Тютюнник Г.. Вир

- Чечень гололоба. Брат мой. Тiльки-но чеченцi вийшли, прибiг вiстовий
вiд Храпова, крикнув, не заходячи у двiр:
- Виходь на майдан. Шикуватися.
Хлопцi вскочили в хату, речовi мiшки на плечi - i гайда. Господиня
стурбовано вслiд:
- Виступа те, чи що? А я ж i картопельки наварила...
На майданi викрики команд. Сiра обiрвана рiзноманiтна юрба, чоловiк
п'ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлатi папахи, пiлотки з
вiдкоченими йа вуха бортами, шинелi, шкiрянки, пiджаки, з яких клаптями
вилiза вата, кожухи, бешмети, зiпуни, чоботи, валянки, постоли,
брезентовi черевики, обмотанi в ганчiр'я ноги в калошах. Лиця неголенi,
немитi, втомленi довгими переходами i недо©данням. Люди ворушать лопатками
- за©да нужа. Перед стро м сновигають мiлiцiонери в коротеньких кожушках
i валянках. Обличчя червонi вiд морозу.
- Ррр-iв-ня-аа-йсь!
- Сми-иррна-а-а-а!
Сiрий квадрат завмира . На бугрi сто©ть вислопле-чий чоловiк у
розстебнутому кожусi, нiс м'ясистий, лице фiолетове, очi маленькi, соннi.
До нього пiдбiгають мiлiцiонери, вiддають рапорт, вiн також пiднiма
рукавицю, але кожного разу опуска , не донiсши до скронi. Бiля нього
стоять комiсар Костюченко i лейтенант Храпов. Обидва в довгих
артилерiйських шинелях, виголенi, пiдтягнутi, чистi. Костюченко рум'яний,
усмiха ться, оголюючи мiцнi зуби. Тимко не зводить з нього очей.
"Який вiн хороший, наш комiсар. Це ж такi i в громадянську вiйну полки
водили на бiлякiв. Як вiн лагiдно говорить щось до того мiлiцiонера, а той
як сердито дивиться на нього. Як вiн смi так сердитися на нашого
комiсара? Дума , як мiлiцiонер, так йому все можна", - мiрку Тимко.
- Смиррно-ооо!
Тимко витяга ться в струнку.
"Гляньте ж, товаришу комiсар, як я стою. Вiрно я стою? Це я перед вами
так стою, а перед мiлiцiонерами не стояв би нiзащо".
Костюченко якраз повернув обличчя, текучим поглядом пройшовся по лiвому
фланговi, де стояла його команда.
"Помiтив, побачив", - аж похолов вiд радощiв Тимко i ще вище пiдняв
сво зрадiле, усмiхнене лице iз чорними сяючими очима.
Мiлiцiонер, що проходив якраз мимо, повернув до Тимка тугу шию:
- Ти чого зуби скалиш? Стояти смирно! "Я тобi не пiдкоряюся, он мо©
командири стоять. Не тобi пара", - кепку з нього в душi Тимко.
- Товаришi, - почав комiсар, виступивши наперед. - Товаришi! От ми i
передали вас тiй частинi, яку так довго шукали. Служiть чесно трудовому
народовi, - вiн приклав руку до скронi i вiдступив назад.
"Що ж це? Як? Що це? - забухало молотом у Тимкових грудях. - Товаришу
комiсар, як же це так? Чому?" - питав вiн, але комiсар уже не дивився в ©х
бiк, вiн уже ©х здав i розмовляв з Храповим про щось iнше.
"Що це? Куди ми? Хто ви такi?" - розпачливо озирався Тимко по боках,
шукаючи вiдповiдi на тисячi питань, що затуманили йому голову i заслали
сльозами очi. - Хто ви такi? - приставав вiн до низенького дядька в
зiпунi, який стояв, згорбившись, i тупотiв личаками.
- Неблагонадiйнi, милок, неблагонадiйнi. Ти по якiй статтi судився?
- Я чесний. Я не судився. За що ж мене сюди? - закричав Тимко. - Ви,
може, злодi©, крали. А мене за що? Я - чесний.
- Цить, не шкабарчи, горобеня жовтороте. Це тобi не в маминiй пазусi.
Тут тобi решку наведуть швидко, - порадив з-помiж рядiв густий бас.
Тимко рвонувся до нього. Марко схопив його за рукав:
- Не зв'язуйся з ними. Що ж тепер вдi ш? Потрапив мiж ворон -
по-воронячому й каркай.
- Не буду каркати, не буду.
- Розiйдись! - пролунала команда, i люди, задубiлi вiд двогодинного
стояння, побiгли до теплих хат. Заскрипiли ворота, загавкали собаки,
забухали об груддя чоботи, застукотiли постоли. В морозному повiтрi
людський гомiн затихав вiдлунюванням крокiв.
Чеченцi ходили вiд хати до хати чорною овечою отарою. То тут, то там
чулася ©хня швидка, гортанна мова.
Тимко повернувся на свою квартиру, куди, крiм старих квартирантiв,
прибуло ще дво - молодi хлопцi сумнiвного вигляду, видимо, з породи
блатнякiв.
Зайшовши до хати, вони загнали дiда на пiч i зайняли найтеплiше мiсце -
бiля грубки. Одного з них звали Госька, другого - Тоська. Госька - в
морськiй тiльняшцi, Тоська - в зеленiй вовнянiй жiночiй кофтi. Тимка вони
змiряли з нiг до голови, з особливою дiкавiстю зупинялись на добрих
чоботях i на теплiй тужурцi:
- Ти шьто, тож зд сь жiвьошь?
Тимко не вiдповiв, а сiв у куточку на соломi, навiть не пiдiйшов до
столу, де парувала в чавунi картопля, яку господиня зварила для рубачiв.
Зате Госька i Тоська прикомандирувалися найпершими i пiдтягли до себе
чавун. Марко, бачачи, що Тимко не ©сть, поклав у полу сорочки кiлька
картоплин, хотiв вiднести йому. Госька згрiб його за рукав. Вилицювате
обличчя його розплйвлося в усмiшцi':
- Ти, парень, видать, фартовий... Ану, полож назад.
- Еге ж. Так тобi й покладу. Ми цiлий день дрова рубали, а вони за нас
жерти будуть.
Госька моргнув Тосьцi. Той знизу вгору вдарив Марка по ру©ках. Гаряча
картопля злетiла вгору, опекла Марковi очi. Вiн сiв на лаву i закрив ©х
руками.
- Ти - плохой человек. Зачем так делать? - на©жився Ахметка.
- Мовчи, свиняче вухо.
Тоська вийняв фiнку з бiлою кiстяною ручкою i спритним рухом угнав ©©
гострим лезом у стiл.
Тимко зодягнувся i вийшов з хати. В розпашiле обличчя дихнуло морозом.
На небi зорi мов подробленi кусочки зеленого льоду. В провулках - темрява,
тиша. Попрямував городами, задвiрками, спотикаючись об груддя. Бiля
поваленого хлiва горiв огонь, вiд-кидаючи на землю довгi тiнi в кудлатих
шапках. Тимко здогадався: то сидять чеченцi. Звiдти доносився тихий,
одноманiтний речитатив, i тяжко було розгадати, чи то спiва хтось, чи
плаче. Тимко обминув чеченцiв i зайшов у хату, що стояла на городах трохи
окремо. За столом сидiло все командування i вечеряло. Забачивши в хатi
Тимка, здивовано перезирнулися, нiби питаючи один одного: "Чого вiн сюди
прийшов?"
- Пробачте. Це до мене, - пiдвiвся комiсар iз-за столу. - Ну, що
скажеш?
Тимко стояв мовчки. Вiн не мiг нiчого говорити, тiльки чорнi брови
майнули вiд очей врозлiт i так застигли.
Костюченко провiв його у другу кiмнату, де було б зовсiм темно, коли б
не падали на. пiдлогу i на стiни вiдсвiти з першо© хати.
- Товаришу комiсар, за вiщо мене? Тимко замовк, почуваючи, як його
давить за горло i не да говорити.
Костюченко випалив вiдразу:
- За те, що ти переховував Северина Джмелика.
- Але ж вiн клявся, що вiн не винен. Як же я мiг невинного товариша...
- Запам'ятай, Тимку, - перебив Костюченко. - Товаришi ви з ним були по
сiльських грищах та розвагах, а цього мало, щоб називатися товаришами.
Тут, хлопче, увесь свiт перемiшався, i, щоб вийти чистим iз цього виру,
треба дивитися, пильно дивитися, що робиться навколо. Зна ш,
Котляревський, твiй земляк, писав : "Де обще добро в упадку, - забудь
отця, забудь i матку". Пам'ята ш, вiдсилав я тебе iз пiстолетом у степ. То
була проба на вiру. Чкурнув би ти з ним - мене б до стiнки поставили, не
подивилися, що я комiсар. А я вiрив у тебе i зараз вiрю. Тiльки ось що
тобi скажу - не ображайся, що тебе запроторили у трудову армiю, а
зрозумiй: зброя - вона у рiзнi боки стрiля ... I ми ©© поки що не можемо
дати в руки тих людей, у яких неясне вiдношення до Радянсько© влади. Отже,
я тобi раджу - подовбай землю, подумай. Бачиш, яке закрутилося? Тут
кожному чоловiковi треба тверде мiсце знайти.
Тимко мовчки потис руку комiсара i вийшов iз хати. Коли вiн прямував
мимо розвалено© клунi, чеченцiв уже не було. На тому мiсцi, де вони
сидiли, пригасало вогнище. Пiд морозним нiчним небом воно виглядало купкою
зiрочок, що ©х хтось згрiб у пiрамiдку. Тимко сiв бiля вогнища. Тут i досi
пахло вовняними бурками i кислим розпареним духом постолiв. Вiн сiв,
поклавши схрещенi руки на колiна, а на них пiдборiддя, i вставився на
стальну окалину попiльцю, пiд яким жеврiли виглянцьованi морозом жарини.
Так вiн сидiв довго, вiдчуваючи тепле дихання ясару на руки © обличчя,
нюхаючи бражковий вiдпар снiгу i землi, i земля ця пахла так само, як i
там, дома, коли вiн одного разу, будучи на полюваннi, розкладав багаття у
глухому степу, i смiявся, i радiв, i гомонiв в товаришами, i жартував з
Марком, який пiдстрелив кота замiсть зайця, i чарувався заснiженим степом,
вдихаючи лимонний дух мiсяця. Але тодi земля була для нього розкiшшю, якою
вiн дихав, якою жив, тепер же вона стала для нього печаллю, i вони були
вдвох пiд високими зорями i говорили.
"Я добра, - говорила земля. - Я всiх народжую i всiх приймаю на вiчний
спочинок. А чому ви, люди, такi злi?"
"Бо нiяк тебе не подiлимо..."
"Так я ж безмежна. Мене всюди вистача - i тут, i на небi. Навiщо ж
мене дiлити?"
"Бо ти лукава, ти служиш усiм - i ворогам, i друзям. Поглинь 'ворогiв,
тих, що йдуть на тебе, i ми знову будемо тебе орати i засiвати i всi
осколки витягнемо з твого тiла, щоб воно не болiло".
"Я вбивати не вмiю. Я можу тiльки приймати уже вбитих".
"Ну, ми тобi наробимо ©х багато, тiльки приймай. Бо ти - наша, i ми не
хочемо, щоб ти стала чужою. Он як ти пахнеш хлiбом печеним. Я ора'в тебе i
засiвав. Знаю... Тiльки ти менi ось що скажи, бо ти найвищий суддя: обижав
я тебе коли-небудь?"
"Нi. Ти мене рукою гладив, лагiдно дихав на мене i все горе i радощi
менi розказував. Нi, ти мене не обижав".
"Тодi за що ж мене обижають люди?"
"Бо ти ще не зна ш, як за правдою йти. Пiдеш за правдою - нiхто тебе не
обидить".
"А правда на свiтi?"
" ".
"Де ж вона?"
"В добрих серцях. У тво©х братiв, у тих, що в зелених гiмнастьорках, що
горнуться до мене, як ©х ударить куля, i спалюють менi серце передсмертним
подихом. У них найвища правда. Повiр менi, бо я чую всi народи".
"Скоро я пiду до них. Спасибi тобi, земле".
Тимко пiдвiв голову i розплющив очi. Вогнище вже погасло. Зруйнована
клуня почорнiла, осiла в снiг. Вiд не© вiяло морозним духом злежано©
соломи. По селу ви-гавкували собаки на чорнi тiнi хат. Зоряний пил
скапував на спресовану саньми дорогу. Тимко пiднявся i пiшов на свою
квартиру. Зайшовши до хати, побачив чеченцiв, що шукали мiсця, щоб лягти
спати. Посеред хати на соломi лежали Марко, Прокопчук i Ахметка. Бiля
грубки - блатники Тоська i Госька. Один чеченець по iменi Елдар,
переступаючи через ©хнi ноги, якось поточився i наступив Тосьцi на ногу.
- Ти куди прешся, баранячий курдюк? - закричав вiн та накинувся на
Тимка: - Це ти, чортiв кугут, навiв сюди гололобих?
- Не тобi одному в теплi спати, - вiдповiв Тимко, даючи мiсце для
Елдара.
- Iди геть, падло, сука.
Тимко з чеченцями спокiйно вкладалися. Один тiльки Елдар сидiв,
зацьковано позираючи то на Тимка, то на двох босякiв пiд грубкою. Вiн
вiдчував, що тi люди недоброзичливо настро нi до його кунака, але не знав,
як захистити його. Тимко роздягся i прилiг бiля Марка, поруч з Елдаром.
- Тут самим тiсно, а вiн татар навiв, - шепотiв на вухо Марко.
- Заткнись.
- Ще прирiжуть уночi. Як не татари, то вурки. Вже нахвалялися. У двох
ножаки, як на доброго кабана. Злигався. Ти куди не повернешся, так за
тобою кислицi ростуть.
- Цить, кажу...
Марко затих, але в кутку бiля груби шепотiли:
- Ей, кугут, залiпити тобi бланшi? Ми дiрьовню без пашпортов бйом.
Тоська пiдiйшов i сипонув Марковi попелу межи очi. Елдар схопився як
очманiлий, нетерпляче повискував, як пес, що хоче зiрватися з ланцюга.
Тимко набрав у кухоль води, повiв Марка до помийницi.
- Щемить? - запитав Тимко, давлячи у голосi дрож.
- Рiже, не можу глянути.
Тимко поставив кухоль на лавi, пiдiйшов до грубки:
- Ану, забирайся геть!
- Мальчик, посмокчи пальчик, - нагло вiдповiли вiд грубки.
Тимко згрiб у обидвi руки тiльняшку, ривком сiпнув до себе i, не давши
опам'ятатися, щосили попер ~ у дверi. Тiльняшка векнула десь аж у сiнях.
Тоська занишпорив рукою по лахмiттi, блиснув фiнкою, ©© спритним ударом
вибив Елдар. Радiсно повискуючи, вiн кинувся на Тоську, затиснувши в руцi
кинджал, нацiлюючи йому в шию. Тимко вiдвiв руку Елдара, i вона шкрябнула
ножем по грубцi, прописала слiд. Тоська стояв у кутку блiдий, щелепа його
трусилася.
- Ну? - тяжко сапав Тимко. Тоська вийшов, торгнувши дверима.
- О боже, що ж тепер буде? - заскиглила господиня.
- А що буде: охолонуть на морозi - i по всьому. Будуть знати, як
батярувати. Ото як зайшли одного разу до вуйка два равини, - i тут не
зрадив себе Прокопчук, i всi, навiть чеченцi, затихли. - А вуйко був лихий
на них та й каже синовi: "А давай-но ми ©х провчимо, щоб не були
паскудами". I давай тих равинiв бити. Били ©х, били, але один равин якось
вискочив. Бiжить вулицею, а назустрiч йому Мошко i пита : "Ну, як справи?
нинька гендель?" - " , - каже, - бо наша бере. Я оце вирвався, а там ще
добира ". Отак i тi - набрали по саму зав'язку, тепер хай на морозi
прохолоджуються, - i тихо: - Недобрi люди, босяки. Чу жим трудом живуть.
Як паразити. Молодець, хлопче, - похвалив вiн Тимка. - Добре ти ©х
вiдчухрав. А то на голову сiдають.
Чеченцi, розпаренi теплом, швидко поснули. Тимко теж дрiмав. Раптом за
вiкном зашамотiло i заскиглило загробним голосом:
- Хоч одежу викиньте, жлоби. Тимко згрiб ©хню одежу i жужма викинув
надвiр. Лише пiсля цього мiцно заснув.

V

- Павле, ну доки ти лежатимеш, щоб ти оближнем лiг? - кричала Явдоха,
зазираючи на пiч, з яко© стримiли босi ножища i чулося голосне хрипiння. -
Господи милосердний i праведний! За якi грiхи ти менi отаке убо©ще послав?
- бiдкалася вона, пораючись по хатi та вряди-годи прислухаючись до
клекотiння на печi: там хтось то наливав, то виливав воду з тикви. Явдоха
зiтхнула i заходилась мити посуд. Була це суха, немiчна жiнка з жовтим
обличчям i чорними, колись красивими, а тепер змученими, як пiсля хвороби,
очима. Губи в не© були синi, аж чорнi. Видно, в не© щось болiло, i вiчно
вона постогнувала, примовляючи: "I за що я отак мучуся? Де та смерть
ходить? Чом вона мене не задушить? "
Повернувшись iз служби, Павло оженився на Яв-досi тому, що вона була
такою бiдною, як i вiн. Явдоха нюхом вiдгадала, що Павло буде чоловiк
покiрний i жити за ним буде легко, якщо прибрати його до рук. Тому вона i
зробила все для цього, що могла, а саме: вiнчаючись, перша ступнула на
килим бiля аналоя i на перших же днях ©хнього сумiсного життя нiжно
сказала "ши" i зодягла на нього новеньке мережане ярмо. Павло мовчки
всунув туди шию, як бичок-третячок, i понiс його крутим житт вим шляхом.
Вiн знав тiльки одне: крикне йому Явдоха "соб", треба повертати влiво,
"цабе" - вправо. Але одного разу на вулицi жонатi чоловiки стали
насмiхатися з Павла, дорiкаючи, що вiн не господар у сво©й хатi, а до
старого колеса заплiшка. Коли отак iз нього жiнка вiрьовки сучить, а вiн
пiдда ться, то не вартий вiн, щоб серед жонатих чоловiкiв на вулицi
сидiти, бо справжнiй господар хоч раз на мiсяць, а потяга жiнку за коси,
щоб знала порядок та вiдчувала, що в хатi хазя©н. А Павло як оженився,
то нi разу й пальцем свою не торкнув! А жiнцi хiба можна вiрити? "Усi
бачать, як вона до чужих чоловiкiв iрже, один ти не бачиш", - пiд'юджували
дядьки Павла.
Пiзно повернувся додому. Явдоха сiяла муку на пiдситок, готуючись
завтра пекти хлiб. Павло пiдiйшов до не© i хлипнув у вухо. Вона зойкнула i
впала на долiвку. Павло витрiщив очi i став дожидати, доки пiдведеться:
вона не пiдводилася i перестала дихати. Тодi вiн побiг до сусiдiв i
сказав, що Явдоха впала i не вста . Сусiди прибiгли в хату, розцiпили
Явдосi рота i влили води. Пiсля цього Павло сказав Явдосi: "Хай ти
сказишся, бiльше i пальцем не торкну". I справдi, бiльше не чiпав i
покiрно, без ремства нiс сво ярмо.
Шия притерлася до ярма, i вiн уже i не помiчав його ваги.
З евакуацi© Павло повернувся вошивий i голодний. Явдоха зiгрiла три
чавуни води, обстригла ножицями голову i бороду такими "покосами", що жаль
було глянути на чоловiка, викупала в ночвах, дала чисту бiлизну i посадила
вечеряти. Павло з'©в паляницю хлiба i такий горделей борщу, що собака не
перескочить, полiз на пiч вiдсипатися i оце спав уже третю добу.
- Спи, спи, - вичитувала Явдоха, човгаючи по хатi. - Дрова не нарубанi,
води не принесено, а вiн - пузо на черiнь та й давить хропака. А що
йому...
Вона не доказала, мимо вiкна майнула чиясь шапка, в сiнях зашарудiло,
шукаючи клямки. У хату ввiйшов Хома Пiдситочок.
- Павло дома? - запитав вiн, нипаючи очима в хатi.
- Он, хiба не чу ш?
Хома став на лежанку, потяг раз-другий Павла за ноги. Той розчуня'вся,
вставився сонними очима на Хому.
- Вставай швиденько. В колгоспi зеренце роздають. Людей як мурашечок.
Треба поспiшати, бо другi пшеничку заберуть, а нам послiдок лишиться.
Павло втелющився очима на вiкно так, немов за ним борюкалися леви, яких
вiн уперше бачив.
- Ну, ти йдеш чи нi? - палiрувався Хома на таку Павлову кволiсть.
- Явдохо, може, пiди? Га?
- О боже, вiн ще пита . Ви бачили отакого тюхтiя? Люди бiжать один
поперед одного, аж падають, а вiн... Iди менi зараз же, бо як вiзьму
кочергу, то тут тобi й вода освятиться.
Павло злiз iз печi i став зазирати то пiд стiл, то пiд пiл, то полiд
лави.
- Чого шука ш? Чого шука ш, iродова твоя душа?
- Чоботи десь пропали.
Явдоха полiзла пiд пiл, гримнула ними посеред хати:
- На!
Павло, сапаючи, взувся. Чоботи зсохлися i не налазили. Тодi Явдоха
кинула старi калошi iз солом'яними встiлками. Павло пiдв'язав ©х мотуззям,
щоб не хляпали.
За хвилю знову верта ться Павло. Полiз на пiч за кисетом. Вилiз звiдтам
у крейдi, як мара.
- О-о, о-о-о-о, - голосила посеред хати Явдоха, посилаючи сто сот
чортiв на Павлову спину.
У колгоспному дворi - гамiр i крик. Бiля комор - вируюча юрба. Люди
лазять по засiках по колiна в пшеницi, гребуть у мiшки, у рядна, в торби,
в пелену. Григiр Тетеря на все махнув рукою, сидить пiд коморою i плюеться
на всi боки:
- Тьху. Чи ви показилися? Куди лiзете? Усiм хватить.
Та його нiхто не слуха .
- Бери, браття. Тепер все наше. Якиме, давай сюди мiшки, - кричить
червонопикий Карпо Джмелик, Северинiв брат, що днями з'явився у селi.
- Пiдводи iз Ленькiв прийшли?
- Тут.
- Пiд'©жджай. - Куме, ануте поможiть зав'язати.
- Набехкав, що й не сходиться?
- Так пшениця ж. Як золото...
Пiдситочок шмигнув до комори, а Павло сiв бiля Тетерi, поклав поруч
себе порожнi мiшки. Уже Хома раз винiс, удруге, а Павло сидить, курить i
нi слова, нi пiвслова, так, наче язик йому юрком зв'язали.
- Чого ж ти сидиш пеньком? Що ж тобi зостанеться? - уже не витримав
Хома. - Тут гав ловити нiчого, коли на таке пiшлося...
Мовчить Павло. Як зупинилися очi на Беевiй горi, так i стоять там,
заклякши. Сидiв ще з годину, потiм зiтхнув тяжко:
- Да-а-а! Дохазяйнувалися, - i пiшов до комори, назустрiч Хомi.
А у того очi рогом лiзуть, чувал до землi давить, ноги трясуться.
- Пiдсоби, Павле.
Павло знiма зi спини чувал, несе до засiки, половину вiдсипа .
- Що ти, Павле, навiщо? - метушиться Хома.
- Неси, кажу, - раптом звiрi Павло, i очi його шалено округлюються.
Хома смiшно морга руденькими вусиками, дрiбу-лить додому з неповним
мiшком за плечима.
Надвечiр все перейшло на справжнiй грабунок. Залужанськi дядьки,
заможнi i жадiбнi, шпортали один одного вилами, хрупали по головах
оглоблями ва землю, за межу, за вкрадений снiп, за випасену отаву. Жили в
лугах та ярах вiками. Кого не вiзьми - рiдня: кум, оват, брат, племiнник,
хрещений батько. Були в них сво©, нiжим не писанi, дикi закони: вкрав - не
позивайся, сам украдь. У тебе сусiд - дугу, ти у нього - воза. Творилися
там страшнi самосуди, бiйки та сварки.
Настали колгоспи. Залужани земельку i конячок вiддавали неохоче, з
глухим ремством. Згодом втягли-ся в роботу, але працювали лiнькувато. До
того, що одержували на трудоднi, в три рази бiльше докрадали i жили добре.
Цього дня при©хали за пшеницею цiлим обозом, стали розтягати iнвентар:
борони, рала, плуги, навiть сiвалки. Тетеря благав, сварився, погрожував,
але його нiхто не слухав: дядьки робили сво .
Тетеря забрав Бовдюга, колгоспного коваля Василя Кира, здорового,
чорного i сильного, i ще з десяток троянчан, що крутилися бiля комор, i
повiв на дворище. Павло теж пiшов iз ними. Карпо Джмелик, розiпрiлий,
червоний, iз Северином зсаджували на гарбу вiялку.
- Що ж ти робиш? - пiдiйшов до нього Тетеря. - Це колгоспне майно, а не
тво .
- Тепер усе наше, - ще дужче почервонiв Карпо, i очi його зажерливо
спалахнули. - Твоя вже ниточка обiрвалася. Зась. Досить нас у колгоспi
душить. Тепер вiльними господарями будемо. Нiмцi землю роздадуть, i буде
все, як було.
- Он як ти заговорив, - пiдступив увесь потемнiлий Василь Кир. - Ану,
скидай вiялку, зараза! Кулаки його повисли, як гирi.
- Ти менi тут не заразкай, кiптюх чортiв, - ворухнув плечима Карпо, аж
ватний пiджак затрiщав на слинi.
Северин усмiхався, чекаючи, що буде, не виймаючи рук iз глибоких
кишень. Кир ухопив вiялку, рвонув на землю. Северин, усмiхаючись, узяв
його за руку, очi звiрiли, в них закипав волошковий цвiт:
- Вася, навiщо скандал? Вася?
Кяр штовхнув його лiктем у груди. Северин вишкiрив зуби, рукояткою
пiстолета вдарив Василя у висок. Кир, не вiдчуваючи з гарячки болю, схопив
Северина за руку i крутнув так, що вона хруснула. Северин зблiд i сiв на
землю. Але за спиною Северина стояли ще два брати - Карпо та Андрiй. Вони
рiзними шляхами прокралися в рiдне село i тепер билися за сво© права всiм
джмелячим родом, мордатi, скажеш, немилосерднi. Вдарив Карпо Василя Кира
залiзякою по ши©, не втримався сiльський коваль, похитнувся, згрiб Карпа у
чорнi руки, пiдiм'яв, падаючи, та насiв йому зверху. Андрiй клював чоботом
пiд боки так, що аж гуло в коваля пiд порваною сорочкою, аж у ребрах
дзвенiло.
Павло Гречаний, побачивши таке, зняв шапку i кричав, махаючи нею:
- Бросьте, хлопцi! Бросьте! Уб' те ж чоловiка!
Але його нiхто не слухав, i вбивство продовжувалося. Тодi Павло
страшним ривком викрутив iз воза голоблю, розпатланий, страшний, кинувся
на залужан.
- А-а-а! - кричав вiн, розмахуючи голоблею i роблячи незграбнi ведмежi
стрибки.
Жахнулися люди, кинулися дворищем. А Павло бiг, витрiщений, i з його
грудей неслося ревище. На бiгу вiн трощив гарби, збивав тини, настромив на
голоблю стiжок соломи, залишив пiсля себе золотий крутiж. Вiн гнався за
тим, що бiг попереду. Втiкач шмигнув у соняшники. Щось ляскало i пекло,
обпалювало Павловi обличчя, а вiн бiг далi, двома розмахами скосив
соняшники i вигнав звiдти втiкача. Втiкач полем, полем, а тодi звернув на
ташанськi луги. I раптом вiн зашкопертав, упав в траву пiд вербами, i там
Павло настиг його. Карпо Джмелик сидiв пiд вербою, крутив пустий "барабан"
нагана i чекав смертi. В кучерях його заплуталась бджола i жемкотiла.
Павло зупинився, захеканий, з розмаху трiснув голоблею по вербi.
- Я не твого порiддя, Карпе. Я лежачих не б'ю, - i, хитаючись, мов
п'яний, пiшов назад. Спина його трусилася, бiля вуха рожевiли смужки
кровi. Сiм раз стрiляв у нього Карло i тiльки лице подряпав. У дворi Павла
про щось питали, щось йому говорили, але вiн мовчав, бо не розумiв, що
говорять. Вiн бачив лише, як закривавленого Кира повели до контори
перев'язувати.
Перед вечором Павло прийшов додому, скинув кожуха i полiз на пiч.
Явдоха подала йому гарячого I молока iз смальцем. Павло вiдмовився. Тодi
вона принесла вiд сусiдiв пляшку самогонки. Павло випив пляшку одним духом
i зараз же заснув.
Пiсля цих подiй Павло зробився ще мовчазнiшим. Цiлими днями сидiв на
печi, iнодi виходив з хати, щоб принести води або нарубати дров. Коли не
вистачало курива, - здiймав iз горища снiп тютюну, оплетеного павутиною,
i, розташувавшись бiля дверей, дробив його в коритi сокирою. Майже
щовечора прибiгав Хома Пiдситочок. Ще бiля порога знiмав заячу шапку,
мовчки набирав у кисет тютюну, i вони з Павлом скручували цигарки. Явдоха
трохи вiдхиляла в сiни дверi або вiдкривала в хатинi трубу. Павло любив
сидiти на низенькому стiльчику бiля дверей i дивитися, як цiлими хвостами
витяга в сiни дим.
- Спасибi, хоч ти до нас заходиш, Хомо. Мiй мовчить цiлими днями, як
деревина. Пропало б воно пропадом, отаке життя, - горювала Явдоха, -
Тiльки й зна , що кадить та й кадить, уже всю хату провоняв табачшцем, що
з молодиць нiхто не навернеться. Що ж воно чувати, Хомо? Чи не прогнали
нiмця?
- Щось не чути. А виходить так, що в Троянiвку заявиться.
- О боже мiй, пропали ми навiки. А тут вiн, - Явдоха показала на Павла,
- за Джмелями з голоблею ганявся. Нащо вони тобi здалися? Нiмцi ж тiльки
ступлять - тебе ж тершого на шворку, горе ти мов нещасне... Цiлий вiк iз
тобою мучилася, а на старiсть доведеться однiй шматки помiж людей просити.
Бачите, бачите, сусiдо? Сидить собi i нi гадки, анi думки. Йому байдуже,
що, може, i хату спалять, i хазяйство пограбують, i старцями по свiту
пустять. Йому все байдуже, аби кисет був повний.
- Ти догавкаешся, ой догавка шся! - крикнув Павло, i це були його першi
слова, якi вона почула за тиждень.
- О, чу те? Чу те? - знову забубонiла Явдоха, але Павло так ворухнув на
не© очима, що вона зараз же замовкла i йiшла в хатину.
Павло i Хома залишилися вдвох. Дружба мiж ними в'язалася на дивовижних
началах: Павло увесь час мовчить, мов камiнь, а Хома говорить i говорить,
аж у горлi деренчить. Вийшовши вiд Павла, хвалиться зустрiчним дядькам:
"Оце був у Павла, то так наговорився, що хай йому тямиться".
Хома любив Павла так, як слабий любить сильного. Вони i працювали разом
у колгоспi: копали колодязi, ями, льохи, кагати. I де грунт був твердiший,
то там ставав Павло, а коли витягали з колодязя грунт, то Павло був унизу,
а Хома угорi.
Пiдсiвши тепер до Павла поближче, Хома розстебнув куцину, бо в хатi
було жарко, i тихо почав:
- Хоч ти, Павле, i сердишся, а Явдоха правду каже: не треба було
встрявати в бiйку. Сам бачиш, який тепер час: влади нема. Хто сильний, той
тебе й з'©сть. Взяти хоч i колгосп. Дбали люди, дбали, а тепер що вийшло?
Самi ж i розтягають по цурочцi. Гай-гай. А як нашi нiмчика вiдженуть та
назад вернуться - де зерно, де плужки, де гарбочки, де реманент? Що ми
скажемо? Який одвiт дамо? Знову ж таки i з другого боку подумати, то i не
помирати нам з голоду. А прикинеш дурною головонькою, то виходить, що
тепер таке врем'ячко, що сиди тихенько, як мушка в щiлинi, i лапками не
воруши. Так нi. людцi. Хоча б i Джмелi. Це такi люди, що при любiй владi
житимуть, i завжди ©м добре буде. Вiзьми хоч i Якима: як приходили
денiкiнцi, то вiн мою куму Ольгу трохи на той свiт не вiдправив. - Хома
замовк, пригадуючи, як воно все було. Явдоха торохтiла в хатинi рогачами,