Страница:
"заступила", помаца себе за кишеню, чи досить тютюну та чи вистачить його
на далеку дорогу, крикне "н-но" i по©де собi поволеньки.
На слова веселого манилiвця залужанин довго не вiдповiдав, бо саме
клинцював сало з хлiбом, потiм утерся рукавом, вийняв кисет, закурив i аж
пiсля цього обiзвався:
- м виднiше, - i кивнув головою на сiльраду.
- Воно ясно, що виднiше, - зараз же пiдхопив манилiвець, - та якби
знаття, куди ©деш? Сiнця он поклав рептушок, та чи й вистачить? Як у
Полтаву або аж на саму Охтирку, то й не вистачить.
- Це не iнакше, як за крамом, - пролепетав хрипкiвець. - Там, кажуть,
на станцi© чобiт та шапок навалили стiльки, що й на весь район хватило би.
Дядьки гомонiли собi та ламали голови, куди то ©м випаде ©хати, а в
кабiнетi Гната iшла та мна нарада. Завдання, поставлене райвиконкомом
перед Гнатом як головою сiльради, було зовсiм не та мне i не носило
будь-якого прихованого вiд людей змiсту. Навпаки, про нього треба було
якнайширше сповiстити всiх селян, але Гнат вирiшив огорнути цей важливий
захiд суворою та мницею.
Тепер вiн сидiв при наглухо зачинених вiконницях, i при свiтлi
сiльрадiвсько© лампи обличчя його було суворим i заклопотаним. Зодягнений
вiн був як до вiйськового походу: в шкiрянцi, перехрещенiй ремiнцями двох
польових сумок, напханих паперами, на головi - кубанка, на руцi пльотка.
Проти нього з очiкувальними обличчями сидiли Дорош i Оксен.
- Я покликав вас для того, - голосом, повним та мничостi, почав Гнат, -
щоб ви допомогли менi провести одне м роприятi державно© ваги.
- Яке саме? - пита Дорош, мерзлякувато кутаючись у шинелю. - Ти вже
нас пiвгодини трима ш, а про дiло нi слова. А нам сидiти нема коли. Нас
робота жде.
Гнат вилазить iз-за столу i крадькома йде до дверей, щоб перевiрити, чи
не прича©вся там пiдслухувач в образi виконавця або одноокого Кузьми,
якого вже не раз було ловлено на гарячому. Пiдозра Гнатова розвiю ться:
виконавець спить на столi пiд телефоном. Кузьми не чути нi слуху нi духу.
Гнат прикрива дверi, стрiля , немов з гармати:
- Район наказав нам переселяти хутори. I допитливо дивиться на Дороша
та на Оксена, щоб побачити, яке враження зробила його заява.
- Оце й усе? - щиро диву ться Дорош, в'©дливо посмiхаючись. - Нi, Гнат,
ти таки оригiнал. й- й. По тво©й поведiнцi можна було подумати, що на нас
iде вiйною Францiя.
- А ти чого баскаличишся? Переселення - це теж вiйна, - рипить
шкiрянкою Гнат.
- Почина ться свайба, - з досадою говорить Ок-сен. - I сiвба, i
переселення - все на мою шию. А куди ж я хуторян дiватиму?
- По колгоспниках розмiстиш. Ось у мене списки, давай зараз
розподiлимо, кого куди.
- А хати коли стро©ть? Польовi ж роботи почалися!
- Органiзуй будiвельникiв бригаду. Пиши трудоднi, люди тобi хмарочоси
возведуть.
- Я пропоную переселяти по частинах, - обiзвався Дорош. - Переселити
кiлька сiмей, збудувати ©м житло, потiм - слiдуючу групу. А то як усiх
розкуражимо - промах може вийти. Це тобi не курку в гнiздо перенести. З
людьми ма мо справу.
- Хе-хе! - блиснув золотим зубом Гнат. - Тебе як послухати - на два
роки тяганини вистачить.
- А хоч би й так. Спiшити нiчого.
- Ну, от що: за переселення одвiчаю я лiчно, i нiчого менi вказувати.
Ваша задача обезпечити мене транспортом i розмiстити людей, яких я буду
направлять.
Гнат сховав список у сумку i встав iз-за стола.
- Навiщо ж ти тодi нас викликав? - скипiв Дорош. - Щоб поплескати тобi
в долонi?
- Згiдно з положенням я повинен з вами радитися, щоб нiхто менi не
вказував, що я нарушаю. Ну, ти ©деш зi мною чи нi? - звернувся вiн до
Оксена.
Дорош швидко застебнув шинелю, шепнув Оксеновi на вухо:
- Чу мо серце - нарiже вiн сiчки. Наглядай там за ним.
- А що за ним наглядати? Не мале дитя.
- Робимо справу велико© державно© ваги, а його одне слово, одна
яка-небудь дурна витiвка зможе зiпсувати все. Дави на всi гальма. Хай вiн
вiдчу , що ми не збира мося потурати його неподобствам... Так де,
по-тво му, краще закладати лiтнiй табiр для худоби:
- Треба глянути, чи на конях збруя справна, а то, може, назад тiкати
доведеться, - клопотався Охрiм.
- Розумному - плач, а дурневi - радiсть, - скосив на нього очi Тимко.
- Жалi ш? - несподiвано обiзвався Сергiй.
- Люди вiк прожили. Прощатися з рiдним гнiздом кому охота? Витрушували
б тебе iз хати - i ти б кусався.
- Нiчого ©м кусатися. Радянська влада для них добро робить.
- Вiдколи це ти таким розумним став?
- Тобi хоч i розкажу, то не розчовпа ш.
- А це ж чому?
- Душком вiд тебе антирадянським припаха .
- А ти хiба з тих, що принюхуються?
- Нi, я з тих, що нутром чують.
- Ну, зчепилися! - крикнув на них Охрiм. Хлопцi замовкли. Шдводи
зупинилися посеред хутора. Гнат, не злазячи iз сiдла, постукав пльоткою у
чи©сь ворота. Вийшов пристаркуватий чоловiк у сiрячинцi i рудих
розтоптаних чоботях. Побачивши Гната, привiтався коротким "растуйте" i
зняв шапку. Гнат, сiпнувши за поводи, осадив коня, що гарцював прямо на
дядька.
- Надiнь шапку. Я тобi, зна ш-понiма ш, не губернатор.
Дядько поволеньки зодяг шапку i, спершись на тин, очiкувально дивився
на Гната.
- Обiйди зараз хутiр i скажи од мого iменi, щоб усi збиралися на
майдан. Мiтинг буде.
Дядько поправив шапку i недовiрливо перехнябив плечима:
- Якщо на предмет хлiбозакупки або про м'ясо, то трудно. Не зiйдуться.
- Це вже не твоя хвороба, а моя. Роби, що кажуть.
- Так вам же, мабуть, швидко треба? Ге ж?
- Якнайшвидше.
- А я ж не зможу. Ногу ушиб. Уже баба й пареними висiвками обкладала -
не допомага.
Оксен, що слухав цi переговори, смикнув Гната за рукав:
- Чого ти з ним зв'язався? Пошли якого-небудь хлопчика, вiн тобi за
десять хвилин весь хутiр облiта.
- Ей ти, Васько, чи як там тебе! - крикнув Оксен до гурту хлопчисьок,
що юрмилися бiля, пiдвiд. - Ану, бiжи сюди!
Блiденький хлопчик рокiв десяти, плутаючись у полах материного пiджака,
пiдбiг до Оксена, зупинився, захеканий, i нацiлив на Оксена чорнi, як
смородина, очi. Оксен поплескав його по блiдих щоках, якi свiдчили про те,
що дитина просидiла цiлу зиму в хатi i не бувала на свiжому повiтрi.
Хлопчик опустив голову i пiдшморгнув носом.
- В школу ходиш?
- Нi. Не ходжу. У нас iз хутiрських нiхто не ходить.
- Чому?
- До школи далеко, i взувала нема. Оксен грубо, по-чоловiчому,
пригорнув до себе хлопчика, зашепотiв йому в прозоре вушко:
- Ось переселимо ваш хутiр у село, тодi заживете по-новому.
- Правда? - радiсно скрикнув хлопчик, i очi його засяяли, як зiрочки.
- Правда. От зараз пробiжи по хутору, клич усiх людей на майдан. Збори
будуть.
- О, то я такий, що мене тут нiхто iз хлопцiв не дожене.
Хлопчик вирвався iз обiймiв Оксена, пiдбiг до сво©х хуторян, що стояли
осторонь, щось ©м сказав, потiм заклав два пальчики в рот i гучно, з
протягом свиснув по-вiвчарському - i тодi хлопчаки з галасом гайнули
широкою хутiрською вулицею, i ©хнi тонесенькi голоси вiдлунювалися якось
весело i дзвiнко у свiжому повiтрi.
Через пiвгодини майдан став наповнятися людьми. На зеленому вигонi -
людське вириво: бiлi жiночi хустки, старi пом'ятi картузи, сiрячини,
кожухи, облiз-лi заячi шапки, глухий гомiн, стримане покашлювання, сухий
трiск соняшникового насiння. Дiвчата перештовхуються помiж собою,
перешiптуються. Парубки стоять осiбно гамiрним гуртом, поводять себе
розв'яз-но, по-хутiрському:
- Пилипе!
- Що?
- Куди це вашi худобу порозпускали?
Пилип одверта ться до тину, застiба ширiньку.
- Пастися пiшла, - вiдказу вiн тихим баском.
- На чию ж толоку? Варчину чи Марi©ну?
- В них обох паша добра...
- Варко! Ти не зустрiчала Пилипово© худоби?
- На налигач налигала та до ворiт припнула, - граючи очима, теревенить
язиката Варка i лiзе собi в пазуху за насiнням. Пилип пiдходить до не© i
теж запуска туди руку. Варка не противиться, тiльки осудливо зирка на
його широку, мов корито, пригорщ, повну насiння.
- Ого! З чужого засiка брати не дурень!
- Не збiднi ш, - басовито гуде Пилип i знову пiдходить до хлопцiв.
Регiт, гамiр, шум. Голоси дробляться, як на ярмарку. На лiвому крилi
молодицi та жiнки. Язики як линви, лиця розпашiлi, в них прихована гроза.
- Чого трима те? Починайте© Нам на роботу треба йти.
- ©сти не доварила. В хатi все кидьма. Досi i в печi погасло!
- Артеме! Бiжи додому, бо я теля забула од-лучити.
Над юрбою мужчин хмарою сто©ть дим. Курять, аж на бiлому свiтi чорно. В
них сво© розмови.
- Купив оце пiдсвинка, та боюсь, чи не прогадав.
- Скiльки ж?
- Одну з четвертиною.
- Та й як?
- сть наче добре.
- А моя заболiла, хоч до ветiнара веди.
- Жiнка?
- Став би я з нею водиться! Корова.
До гурту пiдходить рухлявий, як млинок, чоловiк. Рукавом полотняно©
сорочки витира збуджене обличчя, крутить головою на всi боки, як
зацькований зайчик.
- Складай, браття, добро в чували. Правлять на Т]роянiвку.
- Не мають такого права. Живемо, де хочемо.
- Еге. Стануть вони в тебе питати.
- Батьки нашi тут жили, дiди, а тепер за вiтром вiйся? Нiчого собi
придумали!
- Та пропади воно пропадом! За чим жалi те? В цiй глушинi вже вовками
поробилися.
- Тобi добре - жiнку на вiз посадив, та й вся рахуба, а в мене дiти.
- А про мене, хоч i Соловки. Аби грошi та життя хороше.
- Тесе. Починають.
Гнат уже стояв на возi, м'яв у руках шапку та висвiчував золотим зубом.
- Давай, тiльки недовго, - шепотiв йому знизу Оксен. - А то я тебе
знаю: тягтимеш, як невiд з моря. На тлi неба постать Гната вигляда
монументально.
- Товаришi колгоспники! - почина вiн серед загально© тишi i замовка .
Лице його морщиться в пошуках потрiбних думок i слiв. - А также трудова
iнтелiгенцiя! - нарештi дода вiн. - Наближа ться свято - день Першого
травня. I ми, товаришi, взяли зобов'язання, як по надоях, так i по
польових роботах. I ми це зобов'язання - кров з носа, а викона мо. Вже
сьогоднi я ць по сiльрадi здано на сто двадцять вiдсоткiв, i тут велику
роль вiдiграв актив. Яйця, товаришi, здали всi.
В заднiх рядах, де стояли парубки, пробiг легенький смiшок. Оксен
торкнув Гната пужалном по чоботi:
- Говори по сутi! Що ти мелеш? Гнат здивовано глянув униз на Оксена,
потоптався на возi.
- Тепер, товаришi, вiдносно шкури. Ферма в нас була слаба, породистих
корiв не було, а тепер у артiлi новий завфермою, вiн це дiло повернув.
Шкуру да мо регулярно, м'ясо також. Але цього мало, товаришi© Ми мусимо
йти вперед. А як же ми будемо йти, коли ви живете на хуторi, п' те
самогон, гра те в карти i не прийма те жодно© участi в громадському життi
села? Та ви зна те, як ви живете? Ви, зна ш-понiма ш, живете, як дикуни...
- А ти чого при©хав до нас, коли ми дикуни?!
- На сво© колеса поглянь, розумака який ви-ськався!
- Ти ще, може, й про бога будеш тутеньки говорити?!
- Чого на нього дивитися? Тягнiть його з воза! Натовп завирував,
заколихався, заднi напирали на переднiх, i жива хвиля людських тiл, все
скаженiше розгойдуючись, накочувалася на вози. Жiнки, що стояли попереду,
вже дихали пеклом i шукали рукам роботи. Червонi, спiтнiлi обличчя ©х
звiрiли, очi палали, як у тiчкуючих вовчиць. Деякi уже хапали Гната за
галiфе i тягли з воза. Розлюченi обличчя, перекошенi криком роти,
розпатланi голови - все це насувалося на Гната вiдьмацькою перезвою, так
що вiн не знав, що робити, i тiльки одмахувався шапкою, яку тримав у руцi.
Оксен, бачачи, що справа поверта ться погано, вискочив на воза, пiдняв над
головою батiг.
- Ану! - крикнув вiн, напинаючи на ши© жили, i лице його зробилося
блiдим i рiшучим. - Чого дерете горлянку?!
Жiнки, ошелешенi несподiваною вихваткою Оксена, вiдхлинули назад. Вони
зрозумiли i вiдчули, що такого з воза стягти не вдасться.
- Ми при©хали переселяти хутiр, i ми це зроби-мо© - кричав Оксен - Раз
уряд постановив - буде виконано© А ви подумайте як слiд, то самi
зрозумi те, що це для вашо© користi робиться.
Мiж людьми запала тиша: вiдверте повiдомлення Оксена приголомшило ©х.
Оксен зрозумiв, що тепер не можна тратити нi секунди, i, озирнувшись,
зустрiвся поглядом iз Сергi м. Той, очевидно, зрозумiв, у чому справа, i,
працюючи лiктями, став пробиватися помiж людьми на майдан. Вскочивши у
перший двiр, вiн скинув чоботи i спритно, мов кiшка, полiз на дерево, що
росло бiля хати.
Люди, зата©вши подих, дивилися на нього здивовано, не розумiючи, що вiн
хоче робити. Долiзши до товсто© гiлляки i схопившись за не© руками, вiн
розгойдався i, вигнувшись тiлом, плигнув на хату, став зривати з не©
парки. Люди все ще не могли отямитися. Враз гребля прорвалася, i всi
ринули на подвiр'я, запрудивши його за одну секунду. На майданi залишився
тiльки один Гнат з двома сумками через плечi i кубанкою в руках. Оксен
засунув батiг за халяву i наказав троянчанам, щоб вони розбирали слiдуючi
хати, але не бiльше трьох.
- Перевеземо цi, а потiм за iншi вiзьмемося, - кинув вiн на ходу.
- Як? - здивувався Гнат, що вже трохи прийшов до тями i вже мiг
вступити в сво© службовi функцi©. - Менi сьогоднi зведення треба давати по
переселенню в район. Що я напишу? Ти, зна ш-понiма ш, менi м -роприятiе не
зривай. Хлопцi, роз'©жджайтесь зараз по всьому хутору, i щоб до вечора всi
хати були порозкиданi. Людей iз майном перевозьте до Троянiвки, там ©х
зустрiне секретар iз списком i розтлумачить, кого куди розвозити.
- Хiба ж ми за день усiх перевеземо? - засумнiвався шустрий манилiвець.
- У них же i свинi, i корови...
- Свиней хай гонять пiшим порядком, - розпорядився Гнат.
Оксен взяв його за лiкоть, недобре ворухнув очима:
- Ти що? Зовсiм з глузду з'©хав? Коли ж та свиняка до Троянiвки
доб' ться? Та вона ж як пройде п'ятнадцять кiлометрiв, так на ©й одна
щетина зостанеться. А сало на дорогу з потом викапа ! Нi, ти, Гнате, в це
дiло не мiшайся. Давай призначимо когось iз хутiрських дядькiв старшим по
переселенню, хай вiн i розпоряджа ться. А ти завалиш усе дiло. Тут по
бритвi ходити треба, а ти - шарах з усiх чотирьох. Так не тiльки ногу, а й
голову розпанахати можна. Сам бачиш - дядьки вогнем дихають.
- Що?! Ти хочеш, щоб я Радянську владу передоручив якомусь хуторянину?!
Та нiколи цього не буде! дь у село! Операцi ю буду керувати я лiчно.
В дворi мiж тим колобродило i сатанiло, жiнки кричали всi разом i
сучили на Сергiя кулаками, а вiн спокiйно собi походжав по хатi, як той
чорногуз, не звертаючи уваги на ревiння юрби, робив сво дiло. Розпатлана
господиня бiгала навколо хати з дрючком, виширювала гороб'ячi гнiзда, а до
Сергiя дiстати не могла. Слiдом за нею ходив оранжево-рижий котяра i,
зачувши розтривожений гороб'ячий дух, нявчав так, нiби з нього живцем
здирали шкуру. Люто вигинаючи спину, точно так, як господиня, вiн дряпав
лапами землю i, задравши голову, хижо свiтив на стрiху кровожерними очима.
- Ось послухайте, тiтко, - гомонiв згори Сергiй. - Обживетеся на новому
мiсцi, так ще мене й у гостi покличете.
- Хай тебе чорна яма кликне, харцизяко! Щоб тобi руки й ноги петлями
поскручувало! Щоб тебе чорнi п'явки поспивали, як ти мене отак
роз-о-ря-я- ш! - завила тiтка, похитуючи з боку на бiк скорботною головою.
Юрба ще трохи погомонiла, потопталась i, бачачи, що вже нiчого не
зробиш, стала поволi розходитися.
- Що ж, хлопцi, крути-верти, а переселятися доведеться, - гомонiли в
юрбi.
- Хоч би садибу дали таку, як треба.
- Менi якби бiля рiчки, щоб качок розвести.
- Такого вгiддя, як тут мали, навряд чи дадуть. Як подумаю, що
ви©жджати треба, так по серцю й рiзоне.
- Воно так. Де ворона не бува, а летить туди, де гнiздо звива.
За кiлька хвилин двiр опустiв. Одна лише дiтвора з подивом i навiть iз
веселiстю дивилася, як розбирають хати. Троянiвцi, хрипкiвцi, манилiвцi та
залу-жани уже не зустрiчали того опору хуторян, який був ранiше, i робили
сво дiло спокiйно, розважливо, по-господарському. Кожен з них був сам
господар i розумiв, що перевезти хату з мiсця на мiсце - це дiло не
просте. Тому хати розбирали ретельно i обережно, намагаючись не пооббивати
нi одвiркiв, нi дверей, нi вiконних рам, бо все це кошту грошей, а ©х
нелегко заробити. Пильнувалося також, щоб усе те, що вкладалося на вози,
не загубилося по дорозi i не потовклося, i кожна господарська рiч, така,
як вила, граблi, лопата, сокира, ящичок iз цвяхами, брус, тиква для води,
прядка, витушка, веретено, бриль, стара свитка, "дiдок" для коси, пилка,
дiжка з квасом, - усе це ув'язувалося, бичувалося, обмощувалось, щоб нiде
нiщо не стукнулося по дорозi, не схитнулося, не розплескалося, не
потрощилося. Хуторяни, бачачи сумлiннiсть троянчан, вже не глипали на них
спiдлоба, а працювали разом. Навантаженi деревом пiдводи негайно ©хали на
Троянiвку, i за кожною з них слiдував господар, вимiрковуючи, яку ж то
йому примiряють садибу.
Опiвднi сонце пригрiло так, що в степу, за сторожовою могилою,
заструмувало марево, нiби там, на обрi©, пастухи варили кулiш у
здоровенному казанi i пара, що виходила з нього, нiжно слалася над землею.
Небо було високе, iз слiпучою голубiнню, без жодно© хмаринки. Iз степу
долiтав у хутiр теплий душок розпарено© землi, змiшаний iз чадним запахом
торiшнiх полинiв. На вiдсоннi, де-небудь за хлiвом або за купою гною,
вiдволожена вранiшньою росою земля була чорна i парувала так, нiби ©©
тiльки що полили гарячим окропом; на конях, припечена сонцем, парувала
шерсть; пiвнi, зачувши весняне привiлля, в ревнивiм осатанiннi
розкльовували один одному до червоно© юшки шишкастi гребенi, потiм злiтали
на тини i, стiкаючи кров'ю, посилали сонцю свiй бойовий клич; худоба
бродила по вигону, пощипуючи молодесеньку травичку, зелений сiк мазав
морди i ратицi.
Люди працювали, пороздягавшись до сорочок, спини ©х мокрiли вiд поту, а
пилки та сокири разюче спалахували на сонцi i слiпили очi.
Тимко розбирав хату разом iз Охрiмом i ще двома залужанами. ©м
допомагав господар, мовчакуватий, здоровенний чоловiк, зарослий по самi
очi чорною бородою, iз звiрячим поглядом чорних страшних очей. Плечi в
нього були широкi, руки довгi, голос приглушеного чавунного дзвону. За
весь час вiн нi до кого не обiзвався й словом, а взявши сокиру, пiшов у
сарайчик i щось там стукав, клепав, стугонiв, майже не визираючи на
подвiр'я. Iз сiм'© у нього були жiнка i дочка. Жiнка робила враження
затуркано©, забито© iстоти, що, мабуть, на другий день пiсля весiлля вже
була вiддана пiд владу свого чоловiка, якого вона, по всьому видно,
боялася i намагалася в усьому догодити. Вражало в нiй хворобливе жовте
лице i зляканi сухi очi з лихоманковим блиском. Донька ж, яку Тимко вже
давно примiтив, була степова красуня. Вона мала дикi, чорнi, як у батька,
очi i недоступне, купане в любистковi, лице царiвни, щоки так i
палахкотiли рум'янцями i пахли трояндами. Ходила швидко, легко, голову
тримала рiвно: постав на не© глек iз водою - i то не схлюпнеться, при
зустрiчi з Тимком одвертала голову i прикривала очi довгими вiями.
Тимко слiдкував за нею вовчим оком i снував по двору, щоб застукати ©©
де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому. Але вона, мабуть,
була дiвка з догадливих i ходила так, що ©хнi стежки не схрещувалися.
Тимко знав багатьох хутiрських дiвчат, якi часто, особливо зимою,
приходили до Троянiвки цiлими вервечками, щоб накупити в магазинi рiзного
господарського потребу: гасу, мила, сiрникiв, солi. I вони завжди дивували
сво ю особливою степовою красою: всi були грудастi, тугi, сильнi i
дикоокi, з густим вишневим розливом на щоках. Закупивши крам, йшли до себе
на хутiр, як зграйка горличок, з високо пiднятими головами, байдужi,
зневажливо-презирливi до кинджального вогню залицяльник поглядiв
троянiвсько паруботи. Але цi © дiвчини Тимко мiж ними нiколи не бачив, i
вона все дужче й дужче зацiкавлювала його. З самого ранку вiн крутив за
нею головою, як соняшник за сонцем, та шукав зустрiчi хоч на хвилиночку,
забуваючи навiть про свою роботу, так що навiть Охрiм це помiтив i зробив
наганяй.
- Таке дiло нi к чорту не годитьсяi - лаявся вiн. - Тут сорочку хоч
викручуй, а на ньому нi росиночки. Ти що, мене за дурника вважа ш?
- А тобi що! Роби сво дiло.
- Ось розкажу Гнатовi, як ти працю ш... Тимко мовчки звалив на плечi
кiлька лат i, пружинячи ногами, понiс до воза. В цей час молода господиня
пройшла по двору. Чорна, блискуча, довга, важка коса ©© непорушне лежала
на спинi. Дiвчина зайшла в погрiбничок, потiм виглянула iз дверей i
помахала рукою. Тимко кинув лати i, злодiйкувато озирнувшись, пiшов до
погрiбничка.
- Чого тобi? - запитав вiн, пiдiйшовши.
- Допоможи дiжку з капустою витягти. - Дiвчина стояла на драбинi по
груди в льоху, смуглявими руками трималася за ляду. - Ну? Чого витрiщився?
Тимко слiдом за нею полiз у льох. Там було волого i темно. Вiн об щось
спiткнувся i налетiв на не© грудьми.
- Причинуватий! - вiдштовхнула його дiвчина.
- Темно менi. Нiчого не бачу.
- Iди сюди. В куток.
Вона взяла його за рукав i потягла кудись, як у нору. Вдвох вони
намацали дiжку, сапаючи, потягли до драбини. В темрявi бачив Тимко, як
виблискують ©© очi, чув, як вона диха , його обдавало вогнем ©© молодого
тiла, бо вона ж була зовсiм близько, i вiн про-стяг руки, щоб обiйняти ©©.
Вона спокiйно, з вiдтiнком бридливостi, вiдвела його руку.
- Не бiйсь, у самого в селi дiвчина, а до мене лiзеш?
- То й що?
- А те, що грiх.
- Аби не мiх, а трiшки можна. Як тебе звати?
- Звуть, звуть, ще й покличуть.
- Чого ти з хутiрськими дiвчатами до нас нiколи в село не приходиш?
- А чого ходить? Ти он угору лiзь, дiжку тягни. Тимко знову простяг до
не© руки.
- Вгомонися, бо батька покличу.
Тимко стис ©© в обiймах, гарячив сво©м диханням.
- Тату! - закричала дiвчина.
- Та кинь ©© геть, сама не витягнеш! - почувся раптом згори жiночий
голос, i в льоху зробилося темнiше, бо хтось став на дверях. Тимко
метнувся в куток i притих, даючи дiвчинi знаки, щоб вона мовчала, але вона
гордо повела головою i голосно крикнула:
- Витягну! У мене тут помiчник .
- Де ж вiн, що я не бачу? - запитала мати i нахилилася над дiжкою.
Тимко виступив iз кутка, дурнувато посмiхнувся.
- Ти що, троянiвський?
- Умгу.
- А чий же будеш?
- Вихорiв.
- Чи не Улянин син?
- Вiн самий.
- Як же. Знаю. Ми ще з нею дiвували разом. Ну що ж, витягайте, дiтки,
та не пiдiрвiться, бо вона таки до бiса важка, - поспiвчувала мати i
пошкрьобала до хати.
Коли дiжка була пiднята нагору, обо сидiли на кульках околоту, одне
проти одного. Пiсля холодного льоху тепле повiтря обливало ©х, як
лiтеплом. В дворi було тихо. За погрiбничком ходила квочка з курчатами, i
було чути, як вона стиха поквокту , гребеться в землi i шарудить соломою.
- Жаль покидати хутiр?-запитав Тимко, глянувши дiвчинi в очi.
- А тобi що до того? Ти йди роби сво . Погромщик.
Вона встала i, бiльше не перемовившись iз ним жодним словом, вийшла iз
погрiбничка.
Пiсля обiду дядьки прилягли посеред двору на теплих вiд сонця парках i
зараз же поснули. Один Тимко сидiв бiля воза, обпершись спиною об колесо,
роздумував над долею людей, що перебираються ось на його очах iз одного
мiсця на друге. "Де корiнець пустив, там i серце залишив. Вiдай, не одному
хутiр снитиметься".
Iз хлiва, солодко примружуючись i облизуючи губи, вийшов Охрiм.
Розiклавши парки, лiг бiля Тимка.
- Чого це ти облизу шся, нiби з причастя? Гороб'ячих я ць об'©вся? -
запитав Тимко. J
- А вже ж язик у тебе, парубче, ну, чисто як помело! - буркнув Охрiм i,
накривши картузом обличчя, лiг на парки.
Тимко також лежав iз закритими очима, але не спав, прислухаючись до
навколишнiх хутiрських шумiв. Десь надсадно, як на зарiз, ревiло теля,
очевидно, загубивши матку; на вигонi гралася у "квача" дiтвора, i тоненькi
дитячi голоси гучно вiдлунювалися в пустих подвiр'ях. "Ось кому все одно,
©м хоч на край - свiту ©дь", -крiзь солодку дрiмоту подумав Тимко, i
повернув лице вiд сонця в холодок. Раптом вiдчув, як з вигону запахло
споришем: то тихий вiтер, пролiтаючи хутором, принiс його. Вiд землi теж
пахло рiдним, болючим i знайомим з дитинства, i цей запах, ця тиша над
хутором, тоскне ревiння телятка, веснянi лункi голоси дiтей - все це було
рiдним, милим, знайомим, навiвало на нього сон, i вiн, лежачи на животi,
уткнувши голову мiж руки, живлячись духом тепло© землi i жадiбно вдихаючи
його, непомiтно заснув.
Вiн не знав, довго спав чи, може, тiльки одну секунду, як раптом
вiдчув, що його хтось штовха . Пiдняв голову i здивовано заклiпав очима:
перед ним стояла хазяйська донька.
- Iди. Тато кличуть... - сказала вона i вiдвернулася. В Тимка похололо
пiд ложечкою.
- Це не по якому дiлу?
Дiвчина не вiдповiла i, гордо закинувши назад голову, пiшла до хати.
"Може, вiдносно сватання?" - лiзли веселi думки в Тимкову голову, коли вiн
крокував подвiр'ям слiд в слiд за дiвчиною, промацуючи поглядом ©© смуглу,
в блискучих кiльцях волосся, шию. В сiнях вiн ущипнув ©© за бiк, вона
вiдштовхнула його так гнiвно i так сильно, що вiн поточився, раптово
вiдкрила перед ним хатнi дверi.
- Здрастуйте! - з ходу прокукурiкав Тимко, зупинившись бiля мисника.
Батько,, що сидiв спиною до дверей i м'яв у коритi якесь шкураття,
повернувся, страшними чорними очищами глянув на Тимка i, не вiдповiвши на
його привiтання, одвернувся знову, продовжуючи свою роботу. Господиня
поралася бiля печi, теж не звертаючи уваги на прийшлого. Донька,
побрязкуючи намистом, мела косою долiвку, складаючи пухкi, в квiчастих
наволочках подушки у широчезне рядно. "Щось тут дуже смаленим запахло", -
усмiхнувся про себе Тимко i першим порушив мовчанку:
- Що ви менi, дядьку, сказати хотiли? Дядько лiниво повернув волячою
ши ю, спiдлоба глянув на Тимка. "Такий якби з-пiд мосту виглянув, то не
тiльки б грошi, а й голову з картузом забрав би у нещасного подорожнього",
- подумав Тимко.
- Значить, вам, блудяги, мало того, що ви мене з хати пiд чисте небо
викурю те, так ви ще й на крадiжку пiшли?
Чорна борода його загрозливо заворушилася, iз волохатих, сильних, голих
по лiкоть рук краплями стiкала вода.
- На яку крадiжку? - здивувався Тимко, потискуючи плечима.
- Нiби не зна ш? А бочонок з медом хто вкрав? Тимко зодяг картуз,
крутнувся до дверей. Дiвчина кинулась йому навперейми. Вiн вiдштовхнув ©©
i вискочив надвiр. В двадцять стрибкiв опинився бiля воза, схопив сонного
Охрiма за петельки, рвонув на себе; той махнув головою, витрiщив очi.
- Де мед? - коротко запитав Тимко.
Охрiм витер рукавом сонну слинку, заклiпав вiями:
на далеку дорогу, крикне "н-но" i по©де собi поволеньки.
На слова веселого манилiвця залужанин довго не вiдповiдав, бо саме
клинцював сало з хлiбом, потiм утерся рукавом, вийняв кисет, закурив i аж
пiсля цього обiзвався:
- м виднiше, - i кивнув головою на сiльраду.
- Воно ясно, що виднiше, - зараз же пiдхопив манилiвець, - та якби
знаття, куди ©деш? Сiнця он поклав рептушок, та чи й вистачить? Як у
Полтаву або аж на саму Охтирку, то й не вистачить.
- Це не iнакше, як за крамом, - пролепетав хрипкiвець. - Там, кажуть,
на станцi© чобiт та шапок навалили стiльки, що й на весь район хватило би.
Дядьки гомонiли собi та ламали голови, куди то ©м випаде ©хати, а в
кабiнетi Гната iшла та мна нарада. Завдання, поставлене райвиконкомом
перед Гнатом як головою сiльради, було зовсiм не та мне i не носило
будь-якого прихованого вiд людей змiсту. Навпаки, про нього треба було
якнайширше сповiстити всiх селян, але Гнат вирiшив огорнути цей важливий
захiд суворою та мницею.
Тепер вiн сидiв при наглухо зачинених вiконницях, i при свiтлi
сiльрадiвсько© лампи обличчя його було суворим i заклопотаним. Зодягнений
вiн був як до вiйськового походу: в шкiрянцi, перехрещенiй ремiнцями двох
польових сумок, напханих паперами, на головi - кубанка, на руцi пльотка.
Проти нього з очiкувальними обличчями сидiли Дорош i Оксен.
- Я покликав вас для того, - голосом, повним та мничостi, почав Гнат, -
щоб ви допомогли менi провести одне м роприятi державно© ваги.
- Яке саме? - пита Дорош, мерзлякувато кутаючись у шинелю. - Ти вже
нас пiвгодини трима ш, а про дiло нi слова. А нам сидiти нема коли. Нас
робота жде.
Гнат вилазить iз-за столу i крадькома йде до дверей, щоб перевiрити, чи
не прича©вся там пiдслухувач в образi виконавця або одноокого Кузьми,
якого вже не раз було ловлено на гарячому. Пiдозра Гнатова розвiю ться:
виконавець спить на столi пiд телефоном. Кузьми не чути нi слуху нi духу.
Гнат прикрива дверi, стрiля , немов з гармати:
- Район наказав нам переселяти хутори. I допитливо дивиться на Дороша
та на Оксена, щоб побачити, яке враження зробила його заява.
- Оце й усе? - щиро диву ться Дорош, в'©дливо посмiхаючись. - Нi, Гнат,
ти таки оригiнал. й- й. По тво©й поведiнцi можна було подумати, що на нас
iде вiйною Францiя.
- А ти чого баскаличишся? Переселення - це теж вiйна, - рипить
шкiрянкою Гнат.
- Почина ться свайба, - з досадою говорить Ок-сен. - I сiвба, i
переселення - все на мою шию. А куди ж я хуторян дiватиму?
- По колгоспниках розмiстиш. Ось у мене списки, давай зараз
розподiлимо, кого куди.
- А хати коли стро©ть? Польовi ж роботи почалися!
- Органiзуй будiвельникiв бригаду. Пиши трудоднi, люди тобi хмарочоси
возведуть.
- Я пропоную переселяти по частинах, - обiзвався Дорош. - Переселити
кiлька сiмей, збудувати ©м житло, потiм - слiдуючу групу. А то як усiх
розкуражимо - промах може вийти. Це тобi не курку в гнiздо перенести. З
людьми ма мо справу.
- Хе-хе! - блиснув золотим зубом Гнат. - Тебе як послухати - на два
роки тяганини вистачить.
- А хоч би й так. Спiшити нiчого.
- Ну, от що: за переселення одвiчаю я лiчно, i нiчого менi вказувати.
Ваша задача обезпечити мене транспортом i розмiстити людей, яких я буду
направлять.
Гнат сховав список у сумку i встав iз-за стола.
- Навiщо ж ти тодi нас викликав? - скипiв Дорош. - Щоб поплескати тобi
в долонi?
- Згiдно з положенням я повинен з вами радитися, щоб нiхто менi не
вказував, що я нарушаю. Ну, ти ©деш зi мною чи нi? - звернувся вiн до
Оксена.
Дорош швидко застебнув шинелю, шепнув Оксеновi на вухо:
- Чу мо серце - нарiже вiн сiчки. Наглядай там за ним.
- А що за ним наглядати? Не мале дитя.
- Робимо справу велико© державно© ваги, а його одне слово, одна
яка-небудь дурна витiвка зможе зiпсувати все. Дави на всi гальма. Хай вiн
вiдчу , що ми не збира мося потурати його неподобствам... Так де,
по-тво му, краще закладати лiтнiй табiр для худоби:
- Треба глянути, чи на конях збруя справна, а то, може, назад тiкати
доведеться, - клопотався Охрiм.
- Розумному - плач, а дурневi - радiсть, - скосив на нього очi Тимко.
- Жалi ш? - несподiвано обiзвався Сергiй.
- Люди вiк прожили. Прощатися з рiдним гнiздом кому охота? Витрушували
б тебе iз хати - i ти б кусався.
- Нiчого ©м кусатися. Радянська влада для них добро робить.
- Вiдколи це ти таким розумним став?
- Тобi хоч i розкажу, то не розчовпа ш.
- А це ж чому?
- Душком вiд тебе антирадянським припаха .
- А ти хiба з тих, що принюхуються?
- Нi, я з тих, що нутром чують.
- Ну, зчепилися! - крикнув на них Охрiм. Хлопцi замовкли. Шдводи
зупинилися посеред хутора. Гнат, не злазячи iз сiдла, постукав пльоткою у
чи©сь ворота. Вийшов пристаркуватий чоловiк у сiрячинцi i рудих
розтоптаних чоботях. Побачивши Гната, привiтався коротким "растуйте" i
зняв шапку. Гнат, сiпнувши за поводи, осадив коня, що гарцював прямо на
дядька.
- Надiнь шапку. Я тобi, зна ш-понiма ш, не губернатор.
Дядько поволеньки зодяг шапку i, спершись на тин, очiкувально дивився
на Гната.
- Обiйди зараз хутiр i скажи од мого iменi, щоб усi збиралися на
майдан. Мiтинг буде.
Дядько поправив шапку i недовiрливо перехнябив плечима:
- Якщо на предмет хлiбозакупки або про м'ясо, то трудно. Не зiйдуться.
- Це вже не твоя хвороба, а моя. Роби, що кажуть.
- Так вам же, мабуть, швидко треба? Ге ж?
- Якнайшвидше.
- А я ж не зможу. Ногу ушиб. Уже баба й пареними висiвками обкладала -
не допомага.
Оксен, що слухав цi переговори, смикнув Гната за рукав:
- Чого ти з ним зв'язався? Пошли якого-небудь хлопчика, вiн тобi за
десять хвилин весь хутiр облiта.
- Ей ти, Васько, чи як там тебе! - крикнув Оксен до гурту хлопчисьок,
що юрмилися бiля, пiдвiд. - Ану, бiжи сюди!
Блiденький хлопчик рокiв десяти, плутаючись у полах материного пiджака,
пiдбiг до Оксена, зупинився, захеканий, i нацiлив на Оксена чорнi, як
смородина, очi. Оксен поплескав його по блiдих щоках, якi свiдчили про те,
що дитина просидiла цiлу зиму в хатi i не бувала на свiжому повiтрi.
Хлопчик опустив голову i пiдшморгнув носом.
- В школу ходиш?
- Нi. Не ходжу. У нас iз хутiрських нiхто не ходить.
- Чому?
- До школи далеко, i взувала нема. Оксен грубо, по-чоловiчому,
пригорнув до себе хлопчика, зашепотiв йому в прозоре вушко:
- Ось переселимо ваш хутiр у село, тодi заживете по-новому.
- Правда? - радiсно скрикнув хлопчик, i очi його засяяли, як зiрочки.
- Правда. От зараз пробiжи по хутору, клич усiх людей на майдан. Збори
будуть.
- О, то я такий, що мене тут нiхто iз хлопцiв не дожене.
Хлопчик вирвався iз обiймiв Оксена, пiдбiг до сво©х хуторян, що стояли
осторонь, щось ©м сказав, потiм заклав два пальчики в рот i гучно, з
протягом свиснув по-вiвчарському - i тодi хлопчаки з галасом гайнули
широкою хутiрською вулицею, i ©хнi тонесенькi голоси вiдлунювалися якось
весело i дзвiнко у свiжому повiтрi.
Через пiвгодини майдан став наповнятися людьми. На зеленому вигонi -
людське вириво: бiлi жiночi хустки, старi пом'ятi картузи, сiрячини,
кожухи, облiз-лi заячi шапки, глухий гомiн, стримане покашлювання, сухий
трiск соняшникового насiння. Дiвчата перештовхуються помiж собою,
перешiптуються. Парубки стоять осiбно гамiрним гуртом, поводять себе
розв'яз-но, по-хутiрському:
- Пилипе!
- Що?
- Куди це вашi худобу порозпускали?
Пилип одверта ться до тину, застiба ширiньку.
- Пастися пiшла, - вiдказу вiн тихим баском.
- На чию ж толоку? Варчину чи Марi©ну?
- В них обох паша добра...
- Варко! Ти не зустрiчала Пилипово© худоби?
- На налигач налигала та до ворiт припнула, - граючи очима, теревенить
язиката Варка i лiзе собi в пазуху за насiнням. Пилип пiдходить до не© i
теж запуска туди руку. Варка не противиться, тiльки осудливо зирка на
його широку, мов корито, пригорщ, повну насiння.
- Ого! З чужого засiка брати не дурень!
- Не збiднi ш, - басовито гуде Пилип i знову пiдходить до хлопцiв.
Регiт, гамiр, шум. Голоси дробляться, як на ярмарку. На лiвому крилi
молодицi та жiнки. Язики як линви, лиця розпашiлi, в них прихована гроза.
- Чого трима те? Починайте© Нам на роботу треба йти.
- ©сти не доварила. В хатi все кидьма. Досi i в печi погасло!
- Артеме! Бiжи додому, бо я теля забула од-лучити.
Над юрбою мужчин хмарою сто©ть дим. Курять, аж на бiлому свiтi чорно. В
них сво© розмови.
- Купив оце пiдсвинка, та боюсь, чи не прогадав.
- Скiльки ж?
- Одну з четвертиною.
- Та й як?
- сть наче добре.
- А моя заболiла, хоч до ветiнара веди.
- Жiнка?
- Став би я з нею водиться! Корова.
До гурту пiдходить рухлявий, як млинок, чоловiк. Рукавом полотняно©
сорочки витира збуджене обличчя, крутить головою на всi боки, як
зацькований зайчик.
- Складай, браття, добро в чували. Правлять на Т]роянiвку.
- Не мають такого права. Живемо, де хочемо.
- Еге. Стануть вони в тебе питати.
- Батьки нашi тут жили, дiди, а тепер за вiтром вiйся? Нiчого собi
придумали!
- Та пропади воно пропадом! За чим жалi те? В цiй глушинi вже вовками
поробилися.
- Тобi добре - жiнку на вiз посадив, та й вся рахуба, а в мене дiти.
- А про мене, хоч i Соловки. Аби грошi та життя хороше.
- Тесе. Починають.
Гнат уже стояв на возi, м'яв у руках шапку та висвiчував золотим зубом.
- Давай, тiльки недовго, - шепотiв йому знизу Оксен. - А то я тебе
знаю: тягтимеш, як невiд з моря. На тлi неба постать Гната вигляда
монументально.
- Товаришi колгоспники! - почина вiн серед загально© тишi i замовка .
Лице його морщиться в пошуках потрiбних думок i слiв. - А также трудова
iнтелiгенцiя! - нарештi дода вiн. - Наближа ться свято - день Першого
травня. I ми, товаришi, взяли зобов'язання, як по надоях, так i по
польових роботах. I ми це зобов'язання - кров з носа, а викона мо. Вже
сьогоднi я ць по сiльрадi здано на сто двадцять вiдсоткiв, i тут велику
роль вiдiграв актив. Яйця, товаришi, здали всi.
В заднiх рядах, де стояли парубки, пробiг легенький смiшок. Оксен
торкнув Гната пужалном по чоботi:
- Говори по сутi! Що ти мелеш? Гнат здивовано глянув униз на Оксена,
потоптався на возi.
- Тепер, товаришi, вiдносно шкури. Ферма в нас була слаба, породистих
корiв не було, а тепер у артiлi новий завфермою, вiн це дiло повернув.
Шкуру да мо регулярно, м'ясо також. Але цього мало, товаришi© Ми мусимо
йти вперед. А як же ми будемо йти, коли ви живете на хуторi, п' те
самогон, гра те в карти i не прийма те жодно© участi в громадському життi
села? Та ви зна те, як ви живете? Ви, зна ш-понiма ш, живете, як дикуни...
- А ти чого при©хав до нас, коли ми дикуни?!
- На сво© колеса поглянь, розумака який ви-ськався!
- Ти ще, може, й про бога будеш тутеньки говорити?!
- Чого на нього дивитися? Тягнiть його з воза! Натовп завирував,
заколихався, заднi напирали на переднiх, i жива хвиля людських тiл, все
скаженiше розгойдуючись, накочувалася на вози. Жiнки, що стояли попереду,
вже дихали пеклом i шукали рукам роботи. Червонi, спiтнiлi обличчя ©х
звiрiли, очi палали, як у тiчкуючих вовчиць. Деякi уже хапали Гната за
галiфе i тягли з воза. Розлюченi обличчя, перекошенi криком роти,
розпатланi голови - все це насувалося на Гната вiдьмацькою перезвою, так
що вiн не знав, що робити, i тiльки одмахувався шапкою, яку тримав у руцi.
Оксен, бачачи, що справа поверта ться погано, вискочив на воза, пiдняв над
головою батiг.
- Ану! - крикнув вiн, напинаючи на ши© жили, i лице його зробилося
блiдим i рiшучим. - Чого дерете горлянку?!
Жiнки, ошелешенi несподiваною вихваткою Оксена, вiдхлинули назад. Вони
зрозумiли i вiдчули, що такого з воза стягти не вдасться.
- Ми при©хали переселяти хутiр, i ми це зроби-мо© - кричав Оксен - Раз
уряд постановив - буде виконано© А ви подумайте як слiд, то самi
зрозумi те, що це для вашо© користi робиться.
Мiж людьми запала тиша: вiдверте повiдомлення Оксена приголомшило ©х.
Оксен зрозумiв, що тепер не можна тратити нi секунди, i, озирнувшись,
зустрiвся поглядом iз Сергi м. Той, очевидно, зрозумiв, у чому справа, i,
працюючи лiктями, став пробиватися помiж людьми на майдан. Вскочивши у
перший двiр, вiн скинув чоботи i спритно, мов кiшка, полiз на дерево, що
росло бiля хати.
Люди, зата©вши подих, дивилися на нього здивовано, не розумiючи, що вiн
хоче робити. Долiзши до товсто© гiлляки i схопившись за не© руками, вiн
розгойдався i, вигнувшись тiлом, плигнув на хату, став зривати з не©
парки. Люди все ще не могли отямитися. Враз гребля прорвалася, i всi
ринули на подвiр'я, запрудивши його за одну секунду. На майданi залишився
тiльки один Гнат з двома сумками через плечi i кубанкою в руках. Оксен
засунув батiг за халяву i наказав троянчанам, щоб вони розбирали слiдуючi
хати, але не бiльше трьох.
- Перевеземо цi, а потiм за iншi вiзьмемося, - кинув вiн на ходу.
- Як? - здивувався Гнат, що вже трохи прийшов до тями i вже мiг
вступити в сво© службовi функцi©. - Менi сьогоднi зведення треба давати по
переселенню в район. Що я напишу? Ти, зна ш-понiма ш, менi м -роприятiе не
зривай. Хлопцi, роз'©жджайтесь зараз по всьому хутору, i щоб до вечора всi
хати були порозкиданi. Людей iз майном перевозьте до Троянiвки, там ©х
зустрiне секретар iз списком i розтлумачить, кого куди розвозити.
- Хiба ж ми за день усiх перевеземо? - засумнiвався шустрий манилiвець.
- У них же i свинi, i корови...
- Свиней хай гонять пiшим порядком, - розпорядився Гнат.
Оксен взяв його за лiкоть, недобре ворухнув очима:
- Ти що? Зовсiм з глузду з'©хав? Коли ж та свиняка до Троянiвки
доб' ться? Та вона ж як пройде п'ятнадцять кiлометрiв, так на ©й одна
щетина зостанеться. А сало на дорогу з потом викапа ! Нi, ти, Гнате, в це
дiло не мiшайся. Давай призначимо когось iз хутiрських дядькiв старшим по
переселенню, хай вiн i розпоряджа ться. А ти завалиш усе дiло. Тут по
бритвi ходити треба, а ти - шарах з усiх чотирьох. Так не тiльки ногу, а й
голову розпанахати можна. Сам бачиш - дядьки вогнем дихають.
- Що?! Ти хочеш, щоб я Радянську владу передоручив якомусь хуторянину?!
Та нiколи цього не буде! дь у село! Операцi ю буду керувати я лiчно.
В дворi мiж тим колобродило i сатанiло, жiнки кричали всi разом i
сучили на Сергiя кулаками, а вiн спокiйно собi походжав по хатi, як той
чорногуз, не звертаючи уваги на ревiння юрби, робив сво дiло. Розпатлана
господиня бiгала навколо хати з дрючком, виширювала гороб'ячi гнiзда, а до
Сергiя дiстати не могла. Слiдом за нею ходив оранжево-рижий котяра i,
зачувши розтривожений гороб'ячий дух, нявчав так, нiби з нього живцем
здирали шкуру. Люто вигинаючи спину, точно так, як господиня, вiн дряпав
лапами землю i, задравши голову, хижо свiтив на стрiху кровожерними очима.
- Ось послухайте, тiтко, - гомонiв згори Сергiй. - Обживетеся на новому
мiсцi, так ще мене й у гостi покличете.
- Хай тебе чорна яма кликне, харцизяко! Щоб тобi руки й ноги петлями
поскручувало! Щоб тебе чорнi п'явки поспивали, як ти мене отак
роз-о-ря-я- ш! - завила тiтка, похитуючи з боку на бiк скорботною головою.
Юрба ще трохи погомонiла, потопталась i, бачачи, що вже нiчого не
зробиш, стала поволi розходитися.
- Що ж, хлопцi, крути-верти, а переселятися доведеться, - гомонiли в
юрбi.
- Хоч би садибу дали таку, як треба.
- Менi якби бiля рiчки, щоб качок розвести.
- Такого вгiддя, як тут мали, навряд чи дадуть. Як подумаю, що
ви©жджати треба, так по серцю й рiзоне.
- Воно так. Де ворона не бува, а летить туди, де гнiздо звива.
За кiлька хвилин двiр опустiв. Одна лише дiтвора з подивом i навiть iз
веселiстю дивилася, як розбирають хати. Троянiвцi, хрипкiвцi, манилiвцi та
залу-жани уже не зустрiчали того опору хуторян, який був ранiше, i робили
сво дiло спокiйно, розважливо, по-господарському. Кожен з них був сам
господар i розумiв, що перевезти хату з мiсця на мiсце - це дiло не
просте. Тому хати розбирали ретельно i обережно, намагаючись не пооббивати
нi одвiркiв, нi дверей, нi вiконних рам, бо все це кошту грошей, а ©х
нелегко заробити. Пильнувалося також, щоб усе те, що вкладалося на вози,
не загубилося по дорозi i не потовклося, i кожна господарська рiч, така,
як вила, граблi, лопата, сокира, ящичок iз цвяхами, брус, тиква для води,
прядка, витушка, веретено, бриль, стара свитка, "дiдок" для коси, пилка,
дiжка з квасом, - усе це ув'язувалося, бичувалося, обмощувалось, щоб нiде
нiщо не стукнулося по дорозi, не схитнулося, не розплескалося, не
потрощилося. Хуторяни, бачачи сумлiннiсть троянчан, вже не глипали на них
спiдлоба, а працювали разом. Навантаженi деревом пiдводи негайно ©хали на
Троянiвку, i за кожною з них слiдував господар, вимiрковуючи, яку ж то
йому примiряють садибу.
Опiвднi сонце пригрiло так, що в степу, за сторожовою могилою,
заструмувало марево, нiби там, на обрi©, пастухи варили кулiш у
здоровенному казанi i пара, що виходила з нього, нiжно слалася над землею.
Небо було високе, iз слiпучою голубiнню, без жодно© хмаринки. Iз степу
долiтав у хутiр теплий душок розпарено© землi, змiшаний iз чадним запахом
торiшнiх полинiв. На вiдсоннi, де-небудь за хлiвом або за купою гною,
вiдволожена вранiшньою росою земля була чорна i парувала так, нiби ©©
тiльки що полили гарячим окропом; на конях, припечена сонцем, парувала
шерсть; пiвнi, зачувши весняне привiлля, в ревнивiм осатанiннi
розкльовували один одному до червоно© юшки шишкастi гребенi, потiм злiтали
на тини i, стiкаючи кров'ю, посилали сонцю свiй бойовий клич; худоба
бродила по вигону, пощипуючи молодесеньку травичку, зелений сiк мазав
морди i ратицi.
Люди працювали, пороздягавшись до сорочок, спини ©х мокрiли вiд поту, а
пилки та сокири разюче спалахували на сонцi i слiпили очi.
Тимко розбирав хату разом iз Охрiмом i ще двома залужанами. ©м
допомагав господар, мовчакуватий, здоровенний чоловiк, зарослий по самi
очi чорною бородою, iз звiрячим поглядом чорних страшних очей. Плечi в
нього були широкi, руки довгi, голос приглушеного чавунного дзвону. За
весь час вiн нi до кого не обiзвався й словом, а взявши сокиру, пiшов у
сарайчик i щось там стукав, клепав, стугонiв, майже не визираючи на
подвiр'я. Iз сiм'© у нього були жiнка i дочка. Жiнка робила враження
затуркано©, забито© iстоти, що, мабуть, на другий день пiсля весiлля вже
була вiддана пiд владу свого чоловiка, якого вона, по всьому видно,
боялася i намагалася в усьому догодити. Вражало в нiй хворобливе жовте
лице i зляканi сухi очi з лихоманковим блиском. Донька ж, яку Тимко вже
давно примiтив, була степова красуня. Вона мала дикi, чорнi, як у батька,
очi i недоступне, купане в любистковi, лице царiвни, щоки так i
палахкотiли рум'янцями i пахли трояндами. Ходила швидко, легко, голову
тримала рiвно: постав на не© глек iз водою - i то не схлюпнеться, при
зустрiчi з Тимком одвертала голову i прикривала очi довгими вiями.
Тимко слiдкував за нею вовчим оком i снував по двору, щоб застукати ©©
де-небудь один на один та хоч обняти по-парубоцькому. Але вона, мабуть,
була дiвка з догадливих i ходила так, що ©хнi стежки не схрещувалися.
Тимко знав багатьох хутiрських дiвчат, якi часто, особливо зимою,
приходили до Троянiвки цiлими вервечками, щоб накупити в магазинi рiзного
господарського потребу: гасу, мила, сiрникiв, солi. I вони завжди дивували
сво ю особливою степовою красою: всi були грудастi, тугi, сильнi i
дикоокi, з густим вишневим розливом на щоках. Закупивши крам, йшли до себе
на хутiр, як зграйка горличок, з високо пiднятими головами, байдужi,
зневажливо-презирливi до кинджального вогню залицяльник поглядiв
троянiвсько паруботи. Але цi © дiвчини Тимко мiж ними нiколи не бачив, i
вона все дужче й дужче зацiкавлювала його. З самого ранку вiн крутив за
нею головою, як соняшник за сонцем, та шукав зустрiчi хоч на хвилиночку,
забуваючи навiть про свою роботу, так що навiть Охрiм це помiтив i зробив
наганяй.
- Таке дiло нi к чорту не годитьсяi - лаявся вiн. - Тут сорочку хоч
викручуй, а на ньому нi росиночки. Ти що, мене за дурника вважа ш?
- А тобi що! Роби сво дiло.
- Ось розкажу Гнатовi, як ти працю ш... Тимко мовчки звалив на плечi
кiлька лат i, пружинячи ногами, понiс до воза. В цей час молода господиня
пройшла по двору. Чорна, блискуча, довга, важка коса ©© непорушне лежала
на спинi. Дiвчина зайшла в погрiбничок, потiм виглянула iз дверей i
помахала рукою. Тимко кинув лати i, злодiйкувато озирнувшись, пiшов до
погрiбничка.
- Чого тобi? - запитав вiн, пiдiйшовши.
- Допоможи дiжку з капустою витягти. - Дiвчина стояла на драбинi по
груди в льоху, смуглявими руками трималася за ляду. - Ну? Чого витрiщився?
Тимко слiдом за нею полiз у льох. Там було волого i темно. Вiн об щось
спiткнувся i налетiв на не© грудьми.
- Причинуватий! - вiдштовхнула його дiвчина.
- Темно менi. Нiчого не бачу.
- Iди сюди. В куток.
Вона взяла його за рукав i потягла кудись, як у нору. Вдвох вони
намацали дiжку, сапаючи, потягли до драбини. В темрявi бачив Тимко, як
виблискують ©© очi, чув, як вона диха , його обдавало вогнем ©© молодого
тiла, бо вона ж була зовсiм близько, i вiн про-стяг руки, щоб обiйняти ©©.
Вона спокiйно, з вiдтiнком бридливостi, вiдвела його руку.
- Не бiйсь, у самого в селi дiвчина, а до мене лiзеш?
- То й що?
- А те, що грiх.
- Аби не мiх, а трiшки можна. Як тебе звати?
- Звуть, звуть, ще й покличуть.
- Чого ти з хутiрськими дiвчатами до нас нiколи в село не приходиш?
- А чого ходить? Ти он угору лiзь, дiжку тягни. Тимко знову простяг до
не© руки.
- Вгомонися, бо батька покличу.
Тимко стис ©© в обiймах, гарячив сво©м диханням.
- Тату! - закричала дiвчина.
- Та кинь ©© геть, сама не витягнеш! - почувся раптом згори жiночий
голос, i в льоху зробилося темнiше, бо хтось став на дверях. Тимко
метнувся в куток i притих, даючи дiвчинi знаки, щоб вона мовчала, але вона
гордо повела головою i голосно крикнула:
- Витягну! У мене тут помiчник .
- Де ж вiн, що я не бачу? - запитала мати i нахилилася над дiжкою.
Тимко виступив iз кутка, дурнувато посмiхнувся.
- Ти що, троянiвський?
- Умгу.
- А чий же будеш?
- Вихорiв.
- Чи не Улянин син?
- Вiн самий.
- Як же. Знаю. Ми ще з нею дiвували разом. Ну що ж, витягайте, дiтки,
та не пiдiрвiться, бо вона таки до бiса важка, - поспiвчувала мати i
пошкрьобала до хати.
Коли дiжка була пiднята нагору, обо сидiли на кульках околоту, одне
проти одного. Пiсля холодного льоху тепле повiтря обливало ©х, як
лiтеплом. В дворi було тихо. За погрiбничком ходила квочка з курчатами, i
було чути, як вона стиха поквокту , гребеться в землi i шарудить соломою.
- Жаль покидати хутiр?-запитав Тимко, глянувши дiвчинi в очi.
- А тобi що до того? Ти йди роби сво . Погромщик.
Вона встала i, бiльше не перемовившись iз ним жодним словом, вийшла iз
погрiбничка.
Пiсля обiду дядьки прилягли посеред двору на теплих вiд сонця парках i
зараз же поснули. Один Тимко сидiв бiля воза, обпершись спиною об колесо,
роздумував над долею людей, що перебираються ось на його очах iз одного
мiсця на друге. "Де корiнець пустив, там i серце залишив. Вiдай, не одному
хутiр снитиметься".
Iз хлiва, солодко примружуючись i облизуючи губи, вийшов Охрiм.
Розiклавши парки, лiг бiля Тимка.
- Чого це ти облизу шся, нiби з причастя? Гороб'ячих я ць об'©вся? -
запитав Тимко. J
- А вже ж язик у тебе, парубче, ну, чисто як помело! - буркнув Охрiм i,
накривши картузом обличчя, лiг на парки.
Тимко також лежав iз закритими очима, але не спав, прислухаючись до
навколишнiх хутiрських шумiв. Десь надсадно, як на зарiз, ревiло теля,
очевидно, загубивши матку; на вигонi гралася у "квача" дiтвора, i тоненькi
дитячi голоси гучно вiдлунювалися в пустих подвiр'ях. "Ось кому все одно,
©м хоч на край - свiту ©дь", -крiзь солодку дрiмоту подумав Тимко, i
повернув лице вiд сонця в холодок. Раптом вiдчув, як з вигону запахло
споришем: то тихий вiтер, пролiтаючи хутором, принiс його. Вiд землi теж
пахло рiдним, болючим i знайомим з дитинства, i цей запах, ця тиша над
хутором, тоскне ревiння телятка, веснянi лункi голоси дiтей - все це було
рiдним, милим, знайомим, навiвало на нього сон, i вiн, лежачи на животi,
уткнувши голову мiж руки, живлячись духом тепло© землi i жадiбно вдихаючи
його, непомiтно заснув.
Вiн не знав, довго спав чи, може, тiльки одну секунду, як раптом
вiдчув, що його хтось штовха . Пiдняв голову i здивовано заклiпав очима:
перед ним стояла хазяйська донька.
- Iди. Тато кличуть... - сказала вона i вiдвернулася. В Тимка похололо
пiд ложечкою.
- Це не по якому дiлу?
Дiвчина не вiдповiла i, гордо закинувши назад голову, пiшла до хати.
"Може, вiдносно сватання?" - лiзли веселi думки в Тимкову голову, коли вiн
крокував подвiр'ям слiд в слiд за дiвчиною, промацуючи поглядом ©© смуглу,
в блискучих кiльцях волосся, шию. В сiнях вiн ущипнув ©© за бiк, вона
вiдштовхнула його так гнiвно i так сильно, що вiн поточився, раптово
вiдкрила перед ним хатнi дверi.
- Здрастуйте! - з ходу прокукурiкав Тимко, зупинившись бiля мисника.
Батько,, що сидiв спиною до дверей i м'яв у коритi якесь шкураття,
повернувся, страшними чорними очищами глянув на Тимка i, не вiдповiвши на
його привiтання, одвернувся знову, продовжуючи свою роботу. Господиня
поралася бiля печi, теж не звертаючи уваги на прийшлого. Донька,
побрязкуючи намистом, мела косою долiвку, складаючи пухкi, в квiчастих
наволочках подушки у широчезне рядно. "Щось тут дуже смаленим запахло", -
усмiхнувся про себе Тимко i першим порушив мовчанку:
- Що ви менi, дядьку, сказати хотiли? Дядько лiниво повернув волячою
ши ю, спiдлоба глянув на Тимка. "Такий якби з-пiд мосту виглянув, то не
тiльки б грошi, а й голову з картузом забрав би у нещасного подорожнього",
- подумав Тимко.
- Значить, вам, блудяги, мало того, що ви мене з хати пiд чисте небо
викурю те, так ви ще й на крадiжку пiшли?
Чорна борода його загрозливо заворушилася, iз волохатих, сильних, голих
по лiкоть рук краплями стiкала вода.
- На яку крадiжку? - здивувався Тимко, потискуючи плечима.
- Нiби не зна ш? А бочонок з медом хто вкрав? Тимко зодяг картуз,
крутнувся до дверей. Дiвчина кинулась йому навперейми. Вiн вiдштовхнув ©©
i вискочив надвiр. В двадцять стрибкiв опинився бiля воза, схопив сонного
Охрiма за петельки, рвонув на себе; той махнув головою, витрiщив очi.
- Де мед? - коротко запитав Тимко.
Охрiм витер рукавом сонну слинку, заклiпав вiями: