рано або ввечерi, - йдуть додому. Але то все були лиш "мрi©", хоч i
вмотивованi логiчно, наприклад: звiльняють з тюрми увечерi тому, щоб не
йшов чоловiк вулицями завидна, а йшов потемну, або раним-рано, щоб його
нiхто не бачив, який вiн блiдий i змучений. Ну, i в тiм же дусi. Та тiльки
ж в цiм пеклi нема логiки взагалi.
Так щодо тих, кого викликають "з вещами", так i щодо iншого, невiдомого
в'язням, але болюче цiкавого, як от, наприклад: куди дiвають померлих або
розстрiляних? Однi кажуть, "на мило переробляють", другi - "натоптують в
ями й засипають негашеним вапном", третi - "годують ними
псiв-енкаведистiв, щоб тi не знали для в'язнiв пощади".
Але були речi, якi не потребували гадання, а були ясними й
безсумнiвними. До таких належав факт, що кожен в'язень обвинувачу ться
одразу по кiлькох пунктах статтi 54-© т. зв. Карного Кодексу УССР, як от:
пп. 1 (зрада вiтчизни), 2 (збройне повстання), 8 (терор), 10 (агiтацiя) й,
11 (органiзацiя) - i все це одноразово, про що кожному в свiй час
пред'явля ться т. зв. "протокол обвинувачення"! Окремо трималися
обвинуваченi по п. 6 (шпигунство) - ©х тримали на окремому - п'ятому -
поверсi тюрми, й вiд самого сидiння там люди сивiють i божеволiють. Хоч
дехто, а зокрема Карапетьян, який побував уже й на п'ятому поверсi, -
твердив, що нема зовсiм нiяко© рiзницi мiж поверхом п'ятим i поверхом
першим.
Отже, зовсiм смирнi й зовсiм безобиднi люди мали по кiлька страшних
пунктiв обвинувачення i, що саме найцiкавiше, - вони тi всi страшнi пункти
признавали й пiдтверджували, зiзнавалися в найстрашнiших злочинах проти
"уряду, партi© й родiни". "Р о з к о л ю в а л и с ь". I часом тi люди
були могутньо© будови, атлетичного складу.
Такою ж безсумнiвною рiччю була цiлковита нездiбнiсть людини
протистояти злобi, роззбро нiсть тi © людини через внутрiшн роздво ння, а
роздво ння те повста з колiзi© - людина робила революцiю й будувала новий
порядок речей, нове життя, а той новий порядок речей знайшов непередбачене
вивершення в системi терору й узаконеного паскудства, яка (система)
посадила цю людину в тюрму, i от тепер та людина , з одного боку, в'язнем
системи й ©© мучеником, а з другого, - органiзатором i будiвничим тi ©
системи. Коротше - вона, як той iнженер Н, збудувала гарну, модерну,
досконало спроектовану тюрму, а потiм в не© сама сiла. I от тепер сидить i
морально не може протистояти, бо не ма сили й внутрiшньо© цiлостi. I
тiльки одиницi становлять винятки: вони проблесками ново© ери,
краплинами сили, що не зна компромiсiв, рiшуча й непримиренна приходить,
як заперечення. I зродилося те заперечення з тих самих джерел, з яких
зродилась була й та прекрасна Революцiя, по заповiдалася на прихiд царства
любовi, братерства, рiвностi, а виродилась отак от в паскудство i лише в
окремих iскрах десь збереглася в первiснiй чистотi й пiшла на мучеництво.
Такою iскрою був, можливо, комбриг Васильченко.
Ще безсумнiвною рiччю було те, що, втративши все, безсила протистояти
фiзичному й духовному розчавленню, геть з усього зрезигнувавши, людина
лишала собi смiх.

I взяла той смiх за прапор. I з тим смiхом сто©ть, нi, отак от гола
сидить пiд шибеницею й, давши себе розп'ясти морально та втоптати в
болото, з тi © шибеницi глузу . Як глузу й з усi © iнквiзицi©,
намагаючись перемогти ©© покорою, згодою на брехню й пiдлоту, поглиблюючи
ту брехню й пiдлоту до крайнього абсурду, а потiм стаючи геть над нею
високо зi сво©м смiхом. Той, хто вигадав слова "кундi-бундi" та "чих-пих",
- висловився тим самим за всiх з усiм презирством до мордування й до
розстрiлу. Нема розстрiлу - лише iдiотський "чих-пих", дурний спалах
двох грамiв пороху, i тiльки. I той спалах приносить визволення. I нема
страшних мук - лише iдiотське штовхання пiд ребра та биття по головi,
тупе й безглузде "кундi-бундi". Андрi вi цi термiни видались надзвичайними
сво©м сконденсованим глумом i сарказмом. Вигадав же цi термiни нiбито
такий Хома Головченко, недавнiй в'язень цi © тюрми й цi © камери. Його
добре знав Ляшенко. Хома Головченко - колишнiй Лященкiв учитель, агроном з
фаху, революцiонер з ласки Божо©, есер з партiйно© приналежностi,
нацiоналiст в душi; родом з славного Тростянця, земляк Хвильового, людина
високо© iдейностi, виключно© вiдданостi сво му народовi, надзвичайного
житт вого оптимiзму, безприкладно© вiдваги. А головне - мiцно© волi. Таким
його знав Ляшенко не тiльки з оповiдань ветеранiв революцi©, а з власних
спостережень, ще як був школярем, його учнем, i такого завжди пам'ятав.
I от тепер в цiй тюрмi Хома Головченко зломився! "Розколовся", прийняв
на себе всi найдикiшi злочини й свiдомо пiшов на смерть, бо не мiг всього
витримати. I пiшов на смерть з глумом. Останнi години вiн просидiв у цiй
камерi й глузливо потiшався над усiм, був усе веселий, безтурботний,
безмежно презирливий зi сво©м смiхом. Хома Головченко... Вiн пiшов геть з
життя, але смiх його лишився й живе в душах в'язнiв в отих словах -
"чих-пих" i "кундi-бундi".
Смiх...
Говорили, що такi камери, якi звуться "брехалiвки", i в тих камерах
люди особливо одчайдушно й безжалiсно смiються - з себе самих i з усього.
"Брехалiвки" ж - то такi камери, куди вкидають тимчасово всiх тих, кого
звозять на допити з усiх тюрем Харкова й околиць до цього управлiння НКВД.
Тi камери "брехалiвки", мiж iншим, являють собою доказ абсурдностi всi ©
енкаведiвсько© системи конспiрацi©: людину пильно "засекречують" мiсяцями,
а то й роками, тримають окремо в найсуворiшiй iзоляцi©, в та мницi, щоб,
боронь, Боже, вона не зустрiлася з ким-небудь ув'язненим по одному дiлу й
не виробила спiльно© тактики захисту. Таких людей бережуть не знати як...
I все для того, щоб потiм раптом звезти тих людей на допит i повкидати в
спiльну камеру "брехалiвку", де вони й зустрiчаются - товаришi, й друзi, й
знайомi тих товаришiв i друзiв, i знайомi знайомих... I вся конспiрацiя
розлiта ться геть.
Назву "брехалiвка" таким камерам дали нiби самi слiдчi за те, що там,
мовляв, в'язнi багато брешуть, вигадують тюремнi "качки" та "парашi"
(останнiм словом охрещено тюремну арештантську агенцiю - джерело новин та
iнформацiй, вигадуваних самими в'язнями з нудьги). Одначе, крiм брехень та
функцi© тюремного iнформатора, "брехалiвки" ще виконують функцiю фабрик
смiху й глуму, де продукуються убiйчi анекдоти, рiзнi веселi iсторi©,
пародi© на слiдчих та на прославлених "очкарiв", "стукачiв" тощо й
поширюються завдяки тим самим "брехалiвкам" з блискавичною швидкiстю по
всiх тюрмах, бо ж рух з "брехалiвок" до тюрем безперервний i iнтенсивний.
Та найголовнiша функцiя "брехалiвок" у тiм, що це сво рiднi тюремнi
унiверситети, а найперше - школи спротиву слiдчим i суддям. Про це слiдчим
добре вiдомо, але... вони не звертають на те жодно© уваги, бо - "все одно
звiдси -цебто з лабет НКВД - нiхто нiколи не вийде, все це приречене на
зламання, на брухт".
Ось такi й подiбнi реальнi речi iснують у фантастичному маревi, в
чадному морi безглуздя.

Одного дня - може, п'ятого, а може, й шостого - до камери завiтав
Мельник. Достославний, майже легендарний серед в'язнiв черговий корпусу
Мельник. Вiн зайшов уранцi з журналом у руках, сам-один до камери, мов
вiдважний доглядач звiринця до клiтки з вовками, ще й зачинив за собою
дверi i, широко розставивши ноги посеред камери, сказав:
- Доброго ранку!
Був вiн клишоногий, з колiнами, вгнутими всередину, кремезний, грубо
витесаний з суцiльно© тяжко© брили, рябий з обличчя, нiс картоплиною,
короткорукий, червоновидий i блакитноокий. Стоячи так посеред камери й
тримаючи розкритий журнал перед собою в однiй руцi, а олiвець в другiй.
Мельник, не кваплячись, самими очима порахував усiх, записав, а тодi
глянув на всiх привiтно й запитав густим, трохи хриплим голосом:
- Заяви ?
Посипались заяви: "Блощиць побити", "лiкарську допомогу давати",
"паперу для писання заяв прокуроровi дозволити", "вiкно вiдчиняти, бо
дихати нiчим", "на прогулянку водити" i т. п. Мельник терпляче всi заяви
записував, хоч i вiн, i всi в'язнi прекрасно знали, що все те марно, бо
все залежить вiд когось iншого, на кого нiякi заяви не дiють, хто дав
настанову заяв не виконувати взагалi. Записавши заяви, Мельник спитав:
- Усе?
Тодi була складена найголовнiша заява, ради яко© робилися всi
попереднi, щоб правити за димову заслону. То була заява, складена
трагiчним, жалiбним голосочком доцента Зарудного:
- Курити нема чого...
- Ага, курити? - по тих словах Мельник маца всi сво© кишенi, й нарештi
звiдкiлясь витяга пiвпачки махорки "Проб г", i так разом з оболонкою
вiдда доцентовi (який, до речi, сам зовсiм на курить):
- Нате!..
Пiсля того Мельник поверта ться й iде з камери. Нiхто йому не дяку й
нiчого не говорить, мовби нiчого й не сталося, - так треба щоб не наробити
лиха, бо ж все те, що робить Мельник, заборонене. Треба мовчати й робити
вигляд, нiби нiчого не сталося. На дверях Мельник кида :
- До побачення! - й зника .
Старi в'язнi кажуть, що часом у Мельника бува цiла пачка махорки й вiн
©© всю вiдда , часом да сiрники й папiр.
Андрiй лише поцiкавився, чи й в iнших камера так. Атож, в iнших камерах
теж так. Цей Мельник - то якась золота, щира, дина людська душа в усьому
цьому пеклi. I тим вiн легендарний. Легендарний сво ю добротою.
Дiйсно, з вигляду Мельник зробив на Андрiя прекрасне вражiння -
вражiння добро©, лагiдно©, великодушно© людини, що любить сво©х ближнiх. I
як шкода, що Андрiй, старий арештант i каторжник, отру ний недовiрою до
всього, що сто©ть пiд знаком цi © фiрми. Коли Мельник вийшов, Андрiй разом
з усiма скрутив з махорки цигарку, глибоко затягнувся, пустив дим, а тим
часом подумав: "Благословенна махорка! I благословенний Мельник! Вiн ма
великий привiлей - безкарно роздавати "ворогам народу" махорку... Бо ж
ясно, що за кожним кроком i кожним його рухом стежать в сто пар очей, а
найдрiбнiший зв'язок з "ворогами народу" кара ться дуже тяжко.
А з другого боку було ясно, що нiякий спецiальний розрахунок за тим
даванням махорки не сто©ть, нiякий хидний намiр, крiм великого ризику.
Адже той Мельник розда отак махорку рiк чи два, а ще нiде й нiкому не
ставив нiяких умов i не вимагав нiяких зобов'язань чи щось в тiм дусi.
В цьому крилась якась велика загадка. Це або якийсь феноменальний
смiливець i дивак, або ж ... Хтозна.
Та як би там не було, в'язнi мали не тiльки втiшений курецький голод, а
й втiшену душу. Вони бачили л ю д и н у в пеклi!
Одного дня ©х водили голитися. Це була досить довга й досить цiкава
процедура, що розважила очманiлих людей; цiкавiсть же ©© була головне в
тiм, що люди мали змогу трiшки подихати кращим повiтрям, анiж в камерi, ©х
брали з камери партiями по сiм чоловiк i водили до голярнi. Голярня та
була в цiм же таки коридорi, в спецiально пристосованiй мiленькiй камерi,
- пристосованiй для тако© мети ще тодi, коли ця тюрма будувалася. Андрiй
був у першiй сiмцi й iшов до голярнi не без цiкавостi - йому хотiлося
подивитися в люстро й гарно поголитися. Вiн знав з колишнього свого
досвiду, що в голярнi велике люстро (як i в кожнiй путнiй голярнi),
досить вигiднi крiсла й що голять там бритвою. Але, гай-гай! Голярня таки
була в тiй самiй камерi, що й ранiше, але нiякого люстра там вже не було,
як не було й нiяких крiсел, лише довга дерев'яна лава. I голили там зовсiм
не бритвою. Власне, там взагалi не голили, а стригли обличчя машинкою.
Найпри мнiшим у всiй тiй процедурi було чекання. Через те Андрiй присiв
на лаву самий останнiй. Голив, чи стриг, якийсь молодий, зовсiм мовчазний
жид, фаховий голяр, але в жовськiй унiформi, а Андрiй сидiв i
спостерiгав. Кiмнатка була зовсiм манюсiнька, але чиста, затишна й
чепурна. Пiдлога, вистелена кахлями, блискотiла. Стiни недавно побiлено й
розмальовано альфрейником в гарний вiзерунок... Власне, то не вiзерунок,
то була якась чарiвна веремiя зiрок синювато-сiрого й бiлого кольору,
малих, i великих, i .середнiх, i зовсiм манюньких, i крапок сiрих i бiлих,
що клубочилися туманностями, як на космiчному Чумацькому Шляху. Андрiй
дивився на стiну, як на рiздвяне небо, й дивувався - кому це прийшла до
голови така трагiчна iдея отак розмалювати стiни в такiм жахливiм вертепi
та й водити нещасних людей на те чудесне малювання дивитися. Ось в цiм
найбiльша жорстокiсть тюремно© адмiнiстрацi©, а не в тiм, що вона нищить
найменшi прояви естетичного в тюремному оточеннi в'язня!
В кiмнатцi, крiм зорь, ослона, стiльця, на якому сiдав той, кого
стриглось, крана в стiнi, лампки в стелi й машинки в руках стрижiя, бiльше
нiчого не було. Нiчого такого, чим би можна зарiзатися або вбитися,
нiчого, що можна б вжити як зброю. Голяр стриг сво©х "клi нтiв" досить
недбало, безцеремонне, так, як стрижуть баранiв, лишаючи смуги й кущi
волосся або немилосердно скубучи машинкою. Голяр нiчого не говорив до
в'язнiв, в'язнi нiчого не говорили до нього. Мовчки зайшли, мовчки й
вийшли. Лише сичали або кривилися пiд час операцi©. Пiсля першо© партi©
пiшла друга, третя... Так, поки "поголилися" всi.
В камерi Андрiй ще довго бачив зорi - вiн дивився на стiну, оздоблену
безлiччю роздушених блощиць, i зорi пливли й крутилися цiлою вiхолою - вже
нiяких блощиць не було, лише самi зорi, зорi...

День, коли Андрiя мали-таки викликати на допит, все ж наближався.
Багато разiв грюкнув засув, багато разiв стрiпнулися нерви в чеканнi, що
ось-ось його покличуть. I все марно, вся внутрiшня змобiлiзованiсть була
нi до чого. Але було безсумнiвним, що той момент таки прийде й те
станеться.
А тим часом iнших брали одразу "на конвей р" i одразу ж "кололи"
немилосердно. Так взяли в перший же день директора Iнституту фiзкультури
Бунчука й iнспектора мисливства Iванова, i в перший же день один i другий
пiдписали найганебнiшi протоколи сво©х "злочинiв", а потiм плакали в
камерi ревно, а з них слiдчi домагалися все нових i нових свiдчень. Бунчук
"признався" в приналежностi до терористично© органiзацi© фiзкультурникiв,
яка мала на метi вбити секретаря КП(б)У Косiора, i завербував (тобто
зачислив на вимогу слiдчого) до тi © органiзацi© всiх сво©х викладачiв,
всiх видатних дiячiв з галузi фiзично© культури й спорту i так рiзних
знайомих. В результатi вийшла iмпозантна контрреволюцiйна органiзацiя з
ним - Бунчуком - на чолi, i тепер вiн пiд режисурою слiдчого укладав
програму й статут тi © органiзацi©. Щось подiбне було й з Iвановим, але
цей "завербував" усiх мисливцiв i рибалок. Камера потiшалася з пригод
цього Iванова в бiльшiй мiрi, анiж з пригод бiдного Аслана, чесного чистiя
черевикiв. Цей на©вний, i щиросердний, i вкрай геть розгублений Iванов
розповiдав про все. Прийшовши з чергового допиту, Iванов спершу iстерично
вiдсапувався й вiдплакувався, а тодi комiчно починав оповiдати про сво©
всi "контрреволюцiйнi" походеньки, про сво© карколомнi терористичнi плани
й замахи, про фабрикування бомб з пляшок i пiроксилiну, про корективи, якi
вносив слiдчий в його убогi знання з галузi пiротехнiки та з галузi
саперного пiдривного дiла. Найвирiшальнiшу роль у формуваннi його
"контрреволюцiйного" свiтогляду та цiло© контрреволюцiйно© органiзацi©
вiдiгравало все те ж мармурове прес-пап' в руках хороброго й безжалiсного
слiдчого.
Так плинув час, як суцiльна стрiчка химерного конвей ра. Але кожний
день i кожна година того часу не пропадала для Андрiя марно - все вiн
бiльше й бiльше пiдковувався, як то кажуть, "на всi чотири ноги", мовби
проходив спецiальний курс попереднього вишколу, приготування до наступного
тяжкого iспиту. Вiн уже знав - з розмов досвiдчених арештантiв - весь
процесуальний та карний кодекс, всю термiнологiю слiдчих, весь порядок i
специфiку слiдства, знав, що таке "протокол обвинувачення", й його роль, й
його властивостi - властивостi гуми. Знав, що таке "двохсотка". Знав, як
мусить виглядати, згiдно з законом, "дiло" й як треба пiдписувати, щоб
убезпечитися вiд провокацi©, кожну сторiнку окремо й пильно закреслювати
всi порожнi мiсця. Знав про право в'язня вимагати ознайомлення з
матерiалами "дiла" та про право вимагати очних ставок з рiзними
"свiдками". I, нарештi, знав найголовнiше - що тi всi знання й тi "права"
абсолютно нi до чого, вони нiчого не вартi, бо весь процесуальний та
карний кодекс регулюються й коригуються палкою в "залiзних жовських"
руках першого-лiпшого слiдчого.
Щодо тактики слiдчих, то та тактика поляга нiбито в тiм, щоб людину
одразу приголомшити криком, фантастичними погрозами й весь час тиснути на
не©, не даючи опам'ятатись - чим слабшi нерви в людини й чим вона
примiтивнiша, тим швидше вона зда ться, "колеться". Але в мiру спротиву
людини натиск на не© все посилю ться, прикладаються до не© руки, й палки,
й всi знаряддя "впливу", стремлючи до тi © само© мети - "розколоти". Та
все впою ться ©й думку, який вона злочинець. За якийсь час людина
здебiльшого дурi й вже сама не певна, чи не робила вона справдi тих
злочинiв, якi ©й закида ться. Фiзичний "вплив" i невблаганна логiка -
"призна шся - житимеш, як розкаяний, не призна шся - вмреш, як принциповий
ворог!" - довершують справу, людина "колеться".
"Бiтi опр д ля т сознанi !"
Одного дня вранцi до камери влетiло п'ятеро людей у бiлих халатах i
звелiли всiм пiднести руки вгору, обшукали кожного й 'звелiвши роздягтися
зовсiм догола, цебто скинути й труси, вигнали в коридор, а з коридора
наглядач i черговий корпусу загнали ©х до тi © маленько© кiмнатки, де була
голярня. В цiй кiмнатцi, збитi, як сiрники в коробочцi, вони мусили чекати
кiнця трусу. Такий трус вряди-годи нагло отак впадав на ту чи iншу камеру
- шукати "заборонених" речей. Причому, те шукання було настирливе й
зворушливо пильне: обмацували всi рубцi й вузли на одежi, пороли черевики,
длубалися в пiдлозi, часом навiть зривали плiнтуси, тих "заборонених
речей" шукаючи. До заборонених речей належали: насамперед, голка, яку
в'язнi називали "господиня", а так як в'язнi примудрялися робити
"господинь" з цвяшкiв i навiть iз зубчикiв гребiнця, то цвяшки й гребiнцi
теж були забороненими речами. Але арештантський генiй безсмертний i з бiса
винахiдливий - не мавши цвяшкiв i гребiнцiв, в'язнi все-таки робили голки
й нитки й шили, латаючи сво© попрiлi лахи, - голки вони робили з...
звичайних сiрникiв! а нитки - розсмикуючи подiл сорочки а чи рушник, а
найчастiше - розпускаючи шкарпетку. Це безмежно ускладнювало тюремникам
проблему боротьби з "господинею", бо ж анi сiрники, анi шкарпетки, анi
сорочки поки що ще не входили в номенклатуру заборонених речей, зазначених
в правилах тюремного розпорядку (в сво рiднiй тюремнiй конституцi©, в
найважливiшiм документi кра©ни соцiалiзму, пiсля основно© Конституцi©
СССР). Ця конституцiя номер два, пiдписана самим начальником УГБ НКВД СССР
та "залiзним наркомом" Нiкола м жовим, висить на дверях (але не в камерi,
а чомусь в голярнi! Бо в камерi, бач, в'язнi можуть ©© скурити!) Але генiй
тюремникiв теж настирливий - вони не вiдбирали шкарпеток i сорочок, нi,
вони шукали, саму "господиню", зроблену хай i з сiрника, i шматочок нитки,
як речовий доказ, а тодi карали винуватця, порушника конституцi©.
Найчастiше ж карали всю камеру, бо винуватець не зголошувався,
спiвкамерники ж його не видавали, а "стукач" прогавив або боявся смертi в
парашi. До заборонених речей належали ще будь-якi шматочки скла, бо ними
можна перерiзати артерi© й утекти в смерть, тим самим уникнути слiдства та
позбавити втiхи тюремного ката або й слiдчого перервати тi артерi© жертвi
власними руками. Також до заборонених речей належать шматочки олiвця та
клаптики паперу, рiвно ж як забороненi не тiльки книжки й газети, а
взагалi будь-що друковане чи писане, хай це буде просто старий i брудний
клапоть газети, а чи лист...
Ось чому шукачi заборонених речей так пильно перемацують рубцi й
вузлики на одежi та довбуться в пiдлозi й за плiнтусами. Вони шукають
зовсiм манюсiнькi речi, а насамперед - вони шукають голку, арештантську
"господиню".
З тих усiх трусiв в'язнi смiються, бо, попри всю пильнiсть ловцiв
"господинi", все ж таки в кожнiй камерi справжня голка (а часом i не
одна), шматочок бритви-"жил тки", а шматочок осердя олiвця то вже напевно.
I нiякий генiй тюремних аргатiв не в силi того осердя знайти.
Там, в камерi, аргати в бiлих халатах потрошили лахи, а тут люди сидiли
голяком i нудились. Аж ось вiдчинилися дверi - i всi зiтхнули: нарештi ©х
поведуть назад i вони зможуть повдягати сво© труси а чи ганчiрки,
призначенi виконувати роль трусiв. Одначе ©х не повели нiкуди, тiльки
забрали Андрiя: черговий корпусу довго роздивлявся голих людей i нарештi
зупинився оком на ньому:
- Давай за мною!
"От i прийшла нарештi моя черга!"
- Але ж я голий, - сказав Андрiй в коридорi черговому.
- Ну й дуже добре, - вiдповiв апатично черговий, позiхаючи. - Менше
роботи... Одягатись там ще та роздягатись...
- I то правда. I вони пiшли.
Андрiй не мав нiчого проти того, щоб з'явитися до слiдчого в виглядi
прапращура Адама. Навiть коли б там була та скажена фурiя Неча ва! Навiть
коли б всi фурi© (а тут ©х, мабуть, не одна!) стояли в усiх коридорах i на
сходах i дивилися. Вiн би зцiпив зуби й так матерував, зухвало,
презирливо. "Чорт з вами з усiма!!" Складений вiн добре, горба не мав,
клишоногим не був, а головне - вiн не вiдповiдав за свiй вигляд в цiм
вертепi, то й не соромився його перед прямими винуватцями сво © бiди.
Але Андрiя на цей раз ще не поведено до слiдчого, а заведено до
тюремно© вартiвнi, в якiй його першого дня обшукувано та стрижено. Тут
йому дали в руку перо, пiдсунули якийсь папiрець i сказали - "Розпишись!"
То був стандартний папiрець з друкарським надруком, з великими
пропусками, а потiм тi пропуски хтось записав чорнилом. Андрiй став
читати, але тi, що сидiли за столом, i тi, що товпилися навколо, пiдганяли
його, квапили - "Давай жiв й! Чита ш ще там... Грамотний!" Одначе Андрiй
все-таки папiрця прочитав, перш нiж його пiдписувати, не звертаючи уваги
на всi пiдганяння. В тiм папiрцi стояло:
"ПРОТОКОЛ ОБВИНУВАЧЕННЯ". А далi пiд цим заголовком говорилося, що
громадянин такий ось (iм'ярек) притяга ться до карно© вiдповiдальностi за
контрреволюцiйну, антисов тську дiяльнiсть, а обвинувачу ться по статтi
54-й т. зв. Карно-Процесуального Кодексу УССР, пп. 2, б, 8, 10 i 11, про
що йому, громадяниновi такому, й доводиться до вiдома. В кiнцi сто©ть
рядок про те, що цей протокол обвинувачення читав - (пiдпис).
- Слухайте, - сказав той, що папiрця пред'являв (мабуть, спiвробiтник
головного управлiння, а не службовець тюремно© канцелярi©), грубо, але в
той же час тоном умовляння: - Не клейте дурня й пiдписуйте. Це ж тiльки
пред'явлення вам обвинувачення. Тут же не сказано, що ви згоднi, а що
тiльки ви оце прочитали. Вам дали, а ви прочитали! Ясно? Щоб потiм не
сказали, що ви не зна те, за що вас тримають у тюрмi, що вас не повiдомили
й ви не могли захищатись... Це тiльки обвинувачення, а ви будете
боронитись...
Останнi слова були сказанi з ноткою iронi©. Взагалi, було видно, що оце
умовляння службистовi доводиться повторювати дуже часто, бо завчив, як
папуга. Напевно, переполоханi й геть збитi з пантелику, а надто заляканi
отакими формулами та пунктами обвинувачення, ув'язненi недуже охоче цей
папiрець пiдписують, боячись провокацi©, i треба на них кричати або
умовляти. I от службист хапливо умовля Андрiя, хоча Андрiй зовсiм i не
збира ться "кле©ти дурня". Вiн прочитав, не кваплячись, папiрця вдруге,
кров ударила до голови, товклася в скронi й заважала тверезо думати,
вимагаючи того папiрця отак подерти геть на дрiбнi шматочки. Але вiн не
подер, а взяв спокiйно ручку й розписався там, де належалось, лиш не так,
як належалось, а як вважав за потрiбне:
"Це пред'явлене абсурдне обвинувачення читав" - (пiдпис i точна дата).
- Що ж ви лишите!? - похопився й закричав службист. - Ваше ж дiло
виправдовуватись "там", а не переробляти обвинувачення "тут"!
- От я й починаю виправдовуватись, - спокiйно промовив Андрiй, поклавши
ручку.
- Таж так не можна! Ви ж не ма те права! Ви мусите не забуватись!..
- Добре, - сказав понуро Андрiй. - А тепер ведiть мене до слiдчого чи
до того, хто це обвинувачення писав.
В цей час задзвонив телефон. Черговий корпусу зняв рурку, послухав,
дивлячись на Андрiя; а тодi закрив рурку долонею й спитав:
- Як твоя фамилiя? Андрiй назвав.
- Добре, - сказав черговий у рурку, - в порядку!.. За пiвгодини?..
сть! - послухав ще трохи (в рурцi клацало й бубонiло), сказав наостанку з
веселою iронi ю: - "Так точно!" - й почепив рурку. Потiм дивився на Андрiя
якусь мить i напружено щось думав. Те думання закiнчилося наказом
оперативниковi, показавши на Андрiя:
- Давай в "брехалiвку".
I Андрiя поведено в якусь "брехалiвку" голiсiнького. Наскiльки Андрiй
зорi нтувався, це все мало би означати, що його вимагав слiдчий привести
за пiвгодини, а черговий в сво му вiчному поривi, згiдно з наказом
начальства, кожну справу засекречувати, вирiшив за недоцiльне повертати
Андрiя до камери по одежу, щоб вiн не бачив, що там в цей час робиться, як
там ловцi в бiлих халатах потрошать лахи, а так само вважав за недоцiльне
повертати його до товаришiв, замкнених в голярнi, i тому вирiшив
спровадити до "брехалiвки", куди, напевно, принесуть i одежу. А втiм,
шляхи думок, намiри та домисли усiх цих його опiкунiв зрештою темнi й
нiкому невiдомi. Як невiдомо, що насправдi означа та "брехалiвка" та яка
в дiйсностi ©© функцiя по вiдношенню до кожного в'язня, в не© вкиданого.
Одно знав Андрiй твердо й чiтко, що, попри все таке, часом кричуще
безглуздя, в цiй установi одначе не бува речей, роблених так собi, жарту
ради, що у всьому своя логiка.
Оперативник звiв Андрiя в самiсiнький низ, вiдкрив якусь камеру,
наповнену сопухом i сизим димом, за яким нiчого не було видно, лише
суцiльну стiну стоячих людей, i впхнув туди Андрiя. Ледве впхнув...
Уже з того, що люди тут були не голi, а одягненi, можна зрозумiти, що
вони тут тимчасово, здебiльшого привезенi з iнших тюрем.
Коли хтось каже образно про кiмнату, про театр чи про вагон трамвая, що
там було повно людей, як "у дiжцi оселедцiв", то навряд чи такий чоловiк