Страница:
рiзаний i стрiляний. Галько, обцiлуй шрами.
Галька вигнулась i перечмокала рубцi.
- Ач, як уважа . Бо нашого роду-заводу. Галька Лебединець. Батько коней
постачав на все петлюрiвське козацтво. Ти чого прийшов?
- Втiк з армi©.
- Ага, i тобi не захотiлося за комiсарiв воювати? Ха-ха© Тодi друге
дiло. Галько, налий склянку.
Галька налила i пiднесла гостевi. Микита випив, . утерся рукавом.
- Пiдходь ближче. Микита пiдiйшов.
Карпо обвiв зачарованими очима льох, блиснув зубами.
- Дот! Фортеця! Ну що ж, Микито, може й ти поступиш у мою банду? Гуляй
душа без кунтуша! Я та мо©х два брати-соколи нав' м вiрьовок iз чужих жил.
- Хiба й Андрiй тут? - аж похололо всерединi в Чугая.
- Аякже! По©хав десь iз Северином на хутори. То такi, що маху не
дадуть. Пiднеси, Галько, ще склянку.
Микита випив - i пiшло по жилам сатанячим дзвонарм.
- Що притих, Вихторе! Ану рвони за мiхи, щоб свiт задимився. Галько,
налий склянку. Микита закрутив головою:
- Е, нi, господиня частувала. Тепер нехай господар.
- Оце по-нашому, - гукнув Карпо. Кулемет поставив пiд стiну, налив
склянку, хотiв нести, зупинився, пiдозрiло оглядаючи Микиту. -Обшукай,
Галько.
Дiвка пiдiйшла до Микити, обмацала кожен рубчик.
- Нема нiчого.
Карпо взяв склянку, рушив.
- Закусити захопи, не скупися, - попросив Микита.
Карпо вирвав iз кiльця кавалок ковбаси, пiшов назустрiч Микитi,
простяглiй обидвi руки: Микита стур-нув уперед i лiвою рукою потягся за
склянкою, а праву непомiтно вiдвiв назад - хряп Карпа в ухо. Карпо вивалив
головою кирпичину, впав. З рота i носа запузирилася кров. Мимо ши© Микити
просвистiв нiж, врiзався в дерев'яний зруб, забринчав костяною ручкою,
виколихуючись у свiтлi лампи.
- Ах ти ж, лярва!
Микита цапнув Гальку за руку, швиргонув у куток -. i кулемет в руки:
- Хлопцi! Сюди! Вихторе, тягни за вiрьовку.
Слiпець метався, як на пожежi, розставивши руки, доки намацав те, що
треба. В дверi гримотiли черво-ноармiйськi приклади. Заскреготiло,
звалилося. Вдарило свiжим духом. Бiйцi затупотiли вниз.
- В'яжiть.
Непритомного Карпа зв'язали, виволокли надвiр. Слiпий Вихтiр перелякано
топтався з гармошкою, питаючи з зубним переклацом:
- То як менi, ще грати?
- Грай "Ой лопнув обруч...".
Микита стояв, купаючи груди в нiчному ра©, ви-хекував погрiб i самогон.
Обковувало його мiсячне срiбло, як лицаря, i правда милувалася свiтом, а
кривда корчилася у вiрьовках, пiдшморгуючи червонi соплi.
- Галько, спали ©х, ножами зрiж! Зрiж на менi пута, - вив Карпо,
всмоктуючи тiлом вiрьовки, розгризаючи ©х зубами.
- Закля'пуйте йому рота. Хай люди ще одну нiч посплять спокiйно.
Чохов всунув Карповi пiлотку в рот. I вони потягли його, виючого,
лугами.
Орися прала до самiсiнько© ночi i в хату не заходила. Потiм повернулися
бiйцi, гамiрно повечеряли, полягали спати. Огоньков, чистий, викупаний, у
свiжiй бiлизнi лежав на лавi. Його наворочали, i вiн заснув. Мати
позакривала вiконницi, засвiтила каганець та поставила на столi. Бiйцi
поснули не вiдразу. Виходили курити надвiр, скрипiли дверима, каганець раз
у раз блимав на столi. Згодом прийшов один бо ць i сказав Дорошевi, що
телефонний зв'язок з районом Опiшня перерваний.
- Пильнуйте дорогу, - наказав Дорош.
- сть.
Бо ць вийшов, i все поволi затихло. Чути тiльки, як глибоко дихають
бiйцi та щось присвисту i шуль-потить у грудях пораненого.
Орися спала з матiр'ю в хатинi, i крiзь вiдхиленi дверi ©й було видно
синiй морок, розкиданi по соломi ноги бiйцiв i нерухоме тiло пораненого,
що лежав на лавi, покрите легеньким одiялом. В хатi було тихо, але Орисi
весь час вчувалося якесь перешiптування, якiсь та мнi шерехи, чи сь тяжке
зiтхання.
- Мамо, хтось пiд вiкном ходить, - шепотiла вона.
- Хто там ходить? То тобi вiд нудьги. Спи. Орися закривала очi i
намагалася заснути, але сон тiкав, i якась тривога i недобре передчуття
все бiльше i бiльше охоплювали ©©. "Усi сплять, i чого вони сплять? -
сердилася вона, хоча i не могла довести, чому втомленi люди не повиннi
спати. - А я не можу. Треба трохи полежати з вiдкритими очима, тодi
заснеш". Вона вiдкрила очi i побачила, що поранений пiдвiвся i, обпершись
руками об лаву, озира ться навколо, нiби шука когось. Вона схопилася i,
переступаючи через ноги бiйцiв, побiгла до нього в однiй сорочцi,
тримаючись рукою за пазуху. Побачивши ©©, уiв поманив пальцем до себе,
обличчя його стало змовницьким, а очi весело заблищали. Вiн схопив ©© за
руку i так вп'явся сво©ми гарячими, твердими, як валiзо, пальцями вище
зап'ястка, що рука ©© стерпла.
- Чу ш? Похiдну грають, - жахно запитав вiн. - Тра-та-та-там,
трам-та-та-там, - тихо заспiвав вiн, i лице його зробилось натхненним.
Орися, затамувавши дихання, прислухалася, але нiяко© музики не чула,
проте чим довше вслухалася, пiдкоряючись його волi, тим бiльше вiрила в
те, що дiйсно десь чу ться музика, i були такi секунди, що вона нiби
дiйсно чула ©©, але вiдразу ж пiсля тако© хвилi, коли вона знову
поверталася до дiйсностi, звукiв уже не було. Так продовжувалося
хвилину-другу.
- Ти мене бо©шся? - запитав вiн.
- Ранiше боялася, а тепер нi.
- Тодi перенеси мене звiдси, бо мене хотять убити.
- Хто? - жахнулася Орися.
- Вони, - i вiн показав у темний кут. - Але я не дамся. Не дамся.
Лице його зробилося лютим, очi горiли, в них стояв маленький чорний
чоловiчок i розмахував головешкою, вихопленою з багаття.
Огоньков спустив iз лави ноги i потяг Орисю за собою.
- Ох, рознещасний ти мiй друже, - проговорив хтось зовсiм близько, i
Орися, озирнувшись, побачила Чумаченка, що в однiй бiлизнi пiдiйшов до
лави.
- Ну, лягай, Огоньков. Лягай. А ти, дiвчино, iди спати. Я бiля нього
посторожую.
Але Орися нiкуди не пiшла, а стояла, боса, в однiй сорочцi, i не
зводила очей з Огонькова, вiд якого так пашiло жаром, що вона вiдчувала
той пал на сво му обличчi, i ©й щохвилi робилося жаркiше. Раптом Огоньков
схопився, став борсатися, кричав, просився, щоб його пустили додому,
нахвалявся, хрипiв грудьми.
- Ну, пустiть же мене додому. Де мiй вещмiшок? Де? - метався вiн,
вириваючись iз рук бiйцiв. У нього був такий страшний прилив сил, що
Чумаченко вже не мiг його втримати i йому допомагало ще дво бiйцiв.
Раптом усе стихло i чийсь голос сказав;
- Готовий.
I знову зробилося тихо-тихо. Нараз все заворушилося: загримали дверi,
заходили бiйцi, i мати вивела Орисю надвiр, посадовила на лавцi пiд
вербою. Мимо Орисi бiгали бiйцi, носили якiсь клунки, мiшки, ящики, хтось
дзенькнув лопатою, i один iз червоноармiйцiв, з вигляду старший, сказав:
- Отут за хатою i вири мо.
Вони пiшли в хату, винесли звiдти щось довге, замотане в шинелю.
Прийшла мати, взяла Орисю за руку i сказала:
- Ходiм.
За хатою, мiж кущами шипшини, стояли в кружок бiйцi. Вони пiдняли вгору
гвинтiвки, тричi вистрiлили, i цi пострiли привели Орисю до тями. Вона
пiзнала матiр, яка дивилася на Орисю так, нiби побачила ©© вперше пiсля
довгих рокiв розлуки. Цей погляд дивував Орисю, i вона нiяк не могла
зрозумiти, що вiн означа ; пiзнала Чумаченка, що стояв поряд з Доро-шем,
блiдий i нахмурений. Орися глянула на свiжу могилу i все зрозумiла, але
плакати' не могла, а тiльки тiпалася, як у пропасницi, i загорталася в
платок. Зненацька прибiг бо ць, щось крикнув. Всi сполошилися, i за хвилю
двiр опустiв. Останнiм вiдходив Чу-маченко. Шдтягнутий, обвiшаний
гранатами, суворий i непокiрний, вiн взяв Орисю за руки i сказав у
затуманенi очi:
- Учись, дiвчино, iз зцiпленими зубами жити. Вiдходимо ми, - i широкими
кроками, притримуючи рукою автомат на грудях, побiг до машини, що вже
ви©жджала з двору.
Всю нiч бiйцi ©хали на схiд. На свiтанку зупинили машину в охтирських
лiсах. Микита Чугай поправив на грудях автомат i крикнув до бiйцiв:
- Тягнiть його сюди.
Карповi розв'язали руки i прикладами зсадили на землю. Жовтi пiски
зеленилися свiтанком, хвоя набрякала соками, а справедливi серця гнiвом.
- Поставте його пiд отi ю сосною. Карпа поставили, i вiн розминав
зiмлiлi руки, рив ногами пiсок, лице зробилося як я чний жовток. Чугай
навiв автомат Карповi на груди i спитав:
- Ти зна ш, за що я тебе вбиваю?
Карпо гордо задрав стриж.ану голову:
- Бо мiй рiд - хазя©, а ти - гнида.
- Нi, Карпе, - вiдставив ногу Чугай i посмiхнувся. - Бо ти свiт чорниш,
а я хочу, щоб на ньому було свiтло. Ти - зло, а зло треба вганяти в землю.
I заплигав у руках автомат, i загоготiло в лiсi. Бiйцi пiшли до машини, а
Чугай - до сосни, щоб глянути, як вмира Карпо. Стояв Карпо бiля стовбура
зiгнувшись i рив руками землю, а пiсок темнiв i набухав кров'ю з-пiд
живота.
- Вривайся поглибше, щоб нiколи не встав iз землi твiй поганський рiд,
- сказав на прощання Чугай i понiс пiсками важку ношу майбутнiх бо©в.
Тихими вересневими свiтанками господар, що виганяв худобу на
пасовисько, прислухався, чи не гурко-.че де-небудь далi, чи не вiдходить
фронт, чи не гонять назад германця. А фронт не вiдходив, навпаки -
наближався. Гуркотiло на Миргород, на Гоголiво. Тодi пiшло лiвiше, лiвiше
та й зовсiм затихло.
Нiмцi пройшли стороною. В Троянiвцi ©х нiхто не бачив. Серед народу
ходили жахливi чутки: нiмцi кидають у вогонь дiтей, розстрiлюють мирне
населення, нелюдськими муками мордують полонених червоноармiйцiв. Вiшають
на телеграфних стовпах дiдiв.
Цим чуткам вiрили, бо ще були в селi живi свiдки з 1918 року та
учасники iмперiалiстично© вiйни, що стверджували:
- На©лися ми нiмецько© заколоти, будучи по рiзних полонах, насьорбалися
©хнiх батогiв та нага©в.
- Та невже вiн такий звiр? Навiть малюкiв у вогонь кида ? -
допитувалися жiнки.
- Це для нього все одно, що березове полiнце шпурнути, щоб вогонь палав
яснiше.
- Та ми йому очi рогачами повиштрику мо, - погрожувало жiноцтво.
А канонада вiддалялася i зовсiм затихла. Стало ясно, що нашi вiдiйшли.
Село занiмiло i прищулилося : ось-ось повиннi були вступити нiмцi.
Пройшов день, другий, третiй. Нiмцiв не було. Острах запанував людьми.
Уночi хтозна вiд чого хлипали дверi, шелестiло по хлiвах сiно, щось
перешiптувалося. Люди говорили, що то переховуються пораненi бiйцi i
радяться, як наздогнати сво©х. Жiнки говорили зовсiм iнше. Вони
присягалися, що то нiмчура перехову ться на горищах "з радiйом" i передав,
де бомбити.
- Мелiть, вiйська вже хтозна-де, а нiмець сидiв би оце на горищi. I
видумають чорти-що, - лаялися дiди.
Як не дивно, а всю та мницю виявили дiти. Несмiливим гурточком пiдiйшли
вони вночi до хлiва i в мiсячному сяйвi при закритих дверях побачили
згорбленого старця, що сидiв у великiй задумi, спершись руками на цiпок.
Вiн то бурмотiв щось, похитуючи головою, то затихав i нiби прислухався до
нiчно© тишi, що царювала навколо, то раптом схоплювався i, пiднявши вгору
руки, гнiвно потрясав ними до чорного демона, що десь там ховався у небi,
i обличчя старця у жовтих вiдсвiтах мiсяця було оскаженiле, як у
розгнiваного духа землi, очi горiли сатанинським вогнем, а почорнiлi вуста
сипали прокльони.
- Iдеш? - питав вiн, потрясаючи кулаками в небо. - Iди, йди на свою
погибель.
I знову сiдав на розламанi ясла чи на одiрване колесо, забуте i
покинуте людьми, i журливо похитував головою з боку на бiк.
- О горе мо , все пiшло прахом. Все пiшло, - пришiптував вiн, з сумом
дивлячись на чорнi дiри дверей, що зяяли в туманi ночi, на худi ребра
обдертих покрiвель, що сипали порохно згори, на розкиданi дошки, на стару,
порвану, нiкому не потрiбну вже збрую, розсохлi бочки, з яких повипадали
клепки, на все те розорисько, яке зробили Джмелики.
- Щоб вам руки посудомило, - проклинав вiн. Вiн не мiг погодитися iз
знищенням. Вiн розумiв лише одне: все, створене людськими руками, повинно
жити, бо в нього вкладена людська праця, людський пiт. Дух руйнування був
противний його iстотi, i з ним вiн не мiг примиритися нi на одну хвилину
i, як тiльки умiв, ненавидiв його.
Це був Григiр Тетеря. З того часу, як Джмелики пограбували артiль, як
все у дворi перетворилося на купи чорного ру©ниська, старий вдень майже
нiде не появлявся, а закрившись вдома в комiрчинi, в якiй було малесеньке
вiконечко, та розгорнувши товсту .в оправi книгу (вiн якось випадково
випросив ©© у якихось штабникiв, що ©хали через село), записував туди все
майно iз старих подертих колгоспних майнових книг, що залишилися йому в
спадок вiд Оксена. Записував чорнилом, ретельно, так щоб i сокирою не
вирубати, вишкрябував усе, що залишилося в пам'ятi, усе до дрiбниць,
простими словами, як умiв, переказував, що наболiло на душi. Так що
поступово цi записи перетворилися в живу iсторiю колгоспних буднiв,
свiдком яких вiн був на протязi десяти рокiв.
"Ремiнь од двигуна, шкiряний, купили на торгах, як розкуркулювали
Очкура, на п'ятдесят, а може, й бiльше пар пiдошов, схований у старих
цегельних печах. Там же центрифуга для качання меду в розiбраному
виглядi". "П'ять бiдонiв смальцю зарито на Бе -вiй горi в сушняку, де
великий осокiр, п'ятнадцять шагiв прямо на меншенький бересточок i
копати".
Записи цi старий робив при великiй та мницi, так що домашнi не знали,
що вiн там пише, i думали, що старий вдарився в релiгiю, бо вiн для
вiдводу очей клав перед собою старе, в дерев'яних палiтурках вангелi ,
яким його було нагороджено при закiнченнi приходсько© Троянiвсько© школи.
"Сие евангелие, - писалося в нiй, - дается окончившему Трояновское
начальне народное училище для назидания й руко-водства в жизни".
Сумнiвно, щоб ця книга використовувалася ста-. рим як "руководство" в
життi, бо валялася десь на полицях iз 1902 року, i тiльки тепер вiн згадав
про не© i витяг на свiт божий.
Тетеря з домашнiми майже не розмовляв. Вночi прокрадався на артiльне
подвiр'я i довго сидiв при мiсяцi серед ру©ниська. Усе щось думав i
шепотiв сам до себе, а потiм, ховаючись вiд людського ока, iшов додому
спати. Вiдтодi як нашi вiдiйшли, цiкавiсть до життя в нього зникла, i йому
було рiшуче все одно, що зроблять з ним нiмцi, коли прийдуть: повiсять,
уб'ють чи спалять. Вiн нiчого не боявся i пропускав поза увагу всi тi
чутки, якi так настирливо лiтали по селах та хуторах, а вони мiж тим
ширилися, одна вiд одно© страшнiшi. Релiгiйний фанатизм, що особливо
сильно прокинувся в тяжкi днi, доходив до того, що баби бачили на небi
знаки, якi нiби показували, що нiмцi всiх пiдряд убивати не будуть, а
тiльки нехрещених, i переляканi матерi хапали сво©х дiтей i тягли до
ступського попа. Дiти, яким уже було по дев'ять, десять, а то й бiльше
рокiв, соромилися при поповi роздягатися догола, бо недавно ж вони були
пiонерами, носили червонi краватки - i раптом нi з того нi з сього ©х, як
молодих бичкiв, пхали поповi пiд хрест. Не дивно, що дехто з дiтей прямо
голяка тiкав з церкви, бiг через усi Ступки, Манилiвку, Лишенiвку, аж до
само© Троянiвки.
Десь на приташанських дрiмучих лугах зустрiчали залужанськi жiнки
дiвчину з розпущеними косами, яка благала: "Дайте менi хрестик, дайте менi
хрестик". ©й нiхто не давав, бо всi знали, що то вiдьма в дiвчину
перевернулася. Адже в кожного православного такий хрестик повинен бути.
Iнокентiй пророкував, що як буде мiсяць-чернець, тобто як мiсяць
зробиться чорним, то наступить кiнець свiтовi. Павло Гречаний про мiсяць
нiчого не второпав, а затямив так, що чернець - то звичайнiсiнький собi
монах, який як тiльки появиться в Троянiвцi, то й настане кiнець свiту.
Кожному зустрiчному Павло глаголив:
- Е, хлопцi, чернець уже в Гадячi...
Страшний чернець був уже в сусiдньому районi, перед смертю не
надиха шся, i Павло вирiшив хоч на©стися. Вiн знав, що в скринi Явдоха
держить глечик меду на шулики. Одламав замок i як сiв бiля столу, то не
встав, доки вже й на шматок хлiба не було що взяти.
- Щоб же тебе на кусники порвало! - причитала Явдоха, припадаючи до
порожнього глечика.
- А може, й порве, - облизувався Павло, майструючи цигарку. - В Гадячi
уже чернець.
- Тебе, сатано, не те що чернець, а чорна завiя не вхопить, - стогнала
в розпачi Явдоха. - Та нi снарядом, нi бомбою його не вб' ш, щоб я пожила
сама хоч годочок.
А Павло вже й не слухав ©©, а йшов до Гаврила Вихора, цигаркував,
дрiмаючи пiд хлiвом, дивився, як його сусiди молотять жито на околот.
- А що, Йонько, - питав вiн крiзь дрiмоту, - здав уже оружi властям?
- Де воно в мене взялося? - злякано витрiщався Яонька. - Хiба що цiп?
- Та на таку вдасть, як у нас зараз об'явилася, тiльки й треба добре
запареного бича, бо оружiя жалко, - вставив i сво слово Гаврило, що
молотникував з батьком.
- Кажуть, учора в Бур'янiвщинi одного дядька так збили, що, повiриш, iз
землi не встав...
- Вони свого випросять, - пообiцяв Гаврило.
"Новою властю" Павло називав нерозлучну четвiрку, що нишпорила по селах
та хуторах. Це були Северин Джмелик, Андрiй Джмелик, Тадик Шамрай, що
недавнечко виприснув iз сво © схованки, i Гошка Мотовило, саженного росту
дезертир з рябим обличчям i похмурим, ковзким поглядом. Нiхто добре не
знав, звiдки з'явився Гошка в цих краях. Говорили про нього страшнi речi.
Нiби вiн убив червоного командира i втiк iз фронту, пристав у прийми до
молоденько© удовицi, насмiявся над нею i задушив подушками; що на руках у
нього стiльки чужо© кровi, що вже не змива ться i виступа на них
червоними пля" мами.
Ось ця четвiрка й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну i холодну
зброю, щоб, як нiмцi прийдуть, передати ©хньому командуванню i цим
показати, що вони вiрою i правдою готовi ©м служити.
Бiля сiльради висiло оголошення, написане в непристойних виразах,
складене самим Гошкою:
"Здавайте, сукi, сов тське оружiя. слi котрий не здасть, то, бл...,
сматри. Будем бить шомполами, поки ж... марш за©гра ть".
На це, здавалось би, страшне i досить-таки зрозумiле попередження
троянiвцi не звертали уваги, i збро© до рук самозвано© четвiрки поступало
мало. Всього було здано двi гвинтiвки i чотири гранати. Гвинтiвки "власть"
заховала до приходу сво©х господарiв, а гранатами обвiшався Гошка.
Хвастався, бовтаючи ними:
- Ми порадок навiдьом.
Мiж чотирма корешами були розподiленi обов'язки:
Тадик нiс вiдповiдальнiсть за вiйськовий порядок - прописував, кому
скiльки дати шомполiв; Северин сiдав покараному на голову, щоб не
трiпотiвся, Андрiй сiдав на ноги, а Гошка стьобав. Правда, останнiм часом
каральна експедицiя не поновляла сво © дiяльностi, бо цупила самогон на
Залужжi, лiкувала Гош-ку. Хтось серед ночi вискочив iз-за кущiв i так
лигнув Гошку кiлком по головi, що обвiшаний гранатами "отаман" хлипнув
червоною юшкою i засукав ногами по землi. Врятувало його те, що поблизу
була калюжа, вiн насьорбався холодно© з гнилим запахом води, порвав на
собi сорочку, затамував пробо©ну в головi i з горем пополам доповз до
хати, в якiй тепер жили "представники нового порядку". Вони влаштувалися
на Залужжi у великому будинку, де колись був сiльський медичний пункт.
Лiжок в них не було, i вони спали покотом на долiвцi, пiдклавши трохи
сiна. А потiм Гошка запротестував проти такого способу життя i наказав
усiм iти на великий шлях, яким вештаються евакуйованi. Постоявши день,
вони награбували килимiв, подушок, ковдр, дещо з меблiв, i Гошка тепер
лежав на персидському м'якому диванчику i прикладав до голови горiлчанi
компреси.
Коли йому трохи полегшало, вiн почав кричати, щоб йому привели
вчительку. Северин i Тодось не звертали на нього жодно© уваги, бо грали в
двадцять одно. На банку лежали награбованi ручнi годинники.
Але були в Троянiвцi й такi люди, яких цiкавило дещо iнше, нiж
годинники.
Йонька, як тiльки в артiлi зробилася колотнеча, привiв собi в двiр
сивеньку конячку, запряжену в маленького легкого возика, при новенькiй
збру©. Загнав у хлiвець, обмацав копита, зазирнув у зуби, провiв Долонею
по ребрах, посiпав сюди-туди i зостався задоволений: конячина молоденька,
монгольсько© породи, на ©жу невибаглива, а на тягу пригiдна. Уляна,
побачивши конячину в хлiвi, напустилася на Ионьку з лайкою та погрозами,
просила, щоб вiдвiв iз двору, бо невiдомо, що скажуть нiмцi тим, хто
розбирав iз двору артiльне майно, а на випадок повернуться нашi, то теж по
голiвцi не погладять. Гаврило бачив, що батька вмолити не можна, зробив
iнакше: вiдв'язав кобильчину та й повiв на оривку з двору. Старий перейняв
i до того розiйшовся, що трохи не за©хав синовi по пицi. Гаврило махнув
рукою: робiть, мовляв,: що хочете i як зна те, i пiшов до свого двору.
А старий доплентався з кобильчиною до свого хлiвця бiльше звiдти не
виходив. Вiн там i спав у присiн-нику, щоб цi © кобильчини хто не викрав.
- Чого ви печетеся? - кричав вiн на стару та на Гаврила. - Тим харцизам
(так вiн називав нiмцiв) я скажу, що спiймав на дорозi, як ваку©ровану, а
прийдуть нашi, то скажу: "Взяв, щоб нiмцям не дiсталась". Ви за мною не
клопочiться. Я знаю, що сказати, - пiдшльопував Йонька люлькою.
- Що нам за тобою горювати? - сумно обзивалася Уляна. - Жаль буде
тiльки, як через тебе, дурня, хату спалять та малих дiтей у вогонь кинуть.
Йонька не зважив нi на що, робив сво . Ночами, особливо коли евакуювали
скот, крав худобу. Крiм корови, в сажi сидiла здоровенна свиня, одна й
друга. Горища трiщали вiд пшеницi, в клiтках вистрибували кролi. На рiчцi
виляскували крилами гуси. Хазяйство росло. Люлька в зубах Йоньки весело
потрiскувала. На зиму було в що взутися i зодягтися. Одне гризло його, як
вода береги: хазяйствечко розвелося чималеньке, корму подай, а його
обмаль. А хiба тим, що на власному городi вродило, прогоду ш? Треба
бурякiв, вiвса, сiна, висiвок, а де того всього вiзьмеш? Треба, отже,
дiставати в iнших мiсцях, де воно е i поки що нiким не охороня ться. Гошка
з компанi ю? Вiн ©х не бо©ться. У нього канiстра такого спирту, що синiм
полум'ям горить. Яка б вдасть не була, - можна пiддобриться. Треба вмiти
жити.
Йонька вивiз iз хлiвця кобильчину, що за тиждень вiд добрих мiрок вiвса
поправилася так, аж на нiй лискотiла шерсть i тверде тiло вигравало попiд
шкiрою, i заходився запрягати.
- Ну, розiгралась, - покрикував i вдарив дугою пiд бiк: вона цокнула
копитами об голоблi i зайшла для запряжки.
Уляна зривала на городi гарбузи, плутаючись в довгому огудиннi, зносила
на купу. Юля, що прибула до Троянiвки з евакуйованими, накручувала
патефон, що його забули за©жджi бiйцi.
Ах, за-ачем зта но-о-очь
Так бьiла ха-а-а-ра-ша-а-а-а... --
долинав крiзь вiдкритi вiкна гугнявий, шипучий звук, дивний i страшний
серед смертельно© сiльсько© тишi.
- А перестала б ти гарчати, то було б краще, - лаявся Йонька i сердито
з-пiд шапки глянув на вiкна, за якими снувала невиразна постать Юлi. -
Уляно, пiди крикни Гавриловi, щоб iшов до нас.
- Iди та й кричи, як тобi треба. У мене своя робота.
- Вiдьма чортова, тобi важко навiть язиком поворухнути.
Гаврило, побачивши, що старий збира ться в степовi мандри, вiдмовився
©хати навiдрiз, але потiм передумав, узяв вила, мовчки сiв у гарбу.
- Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти
вiдверта шся. За Чорним клином, кажуть, цiла скирта вiвса недопаленого. Де
погорiле - викинемо, а краще - кобилi заберемо. Воно хто-зна за яку владу
i наш Федот б' ться? Може, й прийде така, що дасть пожити мужиковi.
- А чого вам при Радянськiй владi не вистачало? Голоднi були чи
холоднi?
- А то й нi? - визвiрився старий.
- Може, й були, так при тимчасових труднощах. Все ж, як би там не було,
при сво©й владi, при Радянськiй. А та, яку ви ждете, не наша. Чужа. А який
чужинець нам хорошу жизнь принесе?
- Еге ж, ти там понiмаеш...
Йонька подумав трохи. Видно, якiсь сумнiви трохи заворушилися в його
головi, але вiн зараз же вiдiгнав ©х i сказав, намагаючись бути веселим:
- Доброго вiвса привеземо, Гаврило! Може, i кукурудзи налама мо для
свиней. Ти добре зробив, що по©хав зi мною, ©й-право, добре!
- А я не заради вiвса.
- А заради чого ж?
- Час тепер такий, що вискочить хто-небудь iз житiв та задавить вас або
вб' ...
- А ось йому! - весело викрикнув Йонька i вихопив з-пiд соломи
маленький кавалерiйський карабiн.
Очi у Гаврила полiзли догори:
- Де ви взяли?
- Де не взяв, та . Врем'я тепер, сам кажеш, тривожне. I така штука в
хазяйствi не помiша.
- За ту штуку вас повiсять.
- А хто на мене подума , що я з оружi м?
"Отакий потайний, - подумав про себе Гаврило. - Iстинно, що нiхто не
подума . Старий, немiчний, а за сво - в горло вчепиться, не одiрвеш!"
Гаврило збоку глянув на старого. В того ще не зiйшла з-пiд вусiв
посмiшка, а вiн викинув ©© разом з люлькою. Цей рiзкий перехiд вiд
веселого, збудженого стану до суворо© похмуростi нагадав йому Федота: "Як
вони схожi один на одного. А ми з Тимком не такi. Хтозна в кого й
повдавалися. Мабуть, у матiр".
Ви©хали на полтавський шлях. Цiлими гонами жовтiло нескошене жито,
бризкало в землю зерном, i боляче стало Гавриловi. Це ж ©хнi лани, ©хнього
колгоспу. Тут вiн не раз орав биками пiд житнище, милувався м'якими,
зеленими сходами, радiв, що такi дружнi, бачив, як жито пуска трубку, як
воно колоситься, вигойдуючи тендiтнi сережки спор, слiдкував за його
ростом, як слiдкують за зростом дитини. Тепер же вiн дивився на нього з
душевним болем, з гiрким сумом.
"До чого довели! До чого дожилися! - шепотiв вiн, похитуючи голо'вою, -
Покинули рiдну землю. Пiшли. Обливаються десь гарячою кров'ю. Невже на
цьому i кiнець?.." - запитав i вiдчув, як серце облило гарячим ошпаром.
Витер рукавом мокрого лоба i задумався. В його головi малювалися тепер
картини, яким вiн колись не надавав значення, вважаючи звичайними,
буденними. Зараз же вiн бачив ©х у зовсiм iншому свiтлi, розумiв iнший
змiст. Пригаду ться йому гарячий полудень у колгоспному садку. Чоловiки
лежать на зеленiй травi окремим гурточком, жiнки згрупувалися окремо. На
бiлих вишиваних сорочках ворушаться яблуневi тiнi.
Пiд величезною липою стiл, засланий червоним сукном. Оксен сто©ть бiля
стола разом з секретарем райкому Корнi нком i членами правлiння, щось
говорить, смi ться, бiля яблунi - взяте в чохол знамено, яке присуджене
артiлi за те, що вона виборола першiсть у змаганнi. Знамено виносить
ланкова, руки голi по лiкоть, засмаглi, лице, як мiдь, а очi голубi, як
вода в Ташанi. Вона бере прапор, посмiха ться, хтось гра на гармошцi,
хтось б' в барабан.
Музика, танцi. Малеча повилазила на яблунi, щоб виднiше. Микита Чугай
Галька вигнулась i перечмокала рубцi.
- Ач, як уважа . Бо нашого роду-заводу. Галька Лебединець. Батько коней
постачав на все петлюрiвське козацтво. Ти чого прийшов?
- Втiк з армi©.
- Ага, i тобi не захотiлося за комiсарiв воювати? Ха-ха© Тодi друге
дiло. Галько, налий склянку.
Галька налила i пiднесла гостевi. Микита випив, . утерся рукавом.
- Пiдходь ближче. Микита пiдiйшов.
Карпо обвiв зачарованими очима льох, блиснув зубами.
- Дот! Фортеця! Ну що ж, Микито, може й ти поступиш у мою банду? Гуляй
душа без кунтуша! Я та мо©х два брати-соколи нав' м вiрьовок iз чужих жил.
- Хiба й Андрiй тут? - аж похололо всерединi в Чугая.
- Аякже! По©хав десь iз Северином на хутори. То такi, що маху не
дадуть. Пiднеси, Галько, ще склянку.
Микита випив - i пiшло по жилам сатанячим дзвонарм.
- Що притих, Вихторе! Ану рвони за мiхи, щоб свiт задимився. Галько,
налий склянку. Микита закрутив головою:
- Е, нi, господиня частувала. Тепер нехай господар.
- Оце по-нашому, - гукнув Карпо. Кулемет поставив пiд стiну, налив
склянку, хотiв нести, зупинився, пiдозрiло оглядаючи Микиту. -Обшукай,
Галько.
Дiвка пiдiйшла до Микити, обмацала кожен рубчик.
- Нема нiчого.
Карпо взяв склянку, рушив.
- Закусити захопи, не скупися, - попросив Микита.
Карпо вирвав iз кiльця кавалок ковбаси, пiшов назустрiч Микитi,
простяглiй обидвi руки: Микита стур-нув уперед i лiвою рукою потягся за
склянкою, а праву непомiтно вiдвiв назад - хряп Карпа в ухо. Карпо вивалив
головою кирпичину, впав. З рота i носа запузирилася кров. Мимо ши© Микити
просвистiв нiж, врiзався в дерев'яний зруб, забринчав костяною ручкою,
виколихуючись у свiтлi лампи.
- Ах ти ж, лярва!
Микита цапнув Гальку за руку, швиргонув у куток -. i кулемет в руки:
- Хлопцi! Сюди! Вихторе, тягни за вiрьовку.
Слiпець метався, як на пожежi, розставивши руки, доки намацав те, що
треба. В дверi гримотiли черво-ноармiйськi приклади. Заскреготiло,
звалилося. Вдарило свiжим духом. Бiйцi затупотiли вниз.
- В'яжiть.
Непритомного Карпа зв'язали, виволокли надвiр. Слiпий Вихтiр перелякано
топтався з гармошкою, питаючи з зубним переклацом:
- То як менi, ще грати?
- Грай "Ой лопнув обруч...".
Микита стояв, купаючи груди в нiчному ра©, ви-хекував погрiб i самогон.
Обковувало його мiсячне срiбло, як лицаря, i правда милувалася свiтом, а
кривда корчилася у вiрьовках, пiдшморгуючи червонi соплi.
- Галько, спали ©х, ножами зрiж! Зрiж на менi пута, - вив Карпо,
всмоктуючи тiлом вiрьовки, розгризаючи ©х зубами.
- Закля'пуйте йому рота. Хай люди ще одну нiч посплять спокiйно.
Чохов всунув Карповi пiлотку в рот. I вони потягли його, виючого,
лугами.
Орися прала до самiсiнько© ночi i в хату не заходила. Потiм повернулися
бiйцi, гамiрно повечеряли, полягали спати. Огоньков, чистий, викупаний, у
свiжiй бiлизнi лежав на лавi. Його наворочали, i вiн заснув. Мати
позакривала вiконницi, засвiтила каганець та поставила на столi. Бiйцi
поснули не вiдразу. Виходили курити надвiр, скрипiли дверима, каганець раз
у раз блимав на столi. Згодом прийшов один бо ць i сказав Дорошевi, що
телефонний зв'язок з районом Опiшня перерваний.
- Пильнуйте дорогу, - наказав Дорош.
- сть.
Бо ць вийшов, i все поволi затихло. Чути тiльки, як глибоко дихають
бiйцi та щось присвисту i шуль-потить у грудях пораненого.
Орися спала з матiр'ю в хатинi, i крiзь вiдхиленi дверi ©й було видно
синiй морок, розкиданi по соломi ноги бiйцiв i нерухоме тiло пораненого,
що лежав на лавi, покрите легеньким одiялом. В хатi було тихо, але Орисi
весь час вчувалося якесь перешiптування, якiсь та мнi шерехи, чи сь тяжке
зiтхання.
- Мамо, хтось пiд вiкном ходить, - шепотiла вона.
- Хто там ходить? То тобi вiд нудьги. Спи. Орися закривала очi i
намагалася заснути, але сон тiкав, i якась тривога i недобре передчуття
все бiльше i бiльше охоплювали ©©. "Усi сплять, i чого вони сплять? -
сердилася вона, хоча i не могла довести, чому втомленi люди не повиннi
спати. - А я не можу. Треба трохи полежати з вiдкритими очима, тодi
заснеш". Вона вiдкрила очi i побачила, що поранений пiдвiвся i, обпершись
руками об лаву, озира ться навколо, нiби шука когось. Вона схопилася i,
переступаючи через ноги бiйцiв, побiгла до нього в однiй сорочцi,
тримаючись рукою за пазуху. Побачивши ©©, уiв поманив пальцем до себе,
обличчя його стало змовницьким, а очi весело заблищали. Вiн схопив ©© за
руку i так вп'явся сво©ми гарячими, твердими, як валiзо, пальцями вище
зап'ястка, що рука ©© стерпла.
- Чу ш? Похiдну грають, - жахно запитав вiн. - Тра-та-та-там,
трам-та-та-там, - тихо заспiвав вiн, i лице його зробилось натхненним.
Орися, затамувавши дихання, прислухалася, але нiяко© музики не чула,
проте чим довше вслухалася, пiдкоряючись його волi, тим бiльше вiрила в
те, що дiйсно десь чу ться музика, i були такi секунди, що вона нiби
дiйсно чула ©©, але вiдразу ж пiсля тако© хвилi, коли вона знову
поверталася до дiйсностi, звукiв уже не було. Так продовжувалося
хвилину-другу.
- Ти мене бо©шся? - запитав вiн.
- Ранiше боялася, а тепер нi.
- Тодi перенеси мене звiдси, бо мене хотять убити.
- Хто? - жахнулася Орися.
- Вони, - i вiн показав у темний кут. - Але я не дамся. Не дамся.
Лице його зробилося лютим, очi горiли, в них стояв маленький чорний
чоловiчок i розмахував головешкою, вихопленою з багаття.
Огоньков спустив iз лави ноги i потяг Орисю за собою.
- Ох, рознещасний ти мiй друже, - проговорив хтось зовсiм близько, i
Орися, озирнувшись, побачила Чумаченка, що в однiй бiлизнi пiдiйшов до
лави.
- Ну, лягай, Огоньков. Лягай. А ти, дiвчино, iди спати. Я бiля нього
посторожую.
Але Орися нiкуди не пiшла, а стояла, боса, в однiй сорочцi, i не
зводила очей з Огонькова, вiд якого так пашiло жаром, що вона вiдчувала
той пал на сво му обличчi, i ©й щохвилi робилося жаркiше. Раптом Огоньков
схопився, став борсатися, кричав, просився, щоб його пустили додому,
нахвалявся, хрипiв грудьми.
- Ну, пустiть же мене додому. Де мiй вещмiшок? Де? - метався вiн,
вириваючись iз рук бiйцiв. У нього був такий страшний прилив сил, що
Чумаченко вже не мiг його втримати i йому допомагало ще дво бiйцiв.
Раптом усе стихло i чийсь голос сказав;
- Готовий.
I знову зробилося тихо-тихо. Нараз все заворушилося: загримали дверi,
заходили бiйцi, i мати вивела Орисю надвiр, посадовила на лавцi пiд
вербою. Мимо Орисi бiгали бiйцi, носили якiсь клунки, мiшки, ящики, хтось
дзенькнув лопатою, i один iз червоноармiйцiв, з вигляду старший, сказав:
- Отут за хатою i вири мо.
Вони пiшли в хату, винесли звiдти щось довге, замотане в шинелю.
Прийшла мати, взяла Орисю за руку i сказала:
- Ходiм.
За хатою, мiж кущами шипшини, стояли в кружок бiйцi. Вони пiдняли вгору
гвинтiвки, тричi вистрiлили, i цi пострiли привели Орисю до тями. Вона
пiзнала матiр, яка дивилася на Орисю так, нiби побачила ©© вперше пiсля
довгих рокiв розлуки. Цей погляд дивував Орисю, i вона нiяк не могла
зрозумiти, що вiн означа ; пiзнала Чумаченка, що стояв поряд з Доро-шем,
блiдий i нахмурений. Орися глянула на свiжу могилу i все зрозумiла, але
плакати' не могла, а тiльки тiпалася, як у пропасницi, i загорталася в
платок. Зненацька прибiг бо ць, щось крикнув. Всi сполошилися, i за хвилю
двiр опустiв. Останнiм вiдходив Чу-маченко. Шдтягнутий, обвiшаний
гранатами, суворий i непокiрний, вiн взяв Орисю за руки i сказав у
затуманенi очi:
- Учись, дiвчино, iз зцiпленими зубами жити. Вiдходимо ми, - i широкими
кроками, притримуючи рукою автомат на грудях, побiг до машини, що вже
ви©жджала з двору.
Всю нiч бiйцi ©хали на схiд. На свiтанку зупинили машину в охтирських
лiсах. Микита Чугай поправив на грудях автомат i крикнув до бiйцiв:
- Тягнiть його сюди.
Карповi розв'язали руки i прикладами зсадили на землю. Жовтi пiски
зеленилися свiтанком, хвоя набрякала соками, а справедливi серця гнiвом.
- Поставте його пiд отi ю сосною. Карпа поставили, i вiн розминав
зiмлiлi руки, рив ногами пiсок, лице зробилося як я чний жовток. Чугай
навiв автомат Карповi на груди i спитав:
- Ти зна ш, за що я тебе вбиваю?
Карпо гордо задрав стриж.ану голову:
- Бо мiй рiд - хазя©, а ти - гнида.
- Нi, Карпе, - вiдставив ногу Чугай i посмiхнувся. - Бо ти свiт чорниш,
а я хочу, щоб на ньому було свiтло. Ти - зло, а зло треба вганяти в землю.
I заплигав у руках автомат, i загоготiло в лiсi. Бiйцi пiшли до машини, а
Чугай - до сосни, щоб глянути, як вмира Карпо. Стояв Карпо бiля стовбура
зiгнувшись i рив руками землю, а пiсок темнiв i набухав кров'ю з-пiд
живота.
- Вривайся поглибше, щоб нiколи не встав iз землi твiй поганський рiд,
- сказав на прощання Чугай i понiс пiсками важку ношу майбутнiх бо©в.
Тихими вересневими свiтанками господар, що виганяв худобу на
пасовисько, прислухався, чи не гурко-.че де-небудь далi, чи не вiдходить
фронт, чи не гонять назад германця. А фронт не вiдходив, навпаки -
наближався. Гуркотiло на Миргород, на Гоголiво. Тодi пiшло лiвiше, лiвiше
та й зовсiм затихло.
Нiмцi пройшли стороною. В Троянiвцi ©х нiхто не бачив. Серед народу
ходили жахливi чутки: нiмцi кидають у вогонь дiтей, розстрiлюють мирне
населення, нелюдськими муками мордують полонених червоноармiйцiв. Вiшають
на телеграфних стовпах дiдiв.
Цим чуткам вiрили, бо ще були в селi живi свiдки з 1918 року та
учасники iмперiалiстично© вiйни, що стверджували:
- На©лися ми нiмецько© заколоти, будучи по рiзних полонах, насьорбалися
©хнiх батогiв та нага©в.
- Та невже вiн такий звiр? Навiть малюкiв у вогонь кида ? -
допитувалися жiнки.
- Це для нього все одно, що березове полiнце шпурнути, щоб вогонь палав
яснiше.
- Та ми йому очi рогачами повиштрику мо, - погрожувало жiноцтво.
А канонада вiддалялася i зовсiм затихла. Стало ясно, що нашi вiдiйшли.
Село занiмiло i прищулилося : ось-ось повиннi були вступити нiмцi.
Пройшов день, другий, третiй. Нiмцiв не було. Острах запанував людьми.
Уночi хтозна вiд чого хлипали дверi, шелестiло по хлiвах сiно, щось
перешiптувалося. Люди говорили, що то переховуються пораненi бiйцi i
радяться, як наздогнати сво©х. Жiнки говорили зовсiм iнше. Вони
присягалися, що то нiмчура перехову ться на горищах "з радiйом" i передав,
де бомбити.
- Мелiть, вiйська вже хтозна-де, а нiмець сидiв би оце на горищi. I
видумають чорти-що, - лаялися дiди.
Як не дивно, а всю та мницю виявили дiти. Несмiливим гурточком пiдiйшли
вони вночi до хлiва i в мiсячному сяйвi при закритих дверях побачили
згорбленого старця, що сидiв у великiй задумi, спершись руками на цiпок.
Вiн то бурмотiв щось, похитуючи головою, то затихав i нiби прислухався до
нiчно© тишi, що царювала навколо, то раптом схоплювався i, пiднявши вгору
руки, гнiвно потрясав ними до чорного демона, що десь там ховався у небi,
i обличчя старця у жовтих вiдсвiтах мiсяця було оскаженiле, як у
розгнiваного духа землi, очi горiли сатанинським вогнем, а почорнiлi вуста
сипали прокльони.
- Iдеш? - питав вiн, потрясаючи кулаками в небо. - Iди, йди на свою
погибель.
I знову сiдав на розламанi ясла чи на одiрване колесо, забуте i
покинуте людьми, i журливо похитував головою з боку на бiк.
- О горе мо , все пiшло прахом. Все пiшло, - пришiптував вiн, з сумом
дивлячись на чорнi дiри дверей, що зяяли в туманi ночi, на худi ребра
обдертих покрiвель, що сипали порохно згори, на розкиданi дошки, на стару,
порвану, нiкому не потрiбну вже збрую, розсохлi бочки, з яких повипадали
клепки, на все те розорисько, яке зробили Джмелики.
- Щоб вам руки посудомило, - проклинав вiн. Вiн не мiг погодитися iз
знищенням. Вiн розумiв лише одне: все, створене людськими руками, повинно
жити, бо в нього вкладена людська праця, людський пiт. Дух руйнування був
противний його iстотi, i з ним вiн не мiг примиритися нi на одну хвилину
i, як тiльки умiв, ненавидiв його.
Це був Григiр Тетеря. З того часу, як Джмелики пограбували артiль, як
все у дворi перетворилося на купи чорного ру©ниська, старий вдень майже
нiде не появлявся, а закрившись вдома в комiрчинi, в якiй було малесеньке
вiконечко, та розгорнувши товсту .в оправi книгу (вiн якось випадково
випросив ©© у якихось штабникiв, що ©хали через село), записував туди все
майно iз старих подертих колгоспних майнових книг, що залишилися йому в
спадок вiд Оксена. Записував чорнилом, ретельно, так щоб i сокирою не
вирубати, вишкрябував усе, що залишилося в пам'ятi, усе до дрiбниць,
простими словами, як умiв, переказував, що наболiло на душi. Так що
поступово цi записи перетворилися в живу iсторiю колгоспних буднiв,
свiдком яких вiн був на протязi десяти рокiв.
"Ремiнь од двигуна, шкiряний, купили на торгах, як розкуркулювали
Очкура, на п'ятдесят, а може, й бiльше пар пiдошов, схований у старих
цегельних печах. Там же центрифуга для качання меду в розiбраному
виглядi". "П'ять бiдонiв смальцю зарито на Бе -вiй горi в сушняку, де
великий осокiр, п'ятнадцять шагiв прямо на меншенький бересточок i
копати".
Записи цi старий робив при великiй та мницi, так що домашнi не знали,
що вiн там пише, i думали, що старий вдарився в релiгiю, бо вiн для
вiдводу очей клав перед собою старе, в дерев'яних палiтурках вангелi ,
яким його було нагороджено при закiнченнi приходсько© Троянiвсько© школи.
"Сие евангелие, - писалося в нiй, - дается окончившему Трояновское
начальне народное училище для назидания й руко-водства в жизни".
Сумнiвно, щоб ця книга використовувалася ста-. рим як "руководство" в
життi, бо валялася десь на полицях iз 1902 року, i тiльки тепер вiн згадав
про не© i витяг на свiт божий.
Тетеря з домашнiми майже не розмовляв. Вночi прокрадався на артiльне
подвiр'я i довго сидiв при мiсяцi серед ру©ниська. Усе щось думав i
шепотiв сам до себе, а потiм, ховаючись вiд людського ока, iшов додому
спати. Вiдтодi як нашi вiдiйшли, цiкавiсть до життя в нього зникла, i йому
було рiшуче все одно, що зроблять з ним нiмцi, коли прийдуть: повiсять,
уб'ють чи спалять. Вiн нiчого не боявся i пропускав поза увагу всi тi
чутки, якi так настирливо лiтали по селах та хуторах, а вони мiж тим
ширилися, одна вiд одно© страшнiшi. Релiгiйний фанатизм, що особливо
сильно прокинувся в тяжкi днi, доходив до того, що баби бачили на небi
знаки, якi нiби показували, що нiмцi всiх пiдряд убивати не будуть, а
тiльки нехрещених, i переляканi матерi хапали сво©х дiтей i тягли до
ступського попа. Дiти, яким уже було по дев'ять, десять, а то й бiльше
рокiв, соромилися при поповi роздягатися догола, бо недавно ж вони були
пiонерами, носили червонi краватки - i раптом нi з того нi з сього ©х, як
молодих бичкiв, пхали поповi пiд хрест. Не дивно, що дехто з дiтей прямо
голяка тiкав з церкви, бiг через усi Ступки, Манилiвку, Лишенiвку, аж до
само© Троянiвки.
Десь на приташанських дрiмучих лугах зустрiчали залужанськi жiнки
дiвчину з розпущеними косами, яка благала: "Дайте менi хрестик, дайте менi
хрестик". ©й нiхто не давав, бо всi знали, що то вiдьма в дiвчину
перевернулася. Адже в кожного православного такий хрестик повинен бути.
Iнокентiй пророкував, що як буде мiсяць-чернець, тобто як мiсяць
зробиться чорним, то наступить кiнець свiтовi. Павло Гречаний про мiсяць
нiчого не второпав, а затямив так, що чернець - то звичайнiсiнький собi
монах, який як тiльки появиться в Троянiвцi, то й настане кiнець свiту.
Кожному зустрiчному Павло глаголив:
- Е, хлопцi, чернець уже в Гадячi...
Страшний чернець був уже в сусiдньому районi, перед смертю не
надиха шся, i Павло вирiшив хоч на©стися. Вiн знав, що в скринi Явдоха
держить глечик меду на шулики. Одламав замок i як сiв бiля столу, то не
встав, доки вже й на шматок хлiба не було що взяти.
- Щоб же тебе на кусники порвало! - причитала Явдоха, припадаючи до
порожнього глечика.
- А може, й порве, - облизувався Павло, майструючи цигарку. - В Гадячi
уже чернець.
- Тебе, сатано, не те що чернець, а чорна завiя не вхопить, - стогнала
в розпачi Явдоха. - Та нi снарядом, нi бомбою його не вб' ш, щоб я пожила
сама хоч годочок.
А Павло вже й не слухав ©©, а йшов до Гаврила Вихора, цигаркував,
дрiмаючи пiд хлiвом, дивився, як його сусiди молотять жито на околот.
- А що, Йонько, - питав вiн крiзь дрiмоту, - здав уже оружi властям?
- Де воно в мене взялося? - злякано витрiщався Яонька. - Хiба що цiп?
- Та на таку вдасть, як у нас зараз об'явилася, тiльки й треба добре
запареного бича, бо оружiя жалко, - вставив i сво слово Гаврило, що
молотникував з батьком.
- Кажуть, учора в Бур'янiвщинi одного дядька так збили, що, повiриш, iз
землi не встав...
- Вони свого випросять, - пообiцяв Гаврило.
"Новою властю" Павло називав нерозлучну четвiрку, що нишпорила по селах
та хуторах. Це були Северин Джмелик, Андрiй Джмелик, Тадик Шамрай, що
недавнечко виприснув iз сво © схованки, i Гошка Мотовило, саженного росту
дезертир з рябим обличчям i похмурим, ковзким поглядом. Нiхто добре не
знав, звiдки з'явився Гошка в цих краях. Говорили про нього страшнi речi.
Нiби вiн убив червоного командира i втiк iз фронту, пристав у прийми до
молоденько© удовицi, насмiявся над нею i задушив подушками; що на руках у
нього стiльки чужо© кровi, що вже не змива ться i виступа на них
червоними пля" мами.
Ось ця четвiрка й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну i холодну
зброю, щоб, як нiмцi прийдуть, передати ©хньому командуванню i цим
показати, що вони вiрою i правдою готовi ©м служити.
Бiля сiльради висiло оголошення, написане в непристойних виразах,
складене самим Гошкою:
"Здавайте, сукi, сов тське оружiя. слi котрий не здасть, то, бл...,
сматри. Будем бить шомполами, поки ж... марш за©гра ть".
На це, здавалось би, страшне i досить-таки зрозумiле попередження
троянiвцi не звертали уваги, i збро© до рук самозвано© четвiрки поступало
мало. Всього було здано двi гвинтiвки i чотири гранати. Гвинтiвки "власть"
заховала до приходу сво©х господарiв, а гранатами обвiшався Гошка.
Хвастався, бовтаючи ними:
- Ми порадок навiдьом.
Мiж чотирма корешами були розподiленi обов'язки:
Тадик нiс вiдповiдальнiсть за вiйськовий порядок - прописував, кому
скiльки дати шомполiв; Северин сiдав покараному на голову, щоб не
трiпотiвся, Андрiй сiдав на ноги, а Гошка стьобав. Правда, останнiм часом
каральна експедицiя не поновляла сво © дiяльностi, бо цупила самогон на
Залужжi, лiкувала Гош-ку. Хтось серед ночi вискочив iз-за кущiв i так
лигнув Гошку кiлком по головi, що обвiшаний гранатами "отаман" хлипнув
червоною юшкою i засукав ногами по землi. Врятувало його те, що поблизу
була калюжа, вiн насьорбався холодно© з гнилим запахом води, порвав на
собi сорочку, затамував пробо©ну в головi i з горем пополам доповз до
хати, в якiй тепер жили "представники нового порядку". Вони влаштувалися
на Залужжi у великому будинку, де колись був сiльський медичний пункт.
Лiжок в них не було, i вони спали покотом на долiвцi, пiдклавши трохи
сiна. А потiм Гошка запротестував проти такого способу життя i наказав
усiм iти на великий шлях, яким вештаються евакуйованi. Постоявши день,
вони награбували килимiв, подушок, ковдр, дещо з меблiв, i Гошка тепер
лежав на персидському м'якому диванчику i прикладав до голови горiлчанi
компреси.
Коли йому трохи полегшало, вiн почав кричати, щоб йому привели
вчительку. Северин i Тодось не звертали на нього жодно© уваги, бо грали в
двадцять одно. На банку лежали награбованi ручнi годинники.
Але були в Троянiвцi й такi люди, яких цiкавило дещо iнше, нiж
годинники.
Йонька, як тiльки в артiлi зробилася колотнеча, привiв собi в двiр
сивеньку конячку, запряжену в маленького легкого возика, при новенькiй
збру©. Загнав у хлiвець, обмацав копита, зазирнув у зуби, провiв Долонею
по ребрах, посiпав сюди-туди i зостався задоволений: конячина молоденька,
монгольсько© породи, на ©жу невибаглива, а на тягу пригiдна. Уляна,
побачивши конячину в хлiвi, напустилася на Ионьку з лайкою та погрозами,
просила, щоб вiдвiв iз двору, бо невiдомо, що скажуть нiмцi тим, хто
розбирав iз двору артiльне майно, а на випадок повернуться нашi, то теж по
голiвцi не погладять. Гаврило бачив, що батька вмолити не можна, зробив
iнакше: вiдв'язав кобильчину та й повiв на оривку з двору. Старий перейняв
i до того розiйшовся, що трохи не за©хав синовi по пицi. Гаврило махнув
рукою: робiть, мовляв,: що хочете i як зна те, i пiшов до свого двору.
А старий доплентався з кобильчиною до свого хлiвця бiльше звiдти не
виходив. Вiн там i спав у присiн-нику, щоб цi © кобильчини хто не викрав.
- Чого ви печетеся? - кричав вiн на стару та на Гаврила. - Тим харцизам
(так вiн називав нiмцiв) я скажу, що спiймав на дорозi, як ваку©ровану, а
прийдуть нашi, то скажу: "Взяв, щоб нiмцям не дiсталась". Ви за мною не
клопочiться. Я знаю, що сказати, - пiдшльопував Йонька люлькою.
- Що нам за тобою горювати? - сумно обзивалася Уляна. - Жаль буде
тiльки, як через тебе, дурня, хату спалять та малих дiтей у вогонь кинуть.
Йонька не зважив нi на що, робив сво . Ночами, особливо коли евакуювали
скот, крав худобу. Крiм корови, в сажi сидiла здоровенна свиня, одна й
друга. Горища трiщали вiд пшеницi, в клiтках вистрибували кролi. На рiчцi
виляскували крилами гуси. Хазяйство росло. Люлька в зубах Йоньки весело
потрiскувала. На зиму було в що взутися i зодягтися. Одне гризло його, як
вода береги: хазяйствечко розвелося чималеньке, корму подай, а його
обмаль. А хiба тим, що на власному городi вродило, прогоду ш? Треба
бурякiв, вiвса, сiна, висiвок, а де того всього вiзьмеш? Треба, отже,
дiставати в iнших мiсцях, де воно е i поки що нiким не охороня ться. Гошка
з компанi ю? Вiн ©х не бо©ться. У нього канiстра такого спирту, що синiм
полум'ям горить. Яка б вдасть не була, - можна пiддобриться. Треба вмiти
жити.
Йонька вивiз iз хлiвця кобильчину, що за тиждень вiд добрих мiрок вiвса
поправилася так, аж на нiй лискотiла шерсть i тверде тiло вигравало попiд
шкiрою, i заходився запрягати.
- Ну, розiгралась, - покрикував i вдарив дугою пiд бiк: вона цокнула
копитами об голоблi i зайшла для запряжки.
Уляна зривала на городi гарбузи, плутаючись в довгому огудиннi, зносила
на купу. Юля, що прибула до Троянiвки з евакуйованими, накручувала
патефон, що його забули за©жджi бiйцi.
Ах, за-ачем зта но-о-очь
Так бьiла ха-а-а-ра-ша-а-а-а... --
долинав крiзь вiдкритi вiкна гугнявий, шипучий звук, дивний i страшний
серед смертельно© сiльсько© тишi.
- А перестала б ти гарчати, то було б краще, - лаявся Йонька i сердито
з-пiд шапки глянув на вiкна, за якими снувала невиразна постать Юлi. -
Уляно, пiди крикни Гавриловi, щоб iшов до нас.
- Iди та й кричи, як тобi треба. У мене своя робота.
- Вiдьма чортова, тобi важко навiть язиком поворухнути.
Гаврило, побачивши, що старий збира ться в степовi мандри, вiдмовився
©хати навiдрiз, але потiм передумав, узяв вила, мовчки сiв у гарбу.
- Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти
вiдверта шся. За Чорним клином, кажуть, цiла скирта вiвса недопаленого. Де
погорiле - викинемо, а краще - кобилi заберемо. Воно хто-зна за яку владу
i наш Федот б' ться? Може, й прийде така, що дасть пожити мужиковi.
- А чого вам при Радянськiй владi не вистачало? Голоднi були чи
холоднi?
- А то й нi? - визвiрився старий.
- Може, й були, так при тимчасових труднощах. Все ж, як би там не було,
при сво©й владi, при Радянськiй. А та, яку ви ждете, не наша. Чужа. А який
чужинець нам хорошу жизнь принесе?
- Еге ж, ти там понiмаеш...
Йонька подумав трохи. Видно, якiсь сумнiви трохи заворушилися в його
головi, але вiн зараз же вiдiгнав ©х i сказав, намагаючись бути веселим:
- Доброго вiвса привеземо, Гаврило! Може, i кукурудзи налама мо для
свиней. Ти добре зробив, що по©хав зi мною, ©й-право, добре!
- А я не заради вiвса.
- А заради чого ж?
- Час тепер такий, що вискочить хто-небудь iз житiв та задавить вас або
вб' ...
- А ось йому! - весело викрикнув Йонька i вихопив з-пiд соломи
маленький кавалерiйський карабiн.
Очi у Гаврила полiзли догори:
- Де ви взяли?
- Де не взяв, та . Врем'я тепер, сам кажеш, тривожне. I така штука в
хазяйствi не помiша.
- За ту штуку вас повiсять.
- А хто на мене подума , що я з оружi м?
"Отакий потайний, - подумав про себе Гаврило. - Iстинно, що нiхто не
подума . Старий, немiчний, а за сво - в горло вчепиться, не одiрвеш!"
Гаврило збоку глянув на старого. В того ще не зiйшла з-пiд вусiв
посмiшка, а вiн викинув ©© разом з люлькою. Цей рiзкий перехiд вiд
веселого, збудженого стану до суворо© похмуростi нагадав йому Федота: "Як
вони схожi один на одного. А ми з Тимком не такi. Хтозна в кого й
повдавалися. Мабуть, у матiр".
Ви©хали на полтавський шлях. Цiлими гонами жовтiло нескошене жито,
бризкало в землю зерном, i боляче стало Гавриловi. Це ж ©хнi лани, ©хнього
колгоспу. Тут вiн не раз орав биками пiд житнище, милувався м'якими,
зеленими сходами, радiв, що такi дружнi, бачив, як жито пуска трубку, як
воно колоситься, вигойдуючи тендiтнi сережки спор, слiдкував за його
ростом, як слiдкують за зростом дитини. Тепер же вiн дивився на нього з
душевним болем, з гiрким сумом.
"До чого довели! До чого дожилися! - шепотiв вiн, похитуючи голо'вою, -
Покинули рiдну землю. Пiшли. Обливаються десь гарячою кров'ю. Невже на
цьому i кiнець?.." - запитав i вiдчув, як серце облило гарячим ошпаром.
Витер рукавом мокрого лоба i задумався. В його головi малювалися тепер
картини, яким вiн колись не надавав значення, вважаючи звичайними,
буденними. Зараз же вiн бачив ©х у зовсiм iншому свiтлi, розумiв iнший
змiст. Пригаду ться йому гарячий полудень у колгоспному садку. Чоловiки
лежать на зеленiй травi окремим гурточком, жiнки згрупувалися окремо. На
бiлих вишиваних сорочках ворушаться яблуневi тiнi.
Пiд величезною липою стiл, засланий червоним сукном. Оксен сто©ть бiля
стола разом з секретарем райкому Корнi нком i членами правлiння, щось
говорить, смi ться, бiля яблунi - взяте в чохол знамено, яке присуджене
артiлi за те, що вона виборола першiсть у змаганнi. Знамено виносить
ланкова, руки голi по лiкоть, засмаглi, лице, як мiдь, а очi голубi, як
вода в Ташанi. Вона бере прапор, посмiха ться, хтось гра на гармошцi,
хтось б' в барабан.
Музика, танцi. Малеча повилазила на яблунi, щоб виднiше. Микита Чугай