Тютюнник Г.. Вир

ла ться стара сива врейка з виснаженими очима.
- Ах, навiщо кричати, коли залiзний кухоль.
- Скажiть, де у вас базар? Нема ? А де ж купити молока для дiтей? Беба,
тут нема близько базару i молока. Що ж робити?
- У першому селi купимо.
- А до Полтави ще далеко? Ай-яй-яй. Чу ш, Сара? Нi, ти тiльки послухай,
що вiн каже? Вiн каже, що до Полтави ще сто кiлометрiв. Як тобi це
подоба ться? Так чого ж ми сто©мо? Шофер! Шофер! Чого ми так довго сто©мо?
- Документи перевiряють, - обзива ться iз кабiни молодий хлопець у
засмальцьованiй кепi.
- Ах, якi там документи? Хiба й так не видно, що ми нещаснi люди?
Товариш бо ць, товариш бо ць, ми з Гомеля, у нас е всi документи, тiльки
вiдпустiть нас, не затримуйте.
- Не хвилюйтесь, мамашо, перевiрю документи i вiдпущу - такий порядок.
Знову зустрiчалися навантаженi ящиками машини з причепленими ззаду
гарматами. Посеред колони - велика машина iз зеленим критим кузовом i
червоним хрестом. Крiзь вiконце видно обмотану ногу i чорну жилаву руку.
"Пораненi. Нашi пораненi. Повернули на Охтирку". I Оксеновi стало якось
дивно, вiн нiби не вiрив у те, що бачив.
- Брешуть нiмчаки, на Днiпрi захлинуться, - проговорив Гнат.
Оксен i Кузьма мовчали. Чим далi троянiвцi просувалися до центру, тим
труднiше ©халося, тим бiльше зустрiчалося машин, обозiв озбро них людей,
пiших i кiнних. Чулися викрики команд, брязкiт котелкiв. Бiйцi йшли,
втомлено переставляючи ноги в м'якiй глибокiй пилюцi. Обличчя сiрi.
Тривога не встигала зiйти з них. Iшли мовчки. Той зосереджено-похмурий
вигляд, що був на обличчях у бiйцiв, передавався i на троянiвцiв, i вони
також ©хали мовчазнi i серйознi.
На горi, бiля водокачки, бiйцi сiрим потоком хлинули до залiзно©
iржаво© труби пити воду. Хто котелком, хто кухлем, хто пiлоткою, а хто
просто жменею.
Бiйцi посiдали пiд парканом у холодку на перепочинок. Дехто
перевзувався, дехто просто лежав покурюючи. Обмундировували ©х, мабуть,
нашвидкуруч, бо в одного гiмнастьорка була з довгими рукавами, а в другого
- з короткими, люди вiдчували себе незручно у вiйськовiй формi, обмотки
обвисали, гiмнастьорки халабудились. Кадровики вiдрiзнялися вiйськовою
виправкою i навiть деяким аристократизмом у поведiвцi. Трималися окремою
групкою i швидко зав'язували розмови з молоденькими дiвчатками:
- Которая хорошая, пойдем с нами аль нет? Кохать, жалеть всем взводом
будем. А? - допитувався бiлявий бо ць з окаючою говiркою.
- Ми стрiляти не вмi мо, - знiчено усмiхалися дiвчата.
- А пошто вам стрелять? Аль мьi сами не спо-собнн?
- Михеев, ну как тн с девками гутарить-то бу-дешь? Ведь по-украински
тьi ни бум-бум? Не пони-маешь?
- А вот й понимаю.
- Ану скажи: паляниця?
- Па-ля... А ну тебя, - махнув рукою Мiхеев i засмiявся. Гурт бiйцiв,
що зiбрався навколо, теж зареготав.
"Кадровики веселiшi, - подумав Оксен. - Видно, вже порох нюхали".
В райкомi Оксен зустрiв голову райвиконкому Стукача.
- Ну, як там Троянiвка?
- Сто©ть на мiсцi, - повеселiшав очима Оксен.
- Ага, ну гаразд. Я пiшов, - i вiн по старiй добрiй звичцi потис мiцно
Оксеновi руку.
"Щось у нього вигляд незвичайний, нiби щось хо^ тiв менi сказати i не
сказав. Що б воно означало?"
Корнi нко стояв бiля столу у запилених чоботях з широкими м'якими
халявами, якi щiльно обтягали його товстi старечi литки, i, витираючи
коротку спiтнiлу шию, розмовляв з кимось по телефону:
- Тобi самому виднiше. Да... Рiж кабанiв, курей, усе, що ма ш, а бiйцiв
нагодуй i на дорогу забезпеч. Да... Не качай гарячки. Що там у хуторi? Ти
що, бабiв чи мене слуха ш?.. Ну, отож. Давай без зайвих розмов... -
Побачивши Оксена, кивнув головою i продовжував далi: - Хто вам сказав,
товаришу Дрюк? - вiн посмiхнувся, дивлячись на Оксена. Та усмiшка вiдразу
ж передалася Оксеновi,, i вiн теж посмiхнувся, ворухнув нижньою трохи
випнутою вперед губою. - То, може, ти не вiриш, що я з тобою по телефону
говорю? Вiриш? Ну, гаразд, сказав - подзвоню, значить, сиди i чекай
жданого - i без панiки. А то щось дуже рано полохатися став.
Корнi нко повiсив трубку, зробив олiвцем якiсь помiтки на паперах, що
лежали перед ним, i в його руках не було жодно© хапливостi, все вiн робив
так, нiби готувався до чергово© наради або до зборiв активу району; але
коли вiн, за старою звичкою, яку знали всi комунiсти району, потер м'якими
долонями сивi скронi, Оксен вiдчув, що старий занепоко ний, бо так вiн
робив тiльки тодi, коли щось дуже допiкало або не кле©лося по роботi.
- Ну, як там у тебе? Молотьба iде?
- Молотимо...
- А в нас у районi... - Старий закректав, вийняв якiсь папки з шухляди
i гукнув у сумiжну кiмнату: - Товаришко Бiла, на хвилину.
Увiйшла жiнка рокiв тридцяти, забрала папки,, вийшла геть.
- А в нашому мiстечку бачив скiльки вiйська? Га? Ну, а село що
говорить? Як настрiй? "Ох i хитрий, усе зна , а випиту ".
- Люди кажуть, що сюди нiмець не дiйде. На Днiпрi його затримають.
- Затримають? - Корнi нко уважно глянув на Оксена. - Ну, а ти як
ду©да ш?
- Менi хочеться вiрити, - Оксен глянув у очi Корнi нка i почервонiв, -
але тут щось, - вiн показав собi на груди, - отут неспокiйно...
Корнi нко всi ю вагою свого погляду навалився на Оксена.
- Правду говори, що дума ш?
- Я вже сказав.
Корнi нко вiдвернувся до вiкна - по-старечому дрябла спина його
здригнулася:
- Нiмцi вже перейшли Днiпро. В Оксена виступив холодний пiт.
- дь зараз у село i все, що можеш, евакуюй. Хлiб... - Тут Корнi нко
подумав. - Хлiб роздай колгоспникам - останнiй спали. Сiм'© командирiв у
тебе е? Евакуйованi ранiше? Нема :? Добре. Тодi сiльський актив. Видiли
для них пiдводи, i нехай ©дуть. I ти по©деш iз людьми, а тодi повернешся
назад...
- Як? - схопився Оксен.
- У тилу нам сво© люди також потрiбнi. Ну, це вже тут дiло не мо .
Пiдiйдеш до товариша Стукача - вiн тобi все розкаже. А пре те, що я тобi
говорив, - нiкому нi звуку. Паче всього, щоб жiнка не знала. А це тобi
подарунок.
Корнi нко вийняв iз шухляди стола новенький пiстолет i чотири обойми.
Оксен поклав усе майно до кишенi, штани вiдразу потягло вниз.
- Не так зробив, - засмiявся секретар. - Брязкоту буде багато. Пiстолет
поклади в бокову кишеню, а обойми порозсовуй по iнших. Незвично? Нiчого,
звикнеш. Ну... бувай здоровий, щасливо тобi залишатися. Бережись i даром
голови не пiдставляй. Ну, чого став? Iди.
I як тiльки Оксен вийшов iз кабiнету, мiшкуватi щоки старого
затремтiли, i вiн кiлька разiв стис долонями скронi, щоб заспоко©тися.
Коли Оксен нпйшов на вулицю, бiйцiв уже не було. На тому мiсцi, де вони
робили перепочинок, валялися папiрцi, недопалки, банки вiд консервiв.
Оксеновi не гаялося ©хати в Троянiвку. Вiн сiв у скверику навпроти райкому
i довго дивився на скромний сiрий будиночок. Пригадувалося, як багато
рокiв тому вiн, демобiлiзований кiннотник, в довгiй шинелi будьоннiвця та
при шпорах, вперше зайшов сюди. Секретарював тодi безрукий моряк, веселий,
безстрашний чоловiк. Забачивши Оксена, вигукнув:
- Наша ескадра поповню ться. Ура!
I довго розпитував про туркменськi степи, басмачiв, тужив за морем i,
як найдорогоцiннiшу релiквiю, показував стрiчки з безкозирки, на якiй
золотом було витиснуто: "Звонкий". Якi люди! Якi тiльки дорогi люди
проходили цими схiдцями! Звiдцiля пiшов моряк у село i вiдстрiлювався вiд
банди до останнього набою. Йому вирiзали ножами на мертвих грудях якiр i
так його поховали отут, у скверi. Он де його могила - кам'яний обелiск, а
вгорi зоря.
З цього будиночка ревкомiвцi стрiляли по махновцях, а потiм билися в
степу до останньо© шаблi, ©м теж поставлено пам'ятник пiд лiсом, на старiй
козацькiй могилi...
Тут кувалася i його, Оксенова, пролетарська совiсть. Тут, у цьому
будиночку. Стiльки разiв при©жджав вiн сюди на наради, на партiйнi збори,
стiльки вислухав добрих слiв, стiльки разiв "пробирали" його в сво му
кабiнетi Корнiенко i брати-комунiсти, i йому тяжко i гiрко було вiд ©х
слiв, але вiн знав, що все те сказано на добро.
"Ось як бува , -думав Оксен, сидячи на лавочцi. - Жили тут найчеснiшi
серцем, сперечалися, сварилися, дружили, будували, а тепер все кидай i
йди..."
Жаль стусонув Оксена в душу, вiд похнюпився, але не поник головою.
Вiтер заносив його кiптявою, то знову вiдслоняв землi та людям, а вiн 'усе
сидiв i сидiв бо в нього тепер мiнялася душа... Лiтнiй чоловiк i двi
молодi дiвчини вигнали iз провулка череду корiв. В одно© з корiв набрякло
вим'я i вилюжило по дорозi молоком. Телятка хиталися на тоненьких нiжках.
Одне зайшло до скверу i зупинилося перед Оксеном, нiби питаючи: "Куди нас
гонять?" Оксен простяг руку, воно обнюхало i лизнуло. Оксен вийняв шматок
хлiба, що залишився вiд снiданку. Теля довiрливо потягнулося мордочкою.
З'©вши, знову наставило очi.
- Бiльше нема, - сказав Оксен. Захекавшись, у скверик вбiгла дiвчина з
хворостиною.
- Ану, тпруч, капосне. Мабуть, ©сти просило? - посмiхнулася вона до
Оксена. - Таке балуване, що лихо.
- Звiдки гоните?
- З Черкащини. Женемо, женемо, та не зна мо, де край. Думали, за
Днiпром, а вiн й сюди прорвався. -Ну, ходiмо вже, - i потягла телятко за
нашийник. "Тваринi i тiй не хочеться покидати рiднi кра©".
- Що ти тут робиш? - проговорив хтось ззаду. Оксен обернувся. Перед ним
стояли Гнат i Кузьма. В Гната на поясi добавилася ще одна бомба, а в
Кузьми добрий, зовсiм новий хомут. Вiд нього так i несло солiдолом.
- Був оце в райвиконкомi - вакуацiя. Як ти дума ш, кого в першу чергу
вiдправляти: людей чи iму-щество?
- I те, i друге. Де подiв Кузя?
- Вiддав властям. Хай розбираються.
- Даремно.
- А ти звiдки зна ш, даремно чи нi? - аж пiдплигнув Гнат. - Вiйна - це
тобi не в квача грати. Сьогоднi вiн про Радянську владу брехнi розпуска ,
а завтра на активiстiв покаже, щоб ©х на вiшалку потягли. I ти тут не
висиджуйся на сонечку, а по©хали додому вакуацiю робити.
Оксен мовчки сiв на лiнiйку, засмiявся:
- Тебе, Гнат, постав на перехрестi, - нiмцi нiзащо не пiдiйдуть.
- А ти не скалься. Ось як нажмуть на хвоста - i ти попросиш оту
качалку, що свинцем хлипа.
- Давайте швидше поганяти, а то в райсоюзi роздумають та ще хомут
вiдберуть, - бiдкався Кузьма.

II

Командири зупиняли по дорогах бiйцiв, що вiдбилися вiд сво©х частин, i
завертали в окопи, виритi на днiпровських схилах.
Сiм днiв витримував атаки пiдроздiл Дороша, i нарештi залягла тиша.
Дорош посилав зв'язкiвцiв до сусiднiх пiдроздiлiв, але зв'язкiвцi не
поверталися назад. Тодi вiн вирiшив послати сержанта Чохова на лiвий край,
де, як було чути по стрiлянинi, хтось вiдгризався. Дорош наказав зiбрати
всiх людей, що вiдбиваються на лiвому кра©, наявну зброю i привезти до
нього з тим, щоб тримати пiд постiйним обстрiлом переправу нiмцiв. Дорош
провiв Чохова до шелюгiв.
- Щоб на свiтанку був тут.
З Чоховим iшли Чумачснко i Огоньков.
- Дивiться, хлопцi, на вас уся надiя.
Бiйцi по черзi потиснули Дорошевi руки i зникли в темрявi. Iшли довго.
Було так темно, що бiйцi губили один одного, хоч крокували поруч. Мрячив
дощ. Iз-за горбiв злiтали ракети, але нi Чумаченко, нi Чо-хов не знали,
чи© вони - ворожi чи нашi: за дощем трудно було вгадати, на якiй вiдстанi
вони падають. Десь дудонiв кулемет, стрiляли мiномети.- Вибухи спалахували
по горбу, в тому напрямку, куди йшли бiйцi.
- Дуже праворуч узяли, - зупинився, роззираючись у темрявi, Чохов. З
його плащ-палатки стiкала вода. Чумаченко подивився на компас.
- Нiчого. Ще трохи пройдемо - i подеремся на горб. - Вiн прислухався. -
Чий кулемет б' ? Чохов витяг шию, зата©в подих.
- "Максим", короткими чергами.
I знову, згинаючись у три погибелi, вони побрели далi, а через годину
вже дерлися на горб. Дощ перестав. Хмари розiйшлися.
Враз Чохов, який iшов попереду, зупинився i став на колiна.
- Iдiть сюди, хлопцi, - тихо покликав вiн. - Гляньте.
На пiску лежало два трупи. Один горiлиць, розкинувши ножицями ноги,
другий на животi, зарившись лицем у пiсок. Бо ць лежав босий, тримаючи в
руцi порожн вiдро; на ши©, зв'язанi мiж собою шнурками, висiли черевики.
Поза бiйця говорила про те, що вiн був забитий якраз в той момент, коли iз
, всi © сили дерся на горб. Бiйцi мовчки постояли над трупами i рушили
далi. Вони знову уздрiли поперед себе якийсь предмет дивно© форми i коли
пiдiйшли ближче, то побачили розбиту гармату, що лежала колесами вгору, а
жерлом униз.
- Стiй! Пароль! - крикнули на них iз-за гармати.
Бiйцi зупинилися, промацуючи очима пiтьму, але нiкого не побачили.
- Хто такi? - знову запитали iз темряви, i почулося клацання затвора.
- Ми iз Н-ського полку.
- Пароль?
- Який в чорта пароль? Веди нас до командира. Темрява затихла.
- Коли пароля не зна ш, - лягай на землю i не ворушись.
- До командира веди, бо так гранатою i торохну, - пообiцяв Чумаченко.
У вiдповiдь гримнув пострiл, куля цвiркнула десь вище голови Чумаченка.
Вiн упав, голосно лайнувшись. Через хвилину з того мiсця, звiдки стрiляли,
обiзвався насторожений бас:
- Пiдходь ближче. Роздивимося, хто такi. Бiйцi пiдiйшли. В окопчику, по
шию в землi, стояло тро людей: дво з гвинтiвками, третiй - з кулеметом.
- Хто тут командир? - сердито запитав Чохов.
- Я, - вiдповiв широкоплечий велетень у розхристанiй шинелi.
- Хто вам дозволив стрiляти по сво©х?
- А хто вас розбере в таку поноч, сво© ви чи чужi.
- Я сержант Чохов. Вiд iменi свого командира наказую вашим людям
слiдувати за мною.
- Такечки й побiжимо...
- Я наказую!
- Вас тут до бiсового батька таких, що наказують, а ми тiльки
лейтенанта Красючкова слуха мо.
- Ведiть мене до нього.
Велетень у шинелi рушив ходом сполучення, зачiпав плечима за стiни, i
пiсок сипався за чоботи i за шинелю. Добралися до само© вершини горба,
звiдки видно було приднiпровську рiвнину, вкриту темiнню ночi.
- Ось i наша хата, - показав провожатий вет-хенький блiндажик,
обставлений тинками, плетеними iз лози.
- Де лейтенант? - запитав Чохов.
Бо ць якусь хвилину мовчав, досмоктуючи цигарку, потiм кинув на землю
недокурок, пригрiб його чоботом.
- Нема лейтенанта. Убитий.
- Не розумiю. Хто ж тодi команду обороною?
- Я.
- Ваше звання?
- А я без звання командую. Як убило нашого командира Красючкова, то
хлопцi кажуть: "Командуй". Я й командую.
- Ваше прiзвище?
- Микита Чугай.
- Так. Прошу пояснити, чому ви не прислали до нас зв'язкiвця, щоб
координувати оборону?
- Що? - перепитав Микита, не розумiючи слова "координувати".
- Чому ви не прислали до нас сво©х зв'язкiвцiв?
- А. ми не знали, що так треба. В академiях не вчились.
- Так. Збирайте сво©х людей. Чугай сидiв, не рухаючись, i, видно, не
збирався виконувати наказ новоявленого командира.
- Воно б можна й зiбрати, це дiло не довге, та... Та тiльки ми не
зна мо, хто ви такi. Так що пред'явiть документ.
- Дивно. Адже я називав вам сво звання i прiзвище. Нарештi - я в
формi. - Чохов розстебнув плащ-палатку. - Хiба вам цього не досить?
- Зайва балачка. Документи... Чохов полiз у бокову кишеню, передав
Микитi червоноармiйську книжечку.
- Охрiм, - покликав Чугай когось iз темряви. Шустрий бо ць прибiг
швидко i нечутно.
- Слухаю.
- Присвiти.
Охрiм вийняв iз кишенi лiхтарик-динамку, завищав ним над вухом Чугая.
Той добросовiсно перевiрив документ. Вiдкликав Охрiма.
- Як ти дума ш, шпигун вiн чи нi?
- А документи як?
- Та наче в порядку.
- Тодi не должно б, а там хто ж його зна ...
- Отож i я кажу, коли б не промахнутися. Вони ще трохи подумали,
помовчали, нарештi Микита вiддав наказ:
- Збирай людей. Яка буде... Через кiлька хвилин двадцять постатей
лiпилося в тiсному окопчику, розмовляючи пiвголосом:
- Охрiме, виверни кишеню, може, в рубчику хоч одна табачина заночувала?
- Хлопцi, хто мою лопатку взяв? - метушився хтось у темрявi.
- Куди нас ведуть?
- Галушки ©сти. Он уже одна летить... Вдарило зовсiм близько. Пiсок,
осiдаючи, сипався на людей.
- Всi зiбранi?
- Тут.
- Кроком руш!
Чохов вискочив з окопу першим. Схил був крутий, i люди не йшли, а
сунулися з нього.
- Всi тут?
- Нема двох.
- Ховають убитих.
Через чверть години. пiдiйшли тi, що ховали убитих.
- Всi?
- Нема Охрiма Горобця. Тiлечки був тут i як крiзь землю провалився.
В цей час згори клубочком скотився чоловiк.
- Котелок забув, - сповiстив вiн i заходився при-бичовувати його до
ременя.
Нарештi рушили по дну улоговини, намагаючись робити якнайменше шуму.
Краплi стiкали iз верб, м'яко стукали по пiску. Попереду вдарив снаряд:
один, другий, третiй, i загула, загримiла висота, вкрилася суцiльними
спалахами: нiмцi били i били цiлими чергами, настирливо, люто, шалено.
Хотiли змiшати живих iз землею, але висота жила, обзивалася;
"трр-а-та-та-та, др-р-р-р", - чулося звiдти i не переставало нi на
хвилину, а все лютiшало, скаженiло. Але ось гримнув страшний вибух, i
зробилося так тихо, що було чути, як дихають в улоговинi принишклi люди.
- В мiнний склад попало, - сказав хтось жалiбно.
- Чумаченко!
- сть.
- Розвiдайте, що на висотi.
Чумаченко побiг яром. Вiн добре знав мiсцевiсть, © за кiлька хвилин
опинився бiля розчахнуто© верби, звiдки треба було повертати лiворуч i
дертися на висоту. Не зупиняючись нi на хвилину, грузнучи по колiна в
пiску, дерся все вище та вище. Пiт котився по ши© i чолi, гiмнастьорка
змокрiла, ноги зробилися важкими i неслухняними.
"Що це? Що це? - питав вiн себе, озираючись довкола i не пiзнаючи того
мiсця, на якому вiн перебував. - Де я, де я?"
Вiн упав на колiна i почав мацати грунт руками, не довiряючи власним
очам. Вiн повзав то вперед, то назад, але не впiзнавав того мiсця, де
билися його товаришi, i були такi хвилини, що вiн сумнiвався, чи справдi
потрапив на те мiсце, куди треба. Його немов обмарило, немов нечиста сила
водила по цьому пустирi, де не було нi окопiв, нi людей, навiть ознак
©хнього перебування. "Що ж це таке? Що ж це?" - питав вiн, повзаючи рачки,
мацаючи руками по землi. I враз побачив, що перед ним чорнi щось. "Тин.
Це тин, яким обставляли окопи", - подумав вiн, i швидко полiз до нього, i
тiльки хотiв мацнути, як вiдсахнувся назад: з пiску стримiла людська рука
i ворушила пальцями. Чумаченко кинувся розгрiбати пiсок, швидко, невпинно,
по-собачому, заламуючи до кровi нiгтi, але не вiдчуваючи болю. Рив, рив,
думаючи лише про те, щоб швидко вiдрити. Ззаду його товкла пiхотинська
лопатка, але вiн забув про не© i рив руками, обкидав мокру спину пiском,
що трiщав на зубах, роз'©дав очi. Так вiн вирив трьох, але вони були
мертвi, i вiд них уже несло могильним холодом. Тодi йому здалося, що цi
люди померли тому, що вiн помалу рив, i вiн пришвидшив роботу, розгортав
пiсок з таким осатанiнням, що коли б можна, то жер би його, як найлютiшого
ворога. Так вiдрив ще двох. Але вони також були мертвi. Вiн заскрипiв
зубами вiд лютi на самого себе i раптом почув, як хтось стогне. Вiн
кинувся на той стогiн, який, йому здалося, чу ться лiворуч, але коли вiн
туди побiг, то стогнало уже десь попереду. Чумаченко побiг далi i на схилi
висоти, що виходила фронтом до переднiх позицiй нiмцiв, побачив засипану
до пояса людину, що одгрiбала себе руками. Нещасному, що так вигрiбався,
не вистачало повiтря, i його голова хилилася набiк. Чумаченко почав швидко
вiдривати потерпiлого i раптом в свiтлi ракети, що злетiла звiдкiлясь
iзнизу, побачив вибалушенi на нього очi i впiзнав лейтенанта Дороша. Тодi
Чумаченко схопив його попiд руки i рвонув до себе. Лейтенант застогнав i
ткнувся сержантовi в груди головою iз слабiстю людини, що втрача
свiдомiсть. Чумаченко звалив його на себе i понiс униз, у тому напрямку,
де на нього чекав Чохов з бiйцями. Вiд швидко© ходи випирало дух, пiт
заливав очi, в горлi щемiло. Але бо ць сливе бiг, якомога ширше
розставляючи ноги, щоб не впасти, водночас вiдчуваючи, як нiмi спина,
пригина до землi ноша.
Нарештi прибiг на умовлене мiсце, загукав:
- Чохов!Чохов!
Нiхто не вiдзивався.
Чумаченко побiг далi яром, закричав уголос:
- Братцi, братцi!..
Улоговина мовчала. Тодi вiн поклав лейтенанта на землю i довго сидiв
перед ним, обхопивши голову руками. Щось клекотiло в його грудях, давило
горло i не могло прорватися назовнi. Потiм вiн зiтхнув тяжко i шумно, як
смертельно втомлена коняка, взяв лейтенанта одною рукою пiд колiна, другою
за шию i вже хотiв звалити собi на спину, як почув, що на руку йому
хлюпнуло щось тепле i липуче. Вiн зрозумiв, що то кров, i став шукати,
куди поранений лейтенант. Вiн був поранений у ногу. Чумаченко багнетом
розрiзав халяву. В нiс ударив солодкуватий дух кровi i солдатських онуч.
Чумаченко порвав свою сорочку i, як умiв, забинтував рану, стягуючи ©©
мiцнiше, щоб затамувати кров.
Коли перев'язка була закiнчена, вiн звалив лейтенанта на спину i понiс
пiщаною рiвниною. I раптом почув шелест i, глянувши спiдлоба, побачив
сво©х. Вони стояли купкою бiля верб, i Чохов бiг йому назустрiч.
Чумаченко поклав Дороша на пiсок i захитався, як тварина, яку вдарили
обухом по потилицi. Два рази по його спинi пройшли дрижаки, i два рази вiн
хлипнув. Тодi зiрвав iз верби гiллячку, пожував, виплюнув:
- Я думав - покинули мене...
- Ти збився з дороги. Ми тебе шука мо по всiй улоговинi.
Ракета iз шипiнням летiла в яр. На обличчях бiйцiв миготiло зелене
свiтло.
- Нiмцi вже на висотi...
Вони взяли Дороша, звалили Чуга вi на спину i пiшли в нiч.
Швидко наближався лiтнiй свiтанок. Над болотами курився туман. Iз
туману чулося гавкання собак i крик пiвнiв. Бiйцi iшли мовчки. Зелена
багва виги налася пiд ногами, як спина хижого звiра, з-пiд не© чавкотiла
iржава вода, а з купин злiтали бекаси. Од-вого разу з шумом знялася чапля,
дзьоб, як штик. Вона кружляла над бiйцями, здивовано щулячи намистинки
очей.
Бiйцi добралися до острова, порослого вiльшаником, i поклали Дороша на
плащ-палатку. Вiн вийняв пiстолет i наставив на них:
- Не пiдходь!
Вiн нiкого не пiзнавав. Зате бiйцi пiзнали його. Чугай. i Охрiм стояли
над ним, поскидавши пiлотки, як над мертвим.
- Товаришу Дорош! Гляньте на нас, ми ж з одного.села. З Троянiвки.
Дорош вибалушив очi, закрутив головою:
- Де мо© бiйцi? Чому мовчить висота? Чохов лiг на траву; не
вiдповiдаючи, Чумаченко розвiшував на пеньку онучi.
- Вони в нас до вiйни в колгоспi парторгом робили, - вiтiйствував
Охрiм. Частуючи Погасяна недопалком, розповiдав: - Боже, що за людина©
Микито, чого ж ти мовчиш? - скiпався вiн до понурого Чугая. - Розкажи ©м,
що за людина Дорош? Ми з ним i в фiнську воювали, в нас- i награди
однаковi. В нього орден, а в мене iменний годинник. Боже мiй, де прийшлося
зустрiтися! Чого ж ти мовчиш, Микито?
- Мы свой командир лучше зна м, - огризнувся Погасян. - Ты слов не
давай, дело давай. Пакет давай, перевязку давай.
Перев'язку зробили акуратно, промивши рану озерною водою. Кiстка цiла,
уламок тiльки м'ясо розпоров. Охрiм приклав якогось зiлля, запевнивши, що
"кров глушить i м'ясо затяга". Чугай вiдкликав Охрiма, дав нюхнути
зашерхлий кулачище:
- Якщо вiд твого зiлля зараження пiде, я тебе в болото навiки заплiшу.
Аж розгнiвався Охрiм Горобець, аж ластовиння проступило на безвусому
обличчi. В нього завжди проступало ластовиння, коли гнiвався за неправду.
- Як же так? - доводив вiн. - Хiба ж у мене не було такого випадку, що
кiнь обрiзався на косу i таку рану зробив, що хоч кулак закладай? Таж
вилiкував.
- А людська шкiра - не коняча.
Дорошевi i справдi стало легше. Вiн попросив води, признався до
землякiв:
- Довоювався ваш командир. Загнали, як чорта, в болото.
Вiн усмiхнувся, але усмiшка не змила духовного страждання з його
позеленiлого обличчя.
- Нiчого, не таке переживали.
Дорош кивнув головою, закрив очi, але не спав, перебуваючи в тому
станi, коли людина не може вiдрiзнити марення вiд дiйсностi. Збуджена уява
живо малювала перед ним недавно баченi i пережитi картини. Бачив курний
шлях, вицiлуваний сонцем, iз тисячами слiдiв, чув запах пилюки, збито©
людьми i машинами, i в тiй пилюцi бачив сонце, що жарило без милостi, без
жалю людей, машини, землю, обпалювало до буро© iржi придорожнi трави,
таврувало сукровицею дозрiлi хлiба. Картини мiнялися, плигали з
неймовiрною швидкiстю: то ввижалося спотворене болем, блiде обличчя нiмця
з рожевою пiною на губах, i його руки, що намагаються не пустити собi в
живiт гострого i тонкого багнета, а Дорош б' нiмця в живiт i знiма з
багнета, як наштрикнуту картоплину, нiмець з криком кудись пада , а Дорош
iз гвинтiвкою наперевiс бiжить далi. Тепер бачив Дорош самого себе,
горлатого, розпатланого, що тiка вiд нiмцiв у днiпрову воду кольору
глини, яка кипить вiд снарядiв i мiн i несе непомiрне роздутi людськi
трупи. То плигають перед ним вибалушенi очi бiйця, що хапа його за ноги,,
за одяг i кричить висклявим голосом: "Спаси, браток, спаси!" - але його
нiхто не спаса , всi бiжать до води i кидаються в ©© рятiвнi обiйми. То
вчува ться йому, як шваркають кулi по пiску, збиваючи на землю цвiт
вербини, а вiн сто©ть на горбах пiд Нiжином з пiстолетом у руцi i
несамовито кричить: "Стiй, стiй! Куди?" - а лавина бiйцiв пре на нього, i
вiн уже лежить на землi, збитий нею, i чу глухий даленiючий тупiт сотень
нiг. То раптом перед ним розчахаеться земля, i вiн летить у чорну прiрву i
тiльки встига впасти, як до нього пiдбiгають чорнi чоловiчки i починають
штовхати попiд боки залiзними кулаками.
Але одне видiння особливо переслiдувало Дороша:
забитий бо ць (вiн побачив у перший свiтанок вiйни), що сидiв пiд
деревом, опустивши на груди голову, i нiби спав. На плечах його,
згортаючись у чорне лоскуття, горiла гiмнастьорка, i Дорошевi зробилося
моторошно вiд того, що на людському тiлi горить одяг, а людина не кричить,
не бореться з вогнем, а сидить мовчки.
Видiння змiнювалися однi другими, ще страшнiшими, ще жахливiшими. У
Дороша дво©ло серце. Вiн кинувся i вiдкрив очi. Перед ним стояло три нiмцi
у рябих плащ-палатках i мовчки дивилися на нього. Потiм один iз них з
усмiшкою iдiота на лицi простяг руку i заходився душити його.
-За що ж ти мене душиш, гад? - хрипiв Дорош, хапаючи нiмця за груди.
Той продовжував божевiльне посмiхатися, пiдморгуючи лiвим оком. Тодi
Дорош садонув його ногою в живiт. Нiмець вiдлетiв у кущi, сiв у зелене
крiсло, склав на грудях руки i, покивуючи лiвою ногою, заспiвав
мефiстофельським голосом: "У вас жа-ар... У ва-ас жа-а-а-арр", потiм
схопив Дороша за поперек i пойiс молоти до млина.
- Куди ти мене тягнеш? - вiдбивався Дорош i скрипiв зубами.
- У вас жар, товаришу лейтенант. Ви нездужа те, - вгамовував Чохов,