Багряний I. Сад гетсиманський

розбирання .людсько© душi, обернення людини в нiщо, в "дiрку вiд бублика".
Це процес безперервних мук, що трива по кiлька днiв, при участi низки
слiдчих i "заплiчних дiл майстрiв", що ведуть свою роботу на змiну все над
тi ю самою людиною, застосовуючи послiдовно всi методи фiзичного й
морального впливу. Це процес, що йде пiд наймодернiшим гаслом
наймодернiшо© дiалектики - "Бiтi опр д ля т сознанi !" "Сознанi "
здебiльшого цього процесу не витриму , i на мiсцi його, як i на мiсцi
розiбрано© на гвинтики душi, лиша ться порожнеча, iм'я якiй - божевiлля,
або повна прострацiя й падiння.
"малий конвей р" i "великий конвей р". Як звичайно, "малого
конвей ра" цiлком вистача , щоб розiбрати до решти душу кожно© пересiчно©
людини. Але бувають люди, що виходять з цього конвей ра хоч майже й
оберненi фiзично в ганчiрку, але душа ©хня все лиша ться нерозiбрана, тодi
©х пускають на "великий конвей р". "Великий конвей р" - це удiл особливо
затятих i непокiрних, сильних духом.
Андрiй пiшов на "великий конвей р". А те, що було перед цим, - то був
всього лише "конвей р маленький".
Почалася для Андрiя смуга, яко© не можна назвати нiяким iменем, до яко©
не можна добрати нiяко© назви. "Кошмар"? - це росiйське слово прекрасне,
але - слабе. Маячiння? Пекло? - але бiблiйне пекло iснувало тiльки
теоретично, всi це знають, лише роблять лукавий вигляд, що вiрять в нього,
а саме слово вiд безперервного вживання i без наочного й реального
спiзнання сутi того, що воно прикрива , стерлося, як мiдяний шаг, i стало
блiдим i звичайним проза©змом, обивательським брязкальцем. А саме пекло,
особливо в "Ене©дi" Котляревського, досить симпатичне й веселе. "Жах"?
"Чортяча свистопляска"? "Римська iнквiзицiя"? Нi, все це слабе i не в силi
вмiстити в собi того, що вiдбува ться з людиною, з конкретною живою
людиною, яка потрапила в таку смугу. Навiть вкупi взятi, всi тi означення
слабi.
"Великий конвей р!" - ось це дине визначення. А поведiнку людини, -
затято© до божевiлля людини, - пущено© на "великий конвей р", теж не можна
назвати нiяким словом.
"Геро©зм"? Що таке геро©зм! Геро©зм - це велич, поезiя, краса. Геро©зм
- це раптовий, величний, запаморочливий для iнших вчинок, це блиск
раптово© вiдваги, що захоплю людськi серця доконанням неможливого. Це.
короткотривала напруга для досягнення ефекту, в свiдомостi, що вiн потiм
буде помножений i розписаний у всi кольори веселки людською фантазi ю.
Геро©зм - це пафос чину перед лицем свiту i перед лицем приготованих
лаврiв, славословлень, квiтiв, золотих медалей i жiночо© чи дiвочо©
любовi, що склада ться на жертовник героям, як найдорогоцiннший дар, i що,
може, дина руха тими героями, утримуючи ©х в найвiдповiдальнiшу хвилину
вiд обернення в звичайного труса й нiкчемнiсть. Герой замружу очi,
тримаючи в них тi всi приваби, як турецький солдат райських гурiй, голих i
податливих, шалено бажаних, i кида ться сторч головою в каламутну воду -
випливе, тодi вiн раптом герой на все життя i споживач благ, призначених
геро вi; потоне - вiн теж герой, бо свiт буде йому рукоплескати й
поставить пам'ятник, а блага земнi однаково забезпеченi йому й на тому
свiтi. Але яке це ма вiдношення до сучасно© людини на "великому
конвей рi", до людини, розчавлювано© нишком у герметично iзольованих вiд
свiту кам'яних мiшках, до людини, що повза й звива ться, як черв'як,
одна-однiсiнька, без свiту й без лаврових вiнкiв, виставлених
демонстративно спостережниками? Людина, яка змага ться не для того, щоб
здивувати свiт, якого для не© не iсну й яка теж не iсну для свiту (о, що
таке людина серед 200 мiльйонiв, а тим бiльше серед 2 мiльярдiв! Пiщина!),
а для того, щоб сво маленьке "я" зберегти вiд морально© ганьби й позорища
перед самим собою, вiд смертi, перед якою звичайна смерть геро©в- велике,
недосяжне щастя. I яке це ма вiдношення до геройства?
Нi, це не геро©зм. Це зовсiм не геро©зм. Це щось таке, що йому нема
iм'я в людськiй мовi.
Низку днiв i ночей (вiн не зна , скiльки тих було днiв i ночей!) для
Андрiя тягся безперервний кошмар. Взявши на допит пiсля оповiдання
Петровського, його тримали весь час нагорi i лише зрiдка вiдводили вниз до
льоху на одну годину, щоб перепочив, а потiм знову забирали назад, на
конвей р. Вiн по черзi пройшов через усi ступенi розбирання душi, до нього
по черзi застосовувано всi методи, якi здiбен був вигадати диявольський
генiй епохи. Вiн сидiв знову на кiнчику стiльця. Потiм вiн сидiв на
гарматнi, куди його саджали так, як колись давно саджали запорожцiв на
палю... Його водили на розстрiл, iнсценiзуючи той розстрiл... Йому плювали
в лице... Набивали "бiфштекси" на стегнах, що на мовi "заплiчних дiл
майстрiв" називалося "робити шимпанзе"... Його били залiзним палiччям...
Слiдчi й рiзнi оперативники проходили перед ним безкiнечною черiдкою, й
вiн навiть не знав, як кого на ймення, лише розрiзняв ©х по ступенi
жорстокостi та генiальностi в сатанинськiй винахiдливостi витончених
тортур. Вiн не знав ©хнiх iмен i навiть не пам'ятав ©хнiх облич, як слiд.
Як не пам'ятав i багатьох метод, застосованих до нього в моменти
непритомностi. Але й саме те, що вiн пам'ятав!.. Одначе, що це може
сказати для свiту, для людей стороннiх?! Цього не можна описати словами,
цього не можна зрозумiти людям щасливим, яких обiйшов цей келех, цього не
можна збагнути до самих глибин. Це треба пережити! Всi фарби блiдi, а всi
слова убогi, стертi людьми, як гумовi галошi. От, скажiмо, залiзна
палка... Як можна описати залiзну палку в руках якого-небудь Великiна?!.
Безобидну, приржавiлу й нiкчемну Залiзну палку! Або невинний рiжечок
стiльця!.. Чотири сантиметри завбiльшки, такий собi маленький трикутничок.
Хто вчив геометрiю, той може добре уявити його рисунок - це рiвнобедренний
трикутничок, де два гострих кути дорiвнюють одному прямому, а
перпендикуляр, опущений з прямого кута на основу трикутничка, дорiвню
чотирьом сантиметрам. На цiй пiдставi можна точно обчислити всю мiзерiю
цього трикутничка, чому дорiвнюють кутики при його основi та чому
дорiвнюють його сторони. Але нiхто не зможе обчислити, скiльки мук зможе
дати такий малесенький трикутничок, коли людину на нього посаджено
копчиком! Скiльки муки фiзично©! А скiльки муки морально©! Цього не
зможуть обчислити навiть професори геометрi© з цiлого свiту, складенi до
купи. Цього не можна обчислити взагалi. Як не можна обчислити змагання
людсько© душi мiж найпростiшим способом порятунку - "здатись" i найтяжчим
- "не здатись".
Або такий собi гарматень!.. Вiн сто©ть собi в куточку, нiби для окраси.
Вiн зроблений колись для того, щоб стрiляти, але його вийнято з гiльзи, в
якiй була закладена сила для лету, крiм того, з нього самого вийнято
вибухову душу, вигвинтивши запальник i все iнше, здiбне вибухати - його
позбавлено призначено© йому генi м винахiдника функцi© й поставлено ось
тут у куточку. Як непотрiб. Непотрiб, нiби без функцi©... Гай-гай! Новий
генiй призначив йому нову функцiю, нiким i нiколи, нiякими iнженерами,
будiвничими, артилеристами й нiким iншим не передбачену. То функцiя
страшного знаряддя для реконструкцi© людсько© душi. Деталь конвей ра...
Коли людину саджають на цей гарматень, вона божевiльно мрi , як про Божу
ласку, про раптовий розрив цього гарматня, про вибух... Коли б же вiн мав
оту прекрасну вибухову душу!
Але й гарматень нiщо проти того, коли хтось в блискучiй новенькiй
унiформi в стiнах державного "чистилища", в храмi пролетарського
правосуддя почина мочитися в обличчя розпростертiй, беззахиснiй, але все
гордiй - незламно гордiй - людинi. В самiсiнькi очi!..
Але все це все-таки нiщо проти людини, проти ©© гордо©, несамовито©
затятостi, що, пiдiгрiвана лютою зненавистю, вiдча м i безсилим гнiвом,
помалу дiходить до стану манiакальностi. Це затятiсть гордих до
самозабуття, тих, що позбавленi будь-яких засобiв оборони, уже iз
злорадством, iз садизмом по вiдношенню до самих себе протиставлять всьому
сво божевiльне, слiпе, безмежне презирство. Ну що горда й роздавлена
фiзично людина може ще протиставити?! Лише затятiсть i бажання надругатися
над сво©ми мучителями тим, що звести всю ©хню диявольську працю на пси i
тим плюнути ©м в обличчя. Ця затятiсть ста iде ю фiкс.
Андрiй уже зробився, як тiнь, i нiхто з друзiв не змiг би його
впiзнати. Навiть мати рiдна. У нього, колись такого сильного, вже тремтiли
кiнцiвки, мов у розбитого паралiчем, i весь час наморочилась голова вiд
утоми й недокрiв'я. Вiн уже став не те що неврастеником, вiн став
iстериком i лише безумним напруженням волi ще сяк-так тримав себе в руках.
Нi, не напруженням. Його тримала й його волю пiдстьобувала безодня
зненавистi, що прогресивно зростала, а з нею прогресивно зростала
упертiсть. Вона збiльшувалася зворотно пропорцiйно фiзичному законовi. Це
була вже iстерична, слiпа, безумна упертiсть. Вже коли б Андрiя спитали,
для чого ж саме та упертiсть, - вiн би не мiг вiдповiсти логiчно.
Упертiсть. Несамовита, безвiдчiтна, вже не логiчна, але пломенiюча.
Останн пристановище його душi. Його гордо©, покромсано©, самотньо©,
зовсiм уже самотньо© душi. Але не зламано©. Думки про самогубство, що
настирливо приходили в найтяжчi хвилини психiчного знесилення, поступалися
перед шаленим бажанням перемогти. Перемогти! Калiкою, напiвтрупом, але
перемогти! Вiн тут поставив на карту сво серце, свою душу, що життя була
невгнутою, i мусить перемогти... Оцих хамiв, оцю нiкчемнiсть, оцих тварин
вiн мусить перемогти! Мусить. Не може ж бути, щоб мерзость i пiдлота взяли
над ним гору, над його душею, над його гордiстю... Не може бути! Цього
нiколи не може бути! Нiколи!.. Нiколи!..
Не раз в хвилини найбiльшого вiдчаю, користуючись з нагоди, що його
iнодi водили коридором, його опанувай наглий слiпий порив - заревти дико й
кинутися, нагнувши голову, вздовж того коридора й з розгону розбити голову
об протилежну стiну, щоб пекельний вогонь i мука його розбризкалися на
мурах... Але вiн утримувався на гранi, на тiй останнiй гранi, де стояло,
як вогненний стовп, оте "нiколи!"
Ах, що таке геро©зм?! Що таке прославлений у вiках геро©зм лицарiв, i
хрестоносцiв, i полководцiв, i Сусанiнiв, i Залiзнякiв... Поезiя! То
прекрасна поезiя. Омрiяна, приваблива, бажана. Поезiя. Тiльки поезiя.
Андрiй, як i кожен у цiй тюрмi кра©ни соцiалiзму, був позбавлений
будь-яких, найелементарнiших i всюди iснуючих засобiв оборони. Навiть в
найстрашнiших казематах найбiльш прославлених реакцiйних держав в'язнi
мали все-таки засоби оборони - апеляцi©, апарат заступникiв, громадську
опiнiю, нарештi, голодiвки. Гай-гай. Все те смiшне, навiть сама думка
вдатись до тих засобiв смiшна: ©х тут не iсну . Для людини, що потрапля
сюди, нема оборони. Це пилинка, списана геть з ре стру ще заживо i
поставлена абсолютно поза законом. Абсолютно. диним засобом лишалась нiби
голодiвка, бо це нiбито залежить вiд волi самого нещасного, вiд самого
в'язня. Нiбито. Андрiй спробував вдатися до цього засобу, проголосивши
голодiвку. Але скоро - дуже скоро - вiдмовився. Виявилося, що й голодiвки,
як засобу оборони, тут не iсну . В'язня просто годують штучно клiзмою,
впускаючи в шлунок тран або й ще якусь речовину, щоб людина не могла
вмерти вiд голоду. Так одиниць, так i цiлi камери, коли голодiвка
оголошу ться органiзовано. В останнiм випадку ще й пришивають дiло" за
органiзований спротив "органам революцiйно© законностi".
Таким чином i цей диний, такий прославлений в iсторi© всiх тюрем,
засiб оборони тут був недiйсним.
Андрiй вiдмовився вiд цього засобу оборони й помалу погасав.

Конвей р почав робити перебо©. Занадто твердий горiх трапився, а
слiдчим не входило в плани так просто, в однiм турi роздавити свою жертву
на смерть. Вони почали робити перепочинки й вiдводити Андрiя до камери.
Правда, щоб скоро забирати знову, але усе ж вони давали йому фiзично
передихнути, хоч морально це була все та ж шарпанина нервiв.
В камерi нiчого докладно не знали про те, що вiдбува ться з Андрi м.
Вiн нiчого, не розповiдав. Мовчав. Люди тiльки бачили його синцi, його
хоробливо запаленi очi, жахливу, щораз бiльшу виснаженiсть фiзичну й
нервову, бачили, що вiн тане, як вiск, з дня на день, з години на годину,
i позирали на нього тоскно. I мовчали теж. Лише за кожним разом, як Андрiя
кликано знову на допит, очi в кожного поширювалися жахом, проводжаючи
свого товариша, вiрнiше, його тiнь. Коли повертався - 29 пар очей
зустрiчали його нiмим запитанням. Андрiй нiчого не говорив i лягав на сво
мiсце, iнодi спазматичне схлипнувши, без скарги i без слiз. Наглядачi його
не згонили, i вiн мiг лежати, порушуючи тюремну дисциплiну, дивлячись
гарячковим зором у стелю або у вiкно, за грати, ген кудись, туди, куди не
в силi сягнути нормально людське око.

Дерева росли за вiкном, за гратами, десь за залiзним щитом. В'язнi ©х
не бачили, але знали, що вони там , що вони там ростуть. Ночами, коли
ряма була вiдчинена, а в камерi панувала гнiтюча тиша, коли сон утiкав з
очей, а люди тiльки удавали, що вони сплять, лежучи з закритими очима й
чекаючи виклику, - з-за залiзного щитка долiтав тихий шелест, такий
знайомий i такий забутий шелест листу на деревах. Вони стояли тут ось
поруч, за муром. Там був старезний каштан i осика, - тремтлива осика.
Легенький нiчний вiтерець, прокравшись в понурий чотирикутник жаских
блокiв десь iз степiв, десь з просторiв, вiд домiв i садиб, вiд матерiв i
сестер, вiд дiбров i га©в, тихенько шелестiв у верховiттях цих самотнiх
дерев, одтятих од свiту i теж замкнених до в'язницi. Вiн ©м про щось
розповiдав, вiн ©х про щось нишком питав, випитував, тихесенько, щоб не
почула варта i цих дерев не покарала, не зрубала.
Зтужiле за шелестом вiтру й за гомоном листу арештантське вухо чiтко
розрiзняло, як шумить лапатий клен i як тремтить смутна осика... Осика -
дерево жалоби. Дерево, на якому повiсився Юда... Ця легенда про тремтливу
осику, про свiдка останнього зiтхання нещасливого учня Христового, Юди
Iскарiотського, немовби плинула крiзь грат шелестом листу --приходила не
одному на пам'ять, та© нiби та осика за муром кричала про це в арештантсь
душi... I для одних то був шепiт потiхи, для iнших тривожний крик
перестороги... Приходила на пам'ять легенда й Андрi вi, приходила на
пам'ять i та осика, що стояла, мабуть, у бiблiйнiм саду Гетсиманськiм.
Листочки за гратами десь гойдаються на тоненьких черенках (ось так вони
гойдаються!): загострена уява вiдтворю до найменших подробиць, як сто©ть
там каштан i осика за муром, як приходить до них вiтер з далеких
просторiв, як гойдаються листочки на тонюньких черенках, як вони боязко
лепечуть, шепотять один одному щось та мниче, стукаються один об один,
переплiтаються... Листочки... Маленькi... З одного боку глянцюватi,
блискуче-зеленi, з другого матовi, вкритi нiжним сивим пушком. А на
каштановi - лапатi, мистецьки вирiзанi, позубренi по краях, п'ятиконечнi,
як розчепiренi пальцi руки. Але чомусь листи каштана не зворушують серце,
може, тому, що про них не iсну легенди; серце зворушу тоскний гомiн
осики, i трепет ©© листочкiв заступа все, розлива ться морем - море
листочкiв, причеплених за тонюнькi нiжки вниз головою... А над ними сто©ть
легенда...
I вiтер теж зворушу серце, - уявлюваний i чутий лише з гомону вiтер.
Вiн прийшов сюди. Звiдки вiн прийшов на це подвiр'я? Ось вiн летить
просторами, ось вiн торка траву над стежками, де колись ходили Андрi вi
ноги, ось вiн пролiта над ©хньою садибою, ось вiн торка листя лапатого
клена, що колись вони його посадили з батьком бiля хлiвця... Вiтер... Вiн
не принiс з собою запаху трав, не принiс гомону перепелиного, не принiс
свисту солов'©ного, смiху дiвочого, галасу дитячого, ластiв'ячого стрекоту
над ©хньою хатою, зiтхання материного, - вiн не донiс нiчого, але вiн те
все чув i вiн те все нiс iз собою... А може, принiс?! I розповiда там?
Вiтер... Вiн гойда каштан i осику за муром i звiря ©м те, що пiдглядiв,
i те, що пiдслухав, - може ж, "тi", з-за муру, вийдуть на прогулянку...
Вiд цi © думки i каштан зворушу серце. От вiн сто©ть там - розлогий i
кострубатий, чорнокорий, старезний каштан - i охка тихо, похитуючи руками
гiлок, мовби хоче вдарити тими руками об поли, почувши щось в тривожному
шепотi вiтру. Андрiй уявля його, й серце його налива ться спогадами...
Нi, каштан теж ма свою легенду. Прекрасну, чарiвну легенду... Сонячний
Ки©в i бульвар Шевченка... Буйнi каштани стоять безкiнечною шпалерою й
тримають на сонцi чудеснi свiчi - свiчi .сво©х квiток. Каштани, наче
великi паникадила, парадно розставленi на вулицi, встромленi в чорну,
зволожену майським дощем землю. Вони стоять i трiумфально кадять в небо
золотим пилом, пахощами, буйним пафосом цвiтiння, а на листах i на свiчах
квiток мерехкотять дощинки, дiаманти краплин, випромiнюючи веселки... А по
вулицi йде, пританцьову , смiхом залива ться молодiсть, ©хня молодiсть,
його молодiсть, - по Ки ву, по столицi його землi, по бульвару Шевченка, -
безжурна, вiдважна, горда, закохана молодiсть! I ©й присвiчу сяйво
фантастичних зелено-рожевих паникадил... Каштани... Вони ж стояли i в
парку його рiдного мiста - свiдки його дитинства, свiдки його юнацтва,
свiдки його любовi, мрiй, зiтхань i поцiлункiв ночами травневими, вечорами
липневими... Розпростерши вiти густими шатрами, вони оберiгали його щастя,
його тайну, його радiсть, буремне кипiння його молодостi. I вони мовчали,
як змовники, й, як змовники, шумiли грайливо вiтами назустрiч, прихиляючи
небо, скорочуючи до нього шлях... Каштани...
I це нiби вiд них посланець сто©ть за вiкном.
Коли йде дощ уночi, тодi за вiкном чути шум окремий - дощ iде по
деревах, i тодi арештантському вуховi вида ться, нiби хтось гра на арфi,
- дощ сiче по групах листу, ударя по рiзних площинах, поставлених пiд
рiзними кутами, по листочках великих i маленьких, i все це вiдрiзня чуйне
арештантське вухо. А вiтер ходить i поверта гiлля, те гiлля скрипить,
стука гiлочка об гiлочку, роня сушнину, що луска i летить униз,
торкаючи лист: - раз, два, нижче, - бринька по листочках згори донизу,
десь летить до землi. А коли дощ вщуха , а за ним затиха i вiтер, -довго
ще капають звуки рiзного тону - краплини зриваються й падають з листу на
лист, з листу на лист - раз, два, три, чотири... Дерева! Цiлий свiт! Цiлий
великий сад, хоч ©х тiльки дво . Вони шелестять листом за гратами й вони
шелестять у душi...
Iнодi, нiби посланець вiд них, до камери залiта нiчний мотиль, або й
два, або й цiла бригада. Вони крутяться навколо пухиря лампи в стелi,
б'ються об не© головою, кружляють несамовито, в слiпiм розпачi, б'ються
одчайдушне, потрапивши несподiвано в трагiчне коло, в бiду непередбачену,
i вже не можуть вирватися. Так, нiби потрапляють на "великий конвей р", в
пастку цих мурiв, i вже не можуть вирватися. Б'ються об сяйво, б'ються
iстерично вже, ламаючи зiр, i свою волю, i свою душу - i загибають.
Падають мертвi. Вже не можуть вилетiти, не можуть повернутися назад i щось
розповiсти про те, що пiдгледiли. За ними спостерiгають багато пар очей
мовчки, без слова, i на кожного, те видовище, мабуть, наганя тугу, як на
Андрiя, викликаючи прикрi асоцiацi©, тяжкi аналогi©...
Iнодi в щиток залiта листочок, одiрваний вiтром i зумисне, може,
закинений нишком. Листочок пада крадькома, наче закинена кимсь з волi
секретна цидулка. Листочок з волi! Це ста подi ю. Листочок з волi!
Зелений листочок з волi. На нiм нiчого не написано... О, нi, на нiм багато
написано, лише треба вмiти те все прочитати!.. На нiм написано надзвичайну
поему, що стряса душу, - поему про сонце, вiтер, волю, життя... i поему
про зраду... якщо той листочок осиковий.
Листочок ходить з рук до рук, i всi його читають, - кожен подовгу
трима його в руках, позираючи на дверi, щоб не вломився'цербер i не
вiдiбрав, а потiм зiтха й переда далi...
Так. Тут ростуть дерева.
Вони ростуть по той бiк, за чорним залiзним щитком.
Дерева змовники. Дерева свiдки.
А на них - мiльйон листочкiв, що так прекрасно вмiють говорити.

Забирали Давида на допит. Перший раз. Тихий i замрiяний юнак Давид,
обвинувачений в сiонiзмi, в приналежностi до органiзацi© Паолей-Сiон, весь
час очiкував цього моменту, але не йняв вiри, що той момент прийде, що на
нього може звалитися щось страшне. Вiн все думав, що перебува тут
випадково... Вiн нiколи нiкого не скривдив, любив поезiю, любив геро©ку,
любив свою матiр - любив ©© нiжно й для не© часто складав вiршi, лежучи
вночi, а тодi нишком читав ©х Андрi вi й дивився на нього зволоженими
сво©ми великими очима. Щось в ньому було зворушливо на©вне, дитяче. Вiршi
тi складав вiн по-укра©нськи, наслiдуючи не то Леонiда Первомайського, не
то росiйського поета Iосифа Уткiна, його поему про рудого Мотеле... Тiльки
вiршi Давидовi були зворушливiшi, кращi, бо не писанi, а складенi з само©
глибини романтичного i на©вного, юнацького серця.
I от його покликали на допит... Давид розгубився, але пiшов бравурно.
Повернувся Давид того ж дня увечерi... Плечi його були побитi, так, як
у Андрiя в свiй час. Для першого разу для такого юнака - то було забагато.
Бiдолашний хлопчина мав лице розгублене, безтямне, перелякане. Вiн
опустився на сво мiсце й нiяк не мiг прийти до памятi, здавалося, що в
його головi не вмiщалося все те, що вiн там почув i побачив нагорi. Вони
йому закидають терор i приналежнiсть до пiдпiльно© контрреволюцiйно©
органiзацi©. Ну й ще щось. Давид зворушливо й на©вно розповiв про свою
справу i було видно, що перед владою й "партi ю" вiн був невинний i
чистий, як голуб. Колись в часи голоду на Укра©нi, в роки 2I-22,
американська допомогова мiсiя ощасливила його харчовим пакетом... Ось це й
була пiдстава для всього "дiла". Що в тi роки вiн був малою дитиною, то
нiчого... Розповiв Давид i про хiд слiдства, про безглуздий моральний
терор, а потiм про биття. Слiдчий пообiцяв, що це його так легенько для
початку. Так легенько!.. Сорочка на Давидових плечах прикипiла, i Андрiй
знав з досвiду, що це значить, знав, що цей юнак перенiс "на перший раз".
Очi Давидовi були повнi дитячого жаху, вiн його принiс з собою звiдти,
згори. Чого вони вiд нього хочуть!!? Що йому робити?! Вони вiд нього
вимагають неможливого! Боже, що вони вiд нього вимагають!..
Вiд Давида, як на його вiк, вимагали трохи забагато... Але в тiм нiчого
не було нового нi для кого. Все нормально. Так вимага ться з кожного.
"Запрос не б' в нос", за "дотепним" виразом Серг ва.
Що ж йому робити?! Перед Давидом вставала та сама дилема, що повставала
перед кожним i що встала була й перед Андрi м. Лише Андрiй цього питанння
не ставив на порядок денний камери i нi в кого не питав поради. Бо в таких
питаннях в кого питати поради?! Давид поставив це питання. Нi, його
поставила юнацька безмежна вiра в людей, надiя, що ось так багато людей
могли б йому чимсь допомогти. I кожен хотiв би йому допомогти.
Як завжди, в людському горi все ж знаходяться порадники, зворушливi й
щирi, якi всiм серцем хочуть добра. Лише бiда в тiм, що кожен до поняття
добра пiдходить iз сво ю душею, зi сво ю мiркою. А коли це людина старша,
сива, з великим житт вим досвiдом, то ©й тяжко перечити.
Професор доктор Литвинов вiд всi © душi хотiв добра Давидовi. Вiн
голубив його рукою, як сина, й пошепки говорив йому, вливав у самiсiньку
душу свiй найщирiший намiр:
- Слухайте, Давиде! Ви молодий. Вам ще треба жити... Ви ма те матiр, ви
ма те, мабуть, кохану... Для чого вам калiчити себе?.. Цi © проклято©
машини ви не переборете... Нiхто ©© не переборе... Нiхто!.. Так будьте ж
розумним -колiться, доки вас не скалiчили. Дайте ©м все, що вони
вимагають, чим то буде безглуздiше, тим краще. Адже там не дурнi сидять i
добачуть безглуздя, й одвiють його, як полову. I вони вас не покарають
тяжко. О, нi, вони вас не покарають тяжко. Отакого от... Ну, дадуть п'ять
рокiв концтабору. Але що для вас п'ять рокiв?! Ви молодий. Ви ©х
перебудете й повернетесь живий... Коли ж вас скалiчать або доведуть до
божевiлля - ви вже нiколи не повернетесь... А вони вас скалiчать i все
одно засудять, i то ще тяжче засудять! Не будьте ж нерозважним... В цiм
усiм нема iншого вибору, юначе, - або загин, або вихiд в табори. А в
таборах теж можна ж жити... Ви молодий, i ви ©х перебудете... Колiться!..
.
Так говорив Литвинов, сивий професор Литвинов. Вiн говорив це щиро, з
само© душi. Вiн це все не раз передумував за довге сидiння, за безкiнечну
черiдку днiв i ночей. I не один слухав i в душi згоджувався. Не один мав у
тому моральну потiху, виправдання власного падiння, тому згоджувався. А
дехто згоджувався з нудьгою, бо не було iншого розумного виходу, якщо
людина хотiла жити. Iснувала ж теза, що "з безглуздям треба боротися
безглуздям, доводячи його до абсурду". Бiльшiсть згоджувалися тому, що вже
саме так зробили...
Давид слухав, i видно було, що слова Литвинова дiють на нього в бажанiм
для Литвинова напрямку. Логiка професора убiйча. Та тiльки ж було й видно,
як по Давидовому обличчi нiт-нiт та й перебiгала хвиля не то вагання, не
то раптового протесту, не то палючого сорому вiд яко©сь думки, може, вiд
уяви, як то вiн зможе те все, чого вимага слiдчий, виконати... Його
шляхетна душа, наткнувшись на цю думку, ставала цапки.
"Перескочить чи не перескочить?" - думав Андрiй, дивлячись на юнакове
обличчя з почуттям глибокого жалю.
Професор Литвинов замовк, наголосивши востанн свою пораду.
Давид звiсив голову й довго сидiв мовчки. Все, що говорив професор,
зда ться, сво ю логiкою вибило будь-якi аргументи в його душi. Професоровi
поради й мотивацi© так само ствердив Приходько. Всi iншi мовчали.
Андрiй дивився на Давидове схилене обличчя, на його майже дiвочий
профiль, в якому щось було бiблiйного, либонь, вiд тих отрокiв, що ©х
вкинуто було в пiч вогненну i що в тiй печi не згорiли (але ж то була не
та пiч! В ось цiй печi все згора !), дивився на всю його зiгнуту постать
тендiтну, створену не для тортур, що вiдповiдала й всiй його душевнiй
конституцi©, створенiй теж не для тортур, i думав не про поради, думав про
щось iнше... Вiн думав чомусь про одного юнака, теж жида з походження, що