Страница:
- Нiчого, нiчого. Не тривожся, донечко. Це вже моя непевна година за
деревами стоїть, - i оглянувся, нiби мiг її побачити. - Не буди дiтей.
Може, до ранку перебуду бiля них...
Та дзвони, що були в ньому, зойкнули i почали згортати крила...
XVIII
За татарським бродом молода нiч темнила i висвiчувала присiлок.
Уткнувшись у тепло пагорбiв i долинки, вiн спросоння погойдував пiдсиненi
оселi, чорнi тополi i сизi од старостi журавлi. Бiля присiлка бiлояра
пшениця була молода i вища, а гордi соняшники стояли, як слов'янськi вої,
- щитами па схiд. У плесi ворушились затонулi тiнi хат, на них сторч
головою дрiмали пiдгонистi лелеки. Десь у густих тiнях саду воркували
молодята - любов, як i злочин, шукає темноти.
У Шляхових скрадливо скрипнула хвiртка, насмiшкувато обiзвався дiвочий
голос, i у вiдповiдь йому бадьоро пролунав надтрiснутий тенорець:
- Наше вам! I ти - того, усякої обмови на мене не слухай... Стьопочка
не пiдведе - Стьопочка усю культуру понiмає... - Показавши руками, шиєю i
поглядом, як вiн розумiє всю культуру, Стьопочка хвацько вискочив па
велосипед, для форсу дзенькнув дзвоником i гордовито виїхав на вулицю.
Побачивши Данила, вiн спочатку по-заячи пригнувся бiля руля, скособочив
погляд, а потiм пiдняв руку i покивав нею i головою у стилi начальника
своєї контори:
- Наше вам, Даниле Максимовичу! I хоч як невесело було Бондаренковi, та
вiн зупинив недалекого, але спритнуватого жовтодзьоба:
- Ти, Стьопочко, не заблудився часом?
- Я? Хi-хi... А чого менi? Вродi дороги не знаю, - опустив одну ногу на
землю, розвiв по боках чижикувато-хитренькi очi.
- Ти ж наче топтав стежку до Катерини Лебеденко. Стьопочка через плече
обережно зирнув на хвiртку Шляхових, приклав палець до вуст i перейшов на
шепiт:
- Бачите, з Катериною, теє, неув'язочка вийшла. Вона, Даниле
Максимовичу, конешно, з якого боку не подивись - дiвчина, i на рiвнi щодо
симпатичностi, i прочее. Але самi, як дiлове керiвництво, розумiєте: вона
може кинути тiнь на анкетку. А на даному етапi анкетка - неабияке дiло для
мене, бо Стьопочка iдейним стає.
- Уже прикинув, значить! - недобре подивився на округле, -насочене
награним оптимiзмом обличчя Стьопочки. "Цей гноєвоз найсвятiшу iдею
забруднить. I чим тiльки мiг вiн Каїрi закрутити голову - нi виду, нi
стиду!"
- Ви не сумнiвайтесь, я правильно прикинув, - довiрливо заспокоює
Стьопочка.
- Тодi не буду сумнiватися, - примружився Данило. - IIу, а Шляховi,
думаєш, не кинуть на твою анкетку тiнь?
- Нi, тут усе перевiреної - бадьоро, з чийогось голосу проспiвав
Стьопочка.
- Може, й так, а може, й нi. А ти часом не чув, як Шляхових
по-вуличному звуть-величають?
- По вуличному? Цар! Абощо? - В Стьопочки вiд якоїсь думки з обличчя
враз зiскочила хитруватiсть, воно стало розгубленим. - Абощо? - вже
злякано повторив.
- Та нiчого, взагалi. Але пiшла чутка, що це пов'язане з династiєю
Романових.
- Невже є такий слушок? - причмелено запитав Стьопочка i вже з
недовiрою i острахом зирнув на хвiртку та й проволiк трохи далi од неї
велосипед.
- Гляди, а то ще в царенки вскочиш, порадуєш увесь закордон. Йому таких
кандидатiв тiльки подавай.
Стьопочка скривився, полiз рукою до потилицi, а Данило не витримав -
розреготався.
- Я так i анав, що ви жартуєте, - ожив, догiдливе хiхiкнув Стьопочка. -
Натає вам! - i поїхав до татарського броду, роздумуючи, як i чим укусити
просмiшника. О, на самотi Стьопочка так мiг вiдповiсти своїм напасникам,
що їм i не снилося. Та й почерк у Стьопочки на щось пригодиться: жизнь на
даному етапi - це боротьба, а не дурнi насмiшечки. Стьопочка гордо
нажабився, губи його вiд злостi витягнулись i потоншали.
На подвiр'ї Мирослави дрiмають стiжки сiна. Бiля перелазу з чорних
черешень одвисали важкi краплини ,роси, i земля озивалась на їхнiй
перестук. Скрипнули дверi, на порозi застигла гнучка дiвоча постать з
косами русалки.
- Данилку, чого так пiзно? - ображено i радiсно прошепотiла вона,
погойдуючись на порозi, за нею погойдувались розплетенi коси.
- Нiби скучила?
- Безсовiсний, - вiдкопилила вуста, обернула голову до лутки дверей.
- Справдi безсовiсний?
- Скучила за тобою, так скучила, - з довiрою потягнулась до нього.
I чи то вiд пережитого за щ днi, чи вiд чогось iншого - до грудей
Данила пiдкотилася така хвиля вдячностi до дiвчини, до її вiри i любовi,
що аж защемiло пiд повiками... Невже не розумiє, що тiнь уже лягає чи й
лягла на їхню любов... Чим воно тiльки закiнчиться?.. I дивився на свою
дiвчину, як на свiтанкову зорю, а далi, немов шукаючи захисту, так
пригорнув її, що Мирослава перелякалась:
- Данилку, рiдний, що з тобою? Так перед смертю обiймають... Ой, що я,
дурна, сказала? Налякав ти мене.
Вiн задумано подивився в нiчну далечiнь i насилу стримав зiтхання.
- Не говори про це, бо нiхто тепер не знає, що воно робиться!
- Хтось, може, й знає, але хто? Ти вечеряв? - заспокiйливо поклала йому
голову на груди, а вiн вплiв руку в її коси.
- Вечеряв з косарями.
- I знову галушки?
- Галушки.
Вони зайшли до хати, її долiвка димiлась мiсячною курявою. Данило легко
пiдняв дiвчину на руки, бережно поклав на лiжко, застелене паеманистим
рядном, i схилився над нею.
- Як добре, коли ти в, такий дужий, такий славний, - посмiхнулась i
зiтхнула Мирослава, i зiтхпулп її вузькуватi грудп. Вiн торкнувся до них
рукою. А в цей час почулося гудiння машини. Чого воно так насторожило
його? Гудiння наростало, у вiкна вдарило свiтло, i перехрестя рам,
переломлюючись, злякано шугнуло на стiнах i столi. Данило скочив з лiжка.
- Ти чого занепокоївся? - здивувалась Мирослава.
- Нiчого, нiчого, - тупо глянув на вiкна, що деренчали вiд двигтiння
машини. "Зупиниться чи нi? Пiшла далi. Що це зi мною?" Вiн знову схилявся
над Мирославою, зазирнув у її напiвприплющенi очi. - Як добре, що й ти е
на свiтi. Найкраща!
- Так уже й найкраща?! - Вiд щастя у неї пробились тi низенькi звуки,
якi завжди нагадували таємничiсть материнства i так хвилювали його. -
Тiльки без цього! - вiдкинула парубочу руку.
- Можна й без цього, - пробурмотiв, пригортаючи її до себе ї
задихаючись од пахощiв її кiс. - Чим вони пахнуть у тебе?
- Степом, любий.
- Євшан-зiллям теж?
- Напевне. А в тебе чуб - столочене жито.
- Аби тiльки столочений чуб...
- Засни трохи.
Вiн поклав руку на її перса, i вона не вiдкинула її, а знов повторила:
- Засни, любий. - В її голосi озвались не любощi, а материнська
турбота...
Сон якось непомiтно вiддалив його вiд дiвчини,, перекинув у притемнiлий
степ, у цвiтiння соняшникiв i в луги з свiжими копичками сiна. А Мирослава
довго-довго дивилась i надивитись не могла на свого Данилка, який навiть у
снi сердився на свою долю. З такими жалямц-думками й вона увiйшла в сон.
I незчулися, як на подвiр'ї м'яко загупали чиїсь кроки, як вникнули
росами наполоханi черешнi, як зашипiла земля. Казка июбовi, молодостi i
ночi приспала обох, бо зараз на бiлому свiтi, на чорнiй землi їх було
тiльки двоє.
Але ось на вiкно, як нiчна птиця, опускається чужа рука, перелякано
дзенькнула шибка.
- Ой, хто там? - скочила на долiвку Мирослава. За нею мiсячним
промiнням метнулися коси.
- У вас Данило Бондаренко? - чує вiн знайомий голос i не розумiє: чого
вiн тепер забрiв сюди?..
Скочити у вiкно? Данило пiдняв фiранку. З вiкна бiла нiч насовується на
нього, наче вся хоче увiйти в його очi.
Рука настирливiше дзьобає шибку.
- Громадянко Сердюк, у вас Данило Бондаренко?
- Хто це? - злякано дивиться на Данила.
- Напевно, з колгоспу хтось, - обдурює її.
- У мене, у мене, - полегшено зiтхнула Мирослава.
- Хай вийде надвiр.
- Що ж це, Данилку? - знову тривога вчепилась у дiвоче серце.
- Нiчого, нiчого, - як мiг, заспокоював її, а в голову гупала та сама
думка: "Як же це?.. Невже найкращий друг заарештує його?"
- Не йди, Данилку, я боюся! - Мирослава охопила його, коли вiн став на
порiг.
- Почекай, люба... Заспокойся, я зараз. Якесь дiло є до мене. - Одiрвав
од себе дiвчину. Вона, здригаючись, безсило притулилась до одвiрка, а вiн,
чуючи, як його знекровлене серце пропоїiскують холоднi потоки, вийшов iз
хати.
В тiнi бiля порога насторожено стояв Гарматюк. Вiн, заскрипiвши новим
ремiнням, ступив крок уперед i чужим, одерев'янiлим голосом прохромив йому
груди:
- Даниле, ти заарештований.
Гойднулось, вибухнуло небо, i шалено захугувала перелякана зоряна
метiль, вона з небом налягала на нього, налягали дерева, i стрiха, i тiнi.
Вiн хоче руками притримати їх, але це може здатися, що вiн пiдiймає їх
угору; тому прикладає руку до серця, що опустилось донизу, але не чує
його, тiльки чув, що пусткою стала його душа.
- За що? - питає не голосом, а пусткою душi, що, здається, аж загудiла.
- За що?
- Є санкцiя Ступача.
Навстiж розчахнулися дворi, i Мирослава упала на Данила.
- Скажи, чого прийшли по тебе, чого? Гарматюк одвернувся.
- Та заспокойся, Мирославе. Треба у мiсто поїхати, - навiть якось зумiв
посмiхнутися їй i покласти руки на коси. Чи вже вiйнуть вопи колись на
нього пахучим дощом?
- Уночi їхати? - заглядає йому в очi, i вiн ховає їх од пої.
- Уночi. Пiсля Купала нiч переважає день. Ти не замикай дверi - я скоро
приїду. Чуєш: не замикай дверi!
- Справдi? - радiсть одразу висушила їй сльози. - А я так чогось
налякалась... - несе йому винувату посмiшку i поглядом, i устами... - То я
буду ждати...
- Жди, кохана... Кожному потрiбне чекання жiноче, - поклав руку на її
мiжплiччя i легенько пiдштовхнув у сiни. На що вiн сподiвався? Коли за нею
зачинилися дверi, зiтхнув i крiзь зуби сказав Гарматюку:
- Ходiмо.
Зразу ж аа хатою бринiла i солодко пахла росяна гречка, за нею, мов
слов'янське вiйсько - щитами на схiд, - стояли соняшники, вони чекали
сонця, i Данило позаздрив їм; вiн уже перед собою не бачив сонця - воно
було позад нього.
Мовчки зупинились край дороги. Данило потягнувся рукою до соняшника. В
його серцевинi вiдпочивав пiсля працi джмiль, з його прозорих крилець
стiкала мiсячна роса.
- Де ж твоя машина? - кусаючи уста, кусаючи душу, з презирством
поглянув на вчорашнього друга. У того холодний пiт стягував обличчя, на
скронi тiпалась i корчилась неспокiйна жилка.
- Машина до твоєї хати поїхала.
- Мене там шукають?
- Очiкують.
- Чого ж ти?..
- Ет, не питай... Хiба так думалось... Даниле, скажи, як на духу: ти не
знаєш, не догадуєшся, за що тебе?..
- У вороги вписали? - рiзко пiдказав Данило. - Знаю, догадуюся.
- Справдi? - ще бiльше спохмурнiв Гарматюк. - Ти можеш сказати?
- А для чого це тобi? Веди вже до тих, що чекають на мою душу.
Гарматюк зiтхнув:
- Ще встигнемо, нема куди поспiшати... Аби ж можна було на якомусь
рентгенi просвiтити людську душу... То за що?
- За те, що я не схотiв дворушничати нi перед крикливим Ступачем, нi
перед мовчазною землею, за те, що я хочу, щоб люди землi їли хлiб, за те,
що не кидаю зерно у мерзлу домовину, а жду тепла i зриваю графiк
Ступачевi, бо люди їдять не графiк, а хлiб. Та збайдужiлим, промерзлим
серцям головне не суть людяностi, а криклива цифра. Ступачi ж знущаються
над землею, видаючи оте знущання за новаторство. Не подумай, я теж за
новаторство учених, а не вискочок, що зумiли на свою безплiднiсть i
невiгластво натягти одяганку ортодоксальностi i модних фраз. Така лiва
одяганка немало нам наробить лиха, поки люди не побачать, що королi були
голi. А я хочу, щоб на землi хлiб рiс без людських слiз. Поглянь на моє
поле, то й побачиш мою душу. Хiба таку пшеницю, таке жито, таку гречку,
такi соняшники могла викохати ворожа рука? Ти вiриш у це? Ти ж сам бiля
землi ходив! Вiриш?
- Не вiрю, Даниле, - тихо вiдповiв Гарматюк. Вiн гойднувся, обняв свого
друга, притулився щокою до його щоки, але не поцiлував. - А тепер iди,
Даниле. Iди, куди бачиш, куди знаєш... Ну, якщо спiймаєшся, маєш казати:
не бачив мене. Ми розминулися. Не пiдведеш?
- Та що ти? - розгубився Данило. - Хiба я тебе коли пiдводив... хiба що
зараз... А як же ти?
Гарматюк нахмурився, недобрий блиск майнув у його очах:
- Може, викручусь. Може... Хай нiколи мiж нами не ляже братовбивство.
Iди.
- Подумай - голову закладаєш! Хлопець позлiшав:
- Ет, помовч про голову... У село не заходь. I до Оксани теж, Iди,
пора!.. Тiльки ж куди ти пiдеш?
- До Ступача! - i стиснув кулаки.
- Навiжений! - обурився Гарматюк.
- Який уже є.
- I що ти будеш з ним робити?
- Витрушу мерзенну душу!
- Хапайся за трохи розумнiшу думку. Даєш слово честi, що не пiдеш до
Ступача?
- Мушу дати, - похилив голову Данило. Гарматюк обняв його i тепер
поцiлував у щоку. Вiрячи й не вiрячи, Данило, заточуючись, пiшов до
татарського броду, в якому сторч головою зависли хати i лелеки на них.
Бiля берега озирнувся. Коло соняшникiв уже не було його друга.
XIX
Нiхто пе знає, де його доля: попереду, позаду чи збоку. Вiн вiрив, що
попереду - в роботi, в невсипущiй роботi, в любовi до землi, до колоса, до
людини.
До цього страшного вечора вiн мав дуже багато любовi: i до вiрних
дiвочих очей, що чаїли в собi знаду i чари, i до сивої мудростi, в
надбрiв'ї якої сходилося два вiки, i до материнства, що бiля персiв несе
не бiлi вузлики, а наше майбутнє, i до того далекого орача, що пiд обрiєм
iшов за плугом, i до тiєї жницi, що тримала на руках снопи i лiто, i до
тих лелек, якi вдосвiта будили його або вiн будив їх.
Данило любив, як, вигинаючись, б'ючи на сполох, аж до самого неба
половiли ниви, i мав радiсть, коли червень клав сивину на жито, а золотiнь
на пшеницю; вiн любив, коли вдосвiта липень клепав коси, коли серпень
цiлими днями тиховiйне сiяв у рахманну землю зерно i надiї, а вересень
стишував напiвсонну пiсню джмеля; вiн любив, як лiтнi вечори бринiли
макiвками, а осiннi - тримали в пiдволохачених гнiздах зорi; вiн любив
пахощi свiжого хлiба i золоту задуму соняшникiв; довiрливий i вразливий,
вiн бентежно прислухався до чийогось життя, i до плину води, що жебонить i
грає у корiннi, i до всiєї своєї хлiборобської сторони, що трималась на
сивому житi i добрих спокiйних орачах.
Ось i зараз заграла вода в корiннi, але вiн не зрадiв - здригнувся. Це
все, що було його, - вже не його, i вже не господарем вiн iде по своїй
землi, а сполоханою тiнню, яку лякає спiв води в корiннi i сплеск весла в
татарському бродi. Гей, броде татарський... Два береги, два мiсяцi тут, а
життя одне, та й те неповне...
Велика образа, великий бiль i перша втома духу скволили його тiло,
роз'ятрили серце, тьмарили мозок. От i ввiрвалась у твою молодiсть туга
осенi, i не викинеш її, i не спекаєшся її.
Жаль було себе, жаль було дiлечка i задумiв своїх, жаль було свiта
всього, па який ще й надивитись не встиг. Знав тiльки одно: за цей свiт,
за рiдну землю зумiв би достойно вмерти. I на полi бою вiн був би косарем.
Так чому ж Ступач робить його ворогом? Оте копито, що звикло вбивати свої
примiтиви в голови та цвяхи у вiтряки? Будь-що-будь, а вiн повiк не стане
глиною в таких руках... Як же не станеш, коли тебе вирвали з землi, мов
стеблину з лану, що тiльки-тiльки почав красуватися.
Скошеними вiд болю очима, очима прощання вiн поглянув на татарський
брiд, де горбкувата вода бавилась у пiжмурки iз мiсячним промiнням, на
долину, за якою iмлилося болото. Ось туди йому, певне, мандрувати: якщо и
буде погоня, навряд чи хто зважиться поткнутися в це гибле мiсце. А може,
й справдi треба було не господарем, а потакачем тихо сидiти в своєму дуплi
й усе робити з чужого голосу й наказу, хоч би яким вiн був. Нi, вiн не
завинив нi перед людьми, нi перед державою. Оце тiльки й може бути його
виправданням. Але як мало цього Ступачу, котрий забув, що минули часи
колiнкування. Що ж у тобi, Ступаче? Ложка пiдлостi, ложка догiдливостi й
вiдро шанолюбства! Так невже ця сумiш має нести комусь загибель?
Завiя думок. Темна завiя думок. Данило борсався в нiй i виборсатися не
мiг, вiн iшов iз нею, iз болями i скалками холоднечi й остраху. А над ним,
на блакитнiй оболонi неба, висяював мiсяць i срiбними вервечками
пiдтягував до себе й погойдував обезлюднiлу землю та її тiнi, погойдував,
як i тодi, коли Данило, падаючи вiд утоми, повертався з матiр'ю додому.
Тодi мiсяць сiдав на плече матерi, де погойдувався серп, тодi руки матерi
вiяли доспiлим житом i материнкою, а на її устах лежав удовиний смуток.
- Утомилась дитина? Ось ми зараз додому прийдемо, вечерю зготуємо... -
На хвилину повернувся до свого дитинства, до материної руки, побачив її
плече, на яке сiдав мiсяць, почув її пiсню, в якiй жив собi журавель та
журавка...
Неждано за соняшниками, де стояв ячмiнь, Данило почув шаржакання коси,
i це пе порадувало - сполохало його. А вiн так любив косовицю й косарiв.
Коли бачив бiлий косарський ключ, йому завжди здавалося: вiн виходив iз
лона самої iсторiї.
Данило зупинився, прислухався. Хто ж це такий нетерплячий першим вийшов
жнивувати? Берегом пiднявся до соняшникiв, що назбирували в золотi
полумиски мiсячний сон, стежиною вийшов до ячменю i поперед себе побачив
високу постать косаря, який широко й гарно вiв ручку. Ячмiнь спалахував на
грабках i гас на покосi, спалахував мiсяцем i бриль косаря. Данило усе
вiддав би, щоб тiльки стати таким косарем, вести свiй широкий покiс собi
на втiху, людям на добро. Та, виходить, i цього простого щастя вiн не може
мати.
А косар неквапно, упевнено дiйшов до гiн, пiдкинув грабки, вмостив їх
на плече й пiшов бiля покосу назад. Та це ж Лаврiн Гримич. Данило межником
пiшов йому назустрiч.
- Не спиться, Лаврiне Ярославовичу? - запитав косаря, а сам пильно
оглянув його: чи знає, що сталося з ним? Нi, здається, навiть рисочка не
здригнулась на виду чоловiка.
- Я нiколи спокiйно не сплю нi перед сiнокосом, нi перед жнивуванням, -
i косар нiяково посмiхнувся. - Мене тодi мiсяць хвилює, наче вагiтну
жiнку. Природа! Який гарний маємо ячмiнь цього року.
- Гарний, - з болем подивився, як попереду з ячмiнного вуса скапувало й
скапувало мiсячне марево. - Дайте менi грабки.
- Хочете покосити? - здивувався Лаврiп. - Нащо це вам... уночi?
- Пройду хоч один покiс. Правда, я такого широкого, як ви, не займу.
- Кожен має свiй покiс - один у руках, а другий у душi, - Лаврiн зняв з
плеча грабки, вiддав головi.
Данило пiдiйшов до соняшникiв, обернувся, вони своїми оброiпеними
решетами зачепили його плечi, й чоловiковi на якусь мить приємно стало пiд
цiєю шершавою вагою лiта. От i увiйшла коса в ячмiнь, вiн зашипiв, неначе
його пiдпалили знизу, i з колиски грабкiв постелився на стерню. I знову
прийшла якась полегкiсть, а її придовбнила гiрка думка: невже це мiй
останнiй укiс?
- Рiвно ведете, наче пiд шнур, - похвалив Лаврiн i зiтхнув. Чого ще
тобi зiтхати, чоловiче? Я на твоєму мiсцi землi не чув би пiд собою. Як ми
не вмiємо цiнувати простих радощiв життя до першого грому, до першого
нещастя.
Данило дiйшов до дороги, i тодi Лаврiн узяв з його рук грабки.
- Чого ви? Я ще пройду ручку. Косар заперечливо повiв головою.
- Не треба, Даниле Максимовичу.
- Чому?
- Вам пора йти.
- Куди?
Лаврiн журно глянув на нього:
- У свiт. А свiт не без добрих людей. Не вони, а тiльки дрiбний Ступач
замахнувся своєю косою на вас. То йдiть. Через якийсь час, надiйсь, усе
перемелеться, тодi ми й накосимося, i наоремося, i насiємось у свою волю.
А зараз вам треба йти...
"Чи це йому таке говорять, чи це тiльки сон?"
- Якою ж дорогою iти?
- Непримiтною. До сьогоднi ви йшли дуже примiтною дорогою, i не всi
радiли з цього, злобний та ледачий не порадiє працею роботящого. Бережiть
себе, бо ви ой як потрiбнi людям, - Лаврiн вийняв з кишенi кисета з
тютюном.
- Вiзьмiть на дорогу.
- Я ж не курю.
- Бiда навчить.
Вiн узяв кисета, охопив руками косаря, а той злегка стиснув його
могутнiми руками:
- Iдiть, бо хтось, може, теж не спить, шукаючи вас. Щасти вам.
- Яке вже там "щастя".
- Що ж, i щастя не буває без чиєїсь заздростi. Iдiть.
- Зараз побреду. А вас попрошу заглянути до моєї хати, ключ на призьбi
пiд дощечкою лежить, далi вiдчините скриню i в прискринку знайдете грошi;
заносiть їх вдовi Пастушенко. Хай моя копiйка її дрiбним дiтям пособить.
То й бувайте здоровi.
I Данило, втопивши руку в ячмiнь, самотньо побрiв низькодолом до того
гиблого шматка землi, над яким висiли клаптi туману, а позаду ще довго чув
шаржаканпя коси: косар робiїв своє.
На журавлинiй оболонi Данило зупинився, тоскно оглянувся навсебiч. Куди
ж вiн вiдходить?.. Нi, то вiд нього вiдходило лiто, вiдходила дрiмота
колоса, вiдходила доля. Наздоганяй - не здоженеш, i все одно треба йти...
Колись, у дитинствi, вiн знав, що край землi стоїть золота брама, а за нею
сходить сонце. А де ж тепер його брама i що стоїть за нею? Напевне, усе
лихе, окрiм сонця. Зсутулившись, вiн потягнув за собою приторблену тiнь,
i, здається, навiть вона зараз мала вагу.
Позаду почувся приглушений скрик. Данило сполохано озирнувся. До нього
нерiвне, як лугова чайка, бiгла якась жiнка.
Ось вона зупинилась бiля самотньої верби, благальне пiдняла руки - i на
них, i в широкi рукави сорочки почали натiкати тiнi чи небо.
Хто б це? Невже Оксана? Так воно i б.
З простягнутими руками Оксана добiгла до нього, схлипуючи, впала йому
на груди, обдала розплетеними зi сну косами.
- Данилку, братику, за що ж тебе? За що посиротили нас?.. - I такi
жалi, i така вiковiчна туга матерiв була в її голосi, що в нього
затремтiли повiки.
- Не плач, сестро, не треба.
- Це не я, це моя доля плаче, - сказала давнiми словами. - Як же менi
без тебе у свiтi, - i оглянулась на свiт, що мовчки пiдiймав трави,
розхилював колос, тремтiв мiсячним смутком i озивався скрипом деркача.
- Дiтей, Оксаночко, доглядай та хоч iнколи згадуй мене. Iди. - Вiн
тричi поцiлував сестру, одiрвав її од себе i швидко пiшов до болота. Коли
оглянувся, Оксана ще стояла па журавлинiй оболонi, притримуючи рукою
серце.
Де оболонь переходила в болото, йому в вiчi впала трилиста вахта, ота
добра рослина, що i лiкує людину, i попереджає: не йди далi, бо вже
починаються небезпечнi мiсця.
Оцi небезпечнi мiсця вiйнули на нього важким духом баговиння,
жабурникiв i того зiлля, яке чаклунки збирають для трути. Пiд ногами
почала м'яко вгинатися прогнила земля, яка невiдь-що ховала пiд собою i
для чогось смертельнi продухи затягувала безневинними незабудками. Вдень
цi вiкна можна обiйти, а як уночi"' в облудному свiтлi мiсяця? Повертай,
чоловiче, поки не пiзно, назад. Але до кого, до чого? Що ти лишив за
собою?.. Свою працю, своє лiто, свiй колос, але вони мовчазнi, не можуть
захистити тебе, та ще тодi, коли й люди мовчать. Нi, назад вороття немає.
Болото, немов живе, хапало його за ноги, зяовiсно чмокало, трiскалось,
а далi почало хрипiти, наче в його глибинi прокинулись голоси затягнутих
ним людей.
Страх поповз по спинi Данила. Здавалося ж, знав, як перейти це гибле
мiсце, та ба - збився поночi. Ще такого бракувало йому. I чи вирветься вiн
з цього передсмертного хрипiння, чи заляшиться в ньому навiки, отак як i
не було на свiтi людини?
Дурманний сiк, дурманнi трави навколо, дурманi думи в тобi. А треба
жити, треба ж якось жити! Не тiльки ж для себе, вiн ще й для когось
потрiбний. А може, й непотрiбний з сьогоднiшньої ночi? Яку чаклунську силу
має папiрець, коли на нього ляже бездушна рука...
Розриваючи болото, грузнучи i вириваючись з нього, Данило вже
вибивається iз сил, страх i отупiння охоплюють його. I раптом замiсть
передсмертного хрипiння тванi вiн чує попереду чисте переливчасте срiбло
пташиного голосу... Так це ж озвалася досвiтня журавлина сурма!
"Був собi журавель та журавка..." От i йди до них, бо ж обережнi птахи
хоч i живуть у болотах, але гнiзда мостять на сухому.
I, оживаючи, Данило пiшов на той журавлиний голос, що, мов доля,
озвався до нього i замовк. Ось попереду затемнiли кущi вiльхи, вiн добився
до них, а за ними темно зблиснуло плесо чорної, важкої води. Тепер можна й
зiтхнути: тут не таке гибле мiсце. Вiн добирається до води, яка нацiлилась
на нього списами частухи i стрiлолисту, полохає пару лисух, що ногами й
крилами б'ють плесо й довго не можуть вiдiрватись од нього. Виходить, i
тут є життя. Але де той журавель, що рятував його? I чим вiддячити тобi,
добра птице нашого дитинства?..
У чорнiй водi Данило обмився, вимив чоботи, стоячи перепочив i пiшов
понад берегом. Вiн напав на ледь примiтний слiд, що петляв болотом. Тепер
легше було йти: хоч i грузнув, але драговина вже не озивалася голосами
тих, що залишилися тут. Ось i верби натуманились, i несподiвано за ними
вiн побачив злиганих волiв, на розкiшних пiвмiсяцях їхнiх рогiв кришилося
мiсячне промiння, а в косих очах стояв спокiй степу чи давнини. I цей
спокiй ножами полосонув середину Данила.
За болотом якийсь чарiвник одразу змiнив землю - хвилясте рiдхопив її
вгору, ближче до мiсяця, i вона од тiєї радостi кинула К золотий танець
чубатi соняшники, а за соняшниками заяснiло фиве жито, i пшениця, i овес,
f ячмiнь, i замигтiли бiлими та фiалковими вогниками картопля i все те, що
живе для людини i чим iкиве людина.
Святковими iшвами, закинутими путiвцями, напiвзабутими стежинами вiн
дiйшов до Копайгородка, що нiколи не був городком, а тiльки звичайним
селом, яке згадувалося ще в лiтописах тринадцятого вiку i входило до
складу загадкової Болоховської землi.
Уже зовсiм поблiд мiсяць i зорi, коли вiн поза городами добрався до
химерних ворiтець своєї тiтки: вони впиралися не в дерев'яний стовп, а в
з'їдений камiнь пласколицьої половецької баби, що стояла колись на
горбкуватому загонцю Гордiєнкiв. Вiки тiнявились на довгастих очних
западинах, на обвислих грудях нерозгаданої камени, якiй вклонялися
половцi-кипчаки. Де тi половцi, перед якими тремтiли навiть печенiги, де
їхня дика сила, де їхня жага руйнувань? Все це перетлiло, згнило в землi.
А на землi пiсля них залишився тiльки вiдгомiн творiння - оцей загадковий
камiнь з пласкими обличчями i пласкими неприкритими персами.
Ось i подвiр'я тiтки Марини. З-за дровiтнi Данило глянув на хату й
оторопiв - прямо iз бiлої стiни до нього потягнулися гарячi сопяшпики.
Якесь чортовиппя?.. Чи це в нього тьмариться розум? Боячись себе, ще
ступив крок, другий до стiни i, нарештi, збагнув: це ж мальованi соняшники
виходили з стiни, щоб дотягнутися до живих. От яке диво можуть зробити
руки його рiдної тiтки. Як тiльки вона прийме його? I добиватись чи не
добиватись до неї, щоб не накликати лихо на цю добру оселю, яка зiбрала
кольори з усiєї землi? Та куди ж йому подiтись тепер, коли вже скоро й
деревами стоїть, - i оглянувся, нiби мiг її побачити. - Не буди дiтей.
Може, до ранку перебуду бiля них...
Та дзвони, що були в ньому, зойкнули i почали згортати крила...
XVIII
За татарським бродом молода нiч темнила i висвiчувала присiлок.
Уткнувшись у тепло пагорбiв i долинки, вiн спросоння погойдував пiдсиненi
оселi, чорнi тополi i сизi од старостi журавлi. Бiля присiлка бiлояра
пшениця була молода i вища, а гордi соняшники стояли, як слов'янськi вої,
- щитами па схiд. У плесi ворушились затонулi тiнi хат, на них сторч
головою дрiмали пiдгонистi лелеки. Десь у густих тiнях саду воркували
молодята - любов, як i злочин, шукає темноти.
У Шляхових скрадливо скрипнула хвiртка, насмiшкувато обiзвався дiвочий
голос, i у вiдповiдь йому бадьоро пролунав надтрiснутий тенорець:
- Наше вам! I ти - того, усякої обмови на мене не слухай... Стьопочка
не пiдведе - Стьопочка усю культуру понiмає... - Показавши руками, шиєю i
поглядом, як вiн розумiє всю культуру, Стьопочка хвацько вискочив па
велосипед, для форсу дзенькнув дзвоником i гордовито виїхав на вулицю.
Побачивши Данила, вiн спочатку по-заячи пригнувся бiля руля, скособочив
погляд, а потiм пiдняв руку i покивав нею i головою у стилi начальника
своєї контори:
- Наше вам, Даниле Максимовичу! I хоч як невесело було Бондаренковi, та
вiн зупинив недалекого, але спритнуватого жовтодзьоба:
- Ти, Стьопочко, не заблудився часом?
- Я? Хi-хi... А чого менi? Вродi дороги не знаю, - опустив одну ногу на
землю, розвiв по боках чижикувато-хитренькi очi.
- Ти ж наче топтав стежку до Катерини Лебеденко. Стьопочка через плече
обережно зирнув на хвiртку Шляхових, приклав палець до вуст i перейшов на
шепiт:
- Бачите, з Катериною, теє, неув'язочка вийшла. Вона, Даниле
Максимовичу, конешно, з якого боку не подивись - дiвчина, i на рiвнi щодо
симпатичностi, i прочее. Але самi, як дiлове керiвництво, розумiєте: вона
може кинути тiнь на анкетку. А на даному етапi анкетка - неабияке дiло для
мене, бо Стьопочка iдейним стає.
- Уже прикинув, значить! - недобре подивився на округле, -насочене
награним оптимiзмом обличчя Стьопочки. "Цей гноєвоз найсвятiшу iдею
забруднить. I чим тiльки мiг вiн Каїрi закрутити голову - нi виду, нi
стиду!"
- Ви не сумнiвайтесь, я правильно прикинув, - довiрливо заспокоює
Стьопочка.
- Тодi не буду сумнiватися, - примружився Данило. - IIу, а Шляховi,
думаєш, не кинуть на твою анкетку тiнь?
- Нi, тут усе перевiреної - бадьоро, з чийогось голосу проспiвав
Стьопочка.
- Може, й так, а може, й нi. А ти часом не чув, як Шляхових
по-вуличному звуть-величають?
- По вуличному? Цар! Абощо? - В Стьопочки вiд якоїсь думки з обличчя
враз зiскочила хитруватiсть, воно стало розгубленим. - Абощо? - вже
злякано повторив.
- Та нiчого, взагалi. Але пiшла чутка, що це пов'язане з династiєю
Романових.
- Невже є такий слушок? - причмелено запитав Стьопочка i вже з
недовiрою i острахом зирнув на хвiртку та й проволiк трохи далi од неї
велосипед.
- Гляди, а то ще в царенки вскочиш, порадуєш увесь закордон. Йому таких
кандидатiв тiльки подавай.
Стьопочка скривився, полiз рукою до потилицi, а Данило не витримав -
розреготався.
- Я так i анав, що ви жартуєте, - ожив, догiдливе хiхiкнув Стьопочка. -
Натає вам! - i поїхав до татарського броду, роздумуючи, як i чим укусити
просмiшника. О, на самотi Стьопочка так мiг вiдповiсти своїм напасникам,
що їм i не снилося. Та й почерк у Стьопочки на щось пригодиться: жизнь на
даному етапi - це боротьба, а не дурнi насмiшечки. Стьопочка гордо
нажабився, губи його вiд злостi витягнулись i потоншали.
На подвiр'ї Мирослави дрiмають стiжки сiна. Бiля перелазу з чорних
черешень одвисали важкi краплини ,роси, i земля озивалась на їхнiй
перестук. Скрипнули дверi, на порозi застигла гнучка дiвоча постать з
косами русалки.
- Данилку, чого так пiзно? - ображено i радiсно прошепотiла вона,
погойдуючись на порозi, за нею погойдувались розплетенi коси.
- Нiби скучила?
- Безсовiсний, - вiдкопилила вуста, обернула голову до лутки дверей.
- Справдi безсовiсний?
- Скучила за тобою, так скучила, - з довiрою потягнулась до нього.
I чи то вiд пережитого за щ днi, чи вiд чогось iншого - до грудей
Данила пiдкотилася така хвиля вдячностi до дiвчини, до її вiри i любовi,
що аж защемiло пiд повiками... Невже не розумiє, що тiнь уже лягає чи й
лягла на їхню любов... Чим воно тiльки закiнчиться?.. I дивився на свою
дiвчину, як на свiтанкову зорю, а далi, немов шукаючи захисту, так
пригорнув її, що Мирослава перелякалась:
- Данилку, рiдний, що з тобою? Так перед смертю обiймають... Ой, що я,
дурна, сказала? Налякав ти мене.
Вiн задумано подивився в нiчну далечiнь i насилу стримав зiтхання.
- Не говори про це, бо нiхто тепер не знає, що воно робиться!
- Хтось, може, й знає, але хто? Ти вечеряв? - заспокiйливо поклала йому
голову на груди, а вiн вплiв руку в її коси.
- Вечеряв з косарями.
- I знову галушки?
- Галушки.
Вони зайшли до хати, її долiвка димiлась мiсячною курявою. Данило легко
пiдняв дiвчину на руки, бережно поклав на лiжко, застелене паеманистим
рядном, i схилився над нею.
- Як добре, коли ти в, такий дужий, такий славний, - посмiхнулась i
зiтхнула Мирослава, i зiтхпулп її вузькуватi грудп. Вiн торкнувся до них
рукою. А в цей час почулося гудiння машини. Чого воно так насторожило
його? Гудiння наростало, у вiкна вдарило свiтло, i перехрестя рам,
переломлюючись, злякано шугнуло на стiнах i столi. Данило скочив з лiжка.
- Ти чого занепокоївся? - здивувалась Мирослава.
- Нiчого, нiчого, - тупо глянув на вiкна, що деренчали вiд двигтiння
машини. "Зупиниться чи нi? Пiшла далi. Що це зi мною?" Вiн знову схилявся
над Мирославою, зазирнув у її напiвприплющенi очi. - Як добре, що й ти е
на свiтi. Найкраща!
- Так уже й найкраща?! - Вiд щастя у неї пробились тi низенькi звуки,
якi завжди нагадували таємничiсть материнства i так хвилювали його. -
Тiльки без цього! - вiдкинула парубочу руку.
- Можна й без цього, - пробурмотiв, пригортаючи її до себе ї
задихаючись од пахощiв її кiс. - Чим вони пахнуть у тебе?
- Степом, любий.
- Євшан-зiллям теж?
- Напевне. А в тебе чуб - столочене жито.
- Аби тiльки столочений чуб...
- Засни трохи.
Вiн поклав руку на її перса, i вона не вiдкинула її, а знов повторила:
- Засни, любий. - В її голосi озвались не любощi, а материнська
турбота...
Сон якось непомiтно вiддалив його вiд дiвчини,, перекинув у притемнiлий
степ, у цвiтiння соняшникiв i в луги з свiжими копичками сiна. А Мирослава
довго-довго дивилась i надивитись не могла на свого Данилка, який навiть у
снi сердився на свою долю. З такими жалямц-думками й вона увiйшла в сон.
I незчулися, як на подвiр'ї м'яко загупали чиїсь кроки, як вникнули
росами наполоханi черешнi, як зашипiла земля. Казка июбовi, молодостi i
ночi приспала обох, бо зараз на бiлому свiтi, на чорнiй землi їх було
тiльки двоє.
Але ось на вiкно, як нiчна птиця, опускається чужа рука, перелякано
дзенькнула шибка.
- Ой, хто там? - скочила на долiвку Мирослава. За нею мiсячним
промiнням метнулися коси.
- У вас Данило Бондаренко? - чує вiн знайомий голос i не розумiє: чого
вiн тепер забрiв сюди?..
Скочити у вiкно? Данило пiдняв фiранку. З вiкна бiла нiч насовується на
нього, наче вся хоче увiйти в його очi.
Рука настирливiше дзьобає шибку.
- Громадянко Сердюк, у вас Данило Бондаренко?
- Хто це? - злякано дивиться на Данила.
- Напевно, з колгоспу хтось, - обдурює її.
- У мене, у мене, - полегшено зiтхнула Мирослава.
- Хай вийде надвiр.
- Що ж це, Данилку? - знову тривога вчепилась у дiвоче серце.
- Нiчого, нiчого, - як мiг, заспокоював її, а в голову гупала та сама
думка: "Як же це?.. Невже найкращий друг заарештує його?"
- Не йди, Данилку, я боюся! - Мирослава охопила його, коли вiн став на
порiг.
- Почекай, люба... Заспокойся, я зараз. Якесь дiло є до мене. - Одiрвав
од себе дiвчину. Вона, здригаючись, безсило притулилась до одвiрка, а вiн,
чуючи, як його знекровлене серце пропоїiскують холоднi потоки, вийшов iз
хати.
В тiнi бiля порога насторожено стояв Гарматюк. Вiн, заскрипiвши новим
ремiнням, ступив крок уперед i чужим, одерев'янiлим голосом прохромив йому
груди:
- Даниле, ти заарештований.
Гойднулось, вибухнуло небо, i шалено захугувала перелякана зоряна
метiль, вона з небом налягала на нього, налягали дерева, i стрiха, i тiнi.
Вiн хоче руками притримати їх, але це може здатися, що вiн пiдiймає їх
угору; тому прикладає руку до серця, що опустилось донизу, але не чує
його, тiльки чув, що пусткою стала його душа.
- За що? - питає не голосом, а пусткою душi, що, здається, аж загудiла.
- За що?
- Є санкцiя Ступача.
Навстiж розчахнулися дворi, i Мирослава упала на Данила.
- Скажи, чого прийшли по тебе, чого? Гарматюк одвернувся.
- Та заспокойся, Мирославе. Треба у мiсто поїхати, - навiть якось зумiв
посмiхнутися їй i покласти руки на коси. Чи вже вiйнуть вопи колись на
нього пахучим дощом?
- Уночi їхати? - заглядає йому в очi, i вiн ховає їх од пої.
- Уночi. Пiсля Купала нiч переважає день. Ти не замикай дверi - я скоро
приїду. Чуєш: не замикай дверi!
- Справдi? - радiсть одразу висушила їй сльози. - А я так чогось
налякалась... - несе йому винувату посмiшку i поглядом, i устами... - То я
буду ждати...
- Жди, кохана... Кожному потрiбне чекання жiноче, - поклав руку на її
мiжплiччя i легенько пiдштовхнув у сiни. На що вiн сподiвався? Коли за нею
зачинилися дверi, зiтхнув i крiзь зуби сказав Гарматюку:
- Ходiмо.
Зразу ж аа хатою бринiла i солодко пахла росяна гречка, за нею, мов
слов'янське вiйсько - щитами на схiд, - стояли соняшники, вони чекали
сонця, i Данило позаздрив їм; вiн уже перед собою не бачив сонця - воно
було позад нього.
Мовчки зупинились край дороги. Данило потягнувся рукою до соняшника. В
його серцевинi вiдпочивав пiсля працi джмiль, з його прозорих крилець
стiкала мiсячна роса.
- Де ж твоя машина? - кусаючи уста, кусаючи душу, з презирством
поглянув на вчорашнього друга. У того холодний пiт стягував обличчя, на
скронi тiпалась i корчилась неспокiйна жилка.
- Машина до твоєї хати поїхала.
- Мене там шукають?
- Очiкують.
- Чого ж ти?..
- Ет, не питай... Хiба так думалось... Даниле, скажи, як на духу: ти не
знаєш, не догадуєшся, за що тебе?..
- У вороги вписали? - рiзко пiдказав Данило. - Знаю, догадуюся.
- Справдi? - ще бiльше спохмурнiв Гарматюк. - Ти можеш сказати?
- А для чого це тобi? Веди вже до тих, що чекають на мою душу.
Гарматюк зiтхнув:
- Ще встигнемо, нема куди поспiшати... Аби ж можна було на якомусь
рентгенi просвiтити людську душу... То за що?
- За те, що я не схотiв дворушничати нi перед крикливим Ступачем, нi
перед мовчазною землею, за те, що я хочу, щоб люди землi їли хлiб, за те,
що не кидаю зерно у мерзлу домовину, а жду тепла i зриваю графiк
Ступачевi, бо люди їдять не графiк, а хлiб. Та збайдужiлим, промерзлим
серцям головне не суть людяностi, а криклива цифра. Ступачi ж знущаються
над землею, видаючи оте знущання за новаторство. Не подумай, я теж за
новаторство учених, а не вискочок, що зумiли на свою безплiднiсть i
невiгластво натягти одяганку ортодоксальностi i модних фраз. Така лiва
одяганка немало нам наробить лиха, поки люди не побачать, що королi були
голi. А я хочу, щоб на землi хлiб рiс без людських слiз. Поглянь на моє
поле, то й побачиш мою душу. Хiба таку пшеницю, таке жито, таку гречку,
такi соняшники могла викохати ворожа рука? Ти вiриш у це? Ти ж сам бiля
землi ходив! Вiриш?
- Не вiрю, Даниле, - тихо вiдповiв Гарматюк. Вiн гойднувся, обняв свого
друга, притулився щокою до його щоки, але не поцiлував. - А тепер iди,
Даниле. Iди, куди бачиш, куди знаєш... Ну, якщо спiймаєшся, маєш казати:
не бачив мене. Ми розминулися. Не пiдведеш?
- Та що ти? - розгубився Данило. - Хiба я тебе коли пiдводив... хiба що
зараз... А як же ти?
Гарматюк нахмурився, недобрий блиск майнув у його очах:
- Може, викручусь. Може... Хай нiколи мiж нами не ляже братовбивство.
Iди.
- Подумай - голову закладаєш! Хлопець позлiшав:
- Ет, помовч про голову... У село не заходь. I до Оксани теж, Iди,
пора!.. Тiльки ж куди ти пiдеш?
- До Ступача! - i стиснув кулаки.
- Навiжений! - обурився Гарматюк.
- Який уже є.
- I що ти будеш з ним робити?
- Витрушу мерзенну душу!
- Хапайся за трохи розумнiшу думку. Даєш слово честi, що не пiдеш до
Ступача?
- Мушу дати, - похилив голову Данило. Гарматюк обняв його i тепер
поцiлував у щоку. Вiрячи й не вiрячи, Данило, заточуючись, пiшов до
татарського броду, в якому сторч головою зависли хати i лелеки на них.
Бiля берега озирнувся. Коло соняшникiв уже не було його друга.
XIX
Нiхто пе знає, де його доля: попереду, позаду чи збоку. Вiн вiрив, що
попереду - в роботi, в невсипущiй роботi, в любовi до землi, до колоса, до
людини.
До цього страшного вечора вiн мав дуже багато любовi: i до вiрних
дiвочих очей, що чаїли в собi знаду i чари, i до сивої мудростi, в
надбрiв'ї якої сходилося два вiки, i до материнства, що бiля персiв несе
не бiлi вузлики, а наше майбутнє, i до того далекого орача, що пiд обрiєм
iшов за плугом, i до тiєї жницi, що тримала на руках снопи i лiто, i до
тих лелек, якi вдосвiта будили його або вiн будив їх.
Данило любив, як, вигинаючись, б'ючи на сполох, аж до самого неба
половiли ниви, i мав радiсть, коли червень клав сивину на жито, а золотiнь
на пшеницю; вiн любив, коли вдосвiта липень клепав коси, коли серпень
цiлими днями тиховiйне сiяв у рахманну землю зерно i надiї, а вересень
стишував напiвсонну пiсню джмеля; вiн любив, як лiтнi вечори бринiли
макiвками, а осiннi - тримали в пiдволохачених гнiздах зорi; вiн любив
пахощi свiжого хлiба i золоту задуму соняшникiв; довiрливий i вразливий,
вiн бентежно прислухався до чийогось життя, i до плину води, що жебонить i
грає у корiннi, i до всiєї своєї хлiборобської сторони, що трималась на
сивому житi i добрих спокiйних орачах.
Ось i зараз заграла вода в корiннi, але вiн не зрадiв - здригнувся. Це
все, що було його, - вже не його, i вже не господарем вiн iде по своїй
землi, а сполоханою тiнню, яку лякає спiв води в корiннi i сплеск весла в
татарському бродi. Гей, броде татарський... Два береги, два мiсяцi тут, а
життя одне, та й те неповне...
Велика образа, великий бiль i перша втома духу скволили його тiло,
роз'ятрили серце, тьмарили мозок. От i ввiрвалась у твою молодiсть туга
осенi, i не викинеш її, i не спекаєшся її.
Жаль було себе, жаль було дiлечка i задумiв своїх, жаль було свiта
всього, па який ще й надивитись не встиг. Знав тiльки одно: за цей свiт,
за рiдну землю зумiв би достойно вмерти. I на полi бою вiн був би косарем.
Так чому ж Ступач робить його ворогом? Оте копито, що звикло вбивати свої
примiтиви в голови та цвяхи у вiтряки? Будь-що-будь, а вiн повiк не стане
глиною в таких руках... Як же не станеш, коли тебе вирвали з землi, мов
стеблину з лану, що тiльки-тiльки почав красуватися.
Скошеними вiд болю очима, очима прощання вiн поглянув на татарський
брiд, де горбкувата вода бавилась у пiжмурки iз мiсячним промiнням, на
долину, за якою iмлилося болото. Ось туди йому, певне, мандрувати: якщо и
буде погоня, навряд чи хто зважиться поткнутися в це гибле мiсце. А може,
й справдi треба було не господарем, а потакачем тихо сидiти в своєму дуплi
й усе робити з чужого голосу й наказу, хоч би яким вiн був. Нi, вiн не
завинив нi перед людьми, нi перед державою. Оце тiльки й може бути його
виправданням. Але як мало цього Ступачу, котрий забув, що минули часи
колiнкування. Що ж у тобi, Ступаче? Ложка пiдлостi, ложка догiдливостi й
вiдро шанолюбства! Так невже ця сумiш має нести комусь загибель?
Завiя думок. Темна завiя думок. Данило борсався в нiй i виборсатися не
мiг, вiн iшов iз нею, iз болями i скалками холоднечi й остраху. А над ним,
на блакитнiй оболонi неба, висяював мiсяць i срiбними вервечками
пiдтягував до себе й погойдував обезлюднiлу землю та її тiнi, погойдував,
як i тодi, коли Данило, падаючи вiд утоми, повертався з матiр'ю додому.
Тодi мiсяць сiдав на плече матерi, де погойдувався серп, тодi руки матерi
вiяли доспiлим житом i материнкою, а на її устах лежав удовиний смуток.
- Утомилась дитина? Ось ми зараз додому прийдемо, вечерю зготуємо... -
На хвилину повернувся до свого дитинства, до материної руки, побачив її
плече, на яке сiдав мiсяць, почув її пiсню, в якiй жив собi журавель та
журавка...
Неждано за соняшниками, де стояв ячмiнь, Данило почув шаржакання коси,
i це пе порадувало - сполохало його. А вiн так любив косовицю й косарiв.
Коли бачив бiлий косарський ключ, йому завжди здавалося: вiн виходив iз
лона самої iсторiї.
Данило зупинився, прислухався. Хто ж це такий нетерплячий першим вийшов
жнивувати? Берегом пiднявся до соняшникiв, що назбирували в золотi
полумиски мiсячний сон, стежиною вийшов до ячменю i поперед себе побачив
високу постать косаря, який широко й гарно вiв ручку. Ячмiнь спалахував на
грабках i гас на покосi, спалахував мiсяцем i бриль косаря. Данило усе
вiддав би, щоб тiльки стати таким косарем, вести свiй широкий покiс собi
на втiху, людям на добро. Та, виходить, i цього простого щастя вiн не може
мати.
А косар неквапно, упевнено дiйшов до гiн, пiдкинув грабки, вмостив їх
на плече й пiшов бiля покосу назад. Та це ж Лаврiн Гримич. Данило межником
пiшов йому назустрiч.
- Не спиться, Лаврiне Ярославовичу? - запитав косаря, а сам пильно
оглянув його: чи знає, що сталося з ним? Нi, здається, навiть рисочка не
здригнулась на виду чоловiка.
- Я нiколи спокiйно не сплю нi перед сiнокосом, нi перед жнивуванням, -
i косар нiяково посмiхнувся. - Мене тодi мiсяць хвилює, наче вагiтну
жiнку. Природа! Який гарний маємо ячмiнь цього року.
- Гарний, - з болем подивився, як попереду з ячмiнного вуса скапувало й
скапувало мiсячне марево. - Дайте менi грабки.
- Хочете покосити? - здивувався Лаврiп. - Нащо це вам... уночi?
- Пройду хоч один покiс. Правда, я такого широкого, як ви, не займу.
- Кожен має свiй покiс - один у руках, а другий у душi, - Лаврiн зняв з
плеча грабки, вiддав головi.
Данило пiдiйшов до соняшникiв, обернувся, вони своїми оброiпеними
решетами зачепили його плечi, й чоловiковi на якусь мить приємно стало пiд
цiєю шершавою вагою лiта. От i увiйшла коса в ячмiнь, вiн зашипiв, неначе
його пiдпалили знизу, i з колиски грабкiв постелився на стерню. I знову
прийшла якась полегкiсть, а її придовбнила гiрка думка: невже це мiй
останнiй укiс?
- Рiвно ведете, наче пiд шнур, - похвалив Лаврiн i зiтхнув. Чого ще
тобi зiтхати, чоловiче? Я на твоєму мiсцi землi не чув би пiд собою. Як ми
не вмiємо цiнувати простих радощiв життя до першого грому, до першого
нещастя.
Данило дiйшов до дороги, i тодi Лаврiн узяв з його рук грабки.
- Чого ви? Я ще пройду ручку. Косар заперечливо повiв головою.
- Не треба, Даниле Максимовичу.
- Чому?
- Вам пора йти.
- Куди?
Лаврiн журно глянув на нього:
- У свiт. А свiт не без добрих людей. Не вони, а тiльки дрiбний Ступач
замахнувся своєю косою на вас. То йдiть. Через якийсь час, надiйсь, усе
перемелеться, тодi ми й накосимося, i наоремося, i насiємось у свою волю.
А зараз вам треба йти...
"Чи це йому таке говорять, чи це тiльки сон?"
- Якою ж дорогою iти?
- Непримiтною. До сьогоднi ви йшли дуже примiтною дорогою, i не всi
радiли з цього, злобний та ледачий не порадiє працею роботящого. Бережiть
себе, бо ви ой як потрiбнi людям, - Лаврiн вийняв з кишенi кисета з
тютюном.
- Вiзьмiть на дорогу.
- Я ж не курю.
- Бiда навчить.
Вiн узяв кисета, охопив руками косаря, а той злегка стиснув його
могутнiми руками:
- Iдiть, бо хтось, може, теж не спить, шукаючи вас. Щасти вам.
- Яке вже там "щастя".
- Що ж, i щастя не буває без чиєїсь заздростi. Iдiть.
- Зараз побреду. А вас попрошу заглянути до моєї хати, ключ на призьбi
пiд дощечкою лежить, далi вiдчините скриню i в прискринку знайдете грошi;
заносiть їх вдовi Пастушенко. Хай моя копiйка її дрiбним дiтям пособить.
То й бувайте здоровi.
I Данило, втопивши руку в ячмiнь, самотньо побрiв низькодолом до того
гиблого шматка землi, над яким висiли клаптi туману, а позаду ще довго чув
шаржаканпя коси: косар робiїв своє.
На журавлинiй оболонi Данило зупинився, тоскно оглянувся навсебiч. Куди
ж вiн вiдходить?.. Нi, то вiд нього вiдходило лiто, вiдходила дрiмота
колоса, вiдходила доля. Наздоганяй - не здоженеш, i все одно треба йти...
Колись, у дитинствi, вiн знав, що край землi стоїть золота брама, а за нею
сходить сонце. А де ж тепер його брама i що стоїть за нею? Напевне, усе
лихе, окрiм сонця. Зсутулившись, вiн потягнув за собою приторблену тiнь,
i, здається, навiть вона зараз мала вагу.
Позаду почувся приглушений скрик. Данило сполохано озирнувся. До нього
нерiвне, як лугова чайка, бiгла якась жiнка.
Ось вона зупинилась бiля самотньої верби, благальне пiдняла руки - i на
них, i в широкi рукави сорочки почали натiкати тiнi чи небо.
Хто б це? Невже Оксана? Так воно i б.
З простягнутими руками Оксана добiгла до нього, схлипуючи, впала йому
на груди, обдала розплетеними зi сну косами.
- Данилку, братику, за що ж тебе? За що посиротили нас?.. - I такi
жалi, i така вiковiчна туга матерiв була в її голосi, що в нього
затремтiли повiки.
- Не плач, сестро, не треба.
- Це не я, це моя доля плаче, - сказала давнiми словами. - Як же менi
без тебе у свiтi, - i оглянулась на свiт, що мовчки пiдiймав трави,
розхилював колос, тремтiв мiсячним смутком i озивався скрипом деркача.
- Дiтей, Оксаночко, доглядай та хоч iнколи згадуй мене. Iди. - Вiн
тричi поцiлував сестру, одiрвав її од себе i швидко пiшов до болота. Коли
оглянувся, Оксана ще стояла па журавлинiй оболонi, притримуючи рукою
серце.
Де оболонь переходила в болото, йому в вiчi впала трилиста вахта, ота
добра рослина, що i лiкує людину, i попереджає: не йди далi, бо вже
починаються небезпечнi мiсця.
Оцi небезпечнi мiсця вiйнули на нього важким духом баговиння,
жабурникiв i того зiлля, яке чаклунки збирають для трути. Пiд ногами
почала м'яко вгинатися прогнила земля, яка невiдь-що ховала пiд собою i
для чогось смертельнi продухи затягувала безневинними незабудками. Вдень
цi вiкна можна обiйти, а як уночi"' в облудному свiтлi мiсяця? Повертай,
чоловiче, поки не пiзно, назад. Але до кого, до чого? Що ти лишив за
собою?.. Свою працю, своє лiто, свiй колос, але вони мовчазнi, не можуть
захистити тебе, та ще тодi, коли й люди мовчать. Нi, назад вороття немає.
Болото, немов живе, хапало його за ноги, зяовiсно чмокало, трiскалось,
а далi почало хрипiти, наче в його глибинi прокинулись голоси затягнутих
ним людей.
Страх поповз по спинi Данила. Здавалося ж, знав, як перейти це гибле
мiсце, та ба - збився поночi. Ще такого бракувало йому. I чи вирветься вiн
з цього передсмертного хрипiння, чи заляшиться в ньому навiки, отак як i
не було на свiтi людини?
Дурманний сiк, дурманнi трави навколо, дурманi думи в тобi. А треба
жити, треба ж якось жити! Не тiльки ж для себе, вiн ще й для когось
потрiбний. А може, й непотрiбний з сьогоднiшньої ночi? Яку чаклунську силу
має папiрець, коли на нього ляже бездушна рука...
Розриваючи болото, грузнучи i вириваючись з нього, Данило вже
вибивається iз сил, страх i отупiння охоплюють його. I раптом замiсть
передсмертного хрипiння тванi вiн чує попереду чисте переливчасте срiбло
пташиного голосу... Так це ж озвалася досвiтня журавлина сурма!
"Був собi журавель та журавка..." От i йди до них, бо ж обережнi птахи
хоч i живуть у болотах, але гнiзда мостять на сухому.
I, оживаючи, Данило пiшов на той журавлиний голос, що, мов доля,
озвався до нього i замовк. Ось попереду затемнiли кущi вiльхи, вiн добився
до них, а за ними темно зблиснуло плесо чорної, важкої води. Тепер можна й
зiтхнути: тут не таке гибле мiсце. Вiн добирається до води, яка нацiлилась
на нього списами частухи i стрiлолисту, полохає пару лисух, що ногами й
крилами б'ють плесо й довго не можуть вiдiрватись од нього. Виходить, i
тут є життя. Але де той журавель, що рятував його? I чим вiддячити тобi,
добра птице нашого дитинства?..
У чорнiй водi Данило обмився, вимив чоботи, стоячи перепочив i пiшов
понад берегом. Вiн напав на ледь примiтний слiд, що петляв болотом. Тепер
легше було йти: хоч i грузнув, але драговина вже не озивалася голосами
тих, що залишилися тут. Ось i верби натуманились, i несподiвано за ними
вiн побачив злиганих волiв, на розкiшних пiвмiсяцях їхнiх рогiв кришилося
мiсячне промiння, а в косих очах стояв спокiй степу чи давнини. I цей
спокiй ножами полосонув середину Данила.
За болотом якийсь чарiвник одразу змiнив землю - хвилясте рiдхопив її
вгору, ближче до мiсяця, i вона од тiєї радостi кинула К золотий танець
чубатi соняшники, а за соняшниками заяснiло фиве жито, i пшениця, i овес,
f ячмiнь, i замигтiли бiлими та фiалковими вогниками картопля i все те, що
живе для людини i чим iкиве людина.
Святковими iшвами, закинутими путiвцями, напiвзабутими стежинами вiн
дiйшов до Копайгородка, що нiколи не був городком, а тiльки звичайним
селом, яке згадувалося ще в лiтописах тринадцятого вiку i входило до
складу загадкової Болоховської землi.
Уже зовсiм поблiд мiсяць i зорi, коли вiн поза городами добрався до
химерних ворiтець своєї тiтки: вони впиралися не в дерев'яний стовп, а в
з'їдений камiнь пласколицьої половецької баби, що стояла колись на
горбкуватому загонцю Гордiєнкiв. Вiки тiнявились на довгастих очних
западинах, на обвислих грудях нерозгаданої камени, якiй вклонялися
половцi-кипчаки. Де тi половцi, перед якими тремтiли навiть печенiги, де
їхня дика сила, де їхня жага руйнувань? Все це перетлiло, згнило в землi.
А на землi пiсля них залишився тiльки вiдгомiн творiння - оцей загадковий
камiнь з пласкими обличчями i пласкими неприкритими персами.
Ось i подвiр'я тiтки Марини. З-за дровiтнi Данило глянув на хату й
оторопiв - прямо iз бiлої стiни до нього потягнулися гарячi сопяшпики.
Якесь чортовиппя?.. Чи це в нього тьмариться розум? Боячись себе, ще
ступив крок, другий до стiни i, нарештi, збагнув: це ж мальованi соняшники
виходили з стiни, щоб дотягнутися до живих. От яке диво можуть зробити
руки його рiдної тiтки. Як тiльки вона прийме його? I добиватись чи не
добиватись до неї, щоб не накликати лихо на цю добру оселю, яка зiбрала
кольори з усiєї землi? Та куди ж йому подiтись тепер, коли вже скоро й