Тютюнник Г.. Вир

хотiла щось сказати чи крикнути, потiм затулила його фартушиною i не
сказала нiчого, а мовчки опустилася на лаву, похнюпивши голову. Нарештi
секунда загального оцiпенiння пройшла. Прокiп донiс до рота борщ,
проковтнув його i зупинив на Тимковi шорсткi очi:
- В чужiй хатi питаються, чи можна сiсти, а не лiзуть на покуття
по-свинячому.
- Нiчого, ми й непрошенi сядемо. Тимко кладе бiля себе на лавi картуз,
трусить кучерями, а вони - блискучi, смолянi, шовковi - так i розкочуються
по головi пружними кiльцями. Смугле лице його незалежне, диха завзяттям i
нахабством.
Запада гнiтюча мовчанка. Всiм ста незручно, i кожен не зна , як себе
поводити, що говорити. Тетеря знов бере в руки ложку i почина сьорбати
борщ, тяжко рухаючи щелепами; Одарка iз страхом i покiрнiстю на обличчi
крае хлiб; Орися сидить принишкло, нервово перебира пальцями оборочку
фартушка, блiдiсть поволi зника з ©© обличчя, щоки рожевiють, вушка ©© з
золотими сережками горять, як пелюстки троянди.
- Ну, чого прийшли? - пита Прокiп, витираючи рушником спiтнiлого лоба.
- Дiльце в нас невеличке. Ви, дядьку, хочте сердiться, хочте нi - а
Орисi я нiкому не вiддам. I якщо ваше слово, то й женився б.
Тетеря вста з-за столу, важкою ходою iде в хатину i поверта ться
звiдти з макогоном в руцi.
- Ану, вискакуйте по одному! Марко хвата ться за клямку. Тимко говорить
тихо:
- Силою нiчого не вийде. Давайте краще по-доброму.
- Чула? - кида ться раптом до жiнки Прокiп. - Та щоб отакий бандитюга
був мо©м зятем? Та нiколи в свiтi© Краще в труну ляжу!
- Заспокойся, Прокошо, не гарячись, - сокорить бiля нього Одарка. -
Тимко парубок, мо', й гарячий, але роботящий. Любов та совiт, житимуть не
гiрше других.
- Що-о? - кричить Прокiп i зозла швирга макогiн у кочерги, так що вони
торохтять там, як костi мерцiв. - Затули собi рота i не пащекуй! Нiколи
цього не буде!
Орися зiскаку з лави, очi ©© туманяться слiзьми, лице горить, як у
вогнi, груди напинають кофтинку. Вона швидко пiдходить до Тимка, хапа
його за руку i, змивши вiями сльози, сво©ми голубими очима, в яких горить
нескорена рiшучiсть, як роздратована кiшечка, вставля ться на батька:
- Хоч i трiсни, хоч i лопни, бий, виганяй, а Тимко любий менi - i все
тут! З ним хоч на край свiту пiду, скориночку хлiба ©стиму, аби з ним, аби
вдвох! Оце тобi мо слово.
- Геть, проклята, геть! - заревiв на всю хату Прокiп i, вчепившись
Орисi в коси, смикнув ©© до себе, щоб викинути з хати, як щеня. Але Тимко
спокiйно виступив наперед, одiрвав Прокоповi руки од густих кiс кохано©,
сказав, посiпуючи губами:
- Не чiпайте дiвчини. Вона хоч i ваша дочка, а бити ©© не дозволю.
Потiм надiв картуз i ступив до дверей, бiля яких завмер вiд страху
Марко.
- Що ж, дорогий тестечку, - сказав Тимко, затримуючись у дверях. - Не
хочеш по-доброму, вiзьму силою, - i, переступивши порiг, гримнув дверима.
Вслiд йому гарячим молотом ударив у серце повний жалю i розпуки крик
Орисi.

IX

В контору артiлi вбiг Прокiп: картуз на потилицi, черемхове пужално так
i в' ться в руках, обличчя розгублене, пiт очi залива .
- Посiвматерiад вийшов, - видихнув вiн за один раз i важко сiв на
стiлець.
Оксен, що саме розмовляв iз рахiвником, затих, очi його зробилися
суворими.
- Як нема? Тобi ж давано!
- Що ж, що давано! Висiяли!
- В тебе завжди не так, як у людей. Скiльки не засiяно?
- Гектарiв десять.
Гуртом стали радитися, що робити. В артiлi посiв-матерiал вийшов, з
району позичали два рази i сказали, що бiльше не дадуть. Як бути? Оксен,
похмурий i сердитий, по©хав у сiльраду ще раз дзвонити у район.
Гнат сидiв за столом i, порипуючи стiльцем, перечитував телефонограми,
присланi з району за нiч.
- Чого прибiг? - запитав вiн, не вiдриваючись вiд паперiв.
- Зерна просити.
- Дохазяйнувався. Сажать вас за такi штуки... Океен, не вступаючи в
розмову, став сердито крутити ручку телефону. Головний агроном вiдiзвався
не скоро, потiм, коли його нарештi викликали, довго мекав щось невиразне i
пiд кiнець сказав, що не дасть нi зернини. Оксен, скрипнувши зубами,
повiсив трубку.
- Розбазарив зерно, а тепер, зна ш-понiма ш, у телефон гурка ш? - знову
обiзвався Гнат, вiдсуваючи вiд себе книгу телефонограм.
- Через таких, як ти, й розбазарив, - скипiв Оксен, тремтячи бровами. -
Хто, як не ти, перед районом iз кожi лiз та розпинався, що Троянiвська
сiльрада викона й перевикона ? Тепер сам у кущi, а на менi хочеш ви©хати?
- Що за розговори? - насторожився Гнат. - Ти що, проти держпоставок?
- Держпоставки я виконую, але додаткових, тобою вигаданих, бiльш
виконувати не буду. Зарубай собi на носi.
- Постiй, постiй, - повiльно звiвся за столом Гнат i чинно, дещо
театрально заклав праву руку за борт кiтеля. Очi його вiйнули холодом. -
Ти куди зверта ш? Та ти зна ш?..
- Ну, от що. Ти мене не лякай. Я не з заячого пуху. А посiвну
провалювати i залишати колгоспникiв без куска хлiба iз-за того, щоб ти був
на хорошому рахунку, я не буду. I так i знай: на слiдуючий рiк
держ-поставку виконаю i бiльше не дам нi зернини.
- Та ми ж тебе... та ми ж тебе будемо судити... за такий саботаж... Та
ти зна ш, чим це пахне?
- Чим би не пахло, але колгоспно© справи, за яку я бився, тобi валити
не дам...
Оксен гримнув дверима, вискочив надвiр. На рундучку зустрiв Кузьму, з
вуздечкою в руках, спитав насмiшкувато :
- Ти що, голову загнуздувати йдеш?
- Ге, його загнузда ш. Вiн тобi й вудила перегризе к монахам. Iду
запитати, чи не ©хатиме куди. Порядок такий завiв, - зiтхнув Кузьма i
побухав коридором, подзвонюючи вуздечкою.
"Еге ж, завiв, - роздумував Оксен, повiльно сходячи з крилечка,
хрускаючи чобiтьми по соняшниковому лушпинню. - Бач, скiльки за нiч
нашеретувалиi Клубу в селi нема, молодь нудьгу , а вiн собi папери
перечиту . Так. Так. Але що робити iз зерном? Зерно. От питання".
Оксен сiв на лiнiйку, розiбрав вiжки i крикнув на конячину, що дрiмала,
опустивши голову. "А що, як по©хати в "Зорю"? - прийшла йому в голову
раптова думка. - Так. Так. Тiльки в "Зорю". Iнакшого виходу нема ". I
тiльки вiн про це подумав, як в його уявi вималювалася огрядна постать iз
веселим, добродушним обличчям - голова "Зорi" Самiйло Чередниченко. "Так,
тiльки до нього. Якщо вiн не допоможе, значить, нiхто".
Не до©жджаючи до ташанського мосту, Оксен круто завернув праворуч i
по©хав ступською дорогою, що пролягала помiж пiщаними горбами. Незабаром
спустився у глибоку яругу, порослу чагарем i дикими грушками. В ярузi було
сиро й задушливо, з-пiд торiшнього листу вишпиговувалася молодесенька
голковидна блiдо-зелена трава, по ровах, де ще недавно лежали снiги,
стояла густа i чорна, як дьоготь, вода, що пахла не то мазутом, не то
терпкуватим душком перегнило© вiльхово© корицi. У вiльшанику над болотом
голосно клопоталися сороки. Маленькi, схожi на горобцiв, чубатi посмiтюхи
клювали на дорозi кiнськi кiзячки, iз слабим шумом, схожим на шум
тополиного листу, злiтали поперед морди коня i знову паслися на дорозi, аж
доки до них не наближалася пiдвода. Сонце пригрiвало, понад зеленим лугом
слався синенький димок весняних випарiв, гнав поперед себе гнилуватий
болотяний душок. Навколо все було таке зелене, таке урочисте, свiже й
пахуче, минулорiчнi чорнi сережки так нiжно тремтiли на старих вiльхах,
що, здавалося, прислухайся трохи i вiдразу почу ш тихий хрустальний дзвiн.
Небо над яругою було таке чисте i таке гучне, що коли кобиль-чина, теж,
мабуть, зачувши красу i роздолля, пiдняла вгору голову, вишкiрила зуби i
заiржала, то iржання те розбилося зараз же на десять вiдгомонiв, i
покотилося по ярузi, i пiшло бродить та гомонiти понад боло-течком так,
наче не- одна коняка заiржала, а принаймнi цiлий табун.
"Перезимувала? - смiявся Оксен, помахуючи батiжком. - Тепер пiдеш жити
краще. Трава он яка росте, густа та соковита".
В Троянiвку Оксен повернувся вечором, коли в Та-шанi востанн
полоскалися бiлi гуси, збираючись вилазити з води i розходитися по
домiвках, коли захiдне сонце пускало понад лугами рожевий туман, а рiчка
зробилася тихою, гладенькою. В нiй вiдбивалося рожеве небо, густi верби,
бiлi гуси з витягнутими шиями, кущувата куга, зеленi осоки, син громаддя
Бе во© гори.
В артiльному дворi його зустрiв Григiр, суворо оглянув забризкану
грязючкою коняку, журливо захитав головою:
- Пропала лошиця. До ранку чи, й доживе. Отак гнати? Як у тебе й рука
пiднiмалася?
Оксен, знаючи звичку Григора все перебiльшувати, мовчав.
Коли, примiром, скрипiло непiдмазане колесо, Григiр говорив: "Пропала
гарба", коли бачив п'яного чоловiка : "Пропав чоловiк. Воно & i голову
пропило, так вiд ши© не вiддiля ться".
Побачивши мiшок iз зерном, Григiр трохи пом'якшав, хоча й не виявив
особливого захоплення:
- Дали, як украли, куркулi чортовi! У них шкуратка на латку не
розживешся. Прийдуть же й вони до мене - наберуть у долонi, ще й у
пальчики.
Забравши хомут, вiжки, черезсiдельник, повiсивши на шию дугу, Григiр
рушив до конюшнi.
- Там до тебе якийсь чоловiк при©хав, - крикнув вiн, озирнувшись. -
Коли б не лектор iз району, бо цiлий день у конторi сидить. То як же?
Завтра сi мо на клину чи будемо ждати, доки земля протряхне?
- Ввечерi зберемо бригадирiв, порадимося, - кинув на ходу Оксен i
попрямував до контори, вiдгадуючи, що ж то за чоловiк його чека i по
якому питанню. "Якщо лектор, -вiдiшлю в поле, хай там i витюгу-ку по
сво©х шпаргалках, а в конторi людей збирати не буду -нема часу". Оксен
вiдкрив дверi i вiдразу ж побачив щуплого чоловiка у вiйськовiй шинелi, що
сидiв до нього спиною. Почувши, що в контору хтось зайшов, чоловiк
озирнувся i уважно крiзь окуляри глянув на Ок-сена. Блiде, безкровне лице
незнайомця було спокiйним, навiть трохи вiдчуженим, тонкi губи мiцно
стиснутi.
- Голова колгоспу товариш Гамалiя? - смiливо запитав вiн, не перестаючи
пильно дивитися на Оксена. Той погляд непри мно вразив Оксена, i вiн
подумав, що ця людина теж непри мна i з нею тяжко буде зговоритися.
- На яку тему ви при©хали читати лекцiю? - сухо й неприязно запитав
Оксен.
- Мо прiзвище Дорош, - ввiчливо вiдрекомендувався незнайомець i подав
з довгого рукава шинелi свою малесеньку бiлу, майже жiночу ручку. Вiн
подав ©© швидко, зробив легесенький потиск i зараз же вiдiрвав назад та
сховав у хоботок рукава, нiби боячись, щоб ©© не розчавила широка, як
лопата, долоня Оксена.
- Очевидно, - слабо усмiхнувся Дорош, - я буду у вас читати i лекцi©,
але при©хав я сюди як секретар майбутньо© партгрупи.
Вiн скинув окуляри, став протирати рукавом шинелi. I дивно - разом з
окулярами зникла з обличчя суворiсть, i воно зробилося' якимось
задушевнiшим, м'якшим, навiть при мним, в ньому проступало навiть щось
дитяче. Особливо помiтнiшою, яскравiшою .стала його усмiшка. Потiм вiн
знову начепив окуляри, пiдсунув ©х характерним рухом - рогачиком iз
вказiвного i середнього пальцiв - i, переконавшись, що вони сидять мiцно,
знизу вгору рвучко кинув головою.
- Бачите, мене демобiлiзували, вiрнiше, списали в запас i от
прислали... працювати в артiль.
- Натурально. Але я не знаю, що ви будете робити у нас в артiлi...
Оксен потис плечима i непомiтно для Дороша глянув на його малесенькi
бiлi ручки. "Такими руками тiльки на картах ворожить", - подумав вiн i
опустив очi.
- Я трохи знаю агрономiю i тваринництво. До армi© я вчився в
сiльськогосподарському iнститутi.
- Що ж. Це добре, - сказав Оксен, але Дорош уже зрозумiв, що Оксен не
дуже задоволений оцим призначенням. Дорош знову пiдсунув окуляри тим же
самим характерним рухом, усмiхнувся, i шкiра ледь-ледь зарожевiла на
вилицях.
"Зажене мене в гроб такий секретар, - мовчки журився Оксен, постукуючи
чобiтьми пiд столом. - Як же я його у степ виведу? Та його ж вiтром занесе
аж у Сумську область. Однi ж костi, шкiрою обшитi. Мощi з Ки во-Печерсько©
лаври. Нi, завтра ж ©ду в район, хай пакують у посилку i шлють на
Пiвденний берег Криму. У мене не патронат i не курорт для охлялих".
Надворi, при денному свiтлi, постать Дороша зробила на Оксена ще гiрше
враження: шинеля телiпалася на ньому, як на кiлку, кашкет весь час налiзав
на вуха, що аж свiтилися на сонцi.
"Ну й прислали робiтничка... На тiм свiтi i то, мабуть, вигулюються
кращi".
Оксен сердито брьохався через калюжi. Дорош же йшов, пiдiбравши
по-жiночому шинелю, обережно ставив маленькi хромовi чобiтки, де сухiше,
мабуть, боявся промочити ноги. Ступав вiн дрiбненько, швидко i легко, так
що порою Оксен ледве встигав за ним. Хвилинами вiн зупинявся, i очi його
жадiбно, з якоюсь невситимою жагою вбирали в'себе i голубе чисте, привiтне
та лагiдне небо, i пахучу, свiжу, новонароджену нiжну зелень дерев i то
засвiчувалися тихим сумом, то спалахували замилуванням, i тодi вiн дихав
якось переривчасте, з натугою, i лице його вiдсвiчувало незбавну радiсть
людини, що поверта ться до життя.
- Селом запахло, - опустив Дорош голову, та Оксен помiтив сльози, якi
блиснули пiд окулярами.
- Давно з армi©? - запитав Оксен, розстiбаючи свiй пiджак i вiдчуваючи
гарячу духоту.
- Нi, недавно, - сердито вiдповiв Дорош i, щiльнiше загортаючись у
шинелю, зробив ши ю такий рух, нiби йому був тiсний комiр.
- Звання?
- Полiтрук.
Дорош знову повторив ши ю той самий судорожний рух i пiдкахикнув так,
нiби йому щось деронуло в горлi.
- Ти чого ши ю смика ш? Зроду в тебе так чи, може, вiд яко© хвороби? '
- Контузило мене на фiнськiй, - скупо вiдповiв Дорош.
Ночував вiн у Оксена. Олена перевела дiтей в хатину, а велику хату
вiддала гостевi.
- Боже, де ти його взяв, такого нещасного? - пошепки бiдкалася жiнка,
сумно наставивши очi на Оксена, що зайшов у хатину за тютюном. - Чим же
менi його вiдгодовувати? Може, йому пареного молока з медом?
- Не мала дитина. Давай, що , - все трiскатиме.
- Як я не знаю, що йому й давати. Може, ще й не догоджу? Вареники вiн з
картоплею та сметаною любить чи нi?
- А звiдки я знаю? Що, я з ним по обiдах ходив?
- То, може, молочка, свiжого, тiльки з-пiд корови? Воно дуже
пользiтельне. Тiльки от не знаю, чи питиме. такi, що бридують.
- А, тебе тiльки почни слухатиi - махнув рукою Оксен i пiшов у хату.
Дорош, заклавши в галiфе руки i навiть трiшечки зiп'явшись навшпиньки,
розглядав фотографi© на стiнi, заведенi в одну велику рамку. В
гiмнастьорцi, перетягнутiй у талi© командирським iз зiркою ременем, в
чобiтках, в вузеньких галiфе, вiн виглядав ще меншим i ще тендiтнiшим,
майже пiдлiтком, так що Оксен, позираючи на нього, вiдчув до нього жаль, i
в ньому раптово прокинулося почуття батькiвсько© опiки.
- Завтра прикажу дояркам, щоб видавали тобi по два лiтри свiжого молока
з-пiд корови. Треба тобi поправлятися трохи.
- Були б кiстки - м'ясо наросте, - засмiявся Дорош.
Вечеров вiн неохоче, без апетиту. Олена стояла бiля столу з глечиком
пiнистого молока, соромливо припрошувала:
- жте на здоров'я. Може, вам ще пiдлити? Помiтивши, що Дорош не допив
молока iз глиняного кухля, вона образливо пiджала губи.
- Чого ж це ви так мало? Може, вам не до вподоби наше молоко?
- Що ви. Молоко хороше. Просто я не звик пити його такими страшними
порцiями.
- Що ж тут страшного? Оксен, хвала здоров'ю, натщесерце цiлий глек
випива та й нiчого, а ви кухлика не подужа те? Нi, то вам наше молоко не
подоба ться. А може, гиду те? Так у нас усе чисте, окропом вимите...
- Iди отам сво роби. Причепилася до чоловiка!.. - сердито позирнув на
жiнку Оксен.
Олена, як iстинна полтавчанка, образилася з того, що гiсть не
скористався iз ©© гостинностi i все'печене й варене так i залишилося на
столi цiлим та непо©деним. Вона прибрала зi столу i пiшла в хатину. Чути
було, як вкладала дiтей спати i як дiвчинка смiялася, не хотiла лягати в
лiжко та все допитувалася, чи не прича©вся пiд пiччю дiд з бородою або
розбiйник iз ножем. Олена заспокоювала i говорила, що нiякого дiда i
розбiйника нема i що пiд пiччю на тепленькому спить котик-мурчик.
Дiвчинка, видимо, сама захотiла переконатися, чи то справдi так, i
заляпала босими нiжками по долiвцi.
- Заснеш ти сьогоднi чи нi, бiсова дитино? - накричала на не© Олена.
Почувся шльопок по голому задику, i дiвчинка заплакала.
- Заплач, Матвiйку, дам копiйку, - перекривив ©© Сергiйко, що до цього
часу мовчав.
- Цить, бо й тобi дам!
- А що я роблю?
- Чоботи он приволiк, як хлющi. Завтра засохнуть, як взуватимешся?
- Водою розмочу.
- Голову свою дурну розмочи в отих калюжах, по яких день у день
бродиш... Лiзь на пiч i спи, доки я тебе халявами не вiдхльоскала.
В хатинцi зробилося тихо. Чути тiльки, як Олена шарудить хмизом,
накидаючи його в пiч, щоб пiдсох на завтра на ранок.
У великiй хатi також вкладалися спати. Дорош уже лежав на розкладушцi,
зiбгавшись калачиком, укрившись цупким домотканим рядном. Оксен довго
сопiв, роззуваючись, потiм однiс чоботи в хатину, поставив на припiчок,
щоб просохли, i там же розвiсив онучi.
- Ти корову ввечерi напувала? - запитав вiн у жiнки.
- Напувала.
- Ну, як вона там?
- Ранiше, як через тиждень, не отелиться. Оксен бiльше не став
розпитувати, а загасив лампу i, ввiйшовши в хату, лiг на дубове лiжко.
Вiкно, освiчене мiсяцем, повiсило на грубку дивну мережку, кинуло посеред
хати вiконний хрест. За хатою стояла сонна весняна тиша. З бляшано©
покрiвлi стiкали краплi в дубовий дзбан, стукали рiвномiрно, набридливо i
безконечно: цьвох, цьвох, цьвох... Пiд ©х тиху музику Оксеновi стало
дрiматися. Потiм дрiмота вiдлетiла, вiн вiдкрив очi i тяжко, з шумом,
зiтхнув. Дорош теж заворушився на сво©й розкладушцi i кашлянув тим
характерним кашлем, коли людина наковта ться пилюки i в не© дере в горлi.
- Що, не спиться? - тихо обiзвався Оксен i скрипнув лiжком.
- Щось не бере...
- На новому мiсцi завжди так. Недавно я ©здив,у село Перетятки до сво ©
рiднi. Дiло було зимою. Звичайно, з дороги перемерз, пiсля вечерi полiз
спати на пiч. Чого кращого треба? Тепло, затишно, привiтно... А от не
засну, хоч убий. Так до пiвночi провалявся, а тодi як захрiп, так ледве
розбудили вранцi... Ну, як там на фiнськiй було? Жарко? Вернулися деякi
нашi сiльськi хлопцi, так розказують, що скрутно приходилося. Але, кажуть,
i фiннам давали перцю...
- На вiйнi хорошого мало, - неохоче вiдповiв Дорош.
- Де ж тебе контузило? - запитав Оксен, вкладаючи в це запитання той
змiст, що бiля якого населеного пункту це сталося.
- На снiгу пiд сосною, - вiдповiв Дорош, i в його вiдповiдi чулася
прихована посмiшка.
- I зовсiм тобi забило памороки чи так трохи?
- Зовсiм забило...
Оксен помовчав з виглядом людини, задоволено© вiдповiддю, а через
хвилину запитав знову:
- А скажи, якщо не секрет, що тебе заставило шукати роботу в колгоспi,
а не де-небудь в мiстi, в теплiй конторi? Адже тут робота важка. Не по
тво му здоров'ю.
- Лiкарi приписали менi свiже молоко з-пiд корови, - вiдповiв
насмiшливо Дорош.
- Менi так зда ться, що тобi краще було б у мiстi роботу шукати,
чистiшу. Бо в нас що? Коло свиней, коло корiв, овечок...
- Ну й що? - схопився Дорош i вiдкинув рядно;
босi ноги його нетерпеливо мацали долiвку. - Ти чому мене повча ш? Щоб
хтось гнойок нюхав, а я тiльки свiже молочко пив? Нi, брат, так не вийде.
Треба виймати ручки з галiфе та мозолi на них наживать, коли хочемо
комунiзм побудувати... А ви що тут розвели? Один бо©ться колгоспним
ледарям на горло наступити, трудову дисциплiну в колгоспi розвалив, другий
з циганами вою , вогонь у печах заливав. Теж менi вояки...
- А ти так дуже не бери з копита, - понизив голос Оксен, i в голосi
йому зазвучала образа. - Гнат - чоловiк баламутний. Це правда. А до мене
ти не лiзь. Я з мужика вийшов, i я його, мужика чорномозоль-ного, нiкому
не дам ображати. Я для нього душу свою готовий вивернути, i ти мене не
перевчай.
- А навiщо йому твоя душа? Ти йому дай хлiба вволю та навчи працювати
чесно.
- Ну, ти'дуже не хвицай. Побачимо, як ти порядкуватимеш. На старих
дiдах далеко не по©деш, а молодь на шахти беруть та на заводи. А котрi
десятирiчки покiнчали, теж вiд рiллi носа вернуть, вчитися ©дуть. От я
тобi на ферму дам дiдiв, i потанцюй з ними на п'ятачку.
Оксен довго перевертався на лiжку, потiм накинув пiджак, узув у хатинi
чоботи i вийшов надвiр. З бляшано© дахiвки хлiва, переливаючись i
виблискуючи, стiкала на землю мiсячна повiнь, пiдмивала окоренки старих
верб, що росли на городi, перехлюпувала через тини i котилася ген далi, аж
до Ташанi, росянистими рукавами, слалася по тихiй водi iскристими
спалахами. Небо, високе i чисте, просiвало зорi крiзь невидиме решето, i
вони мерехтiли, падаючи. Свiжовiдклепаний мiсяць вичахав у холоднiй
безвiстi, розпромiнюючи навколо себе райдужну корону. Земля сповивалася
пелюшками туманiв, тепло дихала в короткому снi. Свiже повiтря пахло
опарою i прiсним духом вербово© корiняки.
Оксен довго стояв посеред подвiр'я, жадiбно курив, миючи очi в мiсячнiй
купелi, потiм затоптав недопалок i пiшов до хлiва. Корова повернула голову
i, глянувши на господаря, з шумом зiтхнула. Оксен пiдклав ©й сiна i закрив
дверi. "От i я вчуся потроху корiвок доглядати. Так би мовити, домашню
практику проходжу, - усмiхнувся вiн, пригадавши слова Дороша про те, що
треба виймати руки з галiфе. - Я-то вийму, а от подивимося, що з тебе
вийде. На крутих поворотах люди носи розбивають", - сам себе втiшав Оксен,
але самопочуття в нього було недобрим - якийсь пекельний вогонь палив йому
груди, i Оксен, щоб залити його, намацав у сiнцях вiдро i, пiднiсши до
вуст, став жадiбно пити.
Олена вiдкрила хатнi дверi, з'явилася перед чоловiком ташанською
русалкою.
- Я чула все, - шепотiла вона, торкаючись гарячим лицем його колючо©
неголено© щоки. - Не сварися з ним. Уваж. Вiн чоловiк хворий.
- Iди спати. Не тво дiло.
Голос у чоловiка був сердитий. Олена не стала перечити i нечутно, як
тiнь, зникла за дверима.

Х

Весною в селi встають рано. Ще темрява затоплю хати, ще в свiтанковому
повiтрi нiщо нi шерхне, ще зорi поморгують у блiднiючому небi i
брати-ковалi похапцем клепають молотами чересло мiсяця, а вже по хатах то
тут, то там засвiчуються каганцi i розвiшують по тинах золоту бахрому, вже
чути, як хтось брязнув вiдром об. цямрину, заскрипiв журавлем, i полилася
з тихим бульканням вода в корито. Припаде до не© гарячими зi сну губами
худобина, цмолить, прихекуючи, забива спрагу пiсля душно© ночi в хлiвi,
п' не нап' ться. Ось лагiдно обiзвався до не© господар хрипким, заспаним
голосом, покашляв стиха, пробухкав чобiтьми вiд хлiва до хати.
Прогуркотiла пiдвода по шляху - то повезли молоко на сепараторний пункт, i
вiзник сипонув у теплий морок iскрами з цигарки, що, не долетiвши до
землi, згасли; пройшли дво якихось людей, голосно розмовляючи мiж собою,
i ©хнi кроки загубилися вiдлунням у свiтанковiй тишi. Раптом десь за
Ташанню, на Залужжi, ледве чутно, так нiби з пухово© постелi, долинуло оте
хвилююче серце хлiбороба пiвняче "ку-ку-рi-ку-у-у!", i над Троянiвкою
спочатку в однiм дворi, потiм у другому, потiм у третьому, потiм у всьому
селi вiдгукнулися горластi пiвнi.
Павло Гречаний, що сторожував бiля лавки i мав чи не найбiльшу
можливiсть милуватися пiвнячими ораторiями, присягався, що начинайлом був
не троянiвський пiвень, а залужанський. Зачувши таке побреховище, Охрiм
два тижнi не здоровкався а Павлом, бо всьому ж селу вже давно вiдомо, що
саме його, Охрiмiв, пiвень заспiву першим, а не якийсь там залужанський.
Той пiвень, якого вiн вимiняв у циган за п'ятеро носилок сiна. Говорив
тодi циган з "Птиця романська, не бусурманська, спiва, як у золоту дудку
гра . Сам курей трясе, сам яйця несе. Бери, чоловiче добрий, жалiти не
будеш". I Охрiм узяв. А тепер отакий наклеп терпiти? Та не допустить вiн
цього нiколи!
Сперечатися не будемо, хто ж його зна , може, то й Охрiмiв пiвень
розбудив сво©м криком село. Як би там не було, а воно прокинулося i
загомонiло.
В сiм'© Гамалi©в першою прокинулася Олена. Засвiтивши каганець,
поставила на припiчок i заходилася' вигрiбати з печi хмиз, що вже пiдсох
за нiч. Вона поралася тихо, щоб не розбудити гостя, але з хати вже чулося
хрипке покашлювання Оксена i веселий вi сну голос Дороша. Коли Олена
подала снiдати i запитала його, як спалося, Дорош, посмiхаючись, сказав,
що спалося добре i що вiн навiть бачив сон; йому снилося, нiби вiн ходив
по троянiвському луговi (тут Дорош знову посмiхнувся) i що це дуже цiкаво,
коли сниться те, чого нiколи не бачив. Олена пророчила, що сон хороший, що
вiн нiби означа нове, щасливе життя на новому мiсцi. Дорош погодився, що
справдi вiн почина нове життя, а от чи воно буде щасливе, покаже
майбутн , i що в сни вiн не вiрить.
- То тiльки ви, сороки, як збiжитеся, то зараз не про дiло, а про сни
торочите, - зауважив Оксен, i в його словах вiдчувалася поблажливiсть
люблячого чоловiка до слабостей i примх сво © жiнки. Дорош помiтив цей тон
i сказав, що жiнки не були б жiнками, коли б у них не було сво©х, чисто
жiночих слабостей. Олена з приязню глянула на нього, потiм на Оксена i в
душi зрадiла, що вони вже помирилися, i подумала, що чоловiки цим кращi за
жiнок, - вони хоч i сваряться, так за дiло, i не вмiють хмуритися один на
одного цiлими мiсяцями, як жiнки. "Слава ж тобi, господи, що все добре", -
подумала вона, усмiхаючись, i пiшла в хатину, i там пригадала, як минулого
року вона не здоровкалася i обходила Ганну Тетерiвну аж два мiсяцi за те,
що та нiби хизувалася серед жiнок городньо© бригади сво©ми чарами i
нахвалялася, що як захоче, так напустить ©х навiть на Оксена i поробить
таке, що вiн сам прийде до не© спати в комору. Як жiнка i мати двох дiтей,
Олена не могла залишатися спокiйною та байдужою, в нiй заговорили гордiсть
i честь, i вона цiлий тиждень ходила, як хмара, не розмовляла з Оксеном i
нишком виняньчувала способи помсти над Ганною. Пiсля довгих роздумiв вона
вирiшила слiдкувати й за Оксеном, щоб знати, де вiн ходить, що робить, з
ким зустрiча ться. Але як тiльки в ©© уявi малювалася картина, що ось
вона, Олена, вночi крок за кроком крадеться за сво©м чоловiком i хова
сво обличчя вiд зустрiчних людей, то гарячий сором заливав ©© з нiг до
голови.
"Якщо я йому не люба i якщо вiн людина чесна (в його чесностi та
порядностi вона нi на крихту не сумнiвалася, бо за все життя Оксен нi