Багряний I. Сад гетсиманський

зажурився вiд того, що весь ©хнiй куток буде тяжко покарано, i не так вiн
болiв серцем за куток, як за сво©х друзiв - Андрiя, Миколу й Руденка, - це
ж ©м приварять карцера! Цього Санькове серце не могло винести. Нудьгуючи,
вiн крутився бiля дверей i зазирав крiзь щiлинку в коридор,
приноровляючись - стаючи навшпиньки або присiдаючи, - щоб щось вгледiти.
Це ж там коридорний вже, напевно, доклав начальству, воно зараз прийде i
на пiдставi речового доказу про злочин буде бiда. Санько помiтив, що той
"речовий доказ" коридорний сховав до столика. Тодi Саньковi прийшла раптом
iдея. Вiн змобiлiзував швиденько весь камерний пролетарiат I звелiв ©м
зливати мерщiй до парашi все, що де , - з мисок i з глечикiв, з горнят
тощо, щоб було повнiше. А тодi несамовито затарабанив у дверi:
- Коридорний! Парашу винести! Коридорний!.. Тече!! Повна-а!!!
Вiн тарабанив настирливо, доки коридорний не вiдчинив. Схопивши парашу,
навiть не чекаючи, що скаже коридорний, великий гурт з Саньком на чолi
потяг ©© геть. Дверi зачинилися. Через якийсь час дверi знову вiдчинилися,
й хлопцi принесли порожню дiжку назад. Коли коридорний загримав засувами,
замикаючи, Санько повернувся до дверей спиною й помаширував у куток через
всю здивовану камеру, як солдат Швейк. Лице його розтягала блаженна
посмiшка, а в руках вiн тримав, як iкону, Руденкове люстро.
В кутку Санько добув швиденько мотузку i, перш нiж камера збагнула що й
до чого, опустив люстро через вiкно в нижню камеру, попросивши Андрiя
потелеграфувати, щоб прийняти коштовний iнвентар на збереження, тимчасово.
Санько прекрасно здавав справу, що з хвилини на хвилину може впасти трус
на ©хню камеру. Дiйсно, тiльки-но встиг Санько пустити мотузочку, яка
побiгла по пiдвiконню й геть у вiкнi щезла, мов слiдок, за люстром до
камери ввалилось начальство- альбiнос, карнач, черговий корпусу та кiлька
хлопцiв у бiлих халатах. В дверях стояв понурий наглядач.
- Заключонни ! Садiтесь!! - вигукнув альбiнос свою iдiотичну команду,
на якiй вiн, напевно, помiщався й поза якою, мабуть, не вмiв нiчого
iншого. I по тiм iстеричнiм вигуку вся юрба поперлася в куток.
- Которi? - спитав карнач у наглядача, i той вiд дверей показав рукою
на Руденка, Андрiя, Миколу.
Санько теж був у кутку, оскiльки куток потрапив в стан облоги.
Куток пiддався наглiй i пильнiй ревiзi© на предмет викриття люстра й
рiзних iнших заборонених речей. Санько з на©вною мiною навiть намагався
допомагати шукачам щастя робити обшук, за що замалим не дiстав по карку.
Крiм кутка, було перевернуто всю камеру. Але обшук нiчого не дав,
люстра не було. Карнач i альбiнос кричали, обiцяли страшну кару, але...
обшук нiчого не дав, i для кари не було формально© пiдстави. Доскiпування
теж не дали нiчого.
Виходячи, сердитий карнач не витримав i визвiрився бiля дверей на
коридорного, прошипiв:
- Так де ж тво люстро?!
Бiдолашний коридорний, що так невдало поквапився наробити рейваху з тим
люстром, клiпав очима перелякано й мурмотiв:
- Було ж... Вкрали... Вони ж вкрали... Мабуть...
- Мабуть! - перекривив карнач i сердито сплюнув. - Iдiот!
Дiйсно. Як можна вкрасти щось у наглядача! Та якщо в нього навiть був
"речовий доказ!" i його вкрадено, то наглядач круглий йолоп. I камера,
зрештою, тут нi при чому.
Коли начальство пiшло, через якийсь час Санько тихенько постукав у
дверi. Наглядач вiдчинив. Був вiн червоний, видно, добре йому влетiло.
- Слухай, товаришок! - звернувся Санько лагiдно-лагiдно. -- Ти пiди в
голярню на Сумськiй, зна ш? Там сто©ть дзеркало... Так ти подивися в
нього, який ти дурень...
Наглядач хотiв ударити Санька замком, але Санько передбачливо вiдступив
на три кроки й з наглядачевого замiру нiчого не вийшло.
- Пiди... I нiколи не кажи "гоп", поки не перескочиш. Ти це запам'ятай,
- порадив йому Санько беззлобно.
Люстро Санько "стибрив" дуже просто. Коли вони поверталися з релiквi ю
назад, вони стовпилися бiля дверей за наглядачем, i, доки наглядач
вiдмикав дверi, Санько проробив конфiскацiю. Для цього йому треба було
всього десять секунд.
"Боже! Скiльки за десять секунд чоловiк може зробити!"
Другий Санькiв коник був i зовсiм запаморчливий.
Санько його викинув у перший же день пiсля карантину, як камеру повели
гуляти.
На прогулянку, як звичайно, водили партiями по 40 та по 50 чоловiк.
Миколi, Андрi вi, Саньковi й всьому ©хньому кутковi припало йти в останнiй
партi©. Коли вони йшли черiдкою по сходах, на середнiй площадцi Андрiй
побачив газету, що лежала на столиковi наглядача. Вiн iшов перший, за ним
Санько, потiм Микола...
- От би почитати газетку, - зiтхнув Андрiй до Миколи.
- Умгу... - зiтхнув так само Микола.
На тому вся розмова й вичерпалася. Газета -новесенький номер "Iзв стiй"
лишилася собi лежати на столику на середнiй площадцi.
Пiсля прогулянки вони тим же шляхом примаширували до камери. Андрiй з
Миколою йшли останнi, Санько десь посерединi. А коли дверi зачинилися,
коли всi вже розсiлися по мiсцях, Санько на©вно запитав Миколу, чи вiн
письменний. Пiсля того кивком голови покликав його в другу половину
камери. Там Санько витяг з-за пазухи газету - ту саму, що лежала на
середнiй площадцi на столику, й тим самим на©вним голосом попросив Миколу
почитати, "що новенького дi ться в свiтi". Зразу в тiньовiй цiй камерi
утворилося величезне товпище, люди згромадилися в три ярусивсiм було
цiкаво знати, що ж новенького в свiтi. Газета! Свiжа газета! Це ж
колосальна подiя. З першо© половини перемандрували майже всi, залишивши
тiльки якусь кiлькiсть для декорацi©, для роблення шуму... Микола був
похопився й сказав Саньковi, що зараз же, напевно, кинуться шукати газету,
але Санько його заспоко©в:
- Не турбуйтесь, Миколо Володимировичу!. Наглядач нiколи не донесе
начальству, бо за це ж його самого, дурака, буде тяжко покарано, щоб не
розкладав газет по столиках. Дав маху, так тепер вiн буде мовчати, як
риба. Читайте...
Дiйсно. Логiка залiзна.
Микола читав. Скiльки в тiй газетi було цiкавого! I з яким iнтересом
люди ©© слухали! Зголоднiли за друкованим словом, та ще словом з волi! А в
газетi було про рiзнi подi©, що вiдбуваються на волi, головне ж про з'©зд
ВКП(б), що вiдбувся недавно, та про виступ Сталiна. Цiла його доповiдь
була надрукована, а в тiй доповiдi були та мничi слова про те, що "вороги
народу пролiзли в апарат НКВД й перебили чесних партiйних i безпартiйних
большевикiв". Люди захвилювалися. А потiм почали смiятися i злословити.
Лицемiр'я цi © фрази вразило всiх пiсля того, як всi знали напевно, що
вказiвки щодо мордування та нещадно© поведiнки з тими ж самими "чесними
партiйними й безпартiйними большевиками" давалися секретарями обкомiв,
крайкомiв та республiканських ЦК партi©, а значить, - були вiдображенням
генерально© лiнi© того самого Сталiна. Одначе вичувалося, що процес десь
таки дiйшов свого дiалектичного заперечення, й сам Сталiн вже б'
вiдбiй... Тiльки ж той вiдбiй не ©х стосу ться! То для заспоко ння
громадсько© опiнi©, пiсля того як все вже зроблено!..
На самiм iнтереснiм мiсцi читання докторовi Iванову щось заболiв живiт.
Вiн застогнав, скривився й поламзав до дверей. Постукав у дверi й
залебедiв благальним голосом:
- Атд льонний... Пустiте на аправочку... Бога радi... Коли загримiли
засуви й доктор Iванов зник, Санько раптом позiхнув i загрiб рукою газету,
вiдiбрав ©© в Миколи:
- Ну, почитали й досить... Ще на другий раз... Розходься!..
Люди почали просити Санька, лаяти його, благати, але Санько був
невблаганний.
- Розходься!.. Чортова порохня! Чого там!.. Марш всi на сiдала!!
Нiякi умовляння не допомогли й люди мусили розходитись, утворивши
неуявне стовпотворiння, бо ж всi були збилися до купи, аж позлипались.
Коли люди нарештi розлiзлися, повернувся доктор Iванов, тримаючись за
живiт. А скоро за Iвановим вдерлася до камери юрба начальства з альбiносом
на чолi. Зразу пiсля неодмiнно© формули "Заключонни , садiтесь!" гостi
зайшли до тiньово© камери й накинулися на Санька, що не встиг вийти.
Вимагали газету. Вiн ма газету й мусить ©© зараз же вiддати
Санько зробив страшенно покривджену й здивовану мiну: "Газету?! Яку
газету?"
- Ви читали газету!..
- Боже! Та ж я зовсiм неграмотний! Всi про це знають...
На Санька напосiлися, й вiн почав не в жарт плакати. Треба було бачити,
як зворушливо Санько плакав. Свята невиннiсть! Свята-найсвятiша
невиннiсть.
Санька обшукали. Обшукали й його мiсце, i все навколо - нема.
Тодi карнач приступив до нього з кулаками:
- В камерi газета!.. Тут читано газету... Хто ма газету, га?!
- А-а...-протяг Санько, мовляв, "так це iнша справа", а вголос промовив
нерiшуче.-Не знаю...
- Як це не зна ш? - вхопився начальник за Санькову нерiшучiсть. -
Говори! Говори, бо я не знаю, що з тобою зроблю!
Санько зiтхнув i озирнувся по камерi жалiбно, нiби прохаючи вибачення
за такий неетичний вчинок. Потiм звiсив голову й буркнув.
- Так... В камерi газета...
- В кого?
- В нього... отого... - буркнув Санько, показуючи на Iванова.
Iванов глузливо засмiявся - "Ха-ха!.. Какi глупостi!" Одначе карнач
оглянув Iванова пильно. О, вiн зна , якi бувають штуки серед цих "людiшек"
i що то значить "перестраховка". От ма стерво газету, а з переляку заявив
на iнших - перестрахував себе.
- Де вашi речi? - спитав карнач в Iванова.
- Вот... Пожалуйста, пожалуйста... - з готовнiстю запропонував Iванов
сво© речi до диспозицi©. Вiн мав аж три великих тюки, що були прокляттям
для цiло© камери й об' ктом ©© лютi. Карначевi помiчники розпотрошили
горiшнiй тюк, яким Iванов щодня послуговувався, бо там була його постiль
(вiн мав постiль! один на всю камеру!). В тюку газети нiяко© не було. Два
нижнiх тюки були зашитi. Помiчники зупинилися нерiшуче, але карнач звелiв
розпакувати й другий тюк. I в нiм нiяко© газети не викрито. Була добра
бiлизна, батистовi хусточки, шовковi шкарпетки, але жодно© газети. Санько
стояв i "дурнувато" спостерiгав всю операцiю. Третього тюка помiчники вже
не мали охоти розпаковувати. Санько стояв i iронiчно посмiхався. Може,
саме тому карнач сердито звелiв розпакувати й третiй тюк. Вiн був зашитий
добре, i його тяжко було розпаковувати. Але його, хоч i нехотя, все-таки
розпакували... I от в цiм третiм тюку, так добре зашитiм, в самiй серединi
виявилася гарненько, дуже старанно складена газета. "Iзв стiя" на шiсть
сторiнок...
Iванова наче з шостого поверху кинули, - вiн отетерiв, цiлком
розгубився й нервово шарпався, не знаючи, де йому дiти руки, що б саме
йому сказати... Вiн гикав з переляку й iдiотичне кривив обличчя в
посмiшку.
- А-а!.. - протяг альбiнос, вражений i страшенно обурений такою
дволичнiстю Iванова. Сумнiву не могло бути, що це "перестраховщик". На
iнших доносить, а сам...- А-а, праф сор!.. Ану лиш зберiться з речами!..
Iванов зiбрався з речами --взяв торбинку з хлiбом, ложку, горнятко й
хотiв ще брати постiль, але постiль йому звелiли не чiпати, - й його
повели.
Двадцять дiб карцеру - законна пайка - докторовi забезпечено.
Звичайно, Санько не сам проробив операцiю з тим тюком, - в метушнi й
хаосi, коли люди так страшенно товпилися, йому допомагали "корiшки", але
вони мовчали, немов води понабирали в рот.
Через дванадцять днiв Iванов повернувся до камери. Вiн не добув
термiну, й це було для нього велике щастя, бо й так вже вiн був, як тiнь
Бувши виключним боягузом, як i всi великопанськi пачкунцi, вiн замалим не
збожеволiв у карцерi. Йому уро©лося, що це його вкинули в камеру
смертникiв, i вiн навiть тi © вбого© пайки, що давали в карцер, не мiг
©сти. Вся його пишнота, викохана так старанно, спливла, як вiск. Був вiн
худющий, з величезними синцями пiд очима, руки йому тремтiли, очi
сльозились. Доктора рiшуче не можна було впiзнати, коли вiн переступив
порiг камери. Лишилася з нього одна восьмушка. Прийшовши до сво©х тюкiв,
доктор сiв на них i безсило звiсив руки. Санько зi щирим намiром прийшов
його привiтати.
- Как вам н стидно... - звернувся доктор Iванов до Санька.- Ето же...
ето же... ето же... подло!.. ето же... - губи йому тремтiли, й вiн не мiг
пiдшукати вiдповiдного епiтету, щоб затаврувати Санька.
- Мовчи, гад! - раптом визвiрився на нього Санько. - Ич ти!.. Цить!! Не
диши!! Отам бiля дверей сто©ть дiжка - бачив?! Так я тебе навчу культури,
душа твоя лягава!.. Я тебе вилiкую... "Дохтор" тоже менi...
Iванов злякано зiщулився й бiльше не пустив i пари з уст. I, зда ться,
вiд тих пiр навiть перестав бути "стукачем".
Санько його справдi вилiкував.
Iсторiя з Барбаровим була ще занадто свiжа, щоб не правити за
переконливий мовчазний додаток до Санькових слiв.

Iнодi Саньковi коники були менш шляхетнi, але для камери були такi ж
оглушливi й веселi.
Одного разу Львов дiстав пишну передачу з волi. Харчову передачу.
Цiлого "сидора". Там були й помаранчi, й яблука, й гарна ковбаса, й
франзольки, й рiзнi "фиглi-миглi", й варення, й мiд в глечичку... Але
Львов не мiг вкусити належно вiд благ тi © передачi, бо мав хронiчну
бiгунку, яку хтось, до речi, назвав "революцiйною бiгункою", нав'язуючись
до партiйного чину й "революцiйного" минулого товариша Львова. Та не мiгши
вкусити вiд благ, Львов, одначе, й другому нiкому нiчого не давав. Вiн
повiсив того свого величезного "сидора" на гратах i дивився на нього, як
та лисиця на виноград. "I око бачить, так шлунок не пише!". Санько тому
Львову щодня прав його замазану бiлизну, заробляючи тяжким трудом пiвпайки
хлiба, квасив ту бiлизну в мисках та носив пiд пазухою до вмивальнi
полоскати, наражаючись на небезпеку, але навiть i йому, за його таку
геро©чну працю, Львов не дав нi рисочки з тi © передачi. Ну й Аллах з ним.
Та передача була предметом заздрiсного зiтхання цiло© камери, i вона ж
була предметом рiзних двозначних жартiв та кепкування.
Другого дня вранцi Андрiй прокинувся вiд якогось надзвичайного шуму, що
збентежив очманiлу голову. В камерi, що занадто рано проснулася, клекотiла
перепалка, вiдбувався якийсь скандал. Кричав Львов, i Гепнер, i весь
"Бiробiджан", як останнiм часом хтось прозвав ту частину камери, де були
розташованi жиди, а йому злобно й у©дливо вiдповiдав "Азербайджан", як
прозвали ту частину камери, де сидiли вiрмени й перси, iмiтуючи сов тськi
республiки. Йшла вiйна... Виявилося, що у Львова вкрадено передачу. Торба
висiла й далi, але передачi в нiй не було. Ну, а так як до розбiйникiв
були в камерi найбiльше подiбнi вiрмени й перси, сво©м чорним виглядом i
грiзними очима, то спросонку пiдозрiння впало на них. Перепалка, може,
кiнчилася б нацiональною вiйною, коли б не загримiли засуви й це
розiтнулося несамовите й веселе:
-Маня-а!! На пов рку становiсь!!
Всi стали "на пов рку". Цебто на звичайну вранiшню перевiрку,
вишикувавшись у шiсть рядiв.
Увiйшов Пересада, найспокiйнiший i найсимнатичнiший з усiх чергових
корпусу. Вiн мовчки перерахував усi шестiрки, пройшовши шереги з кiнця в
кiнець, занотував у журналi i повернувся на правий фланг.
- Скарги й заяви ? - Запитав Пересада для проформи.
- ... -тихенько й несмiливо озвався Львов.
- Будь ласка.
- У мене... передачу вкрадено...
- Так? Добре. I на того ж ви дума те? - запитав Пересада флегматично.
- Не... знаю...
Пересада нiчого не сказав. Вiн помалу пiшов понад шерегами, когось
шукаючи очима. Так вiн дiйшов до Санька Печенiзького, що стояв у першiм
ряду. Дiйшовши до Санька, Пересада став, заклав руки за спину, наставився
на Санька очима, - стояв i дивився, нiчого не кажучи. I Санько дивився
Пересадi в очi спокiйно й на©вно, й теж нiчого не кажучи.
Пiсля довжелезно© павзи Пересада нарештi спитав:
- Навiщо ж ти це зробив, га?
Санько знизав плечима, посмiхнувся Пересадi в очi з янгольською
добротою й безподiбно щирим голосом вiдповiв:
- й-богу думав, що моя!..
Всi шiсть рядiв закихкали, не витримавши.
Пересада:
- Гм... I де ж ти ©© дiв?
- Здiв!.. - сказав i воднораз здивувався Санько, як то черговий не
розумi , що робиться з передачею.
- З ким?
- Сам.
Пересадi не треба було пояснювати, що Санько бреше. Сам вiн ©© з'©сти i
не мiг, i не "здiв". Вiн добре знав Санька, знав його "блатняцьку" душу,
що якщо й забира передачi, то не для спекуляцi© й не для того, щоб
"здiсти" самому.
Постоявши й похитавши головою, Пересада махнув рукою й пiшов геть з
камери.
"Маня" розiйшлася.
Санько дiйсно "здiв" передачу, але не сам, Вiн опiвночi скликав пiд
стiл увесь камерний пролетарiат (яких чоловiк тридцять), що зiйшлися, як
тiнi, й обложили той стiл з усiх бокiв. Потiм Синько зняв з грат передачу,
уболiваючи, щоб вона не зiпсувалась, i принiс ©© пiд стiл. Там вони ту
передачу й "здiли" гуртом. Санько нагодував за рахунок Львова всiх
"страждущих i голодних".
Пiсля бенкету Санько акуратно повiсив порожню торбу на мiсце. Сам вiн
опiсля божився Миколi, що й "рiски в рот не взяв, хай вежа сказиться".
Пiсля всi © цi © iсторi© Львов, одначе, не подав виду, що гнiва ться на
Санька. Як i ранiше, Санько далi виконував роль прачки й заробляв у Львова
пiвпайки хлiба. I поводився так, нiби й справдi нiколи нiчого не
трапилось. Раз тiльки Санько запитав задумливо й зi сво ю незмiнною,
на©вною в таких випадках мiною:
- Професоре, скажiть, ви ж комунiст, еге ж?..
- Комунiст, комунiст...
- Ну от, бач, - зiтхнув Санько, помовчав i додав: А "вона" б же все
одно б зiпсувалась.
Це Санько мав на увазi ту злощасну передачу. Це вже тодi, коли про не©
взагалi всi забули.

Та все це було утечею. I цi Саньковi одчайдушнi вибрики, i камернi
всiлякi клопоти та "страшно важнi проблеми", й спiви, й одчайдушнi iгри, й
турнiри шаховi, лекцi©, "романи" тощо, тощо - це все тiльки було утечею,
амальгамою, удаванням видимостi життя, що прикривала тяжку трагедiю й
душевну розчахненiсть та настороженiсть, нап'ятiсть до крайньо© межi цих
людей. До тi © межi, за якою почина ться розпач i божевiлля. Та амальгама
була дуже тонюнька й ледь-ледь могла прикрити ту трагедiю. I все
розповзалася...
Бували днi, коли в камерi панувала нестерпна тривога, туга, загальна
депресiя, вiдчай. В такi днi всi люди були добрими, бо безмежно
пригнобленими. Туга стояла в повiтрi, i досить було двох рядкiв тужливо©
пiснi, як десь у кутку вибухали направленi в пiдлогу, безвихiднi й
безпораднi ридання. Ридання, втокмаченi в бруд, в лахмiття. В такi днi
камера була пiддана загальному психозу вiдчаю. В такий день вмер Дахно -
вождь ново© вегетарiансько© нацi©, так i не здавшись слiдчому й не
заплямивши свого вегетарiанського прапора. В такий день збожеволiв Гепнер,
Юлiй Романович Гепнер- професор Харкiвського Марксо-ленiнського iнституту.
"Соратник" самого Ленiна, й приятель Сталiна, та друг Льва Троцького!
Агов, всi студенти Харкiвського Марксо-ленiнського iнституту, що цього
професора знали й, може, любили! Ваш професор збожеволiв у камерi ч. I2 в
спецкорпусi номер два на Холоднiй горi в день буденний року божого
I939-го. В день вiдчаю й безвихiдного розпачу. Вiн забагато думав i
переживав, знехтувавши намагання всiх iнших професорiв i теж не менших
дiячiв революцi© заглушити особисту трагедiю амальгамою - може, й дурною
часом, може, й брутальною часом, але все-таки рятiвничою до яко©сь мiри -
амальгамою арештантсько© шибенично© бравади. Вiй стерявся вiд надмiру
безглуздя й цинiзму, нагромаджених на душу його колишнiми "соратниками", й
вiд нервово© перенаснаги, щоб той цинiзм перебороти або принаймнi якось
збагнути й виправдати.
Не раз Гепнер говорив Андрi вi з безмежним подивом i вiдразою, - як то
вiн може мати щось спiльного з Саньками й iншими, як вiн може опускатися
вниз i грати "з босяками в костi". Чай же вiн людина iнтелiгентна! На це
йому Андрiй вiдповiдав:
- Професоре! Ви програли революцiю. Грайте ж тепер в костi на сiрники,
сварiться, спiвайте, смiйтесь, опускайтесь "на самий низ" з
"пролетарсько©" гори вниз, i бийтеся з "босяками", робiть все, що
завгодно, - але тим вигравайте хоч рештки сво © притомностi вiд божевiлля.
Гепнер не мiг спуститися з "Ленiнських високостей" в "босяцький" низ i
- одного дня з професора Марксо-ленiнського iнституту обернувся в тихого
манiяка, що весь час на очах цiло© камери намагався ротом дiстати сво©
статевi органи... Потiм схоплювався голий i щось танцював, приспiвуючи...
Потiм говорив iз Сталiним на еротичну тему в непристойних тонах i
заходився тихим безглуздим реготом... Вiн був "тихо помiшаний" i таким
його забрали з камери. Забрали, щоб вiн бiльше не повернувся анi до
Iнституту, анi до камери 12-©, анi взагалi до життя.

Андрi вi тiльки було трохи прикро, вiн був вражений i огiрчений, що
професор, який так любив високi теми, помiшався на темi зовсiм проза©чнiй
- на еротичнiй... Але людська душа взагалi велика загадка... Отак дивишся
- бачиш одне, а отак - виходить зовсiм iнше. Отак велич, а отак... жаль.
В день, подiбний до того, в який збожеволiв Гепнер, раз замалим не
збожеволiла цiла камера. Над людьми нависла безвiдчитна, непереборима
нудьга. Та нудьга, та туга накопичувалася, як пара в герметично замкненiм
казанi, загрожуючи той казан розiрвати. I вона, та туга, замалим не
розiрвала цього ось казана. Хтось здерся на вiкно й довго видивлявся
поверх надщербленого щитка на шматочок вулицi, яку було видно там, за
муром. Видивлявся i сурiв тихо. I раптом вигукнув:
- Матерi!!
Ген на вулицi тупцялась юрба жiнок з вузликами, дивлячись всi в один
бiк.
- Матерi!.. - повторив спостерiгач здавленим голосом крiзь сльози.
Все кинулося до вiкон, пiдхоплене диним стихiйним, безвiдчитним
поривом. Люди дерлися на пiдвiконня, чiплялися, мов мавпи, на грати,
душилися... Всi хотiли побачити ©х - матерiв!! З вузликами... Там... На
вулицi... Напроти тюремно© брами!..
- М а т е р i!.. i с е с т р и!.. i маленькi дiти!.. З вузликами!..
Люди очманiли. Вони шалено продовбували (намагалися продовбати!)
дерев'янi щитки, намагалися збiльшувати випадковi дiрочки й манюнькi
щiлини. Вони вдавлювали обличчя в сплетiння горiшнiх грат, намагаючись
якось висунути голову й переглянути через щиток, хоч голови висунути було
абсолютно неможливо, але вони тиснули в них лоби й зблiдлi обличчя. Вони
дерлися, душилися й все бiльше шаленiли... Камера нагадувала зоопарк.
- Збивайте щитки!! Збивайте к чорту щитки!!! - вигукнув хтось в
нестямi. Люди на гранi божевiлля взялися на цю команду гатити в щитки
кулаками й чим попало...
Раптом за мурами розiтнулася стрiлянина. Кiлька куль з вискотом
залетiли в камеру, копирснувши стелю. Люди посипалися з грат, як лантухи.
Лишився висiти на гратах лише той, що перший вiдкрив "матерiв", як
Колумбiв матрос на щоглi. Блiдий i манiакальний з вигляду, вiн дивився
пильно й зi стогоном доклав:
- Розганяють... Вони ©х розганяють багнетами!.. Багнетами!..
По тих словах вiн зсунувся на пiдлогу. Не вiд куль, нi, вiн зсунувся
напiвпритомний, бо не мiг витримати видовища...
Видовища, як матерiв, що прийшли з вузликами (iз злиденними вузликами!)
й принесли сво© зшарпанi горем серця до тюрми, розганяють багнетами.
Пролетарських матерiв в iм'я пролетарiату!.. Багнетами!..
Нiкого не було вбито анi поранено. Але не один був закривавлений - люди
подерли собi пальцi й обличчя об грати... Лиш нiхто тих матерiв не бачив,
крiм одного, того, що висiв перший. Пiсля того його довго й пристрасно
розпитували:
- Якi вони?
Вiн не зна , вiн нiчого не може сказати. Що вiн може сказати? Але його
все питали:
- Чи не бачив отако© от хустки? А чи не бачив отако© от кохти?.. А
може, бачив отака от i отака от, старенька... Зовсiм старенька...
Ночами, коли камера засинала, амальгама, сяк-так нашарована всiма
зусиллями за день на трагiчну голизну арештантсько© збiрно© душi, зовсiм
геть сповзала й камера лежала у всiй неприхованiй величi. Звалище людських
кiнцiвок. Не людей, а знеосiблених людських кiнцiвок, сперш укладених
"валетом в замок або в ялинку", а потiм уже згромаджених просто в хаос. Тi
кiнцiвки часом рухались i маячiли, допомагаючи невiдомим голосом,
звiльненим вiд денних умовностей, вже не замаскованим в спокiй i гумор, а
оголеним до кiнця в усьому ©хньому трагiзмi... Часом хтось схоплювався й,
не можучи видертися зi звалища, кричав тоскним голосом. Але вiн кричав не
вiд того, що був привалений товаришами, а тому, що був привалений жаскими
рефлексiями пережитого вчора й вiзiями неминучого завтра... На пiдставi
тих рефлекторних крикiв, стогонiв i скреготу зубiв можна змонтувати
внутрiшню, психiчну картину всього цього людського звалища. Картину без
амальгами...
Такими ночами краще лежати й не розплющати очей.

Андрiй навчив Санька вiрша, що його сам найбiльше любив i пам'ятав iз
шкiльно© лави. Андрiй не пам'ятав твердо автора - зда ться, С.
Руданський,- але вiрша пам'ятав усе життя. Це вiрш про те, як мати
виряджала в свiт та навчала свого сина, а потiм виряджав i навчав його
батько... Це славнозвiсний вiрш:
"Дочекався я свого святонька,
Виряджала в свiт мене матiнка...
Виряджала в свiт мати рiдная
Та й приказувала менi бiдная:
Бачиш, сину мiй, як працю мо,
Бачиш, сину мiй, як горю мо..."
Далi говорилося, як, отак виряджаючи перша, мати умовляла сина утiкати
вiд злиднiв, iти в свiт i там бути покiрним, слухняним, згинатися перед
сильними, як билинонька, й стелитися пiд ноги - i тодi йому буде добре
жити.
"Спина з похилу не iскривиться,
Зате ступить пан та й подивиться..."
Пан подивиться, пан зласкавиться, пожалi й синовi добре буде жити в
панськiй ласцi, служити вiрно й дiставати "розкошi в нагороду за ту вiрну
службу... Це умовляла мати.
А потiм виряджав сина батько - спрацьований, згорьованнй, але
непокiрний i гордий батько. Вiн виряджав - приказував, твердо синовi
наказував бути гордим i мужнiм i нi перед ким не гнути спини, нiкому не
уступати дороги, не стелитися пiд ноги багатим, "трутням неробучим", бути
i в злиднях паном над собою. I бути таким в iм'я сво © згорьовано© бiдно©
матерi та спрацьованого батька. А так наказуючи, батько перестерiга того
свого сина, в свiт виряджаючи:
"Будеш проклятий, милий синочку,
Як зiгнеш себе, мов билиночку!
I спина тобi нехай скорчиться!
I чоло тво нехай зморщиться !.."
Саньковi цей вiрш страшенно сподобався, й вiн його дуже швидко вивчив
напамя'ть весь, вiд початку до кiнця. Сподобалось йому, власне, як