Страница:
брата, як на голках, з лукавою та мничою мiною. В розпалi братньо© розмови
до хати увiйшла Катря, Андрi ва подруга з тих прекрасних рокiв перед
в'язницею й засланням. Вона увiйшла... Постояла... I раптом, окрутнувшись,
вийшла.
- Та це ж Катря! - сказав пiлот.
- Катря...- захвилювавсь Андрiй та й насварив сестру. А та зашепотiла
на вухо:
- Вона тебе любить... Еге ж... Завжди, коли згаду , - плаче...
Андрiй ще бiльше захвилювався. Знав, що це правда. Бо того, що було, не
можна забути. I вiн, власне, насварив сестру, щоб сховати сво хвилювання
вiд всього, що бурею знялося в нiм. Але Катря зникла, як тiнь. - "Добре.
Потiм..." - заспокоював сво серце, вирiшивши за всяку цiну побачитись.
Розмова пливла собi далi. Вони вже вирiшили були, що власне Андрi ву
справу найлiпше буде розв'язати уранцi, на свiжу голову. Авжеж. Хоч Андрiй
i квапив братiв наговоритися тепер, наговоритись од усього серця, до краю,
може, на довгi роки та й опiвночi роз'©хатись, а вже вiн якось сам дасть
собi раду. Давав же досi. Бо ж за ним материна молитва й материне
благословiння - а тим вiн анi в вогнi не згорить, анi в водi не потоне.
Аби лише брати були здоровi та щасливi. Нiт, вирiшили брати, тiльки
вранцi. м взагалi пропала охота так просто роз'©здитись. Потiм. А тепер
от найкраще б заспiвати тихенько батькову улюблену, оту, що з нею старий
Чумак, мабуть, i на свiт народився:
"0й у лiсi, в лiсi стоять два дубочки,
Там сидiли аж два голубочки..."
Та тут, власне, раптом усе й скiнчилось. Зовсiм несподiвано.
Не встиг перший рядок журного i такого сердешного заспiву з уст пiлота
дiйти до кiнця, власне, не встиг вiн розгорнутися в чотири голоси, щоб
доспiвати першу строфу, як раптом вiдчинилися дверi без стуку - i голуби,
що вже так гарно вмостилися на гiлочцi, сполоханi, щезли...
До кiмнати ввiйшло дво гостей - один в елегантнiй унiформi сержанта
НКВД, другий - мiлiцiонер.
- Добрий день! - чемно привiтався сержант.
Брати звелися назустрiч, як мур.
- Сидiть, сидiть, - чемно попросив сержант i попрямував просто до
Андрiя. Брати сiли - вiйськовi з виразом незалежностi й сво © професiйно©
гiдностi, Андрiй - зблiдлий, але спокiйний.
- Попрошу вашi документи, - звернувся сержант до Андрiя так само чемно.
Андрiй завагався, тодi сержант узявся за кабур пiстоля. Андрiй посмiхнувся
i подав йому планшетку.
- Гм, - гмикнув сержант, розглядаючи пашпорт, вийнятий з планшетки. -
Але ж це не ваше прiзвище. Ваше прiзвище Андрiй Чумак. Так?
- Так.
- Добре. Ось ордер на ваш арешт, - сержант вийняв папiрець i показав
його чомусь Миколi, що сидiв скраю. Поза тим вiн бiльше не поцiкавився
жодним iз присутнiх.
- Ви пiдете зараз з нами, - звернувся вiн до Андрiя. - Де вашi речi?
Андрiй кивнув на свою валiзу, що лежала на лавi. Мiлiцiонер узяв
валiзу, а Андрiй вилiз з-за столу i став посеред хати.
- Все? - спитав сержант.
- Все, - промовив Андрiй спокiйно, розстебнув шкiрянi краги й кинув ©х
пiд стiну: - Це хай тут.
- Нi, нi! - заспiшив сержант.
- Слухайте, сержанте! - промовив Андрiй спокiйно, але з ноткою глуму. -
Навiщо вам цi два шматки шкiри? Вистачить з вас мо ©. Це ось малiй будуть
пiдметки.
Сержант помацав краги i по тих словах поклав ©х назад пiд стiну,
насупився i став, даючи Андрi вi дорогу.
Андрiй постояв хвилину, стрiпнув чубом i подивився довгим поглядом на
матiр, що сидiла, закам'янiвши, як вiд наглого удару; на сестру, на
братiв... Пiдiйшов i поцiлував матiр, що так i не поворухнулась.
- До побачення, мамо... (павза).
- До побачення, сестро... (павза).
- Прощавайте, браття... Не поминайте лихом...
Подивився на портрет батька. Повернувся й пiшов. Зник. Так, наче й не
було Андрiя.
- Ну, от i все... - промовив Микола якось чудно в страшнiй тишi,
зiтхнув i подивився на братiв - тi опустили очi. Глянув на матiр - i
опустив очi сам.
Мати жахливо схлипнула, наче ©й забракло повiтря, схопилась за серце й
подалася всiм тiлом до дверей... та й опустилася знов на сво мiсце. А
тодi перевела очi на сво©х синiв i довго дивилась на них диким, страшним
поглядом - повним здивування, жаху, вiдчаю, жалю й кричущого
невисловленого запитання "хто?" Блiда, як смерть, безнадiйно розбита i
така сполум'янiла. Дивилась мить - i, зда ться, дивилась цiлу вiчнiсть. З
мукою. I нарештi прохрипiла тихо:
- Ох... Сини ж мо©!.. Сини мо©...
А бiля стiни, втискаючись в не© спиною, стояла мала сестра ©хня i
дивилася теж туди, де й мати, очима, повними здивування й слiз, що стiкали
великими краплями.
Так кiнчилася зустрiч чотирьох братiв рiдних - синiв старого Чумака,
добрих i вiрних, що любили свiй рiд, нащадкiв славного роду ковальського.
II
На щитi вогненному, на щитi золотому Ка©н пiдняв Авеля на вила i так
держить його. Держить перед очима, не да й зморгнути... А десь за ним
хтось на роялi задумливо гра журну i бентежну сонату Бетховена. Мiсячну
сонату. Хтось там теж дивиться на мiсяць. I гра ... Вiчна легенда про двох
братiв, вирiзьблена на далекому мiсяцi, бентежить душу, як i завжди, як i
давно-давно колись в днi золотого дитинства, сво ю трагедi ю, сво ю
та мничiстю нерозгаданою - та мничiстю неоправдано©, кричущо© зради.
"Навiщо?! Навiщо ж брат пiдняв брата на вила?!" - так завжди кричало серце
дитяче, стискаючись в темрявi нерухомо© ночi, коли та емблема,
розшифрована раз бабусею, висiла в вiкнi над сильветами сонного свiту,
прип'ята до чорно© емалi неба, i слiпила зiр. I тепер теж.
Щит золотий з дивною емблемою - емблемою зради - прип'ятий на
чорно-синiй емалi вiчностi, вогневi в чотирикутнику вiкна, за холодними
гратами. Вiн вогневi й пливе нечутно за чорними сильветами бань i хрестiв
собору, вирiзьбленого на тiй самiй емалi разом з верховiттями древнiх
дубiв i тополь... Ба, вiн вирiзьблений разом зi спогадами про дивнi-дивнi,
давно забутi прекраснi днi, про дзвiнке, замрiяне (ах, хто ж то там так
прекрасно гра за чорними сильветами?!), про закохане у всесвiт, i дружбу,
i в усiх ближнiх, срiбноголосе, кучеряве дитинство... Воно пливе, як на
екранi, нi, як по слiпучому морю, в дiамантових бризках i розривах
веселки, мiнливе, мерехкотливе, i разом з ним пливе та мничий, загадковий
свiт-всесвiт! Чарiвний свiт-всесвiт! Свiт, в якiм i та легенда, та
емблема, вирiзьблена на вогненнiм щитi, зда ться неймовiрною i
зовсiм-зовсiм неможливою, неправдоподiбною...
Спогади... (Ах, хто ж то так прекрасно гра ?!) ...
По огорожi ходить шепiт i млость у темрявi весняно© великодньо© ночi
помежи столiтнiми дубами й липами.... I та нiч великодня, той спогад
далекого, дитинства ось нашарову ться на дiйснiсть, наплива на не© й
творить дво©сту вiзiю з реального й давноминулого, повторюючись i
проходячи перед очима до болю чiтко, вiдбуваючись наново ось тепер, ось
тут, в такiй невiдповiднiй ситуацi©... Ущерблений мiсяць, зачеплений за
хрест дзвiницi, висить шкереберть. Через нього пролiтають кажани й хрущi
i, десь стукнувшись - либонь об шиби освiтлених вiкон собору, падають на
бiлу латку пiску, на бiлi мармуровi плити надгробкiв пiд мурами церкви. А
вони - маленькi романтики - йдуть по оградi, побравшись за руки, - чотири
маленькi брати, один другого менший, - крадуться крiзь загадкову темряву
навколо церкви, дослухаються до та мничих шепотiв, приглядаються до
та мничих тiней, рухомих i нерухомих, що виповнюють весь навколишнiй свiт,
такий незбагненний, такий загадковий, де геть згубилися межi мiж реальним
i нереальним. Але вони не шукають тi © межi, вони навiть не пiдозрiвають
©© iснування. Для них весь свiт зда ться реальним i то реальним саме через
свою фантастичнiсть, свiт з вiдьмами, з привидами, з янголами. Химерний,
загадковий свiт. Свiт-казка. Тiсно притискаючись одне до одного, вони
кружляють по ньому помежи столiтнiми дубами, через смуги свiтла вiд
освiтлених вiкон собору. Десь угугука сова в синiх нетрях ночi, i
зда ться, то вона дивиться примруженим вогненним оком мiсяця. Тодi вони ще
мiцнiше беруться за руки й бiжать... Вони чують дiвочий смiх, i поцiлунки,
i млосний шепiт пiд церквою, пiд липами, на горбках, у та мничiй
темрявi... А в церквi читають "Апостолiв". У Великiн-Великiн церквi, з
височенними стелями бань, що губляться десь у мороцi, куди не сяга свiтло
свiчок i лампадок, прохолода i тиша, i ту тишу ледве порушу монотонний,
тремтливий голос читця. Той читець, гейби Хома Брут, злякано сто©ть
посеред церкви, погляда одним оком на грiб з Христом, що його,
розiп'ятого, а потiм знятого, поклали отак посеред цi © велико© церкви пiд
шкляну покришку, i другим оком чита з книги та мничi слова, вимовля ©х
тремтливим голосом - слова про те, як Христа мучили. А кругом читця
порожньо - велике свiтляне коло, i зда ться, нiхто не смi того кола
переступити, мовби там десь накреслена зачарована лiнiя, що ©© нiхто не в
силi подолати; люди зрiдка входять у морок церкви, навшпиньки, нечутно i
так само нечутно виходять або, лишившись, тиснуться попiд стiнами...
Стомившись, читець витира пiт i озира ться. Тодi з-за колон, десь з
мороку виходить до нього iнший, переступа свiтляне коло i, прокашлявшись,
несмiливо продовжу читати, а перший з полегкiстю виходить геть туди, де
шепiт, весняна млость i поцiлунки... Чотири маленьких брати, побравшись
мiцно за руки, стоять нерухомо й дивляться на ворухливi язички свiчок там,
над Iсусом. хнi серця б'ються схвильовано й диним ритмом. Вони стоять,
мов завороженi, бо ще перебувають пiд чаром iншо© ночi, минуло© ночi, коли
вони разом iз сво©м батьком приходили до "Плащаницi", до ось цього гробу
прикладатися. Невиспанi, побравшись за руки i спотикаючись на пiшоходах,
пiд мерехтливими зорями вони прибiгли опiвночi до гробу, дивилися на тяжкi
рани пробитих рук i нiг i, глибоко зворушенi виглядом замучено© й
покладено© в грiб людини, мерехтiли сльозами на не© й один на одного i
стиналися дитячими серцями. Вони не говорили слiв, вони не давали
обiтниць, але в той же час вони присягалися всiм сво©м ством любити добро
й ненавидiти зло, бути вiрними, бути дружнiми, щоб нiхто нiкого з них не
мiг отак розп'ясти. I вони були вiрними, вони були дружнiми.
"Нi!.. Не може бути... - Андрiй зiтха й переклада чоло з зiгрiто©
частини залiзно© штаби на холодну. - Не може бути". - Пекуче запитання
"ХТО?", хто продав його, як той Юда Iскарiотський, сто©ть перед ним
вогненне й непогасаюче, за всiма спогадами, як той мiсяць за сильветами
собору, над мiсцем його золотоголового дитинства. Сто©ть нерозгадане, i
Андрiй не в силi на нього вiдповiсти. Логiка говорить, що то втяв хтось iз
його братiв, але все нутро бунту ться шалено: "Не може бути!!"
Його не ляка тюрма, його не турбу його доля - його турбу й пече це
прокляте запитання - "Хто?" I вiн кружля навколо нього все на одному
мiсцi, як метелик навколо чадно© свiчки, обмаслюючи об нього - об це
запитання - крила сво © душi. Бо ж було ясно, що це один iз трьох i нiхто
iнший. I саме це палило його вогнем. I саме тому вiн бунтувався всiм сво©м
ством - "Не може бути!! Нi, не може, не може бути!!"
За чорними сильветами замiсть елегi© вже кипить якась космiчна буря
звукiв. Дивно, хто ж то гра , хто ще може так божественно грати в цьому
мiстi вiдтодi, як у ньому побито всi роялi! Звiдки, з яких, з чи©х вiкон
цi звуки Бетховена, що лунали для нього у мiстi колись, тодi, як вiн був
зовсiм юний i безтямно закоханий? Дивно.
Космiчна буря звукiв рояля акомпанiю бурi в душi.
Залiзо грат холодне, i вiд нього зводить м'язи над бровами. Андрiй
притиска чоло до залiза ще дужче, щоб остудити розпечений мозок, та
остудити його не може, мозок палахкотить несамовито, запалений самим
припущенням про зраду, як страшною iскрою. А серце стиска ться вiд жалю,
вiд журби, вiд печалi. А в очах крутиться веремiя - веремiя спогадiв,
усмiшок, облич, золотого сонячного пилу, бiлих, червоних, жовтих метеликiв
i бабок, ластiв'ячого трепету... Вiн очима дивиться на сильвету собору, що
заставав перед ним тьмяне небо, понурий, чорний, мертвий, але вже не
бачить його; лише на хвилинку той собор ожив був у маревi великодньо© ночi
та й знову погас i сто©ть мертвий, як велетенський чорний саркофаг, як
та мничий мавзолей, у якому поховано щось безповоротне, неповторне, навiк
втрачене. I тiльки мiсяць над ним - живий; той мiсяць слiпить, пливе по
чорно-синiй емалi, зазира в душу, бентежить ©©, як давнiй знайомий, як
свiдок давно забутого, рiдного, ось тут-тут пережитого...
У вiччу темнi й плавають жовтi, сизi, червонi кола - то таке слiпуче,
нестерпно слiпуче сонце. Ясний весняний день. Бiлi метелики лiтають у
сонячному сяйвi й сiдають на вороний полиск грязюки, що, як смола, вкрива
дно висохло© величезно© калюжi посеред вулицi. Бiлi метелики на чорнiй
емалi. Склавши крильця, вони сiдають рядочками й купками, багато ©х. Мовби
пелюстки квiтiв на чорнiм лаковi грязюки. Тi метелики ловлячи, вовтузяться
вони - чотири манюнькi брати, як манюнькi мурини. Вони накривають
метеликiв картузиками а чи долонями, обережно вибирають ©х, щоб не
покалiчити, i радiсно зносять ©х у прекрасний, спецiально збудований
пишний палац - з блакитного, червоного, жовтого, бiлого шкла, - збудований
тут же недалеко в зеленiй канавi, серед ромашок, калачикiв, кульбаб та
подорожника. То чудесний, дивний палац. Впущенi туди метелики стають з
бiлих кольоровими i, напевно, гарно там бавляться. А в них - у мисливцiв -
очi сяють вiд щастя й радостi. То нiчого, що всi вони з п'ят до макiвки
вимащенi грязюкою i нагадують муринчат. То нiчого. Але тi метелики,
напевно, щасливi в такiм дивнiм, у такiм пишнiм палацi. Хай вони трiшки
там поживуть, вiдпочинуть, побавляться. А тодi ©х будуть випускати на
волю, щоб лiтали собi на сонечку. I от ©х випускають... Боже, Боже! Який
жаль! Не всi метелики лiтають! Деякi позбивали собi крильця в пишному
палацi i вже не можуть лiтати, а деякi й зовсiм мертвi... Тодi чотирьох
братiв огорта жалоба: вони несуть хорих назад до калюжi i садовлять ©х на
чорну емаль, щоб вони там оживали, а мертвих хоронять. Вони ©х хоронять,
сповненi глибокого й щирого смутку. Старший з них - Микола - вирiза
ножиком з трiсочок гарненькi хрестики, а тодi вони копають ямки i ховають
кожного метелика окремо. Роблять над ними могилки, втикають хрестики й
садять у головах ромашки... А палац, такий гарний, чарiвний палац,
руйнують геть i з того шкла кольорового будують над цвинтарем пишний
собор...
Андрiй зiтха глибоко й шепоче сам до себе: "Не може, нi, не може
бути!" Вiн одрива ться вiд грат i ходить по темнiй камерi, не звертаючи
уваги анi на те, що камера, всупереч тюремним законам, зовсiм не
освiтлена, анi на тяжке, насичене духом людського поту, цвiллю й смородом
блощиць повiтря. Вiн не бачить тi © камери, вiн не уявля , яка вона, ця
тюрма в його рiдному мiстi, вiн лише вiдчува , що камера порожня, що вiн
тут сам. Спочатку трохи диву ться, що вiн тут сам, що в таку епоху
порожнi тюрми, але потiм пригаду , що це ж не велика мiська тюрма, а
колишня "буцигарня" при управлiннi ГПУ й мiлiцi©. Згодом мiня цю думку -
хоч це й "мала тюрма", але вона б мусила бути повна тепер i ця камера
мусила б бути повна. I вона й була щойно повна, коли судити iз стану
повiтря в нiй. Тiльки ж де тi люди? Ага, мабуть, ©х десь перевели,
звiльняючи камеру для нього, "засекречуючи" його. Он, брат, яка вiн
"шишка"!.. Десь за стiною чути кашель, глухий гомiн, як з могили, чийсь
сердитий окрик i - знову тихо.
Андрiй ходить по камерi. Пiдходить знову до вiкна i так сто©ть. В очах
його пробiга багато, багато iнших слiпучих картин ©хнього прекрасного
дитинства, одна друго© яскравiша, одна друго© нiжнiша нiжнiстю
неповторного, осяяного сяйвом глибоко© дружби й щиро© радостi...
Ось вечiр пiд Iвана Купала. Небом сунуться фантастичнi, мовчазнi,
грозовi хмари-тучi, й мерехкотять десь мовчазнi молонi©. Старшi сестри i
всi сусiдськi дiвчата, заквiтчанi й закосиченi, швиденько кiнчають робити
посеред вулицi "Купалу" - двi високi жердини, зв'язанi вгорi, а тодi
зiгнутi й широко розставленi, як дуга, та й так вкопанi в землю, вони
обмотують гiрляндами квiтiв i трав, пахучим любистком, зеленим барвiнком,
угорi чiпляють лiхтар iз свiчкою, а внизу вбивають стовпчик, до якого
прив'язують високу жалючу кропиву, через яку стрибати, i ще й наносять
дров та хмизу, щоб класти вогонь, як споночi , i вже через вогонь
стрибати. Дiвчатам допомагають парубки. Сто©ть стриманий регiт - ще не
можна дуже смiятись, ще не можна бавитись, доки не посходились хлопцi й
дiвчата з усi © вулицi, доки не почалась весела розвага за всiма правилами
одвiку встановленого ритуалу. От як запалять свiчку в лiхтарику або ще й
як розкладуть вогнище замiсть кропиви, як стануть дiвчата лавою в пишних
вiнках i заспiвають: "Купала на Йвана..." Але це буде, як скiнчать робити
"Купалу". I вони квапляться.
А збоку, на довгiй лавочцi пiд парканом, сидять вони - чотири маленькi
брати. В ситнягових шапках i з ситняговими шаблюками через плече, вони
сидять рядочком, по-турецьки пiдiбгавши ноги, i дивляться на хмари...
Фантазують... То ж не хмари, то казковi баскi конi, i вичитанi з книжок
горбатi верблюди, i фантастичнi слони, i кораблi... Вони на тих баских
конях, на тих кораблях i на тих слонах мандрують геть по всiх небачених i
нiколи не знаних, дивних свiтах. Вони терплять дивнi пригоди, вони
перемагають страхiтних потвор, Змi©в Гориничiв, драконiв i вiдьом, вони
визволяють один одного з бiди та з неволi... Зворушенi уявними
небезпеками, вони тиснуться одне до одного i не жалiють себе: кожен
наввипередки готовий покласти життя за iншого... На них насува ться
страшна громова нiч, i десь палахкотять мовчазнi блискавицi, пiдкреслюючи
виразно ту небезпеку, яка на них невблаганно насува ться i в якiй ©м таки
доведеться складати iспит. I вони готовi його складати з усi ю безоглядною
дитячою вiдвагою й вiдданiстю та братською вiрнiстю...
Або ось вони вiдбувають цiлi дитячi вiйни на площах i левадах...
Вiд тих спогадiв Андрi ве серце набрякло, i вiн одчайдушно жене геть
вiд себе те, що сьогоднi сталося i що хоче перекреслити все найкраще в
його життi, ношене, як найкращий скарб, при собi завжди i всюди. Вiн жене
геть всякий сумнiв, вiн його всiм серцем заперечу : "Не може бути! Нi, не
може, не може, не може бути!!"
Думка б' ться шалено. Потiм приходить тиха жура, приходить смуток,
приходить втома. Вiн притиска ться лицем до грат i дивиться в нiч. Мiсяць
зайшов за сильвету дзвiницi, i небо стало ясним, а весь собор ще темнiшим
i чiтко-чiтко вирiзьбленим iз усiма сво©ми найменшими деталями, з прапором
замiсть хреста на центральнiй банi. Той прапор ворушиться, лiта зловiсно,
немов кажан, упiйманий у сiльце. Мiж тi ю сильветою собору й цими гратами
та дахами, що вiдгородили грати вiд собору, десь там проходить його
вулиця, його рiдна вулиця, на якiй вони з братами ловили метеликiв,
будували "Купалу", мрiяли, бавились, виростали. Вулиця, на якiй вiн не був
уже так багато-багато рокiв... Андрi вi хочеться вийти й отак пiти по тiй
вулицi, постояти бiля кожно© хати, бiля кожного двору, де його колись
знали та й тепер, далебi, не забули. Нi, не забули! Вiн пригаду , як його
везли сьогоднi тi ю вулицею, й серце його налива ться вогнем. Вивiвши з
двору, його посадили на "лiнiйку", сержант сiв злiва, мiлiцiонер справа,
другий мiлiцiонер - за кучера, а валiзку Андрi ву поклали посерединi, -
сiрi баскi конi (один в корiнь, другий у пристяжку) рвонули з мiсця...
Андрiй знав, що був буденний день, але бiля кожного двору стовбичили люди.
Всi, кого вiн знав i кого вин уже не знав, бо були новi або повиростали з
немовлят, стояли мовчки й дивились на нього. Бiля кожного двора! I так по
всiй вулицi! Вони не смiли анi слова сказати, анi кивнути, анi рукою
махнути, лише дивилися широко витрiщеними очима або з-пiд насуплених брiв.
А Андрiй дивився на них. I раптом збагнув, захвилювався: "Це ж вони
спецiально вийшли його проводжати!.. Так, так! Спершу зустрiчати, а тодi
проводжати! Його!.."
Збагнув це й сержант i звелiв гнати коней вчвал. А люди виходили й
дивилися назустрiч, а тодi повертали голови услiд. Серед того всього один
незабутнiй кадр врiзався Андрi вi в саме серце: старий бондар, довговусий
i броватий, батькiв друг i побратим, коли "лiнiйка" про©здила мимо, кивнув
головою... та й закляк, а тодi низько-низько схилив ту свою голову
услiд... Привiтав, а чи попрощався, а чи вклонився? Вклонився! Старий
сивоусий бондар уклонився. Це ж вiн колись давно, слухаючи, як Андрiй
розмовляв з його сином студентом, не витримав та й напророкував,
зiтхнувши:
- Ой, не вмреш ти, синку, сво ю смертю! Нi, не вмреш... А все через тую
твою "щиру Укра©ну".
Власний його син ще тодi пiшов "у люди" i десь як у воду впав, а
старий, бач, мав нагоду перевiрити сво пророцтво на Андрi вi. Треба
бачити було його очi i як вiн вклонився. Як вiн вклонився!.. Це ж уся
вулиця вклонилася тi ю сивою головою!
Серце Андрi ве налилося вогнем: "Ага! Не пропала, нi, не пропала ж його
молодiсть марно!"
Вiд зворушення вiн тодi вже не бачив бiльше нiчого всю решту дороги, як
його везли. А тепер от вiн хотiв би пiти по тiй вулицi, тихенько постояти
бiля кожно© хати, бiля кожного двору , може, в останнiй раз, i закурити з
старим бондарем та й спитати в нього жартома: "Невже ж вiн так i не вмре
сво ю смертю через тую Укра©ну? Га? Ну, а якщо таки дiйсно вiн не вмре
сво ю смертю, то хiба це так уже й погано?"
Андрi вi хочеться закурити, але вiн не ма нiчого - анi тютюну, анi
сiрникiв. Пiдходить у темрявi до дверей i стука . Власне, йому не так
хочеться, може, закурити, як хочеться почути людський голос у цiй тюрмi.
Це ж неабияка тюрма - це тюрма його рiдного мiста! На стук нiхто не
озива ться. Андрiй стука дужче. За дверима кроки, а тодi злий, захриплий
голос рiдною-найрiднiшою Андрi вою мовою:
- Чого лупиш?!
- Агов, земляче! Може, б ти менi купив махорки, га?
За дверима засмiялось, потiм сплюнуло i прохрипiло хидно i так само,
як i перше, злобно:
- Авжеж... Тiльки ти трохи почекай... Теж менi "земляк"! -сплюнуло ще
раз i пiшло геть.
Андрiй не розгнiвався, а лише посмiхнувся. Дiйсно, яка купiвля вночi!
Але вiн не вiд того посмiхнувся. Вiд голосу, вiд тi © рiдно©-найрiднiшо©
мови вiн раптом згадав чудну батькову пригоду, яка колись сталася в
цiй-таки, ось у цiй самiй тюрмi. За все сво життя батько лише раз був
в'язнем i сидiв усього лише один день. В цiй от буцигарнi. То сталося
випадково й помилково, але не в тiм суть. Суть у тiм, що, одсидiвши одну
добу, батько повернувся додому i довго не мiг прийти до пам'ятi. Вiн
крутив сво© довжелезнi вусара, гриз ©х i мовчав. Часом нишком витирав очi
мозолястим кулаком i нi пари з уст. Нарештi розповiв йому - Андрi вi - по
секрету, що ж з ним сталося, що його так приголомшило. Не сидiвши нiколи в
тюрмi i опинившись у нiй, вiн був морально роздавлений уже тим, що до
тюрми потрапив, але на тiм би й кiнчилося, вiн посурiв би трохи та й усе,
коли б не тi дiвчата. I от тi дiвчата заспiвали пiснi... Вони спiвали ту
пiсню, яку старий Чумак чув мiльйон разiв i не звертав на не© нiколи
нiяко© уваги. То була проста-простiсiнька пiсня:
"Ой вербо-вербо, де ти зросла,
Що тво листячко вода знесла..."
Дiвчата спiвали ©© тихо в сумiжнiй камерi, а старий Чумак, почувши цю
пiсню, нагло "вдавився сльозами", як вiн щиро признався найменшому синовi.
Це вiн, трижильний i мозолястий коваль, що ще i в тi часи гнув залiзнi
пiдiски руками!
"Ой знесла, знесла бистра вода,
А я молода, як ягода..."
Чи дiвчата в тюрмi, чи пiсня в тюрмi, а чи вiн сам у тюрмi, а чи усе
вкупi було до того причиною, але, за батьковими ж словами, вiн за той один
день постарiв на десять рокiв...
Андрiй згадав батькову пригоду, згадав пiсню дiвочу, згадав вартового з
його найрiднiшою мовою, згадав, як його везли вулицею, згадав сьогоднiшню
подiю вдома, згадав свою матiр, нанизав усе те в один разок, слухаючи
журну мелодiю... i на серце вiд того всього лiг тяжкий-претяжкий камiнь.
Ах, хто ж то так тужно, хто так нiжно гра на роялi!? На серце лiг камiнь.
Лише хтось непокiрний у тiм серцi все протестував, не здаючись: "Не може
бути! Нi, не може бути"
Це про братiв. Вiн та безмежно вiрив у сво©х братiв, як у свою матiр,
як у свого батька, як у самого себе, що нiяке пiдозрiння не вкладалося анi
в його головi, анi в серцi. Спiймав себе на тiм, що йому хотiлося нагло
заплакати з досади, як тодi батьковi в оцiй саме тюрмi i в цiй самiй,
може, камерi. Заплакати та й лягти пластом i вже нi про що не думати,
забутись, зацiпенiти. Але вiн не заплакав. Не плакалось. Вiн лише зцiпив
зуби, намацав нари i, здершись на них, лiг горiчерева, заплющив очi i так
лежав пластом. Вiн не спав i нiчого не думав - вiн марив. Лежав i марив.
Слухав, як тонюнько скимлить серце, i утiкав вiд нього в химерне маячiння.
Вiдокремився душею вiд тiла i покинув його на нарах - нехай лежить тут. На
тiло вiдразу напали армi© блощиць i жалили його, мовби кропивою. Але
Андрiй i не подумав рятуватися, вiн вiддав тiло на розтерзання, нехай. Це
все-таки в рiдному мiстi... Цiкаво, хто все-таки там грав? Звуки оживили
асоцiацiю про його першу любов, про тонкi пальцi на блискучих чорних i
бiлих клавiшах рояля, про душi великих генi©в свiту, воскреслих в
провiнцiйному мiстi далеко©, чужо© для Бетховена й iнших землi...
Андрiй спав як убитий, коли його прийшли будити опiвночi. Власник
хрипкого голосу тримав лiхтар мiж собою i Андрi м i, невидимий за тим
лiхтарем, немов архангел з предвiчно© темряви, кличучи на страшний суд,
проголошував зловiсно:
- Вставай!! Давай-давай!.. Пiшли за мною...
Пiшли.
Андрiй так i не бачив обличчя свого "архангела", власника такого
симпатичного голосу i тако© гарно©, селянсько© мови.
Надворi в темрявi "архангел" передав Андрiя комусь iншому. Андрiй
тiльки помiтив, що коло буцигарнi стояла якась тичба людей з бiлими
торбами, оточена вартою, озбро ною рушницями з примкненими багнетами. Юрба
топталася покашлюючи та зiтхаючи. "Привели поповнення",- вiдзначив Андрiй,
чуючи, як за спиною та юрба хлинула в дверi.
Великий старосвiтський годинник на стiнi показував рiвно годину по
пiвночi, коли вони проходили коридором сонного будинку районного
управлiння НКВД, вони - це Андрiй, розхристаний, в розшнурованих
черевиках, i в бриджах "навипуск", i чепурний чорнявий юнак в добре
до хати увiйшла Катря, Андрi ва подруга з тих прекрасних рокiв перед
в'язницею й засланням. Вона увiйшла... Постояла... I раптом, окрутнувшись,
вийшла.
- Та це ж Катря! - сказав пiлот.
- Катря...- захвилювавсь Андрiй та й насварив сестру. А та зашепотiла
на вухо:
- Вона тебе любить... Еге ж... Завжди, коли згаду , - плаче...
Андрiй ще бiльше захвилювався. Знав, що це правда. Бо того, що було, не
можна забути. I вiн, власне, насварив сестру, щоб сховати сво хвилювання
вiд всього, що бурею знялося в нiм. Але Катря зникла, як тiнь. - "Добре.
Потiм..." - заспокоював сво серце, вирiшивши за всяку цiну побачитись.
Розмова пливла собi далi. Вони вже вирiшили були, що власне Андрi ву
справу найлiпше буде розв'язати уранцi, на свiжу голову. Авжеж. Хоч Андрiй
i квапив братiв наговоритися тепер, наговоритись од усього серця, до краю,
може, на довгi роки та й опiвночi роз'©хатись, а вже вiн якось сам дасть
собi раду. Давав же досi. Бо ж за ним материна молитва й материне
благословiння - а тим вiн анi в вогнi не згорить, анi в водi не потоне.
Аби лише брати були здоровi та щасливi. Нiт, вирiшили брати, тiльки
вранцi. м взагалi пропала охота так просто роз'©здитись. Потiм. А тепер
от найкраще б заспiвати тихенько батькову улюблену, оту, що з нею старий
Чумак, мабуть, i на свiт народився:
"0й у лiсi, в лiсi стоять два дубочки,
Там сидiли аж два голубочки..."
Та тут, власне, раптом усе й скiнчилось. Зовсiм несподiвано.
Не встиг перший рядок журного i такого сердешного заспiву з уст пiлота
дiйти до кiнця, власне, не встиг вiн розгорнутися в чотири голоси, щоб
доспiвати першу строфу, як раптом вiдчинилися дверi без стуку - i голуби,
що вже так гарно вмостилися на гiлочцi, сполоханi, щезли...
До кiмнати ввiйшло дво гостей - один в елегантнiй унiформi сержанта
НКВД, другий - мiлiцiонер.
- Добрий день! - чемно привiтався сержант.
Брати звелися назустрiч, як мур.
- Сидiть, сидiть, - чемно попросив сержант i попрямував просто до
Андрiя. Брати сiли - вiйськовi з виразом незалежностi й сво © професiйно©
гiдностi, Андрiй - зблiдлий, але спокiйний.
- Попрошу вашi документи, - звернувся сержант до Андрiя так само чемно.
Андрiй завагався, тодi сержант узявся за кабур пiстоля. Андрiй посмiхнувся
i подав йому планшетку.
- Гм, - гмикнув сержант, розглядаючи пашпорт, вийнятий з планшетки. -
Але ж це не ваше прiзвище. Ваше прiзвище Андрiй Чумак. Так?
- Так.
- Добре. Ось ордер на ваш арешт, - сержант вийняв папiрець i показав
його чомусь Миколi, що сидiв скраю. Поза тим вiн бiльше не поцiкавився
жодним iз присутнiх.
- Ви пiдете зараз з нами, - звернувся вiн до Андрiя. - Де вашi речi?
Андрiй кивнув на свою валiзу, що лежала на лавi. Мiлiцiонер узяв
валiзу, а Андрiй вилiз з-за столу i став посеред хати.
- Все? - спитав сержант.
- Все, - промовив Андрiй спокiйно, розстебнув шкiрянi краги й кинув ©х
пiд стiну: - Це хай тут.
- Нi, нi! - заспiшив сержант.
- Слухайте, сержанте! - промовив Андрiй спокiйно, але з ноткою глуму. -
Навiщо вам цi два шматки шкiри? Вистачить з вас мо ©. Це ось малiй будуть
пiдметки.
Сержант помацав краги i по тих словах поклав ©х назад пiд стiну,
насупився i став, даючи Андрi вi дорогу.
Андрiй постояв хвилину, стрiпнув чубом i подивився довгим поглядом на
матiр, що сидiла, закам'янiвши, як вiд наглого удару; на сестру, на
братiв... Пiдiйшов i поцiлував матiр, що так i не поворухнулась.
- До побачення, мамо... (павза).
- До побачення, сестро... (павза).
- Прощавайте, браття... Не поминайте лихом...
Подивився на портрет батька. Повернувся й пiшов. Зник. Так, наче й не
було Андрiя.
- Ну, от i все... - промовив Микола якось чудно в страшнiй тишi,
зiтхнув i подивився на братiв - тi опустили очi. Глянув на матiр - i
опустив очi сам.
Мати жахливо схлипнула, наче ©й забракло повiтря, схопилась за серце й
подалася всiм тiлом до дверей... та й опустилася знов на сво мiсце. А
тодi перевела очi на сво©х синiв i довго дивилась на них диким, страшним
поглядом - повним здивування, жаху, вiдчаю, жалю й кричущого
невисловленого запитання "хто?" Блiда, як смерть, безнадiйно розбита i
така сполум'янiла. Дивилась мить - i, зда ться, дивилась цiлу вiчнiсть. З
мукою. I нарештi прохрипiла тихо:
- Ох... Сини ж мо©!.. Сини мо©...
А бiля стiни, втискаючись в не© спиною, стояла мала сестра ©хня i
дивилася теж туди, де й мати, очима, повними здивування й слiз, що стiкали
великими краплями.
Так кiнчилася зустрiч чотирьох братiв рiдних - синiв старого Чумака,
добрих i вiрних, що любили свiй рiд, нащадкiв славного роду ковальського.
II
На щитi вогненному, на щитi золотому Ка©н пiдняв Авеля на вила i так
держить його. Держить перед очима, не да й зморгнути... А десь за ним
хтось на роялi задумливо гра журну i бентежну сонату Бетховена. Мiсячну
сонату. Хтось там теж дивиться на мiсяць. I гра ... Вiчна легенда про двох
братiв, вирiзьблена на далекому мiсяцi, бентежить душу, як i завжди, як i
давно-давно колись в днi золотого дитинства, сво ю трагедi ю, сво ю
та мничiстю нерозгаданою - та мничiстю неоправдано©, кричущо© зради.
"Навiщо?! Навiщо ж брат пiдняв брата на вила?!" - так завжди кричало серце
дитяче, стискаючись в темрявi нерухомо© ночi, коли та емблема,
розшифрована раз бабусею, висiла в вiкнi над сильветами сонного свiту,
прип'ята до чорно© емалi неба, i слiпила зiр. I тепер теж.
Щит золотий з дивною емблемою - емблемою зради - прип'ятий на
чорно-синiй емалi вiчностi, вогневi в чотирикутнику вiкна, за холодними
гратами. Вiн вогневi й пливе нечутно за чорними сильветами бань i хрестiв
собору, вирiзьбленого на тiй самiй емалi разом з верховiттями древнiх
дубiв i тополь... Ба, вiн вирiзьблений разом зi спогадами про дивнi-дивнi,
давно забутi прекраснi днi, про дзвiнке, замрiяне (ах, хто ж то там так
прекрасно гра за чорними сильветами?!), про закохане у всесвiт, i дружбу,
i в усiх ближнiх, срiбноголосе, кучеряве дитинство... Воно пливе, як на
екранi, нi, як по слiпучому морю, в дiамантових бризках i розривах
веселки, мiнливе, мерехкотливе, i разом з ним пливе та мничий, загадковий
свiт-всесвiт! Чарiвний свiт-всесвiт! Свiт, в якiм i та легенда, та
емблема, вирiзьблена на вогненнiм щитi, зда ться неймовiрною i
зовсiм-зовсiм неможливою, неправдоподiбною...
Спогади... (Ах, хто ж то так прекрасно гра ?!) ...
По огорожi ходить шепiт i млость у темрявi весняно© великодньо© ночi
помежи столiтнiми дубами й липами.... I та нiч великодня, той спогад
далекого, дитинства ось нашарову ться на дiйснiсть, наплива на не© й
творить дво©сту вiзiю з реального й давноминулого, повторюючись i
проходячи перед очима до болю чiтко, вiдбуваючись наново ось тепер, ось
тут, в такiй невiдповiднiй ситуацi©... Ущерблений мiсяць, зачеплений за
хрест дзвiницi, висить шкереберть. Через нього пролiтають кажани й хрущi
i, десь стукнувшись - либонь об шиби освiтлених вiкон собору, падають на
бiлу латку пiску, на бiлi мармуровi плити надгробкiв пiд мурами церкви. А
вони - маленькi романтики - йдуть по оградi, побравшись за руки, - чотири
маленькi брати, один другого менший, - крадуться крiзь загадкову темряву
навколо церкви, дослухаються до та мничих шепотiв, приглядаються до
та мничих тiней, рухомих i нерухомих, що виповнюють весь навколишнiй свiт,
такий незбагненний, такий загадковий, де геть згубилися межi мiж реальним
i нереальним. Але вони не шукають тi © межi, вони навiть не пiдозрiвають
©© iснування. Для них весь свiт зда ться реальним i то реальним саме через
свою фантастичнiсть, свiт з вiдьмами, з привидами, з янголами. Химерний,
загадковий свiт. Свiт-казка. Тiсно притискаючись одне до одного, вони
кружляють по ньому помежи столiтнiми дубами, через смуги свiтла вiд
освiтлених вiкон собору. Десь угугука сова в синiх нетрях ночi, i
зда ться, то вона дивиться примруженим вогненним оком мiсяця. Тодi вони ще
мiцнiше беруться за руки й бiжать... Вони чують дiвочий смiх, i поцiлунки,
i млосний шепiт пiд церквою, пiд липами, на горбках, у та мничiй
темрявi... А в церквi читають "Апостолiв". У Великiн-Великiн церквi, з
височенними стелями бань, що губляться десь у мороцi, куди не сяга свiтло
свiчок i лампадок, прохолода i тиша, i ту тишу ледве порушу монотонний,
тремтливий голос читця. Той читець, гейби Хома Брут, злякано сто©ть
посеред церкви, погляда одним оком на грiб з Христом, що його,
розiп'ятого, а потiм знятого, поклали отак посеред цi © велико© церкви пiд
шкляну покришку, i другим оком чита з книги та мничi слова, вимовля ©х
тремтливим голосом - слова про те, як Христа мучили. А кругом читця
порожньо - велике свiтляне коло, i зда ться, нiхто не смi того кола
переступити, мовби там десь накреслена зачарована лiнiя, що ©© нiхто не в
силi подолати; люди зрiдка входять у морок церкви, навшпиньки, нечутно i
так само нечутно виходять або, лишившись, тиснуться попiд стiнами...
Стомившись, читець витира пiт i озира ться. Тодi з-за колон, десь з
мороку виходить до нього iнший, переступа свiтляне коло i, прокашлявшись,
несмiливо продовжу читати, а перший з полегкiстю виходить геть туди, де
шепiт, весняна млость i поцiлунки... Чотири маленьких брати, побравшись
мiцно за руки, стоять нерухомо й дивляться на ворухливi язички свiчок там,
над Iсусом. хнi серця б'ються схвильовано й диним ритмом. Вони стоять,
мов завороженi, бо ще перебувають пiд чаром iншо© ночi, минуло© ночi, коли
вони разом iз сво©м батьком приходили до "Плащаницi", до ось цього гробу
прикладатися. Невиспанi, побравшись за руки i спотикаючись на пiшоходах,
пiд мерехтливими зорями вони прибiгли опiвночi до гробу, дивилися на тяжкi
рани пробитих рук i нiг i, глибоко зворушенi виглядом замучено© й
покладено© в грiб людини, мерехтiли сльозами на не© й один на одного i
стиналися дитячими серцями. Вони не говорили слiв, вони не давали
обiтниць, але в той же час вони присягалися всiм сво©м ством любити добро
й ненавидiти зло, бути вiрними, бути дружнiми, щоб нiхто нiкого з них не
мiг отак розп'ясти. I вони були вiрними, вони були дружнiми.
"Нi!.. Не може бути... - Андрiй зiтха й переклада чоло з зiгрiто©
частини залiзно© штаби на холодну. - Не може бути". - Пекуче запитання
"ХТО?", хто продав його, як той Юда Iскарiотський, сто©ть перед ним
вогненне й непогасаюче, за всiма спогадами, як той мiсяць за сильветами
собору, над мiсцем його золотоголового дитинства. Сто©ть нерозгадане, i
Андрiй не в силi на нього вiдповiсти. Логiка говорить, що то втяв хтось iз
його братiв, але все нутро бунту ться шалено: "Не може бути!!"
Його не ляка тюрма, його не турбу його доля - його турбу й пече це
прокляте запитання - "Хто?" I вiн кружля навколо нього все на одному
мiсцi, як метелик навколо чадно© свiчки, обмаслюючи об нього - об це
запитання - крила сво © душi. Бо ж було ясно, що це один iз трьох i нiхто
iнший. I саме це палило його вогнем. I саме тому вiн бунтувався всiм сво©м
ством - "Не може бути!! Нi, не може, не може бути!!"
За чорними сильветами замiсть елегi© вже кипить якась космiчна буря
звукiв. Дивно, хто ж то гра , хто ще може так божественно грати в цьому
мiстi вiдтодi, як у ньому побито всi роялi! Звiдки, з яких, з чи©х вiкон
цi звуки Бетховена, що лунали для нього у мiстi колись, тодi, як вiн був
зовсiм юний i безтямно закоханий? Дивно.
Космiчна буря звукiв рояля акомпанiю бурi в душi.
Залiзо грат холодне, i вiд нього зводить м'язи над бровами. Андрiй
притиска чоло до залiза ще дужче, щоб остудити розпечений мозок, та
остудити його не може, мозок палахкотить несамовито, запалений самим
припущенням про зраду, як страшною iскрою. А серце стиска ться вiд жалю,
вiд журби, вiд печалi. А в очах крутиться веремiя - веремiя спогадiв,
усмiшок, облич, золотого сонячного пилу, бiлих, червоних, жовтих метеликiв
i бабок, ластiв'ячого трепету... Вiн очима дивиться на сильвету собору, що
заставав перед ним тьмяне небо, понурий, чорний, мертвий, але вже не
бачить його; лише на хвилинку той собор ожив був у маревi великодньо© ночi
та й знову погас i сто©ть мертвий, як велетенський чорний саркофаг, як
та мничий мавзолей, у якому поховано щось безповоротне, неповторне, навiк
втрачене. I тiльки мiсяць над ним - живий; той мiсяць слiпить, пливе по
чорно-синiй емалi, зазира в душу, бентежить ©©, як давнiй знайомий, як
свiдок давно забутого, рiдного, ось тут-тут пережитого...
У вiччу темнi й плавають жовтi, сизi, червонi кола - то таке слiпуче,
нестерпно слiпуче сонце. Ясний весняний день. Бiлi метелики лiтають у
сонячному сяйвi й сiдають на вороний полиск грязюки, що, як смола, вкрива
дно висохло© величезно© калюжi посеред вулицi. Бiлi метелики на чорнiй
емалi. Склавши крильця, вони сiдають рядочками й купками, багато ©х. Мовби
пелюстки квiтiв на чорнiм лаковi грязюки. Тi метелики ловлячи, вовтузяться
вони - чотири манюнькi брати, як манюнькi мурини. Вони накривають
метеликiв картузиками а чи долонями, обережно вибирають ©х, щоб не
покалiчити, i радiсно зносять ©х у прекрасний, спецiально збудований
пишний палац - з блакитного, червоного, жовтого, бiлого шкла, - збудований
тут же недалеко в зеленiй канавi, серед ромашок, калачикiв, кульбаб та
подорожника. То чудесний, дивний палац. Впущенi туди метелики стають з
бiлих кольоровими i, напевно, гарно там бавляться. А в них - у мисливцiв -
очi сяють вiд щастя й радостi. То нiчого, що всi вони з п'ят до макiвки
вимащенi грязюкою i нагадують муринчат. То нiчого. Але тi метелики,
напевно, щасливi в такiм дивнiм, у такiм пишнiм палацi. Хай вони трiшки
там поживуть, вiдпочинуть, побавляться. А тодi ©х будуть випускати на
волю, щоб лiтали собi на сонечку. I от ©х випускають... Боже, Боже! Який
жаль! Не всi метелики лiтають! Деякi позбивали собi крильця в пишному
палацi i вже не можуть лiтати, а деякi й зовсiм мертвi... Тодi чотирьох
братiв огорта жалоба: вони несуть хорих назад до калюжi i садовлять ©х на
чорну емаль, щоб вони там оживали, а мертвих хоронять. Вони ©х хоронять,
сповненi глибокого й щирого смутку. Старший з них - Микола - вирiза
ножиком з трiсочок гарненькi хрестики, а тодi вони копають ямки i ховають
кожного метелика окремо. Роблять над ними могилки, втикають хрестики й
садять у головах ромашки... А палац, такий гарний, чарiвний палац,
руйнують геть i з того шкла кольорового будують над цвинтарем пишний
собор...
Андрiй зiтха глибоко й шепоче сам до себе: "Не може, нi, не може
бути!" Вiн одрива ться вiд грат i ходить по темнiй камерi, не звертаючи
уваги анi на те, що камера, всупереч тюремним законам, зовсiм не
освiтлена, анi на тяжке, насичене духом людського поту, цвiллю й смородом
блощиць повiтря. Вiн не бачить тi © камери, вiн не уявля , яка вона, ця
тюрма в його рiдному мiстi, вiн лише вiдчува , що камера порожня, що вiн
тут сам. Спочатку трохи диву ться, що вiн тут сам, що в таку епоху
порожнi тюрми, але потiм пригаду , що це ж не велика мiська тюрма, а
колишня "буцигарня" при управлiннi ГПУ й мiлiцi©. Згодом мiня цю думку -
хоч це й "мала тюрма", але вона б мусила бути повна тепер i ця камера
мусила б бути повна. I вона й була щойно повна, коли судити iз стану
повiтря в нiй. Тiльки ж де тi люди? Ага, мабуть, ©х десь перевели,
звiльняючи камеру для нього, "засекречуючи" його. Он, брат, яка вiн
"шишка"!.. Десь за стiною чути кашель, глухий гомiн, як з могили, чийсь
сердитий окрик i - знову тихо.
Андрiй ходить по камерi. Пiдходить знову до вiкна i так сто©ть. В очах
його пробiга багато, багато iнших слiпучих картин ©хнього прекрасного
дитинства, одна друго© яскравiша, одна друго© нiжнiша нiжнiстю
неповторного, осяяного сяйвом глибоко© дружби й щиро© радостi...
Ось вечiр пiд Iвана Купала. Небом сунуться фантастичнi, мовчазнi,
грозовi хмари-тучi, й мерехкотять десь мовчазнi молонi©. Старшi сестри i
всi сусiдськi дiвчата, заквiтчанi й закосиченi, швиденько кiнчають робити
посеред вулицi "Купалу" - двi високi жердини, зв'язанi вгорi, а тодi
зiгнутi й широко розставленi, як дуга, та й так вкопанi в землю, вони
обмотують гiрляндами квiтiв i трав, пахучим любистком, зеленим барвiнком,
угорi чiпляють лiхтар iз свiчкою, а внизу вбивають стовпчик, до якого
прив'язують високу жалючу кропиву, через яку стрибати, i ще й наносять
дров та хмизу, щоб класти вогонь, як споночi , i вже через вогонь
стрибати. Дiвчатам допомагають парубки. Сто©ть стриманий регiт - ще не
можна дуже смiятись, ще не можна бавитись, доки не посходились хлопцi й
дiвчата з усi © вулицi, доки не почалась весела розвага за всiма правилами
одвiку встановленого ритуалу. От як запалять свiчку в лiхтарику або ще й
як розкладуть вогнище замiсть кропиви, як стануть дiвчата лавою в пишних
вiнках i заспiвають: "Купала на Йвана..." Але це буде, як скiнчать робити
"Купалу". I вони квапляться.
А збоку, на довгiй лавочцi пiд парканом, сидять вони - чотири маленькi
брати. В ситнягових шапках i з ситняговими шаблюками через плече, вони
сидять рядочком, по-турецьки пiдiбгавши ноги, i дивляться на хмари...
Фантазують... То ж не хмари, то казковi баскi конi, i вичитанi з книжок
горбатi верблюди, i фантастичнi слони, i кораблi... Вони на тих баских
конях, на тих кораблях i на тих слонах мандрують геть по всiх небачених i
нiколи не знаних, дивних свiтах. Вони терплять дивнi пригоди, вони
перемагають страхiтних потвор, Змi©в Гориничiв, драконiв i вiдьом, вони
визволяють один одного з бiди та з неволi... Зворушенi уявними
небезпеками, вони тиснуться одне до одного i не жалiють себе: кожен
наввипередки готовий покласти життя за iншого... На них насува ться
страшна громова нiч, i десь палахкотять мовчазнi блискавицi, пiдкреслюючи
виразно ту небезпеку, яка на них невблаганно насува ться i в якiй ©м таки
доведеться складати iспит. I вони готовi його складати з усi ю безоглядною
дитячою вiдвагою й вiдданiстю та братською вiрнiстю...
Або ось вони вiдбувають цiлi дитячi вiйни на площах i левадах...
Вiд тих спогадiв Андрi ве серце набрякло, i вiн одчайдушно жене геть
вiд себе те, що сьогоднi сталося i що хоче перекреслити все найкраще в
його життi, ношене, як найкращий скарб, при собi завжди i всюди. Вiн жене
геть всякий сумнiв, вiн його всiм серцем заперечу : "Не може бути! Нi, не
може, не може, не може бути!!"
Думка б' ться шалено. Потiм приходить тиха жура, приходить смуток,
приходить втома. Вiн притиска ться лицем до грат i дивиться в нiч. Мiсяць
зайшов за сильвету дзвiницi, i небо стало ясним, а весь собор ще темнiшим
i чiтко-чiтко вирiзьбленим iз усiма сво©ми найменшими деталями, з прапором
замiсть хреста на центральнiй банi. Той прапор ворушиться, лiта зловiсно,
немов кажан, упiйманий у сiльце. Мiж тi ю сильветою собору й цими гратами
та дахами, що вiдгородили грати вiд собору, десь там проходить його
вулиця, його рiдна вулиця, на якiй вони з братами ловили метеликiв,
будували "Купалу", мрiяли, бавились, виростали. Вулиця, на якiй вiн не був
уже так багато-багато рокiв... Андрi вi хочеться вийти й отак пiти по тiй
вулицi, постояти бiля кожно© хати, бiля кожного двору, де його колись
знали та й тепер, далебi, не забули. Нi, не забули! Вiн пригаду , як його
везли сьогоднi тi ю вулицею, й серце його налива ться вогнем. Вивiвши з
двору, його посадили на "лiнiйку", сержант сiв злiва, мiлiцiонер справа,
другий мiлiцiонер - за кучера, а валiзку Андрi ву поклали посерединi, -
сiрi баскi конi (один в корiнь, другий у пристяжку) рвонули з мiсця...
Андрiй знав, що був буденний день, але бiля кожного двору стовбичили люди.
Всi, кого вiн знав i кого вин уже не знав, бо були новi або повиростали з
немовлят, стояли мовчки й дивились на нього. Бiля кожного двора! I так по
всiй вулицi! Вони не смiли анi слова сказати, анi кивнути, анi рукою
махнути, лише дивилися широко витрiщеними очима або з-пiд насуплених брiв.
А Андрiй дивився на них. I раптом збагнув, захвилювався: "Це ж вони
спецiально вийшли його проводжати!.. Так, так! Спершу зустрiчати, а тодi
проводжати! Його!.."
Збагнув це й сержант i звелiв гнати коней вчвал. А люди виходили й
дивилися назустрiч, а тодi повертали голови услiд. Серед того всього один
незабутнiй кадр врiзався Андрi вi в саме серце: старий бондар, довговусий
i броватий, батькiв друг i побратим, коли "лiнiйка" про©здила мимо, кивнув
головою... та й закляк, а тодi низько-низько схилив ту свою голову
услiд... Привiтав, а чи попрощався, а чи вклонився? Вклонився! Старий
сивоусий бондар уклонився. Це ж вiн колись давно, слухаючи, як Андрiй
розмовляв з його сином студентом, не витримав та й напророкував,
зiтхнувши:
- Ой, не вмреш ти, синку, сво ю смертю! Нi, не вмреш... А все через тую
твою "щиру Укра©ну".
Власний його син ще тодi пiшов "у люди" i десь як у воду впав, а
старий, бач, мав нагоду перевiрити сво пророцтво на Андрi вi. Треба
бачити було його очi i як вiн вклонився. Як вiн вклонився!.. Це ж уся
вулиця вклонилася тi ю сивою головою!
Серце Андрi ве налилося вогнем: "Ага! Не пропала, нi, не пропала ж його
молодiсть марно!"
Вiд зворушення вiн тодi вже не бачив бiльше нiчого всю решту дороги, як
його везли. А тепер от вiн хотiв би пiти по тiй вулицi, тихенько постояти
бiля кожно© хати, бiля кожного двору , може, в останнiй раз, i закурити з
старим бондарем та й спитати в нього жартома: "Невже ж вiн так i не вмре
сво ю смертю через тую Укра©ну? Га? Ну, а якщо таки дiйсно вiн не вмре
сво ю смертю, то хiба це так уже й погано?"
Андрi вi хочеться закурити, але вiн не ма нiчого - анi тютюну, анi
сiрникiв. Пiдходить у темрявi до дверей i стука . Власне, йому не так
хочеться, може, закурити, як хочеться почути людський голос у цiй тюрмi.
Це ж неабияка тюрма - це тюрма його рiдного мiста! На стук нiхто не
озива ться. Андрiй стука дужче. За дверима кроки, а тодi злий, захриплий
голос рiдною-найрiднiшою Андрi вою мовою:
- Чого лупиш?!
- Агов, земляче! Може, б ти менi купив махорки, га?
За дверима засмiялось, потiм сплюнуло i прохрипiло хидно i так само,
як i перше, злобно:
- Авжеж... Тiльки ти трохи почекай... Теж менi "земляк"! -сплюнуло ще
раз i пiшло геть.
Андрiй не розгнiвався, а лише посмiхнувся. Дiйсно, яка купiвля вночi!
Але вiн не вiд того посмiхнувся. Вiд голосу, вiд тi © рiдно©-найрiднiшо©
мови вiн раптом згадав чудну батькову пригоду, яка колись сталася в
цiй-таки, ось у цiй самiй тюрмi. За все сво життя батько лише раз був
в'язнем i сидiв усього лише один день. В цiй от буцигарнi. То сталося
випадково й помилково, але не в тiм суть. Суть у тiм, що, одсидiвши одну
добу, батько повернувся додому i довго не мiг прийти до пам'ятi. Вiн
крутив сво© довжелезнi вусара, гриз ©х i мовчав. Часом нишком витирав очi
мозолястим кулаком i нi пари з уст. Нарештi розповiв йому - Андрi вi - по
секрету, що ж з ним сталося, що його так приголомшило. Не сидiвши нiколи в
тюрмi i опинившись у нiй, вiн був морально роздавлений уже тим, що до
тюрми потрапив, але на тiм би й кiнчилося, вiн посурiв би трохи та й усе,
коли б не тi дiвчата. I от тi дiвчата заспiвали пiснi... Вони спiвали ту
пiсню, яку старий Чумак чув мiльйон разiв i не звертав на не© нiколи
нiяко© уваги. То була проста-простiсiнька пiсня:
"Ой вербо-вербо, де ти зросла,
Що тво листячко вода знесла..."
Дiвчата спiвали ©© тихо в сумiжнiй камерi, а старий Чумак, почувши цю
пiсню, нагло "вдавився сльозами", як вiн щиро признався найменшому синовi.
Це вiн, трижильний i мозолястий коваль, що ще i в тi часи гнув залiзнi
пiдiски руками!
"Ой знесла, знесла бистра вода,
А я молода, як ягода..."
Чи дiвчата в тюрмi, чи пiсня в тюрмi, а чи вiн сам у тюрмi, а чи усе
вкупi було до того причиною, але, за батьковими ж словами, вiн за той один
день постарiв на десять рокiв...
Андрiй згадав батькову пригоду, згадав пiсню дiвочу, згадав вартового з
його найрiднiшою мовою, згадав, як його везли вулицею, згадав сьогоднiшню
подiю вдома, згадав свою матiр, нанизав усе те в один разок, слухаючи
журну мелодiю... i на серце вiд того всього лiг тяжкий-претяжкий камiнь.
Ах, хто ж то так тужно, хто так нiжно гра на роялi!? На серце лiг камiнь.
Лише хтось непокiрний у тiм серцi все протестував, не здаючись: "Не може
бути! Нi, не може бути"
Це про братiв. Вiн та безмежно вiрив у сво©х братiв, як у свою матiр,
як у свого батька, як у самого себе, що нiяке пiдозрiння не вкладалося анi
в його головi, анi в серцi. Спiймав себе на тiм, що йому хотiлося нагло
заплакати з досади, як тодi батьковi в оцiй саме тюрмi i в цiй самiй,
може, камерi. Заплакати та й лягти пластом i вже нi про що не думати,
забутись, зацiпенiти. Але вiн не заплакав. Не плакалось. Вiн лише зцiпив
зуби, намацав нари i, здершись на них, лiг горiчерева, заплющив очi i так
лежав пластом. Вiн не спав i нiчого не думав - вiн марив. Лежав i марив.
Слухав, як тонюнько скимлить серце, i утiкав вiд нього в химерне маячiння.
Вiдокремився душею вiд тiла i покинув його на нарах - нехай лежить тут. На
тiло вiдразу напали армi© блощиць i жалили його, мовби кропивою. Але
Андрiй i не подумав рятуватися, вiн вiддав тiло на розтерзання, нехай. Це
все-таки в рiдному мiстi... Цiкаво, хто все-таки там грав? Звуки оживили
асоцiацiю про його першу любов, про тонкi пальцi на блискучих чорних i
бiлих клавiшах рояля, про душi великих генi©в свiту, воскреслих в
провiнцiйному мiстi далеко©, чужо© для Бетховена й iнших землi...
Андрiй спав як убитий, коли його прийшли будити опiвночi. Власник
хрипкого голосу тримав лiхтар мiж собою i Андрi м i, невидимий за тим
лiхтарем, немов архангел з предвiчно© темряви, кличучи на страшний суд,
проголошував зловiсно:
- Вставай!! Давай-давай!.. Пiшли за мною...
Пiшли.
Андрiй так i не бачив обличчя свого "архангела", власника такого
симпатичного голосу i тако© гарно©, селянсько© мови.
Надворi в темрявi "архангел" передав Андрiя комусь iншому. Андрiй
тiльки помiтив, що коло буцигарнi стояла якась тичба людей з бiлими
торбами, оточена вартою, озбро ною рушницями з примкненими багнетами. Юрба
топталася покашлюючи та зiтхаючи. "Привели поповнення",- вiдзначив Андрiй,
чуючи, як за спиною та юрба хлинула в дверi.
Великий старосвiтський годинник на стiнi показував рiвно годину по
пiвночi, коли вони проходили коридором сонного будинку районного
управлiння НКВД, вони - це Андрiй, розхристаний, в розшнурованих
черевиках, i в бриджах "навипуск", i чепурний чорнявий юнак в добре