Тютюнник Г.. Вир

загонi, опустивши голови. "Що ж робити? Де вихiд?" - в сотий раз питав
себе Дорош.
Сьогоднi вранцi вiн ходив до Оксена за порадою, говорив, що кормiв
нема, що худоба немiчнi , що треба вживати заходiв, що особливо в тяжкому
станi бики, на яких лягла весняна польова робота. Оксен спохмурнiв i довго
маячив по кабiнету мовчки, потiм сказав:
"Щось придума мо", - i, сiвши на лiнiйку, по©хав на хутори розшукувати
Василя Кира, що зап'яничив десь у сво©х далеких родичiв i не появлявся на
роботу ось уже третiй день. На Княжу Слободу, де за всiма вiдомостями
гульбував Василь, кiлька раз посилали гiнцiв iз записками Оксена, в яких
найсуворiшим словом вимагалося, щоб коваль негайно повертався в село i
роздував горно. Василь записки рвав, кричав на всю хату, що вiн гуля i
нiкого не визна , бо таких золотих рук, як у нього, i по всiй Полтавщинi
не знайдеш. Оксен розлютився i сам по©хав за ковалем, а Дорош чекав його
повернення i через кожнi пiвгодини посилав Кузя в контору дiзнатися, чи
повернувся Оксен. Кузь кожного разу говорив, що "не видно ще", йому
набридло бiгати в контору, вiн не мав на кому зiгнати свiй гнiв i тому,
коли появився Павло, накрив його як мокрим рядном.
- Принеси води, - покрикував вiн, i Дорошевi видно було у вiкно, як
Павло пройшов iз порожнiми вiдрами до колодязя, вчепився руками за
журавель, погнав його вниз, потiм легко вихопив iз цементових кругiв
обкуте залiзними обручами дерев'яне цебро. Вiтер напинав на Павловiй спинi
висмикану сорочку, згортав iз голови картузика. Чалапаючи по калюжах, вiн
знову пройшов до корiвника, i чути було, як вiн гримiв вiдрами.
- Та й що воно ото з того вийде? - знову почувся Дорошевi висклявий
голос Кузя. - Ти б спочатку розпалив огонь пiд казаном, а тодi воду носив.
Та суху солому пiдкладай, а не сиру пха ш. Хiба ж вiд не© розгориться?
Дорош вискочив iз комiрчини, стримуючи гнiв, що вже бухав пiд грудьми,
сказав:
- Ви, Павле Йосиповичу, можете йти додому. Сьогоднi нiчне чергування
веде Кузь.
- А по яких це календарях?
- По артiльних...
Дорош вийшов iз корiвника, метнув поглядом до контори, бiля ганку
стояла лiнiйка. Отже, Оксен повернувся. У сiнцях контори Дорошевi
зустрiвся Григiр, що знiяковiв i якось несмiло перегородив дорогу.
- Що таке? - здивовано зупинився Дорош. Григiр вiдвiв убiк налитi тугою
очi, лице його зробилося сумним i якимось безнадiйним.
- Краще не заходьте до нього зараз. Пропав чоловiк.
Дорош, нiчого не розумiючи, потис плечима. В передчуттi чогось
недоброго ступнув у кiмнату рахiвника. Мимо Дороша спритно прошмигнув
Бовдюг iз загадковою усмiшкою пiд рудими вусами. "Чого це вони, нiби з
причастя?" Дорош глянув у куток: бiля столу сидiли облiковець Улас
Хомутенко, Сергiй Золотаренко i Денис Кошара. Побачивши Дороша, вони
змовницьки перезирнулися помiж собою, i по ©х посмiшках Дорош зрозумiв, що
сталося щось незвичайне. Вiн рiзко вiдкрив дверi в кабiнет Оксена.
Те, що вiн побачив, заставило його прийти в замiшання: в кабiнетi все
було в такому безладдi, нiби по ньому нещодавно пройшовся вихор. Стiльцi
порозкиданi, покривало стягнено iз стола, пожмакано, кинуто на пiдлогу;
чорнильниця розбита, фiолетовi бризки з не© поквацювали бiлi стiни; шибка
у вiкнi видавлена, i крiзь не© влiта в кiмнату вiтер, ворушить на пiдлозi
i на столi розкиданi папери. На лавi, розкинувши руки, лежить Оксен; з
чобiт капа на пiдлогу рiденька гря-зючка, лице блiдо-сiре, очi закритi,
груди високо пiдiймаються i грiзно сопуть. Задушливий, кислий запах
самогонного перегару витав над сплячим. Дорош, насупившись, деяку хвилю з
гидливiстю дивиться на Оксена, потiм бере iз кутка великий, розцяцькований
квiтами полив'яний глечик iз водою i вилива п'яному на голову. Оксен, не
вiдкриваючи очей, трiпа головою i, стискуючи руку в кулак, п'яно
варзюка :
- Р-риссю... Ма-аршi...
I почина шукати правою ногою уявне стремено. Тодi Дорош знову налива
iз вiдра в глечик холодно© води i ще раз повторю попередню процедуру.
Оксен неохоче пiдводиться, сiда на лаву, каламутними, нiчого не
розумiючими очима довго дивиться на Дороша i, плямкаючи губами, знову
моститься, щоб лягти. Але Дорош не да йому цього зробити, вiн бере його
за петельки i почина трясти з такою люттю i з таким ошалiнням, що в
Оксена поступово свiтлiшають очi, в них появля ться щось схоже на
розумiння ситуацi©.
- А, замiсничок-заступничок, - п'яно усмiха ться вiн, хитаючись
тулубом. - Ч-чого тобi треба?
- Де корм для корiв, який ти обiцяв уранцi?
- А я ©х пор-розганяв. Хочеш, i т-тебе вижену? Оксен ста на ноги, але
стоять йому важко, невидима сила водить його з боку на бiк, жартуючи чи
насмiхаючись, пха то в плечi, то попiд боки, i вiн нiяк не може собi
вибрати стiйко© мiсцинки на пiдлозi.
Дорош бачить, що говорити з ним зараз безкорисно. Ганяючи поза шкiрою
жовна, виходить iз кабiнету. На ганку його зустрiча переляканий Григiр, в
розпачi б' себе руками об поли.
- Пропав чоловiк!.. Нiколи ж такого не було, а це на тобi.
- Де вiн так набрався?
- Та на хуторах же, щоб вони й до завтрього не достояли. Там же люди,
товаришу Дорош, такi, що... Одним словом, самогонщики. Не будеш пити -
ножакою зуби розцiплять, а все одно наллють. Ви його й не винiть...
У словах Григора прозвучав жаль i хитро приховане прагнення вигородити
свого голову iз цi © скандально© iсторi©.
- Таке з кожним може трапитися. Сво© люди простять. Аби тiльки щоб до
району не доскочило, бо, як донесе хто, - буде бiда. Можуть комiсiю
наслати. А кому ж воно такий клопiт потрiбний. А його винуватить не треба.
З кожним таке може трапитись... Я ось капустяного розсолу принесу, то
зараз полегша .
- Вiн прочума ться й без розсолу, - з насмiшкою в голосi проговорив
Дорош, пригадуючи холодний душ, який було влаштовано для Оксена. - А ти
краще порадь, що з худобою робити? Два днi сто©ть не годована.
- У нас тут недалеко цукровий завод есть, - замрiяно почав Григiр. -
Але, як кажуть, радi кума, та дарма: той жом, який нам належав, ми вже
давно вивезли i прокормили, а нового не дадуть...
- А якщо попробувати? - зараз же схопився за цю думку Дорош. - Кажiть,
хай запрягають двi пари бикiв, зараз i ви©демо. Знайдiть також, будь
ласка, ©здових. Бажано спритних молодих хлопцiв! Даi Я, зда ться, бачив: у
конторi сидить Сергiй i з ним ще якийсь хлопець. От ви ©х i покличте. А я
збiгаю на квартиру, прихоплю харчiв на дорогу. - I Дорош швидкими кроками,
майже бiгцем, подався через городи додому.

XV

Вiд Троянiвки до Чупахiвського заводу - двадцять п'ять кiлометрiв
дороги. Спочатку вона в' ться гребенем Бе во© гори, потiм стiка в рiвний,
одноманiтний, безлiсний степ. Вгорi чисте, по-весняному лунке небо; крикне
ворон - i бринить його крик довго-довго, i не в силах загасити його
степова безвiсть. Полетить угору, гойда ться у слiпучих потоках сонця, в
нiжнiй синявi крила ми , даленi чорною цяточкою, доки й зовсiм щезне.
Зеленi обабiч дороги перша нiжна весняна травичка, молодесенька,
тендiтна, ще не налита густим соком; дикi грушi, що стоять на пагорбах, ще
тiльки брунькуються, ще не випустили сво©х листочкiв, гiлки ©х чорнi, нiби
викуванi iз залiза. Але уже струмлять по них веснянi соки, уже виру
приховане вiд людських очей життя. Степ у цю пору весь залитий сонцем,
огорнутий голубими димками весняних випарiв, привiльний, широкий i
безконечний, навiва на людину вiковiчне почуття ще бiльшо© жадоби до
життя. Розбуджена свiжим весняним повiтрям, гiркуватим присмаком
свiжо-зелено© землi, навтомним щебетанням жайворонка у високостi, трубним
криком журавлiв, вiдчува людина стремлiння пригорнути весь голубий свiт;
i вона робиться добрiшою, вiдвертiшою, спiвчутливiшою, довiрливiшою, тому
що щось чарiвне i до солодкого щему в серцi хвилююче в природi цi © пори
року, щось замрiяно-величне в тiй хитрiй i непо-мiрно тяжкiй i складнiй
роботi, яка вiдбува ться приховано вiд людських очей, щось урочисте i
разом з тим суворе, вiчне, невпинне, могутн , що примушу тебе подумати
про вiчнiсть буття i замислитися, для чого ти живеш на свiтi i який слiд
розуму i рук сво©х залишиш пiсля себе на цiй землi.
До Чупахiвки ©хали возами. Дорош лежав спиною до вiтру, мружився на
слiпучу голубiнь неба. Сергiй сидiв на передку, поставивши ноги на вiйн,
поганяв бикiв. Денис, пригрiтий весняним сонцем та закривши рудим
картузиком обличчя вiд пекучих променiв, спав на заднiй пiдводi. Бiля
нього, як завжди, лежало "руж-жо", взяте на той випадок, якби в степу
зненацька зустрiлась якась дичина. Денис деякий час сидiв, пригорнувши до
себе рушницю, вичигуючи на свою здобич, як той черкесюка, але одноманiтний
пейзаж швидко втомив його, i вiн заснув мiцно та непробудно. Бики кiлька
разiв зупинялися на дорозi i стояли в сумнiй задумi, нiби мертвого чумака
везли. Так Дениса губили два рази. Один раз бiля Чистого броду, другий раз
бiля само© Качанiвки, на пiвдорозi вiд Чупахiвки. Озирнуться, а бики
стоять хтозна й де, гiн за п'ятеро. Виходить тодi Сергiй на дорогу i
щосили кричить:
"Дени-исе-е! Якого бiса став?" I, знявши шапку, маха нею, щоб вiн
паняв швидше. Але одна справа кричати, а друга спати, не чу Денис; бiжить
тодi Сергiй цiлiсiнькi гони та, добравшись до воза, перiщить батогом
Дениса по пiджаку. I прокида ться тодi неборака, сонно гейка на бикiв.
Щоб бiльше не губити Дениса, вирiшили пустити його пiдводу першою, а потiм
роздумали: бички Денисовi попалися такi, як i ©х господар, - лiнивi, слабi
на крок, такими й до завтра не до©хати до Чупахiвки, i Сергiй, як i
ранiше, ©хав першим, а щоб Денис бiльше не вiдставав, то вирiшили вести за
ним пильний догляд.
Всю дорогу Дорош був похмурий i мовчазний. Вiн мучився вiд того, що
артiльнi справи поганi. Вiн вважав, що трудова дисциплiна в колгоспi
пущена на самоплив i що треба починати з того, щоб змiцнити ©©.
"Налагодження трудово© дисциплiни, - думав Дорош, - це органiзацiйна
справа, але е ще й iнший бiк - економiчний стан артiлi. Це труднiше, тут
треба господарського ока, щоб розумно розставити робочу силу. Не знаю" чи
Оксен зумi це сам зробити. Треба зiбрати збори i порадитися".
Тут Дорош пригадав свою останню зустрiч з Оксе-ном, i почуття
гидливостi охопило його. " щось загадкове i незрозумiле в цiй людинi. Як
вiн може бути водночас iнодi занадто принциповим, а iнодi просто
безпорадним, як дитина. Тут, по-мо му, непослiдовнiсть сили волi. Так. Але
це вже iз свiту психологi©", - усмiхнувся Дорош i знову замрiяно вставився
очима в слiпучу баню неба.
Степ був одноманiтний, безмежний, i нiщо не порушувало його тишi, хiба
що поскрипування старого ярма, крик воронячих зграй, що з шумом пролiтали
мимо пiдвiд, опускалися далеко попереду на дорогу i ще з бiльшим шумом i
галасом злiтали вгору, коли пiдводи знову наближалися до них. Денис довго
занудьгованим i млявим спросоння поглядом дивився за ними, потiм устав iз
воза i вистрiлив у зграю, що пролiтала дещо стороною. Один ворон
уповiльнив лiт, нiби завмер на мiсцi, потiм пiшов боком i, блиснувши
чорною сталлю, ринув головою вниз в кiлькох десятках метрiв вiд дороги.
- Добивай! Утече! - закричав Сергiй, розмахуючи шапкою.
Денис, якось дивно зсутулившись, не опускаючи рушницi, великими
стрибками побiг озиминою в тому керунку, де впала птиця, i зараз же
побачив ©©. Ворон лежав грудьми вниз, розпластавши крила; голiвка його з
гострим самшитовим дзьобиком була вiдкинута набiк, i дзьобик то
закривався, то вiдкривався. Денис взяв його за теплi, але вже холодiючi
лапки i, виваживши в руцi, повертаючи на всi боки, став шукати мiсця, куди
поцiлила дробинка. Вiн навiть розгортав пiр'я, але нi кровi, нi ранки не
знаходив. Раптом на тому мiсцi, де було очко ворона, вiн знайшов
малесеньку дiрочку, з яко© сочилася малиновою капелькою кров, i,
зрозумiвши, що поцiлив у око, дурнувато усмiхнувся: "Оце трахнув! Трохи
голови не збив к лихiй годинi". Денис закинув рушницю на плече i, вже не
сутулячись, а геройськи розправивши груди, побрiв до пiдвiд.
- Готовий? - запитав Сергiй, ставши на возi на колiна, щоб краще
бачити.
Денис мовчки пiдняв у руцi забиту птицю, полюбувався безжитт вою
кволiстю i, розмахнувшись, кинув ©© в озимину. Але в ту ж хвилю, очевидно,
пiд впливом яко©сь нагло© думки, побiг на ниву i, розшукавши птицю, взяв
назад. Сiв на воза, вийняв iз кишенi недоривок, зв'язав вороновi лапки i
повiсив биковi на рiг. Задоволений такою витiвкою, радий, що таке
придумав, Денис знову лiг на воза, час вiд часу пiдводячись та гигикаючи з
того, що бик маха головою i не може нiяк скинути з рога забито© птицi.
Дорош, який усе це бачив, сердито нахмурився.
- Вiн що у вас, мисливець?
- Нi, гицель, - уточнив Сергiй. - А як попадеться за ць, то й зайця
вб' .
- Як? ©х же тепер бити заборонено?
- Вiн на те не зважа. Та що тут за втрата? ©х он скiльки по степу
бiга .
- А як я приходитиму на колгоспну ферму та крастиму кожного вечора по
курцi, що ти менi скажеш?
- Що скажу? - здивувався Сергiй. - Крадьте собi, аби не спiймалися.
- Гарним хвалишся. Може, й сам крав?
- Хто ж про себе таке скаже? - засмiявся Сергiй.
- А ти задумувався коли-небудь над тим, чому люди крадуть?
Сергiй хитро пiдморгнув оком.
- А ви мене не той... не вiзьмете на карандаш, як я вам скажу свою щиру
думку?
- На який карандаш?
- Нiби не зна те? - ще хитрiше примружився Сергiй. - Скажу я вам слово,
а ви запишете i скажете там, де треба, що я контрреволюцiйну агiтацiю
розводжу. Ви хоч мiй i квартирант, але дуже з вами христосатися не
годиться.
- А-а, - усмiхнувся Дорош, зрозумiвши нарештi побоювання Сергiя. -
Нi-нi. Яка ж тут агiтацiя, коли ми з тобою говоримо по-дружньому,
по-товариському. I взагалi хто тобi сказав, що коли ти будеш критикувати
недолiки нашого життя, так це буде розцiнюватися як контрреволюцiя? Хiба у
вашiй артiлi не виступають колгоспники i не критикують недолiкiв у роботi
правлiння?
- Критикують, та не кожному з рук сходить. Кузя он уже разiв чотири в
органи викликали.
- Значить, було за що.
- Хто ж його зна , було чи не було: нам не видно...
- Ну, нiчого. А ти все ж таки скажи, чого люди крадуть?
- Що говорити? - зiтхнув Сергiй. - У кого хлiб та до хлiба, той не
крастиме.
- А чого ж у вас хлiба не вистача ?
- Вам виднiше. Ви - вченi.
- Вченiсть тут нi при чiм. А ти скажи, як вашi селяни думають? Чому в
них хлiба не вистача ?
Сергiй зам'явся, кiлька разiв жадiбно затягнувся цигаркою.
- А що говорять? Кажуть, що якби хлiб по за-границях не розвозили, то
вистачило б на десять лiт. В Нiмеччину он скiльки пруть.
- Ти торка шся питання, якого не розумi ш, - нахмурився Дорош. - А за
кражу я тобi скажу: вона вiд низько© свiдомостi людини. От ви, молодь, що
ви робите на селi для того, щоб показувати високi взiрцi
загальногромадсько© свiдомостi? Як ви пiдносите культуру села?
- Як? - засмiявся Сергiй. - Позбира мося в хатi в кого-небудь на кутку,
пожиру мо з дiвчатами - i спати. Та ви чого мене за культуру пита те? -
посуворiшав Сергiй i насупив брови. - Ви менi дайте хлiба в рот, а тодi й
про культуру розказуйте. А то всi ви, городськi, такi: хлiбець жувати
любите, а як вiн родить - не зна те.
- Ти, я бачу, не любиш городян, а даремно. Це прекраснi, хорошi люди,
великi трударi. I на тво© лiта пора вже в цьому було розiбратися.
- Пробував, - глухим голосом вiдповiв Сергiй. - Та нiчого з того не
вийшло. Е, та що з вами говорити! Ви сам городянин i захища те.
- Не вгадав, - усмiхнувся Дорош. - Я корiнний селюк.
- Е, який iз вас селюк? - махнув рукою Сергiй, одвернувся i довгий час
©хав мовчки. Дорош теж не зачiпав його на розмову, i так вони про©хали
добрий шматок дороги. Нарештi Сергiй засовався на сво му сiдалi, кiлька
разiв тяжко зiтхнув, потiм збив на потилицю облiзлу шапурину i повернувся
до Дороша обличчям:
- Воно, бачите, як в життi заведено: що кому дошкуля, той про те й
розмовля. Може, людина й помиля ться, приймаючи на дорозi стовп за
чоловiка, та все ж таки в не© очi i вона щось бачить.
Сергiй знову замовк.
- Я й вас не люблю, - промовив вiн пiсля деяко© мовчанки. - Ви хоч i
крутитеся в нашому селi, а по шкiрi видно: городянин. Годинник, окуляри,
блокнотик. Навiщо вони вам здалися? Щоб людей дивувати? То тiльки Охрiм як
повернувся iз фiнсько© вiйни, то чоботи наваксував, в нагрудний карманчик
ланцюжок повiсив i кожному зустрiчному хвалився, що вiн одер жав у
нагороду iменнi золотi часи за те, що взяв у по лон двох фiнських
генералiв. Ну хто йому повiрить, що вiн такий бойовий подвиг зробив, коли
всi знають, що Охрiм власно© тiнi бо©ться? Але хлопцям з чого посмiятись,
то посмiятись, аби весело було. От вони його i просять: "Ну, покажи,
Охрiме, бо ми зроду золотих часiв не бачили. Дуже вже нам охота на них
подивитися, а головне, поглянути, що на них написано". - "Е, - каже Охрiм,
- не можна, бо на них номер вiйськово© частини проставлено, а це вже
вiйськова та мниця, i ©© не можна розголошувати. Самi подумайте: яка менi
болячка iз-за вашо© цiкавостi пiд розстрiл iти. Котра зараз година,
сказати можу, а щоб показати, що написано, то краще i не просiть, бо не
можу я присягу порушувати i не на те я був найкращим бiйцем на всю дивiзiю
Пiвнiчного фронту". Просили хлопцi, просили, нiчого не виходить, а тодi
Пiдстерегли - i вихопили той ланцюжок. - Сергiй засмiявся, весело пiдбив
шапурину.
- Виявилося, що нiяких часiв у нього нема , а до ланцюжка жiноча
пудрениця причеплена, котру ба-ришнi в сумочках носять, щоб, посеред
вулицi зупинившись, красу наводити. От тобi - Xa-Xa! - i вся вiйськова
та мниця.
Сергiй довго смiявся, витираючи кулаком мокрi вiд слiз очi.
- Отак - ха-ха!.. - Вiн усе ще нiяк не мiг зупинити в собi смiх i
тремтiв плечима. - Отак i з вами буде: покрутитеся трохи в селi i втечете.
- Ну, це ти, Серьожо, перегнув. З вашого села я нiкуди не пiду. Мене
нiхто сюди не посилав, я прийшов добровiльно, а добровольцi не тiкають. А
щодо тво©х думок про городян, скажу тобi одне: прошиб ти. Поживеш бiльше
на бiлому свiтi - сам свою помилку побачиш.
Дорош зiскочив iз пiдводи i, щоб трохи розiм'ятися, пiшов пiшки.
Щупленька постать його в захвиськанiй болотом шинельчинi на тлi чистого
неба здавалася мiзерною i сиротливою.
"Розгнiвався, - подумав Сергiй, дивлячись йому вслiд. - Нiчого. Зате
буде знати, що я про нього думаю". Сергiй закурив i ©хав, понуривши
голову, заглибившись у сво© думи, перебираючи в пам'ятi всi тi слова, якi
вiн сказав Дорошевi, розцiнюючи ©х з того погляду, наскiльки вони могли
образити його супутника. Але як вiн не рився в них, як не чiплявся, вiн не
знаходив там чогось особливого, що б могло смертельно образити людину. "А,
нiчого нема. А якщо вiн такий тонкошкiрий, то хай лубки понашива, щоб не
так дошкуляло". Сергiй закурив ще раз, весняний пустотливий вiтер зiрвав
iз цигарки iскру i кинув йому в рукав, iскра припекла так, що аж затрiпав
рукою. "Iч, влетiла, клята. Не помiтив i коли, - усмiхнувся Сергiй i
чомусь в цю хвилину подумав про Дороша: - Вiн або ж дуже хитрий, або дуже
чесний. Поживем - побачимо". Сергi вi скучно було ©хати самому, вiн пустив
бикiв на волю, хай собi тюпають помаленьку, а сам побiг до Дениса, що,
сидячи на возi, мiж дiлом, як то кажуть, чистив шомполом "ружжо".
- Ну, як ти тут? - запитав Сергiй, i собi плигнувши на воза.
- ©хати настобiсило. Закурити ? Сергiй вийняв кисет i передав його
Денисовi. Той закурив, вiдклав рушницю, сказав сумно:
- Зайця тепер трудно зустрiти: озимина пiдросла. А дика качка вся на
лиманах... У тебе щось в торбинi?
- А ти вже сво пожер?
Денис мовчки пiдняв шомполом пусту торбу, що валялася на возi.
- Ну, як твiй керя? - запитав трохи згодом Денис. - Принеси його торбу,
там должнi ковбаси буть.
- Нiяких там ковбас нема. Нам сестра на двох харчi давала.
- Так в чом же дiло? Вiзьми свою частку i неси сюди.
- Ма ш кишку на дурничку?
- А що ж робити, коли вона пуста?
Сергiй побiг до свого воза, взяв iз торби шматок сала (один залишив
Дорошевi), двi цибулини, кавалок хлiба i принiс Денисовi. Усiвшись, вони
смачно заходилися пiдвечерювати. Особливо не соромився свого ©стiвника
Денис: чуже сало та хлiб вiн уплiтав за обидвi щоки, так що на лобi аж пiт
виступив, цибулю гриз якось люто, як кiнь сиру капусту, жирнi бруднi
пальцi обтирав об сорочку або просто облизував, прицмокуючи язиком.
- Лiтом я тобi крижня пiдстрелю. Найжирнiшо-го, - обiцяв Денис, не
моргнувши оком. Сергiй мовчав, тому що знав заранi, що Денис бреше i що
нiякого крижня вiн не дасть.
Вечорiло. Сонце повернулося на захiдну околицю неба, купалося в
попелястих тучах; вiтер затих, степовi облоги втрачали свою широчiнь,
вужчали; скрадливi чорнi тiнi рухалися звiдусiль так швидко, що скоро не
стало видно не тiльки степу, а й дороги, по якiй iшли бики. Незабаром у
чорному степу, десь вдалинi, стало примiтне вогняну заграву.
- Чупахiвка, - показав рукою Сергiй в бiк заграви.
- Скiльки ще годин ©хати? - поцiкавився Дорош, вiдчуваючи голод i
розташовуючись на возi, щоб перекусити.
- Години двi ще треба чукикати.
Дорош, розв'язавши торбинку, помiтив вiдразу, що хлопцi пообiдали без
нього, i це його непри мно вразило. "Стороняться. Нiчого, звикнуть". Дорош
поклав торбу собi на колiна, весело крикнув словами старо©, давньо© казки,
яку вiн запам'ятав ще з дитинства:
- Ей, хто в лiсi, хто за лiсом - iдiть до мене вечеряти!
Сергiй вiдмовився, а Дениса як на крилах принесло. Вiн з радiстю
кумувався i з Дорошевою торбиною i спiвчутливо, навiть з деяким жалем,
говорив:
- Шкода, що ви так пiзно при©хали. Якби зимою, - бабахнув би вам зайця
на шапку...
Сергiй вiдкликав Дениса вбiк, схопив за петельки:
- Що ж ти, собачий тельбух, все село ганьбиш! Себе ганьбиш, нас у сором
уводиш! Тобi мало було мого сала, так ти вде до людини пристав жувати, щоб
тобi язик покорчило! Адже ми його до себе на обiд не запрошували, а вiн
нас запросив, i тобi не соромно було йти до нього?
- Соромно чужу жiнку мацати, i то мацають, а святого хлiба просити не
грiх, - вирвався з цупких рук Сергiя Денис i побiг до свого воза. Але
Сергiй 'не мiг заспоко©тися. I вперше йому прийшла в голову думка, що,
може, й справдi не все так у життi, як йому дума ться. "От же хоч Дорош i
городянин, а, бач, подiлився хлiбом-сiллю, а ми, селюки, пiд полою
зжували. От i розбери..."
Через двi години ©зди добралися до Чупахiвки. Петляючи по глухих
вулицях, ви©хали на головну, що вела до заводу. Над селом - тиша. В
провулках застигав густа, як дьоготь, темiнь. Чим ближче пiд'©жджали
троянiвцi до заводу, тим виразнiше долiтав до них якийсь гомiн, схожий яе
то на шум машин, не то на вириво велико© юрби людей, тим яскравiше
розгорталися i освiтлювалися величезнi, запорошенi вугiльною пилюкою вiкна
заводу. З дворища, обнесеного високим парканом, повiвало гострим, гнилим
запахом жому i медвяним перепаленим духом малясу. В провулках троянчанам
зустрiлося багато пiдвiд, навантажених жомом. На них сидiли дядьки, однi з
них бадьорилися, перемовляючись мiж собою, iншi, обiпершись ногами об
вiйя, куняли, зморенi сном. Бiля заводських ворiт видно як удень.
Електричнi вогнi гарно освiтлюють в'©зд у ворота i маленьку будочку, в
якiй несе варту охорона. "Ось де з дiвками гуляти, - усе на свiтi видно©"
- з захопленням вiдкликнувся в думках Денис про електрику. Дорош постукав
у будочку на прохiднiй. Вiконечко вiдчинилося, i звiдти висунулася кучмата
голова.
- Пропуск ? - суворо запитала вона, пихнувши махорковим димом.
Дорош зам'явся: вiн не мав дозволу на в'©зд, але потiм вирiшив, що в
таких справах найважливiше смiлiсть i нахабство, i сказав грубо:
- . Вiдкривай.
- Давай сюди папiр.
Дорош пiдiйшов зовсiм близько до вiконечка, так, щоб на нього впало
свiтло, поправив окуляри:
- Ви що, менi не вiрите?
Охоронець пильно глянув на Дороша i, вирiшивши, очевидно, що ця людина
цiлком заслугову на довiр'я, крикнув комусь у двiр, щоб вiдкрили ворота.
Ворота вiдкрилися - i троянчани безборонне в'©хали на заводський двiр.
"Ну, через першу оборону прорвалися", - полегшено зiтхнув Дорош, але
радiсть його була передчасною: двiр запрудили вози, вози i вози, як на
ярмарку. Нескiнченним чорним потоком розтiкалися вони в рiзнi кiнцi
дворища, утворюючи пробки, що не розсмоктувалися не тiльки по кiлька
годин, а й по 'кiлька дiб. Люди, покидавши худобу i позбиравшись у
невеличкi гурточки, вели повiльнi, нуднi розмови, так, для штуки, аби не
проспати черги. Коли на них мiцно налягав сон, вони замовкали, дрiмаючи, а
в цей час недремнi мовчки затiсувалися в чергу, щоб скорiше просунутися до
жомових ям i покiнчити iз оцим безконечним, безнадiйним чеканням. Деякi з
них втискувалися щасливо й непомiтно, але бiльшiсть виявляли, i тодi
хто-небудь кричав у темрявi:
- Микифор! Сюди!
Трiщали вози, сопiли бики, матюганилися дядьки, витручений iз черги
тихо лаявся:
- Пожди, й тобi прийдеться, бичача китиця...
- Ти в мене поварнякай, доки одчеплю люшню...
- При©деш колись до нас олiю бити, ми з тебе надавимо макухи.
- Ти чу ш, Микифоре, ще й шкабарчитьi Незаконно вперся, ще й
нахваля ться.
- Ану, закрий пельку! - густим басом просив iз темряви Микифор. - Бо як
вирву з ярма занозу, то я тебе пошепчу.
Сергiй, слухаючи цi пересварки, скрушно зiтхнув i безнадiйно махнув
рукою:
- Розгужовуемося не менше як на двое суток...
- Що поробиш? Ходiмо начальство шукати. Може, щось i виклянчимо, -
пiдбадьорював його Дорош.
В цегляному двоповерховому будинку, де розмiщалися всi служби, було
темно, тiльки одне вiконечко свiтилося: на нього й пiшли Сергiй iз
Дорошем. Як тiльки вони переступили через порiг i зайшли в коридор, дiдок,
очевидно сторож, що спав на лавi, схопився рiшуче заступiвши дорогу,
суворо запитав, чого ©м треба.
- Нам треба з дирекцi© кого, - сказав Дорош.
- А кого ви тепер найдете, коли вже пiвнiч?
- Може, хоч кого-небудь. Ну, хоча б начальника цеху.
- Кажу вам: нема нiкого. В нас робота у вiсiм годин кiнча ться.
В цей час коридором пройшов робiтник у засмальцьованiй кепцi i фуфайцi.
Зачувши розмову, вiн звернувся до Дороша i сказав, що в п'ятих дверях
лiворуч засидiвся зам, так що "чешiть швидше, доки не вискочив".
Дорош швидко розшукав дверi i тихенько в них постукав. Але з-за дверей