Багряний I. Сад гетсиманський

Зарудний опису обiд... Шнiцелi... Голубцi або пельменi... Солодке...
Нi, це неможливо! I це неправдоподiбно! Цього нiколи не було.
- Не може бути! - каже Краснояружський, не втримавшись. - Не може бути,
бо якби були такi тюрми, то всi б з волi пiшли жити до тюрми. Пiшли б з
ентузiазмом! Всi б пiшли. I я б перший пiшов! На все життя. Й писав би
хвалебнi оди тим, хто такi тюрми для нас здобував би. Бо це ж соцiалiзм!
Ви брешете, товаришу доценте! Скажiть, що ви брешете.
Занудний схиля голову й каже, зiтхнувши тихо:
- Так, друзi мо©... я брешу. Хай це буде казка... Це казка, друзi
мо©...
I марево зника . Марево золотого Ельдорадо, iм'я якому Петропавлiвська
фортеця, зника , а натомiсть виступа дiйснiсть з хмарами роздушених
блощиць по стiнах, iз сопухом, iз звалищем пiтних тiл, з нервовим
тремтiнням вiд найменшого шереху за дверима, з проклятим вовчком, з
розчавленим фiзично Андрi м, з пекельним голодом, з вовчими вогниками в
очах...
В камерi весь час рух. Менший вдень, бiльший вечорами й ночами. Когось
беруть, когось приводять.
Приходько й Литвинов, попiдписувавши "двохсотку", пiшли на трибунал.
Тiльки тепер виявилося, що вони по одному дiлу. Перед тим як iти на
трибунал, ©х гарненько поголили, звелiли причепуритись, а ще - перед тим
як йти на трибунал, ©х викликав слiдчий, був дуже чемний, напував ©х
молоком i частував цигарками, та все попереджав, щоб вони ж трималися так,
як i на допитах, i все пiдтвердили, щоб не пiдвели. I ©м це буде
зараховано. м буде легка кара, як людям, що довели свою лояльнiсть,
щиросердно розкаявшись та признавши всi сво© провини, - цебто за те, що
зразу й так легко "розкололись". Найбiльше що ©м буде, запевняли радiсно
Приходько й Литвинов, йдучи на трибунал, - ©м дадуть по п'ять рокiв. Так
запевнив слiдчий чесним словом.
Теорiя Литвинова трiумфувала. Теорiя про те, що лiпше дiстати п'ять
рокiв i вижити, анiж бути роздавленим i загинути.
Виходячи й прощаючись, Литвинов гаряче тиснув усiм руки, а особливо
Давидовi, й зi сльозами на очах шепотiв:
- Ах, послухайте мене, юначе! Ви молодий, i менi вас шкода. Послухайте
мене...
Вони пiшли. Пiшли на трибунал, окриленi чесним словом слiдчого. Всi
були певнi, що вони чистi, як кришталь, i бажали ©м щастя. I бажали ©м
витривалостi, перенести тi п'ять рокiв, уготованих ©м невiдомо за що, i
вернутися назад до сво©х рiдних, до людей взагалi зi сво©м таким щирим i
добрим серцем. .Нiхто вже ©м не клав на карб, що вони так ганебно
"розкололися".
А надвечiр... А надвечiр повернувся iнженер Ляшенко й принiс iз
"брехалiвки" вiстку, що
П р и х о д ь к а, й Л и т в и н о в а, й ц i л у г р у п у - в с ю © х
н ю "о р г а н i з а ц i ю"
п р и р е ч е н о д о р о з с т р i л у та що Литвинов умер вiд розриву
серця на мiсцi.
Це було приголомшуюче... Отак от ©х i не стало...
Камера сорок дев'ята лишилася прекрасного оповiдача всесвiтньо©
лiтератури й першорядного лiкаря.
Всi були безмежно пригнобленi й не дивились одне на одного - теорiя
професора Литвинова трагiчно скрахувала. I всi, хто мав надiю, як i тi
нещаснi, зiв'яли, немов спаралiзованi.
Давид сидiв коло Андрiя й тихо гладив його руку.
Нiхто не проронив нi слова, почувши трагiчну вiстку, лише Азiк,
сполотнiвши, промовив:
- Цього не може бути...
А Давид видушив з горла якось по-дитячому, з трагiчним протестом:
- Ах, професоре, професоре!.. - i сидiв коло Андрiя, й тихо гладив його
руку. Горнувся до нього всi ю душею.
Теорiя Литвинова й Азiкова карта була бита, а Андрiй дiстав ще раз
пiдтвердження, що поза тi ю лiнi ю, яку вiн обрав i на яку поставив
Давида, нема рятунку. Вiн потис мовчки Давидову руку, немов хотiв
повторити вже сказане колись: "Лiпше умерти раз, умерти гордо, з
незламаною душею, анiж повзати на колiнах i вмерти двiчi - морально й
фiзично. Але в першiм варiантi ще шанс взагалi не вмерти".
- Давиде! Ви ще ма те шанс... - прошепотiв Андрiй. I хоч вiн не скiнчив
думки, але Давид його зрозумiв i сприйняв його слова, як i потиск руки,
всi ю сво ю фанатичною юнацькою душею, вiдповiвши на потиск гарячим
потиском. Вiн прийняв Андрi ву фiлософiю безповоротно. Якщо вiн перед тим
почав був вагатися вiд тортур та вiд постiйних умовлянь Литвинова, то
тепер те все одвiялось, як пружина вiд сильного подуву вiтру. I так само
одвiялися всi найменшi сумнiви та невiльнi шукання компромiсiв у Андрi вiй
душi.
У них нема вибору. В кожного, хто хоче зберегти свою душу й тим
перемогти, нема вибору. I не може бути нiяких компромiсiв.

Ребро погано заживало, в грудях грали пищики, сила прибувала мляво, а
Андрiй вже готувався душею до нового туру ходiння по модерному пеклу. Але
його ще не кликали, хоч кожно© хвилi, без сумнiву, могли покликати. В
очiкуваннi нового виклику Андрiй перебирав усi варiанти спротиву,
готуючись до всiх можливих метод морального наступу на нього, до всiх
можливих "матерiалiв", зiбраних проти нього, до всiх можливих доносiв та
свiдчень. Не все ж триватиме биття, прийде час, коли його торпедуватимуть
рiзними "речовими доказами", "свiдченнями однодумцiв", навiть очними
ставками. Вiн уже знав про iснування спецiальних штатних т. зв. "очкарiв",
тобто пiдставних свiдкiв, якi виступають проти упертих i затятих "ворогiв
народу", даючи такi свiдчення, якi потрiбнi за планом слiдчих, щоб таким
чином довести провину в'язня, а воднораз довести й уперту його "злiсну"
боротьбу проти органiв пролетарського правосуддя" та "революцiйно©
охорони", за що належиться подвiйна кара.
Але про нього, мабуть, забули. Не кликали. I те сказати - в цiм
комбiнатi проходить безкiнечний потiк людей, веремiя, хаос, так що його
могли й забути.
Та його не забули.
В дверях з'явилося четверо оперативникiв з брезентом. Нiхто не говорив
"на Ч", лише один сказав: "Де? тут, которий хворий?.. До лiкаря!" - i всi
посмiхнулись. .
Звикши, очевидно, що в таких випадках не обходиться без баталi©, всi
четверо зайшли до камери й приступили до Андрiя. Андрiй ще не встиг
зорi нтуватися, як його взяли за руки й за ноги й потягли в коридор. Та
вiн i не опирався. В коридорi його поклали на брезент i понесли, як в
лантуху, скалозублячи мiж собою. Лежати було страшенно незручно, брезент
черкав об пiдлогу, крiм того, вiд перегибу його шарпнув страшенний бiль, i
Андрiй, не витримавши, закричав:
- Стiйте, чортовi сини! Я сам пiду.
- Нiчого, - промовив котрийсь безобидно й дiловито, - лежи, який
приткий! Ще находишся, дурню!
Але Андрiй все повторював свою вимогу, лаючи сво©х носi©в на чiм свiт.
Та те не допомагало.
- Нам приказано тебе принести, - промовив той самий голос, - значить,
ми должнi принести, лежи й не дригайся!
Але, знiсши на п'ятий поверх, вони все-таки його пустили i вiн пiшов по
коридору власними ногами, а оперативники йшли за ним з брезентом i
спостерiгали з чисто спортивним iнтересом - впаде чи не впаде?
Не впав. Власними ногами зайшов у дверi, на якi йому показано, i
опустився за ними на стiлець, не чекаючи запрошення, - тут вiн закашлявся,
i, боячись, щоб з горла не пiшла кров, задер лице вгору й закривсь руками.
Голова йшла обертом!
Хтось пiдiйшов, взяв за волосся й поклав його голову на бильце стiльця,
а тодi пiднiс шклянку до уст. Андрiй звiв голову -перед ним стояв
кремезний чолов'яга в унiформi, в руках тримав шклянку, обмазану з одного
краю кров'ю.
- Кiнча шся? - промовив чолов'яга, посмiхнувшись. - Пий.
Андрiй машинально взяв шклянку, й надпив з не©, й, вертаючи шклянку,
побачив за спиною кремезного чолов'яги свого слiдчого Серг ва.
- Ну-с, - сказав чолов'яга, - так як же дiла, товаришу Чумак, га? Я
бачу, що ти хочеш вiд нас здезертирувати до Адама. Хiба тобi так тут
погано?
- Добре, - сказав Андрiй байдуже, так само машинально, як перед тим пив
воду. Вiн дивився на Серг ва й чекав початку ново© чи, вiрнiше,
продовження старо© комедi©. Чолов'яга пiшов зi шклянкою до столу, а на
його мiсцi стояв Серг в. Вiн стояв i мовчки дивився в Андрi ве обличчя з
неозначеним виразом - не то iронiчно, не то сумно. Стояв, заклавши руки за
спину, й ворушив бровами.
- Ну от, - промовив Серг в нарештi, - не хотiв зi мною жити мирно -
ма ш тепер iншого слiдчого. Прошу любить i жалувать. - I посмiхнувся
iронiчно. - Аж тепер ти оцiниш, кого ти втратив у мо©й особi. Ти глянь,
брат, якого тобi чорта дали замiсть мене! - Засмiявся. Постояв ще якусь
мить, спостерiгаючи, яке вражiння справили його слова на Андрiя, й
вiдiйшов до вiкна. Вражiння його слова не справили нiякого.
Серг в вiдiйшов з-перед очей до вiкна, i тодi Андрiй побачив, що це не
та кiмната, де вiн бував ранiше, а iнша. А перевiвши погляд до столу,
побачив, що за ним сидить людина дiйсно вiдмiнного вигляду. Не подiбна,
правда, до чорта, але могутньо© будови, широкогруда й широкоплеча, з
кулачищами, мов глечики, з вольовим, твердим обличчям, з крилатими чорними
бровами. Людина сидiла й дивилася мовчки на Андрiя. Дивилася пильно
енергiйними карими очима, не моргаючи. В тiм поглядi Андрiй вiдчув
колосальну вольову силу, й по ньому перебiгла непри мна хвилька - не
острах, а така собi непри мна хвилька, щось подiбне до безнадi©, смутку чи
нудьги. А чолов'яга дивився й мовчав. I Серг в мовчав, дивився собi у
вiкно.
Вiдчинилися дверi, й увiйшла Неча ва. Та сама легендарна Неча ва. Вона
сьогоднi була якась печальна, надзвичайно блiда, з особливо виразними
синцями пiд очима, розсiяна. Так, нiби мала на душi якесь тяжке горе, що
заступило ©й увесь свiт. Дiйшовши до столу, Неча ва обернулася й
наставилася очима на Андрiя. Вона довго дивилася на нього втомлено. Помалу
втому заступила цiкавiсть:
- Хто це? - нерiшуче спитала вона в чолов'яги за столом
- Чумак же знаменитий, - вiдповiв за нього Серг в.
- Чумак?!- здивувалась Неча ва. Придивилась, мружачи очi, нiби
короткозора. - А-а, дiйсно... Гм...
Пiдiйшла до Андрiя, постояла, подивилась ще, нiчого не сказала,
вернулася до столу, взяла цигарку, постукала мундштуком об нiготь розсiяно
й закурила. Довго захлиналася димом. Нарештi знизала плечем i пiшла собi.
"Нудьгу руда фурiя".
- От, бачиш, - обернувся Серг в, - тебе вже добрi люди не впiзнають, а
ти ще опира шся. Ех ти...
Андрiй думав про Неча ву, й йому здавалося, що тi "люди" вже самi себе
не впiзнають. На те скида ться.
Пiсля сказано© фрази Серг в пiшов геть теж. А проходячи повз Андрiя,
зробив щось на зразок реверансу, показуючи рукою до столу:
- Прошу любить i жалувать.
- Та-ак...- сказав чолов'яга нарештi, витримавши довгу павзу пiсля
того, як Серг в зник. - Ну, давай, брат, знайомитись. Мене звуть Донець.
Гарне прiзвище?. Козацьке, брат. Ти от iнженер, а нiчорта не зна ш; от,
примiром, не зна ш, що всi прiзвища на "ко" - то все шантрапа i смерди,
смердячого походження, а котрi не на "ко" - як, от мо , то це все
козацького славного роду. Хоча ти теж - Чумак, ну, от i добре, значить, ми
обидва козацького роду. Бачиш, нам i бог велiв дружити, жити в мирi й
згодi. Чи не так?
Слiдчий говорив доброю й iнтелiгентною укра©нською мовою, лише
пiдкреслено грубо.
Андрiй мовчав. Вiн дивився на свого нового слiдчого з козацьким
прiзвищем, слухав його прекрасну укра©нську мову й думав, що цей Донець
таки, мабуть, справдi козацького, та ще й доброго роду. Расовий. Щось у
ньому було вiд якогось р пiнського персонажа з картини "Запорожцi пишуть
листа..." Може, брови, густi, смолянi, як воронове крило. В когось саме на
тiй картинi такi брови . А може, кулак, грубезний i жилавий, i манера
класти його на стiл. В когось там такий самий кулак . Вiн мав при мний
голос, а iнтонацiя його мови милувала вухо. - Андрiй спiймав себе на
цьому. "Е, брат, в тебе безнадiйно нацiоналiстична душа, й годi ©©
переробити!" Мимоволi, мабуть, через ту мову, через ту iнтонацiю, з яко©
дихала степова сила його землi, вiн просякався довiрою до цi © людини. А
Донець, нiби вiдчувши вражiння, яке справляв, говорив ще проникливiше, ще
виразнiше, граючи найтоншими нюансами сво © вимови, нiби й сам сво ю мовою
милувався. Бавився. I милував Андрi ве вухо полтавським акцентом, з йорго
божественним "ль". Вiн говорив про те, що вони ж обидва робiтничого
походження i мусять мати спiльну мову й спiльнi iнтереси, що вiн - Андрiй
- даремно да себе роздушити замiсть того, щоб знайти форму порозумiння,
адже ж ту форму знайти можна: що вони швидко закiнчать цю прикру справу на
Андрi ву користь, треба лиш викласти всi карти на стiл щиро й знайти
пристiйний вихiд з дурно© ситуацi©, яку сам вiн - Андрiй - через свою
упертiсть ускладнив i т. д. I все навертав до однi © точки - до вза мно©
довiри, до дружнiх стосункiв. Питання Андрi во© справи, обвинувачення
тощо, як i питання його братiв, слiдчий не торкався, лише ходив навколо.
Натомiсть налягав на питання другоряднi - питання ©хнiх стосункiв.
Андрiй слухав i мовчав. Вiн вчувався в душу цi © людини й намагався ©©
розгадати, перш нiж щось говорити.
А слiдчий намагався прозирнути його наскрiзь сво©ми блискучими,
енергiйними очима. Повторивши кiлька разiв запитання, чи згоден вiн жити в
дружбi, i не добившись вiдповiдi, Донець замовк. Зайшла павза.
Нахмурившись, слiдчий якось посiрiв, примружився i, витримуючи довжелезну
павзу, закурив. А потiм зiтхнув, стримуючи себе, посмiхнувся iронiчно й
заговорив по-росiйськи. I вже далi говорив тiльки по-росiйськи, так, нiби
вiн укра©нсько© мови й не знав взагалi Володiв вiн росiйською мовою так
само досконало. Андрiй вслухався здивовано й не мiг вловити навiть натяку
на те, що ця людина недавно так гарно говорила по-укра©нськи, та ще з
таким полтавським "ль", i що ця людина "козацького роду". Говорила вона,
мов расовий москвич. Жодного натяку на якийсь акцент. Власне, з цi © мови,
енергiйно© й карбовано©, з мови загарбникiв i володарiв його землi,
вiдчув, що перед ним сидить непересiчний, глибоко певний себе робiтник
"органiв революцiйно© законностi". I вже з iнтонацi© вiдчувалося, що ця
людина говорить вiд iменi диявольсько© системи, вважаючи себе вiрним i
авторитетним ©© стовпом. Вiн говорив знов про те саме, але вже з iншим
вiдтiнком, надаючи словам iншого звучання. Чемного на зовнi, але
категоричного й погрозливого сво ю суттю. I говорив уже не на "ти", а на
"ви", надаючи тим сво©й мовi сухого, пiдкреслено офiцiйного тону.
- От. I що ж ви менi нарештi на це скажете? - закiнчив Донець.
Андрiй мовчав. Довго. Нарештi Андрiй зiтхнув i меланхолiйно, задумливо
промовив:
- Дозвольте слово мовити.
- Говори.
Андрiй подумав про Серг ва i чомусь так, як це вже було раз, не в силi
перемогти бажання поглумитися, промовив меланхолiйно-меланхолiйно, з
павзами:
- Дозвольте... блощицю.. вбити...
- Га?! Де?
- Ось, виповзла з черевика...
Слiдчий спалахнув. Нахмурився. Зрозумiв, що Андрiй з нього глузу .
Закусив губу.
- Гм, - скривився в саркастичну посмiшку Донець. - Я бачу, найшла коса
на камiнь. Ну що ж, - зiтхнув, - тим гiрше для тебе. -I враз рубнув
долонею по столу:
- Я тобi не Серг в! Ти це затям. - I нагнувшись вперед, запалахкотiв
очима. -Я не Серг в! I вже з-пiд мо © руки ти не вийдеш живий, чу ш? -
Вiн стиснув величезний свiй кулак i поклав його аж на край столу. -
Вибирай - або-або; "Не мить м, так катань м". Не схочеш по-доброму, так
поповзеш рачки. Пойняв? Гм... Що ти собi дума ш?
I засмiявся злобно, презирливо:
- Революцiонера з себе корчиш... На©вний, смiшний i жалюгiдний
романтик. Ти смiшний романтик. А я реалiст. Чув? Блощицю ти можеш
роздушити, але пам'ятай, що твоя доля в мо©х руках i та твоя доля - то
доля отi © само© блощицi. Чув?
- Чув. (Меланхолiйно).
- Ич ти! Глузу ш? Добре. Так от слухай, що я тобi скажу. Ти зараз пiдеш
до камери, бо з таким геро м, як ти от зараз, мало потiхи мати справу,
вичухуйся. А потiм ми матимемо "разговор". А тим часом ти все добре
обмiркуй i прикинь. Ти так легко не вискочиш вiд мене не те що на волю, а
навiть в смерть. Я тебе розмотаю, як повiсмо ниток, якщо ти не здасишся.
"Коли ворог не зда ться, його знищують", затям! Подумай! приготуйся до
"або-або". Цебто, або ти здасишся i ми справу полагодимо по-хорошому,
подружньому. Або - я тобi докажу, що я козацького роду.
Андрiй дiйсно посмiхнувся.
- Чого посмiха шся?
- Але ж ми умовилися, що я теж козацького роду.
- Що ти цим хочеш сказати?
- Нiчого, - промовив Андрiй меланхолiйно. - Лише те, що менi б теж
випадало довести, що я козацького роду. Таким чином, з вашого "або-або"
виходить зачароване коло.
--Добре. Тодi не буде нiякого "або-або", а лише буде одно - ти
здасишся. I я тобi за це ручусь.
Андрiй помовчав. Зiтхнув.
- Чого зiтха ш?
- Ви мене роздавите, вiрю, але... Це буде Пiррова перемога, кажучи
глибше.
- Як то?
Андрiй мовчав.
- Як це розумiти "глибше"? - доскiпувався слiдчий.
- Та так, - зiтхнув Андрiй, ухиляючись. - Мабуть, з того нiчого не
вийде...
- Гм... Пропащий ти чоловiк. Добре. Подивимось. В кожнiм разi
запам'ятай,- в м о © й практицi ще не було випадку, щоб хтось взяв гору,
бодай приблизно. Я от, для прикладу, поставлю тобi альтернативу - визнати,
що ти рiдний брат Миколи Романова, i ти визна ш, не зважаючи на
абсурднiсть такого закиду. Визна ш i власноручно пiдпишеш.
"Це вже було". Андрiй скривився:
- Уявiть собi - я вже це чув i... це банально... Плагiат...
- Нiчого, що чув. Почуй ще раз. Вiд мене. Отож - ти визна ш, що ти брат
Миколи Романова.
- Аж так?
- Аж так.
I це буде стверджувати, що один з нас козацького роду?
- Так. В кожнiм разi це буде стверджувати, що тут я диктую, а не ти.
- Гм...
- Що?
- Починаймо.
- Ти божевiльний! - закричав раптом Донець, зiрвавшись з презирливого
тону. - Ти манiяк!.. Нi, це ти такий тому, що тобi до всього вже байдуже,
що тобою володi вiдчай безнадi© й гнила прострацiя. Але... Але...
Тут Донець похопився, прибрав себе до рук i вже посмiхався презирливо:
- Ти напiвтруп! Ти спершу прийди до пам'ятi й вернися до людського
стану. Оживи. Щоб мав що втрачати. А тодi будемо говорити.
Слiдчий натис на гудзик сигнального дзвiнка й до кiмнати вскочив
оперативник. Слiдчий написав записку й подав оперативниковi - "Одведiть в
сорок дев'яту".
- Я тебе спроваджую назад до камери i кожно© хвилини можу викликати
знову. Ти про це пам'ятай i приготуйся до останнього туру твого
божевiльного гонору. Думай над цим денно i нощно. Бувай.
- Давай пiшли, - буркнув оперативник понуро.
В дверях Андрiй обернувся, вiдчувши пильний погляд слiдчого на собi.
Донець стояв за столом, i пильно дивився примруженими очима услiд, i
посмiхався.
- Бувай! - буркнув вiн не в тон посмiшцi i ту посмiшку змазав.
- Бувай, - вiдповiв Андрiй, але химерного вражiння вiд посмiшки
Донцево© змазати не мiг.
Так скiнчилася перша зустрiч з новим слiдчим. Щось в тому Донцевi було
для Андрiя загадкове. Всi його крики й страхання, його не переконували.
Гоштаплер? Нi. Трiпач? Нi. Кат? Рафiнований кат?. Можливо. Але, мабуть,
нi. Найдивнiшою була його посмiшка. А ще цiкавим було, що вiн нi звуком не
обмовився про братiв, анi про Катерину, анi взагалi про справу. Анi не
почав вести справу одразу, користуючись з Андрi во© прострацi©. Скида ться
на те, що це слiдчий окремо© школи. Може, хитрий з бiса i методист. А який
по-чортячому певний себе. Вiн хоче вирiвняти сили, не маючи морального
задоволення додавлювати вже роздавлену жертву. "Вичухуйся". I цiкавiсть i
непри мний холодок огорта Андрi ву душу. Можливо, за тi ю посмiшкою
нiчого не кри ться, крiм одного - вiн хоче не просто задавити свою жертву,
вiн хоче роздушити саме "я", розтягуючи муки до безкiнечностi, до
остаточного заломлення. Це йому потрiбне. Оце, мабуть, i вся суть.
При думцi, що його будуть за кожним разом вiдживляти фiзично, щоб
давити й давити без кiнця, аж поки вiн не обернеться в тварину, на душi
ставало тоскно, й знову приходила думка, а чи не кинутися-таки йому сторч
головою десь в прольот межи сходами або отак рвонутися щосили й побiгти,
божевiльно ревучи, та й розбити голову об стiну коридора, як то зробив
хтось уже. А може, й не один так зробив. Коли на душi страшна безнадiя й
тоскний вiдчай, коли серце тонюнько скiмлить у безвихiддi, то вiд такого
вчинку стриму лише тонюсiнька волосинка, волосинка яко©сь розпачливо©
безнадiйно© надi©. Парадокс, але виходить, що така безнадiйна надiя iсну .
Вона iсну в людей, що ходять по сферах цього новiтнього пекла. Надто в
людей упертих. .
Андрiй не побiг з ревом вздовж коридора й не стрибнув униз сторч
головою ламати костi... Вiн пiшов до камери сорок дев'ято© "вичухуватися".


Навдивовижу мiцний Андрi©в органiзм, скрiплений фанатичною жадобою жити
й могутньою волею до життя, справдi "вичухувався". Кашель i кровотеча
припинилися. Ребро заживало. Нерви, завдяки щоденним вправам (а цi речi
Андрiй робив ще з школярських рокiв) - завдяки обтиранням холодною водою,
фiзичнiй гiмнастицi, зосередженню волi на якiйсь однiй думцi, незважаючи
нi на що, та вправам на умiння абстрагуватися вiд усього, дисциплiнуючи
свiй розум i волю, - мiцнiли, гартувалися. Часом, вшнипивши зiр в стiну,
вкриту плямами роздушених блощиць, вiн годинами не вiдривався вiд тi ©
стiни - органiзуючи тi плями в строгий орнамент силою уяви, органiзуючи тi
плями й риски в цiлi мистецькi видива, в фантастичнi картини, що оживали й
вiбрували життям, рухом, всiма барвами, iснуючими в природi. I нiякi подi©
в камерi не в силi були його одiрвати вiд такого заняття. Вже
спiвкамерники думали, чи не з'©жджа вiн з глузду. Але Андрiй не з'©жджав
з глузду. В тiм же планi абстрагування вiд дiйсностi, заповнюючи прогалину
пiсля втрати Приходька, вiн iнодi розповiдав щось iз свiтово© лiтератури
або з iсторi© авiацi©, - утiкаючи сам i допомагаючи людям утiкати вiд
кошмару дiйсностi, рятуючи та скрiплюючи ©х морально, в подяку за ©хню
таку товариську опiку над ним.

Днi минали. Тяжко, поволi, з мукою, але минали, подiбнi один до одного,
як паркетнi дощечки. Та кожен з них все-таки збагачував людей тяжким
досвiдом. Так, наприклад, в числi iнших надбань Андрiй по-справжньому
збагнув, яка то велика й могутня рiч в цiй iнституцi© - "вербовка". Якось
©х повели "на оправку". Андрiй вже достатньо оклигав, щоб нести тi
обов'язки, якi припадають на в'язня, i був уже в камерi старостою. Його на
цей "пост" обрали товаришi одноголосне, просякнутi до нього повагою. Всi
його слухали, вiн складав заяви черговим за всiх, мав дiло з наглядачами,
полагоджував камернi конфлiкти, словом - задавав тон. Iдучи на оправку,
вiн все йшов попереду, як ватаг, а за ним черiдка голих камерадiв. А коли
траплялося, що видавано неповноцiнну пайку в числi iнших, вiн пiдiймав про
це питання перед коридорним, викликаючи його настирливо, i перемога завжди
була на його боцi. Наглядачi його добре знали (мабуть, у всiй тюрмi знали
через його славу затятого й одчайдушного) i мали повагу, а може, й боялись
його. Отже, якось ©х поведено "на оправку". В коридорi чергував особливо
злобний i несимпатичний наглядач, вiн мучив в'язнiв тим, що обривав
"оправку" на половинi, кваплячи всiх негайно виходити. Вiн, очевидно, дуже
тiшився, коли люди не могли виконати природних потреб, i, виганяючи ©х,
глумився. Для в'язнiв вiн був карою божою, втiленням найбiльшо© мерзоти.
Так було й на цей раз. Ще не встигли люди розглядiтися, як вiдчинилися
дверi й наглядач, розмахуючи величезною в'язкою ключiв, зарепетував:
- Виходь!!
- Але ж, гражданiн...
- Виходь, сволота!! - i без дальших розмов почав викидати до коридору
за руки тих, що с краю.
- Галло! - сказав Андрiй спокiйно. - Ми ма мо десять хвилин вiд самого
"товариша наркома", i не заважайте нам.
Але це тiльки бiльше роззлостило наглядача. Вiн закипiв, затупотiв:

- Я тут тобi нарком! Я тобi ось як дам!.. Виходь всi! Тодi Андрiй
спалахнув i крикнув перше, що видалося найпридатнiшим, щоб лякати живих i
мертвих:
-Завербувати його!
- Завербувати!!! Завербувати!!! - закричали всi в один голос. .
I сталося чудо - наглядач сполотнiв i аж рот роззявив, наче його
стукнули по черепу обухом. Поворушивши беззвучно губами, вiн гримнув
дверима i вже не вiдкривав ©х не те що I5 хвилин, а цiлих пiвгодини. А
вiдкривши пiсля того, як всi помилися й причепурилися, вже не кричав, а
промовив тихо, хрипко, не сво©м голосом:
- Вже?.. Виходьте...
Людину не можна було впiзнати. Безперечно, вiн задихався вiд злоби, але
й безперечно, що вiн задихався вiд страху й був, як побитий пес. Очима
намагався не дивитися нi на кого.
А завербувати ж так просто - сказати, що ось такий ось наглядач
передавав у камеру забороненi речi. I все.
З цього iнциденту Андрiй зробив належний для себе висновок на майбутн .
Виявля ться, що це магiчне слово мало шалений вплив не тiльки на
арештантiв. Власне, мало вплив не слово, а перспектива потрапити з ролi
начальника до ролi в'язня через оту знамениту "вербовку".
Пiсля цього наглядач був, як то кажуть, мов шовковий, а Андрiй
роздумував над тим, що цей засiб варто покласти в свiй арсенал оборони i
то не супроти наглядачiв, а вище.
Очевидно, що не на кожного аргата це слово може мати такий вплив, але
то треба полювати на випадок.
Другим випадком, що укрiпив Андрiя в вiрi в силу "вербовки", був такий:
Iнший наглядач, що теж славився сво ю брутальнiстю, якось зробив
помилку. Повiвши камеру вранцi "на оправку", закрив, проти звичаю, дверi
©хньо© порожньо© камери на засув, чого нiколи не робилося, лишалися дверi
завжди навстiж для орi нтацi©. Був чимось надзвичайно заклопотаний чи
збентежений, а вiд того розсiяний. Повертаючись з оправки й iдучи попереду
черiдки людей, наглядач минув дверi ©хньо© камери. Хтось було за©кнувся,
що не туди, але Андрiй, який iшов слiдом за наглядачем, дав знак мовчати.
Минувши камеру, наглядач вiдкрив дверi до наступно© й впустив ©х туди. В
камерi було кiлька людей, хтось з них витрiщився здивовано, але Андрiй дав
знак i цим мовчати, й вони вмарширували в чужу камеру, як додому.
Розсiяний наглядач забув, скiлькох вiн брав "на оправку", звикши iнодi
водити людей партiями з тих камер, де ©х занадто багато. Вiн гримнув
засувами й пiшов вiдчиняти дальшу камеру, а арештанти на вза мну шалену
радiсть почали знайомитися, швидко розпитувати один одного про спiльних
знайомих, про справи, про новини, про всi арештантськi дiла. "Господарi",
взнавши, в чому рiч, почали смiятися, навiть не шкодуючи, що втратили