Багряний I. Сад гетсиманський

Великiн подивився в тi очi, скрутнув головою й про всяк випадок вiдiйшов
до столу.
- Товаришу слiдчий! - звернувся Великiн офiцiйно до Серг ва, тим часом
дивлячись пильно на Андрiя: - Ваш пацi нт, зда ться, не в курсi справ. Ви
йому пояснили, що й до чого?
- Так, пояснив.
- Пояснили, в чому його обвинувачу ться й у чому його грiхи перед
владою, перед партi ю, перед кра©ною й перед народом?

- Так.
- Пояснили й, що чека його тут?
- Так.
--Ну, так що ж ви дурня валя те, громадянине Чумак? Вам про все говорив
слiдчий. Про що вам говорив слiдчий?
Павза.
- Слiдчий менi говорив про пролетарське правосуддя...- прохрипiв
Андрiй.
- Iдiйот ти? Ха-ха-ха?.. А втiм, це правда. Так от, я й пролетарське
правосуддя! Пойняв?! Я пролетарське правосуддя. Ти формулу обвинувачення
читав?
- Так.
-Розписався?
- Так.
- Ну, так про те, що там написано, й треба говорити. Ти ворог народу i
мусиш все про себе тут викласти. Отже, що ти з приводу всiх пунктiв
обвинувачення скажеш?
- Я... вже... сказав...
Великiн подивився на Серг ва запитливо, той знизав плечима. Великiн
зцiпив зуби.
- Бавитесь, сеньйор?! Добре. Ми вас роздавимо! Розумi ш? Роздавимо! Це
була тiльки забавка, коли б ти знав, що тебе чека впередi, у тебе б
волосся вилiзло геть ще цi © ночi. Ми тебе роздавимо, i нiхто тим не
поцiкавиться, загинеш, як пес.
- Це... пролетарська законнiсть... I правосуддя?..
- А що б же ти думав? - вставив котрийсь, - ич ти!
-Так, це законнiсть i правосуддя, - пiдтвердив Великiн.
Андрiй помовчав i заговорив тихо:
- Коли мiй рiд... боровся за революцiю, проливаючи кров, вiн iнакше
мислив про законнiсть i пролетарське правосуддя, й... про все...
В цей час рипнули дверi й увiйшов хтось стрункий у вiйськовiй унiформi!
II
- Встать! - гримнув Серг в.
Всi встали. Андрiй встав теж, перемагаючи бiль. Той, що увiйшов,
зупинився посеред кiмнати, подивився на Андрiя пильно й лагiдно промовив:
- Сiдайте, громадянине... зда ться, Чумак ? Так?
- Так, - вiдповiв Серг в, посмiхнувшись.
- Я - начальник групи й звати мене Фрей, - говорив далi гiсть у
вiйськовiй унiформi, рекомендуючись Андрi вi, - прошу сидiти спокiйно й
говорити далi, я, зда ться, вас перебив?
Був вiн пiдкреслено лагiдний, i чемний, i по-начальницьки величавий.
Прiзвище мав нiмецьке, але риси обличчя слов'янськi, певнiше, росiйськi.
Цiлковита протилежнiсть до Великiна, що мав прiзвище росiйське, але риси
iншi.

Першим Андрi вим вiдрухом було поскаржитися цьому лагiдному й,
очевидно, культурному начальниковi на ту кривду, що ©© йому заподiяно
щойно. Але блискавична думка, що "вiн же чу увесь той лемент i скавулiння
по коридорах i не припинить", обiрвала намiр. Замiсть поскаржитись, Андрiй
облизав шерхлi губи й вiв далi обiрвану думку:
- Проливаючи кров свою, мiй рiд iнакше думав про все...
Помiтивши, що Андрi©в голос занадто хрипить, Фрей звелiв дати йому
шклянку води, але Андрiй вiдмовився. Фрей помiтно насупився:
-Гм...Ну-ну, говорiть далi, про що ж мрiяв ваш рiд...До речi, про ваш
рiд я добре знаю... Хто ж не зна рiд Чумакiв. I мiж iншим, думаю, що вам
би не випадало з нами сваритися. Так що ж думав ваш рiд?
- Рiд мiй думав про те, - раптом випалив Андрiй майже крiзь сльози
гнiву й образи, - що його нащадки... не будуть битi ось тут!.. Що Чумакiв
син не буде мордований ось тут, як собака!..
Фрей пiдвiв брови:
- Це дiйсно прикро. Але це вiд вас залежить. Мушу сказати (i про це вам
вже було говорено, пригадайте), що ви з вашими здiбностями, з вашою
енергi ю й знаннями могли би бути потрiбнi кра©нi... Лише мусите
роззбро©тися щиросердно. I вас оцiнять належно... Давайте домовимось...
Андрiй нетерпляче повiв плечем, згадав слова Сафигiна й хотiв
вiдповiсти те саме й в тому ж стилi, але облишив, помовчав, а тодi
продовжував обiрвану думку з жалем та iронi ю:
- Як собака...Та не в цiм суть. Не в одиницях суть. Суть в мiльйонах.
Отже - рiд мiй мрiяв про iнакшу долю й iнакшi права для себе й свого
народу... Про iнакше пролетарське правосуддя... Про iнакший "новий лад"...
Про iнакших носi©в правосуддя, анiж оцей ось... - вiн кивнув на Великiна.
Фрей слухав, насупившись. А як Андрiй урвав, вiн обережно пiдiгнав з
цiкавiстю:
--Ну, далi...
Але Андрiй замовк. Вiн думав над тим, чи говорити далi, чи не говорити.
Для кого нiби й для чого? Зайшла павза. Фрей почекав якийсь час, а тодi
удавано позiхнув:
- Мда-а... Але я бачу, що ви i ваш рiд - це, як кажуть одесити, двi
великi рiзницi. По-мо му ви в сво му родi виродком чи винятком. I ось ця
винятковiсть i привела вас сюди. Адже так?
Андрiй вже достатньо прийшов до пам'ятi, щоб уловити тонкiсть цього
запитання. Виходило, що вiдповiсти запереченням, це значить увесь рiд
поставити на одну дошку, ось на цю пiдлогу, замащену його кров'ю. Хай
лiпше буде "так", але вiн i цього "так" не сказав, лише зiтхнув.
- Ну, от, мовчанка- знак згоди. Так що вам нема чого посилатися на рiд.
А те, про що мрiяв ваш рiд, ми й здiйсню мо.
Андрiй покрутив головою.
Фрей:
- Хiба нi? - (iронiя).
- Облишмо про це. Ви це зна те краще за мене. Не я керую цi ю тюрмою, а
ви.
- Що ти хочеш цим сказати? - пiдхопив Великiн понуро.
Андрiй не звернув уваги, зiгнорував, спостерiгаючи, як Фрей щось
оберта пiд насупленими бровами, й чекав, що вiн буде говорити.
- Цiкаво... - протяг Фрей роздумливо, а тодi враз стрiпнув чубом i
звернувся до Андрiя усторч:
--Рiд Чумакiв вiдважний. Скажiть, чи ви пiшли в свiй рiд? Ви
вiдважний?

Андрiй:
- Ви хочете випробувати мою вiдвагу? Зда ться, ма те багато нагод.
- Я не про те... Ви от говорите про рiд, про його мрi©...Так от, якщо
ви вiдважний, то чи не могли б ви сказати, якi ж вашi мрi©, яке ваше
кредо? Ваше кредо? Отак просто, як личить вiдважним людям... Пам'ятайте,
що за кредо ми не судимо, ми судимо не за погляди, а за дiла, за конкретнi
дiла. Ну?
За столом нашорошенiсть, смiшок. Андрiй мовчить понуро.
- Я вам гарантую, що за погляди вам нiчого не буде, - промовив серйозно
Фрей.
- Можливо, - протяг нарештi Андрiй. - Але чи гаранту те ви, що ви
вiльнi чинити по сво©й уподобi? (iронiя, Фрей насупився). Чи гаранту те
ви, що для дотримання слова вам вистачить вашого авторитету?
Незручна мовчанка. Андрiй почекав хвилинку, а тодi посмiхнувся
глузливо:
- Але це не важно. Я вашо© гарантi© зовсiм не потребую. Iсну
теоретично закон про свободу думки й совiстi, так от припустiм, що це
дiйсно закон. Припустiм. Припустiм, що за полiтичне кредо нiкого не
карають вашi...речники пролетарсько© законностi й правосуддя. Припустiм.
Але я навiть цього припущення не потребую, бо знаю, по-перше, що саме таке
припущення розходиться з дiйснiстю, а друге: що я сиджу тут саме за сво
кредо i що звiдцiля вже нiколи не вийду. Я приречений на те, щоб бути
роздавленим, в цьому я вам усiм вiрю. А раз так - висловлюючи сво кредо,
я вже нiчим бiльше не ризикую, бо доля моя перерiшена. Пiсля цього я не
потребую навiть особливо© вiдваги, щоб мо кредо висловити. Будь ласка, що
цiкавить?
По такiй передмовi, здавалося, Фрей знiяковiв, якась маленька риска
шляхетностi вимагала припинити розмову. Але Фрей перемiгся, боротьба мiж
людською совiстю i почуттям службового обов'язку закiнчилася перемогою
останнього. Скривившись, Фрей поставив запитання.
- Скажiмо, як ви дивитесь на все?
- На що саме?
- На систему, на правопорядок, на уряд i партiю, на... те, що ви тут
бачили, нарештi?
- Гм... Я дивлюся так, як i всi, як дивляться мiльйонi на це.
- Що-що? Якi мiльйони? Ну, що ви, що ви!..
- Ну, що ви! - протяг Андрiй в тон. - Я можу подумати, що ви погано
зна те арифметику. Та якщо в Харковi п'ять тюрем i в кожнiй сидить по
п'ять або десять тисяч людей, то коли це перемножити на кiлькiсть самих
тiльки великих мiст в СССР, то скiльки це буде мiльйонiв? Тих, що сидять
вже! А ©м нема виходу, як ви всi твердите. А тих, що сидiли вчора!? А
тих, що ще ждуть сво © черги?! Хiба це не будуть мiльйони?!
Фрей засмикав бровою, позираючи на присутнiх "футболiстiв":
- Стоп, стоп! Чи ви зда те собi справу з того, що ви говорите?!
- Ви хотiли знати мо кредо...
- Ага, ну прошу, прошу... Це думки класових ворогiв, i вони нам вiдомi.
Отже, ви дума те?
- От i добре... Так от я так i думаю, як тi всi мiльйони "класових
ворогiв". Тобто я думаю й дивлюся на речi так, як мiльйони людей. А як
вони думають, про це ви могли б зробити висновок на пiдставi ваших же
пiдозрiнь до тих людей, на пiдставi обвинувачень, вами пред'явлюваних i
обгрунтованих на ваших же пiдозрiннях. Ви дума те, що всi тi люди
ненавидять систему й режим, партiю й уряд; розчарованi в революцi©;
вважають правопорядок, збудований на ру©нах старого свiту микола©всько©
реакцi©, за недосконалий, ба, за антинародний; що з усiх iдеалiв революцi©
вийшов пшик; що кров, пролита мiльйонами, пiшла на марне, потоптана й
поругана системою нового визиску, соцiального й нацiонального поневолення,
фразерством, фарисейством, диктатурою меншостi; i, нарештi, ви дума те, що
всi тi люди в вiдча© хотiли б все знести геть диктатуру меншостi, тобто,
все зламати, побудувати новий свiт, кращий, справедливiший... За такi,
мовляв, думки ви посаджали до тюрми всiх - i бувших ветеранiв революцi©,
що, обсмаленi порохом тi © революцi©, ще не втратили вiдчуття, як вiн
пахне, той порох, i як пахнуть тi великi iде©, за якi вони боролися;
посаджали й ©хнiх дiтей, що болiють трагедi ю сво©х батькiв та з кров'ю
успадкували ©хнi iде©; i молоде поколiння юнакiв, що не може примиритися з
болотом, де квакають жаби всесоюзного мiщанства; i селян, i робiтникiв, i
iнтелiгентiв, що смiють дерзати мислити й хотiти, й ©хнiх родичiв, i
родичiв тих родичiв...
- Стоп! - перебив Фрей, зблiдши. - Ви зда те собi справу, що ви
говорите?!
- Вповнi. Я говорю лише те, що ви закида те всiм тим, хто сидить за
цими мурами.
- А ви зда те собi справу, що це агiтацiя? - при цьому Фрей глянув на
"футболiстiв".
- Можливо. Цей пункт сто©ть в формулi мого обвинувачення.
- Гм... Яке це ма , все те, що ви говорили, вiдношення до вашого кредо?
- Нiякого. Я говорю лише те, в чому ви мене i всiх iнших обвинувачу те.
Якщо ви хочете, щоб це було кредо - добре, нехай це буде кредо. Кредо
всiх...
- Чого ви розпису тесь за iнших?
- Я не розписуюсь. Я частка всiх тих приречених i говорити в множинi -
це мо право, таке саме природне, як буде природною перспектива гнити нам
всiм укупi й живити сво©ми соками "чортополох" товариша Вишинського.
- Ну-ну, в вас i язичок!.. Добре. Так яке це ма вiдношення до вашого
кредо? Це ваше кредо?
- Повторюю, я висловив лише те, в чому ви обвинувачу те мiльйони. Що ж
до мого кредо - то воно вмiща ться в одну фразу...
-Я не визнаю пролетарського правосуддя, здiйснюваного закаблуками й
палкою! Ось це мо кредо.
- ?!
- I так само не визнаю соцiалiзму, будованого тюрмою й кулею. Ось це
вкупi i все мо кредо. Це було занадто смiливо. Зайшла мовчанка. Фрей
зiмкнув брови, й видно було з усього, що вiн перемагався, аби не
затупотiти враз i не закричати. Таке було вражiння. Але вiн не закричав,
навпаки, проговорив тихо, аж занадто тихо й повiльно:
- Та-ак. Отже, ви зда те собi справу, що це жахлива контрреволюцiя. Та
ж за це одно вас треба якнайтяжче покарати. Навiть коли б не було бiльше
нiчого, цього одного вистачить, щоб вас засудити на вiки вiчнi.
- Осмiлюсь нагадати, що ви давали гарантiю. Фрей прикусив губу й
одвернувся до вiкна. Чи йому дошкулила досить прозора iронiя в Андрi вих
словах, чи його вразила надзвичайна вiдвага, з якою було висловлено такi
ретичнi думки тут, чи сам жахливий змiст тих думок, так убiйче логiчно й
смiливо викладений, але удавана його байдужiсть не в силi була прикрити
нервовостi, що проявлялася в постукуваннi носком лiво© ноги об пiдлогу.
- Ну, що ж, - посмiхнувся криво Андрiй, - цим я дав вам моральне право
мене мучити...
- Нiхто тут права вiд тебе не потребу ! Подума ш! - бовкнув Серг в.
Не повертаючись, Фрей поставив ще одне запитання:
- Ви сказали, що ваше кредо, то кредо тих всiх, що сидять. Так?
- Так, я сказав, що я дивлюся на речi так, як дивляться всi люди.
- То нiякi люди! То вороги народу!
- Слухайте! Я дiйсно можу подумати, що ви не зна те арифметики. Один -
то може бути ворог народу. Два - може бути. Сто - може бути. Тисяча - теж
може бути. Але сотнi тисяч! Але мiльйони!! То вже не вороги народу. То
народ! Народ! Ви розумi те? Чи ви не зна те математики? То народ!
- Спокiйно, спокiйно. Тепер я розумiю ваше кредо. Гм... (iронiчна
посмiшка). - I я знаю математику. У нас своя математика. Це ви побачите...
Ну, що ж. Дякую за одвертiсть. Повторюю - ми не судимо за погляди, ми
судимо за дiла... Гм... Думаю, що вашi дiла не розходяться з поглядами. Бо
ви диявольськи послiдовнi.
Павза. Андрiй зiтхнув: "Ну, ось вони все знають тепер!"
А Фрей:
- Що ж до народу, то на 200 мiльйонiв може бути ворогiв i кiлька
мiльйонiв.
- Та-ак?.. Ну, а як тих мiльйонiв одного дня виявиться занадто багато?
Га? Тодi?..
- Тодi? - Фрей подумав i скривився презирливо: - росiйська iсторiя зна
випадки, коли воля слiпих мiльйонiв ламалася геть об волю авангарду...
"Ах, росiйська iсторiя!!? А укра©нська iсторiя зна що iнше!" - це
Андрiй подумав iронiчно, а Фрей вiв далi з експресi ю:
- Воля слiпих мiльйонiв ламалася об волю авангарду, який знав краще,
чого тим мiльйонам треба. Сьогоднi тим авангардом партiя. А авангардом
партi©...
- О! - Андрiй пiдвiв брови, як людина, що нарештi збагнула велику
iстину, нарештi переконалася в сво©й глупотi: - а авангардом партi©
ви...
Фрей похопився, що загнався трохи далеко в одвертостi, але ствердив:
- Так... I ми не ма мо сентиментiв.
- Дякую... - прошепотiв Андрiй, насправдi пригноблений такою простотою
мишлення й прямолiнiйнiстю. Зайшла мовчанка.
- Чи можу я поставити ще одне запитання?.. - промовив Фрей.
- Ваше право.
- Чи ви знали Хвильового?
- Нi!
- Ви занадто швидко вiдповiли. Ну, добре, скажiмо, що ви не знали
особисто. А чи ви знали, може, його нацiоналiстичну, сепаратистську теорiю
про боротьбу двох культур, про азiатський ренесанс з Укра©ною на чолi? Про
переродження революцi©?
"Ага! Ось в цiм i весь сук! Росiйська iсторiя, контра укра©нська
iсторiя!"
- Наскiльки я розумiю, ви одразу назвали кiлька теорiй Хвильового.
- Ага, значить, ви ©х усi зна те?
- А чому б нi? Так само, як теорiю Карла Маркса про пролетарську
революцiю та теорiю Ленiна про вiдмирання держави, як апарату класового
насильства. Зда ться, розмова б про цю тезу Ленiна, про нездiйсненнiсть
його прогнозiв щодо вiдмирання держави та про викривлення цi © тези,
скажiмо, в спосiб використання держави пролетарiату проти... пролетарiату,
була б тут бiльше до речi.
- Облишмо Ленiна в споко©. Ленiн, коли говорив про державу пролетарiату
(пролетарську класову державу!), то вiн, з одного боку, мав на увазi
росiйський пролетарiат - авангард росiйського народу, а з другого, - мав
саме вас усiх на увазi, тих, проти кого потрiбен сильний державний апарат.
Робiтничий апарат насильства проти...
- Робiтникiв...
- Так, i проти робiтникiв, якщо вони проти диктатури пролетарiату...
- Росiйського пролетарiату...
- А то якого ж?! Словом - проти всiх, хто проти робiтничого авангарду -
партi© .Ленiна-Сталiна.
- Але ж витворю ться парадокс!
- То лиш так зда ться. Нiякого парадоксу. Але тут не дискусiйний клуб.
(Павза). Отже, ми вас не судитимемо за поляди, ми судитимемо за дiла.
Пiсля цього Фрей замовк зовсiм i вже не брав участi в допитi. Стояв
собi, одвернувшись, i вивчав млинове решето в вiкнi. Мабуть, лiчив вiчка.
Його мiсце заступив Великiн. Вiн пiд час всi © розмови мовчав (лише раз
був подав реплiку), набрякав злiстю, супився й пiд кiнець був червоний, як
буряк. Проте вiн був задоволений. Навiть потер руки, перешiптуючись з
Серг вим.
- Ну-с... - процiдив Великiн пiсля того, як переконався, що начальник
вже розмову скiнчив, - полiтику мо? Але це добре! Знамените! Що й
требувалось доказать! Так що нам тво© погляди яснi, голубе! Вони, правда,
були яснi й ранiше, але зайве уточнення не шкодить. Одначе ми тебе за
погляди судити не будемо, ти ж чув. Ми судитимемо за дiла. За дiла,
браток! Отже - чи не зводите ви, сеньйоре, говорити нарештi? Про дiла, про
сво© дiла! Га? Про революцiю вiн мiрку , контрреволюцiонер!! Ну?!
Мовчанка.
- Про дiла, сволоч, ти мусиш говорити! - раптом закричав Великiн i
затупотiв. - Про дiла тво© контрреволюцiйнi, про однодумцiв, про всю твою
компанiю гадючу!.. Мiльйони тут щита ш! Хоч би вас тут був мiльярд, то й
те нас не зляка . Ти зна ш, що таке НКВД? Отож. Ти повзатимеш, як пес, i
скавулiтимеш!! Чу ш?.. Чу ш, як вищать там гади, такi ж, як i ти, по
коридору? Ото тво© мiльйони! Полiтику ш? От ти ще заполiтику ш! Нам тво©
погляди до стелi, до с..., до лампочки! А от, як ти тi погляди переводив у
життя, га? I з ким? Ну!? Ну!!?
Мовчанка. У Великiна виступив пiт на чолi, й вiн ось-ось готовий був
кинутися на жертву, кипiв увесь i сатанiв. Чи був вiн фанатик, чи був вiн
садист? I те й друге. Вiн фанатичний виконавець волi пославшого його,
отого керманича росiйсько© iсторi©... Великiн ступнув рвучко два кроки до
Андрiя, а потiм передумав, вернувся до столу i розлився бурхливим потоком
найобразливiших епiтетiв. Вiн називав Андрiя й проституткою, й "паршивою
петлюрiвською собакою", й шматтям, i падлом, всiм, що тiльки може вигадати
божевiльна людська фантазiя. Обiцяв його згно©ти й запроторити туди, де
вiн до само© смертi не побачить жiнки... Лише для означення поняття
"жiнка" вжив зовсiм iншого епiтету, назвавши певну частину жiночого тiла.
То був водоспад цинiзму, похабщини, брутальностi, еквiлiбристика мерзостi,
розрахована на те, щоб увiгнати жертву в стан психiчно© депресi©, знищити
й морально, принизити, розчавити. Все, що вигадав всесвiтнiй, а особливо
росiйський, лайливий генiй, було пущено в рух. Це все робилося для того,
щоб довести, що людина, якiй стiльки лл ться на голову бруду, нiкчемна
пилинка, нiщо, комаха, за якою не сто©ть i не стане жоден закон i якiй
нема на що сподiватися.
Фрей стояв, обернений до вiкна, й, зда ться, не реагував нi на що, не
чув нiби.
А Андрiй чув усе, але теж не реагував назовнi. Кожне слово вiддавалось
болючим ударом в самiсiньке серце, але вiн зцiпив зуби й мовчав понуро,
дивився примруженими очима на Великiна, на всю компанiю, що, позiхаючи,
слухала начальниковi фiлiппiки. Тремтiв дрiбно й чекав.
Втомившись вiд водоспаду похабщини, вiрнiше, захлинувшись нею, Великiн
люто сплюнув i, поставивши, як крапку, зловiсне "Ну?!", замовк. Чекав,
давши зрозумiти, що вiн бiльше говорити не буде, а вiд слiв перейде до
дiла.
- Ну?!
Андрi вi треба було щось сказати, щось таке, щоб загаяти час, щоб
вiдвести те, що за тим "Ну?" ма прийти, але вiн не знайшовся, що сказати.
Вiдчував, що його огорта жах при згадцi про те, що було, й перед тим, що
може бути в цiм безвихiддi, в цiм царствi садизму i сваволi. Дивився в
вiкно, за яким була глупа, чорна нiч, i тоскно думав, хоч би вже швидше
свiтало, хоч би вже кiнчалася ця нiч i його вiдвели назад до камери, дали
перепочити. Адже ж, як прийде ранок, цей допит мусить припинитися, його
мусять вiдвести назад i лишити в споко© до наступно© ночi. А там - якось
буде... Може, вiн розiб' голову об мур... Якось буде. Лише зволiкти б те
прокляте "ну?" в безкiнечнiсть. Але вiн не знайшовся, що сказати, й тiльки
знизав плечима.
- Що?! - закричав Великiн i загугнявив глумливо: - А-а, вiн, бiдняжка,
не зна , про що йому говорити, забув. Слiдчий! - обернувся Великiн до
Серг ва,- пояснiть цьому iдiотовi, на яку тему вiн ма говорити!
Сконкретизуйте йому обвинувачення, щоб вiн зрозумiв, що з ним тут не
цяцькаються i не в пiжмурки грають, що його погляди нiкого не цiкавлять, а
що слiдство розпоряджа iншими конкретними матерiалами про дiла, про дiла!
- на якi потрiбнi конкретнi вiдповiдi.
- Так, - розкрив течку Серг в i почав карбувати: пункт перший статтi
54-© КК УССР - зрада вiтчизни. Пункт другий - приналежнiсть до вiйськово©
контрреволюцiйно© повстансько© органiзацi© й пiдготування збройного
повстання. Пункт шостий - шпигунство на користь Японi©. Пункт восьмий -
терор. Пункт десятий - агiтацiя. Пункт одинадцятий - органiзацiя, що
сто©ть в зв'язку з пунктом другим i десятим.
Вiдкарбувавши, Серг в закрив течку. Андрiй дивився якусь мить, а далi
не витримав i засмiявся. Вiн цi пункти вже чув ранiше, але тодi вони не
справили на нього вражiння, мало що можна написати. Тепер же й тут,
проголошенi офiцiйно й авторитетно, вони занадто вражали букетом
безглуздя, сво©м неспiвмiрним тягарем - аж шiсть пунктiв! Особливо
безглуздим був пункт про шпигунство, та ще й в користь Японi©.
- Чого ржеш?! - визвiрився Серг в.
- Нiчого, вiн ще й закукурiка ,- процiдив Великiн. - Весело?- гримнув
вiн до Андрiя.
- Так... Менi весело, що тут все-таки записано не весь карний кодекс, а
лише шiсть пунктiв.
- От на цi пункти ти й вiдповiдай. Записано стiльки, скiльки ти
заробив.
- Але ж це безглуздя! - вигукнув Андрiй не без нотки вiдчаю.
- Нiчого. Потiм будемо бачити, чи безглуздя, чи нi. От як ти на все
даси вичерпнi вiдповiдi, як виложиш все, що натворив вiдповiдно до цих
пунктiв, тодi й побачиш, чи безглуздя це. I перекона шся, що нi.
- Але ж це безглуздя!
- Е, брат, декламацi ю тут ти не попреш. I ти на всi цi пункти даси
такi вичерпнi вiдповiдi, що й сам повiриш, що це не безглуздя. Тут ще не
було випадку, щоб нашi обвинувачення лишалися безглуздям. Ич ти!
Андрi вi згадався Карапетьянiв Аслан, чесний чистiй черевикiв, i вiн
вiдмовився вiд думки переконувати слiдчих. Це справдi глупо. Петля
затягу ться, i з не© нема виходу. Так, з не© нема виходу. Що вiн ма
робити, як рятуватися? Грати Асланову комедiю, вiдтягати муки й
виповнювати безглуздя "правдою" "щиросердних зiзнань"? Нi! Сто раз i сто
раз нi. Нерви його тремтiли, але вiн намагався володiти ними. Хотiв бути
спокiйним. Похнюпився i мовчав.
- Всi цi "безглуздi" пункти цiлком вiдповiдають тво©м поглядам, хiба не
так? - у©дливо викарбував Великiн.
А дiйсно. Коли говорити правду, то цi пункти цiлком вiдповiдали його
поглядам та тому, про що вiн не смiв говорити й до чого його нiколи не
змусять. Але вони вiдповiдали й фiкцi©, яку фабрикують тут! З цим Андрiй в
душi згодився й почав убачати в цiй iдiотичнiй комедi© несамовиту логiку,
залiзну логiку. Значить, в основi ©хня фiкцiя - все це правда?! Далебi,
вiн до цього ма вiдношення... Крiм шпигунства в користь будь-чию, бо це
противно його гордiй i шляхетнiй натурi, решта ж - може бути... От,
скажiмо, хiба не поламав би вiн усiм цим барбосам ребра й не повiдкручував
би голови? I то всiм, згори донизу! Так... В диких обвинувачуваннях
залiзна логiка. Про це Андрiй думав, а тим часом не пускав i пари з уст,
сидiв мовчки. Великiн починав кричати. Вiн вимагав зiзнань. Вимагав
настирливо.
"Може, справдi дати йому цю фiкцiю, всi тi потрiбнi зiзнання"? -
подумав Андрiй, обливаючись потом, - з двох зол вибирають менше... I хай
це все кiнча ться. Все одно вже".
Але щось стояло на перешкодi, щось, чого вiн нiколи не перемiг би в
собi. Гордiсть. Шалена гордiсть, що уперто оберiгала його честь, вартувала
над утомою й вiдча м, не даючи пуститися берега. Та ще iскра свiдомостi,
що вiд фiкцi© йде шлях не до фiкцi© й тодi не можна вже з нього звернути,
тодi все пропало... I тому Андрiй мовчав. Пiд серцем йому мло©ло i вiн,
власне, не слухав уже скаженого крику й погроз, а чекав тортур,
вiдчуваючи, як навiть пальцi рук його бралися потом. Вiн уже не розбирав,
що кричав той Великiн. Хай лише кiнча свiй безглуздий крик i приступа до
дiла. Хай уже убивають. Правда, вiн уже не був певен, що його в наступному
нападi не "розколять", - той iдiотичний крик, та вся похабщина забивала
памороки, наповнювала серце розпачем, безнадi ю, апатi ю вiдчаю, огидою до
всього. А головне, той крик убивав волю, заливаючи ©© водоспадом мерзостi.
Свiт, що раптом став умiщатися в цiй кiмнатi, ставав противним.
А Великiн перебирав усi пункти за чергою, домагаючись дiзнань. Спершу
кричав про шпигунство, але не викликав жодно© реакцi©. Тодi вiн кричав про
збройне повстання - теж не викликав реакцi©. Про терор -теж
безрезультатно. Тодi вiн перейшов до вiйськово© повстансько© органiзацi©,
- вiн домагався iмен людей, вiн домагався спискiв знайомих i приятелiв,
взявши течку до рук i щось там тикаючи пальцем. Андрiй почав прислухатись.
По кiлькакратних домаганнях назвати iмена "спiльникiв", учасникiв
повстансько© вiйськово© органiзацi©, Андрiй категорично заперечив
iснування органiзацi© й приналежнiсть до не© будь-кого.
- Не було! Не було й нема . I нiхто до не© не належить. Нiхто!
- Як то нiхто не належить?
- Так, нiхто!
Павза.
- Ага, нiхто, кажеш? А брати! А тво© брати?!
- Що-о?!
Андрiя так нiби хто облив варом або жигнув головешкою межи очi. "Он,
що! Брати! Вiн говорить про братiв..." Вiд несподiванки Андрiй отетерiв i
не зрозумiв, що й до чого. А потiм збагнув, чого вони хочуть. Бач, вони
хочуть, щоб вiн завербував до ©хньо© фiкцi© сво©х братiв. Рiдних сво©х
братiв! Ловко!
I... дивно, першим вiдрухом була одчайдушна й божевiльна думка:
"Так-так! Завербувати!.. Хай живе провокацiя! Завербувати! Вони брата
вiддали на муки, то ж хiба не справедливо буде одмiряти ©м повною мiрою? I
нехай узнають..."
Але це лиш на коротку мить, i це така божевiльна думка, як блискавка,
©© враз погасив той "хтось", що стояв на вартi його душi: "Стiй, дурню,
стiй!.. Вони тебе не продали! А якщо б навiть вони тебе й продали, то ти
©х не мусиш продати... Стiй! I рятуй iнших! Од фiкцi© йде шлях до не
фiкцi©... Стiй!"
"Брати мо©, брати мо©!"
- Нi! - визвiрився Андрiй до Великiна.
- Що нi?
- Ти брешеш! Те, що ти сказав, ти брешеш!
- А-а... - Великiн зняв iз дубового стiльця спинку, що, виявилося,
легко здiймалася i вкладалася знову на мiсце, й наблизився до Андрiя: - як
ти сказав?! - За Великiним слiдом наблизилися "футболiсти".
Андрiй звiвся назустрiч i наставився пломенiючими очима усторч:
- Ти брешеш...
Удар ребристою палицею (спинкою з стiльця) по обличчю i одночасовий
чийсь удар ногою пiд колiна звалили Андрiя на пiдлогу... I почалася знову
та сама iсторiя, що була вже раз. Але з ще бiльшим осатанiнням i ревищем.
Слiдчi й "футболiсти" кричали вiд азарту й злоби. Андрiй кричав вiд гнiву
i болю. Тепер удари були болючiшими незрiвнянно, бо приходилися по вже
набитому тiлу, по синцях, по напухлих мязах. З розбито© щоки лилась кров,