Багряний I. Сад гетсиманський

в карцерi?! Вiн зовсiм не вiдчува тягаря часу й не журиться тим, що
впередi так багато днiв i ночей, залитих темрявою, що його житло
iзольоване вiд свiту й закрите залiзними дверима. Навпаки, саме цим вiн
задоволений.
Вiн тiльки турбу ться, щоб не прийшли й не забрали його звiдси, не
нарушили його спокою, не обiрвали його дум, не вiдiбрали вiд нього
блаженного марiння, такого яскравого, такого барвистого, в якому життя
втрачене, а тепер вiдтворене силою уяви, набува особливого блиску й
особливого звучання...
Спочатку це була нездиференцiйована вогненна веремiя, хаос. Пертiм
Андрiй зрина з того хаосу i намага ться його здиференцiювати, думати про
рiзнi речi окремо, упорядкувати все, вiдчути й пережити все за порядком -
життя у всiх його проявах...
Але насамперед, зринувши з хаосу, вiн намага ться думати про справу.
Вiн ма змогу тверезо все обмiркувати. I от вiн обмiркову . Становище його
безнадiйне, бо теза про те, що з цi © тюрми, нема виходу, занадто
переконлива й реальна. Айе це його не турбу , його турбу iнше. Для нього
боротьба тут зводиться не до проблеми вижити. Коли вiн говорив тодi сво©
слова Давидовi, вiн говорив ©х не марно, а з само© глибини душi, з самих
основ свого свiторозумiння... I от в першiм турi вiн перемiг. Але що буде
далi? Ясним , що слiдчi хотять зробити голосну справу, хотять злiпити
органiзацiю великого масштабу, сподiваючись поробити на тому кар' ру. I в
цьому зацiкавлена низка осiб, в тiм числi, може, й все керiвництво цього
обласного управлiння. I вони до цi © мети йтимуть неухильно, схотять за
всяку цiну вжити для цього Андрiя з найбiльшим ефектом. Як розвиватимуться
подi© далi? Що вони будуть робити? Само зрозумiло, що вони не зупиняться
нi перед чим. Само зрозумiло, що, не добившись наслiдкiв всiма попереднiми
методами, вони доберуть iнших. У них там груба течка "дiла", чимсь
напакована. Мабуть, вони стануть на шлях провокацi©, фальшування
пiдтасовування, використання "очкарiв", тобто пiдставних свiдкiв,
спецiально натренованих для цього. Вони мають робити справу...
Раптом Андрi вi приходить в голову, що, називаючи рiзних знайомих,
слiдчий весь час обминав деякi iмена, якi, здавалось, вiн мусив би
називати в першу чергу. Так, вiн обминав iм'я... Катерини, Чого вiн
обминав iм'я Катерини?.. Пiд серцем тоскно щемить, вiн пригаду з усi ©
давнiшо© практики, що слiдчi, як правило, уперто обминають iмена
провокаторiв, щоб ©х не здемаскувати... А так само обминають тих, хто
дiйсно вмiшаний, до справи, щоб не зорi нтувати свою жертву i не дати ©й
змоги виробити план оборони. Тримати весь час жертву в станi
незорi нтованостi, в станi внутрiшньо© панiки - це основа тактики слiдчих.
А ось жертва пуститься берега з вiдчаю й в слiпому шуканнi порятунку
видасть все те, чого слiдчi не знають, що ©м невiдоме, але потрiбне.
Але.... Знову "але". Якщо це правда, то тодi чому слiдчий назвав iмена
братiв?! Якщо ж котрийсь iз них зрадив... Значить, це припущення не вiрне.
Не вiрне в першому разi, цебто, що слiдчий обмина iмена (слово
"провокаторiв" не поверта ться в Андрi вiй головi по вiдношенню до сво©х
братiв та Катерини i вiн тiльки зiтха ), бо iнакше б вiн мусив мовчати. Не
вiрне i в другому разi, бо коли слiдчий обмина iмена спiльникiв, то вiн
би не мусив називати iмена братiв. Але стiй! - цi двi речi виключають же
одна одну! (По нервах iде гаряча хвиля). Якщо хтось iз братiв дiйсно
зрадив його, то тодi слiдчий нi в якому разi не мусив називати ©хнiх
iмен!! -Андрiй хапа ться за цю думку й не хоче з нею розлучитись. Вiн
дiходить висновку, що вiрнiшiм буде таке: слiдчим хоче, щоб Андрiй
завербував до органiзацi© сво©х братiв, бо тодi допiру буде органiзацiя
мати справдi солiдний, вiйськовий вигляд! Помалу, по довгому роздумуваннi
Андрi вi почина здаватися, що в цiм установi взагалi нема логiки, яку б
вiн мiг зрозумiти й устiйнити. Нема нiяко© закономiрностi. Тут якась
окрема, чортяча логiка, нелогiчна логiка, i згiдно з тi ю нелогiчною
логiкою тут все можливе... В кожному разi вiн не мусить поспiшати робити
поквапливi висновки... Принаймнi вiн чув десь, що стукачiв i сексотiв теж
тут не щадять i, коли це вигiдно, "вербують" ©х, саджають, б'ють,
розстрiлюють або засилають без жодних сентиментiв. Навiть бiльше! - тут
дi принцип, як нiде, - "мурин зробив сво дiло - мурин може йти геть".
Тому всякi свiдки, якi знають механiку цi © "фабрики-кухнi", небажанi, ©х
невигiдно залишати живими, й тому ©х, з правила, знищують пiсля
використання... Отже... Коло оберта ться до початку, до вихiдно© точки,
пiддаючи раптом пояснення, чому саме слiдчий назива iмена братiв i
домага ться ©хньо© вербовки... Рятуючись вiд цi © болючо© й страшно©
думки, Андрiй пригаду , як слiдчий робив натяки на "солiдних людей", i
дума , що цi натяки саме його братiв i не стосувалися, це вiн сам
вигадав... Пiсля довгих мiркувань, припущень, тривожних здогадiв Андрiй
нарештi приходить до твердого висновку, що в i н н i ч о г о н е з н а i
що вiн мусить намагатися все взнати, але не вигадувати самому, пустившись
берега. Адже вiн ще не бачив жодних документiв. А слова й шантажування -це
метода, й тут треба бути на все приготованим. Не датись заплутати себе, а
надто не заплутатись самому. Спокiй. Нiчого не може бути страшнiшого, не
може бути згубнiшого, як моральна панiка. Звiдки знати, як поснована цiла
iнтрига, й чого слiдчi кiнець-кiнцем хочуть, i що ©м ще прийде в голову, i
яке буде мiсце окремих людей в цьому, i де початок всi © справи, а де буде
©© кiнець?
Дiйшовши цього висновку, Андрiй зробив тверду постанову:
Добиватися згiдно з законом за всяку цiну обiзнання з матерiалами
"дiла". Добиватися згiдно з законом очних ставок з усiма тими, хто
свiдчив, а чи буде свiдчити на нього. У вислiдi - справа буде до кiнця
ясна i вiн знатиме, що йому робити.
Зробивши цю постанову, Андрiй посмiхнувся про себе:
Який ти все-таки дурень! Так, нiби те все вiд тебе залежить! Коли ж
методика слiдства зовсiм iнша й не на те направлена, щоб ти мiг
боронитися. Логiка, яка тут iсну , i про яку тебе так добре
"поiнформовано", геть виключа все вище ухвалене!
Пiсля того, зiтхнувши, Андрiй облишив Сiзiфову працю й бiльше до не© не
повертався. Життя йому готу багато несподiванок, але передбачити ©х, як i
виключити, поза його волею. Вiн лиша собi вiру в те, в що вiрить, а решта
може бути собi, як хоче. Головне - не дати ту вiру погасити. Якщо ж вони
всi ©© погасять... Якщо погасять...
Але от саме цього й не може бути!
Ось саме це й головне.
Решта - рунда все.
I перекресливши так безнадiйне гарцювання думки навколо проблеми
слiдства, як того нiчного мотиля навколо пухиря в стелi камери 49-©,
Андрiй переходить до iншого. Вiн переключа сво© думки зовсiм на iнше. Вiн
©х переводить, як переводять по©зд з одних рейок на iншi,- виводить з
тупика на широкий простiр i пуска по квiтучiй долинi мрiй... Нехай iде...
Холоднi стiни карцеру лишилися самi по собi. х не iсну . Iсну iнше.
Слiпуче в сво©й реальностi, до болю чiтке, животрепетне, як саме життя.
Нi, бiльше, - як життя, помножене на любов, на тугу за втраченим, на
жагуче бажання його повернути. Повернути хоч так... I життя поверта ться,
розганяючи темряву, розсуваючи понурi цементовi мури.
Дюралюмiнi вий лiтак пiдiйма ться в небо. Вiн пiдноситься з рокотом i
пливе понад бiлими хмарками, пролiта в слiпучiй блакитi, несучи горде
людське серце над свiтом. Далеко внизу колива ться сiра земля, як
розстелена мана в туманi. Земля з тюрмами й з усi ю людською мiзерi ю.
Андрi ве серце упива ться волею, радiстю лету, гордiстю небесно©
високостi, трiумфом звитяжця, що здiйснив думи Iкара, пiднiсшись в
зенiт... В його душi, як в чарiвнiй призмi, нi, як в могутньому
акумуляторi, зiбрались i вибуяли, дiйшовши завершення, думи й прагнення
людського генiя за довгi тисячолiття, i вiн став не тiльки його
спадко мцем, а гордим знаменоносцем i довершувачем... Все, що було в
людинi кращого за всю ©© iсторiю, збудувало цi крила. В тiм числi тут
частка й його душi, його мiзку, його волi, його творчо© гордостi...
Сонце блищить на крилах, космос пливе й оберта ться назустрiч...
Внизу пливе земля й губиться в туманi... Там сто©ть карцер -
мiзерна-наймiзернiша цементова скринька... I бережуть ©© Великiни,
Серг ви, Фре© й Сафигiни, присвятивши тому все сво життя, - осуга
людсько© iсторi©, випадково названа людським iменем. Вони бережуть! Вони
думають про ту скриньку вдень i вночi! Свiт для них зiйшовся бiля цi ©
купки пiщинок i цегли!.. Андрi ва душа трiумфу - бережiть, бережiть!..
Андрi ва душа трiумфу й шуга над свiтом... Пливе над морями, над пасмами
гiр... Над квiтучими долинами... Над золотими пустелями... Над
малахiтовими жилами рiк... Над материками й архiпелагами... Над безоднями
океанiв, де зiйшлася докупи синява гори й низу й лiтак оберта ться,
роблячи в нiй мертвi петлi, проходячи ©© наскрiзь... Синява й синява... I
знову гори, i знову пустелi й рiки...
Планета. Пiд ним його планета, така рiдна, так добре знана, вивчена по
книгах i спiзнана колись з високостей, а на нiй маленька латочка його
землi, яку вiн найбiльше любить... I через те збудовано на нiй карцер -
скриньку для волелюбних i гордих... Лiтак робить петлi над пiдлотою й
зненавистю...
I довго Андрiй шуга на крилах... Аж поки хтось не каже схвильовано в
самiсiньке його серце:
- Я тебе замчу давай лiтаком чорт його зна й куди!
Це Сергiй, найменший брат, авiатор. Брат...
Тодi лiтак здрига ться й iде вниз штопором. Йде в синю безодню з
головокрутною швидкiстю... Удар! Слiпучi гейзери пари й вогню i... болю в
душi...
Голос, що вчувся, такий був чiткий, такий до галюцiнацi© виразний...
Брат! Може, вiн дума , може, вiн оце про нього дума ?!
Уламки побитих крил, як iскри, миготять де-не-де над холодною, чорною
безоднею...
. . . . . .
Андрiй зiтха й переклада голову на другий бiк на потерплих колiнах.

Перед внутрiшнiм зором хтось листа велику книгу... Дива мистецтва,
такi чiткi й яскравi й такi хвилюючi, якими вони нiколи не були,
напливають одне на одне... Вся всесвiтня скарбниця надбань людського
генiя, думи, й мрi©, й титанiчнi пориви душ великих, позначених Божим
перстом, втiленi в фарбах i лiнiях, хвилюють душу...
Це, може, побiльшена монографiя з iсторi© мистецтв Гн дiча... Це, може,
грандiозна монографiя, нiким ще не сотворена, лише iснуюча в уривках,
тепер змонтованих у цiлiсть пам'яттю, що все увiбрала в себе, зберегла й
упорядкувала для себе пантеон божесько© краси й величi людсько© душi,
людського серця й розуму... Всi галере© свiту тут... А межи ними Лувр... I
Ермiтаж... I галерея Третьякова, й музей Ханенка в Ки вi, i фрески Свято©
Софi© та Печерсько© Лаври, i фрески храму святого Петра в Римi... I музей
Сковороди... I якийсь провiнцiйний музей де збереглися два почорнiлi
образки генiального Мурiльйо. I розпис козацько© церкви в Переяславi... -
все це змiстилося в тiй монографi©, яку розгорта пломенiюча уява в
чотирикутнику карцеру, ставши феноменальною в обличчя загибелi, -
розгорта на глум цьому склепiнню й на поругання людсько© ницостi й
пiдлоти.
Божественна Джiоконда мружить очi i наплива на образ Богоматерi, на
дивнi риси мадонни Сикстинсько©, найпрекраснiшо© з усiх мадонн, що
промiниться любов'ю в ореолi легенди про майстра, що ©© сотворив, - про
безсмертного Рафаеля Санцiо...
Шкiци Мiкеланджело й його титанiчний образ Саваофа пiд стелею величного
храму...
Тайна вечеря да Вiнчi з захмареним вiрним учнем Христовим - Юдою, з
невловимим тремтiнням передбачено© зради...
Тiцiан-Веласкес... Рембрандт, i Ван-Дейк, i вся плеяда голландських
майстрiв, надзвичайнi образи тишi, й супокою, й могутньо© сили землi, -
краса i велич життя земного... Зворушливий Мурiльйо... Неповторний
Дюрер... Менцель... Бiблiйний Густав Доре... i iншi, й iншi...
Барвиста галерея, всi в сумiш без расового розмежування - людський
генiй не зна раси,тi, що належали всьому свiтовi i що свiт належав ©м,
тi, що мають великi iмена, й тi, яких не дуже пестила слава, але вiд того
©хня душа не перестала бути божественною.
Казковий Васнецов i монументальний Р пiн, чаклун, що воскресив у фарбах
геро©чну душу сво©х предкiв... Тихий, незнаний нiкому Левченко i
генiальний Врубель - перламутр кольорово© моза©ки слiпить душу...
Демон з поламаними крилами лежить, повергнутий в прах, i великi очi
повнi гордих слiз...
Демон дерзання й невгнуто© волi, що не хоче обертатися в прах...
Образи перевтiлень людсько© душi, гордий ©© лет, вiдображений засобами
мистецтва, плине, як рiка, перед внутрiшним зором... Час iде... Що таке
"час iде"?! Час у карцерi не йде. Час зiйшовся й виру - час усiх часiв.
Час усiх епох, всi © iсторi©. Буття вiд самих його початкiв. Життя людей у
всiх його барвах i лiнiях i в четвертому вимiрi, що не да ться схопити
оком, лиш звучить у серцi, воскрешаючи те, що не вклада ться в геометричнi
лiнi© чи фiзичнi кольори,- думи, радiсть, печаль... Печаль...
Андрiй листа велику книгу... I повстають у нiй образи живих людей -
обличчя його сучасникiв, позначених тi ю ж божою iскрою, якi ту книгу
доповнили - книгу людсько© величi... Ось вони посмiхаються - його знайомi
й незнайомi, друзi й приятелi... Анатоль Петрицький - химерний дивак,
велика дитина, незрiвнянний майстер перевтiлення людсько© душi в фарбах i
лiнiях...
Але печаль повста за цим: за цим iде шерега мученикiв,
митцiв-мученикiв...
Iван Падалка - пiдстрижений "пiд миску", модернiзований запорожець,
генiальний графiк i стилiст... Бойчук... Врона... Седляр!.. х цiла
бригада, тих, позначених божою iскрою, сучасникiв. I за це вони... наклали
головою ось в цих мурах, задушенi в отаких от скриньках, розтоптанi
чобiтьми, а чи засланi в "м ста не столь отдальонни "...
Велика галерея людсько© величi заплива кров'ю... Хтось iде по нiй
тяжкими чобiтьми... Але все-таки той "хтось" нiчого з тi ю величчю не може
зробити.
Там, де пройшли чоботи - монументальнi ботфорти модернiзованого Кайяфи
(Кайяфи, взутого в ботфорти!), ста чорно... Але потiм з тi © чорноти
вста безсмертний дереворит замученого сучасника:
"Козака несуть i коня ведуть"...
Несуть люди... Несуть поляглого в нерiвнiм бою, тим стверджуючи його
безсмертя в сво©х душах... Безсмертний той, хто покладе серце за "друзi
своя".
Дереворит сто©ть, як монумент, а на ньому - никнуть голови в гнiвi й
никнуть дерева в жалобi...
. . . . . .
I тодi кольори переходять в звуки... Не можна тi © гранi вловити, де
кiнча ться колiр i лiнiя, а де почина ться звук. Кожен колiр звучить i
звучить кожна лiнiя за незбагненним законом асоцiацiй...
Над чорнотою, над безоднею гойда ться туга, пекельний понурий гнiв i
нiжна печаль, що розтина серце... Шопен... Звуки чiткi до галюцинацi©.
Андрiй мiцно стиска повiки й слуха всi ю душею бурхливi каскади звукiв,
схоплюючи найменшi нюанси, - найнiжнiшi ридання флейт i зiтхання валторн,
октави басiв, вчуваючись в тяжку погрозу, в сокрушающий гнiв, що десь
гряде...
Море звукiв гойда ться. Мiня ться. Переходить багато градацiй...
Перелива ться, як морський прибiй, - вiд тужливого Шопена до грiмливого
Бетховена, до мрiйного й нiжного Штрауса... До незрiвнянного Леонтовича...
До солов'©ного спiву... До жайворонкiв у степу... До передзвону
перепелиного. До шуму вiтру над осокою, над сизим бором, над степовими
озерами, де вiн жене ряботиння хвильок i змушу ©х так нiжно й так на©вно
гомонiти... До цикад у степах, що пiд диском червоного мiсяця на обрi© так
пристрасно зчиняють незбагненну музику, як в тiй "А©дi", - таку от вечiрню
симфонiю...
звуки для серця ближчi, звуки дальшi. , що породжують бурю, , що
породжують печаль i легеньку журу...
От рояль розлива ться щемлячими акордами пiд тоненькими пальцями. Iм'я
композитора, як i обличчя виконавця, як i всi тi школярськi роки, Андрiй
напiвзабув, лише не забув мелодi© й ©© влучно©, так добре допасовано©
назви:
"Молитва дiвчини". I гра ©© дiвчина. Така собi маленька шкiльна
товаришка, подруга, може, трiшки залюблена по-дитячому i вiд того, а може,
невiдомо вiд чого, така розмрiяна й сентиментальна. В шкiльному затишному
кутку, напiвосвiтленому свiчками, в атмосферi мрiй, романтики, загально©
закоханостi невiдомо в що (в усе взагалi!) маленькi пальчики пристрасно
грають "Молитву дiвчини"...

За одним iде iнше, в звуки втiлене...
От мiсяць дивиться на землю й пливе... Вiн пливе в хвилях любовi.
Справжньо© любовi, що вибрала для себе чудесний щильд, - не насмiлюючись
сказати щось сама, покликала за посередника душу Бетховена... I тепер гра
тому мiсяцевi сонату... Але якому саме мiсяцевi?! Це велика загадка... I
мiсяць дивиться зачарований, не змигнувши. Нi, вiн дивиться, як змовник, а
зачарований хто iнший... Великий генiй, бо сотворив сонату не для мiсяця,
а для людського серця. I те серце зробило з не© ужиток... Одне серце гра
©©, а друге слуха ... Слухало ©© тодi, слуха ©© й тепер. Слуха ,
завмираючи й упиваючись нею... Слуха безкiнечно...
Аж доки не натрапля на гострий бiль...
Той бiль гасить звукову галюцинацiю.
. . . . . .
Перекинувши через плече рушницю, людина вийшла геть з карцеру й з
мрiйливим смутком iде навмання, навпростець, ген, немов свiт за очi. Все
забути, вiд всього утекти, бути самим собою...
Весняний вечiр сто©ть над глибоким яром, зарослим чагарником по краях i
всюди. Повiтря напо не запахом легенького диму, що його доносить
звiдкiлясь вiтерець, запахом бруньок, що починають вкривати дерева,
запахом талого снiгу. Одинокi латки того снiгу сивiють в присмерку,
зберiгшись десь в гущавинi, й чути, як вони дотають, як тоненько дзюрчить
вода з-пiд них, стiкаючи вниз, до дна, де булькотить цiлий потiчок...
Проти вечiрнього неба, де тiль-тiль погорiла зоря й небо взялося легеньким
буланим кольором, швидко темнiючи пiд навалою темряви, посновано мереживо
гiлок i гiлочок, вершин дерев i лiщини... Ось чути легеньке хоркання:
закоханий вальдшнеп летить через яр упоперек, звиваючись, мов кажан, на
жовтуватому тлi, в павутиннi гiлочок.
Людину шарпа iнстинкт прапращурiв - "Летить!", - але вона сто©ть i
дума , чи стрелити ©й цього закоханого дурника, чи порушити ©й вечiрню Цю
елегiю, чи наробити вогню й рейваху... Вальдшнеп тим часом щеза десь в
присмерку, викликаючи самицю млосним хорканням, i людина сто©ть,
посмiхаючись... "Прогавив". Але чекай ще... Стiй i чекай... I слухай...
Ось слухай!
Земля диха й млосно зiтха . Вона безпам'ятна, безмежно закохана,
замрiяна. Десь ростуть, пробиваючись переможно з землi, трави, десь
оживають корiння, десь в муках народження лопаються бруньки й млiють
гiлочки - перше листячко вибива ться на свiт i вже дише, i щось по землi
бiжить, шарудить по торiшньому листу, шалi в тiй самiй екстазi - екстазi
кохання, життя i цвiтiння... I приспiву всьому струмок...
Андрiй сто©ть, i слуха й дивиться на цитринову смужку, що все темнi ,
ста синьо-зеленою, сiро-синьою, темною... То надходить нiч. Вгорi щось
лiта , вiбру крилами, по чагарниковi йде шепiт (либонь, глузливий!),
дзвенить i булькотить струмочок - весна сховала все од людського зору,
закрила темним запиналом, - то тайна, велика тайна. Нехай...
Вибравшись над яр, людина йде навпростець. Можна йти дорогою, але вона
iде навпростець, по озиминi, по латках снiгу в глибоких борознах., по
розкислих рiллях, ©й при мно загрузати в глевку чорноземлю, хлюпати по
калюжках, плутатись по старих бур'янищах, йдучи без дороги й без компаса,
перетинати ниви, вибалки, струмки й дорiжки навскоси, йти по прямiй (а
може, й зовсiм по кривiй, бо нема жодного орi нтира, та й не треба)...
Вийшовши нарештi до бору, вона зупиня ться, пiдiйма рушницю вгору й
стрiля , - слуха , як бiжать луни в "довго© лози" через бiр, через луки,
ген десь до далеких вбогих хуторiв... Луни замовкають, а вона сто©ть i
слуха нiчний весняний гомiн - гусяче далеке гелготання в невидимому небi,
свист качок над озерами - селезнi сiчуть крилами повiтря, немов на скрипки
грають, ганяючись за самочками, - гомiн куликiв-турухтанiв на бережках
(Андрiй навiть уявля , як вони там прудко бiгають по грязючцi), крик
чаплi, далекий дзявк лисицi в бору... I крик заблуканого лебедя на озерi
та голоснi удари крил лебединих об воду... Може, пристав i тепер кличе
друзiв, покинений...

Незабутнi вечори мандрiв на тяги вальдшнепинi!..
Чудеснi й днi блукань по степових озерах... Слiпуче син небо серпневе
- аж у вiччю боляче! - вигнулося мерехтливою банею над гарячого землею.
Степи обложенi вiйськом полукiпкiв... Нi, степи нагадують велетенську
пасiку, заставлену безлiччю вуликiв, а в повiтрi, замiсть ро©в бджолиних,
кружляють смерчами згра© шпакiв... Де-не-де ще стоять вiвса, лiловiють
гречки, стоять щiтками дозрiвають - соняшники й соковито зеленiють
буряковi плантацi©, здалеку вкритi сивизною марева... Степовi озера
лежать, як люстра, обрамленi осокою, вiддзеркалюють небо й одиноку
хмаринку в нiм, i лет чайки, й бiлi грудi ластiвок, що шугають низько над
водою, ловлячи комах. На однiй нозi сто©ть чапля й дивиться в воду
нерухомо. По берегах метушаться кулички. На брiдку стоять корови й телята,
лiниво ремигаючи й одбиваючись вiд мошкари, вiд докучливих гедзiв i мух.
Пастушки грають в ножика або плетуть шаблi з ситнягу... Як гарно босонiж
зайти в воду й немалу брести помежи осоками, помежи ситнягами, спочивати
на купках i знову брести. Iнодi раптом виполохувати качку, стинатися
перелякано, коли вона з шумом i криком вилiта з-пiд нiг, а потiм
дивитися, як вона, ще бiльше перелякана, летить, несамовито махаючи
крилами в слiпучий синявi, щеза , утiка десь на iншi озера... Iнодi
стрiляти й не жалiти, що шрiт летить десь, грець його зна куди, минаючи
цiль... Нi, вiн зовсiм не мина цiлi -вiн летить зi свистом у слiпучу
синяву, саме туди, куди йому й треба летiти, щоб потiм впасти на землю й
лежати або пiрнути в прозору воду i зануритися в мул... Так од озера до
озера, од озера до озера, поки не опану втома. Тодi лягти горiчерева на
пагорку й дивитися в небо або пiдставити обличчя пiд сонце, заплющити очi
й так лежати...
А вечорами - хвилююче чекання десь в комишах, в становищi нерухомого
стовпчика, й обертання головою на всi боки -зi степу летять качки на
озера, й схвильоване серце стежить за ними пильно - як вони пролiтають
супроти зорi, як вони "плетуть лаптi" на червоному тлi неба над водою,
готуючись сiсти, як вони пливуть по дзеркальнiй поверхнi, тягнучи двi
лiнi© по водi, немовби тими лiнiями запряженi, везуть зорю в густi комишi.
Зоря меркне й меркне... Скоро тiльки чути свист крил над головою та
жигають комарi чимдуж в усi вiдкритi мiсця - в чоло, в шию, в продерту
латку на спинi... Над озеро приходить нiч, i мисливцевi вже нема чого
робити, хiба що ще слухати всiм ством, як оберта ться навколо свiт, i
прикидати по зорях, в який бiк йому стелиться шлях додому...
I такi ж чудеснi блукання по луках надворсклянських... Плавнi, плавнi i
лiси очеретiв, i "лисицi" на них гомонять з вiтром i сонцем... Глибокi
саги, обставленi очеретяним муром, з бiлими й жовтими зiрками водяних
лiлей, з зеленими кружальцями латаття; бистрi протоки мiж кiлькома
рiчищами Ворскли; мiлкi броди, вигаченi по дну хворостом i глицями...
Глибокi чортори© на крутих заворотах течи, в яких так гарно купатися... I
гарно бродити по мiлинах розливiв, вкритих списами трилисника,
спостерiгати, як утiка геть риба, торкаючи стебельця, пильнувати качинi
табунцi, що утiкають ще швидше, нiж риба... А тодi пливти човном попiд
задавленими в воду дiбровами, слухати шум водоспадiв бiля водяних млинiв.
Курити з привiтними i лагiдними людьми: геть обдертими, немов старцi,
старими й молодими рибалками, такими одвертими й простими, як син небо, з
худими й бронзовими (аж чорними!) обличчями - з обличчями iндуських
дервiшiв i з таким же фiлософським настро м у душi; розпитувати дорогу в
бiлих мiрошникiв, а потiм переконуватися, що то люди знайомi тобi й
прекрасно знають, що тобi дорога й так добре вiдома... Для втiхи маленьких
пастушкiв, на ©хн спецiальне замовлення, стрiляти в пеньочок або в
пiдкинену ковiньку... Дивитися годинами в прозору глибiнь, бачачи в нiй
здво ний свiт - той, що iсну пiд водою, й той, що над водою, вiдображений
"догори ногами"... Заходити в убогу халупу на крутому березi пiд лiсом до
знайомого дiдуся... Ось вiн сидить, зiгнувшись, i в'яже ятерину. Йому вже
сто рокiв, вiн бiлий, як лебiдь, в традицiйнiй полотнянiй сорочцi й таких
же штанях, ще й широченних, як тi штани запорозькi. I така ж
полотняно-бiла голова в нього: сива чуприна, сивi брови й сивi вуса. Вiн
розiслав сво©х синiв i дочок по всiх свiтах - щоб вони тi свiти здобували,
щоб тi свiти будували, - а сам лишився, всiма забутий. Але вiн не нарiка ,
не скаржиться, не зiтха . Вiн собi в'яже ятерину. Коли приходить Андрiй,
старий радi йому, як синовi, й зворушливо клопочеться, щоб чимсь
почастувати... Та тiльки в старого нiчим частувати, крiм доброго слова.
Але Андрiй, власне, по це й приходить, все iнше вiн ма з собою...
Наваривши чаю в глиняному горшку й розiклавши на розстеленому рушнику все,
що вони мають, вони подовгу сидять на споришi перед хатиною й дивляться на
зелено-фiалковi луки... Дiдусь помалу розповiда про свiт, що колись був
молодим, а тепер старi разом з ним... Його розповiдь проста й саме тим
зворушлива. Вiн розповiда про пiдглянутий ним, про пiдслуханий той свiт,
про який не вичита ш в книгах. Про вiльний божий свiт, непiдлеглий нiкому,
"навiть самому царевi". В дiдусевiй душi той свiт вiдбився, як на особливо
чутливiй фотоплатiвцi, зберiгши деталi, багатьом неприступнi й
незрозумiлi... А без тих деталей - свiт не свiт, лише нудна його
карикатура. Дiдусiв свiт яскравий i смисловий. Найменша билинка для нього
ма душу й мову, сво© радостi й печалi. Найменша кузка для нього позначена
перстом Божим, i вiн про не© може розповiдати прекраснi легенди - можливо,
навiть вiн ©х сам творить. Найменше явище в природi для нього сповнене
глибокого смислу й незбагненно© величi. Дiдусiв свiт - свiт прекрасного,
божеського призначення, свiт сонця й радостi, свiт любовi й терпимостi,
свiт, де людина велика й поза Божою волею недоторкана... Де найбiльшим