Стельмах М.. Чотири броди

- Я негiдник?! - У Стьопочки зсудомилось обличчя, а в розрiджену синьку
очей вступила блiдавiсть. - Тодi як назвати того, хто захищає ворога?.. Ви
ще, певне, тiшите себе тим, що вiн утiк вiд закону. Так не втече од мене!
- Що ти, мерзенний, хочеш робити? - застогнала Мирослава.
- Зараз я кинусь перетрушувати його рiдню й сусiдiв - i таки витрушу
вашу любов, коли не скажете менi свого останнього слова.
- Дочекаєшся й ти свого останнього слова, - i, мало не стусонувши
Стьопочку, дiвчина швидко пiшла помiж хлiбiв.
Стьопочка довго дивився їй услiд, розмiрковуючи, що, може, це й на
краще, бо ти не будеш ломити її норов, а вона поверне все на свiй триб.
Таке мiзерненьке, непоказне вагою, а скiльки характеру! I водночас бiль
смоктав його середину, як нiколи ранiше пе смоктав...
Як зцiiждп, земля багато говорила Мирославi i виходячи зi сну, i
входячи в соп, як часто вона розмовляла з нею - iз яблуневим цвiтом, i
зеленою травою, i сипьою хвилею, i дзвонами колосся. Це все ввiйшло в
дiвчину з самого дитинства, ще вiдтодi, як одяого разу взяв її, малу,
батько па жпииа, пiдняв у полi на руки й сказав:
- Дивись, донечко, яка гарна селянська доля, коли навкруги є колос. Та
завжди дбай про колос.
Отой колос, земля i стали її долею.
Та мовчить тепер її доля, не дивиться у вiчi нi колосом, нi волошкою,
пi квiткою маку, тiльки болiсна юга щемить пiд вiями. Великий свiт, а де
подiтись у ньому людинi зi своїм горем? В яку пiти сторону, в яку югу?
Була людина - й не стало людини. Чому?!
Та мовчить земля, ладнаючись вiддати людям увесь урожай. А чи людина
вiддає людинi увесь свiй урожай, вiддiливши вiд нього непотрiб?..
Оргвисновки! Любов i оргвисновки!.. Яка гарна селянська доля, коли є
навкруги колос. Та й колос нинi запечалений, бо пе стало бiля нього ще
одного хлiбороба. Де ж ти? Де?
Мовчить земля, ох як тяжко мовчить земля. Упасти б на її груди,
заридати, заголосити. Та не стане голосу на це, тiльки сполохаєш ним
перепiлку чи жайвора, що й тепер в'ється над тобою.
До самого вечора проблукала Мирослава в степу, побродила i по тих
полях, де вперше побачив її Данило, пiдiйшла й до вiтряка, де зародилася
їхня любов. Чого ж i ти мовчиш, сивий вiтряче? Ось привезуть до тебе хлiб,
i ти весело загомониш, замахаєш своїми крилами, а хтось у мовчаннi згорне
свої крила. Невже це й зветься життям? Нi, нi, життя - це вгору пiднятi
крила, як у тої чайки, що летить ночувати на степове озеречко. А Даниловi
ворота кигикають чайкою, i вiн їх любить за це. А як йому страшно було,
коли постукав у своє вiконце i не почув iз хати материних крокiв... їй теж
страшно без його крокiв.
А може, оглянешся - i побачиш його?
Мирослава оглянулась i справдi побачила в полi чоловiчу постать з
маховими вилами i граблями за плечима. Це з лугiв повертався золотовусий
дядько Лаврiн, якого завжди так приємно стрiчає тiтка Олена: "О, вiйсько
йде, короговки мають". Так, маяли короговки вояцькi, мають i похороннi...
Дядько Лаврiп теж побачив Мирославу i журавлино пiшов до неї, несучи на
виду золотавiсть лiта i передосiннiй смуток. Ось вiн, зiтхаючи, кладе край
стежини своє знаряддя, опускає руки па плечi Мирослави, пальцями перебирає
її снiп волосся.
- Зсохлася дуже.Дитино, журись, але й не вбивайся так - побережи себе й
для дiток своїх, щоб вони здоровiшими були.
- Ой що ви кажете, дядьку Лаврiне! - стримала себе, щоб не заголосити.
- Мушу й таке сказати, бо матерi не маєш, вона б тобi це краще сказала,
- вiн пригорнув її, поцiлував. - То зцов те саме прошу: не вбипайся так.
От ходiмо додому, я тобi косарську вечерю зготую.
- Спасибi, дядечку, я ще полями пройдуся.
Вже поночi, мов сновида, Мирослава пiдiйшла до Данилової хати. А
може?.. Вона пiдважує ворiтця, i в них прокидається чаїне кигикання. Як би
добре було, аби за цими ворiтцями на подвiр'ї зустрiли її мати i Данило.
Та матiр уже нiколи не стрiне. А вiн?..
Дiвчина, скулюючись, пiдходить до вiконця, що тримає в собi мiсячний
смуток, i стукає так, як завжди стукав Данило. Та нема кому їй вiдчинити
дверi, як не було кому вiдчинити їх i Даниловi. Тодi вона бiля призьби
знаходить старий дерев'яний ключ, вставляє його в темне око отвору, i
дверi, нiби чекаючи її, вiдскакують од порога. Навпомацки Мирослава
заходить до хати й тихо кличе Данила, а їй у вiдповiдь зiтхає хата,
зiтхають торiшнi снопи рiзної пашницi. От i прийшла вона сюди не
господинею, а страдницею, не знаючи, чого в неї тепер бiльше: любовi чи
болю?
Засвiтити б свiтло, так не можна, бо ще прилiзе Стьопочка i почне
варнякати про любов i оргвисновки. При мiсячному мевi вона знаходить фото
Данилоної матерi, здiймає з стiни, пiдходить до вiкна. До неї усмiхнене
придивляються добрi селянськi очi, що все життя турбувалися хлiбом
насущним та невсипущою працею.
"Хiба ж ви, мамо, могли народити лиху людину?" - мовчки питається в
матерi, яка не дочекалася її.
Посмiхаються селянськi очi, що тримають у собi задуму степiв,
посмiхаються для тебе i для дiтей наших, прощають нам наше недосконале,
сподiваються на наше краще.
"Я буду вашою донькою, як не розлюбить мене Данило, - говорить не
голосом, а сльозами i згадує його пiсню в години осмути: "Мати, наша мати,
де тебе узяти? Може, тебе, мати, та й намалювати? Наїхали малярi iз чужої
сторони, змалювали матiр на бiлiй стiнi. Змалювали очi, змалювали брови,
та не змалювали тихої розмови..."
А хто i де змалює тепер твою розмову?
I раптом вона чує тихий шепiт:
- Мирославе, Мирославе.
"Звiдки ж вiн?" - не може второпати дiвчина й ставить фото на стiл.
- Мирославе, ти тут?
- Хто це?
- Знайшлася, - чує полегшене зiтхання, обережнi кроки, - i з сiней
виходить Яринка. - Я всюди шукала тебе.
- Пащо я тобi тепер?
- Таке скажеш! Ти так налякала мене, i маму, i тата. Коли я оббiгала
всi поля, то й здогадалась, що ти пiшла до Данила.
- А Данила нема, - сказала так, начеб про це не знала Ярина.
- Вiн повернеться, неодмiнно повернеться!
- Ти вiриш у це чи заспокоюєш мене?
- Вiрю, Мирославе. Налягло горе, та все переiнакшиться. От побачиш.
- Подивись, яка гарна мати в Данилка. Ярина пильно глянула на подругу,
взяла фото i теж пiдiйшла до вiкна.
- Я трохи знала її.
- Знала? - не повiрила Мирослава. - Якою ж вона була?
- Смаглолицьою, не такою, як Данило, вiн у батька вдався. I лагiдна,
мов погожа лiтня днина. А одягалася в усе чорне - носила журбу по
чоловiковi.
- Розповiдай, розповiдай, Яринко. Дiвчина безпорадно розвела руки:
- А бiльше нiчого не запам'ятала, бо малою була, - i притулилась до
Мирослави. - Так ти його дуже любиш?
- Бiльше себе! I не знаю тепер, куди подiтися в бiлому свiтi. Яринка ще
тiснiше притулилася до Мирослави i довiрливо сказала:
- Я теж хочу мати велику любов або нiякої. От завтра ж нажену своїх
залицяльникiв i скажу їм: зась!
- Тодi посмутнiють вечори без твого смiху.
- Нiчого не станеться нi тим вечорам, нi моїм залицяльникам. Ходiмо вже
додому.
- Побудьмо, бо хто знає, чи доведеться ще бути тут. Вони притихли перед
невiдомим, перед прийдешнiм, перед отим мiсячним сумом, що колись був ув
очах Данилової матерi, що є в наших очах, поки ми люди, поки ми вболiваємо
над людською долею.



XXI

Видолипками та тоярами - Данило вибраної на зарослий зiллям путiвець;
обабiч нього синi її житнiй сон, иiн поетапне висипався пiд колосом, бо
завтра-позантра вже ляже на сторнi. Оце б i собi прилягти бiля колоса i
пiд шерех стебла заснути до того свiтанкового багаття чи до того вiнця,
яким сонце розтинає нiч.
Пiд ногами щось шорстко зашарудiло, Данило спочатку здригнувся, цотiм
прихилився, i його руку залоскотав кущ перекотиполя, який ще мiцно
тримався землi, от i вiп, Данило, зараз стає порокотиполем.
"То куди ж, куди подiтися тенор?" - пiмотно питає ниву i самотнього
соняшника, що якимось чудом вирiс у житах. Та нiмують жита, нiмує i
соняшник; вони мають свою мовчазну турботу: вiддати людям увесь, до
зернини, врожай, а вже як люди мають жити - це не їхнiй клопiт. А ось i
вiвса тулять один до одного свої дзвiночки i здригаються навiть од голосу
перепiлки.
"Спать пiдем, спать пiдем", - дрiмотно обманює своїм слоном перепiлка,
бо ж думає не про соп, а про любощi.
А що думає тепер Мирослава? Чи оплакує, чи проклинає епос кохання?
Навiщо вiн сказав, що поїде до мiста? Це ж може викликати пiдозру, що
справдi вiн крився з чимось од неї. Хотiв якось заспокоїти дiвчипу, а
зробив гiрше.
"Спать пiдем, спать пiдем".
Куди ж йому зараз пiти, куди занести себе, своє серце, що млоїться i
ниє? Може, заглянути до школи, до того чолов'яги, який схожий па козака
Голоту, чи до Максима Дiденка? Як не злякається, то щось порадить, бо має
i розум, i розмисл у головi.
На шляху забурчали машини. Що вони везуть людям: добро чи лиховiстя?
Машини затихли, а вдалинi, насупроти Данила, з'явився вершник. Як славно
було ранiше зустрiтися з вершником у полi, погомонiти про се, про то,
прислухатись до ночi, по якiй никають соннi тумани. Та це було колись...
I, чавлячи свою гордiсть, Данило вбирає голову в плечi, навзирцi входить у
жита, подалi вiд людини, ближче до перепiлки, припадає до землi. Нiколи ще
вiн не лежав у житах, не витолочував їх, а цо так ганебно ховається. I вiд
кого? Вiд людини!
Земля лунко передає тупiт копит i курникання верхiвця:
Їде колак з України -
Мушкет за плечима,,
За ним плаче дiвчинонька
З чорними очима.
Недарма стi'iьки дiвочих слiз маємо мii в пiсгiях. Недарма!
Вiдклоналiт копита, стихла пiсня, i Данило пiдвiвся з землi. Житнi
колоски бплись йому в грудiт, об плечi й ронили росу чи слi,о:iii на
рукiт. I тут славно житечко викохали людiг, от тiльки iiiii по
жнипуiiатимо з пими, по пройдеться з косою, по зв'яже тупiй, .отнатттнй
спiп, не поставить полукiпка, з якого удопь стiкатиме сопцс, а вночi -
мiсяць. Була людина, а стало перекотиполе чи навiть щось гiрнiо. I все
одно, хоч який чавить тебе невикрут, маєiiг щось дiяти.
Дiяти! Данило сторожко перейшов па Другу дорогу, вже не дослухаючись до
шелесту ниви, до голосiв перепiлок, а лише придивляючись до затопленої
мiсяцем долини, яка зараз тiльки по низинках вибипала кущi туману.
"Ой тумане, тумане, мiй латаний талане!.." Латаний з учорашнього чи
позавчорашнього вечора; до того "к як посмiхався йому i падiями, i
людськими очима. Невже До все нiколи не повернеться до нього? А може, пiти
з повинною? Тiльки з якою повинною? Хiба вiп, а не Ступач провинився перед
людьми, перед державою?
Нi, за Ступачову помилку чп злобу вiн не понесе свою голову па
покарання, i так вона карається бiльше, нiж треба. Л став би Ступачевим
потакачем, то й не шматували б твою долю. Робити щось, робити треба!
Тiльки що? Як настирливо товчуться однi й тi самi думки, аж мозок пухне
вiд них...
Biн i незчувся, як помiж хлiбами ще виринула постать верш пика. Цей
їхав тихо-тихо, додивляючись до ниви чи ночi, а для вий копии його,
опустивши голову, пiдмiтав гривою дорогу i смачпо гриз траву.
Знову ховатись? Та обурилась, аж застугонiла гордiсть, i Данило,
випроставшись, папробiй пiшов до верхiвця. Той, почувши кроки, поводом
зупинив коника, пiдвiвся на стремепах.
"Наче Михайло Чигирин киває бородою? Авжеж вiн!" - пiзнав невтомного
голову колгоспу, який на старостi лiт почав заочно вчитися в iнститутi, бо
ранiше земля мала молитву, а тепер їй треба мати науку.
I Чигирин пiзнав Данила, сквапно скочив на землю, нацiлив па нього
невеликi очi й спiп бороди, в якiй гуляє бiлий цвiт, пою вiн ще в
двадцятому роцi поховав глибокий шабельний шрам.
- Невже ти?.. - дивується i нiяково посмiхається чоловiк,
- Виходить, я, - не знає, що вiдповiсти, Данило.
- Дiла... - трусить бородою Чигирин, простягає невелику гудзувату руку.
I увесь вiн невеликий, мiцнотiлий, дивовижно схожий на гриба-боровика. -
То як воно?..
- Погано, Михаиле Iвановичу.
- Вiрю, - враз посмутнiв чоловiк, потiм глянув у далину. - Невмивана
совiсть у того Ступача, i коли вже переведуться такi? Та будем надiятись
на правду. Ти ж писав кудись?
- Нi.
- I дарма. Десь у свiй невикрут перебувай цi днi, а до правди
добивайся. Коли ж потрiбний буде свiдок, то i на мене можеш послатися.
Скажу, що знаю тебе з колиски.
В Данила засiпались уста.
- Кому тепер потрiбна моя колиска?
- I не кажи такого! Зловражому та гадюкуватому, звiсно, нi колиска, нi
матiр над нею, нi наша ревна праця, нi наша доля не потрiбнi. Але йому не
запогубити наш день i час.
- Куди ж ви проти ночi зiбрались?
- Я люблю i вечiрню, i запiвнiчну годину в хлiбах. Оце ж собi
надивляюсь на колос, бо завтра-пiслязавтра тут буде тiльки стерня, а вона
вже осiнь нагадав. - Помовчавши, Чигирин поклав руку на плече Данила й
стиха пробурмотiв: - От є у мене дивацьке питання. Досi нi до кого не
потикався з ним, щоб не обiзвали дурнем.
- Питайте.
- Це ж два роки тому спрактикувався, що жито-пшениця краще родять, коли
сiяти рядки зi сходу на захiд. Чи тодi сонце щедрiше обмиває їх ранньої i
призахiдної години, чи щось iнше тут є? Звiрив у минулому роцi - та сама
картина. Ти часом не примiчав такого?
- Не помiчав, - здивовано вiдповiв. "От тобi й гриб-боровик!"
- То, як схочеш, перевiр у себе. Це може людям згодиться.
- Коли це свято буде в мене?..
- Неодмiнно буде. Може, потихеньку подибаєм до мене? Бо ти, видать,
здорожився. Моя стара нас душениками почастує, пожуримось разом, подумаєм
разом. Як ти на цеє?
- Я далi зiбрався.
- Теж розумiю, - погодився Чигирин. - Бувай живим i здоровим. - Вiн
стиснув Данила в обiймах i швидко пiшов до свого косматоногого коника,
якому мiсяць визолочував гриву.
I знов пшеницi та жита, бiлопiннi гречки та чубатi соняшники, i
погойдування мiсячних неводiв, i загадковiсть далини. А ось i дрiмливi
верби позначають шлях дрiмотної рiчечки, i кладка, що попискує, як в'юн, i
дикi пiвники, якi так гарно пiдвели жовтi свiчада цвiту, i ошатнi, в
напатланих спiдничках, копички, i прив'ялений смуток татарського зiлля.
За рiчкою бiля пригаслого багаття спали косарi, а їхнiй сон охороняв
скрип деркача. I Данило не витримав, щоб не пiдiйти до нiчлiжан, якi
привiльно розметалися на свiжому сiнi. Над посизiлим багаттям, на
розсохах, висiв задимлений казан, -у якому гусла немудра селянська страва
- пшоняний кулiш, що пахнув не лавровим листом, а м'ятою. Погляд Данила
зупинився на обличчi бiлочубого вiястого парубка, що негадано почав
посмiхатися у снi. Чи, може, прокинувся хлопець i з-пiд вiй дивиться на
нього. Данило завмер, а парубок ледь чутно запитав свого сну:
- Це ти, Оксано?..
Було за пiвнiч, коли Данило зайшов на дворище тiєї школи, у якiй колись
кiлька днiв прожив помiж святими i грiшниками. Тодi вiн бiльше придивлявся
до святих, бо маляр дав їм усе краще, що мали люди. На вiкнах школи
докришувався одволожений мiсяць, а довкола стояла така тиша, що було чути,
як з прикриночного жолоба по краплинi скапувала вода. Як же його прийме
тепер Терентiй Iванович, котрий чотири рази стрiчав смерть? Що скаже
мудрий Дiденко? Це ж удосвiта доведеться колошкати їх.
Данило сiв на схiдцях, що вели до школи. Навпроти стояла стара катрага,
в якiй i зараз поблискувала криця плугiв, праворуч вигинав руки заряснiлий
сад, а далi горбами бовванiла шкiльна земля, по якiй i вiн вiв плуга, сiяв
зерно. До нього звiдусiль почали стiкатися спогади й утома. Згадалася й
тiтка Марина, i половецька камена, i самотнiй соняшник у полi, i вершник
помiж житами, i нiчлiжани, i отой бiлочубий парубiйко, що i в снi кликав
свою Оксану...
- Це ти, Мирославе? - запитав вiн.
- Даниле Максимовичу, як ти?.. Яким побитом? Данило стрепенувся i,
виборсуючись зi сну, злякано пiдвiвся.
Перед ним у подивi стояв Терентiй Iванович, на його вислих вусах згасав
пiзнiй мiсяць.
- Прийшов до вас, до школи, - ще не знає, що сказати, Данило.
- До школи? - здивувався Терентiй Iванович i вже пiсля мовчанки: - I не
побоявся? - навсiбiч озирнувся. - Вже скоро й свiтатиме. Куди подiти тебе
вiд лихого ока?
- Може, в оту церковицю, до грiшникiв? З чиєїсь вини i я став
грiшником, - охопив голову руками. - Як це страшно, Терентiю Iвановичу. Як
це страшно!.. Iшов до вас полями, а назустрiч людина, i я мусив ховатися
од неї в житах.
- Колись i в мене була пригода в житах, - згадав минуле Терентiй
Iванович. - Зiткнулися ми у вiсiмнадцятому роцi з державною вартою
Скоропадського. Вдарили по нiй! А коли скоропадчикам наспiла пiдмога,
кинулися в стиглi жита. Та осатанiлi "експедитори", недовго думаючи, з
усiх бокiв пiдпалили хлiб. Горить вiн, горимо й ми, i мусили, палаючи,
немов снопи, пiдвестися з землi, це йшла тодi моя третя смерть... I
найстрашнiшим тодi було - отi блакитнi вогнi, якими догорали i
просвiчувались гної побратими. Блакитнi... Що ж, Данилку, робити з тобою?
- У церковицю до грiшникiв.
- I грiшппкiп, i святих замазали глиною. Анiт таки домоглася свого, а
тепер маже дьогтем людей; недарма кажуть: павчена вiдьма завжди злiша вiд
родимої. Навiть завивало на головi має вiдьомське. Тьху!
- Як же Максим Петрович на це?
- Хiба ти не знаєш нiчого?
- Нi.
- Максим Петрович уже з мiсяць працює директором радгоспу в сусiднiй
областi. Тепер вiн розвернеться на тисячах гектарiв. Мабуть, i я перейду
до нього, бо не тiльки душа, а й моя вербова нога сумує за ним, - повiв
своєю сухою вербичкою, що знизу була окована залiзом... - Це ж якось
весною бiля рiчки я вирiзав собi двi ноги про запас, обтесав знизу, а тут
рибалки йдуть на човнах, до себе запрошують. Встромив я свої вербовi ноги
в берег та й поїхав на риболовлю. Впiймали ми тодi й риби, i ракiв,
затаганували юшку, випили по-християнськи чарупину i аж тiльки вранцi
повернулися додому. А тут саме наспiло роботи, закрутився я в фурманцi й
повернувся на берег до своїх нiг десь днiв через десять. Дивлюсь, а одна
нога вже й листячко дрiбне викидає. Не зачепив я її, то й почала рости моя
нога i вербичкою стала, шумить собi листом, цвiте, а росу має гiрку.
Життя!
- Невже пробували на смак? - вiрить i не вiрить усiй розповiдi чи
притчi червоного козака.
- Пробував, - правдиво дивиться на нього Терептiй Iванович. - При своїх
чотирьох смертях якого я тiльки зiлля не пробував i все одно вiрив, що
буду жити. I ти, дитино, маєш жити, - вiн ступив вербовою ногою, обняв
Данила. - Де ж ти переднюєш у мене? Може, в лiсовiй смолокурнi? Туди нiхто
влiтку не заглядає.
- Де скажете, - скорботно, душею дякував людипi. I довiра козака, i
його сповiдь вразили Данила i запам'яталися на все життя.
- Тодi ти трохи зажди, а я запряжу своїх вiтрогонiв, - та й у лiси.
- А може, не треба? - раптом завагався Данило.
- Чого не треба? - не зрозумiв, насупився Терептiй Iванович.
- Що бiду накличете на себе.
- Коли б я не вiрив тобi, то iнше дiло. А поки в нас добра вiра, доти
пас не зломить нещастя. От побачиш: усе минеться, а правда залишиться. -
I, постукуючи вербовою ногою, вiн пiшов до шкiльної стайнi.
Незабаром конi були запряженi. Данило вискочив на обшитий полудрабок
нового воза, i колеса зашипiли iю росистому споришу. Виїхавши з шкiльного
подвiр'я, Торентiй Iванович повернув не в село, а до рiчки, мiж деревами
якої вже волохатився досвiт.
"Утеча вiд недолi", - з гiркiстю думав Данило. То ранiше вiн, як мiг,
доганяв селянську долю, а тепер утiкав од своєї педолi. То хiба це життя?
Терептiй Iванович поклав йому руку на плече.
Данило стрепенувся, водночас ловлячи зором i плесо рiчки, i верби над
нею, i човпи у березi.
- Он бачиш розпадисту вербу над самою водою? Бiля неї човен гойдається.
- Бачу.
- Так це вона з моєї ноги виросла... А потiм якийсь парубiйко зробить
iз неї човен i повезе свою кохану. Коли б тiльки спокiйно було в свiтi.
Та, на бiду, вхопився Гiтпер за лопату смертi...
Пiзнiй жнив'яний вечiр, коли навiть дороги пахнуть житом. Л до цих
степових пахощiв у селi приєднується повiв щойно розквiтлих соняшникiв,
папiровки, молодого укропу i молодої картоплi, яку, очiкуючи косарiв та
женчикiв, варять не в хатах, а на подвiр'ях. Ось над таганком, пiд яким
зiтхає полум'я, схилилася бабуся; щось шепчучи, вона, немов чари, сипле в
картоплю сiль, пiдводиться, i вогонь вибиває на її зморшках iще слiди
крiпаччини. Почувши кроки на вулицi, повертав голову до ворiт i питає їх:
- Це ви, нарештi?
- Нi, бабусю, це не тi, яких ви очiкуєте, - з жалем вiдповiдає Данило,
заздрячи в душi простому селянському вжитку. Стара випростується,
пiдходить до ворiт:
- А хто ж ти, дитино, звiдки будеш?
- Я здалеку.
- Тодi заходь до пас. Скоро прийдуть мої дiти, внуки, то й повечеряєш
iз нами, - i така добрiсть стоїть у її старечих очах, що невiдомо в кого
хочеться випросити їм ще довшого вiку.
- Ви не знаєте, до живе директор вашого радгоспу?
- Чому ж, дитино, но знаю, де живе добра людина? То з поганою не
хочеться знатися. Он перейдеш мiсток через Сниводу, то й зразу бери на
лiву руку до школи, а вiд неї на праву руку, го прямо й дiйдеш до
панського палацу.
Незабаром Данило добивається до колишнього панського, v_ бiлих колонах
будинку. Тут лигпе в двох вiкнах свiтилося свiтло. Хлопець припадає до
одного, папiврозчинепого, й одразу ж бачить зiгнуту над столом постать
Максима Дiденка. З олiвцем у руцi вiн хмуриться над якимсь
зведенням-скатертиною i тихенько наспiвує йому:
Скатертино, скатертино,
Над тобою марно гину.
I хоч як тривожно па душi в Данила, але вiн не витримує:
- Максиме Петровичу, не гиньте, живiть собi й нам на втiху.
- А це хто?! - скрикнув Дiденко, пiдiйшов до вiкна, скигiув брови угору
й пошепки запитав: - Ти?
- Я, - притих Данило, мов перед судом. Дiденко для чогось мимохiть
озирнувся.
- То заходь мерщiй.
Данило зайшов у просторий, обвiшаний плакатами i грамотами кабiнет, у
кутку якого стояв дорiдний сьогорiчний снiп жита. Дiденко поклав руки на
плечi парубка, наморщився, не знаючи, що розпитувати, що казати. Залягла
нiякова тиша, у якiй Данило чув биття свого серця. А в цей час iз того
вiкна, що виходило в сад, обiзвалися тихi голоси:
- Якi в тебе очi гарнi.
- Хiба їх зараз видно? - не вiрила дiвчина хлопцевi.
- Я їх завжди бачу перед собою.
- В темрявi?
- В темрявi вони менi свiтять, неначе зорi.
- Ой! - болем стрепенулось у дiвчини.
- Ти чого?
- Мама казали, що їй змолоду це саме говорив i батько. А як одружився,
то й почав пригашувати тi зорi.
- Так то за капiталiзму було. У нас такого нiколи не буде.
- I не повинно бути... Тiльки ти без рук... Дiденко нiяково
посмiхнувся:
- Комусь любов, а комусь папiр'я... То як ти, Данило, до мене потрапив?
- Прийшов, як до батька; порадитися прийшов, що менi робити в цьому
свiтi... Ви ж усе знаєте про мене?
- Знаю. Лиха звiстка не лежить, - зiтхнув Дiденко. - Ступач тебе з'їв?
- Ступач.
- То безрозсудний жорстокосердець. Колись вiн був наймитчуком у такого
дяка-викрутня, якого навiть попи називали сатаною. Наковтався там зла та й
почав лихом копати своє поле. Ох, цi недалекi, озлобленi копачi... Що ж
робити з тобою?
- Ви думаєте, я знаю? Голова зовсiм одурiла. Легко було моїй рiднi
казати: "Тримайся розуму й плуга". Та iнколи розум i плуг не тримаються
нас...
- На жаль, - Дiденко заходив по кiмнатi. - Що ж я тобi можу порадити,
що можу зробити для тебе? Що? Бо я теж не маю великої влади... Колись ти
менi казав: нам час не дав легкої долi. Пам'ятаєш?
- Пам'ятаю, - похнюпився Данило.
- I це, очевидно, правда: поки час не дає легкої долi. Та хоч би яка
доля випала тобi, хоч би якi випробування лягли на твої днi, ти маєш бути
Людиною. Навiть у найтяжчу хвилину, коли вже все покидає нас, ми маємо
лишатися зi своїм євшанзiллям, з безмiр'ям любовi до Батькiвщини. А вона
нас не забуде. Це кажу тобi як людина вiруюча - як бiльшовик i твiй друг,
що, певне, не дуже зумiє тепер захистите тебе. Розумiєш?
- Думаю.
- То й думай, що воно й до чого, карайся своїми болями, а лишатися маєш
сином. Це про велике i високе думаючи. А тепер про буденне: зчави свої
жалi як мужчина i поки що ставай у мене садiвником. Переходь у курiнь, що
стоїть посеред саду, та й орудуй. А далi стане виднiше. Я вiрю в це, бо
вiрю в розум людський, у розум часу. Згоден?
- Спасибi, - Данило з вдячнiстю глянув пiд втемненi утомою повiки, за
якими стояла велика печаль.
- Пасiка е у вашому саду? - запитав Данило, забуваючи i не забуваючи
своє.
- Стоїть невелика. Роботи ж матимеш ой як багато i в саду, i на пасiцi.
- Хiба мене колись лякала робота?
- Це я знаю. Вечеряв?
- Нi.
- Повечеряємо холодною iндичиною, i поведу тебе в курiнь. Там є сiно,
ковдра, подушка.
- Не знаю, Максиме Петровичу, як i дякувати вам.
- Обiйдемось без цього. Ми ж радянськi люди. Радянськi! Невже ти
думаєш: анонiмка чи нашiптування зможе зробити нас дрiбнiшими?.. Чуєш?
- Чую.
Здалеку заспiвали пiвнi, а в саду сполохано озвалася дiвчина:
- Ой, уже пiвнi спiвають. Бiжу, бiжу!
- А вищезли б вони! От капосна птиця. Ну, ще капелиночку постiй.
- Знаю твою капелиночку. Прощавай, бiжу.
- Я тебе на руках донесу...
- От для чого потрiбнi руки людинi, - пiдбадьорюючи Данила, посмiхнувся
Дiденко.



XXII

Бiля татарського броду за якихись пару тижнiв зацвiла пiдснiжником
нова хата-бiлянка, влiтку їй щось дрiмотливо гаепоче зледащiла хвиля й
очерет, восени сполоханим дзвоном озиваються припнутi човни, а взимку в
деревинах потрiскує чи дiдом покректує мороз i у вiкна б'ють крилами
вiтровiї, стукають заметiлi.
А коли ж постукає Данило?.. Де вiн тепер, де його очi, де його великi
добрi руки? Може, час забрав i їх, i те, що ввижалося-звалось коханням?..
Вiд такої думки стогiн вирвався з грудей дiвчини, як з отiєї хурделицi,
що нiяк не може знайти собi пристановища. Отак тепер i душа Мирослави не
має пристановища: все борсається у журбi, у розпачi, у вiдчаї, в шуканнях
тiєї дороги чи стежки, на якiй тiльки в снах з'являється Данило. Тiльки
сни привертають його до неї. Тiльки сни...
А навколо так шаленiє хуртовина, що не знати, де небо, де земля, де
рiчка, де присiлок. Навмання, вгрузаючи в кучугури, бреде з гамазею додому
Мирослава. Метелиця вибиває з неї дух зерна, вибиває i сльози. А скiльки
їх померло в новiй хатi-бiлянцi, в якiй нiколи не замикаються дверi?!
"Ти ж не замикай дверей, я скоро прийду..."
Це "скоро" стало мiсяцями. Та якими мiсяцями?!. Хай їх нiхто i через
вiки не знатиме...
Хто з нас у бентежнiй молодостi хоч потай не мрiяв про незвичайне
кохання: ти любитимеш свого судженого, а вiн тебе, ик нiхто не любив. Як
нiхто! От i має вона таку тюбов, як, певно, мало хто мав. Той день, коли