Страница:
головi шапурину, сказав через силу:
- Добрий ти дуже. На тво му мiсцi суворiшим треба бути.
- Гнат суворий, а ви про нього що говорiли?
- Що не говоримо, а бо©мося.
- Хiба людей боятися треба, ©х треба доважати.
- Воно ж i повага вiд того, що бо©шся, --закiнчив розмову Бовдюг i
пiшов до сiвалки.
В другiй половинi дня вiтер стих. Iз-за обрива стали накочуватися
хмари, що громадилися все бiльше, з бiлих робилися попелястими; потiм
становими; нарештi завирували, закипiли i тягли вперед, пiдминаючи пiд
себе небо, опускают все нижче i нижче, так, що на землi ставало все важче
i важче дихати людям. Птахи, вириваючись у присмерки степу, не могли
залiтати дуже Далаеко i високо, бо крила ©х робилися зволоженими, i вони
опускалися зовсiм низько, майже до само© землi. Вiд бузиново© хмари степом
рухалася широка чорна тiнь, яка вже покрила степовi могили i довжанськi
лiси, i ©х уже зовсiм не було видно. Вона повiльно наближалася i до
сiвачiв, дихаючи на них свiжiстю близького дощу i фарбуючи все в чорну
зловiсну фарбу. Потiм хмари застигли, перестали рухатися, i сторожке
мовчання оволодiло небом i землею, i так продовжувалося хвилину-двi, потiм
кiлька важких i лапатих дощових капель упали на круп коня, з ляскотом
розбилися на ньому i покотилися вниз по сухiй шерстi, i раптом вони
заскакали скрiзь - по людях, по конях, по рiллi; прострочили раз, вдруге,
згортаючи в груддя пилок, i линув дощ, рясний, веселий, благодатний,
покотився туманом по степу, заграла, зарокотала, захлюпала по ярах вода, i
цей веселий шум освiжив i обновив степ i людей i викликав у них дитячий
радiсний настрiй.
- Дощик. Та, далебi, й гарненький, - радiв Хома, сяючи очима, i навiть
не покривав себе шматочком брезенту. Краплi дощу дрiботiли йому по
картузику, потрапляючи iнодi й за шию, вiд чого Хома рознiжено повискував
i, смiючись, приказував: - А щоб тебе дощик намочив!
Охрiм сидiв, скулений, накритий мiшком, i нагадував монаха, якого
витурили з монастиря за п'янку, - таке було в нього страдницьке обличчя i
понурi очi. Йому теж було весело, але свою веселiсть вiн проявляв тим, що
корчив смiшнi мiни.
Бовдюг дивився на заслону дощу чисто з господарсько© сторони i теж
радiв, що пiсля цi © зливи добре пiдуть рости посiви; Сергiй жирував iз
Гараськом та виштовхував його з-пiд гарби на дощовицю. Гараськовi тiльки
того й треба було. Вiн вискочив на дощ, i, кумедно присiвши, поляпав себе
руками по стегнах, i, зробивши дурнувате обличчя, закричав: "Ку-ку-рi-ку!"
- На дощ, чи що? - засмiялися з-пiд воза. В цей час в туманi водяних
полотен майнуло щось на конi, i Джмелик, весь мокрий до нитки, шмигнув пiд
воза. Сорочка його збрижилась на животi, волосся мокрими пасмами спадало
на лоба.
- Мабуть, вiд само© Трояйiвки тебе прало?
- На Гострому горбi застав мене дощ.
- Чого не сховався та не перечекав?
- Де? У ховраховiй норi? - засмiявся Джмелик i трусонув мокрим чубом.
- Сiвалку справив?
- Привiз он сошники.
Дощ лив як iз вiдра, небо закаламутилося i зробилося глиняного кольору;
раптом бiле слiпуче свiтло рiзонуло по очах людей i почувся сухий трiск;
люди пiд мажарою затихли, конi стояли, пiднявши вгору морди, прищуливши
вуха, i враз загоготiло по всiх небесах, покотило камiння, загримiло,
вiддаляючись i затихаючи.
- Раз косарики забули поприбирати коси пiд час грози та й повстромляли
©х кiссячками в землю...
- Та й що ж iз ними сталося? - насмiшкувато запитав Сергiй, дивлячись
на Хому.
- А те, - вiдповiв Хома, уважно прислухавшись, чи не гуркоче грiм, i
опасливо вiдсуваючись вiд металево© шини, якою було обкуто колесо, - а те,
що спалило ©х на вугiллячко. I на свiжий вiтерець носили, i в земельку
закопували - нiчого не пособило.
- А в Пасядах одна жiнка труби не закрила, - втрутився й собi Охрiм,
висуваючи обличчя з мiшка, - так воно як улетiло - горшки поперекидало,
заслiнкою шпурнуло аж до дверей, а тодi вискочило у вiкно, а бiля вiкна
якраз бочка з водою стояла, в тiй бочцi викупалося, а тодi - шар-рах у
берестокi - i до пенька спалило. Я знаю, де той i дядько живе. У нього на
вербi чорногуз гнiздо намостив.
- Бреше й не скривиться, - засмiявся Сергiй.
- А ти заплiши губу та слухай, - сердито обiзвався Джмелик, поглибше
забираючись пiд гарбу, бо дощ хльоскав його по колiнах i по руках.
- А то ще така бувальщина, - продовжував Охрiм пiд тихий шум дощу. -
Постро©ла одна жiнка хату, хрести на сволоках повипалювала, а жити - не
вживе. Цiлу нiч на горищi щось гурчить, як ото на прядцi пряде або на
бубнi бубонить. Вона i до знахарiв, i до шептух - не допомагав. Це,
кажуть, у тебе прокляте мiсце, треба перенести хату на другу садибу. От
одного разу проситься до не© щiткар ночувати, отой, значить, чоловiк, що
гребiнцi та серги на свинячу щетину мiня . Лiг вiн спати - тут зробилося
чудо: на горищi нi загуркотить, нi шелесне, тихо, як у погребi...
- А вони разом спали чи окремо? - поцiкавився Латочка.
- Пiди ©х поспитай, - розсердився Охрiм за те, що його перебивають. -
От вранцi вдова й каже: "Що менi, чоловiче добрий, робити, така i така в
мене нечисть завелася на горищi, спати не да , жити заважа , змучила мене,
заморочила, хоч iз хати тiкай". Подумав щiткар, подумав та й каже:
"Потрапило десь у вашу хату громове дерево..."
- Яке це "громове"? - запитав Сергiй.
- Ну, значить, грiм у нього вдарив, - пояснив Охрiм. - "Так-от, - каже
щiткар, - треба тев дерево знайти i викинути, а якщо викинути не вдасться,
то прочитати бiля нього молитву i написати на ньому крейдою хрест". - "Як
же те дерево вiдшукати?" - пита жiнка. Щiткар вiдповiда : "Треба, -
говорить, - залiзти опiвночi на горище i, як тiльки проспiвають першi
пiвнi, прикласти вухо до деревини. Котра загуде, то й громова". - "А чого
ж, - пита ться жiнка, - прокляте дерево цi © ночi анi звуком не
обiзвалося?" - "А того, - вiдповiда щiткар, - що сила хоч i громова, а
чоловiчого духу бо©ться. I коли буде в хатi чоловiк - мовчатиме громове
дерево". - "Де ж я того чоловiчого духу дiстану? - журиться вдова. -
Вдiвець не трапля ться, а жонатого приманювати бог не велить. А вже коли б
був у мо©й хатi мужчина, як дитину, його б доглядала, на подушки спати
клала, в чорнi вуса цiлувала". Подумав щiткар, подумав та й каже: "Ех ви,
щiтки, гребiнцi, мабуть, вам прийшли кiнцi. Десять рокiв вас тягав,
щастя-доленьки не мав". Жбурнув свiй ящик пiд лаву та й пристав у прийми
до вдови. З того часу затихло громове дерево i бiльше нiхто нiколи про
нього не чув.
- Де б його собi таке громове дерево знайти? - нетерпляче засовався пiд
гарбою Джмелик.
- Кажуть, на хуторах такi дiвчата, що самi до хлопцiв лiзуть, -
гигикнув Гарасько.
- Хоч би старших людей посоромилися, - сердито заворушив вусами Бовдюг.
- Безсовiснi.
Дощ перестав; хмари розiйшлися; захiдна брама неба розчинилася, з не©
ринуло стiльки свiтла, що боляче стало очам, небо зробилося свiжим i
чистим, нiби його вимили милом i прополоскали водою; на конях блищала
шерсть i парувала на сонцi; люди весело розмовляли мiж собою, i обличчя
©хнi були веселi i добродушнi. "Як же й хороше навколо!" - здавалося,
говорили очi кожного.
Оксен також мружився вiд слiпучого сонця i розминав затерплi вiд
довгого сидiння ноги.
- Що ж, хлопцi, сiяти вже сьогоднi не будемо, запрягайте - i на
Троянiвку.
Цю звiстку прийняли, як i належало, - весело. Особливо молодь, яка так
i кинулася збиратись. Хто запрягав коней, хто скидав на гарбу пустi мiшки,
один Охрiм сновигав, понурий i сердитий, розшукуючи барок, який хлопцi
навмисне десь заховали. Сергiй накричав на них, вони повернули барок, а
натомiсть вкрали черезсiдельник. Жарти слiдували один за одним, все
смiшнiшi та дотепнiшi, всi смiялися, тiльки Охрiм свiтив очима i
презирливо копилив губи.
Нарештi'всi зiбралися i рушили. Молодь верхи на конях, старики на
гарбi. Пiсля дощу зробилося свiжо, в калюжах вiдсвiчувалося захiдне небо;
iнодi гарба потрапляла колесами в глибоку калабаню, розбовтувала малинову
воду в темно-буру.
Оксен, позираючи на молодь, що ©хала iз смiхом та витiвками, пригадував
i сво© парубоцькi роки, коли вiн також був отакий шаливiр та веселун, i
йому робилося сумно на душi за тими роками, що вже пройшли i нiколи не
вернуться, i що вiн уже давно забув той день, коли весело, вiд усього
серця смiявся. "Невже я такий старий? - запитував вiн сам себе. - Цi. Це
просто вiд роботи. Робота постарила мене". I йому пригадалася сьогоднiшня
зустрiч iз Джмеликом, i вiн вирiшив поговорити з ним. Джмелик ©хав поряд
iз Га-раськом, щось розповiдав, не дуже скромне, про сво залицяння до
залужанських дiвчат. Гарасько гиготiв на всi груди, аж падав на гриву
коня. Джмелик сидiв на конi недбало i дещо мальовано, закинувши назад
голову. Правою рукою тримав повiддя, лiвою впирався в бiк, губи його
посмiхалися, очi шибеницьки .поблискували.
- Северин, - покликав його Оксен, пiд'©хавши. Джмелик притримав коня i
озирнувся, веселе обличчя його зробилося дражливим.
- Ну, чого? - запитав вiн грубо.
- Запитати тебе хочу: навiщо ти бунту ш чесних колгоспникiв?
- Сергiй накапав?
- Не тво дiло. А ти запам'ятай одне: в'юни якi спритнi, а й тих у
пiдрешiтку ловлять.
- Не лякай, я не з плаксунiв.
- Я не лякаю, а шкодую, що не розкендюшив у тридцять другому роцi увесь
ваш джмелячий рiд. Тепер би легше було.
- А чого жалiти? - здивувався Джмелик. Вiн шкiрився, але обличчя його i
особливо очi вiяли холодом. - Воно й зараз ще не пiзно. Тiльки дзенькни в
район по телефону...
- Нам не горить. Встигнемо.
- А як не вдасться?
- Це ти про що? - рвучко обернувся Оксен, лютiючи очима, i навiть
припинив свого стригунця.
Джмелик весело, але разом з тим i якось жадiбно затрiпотiв нiздрями.
- Щось ти дуже боязким зробився, предсiдатель, - уже голосно зареготав
вiн i, вдаривши каблуками коня, пустився вскач за пiдводами, що вже
з'©жджали на Бе ву гору.
У сiм'© Вихорiв повелося так, що Йонька вважав себе за хазя©на двору i
був переконаний, що якби не вiн, то господарство б захирiло, хлiв
завалився, а корова здохла б, а насправдi ж всьому давала лад Уляна, i
тiльки дякуючи ©й проквiтало домашн господарство. Йонька був якийсь
невдаха, i все йому не в руки потрапляло, а ковзало помiж пальцями.
Примiром, Йонька, поцмокуючи люлькою, говорив, що вигiднiше продати овець
i купити кiз або що треба продати корову i прикупити овечок, Уляна того не
заперечувала, хоч знала, що нi того, нi другого робити не можна, бо в
господарствi i масла, i молока, i овечого лою потрiбно: зимою Гавриловим
дiтям тiльки й ря-тунок вiд простуди, що парене молоко з ло м. Та й те
сказати - зарiжеш вiвцю, м'ясо на поставку, а шерстi трохи здаси, а то
таки трохи й вигада ш дiтям на рукавички, а може, i на сiрячину назбира ш.
Йонька говорив, що треба зробити курник iз глини, Уляна не заперечувала,
хоч робила сво , тобто й пальцем не ворушила для того, щоб будувати той
курник, бо знала, що в тому нема необхiдностi: клуня он пуста, держи
курей хоч тисячу. Йонька бачив, що в господарствi нiчого не робиться так,
як вiн велить, гримав дверима, сердився i навiть сiкався до Уляни з
кулаками, а вона ходила тиха i присмирнiла, як черниця пiсля молебня,
потурала господаревi у всьому, знаючи, що буря перегуде i буде не так, як
вiн хотiв, а так, як вона хотiла, i що Йоньто© про все забуде i через
кiлька днiв уже буде з нею сперечатися, що це вiн говорив, щоб кури
зимували в клунi, а не вона.
Цього ранку Йонька встав удосвiта, коли шибки на вiкнах були iще чорнi
i по Троянiвцi в синiй iмлi хрипко горланили пiвнi. Нацупив на себе сто
раз латаний кожух i, не сказавши нiкому слова, вийшов надвiр. Тiльки Уляна
розтопила в печi, влетiв у хату, немов iв пожежi:
- Буди Гаврила i Тимка. Бики у дворi ждуть. - Куди ж це? -
заклопоталася стара. - Я ще й снiдати не зварила.
- Еге, будемо тебе ждати, доки ти тут намо-ня шся. Ну, йди, чого
витрiщилась?
Уляна, зiтхнувши, накинула на плечi теплу хустку, почовгала з хати.
Через кiлька часу кремезний Гаврило покульгував бiля гарби, здивоваяо
аиизував плечима.
- Що це вiн задумав? - питав вiн у сердитого зi сну Тимка, що
прикручував вiрьовку до розорин.
- А чорт його зна ! Хiба в нього допита шся? Прийшов Яонька -
мовчазний, заклопотаний, взяв волiв за налигач, потяг iз двору.
Через сонне село пройшли майже галопом. Йонька безнастанно стьобав
бикiв батогом, i маленька постать його метлялася, як прив'язаний до
налигача рептупюк iз сiном. Коли ви©жджали на Бе ву гору i бики ступали
повiльнiше, вiл заметушився, як циган у чужiй конюшнi.
- Пiдсобляйте. Чого плента тесь, мов соннi.
- А що пiдсобляти? Пусту гарбу тягти?
- Хоч би й так. Волики он як хекають.
- То ви вас запряжiть, - порадив Тимко.
- Ет, що з тобою, дураком, балакать!
Вихопилися на гору, вiд бика потягло свiжими кi-зячками. Ярмо рипiло i
подзенькувало занозами, Йонька, ученившись за налигач, усе погейкував та
цьвохкав батогом. В хутiр Ковбики при©хали затемна. Йонька зайшов у чи сь
подвiр'я на самому краю хутора, побудив собак, вони скажено рвалися iз.
ланцюгiв, готовi змегелити Ионьку разом iз кожушиною. Рийку-ли дверi. В
темрявi зачорнiла людська постать, притишеним голосом втихомирила собак.
Вонька про щось ио-шептався iз незнайомцем i швидко повернувся назад.
- Держи за мною.
Гаврило слухняно повiв за ним бикiв.
В полi стояла тиша, з улоговин тягло нiчною росяною мрякою, гарба
зачiпалася за кущi, i Тимка оббризкувало холодним свiжим дощиком, так ию
навiть на губах осiдав прiсний смак роеи. Було так темно^ що Тимко не
бачив нi дороги, нi гарби, i коли кущами зiрвало з нього картуз, то вiн
довго лазив рачки i не мiг намацати його на землi. Тодi вiн присвiтив
сiрником i побачив свiй картуз, що лежав бiля самих нiг.
- Що ти там свiтиш, в очах би тобi свiтило! - вилаявся Яонька.
Тимко зараз же погасив сiрника, i густа темржва знову заступила очi.
Вони про©хали якимось яром, видерлися на горб i зупинилися перед чорного
купою- - то було дерево, складене в штабелi.
- Грузiть!
Добру годину рвали на собi жили, пересаджуючи через ручицi важкi
колоди. Коли навантажили, Йонька перехрестився i сказав та мниче:
- Стояки будуть на хлiв. Ну, паняйте. Старий сiв на пiдводу лише тодi,
коли про©хали добрий шматочок степу. Набив люльку тютюном i зробився
нiжним та розчуленим.
- Отак, дiтки, треба на свiтi жити. Трапився добрий чоловiк - от i
будемо з хлiвчиком. Не жени бичкiв, Тимку, бiдна худоба зовсiм охляла. -
Йонька зашурхотiв долонями по мокрiй корi. - Дубина. Вiк стоятиме.
У широкiй улоговинi ©х пiдстерегло сонце, занози заблищали, шерсть на
биках запарувала, ратицi залишали на мокрiй землi чiткий слiд, вiд бичачих
морд вiяло теплом. Йонька блаженно розстебнув кожух, показав люлькою за
синiючi горби:
- Уже й Троянiвка недалеко. Вiд цих слiв нiхто в танець не пiшов, бо
всi знали, що дерево крадене i ще невiдомо, чим ця подорож закiнчиться.
Гаврило лiниво шкутильгав, спираючись на ясенову ковезку та пощипуючи
вуса, схожi на припеченi сонцем кукурудзянi чубики. Тимко щулився вiд
вранiшньо© прохолоди i, щоб зiгрiтися, збивав батогом святу землицю.
Улоговина дедалi звужувалася, i нарештi вони в'©хали в глибокий яр iз
крутими високими стiнами. Тут було холоднiше i вологiше, сонце не
досягало, iз глиняних нiр цiлими зграями вилiтали пiчкури, ширяли у бикiв
попiд животами i зникали у свiжому прозорому ранковому повiтрi. Раптом
попереду почулося кiнське iржання. Йонька завмер iз люлькою в зубах, дав
знак зупинитися. Все виразнiше чувся тупiт копит, потiм зовсiм близько
брязнула вуздечка, i з яруги ви©хав широкоплечий вершник з похмурим,
дикуватим обличчям i чорною смолистою бородою.
- Що за лiс везете? - запитав вiн, спинивши коня. - В колгосп, чи що?
- Нi, добрий чоловiче, собi на хлiвчик, - бовкнув Йонька.
- Та-ак. - Вершник обмiряв очима колоди, нахилившись iз коня, поцокав
по них вербовим прутиком. - Завертай назад.
Йонька хижо наставив угору борiдку:
- А ти хто такий, що команду ш?
Вершник, не вiдповiдаючи, злiз з коня, дужою рукою легко вiдсторонив
Тимка вiд бикiв i розвернув пiдводу назад. Його вчинок був такий
несподiваний i наглий, що всi були приголомшенi i не могли сказати й
слова. I тiльки тодi, коли вершник знову сiв на коня i по©хав попереду,
Йонька з дивною для його лiт шустрiстю кинувся вслiд за ним.
- Управитель який вилигався! - закричав вiн, забiгаючи наперед i
намагаючись завернути бикiв. - У мене син при двох кубиках у Червонiй
Армi© служить, то маю я право чи не маю?
Гаврило смикав батька за рукав, щоб затих, а вiн на те не зважав, люто
бубнявiв очима i лiз на бiйку. Шапка, перекручена задом наперед, була аж
на потилицi, як у спiйманого на базарi баришника.
Здоровань не звертав нiякiсiнько© уваги на крики та сварку старого,
©хав собi, опустивши голову i нiби придрiмуючи; широка спина його,
обтягнута потрiсканою шкiрянкою, рiвномiрно похитувалася на сiдлi.
В хутiр Ковбики при©хали в траурному мовчаннi, один Тимко весело
пiдморгував хутiрським дiвчатам, що, розпаленi цiкавiстю, п'ялися на тини,
та чарував ©х сво©ми бiсячими очима. Хутiр про©хали б без пригод, якби не
дiд у сiрячинi, що пас на вигонi кiз. Побачивши процесiю, вiн пiдтягнув
штани, журливо закивав головою:
- Умiв, значця, вкрасти, та не вмiв заховати.
- А ти чого гавка ш, бубурiшок овечий? - люто накинувся на нього Йонька
i залопотiв кожушиною. - Хочеш, щоб я тобi наклав на старiсть?
Гаврило i Тимко насилу вiдтягли осатанiлого батька.
Здоровань лiсничий заставив скидати стояки на те саме мiсце, звiдки
вони були взятi, склав акта i по©хав геть, не сказавши нi слова.
Йонька плювався всю дорогу, бив себе батогом по спинi, потiм, щоб
полегшити сво горе, всю вину звалив на хлопцiв:
- Через вас, белебнiв, у халепу вскочив. Казав - ©дьте степом, так вам
у долину захотiлося! Мекнули мо© стояки.
Як при©хали додому - старий мов сказився: ускочив у клуню, викинув
звiдти двi лопати.
- Копайте менi яму, проклятi ледацюги. Тимко обмiряв очима сухеньку
постать старого, розкреслив вiстрям лопати прямокутник приблизно для його
росту.
- Що ти мiтиш? Що ти мiтиш, щоб тобi руки посудомило! На стояки яму.
- А я думав, на вас.
Старий тiльки махнув рукою, побiг iз двору. Тимко вiдiгнав у артiль
бикiв, а пiсля снiданку вийшов з Гаврилом копати ямки.
- Давай вири мо йому одну, пiд нужник. Старий посидить над нею з
пряжкою в зубах i вгаму ться, - порадив Тимко, але Гавриловi було не до
жартiв.
- Через його дурацькi витребеньки на роботу не пiшов i дома нiчого не
зроблю.
Надвiр вийшла мати з торбинкою насiння в руках, старi калошi ляпали ©©
по п'ятах.
- Город не саджений, корова не нагодована, а вiн хлiв буду . Здурiв.
Зовсiм здурiв на старiсть.
Вонька, мiж тим, чвалом бiг до сiльради, його так i тiпало, так i
шматувало, щоб поскаржитися владi, як з ним не по-чесному сьогоднi вчинили
i яка несправедливiсть його спiткала. Але i в сiльрадi його чекало
розчарування - на дверях висiла табличка з написом: "Прийома н т. Нахожусь
по служебних дiлах".
Йонька понюхав табличку i вискочив назад. Кузьма, який по сво му звичаю
дрiмав пiд конюшнею, на запитання Йоньки, де голова сiльради, почухав
перенiсся i вiдповiв, що "нема ть, по©хав на совiщання". Йонька потоптався
бiля Кузьми, пошкварчав люлькою i, крутнувшись на мiсцi, гайнув
полтавським шляхом прямо в Зiнькiв - скаржитися в райвиконком. На Бе вiй
горi його наздогнав Прокiп Тетеря, що ©хав дрожками в район, i милостиво,
хоч i з деякою понурiстю, дозволив цi i старому пiд'©хати разом iз ним до
району. Про що вони говорили дорогою - невiдомо, ясно тiльки те, що вже аж
бiля липки, що росла собi самотньо в степу i по якiй троянчани, якi йшли
на базар чи на ярмарок, визначали, що пройдено якраз пiвдороги, старий
зiскочив iз дрожок i побiг назад на Троянiвку. Вiн бiг так, ще коли
вскочив у село, то кози, що паслися на вигонi, повиривали прикорнi, i двох
iз них знайшли пiсля цi © подi© аж у сусiдньому селi. Ускочивши в двiр,
старий схопив вiрьовку, що висiла на тину, i, розмахуючи нею, як киргиз
арканом, побiг на хлопцiв, що спокiйненько собi говорили, поспиравшись на
лопати. Старий пiдлетiв звiрюкою i, нi слова не говорячи, угилив Тимка по
боку. Той гикнув вiд удару i впав на купу свiжо© землi, але потiм схопився
i, згрiбши лопату вобiруч, сiконув з нею на два сантиметри вище голови
старого.
- Р-ря-туй-те-е, вбивають! - закричав не сво©м голосом Йонька i з
переляку впав.
З городу прибiгла Уляна i, побачивши, що старий сидить собi i нiкого не
чiпа , вирiшила, що б'ються мiж собою брати, бо якраз Гаврило iз серйозним
обличчям ватлав на землi Тимка. Мати хапала старшого сина за руку,
примовляючи: "Гаврюшо! Що-бо ти робиш? Гаврюшо!" Але Гаврило не слухав ©©,
доки неодволiк Тимка в хлiв i там закрив його. Бачачи, що небезпека
минула, Йонька встав i накинувся з кулаками на жiнку i таки побив би ©©,
якби не Гаврило, якому тiльки й судилося сьогоднi, що розмиряти
перебойцiв.
- Це ти навчила його, вiдьма голохаоста, на людей iз смертю кидатися! -
репетував на весь двiр Йонька.
- Господи, та що тут у вас ско©лося? - все бiльще блiдла Уляна,
притискуючи руки до грудей.
- А-а! ти не зна ш! Ти все дурочкою прикида шся? Тобi вуха позакладало?
Не чу ш, що люди балакають?
- Господоньку святий, та що ж?
- А те, що твiй сопляк трохи менi голови лопатою не зрубав. На два
вершки вiд смертi був. Якби не Гаврило, завтра б i ховали. Тiльки що
зустрiв Прокопа Тетерю, каже, що всовiщав Тимка, щоб Орисю з ума не
зводив, так вiн на нього iз залiзного занозою налетiв. Так нi ж! -
затупотiв йогами Йонька, сварячись на хлiв, де вiдсиджувався замкнутий
Тямко. - Я тобi цього не прощу. Я тобi виведу лiнiю, сибiряка проклятий!
Уляна, плачучи, пiшла в хату. Йояька дременув iз двору, Гаврило,
вiдхекуючись, озирався навколо, чи нiхто не бачив iз сусiдiв ©хньо©
сварки. Потiм сiв на дривiтню, витер рукавом пiт. Кури, задоволенi веселою
iнтермедi ю, розгрiбали гнойок i дружно цокотiли iз жвавiстю ярмаркових
спекулянток.
Брати мовчали. Один салав за стiною, другий сидiв, задумавшись,
надворi.
- Не буде з тебе доброго чоловiка, Тимку. Отак i зогни ш у тюрмi через
свiй дурацький характер.
Павло Гречаний, пихкаючи цигаркою-бичем, пiдiйшов до Гаврила i сiв
поряд. Сорочка в нього була розхристана i висмикана, на м'язистiй ши©
висихав пiт, видно, Павло тiльки що випустив лопату з рук. Вiн не сказав
"здрастуйте", не сказав, чого прийшов, а просто сiв, пихкаючи цигаркою, i
мовчав. Так пройшло з тгiвгодини. Потiм вiн виплюнув iз рота недопалок i
сказав:
- Як був я на Донщинi, так спересердя одному козаковi дверi вилами
пробив. Повiриш, як садонув, так i загнались по держак... Н-я-а-а.
Гаврило взяв лопату i побрiв до свого двору, а Павло сидiв пеньком,
пускав дим пiд чужу стрiху. Уляна, що вийшла з хати вилити поми©, сказала,
проходячи мимо:
- Iшов би ти, Павле, додому, а то ще хлiв спалиш.
- Не спалю, - лiниво обiзвався Павло, не рухаючись iз мiсця.
Як тiльки Уляна зайшла в сiни, iз хлiва виринув Тимко.
- Дядьку, дайте закурити.
Павло вийняв кисет i мовчки передав його Тимковi.
- Ти, парубче, свого не попускай. Так-то. Тимко мовчки кивнув головою i
довго ворушив у задумi густими бровами, потiм перестрибнув через тин i
пiшов городами до Ташанi.
Верби кидали на леваду широкi тiнi, бiля потiчка горобцi пили воду,
мережали, лапками густу грязючку. Тимко кинув на них палицю, i вони з
шумом злетiли, густо обсiвши осокiр. Петляючи помiж лозами, Тимко вийшов у
горiшнiй кiнець села. Марка застав вдома. Вiн сидiв за столом i сьорбав
борщ. Руде волосся на головi горiло мiдним дроттям.
- Пiшли зi мною. Дiло е, - похмуро сказав Тимко, сiдаючи на лаву.
Марко, здавалося, не розчув його наказу, бо дiстав iз мисника стрючок
перцю i заходився м'яти його ложкою.
- Кажуть, перець кров розбива . А я його змалечку ©м. Може, через те й
рудий?
Тимко вирвав iз його руки ложку, швиргонув пiд стiл.
- Ти чув, що я тобi сказав?
- О, диви! - на©жачився Марко. - Сказ на тебе напав, чи що? - i,
витерши губи, полiз пiд стiл за ложкою.
- Ти йдеш чи нi?
Марко заблимав повiками i деякий час здивовано дивився на Тимка.
Побачивши холодну каламуть у очах товариша, зрозумiв, що трапилося щось
надзвичайне, i якимось несмiлим, мученицьким тоном, в якому почувалася вся
гiркота вiдданого рабства, сказав:
- Iду вже, чого кричиш? - i, згрiбши зi столу крихти, вийшов надвiр. -
Дурна голова що не приду-ма, а ногам робота. I куди ти мене оце ведеш? -
допитувався Марко.
Тимко не вiдповiдав. Швидко пройшли через Маркiв город, спустилися до
Ташанi. На них вiйнуло запахом ряски, тихим шелестом очеретiв. На
Горобцевiй кладцi жiнки, виставивши напоказ голi литки, дружно гупали
праниками, i те гупання гарматними пострiлами вiддавалося за Ташанню.
Тимко, жадiбними приладами досмоктуючи цигарку, поп'явся стежечкою, що
вела до Прокопа Тетерi. Марковi вiдiбрало ноги, руде волосся пiдняло
картуз.
- Що ти задумав?
Тимко не вiдповiв. З деяким острахом вiдкрили хворостянi ворiтця,
зайшли в двiр. Червоний пiвень, схожий на сердитого турка в чалмi,
побачивши незнайомих людей, сердито затрусив сергами i, високо пiднявши
голову, щось тривожне крикнув на курячий гарем; кури перестали гребтися в
гною, попiднiмали голови.
Зайшли в сiни. Тимко топтався попереду i нiяк не мiг знайти клямку вiд
дверей. Марко переминався з ноги на ногу, як лис у капканi: раптом вiн
почув, як щось капнуло йому на картуз. Вiн зняв його з голови i побачив
руде п'ятенце: угорi на драбинi сидiла курка i насмiшкувато дивилася вниз.
"Кепська примiта. Чи його крутнуть назад, доки не пiзно?" Але в цей час
Тимко вiдкрива дверi i каже голосно:
- Здрастуйте!
- З п'ятницею будьте здоровi, - пiдпряга ться й собi Марко, ховаючи за
спину картуза.
Тимко сiда на лаву, а Марко лiпиться до одвiрка. За столом саме
обiдають: Прокiп Тетеря, червоний i спiтнiлий, не встигши донести ложку до
рота, дивиться на хлопцiв такими виряченими очима, нiби перед ним не
сiльськi парубки, а сатанинське навож-дення; Одарка, як рiзала ножем
хлiбину, притисши до грудей, так i держить ©©, отетерiвши; Орися, блiда i
злякана, побачивши Тимка, рвучко встала з-за столу, вiдкрила рот, нiби
- Добрий ти дуже. На тво му мiсцi суворiшим треба бути.
- Гнат суворий, а ви про нього що говорiли?
- Що не говоримо, а бо©мося.
- Хiба людей боятися треба, ©х треба доважати.
- Воно ж i повага вiд того, що бо©шся, --закiнчив розмову Бовдюг i
пiшов до сiвалки.
В другiй половинi дня вiтер стих. Iз-за обрива стали накочуватися
хмари, що громадилися все бiльше, з бiлих робилися попелястими; потiм
становими; нарештi завирували, закипiли i тягли вперед, пiдминаючи пiд
себе небо, опускают все нижче i нижче, так, що на землi ставало все важче
i важче дихати людям. Птахи, вириваючись у присмерки степу, не могли
залiтати дуже Далаеко i високо, бо крила ©х робилися зволоженими, i вони
опускалися зовсiм низько, майже до само© землi. Вiд бузиново© хмари степом
рухалася широка чорна тiнь, яка вже покрила степовi могили i довжанськi
лiси, i ©х уже зовсiм не було видно. Вона повiльно наближалася i до
сiвачiв, дихаючи на них свiжiстю близького дощу i фарбуючи все в чорну
зловiсну фарбу. Потiм хмари застигли, перестали рухатися, i сторожке
мовчання оволодiло небом i землею, i так продовжувалося хвилину-двi, потiм
кiлька важких i лапатих дощових капель упали на круп коня, з ляскотом
розбилися на ньому i покотилися вниз по сухiй шерстi, i раптом вони
заскакали скрiзь - по людях, по конях, по рiллi; прострочили раз, вдруге,
згортаючи в груддя пилок, i линув дощ, рясний, веселий, благодатний,
покотився туманом по степу, заграла, зарокотала, захлюпала по ярах вода, i
цей веселий шум освiжив i обновив степ i людей i викликав у них дитячий
радiсний настрiй.
- Дощик. Та, далебi, й гарненький, - радiв Хома, сяючи очима, i навiть
не покривав себе шматочком брезенту. Краплi дощу дрiботiли йому по
картузику, потрапляючи iнодi й за шию, вiд чого Хома рознiжено повискував
i, смiючись, приказував: - А щоб тебе дощик намочив!
Охрiм сидiв, скулений, накритий мiшком, i нагадував монаха, якого
витурили з монастиря за п'янку, - таке було в нього страдницьке обличчя i
понурi очi. Йому теж було весело, але свою веселiсть вiн проявляв тим, що
корчив смiшнi мiни.
Бовдюг дивився на заслону дощу чисто з господарсько© сторони i теж
радiв, що пiсля цi © зливи добре пiдуть рости посiви; Сергiй жирував iз
Гараськом та виштовхував його з-пiд гарби на дощовицю. Гараськовi тiльки
того й треба було. Вiн вискочив на дощ, i, кумедно присiвши, поляпав себе
руками по стегнах, i, зробивши дурнувате обличчя, закричав: "Ку-ку-рi-ку!"
- На дощ, чи що? - засмiялися з-пiд воза. В цей час в туманi водяних
полотен майнуло щось на конi, i Джмелик, весь мокрий до нитки, шмигнув пiд
воза. Сорочка його збрижилась на животi, волосся мокрими пасмами спадало
на лоба.
- Мабуть, вiд само© Трояйiвки тебе прало?
- На Гострому горбi застав мене дощ.
- Чого не сховався та не перечекав?
- Де? У ховраховiй норi? - засмiявся Джмелик i трусонув мокрим чубом.
- Сiвалку справив?
- Привiз он сошники.
Дощ лив як iз вiдра, небо закаламутилося i зробилося глиняного кольору;
раптом бiле слiпуче свiтло рiзонуло по очах людей i почувся сухий трiск;
люди пiд мажарою затихли, конi стояли, пiднявши вгору морди, прищуливши
вуха, i враз загоготiло по всiх небесах, покотило камiння, загримiло,
вiддаляючись i затихаючи.
- Раз косарики забули поприбирати коси пiд час грози та й повстромляли
©х кiссячками в землю...
- Та й що ж iз ними сталося? - насмiшкувато запитав Сергiй, дивлячись
на Хому.
- А те, - вiдповiв Хома, уважно прислухавшись, чи не гуркоче грiм, i
опасливо вiдсуваючись вiд металево© шини, якою було обкуто колесо, - а те,
що спалило ©х на вугiллячко. I на свiжий вiтерець носили, i в земельку
закопували - нiчого не пособило.
- А в Пасядах одна жiнка труби не закрила, - втрутився й собi Охрiм,
висуваючи обличчя з мiшка, - так воно як улетiло - горшки поперекидало,
заслiнкою шпурнуло аж до дверей, а тодi вискочило у вiкно, а бiля вiкна
якраз бочка з водою стояла, в тiй бочцi викупалося, а тодi - шар-рах у
берестокi - i до пенька спалило. Я знаю, де той i дядько живе. У нього на
вербi чорногуз гнiздо намостив.
- Бреше й не скривиться, - засмiявся Сергiй.
- А ти заплiши губу та слухай, - сердито обiзвався Джмелик, поглибше
забираючись пiд гарбу, бо дощ хльоскав його по колiнах i по руках.
- А то ще така бувальщина, - продовжував Охрiм пiд тихий шум дощу. -
Постро©ла одна жiнка хату, хрести на сволоках повипалювала, а жити - не
вживе. Цiлу нiч на горищi щось гурчить, як ото на прядцi пряде або на
бубнi бубонить. Вона i до знахарiв, i до шептух - не допомагав. Це,
кажуть, у тебе прокляте мiсце, треба перенести хату на другу садибу. От
одного разу проситься до не© щiткар ночувати, отой, значить, чоловiк, що
гребiнцi та серги на свинячу щетину мiня . Лiг вiн спати - тут зробилося
чудо: на горищi нi загуркотить, нi шелесне, тихо, як у погребi...
- А вони разом спали чи окремо? - поцiкавився Латочка.
- Пiди ©х поспитай, - розсердився Охрiм за те, що його перебивають. -
От вранцi вдова й каже: "Що менi, чоловiче добрий, робити, така i така в
мене нечисть завелася на горищi, спати не да , жити заважа , змучила мене,
заморочила, хоч iз хати тiкай". Подумав щiткар, подумав та й каже:
"Потрапило десь у вашу хату громове дерево..."
- Яке це "громове"? - запитав Сергiй.
- Ну, значить, грiм у нього вдарив, - пояснив Охрiм. - "Так-от, - каже
щiткар, - треба тев дерево знайти i викинути, а якщо викинути не вдасться,
то прочитати бiля нього молитву i написати на ньому крейдою хрест". - "Як
же те дерево вiдшукати?" - пита жiнка. Щiткар вiдповiда : "Треба, -
говорить, - залiзти опiвночi на горище i, як тiльки проспiвають першi
пiвнi, прикласти вухо до деревини. Котра загуде, то й громова". - "А чого
ж, - пита ться жiнка, - прокляте дерево цi © ночi анi звуком не
обiзвалося?" - "А того, - вiдповiда щiткар, - що сила хоч i громова, а
чоловiчого духу бо©ться. I коли буде в хатi чоловiк - мовчатиме громове
дерево". - "Де ж я того чоловiчого духу дiстану? - журиться вдова. -
Вдiвець не трапля ться, а жонатого приманювати бог не велить. А вже коли б
був у мо©й хатi мужчина, як дитину, його б доглядала, на подушки спати
клала, в чорнi вуса цiлувала". Подумав щiткар, подумав та й каже: "Ех ви,
щiтки, гребiнцi, мабуть, вам прийшли кiнцi. Десять рокiв вас тягав,
щастя-доленьки не мав". Жбурнув свiй ящик пiд лаву та й пристав у прийми
до вдови. З того часу затихло громове дерево i бiльше нiхто нiколи про
нього не чув.
- Де б його собi таке громове дерево знайти? - нетерпляче засовався пiд
гарбою Джмелик.
- Кажуть, на хуторах такi дiвчата, що самi до хлопцiв лiзуть, -
гигикнув Гарасько.
- Хоч би старших людей посоромилися, - сердито заворушив вусами Бовдюг.
- Безсовiснi.
Дощ перестав; хмари розiйшлися; захiдна брама неба розчинилася, з не©
ринуло стiльки свiтла, що боляче стало очам, небо зробилося свiжим i
чистим, нiби його вимили милом i прополоскали водою; на конях блищала
шерсть i парувала на сонцi; люди весело розмовляли мiж собою, i обличчя
©хнi були веселi i добродушнi. "Як же й хороше навколо!" - здавалося,
говорили очi кожного.
Оксен також мружився вiд слiпучого сонця i розминав затерплi вiд
довгого сидiння ноги.
- Що ж, хлопцi, сiяти вже сьогоднi не будемо, запрягайте - i на
Троянiвку.
Цю звiстку прийняли, як i належало, - весело. Особливо молодь, яка так
i кинулася збиратись. Хто запрягав коней, хто скидав на гарбу пустi мiшки,
один Охрiм сновигав, понурий i сердитий, розшукуючи барок, який хлопцi
навмисне десь заховали. Сергiй накричав на них, вони повернули барок, а
натомiсть вкрали черезсiдельник. Жарти слiдували один за одним, все
смiшнiшi та дотепнiшi, всi смiялися, тiльки Охрiм свiтив очима i
презирливо копилив губи.
Нарештi'всi зiбралися i рушили. Молодь верхи на конях, старики на
гарбi. Пiсля дощу зробилося свiжо, в калюжах вiдсвiчувалося захiдне небо;
iнодi гарба потрапляла колесами в глибоку калабаню, розбовтувала малинову
воду в темно-буру.
Оксен, позираючи на молодь, що ©хала iз смiхом та витiвками, пригадував
i сво© парубоцькi роки, коли вiн також був отакий шаливiр та веселун, i
йому робилося сумно на душi за тими роками, що вже пройшли i нiколи не
вернуться, i що вiн уже давно забув той день, коли весело, вiд усього
серця смiявся. "Невже я такий старий? - запитував вiн сам себе. - Цi. Це
просто вiд роботи. Робота постарила мене". I йому пригадалася сьогоднiшня
зустрiч iз Джмеликом, i вiн вирiшив поговорити з ним. Джмелик ©хав поряд
iз Га-раськом, щось розповiдав, не дуже скромне, про сво залицяння до
залужанських дiвчат. Гарасько гиготiв на всi груди, аж падав на гриву
коня. Джмелик сидiв на конi недбало i дещо мальовано, закинувши назад
голову. Правою рукою тримав повiддя, лiвою впирався в бiк, губи його
посмiхалися, очi шибеницьки .поблискували.
- Северин, - покликав його Оксен, пiд'©хавши. Джмелик притримав коня i
озирнувся, веселе обличчя його зробилося дражливим.
- Ну, чого? - запитав вiн грубо.
- Запитати тебе хочу: навiщо ти бунту ш чесних колгоспникiв?
- Сергiй накапав?
- Не тво дiло. А ти запам'ятай одне: в'юни якi спритнi, а й тих у
пiдрешiтку ловлять.
- Не лякай, я не з плаксунiв.
- Я не лякаю, а шкодую, що не розкендюшив у тридцять другому роцi увесь
ваш джмелячий рiд. Тепер би легше було.
- А чого жалiти? - здивувався Джмелик. Вiн шкiрився, але обличчя його i
особливо очi вiяли холодом. - Воно й зараз ще не пiзно. Тiльки дзенькни в
район по телефону...
- Нам не горить. Встигнемо.
- А як не вдасться?
- Це ти про що? - рвучко обернувся Оксен, лютiючи очима, i навiть
припинив свого стригунця.
Джмелик весело, але разом з тим i якось жадiбно затрiпотiв нiздрями.
- Щось ти дуже боязким зробився, предсiдатель, - уже голосно зареготав
вiн i, вдаривши каблуками коня, пустився вскач за пiдводами, що вже
з'©жджали на Бе ву гору.
У сiм'© Вихорiв повелося так, що Йонька вважав себе за хазя©на двору i
був переконаний, що якби не вiн, то господарство б захирiло, хлiв
завалився, а корова здохла б, а насправдi ж всьому давала лад Уляна, i
тiльки дякуючи ©й проквiтало домашн господарство. Йонька був якийсь
невдаха, i все йому не в руки потрапляло, а ковзало помiж пальцями.
Примiром, Йонька, поцмокуючи люлькою, говорив, що вигiднiше продати овець
i купити кiз або що треба продати корову i прикупити овечок, Уляна того не
заперечувала, хоч знала, що нi того, нi другого робити не можна, бо в
господарствi i масла, i молока, i овечого лою потрiбно: зимою Гавриловим
дiтям тiльки й ря-тунок вiд простуди, що парене молоко з ло м. Та й те
сказати - зарiжеш вiвцю, м'ясо на поставку, а шерстi трохи здаси, а то
таки трохи й вигада ш дiтям на рукавички, а може, i на сiрячину назбира ш.
Йонька говорив, що треба зробити курник iз глини, Уляна не заперечувала,
хоч робила сво , тобто й пальцем не ворушила для того, щоб будувати той
курник, бо знала, що в тому нема необхiдностi: клуня он пуста, держи
курей хоч тисячу. Йонька бачив, що в господарствi нiчого не робиться так,
як вiн велить, гримав дверима, сердився i навiть сiкався до Уляни з
кулаками, а вона ходила тиха i присмирнiла, як черниця пiсля молебня,
потурала господаревi у всьому, знаючи, що буря перегуде i буде не так, як
вiн хотiв, а так, як вона хотiла, i що Йоньто© про все забуде i через
кiлька днiв уже буде з нею сперечатися, що це вiн говорив, щоб кури
зимували в клунi, а не вона.
Цього ранку Йонька встав удосвiта, коли шибки на вiкнах були iще чорнi
i по Троянiвцi в синiй iмлi хрипко горланили пiвнi. Нацупив на себе сто
раз латаний кожух i, не сказавши нiкому слова, вийшов надвiр. Тiльки Уляна
розтопила в печi, влетiв у хату, немов iв пожежi:
- Буди Гаврила i Тимка. Бики у дворi ждуть. - Куди ж це? -
заклопоталася стара. - Я ще й снiдати не зварила.
- Еге, будемо тебе ждати, доки ти тут намо-ня шся. Ну, йди, чого
витрiщилась?
Уляна, зiтхнувши, накинула на плечi теплу хустку, почовгала з хати.
Через кiлька часу кремезний Гаврило покульгував бiля гарби, здивоваяо
аиизував плечима.
- Що це вiн задумав? - питав вiн у сердитого зi сну Тимка, що
прикручував вiрьовку до розорин.
- А чорт його зна ! Хiба в нього допита шся? Прийшов Яонька -
мовчазний, заклопотаний, взяв волiв за налигач, потяг iз двору.
Через сонне село пройшли майже галопом. Йонька безнастанно стьобав
бикiв батогом, i маленька постать його метлялася, як прив'язаний до
налигача рептупюк iз сiном. Коли ви©жджали на Бе ву гору i бики ступали
повiльнiше, вiл заметушився, як циган у чужiй конюшнi.
- Пiдсобляйте. Чого плента тесь, мов соннi.
- А що пiдсобляти? Пусту гарбу тягти?
- Хоч би й так. Волики он як хекають.
- То ви вас запряжiть, - порадив Тимко.
- Ет, що з тобою, дураком, балакать!
Вихопилися на гору, вiд бика потягло свiжими кi-зячками. Ярмо рипiло i
подзенькувало занозами, Йонька, ученившись за налигач, усе погейкував та
цьвохкав батогом. В хутiр Ковбики при©хали затемна. Йонька зайшов у чи сь
подвiр'я на самому краю хутора, побудив собак, вони скажено рвалися iз.
ланцюгiв, готовi змегелити Ионьку разом iз кожушиною. Рийку-ли дверi. В
темрявi зачорнiла людська постать, притишеним голосом втихомирила собак.
Вонька про щось ио-шептався iз незнайомцем i швидко повернувся назад.
- Держи за мною.
Гаврило слухняно повiв за ним бикiв.
В полi стояла тиша, з улоговин тягло нiчною росяною мрякою, гарба
зачiпалася за кущi, i Тимка оббризкувало холодним свiжим дощиком, так ию
навiть на губах осiдав прiсний смак роеи. Було так темно^ що Тимко не
бачив нi дороги, нi гарби, i коли кущами зiрвало з нього картуз, то вiн
довго лазив рачки i не мiг намацати його на землi. Тодi вiн присвiтив
сiрником i побачив свiй картуз, що лежав бiля самих нiг.
- Що ти там свiтиш, в очах би тобi свiтило! - вилаявся Яонька.
Тимко зараз же погасив сiрника, i густа темржва знову заступила очi.
Вони про©хали якимось яром, видерлися на горб i зупинилися перед чорного
купою- - то було дерево, складене в штабелi.
- Грузiть!
Добру годину рвали на собi жили, пересаджуючи через ручицi важкi
колоди. Коли навантажили, Йонька перехрестився i сказав та мниче:
- Стояки будуть на хлiв. Ну, паняйте. Старий сiв на пiдводу лише тодi,
коли про©хали добрий шматочок степу. Набив люльку тютюном i зробився
нiжним та розчуленим.
- Отак, дiтки, треба на свiтi жити. Трапився добрий чоловiк - от i
будемо з хлiвчиком. Не жени бичкiв, Тимку, бiдна худоба зовсiм охляла. -
Йонька зашурхотiв долонями по мокрiй корi. - Дубина. Вiк стоятиме.
У широкiй улоговинi ©х пiдстерегло сонце, занози заблищали, шерсть на
биках запарувала, ратицi залишали на мокрiй землi чiткий слiд, вiд бичачих
морд вiяло теплом. Йонька блаженно розстебнув кожух, показав люлькою за
синiючi горби:
- Уже й Троянiвка недалеко. Вiд цих слiв нiхто в танець не пiшов, бо
всi знали, що дерево крадене i ще невiдомо, чим ця подорож закiнчиться.
Гаврило лiниво шкутильгав, спираючись на ясенову ковезку та пощипуючи
вуса, схожi на припеченi сонцем кукурудзянi чубики. Тимко щулився вiд
вранiшньо© прохолоди i, щоб зiгрiтися, збивав батогом святу землицю.
Улоговина дедалi звужувалася, i нарештi вони в'©хали в глибокий яр iз
крутими високими стiнами. Тут було холоднiше i вологiше, сонце не
досягало, iз глиняних нiр цiлими зграями вилiтали пiчкури, ширяли у бикiв
попiд животами i зникали у свiжому прозорому ранковому повiтрi. Раптом
попереду почулося кiнське iржання. Йонька завмер iз люлькою в зубах, дав
знак зупинитися. Все виразнiше чувся тупiт копит, потiм зовсiм близько
брязнула вуздечка, i з яруги ви©хав широкоплечий вершник з похмурим,
дикуватим обличчям i чорною смолистою бородою.
- Що за лiс везете? - запитав вiн, спинивши коня. - В колгосп, чи що?
- Нi, добрий чоловiче, собi на хлiвчик, - бовкнув Йонька.
- Та-ак. - Вершник обмiряв очима колоди, нахилившись iз коня, поцокав
по них вербовим прутиком. - Завертай назад.
Йонька хижо наставив угору борiдку:
- А ти хто такий, що команду ш?
Вершник, не вiдповiдаючи, злiз з коня, дужою рукою легко вiдсторонив
Тимка вiд бикiв i розвернув пiдводу назад. Його вчинок був такий
несподiваний i наглий, що всi були приголомшенi i не могли сказати й
слова. I тiльки тодi, коли вершник знову сiв на коня i по©хав попереду,
Йонька з дивною для його лiт шустрiстю кинувся вслiд за ним.
- Управитель який вилигався! - закричав вiн, забiгаючи наперед i
намагаючись завернути бикiв. - У мене син при двох кубиках у Червонiй
Армi© служить, то маю я право чи не маю?
Гаврило смикав батька за рукав, щоб затих, а вiн на те не зважав, люто
бубнявiв очима i лiз на бiйку. Шапка, перекручена задом наперед, була аж
на потилицi, як у спiйманого на базарi баришника.
Здоровань не звертав нiякiсiнько© уваги на крики та сварку старого,
©хав собi, опустивши голову i нiби придрiмуючи; широка спина його,
обтягнута потрiсканою шкiрянкою, рiвномiрно похитувалася на сiдлi.
В хутiр Ковбики при©хали в траурному мовчаннi, один Тимко весело
пiдморгував хутiрським дiвчатам, що, розпаленi цiкавiстю, п'ялися на тини,
та чарував ©х сво©ми бiсячими очима. Хутiр про©хали б без пригод, якби не
дiд у сiрячинi, що пас на вигонi кiз. Побачивши процесiю, вiн пiдтягнув
штани, журливо закивав головою:
- Умiв, значця, вкрасти, та не вмiв заховати.
- А ти чого гавка ш, бубурiшок овечий? - люто накинувся на нього Йонька
i залопотiв кожушиною. - Хочеш, щоб я тобi наклав на старiсть?
Гаврило i Тимко насилу вiдтягли осатанiлого батька.
Здоровань лiсничий заставив скидати стояки на те саме мiсце, звiдки
вони були взятi, склав акта i по©хав геть, не сказавши нi слова.
Йонька плювався всю дорогу, бив себе батогом по спинi, потiм, щоб
полегшити сво горе, всю вину звалив на хлопцiв:
- Через вас, белебнiв, у халепу вскочив. Казав - ©дьте степом, так вам
у долину захотiлося! Мекнули мо© стояки.
Як при©хали додому - старий мов сказився: ускочив у клуню, викинув
звiдти двi лопати.
- Копайте менi яму, проклятi ледацюги. Тимко обмiряв очима сухеньку
постать старого, розкреслив вiстрям лопати прямокутник приблизно для його
росту.
- Що ти мiтиш? Що ти мiтиш, щоб тобi руки посудомило! На стояки яму.
- А я думав, на вас.
Старий тiльки махнув рукою, побiг iз двору. Тимко вiдiгнав у артiль
бикiв, а пiсля снiданку вийшов з Гаврилом копати ямки.
- Давай вири мо йому одну, пiд нужник. Старий посидить над нею з
пряжкою в зубах i вгаму ться, - порадив Тимко, але Гавриловi було не до
жартiв.
- Через його дурацькi витребеньки на роботу не пiшов i дома нiчого не
зроблю.
Надвiр вийшла мати з торбинкою насiння в руках, старi калошi ляпали ©©
по п'ятах.
- Город не саджений, корова не нагодована, а вiн хлiв буду . Здурiв.
Зовсiм здурiв на старiсть.
Вонька, мiж тим, чвалом бiг до сiльради, його так i тiпало, так i
шматувало, щоб поскаржитися владi, як з ним не по-чесному сьогоднi вчинили
i яка несправедливiсть його спiткала. Але i в сiльрадi його чекало
розчарування - на дверях висiла табличка з написом: "Прийома н т. Нахожусь
по служебних дiлах".
Йонька понюхав табличку i вискочив назад. Кузьма, який по сво му звичаю
дрiмав пiд конюшнею, на запитання Йоньки, де голова сiльради, почухав
перенiсся i вiдповiв, що "нема ть, по©хав на совiщання". Йонька потоптався
бiля Кузьми, пошкварчав люлькою i, крутнувшись на мiсцi, гайнув
полтавським шляхом прямо в Зiнькiв - скаржитися в райвиконком. На Бе вiй
горi його наздогнав Прокiп Тетеря, що ©хав дрожками в район, i милостиво,
хоч i з деякою понурiстю, дозволив цi i старому пiд'©хати разом iз ним до
району. Про що вони говорили дорогою - невiдомо, ясно тiльки те, що вже аж
бiля липки, що росла собi самотньо в степу i по якiй троянчани, якi йшли
на базар чи на ярмарок, визначали, що пройдено якраз пiвдороги, старий
зiскочив iз дрожок i побiг назад на Троянiвку. Вiн бiг так, ще коли
вскочив у село, то кози, що паслися на вигонi, повиривали прикорнi, i двох
iз них знайшли пiсля цi © подi© аж у сусiдньому селi. Ускочивши в двiр,
старий схопив вiрьовку, що висiла на тину, i, розмахуючи нею, як киргиз
арканом, побiг на хлопцiв, що спокiйненько собi говорили, поспиравшись на
лопати. Старий пiдлетiв звiрюкою i, нi слова не говорячи, угилив Тимка по
боку. Той гикнув вiд удару i впав на купу свiжо© землi, але потiм схопився
i, згрiбши лопату вобiруч, сiконув з нею на два сантиметри вище голови
старого.
- Р-ря-туй-те-е, вбивають! - закричав не сво©м голосом Йонька i з
переляку впав.
З городу прибiгла Уляна i, побачивши, що старий сидить собi i нiкого не
чiпа , вирiшила, що б'ються мiж собою брати, бо якраз Гаврило iз серйозним
обличчям ватлав на землi Тимка. Мати хапала старшого сина за руку,
примовляючи: "Гаврюшо! Що-бо ти робиш? Гаврюшо!" Але Гаврило не слухав ©©,
доки неодволiк Тимка в хлiв i там закрив його. Бачачи, що небезпека
минула, Йонька встав i накинувся з кулаками на жiнку i таки побив би ©©,
якби не Гаврило, якому тiльки й судилося сьогоднi, що розмиряти
перебойцiв.
- Це ти навчила його, вiдьма голохаоста, на людей iз смертю кидатися! -
репетував на весь двiр Йонька.
- Господи, та що тут у вас ско©лося? - все бiльще блiдла Уляна,
притискуючи руки до грудей.
- А-а! ти не зна ш! Ти все дурочкою прикида шся? Тобi вуха позакладало?
Не чу ш, що люди балакають?
- Господоньку святий, та що ж?
- А те, що твiй сопляк трохи менi голови лопатою не зрубав. На два
вершки вiд смертi був. Якби не Гаврило, завтра б i ховали. Тiльки що
зустрiв Прокопа Тетерю, каже, що всовiщав Тимка, щоб Орисю з ума не
зводив, так вiн на нього iз залiзного занозою налетiв. Так нi ж! -
затупотiв йогами Йонька, сварячись на хлiв, де вiдсиджувався замкнутий
Тямко. - Я тобi цього не прощу. Я тобi виведу лiнiю, сибiряка проклятий!
Уляна, плачучи, пiшла в хату. Йояька дременув iз двору, Гаврило,
вiдхекуючись, озирався навколо, чи нiхто не бачив iз сусiдiв ©хньо©
сварки. Потiм сiв на дривiтню, витер рукавом пiт. Кури, задоволенi веселою
iнтермедi ю, розгрiбали гнойок i дружно цокотiли iз жвавiстю ярмаркових
спекулянток.
Брати мовчали. Один салав за стiною, другий сидiв, задумавшись,
надворi.
- Не буде з тебе доброго чоловiка, Тимку. Отак i зогни ш у тюрмi через
свiй дурацький характер.
Павло Гречаний, пихкаючи цигаркою-бичем, пiдiйшов до Гаврила i сiв
поряд. Сорочка в нього була розхристана i висмикана, на м'язистiй ши©
висихав пiт, видно, Павло тiльки що випустив лопату з рук. Вiн не сказав
"здрастуйте", не сказав, чого прийшов, а просто сiв, пихкаючи цигаркою, i
мовчав. Так пройшло з тгiвгодини. Потiм вiн виплюнув iз рота недопалок i
сказав:
- Як був я на Донщинi, так спересердя одному козаковi дверi вилами
пробив. Повiриш, як садонув, так i загнались по держак... Н-я-а-а.
Гаврило взяв лопату i побрiв до свого двору, а Павло сидiв пеньком,
пускав дим пiд чужу стрiху. Уляна, що вийшла з хати вилити поми©, сказала,
проходячи мимо:
- Iшов би ти, Павле, додому, а то ще хлiв спалиш.
- Не спалю, - лiниво обiзвався Павло, не рухаючись iз мiсця.
Як тiльки Уляна зайшла в сiни, iз хлiва виринув Тимко.
- Дядьку, дайте закурити.
Павло вийняв кисет i мовчки передав його Тимковi.
- Ти, парубче, свого не попускай. Так-то. Тимко мовчки кивнув головою i
довго ворушив у задумi густими бровами, потiм перестрибнув через тин i
пiшов городами до Ташанi.
Верби кидали на леваду широкi тiнi, бiля потiчка горобцi пили воду,
мережали, лапками густу грязючку. Тимко кинув на них палицю, i вони з
шумом злетiли, густо обсiвши осокiр. Петляючи помiж лозами, Тимко вийшов у
горiшнiй кiнець села. Марка застав вдома. Вiн сидiв за столом i сьорбав
борщ. Руде волосся на головi горiло мiдним дроттям.
- Пiшли зi мною. Дiло е, - похмуро сказав Тимко, сiдаючи на лаву.
Марко, здавалося, не розчув його наказу, бо дiстав iз мисника стрючок
перцю i заходився м'яти його ложкою.
- Кажуть, перець кров розбива . А я його змалечку ©м. Може, через те й
рудий?
Тимко вирвав iз його руки ложку, швиргонув пiд стiл.
- Ти чув, що я тобi сказав?
- О, диви! - на©жачився Марко. - Сказ на тебе напав, чи що? - i,
витерши губи, полiз пiд стiл за ложкою.
- Ти йдеш чи нi?
Марко заблимав повiками i деякий час здивовано дивився на Тимка.
Побачивши холодну каламуть у очах товариша, зрозумiв, що трапилося щось
надзвичайне, i якимось несмiлим, мученицьким тоном, в якому почувалася вся
гiркота вiдданого рабства, сказав:
- Iду вже, чого кричиш? - i, згрiбши зi столу крихти, вийшов надвiр. -
Дурна голова що не приду-ма, а ногам робота. I куди ти мене оце ведеш? -
допитувався Марко.
Тимко не вiдповiдав. Швидко пройшли через Маркiв город, спустилися до
Ташанi. На них вiйнуло запахом ряски, тихим шелестом очеретiв. На
Горобцевiй кладцi жiнки, виставивши напоказ голi литки, дружно гупали
праниками, i те гупання гарматними пострiлами вiддавалося за Ташанню.
Тимко, жадiбними приладами досмоктуючи цигарку, поп'явся стежечкою, що
вела до Прокопа Тетерi. Марковi вiдiбрало ноги, руде волосся пiдняло
картуз.
- Що ти задумав?
Тимко не вiдповiв. З деяким острахом вiдкрили хворостянi ворiтця,
зайшли в двiр. Червоний пiвень, схожий на сердитого турка в чалмi,
побачивши незнайомих людей, сердито затрусив сергами i, високо пiднявши
голову, щось тривожне крикнув на курячий гарем; кури перестали гребтися в
гною, попiднiмали голови.
Зайшли в сiни. Тимко топтався попереду i нiяк не мiг знайти клямку вiд
дверей. Марко переминався з ноги на ногу, як лис у капканi: раптом вiн
почув, як щось капнуло йому на картуз. Вiн зняв його з голови i побачив
руде п'ятенце: угорi на драбинi сидiла курка i насмiшкувато дивилася вниз.
"Кепська примiта. Чи його крутнуть назад, доки не пiзно?" Але в цей час
Тимко вiдкрива дверi i каже голосно:
- Здрастуйте!
- З п'ятницею будьте здоровi, - пiдпряга ться й собi Марко, ховаючи за
спину картуза.
Тимко сiда на лаву, а Марко лiпиться до одвiрка. За столом саме
обiдають: Прокiп Тетеря, червоний i спiтнiлий, не встигши донести ложку до
рота, дивиться на хлопцiв такими виряченими очима, нiби перед ним не
сiльськi парубки, а сатанинське навож-дення; Одарка, як рiзала ножем
хлiбину, притисши до грудей, так i держить ©©, отетерiвши; Орися, блiда i
злякана, побачивши Тимка, рвучко встала з-за столу, вiдкрила рот, нiби