Страница:
нiхто не вiдповiдав. Дорош постукав сильнiше, так що той, що сидiв у
кiмнатi, обов'язково чув би цей стук. Але за дверима знов мовчали. Тодi
Дорош потяг на себе дверi i переступив через порiг у вузеньку тiсну
кiмнату, слабо освiтлену однi ю лампочкою з газетним абажуром.
За простим столом, нiчим не покритим i залитим чорнилом, що вже давно
засохло i ввiйшло навiчно в деревину, сидiв, схиливши голову набiк, лисий
чоловiк i щось писав, не звертаючи уваги на прибулих, навiть не пiдвiвши
голови. Але потiм вiн пiдвiв ©©, глянув поперед себе i знову заходився
писати.
Обличчя зама було не сердите i не лагiдне, не зле i не добре, а якесь
запрiле i дуже зайняте важливою роботою. Дорош сiв на стiлець i став
чекати, доки звiльниться вiд пильно© роботи зам. Сергiй, знявши шапку,
зупинився бiля дверей. Пройшла хвилина, друга, зам усе ворушив губами i
щось писав. Тодi Дорош устав iз стiльця i сказав голосно:
- Товаришу, ми, звичайно, розумi мо, що вже пiзно, що ви дуже зайнятi,
але в нас дуже пильна справа.
Зам, продовжуючи писати, навiть не поворухнувся.
- Може, вони глухi? - виразив свiй сумнiв Сергiй.
Зам пiдвiв голову i зарокотiв низьким басом:
- Якщо ви безотлагательно не вийдете з кабiнету, я подзвоню зараз
Радивоновi, i вiн вас витурить у шию. У нас прийом уже давно закiнчився...
- У нас дуже важлива справа...
- Ще раз повторюю...
- Що ви повторю те? - спалахнув Дорош. - Ви - не князь, ми - не
пахолки. Давайте говорити по-дiловому.
Зам вийшов iз-за столу, щоб роздивитися на Дороша, пожмурив на нього
короткозорi очi, знову сiв за стiл i запитав грубо й дражливо:
- Що ви хочете? Яке у вас до мене дiло?
- Нам треба жом. Те, що нам належало, ми вже вибрали. Тепер просимо
додатково. З худобою в нас неважне дiло.
Пiдперши голову руками, зам мовчав. Дорош добре розумiв це мовчання i
знав, що воно буде продовжуватися до тих пiр, доки зам не натiшиться. Вiн
хотiв дати повнiстю вiдчути, наскiльки Дорош вiд нього залежний. Зам,
звичайно, не пiдозрiвав, що його маневр розгадано, i продовжував мовчати,
напустивши на себе професорську задуму. Дорош також мовчав, з цiкавiстю
слiдкуючи за чванством i людською глупотою, яко© так не пошкодувала
природа для зама. Дорош добре знав, що наполегливою вимогою вiд зама
нiчого добитися не вдасться, бо люди такого типу тодi ощетинюються,
кричать: "Я тут хазя©н! Я вiдповiдаю!" - i тодi краще з ними не говорити,
а зодягай шапку та йди собi на чотири боки; що такi люди бiльше люблять,
як перед ними принижуються, i чим бiльше ©х просять i принижуються, тим
бiльше вони пишаються силою свого службового стану, i таке самовiдчуття ©м
дуже до вподоби, i пiд його впливом вони поступово розчулюються i готовi
пiти навiть на поблажку. Дорош вирiшив не йти нi на прохання, нi на
приниження, а вибрав iнше: сидiти i терпеливо чекати, що буде далi, тобто
вiн робив усю ставку на витримку, бо знав наперед, що пiсля довгого
мовчання першим заговорить зам, тому що вiн оцiнить Дорошеве мовчання не
як якусь тактику, а як повагу до службово© особи, як намагання не
порушувати роздумiв вiдповiдального керiвника, i що першими словами зама
буде нарiкання на великi труднощi, якi не дозволяють йому задовольнити
Дорошеве прохання. I якщо вiн зважу ться щось зробити, то це, мовляв,
зв'язано iз надзвичайним ризикуванням. "Так i знайте, це я сам себе
саджаю".
Так повиннi були розгортатися подi©, але поки що вони були в станi
спокою: зам думав, Дорош, розстебнувши шинель i вiдкинувшись на спинку
стiльця, терпляче сидiв. Сергiй стовбичив бiля дверей, переступаючи з ноги
на ногу. Мовчання тяглося так довго, що вiн не витримав:
- Виходить, хай скотина пропаде? Вiн пiдiйшов скрадливими кроками до
стола, мiцно затис у пальцях черемхове пужално.
- Iч, роз'©вся на малясi, хоч у плуг запрягай! Потiм зодяг шапку i,
гримнувши дверима, вийшов з кабiнету. Цим сво©м вчинком вiн трохи не
погубив усi © справи, бо зам схопився, як з будякiв, i так розкричався, що
годi було його вгамувати. Нарештi вiн вiдiйшов i виписав Дорошевi пiд
розписку двi тонни жому. Дорош схопив накладну i притьмом вискочив надвiр.
В темному кутку йому зустрiвся збуджений Сергiй, прошепотiв упiвголоса:
- Ви, Валентине Павловичу, тiльки не сердьтеся. Нашi пiдводи на глухому
дворi за кагатами стоять. Ми вже з Денисом ©х нагрузили.
- Як нагрузили? А накладна? Сергiй поляпав по ложi Денисово© рушницi,
що висiла у нього за плечима стволами вниз.
- Ось наша накладна.
- Ви що, подурiли?
- Та ви не турбуйтесь, щоб там грубощi якi абощо... Просто я взяв у
Дениса рушницю i пiд виглядом сторожа спровадив пiдводи на глухий двiр, до
жомових ям. Резервних. Тепер головне - прорватися крiзь ворота.
- Веди.
Пройшли мимо здоровенних довгих складiв, що тяглися в темрявi, як
вулиця, перетяли вузькоколiйку, довго петлювали помiж високими купами
дров. Пiд самим парканом щось заворушилося, i з темряви виступив Денис,
пильно придивляючись до прибулих. В руцi у нього мiцно затиснута заноза.
- Думав, чужаки. Ну, ви©жджати, чи що? Вiн пiдiйшов до бикiв, з тихим
дзвоном засунув занозу в ярмо.
- Давайте. Швидко.
Погейкуючи на бикiв, стали вибиратися з глухого кiнця дворища,
благополучно об'©хали склади, прорипiли мимо чорно© рiки пiдвiд, що чекали
сво © черги.
- От кому щастя, - заздрили ©м дядьки. - Уже люди й додому по©хали, а
тут, мабуть, до мирового потопу сидiтимем.
Сергiй схвально шепотiв Дорошевi:
- Головне - крiзь ворота проскочити, а тодi - шукай вiтра в полi.
- Ох, коли б нам не набили ши©!..
- Що ви, Валентине Павловичу, та в таких бусур-манцiв украсти - святе
дiло.
Через кiлька хвилин троянiвцi приладналися до якихось хуторян i
непомiченi ви©хали iз заводу.
По динок мiж Уласом i Гнатом на тому не закiнчився, що вони обмiнялися
дошкульними реплiками у Ганни Ляшенко i тим, що Гнат як ошпарений вискочив
геть iз хати. По динок цей продовжувався в зата них намiрах, що ©х
викохував про себе Гнат, настирливо шукаючи такого випадку, щоб прищикнути
Уласовi язичка. I треба сказати, що Гнат уже потихеньку робив сво дiло:
та мними пакетами вiн розiслав сво© листи у всi тi мiсця в Харковi, де
перебував Улас, вимагаючи компрометуючих матерiалiв на хлопця.
Улас же зовсiм не змiнив сво © поведiнки, чемно вiтався iз Гнатом,
всiляко виявляв до нього ознаки уваги i навiть покiрностi, але в душi не
любив його за ту грубу силу, яка аж кипiла в цiй людинi, i за те
зловживання сво©м службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат i в
роботi, i в побутi. Улас це вважав несправедливим, i був переконаний, що з
цим миритися не можна, i написав замiтку у обласну газету. Незабаром з
газети прийшла вiдповiдь на його листа, в якiй говорилося, що редакцiя
зацiкавилася матерiалом i веде розслiдування. Улас зрадiв i уявляв це
розслiдування так: з Полтави при©де товариш iз газети, скличе збори, на
яких люди вискажуть усе, що знають про поведiнку голови, надруку замiтку
в газетi, а на другий день пiсля цього Гнат визна себе винним i дасть
слово покращити роботу i поведiнку, в противному разi його знiмуть iз цi ©
посади. Проте розслiдування велося трохи iнакше, чим уявляв собi Улас:
лист Уласа з допискою "розслiдувати на мiсцi" надiслали в район, там його
прочитали, голова райвиконкому особисто подзвонив по телефону до Гната, i
мiж ними вiдбулася така розмова:
- Що ти там дров нарубав? Дуже менi при мно одержувати з редакцi© листи
про твою поведiнку...
- Нiяких я дров не рубав. А що веду боротьбу з циганщиною та
бродяжництвом, так це мiй обов'язок по службi.
- Можна вести боротьбу, але без перекручень.
- Правильно! Перекручую, - не розчув Гнат. - А що, зна©©ш-понiма ш,
дивитися, як на шию тобi сiдають, ще й пiтничок для зручностi пiдкладати?
- Як у тебе iде сiвба?
- Все по плану.
- Дивись же там!
На цьому розслiдування в районi закiнчилось, а в селi зате тiльки-но
розпочалося. Гнат наказав Кузьмi цiлих три днi годувати коня, бо ви©здiв
не буде, сам замкнувся в кабiнетi i не приймав нiкого, бо дуже був
зайнятий фабрикуванням Уласового "лiчного д ла". Таких "лiчних дел" по
службi вiд нього не вимагалося, але вiн запровадив ©х вiд себе, гордився
ними, записував туди все, що йому було вiдомо про тих людей, яких вiн в
тiй чи iншiй мiрi вважав пiдозрiлими. Характеристику Уласа вiн розпочинав
вiд десятого родового колiна i не вiдступав навiть вiд дрiбних фактiв,
тому що вважав, що вiн робить справу величезно© державно© ваги i що цi
факти можуть вiдiграти неабияку роль. Уже було записано, що рiд Хомутенкiв
походить "з бiдного прослойка", що дiд Сазон Хомутенко наймитував у
помiщика Бразуля i при цьому проявив деяке революцiйне ставлення до
степового вампiра-магната, а саме: у 1905 роцi пiд час селянського
заколоту трiснув у пику помiщицького управителя Санька так, що того водою
одливали. Старий Сазон брав також найактивнiшу участь у конфiскацi©
помiщицького майна, але, писалося далi, починаючи з 1914 року, поведiнка
Сазона змiнилася в iнший бiк, бо замiсть того, щоб дезертирувати з
царсько© армi©, вiн вiрою i правдою воював "за веру, царя i отечество",
був нагороджений двома георгi©вськими хрестами, якi, писав далi Гнат,
"iз'ять не вдалося, бо дiд ©х заховав так, що навiть пiсля його смертi мо©
пойнятi не змогли обнаружить". На колективiзацiю дiд дивився криво i
займався агiтацi ю серед населення, щоб люди не усуспiльнювали корiв.
Пiсля характеристики Сазона йшлося вже про Лук'яна, Уласового батька.
Лук'ян, писалося далi, iз самого дитинства отру ний опiумом, ходить до
церкви аж на Ступки i ще в 1919 роцi був видiлений церковною общиною в
склад делегацi©, яка зустрiчала архi рея. До Радянсько© влади настро ний
вороже; на зборах завжди спить i не в курсi, про що на них говориться. На
позику пiдписуватися не хоче, покладаючись на те, що в нього велика сiм'я;
представникам з району зада контрреволюцiйнi запитання, наприклад, каже:
"Хто ж у колгоспi робитиме, коли вся молодь тiка в мiсто?" Неодноразово
займався розкраданням колгоспного майна, але притягти до вiдповiдальностi
його не вдалося, позаяк нi одного разу не спiймали на мiсцi злочину.
I далi вже розбиралося по кiсточках Уласа. Наприкiнцi iз усiма
подробицями описувалося, як i при яких обставинах Улас пiдривав авторитет
Гната i якi слова говорив при цьому. "Такого-то числа, такого-то мiсяця, -
писав Гнат, - я був при виконаннi сво©х службових обов'язкiв, тобто на
сво му посту, i зайшов до громадянки Ляшенко, соцпоходженням iз
середнякiв, i виявив, що вона не пiшла на роботу по случаю випечки хлiба.
Я вказав у в жлiвiй формi, що вона займа ться саботажем, i приказав
немедлiно йти на роботу в поле, де йде битва за врожай, вона вiдповiла, що
не пiде по случаю випечки хлiба, тодi я взяв вiдро з водою i вжив заходiв:
залив у печi вогонь. В цей час iз дверей друго© хати вискочив Улас
Хомутенко i став пiдривати мiй авторитет; таку вихватку я розцiнюю як
гон нiя на совпартактив i не можу залишити без после дствiя".
Закiнчивши оформлення особисто© справи, Гнат тяжко замислився i
просидiв так аж до обiду. Потiм викликав Кузьму, дав йому п'ятiрку i
наказав принести з кооперацi© четвертушку горiлки, два оселедцi i пачку
махорки. Пiсля коротенького обiду вiн послав до Хомутенка виконавця iз
запискою, у якiй значилося: "Цим повiдомляю, що громадяниновi Хомутенку
Уласовi Лук'яновичу негайно треба з'явитися в сiльську Раду. За неявку
будете вiдповiдати по закону".
Улас, прочитавши записку, усмiхнувся, зодяг костюмчик, у якому ©здив
штурмувати науку, i пiшов до сiльради в настро© молодого тореадора, перед
яким хоч i небезпечний, а все ж таки цiкавий бiй.
Гнат прийняв його у сво му кабiнетi, сидячи за столом. Китель його був
розстебнутий, на ши©, надавленiй тугим комiром, горiли рожевi плями, на
лицi пiдозрiлiсть, очi морозять слiдчим всезнайством.
- Во-первих, - сказав вiн, коли Улас сiв на стi-'лець, поставлений пiд
стiною на такiй вiддалi вiд стола, щоб допитуваний не мiг вчинити
раптового нападу на слiдчого, - давай з тобою домовимося, що ти будеш
говорити правду i тiльки правду,
"Як на судi", - усмiхнувся про себе Улас i кивнув головою:
- Що ж. Попробую.
Гнат заглянув до справи, пiдкреслив щось у нiй олiвцем, пiдвiв на Уласа
гострi очi i поставив перше запитання:
- Якi цiлi ти переслiдував, коли писав про мене дописа в обласну
газету?
"Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи вiдкрити карти зараз же?"
- Я не писав нiякого допису. Гнат встав iз-за стола, пiдiйшов до дверей
i закрив ©х на ключ.
- Ти ще будеш викручуватися, горобеня жовтороте?
Улас вiдкинув назад голову, люто глянув в очi Гнатовi.
- Прошу не говорити зi мною в жандармському тонi!
- Добре. Запишемо вашi показанiя в протокол. Гнат узяв ручку i полiз
пером по аркушевi паперу.
- Ви не ма те права писати на мене жодних протоколiв. Я протестую! I
якщо я писав допис, то робив це в iнтересах справедливостi. За правду
стояв.
- А я за що стою? - вирячився Гнат. - Не за правду? Ти що,
контрреволюцiонера з мене хочеш зробити? Нi-i, зна ш-понiма ш, не вийде!
Доки я на сво му посту, я нещадно буду присiкати кожного, хто захоче
зробити наклеп на радянських керiвникiв.
- Не узагальнюйте. Тут справа йдеться про одного вас.
- А я що? Гiрший за других?
- Так.
Гната збiсило, вiн трiпнув ручкою, хлюпнувши чорнилом на папки, й майже
викрикнув:
- До яко© та мно© органiзацi© ти належав, коли учився у Харковi?
Улас тiльки витрiщив очi.
- Ага, мовчиш... Iди зараз додому i принеси в сiльраду оружi , яке в
тебе , тому що при обшуковi ми його все рiвно знайдемо.
Гнат розраховував, що ця фраза остаточно вб' Уласа i зробить iз нього
грiшника, що пада на колiна i почина каятись. Але цього не трапилося.
Улас тiльки трохи поблiд, але сказав спокiйно:
- Добре ви все продумали i дiло добряче завели, тiльки нiчого з цього
не вийде, i марнi вашi заходи: я не з лякливих. Обiцяю вам, що мiй допис в
десятках примiрникiв буде розiсланий по всiх газетах, i будьте певнi, що
до нього прислухаються, зроблять вiрнi висновки i намилять вам шию. Даю
вам чесне комсомольське!
Улас пiдвiвся iз стiльця, усмiхнувся куточками вуст:
- А тепер вiдкрийте дверi i випустiть мене на волю.
Гнат стояв, стиснувши руки в кулаки, i безсилий гнiв, i здивування, i
навiть острах перед цим молодим студентом мiшалися на його обличчi. Вiн
думав, що сказати, вiн гарячкове працював мозком, чим налякати юнака, чим
його доконати, чим заставити його покоритися йому i взяти з нього слово,
що вiн не буде нiкуди писати нiяких листiв i скарг, але думки тужавiли,
формувалися невиразно. I не встиг Гнат вiдкрити рота, як Улас схопив iз
стола ключ, вiдкрив дверi i, не озирнувшись навiть, вийшов iз кабiнету
голови.
Нiма Санька пам'ята свого батька краще, чим Сергiй, бо вона була вже
дiвчинкою з кiсничками, коли в одну зимову нiч привезли його в санях,
зiщуленого i мовчазного.
Пиляли в кирнасовому лiсi дуби - не вберiгся Василь. Стьобнуло його
гiллям, пiдбiгли до нього селяни - лежить на снiгу, чистесенький,
тихесенький, тiльки в куточках вуст рожева пiнка бульбашиться. Поклали
його в сани, вкрили сiряком, повезли на Троянiвку.
- Ще ж я казав: бережись, Василю. А от не вберiгся, - сумно кивав
головою один селянин.
- Така його доля, - зiтхнув iнший.
Зустрiчнi хурщики, що везли з Полтави на Зiнькiв та Гадяч бочки з
оселедцями, забачивши сумний по©зд, здiймали шапки.
- За грошi його зарiзано чи, може, за худобу? - питали вони, не
зодягаючи шапок.
- Деревом убило, - похмуро вiдповiдали тро-янiвцi.
- Оборонив, значить, бог. А ми думали - зарiзано.
I хурщики зодягали шапки та журно хитали головами: був, мовляв,
чоловiк-нема чоловiка. Живеш отак на свiтi i не зна ш, що з тобою буде до
вечора.
Гинули за снiговицею сани, нiби у небо пiдiймалися, а далi й зовсiм не
стало видно. Посумувавши та погорювавши, дядьки знову заводили сво©
звичайнi розмови про те, що березовий дьоготь трохи дорогий, що
зiнькiвськi ковалi всi до одного шахра© i за пiдкову беруть такi грошi,
що, мабуть, i в самiй Полтавi люди б дивувалися, коли б ©м розказав.
Кожний же зна , як того рубля тяжко заробити, а ще тяжче зберегти. Одне,
що дiрок багато i кожну залатати треба, а друге - що появились на базарах
такi жулики, що на ходу пiдметки одрiзають. Чирк бритвою - однi каблуки
остаються. Так це чоботи. А за грошi й не говори. Одним словом, говорили
дядьки про рiзне i вже забули, що земля, крутячись, понесла ще одного
грiшника на небо, i вже не верне його нiколи, i згине по ньому слiд, як по
тому журавлю, що вiдбився вiд свого ключа. Що ж. Чуже лихо не болить, сво
- серце по©да .
Як вiдкрила Марiя ворота, як уздрiла свого хазя©на, збiлiла, нiби лице
борошном обсипали, губами ворушить, а слова не скаже. Ноги пiдкошуються,
кроку ступити не може, а по очах наче чорна блискавка вдарила: все
почорнiло навколо, нiчого не бачить. Чужi люди внесли господаря в хату i
на лаву поклали - вона того не бачила, не чула, не розумiла. Отупiлими
очима дивилася на лаву, де лежав Василь; приклавши хусточку до рота,
похитувалася то лiворуч, то праворуч, як маятник, з закам'янiлим лицем.
Бiля не© щулилася Санька. Лице нiмо© дiвчинки було здивованим i
настороженим, ©й здавалося, що вуса в батька ворушаться, i вона нахилилася
так близько до батька, що чула, як вiд нього вi холодом i снiгом. Вона
нiяк не могла збагнути, мертвий вiн чи тiльки спить, i тому обличчя ©© не
крило нi горе, нi печаль, воно було тихим i лагiдним. Трилiтнiй Сергiйко
пiдiйшов до батька i сказав, наслiдуючи матiр:
- Спи, тату. Я тобi й чобiтки знiму.
I цей голос зробив у хатi ще бiльший плач i стогiн.
Пiсля смертi чоловiка Марiя геро©чно билася з нуждою, але потiм
занедужала якоюсь загадковою хворобою i померла.
Залишилися дiти самi. Сергiйко - школяриком, а Санька - здоровою,
сильною дiвкою, замiж би впору вiддавати, та хто вiзьме, коли iз нею
словом перемовитися не можна?
Санька любила брата з ревнiстю ведмедицi. Кожному, хто смiв його
ображати, вона ладна була перервати горлянку. Вона замiнила йому матiр.
Обпирала, обшивала i пильно дивилася за тим, щоб вiн ходив у школу, а не
слонявся де-небудь понад Ташанню або по ярах без дiла. Санька рано пiзнала
горе, а ©© вада - нiмота - зробила ©© вiдлюдком. Вона не ходила до
сусiдiв, була неподiльчивою, хитрою i мстивою. Тяжка робота i вiчний бiй
за шматок хлiба зробили ©© спину широкою i мiцною, як в робочо© коняки, а
руки налили нелюдською силою.
Роздратували ©© якось хлопцi на вулицi, схопила вона одного в такi
обiйми, що ледве живого та теплого iз рук вирвали, вже i лице було
посинiло. З того часу парубки стали ©© побоюватися, перестали над нею
насмiхатися i взагалi обходили десятою дорогою.
В артiлi Санька працювала де важче: орала, возила снопи, вергала мiшки,
дивуючи дядькiв сво ю страшною витривалiстю i силою: на елеваторi могла
вона виносити по трапу аж на саму гору шестипудовий чувал без вiдпочинку,
не збавляючи кроку, пружинячи сильними литками, що бугрилися i кам'яно
твердiли, обтягнутi засмаглою на сонцi шкiрою. Шофери прицокували язиками,
милуючись ©© силою i зграбнiстю форм ©© тiла, i серед них траплялися такi
жартуни, що втягували Тi по темних куточках, щоб повести на грiх. Одного
iз таких джигунi" Санька схопила за шиворот i так махонула ним у вс"рох
пшеницi, що вiн зарився по самi п'яти.
В артiлi працювала Синька безвiдмовно i роботу виконала ретельно, краще
за всiх. Полють полiльницi буряки - обжене ©х Синька на цiлий рядок. Коли
не глянеш на не©, - все й сто©ть стовбура, не розгина ться. Сердиться на
не© жiнки за те, що ©х обганя , а вона ще дусче супиться, ще лютiдiе маха
сапою.
Коли Сергiй привiв у хатy Дороша i пояснив сестрi, що вiн буде жити у
них н:а квартирi, Санька не повiрила. Як? У них жити? I вiн не погребу ?
Стояла посеред хати з пустим вiдром i пильно оглядала Дороша з нiг до
голови. А вiн, у сiрiй ©iхинельчинi, з чемоданом у руках, топтався бiля
столу i не знав, що робити. Потiм поставив чемодан, пiдiйшов до не© i
подав руку для привiтання. Вона теж поставила вiдро i теж подала свою
широку, чоловiчу рiку, i очi ©© розчулено заблищали.
По соромливiй усмiшцi Дороша, по його чистих очах по той малесенькiй,
слабенькiй ручцi, по його блiду, хворобливому обличчi i ще по чомусь,
однiй ©й вiдомому i бiльше нi дiя кого не доступному, Сань-ка визначила,
що перед rfero людина добра, а не зла i що ©© треба поважати й цiанувати.
Через кiлька хвилин она повернулася iз цебром води i заходилася
розтоплювати пiч, щоб приготувати для гостя хорошу вечерю. Дороша вона
посадила на покут i дивилася на нього як на iкону. Вона була збудяна,
весь час похитувала головою, усмiхалася i жваво жестикулювала. Сергiй
перекладав це на сло ва. Санька говорила, що го стевi в них буде дуже
добре, що вiн матиме все, що забажа , аби тiльки ©в та поправлявся, щоб
був не так ©й (вона втягла щоки i пустила пiд лоб очi, щоб показати, який
вiн худий), а такий: вона роздула сво© щоки, скiльки могла, i аж почерво
нiла вiд натуги. Дорош переказав, що вiн буде старатися, але що з нього
поганий ©дець, вiн не зна , чи господиня залишиться ним задоволена.
Зачувши це, вона здивувалася, журливе? похитала головою i нетерпляче
глянула на Сергiя, навiть смикнула його за рукав, прохаючи, очевидно,
пояснити, в чiм кри ться причина нездоров'я гостя. Сергiй показав, що
гiсть був дуже тяжко поранений на вiйнi. Вона зробила страшне обличчя i
так застигла на хвилину. Потiм кинулася, як вiд електрики, i швидко,
безладно замахала руками, так гаряче i так збуджено, що навiть Сергiй не
мiг довго розiбрати, що вона говорить. Очi ©© горiли, в грудях булькало i
стогнало, лице зробилося лютим i невблаганним, i вона пiшла на Дороша, а
вiн вiдходив назад, потискуючи плечима, здивовано позираючи на Сергiя.
- Чого це вона? Що це з нею?
Але Сергiй не звертав уваги на його запитання, а уважно i сторожко
слiдкував за жестами сестри, бо все ще не мiг зрозумiти, що вона каже i
чого хоче. Обличчя його було напруженим i зосередженим, i в цю хвилину вiн
дуже був схожий на Саньку. Нарештi вiн кивнув головою в знак того, що
зрозумiв, i вiдразу перевiв погляд на Дороша.
- Не бiйтеся. Вона добра. Вона вас поважатиме.
- Що вона говорила?
- Вона сказала, що в селi було багато здорових, молодих хлопцiв. Що всi
вони пiшли на фiнську вiйну i не всi повернулися. Потiм вона додала, що це
жорстоко - убивати людей.
- Скажи ©й, що я убивав ворогiв.
Сергiй швидко зажестикулював, вона закивала головою, що розумi . Потiм
враз пiдбiгла до Сергiя i легенько ляснула його рукою по щоцi. На
превелике здивування Дороша, Сергiй не розгнiвався, а посмiхнувся i вiдвiв
©© руку. Тодi вона розкуштряла йому на головi волосся, схопила себе за
горло i стала давити, схвильовано сапаючи та наступаючи на Сергiя. Вiн
обняв ©© за плечi, але вона вирвалася з обiймiв, гнiвна й лиха, i,
нарештi, пiшла в хатину.
- Гедзь укусив. Вона хороша, але дуже вперта.
- Що ж вона каже?
- А, товче одне i те ж. Що всi люди однаковi i всi хорошi, вбивати ©х
не можна. Грiх. А як, по-тво му, каже вона менi, людей можна вбивати, то
щоб я брав ©© за горло i давив. Та ви не звертайте уваги. Ал про бога
погано не говорiть, бо тодi вона на вас розгнiва ться i зможе наробити
багато прикростей.
- Вона вiруюча?! Як же ©й внушили вiру в бога?
Сергiй помовчав трохи, знизав плечима.
- Наша мати пiсля смертi батька зробилася дуже набожною i кожного
вечора заставляла нас молитися. Я молитву шепчу, а Санька на iкону
дивиться. З мене святого не вийшло, а вона, бачте, залишилася вiруючою. А
вчила ©© мати дуже просто: знiмала iкону... - Сергiй глянув на рушники, де
висiли образи, - i показувала на небо, пояснюючи жестами, що той бородатий
святий там живе. Коли йшов дощ, снiг або блимала блискавка, вона говорила,
що все це робить той бородань, i заставляла цiлувати його... А, що там
говорити! Дурне дiло - нехитре.
В той вечiр Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергiя
зарiзати пiвня i цiлий вечiр пекла, варила i смажила, потiм вийняла iз
льоху i с глечик сметани, облила нею вареники i поставила на i стiл. Пiсля
вечерi послала гостевi на лiжку, обiклавши його подушками. Сергi вi
наказала спати на лавi, а сама лягла в хатинi на примiстцi.
Так i зажив у Золотаренкiв новий гiсть. Спочатку троянiвське жiноцтво
довго базiкало I навiть пiдсмiювалося з того, що такий важливий чоловiк та
поселився в нiмо© Саньки, пускало з язикiв розма©тi брехнi. Говорилося,
наприклад, що Санька приманила нового чоловiка сво ю поставою, що, мовляв,
постоялець чоловiк слабий, миршавий, от i поласувався на розкохану та
дорiдну жiнку. Одначе всi скоро вгомонилися, бо начухали язики, а до
Золотаренкiв, до яких ранiше майже нiхто не заходив, тепер щовечора
зазирали сусiди чи й так собi - прийшлi люди.
Приходив Бовдюг, мовчазний i стриманий i, запитавши: "А де ж тут
поставити сокиру?", сiдав завжди на одному ж мiсцi: на лавi пiд мисником.
Кузь не входив, а влiтав у хату, наче на сполох. У нього нiколи не було
постiйного мiсця, i вiн нiколи не сидiв, а маячив по хатi, гарячився,
встрявав у розмову, чи були тому радi, чи нi, рiшуче вимагав вiдповiдi на
питання, якi вiн ставив, i через кожнi пiвгодини, потираючи руки,
вигукував: "Ах, боже ж мiй, коли б то я все знав на свiтi?" - i тут же,
повернувшись до кого-небудь, канючив тютюну на цигарку. Це його
старцювання набридло всiм, але до нього уже так звикли, що коли б Кузь був
серед людей i не просив закурити, то на нього б дивилися як на новоявлене
чудо. Сергiй же як молодий господар, в обов'язок якого входило турбуватися
за сво©х гостей, не обiйшов сво ю увагою i Кузя: у сво©х далеких родичiв
по материнiй лiнi© дiстав кулик тютюнового бадилля, змiшав його iз сухим
потертим листям та й поставив в коритчатку бiля дверей. Кузь аж ахнув,
побачивши таку розкiш. Поглинав багатство очима та все примовляв: "Бож-же
ж мiй, якi добрi люди на свiтi!" Цiлий вечiр вiн просидiв навпочiпки
бiля коритечка, раз по раз, перехнябивши голову, зазирав у нього, як
сорока в кiстку, чманiв вiд курива. Санька не любила Кузя i часто,
кiмнатi, обов'язково чув би цей стук. Але за дверима знов мовчали. Тодi
Дорош потяг на себе дверi i переступив через порiг у вузеньку тiсну
кiмнату, слабо освiтлену однi ю лампочкою з газетним абажуром.
За простим столом, нiчим не покритим i залитим чорнилом, що вже давно
засохло i ввiйшло навiчно в деревину, сидiв, схиливши голову набiк, лисий
чоловiк i щось писав, не звертаючи уваги на прибулих, навiть не пiдвiвши
голови. Але потiм вiн пiдвiв ©©, глянув поперед себе i знову заходився
писати.
Обличчя зама було не сердите i не лагiдне, не зле i не добре, а якесь
запрiле i дуже зайняте важливою роботою. Дорош сiв на стiлець i став
чекати, доки звiльниться вiд пильно© роботи зам. Сергiй, знявши шапку,
зупинився бiля дверей. Пройшла хвилина, друга, зам усе ворушив губами i
щось писав. Тодi Дорош устав iз стiльця i сказав голосно:
- Товаришу, ми, звичайно, розумi мо, що вже пiзно, що ви дуже зайнятi,
але в нас дуже пильна справа.
Зам, продовжуючи писати, навiть не поворухнувся.
- Може, вони глухi? - виразив свiй сумнiв Сергiй.
Зам пiдвiв голову i зарокотiв низьким басом:
- Якщо ви безотлагательно не вийдете з кабiнету, я подзвоню зараз
Радивоновi, i вiн вас витурить у шию. У нас прийом уже давно закiнчився...
- У нас дуже важлива справа...
- Ще раз повторюю...
- Що ви повторю те? - спалахнув Дорош. - Ви - не князь, ми - не
пахолки. Давайте говорити по-дiловому.
Зам вийшов iз-за столу, щоб роздивитися на Дороша, пожмурив на нього
короткозорi очi, знову сiв за стiл i запитав грубо й дражливо:
- Що ви хочете? Яке у вас до мене дiло?
- Нам треба жом. Те, що нам належало, ми вже вибрали. Тепер просимо
додатково. З худобою в нас неважне дiло.
Пiдперши голову руками, зам мовчав. Дорош добре розумiв це мовчання i
знав, що воно буде продовжуватися до тих пiр, доки зам не натiшиться. Вiн
хотiв дати повнiстю вiдчути, наскiльки Дорош вiд нього залежний. Зам,
звичайно, не пiдозрiвав, що його маневр розгадано, i продовжував мовчати,
напустивши на себе професорську задуму. Дорош також мовчав, з цiкавiстю
слiдкуючи за чванством i людською глупотою, яко© так не пошкодувала
природа для зама. Дорош добре знав, що наполегливою вимогою вiд зама
нiчого добитися не вдасться, бо люди такого типу тодi ощетинюються,
кричать: "Я тут хазя©н! Я вiдповiдаю!" - i тодi краще з ними не говорити,
а зодягай шапку та йди собi на чотири боки; що такi люди бiльше люблять,
як перед ними принижуються, i чим бiльше ©х просять i принижуються, тим
бiльше вони пишаються силою свого службового стану, i таке самовiдчуття ©м
дуже до вподоби, i пiд його впливом вони поступово розчулюються i готовi
пiти навiть на поблажку. Дорош вирiшив не йти нi на прохання, нi на
приниження, а вибрав iнше: сидiти i терпеливо чекати, що буде далi, тобто
вiн робив усю ставку на витримку, бо знав наперед, що пiсля довгого
мовчання першим заговорить зам, тому що вiн оцiнить Дорошеве мовчання не
як якусь тактику, а як повагу до службово© особи, як намагання не
порушувати роздумiв вiдповiдального керiвника, i що першими словами зама
буде нарiкання на великi труднощi, якi не дозволяють йому задовольнити
Дорошеве прохання. I якщо вiн зважу ться щось зробити, то це, мовляв,
зв'язано iз надзвичайним ризикуванням. "Так i знайте, це я сам себе
саджаю".
Так повиннi були розгортатися подi©, але поки що вони були в станi
спокою: зам думав, Дорош, розстебнувши шинель i вiдкинувшись на спинку
стiльця, терпляче сидiв. Сергiй стовбичив бiля дверей, переступаючи з ноги
на ногу. Мовчання тяглося так довго, що вiн не витримав:
- Виходить, хай скотина пропаде? Вiн пiдiйшов скрадливими кроками до
стола, мiцно затис у пальцях черемхове пужално.
- Iч, роз'©вся на малясi, хоч у плуг запрягай! Потiм зодяг шапку i,
гримнувши дверима, вийшов з кабiнету. Цим сво©м вчинком вiн трохи не
погубив усi © справи, бо зам схопився, як з будякiв, i так розкричався, що
годi було його вгамувати. Нарештi вiн вiдiйшов i виписав Дорошевi пiд
розписку двi тонни жому. Дорош схопив накладну i притьмом вискочив надвiр.
В темному кутку йому зустрiвся збуджений Сергiй, прошепотiв упiвголоса:
- Ви, Валентине Павловичу, тiльки не сердьтеся. Нашi пiдводи на глухому
дворi за кагатами стоять. Ми вже з Денисом ©х нагрузили.
- Як нагрузили? А накладна? Сергiй поляпав по ложi Денисово© рушницi,
що висiла у нього за плечима стволами вниз.
- Ось наша накладна.
- Ви що, подурiли?
- Та ви не турбуйтесь, щоб там грубощi якi абощо... Просто я взяв у
Дениса рушницю i пiд виглядом сторожа спровадив пiдводи на глухий двiр, до
жомових ям. Резервних. Тепер головне - прорватися крiзь ворота.
- Веди.
Пройшли мимо здоровенних довгих складiв, що тяглися в темрявi, як
вулиця, перетяли вузькоколiйку, довго петлювали помiж високими купами
дров. Пiд самим парканом щось заворушилося, i з темряви виступив Денис,
пильно придивляючись до прибулих. В руцi у нього мiцно затиснута заноза.
- Думав, чужаки. Ну, ви©жджати, чи що? Вiн пiдiйшов до бикiв, з тихим
дзвоном засунув занозу в ярмо.
- Давайте. Швидко.
Погейкуючи на бикiв, стали вибиратися з глухого кiнця дворища,
благополучно об'©хали склади, прорипiли мимо чорно© рiки пiдвiд, що чекали
сво © черги.
- От кому щастя, - заздрили ©м дядьки. - Уже люди й додому по©хали, а
тут, мабуть, до мирового потопу сидiтимем.
Сергiй схвально шепотiв Дорошевi:
- Головне - крiзь ворота проскочити, а тодi - шукай вiтра в полi.
- Ох, коли б нам не набили ши©!..
- Що ви, Валентине Павловичу, та в таких бусур-манцiв украсти - святе
дiло.
Через кiлька хвилин троянiвцi приладналися до якихось хуторян i
непомiченi ви©хали iз заводу.
По динок мiж Уласом i Гнатом на тому не закiнчився, що вони обмiнялися
дошкульними реплiками у Ганни Ляшенко i тим, що Гнат як ошпарений вискочив
геть iз хати. По динок цей продовжувався в зата них намiрах, що ©х
викохував про себе Гнат, настирливо шукаючи такого випадку, щоб прищикнути
Уласовi язичка. I треба сказати, що Гнат уже потихеньку робив сво дiло:
та мними пакетами вiн розiслав сво© листи у всi тi мiсця в Харковi, де
перебував Улас, вимагаючи компрометуючих матерiалiв на хлопця.
Улас же зовсiм не змiнив сво © поведiнки, чемно вiтався iз Гнатом,
всiляко виявляв до нього ознаки уваги i навiть покiрностi, але в душi не
любив його за ту грубу силу, яка аж кипiла в цiй людинi, i за те
зловживання сво©м службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат i в
роботi, i в побутi. Улас це вважав несправедливим, i був переконаний, що з
цим миритися не можна, i написав замiтку у обласну газету. Незабаром з
газети прийшла вiдповiдь на його листа, в якiй говорилося, що редакцiя
зацiкавилася матерiалом i веде розслiдування. Улас зрадiв i уявляв це
розслiдування так: з Полтави при©де товариш iз газети, скличе збори, на
яких люди вискажуть усе, що знають про поведiнку голови, надруку замiтку
в газетi, а на другий день пiсля цього Гнат визна себе винним i дасть
слово покращити роботу i поведiнку, в противному разi його знiмуть iз цi ©
посади. Проте розслiдування велося трохи iнакше, чим уявляв собi Улас:
лист Уласа з допискою "розслiдувати на мiсцi" надiслали в район, там його
прочитали, голова райвиконкому особисто подзвонив по телефону до Гната, i
мiж ними вiдбулася така розмова:
- Що ти там дров нарубав? Дуже менi при мно одержувати з редакцi© листи
про твою поведiнку...
- Нiяких я дров не рубав. А що веду боротьбу з циганщиною та
бродяжництвом, так це мiй обов'язок по службi.
- Можна вести боротьбу, але без перекручень.
- Правильно! Перекручую, - не розчув Гнат. - А що, зна©©ш-понiма ш,
дивитися, як на шию тобi сiдають, ще й пiтничок для зручностi пiдкладати?
- Як у тебе iде сiвба?
- Все по плану.
- Дивись же там!
На цьому розслiдування в районi закiнчилось, а в селi зате тiльки-но
розпочалося. Гнат наказав Кузьмi цiлих три днi годувати коня, бо ви©здiв
не буде, сам замкнувся в кабiнетi i не приймав нiкого, бо дуже був
зайнятий фабрикуванням Уласового "лiчного д ла". Таких "лiчних дел" по
службi вiд нього не вимагалося, але вiн запровадив ©х вiд себе, гордився
ними, записував туди все, що йому було вiдомо про тих людей, яких вiн в
тiй чи iншiй мiрi вважав пiдозрiлими. Характеристику Уласа вiн розпочинав
вiд десятого родового колiна i не вiдступав навiть вiд дрiбних фактiв,
тому що вважав, що вiн робить справу величезно© державно© ваги i що цi
факти можуть вiдiграти неабияку роль. Уже було записано, що рiд Хомутенкiв
походить "з бiдного прослойка", що дiд Сазон Хомутенко наймитував у
помiщика Бразуля i при цьому проявив деяке революцiйне ставлення до
степового вампiра-магната, а саме: у 1905 роцi пiд час селянського
заколоту трiснув у пику помiщицького управителя Санька так, що того водою
одливали. Старий Сазон брав також найактивнiшу участь у конфiскацi©
помiщицького майна, але, писалося далi, починаючи з 1914 року, поведiнка
Сазона змiнилася в iнший бiк, бо замiсть того, щоб дезертирувати з
царсько© армi©, вiн вiрою i правдою воював "за веру, царя i отечество",
був нагороджений двома георгi©вськими хрестами, якi, писав далi Гнат,
"iз'ять не вдалося, бо дiд ©х заховав так, що навiть пiсля його смертi мо©
пойнятi не змогли обнаружить". На колективiзацiю дiд дивився криво i
займався агiтацi ю серед населення, щоб люди не усуспiльнювали корiв.
Пiсля характеристики Сазона йшлося вже про Лук'яна, Уласового батька.
Лук'ян, писалося далi, iз самого дитинства отру ний опiумом, ходить до
церкви аж на Ступки i ще в 1919 роцi був видiлений церковною общиною в
склад делегацi©, яка зустрiчала архi рея. До Радянсько© влади настро ний
вороже; на зборах завжди спить i не в курсi, про що на них говориться. На
позику пiдписуватися не хоче, покладаючись на те, що в нього велика сiм'я;
представникам з району зада контрреволюцiйнi запитання, наприклад, каже:
"Хто ж у колгоспi робитиме, коли вся молодь тiка в мiсто?" Неодноразово
займався розкраданням колгоспного майна, але притягти до вiдповiдальностi
його не вдалося, позаяк нi одного разу не спiймали на мiсцi злочину.
I далi вже розбиралося по кiсточках Уласа. Наприкiнцi iз усiма
подробицями описувалося, як i при яких обставинах Улас пiдривав авторитет
Гната i якi слова говорив при цьому. "Такого-то числа, такого-то мiсяця, -
писав Гнат, - я був при виконаннi сво©х службових обов'язкiв, тобто на
сво му посту, i зайшов до громадянки Ляшенко, соцпоходженням iз
середнякiв, i виявив, що вона не пiшла на роботу по случаю випечки хлiба.
Я вказав у в жлiвiй формi, що вона займа ться саботажем, i приказав
немедлiно йти на роботу в поле, де йде битва за врожай, вона вiдповiла, що
не пiде по случаю випечки хлiба, тодi я взяв вiдро з водою i вжив заходiв:
залив у печi вогонь. В цей час iз дверей друго© хати вискочив Улас
Хомутенко i став пiдривати мiй авторитет; таку вихватку я розцiнюю як
гон нiя на совпартактив i не можу залишити без после дствiя".
Закiнчивши оформлення особисто© справи, Гнат тяжко замислився i
просидiв так аж до обiду. Потiм викликав Кузьму, дав йому п'ятiрку i
наказав принести з кооперацi© четвертушку горiлки, два оселедцi i пачку
махорки. Пiсля коротенького обiду вiн послав до Хомутенка виконавця iз
запискою, у якiй значилося: "Цим повiдомляю, що громадяниновi Хомутенку
Уласовi Лук'яновичу негайно треба з'явитися в сiльську Раду. За неявку
будете вiдповiдати по закону".
Улас, прочитавши записку, усмiхнувся, зодяг костюмчик, у якому ©здив
штурмувати науку, i пiшов до сiльради в настро© молодого тореадора, перед
яким хоч i небезпечний, а все ж таки цiкавий бiй.
Гнат прийняв його у сво му кабiнетi, сидячи за столом. Китель його був
розстебнутий, на ши©, надавленiй тугим комiром, горiли рожевi плями, на
лицi пiдозрiлiсть, очi морозять слiдчим всезнайством.
- Во-первих, - сказав вiн, коли Улас сiв на стi-'лець, поставлений пiд
стiною на такiй вiддалi вiд стола, щоб допитуваний не мiг вчинити
раптового нападу на слiдчого, - давай з тобою домовимося, що ти будеш
говорити правду i тiльки правду,
"Як на судi", - усмiхнувся про себе Улас i кивнув головою:
- Що ж. Попробую.
Гнат заглянув до справи, пiдкреслив щось у нiй олiвцем, пiдвiв на Уласа
гострi очi i поставив перше запитання:
- Якi цiлi ти переслiдував, коли писав про мене дописа в обласну
газету?
"Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи вiдкрити карти зараз же?"
- Я не писав нiякого допису. Гнат встав iз-за стола, пiдiйшов до дверей
i закрив ©х на ключ.
- Ти ще будеш викручуватися, горобеня жовтороте?
Улас вiдкинув назад голову, люто глянув в очi Гнатовi.
- Прошу не говорити зi мною в жандармському тонi!
- Добре. Запишемо вашi показанiя в протокол. Гнат узяв ручку i полiз
пером по аркушевi паперу.
- Ви не ма те права писати на мене жодних протоколiв. Я протестую! I
якщо я писав допис, то робив це в iнтересах справедливостi. За правду
стояв.
- А я за що стою? - вирячився Гнат. - Не за правду? Ти що,
контрреволюцiонера з мене хочеш зробити? Нi-i, зна ш-понiма ш, не вийде!
Доки я на сво му посту, я нещадно буду присiкати кожного, хто захоче
зробити наклеп на радянських керiвникiв.
- Не узагальнюйте. Тут справа йдеться про одного вас.
- А я що? Гiрший за других?
- Так.
Гната збiсило, вiн трiпнув ручкою, хлюпнувши чорнилом на папки, й майже
викрикнув:
- До яко© та мно© органiзацi© ти належав, коли учився у Харковi?
Улас тiльки витрiщив очi.
- Ага, мовчиш... Iди зараз додому i принеси в сiльраду оружi , яке в
тебе , тому що при обшуковi ми його все рiвно знайдемо.
Гнат розраховував, що ця фраза остаточно вб' Уласа i зробить iз нього
грiшника, що пада на колiна i почина каятись. Але цього не трапилося.
Улас тiльки трохи поблiд, але сказав спокiйно:
- Добре ви все продумали i дiло добряче завели, тiльки нiчого з цього
не вийде, i марнi вашi заходи: я не з лякливих. Обiцяю вам, що мiй допис в
десятках примiрникiв буде розiсланий по всiх газетах, i будьте певнi, що
до нього прислухаються, зроблять вiрнi висновки i намилять вам шию. Даю
вам чесне комсомольське!
Улас пiдвiвся iз стiльця, усмiхнувся куточками вуст:
- А тепер вiдкрийте дверi i випустiть мене на волю.
Гнат стояв, стиснувши руки в кулаки, i безсилий гнiв, i здивування, i
навiть острах перед цим молодим студентом мiшалися на його обличчi. Вiн
думав, що сказати, вiн гарячкове працював мозком, чим налякати юнака, чим
його доконати, чим заставити його покоритися йому i взяти з нього слово,
що вiн не буде нiкуди писати нiяких листiв i скарг, але думки тужавiли,
формувалися невиразно. I не встиг Гнат вiдкрити рота, як Улас схопив iз
стола ключ, вiдкрив дверi i, не озирнувшись навiть, вийшов iз кабiнету
голови.
Нiма Санька пам'ята свого батька краще, чим Сергiй, бо вона була вже
дiвчинкою з кiсничками, коли в одну зимову нiч привезли його в санях,
зiщуленого i мовчазного.
Пиляли в кирнасовому лiсi дуби - не вберiгся Василь. Стьобнуло його
гiллям, пiдбiгли до нього селяни - лежить на снiгу, чистесенький,
тихесенький, тiльки в куточках вуст рожева пiнка бульбашиться. Поклали
його в сани, вкрили сiряком, повезли на Троянiвку.
- Ще ж я казав: бережись, Василю. А от не вберiгся, - сумно кивав
головою один селянин.
- Така його доля, - зiтхнув iнший.
Зустрiчнi хурщики, що везли з Полтави на Зiнькiв та Гадяч бочки з
оселедцями, забачивши сумний по©зд, здiймали шапки.
- За грошi його зарiзано чи, може, за худобу? - питали вони, не
зодягаючи шапок.
- Деревом убило, - похмуро вiдповiдали тро-янiвцi.
- Оборонив, значить, бог. А ми думали - зарiзано.
I хурщики зодягали шапки та журно хитали головами: був, мовляв,
чоловiк-нема чоловiка. Живеш отак на свiтi i не зна ш, що з тобою буде до
вечора.
Гинули за снiговицею сани, нiби у небо пiдiймалися, а далi й зовсiм не
стало видно. Посумувавши та погорювавши, дядьки знову заводили сво©
звичайнi розмови про те, що березовий дьоготь трохи дорогий, що
зiнькiвськi ковалi всi до одного шахра© i за пiдкову беруть такi грошi,
що, мабуть, i в самiй Полтавi люди б дивувалися, коли б ©м розказав.
Кожний же зна , як того рубля тяжко заробити, а ще тяжче зберегти. Одне,
що дiрок багато i кожну залатати треба, а друге - що появились на базарах
такi жулики, що на ходу пiдметки одрiзають. Чирк бритвою - однi каблуки
остаються. Так це чоботи. А за грошi й не говори. Одним словом, говорили
дядьки про рiзне i вже забули, що земля, крутячись, понесла ще одного
грiшника на небо, i вже не верне його нiколи, i згине по ньому слiд, як по
тому журавлю, що вiдбився вiд свого ключа. Що ж. Чуже лихо не болить, сво
- серце по©да .
Як вiдкрила Марiя ворота, як уздрiла свого хазя©на, збiлiла, нiби лице
борошном обсипали, губами ворушить, а слова не скаже. Ноги пiдкошуються,
кроку ступити не може, а по очах наче чорна блискавка вдарила: все
почорнiло навколо, нiчого не бачить. Чужi люди внесли господаря в хату i
на лаву поклали - вона того не бачила, не чула, не розумiла. Отупiлими
очима дивилася на лаву, де лежав Василь; приклавши хусточку до рота,
похитувалася то лiворуч, то праворуч, як маятник, з закам'янiлим лицем.
Бiля не© щулилася Санька. Лице нiмо© дiвчинки було здивованим i
настороженим, ©й здавалося, що вуса в батька ворушаться, i вона нахилилася
так близько до батька, що чула, як вiд нього вi холодом i снiгом. Вона
нiяк не могла збагнути, мертвий вiн чи тiльки спить, i тому обличчя ©© не
крило нi горе, нi печаль, воно було тихим i лагiдним. Трилiтнiй Сергiйко
пiдiйшов до батька i сказав, наслiдуючи матiр:
- Спи, тату. Я тобi й чобiтки знiму.
I цей голос зробив у хатi ще бiльший плач i стогiн.
Пiсля смертi чоловiка Марiя геро©чно билася з нуждою, але потiм
занедужала якоюсь загадковою хворобою i померла.
Залишилися дiти самi. Сергiйко - школяриком, а Санька - здоровою,
сильною дiвкою, замiж би впору вiддавати, та хто вiзьме, коли iз нею
словом перемовитися не можна?
Санька любила брата з ревнiстю ведмедицi. Кожному, хто смiв його
ображати, вона ладна була перервати горлянку. Вона замiнила йому матiр.
Обпирала, обшивала i пильно дивилася за тим, щоб вiн ходив у школу, а не
слонявся де-небудь понад Ташанню або по ярах без дiла. Санька рано пiзнала
горе, а ©© вада - нiмота - зробила ©© вiдлюдком. Вона не ходила до
сусiдiв, була неподiльчивою, хитрою i мстивою. Тяжка робота i вiчний бiй
за шматок хлiба зробили ©© спину широкою i мiцною, як в робочо© коняки, а
руки налили нелюдською силою.
Роздратували ©© якось хлопцi на вулицi, схопила вона одного в такi
обiйми, що ледве живого та теплого iз рук вирвали, вже i лице було
посинiло. З того часу парубки стали ©© побоюватися, перестали над нею
насмiхатися i взагалi обходили десятою дорогою.
В артiлi Санька працювала де важче: орала, возила снопи, вергала мiшки,
дивуючи дядькiв сво ю страшною витривалiстю i силою: на елеваторi могла
вона виносити по трапу аж на саму гору шестипудовий чувал без вiдпочинку,
не збавляючи кроку, пружинячи сильними литками, що бугрилися i кам'яно
твердiли, обтягнутi засмаглою на сонцi шкiрою. Шофери прицокували язиками,
милуючись ©© силою i зграбнiстю форм ©© тiла, i серед них траплялися такi
жартуни, що втягували Тi по темних куточках, щоб повести на грiх. Одного
iз таких джигунi" Санька схопила за шиворот i так махонула ним у вс"рох
пшеницi, що вiн зарився по самi п'яти.
В артiлi працювала Синька безвiдмовно i роботу виконала ретельно, краще
за всiх. Полють полiльницi буряки - обжене ©х Синька на цiлий рядок. Коли
не глянеш на не©, - все й сто©ть стовбура, не розгина ться. Сердиться на
не© жiнки за те, що ©х обганя , а вона ще дусче супиться, ще лютiдiе маха
сапою.
Коли Сергiй привiв у хатy Дороша i пояснив сестрi, що вiн буде жити у
них н:а квартирi, Санька не повiрила. Як? У них жити? I вiн не погребу ?
Стояла посеред хати з пустим вiдром i пильно оглядала Дороша з нiг до
голови. А вiн, у сiрiй ©iхинельчинi, з чемоданом у руках, топтався бiля
столу i не знав, що робити. Потiм поставив чемодан, пiдiйшов до не© i
подав руку для привiтання. Вона теж поставила вiдро i теж подала свою
широку, чоловiчу рiку, i очi ©© розчулено заблищали.
По соромливiй усмiшцi Дороша, по його чистих очах по той малесенькiй,
слабенькiй ручцi, по його блiду, хворобливому обличчi i ще по чомусь,
однiй ©й вiдомому i бiльше нi дiя кого не доступному, Сань-ка визначила,
що перед rfero людина добра, а не зла i що ©© треба поважати й цiанувати.
Через кiлька хвилин она повернулася iз цебром води i заходилася
розтоплювати пiч, щоб приготувати для гостя хорошу вечерю. Дороша вона
посадила на покут i дивилася на нього як на iкону. Вона була збудяна,
весь час похитувала головою, усмiхалася i жваво жестикулювала. Сергiй
перекладав це на сло ва. Санька говорила, що го стевi в них буде дуже
добре, що вiн матиме все, що забажа , аби тiльки ©в та поправлявся, щоб
був не так ©й (вона втягла щоки i пустила пiд лоб очi, щоб показати, який
вiн худий), а такий: вона роздула сво© щоки, скiльки могла, i аж почерво
нiла вiд натуги. Дорош переказав, що вiн буде старатися, але що з нього
поганий ©дець, вiн не зна , чи господиня залишиться ним задоволена.
Зачувши це, вона здивувалася, журливе? похитала головою i нетерпляче
глянула на Сергiя, навiть смикнула його за рукав, прохаючи, очевидно,
пояснити, в чiм кри ться причина нездоров'я гостя. Сергiй показав, що
гiсть був дуже тяжко поранений на вiйнi. Вона зробила страшне обличчя i
так застигла на хвилину. Потiм кинулася, як вiд електрики, i швидко,
безладно замахала руками, так гаряче i так збуджено, що навiть Сергiй не
мiг довго розiбрати, що вона говорить. Очi ©© горiли, в грудях булькало i
стогнало, лице зробилося лютим i невблаганним, i вона пiшла на Дороша, а
вiн вiдходив назад, потискуючи плечима, здивовано позираючи на Сергiя.
- Чого це вона? Що це з нею?
Але Сергiй не звертав уваги на його запитання, а уважно i сторожко
слiдкував за жестами сестри, бо все ще не мiг зрозумiти, що вона каже i
чого хоче. Обличчя його було напруженим i зосередженим, i в цю хвилину вiн
дуже був схожий на Саньку. Нарештi вiн кивнув головою в знак того, що
зрозумiв, i вiдразу перевiв погляд на Дороша.
- Не бiйтеся. Вона добра. Вона вас поважатиме.
- Що вона говорила?
- Вона сказала, що в селi було багато здорових, молодих хлопцiв. Що всi
вони пiшли на фiнську вiйну i не всi повернулися. Потiм вона додала, що це
жорстоко - убивати людей.
- Скажи ©й, що я убивав ворогiв.
Сергiй швидко зажестикулював, вона закивала головою, що розумi . Потiм
враз пiдбiгла до Сергiя i легенько ляснула його рукою по щоцi. На
превелике здивування Дороша, Сергiй не розгнiвався, а посмiхнувся i вiдвiв
©© руку. Тодi вона розкуштряла йому на головi волосся, схопила себе за
горло i стала давити, схвильовано сапаючи та наступаючи на Сергiя. Вiн
обняв ©© за плечi, але вона вирвалася з обiймiв, гнiвна й лиха, i,
нарештi, пiшла в хатину.
- Гедзь укусив. Вона хороша, але дуже вперта.
- Що ж вона каже?
- А, товче одне i те ж. Що всi люди однаковi i всi хорошi, вбивати ©х
не можна. Грiх. А як, по-тво му, каже вона менi, людей можна вбивати, то
щоб я брав ©© за горло i давив. Та ви не звертайте уваги. Ал про бога
погано не говорiть, бо тодi вона на вас розгнiва ться i зможе наробити
багато прикростей.
- Вона вiруюча?! Як же ©й внушили вiру в бога?
Сергiй помовчав трохи, знизав плечима.
- Наша мати пiсля смертi батька зробилася дуже набожною i кожного
вечора заставляла нас молитися. Я молитву шепчу, а Санька на iкону
дивиться. З мене святого не вийшло, а вона, бачте, залишилася вiруючою. А
вчила ©© мати дуже просто: знiмала iкону... - Сергiй глянув на рушники, де
висiли образи, - i показувала на небо, пояснюючи жестами, що той бородатий
святий там живе. Коли йшов дощ, снiг або блимала блискавка, вона говорила,
що все це робить той бородань, i заставляла цiлувати його... А, що там
говорити! Дурне дiло - нехитре.
В той вечiр Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергiя
зарiзати пiвня i цiлий вечiр пекла, варила i смажила, потiм вийняла iз
льоху i с глечик сметани, облила нею вареники i поставила на i стiл. Пiсля
вечерi послала гостевi на лiжку, обiклавши його подушками. Сергi вi
наказала спати на лавi, а сама лягла в хатинi на примiстцi.
Так i зажив у Золотаренкiв новий гiсть. Спочатку троянiвське жiноцтво
довго базiкало I навiть пiдсмiювалося з того, що такий важливий чоловiк та
поселився в нiмо© Саньки, пускало з язикiв розма©тi брехнi. Говорилося,
наприклад, що Санька приманила нового чоловiка сво ю поставою, що, мовляв,
постоялець чоловiк слабий, миршавий, от i поласувався на розкохану та
дорiдну жiнку. Одначе всi скоро вгомонилися, бо начухали язики, а до
Золотаренкiв, до яких ранiше майже нiхто не заходив, тепер щовечора
зазирали сусiди чи й так собi - прийшлi люди.
Приходив Бовдюг, мовчазний i стриманий i, запитавши: "А де ж тут
поставити сокиру?", сiдав завжди на одному ж мiсцi: на лавi пiд мисником.
Кузь не входив, а влiтав у хату, наче на сполох. У нього нiколи не було
постiйного мiсця, i вiн нiколи не сидiв, а маячив по хатi, гарячився,
встрявав у розмову, чи були тому радi, чи нi, рiшуче вимагав вiдповiдi на
питання, якi вiн ставив, i через кожнi пiвгодини, потираючи руки,
вигукував: "Ах, боже ж мiй, коли б то я все знав на свiтi?" - i тут же,
повернувшись до кого-небудь, канючив тютюну на цигарку. Це його
старцювання набридло всiм, але до нього уже так звикли, що коли б Кузь був
серед людей i не просив закурити, то на нього б дивилися як на новоявлене
чудо. Сергiй же як молодий господар, в обов'язок якого входило турбуватися
за сво©х гостей, не обiйшов сво ю увагою i Кузя: у сво©х далеких родичiв
по материнiй лiнi© дiстав кулик тютюнового бадилля, змiшав його iз сухим
потертим листям та й поставив в коритчатку бiля дверей. Кузь аж ахнув,
побачивши таку розкiш. Поглинав багатство очима та все примовляв: "Бож-же
ж мiй, якi добрi люди на свiтi!" Цiлий вечiр вiн просидiв навпочiпки
бiля коритечка, раз по раз, перехнябивши голову, зазирав у нього, як
сорока в кiстку, чманiв вiд курива. Санька не любила Кузя i часто,