Тютюнник Г.. Вир

барханiв, шум сосен. По снiгу бредуть бiйцi. Мовчки, насторожено, тихо,
безшумно. Помiж деревами промелькне заморожений до скону, як льодяна
кулька, мiсяць, освiтить обличчя людей, кине на них синю мертвяну тiнь i
знову щезне за хмарами. Там, за валунами, що чорнiють попереду, фiнський
дзот. Його треба взяти. Дорош iде разом з бiйцями в полушубку i бiлому
маскхалатi. В горлi у нього сохне, дихання перерива ться, в головi
молотить кров.
Йому зда ться, що на нього цiлиться смертю кожна соснова гiлка, кожний
камiнь i хитро пiдпускав по-ближче, щоб обрушитися свинцевим гарячим
дощем. Йому не страшно, тiльки ноги робляться такi тяжкi, що без фiзичних
зусиль ©х не можна переставляти. Дорош виразно чу , як поряд iз ним тяжко
сапа бо ць, i Дорош пошепки погрожу , щоб вiн дихав тихiше, бо йому
зда ться, що там, у кам'яному черевi, ворог уже чу те сапання i вже бере
©х на прицiл. Вони вже бачать похмуру груднину дзота, уже чують, як звiдти
несе чужим духом.
I раптом все змiшу ться. Вiн уже не бачить того бiйця, що йшов з ним
поряд, нi валунiв попереду, а тiльки чу , як по лiсу гучно ляскають
кулеметнi черги, з дерев сиплеться снiг i бiлою млою застила свiт. Дорош
плута ться в тiй млi, як у саванi, i нiяк не може розiбрати, де ж той
дзот, потiм його обда гарячими газами вiд вибухлого снаряда, вiн
хапа ться руками за сосну, але втриматися не може i пада обличчям у снiг.
Йому хочеться перевернутись на спину, але в нього не вистача сили, i вiн
кричить : "Товаришi! Товаришi!" Його нiхто не чу , тому що навколо пекло,
дерева горять, як свiчки, чорний дим сажею осiда на бiлий снiг. Вiн
приходить до свiдомостi в санбатi, але нiяк не може зрозумiти, де вiн i що
з ним. В ленiнградському госпiталi вiн здивовано дивиться на людей у бiлих
халатах, що схиляються над ним i, замiсть того, щоб говорити, тiльки
ворушать губами. Вiн також хоче щось сказати, але вiдчува , що з ним щось
таке трапилося, тому що хоч вiн i говорить, але не чу свого голосу. Вiн
лежить напружений, здивований, зляканий i почина розумiти, що вiн оглух i
що вiн не може говорити, бо по обличчях людей, якi понахилялися над ним,
вiн бачить, що вони його не розумiють. Позбавлений можливостi говорити з
людьми, Дорош в стократ сильнiше переживав свою трагедiю.
Тримався вiн одинаком, вiдчайдушне бився над питанням, яке так
невiдступно i немилосердно пригнiчувало його: в чiм тепер поляга смисл
його життя? Цiлими годинами вiн простоював бiля вiкна в госпiтальному
коридорi за крислатими пальмами, в тихiй задумi дивився на госпiтальне
подвiр'я, де вирувало сво життя: санiтарнi машини привозили поранених i
обморожених бiйцiв. Старенький, але ще дебелий дiдусь, впрягшись у
саночки, никав по двору, вишукуючи смiття та вивозячи його в яму. Iнодi
вiн кидав це заняття i, взявши сокиру, цiлими годинами на морозi рубав
дрова. Працездатнiсть цього дiда вражала До-роша, i перший раз в один iз
вечорiв, милуючись старим, Дорош подумав, що, крiм нього, Дороша, на землi
iснують люди, в яких також i горе, i нещастя, i що, незважаючи на це,
вони працюють i ламають лиху долю, що зустрiла ©х на житт вiй дорозi. "Хто
зна , - мiркував Дорош, дивлячись на клопiтливого старого, - \ може, вiн
також глухий i нiмий, як i я, але ж, бач, живе i працю . Так чим же я
гiрший за нього? Чого це я повинен нарiкати на свою долю i злоститися на
людей тiльки за те, що вони здоровi, а я калiка? Хiба ж вони виннi, що
мене вжалило так боляче нещастя, а ©х обiйшло?" I завжди пiсля таких
роздумiв йому робилося легше, i якщо ранiше вiн уникав людей i тримався
одинаком, то тепер, навпаки, горнувся до них.
Особливо вiн пильнував за лiкарями, i коли старенький професор йшов
обходом по госпiталю iз притихлим почтом медицини в бiлих халатах, вiн не
зводив iз нього очей i причепливо слiдкував за кожним його рухом,
перехоплював кожний його погляд i все це читав, як зата ну вiд нього
цiкаву книгу. Дорош уже знав, що його сусiд по лiжковi - безнадiйний, що
вiн вже нiколи не буде нi чути, нi говорити, тому що коли професор до
нього пiдходить, то робиться удавано веселим i жвавим в жестах, хоч очi
його були задуманi i в них ясно проступав щирий жаль до понiвечено© на все
життя молодо© людини. I це щире почуття, i жаль професора хвилювали
Дороша, бо вiн бачив, що вони глибоко людянi i йдуть вiд доброго серця.
Все це говорило Дорош евi, що люди здоровi'i фiзично сильнi мучаться
духовно за поранених i покалiчених, не вважаючи х, проте, неповноцiнними
людьми, i за це треба ©х поважати. Дорош в умi дякував професоровi i
нетерпляче чекав, доки той пiдiйде до нього. I коли професор пiдходив,
Дорош дивився на нього вiруючими очима, а в його серцi дедалi бiльше
розгоралася надiя.
Однак в душi його гнiздилися й сумнiви. Часто вiн думав, що лiкарi в
силу сво © професi© набули звичку спiвчувати хворим, i тому хто зна , щире
це спiвчуття чи добре засво на звичка? Вiн, як i ранiше, не переставав
ретельно слiдкувати за ними, водночас стежачи за пораненими. Особливо вiн
приглядався до тих, що вже виздоровляли, бо йому здавалося, що саме вони,
збудженi радiстю життя, що поверта ться у всiй красi, найбiльше глухi та
байдужi до нещасних. Одначе вiн тяжко помилявся. Саме цi пораненi були
найкращими приятелями тяжкохворих, i в очах жодного з них Дорош не
прочитав приховано© переваги здорового над хворим або, ще гiрше, отого за
людським обов'язком спiвчуття, фальш якого так тонко вiдчувають тяжко
хворi люди, навпаки, вони трималися, як рiвнi з рiвними, i це особливо
радувало Дороша i вселяло ще бiльшу вiру в людей i в самого себе. I все це
якось непомiтно перетнуло в ньому ту болючу жилу, що в'язала його з горем
i безнадi ю.
Вiн став частiше бувати в товариствi, грав у домiно, гуляв по
коридорах, по двору, а одного разу весною, зодягнувши поверх бiлизни
пiжаму, втiк iз пораненими в мiсто, щоб поблукати по туманних вулицях
Ленiнграда з дiвчатами, та, може, десь i поцiлуватися над Невою. А що ж!
Контузiя сама по собi, а вiн все ж таки живий чоловiк. Його вилаяли за
таке свавiлля, але лiкували справно i наполегливо i, що особливо дивувало
i навiть смiшило Дороша, заставляли його спiвати, переконуючи при цьому,
що вiн так швидше вилiку ться. Дорош соромився це робити на очах i спiвав,
вкрившись ковдрою. Умом вiн переспiвав усi пiснi, якi знав, але звук iз
горла не вилiтав, i щелепи рухалися, як дерев'янi. Але вiн все одно
продовжував цi вправи i робив ©х наполегливо i довго.
Одного разу вiн став бiля вiкна i дивився на дворище, i раптом почув,
що в його вухах нiби щось трiснуло, нiби хтось вибив звiдти твердi пробки,
i вiн почув гуркiт, такий страшний гуркiт, що все тiло його завмерло з
жаху. Вiн вiдкрив вiкно i побачив у дворi машину, з яко© два бiйцi
вивантажували випрану госпiтальну бiлизну. I раптом Дорош почув фразу, яку
сказав червоноармi ць:
- Ти довго будеш там вовтузиться?
- А ти що? Спiшиш до тещi в гостi? Тодi Дорош притис долонi до грудей,
побiг по коридору кричачи: "Професоре! Я чую! Професоре! Я чую!"
- Ви не тiльки чу те, а й говорите!- усмiхаючись, сказав йому професор.
I Дорош справдi зрозумiв, що вiн не тiльки чу , а й говорить. I,
закрившi© лiце руками, щоб не показати професоровi слiз, пiшов у палату,
укрився з головою, не виходив на вечерю i цiлий вечiр шепотiв сам до себе
пiд ковдрою, милуючись звучанням сво © мови i обливаючи сльозами радостi
подушку...
Ластiвка забряжчала вуздечкою, i Дорош кинувся вiд сво©х дум. Сизе небо
дихало грозою, що проходила десь у напрямку Ворскли, далеко над степом
бродили кошлатi начоси хмар, i земля там туманiла - в тих краях уже йшов
дощ. Дорош сiв, обхопивши руками колiна, i довго дивився на рухливу пелену
дощу, яка йшла над Манилiвкою лiвим кра м. "Так. Ось як воно було. Ось як
було", - проговорив вiн уголос, звiвся на ноги i раптом помiтив, що вiн
лiг вiдпочивати недалеко вiд братсько© могили червоних геро©в, порубаних
махновцями в 1919 роцi.
Могила, колись висока й широка, тепер осiла i розповзлася, так що вiд
не© залишився тiльки невеличкий горбик землi, порослий бур'янцем i нiжною
зелененькою травичкою. В головах стояв цегляний стовп, обмазаний цементом,
що вже потрiскався вiд сонця, дощу та вiтру i поволi обсипався; зiрка,
вирiзана iз бляхи, пожолобилася i поржавiла - i лежали ©хнi костi тут, у
степовiй глухоманi., як на морському днi, забутi, замуленi, i переплакали
вже за ними матерi, брати й сестри, виросли i стали дорослими дiти
загиблих i потроху стали забувати про сво©х батькiв...
Серце Дороша защемiло, вiн скинув кашкета, став на колiна перед
самiтним горбиком i довго стояв, похиливши голову, погладжуючи рукою м'яку
зелену травичку, що нiжним килимом покривала це святе мiсце.
"Мабуть; так створений свiт, що людина бiльше дума про живих, чим про
мертвих", - гiрко роздумував вiн, стоячи у тихiй печалi, одинокий серед
цього безладного степу. I марилося йому, що тiльки-но закiнчився бiй, вiн
поховав друзiв у цiй могилi i проща ться з ними навiки, i вiд цих думок
голова його ще бiльше поникла на груди, i довгий час вiн нiяк не мiг
пiдвести ©©.
З кущика трави випурхнула пташка. Дорош здригнувся, не спускаючи очей
iз того мiсця, звiдки вона вилетiла, пiдповз на колiнах i став шукати
гнiздо. Heзабаром вiн помiтив у землi манюсiньку ямку, сховану в густiй
травi, i в нiй затишне гнiздечко, вимощене з трав'яних стебел i м'яко
вистелене на днi пружинистим кiнським волосом.
Дорош знав, що це було гнiздечко польового щеврика, свiтло-буро©
пташечки з коротким хвостиком i коротесеньким дзьобиком, що живиться
малесенькими жучками i комашнею. Щеврик уже прилетiв, уже обновив сво
гнiздечко, повигрiбав iз нього лапками земельку, навiв чистоту, i
клопiтлива самка скоро сяде в нього, втягне красиву голiвоньку в тiпле
пiр'ячко, вiдкладе шестеро трохи бiльших, як горошинка, я чок i потiм
довго сидiтиме на них, сварлива та вередлива, грiзно попискуючи на самця,
якщо вiн мало приноситиме ©й ©жi, i неохоче пускаючи його на нiч в сво
гнiздечко. Сидiтиме доти, доки шестеро голопуцькiв-малят не проклюють
кволими дзьобиками тонюсiньку шкаралупу я чка, i, обiгрiтi й висушенi
материнським тiлом, не роззявлять ротикiв, i не попросять ©сти. Тодi на
самку впадуть новi клопоти, новi турботи. Не присiдаючи й на хвилину,
цiлий день буде вона лiтати сюди-туди, щоб нагодувати ненажерливих ротатих
дiточок сво©х, а вони сидiтимуть кружка, повитягавши ши© i порозкривавши
дзьобики. I в цьому малесенькому гнiздечку вiковiчним, раз i назавжди
заведеним порядком буде йти життя дружно© пташино© сiм'©, i кожного року з
гнiздечка вилiтатиме нове поколiння, новi крильця будуть трiпатися в
чистому, прозорому, свiжому, пахучому степовому повiтрi. "Таке життя,
такий закон життя, - подумав Дорош, любовно розглядаючи майстерно зроблене
гнiздечко, але не приторкуючись' до нього руками, щоб пташка не
змандрувала геть. - Таке життя. Молоде народжу ться, старе вмира ".
Вiн ще раз поклонився могилi, вiдiйшов вiд не© i став прикоськувати
Ластiвку, що паслася поблизу.
Хiба вiн знав у цю мить, що не пройде й двох мiсяцiв, як по всiх степах
вiд Балтики аж до Чорного моря знову будуть рости братськi могили, ще
ряснiшi, ще болючiшi, бо будуть вони вiдданi на поталу немилосердному
вороговi? Хiба вiн знав у цю мить, що прийде такий час, який вижене жаль
iз його серця, за-грубить душу i налл ©© зненавистю тако© сили, що не
лише його куля, а його очi спалюватимуть на попiл ворога, i що мимо не
одно© братсько© могили доведеться пройти йому, i що вiн не тiльки не
припаде на колiна перед тими священними горбиками, а не буде дивитися на
них, бо тяжкий сором i ганьба ©стимуть його совiсть, шершавим язиком
лизатиме йому серце невимовний жаль за тим, що вони, сильнi, здоровi,
озбро нi, покидають рiдну землю i цi немеркнучi маяки дорогих могил? Хiба
знав вiн, стоячи отут серед первозданно© степово© тишi, слухаючи шелест
вiтру i зелених трав, що йому самому доведеться копати не одну могилу для
сво©х бойових товаришiв i ховати ©х навiть без салюту, щоб не приманити
ворога, який шниря поблизу?
Нi! Вiн цього не знав i не думав. Вiн лише непоко©вся про тих, що
загинули, i мiркував, що треба сказати Гнатовi, щоб вiн послав сюди людей
- привести могили в належний вигляд. "Неподобство. Культ пошани до предкiв
у нас нiкуди не годиться. Хрест зимою вирубують на топливо, лiтом пасуть
на кладовищах телят i кiз. Неподобство", - мiркував вiн, ©дучи степом.
Вечорiло. На Бе вiй горi, за вiтряками, лягали останнi рожевi вiдсвiти
захiдного сонця, троянiвська долина уже повнилася синюватою млою; вона
крила сади, придорожнi верби i бiлi хати. Приташанських лукiв зовсiм не
було видно - ©х заволокло водяною парою, що бiлим туманом гойдалася внизу.
Коли Дорош з'©жджав iз гори, йому довелося трохи притримати Ластiвку,
щоб дати дорогу пастушкам, що зганяли в долину артiльну отару овець, яка
текла чорною вовняною рiкою, пахла бубурiшками i розпареною на сонцi
шерстю, мекала на рiзнi лади i дрiбненько цокотiла ратичками по сухому
глиняному грунтi. В Тро-янiвцi з бовдурiв то тут, то там високо в небо
валив пахучий, пiдсмажений олi ю солом'яний дим - господинi, .повернувшись
iз роботи, варили вечерю. Вiд колодязя, що стояв на вигонi мiж вербами,
чувся брязкiт вiдер, жiночi голоси i веселий смiх дiтей. Кiлька жiнок з
повними вiдрами води в руках перейшли Дорошевi дорогу, сказавши сво
звичайне лагiдне "драстуйте", повернули до сво©х дворiв. Якась золотокоса
дiвчина (Дорош потiм пiзнав, що то була Тетерина Орися) бiгла по вулицi з
прутом i гнала поперед себе ошалiле вiд весняного привiлля телятко, що
дрочилося помежи тинами, задравши хвоста i витягши вперед шию. Iнодi воно
раптом зупинялося i, розставивши сошками переднi ноги, безглуздо дивилося
на чи©-небудь ворота, i тодi Орися вигукувала:
- Тпручки, дурне! Тпручки додому!
© голос був грайливий, веселий, з якоюсь прихованою кокетливою
iнтимнiстю.
- Добрий вечiр! - привiтався до не© Дорош.
Вона вiдповiла також привiтанням i насмiшкувато знизу вгору глянула на
Дороша: ©й було дивно, що такий статечний чоловiк серйозно вiта ться iз
такою дзигою, -як вона, i Орися погнала теля, озираючись, поглядаючи
Дорошевi вслiд. Дорош не розумiв, чого в не© такий кепкуючий погляд, i
думав, що вона насмiха ться з нього як з вершника. Вiн випнув
по-гусар-ському груди, пiдпер правою рукою бока i по©хав далi.
Бiля магазину вiн зустрiв кiлькох колгоспникiв, що поверталися з
роботи. Вони теж сказали йому "гра-сти" (здрастуйте) i пiшли собi далi,
розмовляючи про господарськi справи. В артiльному дворi хтось ударив у
стальну рейку, сповiщаючи цим, що робочий день закiнчився, i нiжне гудiння
попливло над селом, над лугами i затихло десь аж за Ташанню. Звук цей
ворухнув щось болiсне в душi. Дороша, вiн подумав, що завтра йому треба
ви©жджати i все це покидати.
Вiн не по©хав у артiльний двiр, щоб здати на конюшню Ластiвку, а
попрямував до себе на квартиру. Сергiй рубав бiля хлiвця хмиз. Побачивши
Дороща задуманим, чимось стривоженим, вiн хотiв запитати, що сталося, але
потiм вирiшив не турбувати його дурною цiкавiстю, коли чоловiковi i без
того гiрко на душi. "Мабуть, по роботi щось не кле©ться", - подумав про
себе Сергiй, складаючи порубаний хмиз у невеличку купку. Дорош прямо з
цебра, що стояло на цямринi, напився холодно© води i попросив Сергiя
вiдвести на конюшню Ластiвку. Сергiй покинув роботу, по-молодецькому
скочив у сiдло.
- Забiжи до Оксена, скажи, хай прийде увечерi. Дiло , - крикнув йому
навздогiн Дорош.
Потiм вiн зайшов у хату i став збиратися в дорогу. Санька, побачивши,
що Дорош витяга з-пiд лави чемодан, доскiпувалася, куди вiн ©де. Дорош
показав на мигах, що ©де в район. Про справжню причину вiд'©зду вiн
вирiшив поки що ©© не повiдомляти, щоб вона не наробила метушнi та не
побiгла по сусiдах з жалобою, що квартирант таки ©де вiд них, бо, мабуть,
йому в них не сподобалося. Санька, здавалося, задовольнилася його
вiдповiддю i пiшла поратися в хатину, але через деякий час повернулася i,
стоячи бiля дверей, стала слiдкувати, як збира ться Дорош. Вона бачила, як
вiн вийняв iз-пiд лiжка сво© вiйськовi хромовi чоботи i заходився ©х
вичищати, бачила, як вiн голився, вклав у чемодан зубну щiтку, мило,
чистий рушник, чисту бiлизну, книжки i, пiдiйшовши до нього, стала
настирливо допитуватися, що це означа . Дорош бачив, що вiдчепитися вiд
не© вже неможливо, i вирiшив сказати правду. Вiн зняв iз стiни сво фото у
вiйськовiй формi i пояснив, що його забирають в армiю. Вона зрозумiла, i
лице ©© зробилося впертим, незадоволеним, навiть лютим. Вона стала на
дверях, розiп'явши руки, i крутила головою в знак того, що вона його не
пустить. Дорош зiтхнув i дав ©й зрозумiти, що вiн туди йде не по сво©й
волi, а що його посилають: Вона, показавши на iкону, просила, що'б вiн
помолився, i тодi йому буде все добре. Дорош усмiхнувся i заперечливо
покрутив головою. Тодi вона докiрливо похитала головою i пообiцяла, що
буде сама молитися за нього.
Скоро прийшли Сергiй та Оксен. Побачивши До-роша з чемоданом, вони
здивовано перезирнулися.
- На курорт, чи що?
- Майже. В армiю вiдкликають.
- Ф-ф'ю-у! - свиснув Оксен i опустився на лаву. - Оце дiла...
Вiн довго сидiв мовчки, не зводячи очей з Дороша. "Тiльки звикли,
спрацювалися - i на тобi. Трудно менi без нього буде. Ох, трудно!" - з
жалем думав Оксен, то скидаючи шапку, то зодягаючи ©©, то закурюючи, то не
торкаючись губами цигарки, зовсiм забуваючи, що вона димить у нього помiж
пальцями. Нарештi встав i мовчки вийшов з хати. За пiвгодини повернувся,
поставив на стiл пляшку горiлки, моргнув Сергi вi, щоб принiс три стакани
i закуску. Сергiй шустро метнувся в хатину, принiс миску квашено© калусти,
хлiба i п'ять цибулин. Оксен шльопнув пляшку пiд гузир, налив усiм по
пiвстакана.
- Ну, за щасливу дорогу... Пожувавши капустки, швидко п'янiючи, спитав:
- Одного тебе викликають чи ще кого?
- Всiх командирiв запасу.
- В частi поганяють, а восени й дома будете.
- Це ще як сказати, - знизав плечима Дорош. - Не на таке дiло
закручу ться. Чита ш, що в вропi робиться? Коли б воно й до нас не
докотилося. Ти дума ш, навiщо Гiтлер повну Фiнляндiю нiмцiв напер? Дума ш,
задаром вони бiля нашого кордону крутяться? - ©рунда! У нас границя на
замку. Хто посмi ?
Дорош не вiдповiдав, але видно було, що вiн не роздiля захоплення
Оксена.
- В селi люди говорять, що буде вiйна, - обiзвався Сергiй, що пiсля
випито© горiлки значно осмiлiв.
- Плети! У нас iз Нiмеччиною договiр, - нi за яку силу не погоджувався
на вiйну Оксен.
У кожному селi така сорока, що розносить новини на хвостi. Тому не
встигли Оксен iз Сергi м та Доро-шем випити по чарцi, як уже всi люди
знали, що Дороша беруть в армiю i що в Золотаренкiв його проводжають в
дорогу. Кузь ходив вiд хати до хати по сво му кутку i говорив кожному:
- Що ж ми, отакого золотого чоловiка, як того цигана, з хати випхнемо?
Треба ж провести його так, як слiд. Ану, Бовдюг, доставай горiлки, а ти.
Латочко, закуски, а я вже принесу чарки, та, як каже Пiдситочок, дасть
бог, вирядимо.
Кузевi походеньки були успiшними: незабаром вiн з'явився до Сергiя в
хату в супроводi Бовдюга, Латочки i Павла Гречаного. За ними прийшли ще
люди, так що за годину в хатi нiде було повернутися. Скромна вечеря
перетворювалася в добрячу гулянку.
Сергiй принiс вiд сусiдiв ще один стiл i поставив на ньому п'ять
пляшок, заткнутих кукурудзяними качанами. В хатi гамiр, смiх, обличчя
червонi, спiтнiлi.
- Сiдайте, кумо, а я бiля вас! - викрику Кузь i так i викаблучу ться
на однiй нозi. - Куди пролива ш, вона грошi кошту ! Павловi налий повну
ринкуi Що йому стакан?
Наливають усiм. Павло, випивши, пiдсува до себе миску iз сметаною.
Молодицi п'янiють швидше за всiх i вже починають у кутку:
Ой ви, хлопцi-риболовцi, та тягнiть невiд...
До них приплiтаються чоловiчi баси, гудуть мiдним дзвоном:
Го-ой, тягнiть невiд та по синьому морю
Та спiймайте нашу бiдну долю...
Пiдвiшена пiд стелею лампа сполохано блима , в хатi ста душно i парко,
вiд людських тiл смердить потом. Латочка намага ться заглушити всiх,
кричить тоненьким тенором, на ши© страшними п'явками, пухнуть жили.
- До-о-ого-о-лю-у-у, - тягне вiн, узявшись по-бабському за щоку.
Потiм кида спiвати, зверта ться до Бовдюга.
- А я йому й кажу! - кричить вiн, червонiючи. - Гвинт паче й невелика
штука, а без нього олi© не зiб' ш.
Бовдюг скубе рукою рижого вуса, поважно кива головою.
Раптом дверi вiдкриваються, i в хату входить Гнат. Шкiрянка
розстебнута, рука на пов'язцi. Всi присутнi кричать:
- На нового гостя! На нового гостя!
Сергiй налива склянку i пiдносить новоприбулому. Гнат бере стакан в
руки i так манiжиться, нiби тi © горiлки зроду i не куштував: хмуриться,
кривиться, одверта ться, потiм зда ться на прохання гостей i говорить,
вiдкашлявшись:
- За вiд'©зд нашого дорогого товариша Дороша. Хай вiн чесно служить на
благо нашо© Батькiвщини!
П' , витира ться рукавом i круто поверта ться до гармонiста:
- Ану, Вихтiр, одколи номер!
Iз темних сiней напомацки виходить слiпий Вихтiр, якого Гнат нарочито
викликав через виконавця i прихопив iз собою для гулянки. Через плече в
нього висить гармошка-"в нка" з полатаними квiтчастою матерi ю мiхами.
Низенький, у старенькiй куцинi, Вихтiр схожий на того мандрiвного
музиканта, якого часто можна ще й тепер зустрiти по базарах та ярмарках.
Вiн сiда на лаву i деякий час уважно прислуха ться до гомону в хатi,
мабуть, пiзнаючи по голосах, хто iз троянiвцiв тут гуля . Задравши голову,
крутить нею, нiби шука сонце.
- О! Дядько Кузь тут! Та таке нiби й кума обзива ться i - весело
кричить вiн.
- Тут ми, Вихторе! Тут! А де ж нам бути? Сiдай ближче до столу!
Його всаджують на ослонi i пiдносять чарку. Вiн, простягши руку,
тривожно вимацу простiр, очевидно, боячись наткнутися на не© випадково та
пролити, а намацавши, пiдносить до рота i приказу так, як навчився за
сво© незчисленнi мандри по весiллях та грищах:
- Ох, чарочка малесенька, пощипу злегесенька. Вип' ш першу -
стрепенешся, вип' ш другу - схаменешся. Вип' ш третю - в очах ся , думка
думку здоганя !
- Молодець, Вихтiр!
- Ну вже й характерник! Як що придума , так тiльки держись.
Вихтiр розстiба свою стареньку гармошку, i обличчя його iз веселого
ста настороженим i нiби аж сумним. Вiн приклада вухо до планки i
перебира пальцями по клапанах, прислухаючись до та мно© музики, що вже
народжу ться в тих полатаних мiхах. Принiс Вихторовi оцю "хромку-в нку"
його рiдний брат-артилерист ще аж з нiмецького полону пiсля
iмперiалiстично© вiйни. Скiльки ж вона пiсля того весiль зiграла! На
скiлькох грищах побула! Чаго вона тiльки й не витинала на залужанських,
троянiвських, кня-жослободських вулицях та забавах. А раз якось перевозили
залужанськi хлопцi Вихтора до себе на грище по веснянiй повенi через
ташанський роалив. П'яний Вихтiр як здурiв: набрав повнi мiхи води Гдавай
грати. "Вiд води, - кричить, - вся музика на свiтi! Тепер моя гармошка
солов'ями спiватиме!" Ну, думали, пропала гармошка. А вiн висушив ©©,
почаклував над нею, пошептав, помацав - i знову заспiвала в його руках, як
та сопiлочка в пастушки рано-вранцi на царинi.
Гра Вихтiр натхненно, з душею. Вiдкине трохи назад голову, випне
груди, а пальцями, пальцями що виробля ! Дивишся на них, так аж не вiриш,
що то людськi. Зда ться тобi, що то молодесенькi чортенята виплигують та
вибрикують по блискучих гудзиках. Тiльки розтяг Вихтiр гармошку - пiшло
зовсiм iнше дiло. Хата так i загула, так i загримiла. Хто зроду не
танцював - i той пiшов вихилясом.
Кузь лiз цiлуватися з Дорошем i кричав: "Ось iз ким ми пiднiмали
товарове господарство!" Зачувши музику, припинив сво© речi i попхався в
коло танцюючих Оксен, що сидiв понурий i неговiркий, зробив собi круг i
врiзав такого гопака, що позатягало пилюкою вiкна i лампа жеврiла, як би
десь на токовищi. Вихтiр почав того гопака поволi, тихо; Оксен розправив
плечi, ворухнув ними раз, вдруге, нiби нехотя пройшовся по хатi, плавно
ступаючи на носках, i раптом, стрепенувшись, сипонув на долiвку таким
страшенним перестуком, що у всiх аж у грудях похололо. Потiм став як
укопаний, нiби роздумуючи, що ж робити далi, кинув назад головою,
розпростав руки, крикнув "асса" i став -танцювати гопак на манiр лезгинки,
пружно викидаючи перед собою носки чобiт i приклавши одну руку до грудей,
а другу вiдвiвши вбiк. Кузь, побачивши таку халепу, деякий час стояв, тупо
глядячi© перед собою, потiм дико гукнув i пiшов садити каблуками як
попало.
Танцював вiн, втягши голову в плечi, тупав ногою на одному мiсцi або
дригав то назад, то вперед, бажаючи, очевидно, насмiшити, потiм пiшов
навприсядки, впав, його взяли за руки i виволокли в сiни провiтритися.
Бовдюг i Латочка сперечалися про родословну царицi Катерини. Бовдюг
говорив, що вона походить вiд австрiйцiв, а Латочка доказував, що вiд
французiв. Бовдюг доводив, що вона жила iз Гришкою Орловим, а Латочка бив
кулаком об стiл i присягався, що це брехня, бо вона тягалася з багатьма, а
жила тiльки з Потьомкiним Тавричеським, i що Распутiн був характерник i
через це великi князi нiяк не могли отру©ти його варениками.
- А царя Миколу в Сибiру стукнули, - гомонiв Бовдюг.
- Що? - недовiрливо наставив на нього очi Латочка. - Це ти вже брешеш.
Вiн утiк за кордон.
- Утiк?
- Утiк.
- Так тодi поспита мо залужанського Микити, якщо ти кажеш, що вiн утiк.
Павло сидiв за столом, сумно дивлячись на пустi миски. Згадав, що в
нього дома теличка, яку йому дали в премiю за клопотанням Дороша, i
розплакався, бо телятко було таким гарним, що коли вiн привiв його додому,
то воно лизало йому руку, тикалося мордочкою в рукав i пило молоко з
пляшечки. Вiд цих спогадiв жалiсть ще бiльше охопила Павла, вiн ридав ще
дужче i, щоб люди не бачили, як плаче неборака, пiшов у сiни, сiв за
дверима на мiшках i там заснув.
Гнатовi теж свербiло потанцювати, але в нього ще болiла рука, тому вiн
тiльки притупцьовував ногами i присвистував губами. Лице його зробилося
вiдчайдушним, як у весiльного боярина. I Дорош, дивлячись на нього, нiяк