Тютюнник Г.. Вир

золоте гiлля росте. Уже на нього хутiрськi парубки i засiдки робили по
ярах та дорогах, щоб спiймати та добре оддухопелити, аби не топтав стежки
на ©хню вулицю, i жонатi чоловiки не раз заставали його на досвiтках iз
залiзними шворнями в руках, та нiчого з того не виходило, - виприсав вiд
них Оксен. Доки дядьки помнуться бiля дверей та доки один iз них скаже: "А
чого ти, парубче, до наших дiвчат дорiжку топчеш? Хто тебе сюди просив?",
та потiм другий iз них запита в похмуро© громади: "А що, чи не слiд,
дядьки, його провчити, щоб на другий раз знав, як...", та доки громада
скаже, що таки його слiд одрепати, - Оксен блись одного в вухо, блись
другого, до дверей i - кричи, свистиi Втiк, як сiмох побив. Макiтриться в
головах у дядькiв, чухають вони потилицi та один одному виказують, що
"було б тобi, куме, на дверях стати, а менi його зараз шворнем", так пiзно
вже, спiймай вiтра в полi.
Але як швидко побiля вогню не бiгай - все рiвно обпечешся. Натрапила
сила на силу. Прийшов iз далеких хуторiв парубок, по iменi Устим; цей не
розпитував Оксена, хто вiн та звiдки, а цюкнув по головi шворiньком, i
перевернувся Оксеновi свiт землею вгору, а небом униз; червона кров на
бiлiй сорочцi калину розвiшала. Стогне вiд болю козак, пальцями землю ри ,
встати хоче, та не може. А тут прибiгли дядьки з кiлками, змолотили б, як
вальок глини, та вибiгла з хати хутiрська дiвчина Олена, бiлими руками вiд
смертi заслонила. Потiм затягла до себе в хату, перваком рану промила,
забинтувала ©© чистим полотном i на м'яку постiль положила. При©хали на
другий день Оксеновi брати, повезли у Зiнькiв, у лiкарню. Полежав там
Оксен два мiсяцi, зализав свою рану i повернувся назад у село. Але вже не
свiтилися його очi зухвалiстю, присмирнiла в них парубоцька
вiдчайдушнiсть.
Кiлька тижнiв Оксен нiкуди не виходив, навiть на троянiвську вулицю не
появлявся. Але тигряча кров поволi вiдживала, робила сво дiло: скоро
зiбрав вiн паруботу, здебiльшого таких же братчикiв, як i сам, готових
заради нього у огонь i в воду, повiв на хутори. На превеликий подив,
зустрiли його там добре, без ворожнечi, так, нiби й не було тi© страшно©
бiйки. Устим принiс четверть самогону, запив мирову i наказав усiм
парубкам Оксена не зобиджати, бо тепер вiн його побратим i старший над
парубками.
В той вечiр Оксен зустрiв i свою рятiвницю Олену. Побачивши його, вона
сполошилася, почервонiла i, нахиливши голову, стала швидко ганяти колесо
прядки босою ногою. Оксен пiдiйшов до не©, зупинив рукою колесо i щось
хотiв сказати, але потiм обняв i поцiлував у щоку. Вона злякалася, тому що
це робилося на очах усiх парубкiв i дiвчат, затулила широким розшитим
рукавом обличчя i вискочила в сiни. Але вiн знайшов ©© й там i пiд дружний
регiт хлопцiв i дiвчат привiв ©© назад у хату, посадив коло себе i
вивернув перед нею з кишенi цiлу купу волоських горiхiв та цукерок. З того
часу кожно© суботи, як тiльки степова дорога огорталася сутiнками,
вибiгала Олена за царину, з хвилюванням очiкувала, доки появиться
парубоцька постать в жовтiй iмлi залитого мiсячним сяйвом степу. Приходив
- покiрно горнулася до нього, мовчала i любила.
Восени Оксен супроти волi батька одружився на нiй i забрав Олену до
Троянiвки. Iнокентiй заприсягся, що, доки живий, того синiвського
непослуху не простить, i не пустив до хати молодого подружжя. Спочатку
Оксен з молодою дружиною жив у братiв, потiм знайшов притулок у баби
Сидорихи, що одиноко жила у сво©й хатинцi над Ташанню.
Олена виявилася молодицею покiрною, роботящою i припала старiй, як
кажуть, до хати. Так що коли Оксена забрали на службу, то стара не пустила
©© до сво©х батькiв, а залишила жити в себе. Першу зиму Оленi було так
тяжко i так сумно, що вона не знала, куди подiтися. До сусiдiв збиралися
молодицi на посиденьки, пряли пряжу, пекли пшоняники вскладчину, спiвали
сумних, як зимовий вiтер, пiсень. Олена на тi посиденьки не ходила, щоб,
не дай боже, не прописав хто Оксеновi в письмi, що вона тут без нього
розгулю та гайну свою жiночу честь, i коли наставав вечiр, то залишалася
вдома прясти. Iнодi, коли ©й робилося дуже сумно, вона уривала музику
дерев'яного колеса, знiмала iз стiни Оксенову фотокарточку i, нахилившись
до каганця, довго розглядала його обличчя. Сидить на конi як вилитий,
шаблюка наголо, будьонiвка набакир, а з-пiд довго© шинелi чобiтки iз
шпорами визирають, сам худий, лице суворе, без посмiшки, видно, нелегко
да ться йому вiйськова служба. В такi хвилини нападала на Олену тривога,
гiркi сумнiви закрадалися в душу, хтось хитрий i невидимий шепотiв ©й на
вухо: "Повернеться твiй Оксен iз служби та вiзьме собi в подруги курсистку
стрижену, а тебе покине. Навiщо ти йому здалася, неграмотна й темна?"
Пригнiчена такими думками, ходила Олена як побита, не обзивалася нi до
кого й словом. Баба Сидориха аж здивувалася, лежачи на печi:
- Чи тобi, молодице, не з людей, що ти все мовчиш i до мене, старо©, й
словом не обiзвешся? Може, тебе наврочено або напуст накликано? Тодi пiди
до Кили-ни-шептухи в Княжу Слободу, вона тебе вiдшепче. Вона вiд усього
спосiб зна : i вiд напущення, i вiд пристрiту, i вiд переполоху. Як же.
Коли ми ще з нею дiвували, i то вона всi чари знала. Он якого собi парубка
вибрала. Найкращого на всю округу. Двi пари волiв, земля, чумарки синi,
чоботи юхтовi. А в не© що? Як перевозили молоду, то скриня, як пуста
бочка, торохтiла, рядном прикрита, щоб не видно було людям, як з не©
порохня сиплетеся. А вiн багач. Музик аж iз самого Гадяча наймав, -
теревенила баба, пригадуючи бозна-колишн .
Олена слухала все те, але в розмову не вступала, мучилася одна i, як i
ранiше, цуралася людей.
Надходила третя осiнь. Маленький Сергiйко, син Олени, уже бiга по
двору, зна , як його звати i чий вiн , а баба Сидориха ним не натiшиться:
- Господи праведний, i в кого воно таке вдалося розбишакувате? Учора
горщик розбило, сьогоднi дивлюся, а воно крiзь друшляк попiл просiва .
Достеменний дiд Гамалiя.
Коли падав iз дерев лист i люди збирали картоплю, повернувся додому
Оксен. Як почула ту звiстку Олена - змертвiла на мiсцi. Як отямилася трохи
- кинулася бiгай додому через пiдмети, через коноплi, плутаючись у сухому
картоплиннi.
Прилетiла до двору, бачить: якийсь чоловiк у шинелi ходить по городi,
Сергiйка на руках носить. Уздрiв Олену, хлопчика на жовту травичку
поставив, а сам iде назустрiч, усмiха ться: обличчя засмагле i якесь чуже,
а усмiшка знайома, рiдна. У Олени губи трусяться, слова сказати не можуть,
подала йому руку, очi опустила, а з них сльози - кап-кап.
- Я думала, - плаче, - що ти до мене не повер- л нешся. Покинеш мене з
малою дитиною.
- Оце так вигадала! - засмiявся Оксен i, узявши в одну руку котомку, а
на другу сина, пiшов у хату.
Оксен не тiльки лишився в Олени, а й усе робив для того, щоб полегшити
©© життя. Допомагав, як мiг, по господарству: поправив тин, витесав i
закопав новi стояки на ворота, вирив яму на картоплю, таку здоровенну, що
туди влiзла б Сидоришина хата. Прибираючи двiр, ходив статечно, ворушив
плечима, з задоволенням пiдставляючи пiд осiннiй вiтерець мокру вiд поту
сорочку.
- Не гони так. Ухорка шся, - просила Олена.
- За роботою дуже скучив. За землею. Але не дуже довго довелося йому
поратися на сво му дворi. Незабаром викликали його в Зiнькiв. Повернувся
звiдти задуманий i заклопотаний.
- Що це з тобою? - зазирала йому в очi Олена, подаючи на вечерю пiсний
борщ iз квасолею.
- Призначили мене головою троянiвсько© артiлi. Олена сплеснула руками,
очi зайнялися тривогою:
- Може б, ти вiдмовився, доки не пiзно? В тебе одна пара очей. За всiм
не вгледиш.
- Якось воно буде.
Новопризначеному головi троянiвцi були радi: хлопець молодий, з
розумом, такий дiло поведе, бо попереднiй голова Iван Кiсочка, нiде правди
дiти, на старiсть пiдлiнився та, говорить уже так говорити, i в чарочку
зазирав, та ще й у глибоченьку. Передаючи Оксеновi ключi вiд старих шахов,
Iван Кiсочка поставив на стiл пляшку самогону, вийняв iз кожуха окра ць
хлiба i недогризену цибулину i сказав так:
- Тепер треба людей грамотних, а в мене тiльки й науки, що в шкiльному
курниковi сидiв за незнання закону божого. Так що приймай дiла i головуй
на многая лiта.
Отак i став головою троянiвсько© артiлi Оксен Гамалiя.
...Цього весняного ранку Оксен устав, як завжди, рано, тiльки
проспiвали третi пiвнi. Не запалюючи свiтла, щоб не розбудити сiм'©, став
зодягатися, глухо покашлюючи, потiм пройшов у хатину, щоб прихопити
що-небудь iз собою з ©жi. Шукаючи хлiб, зачепив рукою важкий мiдний
кухоль, i вiн упав на долiвку з гуркотом. В хатi заскрипiло лiжко, i
сонний голос тривожно запитав:
- То ти, Оксене?
- Я.
Бiла постать у довгiй полотнянiй сорочцi з'явилася у дверях.
- Поспав би ще. Чого так рано?
- демо у Власiвку за лiсом.
- То ти й обiдати не прийдеш?
- Нi, - якось сердито вiдповiв Оксен i, загорнувши в газету хлiб та
сало, ступнув до дверей.
- Оксене...
- Ну?
- У Сергiйка чобiтки зовсiм порвалися, босий у школу ходить. Може, ти в
район ©хатимеш, то попита ш? Я тобi й мiрочку приготую.
- Привезуть у магазин пiд заготовку, тодi й купимо, - похмуро сказав
Оксен i вийшов з хати.
Олена глянула у вiкно: в сiрiй свiтанковiй млi стрельнула iскрами
цигарка, легеньким вiдсвiтом лягла на шибки. Олена зiтхнула i запалила
свiтло, потiм потягнулася до скринi, щоб дiстати спiдницю, i раптом
вiдчула сильний приступ нудоти, сiла на лiжко i деякий час сидiла
непорушне, прислухаючись до сонного дихання сплячих хлопчика й дiвчинки,
що лежали, розметавшись, на лiжку, збасувавши iз себе рядно. "Буде й
трет ", - сумно подумала вона i поцiлувала сонну дiвчинку, що спала ближче
до не©. Сина вона посоромилася цiлувати, бо вiн уже був школярем.
Життя Олени, як i кожно© сiльсько© жiнки, проходило в щоденних клопотах
по господарству, боротьбi за шматок хлiба, турботi про дiтей. Отi ©хнi
вiчнi скарги: "Мамо, як учора мене штовхнув Хомин Миколка, а я впала, а
спiдничка й порвалася" (це говорилося ди-тдною при закладеному в рот
пальчику i хитрому поблискуваннi очей, бо нiякий Микола ©© не штовхав, а
спiдничка була порвана на колючому дротi, i мати про це знала), ота
занадто вже часта розмова з учителькою, яка вiчно нарiкала на поведiнку
сина, а вiн, повернувшись iз школи, на запитання матерi: "За що ж ти побив
притулiвського школяра?" -вiдповiдав:
"Хай не лiзе, я його перший не займав", - оце все тривожило i хвилювало
©©. Вона була люблячою, але разом з тим i суворою матiр'ю. Дочка ©©
боялася i слухала, зате Сергiйко, як тiльки зринав iз дому, забував про
материнi накази i запотиличники, робив сво : нишпорив по чужих городах та
садках, драв сорочачi гнiзда, бився з дiтворою, дражнив собак, - одним
словом, робив усi тi збитки, якi присущ! всiм дiтям його вiку. Навiть
дома, коли мати по гарячих слiдах зашивала йому розпанахану сорочку або
штанцi, вiн проявляв нетерпiння i тривогу, коли чув малиновий розбишацький
свист сво©х однокашникiв, якi сидiли де-небудь пiд тином i вже викликали
свого отамана, бо десь намiтилося пильне дiло. Тодi вiн неспокiйно позирав
на дверi i рвався надвiр прямо з голкою i ниткою.
Найгiрше Оленi приходилося зимою, коли майже кожен день чулося вiд
дочки: "Мамо, в мене горло болить". Сергiйко ж не жалiвся, хоч вночi
бухикав, аж у грудях ревло. Ганя -ганя в школi на перервi, на©сться
снiгу, от i ма ш клопiт - заганяй обох на пiч, напувай пареним молоком з
овечим ло м та ще пильнуй, щоб i череня не провалили, бо хiба ж усидять
тихо?
Повкривавши дiтей, Олена пiдiйшла до печi, щоб розпочати свiй звичайний
трудовий день, тобто варити, прати, до©ти корову, годувати дiтей,
прибирати в хатi i до того всього вчасно вийти на роботу в артiль та чесно
працювати разом iз всiма людьми, щоб на не© не нарiкали люди, що коли вона
головиха, то можна й вiдлежуватися.
Мiж тим Оксен iшов селом, дразливий i гнiвний, i цей гнiв чiплявся до
нього кожного ранку, як тiльки вiн прокидався вiд сну. Такий стан не був
наслiдком примх чи свавiлля Оксена, як це йому приписували деякi люди,
особливо тi, яких вiн не любив за лiнтяйст-во. З думкою таких людей Оксен
не рахувався i провадив з ними рiшучу боротьбу. Той стан, в якому зараз
перебував Оксен, був викликаний iншим. Оксен знав, що, прийшовши до
артiльного двору, побачить тi ж самi недолiки, якi були вчора, i що всi тi
люди, яким вiн вказав на неполадки, замiсть того щоб виправити ©х i не
допускати надалi, будуть виправдовуватися i присягатися, що вони в тому не
виннi, i розводитимуть руками. Конюх, якого вiн обов'язково застане
сплячим у сво©й комiрчинi, на запитання, чого конi й досi не годованi i не
напо нi, запевнятиме, що "давав три рази i напував, хоч i сторожа
запитайте". Приходив сторож i, майструючи цигарку, цiкавився:
- Що, може, щось украдено?
- Це вам виднiше. Ви - сторож, - тамуючи гнiв, говорив Оксея.
- У мене не вкраде. Я цiлу нiч на обходi, - вихвалявся сторож, радiючи,
що все добре i нема нiяко© кражi.
- Ви, товаришу голова, не клопочiться. На весну конi будуть як змi©, -
обiцяв конюх. - А те, що вони трохи грязнi, то нiчого не зробиш - у
кiзяках же сплять. Та й те сказати, що скiльки ти не скреби та не чисть,
то воно бiлiше -лебедя не буде. Товаряка.
Оксен знав, що так трапиться й сьогоднi, i тому чим ближче вiн пiдходив
до подвiр'я, що чорнiло в темрявi сво©ми будовами, тим бiльше його
охоплювало роздратування.
Коли Оксен прийшов на подвiр'я - все ще спало. Конюшня була закрита, i
вiн постукав кулаком у дверi, але нiхто не вiдзивався. Тодi вiн натиснув
дверi плечем, i вони з сухим скрипом вiдкрилися, i в лице вдарило теплим
духом кiнського стiйла. Посеред конюшнi на стовпi висiв лiхтар, вiд нього
падало на землю оранжеве кружальце свiтла. Оксен вiдкрив комiрчину, де
,спали конюхи, звiдти розламаною гарбою викотилося хропiння.
- Хлопцi, коней напували?
Гарба продовжу котитися i скрипiти далi.
- Коней напували, питаю?
З постелi звелася заспана постать, надiла на голову картуз.
- Це ти, Мусiю? - запитала вона i звiсила додолу ноги в чоботях. - А
менi приснилося, наче я в кума на хрестинах гуляю, наче подали свiжо©
ковбаси, а я...
- Видно, що хорошi сни сняться, бо сплять - хоч за ноги витягай.
- А-а, це ви, товаришу голова? А'ми держались-держались, та таки перед
свiтом поборов нас сон. Ничипоре, вставай коней напувати, - розштовхував
конюх свого сусiда.
Оксен вийшов iз конюшнi i попрямував до свинарника. Бiля скирти соломи,
що чорнiла в темрявi, немов той .хлiв, чувся обережний шелест, який то
затихав, то появлявся знову. Коли Оксен пiдiйшов ближче, то побачив
низенького чоловiка, що нагрiбав у носилки солому. Вони, мабуть, були
важкенькi, бо вiн, стягши ©х мотузком, нiяк не мiг взяти на плечi.
- Може, пiдсобити? Га? - виступив iз темряви Оксен.
Чоловiк кинув носилки на землю.
- Нiчого, я й сам...
Це був сiльський балагур i полiтикан Кузько Соро-котяга.
- Крадеш помаленьку?
Кузь висякався, витер пальцi об штани.
- Заповсiгда, Оксене, ти вигада ш що-небудь. У тебе виходить: набрав
чоловiк соломи у сво му хлiвi - вже вкрав. А яка ж це крадiжка? Я беру
сво , зароблене.
- Ану витрушуй.
Кузь вивернув солому, а носилки вiдкинув геть. Вони впали на землю,
клацнувши вербовими дугами.
- А тепер що, в мiлiцiю поведеш?
- I поведу. А ти думав як? Люди по соломинцi . збирали, а ти носилками
розносиш? А худобу чим годувати будемо? Ти про це думав?
- Хе-хе, - засмiявся Кузь. - Ти так мiрку ш, нiби це не наша артiль, а
твоя економiя. Ти, значить, усерединi сто©ш, а ми по боках, ти мене уперед
ведеш, а я опинаюся, не хочу йти, бо несвiдомий. Виходить, артiль для тебе
органiзовували, а не для нас.
- Язик у тебе довгий, знаю, тiльки сьогоднi менi нема часу на розмову,
то я тобi скажу коротко: забирай носилки i бiльше з ними в артiльний двiр
не приходь. Спiймаю ще раз - передам у суд. Там за розкрадання колгоспно©
власностi тобi припечуть, що слiду .
- Гарненьке спасибi! А що в мене в хатi нiчим ©сти зварити, тобi
однаково? Дровець трохи , але тримаю на зиму, а зараз сим-тим баба
прокурить, аби ©сти зварилося. Якби дали менi соломи на трудоднi - не
крався б я з носилками до артiльного двору. Я за все сво життя з чужого
двору хворостинки не принiс...
- Ти, Кузьку, не ображайся, - вже м'якше сказав Оксен, - але я тобi
скажу так, що, крiм свого носа i живота, ти нiчого не бачиш. Як би ми з
тобою не говорили, все рiвно не зрозумi мо один одного, бо говоримо на
рiзних мовах. Ти хочеш, щоб у тебе було повне горище хлiба i чотири пари
чобiт, а я хочу, щоб до всього цього в нас ще росла й чорна металургiя.
Бо, як нападуть на нас кра©ни капiталу, тво©ми чобiтьми i пампухами не
вiдiб' шся, треба буде чогось iншого.
Крiм того, ти заздриш дуже робiтниковi, що вiн пiде в магазин i все, що
захоче, купить за грошi... А хто ж тобi не да стати робiтником? ©дь на
шахти, працюй, будь ласка. Ти скаржився: робiтничому класу земний рай, а
тобi пекло - пiвдня ореш, пiвдня пiд возом, спиш...
- Ти менi зубiв не замовляй. Дума ш, що коли я малограмотний, так,
значиться, нiчого й не розумiю. От ти менi стiльки раз докоряв, що я до
куркулiв жалiсть мав, а Гнат, той мене просто пiдкуркульником i досi
хрестить... А воно зовсiм не так. Ви куркуля вчилися по книжках
ненавидiти, а мене - саме життя вчило. Так хто ж тодi сильнiше ©х
ненавидiв: ви чи я?
Кузько запалив загаслу цигарку, пiдсунув на потилицю порваний картузик,
голубi, як весняне небочко, очi налилися собачою тугою.
- Було нас у сiм'© четверо, старшi ходили по наймах, а я при батьках
перебував. Але коли трохи пiдрiс, повела i мене мати мiж чужих людей.
Пам'ятаю: вийшли ми з нею за село, вона плаче, а я так собi, не плачу,
тiльки серденько в мене болить, як у молодесенького телятка-сосунчика,
якого налигали й ведуть продавать на ярмарок. На Бе вiй горi довго стояли
мовчки. Розшукав я очима свою хату, думаю:, оце хлопцi на вигонi в "лози"
граються, пищики майструють, а мене ведуть хтозна й куди. Потiм мати каже:
"Помолися, сину, богу, i вiн тобi щастя в дорозi пошле". Помолився я.
Пiшли. Скинув я старенькi ботиночки, повiсив через плече, iду. Сонце пече,
дорога тверда, мов камiнь, аж водянки на ногах набiгають. Йшли два днi, в
степу ночували, на третiй день приходимо в хутiр. Посеред хутора - дiм пiд
залiзом, клунi, повiтки, на воротях чирва вирiзана, червоною фарбою
викрашена. "Оце, - каже мати, - тут твiй хазя©н живе". Зайшли в двiр.
Собаки на цепах так i рвуться на нас, шерсть на них як на добрiй вiвцi. На
ганку чоловiк сто©ть, одягнений у погане, та ще й латане. "Кланяйся, -
шепче мати, - це твiй хазя©н". Я аж рота роззявив. Оце хозя©н? Та вiн же
на дурного Iлька схожий, що в ярмарковi днi на гатках сто©ть, ©дуть люди
на ярмарок, кинуть йому копiйку: "Ану ж, затанцюй, Iльку". Вiн полотнянi
штани пiдсмикне, соплi витре й як ушкварить навпри- ' сядки, то таку
пилюку здiйме, нiби два табори циган на батогах б'ються. Так Iлько хоч без
музики людей веселить, а мiй хазя©н наканцюпився, наче ось-ось розпочне
мене ©сти. Подивився-подивився i каже:
- Наймаю до осенi. Харчi мо©, а за грошi й не балакайте. Одежу, яку там
треба, справлю, а за грошi й не говорiть...
Мати й тому рада. "Слухай, - наказу менi, - почитай свого хазя©на", та
з тим i пiшла додому. Зостався я сам, як той листочок, вiд гiлляки
вiдiрваний. Повели мене до хлiва, кажуть, що оце тут наймити сплять i ти з
ними спатимеш. Ввечерi приходять стро-ковики. "Новачок?" - питають.
"Новачок", - вiдповiдаю я. "Ну що ж, - кажуть, - сiдай iз нами, хазяйських
галушок попробуй". Сiв я за стiл, перехрестився, наколов спичкою галушку,
а вона наполовину а висiвок, видно, як i остюки стримлять. Оце так, думаю,
в нас мати дома i то кращi варить. Полягали ми спати. Уночi як схопило
мене за живiт, боже мiй, як наче хто ножем рiжеi Цiлу нiч бiгав надвiр.
Пiдпасич Iванко, мiй новий приятель, шепче менi на вухо: "Це ще нiчого. От
як дядько Бавило тебе батурою одшмагають, отодi знатимеш!" - "За що ж вiн
битиме?" - питаю. "Вiн знайде за що".
На другий день погнав я пасти. Хлопцi полягали спати на толоцi, а мене
заставили скот завертати. Вони собi спочивають, а я стримлю з герлигою
бiля худоби. Сонце пече, трава пахне, рай, та й годi. Присiв я на травичку
та незчувся, як i заснув. Як опече мене щось по спинi, я так i скрутився,
як листочок на вогнi. Глядь - хазя©н з батурою сто©ть, зуби шкiрить: "Оце
так догляда ш хазяйське добро? Отак пасеш?" Та батогом, по ногах, по
ногах, так п'явками й беруться. Упав я на эемлю, прошусь: "Дядечку, не
бийте, я бiльше не буду!.." А вiн осатанiв, нiчого не чу , батурою
чистить, аж менi в очах все переверта ться, як млинок. Порвав на менi
штанцi, сорочку пошматував разом iз тiлом, кинув на толоцi, мов цуценя.
До самого вечора лежав я, гiрко плачучи. Пiдходили до мене пастушки,
щось говорили, але я до них не обзивався. Звечорiло. Погнали худобу, а я
лежу один посеред степу, i тiльки сира земля менi рани студить. То грудьми
на нiй полежу, то на спину перевернуся - i легше менi зробиться, малому,
не так болить побите тiло. Лежав я, лежав, потiм устав i побрiв до хутора,
мов калiка безнога. Iду, а сонце вже зайшло, небо червоне, а по ньому бiлi
голуби лiтають. Як заплачу я, як закричу. Був би, думаю, i я. голубом,
полетiв би матерi прохати, щоб забрала мене звiдси... А ти кажеш, я за
куркулями жалiю. Хай за ними чорна яма жалi !
Кузько зробив судорожний рух кадиком, якось по-гусячому повернув шию.
- Проте й куркулi теж бувають рiзнi, - продовжував вiн далi. - Викурили
ми iз Троянiвки Василя Гончаренка. Скажи менi, який iз нього куркуль?
Наймитiв не тримав, землi на слабенького середняка, в полiтику не лiз. Так
ми його за штани i в конверт. А справжнi куркулi по Казахстанах та по
Середнiх Азiях живуть, пасiки порозводили, чай з медочком попивають...
- Ну, сам зна ш, лiс рубають - трiски летять.
- Отож. Я й говорю - до людей пiдхiд треба мати. Спiймав мене ти з
носилками - i зараз грозиш пiд суд вiддати. А, бач, того й не подумав,
чого я сюди з цими проклятими носилками прийшов? Отож, щоб трiски не
летiли, треба подумати, а не так, з тень-те-лепень.
Кузь забрав пустi носилки, пiшов двором. Оксен довго дивився йому
вслiд; хотiв завернути назад i сказати, щоб Кузь забрав солому, але потiм
роздумав:
"Як не е, вiн злодiй, а злодi©в жалiти нiчого", - i, затоптавши
цигарку, пiшов до контори.
Вiн зайшов у свою кiмнату-кабiнет i, не роздягаючись, а тiльки
повiсивши на цвяшок шапку, сiв за стiл з тим почуттям заклопотаностi i
вiдповiдальностi, яке охоплювало його кожного разу, коли вiн поринав у
турботи дня. Проглянувши свою записну книжечку, що лежала на столi, Оксен
подумав, що сьогоднi вранiшнього наряду не буде давати, бо вiн був даний
учора ввечерi, i це було зроблено для того, щоб мати можливiсть сьогоднi
вранцi ви©хати на Власiвку за будiвельним матерiалом.
"Так, але за що вiн менi наплював у душу? - пригадав вiн розмову з
Кузем. - Якщо в мене й були якiсь помилки, то я ©х робив не тому, що
хотiв, а тому, що не знав, як робити так, щоб тих помилок не було. I за це
мене не ма права нiхто судити. Да. Не ма . Так чого тодi Кузь дорiка ? А
тому вiн дорiка , що спiймався на гарячому i хоче знайти для себе якесь
виправдання. Так. Натурально. А в дiйсностi Кузь, може, хоч i не злодiй,
але й не такий, щоб рахуватися з його думкою. Да. Вiн вiчно чимось
незадоволений i все чогось шука ... Так, Чернеччину ми пустимо
пiдсоняшники, - перевiв сво© думки Оксен на господарськi клонети. - Олi©
також треба. Натурально. Добре було б прикупити роменських овець. На них
шерсть хоч i груба, зате швидко нароста м'ясо".
Мимо хтось повiльно проплив на конi. Оксен, глянувши у вiкно, побачив
голову сiльради Гната Реву, який прив'язав до яблунi жеребця, розiм'яв
собi ноги i, поляскуючи нага м по чоботях, пiшов до контори. Скоро
почулися кроки на ганку, в коридорi, нарештi дверi вiдчинилися, i появився
Гнат: шкiрянка розстебнута, чоботи забризканi багнюкою, на галiфе на
колiнах i ззаду блищить нашита i вичовгана, мов бубон, шкiра. Сам
червоний, збуджений ©здою, губи зведенi в дудочку: вiчно Гнат щось
насвисту .
- Здоров, - каже вiн, i золотий переднiй зуб сi по хатi самоварний
блиск.
Потiм вiн сiда на стiлець i розвалю ться на ньому, як датський принц,
i то зводить ножицями, то розводить замлiлi вiд ©зди ноги. Гнат нiколи не
ходить пiшки, вiн або ©здить iз кучером Кузьмою лiнiйкою, або верхи на
сiльрадiвському жеребцi Дуна©, осiдланому старим горiховим сiдлом, що
взяте не менше як на двадцять мiдних заклепок. Сiдло це Гнат конфiскував у
куркуля на хуторах i розповiдав про нього цiлi легенди, що буцiмто на
ньому ©здила на прогулянки сама донька степового магната Бразуля, Марiя
Бра-ауль, що воно перейшло ©й у спадок вiд старинного козацького роду, а
той рiд вiдбив те сiдло в татар.
- А чому воно на заклепках? - питали дядьки.
- Бо в тi© Бразулихи було таке озаддя, що як сяде, то сiдло - хруп
напополам i розколеться. Так його через те й на шпуги взяли. А позаддя
таке було здорове через те, що Марiя, зна ш-понiма ш, багато овечого лою
пила, - пояснював дядькам Гнат.
Посидiвши хвилину на стiльцi, Гнат обiрвав свист, тупнув ногами об
пiдлогу, оббиваючи грязюку.
- З хуторiв ©ду, - хрипко сказав вiн.
- Воно й видно: так брагою вiд тебе й несе. Гнат байдуже лупнув очима,
губи його знову склалися в дудочку. - Перестань свистiти, це тобi не в
конюшнi!
Гнат обiрвав свист, ляснув нага м по халявах:
- По заготовках ©здив. З м'ясом, зна ш-понiма ш, ще не так, а з яйцями
бiда. Зривають план. У тебе теж, зда ться, недовиконано.
Гнат вийняв засмальцьований блокнотик, розгорнув його, з-помiж
листочкiв посипалися крихти i тютюнова потеруха.
- Точно. Недовиконання плану. Якi ж ти заходи будеш вживати?
- Посаджу все правлiння на гнiзда - хай несеться.
- Ти, зна ш-понiма ш, зубiв не скаль! решенiв за порушення строкiв
виносити догани, так що гляди, щоб i ти не доплигався.
- У мене зараз сiвба. Так що не до я ць. А що в бiса ви з уповмiнзагом
робите?
- Не тво дiло. Ми тобi не пiдотчотнi.
- Ми тобi також...
Гнат порипiв шкiрянкою, посвистiв, похвоськав себе нагайкою по халявах
i, бачачи, що Оксен з ним говорити не хоче, вийшов надвiр. Оксен знову
зупинився бiля вiкна i задумався. "Да, треба будувати новi конюшнi, бо