Тютюнник Г.. Вир

квочку з курчатами i прищикнув одного дверима так, що воно запищало, як
на-вiжене.
- Яке панське! - лаяв його Йонька, всiдаючись пiд хатою клепати коси.
"Трень, трень, трень!" - попливло городами i не вгавало над сонною
Ташанню, нiби там запрацювала чиясь весела кузня.
У Гавриловому дворi - нiякого руху. Вiконця позавiшуванi, роса на
стежцi не збита, видно, нiхто нею не проходив, сплять. "Хропуть... Уже он
скоро сонце в загривок припече, а вони сни видивляються. Такi нахазяйнують
чортiв пляшку!" - лаявся Йонька, плескаючи молотком по косi.
Уже вiн i коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять, уже двi
люльки викурив, а в хатi й не думали прокидатися. Тодi вiн ускочив у
хатину, як iз пожежi:
- Ти йтимеш сьогоднi корову до©ти чи нi? Уже он пастухи гонять пасти.
Уляна а дiйницею в руках, запнута бiлою хусткою, пiшла .до хлiва i
здивувалася, не побачивши Тимка. "Оце лихо. Де ж вiн загулявся? Iти
косити, а його нема. Не дай бог, Йосип кинеться, галасу наробить на все
подвiр'я".
Тiльки вона присiла до©ти корову, як дверi тихо вiдкрилися i в хлiв
зайшов зарошений по колiна Тимко.
- Це ви, мамо?
- Нашi вже повставали?
- Сплять iще. Де-бо ти, синку, ходиш, де ти бродиш? Хiба ж ти не бачиш,
що батько й так огнем ди-ха, так ти ще й драту ш? О горе, горе, -
причитувала Уляна, цвiкаючи коров'ячим молоком по дiйницi. - А перед
Федотом - звинись. Вiн тобi старший брат i в чинi он якому. Командир.
Людьми команду . А ти на нього руку пiднiма ш, позорищ нас перед усiм
селом.
- Я, матусю, першим його не займав, - ставлячи мокрi ботинки пiд
примiстку, доказував сво Тимко. - А коли вiн дума , що я йому й далi за
меншого буду, то помиля ться. Я вже з того вiку вийшов.
Мати мовчки зiтхнула i, забравши вiдро з молоком, пiшла в хату.
- Буди вже сво©х панiв, - наказав Йонька. - А то як зайду з кiссям, то
я ©х скоро пiднiму. Уже он прийшов Гаврило, пора ви©жджати.
Йонька хоч i погрожував, а сам будити гостей не наважувався: боявся не
так сина, як невiстки. А що, як вiдкри ш дверi, а вона тобi гаркне в саму
пику:
"Ти чого крутишся, стара дуля, i спати нам не да ш?!" Крiм остраху
перед нею, Йонька ще вiдчував i якусь слiпу покору. Про себе вiн вважав,
що Федотова жiнка, по всьому видно, з багато© родини. Йонька вже не раз
прикинув оком, скiльки в не© платтiв дорогих та черевикiв, хiба ж за
Федотовi грошi стiльки справиш? А до багатих людей у Йоньки вроджена
пошана i повага, тому вiн i почував себе якось нiяково перед невiсткою.
Друге, що заставляло старого побоюватися i поважати невiстку, був ©©
зовнiшнiй вигляд. Вона була така гарна i така смiлива, що в ©© присутностi
в Йоньки дубiв язик i не мiг вимовити й слова. Якось, правда, за обiдом
вiн натякнув невiстцi, що добре було б, якби свати при©хали на гостювання.
Уляна тодi смикнула його за рукав, щоб не плiв казна-що, а Юля примружила
очi i з якимось острахом сказала:
- Що ви, папiнька? Що ви?
- А чого ж! Слава богу, у нас в цьому роцi i хлiб , i сало, i молоко.
Вишнi он скоро приспiють. Насушили б собi фрукти на кисiль та й не
купували на базарах.
- Ха-ха! Якi ви смiшнi, папiнька! - сво©м грудним привабливим смiхом
засмiялася Юля, смачно уплiтаючи кисiль iз домашнього сушняку i викладаючи
на газетку кiсточки. Тимко, глядячи на не©, не втримався:
- Видно, що якби ви зварили в себе дома кисiль iз магазинного сушняку,
то так би не лигали, як тепер, баришня. Бо там воно грошi кошту , а в нас
даром.
Всi примовкли за. столом, почуваючи себе дуже незручно, одна Юля
примружила каре оченя i сказала в захопленнi:
- У вашому селi чудове повiтря, i тому мене напав ©стiвник, - i глянула
на Йоньку такими очима, що йому зробилося так совiсно, нiби його роздягли
наголо при людях.
"Вiдьма, - подумав тодi про не©. - Справжнiсiнька вiдьма. Як той бiдний
Федот iз нею живе..."
Пригадуючи все це, Йонька топтався бiля дверей i не знав, що робити.
Нарештi зважився i вiдкрив дверi. На нього вiйнуло хатнiм присмерком
(вiконницi були зачиненi) i в'ялим болотним душком лепехи, якою була
встелена долiвка.
- Федоте! Вставай. Пiдемо сiно косити на Пiсочкове.
На лiжку заворушилися, майнула чиясь гола рука, Федот в однiй бiлизнi
зiскочив iз лiжка i за вiйськовою звичкою став швидко зодягатися.
- Куди це так рано? - кволим i рознiженим зi сну голосом запитала Юля.
- Iду косити з братами.
- О! Це дуже цiкаво! Я також пiду. Подай менi халат, чопцi i флакон з
одеколоном.
Федот все це беззаперечно виконав. Юля лiниво розвела руками i ногами,
роблячи щось на зразок зарядки, i в халатi, чопцях, простоволоса пiшла
вмиватися.
Пiсля снiданку стали збиратися на косовицю. Ионька ще завзятiше
шкварчав люлькою i порядкував, що куди класти. Бiля порога стояв вiзок, i
туди вмощувалося все необхiдне: оберемочок сухих дров, вiдерний казаночок,
пшоно в торбинцi, цибуля на приправу, сiль, паляниця, загорнута в
лопушину. Навiть двi вербовi сошки поклав Йонька, щоб не тинятися по
лугах" та не вишукувати то© мiзерi©, а загнав у землю - i вари кулiш.
- Тимку, принеси свiжо© води з яру. Тимко звалив на плечi кутий
залiзним обруччям бочонок, пiшов до потоку.
- Оце вже, тату, даремно, - сперечався iз Йонькою Гаврило. - Косарям
привозитимуть воду колгоспнi водовози.
- Еге ж. Надiйся. Вони тобi привезуть тако©, що й у рот не вiзьмеш. А
то своя, свiжа буде.
Юля в червоному ситцевому халатиковi стояла на порiжку i притримувала
пальчиками поли, якi трохи розходилися на повних колiнах. На ©© свiжих,
мов шкiрка наливно© вишнi, губах блукала загадкова посмiшка.
Повернувся з бочонком Тимко, поклав на тачку. Сорочка на плечах мокра
вiд води: не щiльно був заткнутий чiп, от вона й захлюсталась.
- Що, протiка ? - поцiкавився Гаврило. - Пiдмости його травою.
Уже всi зiбралися i чекали старого Йоньку, якого раптом невiстка
схопила за руку i потягла в хату. Скоро вiн вийшов звiдти, дикувато
озираючись, з дурнуватою посмiшкою на лицi.
- Здурiв старий, ©й-богу, здурiв! - сплеснула Уляна руками, побачивши
Йоньку.
Гаврило налився рожевою фарбою i затис вуста, щоб не розсмiятися. Федот
злiсно глянув на Юлю i вiдвернувся. Тимко насмiшкувато скалив зуби: Ионька
красувався в Юлиних стоптаних черевиках на високих каблуках i солом'яному
брилi з матерчатою квiткою на боцi. Не можна було без смiху дивитися, як
вiн вихиту ться та спотика ться на тих каблуках, обзираючи себе довкола,
так, нiби шукаючи при собi чортячого хвоста.
- Скинь зараз же! Чу ш? Не сором нас перед усiм селом! - I не смiх
блищав у очах Уляни, а ображена гiднiсть горiла в них.
- А чого скидати? Менi аби в ноги не кололо... Тодi Уляна пiдскочила до
старого, здерла з нього черевики, жужмом шпурнула в сiни.
- А тобi грiх, дочко, iз старого батька глузуватиi
Вона задихнулась на пiвсловi i, кинувши на плечi граблi, пiшла з двору.
За нею рушили всi. Пiсля вчорашньо© сварки Тимко не дивився на Федота,
Федот на Тимка, i та сварка ще бiльше розвела й без того ветхий мiсточок
мiж братами. Але, як це бува в хорошiй сiм'©, яка хоч i пересварю ться,
та все ж не забува , що вона - кровна рiдня, - стан гостро© неприязнi
iснував недовго. Вiн вiдразу ж розвiявся, як тiльки прийшли до
Пiсочкового...
Мiж двома глиняними скелями, що утворюють вузькi ворота, вгорi - голубе
небо, внизу - чиста, як сльоза, вода: пiдземнi джерела тихо ворушать i
викидають з дна чистi, перемитi, блискучi пiщинки, що спалахують пiд
сонячним променем, як самоцвiти, - оце i Пiсочкове, потiк, що впада в
Ташань, беручи свiй початок в грунських ярах. Весною вiн бурлить i гра
водою, рве дядькам ятери i перекида вершi, лiтом трохи заспокою ться, але
нiколи не пересиха . Могутнi лiсовi джерела щедро живлять його водою.
Пiсочкове вiддiля троянiвськi луги вiд урочища Радь-кiвщина, i для того
щоб добратися до того урвища, треба переходити потiк.
Тимко та Гаврило, як найсильнiшi, перетягали тачку через воду; Йонька,
закачавши штани, пiдпихав ззаду та пильнував, щоб часом не звалилося що з
харчiв. У потоцi було неглибоко, тому вирiшено було штанiв не скидати i
перебродити по наймiлишому. Вхопивши тачку за ручку, Тимко та Гаврило
вiдважно ринули в потiк. Холодна, як лiд, джерельна вода обпекла ©м ноги i
пройшла по всьому тiловi непри мною сверблячкою. Ззаду, вчепившись руками
за казанок, сопiв Йонька.
До середини потоку все йшло добре, а вже при самiм ви©здi з води Тимко
та Гаврило, очевидно намагаючись чимшвидше вихопити на берег вiзочок,
сiпнули якось недружно, лiве колесо потрапило в невидиму калабаню, тачка
брикнула задом, i Йоньку швиргонуло в потiк. Старий щось крикнув i
втелющився, де найглибше. Через мить вода вирвала к нечистiй матерi у
нього люльку iз зубiв i змила з голови бриля.
- Переймай! - загорланив вiн, вигрiбаючись iз води, кленучи дiдiв,
прадiдiв i прапращурiв таким матюком, що аж верби поприщулялися. - А
розпросучому синовi! - бовтався вiн у водi, мацаючи руками по дну. -
Пропала тепер уся косовиця!
Але все закiнчилося добре: Тимко розшукав люльку i вiддав ©© старому.
Той зараз же запхав ©© в рот i, продуваючи, зашльопотiв нею, як старим
чоботом з водою. Пiсля купання вiн був мокрий, як вiвця, i трусився,
клацаючи зубами по чубуку.
- Нiчого. Вона висохне на сонцi, - втiшав сам себе Йонька, розумiючи
пiд словом "вона" не одежу, а люльку.
Тiльки вбоготворили старого, забаскаличилася Юля: "Не можу перейти
через потiк, голова крутиться". Довелося Федотовi брати ©© за руку i
переводити, як дитину.
- I-iх, i-iх! - пищала вона, потрапивши у воду, i так високо пiдiймала
халат, що Тимко бачив надавленi i натертi резинками червонi смужки на
ногах вище колiн.
"У-у, розтелепа! - вiдводив вiн сво© злодiйкуватi очi. - Заголю ться по
саму бороду. Хоч би старих посоромилась".
Веселi пригоди бiля потоку ожвавили всiх, i мiж братами виникли тихi,
задушевнi розмови.
- Пам'ята ш, Тимку, як ми в оцьому лузi сорок драли? - запитав Федот,
показуючи рукою на буйну зелень старих вiльшин та осик, що густою стiною
стояли понад луговою стежкою. - Може, на Лисячий горбок заглянемо?
Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами, якi вже подекуди
пообвалювалися, i Федот присiв бiля однi © з них, заглянув у темну дiрку:
звiдти несло прiлим листям i гiркою берестовою коренякою.
- Не водяться вже лиси. Змандрували, - сумно пояснив Тимко. - Денис
якимось чортовинням пови-труював.
- А зна ш, як ми на оцьому горбi у вiйну гралися? Я тобi дерев'янi
шаблi робив, а ти промiнював ©х у куркуленкiв за сало та гречанi оладки.
Пам'ята ш, був такий Омелечко Чагура? Я йому зроблю шаблю i навмисне
надколю ножиком, зафарбую ожиною, щоб не було видно, вiн махне раз, а вона
- трiсь - i нема шаблi. Вiн знову приносить пiвторбини оладкiв, канючить,
вискаливши зуби: "Федоте, зроби шаблю".
- Все пам'ятаю, - засмiявся Тимко.
- Все, та не все, - втрутився i собi в розмову Гаврило, що стояв до
цього часу мовчки iз сво ю добродушною, щирою усмiшкою на обличчi, радий i
задоволений iз того, що брати помирилися та бесiдують собi любенько в
милiй розмовi. - Отут, на оцьому мiсцi, - Гаврило ткнув сво ю грушевою
ковезкою в землю, - в тисяча дев'ятсот двадцять першому роцi, пiд оту
велику розруху, коли голод лютував не тiльки по Укра©нi, а й по Росi©, вiз
я тебе, Федоте, на баштан на возику, обмотаного всяким таким ганчiр'ям.
Дуже ти хлiба просив. Хоч шматочок, хоч крихiтку, хоч пiв-крихiтки. Я тобi
зiрвав лiщиновий листочок i дав пожувати, а ти зелену слину з рота пуска ш
та все прихвалю ш: "От ловкий хлiбець, от ловкий хлiбець". А ти цього не
пам'ята ш, Тимку, бо був ще зовсiм малесенький, рачкун. Прив'яже, було,
тебе мати крайкою до столу, i танцю ш на нiй цiлий день, як те порося на
паколi.
Охопленi диним родинним теплом,, брати пiшли мовчки.
- А давайте, братики, тюгукнемо. Так, як колись. Як ми були пастушками.
Гаврило тiльки усмiхнувся на ту забаву, а молодшi брати набрали повнi
груди лугового повiтря i так тю-гукнули, що аж луна покотилася понад
тихими плесами.
- Хватить, а то люди смiятимуться, - притишував братiв Гаврило. -
Скажуть: що воно там за дурнi лугом ходять.
А сам веселiв ще бiльше i так i сяяв вiд радостi сво©м червоним видом.
Йонька, зустрiвши синiв, висварив ©х на всi боки за таку поведiнку.
"Так, наче вам по три годи", - бурчав вiн. А Уляна тiльки посмiхалася
стиха, ©м хоч i не по три годи, а проте вони ©© дiти, то хай повеселяться,
коли на серцi весело. "Коли ж його й пожартувати, як не разом, зiбравшись
до хатнього гурту. Життя тепер таке, що бог зна , чи доведеться скоро
зiбратися всiм разом, чи, може, й нi", - мiркувала Уляна, плутаючись у
високiй травi. У бiлiй хустинi та сiренькiй кофтi, огрядна та рум'яна,
була вона схожа на лугову чайку, що вивела на зелене привiлля сво©х
ча нят.
Луг, на який вони прийшли, був давнiй i старий; колись тут було рiчище
Ташанi, потiм воно пересохло, поросло травою, по веснах заливалося водою,
а коли вода спадала - просихало, i на його величезному квадратi,
обрамленому з чотирьох бокiв лозняками, розкохувалися зеленi, густi та
запашнi трави. Особливо в передгроззя на Троянiвку несло такими гострими
пахощами, що люди, хто там чим був зайнятий - чи майстрував щось в
артiльному дворi, чи стояв пiд хатою та перечiкував грозу, чи правив човна
по тихiй заводi, - всяк принюхувався до то© розкошi, посмiхаючись: "З
Радькiвщини повiяло. З лугу".
Сiм'ю Вихорiв зустрiв також цей свiжий луговий запах. Побризканi росою,
трави стояли тихi, принишклi, бо ранок був теж тихий та безвiтряний i
обiцяв сонячний жаркий день. Сонце уже зiйшло, але його ще не було видно
iз-за темного лугу; небо освiтилося ясно й погожо, i луг теж посвiтлiшав i
прихо-рошився. Уже горiли мохнатими i червоними, як жар, шапками будяки,
дихаючи солодким медвяним душком; цiлими озерами помiж зелених трав бiлiли
соромливi невiсточки в жовтих шапочках i бiлих вiночках з пелюсточок
навколо голiвок; виплiтався та спалахував iскрою петрiв батiг; розпарена
нiчною задухою, гостро i нудливо смердiла болиголова, яка то тут, то там
здiймалася вище всiх на сво му товстому i порожньому стовбурi, увiнчаному
тоненькими, схожими на вiття кропу гiллячками; iнодi посеред луки розкiшно
кущився верболiз, схожий здаля на копицю сiна; над ними уже кружляли
чайки, вишукували вранiшню поживу на снiданок. Близькiсть рiки вiдчувалась
особливо виразно не тiльки по тому свiжому холодному повiтрi, яким вiяло з
очеретiв, а й по щедрiй росi на травах, яка бризкала людям на руки i на
ноги свiтлими льодяними краплями, та мничiстю звукiв, властивих для
кожного прирiччя: тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось
шарудiнням, схожим на чи©сь хитрi кроки. Може, то лисиця вигулювала
очеретами, а може, вовк-сiроманець пiдшукував собi посухiший острiвець,
щоб розташуватися там на цiлоденний вiдпочинок та подрiмати на сонечку
пiсля тяжких i невдалих нiчних мандрiв.
Коли Вихори прийшли на луг, там ще не було велелюдно, тiльки за кущами
чулося шаркання чи ©сь коси, крiзь зелень було видно, як бiлi сорочка
косаря.
- О, хтось раннiй, - завидькувато зауважив Йонька. - Ану, пiди, Уляно,
глянь, хто там.
- Гордiй Кошара з Денисом, - сказав зiроокий Тимко.
- Ну що ж. Заходь, хлопцi, i боже поможиi
Йонька забрiв iз косою в густу траву i, поплювавши в руки, став на
покiс.
Колгосп, щоб вчасно закiнчити косовицю, давав косити з копицi, i
Йонька, зачувши неабияку вигоду, поспiшав сам i хлопцям не давав стояти.
Жiнкам було наказано варити обiд, i Уляна з Юлею порядкували бiля
казана, встановлюючи його на дерев'яних сошках, якi наспiх позабивав у
землю Тимко. Юля стояла пiд вербами по колiна в травi i злякано озиралася
навколо, чи не повзе до не©, звиваючись, гадюка. Вона була у м'яких,
червоно© шкiри, поношених уже черевичках на низькому каблуцi i без панчiх,
що ©х, поспiшаючи, забула взяти i тепер каялась: уже кiлька разiв вона
порiзала осокою собi колiна i литки, i тi порiзи щемiли так, нiби туди
насипали солi. Вона весь час слинила порiзи i переминалася з ноги на ногу,
м'яко вигинаючи сво© бедра.
- Мамо, а тут на лугу ядовитi раст нiя?
- Хвата тут усяких, - неохоче вiдповiла Уляна, пораючись бiля кухнi.
Вона терпеливо, але з глухим ремством чекала на ту хвилину, коли невiстка
засучить рукава та почне ©й допомагати. Але Юля все так же стояла пiд
вербою, як i ранiше, i сумно думала, що коли тут "ядовитi раст нiя", то
цiлком можливо, що через подряпини на ногах отрута потрапить у кров i вона
може в такий чудесний лiтнiй день померти вiд зараження кровi. "О жах!
Умерти в цих джунглях у цвiтi лiт? О-оI" - млiла вона вiд страху i знову"
питала в матерi:
- А у вашому селi полiклiнiка?
- Нема, а тобi що? Чи не заболiла часом?
- Гляньте, - пiдкотила халатик Юля i випнула ногу. Брови ©© жалiсно
зламалися i полiзли вгору.
- Подряпалася?
- Да.
- Замаж трав'яним соком, воно пройде. Юля замазала i прислухалася:
справдi, стало нiби легше. Вона зiтхнула, i, закинувши назад голi руки,
поправила зачiску, i весело, манiрно заговорила:
- Якби я була принцесою, я б тут побудувала замок. Тут. дуже
красиво!-Провела сво©ми райдужними прижмуреними очима по зелених околицях
i раптом зупинила свiй погляд на високiй плечистiй постатi Дениса.
"Вандал!" - в захопленнi подумала вона, жадiбно, iз знанням бувало©
ненаситно© тигрицi, промацуючи очима мiцний, загорiлий стовбур Денисово©
ши©.. "Напевне, вiн дуже сильний", - подумала вона i хотiла запитати у
матерi, що то за хлопець, але потiм схаменулася i зрозумiла, що цього
робити не можна. Вона тiльки почервонiла, усмiхнулась i вiдвела погляд.
Уляна чистила картоплю, все ще надiючись на допомогу невiстки, а та собi
скинула халат i вмостилася на сонцi загорати. Терпiння зраджувало стару,
але вона не виказувала цього i спокiйно звернулася до Юлi:
- Вiзьми, .дитино, вiдерце та принеси менi води з Ташанi, бо треба
картоплю помити.
- А в вашiй рiчцi гадюк нема?
- Нема. Однi жаби. Але ти ©х не бiйся, вони тебе не з'©дять. Отак цi ю
стежечкою i йди.
Юля взяла вiдро i, високо, як чапля, пiдiймаючи ноги, побрела травищем
до рiки.
Сонце вже пiдбилося височенько, i косарики звалили чимало трави. Косили
без вiдпочинку i перекуру; в глибокiй, як торба, кишенi Йоньки даремно
бовталася погасла люлька. Три першi косарi йшли дружно © невтомно, а Федот
розучився володiти косою - вiдстав, зiпрiв, сорочку хоч вижми. Гаврило,
накульгуючи, iшов першим, ручку брав широку i гнав, як на конях.
"Розходився, хоч в'яжи", -злiсно шепотiв у нього за спиною Тимко i нарештi
не витримав:'
- Ставай, Гавриле, на перекур. Ти на батька не дивися. Вiн такий, що за
власну вигоду сам трупом ляже i нас iз собою покладе.
Брати повстромляли коси i присiли на холодному валковi трави. Придибав
i Йонька, стираючи з лоба брудну юшку, роздобув iз кишенi люльку i
заходився натоптувати ©© тютюном.
- Оце, синочки, де ми косимо, - найкраща трава. При грозах достигала.
Соковита буде.
Йоньку охопило те ожвавлення i доброта, яка запановувала ним завжди,
коли добре вдавалося дiло, i вiн гомонiв собi та гомонiв, попихкуючи
люлькою. Федот сидiв у холодку, знявши сорочку, просихав тiлом на
легенькому вiтерцi, блаженно покректував. Бiле, аж сине, тiло його
запалилося на сонцi, почервонiло на спинi та ши©.
- Що? Втомився? - спiвчутливо глянув на нього Йонька. - А ти дуже не
рви, бо тодi й руками не рушиш. Ей, Гордiю! - закричав вiн високому i
колись, мабуть, сильному, а тепер уже висохлому, жилавому i сутулому
дiдугановi в бiлiй полотнянiй одежi. - Iди на закуренцiю.
Йонька запрошував його не через те, що йому так при мно було поговорити
з Гордi м, а через те, щоб вiн не скосив ручкою бiльше за той час, доки
вони будуть вiдпочивати.
- Багато, мабуть, скосили! I Денис же косить?
- Еге ж. Косить. А батько штани носить, - обiзвався здалеку Гордiй,
витираючи травою косу i застромлюючи ©© кiссям пiд верболозовий кущ. - Яка
то в лихо© матерi косовиця з ружжом? Начепить його, як дурень тайган, та й
ника по лозняках. Раз косне - десять раз в лози гайне. Отака й робота.
Побив би, вражого сина, так не подужаю. Здоровий, харцизяка.
Останнi слова Гордiй доказав уже бiля гурту i теж сiв на валок. Денис
сiв iз ним поряд у вилинялiй, як старе морське вiтрило, сорочцi, полатаних
чорних штанях i босий. Вилицювате, розбiйницьке, з нахабними очима лице
його було розiмлiле вiд спеки i лiниве. На батьковi слова вiн не звертав
уваги, так наче не про нього говорилося.
- Уже я те вужжо до скiлькох раз бив на цурупалки - а вiн його шворками
перемотузу - i далi сво ©, - скаржився Гордiй, але в його нарiканнях не
тiльки не вiдчувалося злоби, а, навпаки, звучала гордiсть i замилування
непокiрним характером сина.
- Ну, а як тво© косарi? Ти, значить, цiлим виводком при©хав? Здоров,
здоров, сину, - привiтався Гордiй i залiзною хваткою стиснув руку Федота.
Гордiй уже давно знав, що Федот при©хав, помiтив його, як тiльки той
прийшов на сiнокiс, але зараз навмисне удавав iз себе незнайка i поводив
себе так, нiби перший раз побачив, тому що знав, як при мно для батька,
коли його синовi придiляють багато нарочито© уваги i дивуються його
успiхам.
- Надовго прибув до рiдного дворища?
- Хiба тепер надовго вiдпускають? - журливо вiдповiв за сина Йонька. -
На день-два залетить - i марш-марш далi.
- Гм. Воно так. А що ж то за баришня бiля казанка порядку ?
- Жiнка... - неохоче вiдповiв Федот.
- Гм. Якого ж вона роду? Городська чи, може, з селян?
- Вона з учоного сословiя, - пихнув iз димом Йонька.
- Знай наших! Молодець Федот! А чим же й твiй син, Йонька, не вчений?
Уже б йому кубикiв не почепили, якби вiн того не заслужив. А мiй, стерво,
не схотiв учитися, - з жалем зiтхнув Гордiй. - Скiльки я на йому того
пруття побив - до неба тин можна було б загородити! Та все даремно. А
силою, силою взяв. У Троянiвцi його нiхто не погула.
Старий пожвавiшав, очi його молодо заблищали.
- А йди сюди, Денисе, - покликав вiн сина, що, вiдiйшовши вiд гурту,
дрiмав пiд кущем.
Той пiдiйшов, сердитий i похмурий, що йому не дали подрiмати, лiниво
повернув ши ю, як вiл у ярмi:
- Ну, чого?
- Давай з тобою поборемося! Хай он Федот подивиться, який ти у мене
вирiс!
- Я ж вас, тату, поборю.
- Що?! - схопився Гордiй, заправляючи в штани висмикану пiд час
косовицi сорочку. - Так от же я тобi, сопляку, втру носа!
Денис нiчого не сказав на таке нахваляння, а тiльки мовчки став
готуватися до по динку. Тугiше стяг на животi ременяку, скинув верхню
сорочку, мабуть, для того, щоб не порвати ©© при боротьбi, i, розставивши
ноги та вбравши голову в плечi, став пiдчи-гувати свого супротивника,
виграючи мускулами i по-ворожому блимаючи на старого, що теж зняв сорочку
i звернувся до Федота:
- Вируч мене, сину! Бачу - на тобi ременяка добра. Дай менi на часинку,
бо вiн, сатана, менi поясок порве - без штанiв додому пiду.
Федот швидко зняв iз себе командирський ремiнь i передав Гордi вi. Той
пiдперезався, широко розставив поперед себе руки i пiшов назустрiч
Денисовi. Вони сходилися тихо i мирно, так нiби йшли обiйматися, а не
боротися, а коли мiж ними залишився один крок вiдстанi, як по командi,
зупинилися, промацуючи один одного очима i вибираючи кращi i вигiднiшi
мiсця зажиму. Якусь секунду стояли в напруженнi, потiм рвонулись один до
одного, схопилися, вперлися один у одного плечима i хитро, пружно заходили
ногами, вибираючи вигiднiшу позицiю для ривка. Так вони пройшли кiлька
раз, не розпочинаючи боротьби, хоч пильне око могло б помiтити, що обидва
супротивники накопичують силу: кола, якi вони ранiше робили, тепер
зменшились, i було видно, що скоро розпочнеться боротьба. I дiйсно, Денис
зненацька рвонув на себе батька, намагаючись пiдняти його у повiтря, але
ноги Гордiя були нiби вмурованi i вiд землi не вiдривалися. Тодi Денис
стиснув старого за поперек i почав його гнути. Старий трiщав, але не
гнувся. Тодi натис Гордiй зi всi © сили, натис так, що Денис поблiд i
зiгнувся, як лозина на вогнi. Уже зажав старий грудьми голову сина,
пiдiм'яв ©© пiд себе - напирала стара степова сила на молоду, вимiряючи ©©
витривалiсть. Пружинив ногами Денис, випинався тiлом, а вирватися не мiг.
Але скоро вiн вiдчув, що пальцi старого вже не так мiцно тримають його за
ременяку, що батькова сила вже не так нещадно жме його до землi, i
напрягся тодi син, ворухнув козацькою силою, труснув старим, як гроза
дубом, вивернув його з корiнням, поклав на м'який покiс.
- Еге ж, - виправдовувався, вiдхекуючись, старий. - Якби ти мене пiд
силу не взяв та не пiдставив ногу, то чорта з два ти мене повалив би!
Денис витер рукою пiт з лиця i мовчки сiв на покiс. Волохатi груди його
ходили, як морськi хвилi в бурю.
- А що, забули хiба, як я торiк вас у клунi брязнув?
- Коли?! - аж пiдскочив Гордiй. - А не бреши, лобуряко, що ти мене
торiк на солому у клунi брязнув, бо то тобi ввi снi таке приснилося, а
насправдi такого нiколи не було.
- Не було?
- Атож.
- Так тодi ж давайте ще раз поборемося, - сказав Денис i знову почав
готуватися до повторного по динку. Хто зна , чим би воно закiнчилося, та в
цей час пiдсунув Гаврило картуз i сказав голосно:
- А гляньте лишень, що воно тюпа лугом? Чи косар якийсь, чи, може, з
колгоспного начальства хто?
Всi притихли i якнайпильнiше розглядали людську постать, що
наближалася, ще здалеку розмахуючи картузом. I тодi всi по лисинi, що
блищала на сонцi, впiзнали бригадира Прокопа.
- Чого це вiн розмахався? - насторожився Ионька i взявся за косу.
Гордiй iз Денисом також вiдiйшли на свою дiлянку i теж розiбрали сво©
коси i зайшли на свою ручку.
А Прокiп уже не йшов, а бiг i розмахував не тiльки картузом, а обома
руками i щось кричав, тiльки здалеку не було чути.
- Он дивись ти! Чого це його розмордувало? Ионька знизав плечима i,
злодiйкувато глянувши . на синiв, махнув по травi косою, бiльше не
звертаючи уваги на крик Прокопа.
Бригадир пiдбiг зiпрiлий, засапаний, витер спiтнiлу шию картузом.
- Що ж це ти робиш, Йосипе? - закричав вiн. - Хiба ти не зна ш, що ця
дiлянка на викiс колгоспникам не давалася?
- Бач, як мiрку ? - перестав косити Ионька, звертаючись до Федота. -
Колгоспним корiвкам, значить, буде краще сiно, а наша худоба хай лободу
©сть? Оце щоб ти, Федоте, бачив, як мене тут як батька военнослужащего