Страница:
робив. Цiлий день думав Аслан, сидячи на рiжечку стiльця та все падаючи з
нього, коли слiдчий торкався "пальцем" до його бiдно© голови: "Ну, ти
будеш говорити?" Нарештi Аслан не витримав i звомпив: - "Я буду говорити!"
- Говори! - сказав слiдчий.
- Що ж, - сказав Аслан, зiтхнувши, - пиши, гражданин сл доватиль!.. Пiп
наш, вiн - як той бiдний Карапет. Як ти його призначив генералом над усiма
шпiйонами - то йому зле. А як ми його скинемо з генерала, то йому буде ще
гiрше... Пиши, що все правда i що я - теж контрреволюцiонер"
I пита ться тодi слiдчий в того дурного Аслана, в того чесного чистiя
черевикiв, що не завжди мiг розiбрати, де ж черевик правий, а де лiвий:
- От ти кажеш, що ти був контрреволюцiонером. Що ж ти брешеш?!
- й-богу, правда! I врагом народа був! Був!
- Добре. Раз так, тодi говори, що ж ти робив?.. Ти говорив я буду
писати, а ти тодi пiдпишеш.
- Так я ж не вмiю писати...
- Нiчого, я тобi я-ак дам! то ти тодi зразу пiдпишеш, хоч i не вмi ш.
- Пiдпишу, пiдпишу, гражданин...
- Отож... А тепер говори, що ти робив.
Бiдний Аслан дума , тяжко дума , аж пiт йому з лоба виступа , i не може
збагнути, чого ж той слiдчий вiд нього хоче. Нарештi зiтха :
- Нiчого я не робив. Я був контрреволюцiонером. I врагом народа теж
був...
Слiдчий б' бiдного Аслана по карку прес-пап' i кричить:
- Що ж ти крутиш, фашистська ти шкуро! Ти дума ш, ми не зна мо. Але нам
треба, щоб ти сам признався чесно... Ти сов тську власть любиш?
- Любим, любим, гражданин дорогий...
- Отож!.. Так докажи! Ти признався, що ти був контрреволюцiонером i
врагом народа, а тепер же признавайся до кiнця, що ти робив, як ти хотiв
валити сов тський лад i партiю, як ти шпiйонив, як ти продавав сов тську
власть оптом i в розницю, як ти дiяв разом з фашистами... Говори!!
признавайся!..
- Признаюсь.
- В чому?
- Що продавав сов цьку власть. Був фашистом. Контрреволюцiонером.
Врагом... Все, як ти сказав. Все правда. Пиши - все правда.
- Ти менi тут очей не замилюй! "Правда". Нащо менi така твоя правда?..
- слiдчий страшенно злоститься, тупотить ногами, аж пiниться. Карапетьян
показу , як саме той слiдчий злоститься та пiниться.
- Ти менi говори, що ти робив? I як ти робив?!
- Харашо робим...
Аслан, дурний, бiдолашний Аслан, чистiй черевикiв, що завжди вiрив усiм
на слово, що, крiм чистiння черевикiв, взагалi бiльше в свiтi нiчого не
вмiв, а в фiнiнспектора "розписувався" прикладанням свого вузлуватого
пальця, вмоченого в чорнило, не знав, чого слiдчий вiн нього хоче.
А слiдчий вимага - що ти робив?
Нi, не зна Аслан, що саме вiн робив i що взагалi мусив робити путнiй
контрреволюцiонер. Тодi слiдчий лупить Аслана щосили по карку, добре
лупить, i вiдправля до камери:
- Йди й подумай.
Аслан дума . В камерi. Нi, вiн не дума , вiн плаче, а товаришi,- веселi
його земляки, одчайдушнi штукарi й " контрреволюцiонери" з ласки божо© -
за нього думають, вони його повчають, рятуючи, що ма робити путнiй
контрреволюцiонер, що ма робити затятий "враг народа", отже, ма робити
Аслан, щоби слiдчий його дуже не бив уже... Пiдучившись, радiсний Аслан
проситься на допит - сам проситься, щоб якось уже кiнчати ту справу
швидше, щоб уже раз, зажмуривши очi, перепливти через ту страшну Лету
тяжкого iспиту до радiсного берега забуття й спокою.
--Ну, надумав? - пита слiдчий.
- Все надумав, товариш дорогий! Хочем признаватись...
- Давай. Та тiльки не бреши, гляди, черезчур.
- Ну, навiщо ж через "чур", все буде правда. Пиши - я, Аслан,
контрреволюцiонер i враг народа...
- Це вже я чув... - слiдчий береться за прес-пап' ...
- Стрiвай-стрiвай! - злякано квапиться Аслан. - Стрiвай, а то забуду й
тодi все, брат, пропало... Пиши: я робив повстання проти сов тсько© влади!
Еге ж. Тво© черевики швидко порвались? I твого начальника черевики теж
швидко порвались! I в робочого класу черевики дуже швидко порвались?!
Ага?! Отож. То я ©х чистив таким мазьом... знарошне таким мазьом, щоб
швидко рвались. Контрреволюцiйним мазьом...
Слiдчий - кулак з довбню, голова з горiх, вчорашнiй футболiст, ударно
покликаний в "органи" (Карапетьян показу образно, який саме кулак, а яка
голова в того футболiста-слiдчого) - трiумфу . Аслан перевищу всi його
сподiвання. Вiн все те пише й перекону ться пiд впливом Асланово© залiзно©
логiки, що вiн напав на цiлий скарб, на контрреволюцiйну, диверсiйну
органiзацiю, яка може забезпечити йому блискучу кар' ру в "органах". Аслан
розповiда , як то вiн чистив генiально черевики пролетарiатовi, як вони
дерлися вiд отруйно© мазi, як той пролетарiат ла сов тську владу, партiю
й самого Сталiна i хоче ту владу повалити, а все через одного чистiя,
фашиста й контрреволюцiонера, Аслана... Аслан розповiда , а слiдчий пише,
аж-но пiт йому виступа , сопе, прикусу язика й пише. Аслан кiнча свою
розповiдь клятвою, що вiн ка ться щиросердно й що бiльше не буде вже, i з
полегкiстю зiтха - нарештi йому дадуть спокiй, напевно.
Але апетит приходить пiд час ©ди. Пiсля такого приголомшуючого
Асланового самовикриття епопея його дивовижних блукань по найбезглуздiших
контрреволюцiйних сферах тiльки почина ться. Слiдчий вирiшив видавити з
нього всю правду геть до краплi, "розоблачити ворога" до краю...
Пiсля диверсi© Аслан мусить признаватися в не менш генiальному
шпигунствi. Причому щиросерднi Аслановi признання чергуються з такою ж
щиросердною розгубленiстю, коли Аслан сам не зна вже, що ж вiн робив
далi.Тодi слiдчий б' Аслана й кида в камеру, щоб "подумав". Аслан дума
при допомозi сво©х веселих землякiв i друзiв, опанованих психозом
самовикриття в iм'я рятунку смертi та одчайдушним шибеничним гумором.
"Надумавши", Аслан проситься на "конвей р" i епопея трива . Кiнець ©© вже
передбачений слiдчим i начальством цi © богохранимо© установи, точно
заздалегiдь вирiшений, але мусить бути ще формальне виправдання того
кiнця, формальнi нi пiдстави. Тi пiдстави й витискають з Аслана, зовсiм не
дбаючи про ©х логiчнiсть, аби було хоч приблизно правдоподiбно.
Подаючи Аслановi пригоди, Карапетьян вставля й сво© пояснювальнi
ремарки, що доводили наявнiсть в цьому всьому безглуздi залiзно© логiки,
залiзно© послiдовностi й розумного, навiть генiального начала. "Не важно,
що та робив учора, важно, що ти мiг робити завтра. Не важно, чи правдою
вся та брехня, яку слiдчий змушу тебе говорити, а важний факт, що ти таки
не любиш сов тсько© влади, а значить- ти небезпечний, а тому тебе треба
злiквiдувати. Мета ж виправдову всi засоби". Так аналiзу справу
Карапетьян. А тим часом Аслан переходить всi фази розвитку й самовикриття
себе як великого контрреволюцiонера. Ось вiн ка ться в шпигунствi:
- Пиши, гражданин начальник! Я шпiйон. Я сидiв бiля вокзалу й чистив
черевики. Але то я так знарошне чистив черевики. Насправдi ж я займався
шпiйонажем... Я щитав по©зди - скiльки йде на Москву, а скiльки з Москви.
Пасажирськi по©зди.
Слiдчому такий спосiб шпiйонажу не подоба ться, й вiн iронiчно пита :
- Ну, i скiльки ж ти нащитав?
- Сто туди, сто й один назад...
Слiдчий береться за прес-пап' :
- Хiба так займаються шпiонажем?! Ти дурня тут не клем. Якщо ти
займався шпiонажем, то розказуй, брат, правду, а не то...
Тодi Аслановi приходить в голову щаслива думка, i вiн розповiда , що то
вiн сидiв не бiля вокзалу i не по©зда рахував, а сидiв вiд бiля будинку
Червоно© Армi© й рахував, скiльки ходить командирiв та рiзних вiйськових
начальникiв в будинок i з будинку, i придивлявся, якi вони . Це слiдчого
абсолютно задовольня , i вiн вимага ще нових i нових признань про iншi
методи контрреволюцiйно© дi©. Так бiдний Аслан доходить до терору й
велико© диверсi©.
От вiн розповiда , як вiн готував гранати, динамiт тощо, щоби зiрвати
один дуже важливий стратегiчний мiст. Слiдчий з великим задоволенням все
ноту . Потiм слiдчому вида ться за потрiбне устiйнити, який же саме мiст
мав Аслан зiрвати i як вiн назива ться.
- Як той мiст назива ться?.- пита слiдчий в Аслана. Аслан бачив багато
мостiв рiзних в життi, але вiн нiколи не знав жодно© назви мосту. Знав вiн
лише, як називався той мiст, бiля якого вiн мав постiйне мiсце чистiя
черевикiв: був це Горбатий мiст, невелика кам'яна споруда через .Порпань,
без яко© годi б перебратися на другий берег брудного, запльованого потоку
калюжi.
--Горбатий мiст, ось тик вiн назива ться.
Слiдчий вибуха смiхом. Потiм цiдить презирливо до розгубленого Аслана:
- Дурню ти! Горбатий мiст вже сто разiв зiрваний тут такими ж iдiотами,
як ти. Вибери собi краще якийсь iнший... I що ви всi на тiм Горбатiм мосту
помiшалися! Зривай iнший мiст.
I бiдний Аслан мусив зривати iнший мiст, який йому було призначено
слiдчим. Що ж до Горбатого моста, то треба сказати правду: Аслан вибрав
цей Горбатий мiст не тiльки тому, що не знав iнших назв, а й тому, що то
маленький мiст, а за маленький мiст менша кара. Вiн хотiв i диверсiю
зробити, й не потрапити пiд розстрiл. Довелося ж зривати. якийсь великий
мiст i наражатися на велику кару.
Всi Аслановi грiхи й контрреволюцiйнi пригоди, звичайно, записувалися
на рахунок всi © велико©, всевiрменсько© органiзацi©, i саме тому слiдчий
намагався витиснути його, як цитрину, до решти. Розохочений, вiн натискав
на Аслана щосили, взявши пiд тяжкий психiчний прес фiзичними тортурами.
Пiсля диверсi© Аслан призна ться в терорi. Потiм в збройному повстаннi,
розгортаючи неймовiрну, фантастичну свою контрреволюцiйну епопею. .
Ось вiн призна ться в намiрi вкрасти крейсер "Червона Укра©на" й
завести його до Вiрменi©, щоб там його обсадити контрреволюцiйним вiйськом
i потiм на ньому при©хати та й розгромити сов тську владу. Слiдчий все
занотував з задоволенням, бо побачив акцiю, закро ну на високу скелю.
Аслановi вiн навiть дав склянку молока й вiдпустив до камери... Вже через
якийсь час слiдчий викликав Аслана знову й почав його бити несамовито,
докоряючи склянкою молока та лаючи за нечесний намiр обдурити органи
революцiйно© законностi, ввести ©х в блуд, бо ж: - Ах ти ж сякий-такий!!
Що ж ти брешеш! Як же ж хотiв завести крейсер "Червона Укра©на" до
Вiрменi©, як Вiрменi© нема моря!?
Бiдолашний Аслан погано знав географiю, довго думав i нiяк не мiг
придумати виходу з тако© прикро© ситуацi©. Вiн був синiй, як печiнка, вiд
биття, але нiяк не мiг розв'язати проблеми успiшно з тим крейсером - не
мiг анi з вести його до Вiрменi© по сухому, анi взагалi дати з нараду.
Нарештi вiн його "потопив", власне, запланував потопити на втiху слiдчому,
а натомiсть щиро признався, що збройне повстання вони - вiрмени - мали
робити збро ю, привезеною з Персi© до Харкова на верблюдах. I от вони
"привезли" зброю й заховали ©© поблизу Харкова на Рашковiй дачi. Там були
гармати й кулемети, рушницi, й шаблюки, i отруйнi гази - все потрiбне для
повалення советсько© влади. Iсторiя була така правдоподiбна, а Асланова
щирiсть така переконлива, а знання мiсцевостей таке досконале, а
неперебiрливiсть та злочинний цинiзм слiдчого й усi © цi© системи такi
безмежнi, що вся карколомна повстанська епопея Асланова була занотована
докладно, у всiх подробицях.
Пiсля того Аслановi дано було спокiй на три днi. Карапетьян запевня ,
що тi три днi потрiбнi були слiдчому, щоб розшукати зброю на Рашковiй
дачi. На четвертий день виклика слiдчий Аслана, насуплений,
лютий-прелютий, i каже:
- Зброю твою й гази ми знайшли. Але ти брехун, бо ми не могли знайти
верблюдiв. Скiльки ©х було?
- Сто верблюдiв було, сто, гражданин дорогий! - каже Аслан радiсно,
втiшений, що зброю таки "знайшли".
- То де ж ти ©х дiв, га? Сто верблюдiв, це тобi не сто коробок тво ©
дурно© вакси в тво му дурному рундуку. Де дiв верблюдiв, га?! Не мiг же ти
©х продати на Благбазi чи в Церабкоопi!
- Навiщо на Благбазi, гражданин дорогий?- смi ться радiсно Аслан,
чесний чистiй черевикiв , смi ться з слiдчого, що вiн такий дурний,
недогадливий. -Навiщо на Благбазi?! Йшов по©зд Москва - Тифлiс через
Харкiв, я прив'язав верблюдiв до по©зда, i вони побiгли назад на Персiю...
Добуло явне безглуздя, навiть на погляд не дуже вередливого слiдчого,
щоб верблюди поспiвали бiгти за експресом, i вiн не мiг цього Аслановi
подарувати. Бiдний Аслан кiлька днiв пiсля того, як верблюди побiгли за
експресом, не мiг прийти до пам'ятi в камерi, лежачи пластом. Але те йога
не вирятувало вiд дальшого ходiння по муках "малого й великого конвей ра".
Карапетьян розповiда з безподiбним вiрменським колоритом, в'язнi аж
пищать вiд приглушеного смiху, не маючи права одверто й гомерично
реготатися, а Андрiй слуха й дума , що все-таки це, мабуть, розбещена,
злостива арештантська фантазiя i тiльки, мстива карикатура, iронiя, що все
шаржу й з усього глузу , безсила на будь-що солiднiше. Навiть вставки
деяких слухачiв про деталi з пережитого ©хнiми знайомими (бо хто ж
насмiлиться сказати про власний досвiд!), ба, навiть те, що тут же, як
iлюстрацiя до Карапетьянових "перських мотивiв", поруч ось лежить i
помира Ягельський, весь в пiдозрiлих синцях i пiдпливах, - навiть все це
не в силi впо©ти Андрi вi довiру до Карапетьянових новел про дурного
Аслана. Занадто-бо все безглуздо i занадто цинiчно, до самозаперечення
безглуздо й цинiчно. Тiльки аж геть згодом, у майбутньому, Андрi вi
судилося переконатися, що цей Карапетьян - генiальний новелiст, на теми
злободеннi, та що вiн стисло, але подиву гiдно точно виклав у сво©х
"перських мелодiях" душу, суть, зерно всi © цi © епохи i що Аслан - це
трагiчне, але iдеально точне уособлення багатьох - дуже багатьох! -
нещасних, пущених на конвей р безглуздо© дiйсностi тут. Рiвно як i слiдчий
в подачi Карапетьяновiй- це теж точне уособлення всi © системи, до яко©
той слiдчий належить, як ©© гвинтик. Але це Андрiй збагнув згодом, тепер
же Карапетьяновi "перськi мелодi©" звучали, як фрагменти дивовижного,
чадного сну, або рефлексi© звихнено© пам'ятi божевiльного.
Здавалося, що Карапетьян мiг би розповiдати сво© "новели" безкiнечно,
перевершуючи достославну, мiфiчну Шехерезаду, причому зовсiм нiчого не
вигадуючи, як вiн запевняв, лиш часом багатозначно й хидно роблячи павзи,
там де не слiд було говорити. Тi павзи були не згiршi за слова. Вiн ©х
робив, зiтхнувши й попихкуючи головою чорта-Мефiсто, що в профiль так
подiбний до самого Карапетьяна.
"Перськi мелодi©" перебила та й зовсiм урвала вечеря. В певну хвилину
всi нашорошились. Карапетьян замовк. Всi повернулися до дверей, слухаючи
швидше цiлунками, анiж вухами, й не так щось чуючи, як угадуючи стукiт
кормушок по коридору, ба, по всiй тюрмi, хоч i стояла нiби непрониклива
тиша. Скоро дiйсно вiдчинилась кормушка в ©хнiх дверях i повторилася така
сама процедура, як i в обiд. Тiльки на цей раз наглядач дав у кожну миску
буквально по однiй столовiй ложцi кашi i тим програма вичерпалася. Це була
вечеря. Голоднi шлунки тiльки даремно були розхвильованi, спровокованi
тi ю ложкою кашi i увiгнанi в марнi, розпачливi корчi, результатом чого
було несамовите курiння тих, хто мав що курити. Хто не мав чого курити,
конвульсiйне шарпав кадиком, чекаючи "бичка" - "сорок", "двадцять" або
"десять" вiд тих, хто курив.
Ця вечеря була о 6-й годинi. По вечерi знову мили посуд. Це була третя
й остання "оправка" за день, дана ©м тюремною конституцi ю в числi iнших
прав та свобод. На цей раз ходили без Ягельського, бо в нього не вистачило
вже i тiльки сили, а й волi пiдтримати товаришам компанiю скористатись iз
таких розкошiв, як прогулянка голяком по коридору. Ягельський лишився
лежати в камерi, поставивши сухi колiна кроквами й тяжко астматично
дихаючи, ажно вчувався жаль в тому диханнi, що вiн не може пiти з усiма...
Пiсля вечерi вже не мили пiдлоги, не розповiдали анекдотiв, не смiялися
навiть тихесенько, а сидiли, пороззявлявши роти й тяжко дихаючи,- чекали.
Вони чекали сну. Але до сну, до права заснути, ще далеко, - команда буде
подана аж в дев'ять годин. Без права ж люди не могли заснути, вони
хитрували, схиляючи голови як-небудь так, щоб наглядач не бачив i щоб
можна було все-таки здрiмнути, але з того нiчого не виходило. Люди тiльки
млiли вiд утоми, зiтхали люто або трагiчно i не могли вiдсахнутися вiд
дiйсностi нi на хвилину - саме як починало дрiматися солодко, раптом, нiби
зумисне, розтиналося тихе й настирливе - "Цс-с!" - то котрийсь iз в'язнiв
подавав пересторогу, помiтивши, як тихесенько вiдслонявся вовчок, i вони
шарпалися, ворушились, позiхали - робили рух, потрiбний для доказу, що
вони не сплять. Гнiтила невдоволена спрага на сон, гнiтила задуха, гнiтила
мовчанка. Нарештi Руденко не витримав, зiтхнув глибоко й шумно, мовби
пiсля шалено© бiганини, й звернувся до Приходька лагiдно, благально:
--Професоре... Розкажiть що-небудь... Ваша ж черга! Лiтературну годину!
Руденка пiдтримали iншi.
- З Мопассана... З Стендаля... Нi, "Три мушкетери! "Король Лiр"!..
Руденко благав, мов хлопчисько, пропонував навiть i свою завтрашню
пайку хлiба за труд. Приходько згодився й без пайки. Лiтературнi "години"
у них, бач, вiдбуваються! дуже часто, а на них розповiдаються з пам'ятi
найкращi перлини свiтово© лiтератури. Оповiдачами були найбiльше начитанi
й найпам'ятливiшi в'язнi. До таких належали - Приходько, Зарудний, iнженер
Н., Гепнер. Кожен з цих чотирьох був сво рiдною лiтературною хрестоматi ю,
а то й енциклопедi ю. Особливо Приходько, надiлений чудесним даром -
феноменальною пам'яттю та високими здiбностями оповiдача. Першi три теж
були нiби добрими, але черга сьогоднi була Приходькова.
Для Андрiя такий спосiб розваги не був новиною, бо не був вiн взагалi
новиною в сов тських тюрмах, де не давали книг i газет i взагалi суворо
забороняли будь-що читати i де люди насичували духовний голод "з памятi".
Новиною був лише той високий "клас", який мав тут мiсце. Це ж розважалися
високорозвиненi, iнтелектуально багатющi, хоч i голопузi, люди.
Приходько всiвся посеред камери i, на безмежну втiху Руденковi, почав
сво оповiдання. Вiн переповiдав "Мадам Боварi" Густава Флобера. Висока
культура й точнiсть переказу вразила Андрiя. Вiд добре пам'ятав цей роман
i мiг це ствердити.
А Руденко, напевно, не читав цi © книги i, може, тому весь обернувся в
слух, хвилювався й вже переживав, як зовсiм маленький школяр, якому
розповiдають чарiвну казку. Жаднющий селюк Руденко. Аж смiшно на нього
дивитися! Який вiн голодний! Вiн страшенно голодний на слово мистецьке, на
книгу, на лiтературу, яко© вiн не читав, але страшенно хоче читати,
бачити, все спiзнати, доки ще живий. Очi йому свiтяться й вiн, напевно,
забув, що це вiн сидить у тюрмi.
А Приходько помалу заполонив усiх i повiв за собою.
Скоро Андрiй пристав i не слухав, унаслiдок тяжко© перевтоми. Нi, не
мадам Боварi може сьогоднi полонити Андрi ву душу - ©© можуть полонити
лише спокiй i самотнiсть, та цього саме й бракувало.
Для Андрiя трохи було забагато вражiнь на один день. Голова йому
гудiла, а в очi нiби хто понасипав гарячого приску, вони були перевтомленi
до краю, i в той же час сон утiкав вiд них. Десь було перейдено ту межу,
на якiй був поворот у блаженний, рятiвничий сон, тепер душа, мовби
збившись з дороги, блукала на манiвцях безсоння, в гарячковiм маячiннi.
Вiн все вмощував то правий, то лiвий лiкоть на вiковi парашi i клав на
руку розпечену, порожню, бездумну свою голову, намагаючись якось так ©©
пристро©те, щоби вона не обтяжувала плечей, щоб ©й не було мулько на тих
плечах, щоб якось забутися, але забутися не мiг, як не мiг i позбутися
досадного вражiння, що тiй головi мулько на в'язах. Вiн наслухався
оповiдань i "перських мелодiй", трагiчних натякiв, недомовлених слiв i
та мничих, замаскованих зiтхань, прямих скарг i замаскованого в зухвалiсть
розпачу, надивився на Ягельського i тепер, пiд монотонний плин iсторi©
мадам Боварi, думав:
Якщо вони, цi безобиднi обивателi, ось цi старенькi й здебiльша зовсiм
нi в чому не виннi люди п'ють таку гiрку чашу й несуть такий тяжкий хрест,
то що ж чека його - втiкача з каторги бачив, що перед ним тяжкий шлях.
Завтра прийде день i проб' його година... Вiн уже вловив основну
тенденцiю цi © модерно© iнквiзицi© - це обернути людину в ганчiрку,
тварину, в безвольного пса, що скавулить i плазу , готовий лизати що
завгодно, вiд чобiт починаючи. Обернути ©© в ганебну моральну ру©ну,
розчавити й знищити те, що назива ться людською душею... А тодi вже
викинути ©© на фiзичний смiтник. Так нiби виходить з усього, що вiн чув i
чого не чув, а вичитав з очей усiх цих людей.
Оповiдач бубонiв i бубонiв, переповiдаючи незрiвнянного Флобера, а люди
(здебiльша люди з вищою освiтою, що по кiлька разiв читали цей твiр!)
слухали з феноменальним iнтересом, iз зворушливим захопленням, переживали,
хвилювалися, жили радостями й болями якихось далеких-далеких, вигаданих
людей, радостями й болями яко©сь, сотворено© Флобером, мадам Боварi.
Руденко аж мiнився на обличчi, а коли хтось кашляв або шерехтiв, тим
перешкоджаючи оповiдати й слухати, Руденко метав на нього смертоноснi
блискавки з очей. З не меншим iнтересом слухав i доктор Литвинов, а коли
Приходько робив павзу або губив нитку сюжету, Литвинов нагадував йому,
пiдказував забутi подробицi i потiм далi слухав з тим самим iнтересом. Був
захоплений навiть троглодит Краснояружський, хоч i справляв вражiння
виключно товстошкiро© людини. Цi люди хотять утекти з тюрми! Утекти вiд
сьогоднiшнього й вiд завтрашнього дня до лагiдно©, до прекрасно©, до
далеко© мадам Боварi, в iнший свiт, в iнше царство - в царство чаклуна й
характерника, великого митця й естета Густава Флобера.
Десь за мурами, напевно, вже ходить вечiр по землi, але тут його не
помiтно, бо сюди вiн не заходить. В стелi горить електрична лампа,
засвiтившись зразу по вечерi, тобто в 6 годин, тобто тодi, коли десь там,
за мурами, на волi люди ще пляжаться на сонцi над якою-небудь Лопанню.
Нарештi вечiр прийшов i в камеру. Але вiн прийшов не так, як звичайно
ходить вечiр. Вiн увiрвався в кормушку, простромив голову в жовському
кашкетi й промовив категорично, грiзно:
- Спати! - i трiснув лядою.
Чари мило© мадам Боварi геть розлетiлися вмить, люди самi розпорошили
©х, - вони зiтхнули, враз забувши про все. По-перше, тому, що вони мають
нарештi право вiдчинити не тiльки кватирку, а й цiле вiкно, а по-друге -
спати! Нарештi спати! Спати!.. Заплющити очi й упiрнути в сон, мрiяти на
самотi, додумувати в iнтимнiй вiдчуженостi сво© зата нi думки або, може, й
домрiювати недосказане оповiдачем i недописане самим Флобером про той
iнший, прекрасний, сонячний свiт... Або, може, переживати нишком свiй
затушкований, а тепер розгальмований жах i свою особисту трагедiю, свою
та мницю... Сьогоднi недiля й не гримiтимуть засуви щохвилини, не
стинатимуться розшарпанi нерви. Спати!..
Але то не так просто. Щоб спати, треба бодай якось лягти. Попробуйте ж
лягти, коли це виходить за межi можливого, коли на одне нормальне людське
житлове мiсце приходиться аж двадцять восьмеро! Почалися суперечки,
сварки. Як лягти? Як розподiлити мiсце так, щоб усi були задоволенi, усi
щасливi?
Спочатку прибрали тарiлки з пiдлоги. На цю операцiю всi дивилися з
великою надi ю, бо ж звiльнялася територiя! Тарiлки поставили на
пiдвiконня, що за вiдчиненою рамою було досить широке, i таким чином
звiльнили смужку пiдлога. Але то мало зарадило справi. Як улягтися 28
особам?!
Недавно вся площа була точно розмiрена й розподiлена, i за кожним
закрiплена рисками на стiнi, що визначали межi, вiд поки й до поки чия
територiя. Але то було тодi, як в камерi було двадцять семеро людей. Тепер
на одного бiльше й старi межi не придатнi. Треба розмiрювати знову. Але як
розмiрювати знову, коли, скажiмо, Узуньян такий тонюнький, а Охрiменко
такий товстий? Як дотримати принцип справедливостi? Одначе Руденко, взявши
тоненьку мотузочку (заборонену рiч! бо на нiй можна повiситись!),
змобiлiзував того самого iнженера, що збудував цю тюрму, i звелiв йому
обчислити, яка мусить бути завдовжки мiрка, коли попiд стiною сидить вже
не тринадцятеро, а чотирнадцятеро, тодi нав'язав на тiй мотузочцi з
помiччю iнженера вузлик i заходився перемiрювати стiну. Нарештi перемiряв,
застосувавши цiлковиту "зрiвнялiвку", бо щоб так скоро врахувати й
обчислити всi вiдхилення вiд норми (вiдхилення на товстих i тонких),
забракло йому й самому iнженеровi знань найвищо© математики. Дiставши
кожен свою "межу", почали укладатися. Але укладання якраз i вперлося в
непереборимi труднощi - теорiя не сходилася з практикою: як укластися на
територi©, на якiй не можна укластися? Скажiмо, коли найменша людина ма
все-таки 40 сантиметрiв у плечах, то як ©й укластися на 25? Це раз. А
вдруге - коли камера ма всього 2 метри ширини, то як укластися двома
рядами насупроти так, щоб пальцi нiг i п'яти кожного не торкалися обличчя
свого "вiзавi"? Особливо погано приходилося тим, у кого "вiзавi" був
довготелесий. Найкраще б лягти всiм на спину, а ноги поставити кроквами i
так стати, але як лягти на спину, коли тяжко лягти навiть боком? Словом,
почалися суперечки, сварка, дедалi гарячiша. Хтось пропонував лягти
"валетом в йолочку", хтось пропонував "валет в замок"... При тiй нагодi
Андрiй узнав, що iснують способи спання системи "валет в ялинку" та "валет
в замок". Але навiть цi досконалi в'язничнi винаходи тут було тяжко
застосувати. Сварка розпалювалась. Вже хтось когось обiклав
"по-професорськи" й "по-моряцьки". Все загрожувало обернутися в
побойовище, бо цi © проклято© проблеми не .можна розв'язати" i тут раптом
вiдчинилася кормушка й просунулася голова наглядача:
-Що за шум?
Шарварок вшух. Тиша. А _той жалiбний голос:
- Не можемо влягтися, гражданiн отд льонний! Тiс-но-о...- це Прокуда.
Наглядач закрив кормушку, а тодi вiдчинив дверi й став на порозi, за
ним стояв ще один наглядач.
- Встати!
Всi встали. Лишився лежати тiльки Ягельський.
- Вишикуватись попiд стiнами!
Вишикувались. .
- Ану рiвняйсь!!
Вирiвнялись.
Наглядач зайшов до камери, поторкав ногою Ягельського, а тодi пройшовся
межи двома рядами в'язнiв, рiвняючи випнутi животи та колiна ногою, взутою
у дебелий, кований чобiт. А потiм одiйшов до дверей i гримнув:
- Струнко!.. А тепер слухай мою команду та знай, що якщо хто потiм
нього, коли слiдчий торкався "пальцем" до його бiдно© голови: "Ну, ти
будеш говорити?" Нарештi Аслан не витримав i звомпив: - "Я буду говорити!"
- Говори! - сказав слiдчий.
- Що ж, - сказав Аслан, зiтхнувши, - пиши, гражданин сл доватиль!.. Пiп
наш, вiн - як той бiдний Карапет. Як ти його призначив генералом над усiма
шпiйонами - то йому зле. А як ми його скинемо з генерала, то йому буде ще
гiрше... Пиши, що все правда i що я - теж контрреволюцiонер"
I пита ться тодi слiдчий в того дурного Аслана, в того чесного чистiя
черевикiв, що не завжди мiг розiбрати, де ж черевик правий, а де лiвий:
- От ти кажеш, що ти був контрреволюцiонером. Що ж ти брешеш?!
- й-богу, правда! I врагом народа був! Був!
- Добре. Раз так, тодi говори, що ж ти робив?.. Ти говорив я буду
писати, а ти тодi пiдпишеш.
- Так я ж не вмiю писати...
- Нiчого, я тобi я-ак дам! то ти тодi зразу пiдпишеш, хоч i не вмi ш.
- Пiдпишу, пiдпишу, гражданин...
- Отож... А тепер говори, що ти робив.
Бiдний Аслан дума , тяжко дума , аж пiт йому з лоба виступа , i не може
збагнути, чого ж той слiдчий вiд нього хоче. Нарештi зiтха :
- Нiчого я не робив. Я був контрреволюцiонером. I врагом народа теж
був...
Слiдчий б' бiдного Аслана по карку прес-пап' i кричить:
- Що ж ти крутиш, фашистська ти шкуро! Ти дума ш, ми не зна мо. Але нам
треба, щоб ти сам признався чесно... Ти сов тську власть любиш?
- Любим, любим, гражданин дорогий...
- Отож!.. Так докажи! Ти признався, що ти був контрреволюцiонером i
врагом народа, а тепер же признавайся до кiнця, що ти робив, як ти хотiв
валити сов тський лад i партiю, як ти шпiйонив, як ти продавав сов тську
власть оптом i в розницю, як ти дiяв разом з фашистами... Говори!!
признавайся!..
- Признаюсь.
- В чому?
- Що продавав сов цьку власть. Був фашистом. Контрреволюцiонером.
Врагом... Все, як ти сказав. Все правда. Пиши - все правда.
- Ти менi тут очей не замилюй! "Правда". Нащо менi така твоя правда?..
- слiдчий страшенно злоститься, тупотить ногами, аж пiниться. Карапетьян
показу , як саме той слiдчий злоститься та пiниться.
- Ти менi говори, що ти робив? I як ти робив?!
- Харашо робим...
Аслан, дурний, бiдолашний Аслан, чистiй черевикiв, що завжди вiрив усiм
на слово, що, крiм чистiння черевикiв, взагалi бiльше в свiтi нiчого не
вмiв, а в фiнiнспектора "розписувався" прикладанням свого вузлуватого
пальця, вмоченого в чорнило, не знав, чого слiдчий вiн нього хоче.
А слiдчий вимага - що ти робив?
Нi, не зна Аслан, що саме вiн робив i що взагалi мусив робити путнiй
контрреволюцiонер. Тодi слiдчий лупить Аслана щосили по карку, добре
лупить, i вiдправля до камери:
- Йди й подумай.
Аслан дума . В камерi. Нi, вiн не дума , вiн плаче, а товаришi,- веселi
його земляки, одчайдушнi штукарi й " контрреволюцiонери" з ласки божо© -
за нього думають, вони його повчають, рятуючи, що ма робити путнiй
контрреволюцiонер, що ма робити затятий "враг народа", отже, ма робити
Аслан, щоби слiдчий його дуже не бив уже... Пiдучившись, радiсний Аслан
проситься на допит - сам проситься, щоб якось уже кiнчати ту справу
швидше, щоб уже раз, зажмуривши очi, перепливти через ту страшну Лету
тяжкого iспиту до радiсного берега забуття й спокою.
--Ну, надумав? - пита слiдчий.
- Все надумав, товариш дорогий! Хочем признаватись...
- Давай. Та тiльки не бреши, гляди, черезчур.
- Ну, навiщо ж через "чур", все буде правда. Пиши - я, Аслан,
контрреволюцiонер i враг народа...
- Це вже я чув... - слiдчий береться за прес-пап' ...
- Стрiвай-стрiвай! - злякано квапиться Аслан. - Стрiвай, а то забуду й
тодi все, брат, пропало... Пиши: я робив повстання проти сов тсько© влади!
Еге ж. Тво© черевики швидко порвались? I твого начальника черевики теж
швидко порвались! I в робочого класу черевики дуже швидко порвались?!
Ага?! Отож. То я ©х чистив таким мазьом... знарошне таким мазьом, щоб
швидко рвались. Контрреволюцiйним мазьом...
Слiдчий - кулак з довбню, голова з горiх, вчорашнiй футболiст, ударно
покликаний в "органи" (Карапетьян показу образно, який саме кулак, а яка
голова в того футболiста-слiдчого) - трiумфу . Аслан перевищу всi його
сподiвання. Вiн все те пише й перекону ться пiд впливом Асланово© залiзно©
логiки, що вiн напав на цiлий скарб, на контрреволюцiйну, диверсiйну
органiзацiю, яка може забезпечити йому блискучу кар' ру в "органах". Аслан
розповiда , як то вiн чистив генiально черевики пролетарiатовi, як вони
дерлися вiд отруйно© мазi, як той пролетарiат ла сов тську владу, партiю
й самого Сталiна i хоче ту владу повалити, а все через одного чистiя,
фашиста й контрреволюцiонера, Аслана... Аслан розповiда , а слiдчий пише,
аж-но пiт йому виступа , сопе, прикусу язика й пише. Аслан кiнча свою
розповiдь клятвою, що вiн ка ться щиросердно й що бiльше не буде вже, i з
полегкiстю зiтха - нарештi йому дадуть спокiй, напевно.
Але апетит приходить пiд час ©ди. Пiсля такого приголомшуючого
Асланового самовикриття епопея його дивовижних блукань по найбезглуздiших
контрреволюцiйних сферах тiльки почина ться. Слiдчий вирiшив видавити з
нього всю правду геть до краплi, "розоблачити ворога" до краю...
Пiсля диверсi© Аслан мусить признаватися в не менш генiальному
шпигунствi. Причому щиросерднi Аслановi признання чергуються з такою ж
щиросердною розгубленiстю, коли Аслан сам не зна вже, що ж вiн робив
далi.Тодi слiдчий б' Аслана й кида в камеру, щоб "подумав". Аслан дума
при допомозi сво©х веселих землякiв i друзiв, опанованих психозом
самовикриття в iм'я рятунку смертi та одчайдушним шибеничним гумором.
"Надумавши", Аслан проситься на "конвей р" i епопея трива . Кiнець ©© вже
передбачений слiдчим i начальством цi © богохранимо© установи, точно
заздалегiдь вирiшений, але мусить бути ще формальне виправдання того
кiнця, формальнi нi пiдстави. Тi пiдстави й витискають з Аслана, зовсiм не
дбаючи про ©х логiчнiсть, аби було хоч приблизно правдоподiбно.
Подаючи Аслановi пригоди, Карапетьян вставля й сво© пояснювальнi
ремарки, що доводили наявнiсть в цьому всьому безглуздi залiзно© логiки,
залiзно© послiдовностi й розумного, навiть генiального начала. "Не важно,
що та робив учора, важно, що ти мiг робити завтра. Не важно, чи правдою
вся та брехня, яку слiдчий змушу тебе говорити, а важний факт, що ти таки
не любиш сов тсько© влади, а значить- ти небезпечний, а тому тебе треба
злiквiдувати. Мета ж виправдову всi засоби". Так аналiзу справу
Карапетьян. А тим часом Аслан переходить всi фази розвитку й самовикриття
себе як великого контрреволюцiонера. Ось вiн ка ться в шпигунствi:
- Пиши, гражданин начальник! Я шпiйон. Я сидiв бiля вокзалу й чистив
черевики. Але то я так знарошне чистив черевики. Насправдi ж я займався
шпiйонажем... Я щитав по©зди - скiльки йде на Москву, а скiльки з Москви.
Пасажирськi по©зди.
Слiдчому такий спосiб шпiйонажу не подоба ться, й вiн iронiчно пита :
- Ну, i скiльки ж ти нащитав?
- Сто туди, сто й один назад...
Слiдчий береться за прес-пап' :
- Хiба так займаються шпiонажем?! Ти дурня тут не клем. Якщо ти
займався шпiонажем, то розказуй, брат, правду, а не то...
Тодi Аслановi приходить в голову щаслива думка, i вiн розповiда , що то
вiн сидiв не бiля вокзалу i не по©зда рахував, а сидiв вiд бiля будинку
Червоно© Армi© й рахував, скiльки ходить командирiв та рiзних вiйськових
начальникiв в будинок i з будинку, i придивлявся, якi вони . Це слiдчого
абсолютно задовольня , i вiн вимага ще нових i нових признань про iншi
методи контрреволюцiйно© дi©. Так бiдний Аслан доходить до терору й
велико© диверсi©.
От вiн розповiда , як вiн готував гранати, динамiт тощо, щоби зiрвати
один дуже важливий стратегiчний мiст. Слiдчий з великим задоволенням все
ноту . Потiм слiдчому вида ться за потрiбне устiйнити, який же саме мiст
мав Аслан зiрвати i як вiн назива ться.
- Як той мiст назива ться?.- пита слiдчий в Аслана. Аслан бачив багато
мостiв рiзних в життi, але вiн нiколи не знав жодно© назви мосту. Знав вiн
лише, як називався той мiст, бiля якого вiн мав постiйне мiсце чистiя
черевикiв: був це Горбатий мiст, невелика кам'яна споруда через .Порпань,
без яко© годi б перебратися на другий берег брудного, запльованого потоку
калюжi.
--Горбатий мiст, ось тик вiн назива ться.
Слiдчий вибуха смiхом. Потiм цiдить презирливо до розгубленого Аслана:
- Дурню ти! Горбатий мiст вже сто разiв зiрваний тут такими ж iдiотами,
як ти. Вибери собi краще якийсь iнший... I що ви всi на тiм Горбатiм мосту
помiшалися! Зривай iнший мiст.
I бiдний Аслан мусив зривати iнший мiст, який йому було призначено
слiдчим. Що ж до Горбатого моста, то треба сказати правду: Аслан вибрав
цей Горбатий мiст не тiльки тому, що не знав iнших назв, а й тому, що то
маленький мiст, а за маленький мiст менша кара. Вiн хотiв i диверсiю
зробити, й не потрапити пiд розстрiл. Довелося ж зривати. якийсь великий
мiст i наражатися на велику кару.
Всi Аслановi грiхи й контрреволюцiйнi пригоди, звичайно, записувалися
на рахунок всi © велико©, всевiрменсько© органiзацi©, i саме тому слiдчий
намагався витиснути його, як цитрину, до решти. Розохочений, вiн натискав
на Аслана щосили, взявши пiд тяжкий психiчний прес фiзичними тортурами.
Пiсля диверсi© Аслан призна ться в терорi. Потiм в збройному повстаннi,
розгортаючи неймовiрну, фантастичну свою контрреволюцiйну епопею. .
Ось вiн призна ться в намiрi вкрасти крейсер "Червона Укра©на" й
завести його до Вiрменi©, щоб там його обсадити контрреволюцiйним вiйськом
i потiм на ньому при©хати та й розгромити сов тську владу. Слiдчий все
занотував з задоволенням, бо побачив акцiю, закро ну на високу скелю.
Аслановi вiн навiть дав склянку молока й вiдпустив до камери... Вже через
якийсь час слiдчий викликав Аслана знову й почав його бити несамовито,
докоряючи склянкою молока та лаючи за нечесний намiр обдурити органи
революцiйно© законностi, ввести ©х в блуд, бо ж: - Ах ти ж сякий-такий!!
Що ж ти брешеш! Як же ж хотiв завести крейсер "Червона Укра©на" до
Вiрменi©, як Вiрменi© нема моря!?
Бiдолашний Аслан погано знав географiю, довго думав i нiяк не мiг
придумати виходу з тако© прикро© ситуацi©. Вiн був синiй, як печiнка, вiд
биття, але нiяк не мiг розв'язати проблеми успiшно з тим крейсером - не
мiг анi з вести його до Вiрменi© по сухому, анi взагалi дати з нараду.
Нарештi вiн його "потопив", власне, запланував потопити на втiху слiдчому,
а натомiсть щиро признався, що збройне повстання вони - вiрмени - мали
робити збро ю, привезеною з Персi© до Харкова на верблюдах. I от вони
"привезли" зброю й заховали ©© поблизу Харкова на Рашковiй дачi. Там були
гармати й кулемети, рушницi, й шаблюки, i отруйнi гази - все потрiбне для
повалення советсько© влади. Iсторiя була така правдоподiбна, а Асланова
щирiсть така переконлива, а знання мiсцевостей таке досконале, а
неперебiрливiсть та злочинний цинiзм слiдчого й усi © цi© системи такi
безмежнi, що вся карколомна повстанська епопея Асланова була занотована
докладно, у всiх подробицях.
Пiсля того Аслановi дано було спокiй на три днi. Карапетьян запевня ,
що тi три днi потрiбнi були слiдчому, щоб розшукати зброю на Рашковiй
дачi. На четвертий день виклика слiдчий Аслана, насуплений,
лютий-прелютий, i каже:
- Зброю твою й гази ми знайшли. Але ти брехун, бо ми не могли знайти
верблюдiв. Скiльки ©х було?
- Сто верблюдiв було, сто, гражданин дорогий! - каже Аслан радiсно,
втiшений, що зброю таки "знайшли".
- То де ж ти ©х дiв, га? Сто верблюдiв, це тобi не сто коробок тво ©
дурно© вакси в тво му дурному рундуку. Де дiв верблюдiв, га?! Не мiг же ти
©х продати на Благбазi чи в Церабкоопi!
- Навiщо на Благбазi, гражданин дорогий?- смi ться радiсно Аслан,
чесний чистiй черевикiв , смi ться з слiдчого, що вiн такий дурний,
недогадливий. -Навiщо на Благбазi?! Йшов по©зд Москва - Тифлiс через
Харкiв, я прив'язав верблюдiв до по©зда, i вони побiгли назад на Персiю...
Добуло явне безглуздя, навiть на погляд не дуже вередливого слiдчого,
щоб верблюди поспiвали бiгти за експресом, i вiн не мiг цього Аслановi
подарувати. Бiдний Аслан кiлька днiв пiсля того, як верблюди побiгли за
експресом, не мiг прийти до пам'ятi в камерi, лежачи пластом. Але те йога
не вирятувало вiд дальшого ходiння по муках "малого й великого конвей ра".
Карапетьян розповiда з безподiбним вiрменським колоритом, в'язнi аж
пищать вiд приглушеного смiху, не маючи права одверто й гомерично
реготатися, а Андрiй слуха й дума , що все-таки це, мабуть, розбещена,
злостива арештантська фантазiя i тiльки, мстива карикатура, iронiя, що все
шаржу й з усього глузу , безсила на будь-що солiднiше. Навiть вставки
деяких слухачiв про деталi з пережитого ©хнiми знайомими (бо хто ж
насмiлиться сказати про власний досвiд!), ба, навiть те, що тут же, як
iлюстрацiя до Карапетьянових "перських мотивiв", поруч ось лежить i
помира Ягельський, весь в пiдозрiлих синцях i пiдпливах, - навiть все це
не в силi впо©ти Андрi вi довiру до Карапетьянових новел про дурного
Аслана. Занадто-бо все безглуздо i занадто цинiчно, до самозаперечення
безглуздо й цинiчно. Тiльки аж геть згодом, у майбутньому, Андрi вi
судилося переконатися, що цей Карапетьян - генiальний новелiст, на теми
злободеннi, та що вiн стисло, але подиву гiдно точно виклав у сво©х
"перських мелодiях" душу, суть, зерно всi © цi © епохи i що Аслан - це
трагiчне, але iдеально точне уособлення багатьох - дуже багатьох! -
нещасних, пущених на конвей р безглуздо© дiйсностi тут. Рiвно як i слiдчий
в подачi Карапетьяновiй- це теж точне уособлення всi © системи, до яко©
той слiдчий належить, як ©© гвинтик. Але це Андрiй збагнув згодом, тепер
же Карапетьяновi "перськi мелодi©" звучали, як фрагменти дивовижного,
чадного сну, або рефлексi© звихнено© пам'ятi божевiльного.
Здавалося, що Карапетьян мiг би розповiдати сво© "новели" безкiнечно,
перевершуючи достославну, мiфiчну Шехерезаду, причому зовсiм нiчого не
вигадуючи, як вiн запевняв, лиш часом багатозначно й хидно роблячи павзи,
там де не слiд було говорити. Тi павзи були не згiршi за слова. Вiн ©х
робив, зiтхнувши й попихкуючи головою чорта-Мефiсто, що в профiль так
подiбний до самого Карапетьяна.
"Перськi мелодi©" перебила та й зовсiм урвала вечеря. В певну хвилину
всi нашорошились. Карапетьян замовк. Всi повернулися до дверей, слухаючи
швидше цiлунками, анiж вухами, й не так щось чуючи, як угадуючи стукiт
кормушок по коридору, ба, по всiй тюрмi, хоч i стояла нiби непрониклива
тиша. Скоро дiйсно вiдчинилась кормушка в ©хнiх дверях i повторилася така
сама процедура, як i в обiд. Тiльки на цей раз наглядач дав у кожну миску
буквально по однiй столовiй ложцi кашi i тим програма вичерпалася. Це була
вечеря. Голоднi шлунки тiльки даремно були розхвильованi, спровокованi
тi ю ложкою кашi i увiгнанi в марнi, розпачливi корчi, результатом чого
було несамовите курiння тих, хто мав що курити. Хто не мав чого курити,
конвульсiйне шарпав кадиком, чекаючи "бичка" - "сорок", "двадцять" або
"десять" вiд тих, хто курив.
Ця вечеря була о 6-й годинi. По вечерi знову мили посуд. Це була третя
й остання "оправка" за день, дана ©м тюремною конституцi ю в числi iнших
прав та свобод. На цей раз ходили без Ягельського, бо в нього не вистачило
вже i тiльки сили, а й волi пiдтримати товаришам компанiю скористатись iз
таких розкошiв, як прогулянка голяком по коридору. Ягельський лишився
лежати в камерi, поставивши сухi колiна кроквами й тяжко астматично
дихаючи, ажно вчувався жаль в тому диханнi, що вiн не може пiти з усiма...
Пiсля вечерi вже не мили пiдлоги, не розповiдали анекдотiв, не смiялися
навiть тихесенько, а сидiли, пороззявлявши роти й тяжко дихаючи,- чекали.
Вони чекали сну. Але до сну, до права заснути, ще далеко, - команда буде
подана аж в дев'ять годин. Без права ж люди не могли заснути, вони
хитрували, схиляючи голови як-небудь так, щоб наглядач не бачив i щоб
можна було все-таки здрiмнути, але з того нiчого не виходило. Люди тiльки
млiли вiд утоми, зiтхали люто або трагiчно i не могли вiдсахнутися вiд
дiйсностi нi на хвилину - саме як починало дрiматися солодко, раптом, нiби
зумисне, розтиналося тихе й настирливе - "Цс-с!" - то котрийсь iз в'язнiв
подавав пересторогу, помiтивши, як тихесенько вiдслонявся вовчок, i вони
шарпалися, ворушились, позiхали - робили рух, потрiбний для доказу, що
вони не сплять. Гнiтила невдоволена спрага на сон, гнiтила задуха, гнiтила
мовчанка. Нарештi Руденко не витримав, зiтхнув глибоко й шумно, мовби
пiсля шалено© бiганини, й звернувся до Приходька лагiдно, благально:
--Професоре... Розкажiть що-небудь... Ваша ж черга! Лiтературну годину!
Руденка пiдтримали iншi.
- З Мопассана... З Стендаля... Нi, "Три мушкетери! "Король Лiр"!..
Руденко благав, мов хлопчисько, пропонував навiть i свою завтрашню
пайку хлiба за труд. Приходько згодився й без пайки. Лiтературнi "години"
у них, бач, вiдбуваються! дуже часто, а на них розповiдаються з пам'ятi
найкращi перлини свiтово© лiтератури. Оповiдачами були найбiльше начитанi
й найпам'ятливiшi в'язнi. До таких належали - Приходько, Зарудний, iнженер
Н., Гепнер. Кожен з цих чотирьох був сво рiдною лiтературною хрестоматi ю,
а то й енциклопедi ю. Особливо Приходько, надiлений чудесним даром -
феноменальною пам'яттю та високими здiбностями оповiдача. Першi три теж
були нiби добрими, але черга сьогоднi була Приходькова.
Для Андрiя такий спосiб розваги не був новиною, бо не був вiн взагалi
новиною в сов тських тюрмах, де не давали книг i газет i взагалi суворо
забороняли будь-що читати i де люди насичували духовний голод "з памятi".
Новиною був лише той високий "клас", який мав тут мiсце. Це ж розважалися
високорозвиненi, iнтелектуально багатющi, хоч i голопузi, люди.
Приходько всiвся посеред камери i, на безмежну втiху Руденковi, почав
сво оповiдання. Вiн переповiдав "Мадам Боварi" Густава Флобера. Висока
культура й точнiсть переказу вразила Андрiя. Вiд добре пам'ятав цей роман
i мiг це ствердити.
А Руденко, напевно, не читав цi © книги i, може, тому весь обернувся в
слух, хвилювався й вже переживав, як зовсiм маленький школяр, якому
розповiдають чарiвну казку. Жаднющий селюк Руденко. Аж смiшно на нього
дивитися! Який вiн голодний! Вiн страшенно голодний на слово мистецьке, на
книгу, на лiтературу, яко© вiн не читав, але страшенно хоче читати,
бачити, все спiзнати, доки ще живий. Очi йому свiтяться й вiн, напевно,
забув, що це вiн сидить у тюрмi.
А Приходько помалу заполонив усiх i повiв за собою.
Скоро Андрiй пристав i не слухав, унаслiдок тяжко© перевтоми. Нi, не
мадам Боварi може сьогоднi полонити Андрi ву душу - ©© можуть полонити
лише спокiй i самотнiсть, та цього саме й бракувало.
Для Андрiя трохи було забагато вражiнь на один день. Голова йому
гудiла, а в очi нiби хто понасипав гарячого приску, вони були перевтомленi
до краю, i в той же час сон утiкав вiд них. Десь було перейдено ту межу,
на якiй був поворот у блаженний, рятiвничий сон, тепер душа, мовби
збившись з дороги, блукала на манiвцях безсоння, в гарячковiм маячiннi.
Вiн все вмощував то правий, то лiвий лiкоть на вiковi парашi i клав на
руку розпечену, порожню, бездумну свою голову, намагаючись якось так ©©
пристро©те, щоби вона не обтяжувала плечей, щоб ©й не було мулько на тих
плечах, щоб якось забутися, але забутися не мiг, як не мiг i позбутися
досадного вражiння, що тiй головi мулько на в'язах. Вiн наслухався
оповiдань i "перських мелодiй", трагiчних натякiв, недомовлених слiв i
та мничих, замаскованих зiтхань, прямих скарг i замаскованого в зухвалiсть
розпачу, надивився на Ягельського i тепер, пiд монотонний плин iсторi©
мадам Боварi, думав:
Якщо вони, цi безобиднi обивателi, ось цi старенькi й здебiльша зовсiм
нi в чому не виннi люди п'ють таку гiрку чашу й несуть такий тяжкий хрест,
то що ж чека його - втiкача з каторги бачив, що перед ним тяжкий шлях.
Завтра прийде день i проб' його година... Вiн уже вловив основну
тенденцiю цi © модерно© iнквiзицi© - це обернути людину в ганчiрку,
тварину, в безвольного пса, що скавулить i плазу , готовий лизати що
завгодно, вiд чобiт починаючи. Обернути ©© в ганебну моральну ру©ну,
розчавити й знищити те, що назива ться людською душею... А тодi вже
викинути ©© на фiзичний смiтник. Так нiби виходить з усього, що вiн чув i
чого не чув, а вичитав з очей усiх цих людей.
Оповiдач бубонiв i бубонiв, переповiдаючи незрiвнянного Флобера, а люди
(здебiльша люди з вищою освiтою, що по кiлька разiв читали цей твiр!)
слухали з феноменальним iнтересом, iз зворушливим захопленням, переживали,
хвилювалися, жили радостями й болями якихось далеких-далеких, вигаданих
людей, радостями й болями яко©сь, сотворено© Флобером, мадам Боварi.
Руденко аж мiнився на обличчi, а коли хтось кашляв або шерехтiв, тим
перешкоджаючи оповiдати й слухати, Руденко метав на нього смертоноснi
блискавки з очей. З не меншим iнтересом слухав i доктор Литвинов, а коли
Приходько робив павзу або губив нитку сюжету, Литвинов нагадував йому,
пiдказував забутi подробицi i потiм далi слухав з тим самим iнтересом. Був
захоплений навiть троглодит Краснояружський, хоч i справляв вражiння
виключно товстошкiро© людини. Цi люди хотять утекти з тюрми! Утекти вiд
сьогоднiшнього й вiд завтрашнього дня до лагiдно©, до прекрасно©, до
далеко© мадам Боварi, в iнший свiт, в iнше царство - в царство чаклуна й
характерника, великого митця й естета Густава Флобера.
Десь за мурами, напевно, вже ходить вечiр по землi, але тут його не
помiтно, бо сюди вiн не заходить. В стелi горить електрична лампа,
засвiтившись зразу по вечерi, тобто в 6 годин, тобто тодi, коли десь там,
за мурами, на волi люди ще пляжаться на сонцi над якою-небудь Лопанню.
Нарештi вечiр прийшов i в камеру. Але вiн прийшов не так, як звичайно
ходить вечiр. Вiн увiрвався в кормушку, простромив голову в жовському
кашкетi й промовив категорично, грiзно:
- Спати! - i трiснув лядою.
Чари мило© мадам Боварi геть розлетiлися вмить, люди самi розпорошили
©х, - вони зiтхнули, враз забувши про все. По-перше, тому, що вони мають
нарештi право вiдчинити не тiльки кватирку, а й цiле вiкно, а по-друге -
спати! Нарештi спати! Спати!.. Заплющити очi й упiрнути в сон, мрiяти на
самотi, додумувати в iнтимнiй вiдчуженостi сво© зата нi думки або, може, й
домрiювати недосказане оповiдачем i недописане самим Флобером про той
iнший, прекрасний, сонячний свiт... Або, може, переживати нишком свiй
затушкований, а тепер розгальмований жах i свою особисту трагедiю, свою
та мницю... Сьогоднi недiля й не гримiтимуть засуви щохвилини, не
стинатимуться розшарпанi нерви. Спати!..
Але то не так просто. Щоб спати, треба бодай якось лягти. Попробуйте ж
лягти, коли це виходить за межi можливого, коли на одне нормальне людське
житлове мiсце приходиться аж двадцять восьмеро! Почалися суперечки,
сварки. Як лягти? Як розподiлити мiсце так, щоб усi були задоволенi, усi
щасливi?
Спочатку прибрали тарiлки з пiдлоги. На цю операцiю всi дивилися з
великою надi ю, бо ж звiльнялася територiя! Тарiлки поставили на
пiдвiконня, що за вiдчиненою рамою було досить широке, i таким чином
звiльнили смужку пiдлога. Але то мало зарадило справi. Як улягтися 28
особам?!
Недавно вся площа була точно розмiрена й розподiлена, i за кожним
закрiплена рисками на стiнi, що визначали межi, вiд поки й до поки чия
територiя. Але то було тодi, як в камерi було двадцять семеро людей. Тепер
на одного бiльше й старi межi не придатнi. Треба розмiрювати знову. Але як
розмiрювати знову, коли, скажiмо, Узуньян такий тонюнький, а Охрiменко
такий товстий? Як дотримати принцип справедливостi? Одначе Руденко, взявши
тоненьку мотузочку (заборонену рiч! бо на нiй можна повiситись!),
змобiлiзував того самого iнженера, що збудував цю тюрму, i звелiв йому
обчислити, яка мусить бути завдовжки мiрка, коли попiд стiною сидить вже
не тринадцятеро, а чотирнадцятеро, тодi нав'язав на тiй мотузочцi з
помiччю iнженера вузлик i заходився перемiрювати стiну. Нарештi перемiряв,
застосувавши цiлковиту "зрiвнялiвку", бо щоб так скоро врахувати й
обчислити всi вiдхилення вiд норми (вiдхилення на товстих i тонких),
забракло йому й самому iнженеровi знань найвищо© математики. Дiставши
кожен свою "межу", почали укладатися. Але укладання якраз i вперлося в
непереборимi труднощi - теорiя не сходилася з практикою: як укластися на
територi©, на якiй не можна укластися? Скажiмо, коли найменша людина ма
все-таки 40 сантиметрiв у плечах, то як ©й укластися на 25? Це раз. А
вдруге - коли камера ма всього 2 метри ширини, то як укластися двома
рядами насупроти так, щоб пальцi нiг i п'яти кожного не торкалися обличчя
свого "вiзавi"? Особливо погано приходилося тим, у кого "вiзавi" був
довготелесий. Найкраще б лягти всiм на спину, а ноги поставити кроквами i
так стати, але як лягти на спину, коли тяжко лягти навiть боком? Словом,
почалися суперечки, сварка, дедалi гарячiша. Хтось пропонував лягти
"валетом в йолочку", хтось пропонував "валет в замок"... При тiй нагодi
Андрiй узнав, що iснують способи спання системи "валет в ялинку" та "валет
в замок". Але навiть цi досконалi в'язничнi винаходи тут було тяжко
застосувати. Сварка розпалювалась. Вже хтось когось обiклав
"по-професорськи" й "по-моряцьки". Все загрожувало обернутися в
побойовище, бо цi © проклято© проблеми не .можна розв'язати" i тут раптом
вiдчинилася кормушка й просунулася голова наглядача:
-Що за шум?
Шарварок вшух. Тиша. А _той жалiбний голос:
- Не можемо влягтися, гражданiн отд льонний! Тiс-но-о...- це Прокуда.
Наглядач закрив кормушку, а тодi вiдчинив дверi й став на порозi, за
ним стояв ще один наглядач.
- Встати!
Всi встали. Лишився лежати тiльки Ягельський.
- Вишикуватись попiд стiнами!
Вишикувались. .
- Ану рiвняйсь!!
Вирiвнялись.
Наглядач зайшов до камери, поторкав ногою Ягельського, а тодi пройшовся
межи двома рядами в'язнiв, рiвняючи випнутi животи та колiна ногою, взутою
у дебелий, кований чобiт. А потiм одiйшов до дверей i гримнув:
- Струнко!.. А тепер слухай мою команду та знай, що якщо хто потiм