Страница:
косу.
- Ти чого спiва ш? - хмурить вiн брови i заносить угору шаблю. - Хочеш,
щоб я тобi голову одрубав?
Дiвчинка морщиться вiд болю, наставля на Тимка благальнi очi, i в них
полощеться страх. Тетерина Орися! Вiн так i здогадувався. Це ота тонкошия
i витрiшкувата Орися, що в очах льон цвiте, а в губах черешнева ягiдка
гра , ота язиката, що вчора на нього груддям шпурляла! Пожди ж! В чорнiй
руцi хана м'яка, мов прядиво, коса, а шабля занесена над головою. Хан ма
право рубати сво©х бранок. "Зараз поставлю ©й рубець на ши©, отодi -й
знатиме. Не треба буде й суницями мазатися, отими суницями, якi вона ще
трима в пеленцi, загорнувши ©х у фартушок та притиснувши до животика".
- Пусти мене, - просить Орися.
- А чого спiва ш? Он мо© татари кров'ю обливаються.
- Бо я голубка.
- От i дурна. Хiба люди голубками бувають?
- Бувають. Я сама чула, як Хомин Микола пiд вербами говорив Прокоповiй
Настi: "Ти моя голубка".
З Тимково© долонi вислизнула коса, i вiн опустив дерев'яну шаблю.
- Давай сюди суницi.
Вона трiпнула кiскою, встала iз пом'ято© трави i, все так же
притискаючи до животика пеленку з суницями i все ще боячись його, трохи
вiдсторонилася. Колiнця ©© були обзелененi травою.
- На, - несмiло сказала вона i розкрила пелену. Тимко вигрiб ягоди в
кашкет, пропiк дiвчину ханським поглядом. Вона iз страху заблимала вiями,
на випнутих губах червонiв сiк ягiд. Потiм зiтхнула i сказала
усмiхнувшись:
- Бери. Я собi ще нашукаю. - (В не© випав перед'нiй зубик, i вона
трiшки шепелявила). Шийка в не© була тоненька, так що через платтячко
проступали хребцi, i коли вона нахилялася, щоб знову збирати ягiдки, то
спинка вигнулася, як латачок на водi, i вся вона, довгошия, руката i
препоганюща, викликала в Тимка злiсть.
Вiн стрибнув до не© i потяг до копички сiна, кинув на м'яке стеливо i
висипав у пелену ягоди з картуза. Вона дивилася, не розумiючи, що вiд не©
хотять, беззвучно ворушила губами, i в ©© очах було пiвнеба. Вона дивилася
на нього секунду-двi, i губи ©©, висохлi на вiтрi, потрiскалися, тому ©й
було боляче посмiхатися, але вона усмiхалась. Тимко ненавидiв ©© очi, а
усмiшка ©© зовсiм збiсила його:
- Он тобi кобила зуб вибила. Вона прикрила губкою щербинку, але не
зводила очей з нього.
- Ну, чого витрiщилась? Хочеш ханшею бути?
- А ти?!
- Я пiду в козаки.
- I я з тобою...
- Ха-ха, який же з баби козак! Нi, ти сиди на копицi i будь бранкою, а
я прийду з вiйськом i визволю тебе з неволi.
Вона мовчки кивнула головою, зручнiше вмостилася на копичцi. Вiн
вихопив iз-за паска свою шаблю i з кипучою кров'ю, що садила в серце,
побiг на зеленi горби, де клекотiв бiй i вже не вистачало суниць, щоб
замазувати рани. Озирнувся на бiгу i побачив ©© страдницьку усмiшку i
простягнутi до нього руки, стис шаблю i вже не озирався...
...Тимко досмоктав цигарку, швиргонув у снiг. Дрiбнi iскри бризнули
врiзнобiч, згасли. Темне громаддя хмар стояло непорушне по цю сторону,
риб'ячою лускою iскрилися снiги, а там, за обрiями, за тi ю чорною млою, -
що там? Тимко, похрупуючи чобiтьми по снiгу, зiйшов iз ганку i став пiд
тополею. Вона була гiнка, висока, в блискучих голках iнею. Вiн обняв ©©,
приголубився гарячою головою до стовбура, вiд якого вiяло морозяним духом
i далеким, ледь вловимим запахом хмiльно© запари; вiн водив щокою по
.холоднiй корi, шепотiв:
...закрилась вiд мене небом i землею,
не хочеш дiлитись долею сво ю...
I, якось згорбившись, почвалав до хати.
- Де ти пропадав? - блаженним пiсля добро© вечерi голосом запитав
Марко, що вже лежав на податях, сонно жмурячись. - Виходив кликати тебе на
вечерю, а ти закляк - i нi слова. Чи не з вiдьмами радився, як швидше
вiйну закiнчити? А мене козачка вже й покупала, й переодягла. Дивися. -
Марко звiвся на податях, вiддудурив на животi бiлу сорочку, в яку улiзло б
ще два Марка. - I пiдштаники дала. Я тобi скажу точно, що козачина в не©
був при здоров'©.
Тимко мовчки сiв до столу i заходився вечеряти. Пiсний з квасолею
гарячий борщ i добрий шматок баранини ум'яв швидко. Витерши губи рукавом,
потягся до кисета, але в цей час увiйшла в горницю Анюта i потягла
купатися. Тимко вперся в порiг, сяйнув клавiшним перламутром зубiв. Та
вона все ж таки перетягла його через порiг i, не соромлячись, стала
стягати з нього верхню i нижню сорочку. Вiн був зависокий для не©, i вона,
смiючись, схопила його за шию, зiгнула. Вiн мотнув головою, як норовистий
кiнь в хомутi, i обидвi сорочки залишилися в ©© руках. Вiд них так пахло
мужчиною, що вона, коли клала ©х пiд припiчок, непомiтно притулила до
обличчя i кiлька разiв швидко i злодiйкувато нюхнула. Коли вона
обернулася, лице ©© палив сором, але очi... смiялися. Тимко помiтив, що
вона переодяглася. На нiй уже не було кофти i спiдницi, а чорне лiтн
плаття без рукавiв з глибоким вирiзом на грудях. Воно облiпило ©© стан,
руки були мокрi i сильнi, а ноги бiлiли i пружинились. Вилила чавун
гарячо© води в ночви. Пара бухнула пiд стелю. Теплий туман затопив
кiмнату, свiтло вiд лампи пожовкло. Анютка виринула з того туману, пахуча
i тепла.
- Наклонись над корытом, мыть буду. Тимко сперся чорними руками об
табуретку, всунув голову в ночви.
- Как тебя зовут? - запитала вона, намилюючи чуба.
- Тимко, - прогув наш купальник, як iз глибоко© бочки.
- Тимофей, что ль? Моего тоже звали Тимофей. Какое совпадение. - Вона
засмiялася тихо, нiби присоромлена, i смiх ©© раптово обiрвався десь
глибоко в грудях. - Он очень любил, когда я его обмивала. Он у меня был
сильний, но послушный, как ребенок.
Анютка посмiхнулася, i по цьому смiховi видно було, що вона пригадала
щось iнтимне з ©хнього життя.
- Бывало, викупаю, отведу в кровать, уложу, простынями обмотаю, он у
меня так й лежит, как дитя. А я, бывало, сяду возле него й глажу по
волосам. Только у него волоси били мягкие, тонкие, как паутинка, бывало,
пальчики свон как запутаю - вытащить не могу. А еще любил он после купанья
узвар пить. Зачерпну ему кружку холодненького, уж он-то ласует, уж он
присмакивает - дите, да й только. А ты не из циган будешь?
- З чого ти взяла? - плювався мильною пiною Тимко.
- Больно у тебя волос жесткий. Так мылом й стреляет.
Вона перестала мити i всунула голову в ночви до Тимка.
- Подвинься, мило в глаза попало. Ух, как щемит, - вискнула вона
по-дитячому i зачерпнула жменею воду. Тимко стояв, не мiняючи пози, i
вiдчував, що разом iз парою на нього вi щось гаряче - ©© дихання.
- Фу, было совсем глаза выело. А тебе глазки не щиплет? Может, тебе
холодной водичкой прохлюпнуть?
- Не треба.
Вона пiдiйшла до нього збоку i намиленим прядив'яним вiхтем стала
натирати спину. Вона дихала швидше i швидше йому в шию, ©© груди пахли
динями i товкли його в бiк. У Тимка занило в горлi:
- Ну, ти вже скоро?
- Чего? - не розчула вона i нахилилася до нього ближче.
- Кiнчай, кажу.
- Сейчас, соколик, сейчас. Вот еще плечики немножко - й лади. Ух, какой
ти мускулистий, скольжу, будто по камням. А тело - чисто дуб.
Темное-претемное. Ей-богу, ти, наверное, из циган, только не признаешься.
Ну, вот й все. Тепер я пойду приготовлю бельишко, а тн вторую половину сам
дополощи. Иль помочь?
Тимко провiв мокрою долонею по очах, мотнув головою, мокра борода
блищала краплями води, очi дихнули грозовою нiччю:
- Ти що? Ти..:
- А что? Ничего©
Граючи бровами, вона пiдiйшла до нього зовсiм близько, поклала йому на
темнi груди двi бiлi долоньки-лiле©, розкрила в усмiшцi мокрi губи:
- Какой ты чистенький, словно новорожденный. Тимко валував парою, вона
- жiночою звабою.
Вiн схопив ©© за плечi i поцiлував. Анютка вертонулася, гаряче дихаючи.
- Уф, аж колики по спине пошли, - пересмикнула плечима i накрила те
мiсце на плечi, куди поцiлував Тимко. Вiн знову простяг руки, щоб схопити
©©, i остовпiв: вона обхопила його руками за шию i, ставши на пальчики,
невмiло, як дитина, чмокнула його в губи. - Вот й все. Й не надо... Не
надо...
I вибiгла з кiмнати.
Тимко, шльопаючи босими ногами, пiдiйшов до печi, сiв на стiльчик i
довго туманив очi на затухаючий вогонь, що переморгувався з iскорками на
челюстях. "Косарики косять", - згадалася йому троянiвська приповiдка: це
так говорив дiтворi, коли челюстi переморгувалися iскрами.
"Дiвка вона, видимо, хороша. Душевна. Але ж Орися. Ху, чорт, як недобре
вийшло".
Дверi тихо вiдчинилися, i в них показалася рука, поклала бiля порога
вузлик. Тимко розгорнув: бiлизна. Свiжа, чиста. В однiй бiлизнi сiв на
стiльчик. Думав, ворушив бровами, наслухав. I все ж таки прогавив, коли
вона зайшла.
Озирнувся, вона вже стояла ззаду i посмiхалась.- Давай тебе постельку
постелю, - i швидко почала розкладати постiль, потiм пiдняла з верблюжо©
вовки ковдру так, що утворилася щiлина, прошепотiла : - Йди ложись, поздно
уже.
Тимко залiз у щiлину, i Анюта вкрила його ковдрою по саму голову,
обмостила з обох бокiв, як ляльку, трiшки постояла, пограла бровами,
вiдiйшла геть.
Тимко не мiг спати, чув усе, що вона робила: виносила надвiр воду,
терла ганчiркою пiдлогу. Вона ж, гадаючи, що Тимко спить, довго дивилася
на нього вiд печi суворим, неморгаючим поглядом, потiм сiла на лавку,
згорбилась, як пастушка бiля осiннього вогнища. Губи ©© тихо тремтiли, а
обличчя було сирiтським i страждальним.
Потiм вона потягнулась, поторкала рукою себе за груди, нiби для того,
щоб переконатись, що вони бiля не©, соромливо усмiхнулася, дмухнула на
лампу i пiшла в горничку.
- Анюта...
Вона зупинилась у дверяк, рвучко обернулась i не-чутно пiдбiгла до
лiжка:
- Ну, чего еще?
Вiн узяв ©© за руку. посадив на лiжко. За вiкном було так мiсячно, що
вона здригнулася i посунулась вiд нього подалi. Рука ©© була холодна, як
мармур. Тимко пригорнув ©© гарячою чоловiчою силою i почав цiлувати i
вiдчув, що груди в не© солонi i рипучi.
- Я тебя пустила переночевать, я тебя искупала. Чего ж еще? - трохи не
плачучи, вiдводячи настирливi руки, що лiзли до не©, допитувалась вона. -
Оставь, оставь. Ведь я тоже из горячих жилушек соткана. Оставь, хохол! -
промовила вона i кинула його до стiни.
В сусiднiй кiмнатi було чути, як хропе на податях Марко i тихо клемка
австрiйський годинник, принесений ще з iмперiалiстично© вiйни, довго
свистить, шипить, прокашлю , як старий дiд, i дзвонить два рази. Друга
година. За вiкном так мiсячно, що це вiдчува ться у темнiй кiмнатi. На
Дону хтось б' ломом лiд, мабуть, вирубу ополонку для худоби.
"Аа-ак-ак... ак... ак..." - зрива ться коротко i лунко.
- Подай кисет, - хрипко наказу Тимко Анютi. Голос у нього злий.
Вона швидко маца руками по столi i, знайшовши м'якеньку торбинку,
пода Тимковi. "Пху", - кадить димом Тимко, сердито збива на пiдлогу
махорчанi iскри.
- Не сердись на меня, не надо, - просить вона i гладить Тимка по плечi.
- З то так, баловство. Разве ж могу я за то совесть продать? Тимошка мой,
- закашлялась вона, притишила голос до шепоту, - он, страдалец мой, может,
кровью обливается, а я с чужими мужьями баловать буду? Понимаю, й тебе
ласки хочется, но ведь я й так к тебе ласкова - обняла, поцеловала...
- Ти що ж, на всю нiч найнялась менi проповiдi читати?
- Й правда, - схопилася вона. - Надо к отцу иттить. Он во сне
открывается. Еще замерзнет.
Побажавши спокiйно© ночi, вийшла.
Вранцi Тимко прокинувся з кислим настро м i був сам собi огидний. Уже
хотiв уставати, як раптом почув за ширмою чиюсь тиху розмову i побачив
силуети двох людей, що сидiли близько одне бiля одного.
- Что же мне делать, добрьiй человек? - обiзвалась Анюта, плачучи.
- Смириться да ждать, авось все образуется й на хороше выйдет, - радив
хтось чужий ласкавим голосом, i трудно було розiбрати, чоловiк це говорить
чи жiнка. - А ты, ласточка моя, не печалься, не убивайся, горюшка слезой
не убьешь. Да й то сказать - еще ничего толком не известно. Нечего й
горячить, моя кро-вушка. Письмо давно от него получила?
- Давеча как получила одно, да й только, - хлипнула Анюта. - Писал, что
в казачьих частях служит, что коня под ним убило, а его навроде как пулей
оцарапало. Обожгло его пулькой, бедненького моего, ненаглядного Тимошку.
- Тазкес. А теперь, касатушка, висуши глаза. С твоей й его судьбой
гуторить будем. Сказьiваешь, он червонньгх мастей? Беленький, стало быть?
Ну что ж, кинем на беленького.
Тiнь на ширмi швидко заворушила руками, засмiялася, i смiх був лагiдний
i короткий. Тимко здивовано звiв на перенiссi брови, вiн уже десь чув цей
смiх. Так це ж Коростильов! ©хнiй трудармi ць з друго© роти. Ти бач, чим
вiн собi пiдробля ! Ось чому в нього в торбi завжди що ©сти! Ворожить,
значить? Ворожбитом прикинувся! Ну, послухаю, що ж ти брехатимеш далi!
Тiнь Коростильова знову заворушилася. Це вiн розкладав карти на столi:
- Песками горючими, лесами дремучими, огнем й водой пойдет твой
Тимошка, ненаглядная тьi моя красавица, й кровь будет по его следу, й
страсти, й вихри, й такое вьiпадает, что й рану получит или повре-ждение
какое.
Анютка схлипнула, приклала долонi до очей i так застигла.
- Й такое показнвает, что в казенном доме он будет, навроде как в
госпитале. А возле него будет ходить трефовьiй король. Видишь, рядьiшком
падает. Й будет больно уважать й любить твоего Тимошку. Так сердцем к нему
потянется, так душеньку й вьiложит ему на ладошки. Выпадает - раненый
Тимошка. Ничего. Боль у него маленькая. Так, пустяки. Может, ногу или руку
маленько задело. Ах, какой же он развеселый, да шутник, твой Тимошка.
- Уж й не говорите, добрый человек, - ще дужче розплакалась Анютка. -
Дома бнл, все песни играл. Загрущу, бьiвало, а он меня туточка сразу й
развеселит, - вже зовсiм розревлася Анютка.
- А по тебе он тоскует дюже.
- Не забьiл, значит, тоскует. Ох, мой родненький, чадунюшка. Человек
добрый, молви словечко, как он по мне сохнет?
- А так, что даже й ночами не спит, - зараз же вийшов iз тяжкого
становища Коростильов. - Все об доме, о твоей любви в помыслах. А зто что
же? Ах ты, птичкино гнездышко. Две какие-то дамы.
Жiноча тiнь на ширмi стрепенулася.
- Да ты не пугайся, красавица. Дамы-то пожилые, вроде как милосердные
санитары. Накось, погляди. Э, э, да ты й вовсе счастлива, птичкино
гнездышко. Выпадает-то ему дорога к дому.
- Ой, добрiли человек, ой, что ты, - схопилася Анютка, i голос ©©
затремтiв вiд щастя, i за ширмою зробилося свiтлiше.
- Й возвернется он к тебе живой, здоровий, при наградах придет й
большую любовь тебе принесет. А еще выпадает вам счастье большое,
семейное, - iнтимно понизив голос ворожбит. - Радость вам будет. Много
радости. Вроде на то показьiвает, как бы ребеночек был, что ли.
Предвидится? Ась?
Анютина тiнь кивнула головою.
- Ну, вот видишь. Меня не обманешь, я как в воду гляжу.
- Уж истинно, как по книге чита те, - весело щебетнула Анютка i
заметушилась по хатi. - Чем же вас отблагодарить, какое добро сделать? Да
садитесь же. Я вас так не отпущу. Нет, нет. Ох ты ж, боже мой, чего же
придумать? Да сидите, чего же вы встали?
- Служба. На работу нада иттить.
- Так я вам сальца, мучички. А табачку угодно ль? Папаня наш не курит,
а в Тимоши сть на чердачке целый мешочек. Сам наделал. А то, может, у нас
на квартире останетесь, у нас уже сть два постояльца, а вм третий. Все
веселей. А комнаты у нас просторнь©е, не стемните.
- Вот ато, пожалуй, лучше всего. Мне где-нибудь уголочек, й я доволен.
- Так проходите в горницу, проходите. Анютна повела ще одного
постояльця у свiтлицю, i крiзь дверi, якi вона забула зачинити, долинув
хрипкий зi сну Маркiв голос:
- Що? Хто вам сказав, що в нашiй артiлi тракторiв не було? - закричав
вiн на всю хату, розмовляючи iз трохи глухеньким господарем. - То, може, у
вас не було, а в нас...
Дверi зачинилися, голоси затихли.
- А тi про сво рiжуться, - засмiявся Тимко i зiскочив з лiжка. - От i
розбери. Однi плачуть, другi скачуть.
Вiн був виспаний, здоровий i сильний, тiло переливалося мускулами. У
вiкно билися синицi, i зимовий ранок виблискував на снiгах. Нiч! То була
казка, бiля нього сидiла жiнка, доброту яко© не можна вимiряти словами.
Тепер настав день - i йому треба йти до злодюг, шахра©в, нiкчем, терпiти
©хнi кпини i неподобства, кидати все найкраще i ставати поряд з хамством i
злом.
Бiля лiжка на стiльцi висiла випрана, випрасувана гiмнастьорка, ще
його, домашня, яку вiн узяв з Троя-нiвки, синi козацькi з лампасами
шаровари, бiлi вовнянi шкарпетки. Тут же стояли старенькi, добре пiдшитi
валянки i лежала руда заяча шапка, що пахла горищем.
"Анютка не спала всю нiч. I все це робила для мене. А я? Хто я? Хто я
©й такий?" Похмурнiв, одяг-ся i пiшов у свiтлицю.
Пiсля снiданку хлопцi пiшли на роботу. Ранок був ясний i морозний,
сахарний снiг рипiв пiд ногами, на чорних тинах то тут, то там вимерзала
цупка, як панцир, бiлизна в снiгових iскрах; не в одному дворi цi © ночi
прали жiнки. Топилося майже у всiх хатах, i бузкова тiнь вiд димiв слалася
снiгами.
"Вжи-вжи, вжи-вжи", - скрипiло пiд людськими кроками, i пара валувала з
ротiв, як з паровозних труб.
З кожного двора виходив маленький гурт з кирками, сокирами, ломами,
лопатами i прямував униз до Дону. Марко теревенив i розпатякував цiлу
дорогу. А що йому теперечка? Пiд свитиною ватяна кацавейка, чоботи
добрячими .ганчiрками пообмотуванi. Втеплився, хоч на всю зиму.
- На©вся, аж ноги гнуться. Не знаю, як i лопату держатиму, -
вижмурювався вiн на снiги.
А Тимком нiяк не мiг намилуватися. Дуже дивувало Марка, що той
красу ться у козацьких шароварах, ще й з лампасами:
- Хоч у персицьку армiю пиши.
- Чого саме в персицьку?
- Ну, а в яку ж iще? - визвiрився вiн на Тим-ка. - У бiлогвард йську?
Так ©© ж нема , розбили. А з червоними лампасами тебе в Червону Армiю
нiхто не прийме. Ти ж, брате, контрреволюцiю вбрав на себе, це я тобi як
друговi говорю. I попадешся ти властям на око - обiрвуть вони тобi отi
штани до очкура, в одних пiдштаниках красуватися будеш. Попроси в мене
ножика, я вже тобi, як друговi, позичу, та хутенько поспорюй ©х до лихо©
мами.
- Ах тьi ж, птичкино гнездьiшко, - тоненько смiявся Коростильов,
виблискуючи жовтими крагами.
Тимко мовчки порипував валянками по снiгу. Заяча шапка його вкрилася
iне м, лице рум'янилося. Вiн був зайнятий сво©ми думками i навiть не чув,
про що баляндрасить Марко.
Вийшли на Дон. По всьому березi стояли люди i довбали мерзлу землю.
Тимко зайняв свою дiлянку поряд з Коростильовим та Марком i також почав
довбати. Кайло вкрилося туманом, i холодну дерев'яну ручку було чути
навiть крiзь рукавицi. Земля була мерзла i тверда, як бетон. Вiдбитi
грудочки вiдлiтали з фуркотом, як уламки гранати. Тимко довбав довго, щоб
зiгрiтися, але руки його клякли, i вiн час вiд часу хукав на них, щоб
напо©ти теплом. По всiй лiнi© бухали кирки, кайла, ломи i ворушилися люди
- чорнi, незграбнi, з довгими тiнями на снiгу. Подекуди вже палили вогнища
з сухого бур'яну, бiля них грiлися трудармiйцi.
- А что, й нам можно огонечек? - сказав Коростильов i, кинувши кайло,
пiшов збирати сухий бур'ян, прихопивши iз собою Марка.
Тимко гатив кайлом з годину i вирубав дiрочку, яку можна було закрити
шапкою. Хлопцiв довго не було, i вiн, розiгнувши спину та приклавши до
очей руку, жмурячись вiд яскравого, слiпучого блиску, довго шукав ©х
поглядом. Нарештi побачив унизу двi маленькi постатi, що дерлися
косогором, з оберемками бур'яну. Тимко дивився на них згори, i Коростильов
здавався зовсiм дрiбнюсiньким i якимось плескуватим. Iз червоних кущiв
красноталю ви©хав Хлястик на конi, махнув рукою i щось закричав. Зараз же
до нього побiгли трудармiйцi i обступили.
"Що це вони там? Напевно, зведення з фронту".
Тимко кинув кайло i, швидко ступаючи, майже бiгцем подався до гурту.
Але тiльки вiн пiдбiг з гони, як натовп розвалився, люди розiйшлися по
роботах.
"Мабуть, нiчого особливого", - подумав вiн, i щось боляче, тупо
кусонуло його за серце. Вiн повернув назад, взяв кайло i зачав довбати.
Коростильов i Марко теж вiддiлилися вiд людського гурту i подерлися
косогором. Вони не вгадали, де ©хн мiсце, i пiшли не туди. Тимко свиснув
i помахав ©м шапкою. Марко пiшов першим, Коростильов грiбся за ним. Коли
вони пiдiйшли ближче, Тимко помiтив на обличчi Коростильова тиху радiсть,
нiби вiн тiльки-но зустрiвся Iз добрим приятелем, якого давно не бачив.
Поклавши оберемок бур'яну на снiг, вiн зняв iз качанкувато© голови шапку,
дбайливо струсив ©© од бур'яну i колючок, усмiхнувся аж до вух, оголивши
червонi ясна:
- Наши немца от Москвьi поперли...
- Невже?! - задихнувся Тимко.
- Хошь й у Марка спроси. Только что Хлястик из газетьi вичитьiвал.
Тимко глибше насунув шапку на голову, схопив Коростильова, як дитину,
на руки i почав кружляти його навколо себе, аж у того вiтер свистiв у
вухах.
- Ды пусти. Ды задушить, домовой, - тоненько повискував Коростильов,
дригаючи личаками, на якi налип снiг.
- Розкладай вогонь, --весело потер руками Тимко. Очi в нього сяяли,
голос ламався, як крихкий лiд на морозi, рухи стали поривчастими i
безладними. - Ну! - пiдморгнув вiн Коростильову.
- Теперь они пошли драпать. Теперь не задержатся. А тут i морозец
прихватьiвает. Ась? - змовницьки, весело пiдморгнув Коростильов.
Марко бив кайлом сухi пеньки i кидав ©х на вогнище :
- Мо, воно, як на таке повернуло, то скоро й вiйнi кiнець? Тодi до
чортинячо© матерi кирку в кущi, а самому на Троянiвку...
- Не поспiшай. Ще й тобi з носа червону юшечку видавлять, - ошкiрився
Тимко. - Ти дума ш, так i вiдсидишся огут з кайлом у руках?
Вогнище потрiскувало сухим бур'яном i пашiло жаром. Тимко, Марко i
Коростильов обсiли його, жадiбно простягли закоцюблi руки. Раптом через
вогнище на снiг лягла саженна тiнь. Всi обернулись i побачили грека
Цiвадiса, обмотаного рядном, вiд нього смердiло брудом i часником. Мовчки
вiн присiв до вогнища, i зараз же iз-за його спини вилупилися Тоська й
Госька. Повсiдалнся обабiч Цiвадiса, покiрнi, як щенята. Цiва-дiс не брав
кайла до рук, тинявся вiд одного вогнища до другого, вiдбирав у кого якi
були продукти i з того жив. ©в страшенно багато, i якби його, прив'язати
до ясел, у яких лежав баран, то за якийсь час там залишилися б роги та
ратицi. Вiчнi мандри побiля чужих вогнищ нiколи не припинялися, i це було
видно на ньому: ззаду рудим шматтям висiло рядно, його тiльки-но кинув
жувати вогненний дракон. Чорна, збита, як баранячий курдюк, борода вся в
рудих лишаях; вiд не© тхне смалятиною; очi червонi, сльозяться.
- Погнали супостатов, поперли, - потираючи довгi кiстлявi руки,
тоненьким голоском обiзвався Коростильов, i маленькi очi радiсно
заблищали, а личко сляло, як у гостях або на iменинах. - Присаживайтесь к
огоньку, люди добрьiе, - прохав вiн Цiвадiса. -Вишь, как разгорелось,
впору греться.
Цiвадiс мовчки блиснув на нього червоними очима. Коростильов зiщулився
i замовк.
- Госька, карти.
Госька схопився як пiдстрелений, кинув а рукава на снiг пом'яту колоду
карт, на яких уже не можна було пiзнати фiгур.
- Гра мо на оцю гниду, - показав грек на Коростильова, - десять
хрупанцiв за кожний виграш. Бити буду я.
Мовчки здали карти. Коростильов жалiсно посмiхався, погладжував руками
сво© цупкi краги. З личакiв його валила пара, обличчя було розгубленим i
жалiсним. Грек виграв, згрiб Коростильова за карк, крутнув до себе.
Лагiднi очi горбаня пойнялися жахом, шапка злетiла з голови i впала в
огонь. Тимко пiдскочив до грека ззаду, палицею, якою мiшав огонь, стьобнув
по ши©. Той заревiв вiд болю. Голову йому скрутило набiк. З волосяно©
пащеки вiйнуло на Тимка iзогнем i смертю. Тимко чесонув його ще раз.
Цiвадiс сiв, тяжко, по-вовчому завивши.
- Що ж ти б' шся - падло© - причитував вiн, згрiбаючи i розгрiбаючи
брудними пальцями снiг.
Тимко схопив кайло i подався униз, де леденiв Дон. За ним побiгли Марко
i Коростильов.
" I серед таких людей, серед таких злодюг мене кинула доля? За що? За
якi грiхи? - гаряче думав Тимко, тюпаючи мерзлим Доном у розстебнутому
кожушку з кайлом у руцi. - Там хлопцi пруть нiмця, ллють кров, а ця
худобина гра в очко? Та як же це так? Як ж © так?" Вiн присiв бiля куща
красноталю, скрутив цигарку, жадЖно затягнувся димом. На пруттi гойдався
снiгурок, наче китайський лiхтарик, сипав снiгом Тимковi на шапку. Дон,
облизаний вiтрами, синiв льодом. Тимко встав i, розмахнувшись, шпурнув
кирку. Вона металево бренькнула i, цьворохкаючи та пiдплигуючи по льоду,
поскакала мало не до середини Дону.
- Що ти надумав? - запитали Марко i Коростильов, перелякано
вiдхекуючись.
Тимко глибше насунув на голову заячу шапку, випустив з-пiд чорних
вусикiв усмiшку i швидко закрокував до хутора. На квартирi зiбрав немудрi
пожитки, вийшов з хати. Анютка наздогнала його в сiнях, переполошено
глянула в вiчi:
- Куда ж ты?
Тимко весело труснув головою.
- За Дон. На фронт, Анютко.
- Отпустили вас, что ли?
- Сам тiкаю.
Вона приклала фартух до губiв:
- Может, где Тимошку встретишь, так передай, что папаня болеют, а я...
Вона зовсiм закрила фартухом обличчя i заплакала. Тимко поцiлував ©© в
лоб i вийшов на ганок.
- Погоди чуток.
Анютка вилетiла iз сiней, перебiгла через двiр, простоволоса, у одних
чириках, зникла у сусiдньому дворi. За хвилину прибiгла, вся тремтяча, iз
заплаканими очима:
- Наш сосед в станицу едет, подвезет.
Тимко вклонився ©й у пояс, тихо стис ©© гарячi руки. Порипуючи снiгом,
збiг з ганку. Слiдом за ним рипотiли Марко i Коростильов.
Цi © ж ночi на станцi© Богучар вони прилаштувалися до вiйськового
ешелону i по©хали на фронт.
Дивiзiя, в якiй служив Тимко з Марком, була сформована з сибiрякiв та
уральцiв, людей поважних, мовчакуватих i надзвичайно стiйких у бойових
обставинах. Дивiзiя була вiдкликана з резерву i направлена на
Швнiчно-Захiдний фронт. В серединi сiчня вона досягла прифронтово© смуги i
стала розвантажуватися на станцi© Горовастиця. ©й було наказано рухатися
далi пiшим порядком, i вийти на рубiж Пено - Андреанополь - Торопець, i
там зосередитись.
Переборюючи снiговi замети" тридцятиградусний мороз i бездорiжжя,
тягнучи за собою бойову технiку, бо припаси i харчi, дивiзiя рухалась
вельми повiльно i проходила ?а день не бiльше десяти-дванадцяти
кiлометрiв, роблячи частi зупинки для того, щоб обiгрiти бiйцiв, якi
- Ти чого спiва ш? - хмурить вiн брови i заносить угору шаблю. - Хочеш,
щоб я тобi голову одрубав?
Дiвчинка морщиться вiд болю, наставля на Тимка благальнi очi, i в них
полощеться страх. Тетерина Орися! Вiн так i здогадувався. Це ота тонкошия
i витрiшкувата Орися, що в очах льон цвiте, а в губах черешнева ягiдка
гра , ота язиката, що вчора на нього груддям шпурляла! Пожди ж! В чорнiй
руцi хана м'яка, мов прядиво, коса, а шабля занесена над головою. Хан ма
право рубати сво©х бранок. "Зараз поставлю ©й рубець на ши©, отодi -й
знатиме. Не треба буде й суницями мазатися, отими суницями, якi вона ще
трима в пеленцi, загорнувши ©х у фартушок та притиснувши до животика".
- Пусти мене, - просить Орися.
- А чого спiва ш? Он мо© татари кров'ю обливаються.
- Бо я голубка.
- От i дурна. Хiба люди голубками бувають?
- Бувають. Я сама чула, як Хомин Микола пiд вербами говорив Прокоповiй
Настi: "Ти моя голубка".
З Тимково© долонi вислизнула коса, i вiн опустив дерев'яну шаблю.
- Давай сюди суницi.
Вона трiпнула кiскою, встала iз пом'ято© трави i, все так же
притискаючи до животика пеленку з суницями i все ще боячись його, трохи
вiдсторонилася. Колiнця ©© були обзелененi травою.
- На, - несмiло сказала вона i розкрила пелену. Тимко вигрiб ягоди в
кашкет, пропiк дiвчину ханським поглядом. Вона iз страху заблимала вiями,
на випнутих губах червонiв сiк ягiд. Потiм зiтхнула i сказала
усмiхнувшись:
- Бери. Я собi ще нашукаю. - (В не© випав перед'нiй зубик, i вона
трiшки шепелявила). Шийка в не© була тоненька, так що через платтячко
проступали хребцi, i коли вона нахилялася, щоб знову збирати ягiдки, то
спинка вигнулася, як латачок на водi, i вся вона, довгошия, руката i
препоганюща, викликала в Тимка злiсть.
Вiн стрибнув до не© i потяг до копички сiна, кинув на м'яке стеливо i
висипав у пелену ягоди з картуза. Вона дивилася, не розумiючи, що вiд не©
хотять, беззвучно ворушила губами, i в ©© очах було пiвнеба. Вона дивилася
на нього секунду-двi, i губи ©©, висохлi на вiтрi, потрiскалися, тому ©й
було боляче посмiхатися, але вона усмiхалась. Тимко ненавидiв ©© очi, а
усмiшка ©© зовсiм збiсила його:
- Он тобi кобила зуб вибила. Вона прикрила губкою щербинку, але не
зводила очей з нього.
- Ну, чого витрiщилась? Хочеш ханшею бути?
- А ти?!
- Я пiду в козаки.
- I я з тобою...
- Ха-ха, який же з баби козак! Нi, ти сиди на копицi i будь бранкою, а
я прийду з вiйськом i визволю тебе з неволi.
Вона мовчки кивнула головою, зручнiше вмостилася на копичцi. Вiн
вихопив iз-за паска свою шаблю i з кипучою кров'ю, що садила в серце,
побiг на зеленi горби, де клекотiв бiй i вже не вистачало суниць, щоб
замазувати рани. Озирнувся на бiгу i побачив ©© страдницьку усмiшку i
простягнутi до нього руки, стис шаблю i вже не озирався...
...Тимко досмоктав цигарку, швиргонув у снiг. Дрiбнi iскри бризнули
врiзнобiч, згасли. Темне громаддя хмар стояло непорушне по цю сторону,
риб'ячою лускою iскрилися снiги, а там, за обрiями, за тi ю чорною млою, -
що там? Тимко, похрупуючи чобiтьми по снiгу, зiйшов iз ганку i став пiд
тополею. Вона була гiнка, висока, в блискучих голках iнею. Вiн обняв ©©,
приголубився гарячою головою до стовбура, вiд якого вiяло морозяним духом
i далеким, ледь вловимим запахом хмiльно© запари; вiн водив щокою по
.холоднiй корi, шепотiв:
...закрилась вiд мене небом i землею,
не хочеш дiлитись долею сво ю...
I, якось згорбившись, почвалав до хати.
- Де ти пропадав? - блаженним пiсля добро© вечерi голосом запитав
Марко, що вже лежав на податях, сонно жмурячись. - Виходив кликати тебе на
вечерю, а ти закляк - i нi слова. Чи не з вiдьмами радився, як швидше
вiйну закiнчити? А мене козачка вже й покупала, й переодягла. Дивися. -
Марко звiвся на податях, вiддудурив на животi бiлу сорочку, в яку улiзло б
ще два Марка. - I пiдштаники дала. Я тобi скажу точно, що козачина в не©
був при здоров'©.
Тимко мовчки сiв до столу i заходився вечеряти. Пiсний з квасолею
гарячий борщ i добрий шматок баранини ум'яв швидко. Витерши губи рукавом,
потягся до кисета, але в цей час увiйшла в горницю Анюта i потягла
купатися. Тимко вперся в порiг, сяйнув клавiшним перламутром зубiв. Та
вона все ж таки перетягла його через порiг i, не соромлячись, стала
стягати з нього верхню i нижню сорочку. Вiн був зависокий для не©, i вона,
смiючись, схопила його за шию, зiгнула. Вiн мотнув головою, як норовистий
кiнь в хомутi, i обидвi сорочки залишилися в ©© руках. Вiд них так пахло
мужчиною, що вона, коли клала ©х пiд припiчок, непомiтно притулила до
обличчя i кiлька разiв швидко i злодiйкувато нюхнула. Коли вона
обернулася, лице ©© палив сором, але очi... смiялися. Тимко помiтив, що
вона переодяглася. На нiй уже не було кофти i спiдницi, а чорне лiтн
плаття без рукавiв з глибоким вирiзом на грудях. Воно облiпило ©© стан,
руки були мокрi i сильнi, а ноги бiлiли i пружинились. Вилила чавун
гарячо© води в ночви. Пара бухнула пiд стелю. Теплий туман затопив
кiмнату, свiтло вiд лампи пожовкло. Анютка виринула з того туману, пахуча
i тепла.
- Наклонись над корытом, мыть буду. Тимко сперся чорними руками об
табуретку, всунув голову в ночви.
- Как тебя зовут? - запитала вона, намилюючи чуба.
- Тимко, - прогув наш купальник, як iз глибоко© бочки.
- Тимофей, что ль? Моего тоже звали Тимофей. Какое совпадение. - Вона
засмiялася тихо, нiби присоромлена, i смiх ©© раптово обiрвався десь
глибоко в грудях. - Он очень любил, когда я его обмивала. Он у меня был
сильний, но послушный, как ребенок.
Анютка посмiхнулася, i по цьому смiховi видно було, що вона пригадала
щось iнтимне з ©хнього життя.
- Бывало, викупаю, отведу в кровать, уложу, простынями обмотаю, он у
меня так й лежит, как дитя. А я, бывало, сяду возле него й глажу по
волосам. Только у него волоси били мягкие, тонкие, как паутинка, бывало,
пальчики свон как запутаю - вытащить не могу. А еще любил он после купанья
узвар пить. Зачерпну ему кружку холодненького, уж он-то ласует, уж он
присмакивает - дите, да й только. А ты не из циган будешь?
- З чого ти взяла? - плювався мильною пiною Тимко.
- Больно у тебя волос жесткий. Так мылом й стреляет.
Вона перестала мити i всунула голову в ночви до Тимка.
- Подвинься, мило в глаза попало. Ух, как щемит, - вискнула вона
по-дитячому i зачерпнула жменею воду. Тимко стояв, не мiняючи пози, i
вiдчував, що разом iз парою на нього вi щось гаряче - ©© дихання.
- Фу, было совсем глаза выело. А тебе глазки не щиплет? Может, тебе
холодной водичкой прохлюпнуть?
- Не треба.
Вона пiдiйшла до нього збоку i намиленим прядив'яним вiхтем стала
натирати спину. Вона дихала швидше i швидше йому в шию, ©© груди пахли
динями i товкли його в бiк. У Тимка занило в горлi:
- Ну, ти вже скоро?
- Чего? - не розчула вона i нахилилася до нього ближче.
- Кiнчай, кажу.
- Сейчас, соколик, сейчас. Вот еще плечики немножко - й лади. Ух, какой
ти мускулистий, скольжу, будто по камням. А тело - чисто дуб.
Темное-претемное. Ей-богу, ти, наверное, из циган, только не признаешься.
Ну, вот й все. Тепер я пойду приготовлю бельишко, а тн вторую половину сам
дополощи. Иль помочь?
Тимко провiв мокрою долонею по очах, мотнув головою, мокра борода
блищала краплями води, очi дихнули грозовою нiччю:
- Ти що? Ти..:
- А что? Ничего©
Граючи бровами, вона пiдiйшла до нього зовсiм близько, поклала йому на
темнi груди двi бiлi долоньки-лiле©, розкрила в усмiшцi мокрi губи:
- Какой ты чистенький, словно новорожденный. Тимко валував парою, вона
- жiночою звабою.
Вiн схопив ©© за плечi i поцiлував. Анютка вертонулася, гаряче дихаючи.
- Уф, аж колики по спине пошли, - пересмикнула плечима i накрила те
мiсце на плечi, куди поцiлував Тимко. Вiн знову простяг руки, щоб схопити
©©, i остовпiв: вона обхопила його руками за шию i, ставши на пальчики,
невмiло, як дитина, чмокнула його в губи. - Вот й все. Й не надо... Не
надо...
I вибiгла з кiмнати.
Тимко, шльопаючи босими ногами, пiдiйшов до печi, сiв на стiльчик i
довго туманив очi на затухаючий вогонь, що переморгувався з iскорками на
челюстях. "Косарики косять", - згадалася йому троянiвська приповiдка: це
так говорив дiтворi, коли челюстi переморгувалися iскрами.
"Дiвка вона, видимо, хороша. Душевна. Але ж Орися. Ху, чорт, як недобре
вийшло".
Дверi тихо вiдчинилися, i в них показалася рука, поклала бiля порога
вузлик. Тимко розгорнув: бiлизна. Свiжа, чиста. В однiй бiлизнi сiв на
стiльчик. Думав, ворушив бровами, наслухав. I все ж таки прогавив, коли
вона зайшла.
Озирнувся, вона вже стояла ззаду i посмiхалась.- Давай тебе постельку
постелю, - i швидко почала розкладати постiль, потiм пiдняла з верблюжо©
вовки ковдру так, що утворилася щiлина, прошепотiла : - Йди ложись, поздно
уже.
Тимко залiз у щiлину, i Анюта вкрила його ковдрою по саму голову,
обмостила з обох бокiв, як ляльку, трiшки постояла, пограла бровами,
вiдiйшла геть.
Тимко не мiг спати, чув усе, що вона робила: виносила надвiр воду,
терла ганчiркою пiдлогу. Вона ж, гадаючи, що Тимко спить, довго дивилася
на нього вiд печi суворим, неморгаючим поглядом, потiм сiла на лавку,
згорбилась, як пастушка бiля осiннього вогнища. Губи ©© тихо тремтiли, а
обличчя було сирiтським i страждальним.
Потiм вона потягнулась, поторкала рукою себе за груди, нiби для того,
щоб переконатись, що вони бiля не©, соромливо усмiхнулася, дмухнула на
лампу i пiшла в горничку.
- Анюта...
Вона зупинилась у дверяк, рвучко обернулась i не-чутно пiдбiгла до
лiжка:
- Ну, чего еще?
Вiн узяв ©© за руку. посадив на лiжко. За вiкном було так мiсячно, що
вона здригнулася i посунулась вiд нього подалi. Рука ©© була холодна, як
мармур. Тимко пригорнув ©© гарячою чоловiчою силою i почав цiлувати i
вiдчув, що груди в не© солонi i рипучi.
- Я тебя пустила переночевать, я тебя искупала. Чего ж еще? - трохи не
плачучи, вiдводячи настирливi руки, що лiзли до не©, допитувалась вона. -
Оставь, оставь. Ведь я тоже из горячих жилушек соткана. Оставь, хохол! -
промовила вона i кинула його до стiни.
В сусiднiй кiмнатi було чути, як хропе на податях Марко i тихо клемка
австрiйський годинник, принесений ще з iмперiалiстично© вiйни, довго
свистить, шипить, прокашлю , як старий дiд, i дзвонить два рази. Друга
година. За вiкном так мiсячно, що це вiдчува ться у темнiй кiмнатi. На
Дону хтось б' ломом лiд, мабуть, вирубу ополонку для худоби.
"Аа-ак-ак... ак... ак..." - зрива ться коротко i лунко.
- Подай кисет, - хрипко наказу Тимко Анютi. Голос у нього злий.
Вона швидко маца руками по столi i, знайшовши м'якеньку торбинку,
пода Тимковi. "Пху", - кадить димом Тимко, сердито збива на пiдлогу
махорчанi iскри.
- Не сердись на меня, не надо, - просить вона i гладить Тимка по плечi.
- З то так, баловство. Разве ж могу я за то совесть продать? Тимошка мой,
- закашлялась вона, притишила голос до шепоту, - он, страдалец мой, может,
кровью обливается, а я с чужими мужьями баловать буду? Понимаю, й тебе
ласки хочется, но ведь я й так к тебе ласкова - обняла, поцеловала...
- Ти що ж, на всю нiч найнялась менi проповiдi читати?
- Й правда, - схопилася вона. - Надо к отцу иттить. Он во сне
открывается. Еще замерзнет.
Побажавши спокiйно© ночi, вийшла.
Вранцi Тимко прокинувся з кислим настро м i був сам собi огидний. Уже
хотiв уставати, як раптом почув за ширмою чиюсь тиху розмову i побачив
силуети двох людей, що сидiли близько одне бiля одного.
- Что же мне делать, добрьiй человек? - обiзвалась Анюта, плачучи.
- Смириться да ждать, авось все образуется й на хороше выйдет, - радив
хтось чужий ласкавим голосом, i трудно було розiбрати, чоловiк це говорить
чи жiнка. - А ты, ласточка моя, не печалься, не убивайся, горюшка слезой
не убьешь. Да й то сказать - еще ничего толком не известно. Нечего й
горячить, моя кро-вушка. Письмо давно от него получила?
- Давеча как получила одно, да й только, - хлипнула Анюта. - Писал, что
в казачьих частях служит, что коня под ним убило, а его навроде как пулей
оцарапало. Обожгло его пулькой, бедненького моего, ненаглядного Тимошку.
- Тазкес. А теперь, касатушка, висуши глаза. С твоей й его судьбой
гуторить будем. Сказьiваешь, он червонньгх мастей? Беленький, стало быть?
Ну что ж, кинем на беленького.
Тiнь на ширмi швидко заворушила руками, засмiялася, i смiх був лагiдний
i короткий. Тимко здивовано звiв на перенiссi брови, вiн уже десь чув цей
смiх. Так це ж Коростильов! ©хнiй трудармi ць з друго© роти. Ти бач, чим
вiн собi пiдробля ! Ось чому в нього в торбi завжди що ©сти! Ворожить,
значить? Ворожбитом прикинувся! Ну, послухаю, що ж ти брехатимеш далi!
Тiнь Коростильова знову заворушилася. Це вiн розкладав карти на столi:
- Песками горючими, лесами дремучими, огнем й водой пойдет твой
Тимошка, ненаглядная тьi моя красавица, й кровь будет по его следу, й
страсти, й вихри, й такое вьiпадает, что й рану получит или повре-ждение
какое.
Анютка схлипнула, приклала долонi до очей i так застигла.
- Й такое показнвает, что в казенном доме он будет, навроде как в
госпитале. А возле него будет ходить трефовьiй король. Видишь, рядьiшком
падает. Й будет больно уважать й любить твоего Тимошку. Так сердцем к нему
потянется, так душеньку й вьiложит ему на ладошки. Выпадает - раненый
Тимошка. Ничего. Боль у него маленькая. Так, пустяки. Может, ногу или руку
маленько задело. Ах, какой же он развеселый, да шутник, твой Тимошка.
- Уж й не говорите, добрый человек, - ще дужче розплакалась Анютка. -
Дома бнл, все песни играл. Загрущу, бьiвало, а он меня туточка сразу й
развеселит, - вже зовсiм розревлася Анютка.
- А по тебе он тоскует дюже.
- Не забьiл, значит, тоскует. Ох, мой родненький, чадунюшка. Человек
добрый, молви словечко, как он по мне сохнет?
- А так, что даже й ночами не спит, - зараз же вийшов iз тяжкого
становища Коростильов. - Все об доме, о твоей любви в помыслах. А зто что
же? Ах ты, птичкино гнездышко. Две какие-то дамы.
Жiноча тiнь на ширмi стрепенулася.
- Да ты не пугайся, красавица. Дамы-то пожилые, вроде как милосердные
санитары. Накось, погляди. Э, э, да ты й вовсе счастлива, птичкино
гнездышко. Выпадает-то ему дорога к дому.
- Ой, добрiли человек, ой, что ты, - схопилася Анютка, i голос ©©
затремтiв вiд щастя, i за ширмою зробилося свiтлiше.
- Й возвернется он к тебе живой, здоровий, при наградах придет й
большую любовь тебе принесет. А еще выпадает вам счастье большое,
семейное, - iнтимно понизив голос ворожбит. - Радость вам будет. Много
радости. Вроде на то показьiвает, как бы ребеночек был, что ли.
Предвидится? Ась?
Анютина тiнь кивнула головою.
- Ну, вот видишь. Меня не обманешь, я как в воду гляжу.
- Уж истинно, как по книге чита те, - весело щебетнула Анютка i
заметушилась по хатi. - Чем же вас отблагодарить, какое добро сделать? Да
садитесь же. Я вас так не отпущу. Нет, нет. Ох ты ж, боже мой, чего же
придумать? Да сидите, чего же вы встали?
- Служба. На работу нада иттить.
- Так я вам сальца, мучички. А табачку угодно ль? Папаня наш не курит,
а в Тимоши сть на чердачке целый мешочек. Сам наделал. А то, может, у нас
на квартире останетесь, у нас уже сть два постояльца, а вм третий. Все
веселей. А комнаты у нас просторнь©е, не стемните.
- Вот ато, пожалуй, лучше всего. Мне где-нибудь уголочек, й я доволен.
- Так проходите в горницу, проходите. Анютна повела ще одного
постояльця у свiтлицю, i крiзь дверi, якi вона забула зачинити, долинув
хрипкий зi сну Маркiв голос:
- Що? Хто вам сказав, що в нашiй артiлi тракторiв не було? - закричав
вiн на всю хату, розмовляючи iз трохи глухеньким господарем. - То, може, у
вас не було, а в нас...
Дверi зачинилися, голоси затихли.
- А тi про сво рiжуться, - засмiявся Тимко i зiскочив з лiжка. - От i
розбери. Однi плачуть, другi скачуть.
Вiн був виспаний, здоровий i сильний, тiло переливалося мускулами. У
вiкно билися синицi, i зимовий ранок виблискував на снiгах. Нiч! То була
казка, бiля нього сидiла жiнка, доброту яко© не можна вимiряти словами.
Тепер настав день - i йому треба йти до злодюг, шахра©в, нiкчем, терпiти
©хнi кпини i неподобства, кидати все найкраще i ставати поряд з хамством i
злом.
Бiля лiжка на стiльцi висiла випрана, випрасувана гiмнастьорка, ще
його, домашня, яку вiн узяв з Троя-нiвки, синi козацькi з лампасами
шаровари, бiлi вовнянi шкарпетки. Тут же стояли старенькi, добре пiдшитi
валянки i лежала руда заяча шапка, що пахла горищем.
"Анютка не спала всю нiч. I все це робила для мене. А я? Хто я? Хто я
©й такий?" Похмурнiв, одяг-ся i пiшов у свiтлицю.
Пiсля снiданку хлопцi пiшли на роботу. Ранок був ясний i морозний,
сахарний снiг рипiв пiд ногами, на чорних тинах то тут, то там вимерзала
цупка, як панцир, бiлизна в снiгових iскрах; не в одному дворi цi © ночi
прали жiнки. Топилося майже у всiх хатах, i бузкова тiнь вiд димiв слалася
снiгами.
"Вжи-вжи, вжи-вжи", - скрипiло пiд людськими кроками, i пара валувала з
ротiв, як з паровозних труб.
З кожного двора виходив маленький гурт з кирками, сокирами, ломами,
лопатами i прямував униз до Дону. Марко теревенив i розпатякував цiлу
дорогу. А що йому теперечка? Пiд свитиною ватяна кацавейка, чоботи
добрячими .ганчiрками пообмотуванi. Втеплився, хоч на всю зиму.
- На©вся, аж ноги гнуться. Не знаю, як i лопату держатиму, -
вижмурювався вiн на снiги.
А Тимком нiяк не мiг намилуватися. Дуже дивувало Марка, що той
красу ться у козацьких шароварах, ще й з лампасами:
- Хоч у персицьку армiю пиши.
- Чого саме в персицьку?
- Ну, а в яку ж iще? - визвiрився вiн на Тим-ка. - У бiлогвард йську?
Так ©© ж нема , розбили. А з червоними лампасами тебе в Червону Армiю
нiхто не прийме. Ти ж, брате, контрреволюцiю вбрав на себе, це я тобi як
друговi говорю. I попадешся ти властям на око - обiрвуть вони тобi отi
штани до очкура, в одних пiдштаниках красуватися будеш. Попроси в мене
ножика, я вже тобi, як друговi, позичу, та хутенько поспорюй ©х до лихо©
мами.
- Ах тьi ж, птичкино гнездьiшко, - тоненько смiявся Коростильов,
виблискуючи жовтими крагами.
Тимко мовчки порипував валянками по снiгу. Заяча шапка його вкрилася
iне м, лице рум'янилося. Вiн був зайнятий сво©ми думками i навiть не чув,
про що баляндрасить Марко.
Вийшли на Дон. По всьому березi стояли люди i довбали мерзлу землю.
Тимко зайняв свою дiлянку поряд з Коростильовим та Марком i також почав
довбати. Кайло вкрилося туманом, i холодну дерев'яну ручку було чути
навiть крiзь рукавицi. Земля була мерзла i тверда, як бетон. Вiдбитi
грудочки вiдлiтали з фуркотом, як уламки гранати. Тимко довбав довго, щоб
зiгрiтися, але руки його клякли, i вiн час вiд часу хукав на них, щоб
напо©ти теплом. По всiй лiнi© бухали кирки, кайла, ломи i ворушилися люди
- чорнi, незграбнi, з довгими тiнями на снiгу. Подекуди вже палили вогнища
з сухого бур'яну, бiля них грiлися трудармiйцi.
- А что, й нам можно огонечек? - сказав Коростильов i, кинувши кайло,
пiшов збирати сухий бур'ян, прихопивши iз собою Марка.
Тимко гатив кайлом з годину i вирубав дiрочку, яку можна було закрити
шапкою. Хлопцiв довго не було, i вiн, розiгнувши спину та приклавши до
очей руку, жмурячись вiд яскравого, слiпучого блиску, довго шукав ©х
поглядом. Нарештi побачив унизу двi маленькi постатi, що дерлися
косогором, з оберемками бур'яну. Тимко дивився на них згори, i Коростильов
здавався зовсiм дрiбнюсiньким i якимось плескуватим. Iз червоних кущiв
красноталю ви©хав Хлястик на конi, махнув рукою i щось закричав. Зараз же
до нього побiгли трудармiйцi i обступили.
"Що це вони там? Напевно, зведення з фронту".
Тимко кинув кайло i, швидко ступаючи, майже бiгцем подався до гурту.
Але тiльки вiн пiдбiг з гони, як натовп розвалився, люди розiйшлися по
роботах.
"Мабуть, нiчого особливого", - подумав вiн, i щось боляче, тупо
кусонуло його за серце. Вiн повернув назад, взяв кайло i зачав довбати.
Коростильов i Марко теж вiддiлилися вiд людського гурту i подерлися
косогором. Вони не вгадали, де ©хн мiсце, i пiшли не туди. Тимко свиснув
i помахав ©м шапкою. Марко пiшов першим, Коростильов грiбся за ним. Коли
вони пiдiйшли ближче, Тимко помiтив на обличчi Коростильова тиху радiсть,
нiби вiн тiльки-но зустрiвся Iз добрим приятелем, якого давно не бачив.
Поклавши оберемок бур'яну на снiг, вiн зняв iз качанкувато© голови шапку,
дбайливо струсив ©© од бур'яну i колючок, усмiхнувся аж до вух, оголивши
червонi ясна:
- Наши немца от Москвьi поперли...
- Невже?! - задихнувся Тимко.
- Хошь й у Марка спроси. Только что Хлястик из газетьi вичитьiвал.
Тимко глибше насунув шапку на голову, схопив Коростильова, як дитину,
на руки i почав кружляти його навколо себе, аж у того вiтер свистiв у
вухах.
- Ды пусти. Ды задушить, домовой, - тоненько повискував Коростильов,
дригаючи личаками, на якi налип снiг.
- Розкладай вогонь, --весело потер руками Тимко. Очi в нього сяяли,
голос ламався, як крихкий лiд на морозi, рухи стали поривчастими i
безладними. - Ну! - пiдморгнув вiн Коростильову.
- Теперь они пошли драпать. Теперь не задержатся. А тут i морозец
прихватьiвает. Ась? - змовницьки, весело пiдморгнув Коростильов.
Марко бив кайлом сухi пеньки i кидав ©х на вогнище :
- Мо, воно, як на таке повернуло, то скоро й вiйнi кiнець? Тодi до
чортинячо© матерi кирку в кущi, а самому на Троянiвку...
- Не поспiшай. Ще й тобi з носа червону юшечку видавлять, - ошкiрився
Тимко. - Ти дума ш, так i вiдсидишся огут з кайлом у руках?
Вогнище потрiскувало сухим бур'яном i пашiло жаром. Тимко, Марко i
Коростильов обсiли його, жадiбно простягли закоцюблi руки. Раптом через
вогнище на снiг лягла саженна тiнь. Всi обернулись i побачили грека
Цiвадiса, обмотаного рядном, вiд нього смердiло брудом i часником. Мовчки
вiн присiв до вогнища, i зараз же iз-за його спини вилупилися Тоська й
Госька. Повсiдалнся обабiч Цiвадiса, покiрнi, як щенята. Цiва-дiс не брав
кайла до рук, тинявся вiд одного вогнища до другого, вiдбирав у кого якi
були продукти i з того жив. ©в страшенно багато, i якби його, прив'язати
до ясел, у яких лежав баран, то за якийсь час там залишилися б роги та
ратицi. Вiчнi мандри побiля чужих вогнищ нiколи не припинялися, i це було
видно на ньому: ззаду рудим шматтям висiло рядно, його тiльки-но кинув
жувати вогненний дракон. Чорна, збита, як баранячий курдюк, борода вся в
рудих лишаях; вiд не© тхне смалятиною; очi червонi, сльозяться.
- Погнали супостатов, поперли, - потираючи довгi кiстлявi руки,
тоненьким голоском обiзвався Коростильов, i маленькi очi радiсно
заблищали, а личко сляло, як у гостях або на iменинах. - Присаживайтесь к
огоньку, люди добрьiе, - прохав вiн Цiвадiса. -Вишь, как разгорелось,
впору греться.
Цiвадiс мовчки блиснув на нього червоними очима. Коростильов зiщулився
i замовк.
- Госька, карти.
Госька схопився як пiдстрелений, кинув а рукава на снiг пом'яту колоду
карт, на яких уже не можна було пiзнати фiгур.
- Гра мо на оцю гниду, - показав грек на Коростильова, - десять
хрупанцiв за кожний виграш. Бити буду я.
Мовчки здали карти. Коростильов жалiсно посмiхався, погладжував руками
сво© цупкi краги. З личакiв його валила пара, обличчя було розгубленим i
жалiсним. Грек виграв, згрiб Коростильова за карк, крутнув до себе.
Лагiднi очi горбаня пойнялися жахом, шапка злетiла з голови i впала в
огонь. Тимко пiдскочив до грека ззаду, палицею, якою мiшав огонь, стьобнув
по ши©. Той заревiв вiд болю. Голову йому скрутило набiк. З волосяно©
пащеки вiйнуло на Тимка iзогнем i смертю. Тимко чесонув його ще раз.
Цiвадiс сiв, тяжко, по-вовчому завивши.
- Що ж ти б' шся - падло© - причитував вiн, згрiбаючи i розгрiбаючи
брудними пальцями снiг.
Тимко схопив кайло i подався униз, де леденiв Дон. За ним побiгли Марко
i Коростильов.
" I серед таких людей, серед таких злодюг мене кинула доля? За що? За
якi грiхи? - гаряче думав Тимко, тюпаючи мерзлим Доном у розстебнутому
кожушку з кайлом у руцi. - Там хлопцi пруть нiмця, ллють кров, а ця
худобина гра в очко? Та як же це так? Як ж © так?" Вiн присiв бiля куща
красноталю, скрутив цигарку, жадЖно затягнувся димом. На пруттi гойдався
снiгурок, наче китайський лiхтарик, сипав снiгом Тимковi на шапку. Дон,
облизаний вiтрами, синiв льодом. Тимко встав i, розмахнувшись, шпурнув
кирку. Вона металево бренькнула i, цьворохкаючи та пiдплигуючи по льоду,
поскакала мало не до середини Дону.
- Що ти надумав? - запитали Марко i Коростильов, перелякано
вiдхекуючись.
Тимко глибше насунув на голову заячу шапку, випустив з-пiд чорних
вусикiв усмiшку i швидко закрокував до хутора. На квартирi зiбрав немудрi
пожитки, вийшов з хати. Анютка наздогнала його в сiнях, переполошено
глянула в вiчi:
- Куда ж ты?
Тимко весело труснув головою.
- За Дон. На фронт, Анютко.
- Отпустили вас, что ли?
- Сам тiкаю.
Вона приклала фартух до губiв:
- Может, где Тимошку встретишь, так передай, что папаня болеют, а я...
Вона зовсiм закрила фартухом обличчя i заплакала. Тимко поцiлував ©© в
лоб i вийшов на ганок.
- Погоди чуток.
Анютка вилетiла iз сiней, перебiгла через двiр, простоволоса, у одних
чириках, зникла у сусiдньому дворi. За хвилину прибiгла, вся тремтяча, iз
заплаканими очима:
- Наш сосед в станицу едет, подвезет.
Тимко вклонився ©й у пояс, тихо стис ©© гарячi руки. Порипуючи снiгом,
збiг з ганку. Слiдом за ним рипотiли Марко i Коростильов.
Цi © ж ночi на станцi© Богучар вони прилаштувалися до вiйськового
ешелону i по©хали на фронт.
Дивiзiя, в якiй служив Тимко з Марком, була сформована з сибiрякiв та
уральцiв, людей поважних, мовчакуватих i надзвичайно стiйких у бойових
обставинах. Дивiзiя була вiдкликана з резерву i направлена на
Швнiчно-Захiдний фронт. В серединi сiчня вона досягла прифронтово© смуги i
стала розвантажуватися на станцi© Горовастиця. ©й було наказано рухатися
далi пiшим порядком, i вийти на рубiж Пено - Андреанополь - Торопець, i
там зосередитись.
Переборюючи снiговi замети" тридцятиградусний мороз i бездорiжжя,
тягнучи за собою бойову технiку, бо припаси i харчi, дивiзiя рухалась
вельми повiльно i проходила ?а день не бiльше десяти-дванадцяти
кiлометрiв, роблячи частi зупинки для того, щоб обiгрiти бiйцiв, якi