Страница:
- Який мед?
Не випускаючи Охрiма з рук i не даючи йому встати, Тимко поволiк злодiя
до хлiва. З хати вибiг розпатланий господар, кричав, розмахуючи руками:
- Пусти! Що ти робиш? Пусти!
Але Тимко не чув того крику, волочив Охрiма далi, тяжко сапаючи, лице
його було озвiрiлим i страшним. За господарем вискочила донька, пiдбiгши,
схопила парубка за рукав, але Тимко так глянув на не©, що вона
вiдсахнулася, як вiд вогню. Прискочили заспанi троянiвцi i з криком: "Чи
ви не показалися?!" -стали розтягати ©х. Тимко водив безтямними очима
навколо себе, крутився, як в'юн, намагаючись вирватися iз дужих
дядькiвських рук. Охрiм стояв, злiсно посмiхаючись, витирав долонею
розбиту губу.
- Чого пристали, дурнi? - деренькотiв вiн зляканим голосом. - Ну,
знайшов бочонок меду, поласував трiшки.
Вiн пiшов у хлiв i принiс звiдти загорнутий у солому i рiзне тряп'я
бочонок, видимо, вже пiдготовлений для перевезення до Троянiвки. Господар
взяв бочонок i перед тим, як iти в хату, сказав таким голосом, нiби
вибачався перед Охрiмом:
- Ще якби хоч попросив, а то... - i, не договоривши, поплентався до
хати.
Троянчани теж розiйшлися до свого дiла, але не дивилися один одному у
вiчi i не розмовляли мiж со-. бою.
Увечерi, коли навантаженi вози рушили в дорогу, хутiрська красуня
догнала Тимка аж за цариною, сунула йому в руки щось тверде, замотане в
чистеньку ганчiрку, опустивши очi, сказала:
- Чи ще при©деш?
- Не знаю. Як пришлють, то при©ду. У не© ревниво блиснули очi:
- До сво © селючки рвешся?
- А хоч би й так...
Вона круто повернулася i, опустивши голову, пiшла в хутiр. Тимко теж
побiг наздоганяти свою пiдводу. Наздогнавши ©©, озирнувся. Степова красуня
стояла на дорозi iз якоюсь хутiрською дiвчиною i щось говорила з нею.
Потiм вони обидвi обернулися, глянули Тимковi вслiд, голосно засмiялися i
повагом пiшли до хутора. I потiм, скiльки Тимко не озирався назад, нi одна
з них не подивилася в його бiк. Вони розмовляли про щось сво , хутiрське,
яке ©м було дiло до приблудного парубка, що при©хав руйнувати ©хнi хати?
"От i зрозумiй. цих дiвчат, - гiрко думав Тимко. - То листочком припала,
то бурлить, немов вода. Напевно, вони тiльки для того й народженi на свiт
божий, щоб свiй характер паскудний показувати".
Тимко розгорнув ганчiрку: в нiй лежала грудка iскристого меду. Вiн
лизнув ©© язиком i замружився вiд солодко© розкошi. "Точно, як Орисинi
губи, солодкi", - подумав вiн i враз вiдчув, як пiд серцем ворухнулася
дрiмаюча туга i боляче вкусила його, i вiн тяжко зiтхнув i зупинився на
хвильку посеред шляху, щоб згорнути цигарку.
Пiзно вночi останнiм iз хутора ви©хав Гнат Рева. Вiн ©хав трохи
п'яненький, бо його пiдпо©ли хуторяни в надi©, щоб декого з них переселив
пiзнiше: часом зупинявся бiля розiбраних хат i довго дивився на чорнi купи
сухих парок, що валялися на подвiр'ях. Свiтло в хатах уже погасло, i весь
хутiр поринув у густу темряву тепло© весняно© ночi. Над хутором залягла
тиша, тiльки десь далеко у степу, чути було, погуркував трактор. "Передам
у зведеннi, що половину хутора вже переселив, а завтра нажму, щоб i
останнiх перевезти", - вирiшив Гнат i, стьобнувши коня, поскакав сонним
хутором.
В нiчнiй тишi тупiт кiнських копит вiддавався лунко i виразно.
Незабаром вiн ви©хав на степову дорогу, що вела до Троянiвки, i пустив
коня тихiше. Гнат був у тому мирному воркуючому настро©, який завжди
охоплював його тодi, коли справи iшли добре, i, ©дучи, насвистував
пiсеньок. Але втома i легке сп'янiння все дужче налягали на нього, i часом
вiн дрiмав, опустивши повiддя.
Навколо в обiймах степово© тишi нiжилася земля, як приласкана коханим
дiвчина: вона дихала i сходила парою, i якби людина захотiла припасти до
не© щокою, т^) почула б, яка вона тепла, i спiймала б тонкий, нi з чим, не
зрiвняний запах нiжного дихання, в якому особливо вiдчувався гiркуватий
трунок зрiзаних плугом корiнцiв. На полях, що розстилалися обабiч дороги,
чулися невиразнi шерехи: то трiск сухого бур'яну пiд чи©мись обережними
кроками, то прича не шарудiння, то стриманий писк. Може, то гуляли бiля
сво©х нiрок ховрашки, а може, поверталися iз невдалого полювання лисицi.
Iнодi в повiтрi шумiли пташинi крила: то пролiтав ворон, а може, летюча
миша. Iнодi iз степово© пустелi линув тужливий людський крик, не залишаючи
пiсля себе нi луни, нi вiдголосу: то кричала сова. Вiд того крику робилося
страшно i моторошно, так, що навiть Гнат прокидався вiд нього, сполохано
озираючись навколо.
Одного разу вiн, прокинувшись вiд дрiмоти, на хвилину зупинив коня,
постояв, прислухався i навiщiдьк повернув на глуху дорогу, об'©здом, але
не про©хав i де? сяти метрiв, як знову повернув назад. Коли б його запи-.
тали, навiщо вiн так робить, вiн би не мiг вiдповiсти.
Кiнь, зачувши пiд ногами знайому дорогу, пiшов охот-нiше, але бiля
троянiвського яру затупцювався i, тремтячи шкiрою i поводячи вухами,
закляк на мiсцi, не бажаючи йти далi. Гнат боляче вдарив його канчуком
попiд пузом. Кiнь пiшов, але все рiвно неохоче, обережно промацуючи
тонкими ногами грунт i ще бiльше тремтячи шкiрою. Стали спускатися в
темний яр, звiдки повiяло холодом i проваллям. За кущами терну почувся
тихий шелест.
- Хто там? - голосно крикнув Гнат, мацаючи в кишенi рублену ручку
револьвера.
Темрява мовчала. Тодi Гнат рушив далi i став пере©жджати струмочок, що
дзюркотiв унизу. В один стрибок кiнь перелетiв його i, напружившись, понiс
вершника на крутий схил. I тут Гнат почув, що ззаду нього щось ляснуло.
Вiн припинив коня i озирнувся, щоб глянути, що там таке, але в ту ж саму
хвилю з яру бабахнуло ще два рази i кулi просвистiли десь зовсiм близько.
Гнат зрозумiв, що то по ньому стрiляють, i, припавши до гриви коня, погнав
селом.
Скаженим чвалом пролетiв усю Троянiвку i зупинився лише тодi, коли
добiг до Бе во© гори. "Що ж це я? Куди це я? Я ж про©хав сiльраду". Вiн
крутнув коня назад i раптом вiдчув, що в нього помiж пальцями тече щось
тепле i що повiддя в лiвiй руцi зробилося слизьким. "Мабуть, руку об сiдло
розбив". Вiн труснув рукою i тихо застогнав вiд болю, i тiльки тодi
зрозумiв, що поранений. "Треба перев'язатися, а то кров'ю зiйду", -
майнула в головi думка, вiн тихiше по©хав до сiльради.
Кинувши бiля порога коня, розбудив виконавця i послав його за
фельдшером. Той прибiг, переляканий, i при свiтлi сiльрадiвсько© лампи
став робити перев'язку. За його словами, рана була пустяшною: куля пройшла
через м'якi тканини, так що через тиждень заживе. Коли перев'язка була
закiнчена, Гнат взяв з нього слово, що вiн нiкому не скаже, що трапилося з
головою сiльради, i вiдпустив його додому, а сам подзвонив у район i
викликав мiлiцiю. Зробивши це, Гнат сiв за стiл i став чекати Дороша i
Оксена, за якими було послано виконавця.
Дорош i Оксен увiйшли, стривоженi i збудженi: дорогою язикатий
виконавець розказав ©м, що "голову ранено, i хто зна, чи до ранку доживе.
Там кровищi натекло - повна сiльрада!"
- Що сталося? - запитав Оксен, витираючи спiтнiлого лоба.
Гнат ворухнув рукою на перев'язi, зморщився вiд болю.
- Якась зараза стрiляла по менi iз троянiвського яру.
- Коли?
- Годину назад. Я викликав мiлiцiю. Вранцi розпочнемо слiдство.
- От тобi гiркий доказ того, що прита ний ворог ще не перевiвся по
наших селах, - нервово посмикуючи ши ю, обiзвався Дорош.
- Ну, знаеш-понiма ш, про теорiю потiм будеш говорити. - Гнат узяв у
здорову руку олiвець. - Давайте розберемо, хто в нас такий на прикметi,
щоб накрити, доки вiн нам п'яток не показав.
"Що ж тут? Особиста помста чи полiтична акцiя? Як би там не було, а
могли б Гнатовi голову продiрявити, i тодi думай, як хочеш. Ясно одне:
який би там Гнат не був, якi б у нього не були помилки, а вiн - Радянська
влада на селi, i раз по ньому стрiляли, значить, комусь ця влада кiстю в
горлi сто©ть. Ось якi справи творяться в тихiй Троянiвцi", -роздумував
Дорош, мерзлякувато струшуючи плечима i щiльнiше загортаючись у шинелю.
- Це хтось iз хуторян жахнув, - обiзвався пiсля довго© мовчанки Оксен.
Вiд пережитого страху у нього покруглiшали очi i тихо посмикувалися
вибiленi тривогою губи.
- Я ваших людей не знаю, - вставив Дорош. - Але менi зда ться, що без
Джмелика тут не обiйшлося.
- Трудно вгадувати. Може, якраз Джмелик тут i нi при чому. Хоча...
звичайно, вiн наволоч. Про це всi знають, - в тяжкiй задумi опустив голову
Оксен.
- А в мене другий на примiтi, - загадково примружився Гнат, - Улас
Хомутенко.
Дорош пильно подивився в очi Гната, ламаючи його гостро вiдточений
погляд.
- Ну, ти пiд цей шумок чесного хлопця не заплутуй. Я за нього ручаюсь.
- Ти менi не вказуй! - закричав Гнат i стукнув здоровою рукою по столу,
аж перекинулася чорнильниця. Чорна, як дьоготь, пляма розповзлася по
чистому аркушевi паперу. - Я, зна ш-понiма ш, в жизнь, як в орлянку,
граюсь, а ти всяких гадiв покривати будеш?
- Замовчи! - спалахнув Дорош, гнiвно блиснувши окулярами. Шия його вже
не смикалася, а витяглася i задубiла, очi застигли, мов склянi, рот
судорожно зiвав, не в силi виштовхнути слово, а права рука, з великим
зусиллям розжимаючи пальцi, тяглася за стаканом iз водою. Оксен швидко
налив йому води, подав у руку. Дорош зараз же взяв ©©, але пити не мiг:
йому мов клiщами перехопило горло, i вiн задихав швидко, iз перехватами.
Поставив стакан на стiл i опустився на стiлець, весь покрившись дрiбним,
як роса, потом.
- Не можна брати всiх пiдряд, - сказав вiн через кiлька хвилин, коли
трохи опанував себе i заспоко©вся настiльки, що мiг говорити. - Пiд цю
крученицю можемо нахапати таких, що нi в чому не виннi.
- У нас органи. Вони розберуться, - огризався Гнат, проте вже не так
палко, як напочатку. Вiн розумiв i вiдчував, що Дорош уже зна бiльше, нiж
треба, i не попустить йому i не помилу .
- А ми ж навiщо? Ми сво©х людей повиннi краще знати, чим любi органи.
- Ну, наговорилися. Тепер пiшли Джмелика брати, - сказав понуро Гнат,
при допомозi Оксена накинувши на себе шкiрянку.
- Тiльки без всяких порушень, - попередив його Дорош, застiбаючи
шинелю. - Затримувати ми, фактично, не ма мо права. На це прокуратура,
що вида ордери на арешт. Ми робимо це тiльки для того, щоб полегшити
роботу нашим органам.
- Там видно буде, - понуро буркнув Гнат. - Такому, як Джмелик, i в
морду не грiх дати.
Вийшли iз сiльради. Надворi було темно i тепло. Над Бе вою горою
ледь-ледь свiтлiло небо. Меркли, туманились зорi. На луках, понад Ташанню,
густими хвилями перекочувався туман. Грузнучи по щиколотки в сипучому,
трохи вологому пiску, всi тро вузенькими провулочками спустилися вниз до
Ташанi. Через лiщиновi ворiтця зайшли в двiр. У густих вербах прича©лася,
огорнута темрявою, маленька хатинка. Гнат пiдходить до не© i довго стука
в шибку. Незабаром за дверима чу ться притишений шелест i заспаний
старечий голос пита :
- Хто там?
- Iменем Радянсько© влади, вiдкривайте. Дверi вiдхиляються. Гнат
мнеться, обтупуючи з чобiт пiсок. Перший заходить Дорош, а за ним Оксен.
Стара метушиться в темрявi, як миша в пастцi, нiяк не може намацати на
карнизi сiрникiв.
Нарештi вона засвiчу каганчик, тремтячою рукою ставить на припiчок. З
лави пiдводиться постать у бiлому, жмурячи на свiтло очi, пригляда ться до
при-i йшлих. - По мою душу з'явилися?
- Одягайся.
Джмелик бере iз лави штани, спокiйно одяга ©х, твердо стоячи на однiй
нозi. Потiм, вiдкривши скриню, вийма свою синю з бiлими гудзиками
парубоцьку сорочку, натяга малесенькi чепурнi чобiтки, вийнявши з кишенi
кавалерiйсько© куртки роговий гребiнчик, розчiсу сво© буйнi, скуйовдженi
ввi снi кучерi. Все це вiн робить поволi, розважливо, так, нiби йде не пiд
арешт, а на хутiрське грище. Потiм бере торбину, кида туди шматок сала i
окра ць хлiба, по-господарськи ув'язу ©© мотузкою.
- Швидше, - говорить йому Дорош.
- А-а, i камiсар тут?! - радiсно вигуку Джмелик, так, нiби вперше його
бачить. - Здоровенькi були в мо©й хатi!
Дорош показу на прострелену руку Гната:
- Твоя робота?
- Нi, не моя, - смi ться Джмелик i заперечливо крутить кучерявою,
попишнiлою вiд гребiнця головою. - Коли б я з ним покумався, вiн би вже
сюди не прийшов.
- Ну, досить. Виходь.
Джмелик накида на плечi куртку, ступа до дверей.
- Куди ж ти, сину?
Вiн зупиня ться вiд того крику зненацька, просто в дверях.
- Щаслива ти, мамо, - говорить вiн, не повертаючи голови. - Чоловiка
забрали, а тепер сина мотуз ують. Зоставайся здорова! - I, гримнувши
дверима, виходить надвiр.
Свiтанкова iмла огорта чотири постатi, що вiддаляються вiд хати по
бiлому пiску, i п'яту, яка заклякла бiля лiщинових ворiтець чорною
примарою.
Бiля школи Джмелик несподiвано рвонувся i побiг у верби.
- Стiй! - закричали всi тро .
- Стiй! Стрiлять будуi - загорланив Гнат, добуваючи з кишенi револьвер.
Джмелик зупинився, почекав, доки до нього пiдбiжать конво©ри,
засмiявся, блискаючи зубами в темрявi:
- Хоч би пукалку iз собою яку-небудь узяли, а то втiк би - чим
переймали б?
Гнат, задихавшись, пiдбiг до Джмелика, помахав йому попiд носом вороною
цiвочкою:
- А оце бачив?
- О! Це друге дiло, - зареготав Джмелик. - Тепер пiду, як овечка, i
тiкати не буду. Так що заховайте бандуру в кишеню.
Коли зайшли ,до сiльради, там уже були оперупов-новажений i слiдчий.
Гнат коротко розповiв ©м про все, що трапилося. Уповноважений записав
свiдчення в протокол i розпорядився вiдносно Джмелика, якого тимчасово
заперли в сiльрадiвський сарай i поставили як охорону одноокого Кузьму з
гвинтiвкою.
- Дядьку Кузьмо, ви, глядiть, не приспособте дуло до плеча та не
застрельте мене отут у сара©, - настрашеним голосом просив Джмелик.
- Щитай, що й пристрелю, коли будеш отак шка-барчати. Тобi сказано, що
ти як арештант не должен розговарювать, так i замовкни, - погрожував
Кузьма.
Слiдство закiнчилося тим, що по справi Гната, крiм Джмелика, було
заарештовано чоловiк вiсiм хуторян, яких через тиждень, за вiдсутнiстю
доказiв, випустили, а Джмелика тримали далi. На слiдствi вiн брехав, на
чiм свiт сто©ть, мiняв показання, плутав, викручувався, нарештi вiдверто
сказав слiдчому:
- Ось що, лягашики, в Гната я не стрiляв, бо не було з чого. I ви мене
бiльше не морочте, а засилайте скорiше в Сибiр, бо тут пропаду з нудьги.
Але його висилати не поспiшали, i вiн сидiв у районнiй пересилцi. Коли
його випускали на прогулянку, вiн занудьгованим, повним туги поглядом
шниряв по чистому весняному небу, проводжаючи сумними очима голубiв i
всяку перелiтну птицю, а по ночах йому снилася Троянiвка з ©© зеленими
левадами i бiлими гусьми на тихих ташанських плесах.
- Ну, як ви гада те, вистачить сiна на зиму? - запитав Дорош, показуючи
на зеленi луки, що вже просили коси. Кузь, що пас на трясовинi колгоспну
худобу, перестав стругати ножиком вербову палицю, прикинув оком:
- Як з умом, то вистачить, а без ума, то ще й мало буде.
Вiн розстебнув чорну, порвану на плечi сорочку i насунув на очi
картузика. Слiпучi "зайчики" сонця, що танцювали на Ташанi, химерними
тiнями ворушилися в нього на обличчi.
- Та-ак, - зiтхнув Дорош. - Все можуть зробити людськi руки, коли
захочуть.
- Пiд вашим керiвництвом ми...
- Навiщо ти так говориш? - сердито перебив його Дорош. - Адже добре
зна ш, що як би я не керував, а без людей нiчого не мiг би зробити. Завтра
переганяйте корiв на Грузьку. Тут уже пасовиська витир-лували.
Обiйшовши сво товарове господарство, Дорош десь пiсля снiданку
з'явився в контору. Оксен мовчки подав йому листа. Дорош узяв блакитний
конвертик i похапцем розiрвав. На маленькому аркушику було надруковано
всього кiлька рядкiв, у правому кутику вгорi стояв напис: "Суворо та мно",
Дорош прочитав записку, згорнув ©© вчетверо i поклав у нагрудну кишеню.
Пiдiйшовши до вiкна, довго стояв, замрiявшись, i тихий сум огортав його
душу.
- Чого це ти надувся? - весело загомонiв Оксен, що, сидячи за столом,
клацав на рахiвницi, пiдраховуючи, який приблизно урожай сiна буде в цьому
роцi. На лiто вiн завжди голив голову i сидiв, як татарський мурза. Дорош
не мiг дивитися на нього без посмiшки.
- В район мене викликають, - гасячи посмiшку, вiдповiв Дорош.
- Чого це ©м припекло? Зараз роботи по горло.
- Сам не знаю. Там скажуть...
- Ну, коли так, то ©дь, тiльки не барися: сам бачиш - пора така, що
день рiк году . Я думаю завтра вже почать косовицю. За Ташанню вже сiна
готовi. Тобi який транспорт треба? Лiнiйку запрягти? Не хочеш? Ну, тодi я
звелю засiдлати Ластiвку. Конина смирна, якраз для такого кiннотника, як
ти.
Через пiвгодини Дорош, горблячись у сiдлi i гуцаючи тiлом не в лад
конячiй ступi, про©хав мимо Оксена, що стояв на ганку.
- Попускай повiддя, тодi вона вiльнiше пiде. Пiхтура! - крикнув,
усмiхаючись, Оксен.
Дорош картинно, по-гусарському, випрямився в сiдлi, садонув кобилицю
каблуками пiд боки i, трохи не злетiвши з сiдла, зник за ворiтьми. Орися,
що несла через дорогу на коромислi вiдра з водою, забачивши дивного
вершника, лукаво заграла бровами, голосно засмiялася.
- Вам пощастить. З повними перейшла! - крикнула вона Дорошевi вслiд.
- По-о-ба-чи-мо, - вiдповiв Дорош, якого трясло, i тому голос його
рвався.
Блискуче, омите недавнiм дощем вiття придорожнiх верб нiжно
постьобувало його по грудях i картузi, бризкало теплою росою на лице i
руки. На узбiччi дороги виладувалася верхи на палицях дiтвора,
завидь-кувато глядiла Дорошевi вслiд. "Iч, кiннота", -пiдморгував ©м
Дорош. Вони притихли, доки вiн про©хав, а потiм з гиканням та iржанням
понеслися по дорозi, вибасовуючи та прикевкуючи, як справжнi жеребчики.
Зiбравшись на Бе ву гору, Дорош погнав Ластiвку швидше i пополуднi був
у Зiньковi. Мiстечко лежало на горi, припечене сонцем. Дощ тут випав
менший, так що ледве прибив пилюку, яка пахла пiсля дощу так, як пахне
змазана глиною черiнь печi. Про©хавши мимо мiського парку, Дорош завернув
у вузеньку тiнисту вулицю, обсаджену осокорами, i добрався до
вiйськкомату. На задньому дворi прив'язав до конов'язi кобилицю, витрусив
iз гiмнастьорки та картуза дорожню пилюку, застебнувся на всi гудзики,
пiдтягнув ремiнь. Наламавши в дворi полину, зробив з нього вiничок, обмiв
ним сво© закуренi чоботи i тiльки тодi зайшов до примiщення.
У темному коридорчику штовхалося чоловiк тридцять людей. Деякi з них
сидiли на лавах, деякi стояли, iншi попримощувалися навпочiпки попiд
стiнами. Дорош запитав одного, навiщо ©х сюди викликано i що тут взагалi
робиться, той вiдповiв, що нiхто нiчого не зна , бо тi, що виходять "он з
тих дверей, нi про що не розказують". Сухорлявий, приблизно Дорошевого
вiку громадянин у гiмнастьорцi iз слiдами трьох кубикiв на петлицях встряв
у розмову i висловив припущення, що сюди викликано переважно середнiй
комсклад i що ©х заберуть на лiто на перепiдготовку.
- Або в Яреськи, або в Охтирку. Кожного ж лiта ©здимо, - додав вiн.
У вiйськкоматi мiж тим був рух i пожвавлення. Молодесенька машинiстка
iз занепоко ним личком бiгала по коридору i зазирала то в тi, то в iншi
дверi, шукаючи якогось капiтана Профатiлова. Кiлька разiв iз дверей
кабiнету виходив середнiх лiт майор i, димлячи цигаркою, впiвголоса
ввiчливо вичитував маши-нiстцi за те, що вона неуважна i знову переплутала
списки. Машинiстка червонiла, просила пробачення, притискувала до грудей
зелену папку i, ображено задравши голову, топала каблучками по коридору,
поширюючи пiсля себе при мний запах гострих духiв. Цей же самий майор
часто висилав за дверi молодшого лейтенанта-пiхотинця, виголеного,
пiдтягнутого, з новою блискучою кобурою при боцi, видно, недавно
випущеного з училища. Вийшовши за дверi, молодший лейтенант випрямлявся, з
цоканням зводив докупи каблуки хромових чобiт i дзвiнким, срiбного тембру
голосом викрикував прiзвище того, кого викликалося до кабiнету вiйськкома
чи на комiсiю. Хто-небудь у темному коридорi говорив " сть" i проходив до
дверей. Молоденький командир ввiчливо пропускав його поперед себе i, знову
прицокнувши каблуками, акуратно i майже беззвучно закривав за собою дверi.
"Iч, який щиглик! - в захопленнi дивився на нього Дорош, милуючись його
вiйськовою виправкою. - Такий пiде далеко. При штабах подiбнi люди високо
цiняться".
Десь о четвертiй годинi дня викликали i Дброша. В першiй кiмнатi його
заре стрували i послали на медогляд. У великiй кiмнатi сидiли лiкарi в
бiлих халатах i оглядали запасникiв. Сива жiнка-терапевт, дещо збентежена
худорлявiстю Дороша, покрутила його на всi боки, задала кiлька незначних
питань, якi задаються майже всiма лiкарями свiту, знайшла його органiзм
без особливих змiн i вiдiслала до невропатолога, веселого, добродушного
дiда, який, дiзнавшись про те, що Дороша контузило, оглядав його
причепливiше i уважнiше. Вiн посадив Дороша на табуретку, заставив хитати
ногами, бив малесеньким молоточком по колiнах, розписував спину i груди
червоними смугами, детально розпитував, чи не було в нього останнiм часом
припадкiв, вiдтягав вi©, зазирав у очi, водив пальцем перед очима,
заставляв присiдати, примушував стояти, закривши очi i витягши поперед
себе руки, потiм сказав: "М-мда!" - поплескав Дороша по спинi пухкою, як
подушечка, рукою i повiдомив, що огляд закiнчено. Дорош знову вийшов у ту
саму кiмнату, де його ре стрували, i молоденький командир-пiхотинець
провiв його через коридор до кабiнету вiйськкома. Кабiнет, у який зайшов
Дорош, був маленький, але затишний при опущених шторах, що затiняли
кiмнату вiд сонця. За столом сидiв маленький, рiзкий в рухах, енергiйний
чоловiк у формi майора. Вiн привiтав Дороша кивком голови, швидко
промовив, як вiн, мабуть, говорив сьогоднi всiм:
- Двi пари бiлизни, дводенний запас харчiв. Явка без запiзнень. Можете
йти.
Дорош приклав руку до картуза, зробив поворот i пiшов до дверей.
- Секундочку. Ви лейтенант Дорош?
- Так точно!
Вiйськком пошарив по столу руками i, знайшовши якийсь папiрець, пробiг
його очима.
- Зайдiть у райком. Вас там хочуть бачити.
- сть! - кивнув головою Дорош i вийшов iз кiмнати.
У райкомi його прийняв перший секретар Корнi нко.
- А, Дорош. Сiдай. Я зараз.
Вiн щось записав у блокнот, кудись подзвонив, з кимось полаявся, потiм
викликав секретарку, довiдався в не©, коли призначенi збори в
продкомбiнатi, i деякий час сидiв за столом, задумавшись. Враз лице його
зробилося холодним, губи суворо пiдiбгалися, I по тому, як вiн перекладав
по столу з мiсця на мiсце якiсь папери i то вiдкидався на спинку стiльця,
то знову займав сво робоче положення, було видно, що вiн нерву i
намага ться стримати сво© нерви.
- деш в армiю? - нарештi запитав Корнi нко i пильно глянув на Дороша.
- Тiльки що пройшов комiсiю.
- Що ж. Знiмайся з облiку. Корнi нко деяку хвилю помовчав.
- Твою особисту справу перешлемо у вiйськову частину, в якiй ти
служитимеш... хоча хорошого в тво©й справi мало.
- Це щось нове, - насторожився Дорош. Корнi нко почервонiв так, що
обвислi щоки його зробилися сизими, одним ривком вiдшвиргонув од себе
стiлець.
- Так. Нове. Покрива ш сумнiвнi елементи на селi. Навiщо брав пiд
захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матерiалiв? В селi
роблять замахи на комунiста-активiста, а ти в народники лiзеш? Я тво©
iнтелiгентськi теорiйки сво©м пролетарським духом давно чув.
- Що значить "лiзеш"? - незвичайно тихо запитав Дорош. - Я служу
народовi. Я за нього кров пролив...
- Нащот кровi - бросьi Ти дума ш, у нас нема фактiв, що ти хотiв
здатися фiннам у полон? Дорош тремтячою рукою витер iз лоба пiт.
- Я?
Вiн устав, блiднучи, плутаючи ногами, пiдiйшов до столу. Вiн нiчого не
сказав, нiчого не спитав, вiн тiльки стояв, похитуючись, як п'яний,
дивлячись просто Корнiенковi в очi, i погляд його був гострий, як лезо
бритви, i Корнi нко не витримав, опустив голову.
Дорош рвучко повернувся i, часто пересмикуючи худенькою ши ю, кроком
смертельно зранено© людини вийшов iз райкому. Вiн сiв у скверi на лавцi i
сидiв так довго, згорбившись, поклавши на колiна руки, вiдчуваючи, як щось
м'яко давить його за горло i виклика рiзь в очах. Потiм вiдв'язав
Ластiвку i тихим кроком ви©хав з мiстечка. Йому треба було ©хати
полтавським шляхом, але кобила звернула на манилiвську дорогу, i вiн не
помiтив цього, не звернув на це уваги, не торкнувся рукою поводiв.
Сонце схилилося на захiд i не пекло вже так дошкульно, як ранiше. Тихий
вiтер подихав iз-за Бе во© гори, приносиш iз степу свiжий запах трав i
денну прохолоду манилiвського лiсу, що зеленiв на горбах. Сивий полин i
листатий подорожник кущилися обабiч дороги, злегенька припорошенi пилом.
Зеленi хлiба котили хвилi з горба на горб, з горба на горб, як море в
легкий бриз. Незважаючи на малесенький вiтерець, парило i робилося душно.
Ластiвки лiтали понад самою землею, мовчки, без щебету; шулiка,
розпластавши крила, висiв непорушне у синiм небi. Ластiвка жадiбно тяглася
губами до зелено© травички i нарештi запаслася. Дорош сплигнув iз сiдла,
розминаючи замлiлi вiд незвично© ©зди ноги, пiшов до могутнього береста,
що рiс недалеко вiд лiсу над дорогою, i, розстебнувши на грудях
гiмнастьорку, лiг на траву. Земля нiжно холодила його розпаленiле тiло,
вiн з при мнiстю вiдчував це i кiлька раз вдихнув на повнi груди пахуче
лiсове повiтря. Ластiвка паслася зовсiм близько, i було виразно чути, як
вона щипав траву. Тихий шум лiсу, синява високого неба, запах зелених трав
- все це зливалося з гомоном потривожено© кровi i наповняло серце Дороша
невтiшним болем. I вiн вiдчував, що серце його там, у грудях, кровоточить
i пече, пече нестерпно. Вiн повернувся грудьми вниз, до землi, гадаючи, що
так йому буде легше, i, поклавши голову на руки, закрив очi. I як тiльки
вiн ©х закрив i полежав так хвилину, другу, звiдкiлясь, iз самого дна його
душi, став просочуватися ще гострiший бiль I потихеньку, але настирливо, з
якоюсь злорадною втiхою поколював голочкою серце: пiдступить, кольне i
затихне, пiдступить, кольне i затихне. Вiн, постогнуючи, згрiб рукою за
лiву сторону грудей, тихесенько стяс ©©. I бiль нiби злякався його i теж
затих, але замiсть того в голову настирливо лiзли спогади, не менш болючi,
як i ота печiя пiд серцем.
I згаду ться Дорошевi. Нiч. Мороз. Снiг. Глухий, як осипи з пiщаних
Не випускаючи Охрiма з рук i не даючи йому встати, Тимко поволiк злодiя
до хлiва. З хати вибiг розпатланий господар, кричав, розмахуючи руками:
- Пусти! Що ти робиш? Пусти!
Але Тимко не чув того крику, волочив Охрiма далi, тяжко сапаючи, лице
його було озвiрiлим i страшним. За господарем вискочила донька, пiдбiгши,
схопила парубка за рукав, але Тимко так глянув на не©, що вона
вiдсахнулася, як вiд вогню. Прискочили заспанi троянiвцi i з криком: "Чи
ви не показалися?!" -стали розтягати ©х. Тимко водив безтямними очима
навколо себе, крутився, як в'юн, намагаючись вирватися iз дужих
дядькiвських рук. Охрiм стояв, злiсно посмiхаючись, витирав долонею
розбиту губу.
- Чого пристали, дурнi? - деренькотiв вiн зляканим голосом. - Ну,
знайшов бочонок меду, поласував трiшки.
Вiн пiшов у хлiв i принiс звiдти загорнутий у солому i рiзне тряп'я
бочонок, видимо, вже пiдготовлений для перевезення до Троянiвки. Господар
взяв бочонок i перед тим, як iти в хату, сказав таким голосом, нiби
вибачався перед Охрiмом:
- Ще якби хоч попросив, а то... - i, не договоривши, поплентався до
хати.
Троянчани теж розiйшлися до свого дiла, але не дивилися один одному у
вiчi i не розмовляли мiж со-. бою.
Увечерi, коли навантаженi вози рушили в дорогу, хутiрська красуня
догнала Тимка аж за цариною, сунула йому в руки щось тверде, замотане в
чистеньку ганчiрку, опустивши очi, сказала:
- Чи ще при©деш?
- Не знаю. Як пришлють, то при©ду. У не© ревниво блиснули очi:
- До сво © селючки рвешся?
- А хоч би й так...
Вона круто повернулася i, опустивши голову, пiшла в хутiр. Тимко теж
побiг наздоганяти свою пiдводу. Наздогнавши ©©, озирнувся. Степова красуня
стояла на дорозi iз якоюсь хутiрською дiвчиною i щось говорила з нею.
Потiм вони обидвi обернулися, глянули Тимковi вслiд, голосно засмiялися i
повагом пiшли до хутора. I потiм, скiльки Тимко не озирався назад, нi одна
з них не подивилася в його бiк. Вони розмовляли про щось сво , хутiрське,
яке ©м було дiло до приблудного парубка, що при©хав руйнувати ©хнi хати?
"От i зрозумiй. цих дiвчат, - гiрко думав Тимко. - То листочком припала,
то бурлить, немов вода. Напевно, вони тiльки для того й народженi на свiт
божий, щоб свiй характер паскудний показувати".
Тимко розгорнув ганчiрку: в нiй лежала грудка iскристого меду. Вiн
лизнув ©© язиком i замружився вiд солодко© розкошi. "Точно, як Орисинi
губи, солодкi", - подумав вiн i враз вiдчув, як пiд серцем ворухнулася
дрiмаюча туга i боляче вкусила його, i вiн тяжко зiтхнув i зупинився на
хвильку посеред шляху, щоб згорнути цигарку.
Пiзно вночi останнiм iз хутора ви©хав Гнат Рева. Вiн ©хав трохи
п'яненький, бо його пiдпо©ли хуторяни в надi©, щоб декого з них переселив
пiзнiше: часом зупинявся бiля розiбраних хат i довго дивився на чорнi купи
сухих парок, що валялися на подвiр'ях. Свiтло в хатах уже погасло, i весь
хутiр поринув у густу темряву тепло© весняно© ночi. Над хутором залягла
тиша, тiльки десь далеко у степу, чути було, погуркував трактор. "Передам
у зведеннi, що половину хутора вже переселив, а завтра нажму, щоб i
останнiх перевезти", - вирiшив Гнат i, стьобнувши коня, поскакав сонним
хутором.
В нiчнiй тишi тупiт кiнських копит вiддавався лунко i виразно.
Незабаром вiн ви©хав на степову дорогу, що вела до Троянiвки, i пустив
коня тихiше. Гнат був у тому мирному воркуючому настро©, який завжди
охоплював його тодi, коли справи iшли добре, i, ©дучи, насвистував
пiсеньок. Але втома i легке сп'янiння все дужче налягали на нього, i часом
вiн дрiмав, опустивши повiддя.
Навколо в обiймах степово© тишi нiжилася земля, як приласкана коханим
дiвчина: вона дихала i сходила парою, i якби людина захотiла припасти до
не© щокою, т^) почула б, яка вона тепла, i спiймала б тонкий, нi з чим, не
зрiвняний запах нiжного дихання, в якому особливо вiдчувався гiркуватий
трунок зрiзаних плугом корiнцiв. На полях, що розстилалися обабiч дороги,
чулися невиразнi шерехи: то трiск сухого бур'яну пiд чи©мись обережними
кроками, то прича не шарудiння, то стриманий писк. Може, то гуляли бiля
сво©х нiрок ховрашки, а може, поверталися iз невдалого полювання лисицi.
Iнодi в повiтрi шумiли пташинi крила: то пролiтав ворон, а може, летюча
миша. Iнодi iз степово© пустелi линув тужливий людський крик, не залишаючи
пiсля себе нi луни, нi вiдголосу: то кричала сова. Вiд того крику робилося
страшно i моторошно, так, що навiть Гнат прокидався вiд нього, сполохано
озираючись навколо.
Одного разу вiн, прокинувшись вiд дрiмоти, на хвилину зупинив коня,
постояв, прислухався i навiщiдьк повернув на глуху дорогу, об'©здом, але
не про©хав i де? сяти метрiв, як знову повернув назад. Коли б його запи-.
тали, навiщо вiн так робить, вiн би не мiг вiдповiсти.
Кiнь, зачувши пiд ногами знайому дорогу, пiшов охот-нiше, але бiля
троянiвського яру затупцювався i, тремтячи шкiрою i поводячи вухами,
закляк на мiсцi, не бажаючи йти далi. Гнат боляче вдарив його канчуком
попiд пузом. Кiнь пiшов, але все рiвно неохоче, обережно промацуючи
тонкими ногами грунт i ще бiльше тремтячи шкiрою. Стали спускатися в
темний яр, звiдки повiяло холодом i проваллям. За кущами терну почувся
тихий шелест.
- Хто там? - голосно крикнув Гнат, мацаючи в кишенi рублену ручку
револьвера.
Темрява мовчала. Тодi Гнат рушив далi i став пере©жджати струмочок, що
дзюркотiв унизу. В один стрибок кiнь перелетiв його i, напружившись, понiс
вершника на крутий схил. I тут Гнат почув, що ззаду нього щось ляснуло.
Вiн припинив коня i озирнувся, щоб глянути, що там таке, але в ту ж саму
хвилю з яру бабахнуло ще два рази i кулi просвистiли десь зовсiм близько.
Гнат зрозумiв, що то по ньому стрiляють, i, припавши до гриви коня, погнав
селом.
Скаженим чвалом пролетiв усю Троянiвку i зупинився лише тодi, коли
добiг до Бе во© гори. "Що ж це я? Куди це я? Я ж про©хав сiльраду". Вiн
крутнув коня назад i раптом вiдчув, що в нього помiж пальцями тече щось
тепле i що повiддя в лiвiй руцi зробилося слизьким. "Мабуть, руку об сiдло
розбив". Вiн труснув рукою i тихо застогнав вiд болю, i тiльки тодi
зрозумiв, що поранений. "Треба перев'язатися, а то кров'ю зiйду", -
майнула в головi думка, вiн тихiше по©хав до сiльради.
Кинувши бiля порога коня, розбудив виконавця i послав його за
фельдшером. Той прибiг, переляканий, i при свiтлi сiльрадiвсько© лампи
став робити перев'язку. За його словами, рана була пустяшною: куля пройшла
через м'якi тканини, так що через тиждень заживе. Коли перев'язка була
закiнчена, Гнат взяв з нього слово, що вiн нiкому не скаже, що трапилося з
головою сiльради, i вiдпустив його додому, а сам подзвонив у район i
викликав мiлiцiю. Зробивши це, Гнат сiв за стiл i став чекати Дороша i
Оксена, за якими було послано виконавця.
Дорош i Оксен увiйшли, стривоженi i збудженi: дорогою язикатий
виконавець розказав ©м, що "голову ранено, i хто зна, чи до ранку доживе.
Там кровищi натекло - повна сiльрада!"
- Що сталося? - запитав Оксен, витираючи спiтнiлого лоба.
Гнат ворухнув рукою на перев'язi, зморщився вiд болю.
- Якась зараза стрiляла по менi iз троянiвського яру.
- Коли?
- Годину назад. Я викликав мiлiцiю. Вранцi розпочнемо слiдство.
- От тобi гiркий доказ того, що прита ний ворог ще не перевiвся по
наших селах, - нервово посмикуючи ши ю, обiзвався Дорош.
- Ну, знаеш-понiма ш, про теорiю потiм будеш говорити. - Гнат узяв у
здорову руку олiвець. - Давайте розберемо, хто в нас такий на прикметi,
щоб накрити, доки вiн нам п'яток не показав.
"Що ж тут? Особиста помста чи полiтична акцiя? Як би там не було, а
могли б Гнатовi голову продiрявити, i тодi думай, як хочеш. Ясно одне:
який би там Гнат не був, якi б у нього не були помилки, а вiн - Радянська
влада на селi, i раз по ньому стрiляли, значить, комусь ця влада кiстю в
горлi сто©ть. Ось якi справи творяться в тихiй Троянiвцi", -роздумував
Дорош, мерзлякувато струшуючи плечима i щiльнiше загортаючись у шинелю.
- Це хтось iз хуторян жахнув, - обiзвався пiсля довго© мовчанки Оксен.
Вiд пережитого страху у нього покруглiшали очi i тихо посмикувалися
вибiленi тривогою губи.
- Я ваших людей не знаю, - вставив Дорош. - Але менi зда ться, що без
Джмелика тут не обiйшлося.
- Трудно вгадувати. Може, якраз Джмелик тут i нi при чому. Хоча...
звичайно, вiн наволоч. Про це всi знають, - в тяжкiй задумi опустив голову
Оксен.
- А в мене другий на примiтi, - загадково примружився Гнат, - Улас
Хомутенко.
Дорош пильно подивився в очi Гната, ламаючи його гостро вiдточений
погляд.
- Ну, ти пiд цей шумок чесного хлопця не заплутуй. Я за нього ручаюсь.
- Ти менi не вказуй! - закричав Гнат i стукнув здоровою рукою по столу,
аж перекинулася чорнильниця. Чорна, як дьоготь, пляма розповзлася по
чистому аркушевi паперу. - Я, зна ш-понiма ш, в жизнь, як в орлянку,
граюсь, а ти всяких гадiв покривати будеш?
- Замовчи! - спалахнув Дорош, гнiвно блиснувши окулярами. Шия його вже
не смикалася, а витяглася i задубiла, очi застигли, мов склянi, рот
судорожно зiвав, не в силi виштовхнути слово, а права рука, з великим
зусиллям розжимаючи пальцi, тяглася за стаканом iз водою. Оксен швидко
налив йому води, подав у руку. Дорош зараз же взяв ©©, але пити не мiг:
йому мов клiщами перехопило горло, i вiн задихав швидко, iз перехватами.
Поставив стакан на стiл i опустився на стiлець, весь покрившись дрiбним,
як роса, потом.
- Не можна брати всiх пiдряд, - сказав вiн через кiлька хвилин, коли
трохи опанував себе i заспоко©вся настiльки, що мiг говорити. - Пiд цю
крученицю можемо нахапати таких, що нi в чому не виннi.
- У нас органи. Вони розберуться, - огризався Гнат, проте вже не так
палко, як напочатку. Вiн розумiв i вiдчував, що Дорош уже зна бiльше, нiж
треба, i не попустить йому i не помилу .
- А ми ж навiщо? Ми сво©х людей повиннi краще знати, чим любi органи.
- Ну, наговорилися. Тепер пiшли Джмелика брати, - сказав понуро Гнат,
при допомозi Оксена накинувши на себе шкiрянку.
- Тiльки без всяких порушень, - попередив його Дорош, застiбаючи
шинелю. - Затримувати ми, фактично, не ма мо права. На це прокуратура,
що вида ордери на арешт. Ми робимо це тiльки для того, щоб полегшити
роботу нашим органам.
- Там видно буде, - понуро буркнув Гнат. - Такому, як Джмелик, i в
морду не грiх дати.
Вийшли iз сiльради. Надворi було темно i тепло. Над Бе вою горою
ледь-ледь свiтлiло небо. Меркли, туманились зорi. На луках, понад Ташанню,
густими хвилями перекочувався туман. Грузнучи по щиколотки в сипучому,
трохи вологому пiску, всi тро вузенькими провулочками спустилися вниз до
Ташанi. Через лiщиновi ворiтця зайшли в двiр. У густих вербах прича©лася,
огорнута темрявою, маленька хатинка. Гнат пiдходить до не© i довго стука
в шибку. Незабаром за дверима чу ться притишений шелест i заспаний
старечий голос пита :
- Хто там?
- Iменем Радянсько© влади, вiдкривайте. Дверi вiдхиляються. Гнат
мнеться, обтупуючи з чобiт пiсок. Перший заходить Дорош, а за ним Оксен.
Стара метушиться в темрявi, як миша в пастцi, нiяк не може намацати на
карнизi сiрникiв.
Нарештi вона засвiчу каганчик, тремтячою рукою ставить на припiчок. З
лави пiдводиться постать у бiлому, жмурячи на свiтло очi, пригляда ться до
при-i йшлих. - По мою душу з'явилися?
- Одягайся.
Джмелик бере iз лави штани, спокiйно одяга ©х, твердо стоячи на однiй
нозi. Потiм, вiдкривши скриню, вийма свою синю з бiлими гудзиками
парубоцьку сорочку, натяга малесенькi чепурнi чобiтки, вийнявши з кишенi
кавалерiйсько© куртки роговий гребiнчик, розчiсу сво© буйнi, скуйовдженi
ввi снi кучерi. Все це вiн робить поволi, розважливо, так, нiби йде не пiд
арешт, а на хутiрське грище. Потiм бере торбину, кида туди шматок сала i
окра ць хлiба, по-господарськи ув'язу ©© мотузкою.
- Швидше, - говорить йому Дорош.
- А-а, i камiсар тут?! - радiсно вигуку Джмелик, так, нiби вперше його
бачить. - Здоровенькi були в мо©й хатi!
Дорош показу на прострелену руку Гната:
- Твоя робота?
- Нi, не моя, - смi ться Джмелик i заперечливо крутить кучерявою,
попишнiлою вiд гребiнця головою. - Коли б я з ним покумався, вiн би вже
сюди не прийшов.
- Ну, досить. Виходь.
Джмелик накида на плечi куртку, ступа до дверей.
- Куди ж ти, сину?
Вiн зупиня ться вiд того крику зненацька, просто в дверях.
- Щаслива ти, мамо, - говорить вiн, не повертаючи голови. - Чоловiка
забрали, а тепер сина мотуз ують. Зоставайся здорова! - I, гримнувши
дверима, виходить надвiр.
Свiтанкова iмла огорта чотири постатi, що вiддаляються вiд хати по
бiлому пiску, i п'яту, яка заклякла бiля лiщинових ворiтець чорною
примарою.
Бiля школи Джмелик несподiвано рвонувся i побiг у верби.
- Стiй! - закричали всi тро .
- Стiй! Стрiлять будуi - загорланив Гнат, добуваючи з кишенi револьвер.
Джмелик зупинився, почекав, доки до нього пiдбiжать конво©ри,
засмiявся, блискаючи зубами в темрявi:
- Хоч би пукалку iз собою яку-небудь узяли, а то втiк би - чим
переймали б?
Гнат, задихавшись, пiдбiг до Джмелика, помахав йому попiд носом вороною
цiвочкою:
- А оце бачив?
- О! Це друге дiло, - зареготав Джмелик. - Тепер пiду, як овечка, i
тiкати не буду. Так що заховайте бандуру в кишеню.
Коли зайшли ,до сiльради, там уже були оперупов-новажений i слiдчий.
Гнат коротко розповiв ©м про все, що трапилося. Уповноважений записав
свiдчення в протокол i розпорядився вiдносно Джмелика, якого тимчасово
заперли в сiльрадiвський сарай i поставили як охорону одноокого Кузьму з
гвинтiвкою.
- Дядьку Кузьмо, ви, глядiть, не приспособте дуло до плеча та не
застрельте мене отут у сара©, - настрашеним голосом просив Джмелик.
- Щитай, що й пристрелю, коли будеш отак шка-барчати. Тобi сказано, що
ти як арештант не должен розговарювать, так i замовкни, - погрожував
Кузьма.
Слiдство закiнчилося тим, що по справi Гната, крiм Джмелика, було
заарештовано чоловiк вiсiм хуторян, яких через тиждень, за вiдсутнiстю
доказiв, випустили, а Джмелика тримали далi. На слiдствi вiн брехав, на
чiм свiт сто©ть, мiняв показання, плутав, викручувався, нарештi вiдверто
сказав слiдчому:
- Ось що, лягашики, в Гната я не стрiляв, бо не було з чого. I ви мене
бiльше не морочте, а засилайте скорiше в Сибiр, бо тут пропаду з нудьги.
Але його висилати не поспiшали, i вiн сидiв у районнiй пересилцi. Коли
його випускали на прогулянку, вiн занудьгованим, повним туги поглядом
шниряв по чистому весняному небу, проводжаючи сумними очима голубiв i
всяку перелiтну птицю, а по ночах йому снилася Троянiвка з ©© зеленими
левадами i бiлими гусьми на тихих ташанських плесах.
- Ну, як ви гада те, вистачить сiна на зиму? - запитав Дорош, показуючи
на зеленi луки, що вже просили коси. Кузь, що пас на трясовинi колгоспну
худобу, перестав стругати ножиком вербову палицю, прикинув оком:
- Як з умом, то вистачить, а без ума, то ще й мало буде.
Вiн розстебнув чорну, порвану на плечi сорочку i насунув на очi
картузика. Слiпучi "зайчики" сонця, що танцювали на Ташанi, химерними
тiнями ворушилися в нього на обличчi.
- Та-ак, - зiтхнув Дорош. - Все можуть зробити людськi руки, коли
захочуть.
- Пiд вашим керiвництвом ми...
- Навiщо ти так говориш? - сердито перебив його Дорош. - Адже добре
зна ш, що як би я не керував, а без людей нiчого не мiг би зробити. Завтра
переганяйте корiв на Грузьку. Тут уже пасовиська витир-лували.
Обiйшовши сво товарове господарство, Дорош десь пiсля снiданку
з'явився в контору. Оксен мовчки подав йому листа. Дорош узяв блакитний
конвертик i похапцем розiрвав. На маленькому аркушику було надруковано
всього кiлька рядкiв, у правому кутику вгорi стояв напис: "Суворо та мно",
Дорош прочитав записку, згорнув ©© вчетверо i поклав у нагрудну кишеню.
Пiдiйшовши до вiкна, довго стояв, замрiявшись, i тихий сум огортав його
душу.
- Чого це ти надувся? - весело загомонiв Оксен, що, сидячи за столом,
клацав на рахiвницi, пiдраховуючи, який приблизно урожай сiна буде в цьому
роцi. На лiто вiн завжди голив голову i сидiв, як татарський мурза. Дорош
не мiг дивитися на нього без посмiшки.
- В район мене викликають, - гасячи посмiшку, вiдповiв Дорош.
- Чого це ©м припекло? Зараз роботи по горло.
- Сам не знаю. Там скажуть...
- Ну, коли так, то ©дь, тiльки не барися: сам бачиш - пора така, що
день рiк году . Я думаю завтра вже почать косовицю. За Ташанню вже сiна
готовi. Тобi який транспорт треба? Лiнiйку запрягти? Не хочеш? Ну, тодi я
звелю засiдлати Ластiвку. Конина смирна, якраз для такого кiннотника, як
ти.
Через пiвгодини Дорош, горблячись у сiдлi i гуцаючи тiлом не в лад
конячiй ступi, про©хав мимо Оксена, що стояв на ганку.
- Попускай повiддя, тодi вона вiльнiше пiде. Пiхтура! - крикнув,
усмiхаючись, Оксен.
Дорош картинно, по-гусарському, випрямився в сiдлi, садонув кобилицю
каблуками пiд боки i, трохи не злетiвши з сiдла, зник за ворiтьми. Орися,
що несла через дорогу на коромислi вiдра з водою, забачивши дивного
вершника, лукаво заграла бровами, голосно засмiялася.
- Вам пощастить. З повними перейшла! - крикнула вона Дорошевi вслiд.
- По-о-ба-чи-мо, - вiдповiв Дорош, якого трясло, i тому голос його
рвався.
Блискуче, омите недавнiм дощем вiття придорожнiх верб нiжно
постьобувало його по грудях i картузi, бризкало теплою росою на лице i
руки. На узбiччi дороги виладувалася верхи на палицях дiтвора,
завидь-кувато глядiла Дорошевi вслiд. "Iч, кiннота", -пiдморгував ©м
Дорош. Вони притихли, доки вiн про©хав, а потiм з гиканням та iржанням
понеслися по дорозi, вибасовуючи та прикевкуючи, як справжнi жеребчики.
Зiбравшись на Бе ву гору, Дорош погнав Ластiвку швидше i пополуднi був
у Зiньковi. Мiстечко лежало на горi, припечене сонцем. Дощ тут випав
менший, так що ледве прибив пилюку, яка пахла пiсля дощу так, як пахне
змазана глиною черiнь печi. Про©хавши мимо мiського парку, Дорош завернув
у вузеньку тiнисту вулицю, обсаджену осокорами, i добрався до
вiйськкомату. На задньому дворi прив'язав до конов'язi кобилицю, витрусив
iз гiмнастьорки та картуза дорожню пилюку, застебнувся на всi гудзики,
пiдтягнув ремiнь. Наламавши в дворi полину, зробив з нього вiничок, обмiв
ним сво© закуренi чоботи i тiльки тодi зайшов до примiщення.
У темному коридорчику штовхалося чоловiк тридцять людей. Деякi з них
сидiли на лавах, деякi стояли, iншi попримощувалися навпочiпки попiд
стiнами. Дорош запитав одного, навiщо ©х сюди викликано i що тут взагалi
робиться, той вiдповiв, що нiхто нiчого не зна , бо тi, що виходять "он з
тих дверей, нi про що не розказують". Сухорлявий, приблизно Дорошевого
вiку громадянин у гiмнастьорцi iз слiдами трьох кубикiв на петлицях встряв
у розмову i висловив припущення, що сюди викликано переважно середнiй
комсклад i що ©х заберуть на лiто на перепiдготовку.
- Або в Яреськи, або в Охтирку. Кожного ж лiта ©здимо, - додав вiн.
У вiйськкоматi мiж тим був рух i пожвавлення. Молодесенька машинiстка
iз занепоко ним личком бiгала по коридору i зазирала то в тi, то в iншi
дверi, шукаючи якогось капiтана Профатiлова. Кiлька разiв iз дверей
кабiнету виходив середнiх лiт майор i, димлячи цигаркою, впiвголоса
ввiчливо вичитував маши-нiстцi за те, що вона неуважна i знову переплутала
списки. Машинiстка червонiла, просила пробачення, притискувала до грудей
зелену папку i, ображено задравши голову, топала каблучками по коридору,
поширюючи пiсля себе при мний запах гострих духiв. Цей же самий майор
часто висилав за дверi молодшого лейтенанта-пiхотинця, виголеного,
пiдтягнутого, з новою блискучою кобурою при боцi, видно, недавно
випущеного з училища. Вийшовши за дверi, молодший лейтенант випрямлявся, з
цоканням зводив докупи каблуки хромових чобiт i дзвiнким, срiбного тембру
голосом викрикував прiзвище того, кого викликалося до кабiнету вiйськкома
чи на комiсiю. Хто-небудь у темному коридорi говорив " сть" i проходив до
дверей. Молоденький командир ввiчливо пропускав його поперед себе i, знову
прицокнувши каблуками, акуратно i майже беззвучно закривав за собою дверi.
"Iч, який щиглик! - в захопленнi дивився на нього Дорош, милуючись його
вiйськовою виправкою. - Такий пiде далеко. При штабах подiбнi люди високо
цiняться".
Десь о четвертiй годинi дня викликали i Дброша. В першiй кiмнатi його
заре стрували i послали на медогляд. У великiй кiмнатi сидiли лiкарi в
бiлих халатах i оглядали запасникiв. Сива жiнка-терапевт, дещо збентежена
худорлявiстю Дороша, покрутила його на всi боки, задала кiлька незначних
питань, якi задаються майже всiма лiкарями свiту, знайшла його органiзм
без особливих змiн i вiдiслала до невропатолога, веселого, добродушного
дiда, який, дiзнавшись про те, що Дороша контузило, оглядав його
причепливiше i уважнiше. Вiн посадив Дороша на табуретку, заставив хитати
ногами, бив малесеньким молоточком по колiнах, розписував спину i груди
червоними смугами, детально розпитував, чи не було в нього останнiм часом
припадкiв, вiдтягав вi©, зазирав у очi, водив пальцем перед очима,
заставляв присiдати, примушував стояти, закривши очi i витягши поперед
себе руки, потiм сказав: "М-мда!" - поплескав Дороша по спинi пухкою, як
подушечка, рукою i повiдомив, що огляд закiнчено. Дорош знову вийшов у ту
саму кiмнату, де його ре стрували, i молоденький командир-пiхотинець
провiв його через коридор до кабiнету вiйськкома. Кабiнет, у який зайшов
Дорош, був маленький, але затишний при опущених шторах, що затiняли
кiмнату вiд сонця. За столом сидiв маленький, рiзкий в рухах, енергiйний
чоловiк у формi майора. Вiн привiтав Дороша кивком голови, швидко
промовив, як вiн, мабуть, говорив сьогоднi всiм:
- Двi пари бiлизни, дводенний запас харчiв. Явка без запiзнень. Можете
йти.
Дорош приклав руку до картуза, зробив поворот i пiшов до дверей.
- Секундочку. Ви лейтенант Дорош?
- Так точно!
Вiйськком пошарив по столу руками i, знайшовши якийсь папiрець, пробiг
його очима.
- Зайдiть у райком. Вас там хочуть бачити.
- сть! - кивнув головою Дорош i вийшов iз кiмнати.
У райкомi його прийняв перший секретар Корнi нко.
- А, Дорош. Сiдай. Я зараз.
Вiн щось записав у блокнот, кудись подзвонив, з кимось полаявся, потiм
викликав секретарку, довiдався в не©, коли призначенi збори в
продкомбiнатi, i деякий час сидiв за столом, задумавшись. Враз лице його
зробилося холодним, губи суворо пiдiбгалися, I по тому, як вiн перекладав
по столу з мiсця на мiсце якiсь папери i то вiдкидався на спинку стiльця,
то знову займав сво робоче положення, було видно, що вiн нерву i
намага ться стримати сво© нерви.
- деш в армiю? - нарештi запитав Корнi нко i пильно глянув на Дороша.
- Тiльки що пройшов комiсiю.
- Що ж. Знiмайся з облiку. Корнi нко деяку хвилю помовчав.
- Твою особисту справу перешлемо у вiйськову частину, в якiй ти
служитимеш... хоча хорошого в тво©й справi мало.
- Це щось нове, - насторожився Дорош. Корнi нко почервонiв так, що
обвислi щоки його зробилися сизими, одним ривком вiдшвиргонув од себе
стiлець.
- Так. Нове. Покрива ш сумнiвнi елементи на селi. Навiщо брав пiд
захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матерiалiв? В селi
роблять замахи на комунiста-активiста, а ти в народники лiзеш? Я тво©
iнтелiгентськi теорiйки сво©м пролетарським духом давно чув.
- Що значить "лiзеш"? - незвичайно тихо запитав Дорош. - Я служу
народовi. Я за нього кров пролив...
- Нащот кровi - бросьi Ти дума ш, у нас нема фактiв, що ти хотiв
здатися фiннам у полон? Дорош тремтячою рукою витер iз лоба пiт.
- Я?
Вiн устав, блiднучи, плутаючи ногами, пiдiйшов до столу. Вiн нiчого не
сказав, нiчого не спитав, вiн тiльки стояв, похитуючись, як п'яний,
дивлячись просто Корнiенковi в очi, i погляд його був гострий, як лезо
бритви, i Корнi нко не витримав, опустив голову.
Дорош рвучко повернувся i, часто пересмикуючи худенькою ши ю, кроком
смертельно зранено© людини вийшов iз райкому. Вiн сiв у скверi на лавцi i
сидiв так довго, згорбившись, поклавши на колiна руки, вiдчуваючи, як щось
м'яко давить його за горло i виклика рiзь в очах. Потiм вiдв'язав
Ластiвку i тихим кроком ви©хав з мiстечка. Йому треба було ©хати
полтавським шляхом, але кобила звернула на манилiвську дорогу, i вiн не
помiтив цього, не звернув на це уваги, не торкнувся рукою поводiв.
Сонце схилилося на захiд i не пекло вже так дошкульно, як ранiше. Тихий
вiтер подихав iз-за Бе во© гори, приносиш iз степу свiжий запах трав i
денну прохолоду манилiвського лiсу, що зеленiв на горбах. Сивий полин i
листатий подорожник кущилися обабiч дороги, злегенька припорошенi пилом.
Зеленi хлiба котили хвилi з горба на горб, з горба на горб, як море в
легкий бриз. Незважаючи на малесенький вiтерець, парило i робилося душно.
Ластiвки лiтали понад самою землею, мовчки, без щебету; шулiка,
розпластавши крила, висiв непорушне у синiм небi. Ластiвка жадiбно тяглася
губами до зелено© травички i нарештi запаслася. Дорош сплигнув iз сiдла,
розминаючи замлiлi вiд незвично© ©зди ноги, пiшов до могутнього береста,
що рiс недалеко вiд лiсу над дорогою, i, розстебнувши на грудях
гiмнастьорку, лiг на траву. Земля нiжно холодила його розпаленiле тiло,
вiн з при мнiстю вiдчував це i кiлька раз вдихнув на повнi груди пахуче
лiсове повiтря. Ластiвка паслася зовсiм близько, i було виразно чути, як
вона щипав траву. Тихий шум лiсу, синява високого неба, запах зелених трав
- все це зливалося з гомоном потривожено© кровi i наповняло серце Дороша
невтiшним болем. I вiн вiдчував, що серце його там, у грудях, кровоточить
i пече, пече нестерпно. Вiн повернувся грудьми вниз, до землi, гадаючи, що
так йому буде легше, i, поклавши голову на руки, закрив очi. I як тiльки
вiн ©х закрив i полежав так хвилину, другу, звiдкiлясь, iз самого дна його
душi, став просочуватися ще гострiший бiль I потихеньку, але настирливо, з
якоюсь злорадною втiхою поколював голочкою серце: пiдступить, кольне i
затихне, пiдступить, кольне i затихне. Вiн, постогнуючи, згрiб рукою за
лiву сторону грудей, тихесенько стяс ©©. I бiль нiби злякався його i теж
затих, але замiсть того в голову настирливо лiзли спогади, не менш болючi,
як i ота печiя пiд серцем.
I згаду ться Дорошевi. Нiч. Мороз. Снiг. Глухий, як осипи з пiщаних