Багряний I. Сад гетсиманський

Внизу був пiдпис- "Жгут".
"Жгут"! Хто такий "Жгут"? !
Очi знову метнулися вгору, вони стрибали по рядках хаотично, але розум,
прип'ятий до пiдпису "Жгут", вже не сприймав змiсту... Там рябiли якiсь
слова про контрреволюцiйну безперервну дiяльнiсть... Про вiйськову
пiдпiльну органiзацiю на Укра©нi, якою Чумак Андрiй керував з Сибiру...
Стрибали якiсь iмена... Якiсь "факти"... Щось про "авiацiйнi кола"...
Весь цей рапорт був коротенький, всього на однiй сторiнцi, але який же
вiн страшний, який стрясаючий!.. Далi Андрi вi нiби хтось взявся здирати
шкiру, пiдважувати черепну покришку - йому видався почерк знайомий!
Андрi вi очi збiгли знову на пiдпис. Вiн дивився на той пiдпис.
Поторкав його пальцем. Тремтячий палець пройшовся по тому односкладовому
слову, так, нiби пробував його стерти, стерти ману сперед очей... Раптом
Андрiй вiдiгнув загнуту частину аркуша й глянув.
Там, в самiм низу, написаний iншим чорнилом, стояв пiдпис... "Микола
Чумак". Власноручний, такий знайомий пiдпис!
Слiдчий розсердився й потяг до себе течку:
- Ах!.. Ну зна те! Як ви так будете поводитись, то... . Андрiй нiчого
не чув, йому потемнiв увесь свiт. Це був страшний удар! В самiсiньке
серце. Заплющивши очi й зцiпивши зуби, вiн безпам'ятне перекинув голову
через бильце,- з нього щось видиралося зi страшною, силою... Ось-ось мав
буйно заридати або забитись в iстерицi... Але не заридав, лише тягуче,
по-тваринячому мукнув... Слiдчий дав йому води. Потiм побризкав чоло.
- Ну-ну... Андрiй Чумак! - промовив слiдчий голосно, вольово: - Вам це
не личить!.. Андрiй прийшов до пам'ятi.
- Дайте. Дайте менi... ще глянути... - попросив вiн тихо.
- Нi. Ви не вмi те поводитись... Та й ви вже все бачили й прочитали...
Навiть те, чого вам не слiд було бачити. - Потому слiдчий зiтхнув i сiв за
стiл. Порпався в паперах. Потiм витяг якийсь аркушик i простяг його
Андрi вi. Андрiй взяв...
- Це ваш лист? - спитав слiдчий байдуже. - Це ви писали?...
Андрiй дивився на лист. Нi. Це був лист вiд брата, лист вiд Миколи.
Мовчав i дивився на списаний листочок... Це лист вiд Миколи... До
матерi... Писаний давно колись, з Далекого Сходу, з ОКДВА... Але навiщо
йому слiдчий його дав? Андрiй нiяк не мiг збагнути, для чого слiдчий дав
Миколиного листа?.. А-а... "щоб пiдкреслити тотожнiсть почерку"... Гм...
Вiн мiг би цього й не робити... Ясно.
Андрiй повернув листочок назад. Мовчки. Слiдчий теж не домагався нiяких
слiв.
Потiм слiдчий показував ще свiдчення того самого "Жгута", але вже
друкованi на машинцi, кiлька сторiнок, пiднiсши до Андрiя знову течку...
Але Андрiй не став ©х читати. Вiн вiдсахнувся вiд тих ганебних шпаргалок,
як вiд страшного позорища, i навiть заслонився лiктем. Аж слiдчий
здивувався. Нi, вiн не буде, не хоче цього читати! Вiн боявся за свiй
розум, для якого це буде занадто й вiн може урватися, як перетягнутий
трос...
Нарештi слiдчий показав бiдолашному Андрi вi ще кiлька списаних
сторiнок, розкривши течку десь посерединi... Це добре вiдзначила Андрi ва
свiдомiсть, - течка розкрита посерединi... До цих сторiнок Андрiй приник
очима... Це були тi самi сторiнки, що вже вiн колись бачив... Тодi в
трiйнику. Вгорi на першiй сторiнцi стояло написане одним почерком.
"В справi громадянина Андрiя Чумака".
Потiм iншим почерком, зовсiм незнайомим, заголовок:
"М о © д о б р о в i л ь н i с в i д ч е н н я", а за цим iшло списаних
тим самим незнайомим почерком кiлька сторiнок. А в кiнцi стояв пiдпис -
пiдпис знайомий, дуже знайомим почерком:
"Катерина Бойко".
Це був власноручний пiдпис Катрi. Власноручний, лише трiшки якийсь
нервовий чи хапливий... Це ©© почерк.
Далi йшов пiд пiдписом додаток, написаний iншою рукою й навiть iншим
чорнилом: "Була секретаркою Н-ського райвiддiлу НКВД"
А вже в самiм низу було написано:
"Правдивiсть i власноручнiсть пiдпису громадянки Катерини Бойко
стверджу ться".
"Начальник Н-ського РВ НКВД - Сафигiн".
"Начальник Вiддiлу СПО Харкiвського ОО. НКВД - майор Великiн Н".
"Слiдчий -майор Серг в Л."
Цю всю приписку Андрiй пробiг швидко, якось одразу схопивши ©© оком,
так що слiдчий не встиг ще зорi нтуватись, а Андрiй перейшов уже до тексту
спочатку. Читав, а сам думав про iнше. Не було сумнiву, що Катрин пiдпис
тут опинився примусово i в жахливих обставинах: або ж ©© змусили ще до
божевiлля розписатися на чистiм аркушi паперу, а тодi вже решту
пiдтасували; або ж ©© змусили вже божевiльну розписатися пiд цi ю
писаниною мерзотнi В те, що написано, вiн не вникав i не цiкавився.
Мелькали знайомi фрази i формули, "контрреволюцiя", "агiтацiя",
"органiзацiя", "шпигунство" - словом, все те, що написав i Серг в тодi в
сво му знаменитому протоколi, якого Айдрiй не пiдписав. Андрiй дивився на
сторiнки, але не читав уже тi © мерзостi, - очi його запливли туманом. В
них стояло скорбне обличчя Катерини... З мукою думав над тим, при яких
обставинах вона збожеволiла, намагався угадати це серцем. Чи вона
збожеволiла до пiдписання цих "добровiльних свiдчень" i тодi це доказом,
що вона не пiдписувала нiчого. А чи вона збожеволiла пiд час
"пiдписування" цих "свiдчень" - то тодi яку ж гiрку чашу вона випила!..
Катерина... Бiдна Катерина!.. Вони взяли ©© непритомну руку, чисту ©© руку
в замазанi кров'ю лапи й - повели по паперу...
Думка поверталася до пiдпису "Н. Жгут", i серце огорнула страшна,
безвихiдна туга.
Печальний i тихий слiдчий закрив течку й сказав, зiтхнувши, що це
частка лише, але що цього, на його думку, досить, щоб зрозумiти Андрi вi,
що всi його змагання зайвi й непотрiбнi. Матерiали супроти нього убiйчi, й
©х неможливо спростувати. I т. д.
Вiн мав рацiю, лише не знав, що вони для Андрiя убiйчi в iншому
значеннi, як також не знав, що з тих "матерiалiв" деякi грають i зовсiм
iншу роль, анiж того хотiв би слiдчий, бо Андрi вi вiдома доля Катерини.
Слiдчий цього не знав. Вiн рекомендував Андрi вi в обличчю таких, як от
вiн бачив, фактiв переглянути все й роззбро©тись. Якщо якийсь порятунок
в його становищi, то вiн лежить на лiнi© найщирiшого каяття й
добровiльного, найщирiшого переставлення себе з позицi© ворога в позицiю
друга, й треба надiятись на милосердя, що сто©ть на сторожi розкаяних...
Тут тихий слiдчий навiв приклад навiть з бiблi©, коли Христос простив
розкаяного розбiйника... Але не кiнчив цi ©, досить незграбно© й цинiчно©
в цiй установi, фрази пiд Андрi вим тяжким поглядом, сповненим страшного
вiдчаю й такого ж страшного презирства...
Слiдчий не знав, що Андрiй не потребу "порятунку" й не потребу
нiякого милосердя.
Вiдправляючи Андрiя "до камери", слiдчий радив йому подумати. Добре
подумати, ранiше анiж його справа повернеться до Серг ва й Великiна, перш
нiж вона ввiйде в останнiй етап. Подумати, щоб бути готовим до того
останнього етапу, на якому все буде вирiшено безповоротно, або так, або
так. В Андрi вiй волi, щоб все за кiнчилося якнайкраще.
- Подумайте.
I Андрiй думав. Але думав, не про те, про що радив слiдчий. Вiн думав
про смерть.
Вперше Андрiй всерйоз думав про смерть. Душа спустошена, так нiби по
нiй пройшов ураган. А чи вогненний смерч. Все спопелiло. Ру©на. Чорна
ру©на, а над нею безвихiдна, нестерпна, безмежна туга.
Андрiй уперто думав про самогубство. Це стало iде ю-фiкс, яка його
переслiдувала вдень i вночi. Але як те зробити? Як зробити так, щоб то
було напевно й безповоротно. Можливостi в'язня занадто обмеженi в тих
умовах, в якi його поставлено. А там, нагорi, видно, передбачили його
намiр i поставили в такi умови, в яких вiн нiчого не мiг заподiяти собi.
Його вкинули в камеру, де сидiло шестеро людей, i, до того ж, в таку, що
©© обсервовано весь час з коридора, вдень i вночi. Андрiй це помiтив. Як
помiтив i те, що тi шестеро людей дуже вже щось пильно за ним
приглядаються...
Лежачи на пiдлозi, "лицем до дверей", як ©м "усiм" суворо наказано,
Андрiй цiлi ночi перебирав у пам'ятi всi знанi йому методи "втечi" з цього
свiту, здiйснюванi при найсуворiшому наглядi. Вiй знав, як в одиночках
перерiзають артерi© на руцi й опускають ©© в невелику парашу, поставлену
пiд лiжком, наливши в не© трохи чисто© води пiд час вечiрньо© "оправки", а
тодi додавши вечiрню порцiю гарячого чаю. Перерiзавши артерi© i опустивши
так руку поза лiжком в теплу воду, людина засинала навiки, i вже вранцi ©©
не могла розбудити вся тюремна адмiнiстрацiя разом з усiма слiдчими... Але
для того треба мати бодай малесенький шматочок залiза або гострого скла...
На прогулянку не водять, i тому нема шансiв те здобути... Та хоч би й
водили, то в тiм знанiм прогулянковiм "балаганi" нiчого не можна знайти.
Це виключене... Тодi Андрiй думав про цвях - про iржавий цвях, яким
стратив себе той ад'ютант. Але й це нездiйсниме, iржавий цвях - недосяжна
мрiя тут... Мотузка?! Можна б, скажiмо, подерти штани й якось щось
скомбiнувати. Але й це абсолютно нереальне в такiй камерi i в такiм
товариствi... Андрiй все думав i думав, шукаючи способу, який би його
вирятував з чорно© пустелi, з нестерпно© туги. Ночами, коли вiн засинав i
повертався лицем набiк або скорчувався, пiдсвiдомо уникаючи лицем свiтла,
його будили - наглядач вiдкривав "кормушку" й стукав по нiй доти, доки всi
не прокидались, i велiв Андрi вi лягти "по правилу", цебто лицем догори й
до дверей. А вранцi, як вони всi ходили "на оправку", в камерi
систематично кожного разу роблено пильний обшук. Навiть не те що цвяшка не
могло бути, а й десятисантиметрово© нитки, навiть костяного, а не тiльки
металевого, гудзика, який би можна було загострити. Нi, це неможливо, тут
не можливо здiйснити Андрi вi свого задуму. Ах, якби це дванадцята камера!
Мрiючи про дванадцяту камеру або про якусь ©й подiбну, Андрiй вирiшив
обдурити всiх, що так за ним пильнують в камерi й поза камерою. Вiн
"заспоко©вся", "повеселiв", "зовсiм змiнився", "почував" себе якнайкраще й
вiдповiдно до цього поводився. Вiн демонстрував, як то йому гарно в цiй
камерi живеться, який вiн спокiйний i який то вiн радий, що нарештi
потрапив в таку розкiш. Спав вiн завжди "як убитий", i його довго не могли
розбудити "на пов рку", - лежачи iз заплющеними очима, Андрiй давав
штовхати себе пiд боки та сiпати за сорочку камерним "опiкунам" а то й
черговому корпусу по кiлька разiв. Вставав "веселий". Вдень розважав сво©х
колег анекдотами... Це йому коштувало колосального напруження волi, але в
iм'я тi © мети, що заволодiла всiм його ством, вiн був здiбний на таке
останн напруження.
Прагнення смертi пiдсилилось тим, що вiн узнав у камерi з окремих
уривкiв фраз. Виявилося, що Великiн i Серг в нi в якiй вiдпустцi не були,
а працюють собi, та що всi, що сидять у цiй камерi, це ©хнi "клi нти",
тобто належать до вiддiлу Великiна й пiдпорядкованi слiдчому Серг ву. Так
що обiцяний "останнiй етап" може скоро й несподiвано прийти, бо не треба
чекати нiчийого повернення з вiдпустки. А тi всi муки будуть вже зайвими.
Навiщо?! Пружина його душi розкрутилася з шаленою швидкiстю, i вже тепер
©© нiщо не накрутить. То ж тi муки будуть зовсiм зайвими...
Так минуло кiльканадцять днiв. Потiм Андрiя викликав той самий тихий
слiдчий i спитав:
- Ну, як? Що ви надумали?..
- Надумую... - вiдповiв Андрiй тоном, що мiг подавати якусь надiю.
Слiдчий подивився в Андрi ве змучене, але спокiйне лице, оглянув його
всього й, видно, лишився задоволений. На тому виклик поки що й скiнчився.
Слiдчий вiдправив Андрiя назад. А вiдправляючи, сказав.
- Ви ма те вже дуже мало часу. Зробiть з цього правильний висновок...
Андрiй мав щастя! Його не повернули вже до камери з шiстьма
обсерваторами, а вiдправили назад, на Холодну гору. Цим Андрiй був так
втiшений, нiби хтось подарував йому свободу... Так, це була свобода.
Свобода зробити нарештi так, як вiн хоче.
Тепер вiн уже зможе здiйснити свiй задум. Вiн потрапив у камеру ч. 12
знову. В камерi ч. 12 був великий рух - багатьох забирали, ще бiльше
приводили. Забирали людей здебiльшого вночi i все з "в щами", вiд чого
камера перебувала весь час в станi тяжко© депресi©. За арештантськими
прикметами, коли забирають вночi "з в щами" цiлими партiями, то то дуже
погано... То дуже погано!.. Iнша справа вдень - це може бути на етап, це
може бути навiть... на волю. Авжеж, були й такi божевiльнi припущення. "На
волю!" I всiх, кому заповiдав оперативник або черговий корпусу вдень
зiбратись з "в щами", товаришi, тi, що лишалися, напаковували цидулками й
допомагали зашивати ©х поза рубцi, напаковували проханнями щось, десь,
комусь - матерi, сестрi, дружинi - передати, переказати, зайти туди, зайти
сюди... I неодмiнно не забути!.. Зiбранi "з речами" приймали всi прохання
(всi! бо кому ж можна вiдмовити?) сумно й без вiри (а iнодi з вiрою й
шаленою радiстю, пiд впливом масового психозу), намагалися всi прiзвища, й
адреси, й умовнi знаки запам'ятати... А ще в'язнi просили конче надсилати
умовленi передачi з волi, хоч що-небудь, аби лиш подати вiстку. Зрозумiло,
що передавати передачi вiд себе "звiльненим" буде ризиковано, тому нехай
тi передачi органiзують рiднi тих, що садять, а "звiльнений" лише хай
скаже, який зробити умовний знак. Треба, щоб там був умовний знак - риска
на хусточцi, двi дiрки в шкарпетцi, одiрваний гудзик на якiйсь (отакiй або
отакiй) сорочцi i т. д. i т. п. I з цього буде ясно, що отакий от опинився
на волi. Так само можуть бути передаванi вiстi рiдних про самих себе чи
про знайомих. Ах, скiльки може бути чудесних способiв дати вiстку з волi!
Скiльки смислу можна вкласти в отакий от собi вiдiрваний з м'ясом гудзик!
Або, навпаки, в пришитий якийсь непарний гудзик, скажiмо, помежи чотирма
бiлими- п'ятий синенький! Або помежи гудзиками звичайними один
перламутровий! (До того ж, перламутровий гудзик - це добре, бо треба ж
чимсь оздоблювати арештантськi люльки та чубуки). Або скiльки можна
наробити знакiв на однiй хусточцi?! Можна укласти на такiй хусточцi цiлу
поему, яку, крiм в'язнiв, нiхто з тюремникiв нiколи не зможе прочитати. А
в'язнi ©© прочитають. Всю. I навiть те, що на нiй не вiдзначено анi
плямками, анi дiбраними кольорами, анi продертими дiрочками - запах волi!
Та тiльки багато забирали людей "з в щами" вдень, але щось не було з
волi ще жодно© умовлено© передачi за весь час, вiдколи найстарiшi ветерани
камери 12-© тут сидять, жодно©. На весь спецкорпус був тiльки один випадок
в камерi 6-й - прийшла умовлена передача вiд Давида! для Петровського,
через якусь рiдню останнього, - й про не© по всiй тюрмi ходить тепер
легенда. Поза тим - жодно©. Але людська надiя безсмертна. Ненадходження
умовлених передач з волi вiд "звiльнених" оптимiсти пояснювали тим, що тi
передачi затриму тюремна адмiнiстрацiя, мовляв, "здогадавшись про
арештантськi каверзи", й таким чином вiра в "волю" лишалась жеврiти.
Напевно, напевно, люди йдуть на волю, тi, кого викликувано з "в щами"
вдень.
Iнша справа вночi, та ще коли забирано партiями... Тодi в камерi стояла
гнiтюча тиша - якийсь невловимий людський iнстинкт приречених нашiптував
жаскi припущення, сiяв тривогу. Чи, може, це тому, що в людськiй природi
взагалi лежить мiстичний страх перед самою нiччю, перед темрявою. Таким,
забираним вночi, нiхто не давав нiяких доручень, не навантажував ©х
проханнями, лиш навантажувано ©х удавано оптимiстичними пiдбадьорюваннями,
що досягали цiлком зворотного наслiдку, бо нiхто в той оптимiзм не
вiрив...
Багатьох вже з камери забрано, але куток, де сидiв Микола, Руденко й
цiла ©хня група та де вчився Санько, ще не був рушений. На мiсце забраних
прибуло ще бiльше нових, i тiснота, задуха та товкотнява збiльшилися.
Тут, в цiй камерi, Андрiй мав змогу здiйснити свiй намiр, свiй останнiй
вчинок на цьому свiтi. Вiн для того сюди прийшов. I про його кiнець
все-таки буде вiдомо, не всi ж, хто в цiй камерi, загинуть, хтось та
вцiлi пiсля всiх бур i перипетiй.
Не кажучи нiчого сво©м друзям, нишком вiд них Андрiй робив сво©
приготування. На першiй же прогулянцi вiн знайшов маленький шматочок
залiза - шматочок зiтерто© пiдкiвки вiд чобiт якогось тюремника, може,
навiть самого альбiноса, - пiдкiвки вiд солдатських чобiт! - i заховав
його в кишеню. В камерi нагострив його, мов бритву, пробуючи на волос, -
стина !.. Коли гострив, руки його тремтiли, але не вiд страху, а вiд
думки, щоб часом хто не здогадався, для чого це вiн гострить шматочок
пiдкiвки, що це вiн надумав... Потiм почав комбiнувати - в що йому набрати
води, як i де ©© поставити. Це складна проблема. Крiм мисок, в камерi
нiчого лiпшого нема . Ну що ж, нехай буде миска. Зрештою, i в миску можна
добре вмостити руку... Були такi випадки, коли самогубцi користалися
мискою... Тим бiльше, що набрати чаю в миску легше i поставити ©© в
головах, не викликаючи нi в кого пiдозрiнь.
Нарештi прийшла та нiч, що мала бути останньою. Бажана, благословенна
нiч. Звечора, скаржачись на шлунок, Андрiй попросив товаришiв - Миколу,
Руденка й Санька - уступити йому свiй чай, свою порцiю чаю. Потiм попросив
у Саркiсьяна його великий олив'яний кухлик, налив його повний i поставив у
головах на рурi парового опалення, щоб чай був теплий (бо рури звечора
нагрiвалися й всю нiч були гарячi), крiм того, налив трохи чаю в миску й
поставив ©© в головах на пiдлозi.
Звечора, лежачи горiлиць, вони втрiйку спiвали, а Санько сидiв,
зiскулившись, у ногах i слухав, поклавши голову на колiна. Вони спiвали
пiсню "Ой не пугай, пугаченьку!.."
Власне, спiвав Микола, а Андрiй з Руденком лише тихенько йому помагали,
скорше ж спiвали мовчки, серцем, кожен по-сво му. Але все одно вони
спiвали втрiйку, а Санько сидiв, слухав.
Пiсня була саме така... В нiй спiвалося про вдову, й про мале дитя, та
про орла, що вмi розмовляти. I всi в нiй умiють розмовляти. I ©х
персонiфiку Миколин голос: .
"Ой не пугай, пугаченьку,
В зеленому байраченьку...
Як же ж менi не пугати,
Як все яри та байраки.
Нiгде менi гнiзда звити .
I дiточок розплодити..."
Микола спiвав з таким чуттям, нiби передчував серцем, що ма щось
статися, щось безмежно трагiчне й непоправне, i його смутний i гарний
голос брав за серце не тiльки Санька, а й не одного в камерi. А ще бiльше,
може, брав за серце змiст.
"Iшла вдова долиною
З маленькою дитиною..."
Для одних то вдова, для iнших то мати, сестра, дружина, i кожен мiг до
болю чiтко уявити, як-от вона йде... I як-от вона тужить...
"Ой, сину мiй малесенький,
Де ж наш батько рiднесенький?!
. . . . . .
Летить орел над водою,
Розмовля з удовою..."
Тут помiчники - Андрiй i Руденко - вiдстають, завмирають, i Микола
спiва сам. Микола спiва тихо, але всi, мабуть, чують це мiсце пiснi i в
найдальших кутках, прича©вшись.
"Не плач, не плач, молода удово!
Бо я твого муха знаю!..
Бо я твого мужа знаю -
Тричi на день одвiдаю...
Тричi на день одвiдаю -

I снiдаю, й обiдаю.
А третiй раз вечеряю:
На кучерi наступаю,
З лоба очi видираю...."
Перенаснаженi людськi серця вiд цi © лiснi стинаються. Андрi ве серце
теж. Лише Андрi ве серце не так на не© вiдгуку ться. Воно цiпенi ,
зiщулю ться й з ще бiльшою силою стремить до прiрви.
Потiм вони мовчали. Думали кожен про сво . Коли вже камера поринала в
сон i коли вже й куток укладався спати, Андрiй зiтхнув i тихо, роздумливо
промовив до товаришiв, що вони всi мусять цей вечiр запам'ятати. Всi. А
якщо котрому з них судилося загинути, то хай живi згадують цей вечiр Цей
прекрасний вечiр... Микола глянув на Андрiя здивовано й нiчого не сказав.
А втiм, вiн був теж тако© думки.
Нарештi всi уклалися спати. Нарештi. Андрiй непомiтно провiрив, чи
стремить його залiзячка, схована в щiлинi межи дошками, й лiг горiчерева.
Залiзячка, його рятiвнича залiзячка, пiдкiвка iз солдатських чобiт, як
вiрна подруга, тут. Закрив очi, сказав усiм добранiч i замовк, слухав, як
у скронi б' ться пульс. Лежав у забуттi, марив, якщо можна назвати
маренням цей тоскний вир думок. Санько посидiв у ногах ще трохи й пiшов
теж спати пiд свiй стiл... Аадрiй лишився сам. Сам з собою... Слухав, як у
скронях б' ться пульс...
Це прийшла остання нiч. Зовсiм остання нiч. Думка тоскно вернулася до
тi © точки, з яко© почалася раптова аварiя, до того моменту, в якiм з
такою страшною силою розкрутилася пружина його душi:
"Жгут"!..
I от - пружина розкрутилася, й нiщо вже не в силi ©© накрутити знову.
Пустеля. А в тiй пустелi миготить промiнчик, скорбний промiнчик, далека
рефлексiя, забутий кадр далекого-далекого дитинства. Найперший спогад його
життя, найперше його вражiння:
Спершу безмежна й та мнича темрява. А потiм у не© увiйшов промiнчик -
то сонячний промiнь продерся звiдкiлясь, сам-один пройшов у дiрочку, що
була в темному запиналi (в чорнiй хустцi, якою мати запнула вiкно, йдучи
на поденну, щоб дiти довше спали), й простягся, як золота струна, через
чорноту. Вiн стояв навскоси - вiд невiдомо© й незнано© для дитячого розуму
точки десь вгорi i вниз, в проломину, що утворилася на полу, бо одна дошка
з того полу випала. А в тiй проломинi десь ген внизу сяяла веселка. Там
кiнчався промiнчик тi ю веселкою. Андрiй дивився в проломину на дивну
чарiвну веселку й намагався дiстати ©© пальчиком. Тягся до не© з усi ©
сили. Веселка промiнилася, слiпила очi. Нарештi вiн ©© дiстав! Дiстав,
торкнув, але... Веселка згасла. (То була маленька стеклярусова намистинка,
але звiдки йому було те знати. То була чарiвна веселка! I от та веселка
погасла). В розпачi вiн намагався ©© якось викликати, хай вона зася
знову, тягся руками й всi ю душею в проломину, поки... поки туди не
звалився. Всi лишилися на полу, спали покотом, а вiн один десь у безоднi.
Промiнчик теж згас i все обгорнула темрява...
I другий спогад, що ринув в iмлi Андрi вого спустошеного серця: така
сама темрява, а в нiй сонячний зайчик. Невiдомо, звiдкiля вiн узявся, як
вiн прокрався, але вiн мерехтiв i бiгав (вiн бiгав у ночвах, що стояли з
дощовою водою посеред хати) - вiн жартував. Потiм якимось дивом той зайчик
опинився вгорi i там завмер... I вже не було зайчика - десь з темряви
дивилася скорбна Божа мати з дитям на руцi. То та почорнiла iконка, до
яко© мати ©х щовечора ставила навколiшки молитись. Але тепер вона була
ясна-ясна, мерехтлива. Вона ожила й дивилася з темряви. Зачарований i
зляканий Андрiй не мiг вийти з дива... I вiн пам'ятав потiм усе сво життя
це дитяче, таке дивне, таке зворушливе "чудо", що було другим вiдправним
пунктом його сприймання свiту... Божа мати подивилася на нього й на всiх
сплячих, посмiхнулася скорбно i... теж погасла.
З серця видира ться туга.
Погасло. Все погасло. Пружина розкручена, й нiщо не в силi вже ©©
накрутити. Думка пробiга швидко, гарячкове, хаотично через все життя й
зупиня ться над безоднею, в якiй погасла веселка його життя. Все. Так,
все. Безповоротно... Ну ж, чого вагатися?! Серце набрякло вiд болю, i той
бiль заступа все, i його несила терпiти. Вiк розлива ться в
безкiнечнiсть. А пiд ним - вже нема нiчого, все спопелiло, лише сто©ть,
як табличка, прокляте слово над усiм, в що вiрив i що любив:
"Жгут"...
Андрiй зцiплю зуби й простяга руку... Камера спить. Звалище людських
кiнцiвок спить, зваляне в хаос, в кладовище людських нервiв i поторощених
сердець. Андрiй простяга руку й тихенько маца щiлину межи дошками, рука
його несамовито тремтить... Нi, треба спершу налити чаю в миску...
Тихесенько налива в миску теплого чаю й огляда камеру - чи всi сплять?
Всi сплять. Як побитi... Хапаючись, Андрiй напина лiву руку, а правою
шука за ножиком. I в поспiху не може знайти... Всi сплять, а вiн не може
знайти... Ось хтось прокинеться! i тодi - тодi все пропало,- вiн уже не
втече з цi © камери, з цього свiту, вiд цього нестерпного болю... Де ж
вiн?! Чи, пак, вiн його поклав пiд голови? В забуттi вийняв i поклав пiд
голови?! Андрiй маца пiд ганчiр'ям - нема... Тодi хапа ться за кишенi -
зда ться, вiн його поклав сюди... З несамовитим розпачем, тремтячими
руками вiн шарить по кишенях, поза рубцями лахмiття, i знову в щiлинi, i
знову в кишенях - що займана!.. Господи, що ж це таке?! З його горла
ось-ось ма видертися стогiн. Може, це вiн уже збожеволiв?! Збожеволiв?!
I раптом намацу маленьку паперову горошинку... В кишенi... За
рубцем...

Горошинка - записочка вiд Катрi!..
I так, нiби пiсля того заштрику тодi на слiдствi, його всього стряса .
По тiлу йде гаряча хвиля, аж зашпари заходять в пальцi, хтось попустив
гальмо й розсунув темряву.
Андрiй розгорта записочку й чита дрiбненький почерк:
"Будь мужнiй! Тримайся! Любий!"
Вiн цiлу ту записочку, й знову склада в горошинку, й стиска ту
горошинку в руцi. Витира спiтнiле чоло... "Фу-у, малодух!.. Ну-ну, ще не
час! ще не час..." , спершись об стiну спиною, сидить, блiдо
посмiха ться... В серцi хтось знову накручу пружину. Накручу до краю.
Паперова горошинка, просякла потом, притиснена пальцем до долонi,
промiниться в серцi так, як колись той образ Божо© матерi.
. . . . . .
Вранцi до Андрiя пiдiйшов Санько:
- Андрiю Яковичу! А може б, я оце вас поголив? Дiставши згоду, Санько
намилив Андрi вi щоки справжнiм милом (десь доп'яв змилочок), потiм вийняв
iз сво © кишенi Андрi ву пропащу залiзячку й гарненько його тi ю
залiзячкою поголив. Заскаливши око, вiн ©© так гарно "пiдтягав" об пiдошву
черевика...
Андрiй почервонiв, як дiтвак, спiйманий на шкодi, але нiчого Саньковi
не сказав. В Санькових руках ганебний доказ його слабодухостi.
Але ж i варвар! Коли вiн ©© так мистецьки вкрав?!

Андрiй лишився жити. Лишився нести свiй тяжкий хрест до кiнця. Поки
впаде.
Того проклятого односкладового слова й прикрито© ним жахливо© сутi не
вистачило, щоб зiпхнути його на той свiт.
Але його цiлком вистачило для того, щоб на цьому свiтi Андрi©в хрест
був безмiрно тяжкий, такий тяжкий, що пригнув його геть до само© землi.

VI
В похмурих трiйниках, над рядом смертних камер, в спецiально
пристосованiм закапелку вони чекали вдвох, коли привели Андрiя. Це були
Великiн i Серг в. Закапелок цей для слiдства зроблено не випадково над
вiддiлом смертникiв - вiн розрахований на окремий психологiчний вплив.
Звичайна трiйникова камера, понура, з маленьким, густо загратованим вiкном
в глибокiй западинi, з дугастою низькою стелею, з вкутими в стiну висячими
лiжками, з дебелими залiзними дверима, з чорною асфальтовою пiдлогою -
дуже зручна для придiлено© ©й ролi. I Великiн та Серг в надзвичайно до