бути гегемоном на сво©й землi. А його клас -- його авангард.
I ось через це Андрi вi нiяк не вкладалося в головi, що його може хтось
торкнути пальцем. Вiн цього не мiг собi уявити. Вiн бачив "торкнутих
пальцем" Георгiанi, й Васильченка, й Ягельського, чув багато авторитетних
тверджень, але уявити того це мiг. I саме по вiдношенню до себе. Це
неможливо. Горда його душа не здiбна була того навiть припустити. Глибоко
був певен, що його нiхто й не зачепить пальцем. Адже колись вiн тут був...
Правда, вони його поставили були в надзвичайно тяжкий режим, правда, вони
його засудили нарештi на багато рокiв каторги, але нiхто з них не посмiв
торкнути його пальцем тут - кричали, давили морально й психiчно, вiн же ©х
iгнорував, саме як представник свого панiвного класу. Коли, наприклад,
його мову один необачний суб' кт з ГПУ, зам. нач. СПО - Герсонський,
назвав "собачою мовою", то вiн йому улаштував такий тарарам, що тому тошно
стало, а власник "собачо© мови" оголосив голодiвку, аж поки не досяг
втручання в цю справу прокурора республiки й покарання невдалого фiлолога
з ГПУ. Хай то було, може, покарання сповидне, але все-таки то було
доказом, що офiцiйно тут не смiли не тiльки торкати його пальцем, а й
називати його мову "собачою".
Нi, нiхто не посмi прикладати до нього рук.
Такi думки й такi почуття товчуться в головi i в серцi, випихаючи геть
тривогу, скрiпляючи душу оптимiзмом i снагою незахитано© гордостi.
Гордостi представника класу-гегемона.
Гегемон iде на Олiмп!..
...I тiльки десь незнищима тая тривога вiбру уперто перед загадковою
перспективою, як перед завданням з багатьма невiдомими.
Вони пiдiймаються крутими, яскраво освiтленими сходами попiд гамаками в
годину по пiвночi - попереду Андрiй iз закладеними за спину руками, а за
ним його "архангел" - малесенький оперативник. Андрiй iде тяжкою,
повiльною ходою, дивлячись пiд ноги на широкi гранiтовi плити сходiв, i
маленький оперативник не насмiлю ться його пiдганяти, хоч навколо в самiй
атмосферi вiдчува ться великий поспiх i нервозний божевiльний темп. Пiсля
гробово© тишi й тьмяного свiтла тюремних присмеркових коридорiв тут, в
управлiннi, куди ©х випущено з тюрми крiзь вузесенькi, обкованi залiзом
дверi просто на сходинi обвiшанi цирковими тенетами, - слiпуче яскраво, i
повiтря вiбру вiд невиразного шуму й гудiння, нагадуючи фабрику, що
працю нiчну змiну. Вестибюлi, сходи й коридори, що вразили були Андрiя в
недiлю сво ю порожнечею й запиленою нудьгою, не можна тепер впiзнати,
Вiдчува ться, що в цьому будинковi йде десь шалена, напружена робота. I цi
цирковi тенета свiдчать про ступiнь психiчно© наснаги вiд тi © "роботи".
Ну i ну!.. Андрiй iде з iнтересом. Вiн хоче те все бачити. Вiн в одному
певен - що там, куди вiн iде, не чорти а рогами, а звичайнi люди... Люди!
I от цiкаво, як те все вигляда .
Раз по раз ©х обганяють мовчазнi пари, женучи вчвал,- сiра, згорблена
постать попереду iз закладеними за спину руками i зiпрiлий оперативник
позаду. I такi ж мовчазнi пари трапляються назустрiч або й цiлi групи
захеканих оперативникiв, що гарячкове й хапливо щось тягнуть, немов
крадене, спiшачи його заховати мерщiй. При таких зустрiчах Андрi©в
"архангелик" кричить перелякано "Обернись!"- i Андрiй ста обличчям до
стiни. Вiн не ма права нiчого бачити, крiм латки рудо© панелi. Одначе вiн
зауважу кутиком ока, що й тi, кого ведуть, i тi, що ведуть, позначенi
якимсь спiльним тавром - у перших воно вида ться тавром тупого вiдчаю, в
других - переляку й остраху. Коли оказiя мина , хлоп'я велить iти далi, й
вони йдуть. Звiдкiлясь чути нiби приглушенi грюкоти, несамовитi злобнi
вигуки i... розпачливе гарчання? Зда ться, гарчання. То, може, десь
перiщать якихось тварин, скажiмо, тресують собак, i вони скавулять
непритомно десь, не то вгорi, не то внизу, а чи десь збоку, за герметичне
закритими дверима. А може, то лиш так зда ться, може, то лиш гуде
несамовито невиспана голова пiд навалою сну i втоми?
Маленький оперативник нерву ться, вiн хоче Андрiя пiдiгнати, але чомусь
не насмiлю ться, лиш наступа на п'яти, та Андрiй не реагу , i тому вони
йдуть не як iншi, не бiжать, як всi отi засапанi й переляканi, а тяжко
помалу сурганяться нагору.
Коли вони обходили вiндову клiтку на третьому поверсi, Андрiй аж
зупинився вiд блискавичного вiдруху пам'ятi... 1932 рiк... Тодi тут було
Всеукра©нське управлiння ОГПУ; його отак теж вели на допит - в пальто
наопашки, в розшнурованих ботинках на босонiж, взятий з самотньо© келi© i
супроводжуваний двома аргатами, вiн вийшов з вузеньких обкованих залiзом
дверей, що сполучають тюрму з управлiнням, i обходив оцю вiндову клiтку...
Йшов у супроводi посиленого конвою. Думав про методи оборони на наступнiй
"ставцi" i раптом... - побачив свого вчителя й натхненника! Ось на цiм
самiм мiсцi в i н стояв разом з другим. Низенький, сухорлявий, з великими
очима, з широкими чорними бровами i смутний-смутний. Вони ждали на вiнду,
викликанi, очевидно, на черговий контроль до цi © установи, що хоч i не
була культурно-мистецькою iнституцi ю, але завiдувала душами всiх митцiв i
романтикiв. Це був Микола Хвильовий. Бог, на якого Андрiй молився з усiма
сво©ми товаришами. Андрiй колись мав щастя познайомитися з ним особисто.
Цей маленький чоловiк ще до знайомства був провiдною зорею його молодостi,
а день, коли Андрiй з ним познайомився, був найщасливiшим днем в його
життi, ©х познайомив брат Микола, що, виявилося, товаришував з Хвильовим
ще в часи громадянсько© вiйни i що стрiв його пiсля довгих рокiв розлуки в
Харковi, пiд час сво © вiзити до меншого брата. Тодi Хвильовий не звернув,
зда ться, на Андрiя жодно© уваги, бо що для нього був якийсь там студент,
хоч би й авiаiнституту? Але то не ма значiння. Вiн не обов'язково мусить
знати всiх, хто на нього, молиться. Пiзнiше вони бачилися ще кiлька разiв
у знаменитого авiаконструктора й приятеля Хвильового - iнженера Калiнiна,
в якого Андрiй був молодшим асистентом... Тодi перед Андрi м стелилася
головокрутна кар' ра, але все перерiшив цей сухорлявий фанатик, сам того
не знаючи, просто самим сво©м iснуванням на цьому свiтi. Андрiй офiрував
все i свою кар' ру тiй iде©, яка рухала цi ю людиною... I от, вийшовши
з-за вiндово© клiтки, Андрiй несподiвано усторч зустрiвся з великими
смутними очима. Тi очi враз поширилися вражено. Учитель його впiзнав, сам
того не знаючи, що вiн учитель. Вiн просто впiзнав Миколиного брата й
асистента свого приятеля. Але не подав виду. А може, й не звернув уваги?
Удав незнайомого? В кожнiм разi, вiн не поворухнув жодним м'язком.
Андрiй теж удав байдужого, незнайомого. Вiн проходив мимо, не
затримуючись.
А як порiвнявся, - Хвильовий ледь-ледь помiтно кивнув головою...
Серце Авдрi ве затрепетало: "Впiзнав! В кожнiм разi, без сумнiву,
угадав той трагiчний, невидимий зв'язок мiж сво ю тяжкою журбою i ось
таким фактом - що цю молоду, з таким буйним русявим чубом людину ось так
ведуть аж два аргати".
Вже пiдiймаючись по сходах, Андрiй глянув нишком униз i побачив, як
Хвильовий штовхнув лiктем другого свого друга - й щось шепнув, а сам
дивився вгору, i вiдводячи очей... Скiльки було в тiм поглядi
невисловлего!! Андрi ве серце гупало, як навiжене: "Упiзнав! Вiн
безперечно впiзнав! У тому зеленому юнаковi, якого, може i не помiчав
колись, упiзнав вiдважного вояка, змужнiлого самотнiх келiях i посивiлого
в вогневiй пробi..."
Цього погляду Андрiй нiколи не мiг забути. Йому здалося тодi, що тi очi
несамовито пломенiли й кричали криком "Тримайся, товаришу!"
Цi очi завжди стояли перед Андрi м, i, може, це й дало йому силу тодi
так багато витримати й не зломитися.
Тепер тi очi знову стали перед ним. Андрiй ступа понуро й намага ться
з усi © сили бути байдужим. Чу тривожний гомiн, яким наснажена атмосфера,
дума про те, що ось цi ось тенета висять тут тому, що багато вiдважних,
позначених тим самим тавром, що й той одчайдушний романтик з полум'яними
очима, не витримують гiрко© чашi, але не хочуть здаватись i кидаються
сторч головою в прольоти межи сходами, утiкаючи геть зi шляху на Голгофу в
прiрву небуття, - дума над цим i намага ться бути байдужим. I вiн i
справдi вже байдужий. Йому знайомий цей стан - то iнстинкт самозахисту
зумисне притуплю нерви, заощаджуючи ©х, бо ж ©м належить витримати
занадто великi iспити, перед ними будуть занадто реальнi жахи i небезпеки,
щоб ще шарпати ©х жахами уро ними. Вiн дивиться пiд ноги i бачить на сiрих
плитах сходiв маленькi свiжi червою краплi. Краплi кровi. Але вiн зна , що
то не краплi кровi... Так i колись на цих самих сходах, куди його водили
ночами, були теж краплi, що розмазувалися пiд ногами, - та тiльки ж то
були не краплi кровi, а краплi червоно© фарби, спецiально накрапанi, щоб
замутити йому душу, хитрими й пiдступними слiдчими. Принаймнi вiн так себе
переконав тодi... Андрiй переступа через розбризканi бордовi зiрочки на
сiрих плитах, не смiючи на жодну з них наступити, i зiходить на четвертий
поверх. Вiн ловить себе на тiм, що хотiв би, щоб кiнечний пункт його
мандрiв був уже на цiм поверсi, бо ж найстрашнiшi поверхи п'ятий i шостий.
При розмовi про цi поверхи найзавзятiшi арештанти нишкнуть, навiть
"троглодит" Краснояружський затина ться й притишу голос. Там нiби найвища
i найтяжча сфера новiтнього пекла, уготована найбiльшим злочинцям - т. зв.
"шпигунам", "повстанцям", "вiйськовим зрадникам вiтчизни". Може, тому саме
з кожним пройденим поверхом Андрi вi все тяжче зберiгати спокiй. "Хай би
вже це було на четвертiм поверсi!"
Але на четвертiм поверсi оперативник не сказав "просто", як то ждав
Андрiй, а сказав "давай вище!" I вони пiшли вище. Тепер уже з кожною
приступкою Андрiй вiдчува , що йому щось занадто важко йти, i не тому, що
кiлькiсть пройдених приступок збiльшу ться, а тому, що кiлькiсть тих, якi
належить ще пройти, зменшу ться. З кожною приступкою Андрiй все дужче
зцiплю зуби.
Нарештi вони зiйшли. На п'ятому поверсi оперативник сказав "просто!" -
вони перейшли вестибюль навскоси i звернули в коридор влiво.
- Обернiться! - сказав маленький оперативник жалiсно, коли вони дiйшли
до середини довжелезного коридора й зупинилися бiля якихось дверей з
трьохзначним числом номера над ними. Андрiй, намагаючись зберiгати
максимальний спокiй, обернувся до стiни, а оперативник постукав у дверi.
Блискуча навощена пiдлога - паркет в ялинку - аж слiпить,
вiддзеркалюючи гроно молочних пухирiв на стелi. У великiй кiмнатi
по-парадному чисто i просторо, багато свiжого повiтря i тонкий запах
папiроси. Крiм стола, в кiмнатi ще пара дубових стiльцiв при стiнi i один
стiлець бiля дверей, але цi скромнi меблi не заповнюють порожнечi. Велике
вiкно, заставлене дротяним млиновим решетом, величезна гардина звиса
збоку, зiбрана в пишнi складки скабкою, як театральна завiса. Все це
зауважив Андрiй в одну блискавичну мить, переступивши порiг i зупинившись
бiля нього по знаку свого маленького "архангела".
Пiдiйшовщи до нерухомо© постатi, "архангелик" хвацько стукнув обцасами
i подав ордер. А потiм, дiставши пiдпис на тiм ордерi, що його зробила
постать за столом, не пiдвiвши голови, окрутнувся й шпарко вийшов, неначе
втiк геть, лише, виходячи, показав Андрi вi рукою на стiлець, неначе
промовив без слiв злякано: "Сiдайте ось тут".
Андрiй постояв хвилинку й сiв. Сидiв, пильно дивлячись на зiгнуту
постать пiд зеленим абажуром, що так занурилася в папери. Постать пiдвела
голову - i Андрiй трохи навiть здивувався... Обличчя переляканого
"архангелика", що ще стояло у вiччу, видавалося якоюсь помилкою перед тим,
що вiн бачив. Почуття якогось розчарування майнуло на мить, вбачаючи тут
явну непошану до сво © "контрреволюцiйно©" персони. Виходить, що вiн сам
себе занадто переоцiнив...
Перед ним був зовсiм зелений юнак, досить симпатичний i добродушний з
вигляду. Сiрi втомленi очi його трохи глузливо посмiхалися, а обличчя було
досить на©вне i блiде. Пасемко русявого чуба спада на брову. Вiн в
цивiльнiй одежi, в снiжно-бiлiй решетилiвськiй сорочцi, схопленiй повище
лiктiв гумками. В ротi трима папiросу i пересову ©© з кутка в куток,
намагаючись одвести тонюньку цiвку диму вiд очей. Дивиться на Андрiя,
вивчаючи його обличчя i всю постать i витримуючи довжелезну павзу.
- Ну - с...промовив юнак нарештi спокiйно й досить iронiчно. - Так оце
ви й отакий от Чумак? Ну i що ж ви скажете?
Андрiй не був приготований до такого "слiдчого" й розгубився, не знав,
на яку ступити. Вiн приготувався (приправився) був до найгiрших страхiть i
до найбрутальнiшо© психiчно© атаки, до чорт зна чого, а тут от такий
пасус. Одначе досвiдчена арештантська душа сигналiзувала: "Обережно!" Та
юнак був тим часом суцiльне заперечення до того "обережно" - вiн заскалив
око, подивився якусь мить на безсловесного гостя i враз весело засмiявся:
- Е-е, та ви, бачу, не в курсi справи. А чи, може, менi вас
перехвалили. Менi сказали, що ви вiдважна й прямолiнiйна людина i "свiй
парень в доску", з яким легко буде вести справу. А ви, я бачу... Гм...
(Юнак нахмурився й змiнив тон). - Отже, я ваш слiдчий. Називаюсь С е р г
в. Прошу любить i жалувать. А ви назива тесь Чумак. Ваша голова,
громадянине Чумак, в мо©х руках. Ви зрозумiли?
- Майже.
Андрiй з хоробливою цiкавiстю думав, чи знають вони про нього що-небудь
важливе, чи нi, а вголос на слова слiдчого вiдповiв обережно оте "майже".
- Ну, от, ви, я бачу, весело© вдачi. Це добре. Бо з поганою вдачею вам
тут було б i зовсiм погано. Сподiваюсь, що ви вже достатньо уявля те собi,
що ви прийшли сюди не на прогулянку i що перебува те не на курортi. Чи,