Страница:
Стоїть пiд мiсяцем у закинутому свiтi людина, яка вже нiби живе й не
живе, згадує щось давнє, перетрушує роки, i смутки, i просвiтки,
втiшається усiм добрим, що приходило до неї, що сама зробила, а погане
вiдгортає i думкою, i рукою, яка вже, мабуть, востаннє цiєї осенi сiяла
жито. Господи, як це гарно - сiяти!.. А ще краще жати. У жнивовицю вiн
виїжджав у поле з дружиною, що, й дiтей народивши, мала дiвочу статуру i
дiвочi коси. Весною вони пахли ясмином, а в жнива цвiтом березки i
молодим, ще не затвердiлим житечком.
"Зеленеє жито, зеленеє жито, а ще зеленiший овес". Це вже ввечерi,
посмiхнувшись йому, заспiває Докiя, та так заспiває, що аж перепiлка
стихне в житах.
"Це ж треба", - тiльки головою похитає вiн i поведе конi в долину на
туман, а його все буде наздоганяти її голос.
Коли ж повернеться з долини, Докiя вже буде спати пiд полукiпком,
поклавши голову на снiп, тiльки не спатимуть її вiї - то вiтрець сколихне
їх, то роса, то зернинка прогрiтого жита...
I чого так швидко минулося все? Посивiло твоє жито, вiдлетiла твоя
перепiлка, i в очi смутком заглянула нiч. От наче й небагато хотiлося б
ще: щоб син його став людиною, щоб iще вийти в поле сiячем та хоча б
краєчком ока побачити той день, коли всi люди будуть мати хлiб на столi...
Не побачить вiн цього дня, ох не побачить - твiй час минув.
I похилив старий обважнiлу голову, але враз стрепенувся: хтось невдалiк
подав йому срiбний голос, раз i вдруге. Та це ж пiд кригою прокинувся
струмок, що перечищає води його ставка. Чого не спиться тобi? Стрiтення чи
весну почув?
На снiгу вiд хутора обiзвалися чиїсь кроки. Старий зиркнув на втоптану
стежину. До нього, погойдуючись пiд небесними рушниками, чи то йшла, чи то
пливла Василина. I навiть бахматий кожушок не мiг приховати її жiночої
дорiдностi. От кому б дiток носити бiля грудей, та носить вона бiль i
смуток у грудях.
- Дядьку Мироне, я прийшла до вас на вечерю, - журно посмiхається
вишневими устами, а пiд її вiями водно зiйшлися жага любовi, iмла печалi i
загадковiсть.
- От i добре, що прийшла, - дивиться на вдову i чомусь пригадує тi
вечори, коли отут на ставку жiнки перуть шмаття i годують немовлят
грудьми, що стiкають молоком та мiсячною дрiмотою. - В рiднi не захотiлося
гуляти?
- Побула я трохи в присiлку, подивилася на щастя своєї сестри, на дiток
її, та й незридними заридала. Тому й гайнула до вас. Ви маєте журбу
старостi, а я журбу молодостi.
- Тодi клич дiда Корнiя, i справимо собi святвечiр!
- А вiн уже стоїть бiля хати з яничаркою: хоче в Мороз стре\\ лити, -
посмiхнулися очi, обтяженi далеким мiсяцем i близькою печаллю.
- От i згадаємо, як нам було на Шипцi воювати з турками. - I замугикав
собi: "А за нами татари, як тi чорнi хмари, а за нами турки, як iз неба
кульки..."
- Ви ще й голос маєте! - здивувалась Василина.
- А чого ж менi не мати його, коли довкiль степ i небо, лiс i небо? От
рокiв тiльки жаль, що вже пiдкотились пiд небо. Не знаючи, чим заспокоїти
старого, Василина подала йому
кiлька зв'язаних пучкiв калини, на яких повиступали скалочки морозу.
- Ось вам вiд Оксани.
Старий пiднiс дарунок до обличчя.
- I калини жаль... Як там Оксана? \ - Така ж гарна, нiби весняна
година. А теж за чоловiком . журиться. - I стишила голос: - Ваш Семен
чогось хоче сколупнути його.
- Тупоум вiн. Уже й вирiс, та розуму не винiс. Тяжко буває людинi
дорости до людини...
Попiд спiвучими очеретами вони ввiйшли в садок, де мiж тiнями дерев
блакитне димилися i зблискували промерзлi мiсячнi ополонки.
- Гов-гов! - побачив їх дiд Корнiй, пiдвiв угору свою яничарку i
стрельнув у Мороз, щоб вiн не морозив нi жита, нi . пшеницi, нi цвiту в
садах. Коли наляканий Мороз побiг у | далину, дiд Корнiй по-молодечи пiшов
назустрiч Мирону й Василинi.
- З святим вечором, гренадьоре! - i вiдчинив ворота.
- З святим, дзвонарю! Щось я сьогоднi твоїх дзвонiв не чув. На
довгастому обличчi Корнiя ожили застоянi зморшки:
- Бо недоумкуватий панотець скинув мене з служби.
- Жартуєш? - не повiрив Мирон.
- Правду кажу.
- Чим же ти не вгодив йому?
Старий дзвонар привiтно усмiхнувся в грубезнi вуса, поверх яких
поблискувала наморозь:
- Оце ж пiд Новий рiк, коли люди збиралися на збори, я й ударив у всi
дзвони "Iнтернацiонал". Кажуть, славно вийшло, а попа мало родимець не
вхопив. Забаг, щоб перепросив його, а я теж затявся, i тепер у дзвони
калатає Милентiй, якому ведмiдь на вухо наступив.
Мирон засмiявся, почоломкався з Корнiєм, поторсав його задубiлу на
холодi кирею i враз насторожився:
- Ще чиясь добра душа прибивається до нас.
З прошитої мiсячнимм снуванням вечорини, нiби з казки, летiв гривастий
кiнь, пiд його копитами м'яко стугонiла й вибухала блакитнивими кущами
дорога.
- Хто ж це може бути? - сам себе запитав Корнiй, пильно придивляючись i
до коня, i до крилчатих сапчат. Та ось вони порiвнялись iз ворiтьми, i з
них проворно скочив невисокий кремезний чоловiк, що зразу ж чимось нагаду
ва а гриба-боровика.
- Михайло! Михайло Чигирин! - здивовано вирвалось у дiда Корнiя. "I
чого б це колишньому партизану, що живе на краю району, в такий вечiр
прибитись до нас?"
- Пiзнали? - нiби дивується Чигирин i вiтається з усiма.
- Тебе та що но пiзнати. Куди ж проти ночi зiбрався?
- До вас, дiду Корпiю. Старий засмiявся:
- Вези вiзок, а ми послухаєм.
- Таки справдi до вас, - i почав стирати паморозь з вусiв i борiдки.
Тепер дiд Корнiй занепокоївся, бо не раз його брали в iншi села
дзвонити за упокiй:
- Щось трапилось у вас?
- Таки трапилось, - бiлозубе посмiхнувся Чигирин. - Оце ж пiд Новий рiк
iду я з жiнкою до свого друга-партизана, аж раптом чую далекi дзвони.
Зупинився i сам собi не вiрю: так вони славно виграють "Iнтернацiонал"!
Скинув я шапку, а душу аж пiдмиває святковiсть. Думав: це артисти якiсь
приїхали та й задзвонили отак. Аж потiм дiзнався, що це ви, дiду Корнiю.
То приймiть вiд мене подаруночок, - вiн вийняв з кишенi кожуха шерстянi
рукавицi й простяг старому. - Це щоб руки бiля дзвонiв не мерзли.
- Спасибi, Михаиле, - знiяковiв дiд Корнiй. - От i маю перший подарунок
вiд партiйного чоловiка.
- Ходiмо ж до хати, - торкнувся Мирон руки Чигирина.
- Спасибi. Я зараз же додому. А по цiй мовi бувайте здоровi. - Чигирин
вклонився усiм, скочив на санчата, i кiнь зразу ж понiс його у синьоцвiт
вечорiти.
- Дива, - тiльки й мiг сказати дiд Корнiй, а далi, коли кiнь i сани
почали зникати за пагорбами, махнув обважнiлими руками i заспiвав:
Ой там за горою та за кам'яного...
Василина вiдразу пiдхопила:
Ой там виходило та три товаришi,
Що перший товариш - ясне сонце,
А другий товариш - ясен мiсяць.
I тут Мирон побачив на вiях притихлого Корнiя сльози.
- Чого ти? - затривожився чоловiк. - Молодiсть, Шипку згадав?
- Та... - скривився старий дзвонар.
- Кажи, Корнiю.
- Що ж казати? - потуманiли очi старого. - Вже й лiспi вивести не можу
- вже лiта й голос вiдiбрали.
- То ви за голосом тужите? - здивувалась Василипа. - Нiколи б не
подумала.
- Замолоду багато про що не думають. Он який голос має Миронiв син, та
не спiває, - їсть ним людей, а це вже й за агронома взявся...
З молодим агрономом Семен нiяк не мiг порозумiтися i потайки почав йому
копати яму. Та несподiвано коса наскочила на камiнь, а тут iще Ярослав
прочув, як у громадянську вiйну колобродив Магазаник у державнiй вартi
його свiтлостi гетьмана Скоропадського. Потаємне мало стати явним. Тепер
уже загримiло не над Ярославом, а над головою Магазаника; вiд того грому,
дивися, i лiси не врятують, куди забрався Семен, щоб у свою волю орудувати
сокирою в дiбровах, плугом на зрубах, косою на галявинках. За ушахроване
добро вiн i заївся з Ярославом, думав, що виживе його з села. Та не вижив.
То треба було ще щось робити, бо хiба зпає чоловiк, на якiй стежцi життя
стрiнеться зi смертю?
Як воно далi було - про це вiдає тiльки грозова нiч, але вона ще не
навчилася стояти свiдком на судi...
Лiта нiколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до
своїх лiт, i минувшина вже так пiдiйшла до нього, що, здавалось, простягни
руку - i доторкнешся до неї та й впишеш у письмо, про яке не раз думалось
Данилу.
- Крийок-крок, крийок-крок! - знову подав голос погонич, а з глибини
болота ледь-ледь долинула срiбна сурма журавля. Був собi журавель та
журавка...
III
Минув рiк, як не стало Ярослава. Ох, яким довгим був той рiк для Оксани
i... Семена Магазаника. Вдову сушило горе, лiсника - страх. Бо хто знає,
чим може обернутися потаємний людський поголос: вiзьмуть i скинуть з
лiсника. То що вiн робитиме без своїх угiдь, без прихованої в лiсах
худоби, без пасiки? От хоч карай, вiн зараз не скаже, скiльки в нього
свиней: як подалися навеснi в нетрi, то тiльки пiсля першого снiгу
прийдуть iз приплодом. Хай там хтось переживає труднощi росту, а вiн
обiйдеться без них. У лiсах розкiш живностi i йому. Тiльки як на цi
гаразди потрiбна толкова i при здоров'ї господиня. I вiн частiше й частiше
крутився думками бiля Оксавиного двору й Оксаниних рук; така за виграшки
всяке дiлечко переробить, та й красу її не змило горе, тiльки очi
притемнились. Пройшло горе серцем i вгнiздилось журбою в очах. Весiллям,
перезвою, любощами треба виганяти журбу, бо iнакше i вiк пiде за водою та
сльозою...
Єдине, що давало якесь забуття чи розраду Оксанi, - це дiти й робота. I
вдова чманiла в роботi - вiд рання й до смеркання, вiд смеркання й до
опiвнiчної години.
- Пiдвередишся, несамовита, - гримала на неї тiтка Марина, що iнколи
заскакувала в присiлок зi своїми фарбами у вицвiлiй хустинi. Певне, вiд
тих фарб у жiнки й очi були рiзними.
- Навряд чи пiдвереджусь, - вдова пiдводила осiннi вiї на татарський
брiд, виглядаючи з нього вже не мужа, а сина, що хлюпався на тому самому
човнi, в якому куля пiдрiзала Ярослава.
Цей човен довго лежав на подвiр'ї, у розщелинах його встигла вирости,
вмерти i знов зазеленiти трава. У повiнь Володимир попрохав матiр:
- Зiпхнемо його па воду.
- Для чого? - з болем спитала вдова, оглядаючи човсп. Вона пам'ятала що
ту вербу, з якої робили його. I, певне, недоплаканi сльози тiєї верби
тихцем виплакує сама.
- Треба ж, мамо, комусь плавати на ньому, - розважливо вiдповiло дитя.
- А я старшенький у вас.
I так вiн сказав оце "старшенький", що всi її заборони перегорiли.
- Ти хоч умiєш веслувати?
- То чому пi? - повеселiшав хлопець i вдячно глкпув на матiр. - Я й
Миколку гукну!
- Ой, спочатку сам, - у ваганнi вiдчинила ворота, поглянула на брiд, у
якому тепер по шию, по пояс, по колiна стояли верби i не журились, а
висяювали жовтими вогниками цвiту. Цвiла i та верба, пiд якою вона не раз
стрiчалася з Ярославом. Верба ще бiльше постарiла, зараз у її дуплi нуртує
вода, а на вершечку веселкою грає сиворакпга.
"Це синiй птах щастя", - не раз казав Ярослав. "Тiльки ж де воно, те
щастя? Хiба що це?" - задумливо поглянула на Володимира, якому
нетерпеливилося бiля човна. А ось до нього i Миколка бiжить, тримається
рукою за шлейку вiд штаненят i аж висяює - здогадався, що мати дозволила
човен спустити.
- От добре, Володю, що ми поїдемо!
- Хто поїде, а хто на березi зостанеться, - хмикнув старшенький.
- Це ж як? - занепокоївся Миколка, глипнув синьоцвiтом на маму, на
Володимира й знов на маму.
- Бо тебе не пустять.
- Мамо!.. - волає благанням усе єство хлопчика.
- Не мамкай, ще малий! - гримнула на сина, хоча й жаль було його. -
Бачиш: грають води, як Дунаї...
I тодi образа й не дитяча упертiсть обвели Миколчин вид, вже спiдлоба
вiн поглянув на матiр:
- Як не пустите на своєму човнi, сяду на чужий,
- Ти що мелеш, марудо?! - скрикнула Оксана.
- Що чуєте, - про всяк випадок трохи позадкував хлопець. - Нiби ми вже
з Володимиром не їздили на чужих човнах. То пустiть...
Можна було б ще гримнути чи настрахати, але вона вже запитала i себе, i
дiтей:
- Що ж менi робити з вами, непослухами?
- Пустiть, мамо! - повеселiшав Миколка. Вони втрьох поволi зiпхнули у
брiд човна.
- Ти ж обережно, сину, бо вода бистрить, - наказала Володимиру. - Може,
я з вами поїду?
- Не треба, хлопцi будуть насмiхатися, - та й вiдiпхнувся веслом од
берега. I хоч затяжким було для нього весло, але в очах, як i Миколка,
тримав цiлi броди синьої радостi... Чому її так мало має людина пiсля
дитинства? Ох, дiти, дiти, хоч би вам свiтило сонце...
Притулившись до верби з пiдмитим корiнням, вона довго-довго не
вiдходила вiд татарського броду. Пе тiльки човен iз дiтьми похитувався у
її приiмлоних очах, а проходили недавнi видiння i сива давнина ще вiд
ординських часiв, про якi читала та не раз чула вiд старих людей i
Ярослава. Час налягав на неї, охоплював її душу, охоплював усе довкола...
То вона тiкала вiд ординцiв у гиблi болота, що вiдкочувались от
татарського броду, i над нею хижо свистiв аркан, то її гнали людолови в
неволю, як гнали по жерницi скручений прокислим ремiнням ясир.
А жерниця ноги коле,
Чорну кровцю проливає,
Чорний ворон залiтає,
Тую кровцю попиває.
Це ж усе було! Це ж усе було! Та й досi, здається, не перетопилася
крига дикої злоби, ще й досi на серцях наростає дике м'ясо.
- О, нарештi твiй голос почула, - пiдiйшла до неї тiтка Марина. -
Тiльки нащо ти про чорного ворона? Цур йому. А я оце урвала часинку - хочу
твою хатину своїм квiтом змалювати, - гойднула вузликом, у якому лежали
порошки друшпану.
- Малюйте, тiточко. I де у вас той цвiт береться?
- З голови, Оксано. В мiзку й добра думка цвiте, i гидомирство снує. Це
вже хто якi мiзки має. Може, я тобi на стiнi зокола соняшники намалюю?
- Та нi, вони, живi, по всьому городу виглядають мене.
- А до мене в Копайгородок Магазаник верхи приїжджав. - Марина щось
згадала, засмiялася. - У святешне вибрався, а чоботи змастив вовчим лоєм.
- Це ж для чого?
- Щоб собаки розбiгались по закутках. Приїхав навiть з подарунком -
в'язку сухих грибiв привiз. Усе розпитував про тебе i все хвалив тебе.
Просив, щоб я йому розмалювала хату; потiм, уже в себе, сам вiддiляв
жовтки вiд бiлкiв на фарби i знову розпитував про тебе.
- Хай його лиха година розпитує.
- Та вона обминає його. Розкошує в лiсництвi чоловiк, як пампух в олiї.
У нього ж так: державi краплю, собi кварту... А ти ж як восковiєш з
дiтьми? Це й хату присiшками пiдпираєш?
- Коли треба, й плечем пiдiпру, а не зледащiю, - вiдповiла на те, чого
не доказала тiтка Марина.
Стояла тиха, ласкава година, коли вже вiястий липень поскладав сiно в
копицi i думав собi про те, що з недiлi треба складати в полукiпки жито.
Думала про це й Оксана, йдучи з меншеньким додому. Вiн руками перебирав
стебла пшеницi, у яку вже ввiйшла золотiнь, жебонiв, що Володимир з них
виплете йому бриля, i мав собi вiд цього дитячу втiху. Отак вони прийшли
додому пiд сяйво соняшникiв i рутбокiї, якi так любив Ярослав. З
татарського броду озивалися кулички й дитячi голоси. Вона раз i вдруге
гукнула Володимира, i вiп хутенько прибiг до неї, повис на воротях,
чорний, мов галченя. Як це в нього й очi не потемнiли?
- Чого вам, мамо?
- Чи но пора вечеряти?
- Я ще трохи побуду з хлопцями на човнi.
- Не набрьохався за цiлий день?
- Ще нi.
- Тiльки ж не барись.
- Я скоро, мамо, - скрипнув ворiтьми та й бiгцем до броду, до посвисту
куликiв, до смiху свого товариства.
А у хвiртку, подзвонюючи ключами, вже шелепає Семен Магазаник, несе,
погойдуючись, святешний залежаний одяг, святешне лице-i шельмуватi очi.
- Добридень, вродливице, добридень, - пiдкошує своєю вузлатою тiнню її
ноги.
Оксана здригнулась, вiдiйшла вiд чужої тiнi пiд захист соняшникiв, вони
сонцями лягли на її плечi, освiтили присмучену вдовину вроду.
- Драстуйте, дядьку.
- Який я тобi дядько? - Магазаник заморгав вiями i вусами, а на
жорнуватому обличчi викруглилось невдоволення. - Коли чоловiк старший за
жiнку на якийсь там десяток з хвостиком, то це ще нiякий не дядько. А я
оце твого старшенького бачив на човнi.
Оксана поклала руку на соняшника, що хилився од ваги своїх дiток.
- На тому самому, на якому вбили Ярослава. Тепер здригнувся лiсник, та
одразу святешне обличчя вмочив у спiвчуття:
- Не треба, Оксано, не треба. Мертвим - спокiй, з живим - життя, яке
вже воно не е. Ох, i гарнi в тебе соняшники, такi рву питчастi! -
прицiнюється то до соняшникiв, то до вiй чарiвницi, що пригашують i
пригасити не можуть синiй смуток рокiв.
- Це Ярославовi соняшники. Йому саджу. На очницi Магазаника натекла
пiвмряка.
- I знову ж надаремно. Йому в раю святi садять рiзне зiлля, хоча й не
вiрив чоловiк у рай, - лiсник пригнувся, зробив пальцями "козу" Миколцi,
та дитя не засмiялось, а насупилось i позадкувало вiд дядька. - Важко тобi
самiй з двома?.. Не кажи й не .iвдвори, бо сам знаю: до всього чоловiк
звикне, тiльки не до бiди. Це треба стати i орачем, i сiячем, i город
упорати, i зварити, i спекти, i обшити, i обiпрати, i хату, i корову
доглянути, i дiтям дати толк. За таким клопотарством i лiта, i брови
зiв'януть.
- Коли це ви, дядьку, таким жалiсливим стали?
- О, знову "дядьку"! Вiд цього на душi може нахмаритись i загримiти, -
забряжчав комiрпицькпми ключами, що висiли на чорному чересi. - А менi так
би хотiлося, - нагадав давнi слова Ярослава, - щоб i в твоїх очах
прокинулись зорi!
- Вiд чого ж вони прокинуться?! - мало не зойкнула вдова, i отой
нередвечоровий туман, що проростав над татарським бродом, затуманив її.
- Ти не галакай, - скрадливо озирнувся Магазаник: чи не почув їх хтось
iз вулицi. - Ось пiдемо до хати, сядемо рядком та й поговоримо ладком.
- У мене нема часу на посиденьки.
- А ти без гордування знайди, - стишив голос Магазаник. - Не пошкодуєш,
- i знову забряжчав ключами. - Я тобi по-добросусiдському сказав: живий
має думати тiльки про живе. У тебе е двоє дiтей, у мене - один Стьопочка.
У тебе в врода на лицi, у мене є лiй у головi, то й поєднаємось собi. Я
тебе, повiр, мов княгиньку, жалуватиму, якщо ти будеш мене шанувати. От за
цим i прийшов до тебе. Я довго чекав, поки ти станеш удовою.
На Оксану одночасно, мов заметiль, обвалились давня дiвоча нiч любовi i
оцей призахiдний день удовиної печалi. То давнє було недосяжним, а це,
призахiдне, - гидо мирним.
- Дядьку, як вам не соромно таке страмовище варнякати?!
- Яке ж це страмовище? - ворухнув мискуватими плечима. - Це житейське
дiло, щоб разом бiду долати, бо нарiзно бiду й грiм не вб'є. Хiба тобi не
остогидла самотня хата, самотня постiль?
- У вас, дядьку, вже на головi гуляє бiлий цвiт, а ви з жениханням! -
притулила до себе меншенького. - Вiд вашої мови й святi соняшники можуть
стати грiшними. Гетьте!
Вiдмова обурила Магазаника, i голос його поважчав:
- Ти не проганяй мене, я не прийшов твої соняшники красти. Я хотiв iз
цього подвiр'я викрасти вдовинi нестатки, а ти в крик. I чого? Чекаєш, щоб
хтось лихо в торбi чи мiшку принiс? Краще подумай головою i завтрашнiм
днем, бо ж бачиш, який тепер сутуж, навiть на хлiб.
- Гетьте!
У зелених очах Магазаника злобою зацвiв пiщаник, одначе стримав себе
чоловiк.
- Чого ти вхопилась за це "гетьте", як за батiг? Чим я тебе зобидив?
Своєю любов'ю?
- Киньте, дядьку. З грiшної душi не проросте свята любов.
- Ох i вiдьмочка ти! Уста, мов пуп'янок, маєш, а з уст камiння
жбурляєш, - сказав сумовито, бо мав справжнiй бiль од цiєї краси. Хоч би
на яку часину зглянулась вона на нього - i то було б щастя... Сьогоднi не
витанцювалось, та є ще в бога днi: як нe вишло тепер, внидо в четвер. А як
i в четвер по вийде, псе одно з цього сватання вiн має якийсь зиск: зараз,
коли освiдчився, Оксана вже нiяк не зможе подумати, що вiн причетний до
вбивства Ярослава. Он воно як! Старого вовка за хвiст не впiймаєш.
Та й пiшов похнюплено у лiси, до своїх свиней, до своїх копрiв, до
своїх бджiл, що на спiвучих крилах несли йому статки й пошану, бо кращого
меду не було в цiлiй окрузi, про це й потрiбне начальство говорило, якому
лiсник не скупився завезти духмяпий липець у свiженьких вiдеркових
липiвках. От усе гаразд у нього, тiльки немає господинi в хатi, бо що тi
поденщицi, якi приходять до нього? А Оксана йому б i красу принесла в
оселю, i все дiлечко переробила б. I чого вона закомизилась на своїх
злиднях? Чи хоче, як у молодостi, чути бiля вуха солодкi слова про любов?
Так для чого на це марнувати час людям, якi вже знають, що таке спiлка -
чоловiк i жiнка? Ну, не пiдбив вiн її сьогоднi, пiдiб'є завтра. Землю не
пiдманиш, а людину можна.
Бiля татарського броду вiн зустрiвся з дебелим Стахом, покосував на
його м'язи, що горнятами ворушились на руках.
- З такою б силою лiс корчувати. Ходи, сiромахо, до мене робити. Не
пожалiєш.
- Почекаю, дядьку.
- Думаєш, у моїх лiсах заробiток менший, анiж у смолокурнi?
- Та нi - бiльший.
- То бери свою годовщину - та й на мої зруби i облоги.
- Боюся такого давця.
- Хоч скажи, чого?
- У вас, пробачте, дядьку, я знову наймитом пiд'яремним стану, а я хочу
ближче до людини. Тому й записався в соз. Отам i почну глибити свого
плуга.
- Ох i розумнi та доброчеснi ви поробились. Перемiни сорочки не маєш, а
норов показуєш. Чого це ти в присiлок чимчикуєш?
- До Оксани.
- А це яким робом до Оксани? - здивувався, занепокоївся лiсник. - Може,
свататися?
- Та що ви! - У великих сiрих очах парубка прокинувся Сум. - У сiльраду
чогось викликають Оксану. , ' - Чи не за борги?
Стах зневажливо махнув рукою:
У вашiй головi тiльки борги та проценти ворушаться. Якi проценти? -
наворохобився Магазаник село не знає, як ви навчилися лихвити? -
неприязiго парубок i пiшов у присiлок.
перевiв розтривожений погляд на татарський брiд, де понувала на човнах
малеча.
- Но плач, бiдолашна, - впритул пiдiйшов до пої Магазаиик, почав
витирати її сльози, що просочилися мiж пальцями, а потiм злегка пригорнув
жiнку, заворкотiв їй у вухо спiвчуття:
- Безщасниця ти моя, безщасниця...
I сталося диво: вдова не вирвалась iз його обiймiв, не вдарила його по
руках, не вивiльнилась, коли вiн почав її цiлувати. Чи обайдужiла, чи
забулась вона?
Трiснув, зiтхнув i погас недогарок свiчечки. Магазаник щiльнiше
притулив до себе жiнку, поцiлував її брови, вiд яких теж вiяло ромашкою i
житом. I знову вдова нiчого. Тодi, вiрячи й не вiрячи у своє чоловiче
щастя, вiн обережно пiдвiв її до постелi, Незрозумiла й жадана, вона
мовчки лягла бiля нього, i вiн припав головою до її вистиглих персiв, що
чекали дитини, а дочекалися полюбовника.
Вiн не пам'ятав, як провалився у п'янкiсть снiв, що гудiли йому по
всьому тiлi, а прокинувся од невтiшного жiночого плачу, Сiвши на постелi,
перелякано запитав:
- Чого ти, Василинко? Чого? - i потягнувся до неї.
- Пропав мiй вiк, ой, пропав... - голосила вона, стоячи бiля лiжка.
- Чого ж вiн пропав? - почав заспокоювати її руками й поцiлунками.
- Бо я вже не жiнка, а полюбовниця. Будьте проклятi ви всi, ненаситцi?
- А полюбовницi - хiба не жiнки? їх i царi, i королi шанували, - не
знайшов кращої вiдповiдi, пригорнув Василину, а вона його люто вдарила по
руцi.
- От цього вже не треба, - посмiхнувся їй, бо не вiдчував у тiлi болю,
а тiльки хвилi любощiв i втоми.
- Таки не треба, - погодилась вона i поклала його руку на вогкi од слiз
груди.
Вiн, знову хмелiючи, потягнувся до них.
- Лягай, Василинко. Ще не свiтає...
- Тепер менi все одно, - тугою i прощанням iз чимось дорогим для неї
безнадiйно зiтхнула вона.
А з лiсу негадане долинув чийсь голос любовi:
Та мала нiчка-петрiвочка,
Не виспалась наша дiвочка...
IV
Iще для когось пролетiв, а комусь вiдсочився рiк, i посивiла
матiр-земля, мружачись пiд метелицями, вже думала про березень.
На Подiллi майже нiколи на Петра Вериги не розбиваються криги. У нас
криги розбиває блакитноокий березень. Спочатку вiн парубкує по лiсах -
видобуває з-пiд снiгу ще нерозщiбнутi нiдснiжники, потiм розморожує сiк у
березi i, коли вона блисне щасною сльозою, йде на рiчки й озера. Тодi на
прогнутих плесах починають свiтити вимоїни i прокидаються льодоколи -
поведуть своїми срiбними смичками, i вже тiльки прислухайся - над берегами
й за берегами здиблюється бентежний передзвiн, а в берегах шипить,
гуркоче, шаленiє крига i радiсно зiтхає вивiльнена хвиля. Як їй любо пiсля
теменi заграти сонцем та вдарити в бубни примкнутих човнiв, щоб пiдскочили
вони вгору, рвонули свої кайдани та згадали воленьку-волю, i купальськi
вечори, i сяйво юних очей iз тих вечорiв.
Пройшовся березень з пiдснiжником на шапцi i над татарським бродом, i
пiд його ходою вибухнули криги, зослiпу посунули одна на одну, та на
корiння яворове, та на м'який, з червонолозом берег, вiн закипiв
шумовинням, накостричився вирваним татарським зiллям, що нiжно запахло
торiшнiм лiтом. А до гомону рiчки приєднується дитячий гомiн, бо скресання
крити завжди свято для дiтвори i тривога для матерiв: скiльки не кажи,
скiльки не грози, а неодмiнно ж якийсь отряха захоче прокататись на
крижинi. Ось i зараз знайшовся такий шибайголова: осiдлав крижину, широко
розставив ноги й, осяяний заздрiсними поглядами дiтвори, кружляє-пливе в
березневi свiти, в оте фiалкове марево веснування, що тремтить пад
деревами i завжди тримає в собi бентежну принаду. То хiба, глянувши на
такого одчайдуха, не засверблять ще в когось ноги? Он уже й Океании
Володимир збиває шапку набакир i схиляється до брата:
- Миколко, ти ж будь менi молодцем!
Миколка одразу насторожується, непевно блискає синiм цвiтом з-пiд
заячої шапки: вiн добре знає - коли йому говорять бути молодцем, то вже
треба залишатись самому.
- А ти ж куди, Володимире? - Мале тоскно дивиться на стар.шого, але
тримає себе молодцем.
- А я сюди, туди, он куди - на всi нашi броди! - безжурно махав
уважистою вербовою палицею на здиблену рiчку.
- На кригу?! - жахається Миколка.
- Еге ж.
- He треба, Володимире, - кривиться Миколка й забував, що вiн молодець.
- О, ти ще зараз почнеш квасити кислицi, - набурмосився старшенький па
меншенького i рвучко одвернувся вiд нього.
Це одразу дiє на Миколку, бо вiн нiколи не був ревою i не любить, як
вiд нього вiдвертається Володимир.
- Володю, а як мама взнає? - косує синiм оком на оселю. - Ох, перепаде
на бублики й тобi, й менi.
- Та звiдки вона взнає? Ти ж не скажеш їй?
- Нi, не скажу, - тоскно мовить Миколка i не знав, чим утримати брата.
- Але ти краще не їдь на кризi, бо ще води в чоботи набереш.
- Тая ж сьогоднi змазав чоботи березовим дьогтем. Ось бачиш?
- Бачу, - хлопченя зажурено дивиться не на чоботи, а на шал крижин.
живе, згадує щось давнє, перетрушує роки, i смутки, i просвiтки,
втiшається усiм добрим, що приходило до неї, що сама зробила, а погане
вiдгортає i думкою, i рукою, яка вже, мабуть, востаннє цiєї осенi сiяла
жито. Господи, як це гарно - сiяти!.. А ще краще жати. У жнивовицю вiн
виїжджав у поле з дружиною, що, й дiтей народивши, мала дiвочу статуру i
дiвочi коси. Весною вони пахли ясмином, а в жнива цвiтом березки i
молодим, ще не затвердiлим житечком.
"Зеленеє жито, зеленеє жито, а ще зеленiший овес". Це вже ввечерi,
посмiхнувшись йому, заспiває Докiя, та так заспiває, що аж перепiлка
стихне в житах.
"Це ж треба", - тiльки головою похитає вiн i поведе конi в долину на
туман, а його все буде наздоганяти її голос.
Коли ж повернеться з долини, Докiя вже буде спати пiд полукiпком,
поклавши голову на снiп, тiльки не спатимуть її вiї - то вiтрець сколихне
їх, то роса, то зернинка прогрiтого жита...
I чого так швидко минулося все? Посивiло твоє жито, вiдлетiла твоя
перепiлка, i в очi смутком заглянула нiч. От наче й небагато хотiлося б
ще: щоб син його став людиною, щоб iще вийти в поле сiячем та хоча б
краєчком ока побачити той день, коли всi люди будуть мати хлiб на столi...
Не побачить вiн цього дня, ох не побачить - твiй час минув.
I похилив старий обважнiлу голову, але враз стрепенувся: хтось невдалiк
подав йому срiбний голос, раз i вдруге. Та це ж пiд кригою прокинувся
струмок, що перечищає води його ставка. Чого не спиться тобi? Стрiтення чи
весну почув?
На снiгу вiд хутора обiзвалися чиїсь кроки. Старий зиркнув на втоптану
стежину. До нього, погойдуючись пiд небесними рушниками, чи то йшла, чи то
пливла Василина. I навiть бахматий кожушок не мiг приховати її жiночої
дорiдностi. От кому б дiток носити бiля грудей, та носить вона бiль i
смуток у грудях.
- Дядьку Мироне, я прийшла до вас на вечерю, - журно посмiхається
вишневими устами, а пiд її вiями водно зiйшлися жага любовi, iмла печалi i
загадковiсть.
- От i добре, що прийшла, - дивиться на вдову i чомусь пригадує тi
вечори, коли отут на ставку жiнки перуть шмаття i годують немовлят
грудьми, що стiкають молоком та мiсячною дрiмотою. - В рiднi не захотiлося
гуляти?
- Побула я трохи в присiлку, подивилася на щастя своєї сестри, на дiток
її, та й незридними заридала. Тому й гайнула до вас. Ви маєте журбу
старостi, а я журбу молодостi.
- Тодi клич дiда Корнiя, i справимо собi святвечiр!
- А вiн уже стоїть бiля хати з яничаркою: хоче в Мороз стре\\ лити, -
посмiхнулися очi, обтяженi далеким мiсяцем i близькою печаллю.
- От i згадаємо, як нам було на Шипцi воювати з турками. - I замугикав
собi: "А за нами татари, як тi чорнi хмари, а за нами турки, як iз неба
кульки..."
- Ви ще й голос маєте! - здивувалась Василина.
- А чого ж менi не мати його, коли довкiль степ i небо, лiс i небо? От
рокiв тiльки жаль, що вже пiдкотились пiд небо. Не знаючи, чим заспокоїти
старого, Василина подала йому
кiлька зв'язаних пучкiв калини, на яких повиступали скалочки морозу.
- Ось вам вiд Оксани.
Старий пiднiс дарунок до обличчя.
- I калини жаль... Як там Оксана? \ - Така ж гарна, нiби весняна
година. А теж за чоловiком . журиться. - I стишила голос: - Ваш Семен
чогось хоче сколупнути його.
- Тупоум вiн. Уже й вирiс, та розуму не винiс. Тяжко буває людинi
дорости до людини...
Попiд спiвучими очеретами вони ввiйшли в садок, де мiж тiнями дерев
блакитне димилися i зблискували промерзлi мiсячнi ополонки.
- Гов-гов! - побачив їх дiд Корнiй, пiдвiв угору свою яничарку i
стрельнув у Мороз, щоб вiн не морозив нi жита, нi . пшеницi, нi цвiту в
садах. Коли наляканий Мороз побiг у | далину, дiд Корнiй по-молодечи пiшов
назустрiч Мирону й Василинi.
- З святим вечором, гренадьоре! - i вiдчинив ворота.
- З святим, дзвонарю! Щось я сьогоднi твоїх дзвонiв не чув. На
довгастому обличчi Корнiя ожили застоянi зморшки:
- Бо недоумкуватий панотець скинув мене з служби.
- Жартуєш? - не повiрив Мирон.
- Правду кажу.
- Чим же ти не вгодив йому?
Старий дзвонар привiтно усмiхнувся в грубезнi вуса, поверх яких
поблискувала наморозь:
- Оце ж пiд Новий рiк, коли люди збиралися на збори, я й ударив у всi
дзвони "Iнтернацiонал". Кажуть, славно вийшло, а попа мало родимець не
вхопив. Забаг, щоб перепросив його, а я теж затявся, i тепер у дзвони
калатає Милентiй, якому ведмiдь на вухо наступив.
Мирон засмiявся, почоломкався з Корнiєм, поторсав його задубiлу на
холодi кирею i враз насторожився:
- Ще чиясь добра душа прибивається до нас.
З прошитої мiсячнимм снуванням вечорини, нiби з казки, летiв гривастий
кiнь, пiд його копитами м'яко стугонiла й вибухала блакитнивими кущами
дорога.
- Хто ж це може бути? - сам себе запитав Корнiй, пильно придивляючись i
до коня, i до крилчатих сапчат. Та ось вони порiвнялись iз ворiтьми, i з
них проворно скочив невисокий кремезний чоловiк, що зразу ж чимось нагаду
ва а гриба-боровика.
- Михайло! Михайло Чигирин! - здивовано вирвалось у дiда Корнiя. "I
чого б це колишньому партизану, що живе на краю району, в такий вечiр
прибитись до нас?"
- Пiзнали? - нiби дивується Чигирин i вiтається з усiма.
- Тебе та що но пiзнати. Куди ж проти ночi зiбрався?
- До вас, дiду Корпiю. Старий засмiявся:
- Вези вiзок, а ми послухаєм.
- Таки справдi до вас, - i почав стирати паморозь з вусiв i борiдки.
Тепер дiд Корнiй занепокоївся, бо не раз його брали в iншi села
дзвонити за упокiй:
- Щось трапилось у вас?
- Таки трапилось, - бiлозубе посмiхнувся Чигирин. - Оце ж пiд Новий рiк
iду я з жiнкою до свого друга-партизана, аж раптом чую далекi дзвони.
Зупинився i сам собi не вiрю: так вони славно виграють "Iнтернацiонал"!
Скинув я шапку, а душу аж пiдмиває святковiсть. Думав: це артисти якiсь
приїхали та й задзвонили отак. Аж потiм дiзнався, що це ви, дiду Корнiю.
То приймiть вiд мене подаруночок, - вiн вийняв з кишенi кожуха шерстянi
рукавицi й простяг старому. - Це щоб руки бiля дзвонiв не мерзли.
- Спасибi, Михаиле, - знiяковiв дiд Корнiй. - От i маю перший подарунок
вiд партiйного чоловiка.
- Ходiмо ж до хати, - торкнувся Мирон руки Чигирина.
- Спасибi. Я зараз же додому. А по цiй мовi бувайте здоровi. - Чигирин
вклонився усiм, скочив на санчата, i кiнь зразу ж понiс його у синьоцвiт
вечорiти.
- Дива, - тiльки й мiг сказати дiд Корнiй, а далi, коли кiнь i сани
почали зникати за пагорбами, махнув обважнiлими руками i заспiвав:
Ой там за горою та за кам'яного...
Василина вiдразу пiдхопила:
Ой там виходило та три товаришi,
Що перший товариш - ясне сонце,
А другий товариш - ясен мiсяць.
I тут Мирон побачив на вiях притихлого Корнiя сльози.
- Чого ти? - затривожився чоловiк. - Молодiсть, Шипку згадав?
- Та... - скривився старий дзвонар.
- Кажи, Корнiю.
- Що ж казати? - потуманiли очi старого. - Вже й лiспi вивести не можу
- вже лiта й голос вiдiбрали.
- То ви за голосом тужите? - здивувалась Василипа. - Нiколи б не
подумала.
- Замолоду багато про що не думають. Он який голос має Миронiв син, та
не спiває, - їсть ним людей, а це вже й за агронома взявся...
З молодим агрономом Семен нiяк не мiг порозумiтися i потайки почав йому
копати яму. Та несподiвано коса наскочила на камiнь, а тут iще Ярослав
прочув, як у громадянську вiйну колобродив Магазаник у державнiй вартi
його свiтлостi гетьмана Скоропадського. Потаємне мало стати явним. Тепер
уже загримiло не над Ярославом, а над головою Магазаника; вiд того грому,
дивися, i лiси не врятують, куди забрався Семен, щоб у свою волю орудувати
сокирою в дiбровах, плугом на зрубах, косою на галявинках. За ушахроване
добро вiн i заївся з Ярославом, думав, що виживе його з села. Та не вижив.
То треба було ще щось робити, бо хiба зпає чоловiк, на якiй стежцi життя
стрiнеться зi смертю?
Як воно далi було - про це вiдає тiльки грозова нiч, але вона ще не
навчилася стояти свiдком на судi...
Лiта нiколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до
своїх лiт, i минувшина вже так пiдiйшла до нього, що, здавалось, простягни
руку - i доторкнешся до неї та й впишеш у письмо, про яке не раз думалось
Данилу.
- Крийок-крок, крийок-крок! - знову подав голос погонич, а з глибини
болота ледь-ледь долинула срiбна сурма журавля. Був собi журавель та
журавка...
III
Минув рiк, як не стало Ярослава. Ох, яким довгим був той рiк для Оксани
i... Семена Магазаника. Вдову сушило горе, лiсника - страх. Бо хто знає,
чим може обернутися потаємний людський поголос: вiзьмуть i скинуть з
лiсника. То що вiн робитиме без своїх угiдь, без прихованої в лiсах
худоби, без пасiки? От хоч карай, вiн зараз не скаже, скiльки в нього
свиней: як подалися навеснi в нетрi, то тiльки пiсля першого снiгу
прийдуть iз приплодом. Хай там хтось переживає труднощi росту, а вiн
обiйдеться без них. У лiсах розкiш живностi i йому. Тiльки як на цi
гаразди потрiбна толкова i при здоров'ї господиня. I вiн частiше й частiше
крутився думками бiля Оксавиного двору й Оксаниних рук; така за виграшки
всяке дiлечко переробить, та й красу її не змило горе, тiльки очi
притемнились. Пройшло горе серцем i вгнiздилось журбою в очах. Весiллям,
перезвою, любощами треба виганяти журбу, бо iнакше i вiк пiде за водою та
сльозою...
Єдине, що давало якесь забуття чи розраду Оксанi, - це дiти й робота. I
вдова чманiла в роботi - вiд рання й до смеркання, вiд смеркання й до
опiвнiчної години.
- Пiдвередишся, несамовита, - гримала на неї тiтка Марина, що iнколи
заскакувала в присiлок зi своїми фарбами у вицвiлiй хустинi. Певне, вiд
тих фарб у жiнки й очi були рiзними.
- Навряд чи пiдвереджусь, - вдова пiдводила осiннi вiї на татарський
брiд, виглядаючи з нього вже не мужа, а сина, що хлюпався на тому самому
човнi, в якому куля пiдрiзала Ярослава.
Цей човен довго лежав на подвiр'ї, у розщелинах його встигла вирости,
вмерти i знов зазеленiти трава. У повiнь Володимир попрохав матiр:
- Зiпхнемо його па воду.
- Для чого? - з болем спитала вдова, оглядаючи човсп. Вона пам'ятала що
ту вербу, з якої робили його. I, певне, недоплаканi сльози тiєї верби
тихцем виплакує сама.
- Треба ж, мамо, комусь плавати на ньому, - розважливо вiдповiло дитя.
- А я старшенький у вас.
I так вiн сказав оце "старшенький", що всi її заборони перегорiли.
- Ти хоч умiєш веслувати?
- То чому пi? - повеселiшав хлопець i вдячно глкпув на матiр. - Я й
Миколку гукну!
- Ой, спочатку сам, - у ваганнi вiдчинила ворота, поглянула на брiд, у
якому тепер по шию, по пояс, по колiна стояли верби i не журились, а
висяювали жовтими вогниками цвiту. Цвiла i та верба, пiд якою вона не раз
стрiчалася з Ярославом. Верба ще бiльше постарiла, зараз у її дуплi нуртує
вода, а на вершечку веселкою грає сиворакпга.
"Це синiй птах щастя", - не раз казав Ярослав. "Тiльки ж де воно, те
щастя? Хiба що це?" - задумливо поглянула на Володимира, якому
нетерпеливилося бiля човна. А ось до нього i Миколка бiжить, тримається
рукою за шлейку вiд штаненят i аж висяює - здогадався, що мати дозволила
човен спустити.
- От добре, Володю, що ми поїдемо!
- Хто поїде, а хто на березi зостанеться, - хмикнув старшенький.
- Це ж як? - занепокоївся Миколка, глипнув синьоцвiтом на маму, на
Володимира й знов на маму.
- Бо тебе не пустять.
- Мамо!.. - волає благанням усе єство хлопчика.
- Не мамкай, ще малий! - гримнула на сина, хоча й жаль було його. -
Бачиш: грають води, як Дунаї...
I тодi образа й не дитяча упертiсть обвели Миколчин вид, вже спiдлоба
вiн поглянув на матiр:
- Як не пустите на своєму човнi, сяду на чужий,
- Ти що мелеш, марудо?! - скрикнула Оксана.
- Що чуєте, - про всяк випадок трохи позадкував хлопець. - Нiби ми вже
з Володимиром не їздили на чужих човнах. То пустiть...
Можна було б ще гримнути чи настрахати, але вона вже запитала i себе, i
дiтей:
- Що ж менi робити з вами, непослухами?
- Пустiть, мамо! - повеселiшав Миколка. Вони втрьох поволi зiпхнули у
брiд човна.
- Ти ж обережно, сину, бо вода бистрить, - наказала Володимиру. - Може,
я з вами поїду?
- Не треба, хлопцi будуть насмiхатися, - та й вiдiпхнувся веслом од
берега. I хоч затяжким було для нього весло, але в очах, як i Миколка,
тримав цiлi броди синьої радостi... Чому її так мало має людина пiсля
дитинства? Ох, дiти, дiти, хоч би вам свiтило сонце...
Притулившись до верби з пiдмитим корiнням, вона довго-довго не
вiдходила вiд татарського броду. Пе тiльки човен iз дiтьми похитувався у
її приiмлоних очах, а проходили недавнi видiння i сива давнина ще вiд
ординських часiв, про якi читала та не раз чула вiд старих людей i
Ярослава. Час налягав на неї, охоплював її душу, охоплював усе довкола...
То вона тiкала вiд ординцiв у гиблi болота, що вiдкочувались от
татарського броду, i над нею хижо свистiв аркан, то її гнали людолови в
неволю, як гнали по жерницi скручений прокислим ремiнням ясир.
А жерниця ноги коле,
Чорну кровцю проливає,
Чорний ворон залiтає,
Тую кровцю попиває.
Це ж усе було! Це ж усе було! Та й досi, здається, не перетопилася
крига дикої злоби, ще й досi на серцях наростає дике м'ясо.
- О, нарештi твiй голос почула, - пiдiйшла до неї тiтка Марина. -
Тiльки нащо ти про чорного ворона? Цур йому. А я оце урвала часинку - хочу
твою хатину своїм квiтом змалювати, - гойднула вузликом, у якому лежали
порошки друшпану.
- Малюйте, тiточко. I де у вас той цвiт береться?
- З голови, Оксано. В мiзку й добра думка цвiте, i гидомирство снує. Це
вже хто якi мiзки має. Може, я тобi на стiнi зокола соняшники намалюю?
- Та нi, вони, живi, по всьому городу виглядають мене.
- А до мене в Копайгородок Магазаник верхи приїжджав. - Марина щось
згадала, засмiялася. - У святешне вибрався, а чоботи змастив вовчим лоєм.
- Це ж для чого?
- Щоб собаки розбiгались по закутках. Приїхав навiть з подарунком -
в'язку сухих грибiв привiз. Усе розпитував про тебе i все хвалив тебе.
Просив, щоб я йому розмалювала хату; потiм, уже в себе, сам вiддiляв
жовтки вiд бiлкiв на фарби i знову розпитував про тебе.
- Хай його лиха година розпитує.
- Та вона обминає його. Розкошує в лiсництвi чоловiк, як пампух в олiї.
У нього ж так: державi краплю, собi кварту... А ти ж як восковiєш з
дiтьми? Це й хату присiшками пiдпираєш?
- Коли треба, й плечем пiдiпру, а не зледащiю, - вiдповiла на те, чого
не доказала тiтка Марина.
Стояла тиха, ласкава година, коли вже вiястий липень поскладав сiно в
копицi i думав собi про те, що з недiлi треба складати в полукiпки жито.
Думала про це й Оксана, йдучи з меншеньким додому. Вiн руками перебирав
стебла пшеницi, у яку вже ввiйшла золотiнь, жебонiв, що Володимир з них
виплете йому бриля, i мав собi вiд цього дитячу втiху. Отак вони прийшли
додому пiд сяйво соняшникiв i рутбокiї, якi так любив Ярослав. З
татарського броду озивалися кулички й дитячi голоси. Вона раз i вдруге
гукнула Володимира, i вiп хутенько прибiг до неї, повис на воротях,
чорний, мов галченя. Як це в нього й очi не потемнiли?
- Чого вам, мамо?
- Чи но пора вечеряти?
- Я ще трохи побуду з хлопцями на човнi.
- Не набрьохався за цiлий день?
- Ще нi.
- Тiльки ж не барись.
- Я скоро, мамо, - скрипнув ворiтьми та й бiгцем до броду, до посвисту
куликiв, до смiху свого товариства.
А у хвiртку, подзвонюючи ключами, вже шелепає Семен Магазаник, несе,
погойдуючись, святешний залежаний одяг, святешне лице-i шельмуватi очi.
- Добридень, вродливице, добридень, - пiдкошує своєю вузлатою тiнню її
ноги.
Оксана здригнулась, вiдiйшла вiд чужої тiнi пiд захист соняшникiв, вони
сонцями лягли на її плечi, освiтили присмучену вдовину вроду.
- Драстуйте, дядьку.
- Який я тобi дядько? - Магазаник заморгав вiями i вусами, а на
жорнуватому обличчi викруглилось невдоволення. - Коли чоловiк старший за
жiнку на якийсь там десяток з хвостиком, то це ще нiякий не дядько. А я
оце твого старшенького бачив на човнi.
Оксана поклала руку на соняшника, що хилився од ваги своїх дiток.
- На тому самому, на якому вбили Ярослава. Тепер здригнувся лiсник, та
одразу святешне обличчя вмочив у спiвчуття:
- Не треба, Оксано, не треба. Мертвим - спокiй, з живим - життя, яке
вже воно не е. Ох, i гарнi в тебе соняшники, такi рву питчастi! -
прицiнюється то до соняшникiв, то до вiй чарiвницi, що пригашують i
пригасити не можуть синiй смуток рокiв.
- Це Ярославовi соняшники. Йому саджу. На очницi Магазаника натекла
пiвмряка.
- I знову ж надаремно. Йому в раю святi садять рiзне зiлля, хоча й не
вiрив чоловiк у рай, - лiсник пригнувся, зробив пальцями "козу" Миколцi,
та дитя не засмiялось, а насупилось i позадкувало вiд дядька. - Важко тобi
самiй з двома?.. Не кажи й не .iвдвори, бо сам знаю: до всього чоловiк
звикне, тiльки не до бiди. Це треба стати i орачем, i сiячем, i город
упорати, i зварити, i спекти, i обшити, i обiпрати, i хату, i корову
доглянути, i дiтям дати толк. За таким клопотарством i лiта, i брови
зiв'януть.
- Коли це ви, дядьку, таким жалiсливим стали?
- О, знову "дядьку"! Вiд цього на душi може нахмаритись i загримiти, -
забряжчав комiрпицькпми ключами, що висiли на чорному чересi. - А менi так
би хотiлося, - нагадав давнi слова Ярослава, - щоб i в твоїх очах
прокинулись зорi!
- Вiд чого ж вони прокинуться?! - мало не зойкнула вдова, i отой
нередвечоровий туман, що проростав над татарським бродом, затуманив її.
- Ти не галакай, - скрадливо озирнувся Магазаник: чи не почув їх хтось
iз вулицi. - Ось пiдемо до хати, сядемо рядком та й поговоримо ладком.
- У мене нема часу на посиденьки.
- А ти без гордування знайди, - стишив голос Магазаник. - Не пошкодуєш,
- i знову забряжчав ключами. - Я тобi по-добросусiдському сказав: живий
має думати тiльки про живе. У тебе е двоє дiтей, у мене - один Стьопочка.
У тебе в врода на лицi, у мене є лiй у головi, то й поєднаємось собi. Я
тебе, повiр, мов княгиньку, жалуватиму, якщо ти будеш мене шанувати. От за
цим i прийшов до тебе. Я довго чекав, поки ти станеш удовою.
На Оксану одночасно, мов заметiль, обвалились давня дiвоча нiч любовi i
оцей призахiдний день удовиної печалi. То давнє було недосяжним, а це,
призахiдне, - гидо мирним.
- Дядьку, як вам не соромно таке страмовище варнякати?!
- Яке ж це страмовище? - ворухнув мискуватими плечима. - Це житейське
дiло, щоб разом бiду долати, бо нарiзно бiду й грiм не вб'є. Хiба тобi не
остогидла самотня хата, самотня постiль?
- У вас, дядьку, вже на головi гуляє бiлий цвiт, а ви з жениханням! -
притулила до себе меншенького. - Вiд вашої мови й святi соняшники можуть
стати грiшними. Гетьте!
Вiдмова обурила Магазаника, i голос його поважчав:
- Ти не проганяй мене, я не прийшов твої соняшники красти. Я хотiв iз
цього подвiр'я викрасти вдовинi нестатки, а ти в крик. I чого? Чекаєш, щоб
хтось лихо в торбi чи мiшку принiс? Краще подумай головою i завтрашнiм
днем, бо ж бачиш, який тепер сутуж, навiть на хлiб.
- Гетьте!
У зелених очах Магазаника злобою зацвiв пiщаник, одначе стримав себе
чоловiк.
- Чого ти вхопилась за це "гетьте", як за батiг? Чим я тебе зобидив?
Своєю любов'ю?
- Киньте, дядьку. З грiшної душi не проросте свята любов.
- Ох i вiдьмочка ти! Уста, мов пуп'янок, маєш, а з уст камiння
жбурляєш, - сказав сумовито, бо мав справжнiй бiль од цiєї краси. Хоч би
на яку часину зглянулась вона на нього - i то було б щастя... Сьогоднi не
витанцювалось, та є ще в бога днi: як нe вишло тепер, внидо в четвер. А як
i в четвер по вийде, псе одно з цього сватання вiн має якийсь зиск: зараз,
коли освiдчився, Оксана вже нiяк не зможе подумати, що вiн причетний до
вбивства Ярослава. Он воно як! Старого вовка за хвiст не впiймаєш.
Та й пiшов похнюплено у лiси, до своїх свиней, до своїх копрiв, до
своїх бджiл, що на спiвучих крилах несли йому статки й пошану, бо кращого
меду не було в цiлiй окрузi, про це й потрiбне начальство говорило, якому
лiсник не скупився завезти духмяпий липець у свiженьких вiдеркових
липiвках. От усе гаразд у нього, тiльки немає господинi в хатi, бо що тi
поденщицi, якi приходять до нього? А Оксана йому б i красу принесла в
оселю, i все дiлечко переробила б. I чого вона закомизилась на своїх
злиднях? Чи хоче, як у молодостi, чути бiля вуха солодкi слова про любов?
Так для чого на це марнувати час людям, якi вже знають, що таке спiлка -
чоловiк i жiнка? Ну, не пiдбив вiн її сьогоднi, пiдiб'є завтра. Землю не
пiдманиш, а людину можна.
Бiля татарського броду вiн зустрiвся з дебелим Стахом, покосував на
його м'язи, що горнятами ворушились на руках.
- З такою б силою лiс корчувати. Ходи, сiромахо, до мене робити. Не
пожалiєш.
- Почекаю, дядьку.
- Думаєш, у моїх лiсах заробiток менший, анiж у смолокурнi?
- Та нi - бiльший.
- То бери свою годовщину - та й на мої зруби i облоги.
- Боюся такого давця.
- Хоч скажи, чого?
- У вас, пробачте, дядьку, я знову наймитом пiд'яремним стану, а я хочу
ближче до людини. Тому й записався в соз. Отам i почну глибити свого
плуга.
- Ох i розумнi та доброчеснi ви поробились. Перемiни сорочки не маєш, а
норов показуєш. Чого це ти в присiлок чимчикуєш?
- До Оксани.
- А це яким робом до Оксани? - здивувався, занепокоївся лiсник. - Може,
свататися?
- Та що ви! - У великих сiрих очах парубка прокинувся Сум. - У сiльраду
чогось викликають Оксану. , ' - Чи не за борги?
Стах зневажливо махнув рукою:
У вашiй головi тiльки борги та проценти ворушаться. Якi проценти? -
наворохобився Магазаник село не знає, як ви навчилися лихвити? -
неприязiго парубок i пiшов у присiлок.
перевiв розтривожений погляд на татарський брiд, де понувала на човнах
малеча.
- Но плач, бiдолашна, - впритул пiдiйшов до пої Магазаиик, почав
витирати її сльози, що просочилися мiж пальцями, а потiм злегка пригорнув
жiнку, заворкотiв їй у вухо спiвчуття:
- Безщасниця ти моя, безщасниця...
I сталося диво: вдова не вирвалась iз його обiймiв, не вдарила його по
руках, не вивiльнилась, коли вiн почав її цiлувати. Чи обайдужiла, чи
забулась вона?
Трiснув, зiтхнув i погас недогарок свiчечки. Магазаник щiльнiше
притулив до себе жiнку, поцiлував її брови, вiд яких теж вiяло ромашкою i
житом. I знову вдова нiчого. Тодi, вiрячи й не вiрячи у своє чоловiче
щастя, вiн обережно пiдвiв її до постелi, Незрозумiла й жадана, вона
мовчки лягла бiля нього, i вiн припав головою до її вистиглих персiв, що
чекали дитини, а дочекалися полюбовника.
Вiн не пам'ятав, як провалився у п'янкiсть снiв, що гудiли йому по
всьому тiлi, а прокинувся од невтiшного жiночого плачу, Сiвши на постелi,
перелякано запитав:
- Чого ти, Василинко? Чого? - i потягнувся до неї.
- Пропав мiй вiк, ой, пропав... - голосила вона, стоячи бiля лiжка.
- Чого ж вiн пропав? - почав заспокоювати її руками й поцiлунками.
- Бо я вже не жiнка, а полюбовниця. Будьте проклятi ви всi, ненаситцi?
- А полюбовницi - хiба не жiнки? їх i царi, i королi шанували, - не
знайшов кращої вiдповiдi, пригорнув Василину, а вона його люто вдарила по
руцi.
- От цього вже не треба, - посмiхнувся їй, бо не вiдчував у тiлi болю,
а тiльки хвилi любощiв i втоми.
- Таки не треба, - погодилась вона i поклала його руку на вогкi од слiз
груди.
Вiн, знову хмелiючи, потягнувся до них.
- Лягай, Василинко. Ще не свiтає...
- Тепер менi все одно, - тугою i прощанням iз чимось дорогим для неї
безнадiйно зiтхнула вона.
А з лiсу негадане долинув чийсь голос любовi:
Та мала нiчка-петрiвочка,
Не виспалась наша дiвочка...
IV
Iще для когось пролетiв, а комусь вiдсочився рiк, i посивiла
матiр-земля, мружачись пiд метелицями, вже думала про березень.
На Подiллi майже нiколи на Петра Вериги не розбиваються криги. У нас
криги розбиває блакитноокий березень. Спочатку вiн парубкує по лiсах -
видобуває з-пiд снiгу ще нерозщiбнутi нiдснiжники, потiм розморожує сiк у
березi i, коли вона блисне щасною сльозою, йде на рiчки й озера. Тодi на
прогнутих плесах починають свiтити вимоїни i прокидаються льодоколи -
поведуть своїми срiбними смичками, i вже тiльки прислухайся - над берегами
й за берегами здиблюється бентежний передзвiн, а в берегах шипить,
гуркоче, шаленiє крига i радiсно зiтхає вивiльнена хвиля. Як їй любо пiсля
теменi заграти сонцем та вдарити в бубни примкнутих човнiв, щоб пiдскочили
вони вгору, рвонули свої кайдани та згадали воленьку-волю, i купальськi
вечори, i сяйво юних очей iз тих вечорiв.
Пройшовся березень з пiдснiжником на шапцi i над татарським бродом, i
пiд його ходою вибухнули криги, зослiпу посунули одна на одну, та на
корiння яворове, та на м'який, з червонолозом берег, вiн закипiв
шумовинням, накостричився вирваним татарським зiллям, що нiжно запахло
торiшнiм лiтом. А до гомону рiчки приєднується дитячий гомiн, бо скресання
крити завжди свято для дiтвори i тривога для матерiв: скiльки не кажи,
скiльки не грози, а неодмiнно ж якийсь отряха захоче прокататись на
крижинi. Ось i зараз знайшовся такий шибайголова: осiдлав крижину, широко
розставив ноги й, осяяний заздрiсними поглядами дiтвори, кружляє-пливе в
березневi свiти, в оте фiалкове марево веснування, що тремтить пад
деревами i завжди тримає в собi бентежну принаду. То хiба, глянувши на
такого одчайдуха, не засверблять ще в когось ноги? Он уже й Океании
Володимир збиває шапку набакир i схиляється до брата:
- Миколко, ти ж будь менi молодцем!
Миколка одразу насторожується, непевно блискає синiм цвiтом з-пiд
заячої шапки: вiн добре знає - коли йому говорять бути молодцем, то вже
треба залишатись самому.
- А ти ж куди, Володимире? - Мале тоскно дивиться на стар.шого, але
тримає себе молодцем.
- А я сюди, туди, он куди - на всi нашi броди! - безжурно махав
уважистою вербовою палицею на здиблену рiчку.
- На кригу?! - жахається Миколка.
- Еге ж.
- He треба, Володимире, - кривиться Миколка й забував, що вiн молодець.
- О, ти ще зараз почнеш квасити кислицi, - набурмосився старшенький па
меншенького i рвучко одвернувся вiд нього.
Це одразу дiє на Миколку, бо вiн нiколи не був ревою i не любить, як
вiд нього вiдвертається Володимир.
- Володю, а як мама взнає? - косує синiм оком на оселю. - Ох, перепаде
на бублики й тобi, й менi.
- Та звiдки вона взнає? Ти ж не скажеш їй?
- Нi, не скажу, - тоскно мовить Миколка i не знав, чим утримати брата.
- Але ти краще не їдь на кризi, бо ще води в чоботи набереш.
- Тая ж сьогоднi змазав чоботи березовим дьогтем. Ось бачиш?
- Бачу, - хлопченя зажурено дивиться не на чоботи, а на шал крижин.