Страница:
звiрята.
Штурман з крейсера "Червона Укра©на".
Андрiй дивився йому в бровасте обличчя мовчки й думав, що це людина
яко©сь велико© iде© i ставиться вона до свого сидiння в тюрмi не як до
нещастя, а як до логiчно© закономiрностi. Це вражiння було, зда ться,
безпомилковим, i саме це вражало на тлi слимакового плазування, скiмлення
та биття себе в груди багатьох iнших. Людина знала, за що сидить, i була,
як залiзна брила. Андрiй все ловив себе на бажаннi заговорити з ним, але
мав досить людського такту, щоб не лiзти в душу. Коли ©хнi очi
зустрiчалися, в штурманових очах миготiли якiсь сонячнi iскорки, на мить,
на коротку мить, i погасали пiд серпанком задуми. То був погляд людини,
яка все бачить наскрiзь i не потребу слiв... "Кровавая пiща".
Третiм яскравим персонажем був поляк Гловацький. Вiн був манюсiнький i
чорний, як жучок, замурзаний, обдертий, не мав абсолютно нiчого, нiяких
речей, як i Андрiй. I найхарактернiшою його рисою було, що вiн такий
маленький, а мав шалений темперамент i колосальний, чисто польський,
гонор. Здавалось що в ньому зiйшовся гонор всiх його попереднiх поколiнь,
всiх пращурiв цiло© Жечi Посполито©. Але яка неспiвмiрнiсть! Такий
темперамент та такий гонор i такий, майже лiлiпутний зрiст i комарина
сила. Вiн все буянив, колотився, скандалячи iз сво©ми сусiдами в кутку, в
якому сидiв. Доведений до крайньо© межi кипiння, вiн раптом схоплювався,
тремтiв увесь, як живе срiбло, й, потрясаючи замурзаними сво©ми кулачками,
вигукував у нестямi:
- Бож-же! Бож-же!! Якби я до свого характеру та мав ще таку саму силу!!
- То що було б? - запитував хтось серйозно меланхолiйно.
Гловацький, пiдбираючи вiдповiдь, замовкав. Завмирав так, тримаючи руки
догори, довго мовчав. Кипiння швидко йшло на спад. Нарештi, зiтхнувши,
Гловацький опускав руки й вiдповiдав зламано, теж меланхолiйно:
- Носив би бачки нагору... Сам! Камера заходилась реготом.
Нещастя цього Гловацького було в тiм, що вiн був поляк, але жив в УССР.
Не мавши Пiлсудського пiд руками, НКВД посадило за цього Гловацького -
бiдного кравця й мирного харкiвського обивателя - й поклало на його
маленькi плечi весь тягар вiдповiдальностi за полiтику й за всi дiла
маршалка Жечi Посполито©. Гловацький це - таку свою мiсiю - цiлком
усвiдомлював i на запитання - за що вiн сидить? - вiдповiдав жалiбно й
глибоко переконано:
- За Пiлсудського!
За це його продражнили в камерi "Пiлсудським". Подiбним до нього в
цьому вiдношеннi був нiмець - Ганс Шумахер. х була цiла група, нiмцiв, у
цiй камерi, але Ганс був найхарактернiшим. Бiлявий, присадкуватий,
молодий, досить iнтелiгентний Ганс, на прозвище "Коровiй муж". Вiн
колишнiй шуцбувдiвець, вигнаний з батькiвщини Гiтлером, але сидiв ось тут
за Адольфа Гiтлера й репрезентував фашизм. Яка iронiя! Як "справжнiй
фашист", а не його ерзац (справжнiй, бо нiмець та ще й "пролiзлий в партiю
ВКП (б)"), Ганс котирувався на бiржi НКВД дуже високо й вiдповiдно до
цього багато витерпiв, аж до того, що його слiдчий мастив сво©м калом по
головi, чого бiдолашний Ганс, вропе ць i все-таки революцiонер, робiтник
з походження - Ганс Шумахер - нiяк не мiг зрозумiти. Йому не вкладалося в
голову, як це в пролетарськiй, а значить, робiтничiй, державi його могли
так трактувати - екскрементами, хай i вiд "пролетарського" слiдчого, а все
ж таки екскрементами. На його думку, це зовсiм розходилося з тезою Карла
Маркса про диктатуру пролетарiату.
Був вiй дуже лагiдно©, симпатично© вдачi, i його в камерi всi дуже
любили, а за те, що вiн був фактично без'язиким, бо не володiв анi
укра©нською, анi росiйською мовами як слiд, смiшно, по-дитячому вимовляючи
слова, його всi мали за велику, тяжко скривджену дитину. "Коров'©м мужем"
же Ганса прозвали за те, що вiн, нiяк не мiгши добрати порiвняння для
велетня Дубенка, який пiд час боротьби пiдiймав Ганса, як пiр'©нку, на
руки, сказав йому нарештi, з натугою коверкаючи укра©нськi слова:
- Слюхай, Дюбенко! Тi... тi... - вiн все хотiв назвати його буга м, але
не дав ради й нарештi випалив:- Тi - коровiй муж!
Ганс репрезентував Велику Нiмеччину й ©© фюрера, вiдповiдаючи тяжко за
всi його минулi, теперiшнi й майбутнi грiхи супроти пролетарсько© держави
Йосипа Сталiна.
З групи вiрмен i персiв, яких було в подвiйнiй цiй камерi чоловiк з 30,
найяскравiшим був старий перський вiрменин Саркiсьян. Прототип
Карапетьянового Аслана, чесного чистiя черевикiв. Вiн харкiв'янин, але вiн
в той же час всесвiтнiй громадянин. I не тiльки зi сво © космополiтично©
вдачi, а й з фактично© бiографi© - як чистiй черевикiв, вiн зi сво ю
скринькою обiйшов за весь свiй довгий вiк не тiльки Персiю й Укра©ну, а й
Iндiю, й Бухару, Туреччину й Балкани, Францiю й Росiю i навiть був у
Кита©. Темний i неписьменний, але непосидющий, як Вiчний Жид, чистiй
черевикiв Саркiсьян. Рябий i добродушний. Вiн, за його ж словами, чистив
бруднi черевики цiлому свiтовi. Добре чистив, чесно, сумлiнно, а найбiльше
почистив брудних черевикiв i чобiт в сов тськiй пролетарськiй державi -
пролетарських партiйних i безпартiйних черевикiв, i тепер нiяк не мiг
зрозумiти, навiщо ж його посадили в тюрму, тодi як на волi так тих брудних
черевикiв багато й якi почистити без нього абсолютно неможливо. Що там
робитимуть без нього?! Цей Саркiсьян - це була теж сво рiдна перська
Шехерезада, ще краща, нiж Карапетьян. Сво ю ж епопе ю тут - вiн символ,
уособлення для всiх вiрмен. Фокус, в якому зiйшлася вся ©хня трагедiя i
весь ©хнiй безсмертний гумор, з яким вони ту трагедiю сприймали. В його
iнтерпретацi© та цiла всевiрменська епопея в царствi НКВД нагадувала
вiрменський анекдот або вiрменську загадку, яко© нiхто не може нiколи
розгадати. Анекдот-загадка про оселедця: "Висить, телiпа ться, зелене й
пищить... Що таке?"
Це Саркiсьян на великому конвей рi. А чого висить, чого зелене, чого
пищить, за якi такi грiхи - невiдомо.
В цiм анекдотi, як i у всiх вiрменських загадках та анекдотах, одначе
бiльше логiки, нiж у трагедi© Саркiсьяна й усiх його одноплеменцiв.
Згiдно з його справою, Саркiсьян не хто iнший, як цiлий дашнакiвський
"вождь", хоч вiн нiколи не чув про партiю дашнакiв i не зна , що то таке.
Можливо, серед вiрмен були й справжнi дашнаки, але НКВД нiколи не в станi
©х викрити, бо це понад його компетенцi ю. Тако© думки принаймнi
Саркiсьян, а на доказ цього вiн висува твердження, що НКВД абсолютно й
безнадiйно на хибнiй дорозi, коли в його особi не змогло впiзнати
звичайного чистiя черевикiв, а впiзнало "дашнакiвського вождя".
Звичайно, вiн - Саркiсьян - у всьому "признався щиро" (бо ж вiн не
ворог сов тсько© влади, щоб уперто заперечувати те, що твердить слiдчий,
слiдчому, зрештою, виднiше!). I, звичайно, тепер у свiтi тро великих
людей - Гiтлер, Сталiн i вiн -Саркiсьян, який, виявля ться, на його
несамовите здивування, захитав основи першо© в свiтi й найбiльшо© в свiтi
пролетарсько© держави. З того всього Саркiсьян залива ться веселим смiхом,
як то вiн "без драки" потрапив у великi "забiяки".
Саркiсьян намага ться весело весь час пристосуватися до сво © тако©
велико© ролi, придiлено© йому iсторi ю, на потiху цiлiй камерi.
З групи жидiв, яких теж було щось бiля 30 й якi майже всi йшли пiд
рубрикою "троцькiсти", чи не найяскравiшим був такий Львов. Науковець з
фаху, невеликий на зрiст, пузатенький, утлий на утвори мiщух, хоч i "член
партi© з 17 року" й "соратник" всiх найвидатнiших дiячiв революцi© (хоча
Андрiй i був певен, що в революцiю цей Львов був десь парикмахером в
Житомирi або в Бердичевi). Але перед арештом вiн був десь великою "шишкою"
Цей Львов, очевидно, мав геморой, бо бiльшу частину дня не сидiв, а стояв,
але то нiчого. Вiн серед жидiв був авторитетом, бо до нього всi завжди
зверталися й щось шепотiли подовгу, й вiн завжди посередничав у всiх
конфлiктах сво©х братiв кровi з оточенням. Навiть Гепнер, який прибув до
камери теж, так як i Андрiй, i, поповнивши жидiвську фалангу, був,
безперечно, найсолiднiшою серед них усiх персоною, ставився одначе до
Львова з повагою. Всi жиди наслiдували його поведiнку. Вiн був обережний i
хитрий, як i всi, i такий же вiчно нашорошений та переляканий. Але тодi,
коли всi жиди обмежувалися переляканим мовчанням та жалiсним зiтханням,
пiдкреслюючи сво несправедливе та безмiрне мучеництво, Львов iшов далi.
Вiн, стоячи, та погойдуючись над масою сидячих, та скрушно зiтхаючи, час
вiд часу заламував руки, зводив очi до стелi й розпачливо жебонiв:
- О, аве, Цезар! Морiтурi те салютант!
Мовляв, "От, Цезарю? Ти кара ш мене, а я все-таки вiрний тобi, вiрний
до гробу, до смертi. Ах, яка трагедiя! Яке жахливе непорозумiння! Як тяжко
й несправедливо терпить товариш Львов".
- "О, аве. Цезар!!"
Причому Львов все норовив так зiтхнути, щоб це дiйшло до вух якщо не
наглядачiв та слiдчого, то принаймнi до камерних стукачiв i сексотiв. I
скiльки непiдробно© скорботи, страждання вiрного серця, скiльки муки й
скiльки любовi до Цезаря та прощення йому всiх грiхiв супроти товариша
Львова.
Не Львов, а просто тобi янгол, несправедливо повержений в морок
кромiшнiй.
Штурман в такi хвилини дивився на Львова, й дивна посмiшка перебiгала
по його зiмкнутих устах. Безодню презирства, вкладену в ту ледве вловиму
посмiшку, не можна вимiряти нiякою мiрою. I напевно, вона була адресована
не так до Львова як до його Цезаря, що ма таких морiтурi. В таку мить
Андрi вi штурман уявлявся на борту крейсера - гордий штурман на борту
гордого крейсера. Вiтер б' в обличчя й полоще його бушлат, бистрою
молонь ю в' ться над ним альбатрос, обличчя засмалене вiтрами всiх широт i
оббризкане пiною дванадцяти морiв - вiн дивиться в далину, як сонце
вогненними мечами ралить розгойдану стихiю моря, дума велику й глибоку,
як саме море, думу, й перед гордим його, орлиним зором стелиться могутня
сонячна перспектива - перспектива його Вiтчизни, в iм'я яко© вiн несе свою
горду душу i серце в небувалi ще, звитяжнi й ризикованi рейси, поклавши
все на карту без жодного вагання й без мудрування лукавого. Одвертий, як
саме море i небо, i мужнiй, як та вся стихiя, штурман. Штурман, для якого
нема Цезаря серед всiх тих, хто замiрився на горду його душу.
Такий вiн, цей штурман, на тлi тих "морiтурi" з ©хнiм Цезарем.
Зiтхання Львова мали вдячний резонанс серед всiх його братiв кровi. Та
й не тiльки серед них. Це була категорiя, окрема категорiя людей,
здебiльша з числа недавнiх носi©в партбiлета, здобутого часом в боях, а
здебiльшого пiдхлiбництвом, низькопоклонством, практикою вiрних, готових,
до послуху, безiдейних "морiтурi". Але бiльшiсть з них, мабуть, все-таки
мала в душi велику внутрiшню колiзiю: - вiрнiсть iде© революцi©,
окропленiй кров'ю мiльйонiв i ©хньою власною, це з одного боку, й скидання
©х Цезарем на смiтник з тавром "ворогiв народу" - з другого. Колiзiя
повставала вiд потреби ненавидiти й нездiбностi ненавидiти, бо ж... Бо ж
©х скидають на смiтник нiбито в iм'я тi © само© iде©, в iм'я яко© вони
вiддали сво© сили i кров. I може, в тiм викрику: "О, аве, Цезар, морiтурi
те салютант!" - кри ться справжня, незмiрима й неосяжна людська трагедiя.
Та бiльшiсть в камерi не належали до "морiтурi". А якщо вони й були
"морiтурi", то зовсiм iншими. Морiтурi iншого Цезаря. Того, який ще ©х не
прирiк на страту, а прирiк iнший, якого вони все-таки не визнають за
Цезаря, i через те тут сидять.
Iншим цiкавим типом був з числа тих, якi були найближче до Андрiя,
худий, як скелет, чоловiк на прiзвище Дахно. Вiн був знаменитий тим, що
сидiв у тюрмi, як представник ново©, винайдено© в НКВД, окремо© нацi©, н а
ц i ©... в е г е т а р i а н ц i в! Смiшно, але факт. Таку нацiю встановив
слiдчий. Дахно був вегетарiанець. Чи по волi, чи по неволi, але вiн не ©в
нiчого м'ясного, навiть не пив води, бiля яко© близько лежало м'ясо чи
щось подiбне. I був вiн в цьому фанатично послiдовним i невгнутим. Чи це
була фiзична конечнiсть для нього, чи просто iдея-фiкс, але вiн виявив у
цьому подиву гiдну стiйкiсть. Поводився так, як поводяться сибiрськi
сектанти в питаннях сво © вiри. в лише хлiб i пив воду. Та все домагався
вiд слiдчого i всi © тюремно© адмiнiстрацi© вiдповiдних для себе
вегетарiанських харчiв. Слiдчий йому тi харчi обiцяв, але поставив умову -
признатись у всьому, в чому його обвинувачують. Дахно вже навiть почав був
схилятися на те, готовий iти на крайнi жертви в iм'я сво © iде©-фiкс. Це
був тип справжнього фанатика, якi могли тiльки траплятися в середньовiччя.
Вiн згодився "признатись" в усiй сво©й контрреволюцiйнiй органiзацi©,
вiдповiдно до формули пред'явленого йому обвинувачення. Але, на жаль,
нiчого не мiг придумати. Нiчого такого, що задовольнило би плани слiдчого.
Так i не придумавши нiчого, Дахно з'явився перед свiтлi очi слiдчого.
Слiдчий вислухав його зiтхання, розлютився безмежно i несамовито вигукнув:
- Ага! Ти так!?. Так плював же я на твою в е г е т а р i а н с ь к у н
а ц i о н а л ь н i с т ь! Тоже менi нацiя зачухана!
I пiсля того заходився бити. Й бив доти, доки Дахно не пiдписав
протокола, що вiн терорист, шпигун, i диверсант, i керiвник велико©
контрреволюцiйно© органiзацi© вегетарiанцiв.
I тепер Дахно сидить в камерi ч. 12 i помалу умира , уперто, але марно
домага ться окремих пiсних харчiв. Вiн здався як "контрреволюцiонер i враг
народа", але, як вегетарiанець, не хотiв здаватись. I не мав намiру. Вiн
мав намiр умерти. I до того йшло. Всi умовляння товаришiв нi до чого не
призводили. Глядячи на нього, Андрiй думав - яка велетенська воля сидить в
цiй людинi! Коли б такою людиною рухала не iдея-фiкс, а справжня якась
людська iдея -що така людина могла б зробити! Золота людина. Людина з
велико© лiтери i... I створила анекдот. I за анекдот умира . Анекдотична
людина. Родоначальник ново©, вегетарiансько© нацiональностi.
Цiкавим був грек Металiдi. Талановитий композитор, веселий бесiдник,
смiхун, вiдважний i одчайдухий в поводженнi з тюремною адмiнiстрацi ю та
зi слiдчим, як горда, високоосвiчена людина. Досить мiцно© будови до того
ж. I в той же час до божевiлля бо©ться мишей. Ця людина була в Iспанi© й
нiбито боролася зi збро ю в руках проти армi© Франко, а тепер сидiла,
тяжко обвинувачена в шпигунствi на користь Франко, в повстаннi й терорi в
числi групи непересiчних, видатних осiб. I... панiчно бо©ться мишей. Коли
Гриша (наймолодший в'язень з числа камерного пролетарiату, пустотливий
учень неповно© середньо© школи, який сидiв за те, що намалював учителевi
на галошах свастику, i той пройшовся по вулицях мiста, вiдбиваючи цей
достославний знак на пiшоходах, спричинивши тим страшний переляк всi ©
мiлiцi© й НКВД) - коли цей Гриша, впiймавши мишу, пiдкрадався й тихенько
впускав ©© Металiдi в кишеню. Металiдi верещав безтямно, стрибав
божевiльне по людях i метався так, нiби його облили бензином й пiдпалили.
Пiсля тако© пригоди Металiдi щиро признавався, що коли б слiдчий про це
знав, то не мав би потреби його бити, а прив'язав би за хвостик мишу, й
пускав на нього, i цим би "розколов його до самого пупа".
I найцiкавiшим було те, що цей Металiдi - страшний терорист i
повстанець згiдно з обвинуваченням, в чому вiн i "признався щиросердно",
цебто в намiрi знищити всiх сов тських людей, - все-таки не вiдважувався
вбити мишу.
"Враг народа" Металiдi.
Гриша виявився набагато дотепнiшим за слiдчого, вiн в простий i дешевий
спосiб здемаскував цього страшного "повстанця й терориста".
Зате Металiдi чудесно грав на гребiнцi "Сулiко". Навiть склав комiчний
"Марш врагов народа", органiзував камерний джаз i награвав той марш краще,
анiж би те мiг зробити джаз Утьосова.
Знову цiкавим типом був доктор Петров. Це теж був прообраз певно©
категорi© людей. М'який i улесливий, пролазливий до людських душ, шовковий
доктор Петров. Вiн до всього пильно прислухався, до всього приглядався,
всiм цiкавився, всiм спiвчував, всiх хотiв потiшати, розпитуючи про все
докладно. Ця його риса нашорошила Андрiя. Та хiба тiльки Андрiя? Вона
нашорошувала всiх, крiм самого доктора Петрова. Дивним здавалося, що цей
доктор Петров мав такий випещений вигляд i мав якiсь привiле©, напр.,
привiлей тримати цiлу гору речей при собi, та й ще мати передачi, навiть
мав побачення з рiдними, чого нiхто в камерi не мав i не мiг навiть мрiяти
про те. Речей мав Петров аж три великих тюки й домагався для них мiсця на
пiдлозi. Вiн складав тi тюки, як канапу, й влягався на нiй досить вигiдно
спати, не рахуючись з рештою. Там, де були його тюки, - там строгий
орнамент "валета в замок" ламався, роблячи щасливий виняток для доктора
Петрова. Староста нiби раз пробував на домагання всiх в'язнiв ту лiнiю
замка вирiвняти законно, але з того нiчого не вийшло, Петров м'яко
покликав чергового корпусу за арбiтра й тюки лишилися недоторканими.
Петрова не любили, але боялися його, мовчали, й навiть деякi загравали з
ним. Та мниця тi © магiчно© сили Петрова була для декого зрозумiлою. Часто
вдень, а то й увечерi, Петрову нагло приспiвувало "на оправку", i вiн
наперекiр встановленому правилу (нiхто не може ходити на "оправку" поза
чергою) все-таки домагався свого i йшов геть з камери - наглядач його
випускав без особливих суперечок. А пiшовши, Петров часом занадто вже
довго ходив. диний, кого Петров боявся i не пiдступав до нього з
м'якенькими сво©ми розпитуваннями - це штурман. На Андрi вi вiн теж осiкся
i пiсля першо© спроби бiльше не приставав, лише пас очима оддалiк та
дослухався до розмов одним вухом, якщо Андрiй з кимсь про щось говорив.
Петров дуже старанно дотримувався режиму - не мав нiяких заборонених
речей, не робив анi голок, анi ножикiв, нi шахiв, нi люльок, не грав нi в
якi гри, не шив i не писав записочок на дрiбних шматочках паперу, -
словом, був iдеальним, дисциплiнованим в'язнем.
Про його особисту справу нiхто в камерi не знав, в той час як вiн про
справи iнших знав усе. Вiн мав дуже нiжнi, випещенi, короткопалi руки й
власне цi руки Андрi вi особливо не подобались, - напевно, вiн нi разу
нiколи не мив пiдлоги, не тягав бачкiв, не носив парашi. Вiн вiд того
всього вiдкуплявся то папiросами, то чим iншим. Тюремний хлiб вiн рiдко
©в, бо мав передачi; пайку хлiба вiн вiддавав камерним "пролетарям", що
прали йому бiлизну й носили за нього парашу. А найприкрiшим у нього було
те, що у всiх камерних арештантських конфлiктах вiн все поривався бiгти по
наглядача або чергового. Такий Петров.
Надзвичайно цiкавим був один вiйськовий лiтун i командир ланки на
прiзвище Шклярук. Висока, чорнява, струнка, високо iнтелiгентна людина.
Вiн був не просто лiтун i командир, вiн був поет сво © справи. Коли вiн
всаджувався на покладений клунок посеред камери й починав оповiдати (а
його староста вибрав у число найкращих оповiдачiв) про сво© лiтунськi
рейди, про авiацiю взагалi, про сво© зустрiчi з Чухновським, Чкаловим,
Ляпiдевським тощо,-камера завмирала, полонена цi ю людиною, його чудесним
даром слова, крилатим летом його думки й його душi. Це був сокiл, нi, це
був орел. Вiн нiчого не говорив особливого, нiяких карколомних i страшних
пригод, нiяких складних iнтриг. Вiн просто оповiдав про лет в зенiтi, про
людську душу, озбро ну дюралюмiнi вими крилами. Якийсь письменник,
зда ться, Кузьмич, написав книжку про крила, яка так i називалася -
"Крила". Яка то убога проза порiвняно з тими крилами, про якi оповiдав цей
вiйськовий лiтун. Вiн оповiдав про екстаз людсько© душi, пiднесено© в
небо, розповiдав про трiумф ©© пiсля довгих шукань, вiн оповiдав i про
iсторiю тих шукань, про крила Iкара й про "крила холопа", про всi спроби
гордо© людсько© душi пiрватися в блакить i про ©© трагедi©; вiн оповiдав
про вiдважних лiтунiв усiх часiв i про геро©в сучасностi - вiн оповiдав
буденнi, простi, але захоплюючi сво ю простотою речi. I вiн оповiдав про
машину - оповiдав про не©, як про живу iстоту, - любовно й з великим
пi тетом, називаючи всi ©© шрубики й гвинтикй, про ©© хороби й примхи, про
й життя - так, про життя, цiкаве й захоплююче, починаючи вiд лабораторi©
(вiд народження) й до трагiчно© аварi© (до смертi). Безодня любовi в цiй
людинi до матерiальних, неодухотворених речей дивувала Андрiя. I вiн
зрозумiв, що для цього лiтуна не iснувало неодухотворених речей, - всi
вони були для нього одухотворенi силою людського генiя й людсько© волi. I
так само вражала в цьому суворому вiйськовому лiтуновi душа романтика й
естета. Незрозумiлим було, навiщо цю людину посаджено до тюрми. Мабуть,
для того, щоб вона тужила за сонцем, за простором, за летом, за прекрасним
свiтом i за прекрасною в сво©й природi людською душею друзiв i товаришiв.
Нi, його посадили для того, щоб вiн бiльше вже не лiтав, щоб знищити,
бо занадто вже вiн великий романтик i занадто вже порива ться вгору. Вiн
нiби сидить в справi Блюхера, пiд командою якого в ОКДВА служив на
Далекому Сходi, а опинився тут, бо його привезено з-над Тихого океану до
мiсця народження - вiн сам харкiв'янин. В години, коли вiн не оповiдав i
нiчого не робив, Шклярук цiлими годинами простоював бiля вiкна, дивлячись
вгору на манюсiньку латочку часом синього, часом захмареного неба, яке
було видно поверх високого щитка, так, нiби хотiв туди вилетiти. А коли в
камерi спiвали оту "Сижу за решеткой темницы сьiрой", Шклярук лягав на
сво мiсце на пiдлогу i, заклавши руки за голову, мовчки дивився в стелю -
слухав пiсню про орла, що кличе в'язня вилетiти геть i податися туди, де
нема нiкого, де гуля лише вiтер свободний i гордий орел. I нiхто,
мабуть, тi © пiснi не мiг до кiнця так зрозумiти, як вiн, хiба ще Андрiй
та штурман, якi теж лiтали в зенiтi й плавали над великими безодням.
Справа Шклярука була безнадiйна - вiн "розколовся" (надмiрною для
тонко© душi естета була проба) i тепер чекав трибуналу.
I багато ще було надзвичайних людей в цiй камерi. Ба, всi люди тут були
по-сво му надзвичайнi, й про кожного з них можна багато, дуже багато
сказати. Кожен з 340 був чимсь оригiнальний, i щоб ©х усiх
охарактеризувати, треба написати окрему велику книгу. Починаючи вiд токаря
з ХТЗ та агронома з колгоспу й кiнчаючи високим iнженером та професором
Марксо-ленiнського Iнституту - всi вони були вартi окремо© уваги. "Дiла" ж
у них були найрiзноманiтнiшi i часом найфантастичнiшi, а часом надто вже
безглуздi й смiшнi. Тут були тi, що сидiли за велику "диверсiю" й "за
галошi" (насмiлилися десь сказати, що в крамницях сов тських браку
галош), за те, що були колись за кордоном, i за те, що не були за
кордоном, за те, що збудували не так завод, i за те, що той завод слiдчому
здумалось "зiрвати". За те, що в колгоспi чомусь здохла стара кобила, i за
те, що чомусь помер пiсля пиятики начальник полiтвiддiлу МТС. За свастику,
намальовану на вчителевому черевиковi, й за криво намальованi вуса "вождя"
на мистецькiм панно; за те, що назвав життя "собачим", i за те, що назвав
цибулю "сов тським салом". За те, що не був у червонiй армi© пiд час
революцi©, й за те, що в нiй був саме пiд час революцi©; за те, що не був
у партi©, й за те, що якраз був у партi©. За те, зрештою, що нещасливим
уродився й що такий випав жереб. В багатьох районах РВ НКВД дiстали плани
(все бо в цiй кра©нi плановане) - плани лiквiдацi© "ворогiв народу" - ©м
доведено план "до району", а вони вже довели його "до двору", бо мусили
вибирати: або виконати план "боротьбi з ворогами народу", або не виконати
того плану й сiсти самим, як сiдали всi за невиконання будь-якого плану.
Виконуючи план, начальники на мiсцях хапали всiх, на кому спинялася ©хня
увага, й план таки виконували. А тепер же ще план треба перевиконати, та
не як-небудь, а по-стахановськи - на двiстi процентiв. I попливли "вороги
народу" в тюрми рiкою. Велике дiло план i велике дiло - "кампанiя
реконструкцi© людини", а ще бiльше дiло - кампанiя "очистки тила" вiд
прямих i потенцiйних ворогiв режиму. Хiба масштаб i глибина цi © кампанi©
арештiв не доказом масштабiв невiри правлячо© верхiвки в лояльнiсть i
вiрнiсть сво©х громадян?! А оскiльки дiя виклика протидiю, то чим бiльше
розгорта ться кампанiя лiквiдацi© "ворогiв народу", тим бiльше тих ворогiв
ста . Бо не може ж мати заарештованого й знищеного сина стати другом
системи! Або брат за брата! I таким чином брила, котячись з гори
Безглуздя, ста все бiльшою, ситуацiя ста все безнадiйнiшою, все йде до
iдiотизму, до самозаперечення. А машина працю . А десь за мурами принишкли
великi мiльйони й чекають сво © черги, отi самi, що про них слiдчий казав
Андрi вi - "у нас людей хватiт!"
Але склада ться вражiння, що ©х таки не "хватiт", якщо так iтиме.
Темп арештiв обiгнав темп ведення "дiл". Створився залом.
При всiй напрузi "дiла" в'язнiв все-таки тягнуться повiльно. Бо не
вистача слiдчих, хоч управлiння (Харкiвське, як i сила-силенна iнших)
працю безперебiйно. Але все-таки справи посуваються дуже мляво. Особливо,
коли люди упертi. I тому, наростаючи, лавина арештантiв розпира мури
тюремнi, загрожуючи ©х розсадити.
Деякi "щасливi" пройшли вже по кiлька разiв "конвей р", а деякi сидять
по два роки й не бачили слiдчого у вiчi. Загубились. Був випадок, коли
один поцiкавився, коли вже нарештi його викличуть, i тюремна адмiнiстрацiя
не могла нiяк взнати, до кого ж вiн належить, до якого слiдчого та по якiй
справi. Отак упiймали людину, вкинули б будку, як гицель пса, та й забули.
I почали ту справу виясняти по всiх iнстанцiях, а в найнижчiй iнстанцi© -
в райвiддiлi того району, звiдки людину взято, - начальник змiнився, i
справа заплуталася безнадiйно. Але звiльняти людину нiхто й не думав. Де
там! Коли ти вже сюди потрапив, то вийти звiдси ти не мусиш! Таке правило
цi © iнституцi©. Що ж до "дiла", то - "Була б людина, а дiло знайдеться!"
- це з скрижалi заповiдей цi © установи. То нiчого, що людина сидить два
роки без виклику. Не бiда. З концтабором чи з кулею вона все одно не
розминеться.
Непереможна, залiзна дiалектика!
В цiй камерi Андрiй взнав про iснування щонайменше мiльйона
контрреволюцiйних органiзацiй в СССР, крiм тих, що були вже йому вiдомi.
Просто дивно, як та сов тська влада досi трималася й на чiм вона
трималася! А органiзацi© були такi, що однi © б вистачило ту владу
повалити й розвiяти на порох. Скажiмо - органiзацiя колишнiх червоних
партизанiв, яка нарахову сотнi тисяч жахливих "терористiв, повстанцiв i
Штурман з крейсера "Червона Укра©на".
Андрiй дивився йому в бровасте обличчя мовчки й думав, що це людина
яко©сь велико© iде© i ставиться вона до свого сидiння в тюрмi не як до
нещастя, а як до логiчно© закономiрностi. Це вражiння було, зда ться,
безпомилковим, i саме це вражало на тлi слимакового плазування, скiмлення
та биття себе в груди багатьох iнших. Людина знала, за що сидить, i була,
як залiзна брила. Андрiй все ловив себе на бажаннi заговорити з ним, але
мав досить людського такту, щоб не лiзти в душу. Коли ©хнi очi
зустрiчалися, в штурманових очах миготiли якiсь сонячнi iскорки, на мить,
на коротку мить, i погасали пiд серпанком задуми. То був погляд людини,
яка все бачить наскрiзь i не потребу слiв... "Кровавая пiща".
Третiм яскравим персонажем був поляк Гловацький. Вiн був манюсiнький i
чорний, як жучок, замурзаний, обдертий, не мав абсолютно нiчого, нiяких
речей, як i Андрiй. I найхарактернiшою його рисою було, що вiн такий
маленький, а мав шалений темперамент i колосальний, чисто польський,
гонор. Здавалось що в ньому зiйшовся гонор всiх його попереднiх поколiнь,
всiх пращурiв цiло© Жечi Посполито©. Але яка неспiвмiрнiсть! Такий
темперамент та такий гонор i такий, майже лiлiпутний зрiст i комарина
сила. Вiн все буянив, колотився, скандалячи iз сво©ми сусiдами в кутку, в
якому сидiв. Доведений до крайньо© межi кипiння, вiн раптом схоплювався,
тремтiв увесь, як живе срiбло, й, потрясаючи замурзаними сво©ми кулачками,
вигукував у нестямi:
- Бож-же! Бож-же!! Якби я до свого характеру та мав ще таку саму силу!!
- То що було б? - запитував хтось серйозно меланхолiйно.
Гловацький, пiдбираючи вiдповiдь, замовкав. Завмирав так, тримаючи руки
догори, довго мовчав. Кипiння швидко йшло на спад. Нарештi, зiтхнувши,
Гловацький опускав руки й вiдповiдав зламано, теж меланхолiйно:
- Носив би бачки нагору... Сам! Камера заходилась реготом.
Нещастя цього Гловацького було в тiм, що вiн був поляк, але жив в УССР.
Не мавши Пiлсудського пiд руками, НКВД посадило за цього Гловацького -
бiдного кравця й мирного харкiвського обивателя - й поклало на його
маленькi плечi весь тягар вiдповiдальностi за полiтику й за всi дiла
маршалка Жечi Посполито©. Гловацький це - таку свою мiсiю - цiлком
усвiдомлював i на запитання - за що вiн сидить? - вiдповiдав жалiбно й
глибоко переконано:
- За Пiлсудського!
За це його продражнили в камерi "Пiлсудським". Подiбним до нього в
цьому вiдношеннi був нiмець - Ганс Шумахер. х була цiла група, нiмцiв, у
цiй камерi, але Ганс був найхарактернiшим. Бiлявий, присадкуватий,
молодий, досить iнтелiгентний Ганс, на прозвище "Коровiй муж". Вiн
колишнiй шуцбувдiвець, вигнаний з батькiвщини Гiтлером, але сидiв ось тут
за Адольфа Гiтлера й репрезентував фашизм. Яка iронiя! Як "справжнiй
фашист", а не його ерзац (справжнiй, бо нiмець та ще й "пролiзлий в партiю
ВКП (б)"), Ганс котирувався на бiржi НКВД дуже високо й вiдповiдно до
цього багато витерпiв, аж до того, що його слiдчий мастив сво©м калом по
головi, чого бiдолашний Ганс, вропе ць i все-таки революцiонер, робiтник
з походження - Ганс Шумахер - нiяк не мiг зрозумiти. Йому не вкладалося в
голову, як це в пролетарськiй, а значить, робiтничiй, державi його могли
так трактувати - екскрементами, хай i вiд "пролетарського" слiдчого, а все
ж таки екскрементами. На його думку, це зовсiм розходилося з тезою Карла
Маркса про диктатуру пролетарiату.
Був вiй дуже лагiдно©, симпатично© вдачi, i його в камерi всi дуже
любили, а за те, що вiн був фактично без'язиким, бо не володiв анi
укра©нською, анi росiйською мовами як слiд, смiшно, по-дитячому вимовляючи
слова, його всi мали за велику, тяжко скривджену дитину. "Коров'©м мужем"
же Ганса прозвали за те, що вiн, нiяк не мiгши добрати порiвняння для
велетня Дубенка, який пiд час боротьби пiдiймав Ганса, як пiр'©нку, на
руки, сказав йому нарештi, з натугою коверкаючи укра©нськi слова:
- Слюхай, Дюбенко! Тi... тi... - вiн все хотiв назвати його буга м, але
не дав ради й нарештi випалив:- Тi - коровiй муж!
Ганс репрезентував Велику Нiмеччину й ©© фюрера, вiдповiдаючи тяжко за
всi його минулi, теперiшнi й майбутнi грiхи супроти пролетарсько© держави
Йосипа Сталiна.
З групи вiрмен i персiв, яких було в подвiйнiй цiй камерi чоловiк з 30,
найяскравiшим був старий перський вiрменин Саркiсьян. Прототип
Карапетьянового Аслана, чесного чистiя черевикiв. Вiн харкiв'янин, але вiн
в той же час всесвiтнiй громадянин. I не тiльки зi сво © космополiтично©
вдачi, а й з фактично© бiографi© - як чистiй черевикiв, вiн зi сво ю
скринькою обiйшов за весь свiй довгий вiк не тiльки Персiю й Укра©ну, а й
Iндiю, й Бухару, Туреччину й Балкани, Францiю й Росiю i навiть був у
Кита©. Темний i неписьменний, але непосидющий, як Вiчний Жид, чистiй
черевикiв Саркiсьян. Рябий i добродушний. Вiн, за його ж словами, чистив
бруднi черевики цiлому свiтовi. Добре чистив, чесно, сумлiнно, а найбiльше
почистив брудних черевикiв i чобiт в сов тськiй пролетарськiй державi -
пролетарських партiйних i безпартiйних черевикiв, i тепер нiяк не мiг
зрозумiти, навiщо ж його посадили в тюрму, тодi як на волi так тих брудних
черевикiв багато й якi почистити без нього абсолютно неможливо. Що там
робитимуть без нього?! Цей Саркiсьян - це була теж сво рiдна перська
Шехерезада, ще краща, нiж Карапетьян. Сво ю ж епопе ю тут - вiн символ,
уособлення для всiх вiрмен. Фокус, в якому зiйшлася вся ©хня трагедiя i
весь ©хнiй безсмертний гумор, з яким вони ту трагедiю сприймали. В його
iнтерпретацi© та цiла всевiрменська епопея в царствi НКВД нагадувала
вiрменський анекдот або вiрменську загадку, яко© нiхто не може нiколи
розгадати. Анекдот-загадка про оселедця: "Висить, телiпа ться, зелене й
пищить... Що таке?"
Це Саркiсьян на великому конвей рi. А чого висить, чого зелене, чого
пищить, за якi такi грiхи - невiдомо.
В цiм анекдотi, як i у всiх вiрменських загадках та анекдотах, одначе
бiльше логiки, нiж у трагедi© Саркiсьяна й усiх його одноплеменцiв.
Згiдно з його справою, Саркiсьян не хто iнший, як цiлий дашнакiвський
"вождь", хоч вiн нiколи не чув про партiю дашнакiв i не зна , що то таке.
Можливо, серед вiрмен були й справжнi дашнаки, але НКВД нiколи не в станi
©х викрити, бо це понад його компетенцi ю. Тако© думки принаймнi
Саркiсьян, а на доказ цього вiн висува твердження, що НКВД абсолютно й
безнадiйно на хибнiй дорозi, коли в його особi не змогло впiзнати
звичайного чистiя черевикiв, а впiзнало "дашнакiвського вождя".
Звичайно, вiн - Саркiсьян - у всьому "признався щиро" (бо ж вiн не
ворог сов тсько© влади, щоб уперто заперечувати те, що твердить слiдчий,
слiдчому, зрештою, виднiше!). I, звичайно, тепер у свiтi тро великих
людей - Гiтлер, Сталiн i вiн -Саркiсьян, який, виявля ться, на його
несамовите здивування, захитав основи першо© в свiтi й найбiльшо© в свiтi
пролетарсько© держави. З того всього Саркiсьян залива ться веселим смiхом,
як то вiн "без драки" потрапив у великi "забiяки".
Саркiсьян намага ться весело весь час пристосуватися до сво © тако©
велико© ролi, придiлено© йому iсторi ю, на потiху цiлiй камерi.
З групи жидiв, яких теж було щось бiля 30 й якi майже всi йшли пiд
рубрикою "троцькiсти", чи не найяскравiшим був такий Львов. Науковець з
фаху, невеликий на зрiст, пузатенький, утлий на утвори мiщух, хоч i "член
партi© з 17 року" й "соратник" всiх найвидатнiших дiячiв революцi© (хоча
Андрiй i був певен, що в революцiю цей Львов був десь парикмахером в
Житомирi або в Бердичевi). Але перед арештом вiн був десь великою "шишкою"
Цей Львов, очевидно, мав геморой, бо бiльшу частину дня не сидiв, а стояв,
але то нiчого. Вiн серед жидiв був авторитетом, бо до нього всi завжди
зверталися й щось шепотiли подовгу, й вiн завжди посередничав у всiх
конфлiктах сво©х братiв кровi з оточенням. Навiть Гепнер, який прибув до
камери теж, так як i Андрiй, i, поповнивши жидiвську фалангу, був,
безперечно, найсолiднiшою серед них усiх персоною, ставився одначе до
Львова з повагою. Всi жиди наслiдували його поведiнку. Вiн був обережний i
хитрий, як i всi, i такий же вiчно нашорошений та переляканий. Але тодi,
коли всi жиди обмежувалися переляканим мовчанням та жалiсним зiтханням,
пiдкреслюючи сво несправедливе та безмiрне мучеництво, Львов iшов далi.
Вiн, стоячи, та погойдуючись над масою сидячих, та скрушно зiтхаючи, час
вiд часу заламував руки, зводив очi до стелi й розпачливо жебонiв:
- О, аве, Цезар! Морiтурi те салютант!
Мовляв, "От, Цезарю? Ти кара ш мене, а я все-таки вiрний тобi, вiрний
до гробу, до смертi. Ах, яка трагедiя! Яке жахливе непорозумiння! Як тяжко
й несправедливо терпить товариш Львов".
- "О, аве. Цезар!!"
Причому Львов все норовив так зiтхнути, щоб це дiйшло до вух якщо не
наглядачiв та слiдчого, то принаймнi до камерних стукачiв i сексотiв. I
скiльки непiдробно© скорботи, страждання вiрного серця, скiльки муки й
скiльки любовi до Цезаря та прощення йому всiх грiхiв супроти товариша
Львова.
Не Львов, а просто тобi янгол, несправедливо повержений в морок
кромiшнiй.
Штурман в такi хвилини дивився на Львова, й дивна посмiшка перебiгала
по його зiмкнутих устах. Безодню презирства, вкладену в ту ледве вловиму
посмiшку, не можна вимiряти нiякою мiрою. I напевно, вона була адресована
не так до Львова як до його Цезаря, що ма таких морiтурi. В таку мить
Андрi вi штурман уявлявся на борту крейсера - гордий штурман на борту
гордого крейсера. Вiтер б' в обличчя й полоще його бушлат, бистрою
молонь ю в' ться над ним альбатрос, обличчя засмалене вiтрами всiх широт i
оббризкане пiною дванадцяти морiв - вiн дивиться в далину, як сонце
вогненними мечами ралить розгойдану стихiю моря, дума велику й глибоку,
як саме море, думу, й перед гордим його, орлиним зором стелиться могутня
сонячна перспектива - перспектива його Вiтчизни, в iм'я яко© вiн несе свою
горду душу i серце в небувалi ще, звитяжнi й ризикованi рейси, поклавши
все на карту без жодного вагання й без мудрування лукавого. Одвертий, як
саме море i небо, i мужнiй, як та вся стихiя, штурман. Штурман, для якого
нема Цезаря серед всiх тих, хто замiрився на горду його душу.
Такий вiн, цей штурман, на тлi тих "морiтурi" з ©хнiм Цезарем.
Зiтхання Львова мали вдячний резонанс серед всiх його братiв кровi. Та
й не тiльки серед них. Це була категорiя, окрема категорiя людей,
здебiльша з числа недавнiх носi©в партбiлета, здобутого часом в боях, а
здебiльшого пiдхлiбництвом, низькопоклонством, практикою вiрних, готових,
до послуху, безiдейних "морiтурi". Але бiльшiсть з них, мабуть, все-таки
мала в душi велику внутрiшню колiзiю: - вiрнiсть iде© революцi©,
окропленiй кров'ю мiльйонiв i ©хньою власною, це з одного боку, й скидання
©х Цезарем на смiтник з тавром "ворогiв народу" - з другого. Колiзiя
повставала вiд потреби ненавидiти й нездiбностi ненавидiти, бо ж... Бо ж
©х скидають на смiтник нiбито в iм'я тi © само© iде©, в iм'я яко© вони
вiддали сво© сили i кров. I може, в тiм викрику: "О, аве, Цезар, морiтурi
те салютант!" - кри ться справжня, незмiрима й неосяжна людська трагедiя.
Та бiльшiсть в камерi не належали до "морiтурi". А якщо вони й були
"морiтурi", то зовсiм iншими. Морiтурi iншого Цезаря. Того, який ще ©х не
прирiк на страту, а прирiк iнший, якого вони все-таки не визнають за
Цезаря, i через те тут сидять.
Iншим цiкавим типом був з числа тих, якi були найближче до Андрiя,
худий, як скелет, чоловiк на прiзвище Дахно. Вiн був знаменитий тим, що
сидiв у тюрмi, як представник ново©, винайдено© в НКВД, окремо© нацi©, н а
ц i ©... в е г е т а р i а н ц i в! Смiшно, але факт. Таку нацiю встановив
слiдчий. Дахно був вегетарiанець. Чи по волi, чи по неволi, але вiн не ©в
нiчого м'ясного, навiть не пив води, бiля яко© близько лежало м'ясо чи
щось подiбне. I був вiн в цьому фанатично послiдовним i невгнутим. Чи це
була фiзична конечнiсть для нього, чи просто iдея-фiкс, але вiн виявив у
цьому подиву гiдну стiйкiсть. Поводився так, як поводяться сибiрськi
сектанти в питаннях сво © вiри. в лише хлiб i пив воду. Та все домагався
вiд слiдчого i всi © тюремно© адмiнiстрацi© вiдповiдних для себе
вегетарiанських харчiв. Слiдчий йому тi харчi обiцяв, але поставив умову -
признатись у всьому, в чому його обвинувачують. Дахно вже навiть почав був
схилятися на те, готовий iти на крайнi жертви в iм'я сво © iде©-фiкс. Це
був тип справжнього фанатика, якi могли тiльки траплятися в середньовiччя.
Вiн згодився "признатись" в усiй сво©й контрреволюцiйнiй органiзацi©,
вiдповiдно до формули пред'явленого йому обвинувачення. Але, на жаль,
нiчого не мiг придумати. Нiчого такого, що задовольнило би плани слiдчого.
Так i не придумавши нiчого, Дахно з'явився перед свiтлi очi слiдчого.
Слiдчий вислухав його зiтхання, розлютився безмежно i несамовито вигукнув:
- Ага! Ти так!?. Так плював же я на твою в е г е т а р i а н с ь к у н
а ц i о н а л ь н i с т ь! Тоже менi нацiя зачухана!
I пiсля того заходився бити. Й бив доти, доки Дахно не пiдписав
протокола, що вiн терорист, шпигун, i диверсант, i керiвник велико©
контрреволюцiйно© органiзацi© вегетарiанцiв.
I тепер Дахно сидить в камерi ч. 12 i помалу умира , уперто, але марно
домага ться окремих пiсних харчiв. Вiн здався як "контрреволюцiонер i враг
народа", але, як вегетарiанець, не хотiв здаватись. I не мав намiру. Вiн
мав намiр умерти. I до того йшло. Всi умовляння товаришiв нi до чого не
призводили. Глядячи на нього, Андрiй думав - яка велетенська воля сидить в
цiй людинi! Коли б такою людиною рухала не iдея-фiкс, а справжня якась
людська iдея -що така людина могла б зробити! Золота людина. Людина з
велико© лiтери i... I створила анекдот. I за анекдот умира . Анекдотична
людина. Родоначальник ново©, вегетарiансько© нацiональностi.
Цiкавим був грек Металiдi. Талановитий композитор, веселий бесiдник,
смiхун, вiдважний i одчайдухий в поводженнi з тюремною адмiнiстрацi ю та
зi слiдчим, як горда, високоосвiчена людина. Досить мiцно© будови до того
ж. I в той же час до божевiлля бо©ться мишей. Ця людина була в Iспанi© й
нiбито боролася зi збро ю в руках проти армi© Франко, а тепер сидiла,
тяжко обвинувачена в шпигунствi на користь Франко, в повстаннi й терорi в
числi групи непересiчних, видатних осiб. I... панiчно бо©ться мишей. Коли
Гриша (наймолодший в'язень з числа камерного пролетарiату, пустотливий
учень неповно© середньо© школи, який сидiв за те, що намалював учителевi
на галошах свастику, i той пройшовся по вулицях мiста, вiдбиваючи цей
достославний знак на пiшоходах, спричинивши тим страшний переляк всi ©
мiлiцi© й НКВД) - коли цей Гриша, впiймавши мишу, пiдкрадався й тихенько
впускав ©© Металiдi в кишеню. Металiдi верещав безтямно, стрибав
божевiльне по людях i метався так, нiби його облили бензином й пiдпалили.
Пiсля тако© пригоди Металiдi щиро признавався, що коли б слiдчий про це
знав, то не мав би потреби його бити, а прив'язав би за хвостик мишу, й
пускав на нього, i цим би "розколов його до самого пупа".
I найцiкавiшим було те, що цей Металiдi - страшний терорист i
повстанець згiдно з обвинуваченням, в чому вiн i "признався щиросердно",
цебто в намiрi знищити всiх сов тських людей, - все-таки не вiдважувався
вбити мишу.
"Враг народа" Металiдi.
Гриша виявився набагато дотепнiшим за слiдчого, вiн в простий i дешевий
спосiб здемаскував цього страшного "повстанця й терориста".
Зате Металiдi чудесно грав на гребiнцi "Сулiко". Навiть склав комiчний
"Марш врагов народа", органiзував камерний джаз i награвав той марш краще,
анiж би те мiг зробити джаз Утьосова.
Знову цiкавим типом був доктор Петров. Це теж був прообраз певно©
категорi© людей. М'який i улесливий, пролазливий до людських душ, шовковий
доктор Петров. Вiн до всього пильно прислухався, до всього приглядався,
всiм цiкавився, всiм спiвчував, всiх хотiв потiшати, розпитуючи про все
докладно. Ця його риса нашорошила Андрiя. Та хiба тiльки Андрiя? Вона
нашорошувала всiх, крiм самого доктора Петрова. Дивним здавалося, що цей
доктор Петров мав такий випещений вигляд i мав якiсь привiле©, напр.,
привiлей тримати цiлу гору речей при собi, та й ще мати передачi, навiть
мав побачення з рiдними, чого нiхто в камерi не мав i не мiг навiть мрiяти
про те. Речей мав Петров аж три великих тюки й домагався для них мiсця на
пiдлозi. Вiн складав тi тюки, як канапу, й влягався на нiй досить вигiдно
спати, не рахуючись з рештою. Там, де були його тюки, - там строгий
орнамент "валета в замок" ламався, роблячи щасливий виняток для доктора
Петрова. Староста нiби раз пробував на домагання всiх в'язнiв ту лiнiю
замка вирiвняти законно, але з того нiчого не вийшло, Петров м'яко
покликав чергового корпусу за арбiтра й тюки лишилися недоторканими.
Петрова не любили, але боялися його, мовчали, й навiть деякi загравали з
ним. Та мниця тi © магiчно© сили Петрова була для декого зрозумiлою. Часто
вдень, а то й увечерi, Петрову нагло приспiвувало "на оправку", i вiн
наперекiр встановленому правилу (нiхто не може ходити на "оправку" поза
чергою) все-таки домагався свого i йшов геть з камери - наглядач його
випускав без особливих суперечок. А пiшовши, Петров часом занадто вже
довго ходив. диний, кого Петров боявся i не пiдступав до нього з
м'якенькими сво©ми розпитуваннями - це штурман. На Андрi вi вiн теж осiкся
i пiсля першо© спроби бiльше не приставав, лише пас очима оддалiк та
дослухався до розмов одним вухом, якщо Андрiй з кимсь про щось говорив.
Петров дуже старанно дотримувався режиму - не мав нiяких заборонених
речей, не робив анi голок, анi ножикiв, нi шахiв, нi люльок, не грав нi в
якi гри, не шив i не писав записочок на дрiбних шматочках паперу, -
словом, був iдеальним, дисциплiнованим в'язнем.
Про його особисту справу нiхто в камерi не знав, в той час як вiн про
справи iнших знав усе. Вiн мав дуже нiжнi, випещенi, короткопалi руки й
власне цi руки Андрi вi особливо не подобались, - напевно, вiн нi разу
нiколи не мив пiдлоги, не тягав бачкiв, не носив парашi. Вiн вiд того
всього вiдкуплявся то папiросами, то чим iншим. Тюремний хлiб вiн рiдко
©в, бо мав передачi; пайку хлiба вiн вiддавав камерним "пролетарям", що
прали йому бiлизну й носили за нього парашу. А найприкрiшим у нього було
те, що у всiх камерних арештантських конфлiктах вiн все поривався бiгти по
наглядача або чергового. Такий Петров.
Надзвичайно цiкавим був один вiйськовий лiтун i командир ланки на
прiзвище Шклярук. Висока, чорнява, струнка, високо iнтелiгентна людина.
Вiн був не просто лiтун i командир, вiн був поет сво © справи. Коли вiн
всаджувався на покладений клунок посеред камери й починав оповiдати (а
його староста вибрав у число найкращих оповiдачiв) про сво© лiтунськi
рейди, про авiацiю взагалi, про сво© зустрiчi з Чухновським, Чкаловим,
Ляпiдевським тощо,-камера завмирала, полонена цi ю людиною, його чудесним
даром слова, крилатим летом його думки й його душi. Це був сокiл, нi, це
був орел. Вiн нiчого не говорив особливого, нiяких карколомних i страшних
пригод, нiяких складних iнтриг. Вiн просто оповiдав про лет в зенiтi, про
людську душу, озбро ну дюралюмiнi вими крилами. Якийсь письменник,
зда ться, Кузьмич, написав книжку про крила, яка так i називалася -
"Крила". Яка то убога проза порiвняно з тими крилами, про якi оповiдав цей
вiйськовий лiтун. Вiн оповiдав про екстаз людсько© душi, пiднесено© в
небо, розповiдав про трiумф ©© пiсля довгих шукань, вiн оповiдав i про
iсторiю тих шукань, про крила Iкара й про "крила холопа", про всi спроби
гордо© людсько© душi пiрватися в блакить i про ©© трагедi©; вiн оповiдав
про вiдважних лiтунiв усiх часiв i про геро©в сучасностi - вiн оповiдав
буденнi, простi, але захоплюючi сво ю простотою речi. I вiн оповiдав про
машину - оповiдав про не©, як про живу iстоту, - любовно й з великим
пi тетом, називаючи всi ©© шрубики й гвинтикй, про ©© хороби й примхи, про
й життя - так, про життя, цiкаве й захоплююче, починаючи вiд лабораторi©
(вiд народження) й до трагiчно© аварi© (до смертi). Безодня любовi в цiй
людинi до матерiальних, неодухотворених речей дивувала Андрiя. I вiн
зрозумiв, що для цього лiтуна не iснувало неодухотворених речей, - всi
вони були для нього одухотворенi силою людського генiя й людсько© волi. I
так само вражала в цьому суворому вiйськовому лiтуновi душа романтика й
естета. Незрозумiлим було, навiщо цю людину посаджено до тюрми. Мабуть,
для того, щоб вона тужила за сонцем, за простором, за летом, за прекрасним
свiтом i за прекрасною в сво©й природi людською душею друзiв i товаришiв.
Нi, його посадили для того, щоб вiн бiльше вже не лiтав, щоб знищити,
бо занадто вже вiн великий романтик i занадто вже порива ться вгору. Вiн
нiби сидить в справi Блюхера, пiд командою якого в ОКДВА служив на
Далекому Сходi, а опинився тут, бо його привезено з-над Тихого океану до
мiсця народження - вiн сам харкiв'янин. В години, коли вiн не оповiдав i
нiчого не робив, Шклярук цiлими годинами простоював бiля вiкна, дивлячись
вгору на манюсiньку латочку часом синього, часом захмареного неба, яке
було видно поверх високого щитка, так, нiби хотiв туди вилетiти. А коли в
камерi спiвали оту "Сижу за решеткой темницы сьiрой", Шклярук лягав на
сво мiсце на пiдлогу i, заклавши руки за голову, мовчки дивився в стелю -
слухав пiсню про орла, що кличе в'язня вилетiти геть i податися туди, де
нема нiкого, де гуля лише вiтер свободний i гордий орел. I нiхто,
мабуть, тi © пiснi не мiг до кiнця так зрозумiти, як вiн, хiба ще Андрiй
та штурман, якi теж лiтали в зенiтi й плавали над великими безодням.
Справа Шклярука була безнадiйна - вiн "розколовся" (надмiрною для
тонко© душi естета була проба) i тепер чекав трибуналу.
I багато ще було надзвичайних людей в цiй камерi. Ба, всi люди тут були
по-сво му надзвичайнi, й про кожного з них можна багато, дуже багато
сказати. Кожен з 340 був чимсь оригiнальний, i щоб ©х усiх
охарактеризувати, треба написати окрему велику книгу. Починаючи вiд токаря
з ХТЗ та агронома з колгоспу й кiнчаючи високим iнженером та професором
Марксо-ленiнського Iнституту - всi вони були вартi окремо© уваги. "Дiла" ж
у них були найрiзноманiтнiшi i часом найфантастичнiшi, а часом надто вже
безглуздi й смiшнi. Тут були тi, що сидiли за велику "диверсiю" й "за
галошi" (насмiлилися десь сказати, що в крамницях сов тських браку
галош), за те, що були колись за кордоном, i за те, що не були за
кордоном, за те, що збудували не так завод, i за те, що той завод слiдчому
здумалось "зiрвати". За те, що в колгоспi чомусь здохла стара кобила, i за
те, що чомусь помер пiсля пиятики начальник полiтвiддiлу МТС. За свастику,
намальовану на вчителевому черевиковi, й за криво намальованi вуса "вождя"
на мистецькiм панно; за те, що назвав життя "собачим", i за те, що назвав
цибулю "сов тським салом". За те, що не був у червонiй армi© пiд час
революцi©, й за те, що в нiй був саме пiд час революцi©; за те, що не був
у партi©, й за те, що якраз був у партi©. За те, зрештою, що нещасливим
уродився й що такий випав жереб. В багатьох районах РВ НКВД дiстали плани
(все бо в цiй кра©нi плановане) - плани лiквiдацi© "ворогiв народу" - ©м
доведено план "до району", а вони вже довели його "до двору", бо мусили
вибирати: або виконати план "боротьбi з ворогами народу", або не виконати
того плану й сiсти самим, як сiдали всi за невиконання будь-якого плану.
Виконуючи план, начальники на мiсцях хапали всiх, на кому спинялася ©хня
увага, й план таки виконували. А тепер же ще план треба перевиконати, та
не як-небудь, а по-стахановськи - на двiстi процентiв. I попливли "вороги
народу" в тюрми рiкою. Велике дiло план i велике дiло - "кампанiя
реконструкцi© людини", а ще бiльше дiло - кампанiя "очистки тила" вiд
прямих i потенцiйних ворогiв режиму. Хiба масштаб i глибина цi © кампанi©
арештiв не доказом масштабiв невiри правлячо© верхiвки в лояльнiсть i
вiрнiсть сво©х громадян?! А оскiльки дiя виклика протидiю, то чим бiльше
розгорта ться кампанiя лiквiдацi© "ворогiв народу", тим бiльше тих ворогiв
ста . Бо не може ж мати заарештованого й знищеного сина стати другом
системи! Або брат за брата! I таким чином брила, котячись з гори
Безглуздя, ста все бiльшою, ситуацiя ста все безнадiйнiшою, все йде до
iдiотизму, до самозаперечення. А машина працю . А десь за мурами принишкли
великi мiльйони й чекають сво © черги, отi самi, що про них слiдчий казав
Андрi вi - "у нас людей хватiт!"
Але склада ться вражiння, що ©х таки не "хватiт", якщо так iтиме.
Темп арештiв обiгнав темп ведення "дiл". Створився залом.
При всiй напрузi "дiла" в'язнiв все-таки тягнуться повiльно. Бо не
вистача слiдчих, хоч управлiння (Харкiвське, як i сила-силенна iнших)
працю безперебiйно. Але все-таки справи посуваються дуже мляво. Особливо,
коли люди упертi. I тому, наростаючи, лавина арештантiв розпира мури
тюремнi, загрожуючи ©х розсадити.
Деякi "щасливi" пройшли вже по кiлька разiв "конвей р", а деякi сидять
по два роки й не бачили слiдчого у вiчi. Загубились. Був випадок, коли
один поцiкавився, коли вже нарештi його викличуть, i тюремна адмiнiстрацiя
не могла нiяк взнати, до кого ж вiн належить, до якого слiдчого та по якiй
справi. Отак упiймали людину, вкинули б будку, як гицель пса, та й забули.
I почали ту справу виясняти по всiх iнстанцiях, а в найнижчiй iнстанцi© -
в райвiддiлi того району, звiдки людину взято, - начальник змiнився, i
справа заплуталася безнадiйно. Але звiльняти людину нiхто й не думав. Де
там! Коли ти вже сюди потрапив, то вийти звiдси ти не мусиш! Таке правило
цi © iнституцi©. Що ж до "дiла", то - "Була б людина, а дiло знайдеться!"
- це з скрижалi заповiдей цi © установи. То нiчого, що людина сидить два
роки без виклику. Не бiда. З концтабором чи з кулею вона все одно не
розминеться.
Непереможна, залiзна дiалектика!
В цiй камерi Андрiй взнав про iснування щонайменше мiльйона
контрреволюцiйних органiзацiй в СССР, крiм тих, що були вже йому вiдомi.
Просто дивно, як та сов тська влада досi трималася й на чiм вона
трималася! А органiзацi© були такi, що однi © б вистачило ту владу
повалити й розвiяти на порох. Скажiмо - органiзацiя колишнiх червоних
партизанiв, яка нарахову сотнi тисяч жахливих "терористiв, повстанцiв i