Багряний I. Сад гетсиманський

щось зробив, комусь там щось зiпсував, у тих, що так його ощасливили разом
з батьками). Термiну не добув i втiк. Пройшов "Крим, i Рим, i Сибiр без
палки". Був на конi й пiд конем (здебiльшого пiд конем!), був у вагонах i
пiд вагонами (здебiльшого пiд вагонами!) - бiгав, як здичавiлий,
зацькований пес. Навчився красти i бити в щелепи, не роздумуючи довго, в
боротьбi за сво iснування. Нарештi приплентався до свого села, на рiдне
попелище, в на©внiй вiрi, що люди ж мають, нарештi, добре серце, й його
пожалують i дадуть бодай якийсь притулок i змогу стати порядним чоловiком,
"вийти в люди". Вiн страшенно хотiв учитись. Вiн хотiв стати "порядним
чоловiком", а не зацькованим, чорним, як сажа, ззовнi й зсередини
"суспiльним покидьком". Приплентався до села... Але в селi тi, хто мав на
совiстi його батькiв i його сирiтство, злякалися його появи й, не вiрячи,
що з Саньком може дати раду Соввлада, вирiшили самi його злiквiдувати.
Тодi Санько дiстав обрiзана й iнакше не тинявся по загеттю навколо рiдного
попелища, як тiльки з обрiзаном за пасом. Якщо його хотять злiквiдувати,
то вiн хоче взяти за це "пiдходящу цiну". З тим обрiзаном нарештi й
пiймала його мiсцева мiлiцiя при спiвучастi районового НКВД. I тепер
Саньковi "пришили" справу вже iншу. Ранiше вiн був кримiнальний, а
вiдтепер став полiтичний. Йому "пришили" терор. А речовий доказ був при
Саньковi, за пасом!.. I тепер от Санько сидить, як терорист. I то
справжнiй терорист! "Якби я ©х тодi зустрiв, гадiв, - натяка вiн на тих,
що його хотiли знищити, - я б ©х вибив до ноги!" Про це Санько заявив i
слiдчому в на©внiй вiрi, що на свiтi ще десь iсну правда i що та правда
на його боцi, це мусить бути ясно всiм слiдчим. Романтична ж пригода
Санька зводиться до того, що його полюбила дiвчина, така ж, як i вiн,
нещасна, i вони подружилися. Це було дуже коротко. Тепер вона десь
лишилася (невiдомо де) й ма дитину. Санько ©© вважа за жiнку, а ©©
дитину за свого синка i, натикаючись на цю згадку, зворушливо намага ться
моментально перескочити на якусь iншу тему.
Такий от Санько. Але це ще не весь Санько. Вiн помалу розкрива ться
перед Андрi м, деталь по деталi, день вiд дня, виявляючи часом зовсiм
непередбаченi сво© риси.
От Санько сидить i, тримаючи списану i роглiфами галошу, дивиться в
нiкуди, про щось мрi ... Потiм зiтха :
- Миколо Володимировичу! - (це до Миколи) - Коли б уже швидше дробi!
Давайте вже вчити дробi!..
- Помалу, помалу, Саньку! Встигнеш.
Але Саньковi нетерпеливиться. Йому зда ться, що навчання посува ться
дуже поволi, хоч вiн вчиться цiлiсiнькi днi i за короткий час доганя те,
що люди добувають роками. Та йому цього мало. Його жадоба збiльшу ться в
мiру того, як та мницi грамоти розкриваються перед ним. Вiн бачить, що
багато втратив у життi, й тепер хоче одним стрибком все догнати. Вiн хоче
бути людиною.
Санько мрi :
- Ех, як я нарештi стану письменним... Та як вивчу всю арифметику, а
особливо як вивчу дробi!!
- То й що?
Санько трохи нiяковi . Вiн хоче приховати свою душу, що так зрадливо
рветься назовнi, показуючи його отакого здоровила розмрiяним дiтлахом. Вiн
дума хвилинку, хмурить брови й серйозно, нiби захоплено, каже:
- Та як влаштуюсь у банку...
- I?
- Та як зроблюся касиром...
- Ну й?..
- Та (Санько хижо поверта очима) - тисяч сорок отак "кирк!" -Це "кирк"
Санько робить крiзь зуби, якось самою горлянкою й допомага рукою,
показуючи, як то вiн загребе сорок тисяч... Це виходить дуже картинно, але
Санько бреше. Вiн зовсiм не про сорок тисяч дума , це вiн кле©ть дурня,
маскуючи свою таку непристойну дiтвацьку розмрiянiсть. Всi, хто чув,
смiються та додають сво© поради, прийнявши Санькову "мрiю" за чисту
монету, а Саньковi цього й треба. Яке кому дiло до того, що Санько до
болю, до крику хоче бути порядною й розумною, вченою людиною. Це його -
Санькова - iнтимна справа. Всiм iншим до того зась.
Часом Санько задуму ться без причини, сидить понурий i нiчого не каже.
Вiн над чимсь тяжко дума , прислухаючись до гомону в камерi. I от одного
разу, коли в камерi панував смуток, коли найвiдчутнiшими були розмови та
скарги на те, що от "сиджу невинний, потерпаю несправедливо", а на Львова
особливо напав психоз мученика й вiн погойдувався, стоячи, та все зiтхав
"О, аве, Цезар! морiтурi те салютант!", Санько те все слухав i сидiв
понуро задуманий, Андрiй пiдвiв очi на Санькове обличчя. Воно було не то
сумне, не то зле. Зустрiвшись поглядом з Андрi вими очима, Санько зiтхнув.
Вiн прочитав в Андрi вих очах нiме запитання й помалу, зi щирим смутком, а
водночас iз злою iронi ю промовив:
- Ех, Андрiю Яковичу!.. Отак як я подивлюся - виходить, що всi тут
сидять безневинно... Тiльки ми з вами сидимо правильно, тiльки нас дво ,
та й то один тьомний, як черевик, та ще отой штурман наш... А iншi -
безневинно... (Санько рипить зубами) - Сволота!..
Хто "сволота" - невiдомо. Але Санько задовольня Андрi ву мовчазну
цiкавiсть, продовжуючи химерний хiд сво © думки, - химерний i
несподiваний:
- Отой он сучий син божиться, що вiн нiчого не зробив, лише сказав, що
"жити стало тяжко", та й то не сказав, а просюсюкав тихесенько i зразу ж
покаявся. А все ж - посадили... I правильно зробили (визвiрився раптом
Санько нi до кого)! Правильно зробили! Якщо вiн тiльки й спромiгся за все
життя лиш тихенько соплю пустити, то його обов'язково треба посадити. I
давати "кундi-бундi". Вчити падл ца! Щоб не соплi, а (озирнувся) кулi щоб
пускав у хiд, та й без промаху. Дурак!..
Павза. Санько, вiдсапнувшись, веде далi:
- I жiнок саджають... "По д лу мужа"... Ха! Та за таких "мужiв", прости
господи, мучити бiдних жiнок - це аже зовсiм!! За таке барахло?! Вони не
вартi того. I хiба ж тi главковерхи згори не бачать, що вони не вартi, що
це барахло?!
Помовчавши, Санько закiнчив свою тираду вже й зовсiм несподiваним ходом
думки.
- Ех-хе-хе-хе, - зiтхнув Санько раптом з безподiбним сарказмом, - нi,
таки я бачу, що всi тут сидять правильно, тiльки ми потрапили даремно... А
я, так i зовсiм чортзна чого... Ех, якби менi науки трохи! Бiда, що я
тьомний, як черевик. Я пiшов би в слiдчi i з цi © худоби поробив би
людей!! Поробив би!..
Андрi вi стало раптом страшно. Вiн згадав Донця, й комашки побiгли йому
поза шкiрою. Яка разюча тотожнiсть в словах його й в словах оцих
Санькових! А що як?.. Боже, який же вiн тодi останнiй хам i негiдник, якщо
в душi Донця була хоч половина Санька! Яку безмежну пiдлiсть вiн
устругнув.
Вiд цього Андрiй втратив спокiй i почувався мерзко-премерзко. Добре,
якщо Донець звичайний хам i тiльки. А як нi?... Га? То тодi що?.. I Андрiй
не мiг собi вибачити, що так поквапився. Зрештою, треба було його якось
iнакше б позбутися, анiж ставати на такий шлях. Але знову, як?..
Може, Донець був не вартий стiлькох дум, може, вiн звичайний служака,
але Андрi ва душа повстала проти такого способу розправи з людиною, в якiй
"може, хоч маленька iскорка вiд отакого Санька". Перед тi ю душею
невiдступне вставало оте "А що, як ?.."
Пiсля знаменито© Саньково© тиради "на полiтичну тему" та пiсля
спiвставлення ©© з тим, що чув у кабiнетi слiдчого, Андрi вi починало
здаватися, що вся ця сатанинська "фабрика-кухня" не такою одноцiльною й
простою, як зда ться на перший погляд, що скритi пружини в нiй рiзнодiючi
й страшенно переплутанi i годi в тому розiбратися. В кожнiм разi його
вибрик з Донцем почав все бiльше видаватися найганебнiшим вчинком всього
його життя.
Особливо це вражiння пiдсилилося, коли вiн несподiвано зустрiвся з
Донцем, вже в'язнем. Це сталося приблизно через тиждень. Андрiя взяли були
на допит i, накрутивши нерви, того ж вечора привезли назад. Ранiше нiж
вiдвести в'язня до камери, його тримають якийсь час у тюремнiй
вартiвнi-канцелярi©, де ре струють та виписують ордери на "людiшек". Тут
за спецiальною загорожею Андрiй i чекав з групою таких, як сам, привезених
в однiм "воронi"... Саме в цiм мiсцi часом лама ться вся конспiрацiя
слiдчого апарату, бо тюремним чиновникам байдуже до всього, вони роблять
сво дiло, а так як з людьми завiзно, то, хто там ще думатиме тут про
тонкощi конспiрацi© - "Все одно ж все це пiде на мило"! I от за ту
загорожу завели другу групу з кiлькох чоловiк. А в тiй групi був Донець.
Вони зустрiлися... Розгнiваний перед тим на Раднаркомiвськiй, з
накрученими нервами, Андрiй забув про недавнi викиди сумлiння й зловтiшне
посмiхнувся, побачивши Донця.
- А-а!.. Ну як? - промовив Андрiй саркастично. - Ма ш нагоду пиляти
грати... Будь ласка...
Донець дивився на нього якийсь час мовчки, пильно, а тодi промовив
тихо:
- Ех, ти!.. - Але це без злоби, а з якимсь чудним виразом.
Бiльше вони не встигли нiчого один одному сказати, ©х розвели, але те
"ех, ти!" лишилося на Андрi вi, як болючий удар, нерозгаданий докiр. I
воно ж погасило гнiв остаточно й посилило моральну муку - болючi шарпання
людського сумлiння, що бо©ться пiдлоти, як власно© смертi.
Цi шарпання не покидали Андрiя. Серце його було прип'яте до Донцево©
постатi та до свого вчинку, заглушаючи все iнше.

По телеграфу Андрiй довго шукав Донця геть у всiм корпусi, поки нарештi
таки знайшов. Вiн був у камерi ч. 6, два поверхи нижче, зовсiм близько.
Андрiй делiкатно випитував у телеграфiста, як там поводиться "чекiст",
попередивши про дискретнiсть ©хньо© розмови та пояснивши, що це його
колишнiй слiдчий. Колега з 6-© камери охоче передавав сво© спостереження й
про все iнформував Андрiя. "Чекiст" поводиться нормально. Лиш дуже понурий
i трохи вiдчужений, бо ж вiдомо, як в камерах ставляться до колишнiх
слiдчих та взагалi працiвникiв НКВД або тюрми. Через це Донцева "душа в
п'ятах".
"Чи не пиля вiн грати?" - запитував Андрiй, лиш не поясняв, чого вiн
так запиту , тому колега з шосто© камери був надзвичайно здивований - що
за безглузде запитання? Кому це може прийти в голову пиляти грати, коли
можна вибiгти в дверi? Розумнiше й пожиточнiше пиляти цвяшок, роблячи з
нього принаймнi "господиню". Проте по якомусь часi поiнформував, що, хоч
Донець i не пиля грати, але ма такий вигляд, що напевно про те дума ...
Але це, може, тому, що бо©ться розправи.
Як в камерах ставляться до чекiстiв, вiдомо i так само вiдомо, що ©х
iнодi чека .
Криворучка це не стосу ться, бо вiн належить Соколовi, й камера щодо
нього "умила руки". А от в камеру I2-ту вкинули ще одного чекiста. Це був
другий з числа робiтникiв слiдчого апарату НКВД, що потрапили за весь час
до камери I2-©. Це був слiдчий Барбаров. Коли вiн прибув до камери, по
людському звалищу прокотився зловiсний i в той же час трiумфальний рокiт:
"Барбаров!"
Тут-бо сидiло багато його "хрещеникiв", що нi про що так не мрiяли, як
про те, аби якось здибатись з Барбаровим поза стiнами його "лабораторi©".
I от вони здибалися.
Кар' ру свою жаску Барбаров зламав на тiм, що взяв з жiнки одного
видатного дiяча хабар натурою та ще й грiшми, пообiцявши звiльнити
чоловiка. А так як чоловiк уже був пiсля його-Барбарова - опiки в
божевiльнi, i так як звiльняти взагалi було поза компетенцi ю Барбарова,
це з одного боку, а з другого - так як жiнка була дуже вродлива й мала
добрих друзiв у вищих колах i, не дочекавшись звiльнення, поскаржилася на
вчинок Барбарова кiльком соввельможам, зробивши з цього рух, i нарештi -
так як в НКВД особливо "дбають за чистоту чекiстських рядiв", коли
неподобства випливають назовнi, - то зоря Барбарова раптом закотилася.
Правда, закотилася зрештою й зоря нещасливо© жiнки (щоб вона, як свiдок,
не компрометувала, священнi "органи") - ©© посадили до тюрми. Про все це
просякнули вiстi до камери 12-© слiдом за Барбаровим. Тiльки Барбаров
увiйшов у дверi, а вiстi про нього по телеграфу. Щодо решти - цебто щодо
поведiнки Барбарова в зенiтi слави - то для цього не треба було нiяких
вiстей, - в камерi сидiли його хрещеники в достатнiй кiлькостi.
Барбаров iнстинктом угадував щось недобре й тому весь час добивався,
щоб його перевели куди iнде, скажiмо, в одиночку. Але нiхто тих його
благань не брав до уваги. Можливо, що його спецiально вкинуто до в'язнiв
(його пiдшефних) з метою дослiджень в двох напрямках: як арештанти люблять
сво©х "перевихователiв" i що ©х чека , та наскiльки чекiсти типу Барбарова
стiйкi у вза минах з масами. А може, для того спецiально, щоб клопiтну
справу з Барбаровим вичерпати за рахунок енергi© "ворогiв народу".
Але з Барбаровим повелися дуже культурно, як i личить людям з вищою та
середньою освiтою. Дуже культурно. Його нiхто й пальцем не чiпав, не чiпав
i словом. На нього люди лише поглядали, й вiд тих поглядiв Барбаров втягав
голову в плечi. Не в приклад Криворучковi, вiн не вжився в камеру, не врiс
в не©, не аклiматизувався, - не було для нього грунту. Навiть жиди, його
одноплеменцi, що ©м так властиве почуття расово© солiдарностi, вiдцуралися
Барбарова. В атмосферi вичувалося, що Барбарова чека якась непри мнiсть,
хоч нiхто, зда ться, нiчого не органiзовував i не готував Барбарову
якихось обструкцiй. I нiхто йому обструкцiй i не робив. Лише одного дня,
коли камера (вся камера) меланхолiйно спiвала "Летiла зозуля", розгойдуючи
пiсню задумливо й тужно, а частина товпилася коло дверей, приготувавшись
до отримання "лавочки", хтось з усi © сили, енергiйно постукав у дверi:
- Отд льонний!.. Отд льонний! - гукав хтось дiловито в щiлинку. -
Галло! Коридорний!!
Коли загримали засуви, юрба вiд дверей розпорошилася, так, наче ©© й не
було. Дверi вiдчинилися, й той що викликав, спокiйно доклав:
-Чоловiк утопився ось... В парашi...
- Гм... Як же це вiн утопився?.. - спитав наглядач досить апатично,
оглядаючи ноги, що дiйсно стирчали з високо© парашi. Тi ноги побачила вся
камера, але чомусь, за якимось невловимим iнстинктивним вiдрухом, нiхто не
пiдскочив i не кинувся, i не увiрвалася журна пiсня. Нiкому до того не
було дiла, i нiкого те не цiкавить. Нiхто не хотiв пiдвертися пiд руку й
потрапляти в якiсь там ще свiдки. Ясно. То втопили Барбарова...
-Гм... Як же це вiн утопився?
- Та, мабуть, закрутилася голова... Перехилився... Ну й утопився...
Одчепись! - закiнчив той, що докладав; i теж зашився в звалище. Нема й
того, що докладав.
- Одставiть п снi! Нести сюда парашу!! Дижурнi!!
Черговi схопилися й винесли парашу разом з Барбаровим геть з камери.
Черговi винесли парашу, але "п снi" нiхто не "вiдставив", i винести ©©
теж не могли так, як Барбарова. Тепер наглядачевi не до "п снi". Пiсня
гойдалася. Справдi сумна й справдi жалiбна й безмежна, як море. Вона
ходила хвилями з камери в камеру, бродила десь там, в другiй половинi,
никаючи по кутках, i поверталася назад:
"Ой ти, зозуленько,
Чому ж рано ку ш?
Чи ти, зозуленько,
Мо горе чу ш?
. . . . . .
Ой, боже ж мiй, боже,
Що я й наробила?!
Козак ма жiнку,
А я й полюбила..."
Нiхто з адмiнiстрацi© навiть не поцiкавився, що ж сталося з Барбаровим?
Але хiба те не вiдомо й так? Лиш жодного свiдка не може бути "за", всi ж
340 свiдкiв, напевно, "нiчого не бачили", а, якщо треба, то й ствердять,
що йому "закрутилася голова", а тому справа ця безнадiйно програна
Барбаровим, пропаща. Та й взагалi людина тут нiчого не варта, хоч би
навiть це й був колишнiй начальник самого альбiноса.
Така-от доля чека чекiста в тюрмi, така перспектива сто©ть перед
кожним.

Пiсля випадку з Барбаровим Андрiй зразу потелеграфував до камери ч. 6:
- Як там Донець?..
Андрiй боявся, чи не сталося вже й з ним щось подiбне. Нi, з Донцем
поки нiчого не сталося. Але все можливе. Донець нудить свiтом...
Андрiй вирiшив рятувати свою душу, що не знала спокою, й якось з тим
Донцем покласти край. Вчинити по-лицарськи. Чорт його зна , нарештi, хто
вiн, але Андрiй зна про себе, хто вiн. Тiльки як те зробити? Ситуацiя
утворилася така небезпечна, що, як не поверни, все для Андрiя погано.
При©хав слiдчий, i Андрiя викликано в трiйники. В тiй самiй кiмнатi, де
колись приймав Андрiя Донець, сидiв якийсь iнший набундючений суб' кт i
запропонував Андрi вi дати вичерпнi данi про Донця й ©хню спiвпрацю.
Андрiй категорично вiдмовився будь-що "давати", а попросив улаштувати йому
переслух знову в присутностi Фрея й другого того начальника, що був
присутнiй пам'ятно© ночi. А крiм того, на тiм же переслуховi дати йому о ч
н у с т а в к у з Д о н ц е м. I там вiн викладе ©м все як на лопатi. Якщо
буде присутнiй i прокурор - тим краще.
Настирливi домагання суб' кта нi до чого не привели. Це була
категорична вимога й така ж категорична обiцянка "викласти все, як на
лопатi".
Суб' кт по©хав, а Андрiй нетерпляче став чекати виклику. Вiн тiльки
боявся, щоб Донець не "розколовся" передчасно, як той Карапетьянiв Аслан,
чесний чистiй черевикiв, бо тодi все пiде догори ногами.
Поки що з камери ч. 6 доносили, що Донець перенiс тортури, але ще
трима ться нiби геро©чно, про що можна судити з особливо суворого режиму,
застосованого до нього, та з рiзних чуток.
На другий день Андрiя забрав "Чорний ворон".
За столом сидiв Фрей, старший начальник i прокурор нагляду - ота
худенька жiночка, що колись складала вiзит до камери 12-©.
Андрiй зразу попросив вiдбути тут очну ставку з Донцем.
- Зараз, зараз, - заспоко©в його Фрей дуже привiтливо й тепло.
Дiйсно, за хвилину привели й Донця.
- Ну-с, - сказав Фрей. - Ви обiцяли викласти все, "як на лопатi".
- Так, будь ласка... -I, дивлячись просто в очi начальникам i
прокуроровi, Андрiй склав категоричну заяву, що все те, що було ним
сказано пам'ятно© ночi, - то була " рунда на колесах"! Блеф.
Треба було бачити обличчя всiх, як ©х вразила така заява й тон, яким
вона була складена.
-Як то "блеф"? !
- А так, блеф!.. Вiн мене дуже мордував, i я його вирiшив
"завербувати". Оце й тiльки.
- Дозвольте! - почервонiв Фрей.- Але ж ви говорили... Ви пiдтверджу те
те, що ви говорили? Я знаю вашу прямолiнiйнiсть...
- Так, ви зна те мою прямолiнiйнiсть. Так от все, що говорено про
Донця, то все неправда. Мерзость.
- Як то?!
- А так, абсолютна мерзость! Я тiльки показав, що ваша достославна
"вербовка" - то паскудна мерзость. I що це палка на два кiнцi. Вiн мене
мучив, i я вирiшив, хай вiн сам спробу , як то вигляда . I "завербував"...
Вiн став жертвою того, чого вимагав вiд мене по вiдношенню до iнших, i
чого вимага те ви всi вiд усiх... Тiльки й усього.
Начальник i прокурор набрякали здивуванням i обуренням.
- Дозвольте, дозвольте, - заспiшив Фрей, почервонiвши ще дужче чи то
вiд того, що так пошився в дурнi, чи вiд убiйчого сарказму й тако© ж
логiки в Андрi вих словах з приводу "вербовки" - основного коника, на
якому побудована вся система "генiального" слiдства. - Дозвольте! Але ж ви
його зна те i знали ранiше, якщо судити з вашо© феноменально© обiзнаностi.
- Нi. Нiколи!
- Що, що? Але ж ваша обiзнанiсть показу протилежне, такi деталi... Це
можуть знати тiльки друзi...
- Так. I тих друзiв не браку в тюрмi (iронiя). Дайте менi термiну
кiлька днiв, i я розповiм докладну бiографiю кожного з вас, не виходячи за
межi тюрми.
При тих словах начальство i прокурор помiтно зайорзали стурбовано.
Андрiй нiби не помiтив:
- Я Донця нiколи не знав. Нiколи! I не потребую знати. Проте я його
бiографiю знаю досконало... Зрештою, ви самi краще мене зна те, як це
робиться... Це ж ваша наука! Це ж ви вчите сво©х клепачiв, "очкарiв" i
донощикiв, як треба вербувати людей, навiть вперше бачених...
- Стоп, стоп!- перебив Фрей, насуплюючись.- Потримайте язик, вiн
вiдомий...
- Добре, - закiнчив Андрiй. - Закiнчуючи заяву, я тiльки хочу сказати
вам, що, продемонструвавши ганебнiсть вашо© "вербовки" та двосiчнiсть цi ©
вашо© збро©, я не хочу користатись нею. Ваше належить вам! Все.
- Це ж... Це ж... - замурмотiв старший начальник, ледве стримуючись, i
таки не стримався:
- Це ж провокацiя!! - вигукнув вiн з страшним обуренням.
- Де провокацiя? .
- Це провокацiя!! Провокацiя проти нас, проти органiв НКВД! - репетував
начальник. Потiм опанував себе. Насупився. Процiдив зловiсно:
- А-а ви зна те, що вам за це буде?
- Приблизно... - зiтхнув Андрiй щиро, знаючи, що безмiрно обтяжив свою
справу i, може, справу багатьох, що ©х до нього "шиють".
- До вашо© справи ще дода ться пункт про ворожий наклеп на органи
революцiйно© законностi.
- Добре, - згодився Андрiй понуро.
Нач. групи, й старший начальник, i прокурор пошепотiли щось, порухали:
плечима. "Добре, - буркнув начальник, - ми це ще перевiримо... Гм...
Гм..."
- Що ви на це скажете?- звернувся Фрей до Донця, що сидiв
приголомшений.
Донець стрепенувся й, не зводячи очей з Андрiя, процiдив крiзь люто
зцiпленi щелепи:

- Сук-кин син!.. - от що! - I по хвилi так само люто додав:-Бестiя!!
З тону самого Фр вого запиту й з поглядiв начальника, що досить нiяково
позирав на Донця, Андрiй зрозумiв, що перед Донцем перспектива пиляти
грати вiдпада . Iнцидент вичерпано. Донець вийде з халепи, сухий, а вiн,
Андрiй, заробив на цiй усiй "комерцi©" додаткову статтю. Але Бог з ним.
Яка, зрештою, рiзниця, бiльше вiн матиме статей чи менше.
Андрi ву статтю додаткову записали до протоколу. Потiм покричали на
нього. Обiцяли, що тепер вся його справа буде дуже швидко закiнчена. Що
вiн ©м нагаду вужа. Що набридло вже ©м панькатися з ним! I т. п. Пiсля
того Андрiя вiдправили назад на Холодну гору, щоб вiн там схаменувся
нарештi перед кiнцем.
Андрiй повертався назад з легким серцем - прокляту занозу з того серця
висмикнуто. Вiн нiби заробив додатковий пункт, але в дiйсностi вiн нiчого
не програв, а тiльки виграв. Пункт пунктом, але вiн виграв морально,
реабiлiтувавши себе перед самим собою i давши тим усiм мерзотникам ляпаса.
Найголовнiшим же виграшем, мабуть, все-таки буде те, що вiн позбувся
небезпечного слiдчого, що, може, диний на все управлiння мiг би дати з
ним раду. А позбувся напевно. Донця реабiлiтують, але вже нiколи вiн не
буде Андрi вим слiдчим з низки зрозумiлих мотивiв. А це вже було непоганою
компенсацi ю за зароблену додаткову статтю.

Були Кибальчичi, були Софi© Перовськi, були Желябови... Були
народовольцi, були укра©нськi революцiонери, були, нарештi, iталiйськi
карбонарi© - були геро©... Де ви?! Гай-гай!.. Сiро й плескато. I як правий
був Санько Печенiзький! Та тiльки ж сама система виключа цих показових
геро©в, що так геройськи умирають, роблячи шум i славу на весь свiт... Де
?!. Господи! Скiльки тих Перовських потенцiальних i не потенцiальних
умира тут щодня, задавлюваних нишком в темних закамарках! I нiхто проте
не зна й знати не буде. А скiльки ©х росте, отаких Санькiв Печенiзьких,
отаких Сашкiв Грязнових! I так само про них нiхто нiчого не взна .
Коли Андрiй розповiдав Саньковi про славнi iмена революцiонерiв i
полiтичних каторжникiв, що вмiли "пиляти грати" й проламувати мури
царських в'язниць, у Санька блищали очi. Та, дивлячись на камеру, Санько
презирливо кривився й спльовував. Кепський, дрiбний народ пiшов, на
Санькову думку. Ця Санькова думка рiзнилася вiд Донцево© тим, що не мала й
тiнi пiдступства а чи провокацi©.
Одначе в трiйниках сталась одного дня подiя, що захитала Санькове
презирство до сво©х сучасникiв, ствердивши, що безумцi не перевелися.
Пiсля цi © подi© й Санько, й Андрiй, i багато iнших ходили, як очманiлi...
Шiсть чоловiкiв, в'язнiв, що сидiли в одному з трiйникiв, раптом
вирвались геть всередину тюрми, роззбро©ли внутрiшню варту й розiгнали
комендатуру. Потiм видерлися на подвiр'я й тут дали справжнiй бiй,
намагаючись вихопитися через мури на волю, до велелюдного мiста... Правда,
в нерiвнiм бою ©х усiх перебито... П'ятьох на тюремному подвiр'©, а одного
вже за мурами на вулицi... х
перебили... Але слава гримiла, потрясаючи всiма численними корпусами
тюрми до основ, довго, змусивши НКВД посилити в кiлька разiв варту й
спричинивши наказ нещадно стрiляти по вiкнах при найменших спробах в тi
вiкна зазирати чи викидати якiсь речi або записочки. Стверджено було факт,
що вiдважнi й до безумства непокiрнi не перевелися... I найдивнiшим у
всьому тому було те, що всi тi в'язнi були полiтичнi!
Ця подiя освiтила, як прожектором, все, що дi ться й вигляда на перший
погляд диким безглуздям. Вона пояснила, чому так дi ться, для чого iсну
енкаведiвська т. зв. полiтична профiлактика й в чому ©© значiння. Вони
ловлять рибку за принципом- лiпше посадити сто "не-винних", анiж не
посадити одного "винного". Дiйсно, лiпше посадити тисячу мирних
обивателiв, анiж не посадити одного гордого й вiдважного, здiбного до
великого спротиву. Це ©м поплатно, така-от ловитва. А ще бiльше в тiй
профiлактицi рацi©, коли взяти до уваги, що в кожнiй людинi, яка ходить по
свiту, маленька iскорка отi © гордостi, яка колись, рано чи пiзно, може
вибухнути небезпечним полум'ям, що вже не роззброюватиме варту, а просто
тотально валитиме мури.
Санько Печенiзький ходив цiлi днi не то, як закоханий, не то, як
"мiшком прибитий". Дуже йому сподобалася подiя! Вiд, либонь, думав, що б
йому такого й собi встругнути...
Прикрим вислiдом подi© було те, що переляканi тюремники позбавили весь
2-й спецкорпус прогулянок на кiлька днiв, але то нiчого.
Знову й знову обговорюючи цю подiю тихенько в кутку, Санько нарештi
висловив Андрi вi радiсну сентенцiю, що, "Виходить, не тiльки ми з вами
сидимо правильно!"
Санько, одначе, не пиляв грат i не роззброював коридорного, бо то хоч i
романтично, але видалося йому безглуздям. Та й спокiйно не мiг всидiти. Не
маючи нагоди прикласти свою енергiю революцiйне, Санько все-таки iнодi
викидав коники на втiху цiлiй камерi й на поругання тюремно© адмiнiстрацi©
та взагалi всiх, "хто не з нами".
Ось Руденко сидить у кутку в позi Будди й перед "люстром" священнодi ,
видушу угрi й збира ться голитись. Санько лежить на його мiсцi поруч з
Андрi м i мрi . Вiн фантазу буйно на тему: "От якби оце вони вирвались
усi на волю! Всi! Камера 12-та й 10-та, й весь другий спецкорпус, i вся
тюрма!.. Зайняли Холодну гору, а тодi зайняли весь Харкiв!.. А тодi!..
Стiльки народу!! Боже!! А до них би пристала армiя й авiацiя!! А тодi
танки!.. I-iх!..
Саме на цiм мiсцi раптом до камери увiрвався наглядач i рябцем кинувся
до ©хнього кутка. Впав на Руденка й вихопив люстро. I з тим люстром
трiумфально й злорадно помаширував з камери. "Ага! Отепер вам усiм буде!!"
Вiн вiдiбрав тяжко заборонену рiч.
Санька страшенно вразила й огiрчила така неспiвмiрнiсть мiж його
геро©чною мрi ю й такою от мiзерною дiйснiстю. Вiн зажурився. А найбiльше