Страница:
вгору, а тодi перелистав - ©х було кiлька, таких аркушiв. На першому
стояло: "В справi громадянина Чумака Андрiя" i ще щось. В очах Андрi вi
все стрибало, серце калатало шалено, i вiн не мiг опанувати себе, хотiв
прочитати щось i не мiг, страшенно квапився, в вiччю рябiло. Вiн з одча м
опустив пiднятi сторiнки й уперся хоробливим зором у пiдпис -
"Катерина Бойко".
А нижче другою рукою було пiдписано:
"Начальник Н-ського райвiддiлу НКВД, майор О. Сафигiн". I ще щось...
Це тривало мить, блискавичну мить. За дверима почулися кроки й Андрiй
вiдслонився вiд столу. У вiччю крутився пiдпис "Катерина Бойко". Такий
знайомий пiдпис, такий знайомий почерк! I, зда ться, перед тим "Секретар
райвiддiлу НКВД". Зда ться. Тiльки тепер Андрiй збагнув, що не роздивився,
як не роздивився, якою саме рукою написано на самiм початку "В справi
громадянина Андрiя Чумака". Вiн би хотiв, щоб не тi ю! Все-таки якась
щiлина для серця. Але, зда ться, тi ю ж. А може, не тi ю. Лише однаковими
чорнилами. Нi, не тi ю! Ах, чом вiн не роздивився! Так от чому такий
певний Сафигiн! От що вiн мав на увазi й тодi показував!..
За стiл зайшов Донець i, хитро мружачись, сiв i наставився на Андрiя.
Зда ться, дивився й намагався вгадати "Читав чи не читав?" "Читав," -
зробив висновок i тонко посмiхався.
- Ну, як? - запитав Донець Андрiя. - Що ви скажете на мо© останнi
слова?
В горлi Андрi вi пересохло. Вiн нiчого не мiг вимовити та й не хотiв
говорити, щоб не зрадити свого хвилювання.
Донець стукав задумливо олiвцем по столу, а Андрiй помалу приходив до
пам'ятi.
- Слухайте, - видавив Андрiй хрипко, намагаючись бути цiлком байдужим:
- Я пiдпишу "двохсотку", лиш дайте на пiдставi закону ознайомитися з
"Дiлом".
Донець нiчого не вiдповiв, склав, позiхаючи, "дiло" й засунув його в
портфель. Одягнув шинелю, що висiла на бильцi стiльця. Застебнувся на всi
гаплички, а вже надягаючи рукавички, кинув недбало:
- Встигнете. Для того щоб вам ознайомитися з дiлом, треба жити зi мною
в дружбi. Ясно? Ось над цим ви й подумайте. Ну-с, - затримався слiдчий на
хвильку в дверях. - Ви зараз пiдете до камери. Але не надовго. Чу те? Н е
н а д о в г о. Думайте i добре думайте. I пам'ятайте - чим ви будете
упертiшi, тим гiрше буде для вас. Адь ... Гм, вам, зда ться, там добре
сидиться i нiколи думати? - додав вiн iронiчно, - ножики та люлечки
робите... Ха-ха-ха... Ну, робiть, робiть... На свою бiду...
I щез.
Увiйшло дво вартових i забрали Андрiя. Останнiх слiв слiдчого вiн так
i не чув до пуття.
Ах, що б вiн дав, щоб ще хоч кра чком ока побачити те "Дiло". Хоч тi
аркушi самi! Ще раз роздивитися той пiдпис - "Катерина Бойко".
"Катерина Бойко!"
"Так от до чого був той сон!"
В камерi Андрiй лежав цiлими годинами й все те саме повертав у'мiзку -
"Так от до чого був той сон!" - "Катерина Бойко!" Та все не мiг прийти до
пам'ятi. I помалу в нiм пiдiймалася божевiльна хвиля. Повертаючись знов i
знов до того iменi, вiн дедалi бiльше починав несамовитiтити. I по крихтi,
по цеглиночцi, по краплi в ньому наростав i оформлювався дикий план.
Дикий. Але конечний, неминучий, коли йшлося про свою честь i про честь
братiв, про матiр, про сестру, про всiх оцих, що в камерi, в тюрмi, в усiх
тюрмах. Вiн все питав себе, чи ма вiн право, i вiдповiдав, зцiплюючи
зуби: "Так!" Вiн вирiшив ©© завербувати. Завербувати. Це найвiрнiший
спосiб паралiзувати... провокатора. Боже, як те слово може повертатися в
мiзку! Вiн його поверта крiзь пекучi сльози - "провокатора". Це Катерина?
Це про Катерину?! Господи! Але вiн зцiплю зуби й iде далi, розробляючи
дикий план. Завербувати, вкинути в от таке пекло та й хай тодi "пише", i
хай тодi оцiнить, що таке дружба, що таке страждання, хай тодi зiйде
кров'ю, й сльозами, й пекельним криком розпачу й каяття. Нехай!.. Хвилi
Ворскли, й мiсячнi ночi, i мрi©, й акорди Бетховена заливають душу всумiш
iз сльозами, i вiн геть руйну весь свiй несамовитий план... Але згаду
про братiв i знову по цеглинi збира той план, уперто, понуро. По цеглинi
вiн склада ться все чiткiший, все логiчнiший, все викiнченiший.
Диявольський план. Але вiрний. дино вiрний. З провокатором, як з
провокатором, - найкраще його паралiзувати - це переставити з однi ©
площини в другу, вирiвняти шанси, обтяти йому крила й пiдставити його пiд
iспит, якого вiн не витрима й злама ться - i сам все почне заперечувати
або скона геть. Туди йому й дорога...
Час летить, але Андрiй його не вiдчува . Вiн "дума ". Слiдчий радив
думати, i от вiн дума . Втратив апетит i сон. "Дума ". Закинув сво© лекцi©
й дiвочу голiвку геть, не гра в шахи, не чу розмов - кипить серцем,
аж-но воно йому почина болiти, немов напухло, й дума .
Так мина день i другий, i вiн уже не кипить серцем, вiн понуро й
методично розробля план. I той план вже оформився, лиш, не кваплячись,
вiн переробля деякi деталi в ньому. I вiн його здiйснить у першу ж
зустрiч iз сво©ми варварами. Вiн складе свiдчення, дине сво свiдчення,
пiсля якого... I вiн вже злобно смiявся. "Пише". От подивимось. Вiн все
наново проаналiзовував, як могло потрапити Катеринине iм'я пiд тi
шпаргали, й доходив висновку знов i знов, що воно потрапило туди з добро©
волi й охоти, коли пiд ним сто©ть ще й пiдпис начальника райвiддiлу, того
делiкатного аматора мисливства Сафигiна.
Андрi вим настро м особливо переймався Сашко. Вiн був теж понурий.
Другого дня увечерi вони лежали з Миколою й штурманом бiля сво © стiни, i
Микола задихався вiд браку повiтря. Надворi вже було холодно, й вiкна весь
час були зачиненi, бо тi, що пiд ними лежали, вважали тi вiкна сво ю
власнiстю й не зважали нi на чи© благання, щоб вiдчинити вiкна й впустити
повiтря. З них самих буде цiлком досить того повiтря, що просотувалось
крiзь щiлини й спадало ©м на голови струмками, але деякi й тi щiлини
намагалися позатикати - "холодно", а вiдiйти вiд вiкна на час, поки
провiтриться камера, вони не хотiли. Насупроти сидiв Iщук i вважав вiкно
за таку ж свою власнiсть, як i тридцять сантиметрiв одмiряно© йому
пiдлоги. Задихаючись, Микола просив вiдчинити вiкно. Де там. Компанiя бiля
протилежно© стiни не хотiла про те й чути. Тодi Микола запропонував
помiнятися мiсцями. Знову спротив, бо ж вiкна дуже вигiднi тим, що на них
можна класти в грати речi, чiпляти торбинки й торби, ставити кухлики. На
причину, що Микола ма хоре горло, нiхто не звертав нiяко© уваги, а Iщук,
той загигикав саркастично: "Як ти хворий, то не сiдай в тюрму". "Ще вiд
повiтря нiхто не вмер, а вiд великого розуму... ги, iнтелiгент!"
- Слухайте, Миколо Володимировичу, - озвався Сашко понуро. - Кого ви
просите? Ви попросiть мене. По тих словах взяв чийсь черевик i спокiйно та
з усього плеча запустив ним в шибу вiкна. Шиба розсипалася на скалки, i в
камеру бурхнуло колюче, свiже повiтря. Зчинився галас, хтось репетував про
карцер, Iщук i Петров зiбралися бiгти до наглядача, шипiли, захлиналися
погрозами, тодi Сашко, лежучи, промовив печально й спокiйно, так само, як
спокiйно запустив черевика:
- В карцерi сидiтиму я. Але ви там запам'ятайте добре, в якому кутку
сто©ть параша! - викликавши тим смiх в Андрiя й штурмана.
Iщук роздумав бiгти до наглядача, доктор Петров теж зупинився на
пiвдорозi i вся буря уляглась. Гловацький же й iншi тiшились i
благословляли Сашкову голову, але не так за повiтря, як за те, що Сашко
так багато наробив скалок зi скла i таких гарних, - ними чудово можна
голитися. Це ж цiла купа прекрасних бритв! Вони ©х визбирували й ховали по
щiлинах та по кутках "про запас".
Одначе дiра в вiкнi якимось чудом заросла скоро ганчiр'ям та торбами, й
повiтря знову не поступало. Нi, з цими "громадянами" дати раду неможливо.
Тут Андрiй згадав про "президiю"... Встав, узяв торбиночку, взяв
Миколинi речi:
- Пiшли!
Штурман, вгадавши Андрi©в намiр, теж звiвся. Звiвся й Сашко, як вiрний
джура. I вони пiшли. Пiшли в другу камеру, переступаючи через людськi
тiла. Прийшли до "президi©", вибираючи найзручнiше мiсце, де було б
найбiльше свiжого повiтря. Ось тут, бiля вiкна.
В "президi©" зчинився галас. "Комiтет не журись" - славний Хорошун,
некоронований король камери, голова "президi©" - вибухнув, як вулкан, а за
ним всi його "корiшки". Але на них нiхто з чотирьох не звернув уваги.
Микола був почав говорити, Сашко закипiв, але ©х зупинив штурман - "Сашку,
Миколо, покиньте, заждiть-но". Вiн вибрав мiсце - ось тут, о. Ану чи© це
речi - здай вправо. Нiхто не рушився, лише стояв галас. Штурман
випростався, сапнув повiтря на всi сво© широченнi грудища, помовчав, а
тодi промовив тихим голосом:
- Ану здай направо!
"Кровавая пiща" мав занадто грiзну моряцьку славу, щоб слова лишились
без вислiду - пiдкоряючись тому тихому голосовi, ближчi хутенько здали
вправо, i хлопцi, посмiхаючись поклали сво© манатки на пiдлогу бiля вiкна,
не звертаючи уваги, що на них ззаду насiда Хорошун з компанi ю. - "Ех, що
там! - кричав Хорошун вже. - В морду! В морду ©х! Дайош! Ану, братва!
Ех!.."
Тут штурман обернувся лицем до отамана й, не моргаючи оком, помалу
почав насуватися на нього голими грудима з чорним орлом, а до друзiв
кивнув коротко:
"Лежiть, хлопцi. Я от зараз з ним поговорю". Сашко дивився захоплено на
штурмана i аж тремтiв увесь, як живе срiбло, вiд войовничого азарту, але
наказ наказ. Андрi вi було дуже цiкаво, як штурман "говоритиме" з
"Комiтетом не журись".
Хорошун поперхнувся на пiвсловi й втратив чомусь охоту "говорити". Вiн
вiдступав задки перед чорним орлом, а штурман мовчки ним насувався.
Задкуючи, Хорошун дiйшов до свого мiсця.
- Сiдай, - запропонував штурман чемно. Хорошун покiрно сiв. Штурман
подивився ще якусь мить на нього згори й вернувся до хлопцiв. Дискусiю
було вичерпано без зайвих слiв. Сашко, наслiдуючи штурмана, пiдiйшов до
чекiста, оглянув його з безподiбним презирством i теж мовчки вернувся до
компанi©.
Сидите тут, як пани, а люди душаться, - промовив штурман примирливо до
сусiд, зручно вкладаючись. Нiхто вже йому не перечив. Симпатi© всi ©
камери були по йому боцi, бо досi "диктатура" Хорошуна не одному давалась
взнаки, i нiхто з ним не встрявав у "дискусiю", якщо не хотiв, щоб йому
було звернуто щелепу.
Камерi цей епiзод рiшуче сподобався.
На новому мiсцi хлопцi почувалися так, неначе вилiзли з чорно© нори на
свiтло денне. Бiля них було вiкно, у вiкнi над щитком було видно латку
неба, i вони тим вiкном завiдували: хотiли - вiдчиняли, хотiли - нi. Але
вони його весь час тримали вiдчиненим. Тут же в кутку сидiв старий Андрi©в
знайомий Руденко, i вони вчотирьох склали добру товариську групу. Перед
ними лежала цiла камера, ген просто дверi, - все ©м було видно i все добре
чути. Тут же недалеко лежав Юлiй Романович Гепнер, i з ним можна було
вести цiкавi дискусi©, що й робив Микола, ганяючи цього професора
марксизму-ленiнiзму й дiалектичного матерiалiзму на кордi, тонко
потiшаючись з його трагедi©. Вiн став жертвою витвору власно© доктрини,
жерцем яко© був, якiй так багато й так вiддано служив. - Iнодi в розмову
встрявав штурман, iнодi секретар райпарткому Руденко, але взагалi вони
мали бiльш цiкавi розваги, анiж дискусi© з Гепнером. Вони спiвали. Чорт з
ним, з тим дiалектичним матерiалiзмом, навiть з дотепним штурмановим
жартом, про те, що ця камера, ця тюрма i всi iншi тюрми, вся ця
приголомшуюча " жовська" епопея - це нiщо iнше, як доказ, що процес
дiйшов д i а л е к т и ч н о г о з а п е р е ч е н н я. Процес реалiзацi©
Марксово© доктрини. I бiдний Гепнер не мiг цього спростувати, бо не мiг
перекреслити сво © власно© трагедi©.
Хлопцi спiвали. Полягавши на спини i махнувши рукою на все, вони цiлими
годинами спiвали пiсень. Вони розучували багато нових, маючи за диригента
й навчителя Миколу, що, здавалось, знав ©х незчисленну кiлькiсть.
Найцiкавiшою була пiсня "Попiд га м шлях-дорiженька". Широка степова пiсня
- пiсня про трьох братiв. Вони ©© спiвали, як справжнi степовики, а камера
слухала.
Також гарною була пiсня "Зелений гай, пахуче поле". Одного разу пiсля
вечiрньо© перевiрки, пiсля укладки спати вони спiвали цю пiсню. Камера
лежала покотом i, здавалось, спала. Спала. Хлопцi теж лежали, але сон ©х
не брав. Десь опiвночi вони тихенько-тихенько заспiвали цю пiсню. Вони
спiвали про тюрму, про сон у нiй, про кохання, про волю, про матiр, що
сохне, сина ждучи, про змучену сестру... Пiсня стелилася над сонним
звалищем, i наглядач, мабуть, чув, але не мiг збагнути, хто ж спiва , бо
всi лежали нерухомо, а може й сам заслухався. Пiсня бринiла, як сон, над
сонними людьми, в тяжкiй задусi, в чаду махоркового диму, що мрiйно
стелився помiж стелею й сонним звалищем, як веснянi хмарки над степом, над
тим "пахучим полем", як марево над чорними рiллями... Ось мати старенька,
нездужаючи, вста в тому маревi, в саду вишневому, а за тим маревом сина
не видно. А син спiва тихесенько пiсню про не© за темними мурами, i
журиться тяжко, i туга бринить в кожному словi, в тихому шепотi... Пiсня в
чотири голоси... Вона плава по камерi... Нарештi затиха , затиха ... I в
кiнцi зрина болючим акордом, щоб уже зовсiм урватись:
"Поблiдло личко, згасли очi,
Надiя вмерла, стан зiгнувсь...
I я заплакав опiвночi...
I, тяжко плачучи,
проснувсь".
Пiсня завмерла. Тиша. Тиша гробова, мертва. I раптом цiла камера
почина хлипати. Сонна камера зiходить наглим плачем.
"I я заплакав опiвночi..."
Гарна пiсня й iнша, про зозулю.
Коли хлопцi ©© заспiвували, ©© пiдхоплювала вся камера й тихенько
починала розгойдувати - одна й друга половина, всi триста сорок чоловiк.
Вони щось шили, робили люльки, малювали, грали в шахи й спiвали ©©, ту
пiсню, з таким розлогим ритмом, з такими гойдливими сердечними словами.
"Ле-тi-ла зо-зу-у-ля-а,
З по-ля на до-ли-и-ну-у,
З по-ля на до-ли-и-ну-у,
Сiла на ка-ли-ну, - е-е - Гей!
З поля на до-ли-и-ну..."
Пiсня перекочувалась, як лагiдна хвиля, з кiнця в кiнець камери,
заходила в дверi до друго© половини й верталася звiдти, - ходила по всiх
усюдах, то завмираючи в одному кiнцi, то пiдносячись в другому. © спiвали
всi - укра©нцi, вiрмени, греки, росiяни, нiмцi, перси, поляки - всi. Так
сердечно, тихо, журно, задумливо.
"Сiла на калину
Та й стала кувати.
А я, молоденька,
Виходила з хати,
Виходила з хати
Зозулю слухати..."
Пiсня завмирала на останньому словi строфи, й всi чекали якусь мить не
кваплячись, а десь хтось вже розгойдував далi: "
"Ой, ти, зозуленько,
Чого рано ку ш?
Чи ти,зозуленько,
Мо горе чу ш? Ге-е-й!
Чи ж ти, зозуленько,
Мо горе чу ш."
Коли строфу доспiвували укра©нцi, пiдхоплювали вiрмени. Кiнчали цi,
починали греки. Пiсня гойдалася часом годину i нiколи нiкому не набридала.
Такою ж пiснею була ще "Сулiко". © заспiвували вiрмени, а пiдхоплювали
в Андрi вому кутку, й вона розходилась, мов кола на водi, аж поки не
опановувала всю камеру. I так само, як i перша, тихо й задумливо ходила
хвилями, спiвана геть всiма без винятку. Схiдна душевна мелодiя цi ©
пiснi, так як i першо©, полонила душi, наганяла смуток, легеньку журу,
тиху задуму. Пiд цi двi пiснi, як пiд материнську колискову, гарно було
щось робити, думати, дрiмати, мрiяти... i спiвати ©© цiлим недавнiм
ярмарком, що ще перед тим сварився, палахкотiв, а пiд чарами пiснi
переставав тим ярмарком бути. Камера оберталася в якусь схiдну молельню.
Адже вони моляться, цi люди, заплющивши очi, воркочучи всi один мотив, не
порушуючи диного ритму, а якщо в якiмсь кутку й затягувано кiнець, то це
справляло вражiння великого безмежжя, вражiння, що пiсню спiва цiлий
свiт.
Цими пiснями упивався Металiдi. В нього аж сльози стояли на очах, коли
вiн слухав, як спiвала вся камера. Пiд ©хнiм впливом в нього родилась iдея
створити камерний хор. Справжнiй ведикий хор. Захоплений цi ю iде ю, вiн
цiлi днi проводив у другiй, краще забезпеченiй вiд втручання наглядачiв
половинi тихенькi проби. Спiвакiв не бракувало, i справа посувалася
вперед. Минали днi. Приготувавши нарештi репертуар. Металiдi давав
концерт. Як на тюремнi умови, хор його був знаменитий. Та й не тiльки на
тюремнi умови.
Концерт Металiдi давав у другiй половинi камери, а перша вiдiгравала
роль театрально© зали. I наробив Металiдi тим концертом багато клопоту
тюремнiй адмiнiстрацi©. В час, коли вся тюрма вклалася спати i коли
тюремна адмiнiстрацiя найменше сподiвалася чогось подiбного, Металiдi
зiбрав свою капелу в глухiй камерi, договорився, що всi слухають концерт
лежачи, як в першiй, так i в другiй половинi, та що хор теж на випадок
тривоги, ляга собi на пiдлогу й "спить", як нi в чому не бувало. Металiдi
"вдарив" концерт на повен голос. Першою пiснею заспiвали "Закувала та сива
зозуля". Хор спiвав, а на дворi зчинилася бiганина. Вартовi з веж щось
репетували. Хтось тупотiв попiд стiнами вчвал, намагаючись зорi нтуватися,
де саме спiвають. Але спробуй зорi нтуватися, коли спiвають в герметичне
закритiм ковчезi, за вiкнами, "задра ними" залiзними щитами. Андрiй
зателеграфував у нижнi камери, щоб подали сигнал, коли почнеться контроль.
Бiля дверей лежали спецiальнi дозорчi, приклавшись вухом до тих дверей.
Все було забезпечено. Нижчi камери теж чули концерт i напевно там шалено
потiшалися. Концерт гримiв на славу. Коронним номером був "Iнтернацiонал".
Як же ж вiн звучав в таких обставинах, цей задрипаний, заяложений
"Iнтернацiонал"! Металiдi, звичайно, на це не розраховував. А це була
зовсiм iнша пiсня, грiзна, з зовсiм iншим змiстом, нiби проречиста,
символiчна i... контрреволюцiйна. Так-так, контрреволюцiйна, хоч нiхто в
нiй не змiняв анi слова.
"Ми всiх катiв зiтрем на порох!
Повстань же, вiйсько злидарiв..."
Безперечно, що Металiдi взяв його до репертуару не для того, щоб
воскресити, а по простотi душевнiй, розраховуючи, що якщо "всиплеться", то
буде виправдання: вiн спiва не що-небудь, а речi iдеологiчно витриманi,
бо яка ще iдеологiчно витриманiша рiч за "Iнтернацiонал"?
Але "Iнтернацiонал" лишився недоспiваний. Приблизно на половинi з усiх
правих, i лiвих, i нижнiх камер забило тривогу по телеграфу, пiсня враз
згасла, хор вклався на пiдлогу, й всi завмерли в чеканнi, захропли для
проформи. Довго нiкого не було, чути, як грюкали дверi в нижнiх камерах.
Нарештi прийшли до камери ч. I2. Вiдчинилися дверi, i вскочили до камери
сполоханi й заспанi начальники, з самим найстаршим на чолi, з тим
альбiносом.
- Заключонни ! Садiтесь!!!
На цей раз це йому вдалося. Люди звелися, заспано позiхаючи, й
посiдали. Начальство зайшло на середину камери, й почався допит, хто
спiвав. Звичайно, смiшнiшого нiчого арештанти нiколи не чули, такого
щирого здивування треба пошукати... Без сумнiву, начальство бачило, що це
звалище "людiшек" над ним потiша ться, але що воно могло зробити. Таку
саму картину вони здибали в усiх камерах цi © тюрми, пiди ж розбери, хто
саме винен. А в дверях стояв наглядач з числа "найсимпатичнiших" i
"придуркувато" пiдсмiхався. Дивлячись на його мiну, Андрiй збагнув всю
несподiвану генiальнiсть Металiдi вого задуму з тим "Iнтернацiоналом". До
цього наглядача те належно промовило, i тепер вiн мовчав. Вiн, безперечно,
чув, що робиться в його камерi, але удав, що йому зовсiм нiчого не вiдомо,
тим бiльше, що контроль почався знизу, значить, начальство збите з
пантелику грунтовно, а ще тим бiльше, що спiввiдповiдальнiсть пада й на
нього, якщо взнають, як це вiн допустив до такого, чи проспав?! Не чув?!
Адже ж так довго спiвало!
Хористи так "мiцно спали", що, коли начальник зайшов на ©хню половину,
то мусив окремо повторити для них свою милу команду "Заключонни !
Садiтесь!!"
Коли начальство нарештi пiшло геть, пригрозивши, що вся тюрма буде
покарана (тим ствердивши, що ©хнi розшуки скiнчилися пшиком, якщо мають
карати всю тюрму, а не Металiдi з капелою), коли за ними зачинилися дверi,
в камерi довго стояв приглушений смiх. Той смiх урвав наглядач. Вiн
вiдкрив дверi, постояв у них i тихо промовив до лежачих:
- Суккини сини!
Бiльше вiн нiчого не сказав. Загримав замком. Тиша.
- А все-таки вiн симпатяга, цей наглядач, - промовив хтось щиро. - Як
шкода, що вiн не з нами.
Так скiнчився перший концерт Металiдi.
Крiм спiвiв, хлопцi в кутку, якщо не майстрували щось або не вчили з
Гансом нiмецько© мови, цiлими днями грали в шахи, зробивши ©х з
"пластмаси", а дошку накресливши на пiдлозi цвяхом. Таких шахiстiв у
камерi було багато, i це давало змогу улаштовувати навiть турнiри.
Крiм шахiв, шашок та домiно, в камерi була ще низка iнших, спецiально
тюремних iгор, вигадуваних самими в'язнями. Так, наприклад, грали в
розкладання слова - треба було з тих самих лiтер викомбiнувати максимальну
кiлькiсть iнших слiв: або спецiально iменникiв, або прикметникiв, або iмен
знаменитих людей, або географiчних назв тощо. Також гра в вiйськовий флот.
Ця гра поширена на волi серед дiтей, але для арештантiв вона цiлком
годиться, щоб проводити за нею цiлi години. Також креслення та
розгадування шарад. I т. д.
Для всiх таких iгор користалися галошами та шматками скла.
Найбiльш масовою й найбiльш азартною грою була гра в костi на
сiрники... Раз на мiсяць всi, хто мав грошi й не мав заборони вiд слiдчого
користатися ними, дiставали "лавочку". В числi купованих речей були й
сiрники, по кiлька коробочок... До речi, щоб користатися "лавочкою", треба
було мати спецiальний дозвiл слiдчого. Заборона "лавочки" належала до
однi © з форм репресi© проти упертих i непокiрних. Одначе, попри все те, в
камерi було чимало таких, що користалися "лавочкою".
Гепнер i всi троцькiсти (тi, що порозколювались, звичайно), вiрмени,
доктор Петров та iншi набехували сво© торби. Дiставали "лавочку" також тi,
чи© справи були вже позакiнчуванi й пiшли на ОСО або iншу яку "судову"
iнстанцiю. Треба зразу ж вiддати честь прекрасному арештантському
звича вi, вiрнiше, людськiй арештантськiй солiдарностi. Тi, що нiчого не
мали на конто в тюремнiй бухгалтерi© або не мали права користатися
"лавочкою", в цей день теж дещо мали, - було створено спецiальний фонд, i
в той фонд кожен, хто одержав "лавочку", мусив дещо покласти вiд сво©х
благ. А дехто просто брав одного або й двох сво©х колег на утримання,
подiляючись з ними в мiру сво © щедростi. Найголовнiшим у "лавочцi" були
цигарки й махорка. Це те, що робило отримання "лавочки" величезною
загальнокамерною подi ю. Бувало й так, що одна камера отримала лавочку, а
друга - нi, тодi цiй останнiй удiлявся кредит. Йшлося про куриво. Якщо
дванадцята камера не дiстала "лавочки", а хотiла курити й не мала чого,
нижня ж камера "лавочку" одержала, тодi по телеграфу укладався договiр,
згiдно з яким нижня камера позичала горiшнiй 340 штук цигарок (усiм по
цигарцi). Для цього горiшня камера спускала вниз на шнурку у вiкно, в
щiлину помежи щитком i стiною, вузесенькi торбиночки, поклавши туди шматок
мила абощо, щоб тягнуло, i такi торбиночки опинялися в щитку нижньо©
камери, де на них вже полювали. В тi торбиночки вкладалася позика, й вони
тим же шляхом мандрували нагору. Така процедура - це було дiлом цiло©
камери. Однi телеграфували, другi сукали з розпущених шкарпеток шнури й,
припасувавши торбиночки, опускали ©х, третi вартували бiля дверей,
четвертi робили "шум" - спiвали, сварились, товпилися по всiй камерi,
маскуючи диверсiю, а всi дивилися на тих, що сидiли бiля вiкна, як
рибалки, тримаючись за шнурки, - "чи не сiпа "? Це було хвилююче
священнодiйство. Нарештi знизу подавали сигнал "Пiдiймай", за шнурок щось
"сiпало" знизу, й "рибалки" обережненько тягли свою "рибку". Знизу
вартовому тяжко було вгледiти, як та торбиночка повзе по стiнi, бо тi, що
вигадали проклятi щитки, не врахували тако© процедури, i, коли дивитися
знизу, то щиток покрива щиток, i нiчого не видно, нiяко© стiни. Тi, що
вигадали щитки, були дiалектиками, одначе, подолавши проблему затемнення
свiту, не змогли подолати iстини, яку самi i сповiдували, а саме, що все
ма в собi власне заперечення. Щитки були проклятi, але вони ж були й
благословеннi, якщо йшлося про позичання курива. В такий спосiб цигарки
позичалися, в такий i вiддавалися. Такi цигарки були найсмачнiшi, особливо
коли перед тим камера не курила вже кiлька днiв, починала крутити вату або
кору з тих щиткiв, якi були не залiзнi, а збитi з соснових дощок, - така
кора тоненько настругувалася скельцем, потiм розколювалась люлька чи
чубук, вибиралася вся частина просякнутого нiкотином, намочувалась в ча©,
а тодi в тiм насто© квасилось кору, просушувалось i курилось. Позиченi
цигарки були, як манна з неба, й цiла камера раювала, курячи жадiбно кожен
свою цигарку та все зберiгаючи "сорок", "двадцять", "десять", аж до нуля.
Пiсля отримання "лавочки" в камерi було що курити. Кожен з покупцiв
найбiльше брав цигарок та махорки. Лише, на жаль, нiколи не виправдувались
сподiвання, що з отриманням цигарок буде ще й на чому писати. Гай-гай!
Бiднi тi цигарки. Перше нiж потрапити до камери, вони зазнавали вiд
продавця тяжко© екзекуцi© - вiн обдирав геть оболонку, брав усi цигарки в
жменю, а тодi великими ножицями обрiзав геть мундштуки майже при самiм
тютюнi i так вкидав "покупцевi" в торбу. Так що в'язневi дiставалися
замiсть цигарок коротюнькi сигарети i писати було зовсiм нi на чому.
Махорку видавано теж без оболонки, висипаючи ©© в торби.
Кожного разу пiсля отримання "лавочки" камерний розпорядок дещо
мiнявся: камера цiлi днi бавилася грою в костi на сiрники, у вислiдi яко©
утворювалися "сiрниковi королi". "Король" ставав власником усiх сiрникiв у
камерi. Королював кiлька годин - рiвно до початку ново© гри, а потiм
банкрутував на користь щасливiшого... I бавились це не кримiнальнi "урки",
а люди iнтелiгентнi, з вищою освiтою.
"Чи чу ш. Аби не збожеволiти!" - умотивував цю свою поведiнку котрийсь
з iнженерiв чи професорiв. I вiн мав рацiю.
Коли вони бували на прогулянцi, вони бачили горiшнi поверхи тюремно©
лiкарнi, куди немало вже помандрувало ©хнiх товаришiв, помiшавшись розумом
вiд тортур, вiд безкiнечних дум, вiд умлiвання серцем, вiд одчаю. З
телеграфа знали про трагiчнi випадки в iнших камерах, коли людина нагло
почина битись головою об стiну, стерявшись нарештi вiд нестерпно©
депресi©. А скiлькох з числа мешканцiв камери ч.12 чека ще така сама
перспектива?! А раз iз трiйникiв передали тривожну, хвилюючу новину:
стояло: "В справi громадянина Чумака Андрiя" i ще щось. В очах Андрi вi
все стрибало, серце калатало шалено, i вiн не мiг опанувати себе, хотiв
прочитати щось i не мiг, страшенно квапився, в вiччю рябiло. Вiн з одча м
опустив пiднятi сторiнки й уперся хоробливим зором у пiдпис -
"Катерина Бойко".
А нижче другою рукою було пiдписано:
"Начальник Н-ського райвiддiлу НКВД, майор О. Сафигiн". I ще щось...
Це тривало мить, блискавичну мить. За дверима почулися кроки й Андрiй
вiдслонився вiд столу. У вiччю крутився пiдпис "Катерина Бойко". Такий
знайомий пiдпис, такий знайомий почерк! I, зда ться, перед тим "Секретар
райвiддiлу НКВД". Зда ться. Тiльки тепер Андрiй збагнув, що не роздивився,
як не роздивився, якою саме рукою написано на самiм початку "В справi
громадянина Андрiя Чумака". Вiн би хотiв, щоб не тi ю! Все-таки якась
щiлина для серця. Але, зда ться, тi ю ж. А може, не тi ю. Лише однаковими
чорнилами. Нi, не тi ю! Ах, чом вiн не роздивився! Так от чому такий
певний Сафигiн! От що вiн мав на увазi й тодi показував!..
За стiл зайшов Донець i, хитро мружачись, сiв i наставився на Андрiя.
Зда ться, дивився й намагався вгадати "Читав чи не читав?" "Читав," -
зробив висновок i тонко посмiхався.
- Ну, як? - запитав Донець Андрiя. - Що ви скажете на мо© останнi
слова?
В горлi Андрi вi пересохло. Вiн нiчого не мiг вимовити та й не хотiв
говорити, щоб не зрадити свого хвилювання.
Донець стукав задумливо олiвцем по столу, а Андрiй помалу приходив до
пам'ятi.
- Слухайте, - видавив Андрiй хрипко, намагаючись бути цiлком байдужим:
- Я пiдпишу "двохсотку", лиш дайте на пiдставi закону ознайомитися з
"Дiлом".
Донець нiчого не вiдповiв, склав, позiхаючи, "дiло" й засунув його в
портфель. Одягнув шинелю, що висiла на бильцi стiльця. Застебнувся на всi
гаплички, а вже надягаючи рукавички, кинув недбало:
- Встигнете. Для того щоб вам ознайомитися з дiлом, треба жити зi мною
в дружбi. Ясно? Ось над цим ви й подумайте. Ну-с, - затримався слiдчий на
хвильку в дверях. - Ви зараз пiдете до камери. Але не надовго. Чу те? Н е
н а д о в г о. Думайте i добре думайте. I пам'ятайте - чим ви будете
упертiшi, тим гiрше буде для вас. Адь ... Гм, вам, зда ться, там добре
сидиться i нiколи думати? - додав вiн iронiчно, - ножики та люлечки
робите... Ха-ха-ха... Ну, робiть, робiть... На свою бiду...
I щез.
Увiйшло дво вартових i забрали Андрiя. Останнiх слiв слiдчого вiн так
i не чув до пуття.
Ах, що б вiн дав, щоб ще хоч кра чком ока побачити те "Дiло". Хоч тi
аркушi самi! Ще раз роздивитися той пiдпис - "Катерина Бойко".
"Катерина Бойко!"
"Так от до чого був той сон!"
В камерi Андрiй лежав цiлими годинами й все те саме повертав у'мiзку -
"Так от до чого був той сон!" - "Катерина Бойко!" Та все не мiг прийти до
пам'ятi. I помалу в нiм пiдiймалася божевiльна хвиля. Повертаючись знов i
знов до того iменi, вiн дедалi бiльше починав несамовитiтити. I по крихтi,
по цеглиночцi, по краплi в ньому наростав i оформлювався дикий план.
Дикий. Але конечний, неминучий, коли йшлося про свою честь i про честь
братiв, про матiр, про сестру, про всiх оцих, що в камерi, в тюрмi, в усiх
тюрмах. Вiн все питав себе, чи ма вiн право, i вiдповiдав, зцiплюючи
зуби: "Так!" Вiн вирiшив ©© завербувати. Завербувати. Це найвiрнiший
спосiб паралiзувати... провокатора. Боже, як те слово може повертатися в
мiзку! Вiн його поверта крiзь пекучi сльози - "провокатора". Це Катерина?
Це про Катерину?! Господи! Але вiн зцiплю зуби й iде далi, розробляючи
дикий план. Завербувати, вкинути в от таке пекло та й хай тодi "пише", i
хай тодi оцiнить, що таке дружба, що таке страждання, хай тодi зiйде
кров'ю, й сльозами, й пекельним криком розпачу й каяття. Нехай!.. Хвилi
Ворскли, й мiсячнi ночi, i мрi©, й акорди Бетховена заливають душу всумiш
iз сльозами, i вiн геть руйну весь свiй несамовитий план... Але згаду
про братiв i знову по цеглинi збира той план, уперто, понуро. По цеглинi
вiн склада ться все чiткiший, все логiчнiший, все викiнченiший.
Диявольський план. Але вiрний. дино вiрний. З провокатором, як з
провокатором, - найкраще його паралiзувати - це переставити з однi ©
площини в другу, вирiвняти шанси, обтяти йому крила й пiдставити його пiд
iспит, якого вiн не витрима й злама ться - i сам все почне заперечувати
або скона геть. Туди йому й дорога...
Час летить, але Андрiй його не вiдчува . Вiн "дума ". Слiдчий радив
думати, i от вiн дума . Втратив апетит i сон. "Дума ". Закинув сво© лекцi©
й дiвочу голiвку геть, не гра в шахи, не чу розмов - кипить серцем,
аж-но воно йому почина болiти, немов напухло, й дума .
Так мина день i другий, i вiн уже не кипить серцем, вiн понуро й
методично розробля план. I той план вже оформився, лиш, не кваплячись,
вiн переробля деякi деталi в ньому. I вiн його здiйснить у першу ж
зустрiч iз сво©ми варварами. Вiн складе свiдчення, дине сво свiдчення,
пiсля якого... I вiн вже злобно смiявся. "Пише". От подивимось. Вiн все
наново проаналiзовував, як могло потрапити Катеринине iм'я пiд тi
шпаргали, й доходив висновку знов i знов, що воно потрапило туди з добро©
волi й охоти, коли пiд ним сто©ть ще й пiдпис начальника райвiддiлу, того
делiкатного аматора мисливства Сафигiна.
Андрi вим настро м особливо переймався Сашко. Вiн був теж понурий.
Другого дня увечерi вони лежали з Миколою й штурманом бiля сво © стiни, i
Микола задихався вiд браку повiтря. Надворi вже було холодно, й вiкна весь
час були зачиненi, бо тi, що пiд ними лежали, вважали тi вiкна сво ю
власнiстю й не зважали нi на чи© благання, щоб вiдчинити вiкна й впустити
повiтря. З них самих буде цiлком досить того повiтря, що просотувалось
крiзь щiлини й спадало ©м на голови струмками, але деякi й тi щiлини
намагалися позатикати - "холодно", а вiдiйти вiд вiкна на час, поки
провiтриться камера, вони не хотiли. Насупроти сидiв Iщук i вважав вiкно
за таку ж свою власнiсть, як i тридцять сантиметрiв одмiряно© йому
пiдлоги. Задихаючись, Микола просив вiдчинити вiкно. Де там. Компанiя бiля
протилежно© стiни не хотiла про те й чути. Тодi Микола запропонував
помiнятися мiсцями. Знову спротив, бо ж вiкна дуже вигiднi тим, що на них
можна класти в грати речi, чiпляти торбинки й торби, ставити кухлики. На
причину, що Микола ма хоре горло, нiхто не звертав нiяко© уваги, а Iщук,
той загигикав саркастично: "Як ти хворий, то не сiдай в тюрму". "Ще вiд
повiтря нiхто не вмер, а вiд великого розуму... ги, iнтелiгент!"
- Слухайте, Миколо Володимировичу, - озвався Сашко понуро. - Кого ви
просите? Ви попросiть мене. По тих словах взяв чийсь черевик i спокiйно та
з усього плеча запустив ним в шибу вiкна. Шиба розсипалася на скалки, i в
камеру бурхнуло колюче, свiже повiтря. Зчинився галас, хтось репетував про
карцер, Iщук i Петров зiбралися бiгти до наглядача, шипiли, захлиналися
погрозами, тодi Сашко, лежучи, промовив печально й спокiйно, так само, як
спокiйно запустив черевика:
- В карцерi сидiтиму я. Але ви там запам'ятайте добре, в якому кутку
сто©ть параша! - викликавши тим смiх в Андрiя й штурмана.
Iщук роздумав бiгти до наглядача, доктор Петров теж зупинився на
пiвдорозi i вся буря уляглась. Гловацький же й iншi тiшились i
благословляли Сашкову голову, але не так за повiтря, як за те, що Сашко
так багато наробив скалок зi скла i таких гарних, - ними чудово можна
голитися. Це ж цiла купа прекрасних бритв! Вони ©х визбирували й ховали по
щiлинах та по кутках "про запас".
Одначе дiра в вiкнi якимось чудом заросла скоро ганчiр'ям та торбами, й
повiтря знову не поступало. Нi, з цими "громадянами" дати раду неможливо.
Тут Андрiй згадав про "президiю"... Встав, узяв торбиночку, взяв
Миколинi речi:
- Пiшли!
Штурман, вгадавши Андрi©в намiр, теж звiвся. Звiвся й Сашко, як вiрний
джура. I вони пiшли. Пiшли в другу камеру, переступаючи через людськi
тiла. Прийшли до "президi©", вибираючи найзручнiше мiсце, де було б
найбiльше свiжого повiтря. Ось тут, бiля вiкна.
В "президi©" зчинився галас. "Комiтет не журись" - славний Хорошун,
некоронований король камери, голова "президi©" - вибухнув, як вулкан, а за
ним всi його "корiшки". Але на них нiхто з чотирьох не звернув уваги.
Микола був почав говорити, Сашко закипiв, але ©х зупинив штурман - "Сашку,
Миколо, покиньте, заждiть-но". Вiн вибрав мiсце - ось тут, о. Ану чи© це
речi - здай вправо. Нiхто не рушився, лише стояв галас. Штурман
випростався, сапнув повiтря на всi сво© широченнi грудища, помовчав, а
тодi промовив тихим голосом:
- Ану здай направо!
"Кровавая пiща" мав занадто грiзну моряцьку славу, щоб слова лишились
без вислiду - пiдкоряючись тому тихому голосовi, ближчi хутенько здали
вправо, i хлопцi, посмiхаючись поклали сво© манатки на пiдлогу бiля вiкна,
не звертаючи уваги, що на них ззаду насiда Хорошун з компанi ю. - "Ех, що
там! - кричав Хорошун вже. - В морду! В морду ©х! Дайош! Ану, братва!
Ех!.."
Тут штурман обернувся лицем до отамана й, не моргаючи оком, помалу
почав насуватися на нього голими грудима з чорним орлом, а до друзiв
кивнув коротко:
"Лежiть, хлопцi. Я от зараз з ним поговорю". Сашко дивився захоплено на
штурмана i аж тремтiв увесь, як живе срiбло, вiд войовничого азарту, але
наказ наказ. Андрi вi було дуже цiкаво, як штурман "говоритиме" з
"Комiтетом не журись".
Хорошун поперхнувся на пiвсловi й втратив чомусь охоту "говорити". Вiн
вiдступав задки перед чорним орлом, а штурман мовчки ним насувався.
Задкуючи, Хорошун дiйшов до свого мiсця.
- Сiдай, - запропонував штурман чемно. Хорошун покiрно сiв. Штурман
подивився ще якусь мить на нього згори й вернувся до хлопцiв. Дискусiю
було вичерпано без зайвих слiв. Сашко, наслiдуючи штурмана, пiдiйшов до
чекiста, оглянув його з безподiбним презирством i теж мовчки вернувся до
компанi©.
Сидите тут, як пани, а люди душаться, - промовив штурман примирливо до
сусiд, зручно вкладаючись. Нiхто вже йому не перечив. Симпатi© всi ©
камери були по йому боцi, бо досi "диктатура" Хорошуна не одному давалась
взнаки, i нiхто з ним не встрявав у "дискусiю", якщо не хотiв, щоб йому
було звернуто щелепу.
Камерi цей епiзод рiшуче сподобався.
На новому мiсцi хлопцi почувалися так, неначе вилiзли з чорно© нори на
свiтло денне. Бiля них було вiкно, у вiкнi над щитком було видно латку
неба, i вони тим вiкном завiдували: хотiли - вiдчиняли, хотiли - нi. Але
вони його весь час тримали вiдчиненим. Тут же в кутку сидiв старий Андрi©в
знайомий Руденко, i вони вчотирьох склали добру товариську групу. Перед
ними лежала цiла камера, ген просто дверi, - все ©м було видно i все добре
чути. Тут же недалеко лежав Юлiй Романович Гепнер, i з ним можна було
вести цiкавi дискусi©, що й робив Микола, ганяючи цього професора
марксизму-ленiнiзму й дiалектичного матерiалiзму на кордi, тонко
потiшаючись з його трагедi©. Вiн став жертвою витвору власно© доктрини,
жерцем яко© був, якiй так багато й так вiддано служив. - Iнодi в розмову
встрявав штурман, iнодi секретар райпарткому Руденко, але взагалi вони
мали бiльш цiкавi розваги, анiж дискусi© з Гепнером. Вони спiвали. Чорт з
ним, з тим дiалектичним матерiалiзмом, навiть з дотепним штурмановим
жартом, про те, що ця камера, ця тюрма i всi iншi тюрми, вся ця
приголомшуюча " жовська" епопея - це нiщо iнше, як доказ, що процес
дiйшов д i а л е к т и ч н о г о з а п е р е ч е н н я. Процес реалiзацi©
Марксово© доктрини. I бiдний Гепнер не мiг цього спростувати, бо не мiг
перекреслити сво © власно© трагедi©.
Хлопцi спiвали. Полягавши на спини i махнувши рукою на все, вони цiлими
годинами спiвали пiсень. Вони розучували багато нових, маючи за диригента
й навчителя Миколу, що, здавалось, знав ©х незчисленну кiлькiсть.
Найцiкавiшою була пiсня "Попiд га м шлях-дорiженька". Широка степова пiсня
- пiсня про трьох братiв. Вони ©© спiвали, як справжнi степовики, а камера
слухала.
Також гарною була пiсня "Зелений гай, пахуче поле". Одного разу пiсля
вечiрньо© перевiрки, пiсля укладки спати вони спiвали цю пiсню. Камера
лежала покотом i, здавалось, спала. Спала. Хлопцi теж лежали, але сон ©х
не брав. Десь опiвночi вони тихенько-тихенько заспiвали цю пiсню. Вони
спiвали про тюрму, про сон у нiй, про кохання, про волю, про матiр, що
сохне, сина ждучи, про змучену сестру... Пiсня стелилася над сонним
звалищем, i наглядач, мабуть, чув, але не мiг збагнути, хто ж спiва , бо
всi лежали нерухомо, а може й сам заслухався. Пiсня бринiла, як сон, над
сонними людьми, в тяжкiй задусi, в чаду махоркового диму, що мрiйно
стелився помiж стелею й сонним звалищем, як веснянi хмарки над степом, над
тим "пахучим полем", як марево над чорними рiллями... Ось мати старенька,
нездужаючи, вста в тому маревi, в саду вишневому, а за тим маревом сина
не видно. А син спiва тихесенько пiсню про не© за темними мурами, i
журиться тяжко, i туга бринить в кожному словi, в тихому шепотi... Пiсня в
чотири голоси... Вона плава по камерi... Нарештi затиха , затиха ... I в
кiнцi зрина болючим акордом, щоб уже зовсiм урватись:
"Поблiдло личко, згасли очi,
Надiя вмерла, стан зiгнувсь...
I я заплакав опiвночi...
I, тяжко плачучи,
проснувсь".
Пiсня завмерла. Тиша. Тиша гробова, мертва. I раптом цiла камера
почина хлипати. Сонна камера зiходить наглим плачем.
"I я заплакав опiвночi..."
Гарна пiсня й iнша, про зозулю.
Коли хлопцi ©© заспiвували, ©© пiдхоплювала вся камера й тихенько
починала розгойдувати - одна й друга половина, всi триста сорок чоловiк.
Вони щось шили, робили люльки, малювали, грали в шахи й спiвали ©©, ту
пiсню, з таким розлогим ритмом, з такими гойдливими сердечними словами.
"Ле-тi-ла зо-зу-у-ля-а,
З по-ля на до-ли-и-ну-у,
З по-ля на до-ли-и-ну-у,
Сiла на ка-ли-ну, - е-е - Гей!
З поля на до-ли-и-ну..."
Пiсня перекочувалась, як лагiдна хвиля, з кiнця в кiнець камери,
заходила в дверi до друго© половини й верталася звiдти, - ходила по всiх
усюдах, то завмираючи в одному кiнцi, то пiдносячись в другому. © спiвали
всi - укра©нцi, вiрмени, греки, росiяни, нiмцi, перси, поляки - всi. Так
сердечно, тихо, журно, задумливо.
"Сiла на калину
Та й стала кувати.
А я, молоденька,
Виходила з хати,
Виходила з хати
Зозулю слухати..."
Пiсня завмирала на останньому словi строфи, й всi чекали якусь мить не
кваплячись, а десь хтось вже розгойдував далi: "
"Ой, ти, зозуленько,
Чого рано ку ш?
Чи ти,зозуленько,
Мо горе чу ш? Ге-е-й!
Чи ж ти, зозуленько,
Мо горе чу ш."
Коли строфу доспiвували укра©нцi, пiдхоплювали вiрмени. Кiнчали цi,
починали греки. Пiсня гойдалася часом годину i нiколи нiкому не набридала.
Такою ж пiснею була ще "Сулiко". © заспiвували вiрмени, а пiдхоплювали
в Андрi вому кутку, й вона розходилась, мов кола на водi, аж поки не
опановувала всю камеру. I так само, як i перша, тихо й задумливо ходила
хвилями, спiвана геть всiма без винятку. Схiдна душевна мелодiя цi ©
пiснi, так як i першо©, полонила душi, наганяла смуток, легеньку журу,
тиху задуму. Пiд цi двi пiснi, як пiд материнську колискову, гарно було
щось робити, думати, дрiмати, мрiяти... i спiвати ©© цiлим недавнiм
ярмарком, що ще перед тим сварився, палахкотiв, а пiд чарами пiснi
переставав тим ярмарком бути. Камера оберталася в якусь схiдну молельню.
Адже вони моляться, цi люди, заплющивши очi, воркочучи всi один мотив, не
порушуючи диного ритму, а якщо в якiмсь кутку й затягувано кiнець, то це
справляло вражiння великого безмежжя, вражiння, що пiсню спiва цiлий
свiт.
Цими пiснями упивався Металiдi. В нього аж сльози стояли на очах, коли
вiн слухав, як спiвала вся камера. Пiд ©хнiм впливом в нього родилась iдея
створити камерний хор. Справжнiй ведикий хор. Захоплений цi ю iде ю, вiн
цiлi днi проводив у другiй, краще забезпеченiй вiд втручання наглядачiв
половинi тихенькi проби. Спiвакiв не бракувало, i справа посувалася
вперед. Минали днi. Приготувавши нарештi репертуар. Металiдi давав
концерт. Як на тюремнi умови, хор його був знаменитий. Та й не тiльки на
тюремнi умови.
Концерт Металiдi давав у другiй половинi камери, а перша вiдiгравала
роль театрально© зали. I наробив Металiдi тим концертом багато клопоту
тюремнiй адмiнiстрацi©. В час, коли вся тюрма вклалася спати i коли
тюремна адмiнiстрацiя найменше сподiвалася чогось подiбного, Металiдi
зiбрав свою капелу в глухiй камерi, договорився, що всi слухають концерт
лежачи, як в першiй, так i в другiй половинi, та що хор теж на випадок
тривоги, ляга собi на пiдлогу й "спить", як нi в чому не бувало. Металiдi
"вдарив" концерт на повен голос. Першою пiснею заспiвали "Закувала та сива
зозуля". Хор спiвав, а на дворi зчинилася бiганина. Вартовi з веж щось
репетували. Хтось тупотiв попiд стiнами вчвал, намагаючись зорi нтуватися,
де саме спiвають. Але спробуй зорi нтуватися, коли спiвають в герметичне
закритiм ковчезi, за вiкнами, "задра ними" залiзними щитами. Андрiй
зателеграфував у нижнi камери, щоб подали сигнал, коли почнеться контроль.
Бiля дверей лежали спецiальнi дозорчi, приклавшись вухом до тих дверей.
Все було забезпечено. Нижчi камери теж чули концерт i напевно там шалено
потiшалися. Концерт гримiв на славу. Коронним номером був "Iнтернацiонал".
Як же ж вiн звучав в таких обставинах, цей задрипаний, заяложений
"Iнтернацiонал"! Металiдi, звичайно, на це не розраховував. А це була
зовсiм iнша пiсня, грiзна, з зовсiм iншим змiстом, нiби проречиста,
символiчна i... контрреволюцiйна. Так-так, контрреволюцiйна, хоч нiхто в
нiй не змiняв анi слова.
"Ми всiх катiв зiтрем на порох!
Повстань же, вiйсько злидарiв..."
Безперечно, що Металiдi взяв його до репертуару не для того, щоб
воскресити, а по простотi душевнiй, розраховуючи, що якщо "всиплеться", то
буде виправдання: вiн спiва не що-небудь, а речi iдеологiчно витриманi,
бо яка ще iдеологiчно витриманiша рiч за "Iнтернацiонал"?
Але "Iнтернацiонал" лишився недоспiваний. Приблизно на половинi з усiх
правих, i лiвих, i нижнiх камер забило тривогу по телеграфу, пiсня враз
згасла, хор вклався на пiдлогу, й всi завмерли в чеканнi, захропли для
проформи. Довго нiкого не було, чути, як грюкали дверi в нижнiх камерах.
Нарештi прийшли до камери ч. I2. Вiдчинилися дверi, i вскочили до камери
сполоханi й заспанi начальники, з самим найстаршим на чолi, з тим
альбiносом.
- Заключонни ! Садiтесь!!!
На цей раз це йому вдалося. Люди звелися, заспано позiхаючи, й
посiдали. Начальство зайшло на середину камери, й почався допит, хто
спiвав. Звичайно, смiшнiшого нiчого арештанти нiколи не чули, такого
щирого здивування треба пошукати... Без сумнiву, начальство бачило, що це
звалище "людiшек" над ним потiша ться, але що воно могло зробити. Таку
саму картину вони здибали в усiх камерах цi © тюрми, пiди ж розбери, хто
саме винен. А в дверях стояв наглядач з числа "найсимпатичнiших" i
"придуркувато" пiдсмiхався. Дивлячись на його мiну, Андрiй збагнув всю
несподiвану генiальнiсть Металiдi вого задуму з тим "Iнтернацiоналом". До
цього наглядача те належно промовило, i тепер вiн мовчав. Вiн, безперечно,
чув, що робиться в його камерi, але удав, що йому зовсiм нiчого не вiдомо,
тим бiльше, що контроль почався знизу, значить, начальство збите з
пантелику грунтовно, а ще тим бiльше, що спiввiдповiдальнiсть пада й на
нього, якщо взнають, як це вiн допустив до такого, чи проспав?! Не чув?!
Адже ж так довго спiвало!
Хористи так "мiцно спали", що, коли начальник зайшов на ©хню половину,
то мусив окремо повторити для них свою милу команду "Заключонни !
Садiтесь!!"
Коли начальство нарештi пiшло геть, пригрозивши, що вся тюрма буде
покарана (тим ствердивши, що ©хнi розшуки скiнчилися пшиком, якщо мають
карати всю тюрму, а не Металiдi з капелою), коли за ними зачинилися дверi,
в камерi довго стояв приглушений смiх. Той смiх урвав наглядач. Вiн
вiдкрив дверi, постояв у них i тихо промовив до лежачих:
- Суккини сини!
Бiльше вiн нiчого не сказав. Загримав замком. Тиша.
- А все-таки вiн симпатяга, цей наглядач, - промовив хтось щиро. - Як
шкода, що вiн не з нами.
Так скiнчився перший концерт Металiдi.
Крiм спiвiв, хлопцi в кутку, якщо не майстрували щось або не вчили з
Гансом нiмецько© мови, цiлими днями грали в шахи, зробивши ©х з
"пластмаси", а дошку накресливши на пiдлозi цвяхом. Таких шахiстiв у
камерi було багато, i це давало змогу улаштовувати навiть турнiри.
Крiм шахiв, шашок та домiно, в камерi була ще низка iнших, спецiально
тюремних iгор, вигадуваних самими в'язнями. Так, наприклад, грали в
розкладання слова - треба було з тих самих лiтер викомбiнувати максимальну
кiлькiсть iнших слiв: або спецiально iменникiв, або прикметникiв, або iмен
знаменитих людей, або географiчних назв тощо. Також гра в вiйськовий флот.
Ця гра поширена на волi серед дiтей, але для арештантiв вона цiлком
годиться, щоб проводити за нею цiлi години. Також креслення та
розгадування шарад. I т. д.
Для всiх таких iгор користалися галошами та шматками скла.
Найбiльш масовою й найбiльш азартною грою була гра в костi на
сiрники... Раз на мiсяць всi, хто мав грошi й не мав заборони вiд слiдчого
користатися ними, дiставали "лавочку". В числi купованих речей були й
сiрники, по кiлька коробочок... До речi, щоб користатися "лавочкою", треба
було мати спецiальний дозвiл слiдчого. Заборона "лавочки" належала до
однi © з форм репресi© проти упертих i непокiрних. Одначе, попри все те, в
камерi було чимало таких, що користалися "лавочкою".
Гепнер i всi троцькiсти (тi, що порозколювались, звичайно), вiрмени,
доктор Петров та iншi набехували сво© торби. Дiставали "лавочку" також тi,
чи© справи були вже позакiнчуванi й пiшли на ОСО або iншу яку "судову"
iнстанцiю. Треба зразу ж вiддати честь прекрасному арештантському
звича вi, вiрнiше, людськiй арештантськiй солiдарностi. Тi, що нiчого не
мали на конто в тюремнiй бухгалтерi© або не мали права користатися
"лавочкою", в цей день теж дещо мали, - було створено спецiальний фонд, i
в той фонд кожен, хто одержав "лавочку", мусив дещо покласти вiд сво©х
благ. А дехто просто брав одного або й двох сво©х колег на утримання,
подiляючись з ними в мiру сво © щедростi. Найголовнiшим у "лавочцi" були
цигарки й махорка. Це те, що робило отримання "лавочки" величезною
загальнокамерною подi ю. Бувало й так, що одна камера отримала лавочку, а
друга - нi, тодi цiй останнiй удiлявся кредит. Йшлося про куриво. Якщо
дванадцята камера не дiстала "лавочки", а хотiла курити й не мала чого,
нижня ж камера "лавочку" одержала, тодi по телеграфу укладався договiр,
згiдно з яким нижня камера позичала горiшнiй 340 штук цигарок (усiм по
цигарцi). Для цього горiшня камера спускала вниз на шнурку у вiкно, в
щiлину помежи щитком i стiною, вузесенькi торбиночки, поклавши туди шматок
мила абощо, щоб тягнуло, i такi торбиночки опинялися в щитку нижньо©
камери, де на них вже полювали. В тi торбиночки вкладалася позика, й вони
тим же шляхом мандрували нагору. Така процедура - це було дiлом цiло©
камери. Однi телеграфували, другi сукали з розпущених шкарпеток шнури й,
припасувавши торбиночки, опускали ©х, третi вартували бiля дверей,
четвертi робили "шум" - спiвали, сварились, товпилися по всiй камерi,
маскуючи диверсiю, а всi дивилися на тих, що сидiли бiля вiкна, як
рибалки, тримаючись за шнурки, - "чи не сiпа "? Це було хвилююче
священнодiйство. Нарештi знизу подавали сигнал "Пiдiймай", за шнурок щось
"сiпало" знизу, й "рибалки" обережненько тягли свою "рибку". Знизу
вартовому тяжко було вгледiти, як та торбиночка повзе по стiнi, бо тi, що
вигадали проклятi щитки, не врахували тако© процедури, i, коли дивитися
знизу, то щиток покрива щиток, i нiчого не видно, нiяко© стiни. Тi, що
вигадали щитки, були дiалектиками, одначе, подолавши проблему затемнення
свiту, не змогли подолати iстини, яку самi i сповiдували, а саме, що все
ма в собi власне заперечення. Щитки були проклятi, але вони ж були й
благословеннi, якщо йшлося про позичання курива. В такий спосiб цигарки
позичалися, в такий i вiддавалися. Такi цигарки були найсмачнiшi, особливо
коли перед тим камера не курила вже кiлька днiв, починала крутити вату або
кору з тих щиткiв, якi були не залiзнi, а збитi з соснових дощок, - така
кора тоненько настругувалася скельцем, потiм розколювалась люлька чи
чубук, вибиралася вся частина просякнутого нiкотином, намочувалась в ча©,
а тодi в тiм насто© квасилось кору, просушувалось i курилось. Позиченi
цигарки були, як манна з неба, й цiла камера раювала, курячи жадiбно кожен
свою цигарку та все зберiгаючи "сорок", "двадцять", "десять", аж до нуля.
Пiсля отримання "лавочки" в камерi було що курити. Кожен з покупцiв
найбiльше брав цигарок та махорки. Лише, на жаль, нiколи не виправдувались
сподiвання, що з отриманням цигарок буде ще й на чому писати. Гай-гай!
Бiднi тi цигарки. Перше нiж потрапити до камери, вони зазнавали вiд
продавця тяжко© екзекуцi© - вiн обдирав геть оболонку, брав усi цигарки в
жменю, а тодi великими ножицями обрiзав геть мундштуки майже при самiм
тютюнi i так вкидав "покупцевi" в торбу. Так що в'язневi дiставалися
замiсть цигарок коротюнькi сигарети i писати було зовсiм нi на чому.
Махорку видавано теж без оболонки, висипаючи ©© в торби.
Кожного разу пiсля отримання "лавочки" камерний розпорядок дещо
мiнявся: камера цiлi днi бавилася грою в костi на сiрники, у вислiдi яко©
утворювалися "сiрниковi королi". "Король" ставав власником усiх сiрникiв у
камерi. Королював кiлька годин - рiвно до початку ново© гри, а потiм
банкрутував на користь щасливiшого... I бавились це не кримiнальнi "урки",
а люди iнтелiгентнi, з вищою освiтою.
"Чи чу ш. Аби не збожеволiти!" - умотивував цю свою поведiнку котрийсь
з iнженерiв чи професорiв. I вiн мав рацiю.
Коли вони бували на прогулянцi, вони бачили горiшнi поверхи тюремно©
лiкарнi, куди немало вже помандрувало ©хнiх товаришiв, помiшавшись розумом
вiд тортур, вiд безкiнечних дум, вiд умлiвання серцем, вiд одчаю. З
телеграфа знали про трагiчнi випадки в iнших камерах, коли людина нагло
почина битись головою об стiну, стерявшись нарештi вiд нестерпно©
депресi©. А скiлькох з числа мешканцiв камери ч.12 чека ще така сама
перспектива?! А раз iз трiйникiв передали тривожну, хвилюючу новину: