Страница:
простягши руку, перекривляла перед людьми, як вiн просить тютюну. Тодi
Кузь дивився на не©, як на заморського артиста, i кивав головою: "Понiмаю,
понiмаю", анiскiлечки не гнiваючись, i додавав при тому: "Ви зна те, якби
оцiй жiнцi дав бог рiч, так i мертвого передражнювала б".
Коли люди, наговорившись досхочу, виходили iз хати, Кузь на секундочку
присiдав до коритечка, набивав махоркою кишенi, примовляючи: "Воно хоч уже
й на весну потягло, та ночi довгi, хай ©м лихо". Тодi Санька пiдбiгала до
Кузя, тягла його за рукав i аж клекотiла вiд злоби, показуючи йому на
мигах, щоб висипав махорку назад. "Понiмаю, понiмаю", - кивав головою
Кузь, але висипати й не збирався. Санька хапала його за петельки, i хто
зна , чим би воно закiнчувалося, якби не заступався Сергiй.
Приходив на посиденьки i Андрiй Блатулiн - Латочка. Переступивши порiг,
скаржився, що дiти заженуть його в труну. "Якби можна було, позв'язував би
всiх на один шнурок та хоч би попорепав для острашки, а поодинцi не
справлюся. Одного б'ю - п'ятеро навдьори. Подумайте тiльки, - скаржився
вiн далi, - якось приходжу вечором iз роботи, прошу в жiнки повечеряти, а
вона поверта ться з хатини заплакана, очi вiд мого погляду одводить, так,
нiби соромиться сказати щось дуже важливе або серцем себе нечистою
почува .
- Чого це ти очi опуска ш, як на другий день пiсля весiлля? Може, десь
у гречку вскочила та тепер глипа ш очима?
- Чоловiчку мiй рiдненький, дiтьми сво©ми присягаюся, що нiяких балощiв
я нi з ким не мала. Одному тобi вiрна. Хоч - долiвку язиком лизну. А тепер
одне нещастя трапилося, що не знаю, як i сказати.
- Захворiла, чи що?
- Я здорова.
- То, може, тебе зобидив хто? Дiлянку невiрно замiряли в артiлi чи
трудодень неправильно записали?
- Нiхто мене не зобижав, а тiльки таке в хатi трапилося, що ти як
дiзна шся, то битимеш.
- Чоботи шкаповi, тi, що я на ярмарку купив, украдено?
- Нi. Чоботи цiлi.
- Грошi, що на корову збирав?
- I грошi цiлi.
- Та що ж тодi сталося? Кажи, не мотай з мене душу!
- Вечерi нема .
- Як нема ? Хiба ти не варила?
- Варила обiд, але всi горшки пустi, пiди хоч i сам подивися.
I правда. Глянув я: всi горшки пустi. Вiд двох паляниць тiльки крихти
лишилися.
Що за оказiя? Аж ось заходить моя найменшенька Тетянка, та й хвалиться:
"Тату, а в нас сьогоднi весiлля було". - "Яке весiлля?" Вона пальчик у рот
i далi продовжу : "Наша Марiйка за Вихорового Петруся замiж виходила. Оце
недавно до сватiв по©хали. Гостей було - повна хата!" Я при цих словах аж
отетерiв. А вона далi сво : "Горiлку пили, пiсень спiвали. Особливо отi ©,
що: "Виглiбай, мати, жал, жал, комусь буде дочки жаль, жаль". Та - плиг iз
мо©х колiн i пiд пiл рукою показу . Я туди - аж там цiла батарея пляшок з
водою, "горiлка", значить. Я тодi до жiнки: "Не горюй, - кажу, - раз таке
дiло, що в нас весiлля було i ти свою дочку замiж вiддала, то не плакати,
а радiти повинна. Вари галушки, та тiльки пошвидше, бо таки добре менi
живiт корчi зводять". А Тетянка тодi пiдходить до мене та так радiсно: "Ми
тепер, -каже, - тату, багатi стали. В нас у стайнi аж пара коней сто©ть".
Вийняв я батiг iз-за сволока, дай, думаю, пiду подивлюся, що воно там за
конi такi об'явилися? Пiдходжу до хлiва, чую - iржуть. Видно, господаря
зачули. Побачили мене - притихли. Дивлюся, аж то мiй Микола i Тетерин
Федько. Стоять, понасуплювалися, куди та й ржачка подiлася. Питаю я свого:
"Ви по©ли борщ i весь обiд?" Мовчить. Я знову питаю: "Ви по©ли, кажiть? Бо
так зараз батогом одрепiжу, що й на травичку не сядете!" Мiй тодi й каже:
"Ми - конi. Ми борщу не ©ли. Нам овес давали". Я до ясел, а там вiвса
повно. "Як же ви, - питаю, - мiшок з горища зняли?"
А вiн: "Ми, тату, коробкою згори носили". Закипiло в мене серце - сiм
шкур би з них зiдрав за таку шкоду. Та як згадав, як з мене мiй рiдний
батько линтварi дубив нi за що нi про що, - опустив батiг i вийшов iз
хлiва. Хай, думаю, хоч мо© дiти небитими ростуть, коли вже менi
перепадало".
Дорош уважно слухав розповiдi селян, але вiдчував, що вони приходять до
нього не для того, щоб розповiдати такi невиннi iсторi©, а що в них на умi
е щось важливiше. Вiн допитувався в Сергiя, який, по всьому видно, знав, у
чому справа, але той тiльки знизував плечима i прикидався незнайком.
Одного разу пiсля того, як дядьки порозходилися iз посиденьок, Дорош не
витримав i вирiшив повести iз Сергi м розмову, як то кажуть, навпростець.
- Скажи менi: чого вони сюди ходять? - запитав вiн, роздумливо суплячи
брови.
- А я почiм знаю? - щиро здивувався Сергiй. - Ви у них запитайте.
- Коли ж вони мене бояться, - спохмурнiв Дорош. Сергiй, що плiв ятiр
посеред хати, на секунду припинив роботу, спiдлоба глянув на Дороша
веселим оком:
- З яко© речi?
- У мене таке враження.
- О-о, - зрадiв Сергiй. - Потрапили у саму точку.
- Тiльки я не можу зрозумiти, в чому тут причина.
- А ви пильнiше придивiться, тодi й побачите.
- А може б, ти менi прямо сказав? Без загадок? Сергiй сердито перегриз
зубами сирову нитку, заплутався пальцями у вузеньких вiчках, i рука його
затрiпотiла в ятерi, як спiймана риба.
- Те, що в нас у селi робиться, - слiпий побачить, а глухий почу . Ви
тiльки не ображайтесь. Це я жартома. Само воно в мене з язика виплигу . Ви
бачите, - продовжував вiн далi уже без насмiшки, - до вас горнуться люди,
а це не так легко заслужити. Оксен хоч чоловiк нiби й непоганий, а до
нього так не ходять, як до вас. А чого? Бо вiн хитрий. Любить хвостом
крутити. I перед районною владою хоче бути хороший, i перед людьми не
спасувати. А воно. не завжди вгада ш. Воно Радянська влада за народ
сто©ть, але в нашому селi з цим дiлом нерозбериха виходить. З такою
владою, яку ми ма мо в особi Гната, люди не погоджуються. Сесi© проводить
для форми, грубiянить, обража людей, одним словом, хазяйну , як хоче. Я
от часто дивився на вас i думав: невже i вас заставить Гнат танцювати пiд
свою дудочку. Як ©здили ми по жом - гарно ви говорили. I про правду, i про
добре ставлення до людей. Та слова одне, а дiло - друге. Гнат он теж
розпина ться, що вiн за Радянську владу жизнь готовий вiддати, а сам ©©
ногами топче, за корiнь рве. Кажу вам як комсомолець, е в нашому селi
хлопець, змовилися ми: не прикрутять Гната мiсцевi товаришi, по©демо вище
правду шукати.
Сергiй швиргонув недоплетений ятiр на солому, вийшов у сiни за пряжею.
Дорош залишився сам, повний душевного сум'яття. В його пам'ятi виринув
давно вже забутий епiзод, бачений ним колись на одному з вокзалiв пiвдня.
Серед метушнi, гамору й крику, страшенно© спеки, штовханини, огидно©
вокзально© пилюки бiга дiвчинка рокiв шести в бiлiй панамочцi, в труси
ках i кричить переляканим голосом: "Бабусю, бабусю!" На ©© личку - жах,
очi благальнi i шукаючi. А розкiшна, засмагла, нафарбована, тiлиста
пляжанка, що манiжилась пiд зонтиком, суворо крикнула: "Треба було не
ловити гав! Велика вже!"
В цей час побiля вагонiв, приклавши долонi до грудей, старечою трускою
бiгла бабуся в широкому солом'яному капелюсi. Побачивши ©©, дiвчинка
закричала ще дужче i сховала сво заплакане личко у рясних складках
бабусиного плаття. Потiм взяла мiцно за руку i пiшла за нею, гордо
пiднявши голову i блаженно похлипуючи. Iдучи, вона озирнулася i глянула на
ту пляжанку, що дорiкала ©й за неуважнiсть, i той погляд був такий
ненависний, що коли вiн ковзнув по Дорошевi, то йому зробилося моторошно i
вiн вiдчув, що совiсть у нього нечиста. "Я мiг би вискочити iз вагона i
допомогти ©й вiдшукати бабусю, - подумав вiн. - Але я цього не зробив. Що
ж це таке? Як же це сталося? Я надiявся на крайнiх. Я думав, що хтось там
надворi це зробить. А треба було не надiятися, а робити самому. Виходить,
у мене багато слабостей, i виходить, що я не святий i, може, навiть
гiрший за iнших".
I тодi його охопило почуття палючого сорому, i вiн довго не мiг
дивитися в очi людям.
Таке ж саме почуття охопило його i тепер, тiльки ще з бiльшою силою.
"Так, - розмiрковував Дорош, ходячи по хатi. - Безумовно, Сергiй каже
правду. Я вiддався роботi на фермi i не додивився до головного: до
загально© постановки, вiд яко©, власне, залежить i моя робота. Коли б я
придивився пильнiше, менi б стала ясною непослiдовнiсть у характерi Оксена
i його примирення з усiма тими перекрученнями, що ©х допуска Гнат, той
в'ялий пiдхiд до справ артiльного життя, той застiй, який пану всюди.
Так, так. Лiд треба ламати, i менi здавалося, що я вже це роблю, а
виявля ться, що нi. Я не з того боку почав. Надiявся сам на себе, а сам
багато не зробиш".
Дорошевi зробилося досадно, бо вiн спiймав себе на тому, що не
позбавлений себелюбства. "Ну й що ж, - захищався вiн сам вiд себе. - Адже
я спрямовую його не'на себе, а для загального добра мого народу... Але лiд
треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб вiн визнав сво© помилки i
припинив чинити неподобства! Хлопець вiн, зда ться, непоганий, але дивак.'
Головне, що вважа себе незамiнимим i переконаний, що вiн родився тiльки
для того на свiт, щоб бути головою сiльради. Треба за нього взятися.
Вiдразу його, звичайно, не скрутиш, отже, доведеться крутити поволi, але
щораз все мiцнiше i мiцнiше. А як ми насядемо на нього гуртом, то дiло
вийде".
В сiнях зачувся гомiн, в хату увiйшов Сергiй i ще хтось у довгому
чорному пальтi. Лампа стояла на столi з газетним обгорiлим абажуром, i
Дорош не мiг розгледiти обличчя прийшлого.
- Здрастуйте, - привiтався прибулий i, знявши кепку, ступив два кроки
вперед. Дорош пiзнав колгоспного облiковця Уласа Хомутенка i потис йому
широку холодну долоню. Коли Улас вiтався, то вираз його обличчя був такий,
нiби йому хотiлося сказати щось наболiле i важливе, i Дорош подумав, що
воно стосуватиметься тi © розмови, яку вони недавно iз Сергi м вели, i
вiдразу ж здогадався, що це i той хлопець, про якого говорив Сергiй.
Улас сiв на лаву, але розмови не починав.
- Ви, зда ться, вчилися в унiверситетi? - запитав його Дорош, щоб
як-небудь розпочати розмову.
- Так. На iсторичному факультетi.
- Кинули?
- З об' ктивних причин.
- Дума те повернутися?
- Не знаю. Майбутн покаже. Друзi мене кличуть в листах, але я поки що
не хочу ©хати, щоб не стати для них тягарем.
Дорош погладив маленькою рукою скатертину на столi, зiмкнув над
перенiссям брови.
- Менi зда ться, що ви трохи не туди завернули. Якщо товаришi вам ладнi
допомогти, то нiколи не треба вiдвертатись вiд них. В товаришiв треба
вiрити.
- Дивлячись у яких, - насмiшкувато сказав Улас i перезирнувся iз
Сергi м, i Дорош по тому погляду здогадався, що тут iсну якийсь натяк. -
Iнодi такий товариш так i говорить очима: вiр менi, вiр, а ти йому не
вiриш чомусь.
Розмова починала ставати вiдвертою, але ©© перебив Дясмелик, що нагло
зайшов у хату в коротенькiй кавалерiйськiй куртцi, обшитiй сивим
смушечком, наваксованих чобiтках i шапцi-кубанцi, з-пiд яко© крученим
прядивом лiз чуб.
- А, пiдпiльний активi - кинув вiн замiсть привiтання i, вийнявши з
боково© кишенi обтрiпану колоду карт, ляпнув ©© на стiл. - У "хвильки"
хочете? Раз, два, три, чотири. Банда. Якраз на гру. Сергiй, кидай к
бiсовiй матерi ятiр, правди все рiвно не спiйма ш. Сiдай до столу.
В одну мить Джмелик роздягся, кинув на скриню куртку, шапку i,
поплювавши в пучки, заходився здавати карти.
Дорош дивився на нього здивовано i насторожено. Вiн дещо вже чув про
цього зайду i анархiста, знав, що його батька репресували, а самого
Джмелика витурили з армi©, та це його не дуже засмутило. По недiлях носив
хромовi чобiтки iз шпорами, побрязкував ними на всiх весiллях та грищах,
дурманив голови хутiрським дiвчатам, доки не при©хав iз району мiлiцiонер,
реквiзував шпори як вiйськове майно i почепив собi на кирзовi чоботи, а
Джмеликовi видав розписку.
Северин повернув ту розписку назад мiлiцiонеровi i порадив з
надзвичайною ввiчливiстю:
- Наштрикнiть ©© в клозетi на цвяшок, бо вона менi без дiла.
За контрреволюцiйнi балачки сидiв Джмелик у мiлiцi© безлiч разiв i
кожного разу присягався пiд розписку, що бiльше вiд нього не почують
жодного недоброго слова. Його випускали, i вiн, ще не переступивши порiг
мiлiцi©, знову за©дався з ким-небудь. Нарештi всi чомусь зiйшлися на тiй
думцi, що його "мiшком з-за рогу вдарено", i перестали звертати на нього
увагу.
- Гра мо на хрусканцi, - уточнив Джмелик умови гри. - Пiсля кожного
програшу - п'ять штук. Для вчених лобiв можна прибавити ще п'ять. Згода?
- Що ж. Давай, - погодився Дорош, якого заразила Джмеликова веселiсть.
- О! Та ти свiй хлопецьi - радiсно вигукнув Джмелик. - А говорили, що
ти з монахiв... Що прямо тебе з монастиря - i на партiйну роботу.
Дорош беззлiсно засмiявся. Улас присiв до столу, не роздягаючись, i в
душi засуджував Дороша за те, що дав згоду на таку пусту розвагу. Сергiй
теж хмурився. Мовчки стали грати. Дорош виграв i, пiдсунувши окуляри,
попросив Джмелика:
- Наставляй лоба.
Джмелик, позираючи спiдлоба, нахилив голову. Дорош хруснув його п'ять
разiв так, що в хлопця виступили сльози.
- Здорово б' ш! Не жалi ш! - в захопленнi вигукнув Северин. - Коли б
менi довелося, я б тобi теж гривеникiв навiшав.
- Такий на мене лютий?
Джмелик труснув чубом, в свiтi лампи очi його недобре спалахнули.
- Давай зустрiнемось в темному кутку, тодi побачиш.
Сергiй кинув карти на стiл, сказав, червонiючи:
- Ну, ти ось що. Ми тебе сюди не просили. I качай пошвидше, доки тобi
дверей не показали.
Джмелик усмiхнувся, вигнув красивi брови.
- Щось менi нема охоти звiдси йти. Кумпанiя дуже хороша - настоящий
комiтет по агiтацi© за Радянську владу.
Сергiй рвонувся iз-за столу, але Дороiп схопив його за руку.
- Сядь! - крикнув вiн, за©каючись i посмикуючи ши ю. Вiд брiв до
пiдборiддя стiкала по обличчi нервова блiдiсть.
- Ти чого ши ю смика ш! - визвiрився Джмелик. - Заслав батька мого на
смерть, ще й на мене очi витрiща ш?
- Я н-не знаю, з-за що заслали твого батька, але якщо вiн був такою
сволотою, як ти, його слiдувало розстрiляти разом iз тобою.
- А ти не жалкуй, - криво усмiхнувся Джме-лик. - Може, нашi стежечки
зiйдуться, тодi не розминемося спроста. Так i знай.
Вiн накинув наопашки кожушок, начепив на голову кубанку i вийшов з
хати.
- При мних снiв, бандитики! - крикнув, закриваючи дверi.
Пiсля його вiдходу в хатi запала гнiтюча мовчанка. Сергiй знову сiв
доплiтати ятiр. Улас сказав "на добранiч" i пiшов додому. Дорош,
сутулячись, ходив iз кутка в куток, все швидше i швидше, нiби його хто
пiдстьобував по спинi гарячими батогами. Потiм сiв за стiл i став читати
книжку по зоотехнiцi, очевидно, не стiльки для того, щоб зрозумiти щось в
нiй, скiльки для того, що'б заспоко©тись. Прочитавши кiлька рядкiв i не
зрозумiвши змiсту, вiн закрив книжку i знову замаячив по хатi. Йому
зробилося душно. Вiн розстебнув гiмнастьорку, випив кухоль води, але це не
допомогло. Всерединi в нього горiло щось сухе i гаряче. Тодi накинув на
плечi шинелю i вийшов надвiр.
Десь далеко у Чорному яру шумiли веснянi води, i той шум був iз якимось
особливим сердитим сичанням, нiби тi води заливали величезне кострище, що
нiяк не хотiло гаснути. Волога темрява валила з Ташанi, густо, як смолою,
заливала дворище, так, що в нiй ледве бовванiли хлiв, погрiбничок i верби,
що росли на городi. Дорош сiв на призьбi i довго прислухався до нiчних
шумiв, якi поволi заспокоювали його, робили яснiшими думки. "Так от,
Оксене, ти говорив, що на можеш терпiти насилля над людиною. А що ти будеш
робити iз таким, як Джмелик, що вiдверто не визна iде©, за яку ти ладен в
любу хвилину вiддати життя, i обiця тобi при мну зустрiч у темному
завулочку? Даю тобi слово, що в такiй зустрiчi переможцем буде вiн, а не
ти. Бо доки ти йтимеш, розвiсивши вуха, та думатимеш про скасування
насильств над людиною, та умовлятимеш його, щоб вiн з'©в бубличок i тебе
послухав, вiн тобi зверне голову".
В таких роздумах Дорош просидiв годину, а може, й двi. Коли вiн зайшов
у хату, Сергiй уже спав. На столi стояла прикручена лампа. Недоплетений
ятiр висiв у кутку на жердцi. Дорош роздягся i, загасивши лампу, лiг. В
хатi зробилося темно, пахло свiжим духом житньо© соломи i не то хмелем, не
то запарою для тiста. Дорош закрив очi i приготувався спати, але уява його
була такою розбурханою, що сон тiкав вiд нього, i вiн перекидався з боку
на бiк. До того ж, мабуть, на вологу погоду, в нього нив бiк, i бiль був
такий тупий i непри мний, що Дорош не знав, як лягати, щоб заспоко©ти
його.
- Чого ви не спите? - запитав Сергiй i зашелестiв соломою. Виявля ться,
вiн також не спав, а тiльки лежав тихо, може, задумавшись, а може,
прислухаючись до того, як за хатою вистугоню весняний вiтер.
- Нездужа ться... Бiк болить.
- На тепло, мабуть, бо вiтер iз Чорноморi© повернув. А що у вас за шрам
на боку? Колись умивалися, так я пiдгледiв. На фронтi вас поранило чи,
може, хто ножем полоснув по п'яному дiлу?
- То давн , - неохоче вiдказав Дорош i замовк. Сергiй теж мовчав, хоч
його жерла нетерплячка послухати оповiдання iз життя Дороша, яке було для
нього загадкою.
- Бачу, не хочете ви зi мною говорити. Та що я, проти вас? - ображено
засопiв на соломi Сергiй. Дорош скрипнув лiжком, тихо засмiявся:
- Ти, Серьожо, як той стручок перцю: ще не пом'яв його, а вiн уже очi
випiка. Ще не встиг я подумати, що тобi говорити, а ти вже сердишся. А
того й не зна ш, що в життi людини можуть траплятися такi випадки, що без
болю ©х згадувати не можна.
- Це правда, - з виною в голосi погодився Сергiй.
- Тож-бо. Ось ©здили ми з тобою по жом, я все до тебе придивлявся.
Скажеш слово, а я його i сюди i туди повертаю, на всi боки кручу, щоб
докопатися, що ти за чоловiк, яка в тебе житт ва лiнiя душу пройняла.
- Ну, i яку ж ви в мене лiнiю знайшли?
- Плутану, Серьожо. Дуже плутану. От ти говорив, що мiсто погане, а
село хороше, а до того й не додумався, що люди з мозолями i в мiстi, i в
селi . А такi, що держава для них - мельниця з калачами. Такi вважають,
що вiтер буде мельницю крутити, а калачi ©м прямо в рот падатимуть. Отаких
людей треба ненавидiти i вести з ними рiшучу боротьбу. Я, брат, таких
людей, де б ©х не зустрiв, смертельним бо м б'ю. Воно, Сергiю, на землi
ще, на жаль, так влаштовано, що кожен бере вiд життя те, що може взяти, та
не кожен вiдда те, що може вiддати. Один проживе життя тихо, спокiйно, а
помре, то нiхто й не помiтить, що такий чоловiк i жив на свiтi. А другий
такий пiсля себе слiд залишав, що цiлi поколiння про нього пам'ятають.
Такi люди входять у велике життя... Багато людей я зустрiчав на сво му
недовгому вiку, але в пам'ятi мо©й назавжди залишився один чоловiк, i я
його не забуду нiколи. Був це звичайний робiтник, слюсар iз харкiвських
майстерень. А при©хав вiн у наше село як два-дцятип'ятитисячник
колективiзацiю проводити. Такий собi звичайнiсiнький чоловiк, сивоусий, у
шкiряному картузi i ростом середнiй. Ну, при©хав, значить, оруду . А час
тодi тривожний був, неспокiйний. Та ти й сам пам'ята ш, уже пiдлiтком,
мабуть, був. Уночi так i дивись: там горить, там горить - то куркульня
сво© клунi палить, не хоче бiднотi залишати. Менi тодi було рокiв
вiсiмнадцять. Комсомолець був, портупею через плече носив, за Радянську
владу в огонь i в воду готовий був кинутися, тiльки хмелю зеленого багато
в головi було, як от зараз у тебе. Помiтив мене Сазон - так того робiтника
звали - i каже: "Хлопець ти молодий, село зна ш добре, будеш при менi за
помiчника". - "Добре, - кажу, - буду з охотою вам допомагати". Вийняв вiн
iз кишенi список, глянув у нього i пита : "Де Прокiп Хвиля живе? Куркулити
його пiдемо". А в нас у селi рiчка була, така, як оце в вас у Троянiвцi,
може, навiть трохи й ширша. От за тi ю рiчкою той куркуль i жив. Я й кажу
товаришу Сазону, що так, мовляв, i так, куркуль живе там i там. "Веди, -
каже Сазон, - показуй дорогу". Пiшли ми. З нами ще чоловiк п'ять
активiстiв. Говоримо про се, про те, а Сазон мовчить. Похмурий такий, все
щось дума . Ось i хутiр показався. Сазон тодi зупинив нас i каже:
"Ось що, хлоп'ята. У Хвилi, видать, пугачi такi е, що в головах дiрки
роблять. Так що ви, йолочки-метьо-лочки, будьте насторожi i рота не
роззявляйте. Ми йдемо до ворога, а з ворогом у пiжмурки гратися нiчого.
у нього два сини, так ви за ними слiдкуйте i, як дiйде дiло до гарячого, -
дуло ©м до пупа, i хай пiдiймають руки вгору. Нiчого з ними цяцькатися".
Пiшли ми далi. А жив цей куркуль багато. Хата пiд залiзом, двi клунi, двi
повiтки, комори, три пари волiв, iз сiльськогосподарського реманенту:
лобогрiйка, сiвалки, плуги, шеретовка. Одним словом, здорово жив i кровi з
бiдного люду посмоктав чимало. Зайшли ми до двору - нiде нiкого не видко.
Пряму мо в хату. Ганок дерев'яний, рiзьблений, зеленою фарбою
помальований, аж гуде пiд ногами. Тiльки ступили, як назустрiч хазяйська
дочка. На ши© намисто, рукава повишиванi, лице червоне, мов калина.
Побачила нас i - круть у хату. Ну, ми, звичайно, за нею. Заходимо, а там
цiлий погром: скринi порозкриванi, на долiвцi купа одягу, на лавах кожухи
валяються, бiля дверей два здоровеннi вузлища лежать, в рядна
позакручуванi. По всьому видно, що люди з цi © хати тiкати збиралися.
Дочка сто©ть бiля скринi, голi по лiкоть червонi руки на грудях склала,
чорними очищами так i пропiка . Прокiл сидить на стiльчику бiля лави у
чорнiй бекешi, смушевiй шапцi - хомут лата . Як побачив нас, так дратва i
залишилася в зубах. Молодший син - в плечах аршин, закутаний по самi очi в
башлик - сто©ть бiля дверей, шкiриться, як вовкодав. "Шукай, - каже, -
батьку пиво-меди, комунiя прийшла". - "А ти, я бачу, жартiвник, - говорить
до нього Сазон. - Тiльки жартувати будеш iншим разом, а зараз у нас друга
балачка з тобою буде". I - шасть руками парубковi пiд кожух. Не встиг
куркуленко оком моргнути, як Сазон витяг у нього з-за пояса обрiз iз
мережаною ручкою. Крутить його в руках, усмiха ться. "Добре ти, - каже, -
в дорогу зiбрався, - тiльки припiзнився трохи. Тепер сiдай у кутку i не
ворушися, а ви, хлопцi, кидайте на сани куркульське майно та повеземо його
бiднотi". Куркуленко сiв у кутку, башлик розв'язав, либиться на весь рот,
вуса пiдпруджу . "Знав би, - каже Сазонов!, - що ти такий шустрий, я б ту
штучку далi заховав". - "А ти не дуже жалiй, - втiша його Сазон. - Ти
подумай добре, в якiй стрiсi у тебе ще одна така iграшка захована". Був у
того куркуленка ще один брат - горбань. З виду нещасний такий, обшарпаний,
подiбний до юродивого. Як зайшли ми в хату - вибалушився на нас, молиться
на печi та поклони б' . Потiм спустився на лежанку, горб свiй стелi
показу i так щось жалiбно-жалiбно спiва та хреститься. Спочатку ми не
звертали на нього уваги. Сидиш собi, ну й сиди. А потiм якось глянув я на
нього, а вiн переморгу ться iз братом: морг - i знову хреститься, морг - i
знову хреститься... "Ах ти ж, - думаю, - гад, он який ти святий та божийi
Ну, тепер ти в мене не сприснеш". I став я за ним слiдкувати. А тут саме
хлопцi приступили до дiла. Одежу несуть, майно списують. Понасходилася
повна хата хуторян, допомагають нам свого любимого землячка
розтельбушувати, никають по закапелках, щоб дечого прихованого не
прогледiти. В хатi галас, метушня, крик. Загавився я. Глядь - а горбаня й
слiд прочах. Як на вiдьомськiй мiтлi в бовдур вилетiв. Я до Сазона. Так i
так, говорю, втiк горбань. Не догледiв я. Вiн глянув на мене суворо, очима
так i задавив. "А ти, - каже, - куди дивився, роззява? Щоб менi горбань
був зараз же. Iнакше - революцiйним судом тебе карати будемо". Вискочив з
хати, питаю в людей: "Не бачили горбаня?" - "Нi, - кажуть, - бачили. До
повiтки пiшов". Я - туди. Вiдкрив дверi - темно. Тихо. Живо© душi не чури.
Ех, думаю, обдурили мене хуторяни. Втiк горбань. Тiльки я про це подумав,
як щось коль мене в бiк. Упав я на токовище, хочу крикнути, та не можу:
дух забило. Потiм хотiв себе мацнути за бiк - i втратив пам'ять. I бiльше
нiчого не пам'ятаю. Уже потiм розповiдали менi люди, що знайшли мене
непритомного з вилами в боцi...
Дорош замовк, схвильовано покашлюючи, потiм устав, налився води (чути
було, як вiн жадiбно, спрагло сьорбав ©© а кухля) i знову лiг до лiжка.
- А що ж сталося з горбанем? - запитав пiсля довго© мовчанки Сергiй.
- Його зараз же спiймали i наган при ньому знайшли. На мо щастя - не
скористувався вiн ним. Вилами бив. Щоб менше шуму. I пiсля цього випадку
часто я згадую Сазона i слiв його нiколи не забуду. Вiн, було, завжди
говорив: з ворогом панькатися не можна. Його бити треба...
Сергiй нiчого не сказав на це. Вiн зрозумiв, до чого Дорошева рiч, i
перед його очима постала усмiхнена, нахабна, з примруженими вiдчайдушними
очима морда Джмелика.
Поснули пiзно, коли по всiй Троянiвцi спiвали першi пiвнi.
Рано-вранцi бiля сiльсько© Ради юртувалося десяткiв два пiдвiд. В
темрявi снували людськi постатi. Чулося кiнське пирхання. Над Троянiвкою
затихав пiвнячий бiй. З вузьких провулкiв темрява вiдкочувалася на
приташанськi луки, залишаючи пiсля себе дрiбну росу на землi, на тинах, на
солом'яних стрiхах, на одяговi людей i на кiнських спинах. Високе небо
рясним зорепадом струшувало зорi в темну Ташань i гасило ©х там - одну за
другою. На тому мiсцi, де стояли пiдводи, пахло свiжими кiзячками i
гострим, як спирт, кiнським потом.
Крiм троянiвцiв, що видiлялися сво©м високим ростом i дещо уповiльненою
вимовою, сказаною нiби мiж iншим лiнькуватою фразою, були приземкуватi,
шустрi i говiркi манилiвцi в сво©х куцинках iз дерев'яними закрутками
замiсть гудзикiв, гострi на язик i найвигадливiшi на всякi побрехеньки;
похмурi, скупi, мовчакуватi залужани з батогами, схожими на вiвчарськi
пуги; щирi, добрi i веселi хрипкiвцi, якi дружно встрявали в любу розмову
i дiлилися мiж собою не тiльки хлiбом-сiллю, а навiть i тютюном.
На цей раз мова мiж дядьками йшла про те, на яку хворобу ©х сюди
викликали в таке рання.
- Даром стояти не будемо, - сказав низенький манилiвець, поправляючи на
головi картузика. - Уже дадуть якесь дiло.
Вiн був, мабуть, веселий чоловiк, бо весь час пританцьовував та
пiдштовхував лiктем вайлуватого залу-жанина, що стояв собi спокiйнiсiнько,
злiгши на воза, так, нiби ви©хав на ярмарок. Вигляд у нього був такий
байдужий, що скажи йому зараз, що треба ©хати на край свiту, та й то не
здиву ться, а лише пiдiйде до коня i скаже: "Ану ж, ногу! Дай ногу!" -
подивиться, чи пiдкови при копитi, розплута вiжки, у якi клята худобина
Кузь дивився на не©, як на заморського артиста, i кивав головою: "Понiмаю,
понiмаю", анiскiлечки не гнiваючись, i додавав при тому: "Ви зна те, якби
оцiй жiнцi дав бог рiч, так i мертвого передражнювала б".
Коли люди, наговорившись досхочу, виходили iз хати, Кузь на секундочку
присiдав до коритечка, набивав махоркою кишенi, примовляючи: "Воно хоч уже
й на весну потягло, та ночi довгi, хай ©м лихо". Тодi Санька пiдбiгала до
Кузя, тягла його за рукав i аж клекотiла вiд злоби, показуючи йому на
мигах, щоб висипав махорку назад. "Понiмаю, понiмаю", - кивав головою
Кузь, але висипати й не збирався. Санька хапала його за петельки, i хто
зна , чим би воно закiнчувалося, якби не заступався Сергiй.
Приходив на посиденьки i Андрiй Блатулiн - Латочка. Переступивши порiг,
скаржився, що дiти заженуть його в труну. "Якби можна було, позв'язував би
всiх на один шнурок та хоч би попорепав для острашки, а поодинцi не
справлюся. Одного б'ю - п'ятеро навдьори. Подумайте тiльки, - скаржився
вiн далi, - якось приходжу вечором iз роботи, прошу в жiнки повечеряти, а
вона поверта ться з хатини заплакана, очi вiд мого погляду одводить, так,
нiби соромиться сказати щось дуже важливе або серцем себе нечистою
почува .
- Чого це ти очi опуска ш, як на другий день пiсля весiлля? Може, десь
у гречку вскочила та тепер глипа ш очима?
- Чоловiчку мiй рiдненький, дiтьми сво©ми присягаюся, що нiяких балощiв
я нi з ким не мала. Одному тобi вiрна. Хоч - долiвку язиком лизну. А тепер
одне нещастя трапилося, що не знаю, як i сказати.
- Захворiла, чи що?
- Я здорова.
- То, може, тебе зобидив хто? Дiлянку невiрно замiряли в артiлi чи
трудодень неправильно записали?
- Нiхто мене не зобижав, а тiльки таке в хатi трапилося, що ти як
дiзна шся, то битимеш.
- Чоботи шкаповi, тi, що я на ярмарку купив, украдено?
- Нi. Чоботи цiлi.
- Грошi, що на корову збирав?
- I грошi цiлi.
- Та що ж тодi сталося? Кажи, не мотай з мене душу!
- Вечерi нема .
- Як нема ? Хiба ти не варила?
- Варила обiд, але всi горшки пустi, пiди хоч i сам подивися.
I правда. Глянув я: всi горшки пустi. Вiд двох паляниць тiльки крихти
лишилися.
Що за оказiя? Аж ось заходить моя найменшенька Тетянка, та й хвалиться:
"Тату, а в нас сьогоднi весiлля було". - "Яке весiлля?" Вона пальчик у рот
i далi продовжу : "Наша Марiйка за Вихорового Петруся замiж виходила. Оце
недавно до сватiв по©хали. Гостей було - повна хата!" Я при цих словах аж
отетерiв. А вона далi сво : "Горiлку пили, пiсень спiвали. Особливо отi ©,
що: "Виглiбай, мати, жал, жал, комусь буде дочки жаль, жаль". Та - плиг iз
мо©х колiн i пiд пiл рукою показу . Я туди - аж там цiла батарея пляшок з
водою, "горiлка", значить. Я тодi до жiнки: "Не горюй, - кажу, - раз таке
дiло, що в нас весiлля було i ти свою дочку замiж вiддала, то не плакати,
а радiти повинна. Вари галушки, та тiльки пошвидше, бо таки добре менi
живiт корчi зводять". А Тетянка тодi пiдходить до мене та так радiсно: "Ми
тепер, -каже, - тату, багатi стали. В нас у стайнi аж пара коней сто©ть".
Вийняв я батiг iз-за сволока, дай, думаю, пiду подивлюся, що воно там за
конi такi об'явилися? Пiдходжу до хлiва, чую - iржуть. Видно, господаря
зачули. Побачили мене - притихли. Дивлюся, аж то мiй Микола i Тетерин
Федько. Стоять, понасуплювалися, куди та й ржачка подiлася. Питаю я свого:
"Ви по©ли борщ i весь обiд?" Мовчить. Я знову питаю: "Ви по©ли, кажiть? Бо
так зараз батогом одрепiжу, що й на травичку не сядете!" Мiй тодi й каже:
"Ми - конi. Ми борщу не ©ли. Нам овес давали". Я до ясел, а там вiвса
повно. "Як же ви, - питаю, - мiшок з горища зняли?"
А вiн: "Ми, тату, коробкою згори носили". Закипiло в мене серце - сiм
шкур би з них зiдрав за таку шкоду. Та як згадав, як з мене мiй рiдний
батько линтварi дубив нi за що нi про що, - опустив батiг i вийшов iз
хлiва. Хай, думаю, хоч мо© дiти небитими ростуть, коли вже менi
перепадало".
Дорош уважно слухав розповiдi селян, але вiдчував, що вони приходять до
нього не для того, щоб розповiдати такi невиннi iсторi©, а що в них на умi
е щось важливiше. Вiн допитувався в Сергiя, який, по всьому видно, знав, у
чому справа, але той тiльки знизував плечима i прикидався незнайком.
Одного разу пiсля того, як дядьки порозходилися iз посиденьок, Дорош не
витримав i вирiшив повести iз Сергi м розмову, як то кажуть, навпростець.
- Скажи менi: чого вони сюди ходять? - запитав вiн, роздумливо суплячи
брови.
- А я почiм знаю? - щиро здивувався Сергiй. - Ви у них запитайте.
- Коли ж вони мене бояться, - спохмурнiв Дорош. Сергiй, що плiв ятiр
посеред хати, на секунду припинив роботу, спiдлоба глянув на Дороша
веселим оком:
- З яко© речi?
- У мене таке враження.
- О-о, - зрадiв Сергiй. - Потрапили у саму точку.
- Тiльки я не можу зрозумiти, в чому тут причина.
- А ви пильнiше придивiться, тодi й побачите.
- А може б, ти менi прямо сказав? Без загадок? Сергiй сердито перегриз
зубами сирову нитку, заплутався пальцями у вузеньких вiчках, i рука його
затрiпотiла в ятерi, як спiймана риба.
- Те, що в нас у селi робиться, - слiпий побачить, а глухий почу . Ви
тiльки не ображайтесь. Це я жартома. Само воно в мене з язика виплигу . Ви
бачите, - продовжував вiн далi уже без насмiшки, - до вас горнуться люди,
а це не так легко заслужити. Оксен хоч чоловiк нiби й непоганий, а до
нього так не ходять, як до вас. А чого? Бо вiн хитрий. Любить хвостом
крутити. I перед районною владою хоче бути хороший, i перед людьми не
спасувати. А воно. не завжди вгада ш. Воно Радянська влада за народ
сто©ть, але в нашому селi з цим дiлом нерозбериха виходить. З такою
владою, яку ми ма мо в особi Гната, люди не погоджуються. Сесi© проводить
для форми, грубiянить, обража людей, одним словом, хазяйну , як хоче. Я
от часто дивився на вас i думав: невже i вас заставить Гнат танцювати пiд
свою дудочку. Як ©здили ми по жом - гарно ви говорили. I про правду, i про
добре ставлення до людей. Та слова одне, а дiло - друге. Гнат он теж
розпина ться, що вiн за Радянську владу жизнь готовий вiддати, а сам ©©
ногами топче, за корiнь рве. Кажу вам як комсомолець, е в нашому селi
хлопець, змовилися ми: не прикрутять Гната мiсцевi товаришi, по©демо вище
правду шукати.
Сергiй швиргонув недоплетений ятiр на солому, вийшов у сiни за пряжею.
Дорош залишився сам, повний душевного сум'яття. В його пам'ятi виринув
давно вже забутий епiзод, бачений ним колись на одному з вокзалiв пiвдня.
Серед метушнi, гамору й крику, страшенно© спеки, штовханини, огидно©
вокзально© пилюки бiга дiвчинка рокiв шести в бiлiй панамочцi, в труси
ках i кричить переляканим голосом: "Бабусю, бабусю!" На ©© личку - жах,
очi благальнi i шукаючi. А розкiшна, засмагла, нафарбована, тiлиста
пляжанка, що манiжилась пiд зонтиком, суворо крикнула: "Треба було не
ловити гав! Велика вже!"
В цей час побiля вагонiв, приклавши долонi до грудей, старечою трускою
бiгла бабуся в широкому солом'яному капелюсi. Побачивши ©©, дiвчинка
закричала ще дужче i сховала сво заплакане личко у рясних складках
бабусиного плаття. Потiм взяла мiцно за руку i пiшла за нею, гордо
пiднявши голову i блаженно похлипуючи. Iдучи, вона озирнулася i глянула на
ту пляжанку, що дорiкала ©й за неуважнiсть, i той погляд був такий
ненависний, що коли вiн ковзнув по Дорошевi, то йому зробилося моторошно i
вiн вiдчув, що совiсть у нього нечиста. "Я мiг би вискочити iз вагона i
допомогти ©й вiдшукати бабусю, - подумав вiн. - Але я цього не зробив. Що
ж це таке? Як же це сталося? Я надiявся на крайнiх. Я думав, що хтось там
надворi це зробить. А треба було не надiятися, а робити самому. Виходить,
у мене багато слабостей, i виходить, що я не святий i, може, навiть
гiрший за iнших".
I тодi його охопило почуття палючого сорому, i вiн довго не мiг
дивитися в очi людям.
Таке ж саме почуття охопило його i тепер, тiльки ще з бiльшою силою.
"Так, - розмiрковував Дорош, ходячи по хатi. - Безумовно, Сергiй каже
правду. Я вiддався роботi на фермi i не додивився до головного: до
загально© постановки, вiд яко©, власне, залежить i моя робота. Коли б я
придивився пильнiше, менi б стала ясною непослiдовнiсть у характерi Оксена
i його примирення з усiма тими перекрученнями, що ©х допуска Гнат, той
в'ялий пiдхiд до справ артiльного життя, той застiй, який пану всюди.
Так, так. Лiд треба ламати, i менi здавалося, що я вже це роблю, а
виявля ться, що нi. Я не з того боку почав. Надiявся сам на себе, а сам
багато не зробиш".
Дорошевi зробилося досадно, бо вiн спiймав себе на тому, що не
позбавлений себелюбства. "Ну й що ж, - захищався вiн сам вiд себе. - Адже
я спрямовую його не'на себе, а для загального добра мого народу... Але лiд
треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб вiн визнав сво© помилки i
припинив чинити неподобства! Хлопець вiн, зда ться, непоганий, але дивак.'
Головне, що вважа себе незамiнимим i переконаний, що вiн родився тiльки
для того на свiт, щоб бути головою сiльради. Треба за нього взятися.
Вiдразу його, звичайно, не скрутиш, отже, доведеться крутити поволi, але
щораз все мiцнiше i мiцнiше. А як ми насядемо на нього гуртом, то дiло
вийде".
В сiнях зачувся гомiн, в хату увiйшов Сергiй i ще хтось у довгому
чорному пальтi. Лампа стояла на столi з газетним обгорiлим абажуром, i
Дорош не мiг розгледiти обличчя прийшлого.
- Здрастуйте, - привiтався прибулий i, знявши кепку, ступив два кроки
вперед. Дорош пiзнав колгоспного облiковця Уласа Хомутенка i потис йому
широку холодну долоню. Коли Улас вiтався, то вираз його обличчя був такий,
нiби йому хотiлося сказати щось наболiле i важливе, i Дорош подумав, що
воно стосуватиметься тi © розмови, яку вони недавно iз Сергi м вели, i
вiдразу ж здогадався, що це i той хлопець, про якого говорив Сергiй.
Улас сiв на лаву, але розмови не починав.
- Ви, зда ться, вчилися в унiверситетi? - запитав його Дорош, щоб
як-небудь розпочати розмову.
- Так. На iсторичному факультетi.
- Кинули?
- З об' ктивних причин.
- Дума те повернутися?
- Не знаю. Майбутн покаже. Друзi мене кличуть в листах, але я поки що
не хочу ©хати, щоб не стати для них тягарем.
Дорош погладив маленькою рукою скатертину на столi, зiмкнув над
перенiссям брови.
- Менi зда ться, що ви трохи не туди завернули. Якщо товаришi вам ладнi
допомогти, то нiколи не треба вiдвертатись вiд них. В товаришiв треба
вiрити.
- Дивлячись у яких, - насмiшкувато сказав Улас i перезирнувся iз
Сергi м, i Дорош по тому погляду здогадався, що тут iсну якийсь натяк. -
Iнодi такий товариш так i говорить очима: вiр менi, вiр, а ти йому не
вiриш чомусь.
Розмова починала ставати вiдвертою, але ©© перебив Дясмелик, що нагло
зайшов у хату в коротенькiй кавалерiйськiй куртцi, обшитiй сивим
смушечком, наваксованих чобiтках i шапцi-кубанцi, з-пiд яко© крученим
прядивом лiз чуб.
- А, пiдпiльний активi - кинув вiн замiсть привiтання i, вийнявши з
боково© кишенi обтрiпану колоду карт, ляпнув ©© на стiл. - У "хвильки"
хочете? Раз, два, три, чотири. Банда. Якраз на гру. Сергiй, кидай к
бiсовiй матерi ятiр, правди все рiвно не спiйма ш. Сiдай до столу.
В одну мить Джмелик роздягся, кинув на скриню куртку, шапку i,
поплювавши в пучки, заходився здавати карти.
Дорош дивився на нього здивовано i насторожено. Вiн дещо вже чув про
цього зайду i анархiста, знав, що його батька репресували, а самого
Джмелика витурили з армi©, та це його не дуже засмутило. По недiлях носив
хромовi чобiтки iз шпорами, побрязкував ними на всiх весiллях та грищах,
дурманив голови хутiрським дiвчатам, доки не при©хав iз району мiлiцiонер,
реквiзував шпори як вiйськове майно i почепив собi на кирзовi чоботи, а
Джмеликовi видав розписку.
Северин повернув ту розписку назад мiлiцiонеровi i порадив з
надзвичайною ввiчливiстю:
- Наштрикнiть ©© в клозетi на цвяшок, бо вона менi без дiла.
За контрреволюцiйнi балачки сидiв Джмелик у мiлiцi© безлiч разiв i
кожного разу присягався пiд розписку, що бiльше вiд нього не почують
жодного недоброго слова. Його випускали, i вiн, ще не переступивши порiг
мiлiцi©, знову за©дався з ким-небудь. Нарештi всi чомусь зiйшлися на тiй
думцi, що його "мiшком з-за рогу вдарено", i перестали звертати на нього
увагу.
- Гра мо на хрусканцi, - уточнив Джмелик умови гри. - Пiсля кожного
програшу - п'ять штук. Для вчених лобiв можна прибавити ще п'ять. Згода?
- Що ж. Давай, - погодився Дорош, якого заразила Джмеликова веселiсть.
- О! Та ти свiй хлопецьi - радiсно вигукнув Джмелик. - А говорили, що
ти з монахiв... Що прямо тебе з монастиря - i на партiйну роботу.
Дорош беззлiсно засмiявся. Улас присiв до столу, не роздягаючись, i в
душi засуджував Дороша за те, що дав згоду на таку пусту розвагу. Сергiй
теж хмурився. Мовчки стали грати. Дорош виграв i, пiдсунувши окуляри,
попросив Джмелика:
- Наставляй лоба.
Джмелик, позираючи спiдлоба, нахилив голову. Дорош хруснув його п'ять
разiв так, що в хлопця виступили сльози.
- Здорово б' ш! Не жалi ш! - в захопленнi вигукнув Северин. - Коли б
менi довелося, я б тобi теж гривеникiв навiшав.
- Такий на мене лютий?
Джмелик труснув чубом, в свiтi лампи очi його недобре спалахнули.
- Давай зустрiнемось в темному кутку, тодi побачиш.
Сергiй кинув карти на стiл, сказав, червонiючи:
- Ну, ти ось що. Ми тебе сюди не просили. I качай пошвидше, доки тобi
дверей не показали.
Джмелик усмiхнувся, вигнув красивi брови.
- Щось менi нема охоти звiдси йти. Кумпанiя дуже хороша - настоящий
комiтет по агiтацi© за Радянську владу.
Сергiй рвонувся iз-за столу, але Дороiп схопив його за руку.
- Сядь! - крикнув вiн, за©каючись i посмикуючи ши ю. Вiд брiв до
пiдборiддя стiкала по обличчi нервова блiдiсть.
- Ти чого ши ю смика ш! - визвiрився Джмелик. - Заслав батька мого на
смерть, ще й на мене очi витрiща ш?
- Я н-не знаю, з-за що заслали твого батька, але якщо вiн був такою
сволотою, як ти, його слiдувало розстрiляти разом iз тобою.
- А ти не жалкуй, - криво усмiхнувся Джме-лик. - Може, нашi стежечки
зiйдуться, тодi не розминемося спроста. Так i знай.
Вiн накинув наопашки кожушок, начепив на голову кубанку i вийшов з
хати.
- При мних снiв, бандитики! - крикнув, закриваючи дверi.
Пiсля його вiдходу в хатi запала гнiтюча мовчанка. Сергiй знову сiв
доплiтати ятiр. Улас сказав "на добранiч" i пiшов додому. Дорош,
сутулячись, ходив iз кутка в куток, все швидше i швидше, нiби його хто
пiдстьобував по спинi гарячими батогами. Потiм сiв за стiл i став читати
книжку по зоотехнiцi, очевидно, не стiльки для того, щоб зрозумiти щось в
нiй, скiльки для того, що'б заспоко©тись. Прочитавши кiлька рядкiв i не
зрозумiвши змiсту, вiн закрив книжку i знову замаячив по хатi. Йому
зробилося душно. Вiн розстебнув гiмнастьорку, випив кухоль води, але це не
допомогло. Всерединi в нього горiло щось сухе i гаряче. Тодi накинув на
плечi шинелю i вийшов надвiр.
Десь далеко у Чорному яру шумiли веснянi води, i той шум був iз якимось
особливим сердитим сичанням, нiби тi води заливали величезне кострище, що
нiяк не хотiло гаснути. Волога темрява валила з Ташанi, густо, як смолою,
заливала дворище, так, що в нiй ледве бовванiли хлiв, погрiбничок i верби,
що росли на городi. Дорош сiв на призьбi i довго прислухався до нiчних
шумiв, якi поволi заспокоювали його, робили яснiшими думки. "Так от,
Оксене, ти говорив, що на можеш терпiти насилля над людиною. А що ти будеш
робити iз таким, як Джмелик, що вiдверто не визна iде©, за яку ти ладен в
любу хвилину вiддати життя, i обiця тобi при мну зустрiч у темному
завулочку? Даю тобi слово, що в такiй зустрiчi переможцем буде вiн, а не
ти. Бо доки ти йтимеш, розвiсивши вуха, та думатимеш про скасування
насильств над людиною, та умовлятимеш його, щоб вiн з'©в бубличок i тебе
послухав, вiн тобi зверне голову".
В таких роздумах Дорош просидiв годину, а може, й двi. Коли вiн зайшов
у хату, Сергiй уже спав. На столi стояла прикручена лампа. Недоплетений
ятiр висiв у кутку на жердцi. Дорош роздягся i, загасивши лампу, лiг. В
хатi зробилося темно, пахло свiжим духом житньо© соломи i не то хмелем, не
то запарою для тiста. Дорош закрив очi i приготувався спати, але уява його
була такою розбурханою, що сон тiкав вiд нього, i вiн перекидався з боку
на бiк. До того ж, мабуть, на вологу погоду, в нього нив бiк, i бiль був
такий тупий i непри мний, що Дорош не знав, як лягати, щоб заспоко©ти
його.
- Чого ви не спите? - запитав Сергiй i зашелестiв соломою. Виявля ться,
вiн також не спав, а тiльки лежав тихо, може, задумавшись, а може,
прислухаючись до того, як за хатою вистугоню весняний вiтер.
- Нездужа ться... Бiк болить.
- На тепло, мабуть, бо вiтер iз Чорноморi© повернув. А що у вас за шрам
на боку? Колись умивалися, так я пiдгледiв. На фронтi вас поранило чи,
може, хто ножем полоснув по п'яному дiлу?
- То давн , - неохоче вiдказав Дорош i замовк. Сергiй теж мовчав, хоч
його жерла нетерплячка послухати оповiдання iз життя Дороша, яке було для
нього загадкою.
- Бачу, не хочете ви зi мною говорити. Та що я, проти вас? - ображено
засопiв на соломi Сергiй. Дорош скрипнув лiжком, тихо засмiявся:
- Ти, Серьожо, як той стручок перцю: ще не пом'яв його, а вiн уже очi
випiка. Ще не встиг я подумати, що тобi говорити, а ти вже сердишся. А
того й не зна ш, що в життi людини можуть траплятися такi випадки, що без
болю ©х згадувати не можна.
- Це правда, - з виною в голосi погодився Сергiй.
- Тож-бо. Ось ©здили ми з тобою по жом, я все до тебе придивлявся.
Скажеш слово, а я його i сюди i туди повертаю, на всi боки кручу, щоб
докопатися, що ти за чоловiк, яка в тебе житт ва лiнiя душу пройняла.
- Ну, i яку ж ви в мене лiнiю знайшли?
- Плутану, Серьожо. Дуже плутану. От ти говорив, що мiсто погане, а
село хороше, а до того й не додумався, що люди з мозолями i в мiстi, i в
селi . А такi, що держава для них - мельниця з калачами. Такi вважають,
що вiтер буде мельницю крутити, а калачi ©м прямо в рот падатимуть. Отаких
людей треба ненавидiти i вести з ними рiшучу боротьбу. Я, брат, таких
людей, де б ©х не зустрiв, смертельним бо м б'ю. Воно, Сергiю, на землi
ще, на жаль, так влаштовано, що кожен бере вiд життя те, що може взяти, та
не кожен вiдда те, що може вiддати. Один проживе життя тихо, спокiйно, а
помре, то нiхто й не помiтить, що такий чоловiк i жив на свiтi. А другий
такий пiсля себе слiд залишав, що цiлi поколiння про нього пам'ятають.
Такi люди входять у велике життя... Багато людей я зустрiчав на сво му
недовгому вiку, але в пам'ятi мо©й назавжди залишився один чоловiк, i я
його не забуду нiколи. Був це звичайний робiтник, слюсар iз харкiвських
майстерень. А при©хав вiн у наше село як два-дцятип'ятитисячник
колективiзацiю проводити. Такий собi звичайнiсiнький чоловiк, сивоусий, у
шкiряному картузi i ростом середнiй. Ну, при©хав, значить, оруду . А час
тодi тривожний був, неспокiйний. Та ти й сам пам'ята ш, уже пiдлiтком,
мабуть, був. Уночi так i дивись: там горить, там горить - то куркульня
сво© клунi палить, не хоче бiднотi залишати. Менi тодi було рокiв
вiсiмнадцять. Комсомолець був, портупею через плече носив, за Радянську
владу в огонь i в воду готовий був кинутися, тiльки хмелю зеленого багато
в головi було, як от зараз у тебе. Помiтив мене Сазон - так того робiтника
звали - i каже: "Хлопець ти молодий, село зна ш добре, будеш при менi за
помiчника". - "Добре, - кажу, - буду з охотою вам допомагати". Вийняв вiн
iз кишенi список, глянув у нього i пита : "Де Прокiп Хвиля живе? Куркулити
його пiдемо". А в нас у селi рiчка була, така, як оце в вас у Троянiвцi,
може, навiть трохи й ширша. От за тi ю рiчкою той куркуль i жив. Я й кажу
товаришу Сазону, що так, мовляв, i так, куркуль живе там i там. "Веди, -
каже Сазон, - показуй дорогу". Пiшли ми. З нами ще чоловiк п'ять
активiстiв. Говоримо про се, про те, а Сазон мовчить. Похмурий такий, все
щось дума . Ось i хутiр показався. Сазон тодi зупинив нас i каже:
"Ось що, хлоп'ята. У Хвилi, видать, пугачi такi е, що в головах дiрки
роблять. Так що ви, йолочки-метьо-лочки, будьте насторожi i рота не
роззявляйте. Ми йдемо до ворога, а з ворогом у пiжмурки гратися нiчого.
у нього два сини, так ви за ними слiдкуйте i, як дiйде дiло до гарячого, -
дуло ©м до пупа, i хай пiдiймають руки вгору. Нiчого з ними цяцькатися".
Пiшли ми далi. А жив цей куркуль багато. Хата пiд залiзом, двi клунi, двi
повiтки, комори, три пари волiв, iз сiльськогосподарського реманенту:
лобогрiйка, сiвалки, плуги, шеретовка. Одним словом, здорово жив i кровi з
бiдного люду посмоктав чимало. Зайшли ми до двору - нiде нiкого не видко.
Пряму мо в хату. Ганок дерев'яний, рiзьблений, зеленою фарбою
помальований, аж гуде пiд ногами. Тiльки ступили, як назустрiч хазяйська
дочка. На ши© намисто, рукава повишиванi, лице червоне, мов калина.
Побачила нас i - круть у хату. Ну, ми, звичайно, за нею. Заходимо, а там
цiлий погром: скринi порозкриванi, на долiвцi купа одягу, на лавах кожухи
валяються, бiля дверей два здоровеннi вузлища лежать, в рядна
позакручуванi. По всьому видно, що люди з цi © хати тiкати збиралися.
Дочка сто©ть бiля скринi, голi по лiкоть червонi руки на грудях склала,
чорними очищами так i пропiка . Прокiл сидить на стiльчику бiля лави у
чорнiй бекешi, смушевiй шапцi - хомут лата . Як побачив нас, так дратва i
залишилася в зубах. Молодший син - в плечах аршин, закутаний по самi очi в
башлик - сто©ть бiля дверей, шкiриться, як вовкодав. "Шукай, - каже, -
батьку пиво-меди, комунiя прийшла". - "А ти, я бачу, жартiвник, - говорить
до нього Сазон. - Тiльки жартувати будеш iншим разом, а зараз у нас друга
балачка з тобою буде". I - шасть руками парубковi пiд кожух. Не встиг
куркуленко оком моргнути, як Сазон витяг у нього з-за пояса обрiз iз
мережаною ручкою. Крутить його в руках, усмiха ться. "Добре ти, - каже, -
в дорогу зiбрався, - тiльки припiзнився трохи. Тепер сiдай у кутку i не
ворушися, а ви, хлопцi, кидайте на сани куркульське майно та повеземо його
бiднотi". Куркуленко сiв у кутку, башлик розв'язав, либиться на весь рот,
вуса пiдпруджу . "Знав би, - каже Сазонов!, - що ти такий шустрий, я б ту
штучку далi заховав". - "А ти не дуже жалiй, - втiша його Сазон. - Ти
подумай добре, в якiй стрiсi у тебе ще одна така iграшка захована". Був у
того куркуленка ще один брат - горбань. З виду нещасний такий, обшарпаний,
подiбний до юродивого. Як зайшли ми в хату - вибалушився на нас, молиться
на печi та поклони б' . Потiм спустився на лежанку, горб свiй стелi
показу i так щось жалiбно-жалiбно спiва та хреститься. Спочатку ми не
звертали на нього уваги. Сидиш собi, ну й сиди. А потiм якось глянув я на
нього, а вiн переморгу ться iз братом: морг - i знову хреститься, морг - i
знову хреститься... "Ах ти ж, - думаю, - гад, он який ти святий та божийi
Ну, тепер ти в мене не сприснеш". I став я за ним слiдкувати. А тут саме
хлопцi приступили до дiла. Одежу несуть, майно списують. Понасходилася
повна хата хуторян, допомагають нам свого любимого землячка
розтельбушувати, никають по закапелках, щоб дечого прихованого не
прогледiти. В хатi галас, метушня, крик. Загавився я. Глядь - а горбаня й
слiд прочах. Як на вiдьомськiй мiтлi в бовдур вилетiв. Я до Сазона. Так i
так, говорю, втiк горбань. Не догледiв я. Вiн глянув на мене суворо, очима
так i задавив. "А ти, - каже, - куди дивився, роззява? Щоб менi горбань
був зараз же. Iнакше - революцiйним судом тебе карати будемо". Вискочив з
хати, питаю в людей: "Не бачили горбаня?" - "Нi, - кажуть, - бачили. До
повiтки пiшов". Я - туди. Вiдкрив дверi - темно. Тихо. Живо© душi не чури.
Ех, думаю, обдурили мене хуторяни. Втiк горбань. Тiльки я про це подумав,
як щось коль мене в бiк. Упав я на токовище, хочу крикнути, та не можу:
дух забило. Потiм хотiв себе мацнути за бiк - i втратив пам'ять. I бiльше
нiчого не пам'ятаю. Уже потiм розповiдали менi люди, що знайшли мене
непритомного з вилами в боцi...
Дорош замовк, схвильовано покашлюючи, потiм устав, налився води (чути
було, як вiн жадiбно, спрагло сьорбав ©© а кухля) i знову лiг до лiжка.
- А що ж сталося з горбанем? - запитав пiсля довго© мовчанки Сергiй.
- Його зараз же спiймали i наган при ньому знайшли. На мо щастя - не
скористувався вiн ним. Вилами бив. Щоб менше шуму. I пiсля цього випадку
часто я згадую Сазона i слiв його нiколи не забуду. Вiн, було, завжди
говорив: з ворогом панькатися не можна. Його бити треба...
Сергiй нiчого не сказав на це. Вiн зрозумiв, до чого Дорошева рiч, i
перед його очима постала усмiхнена, нахабна, з примруженими вiдчайдушними
очима морда Джмелика.
Поснули пiзно, коли по всiй Троянiвцi спiвали першi пiвнi.
Рано-вранцi бiля сiльсько© Ради юртувалося десяткiв два пiдвiд. В
темрявi снували людськi постатi. Чулося кiнське пирхання. Над Троянiвкою
затихав пiвнячий бiй. З вузьких провулкiв темрява вiдкочувалася на
приташанськi луки, залишаючи пiсля себе дрiбну росу на землi, на тинах, на
солом'яних стрiхах, на одяговi людей i на кiнських спинах. Високе небо
рясним зорепадом струшувало зорi в темну Ташань i гасило ©х там - одну за
другою. На тому мiсцi, де стояли пiдводи, пахло свiжими кiзячками i
гострим, як спирт, кiнським потом.
Крiм троянiвцiв, що видiлялися сво©м високим ростом i дещо уповiльненою
вимовою, сказаною нiби мiж iншим лiнькуватою фразою, були приземкуватi,
шустрi i говiркi манилiвцi в сво©х куцинках iз дерев'яними закрутками
замiсть гудзикiв, гострi на язик i найвигадливiшi на всякi побрехеньки;
похмурi, скупi, мовчакуватi залужани з батогами, схожими на вiвчарськi
пуги; щирi, добрi i веселi хрипкiвцi, якi дружно встрявали в любу розмову
i дiлилися мiж собою не тiльки хлiбом-сiллю, а навiть i тютюном.
На цей раз мова мiж дядьками йшла про те, на яку хворобу ©х сюди
викликали в таке рання.
- Даром стояти не будемо, - сказав низенький манилiвець, поправляючи на
головi картузика. - Уже дадуть якесь дiло.
Вiн був, мабуть, веселий чоловiк, бо весь час пританцьовував та
пiдштовхував лiктем вайлуватого залу-жанина, що стояв собi спокiйнiсiнько,
злiгши на воза, так, нiби ви©хав на ярмарок. Вигляд у нього був такий
байдужий, що скажи йому зараз, що треба ©хати на край свiту, та й то не
здиву ться, а лише пiдiйде до коня i скаже: "Ану ж, ногу! Дай ногу!" -
подивиться, чи пiдкови при копитi, розплута вiжки, у якi клята худобина