Страница:
хлопцiв.
- Нагострив, дядьку...
- От молодчина! Оце коса так коса! - повеселiшав Павло, уже не так з
розгону заганяючи ©© в траву.
- Боже мiй, скiльки дурно© сили в чоловiка! - похитуючи головою,
промовив до себе Тимко, беручись i собi за косу i займаючи свою ручку.
Уже аж на другому кiнцi гонiв вiн пiдняв' голову, щоб витерти пiт, i
серце його тривожно стиснулося: прямо через покоси, притисши долонi до
грудей, спотикаючись ногами -i плутаючи ними в травi, бiгла Орися. Лице ©©
було блiдим i зляканим. Вiн кинув косу, збиваючись iз кроку, пiшов
назустрiч.
Вона пiдбiгла до нього з тремтячими губами i повними .слiз очима i,
незважаючи на те, що навколо були люди, впала йому на груди, здригаючись
вiд ридань.
- Ну, що там?! Ну? - торсав ©© за плечi Тимко, але ©© руки так мiцно
затисли його шию, що вiн задихався. Потiм розiмкнув ©© пальцi, одiрвав вiд
себе, сполохано глянув у дороге, залите сльозами i збуджуюче в ньому
гострий жаль обличчя.
- Ну?!! Ну, говори, що тралилося?!
Вона схопила його за руку i, тiльки тепер зрозумiвши, що навколо люди i
що деякi косарi вже перестали косити i з гарячою цiкавiстю дивилися на
них, потягла за кущi верболозу.
- Ой Тимоньку, голубчику, рiднесенький мiй, дорогесенький! Розлучають
нас, - заплакала вона ще дужче i закрила долонями обличчя.
- Хто розлуча ? Говори толком.
Але вона говорити не могла, плечi ©© ще бiльше затремтiли, i на
тоненькiй шийцi дрiбно посмикувалася кругленька, в пухнастих бiлих локонах
бiля вискiв голiвка.
- Ой, - видихнула Орися, одiрвавши долонi вiд обличчя, i жалiсно
хлипнула скривленими губками. - Тато вчора прибiгли iз сiнокосу, сердитi,
лютi, iз вашими полаялися, чи що. Нас iз мамою вигнали з хати, побили весь
посуд, всi горшки. А сьогоднi склали на пiдводу мо© речi, все до шматинки,
до останньо© сорочечки, i повезли аж у Гадяцький район до маминих родичiв.
Там, кажуть, будеш жити, i щоб я тебе з Вихорами не бачив, доки свiту й
сонця... Я втекла до Галi Басаврючки, в чiм стою, i проплакала всю нiч. Що
ж менi роби-и-ти-и?! - заголосила вона, чiпляючись Тим-ковi за плечi.
Тимко довго стояв мовчки, задумавшись. Брови його тихо ворушились, на
вилицях пiд шкiрою тяжко, як жорна в млинi, ходили жовна.
- Перебудь до вечора в Галi Басаврючки. А потiм щось придума мо. А
зараз iди. Люди он i так уже трi-щаться.
Вона, нiчого бiльше не розпитуючи, заспоко на одним його словом,
схлипнула, витерла, як дитина, кулачком очi, пiшла геть. Але потiм
вернулася, пiдбiгла до нього i, радiсно поклiпуючи мокрими вiями, вся
посвiтлiвши обличчям, несмiло потяглася до нього, як прибита грозою
билиночка до сонця:
- Поцiлуй мене, Тимку. Я тодi про все горе забуду.
Вiн обачно озирнувся навколо, нiжно взяв у долонi голiвку i поцiлував
©© по-батькiвськи, в лоб, погладив по волоссячку. Вона вдячно глянула на
нього прояснiлими, як небо пiсля дощу, очима i, якось жалiсно
усмiхнувшись, пiшла лукою. Тимко взявся за косу i вже хотiв шаркнути нею
по травi, але потiм озирнувся, щоб глянути ще раз, чи вже далеко вiдiйшла
Орися. I коли вiн побачив ©©, щупленьку, босоногу, одиноку i нещасну на
цьому свiтi, беззахисну й довiрливу, як голубка, в сво©й любовi, то перший
раз у життi вiдчув, як з хвилюючим болем застукотiло його серце i щось
ласкаве, тепле, як тi свiтлi сльози, що вiн ©х змив поцiлунком з личка
кохано©, покотилося йому в душу, i кров забухала швидше, груди задихали
вiльнiше, i, розтираючи рукою м'який гарячий клубок, що пiдступав до
горла, Тимко подумав, що вiн тепер не одинокий i що йому для кого жити
на свiтi.
З цi © хвилини все те, що вiн бачив навколо себе, чув i вiдчував,
повнилося для нього новим змiстом: йому нiби вставили iншi очi, i вiн ними
бачив тепер те, чого ранiше не помiчав, йому нiби пiдмiнили душу, i вiн
тепер вiдчував те, про що ранiше й не догадувався. Навiть звуки вiн
сприймав тепер по-iншому. Вiн косив повагом, раз за разом махаючи косою i
майже не вiдчуваючи ©© в руках, така вона була легка. Ранiше тiло його пiд
сорочкою мокрiло, парилось i з кожним заходом на нову ручку по ньому
розливалася втома, вiд чого м'язи його млiли, i тодi хвилю-двi вiн
перепочивав. Тепер же тiло його зробилося легке, сухе, освiжене, зiбране,
як у птаха, що йде на великий перелiт. Ранiше з кожним рухом коси,
переставляючи босi ноги по вже скошенiй густiй, зрiзанiй, як бритвою,
щiточцi трав'яного прикорiння, Тимко вiдчував холодну i липку в'язь
лугово© землi, i почуття це було непри мним i навiть бридливим, тепер же
земля пiд ногами була тепла, ласкава, як дихання паруючо© рiки. Трава, яка
здавалася йому ранiше похмуро-сивою, гнiвною пiд нальотами вiтру,
стальною, дзвенючою, як щось неживе, тепер розступалася перед ним
прозоро-зеленою морською хвилею, як перед молодим богом, розкриваючи те,
що ранiше приховувала: всю свою пота мну красу. Вiн бачив, що зверху вона
суха, вицiлу-вана сонцем, легка, як подих, i чутлива, як павутиння, i
колишеться навiть без вiтру, а при самiй землi, мiж стеблинками,
почепившись манюсiнькими свiтлими крапельками, прита©лись росинки i
яскраво поблискують, як надрiбно потовчене скло. Хвилинами його брав жаль,
i вiн стримував косу, щоб не порушити тi © зата но© при землi краси. "Я не
знаю, чи там угорi, надi мною, життя, але я добре бачу, що вся краса
тут, на землi", - роздумував вiд, спершись на кiсся i з хвилюючим почуттям
милуючись свiжiстю зеленого роздолля, що плескотiло бiля його нiг. Потiм
знову став косити, докоряючи сам себе в душi за те, що вiн милу ться i все
ж таки нищить цю красу.
Але одного разу на повному розгонi вiн зупинив косу i, кинувши ©© на
землю, присiв навпочiпки i обережно, лагiдно розгорнув пальцями густий
кущик трави: у зеленому затишному храмi, вся переплетена золотими нитями
сонця, на високому гiнкому стебельцi росла лугова цариця - ромашка. Це,
мабуть, була найпрекраснiша в свiтi квiточка: рiвна, висока, з сумно
нахиленою набiк яскраво-жовтою, в бiлих нiжних прозорих пелюсточках
голiвкою, ще й зверху прикроплена дрiбною, як вiстря стально© голки,
росичкою. Тимко знав, що по-народному цю квiточку називають невiсточкою, i
те, -що вона така прекрасна, i те, що ©© так звати, зачарувало його, i
вiн, присiвши, дивився на не©, не зводячи очей, усмiхаючись, як до
гарненького маляти, i все шепотiв: "Невiсточка, невiсточка", - i йому
хотiлося доторкнутися до не© хоч пальцем. Але вiн утримався, щоб не збити
з не©-росички, не зняти дорого© краси, даровано© природою. Вiн так i
залишив квiтку разом iз густим кущиком трави в ©© зеленому храмi i,
обережно обкосивши, пiшов далi.
"Трiнь-трiнь, трiнь-трiнь!"-почулося в цей час i забринiло, вiдбилося
вiд ташанських плес, заляскало, затанцювало, заграло, як музика: "Дiд
Iнокеша клепа коси, - усмiхнувся Тимко. - Ач, як розходився". I йому
пригадалася одна весела примовка, яку вiн знав ще в дитинствi i став
повторювати ©© в такт помахам коси. Вiн почирав фразу, як тiльки з розгону
замахував косою, i закiнчував ©© лише тодi, коли коса, зрiзаючи соковитi
стебла, виходила iз трави:
Косарики плужки кують,
Косарики плужки кують...
I зозулi кують, щастя-долю дають.
I ми з Орисею...
Що з Орисею? Ах, так!.. Невiсточка. Вона ж невiсточка". Вiн засмiявся i
озирнувся назад: ромашка тихо кивала йому голiвкою. Вiн озирався ще кiлька
раз, i довго вона ще бiлiла здаля, дякуючи за той захист i турботу, яку
вiн проявив до не©.
Тимко косив до самого вечора. Коли ж косарi зiбралися веселим гуртом до
багаття, на якому доварювався смачний кулiш, вiн також присiв iз ними, i
на обличчi його було щось надзвичайне, що кидалося усiм у очi, хоч нiхто
до ладу не знав, чим воно викликане i що воно означа. Навiть Марко i той
помiтив це i спитав його:
- Що ви? Погризлися чи помирилися? Тимко тiльки засмiявся i так здавив
Марка за плечi, що той аж вискнув.
- Хлопцi! Пiдходь закурювати! Ну! - весело закричав Тимко i розшморгнув
кисета. Коли вiн обiйшов косарський круг - кисет був уже пустий.
- Оце так! - лаяв його Марко. - Усiм догодив, а сам лишився без тютюну.
- Нiчого. В мене дома ще , - весело пiдморгнув Тимко i, вiдмовившись
вiд вечерi, пiшов лугом до Та-шанi.
- Що це з ним сталося? - дивувались косарi. - Чи не ташанська русалка
його прилоскотала?
- А чого ж! Хлопець молодий.
Забравшись у глухi нетрi, Тимко сiв бiля рiчки i довго дивився на чорну
холодну воду.
На верболозах скакали рожевi вiдблиски багаття, що його розiклали
косарi; вiд вогнища долiтали лункi голоси, смiх, покашлювання, чиясь тиха,
впiвголоса, пiсня. Iнодi, коли вогонь розгорався яснiше, навколо багаття
вимальовувалися постатi людей, маленькi i нiби круглi, з великими
незграбними тiнями на землi. А коли хто-небудь пiдводився, то з ним
пiдводилася i розпрямлялася його тiнь i ставала такою довгою, що
перехоплювала весь луг; недалеко, з шумом щипаючи траву, паслися конi, i
©хнi силуети то появлялися в свiтлi вогнища, то знову зникали в темрявi;
часом дим iшов угору, а часом слався по землi, сивиною, як туманом,
покривав луг i пахнув сирими дровами, гiркувато смердiв пiдпаленою корою.
Тодi Тимковi здавалося, що то не косарi, а мандрiвнi цигани сидять бiля
казана i мiшають у ньому зачакловане вариво.
Приколисаний чарiвною тишею, свiжiстю води i лугу, Тимко був настро ний
на думи i згадував тепер тiльки те, що було близько його серцю.
Пригадувалося йому, як весняними вечорами, коли пахло талим снiгом i
вийшла з берегiв, скреготiла льодом Ташань, вони з Орисею цiлими годинами
вистоювали на ташан-ському мосту i вона горнулася до нього, гаряче дихаючи
йому в лице, веселим шепотом повiдаючи йому, що в ©хньому садку уже
зеленi з-пiд снiгу барвiнок i що вона вже пробувала з берези сiк. Коли ж
вiн на те ©© щебетання говорив щось грубе або часто навiть соромiцьке,
вона холодною долонею, що справдi пахла березиною, затуляла йому рота. А
коли вiн i вiд цього не вгавав, кусала його жартома за вушко гострими i
щiльними, як у мишки, зубами. Не боячись нi холодних вiтрiв, нi задушливих
туманiв, стояли вони, обнявшись, наслухаючи, як трiщить лiд, довго мовчки
дивилися на воду, що пливла з-пiд моста, i вiд того довгого глядiння ©м
здавалося, що не рiчка, а вони з мостом пливуть кудись далеко-далеко в
погонi за сво©м щастям.
Часто вони бачили рiзнi дива, якi несла на собi рiчка: вiдломлений
шматок крижини, на якiй рiс очерет i махав сухими китицями, безсило
повiсивши вниз мiтелочку, як приречений на страту каторжанин голову. ©м
було жаль того сухого очерету, бо вони знали, що на нього наляже
здоровенна крижина, зiмне, закрутить i похоронить у глибинi, i вже бiльше
нiколи вiн не вирине i не буде шумiти на цiй землi. Хоч вони обо були
молодi, проте розумiли, що ©хн життя також подiбне до весняно© рiки, що в
ньому також сво© крижини, якi накривають людей i ламають ©х, як той
очерет, методично i безжалiсно. Орисi ставало страшно.
- Ось ми з тобою разом, - часто говорила вона. - I зда ться, що нiщо в
свiтi не розлучить нас, а прийде така хвилина - i не будемо ми разом.
- Не вигадуй казна-чого, хто нас зможе розлучити? - не погоджувався
Тимко.
- Доля. Вона нi тебе, нi мене не запита , а зробить так, як ©й
захочеться. Щось таке нам поробиться, i не будемо ми разом.
- За язик укусилася, бiсова дiвчино! - смiявся тодi Тимко.
-А, нiчого того не буде, все-бабськi вигадки", - подумав вiн тепер,
прислухаючись до гомону косарiв, що вже розходились по домiвках. Тимко
також устав i, розшукавши свою косу, пiшов лугом, то поринаючи по пояс у
сиву хвилю туману-випару, що густо валив iз рiки, то виходячи з нього,
розгортаючи його сво©м тiлом. На болотах за Ташанню безугавно кричав
кулик, iнодi спросоння скиглила сполохана чайка, вiд рiки вiяло теплом,
вiд скошеного лугу - розiпрiлою за день на сонцi травою.
"Ет, що там думати та гадати - всi люди живуть, мають щастя, i я його
буду мати", - i вiн, викинувши з голови всi тi роздуми, якi мучили його,
швидко закрокував до сво © хати.
Зайшовши в сiни, вiн зупинився вiд пискливого голосу батька, що
комариним гудiнням проникав крiзь напiвпричиненi хатнi дверi.
- Доки вiн у мене в печiнках сидiтиме?! - кричав Йонька, i по його
писклявому, аж повискуючому голосу було видно, що сварка йде вже давно i
що вона досягла вже тi © вершини, коли старий був здатний на всяку
пiдлiсть. - Людськi дiти самi на себе грошi заробляють, а цей сiв менi
верхи на шию i злiзати не дума ?!
- В нього мозолi з рук не сходять, чого ж тобi ще треба? Його не
жалi ш, так хоч надi мною змилуйся за те, що я тобi весь вiк годжу та
потураю.
- А щоб тобi пожаром голову спалило за таке го-дiння! Та ти менi в ноги
падай за те, що я твого ви-шкребка весь вiк годую, щоб його сира земля
проковтнула з вогнем та димом!
- Грiх тобi, Йосипе, грiх!
- А тобi не грiх? Тобi не грiх було!..
В хатi щось ляснуло, з гуркотом покотилося по долiвцi пусте вiдро. Все
перевернулося в грудях Тимка, i вiн, тяжко задихавши, рвонув дверi. Йонька
швидко повернув сухе i хиже, як у роздратованого тхора, обличчя. Сухенькi
кулачки його дрiбно тремтiли. Мати, жалiсно згорбившись, сидiла на лавi,
блiда i злякана, тримаючись долонею за щоку.
Побачивши Тимка, вона встала i з таким виглядом, що в не© просто болять
зуби, пiшла в хатину готувати вечерю. Йонька також засопiв i вийшов геть.
Тимко сiв за стiл, ви©в миску борщу, випив пiвглека молока i, не
обiзвавшись до матерi й словом, вийшов iз хати. Бiля курника вiн намацав
весло, кинув його на плече i через 'город попрямував до Ташанi. В садку
вiд яблунi вiддi-^лилася постать Йоньки, сипонула в темiнь iскристою
порохнею з люльки.
- Це ти, Тимку?
- Я.
- Куди тебе морока несе опiвночi?
- Я тери хочу потрусити.
- Удвох давай потрусимо, бо ти такий, що рибу продаси, а грошики
прикарманиш. Весло взяв?
- Осьдечки воно.
- Ходiм.
Спустилися вниз, бiля верб розшукали човна. Йонька примостився на
кормi, Тимко з веслом посерединi човна. Вiдiпхнулися. Тихо плюснула пiд
човном вода, ламаючи в рiцi чорнi тiнi прибережних верб, згортаючи яснi
зорi в чорний мiшок; десь у лозах кахнула качка, писнула очеретянка,
бовтонув сом; дихання лiтньо© ночi пройшло понад очеретами, що тихо
заворушилися i зашелестiли, вологим доторком лягло на обличчя людей, якi
пливли в човнi.
- Чого це ти до другого берега правиш? - сердито обiзвався Йонька,
розкурюючи люльку, що малесеньким свiтлячком то спалахувала, то згасала в
рiцi поряд iз його тiнню.
- Там у мене саж прихований.
- I багато назбирав?
- Кiлограмiв двадцять...
- Ото!
Тимко хутко погнав човен на корчi, що чорнiли на протилежному березi.
Удвох iз Йонькою витягли човен на траву, щоб його не знесло хвилею, пiшли,
продираючись помiж лозою. На галявинi мiж вербами зупинилися. Тимко щосили
розмахнувся веслом, шмагонув старого понижче спини. Лункий виляск
покотився понад Ташанню. Йонька упав на землю, рачки поповз у кущi.
- Ря-а-а-туй-те-е-е! - закричав вiн, ховаючи помiж лози сухий зад.
Тимко виволiк його звiдти i шмагонув ще кiлька разiв так, що старий аж
засичав вiд болю, перестав кричати i притих. Потiм хлопець перегнав човна
на свiй берег, прив'язав його до верби i посварився кулаком у темряву:
- Оце тобi i за себе, i за матiр, старе дишло© - i через городи, понад
Ташанню подався на iнший кiнець села.
Незабаром вiн перелiз через тин чийогось саду i пiшов до хлiва, що
чорнiв у темрявi. Прив'язаний бiля яблунi пес загарчав спросонку, але
Тимко обiзвався до нього, i той затих. Парубок вiдкрив дверi, що чимось
були пiдпертi зсередини, увiйшов до хлiва, полiз на сiновал.
- Хто там? - хрипко спитало звiдти, i на Тимка вiйнуло запахом сплячо©
людини.
- Це я. Тимко.
- А-а. Лiзь сюди, - запросив Марко. - Чого це ти такий мокрий? Де це
тебе трясця носила?
- Ятери трусив.
- I багато риби наловив?
- Багато. I все лящ, - засмiявся в темрявi Тимко.
- Принiс би й менi на сковороду. Друг назива ться.
- Нi, Марку, краще не треба, - знову засмiявся Тимко - Бо тi лящi дуже
на сковородi кидаються: я вiтчима свого одлупцював.
- Фi-i! - аж свиснув Марко. - А що тепер буде? Це дiло пiдсудне, i за
те, що я тебе буду переховувати, можуть i менi впаять на примусовку
- Ти не клопочись. Я в тебе жити не буду. Що це в тебе сто©ть? - мацнув
Тимко пiд стрiхою якусь посудину.
- То сметана. Взяв собi пiдкрiпитися на нiч. Марко потяг до себе
горщик, вiдпив кiлька ковткiв, гидливо заплювався на всi боки.
- Ану, присвiти, - попросив вiн Тимка. Тимко черкнув обережно сiрником,
обкутав його долонями, направив свiтло Марковi в горщик.
- Крейда розведена. А тобi б сказилосяi Я й не туди, що мати сьогоднi
хату бiлила. Полiз у погрiб, ухопив, що перше пiд руку потрапило... От
тобi й ма ш, - лаявся Марко.
- Ти на таких харчах як посидиш на сiновалi - куркою закудкудачеш! -
качався вiд смiху Тимко.
Потiм вiн обiрвав смiх, хвилину-двi сидiв мовчки, нiби щось обдумуючи,
нарештi встав i полiз iз сiновалу.
- Ну, досить. Ходiм, Марку.
- Куди? - здивувався той, несмiливо сповзаючи й собi за товаришем.
- Нiчне весiлля грати! За боярина менi будеш! До сво©х у мене тепер
нема дороги, так що треба нову шукати, - обняв за плечi вiрного товариша i
повiв його яром до Галi Басаврючки, де ховалася Орися.
Йонька довго лежав нерухомо, боячись, що як тiльки вiн заворушиться, то
Тимко, що десь, невiра, прита©вся в кущах, знову почне його чистити
веслом. Але всюди було тихо. Тодi старий зiп'явся на ноги i, хапаючись
руками за кущi, поплiвся до рiчки i довго хлебтав iз не© воду. Потiм став
мiркувати, як вибратися до рiдного берега. Зробити це було не так легко,
бо Йонька опинився на островi. "Знав, куди висадити, щоб тебе на кiлок
посадило! Ну, що його тепер робити? Можна було б перебратися по рiвчаках,
але як ти до них доберешся в темрявi? Ще потрапиш у таку калабаню, що
шурхнеш туди з вухами та вже й не вилiзеш. Кричати, щоб хто-небудь
перевiз, невигiдно: зараз же люди на смiх пiднiмуть". I Йонька вирiшив
ночувати на островi. "Скажу, що ви©хав уночi ятери трусити, та човен водою
знесло, оце й вiдсиджувався тут до ранку", - вирiшив старий i, розкидавши
першу, що трапилося йому, копицю, залiз туди по саму шию. "Оце дiждався
дiточок на старiсть, - видзвонював вiн зубами вiд холоду. - Не хлiбом, а
бебехами годують. Ну, пожди ж, проклятий виродку, я тебе провчу. Пiдеш ти
не господарем iз мого двору, а ланцем-поганцем!" - погрожував Йонька,
клацаючи зубами на комарiв, що хмарою кишiли над ним.
Охрiм, що трусив на свiтанку ятери, бачив, як на Гусячому островi нi з
сього нi з того заворушилася копиця i звiдти вилiз якийсь чоловiк. Не
роздивившись, хто воно й що воно, Охрiм прибiг у сiльраду i наробив
гвалту, що бачив за Ташанню шпигуна, озбро ного двома кулеметами i
радiостанцi ю. Гнат, який у 1925 роцi втiк вiд п'ятьох бандитiв у
диканському лiсi i з того часу набув слави неабиякого смiливця, вхопив
гвинтiвку-трилiнiйку з примкнутим багнетом, на якiй учились допризивники,
i побiг за Ташань шукати порушника. З пiвдня вiн перештрикав усi копицi i,
нiкого не знайшовши, три рази пiдряд вистрiлив угору, щоб шпигун, який,
може, десь i прита©вся, знав, що Троянiвська сiльрада охороня ться
надiйно. Охрiма за панiкерство i за брехливi данi було заставлено два днi
пiдряд чистити сiльрадiвську конюшню, а головний винуватець цi © iсторi©
Йонька, перебравшись через рови, причвалав аж опiвднi iз зв'язкою сiна за
плечима: треба ж йому було чимось прикрити перед людьми сво© мандри за
рiкою!
У недiлю опiвднi прискакав у Троянiвку мiлiцiонер верхи. Синiй кашкет
на потилицi, обличчя червоне, з коня летить шматками пiна, - i
запалахкотiло вiд села до села, вiд хутора до хутора страшне слово: вiйна.
Люди покинули роботу на полях, юрмилися на колгоспному дворi, питаючи одне
одного:
- Що ж воно тепер буде?
Бовдюг, що воював ще в iмперiалiстичну, довго мовчав, покручуючи рудого
вуса, потiм прорiк багатозначно :
- Германець, ©дять його мухи, вояка хитрий. З ним довго за петельки
водитися будемо.
На Бовдюга, як галич, напосiдала молодь:
- То ви колись одними штиками воювали, а тепер - технiка. Як дадуть по
зубах - швидко п'ятами накива .
- Еге ж. Накива . Кажуть, що вже Львiв забрав.
- Брехня! Не може вiн так скоро!
- Далi старо© границi не пустять, - метушився Охрiм. - Це я вам, як на
сповiдi, говорю!
- Цi © ночi Ки©в бомбили...
- Невже? А я думаю, що воно вночi на той край усе блим-блим,
блим-блим... А воно, значить, бомбило, - дивувався Охрiм. - А я саме у
млинi був, то а млина все було добре видно.
- Може, ти й астрицьку границю з млина бачив? - кепкував iз нього
Бовдюг.
- Так от хоч i присягнуся, що блимало! - стояв-таки на сво му Охрiм.
- Не присягайся! - люто засвiтив на нього очима дiд Iнокентiй. -
Клятвопреступник. В святому писанню давно сказано, що возстане народ на
народ, царствi на царство, i будуть глади великi i мори, i задвигтить
земля вiд крику людського, - пiдняв угору кiгтистий палець i обвiв усiх
напiвбожевiльними очима.
- Не морочте хоч ви, дiду, голови! - накинулися на старого.
- Так що робити?
- Он бригадир iде. Вiн про все скаже.
Пiдiйшов Прокiп, витер кашкетом спiтнiлого лоба.
- Тiльки що передали з району, щоб усi розходилися по роботах. Крiм
того, закривайте на нiч вiкна i запинайте ряднами, бо вiн iз лiтака бачить
свiтло i бомбить.
- Яка там робота в бiса? Коси, а сам поглядай, чи бомба не летить.
- А ти ззаду снопи поприв'язуй...
- Мели. Язик без кiсток...
Люди по роботах розiйшлися, але працювали тривожно: кожен ждав нових
вiстей iз фронтiв велико© битви, що вже почалася десь там, за синiм
обрi м.
Перша нiч була особливо тривожна i моторошна. В селi панувала темрява.
Нi свiтла, нi вогника. Наляканi темрявою, по околицях вили собаки. Десь на
За-лужжi надсадно, з пiдвиванням, кричав сич. Дядьки посилали Дениса з
рушницею, щоб вислiдив та пiдстрелив, але вiн не пiшов, боячись, щоб Гнат
не вiдiбрав дробовика. Люди по дво , по тро , а то й бiльшими гурточками
збиралися бiля дворiв, пильнуючи небо. Але воно було тихе, мирне, тiльки
блимали на ньому зорi та, як i вчора, як i цiлi вiки назад, мерехтiв
срiбним пилком Чумацький Шлях.
- Сидите ото, цигарками блима те, а воно, не дай бог чого, то так i
шарахне по ваших дурних головах, - сварилися жiнки на сво©х хазя©в.
- А ви чого повиходили? Iдiть он у хату, бо дiтвора спати бо©ться.
I знову смалили самосад, вели тихi, неквапливi розмови.
- Хлiба стоять, як вода, хто ж ©х тепер косити буде?
- Жiнки покосять та дiди, а нам скоро повiстку в руки - i прощай, рiдне
село© Хто повернеться, а хто й кiстьми ляже.
- Ех, коли б я спiймав того Гiтлеряку, сто чортiв його матерi, я б його
не карав, а водив би на шворцi, доки б вiн i дуба врiзав, щоб знав, як на
чужi землi нападати.
- Нiмаки, вони на чуже добро здавна ласi. Он у вiсiмнадцятому теж
приходили, а тодi хтозна-де й дiлися. Отак i тепер буде.
- Буде то буде, та скiльки тi © кровi людсько© пролл ться.
- Тiльки без панiки, - пiдбадьорював усiх Охрiм. - То тiльки напочатку
страшно, а далi звика ш. От у мене на фiнськiй вiйнi був такий случай...
Дядьки притихли: всiм же цiкаво послухати бувалого чоловiка.
- Була у фiннiв сильно укрепльонная лiнiя Манергея. Чого там тiльки
рудi супостати i не набудували: доти, дзоти, окопи, в сто раз обнесенi
дротом. У кожного фiнна кулемет i на двох одна гармата. Одним словом,
б'ють так, сучi сини, що голови не пiднiмеш. Скiльки раз ми на ту лiнiю в
штикову атаку ходили, скiльки на "ура" брали - нiчого з того не виходило.
Але от одного разу прибiга наш солдат в окопи (дiло було вночi) i вруча
командировi наказ: дати всiм бiйцям по двiстi грамiв спирту i щоб вночi
прорвали укрепл нiя. Ну, ми випили, закусили, гвинтiвки на руку, кулемети
вперед - пiшли. Пiдходимо до окопiв, чу мо, фiнни балакають: "Русь, -
кажуть, - не прийде, морозу побо©ться". А ми вже тут як тут,'тiльки наказу
ждемо.
- А ти хiба по-фiнськи розбира ш?
- А що ж тут такого? У них така розмова, як i в нас, тiльки другими
словами. Да-а-а... Стояли ми, стояли, коли десь уже з пiвночi приходить
наказ: iти на штурм. Брат ти мой! Як крикнули ми "ура", як пiшли, як
пiшли... Колем, бйом, уполонберьом,а фiнни метушаться, як вiвцi в кошарi.
Взяли одну лiнiю, взяли Другу, а до третьо© дiйшли - i стали. Гранiтна,
хоч зубами гризи, висотою якби оце три тини один на одного поставив,
снаряди б'ють - не пробивають, кулi також не беруть. Пiдбiга до мене
командир дивiзi©, трохи не плаче. "Виручай, - каже, - товаришу Горобець,
порадь менi, як цю прокляту стiну взяти". Подумав я, подумав, а тодi й
кажу: "Пiдтягнiть артилерiю i смалiть прямою наводкою". А вiн розвiв
руками та: "Що ж, - говорить, - артилерiю пiдтягти не штука, та як я
команду дам, щоб огонь вiдкривали? Горло ж зовсiм захрипло. Може, ти,
товаришу Горобець, виручиш? У тебе голос наче пiдходящий". - "Що ж, -
кажу, - це мож-. на". Вiдкашлявся та як крикну: "Прямою наводкою по
ворожiй кр постi з усiх, що сть, орудiй, плi©" Матiнко моя рiднесенька,
що тут сотворилося! Гуде, гуркоче, свистить, одним словом, такий шум
зчинився, що нiчого не чути. Коли так через пiвгодини, чую, щось
потихеньку - трiсь, трiсь. Я тодi й шепчу командировi полка на вухо:
"Зараз, - кажу, - стiна завалиться, бо вже трiщить". I справдi-не пройшло
i двох хвилин, як вона шар-рах! Тiльки пилюка стовпом, як iз старо© клунi.
Коли пилюка трохи розвiялася - дивимося: сидять фiнни рядочком, руки
попiднiмали, а бiля них оружi в купку складено. Потис менi командир руку
i каже: "Спасибi тобi, Охрiме Сазоновичу, за службу. Представлю тебе до
нагороди". I правда - нагородили мене медаллю. Одного золота триста
п'ятдесят грамiв було.
- Та й чого ж ти ©© не носиш?
- Коли б то вона в мене була, то носив би, а то фiнський снайпер кулею
вiдбив.
- Ха-ха! Медаль вiдбив, а ти цiлим зостався? Ну й брешеш ти, Охрiме!
- А ти як не тямиш, то краще послухай бувалого чоловiка, як воно на
вiйнi трапля ться. А дiло було так: тiльки я нахилився, щоб халяви на
чоботях пiдтягти, медаль, це ти сам розумi ш, одвисла, а вiн у цю секунду
- тр-рах! Один ланцюжок зостався. Не iнакше, як "зозуля" вдарила.
- Що воно за мара? - не розчовпав Павло Гречаний. - Хiба там i зозулi
стрiляють?
- "Зозуля" - це стрiлець такий, снайпер. Рiдко коли бува так, що в
шапку поцiлять, а то все бiльше в голову. Рушниця в нього не така, як у
- Нагострив, дядьку...
- От молодчина! Оце коса так коса! - повеселiшав Павло, уже не так з
розгону заганяючи ©© в траву.
- Боже мiй, скiльки дурно© сили в чоловiка! - похитуючи головою,
промовив до себе Тимко, беручись i собi за косу i займаючи свою ручку.
Уже аж на другому кiнцi гонiв вiн пiдняв' голову, щоб витерти пiт, i
серце його тривожно стиснулося: прямо через покоси, притисши долонi до
грудей, спотикаючись ногами -i плутаючи ними в травi, бiгла Орися. Лице ©©
було блiдим i зляканим. Вiн кинув косу, збиваючись iз кроку, пiшов
назустрiч.
Вона пiдбiгла до нього з тремтячими губами i повними .слiз очима i,
незважаючи на те, що навколо були люди, впала йому на груди, здригаючись
вiд ридань.
- Ну, що там?! Ну? - торсав ©© за плечi Тимко, але ©© руки так мiцно
затисли його шию, що вiн задихався. Потiм розiмкнув ©© пальцi, одiрвав вiд
себе, сполохано глянув у дороге, залите сльозами i збуджуюче в ньому
гострий жаль обличчя.
- Ну?!! Ну, говори, що тралилося?!
Вона схопила його за руку i, тiльки тепер зрозумiвши, що навколо люди i
що деякi косарi вже перестали косити i з гарячою цiкавiстю дивилися на
них, потягла за кущi верболозу.
- Ой Тимоньку, голубчику, рiднесенький мiй, дорогесенький! Розлучають
нас, - заплакала вона ще дужче i закрила долонями обличчя.
- Хто розлуча ? Говори толком.
Але вона говорити не могла, плечi ©© ще бiльше затремтiли, i на
тоненькiй шийцi дрiбно посмикувалася кругленька, в пухнастих бiлих локонах
бiля вискiв голiвка.
- Ой, - видихнула Орися, одiрвавши долонi вiд обличчя, i жалiсно
хлипнула скривленими губками. - Тато вчора прибiгли iз сiнокосу, сердитi,
лютi, iз вашими полаялися, чи що. Нас iз мамою вигнали з хати, побили весь
посуд, всi горшки. А сьогоднi склали на пiдводу мо© речi, все до шматинки,
до останньо© сорочечки, i повезли аж у Гадяцький район до маминих родичiв.
Там, кажуть, будеш жити, i щоб я тебе з Вихорами не бачив, доки свiту й
сонця... Я втекла до Галi Басаврючки, в чiм стою, i проплакала всю нiч. Що
ж менi роби-и-ти-и?! - заголосила вона, чiпляючись Тим-ковi за плечi.
Тимко довго стояв мовчки, задумавшись. Брови його тихо ворушились, на
вилицях пiд шкiрою тяжко, як жорна в млинi, ходили жовна.
- Перебудь до вечора в Галi Басаврючки. А потiм щось придума мо. А
зараз iди. Люди он i так уже трi-щаться.
Вона, нiчого бiльше не розпитуючи, заспоко на одним його словом,
схлипнула, витерла, як дитина, кулачком очi, пiшла геть. Але потiм
вернулася, пiдбiгла до нього i, радiсно поклiпуючи мокрими вiями, вся
посвiтлiвши обличчям, несмiло потяглася до нього, як прибита грозою
билиночка до сонця:
- Поцiлуй мене, Тимку. Я тодi про все горе забуду.
Вiн обачно озирнувся навколо, нiжно взяв у долонi голiвку i поцiлував
©© по-батькiвськи, в лоб, погладив по волоссячку. Вона вдячно глянула на
нього прояснiлими, як небо пiсля дощу, очима i, якось жалiсно
усмiхнувшись, пiшла лукою. Тимко взявся за косу i вже хотiв шаркнути нею
по травi, але потiм озирнувся, щоб глянути ще раз, чи вже далеко вiдiйшла
Орися. I коли вiн побачив ©©, щупленьку, босоногу, одиноку i нещасну на
цьому свiтi, беззахисну й довiрливу, як голубка, в сво©й любовi, то перший
раз у життi вiдчув, як з хвилюючим болем застукотiло його серце i щось
ласкаве, тепле, як тi свiтлi сльози, що вiн ©х змив поцiлунком з личка
кохано©, покотилося йому в душу, i кров забухала швидше, груди задихали
вiльнiше, i, розтираючи рукою м'який гарячий клубок, що пiдступав до
горла, Тимко подумав, що вiн тепер не одинокий i що йому для кого жити
на свiтi.
З цi © хвилини все те, що вiн бачив навколо себе, чув i вiдчував,
повнилося для нього новим змiстом: йому нiби вставили iншi очi, i вiн ними
бачив тепер те, чого ранiше не помiчав, йому нiби пiдмiнили душу, i вiн
тепер вiдчував те, про що ранiше й не догадувався. Навiть звуки вiн
сприймав тепер по-iншому. Вiн косив повагом, раз за разом махаючи косою i
майже не вiдчуваючи ©© в руках, така вона була легка. Ранiше тiло його пiд
сорочкою мокрiло, парилось i з кожним заходом на нову ручку по ньому
розливалася втома, вiд чого м'язи його млiли, i тодi хвилю-двi вiн
перепочивав. Тепер же тiло його зробилося легке, сухе, освiжене, зiбране,
як у птаха, що йде на великий перелiт. Ранiше з кожним рухом коси,
переставляючи босi ноги по вже скошенiй густiй, зрiзанiй, як бритвою,
щiточцi трав'яного прикорiння, Тимко вiдчував холодну i липку в'язь
лугово© землi, i почуття це було непри мним i навiть бридливим, тепер же
земля пiд ногами була тепла, ласкава, як дихання паруючо© рiки. Трава, яка
здавалася йому ранiше похмуро-сивою, гнiвною пiд нальотами вiтру,
стальною, дзвенючою, як щось неживе, тепер розступалася перед ним
прозоро-зеленою морською хвилею, як перед молодим богом, розкриваючи те,
що ранiше приховувала: всю свою пота мну красу. Вiн бачив, що зверху вона
суха, вицiлу-вана сонцем, легка, як подих, i чутлива, як павутиння, i
колишеться навiть без вiтру, а при самiй землi, мiж стеблинками,
почепившись манюсiнькими свiтлими крапельками, прита©лись росинки i
яскраво поблискують, як надрiбно потовчене скло. Хвилинами його брав жаль,
i вiн стримував косу, щоб не порушити тi © зата но© при землi краси. "Я не
знаю, чи там угорi, надi мною, життя, але я добре бачу, що вся краса
тут, на землi", - роздумував вiд, спершись на кiсся i з хвилюючим почуттям
милуючись свiжiстю зеленого роздолля, що плескотiло бiля його нiг. Потiм
знову став косити, докоряючи сам себе в душi за те, що вiн милу ться i все
ж таки нищить цю красу.
Але одного разу на повному розгонi вiн зупинив косу i, кинувши ©© на
землю, присiв навпочiпки i обережно, лагiдно розгорнув пальцями густий
кущик трави: у зеленому затишному храмi, вся переплетена золотими нитями
сонця, на високому гiнкому стебельцi росла лугова цариця - ромашка. Це,
мабуть, була найпрекраснiша в свiтi квiточка: рiвна, висока, з сумно
нахиленою набiк яскраво-жовтою, в бiлих нiжних прозорих пелюсточках
голiвкою, ще й зверху прикроплена дрiбною, як вiстря стально© голки,
росичкою. Тимко знав, що по-народному цю квiточку називають невiсточкою, i
те, -що вона така прекрасна, i те, що ©© так звати, зачарувало його, i
вiн, присiвши, дивився на не©, не зводячи очей, усмiхаючись, як до
гарненького маляти, i все шепотiв: "Невiсточка, невiсточка", - i йому
хотiлося доторкнутися до не© хоч пальцем. Але вiн утримався, щоб не збити
з не©-росички, не зняти дорого© краси, даровано© природою. Вiн так i
залишив квiтку разом iз густим кущиком трави в ©© зеленому храмi i,
обережно обкосивши, пiшов далi.
"Трiнь-трiнь, трiнь-трiнь!"-почулося в цей час i забринiло, вiдбилося
вiд ташанських плес, заляскало, затанцювало, заграло, як музика: "Дiд
Iнокеша клепа коси, - усмiхнувся Тимко. - Ач, як розходився". I йому
пригадалася одна весела примовка, яку вiн знав ще в дитинствi i став
повторювати ©© в такт помахам коси. Вiн почирав фразу, як тiльки з розгону
замахував косою, i закiнчував ©© лише тодi, коли коса, зрiзаючи соковитi
стебла, виходила iз трави:
Косарики плужки кують,
Косарики плужки кують...
I зозулi кують, щастя-долю дають.
I ми з Орисею...
Що з Орисею? Ах, так!.. Невiсточка. Вона ж невiсточка". Вiн засмiявся i
озирнувся назад: ромашка тихо кивала йому голiвкою. Вiн озирався ще кiлька
раз, i довго вона ще бiлiла здаля, дякуючи за той захист i турботу, яку
вiн проявив до не©.
Тимко косив до самого вечора. Коли ж косарi зiбралися веселим гуртом до
багаття, на якому доварювався смачний кулiш, вiн також присiв iз ними, i
на обличчi його було щось надзвичайне, що кидалося усiм у очi, хоч нiхто
до ладу не знав, чим воно викликане i що воно означа. Навiть Марко i той
помiтив це i спитав його:
- Що ви? Погризлися чи помирилися? Тимко тiльки засмiявся i так здавив
Марка за плечi, що той аж вискнув.
- Хлопцi! Пiдходь закурювати! Ну! - весело закричав Тимко i розшморгнув
кисета. Коли вiн обiйшов косарський круг - кисет був уже пустий.
- Оце так! - лаяв його Марко. - Усiм догодив, а сам лишився без тютюну.
- Нiчого. В мене дома ще , - весело пiдморгнув Тимко i, вiдмовившись
вiд вечерi, пiшов лугом до Та-шанi.
- Що це з ним сталося? - дивувались косарi. - Чи не ташанська русалка
його прилоскотала?
- А чого ж! Хлопець молодий.
Забравшись у глухi нетрi, Тимко сiв бiля рiчки i довго дивився на чорну
холодну воду.
На верболозах скакали рожевi вiдблиски багаття, що його розiклали
косарi; вiд вогнища долiтали лункi голоси, смiх, покашлювання, чиясь тиха,
впiвголоса, пiсня. Iнодi, коли вогонь розгорався яснiше, навколо багаття
вимальовувалися постатi людей, маленькi i нiби круглi, з великими
незграбними тiнями на землi. А коли хто-небудь пiдводився, то з ним
пiдводилася i розпрямлялася його тiнь i ставала такою довгою, що
перехоплювала весь луг; недалеко, з шумом щипаючи траву, паслися конi, i
©хнi силуети то появлялися в свiтлi вогнища, то знову зникали в темрявi;
часом дим iшов угору, а часом слався по землi, сивиною, як туманом,
покривав луг i пахнув сирими дровами, гiркувато смердiв пiдпаленою корою.
Тодi Тимковi здавалося, що то не косарi, а мандрiвнi цигани сидять бiля
казана i мiшають у ньому зачакловане вариво.
Приколисаний чарiвною тишею, свiжiстю води i лугу, Тимко був настро ний
на думи i згадував тепер тiльки те, що було близько його серцю.
Пригадувалося йому, як весняними вечорами, коли пахло талим снiгом i
вийшла з берегiв, скреготiла льодом Ташань, вони з Орисею цiлими годинами
вистоювали на ташан-ському мосту i вона горнулася до нього, гаряче дихаючи
йому в лице, веселим шепотом повiдаючи йому, що в ©хньому садку уже
зеленi з-пiд снiгу барвiнок i що вона вже пробувала з берези сiк. Коли ж
вiн на те ©© щебетання говорив щось грубе або часто навiть соромiцьке,
вона холодною долонею, що справдi пахла березиною, затуляла йому рота. А
коли вiн i вiд цього не вгавав, кусала його жартома за вушко гострими i
щiльними, як у мишки, зубами. Не боячись нi холодних вiтрiв, нi задушливих
туманiв, стояли вони, обнявшись, наслухаючи, як трiщить лiд, довго мовчки
дивилися на воду, що пливла з-пiд моста, i вiд того довгого глядiння ©м
здавалося, що не рiчка, а вони з мостом пливуть кудись далеко-далеко в
погонi за сво©м щастям.
Часто вони бачили рiзнi дива, якi несла на собi рiчка: вiдломлений
шматок крижини, на якiй рiс очерет i махав сухими китицями, безсило
повiсивши вниз мiтелочку, як приречений на страту каторжанин голову. ©м
було жаль того сухого очерету, бо вони знали, що на нього наляже
здоровенна крижина, зiмне, закрутить i похоронить у глибинi, i вже бiльше
нiколи вiн не вирине i не буде шумiти на цiй землi. Хоч вони обо були
молодi, проте розумiли, що ©хн життя також подiбне до весняно© рiки, що в
ньому також сво© крижини, якi накривають людей i ламають ©х, як той
очерет, методично i безжалiсно. Орисi ставало страшно.
- Ось ми з тобою разом, - часто говорила вона. - I зда ться, що нiщо в
свiтi не розлучить нас, а прийде така хвилина - i не будемо ми разом.
- Не вигадуй казна-чого, хто нас зможе розлучити? - не погоджувався
Тимко.
- Доля. Вона нi тебе, нi мене не запита , а зробить так, як ©й
захочеться. Щось таке нам поробиться, i не будемо ми разом.
- За язик укусилася, бiсова дiвчино! - смiявся тодi Тимко.
-А, нiчого того не буде, все-бабськi вигадки", - подумав вiн тепер,
прислухаючись до гомону косарiв, що вже розходились по домiвках. Тимко
також устав i, розшукавши свою косу, пiшов лугом, то поринаючи по пояс у
сиву хвилю туману-випару, що густо валив iз рiки, то виходячи з нього,
розгортаючи його сво©м тiлом. На болотах за Ташанню безугавно кричав
кулик, iнодi спросоння скиглила сполохана чайка, вiд рiки вiяло теплом,
вiд скошеного лугу - розiпрiлою за день на сонцi травою.
"Ет, що там думати та гадати - всi люди живуть, мають щастя, i я його
буду мати", - i вiн, викинувши з голови всi тi роздуми, якi мучили його,
швидко закрокував до сво © хати.
Зайшовши в сiни, вiн зупинився вiд пискливого голосу батька, що
комариним гудiнням проникав крiзь напiвпричиненi хатнi дверi.
- Доки вiн у мене в печiнках сидiтиме?! - кричав Йонька, i по його
писклявому, аж повискуючому голосу було видно, що сварка йде вже давно i
що вона досягла вже тi © вершини, коли старий був здатний на всяку
пiдлiсть. - Людськi дiти самi на себе грошi заробляють, а цей сiв менi
верхи на шию i злiзати не дума ?!
- В нього мозолi з рук не сходять, чого ж тобi ще треба? Його не
жалi ш, так хоч надi мною змилуйся за те, що я тобi весь вiк годжу та
потураю.
- А щоб тобi пожаром голову спалило за таке го-дiння! Та ти менi в ноги
падай за те, що я твого ви-шкребка весь вiк годую, щоб його сира земля
проковтнула з вогнем та димом!
- Грiх тобi, Йосипе, грiх!
- А тобi не грiх? Тобi не грiх було!..
В хатi щось ляснуло, з гуркотом покотилося по долiвцi пусте вiдро. Все
перевернулося в грудях Тимка, i вiн, тяжко задихавши, рвонув дверi. Йонька
швидко повернув сухе i хиже, як у роздратованого тхора, обличчя. Сухенькi
кулачки його дрiбно тремтiли. Мати, жалiсно згорбившись, сидiла на лавi,
блiда i злякана, тримаючись долонею за щоку.
Побачивши Тимка, вона встала i з таким виглядом, що в не© просто болять
зуби, пiшла в хатину готувати вечерю. Йонька також засопiв i вийшов геть.
Тимко сiв за стiл, ви©в миску борщу, випив пiвглека молока i, не
обiзвавшись до матерi й словом, вийшов iз хати. Бiля курника вiн намацав
весло, кинув його на плече i через 'город попрямував до Ташанi. В садку
вiд яблунi вiддi-^лилася постать Йоньки, сипонула в темiнь iскристою
порохнею з люльки.
- Це ти, Тимку?
- Я.
- Куди тебе морока несе опiвночi?
- Я тери хочу потрусити.
- Удвох давай потрусимо, бо ти такий, що рибу продаси, а грошики
прикарманиш. Весло взяв?
- Осьдечки воно.
- Ходiм.
Спустилися вниз, бiля верб розшукали човна. Йонька примостився на
кормi, Тимко з веслом посерединi човна. Вiдiпхнулися. Тихо плюснула пiд
човном вода, ламаючи в рiцi чорнi тiнi прибережних верб, згортаючи яснi
зорi в чорний мiшок; десь у лозах кахнула качка, писнула очеретянка,
бовтонув сом; дихання лiтньо© ночi пройшло понад очеретами, що тихо
заворушилися i зашелестiли, вологим доторком лягло на обличчя людей, якi
пливли в човнi.
- Чого це ти до другого берега правиш? - сердито обiзвався Йонька,
розкурюючи люльку, що малесеньким свiтлячком то спалахувала, то згасала в
рiцi поряд iз його тiнню.
- Там у мене саж прихований.
- I багато назбирав?
- Кiлограмiв двадцять...
- Ото!
Тимко хутко погнав човен на корчi, що чорнiли на протилежному березi.
Удвох iз Йонькою витягли човен на траву, щоб його не знесло хвилею, пiшли,
продираючись помiж лозою. На галявинi мiж вербами зупинилися. Тимко щосили
розмахнувся веслом, шмагонув старого понижче спини. Лункий виляск
покотився понад Ташанню. Йонька упав на землю, рачки поповз у кущi.
- Ря-а-а-туй-те-е-е! - закричав вiн, ховаючи помiж лози сухий зад.
Тимко виволiк його звiдти i шмагонув ще кiлька разiв так, що старий аж
засичав вiд болю, перестав кричати i притих. Потiм хлопець перегнав човна
на свiй берег, прив'язав його до верби i посварився кулаком у темряву:
- Оце тобi i за себе, i за матiр, старе дишло© - i через городи, понад
Ташанню подався на iнший кiнець села.
Незабаром вiн перелiз через тин чийогось саду i пiшов до хлiва, що
чорнiв у темрявi. Прив'язаний бiля яблунi пес загарчав спросонку, але
Тимко обiзвався до нього, i той затих. Парубок вiдкрив дверi, що чимось
були пiдпертi зсередини, увiйшов до хлiва, полiз на сiновал.
- Хто там? - хрипко спитало звiдти, i на Тимка вiйнуло запахом сплячо©
людини.
- Це я. Тимко.
- А-а. Лiзь сюди, - запросив Марко. - Чого це ти такий мокрий? Де це
тебе трясця носила?
- Ятери трусив.
- I багато риби наловив?
- Багато. I все лящ, - засмiявся в темрявi Тимко.
- Принiс би й менi на сковороду. Друг назива ться.
- Нi, Марку, краще не треба, - знову засмiявся Тимко - Бо тi лящi дуже
на сковородi кидаються: я вiтчима свого одлупцював.
- Фi-i! - аж свиснув Марко. - А що тепер буде? Це дiло пiдсудне, i за
те, що я тебе буду переховувати, можуть i менi впаять на примусовку
- Ти не клопочись. Я в тебе жити не буду. Що це в тебе сто©ть? - мацнув
Тимко пiд стрiхою якусь посудину.
- То сметана. Взяв собi пiдкрiпитися на нiч. Марко потяг до себе
горщик, вiдпив кiлька ковткiв, гидливо заплювався на всi боки.
- Ану, присвiти, - попросив вiн Тимка. Тимко черкнув обережно сiрником,
обкутав його долонями, направив свiтло Марковi в горщик.
- Крейда розведена. А тобi б сказилосяi Я й не туди, що мати сьогоднi
хату бiлила. Полiз у погрiб, ухопив, що перше пiд руку потрапило... От
тобi й ма ш, - лаявся Марко.
- Ти на таких харчах як посидиш на сiновалi - куркою закудкудачеш! -
качався вiд смiху Тимко.
Потiм вiн обiрвав смiх, хвилину-двi сидiв мовчки, нiби щось обдумуючи,
нарештi встав i полiз iз сiновалу.
- Ну, досить. Ходiм, Марку.
- Куди? - здивувався той, несмiливо сповзаючи й собi за товаришем.
- Нiчне весiлля грати! За боярина менi будеш! До сво©х у мене тепер
нема дороги, так що треба нову шукати, - обняв за плечi вiрного товариша i
повiв його яром до Галi Басаврючки, де ховалася Орися.
Йонька довго лежав нерухомо, боячись, що як тiльки вiн заворушиться, то
Тимко, що десь, невiра, прита©вся в кущах, знову почне його чистити
веслом. Але всюди було тихо. Тодi старий зiп'явся на ноги i, хапаючись
руками за кущi, поплiвся до рiчки i довго хлебтав iз не© воду. Потiм став
мiркувати, як вибратися до рiдного берега. Зробити це було не так легко,
бо Йонька опинився на островi. "Знав, куди висадити, щоб тебе на кiлок
посадило! Ну, що його тепер робити? Можна було б перебратися по рiвчаках,
але як ти до них доберешся в темрявi? Ще потрапиш у таку калабаню, що
шурхнеш туди з вухами та вже й не вилiзеш. Кричати, щоб хто-небудь
перевiз, невигiдно: зараз же люди на смiх пiднiмуть". I Йонька вирiшив
ночувати на островi. "Скажу, що ви©хав уночi ятери трусити, та човен водою
знесло, оце й вiдсиджувався тут до ранку", - вирiшив старий i, розкидавши
першу, що трапилося йому, копицю, залiз туди по саму шию. "Оце дiждався
дiточок на старiсть, - видзвонював вiн зубами вiд холоду. - Не хлiбом, а
бебехами годують. Ну, пожди ж, проклятий виродку, я тебе провчу. Пiдеш ти
не господарем iз мого двору, а ланцем-поганцем!" - погрожував Йонька,
клацаючи зубами на комарiв, що хмарою кишiли над ним.
Охрiм, що трусив на свiтанку ятери, бачив, як на Гусячому островi нi з
сього нi з того заворушилася копиця i звiдти вилiз якийсь чоловiк. Не
роздивившись, хто воно й що воно, Охрiм прибiг у сiльраду i наробив
гвалту, що бачив за Ташанню шпигуна, озбро ного двома кулеметами i
радiостанцi ю. Гнат, який у 1925 роцi втiк вiд п'ятьох бандитiв у
диканському лiсi i з того часу набув слави неабиякого смiливця, вхопив
гвинтiвку-трилiнiйку з примкнутим багнетом, на якiй учились допризивники,
i побiг за Ташань шукати порушника. З пiвдня вiн перештрикав усi копицi i,
нiкого не знайшовши, три рази пiдряд вистрiлив угору, щоб шпигун, який,
може, десь i прита©вся, знав, що Троянiвська сiльрада охороня ться
надiйно. Охрiма за панiкерство i за брехливi данi було заставлено два днi
пiдряд чистити сiльрадiвську конюшню, а головний винуватець цi © iсторi©
Йонька, перебравшись через рови, причвалав аж опiвднi iз зв'язкою сiна за
плечима: треба ж йому було чимось прикрити перед людьми сво© мандри за
рiкою!
У недiлю опiвднi прискакав у Троянiвку мiлiцiонер верхи. Синiй кашкет
на потилицi, обличчя червоне, з коня летить шматками пiна, - i
запалахкотiло вiд села до села, вiд хутора до хутора страшне слово: вiйна.
Люди покинули роботу на полях, юрмилися на колгоспному дворi, питаючи одне
одного:
- Що ж воно тепер буде?
Бовдюг, що воював ще в iмперiалiстичну, довго мовчав, покручуючи рудого
вуса, потiм прорiк багатозначно :
- Германець, ©дять його мухи, вояка хитрий. З ним довго за петельки
водитися будемо.
На Бовдюга, як галич, напосiдала молодь:
- То ви колись одними штиками воювали, а тепер - технiка. Як дадуть по
зубах - швидко п'ятами накива .
- Еге ж. Накива . Кажуть, що вже Львiв забрав.
- Брехня! Не може вiн так скоро!
- Далi старо© границi не пустять, - метушився Охрiм. - Це я вам, як на
сповiдi, говорю!
- Цi © ночi Ки©в бомбили...
- Невже? А я думаю, що воно вночi на той край усе блим-блим,
блим-блим... А воно, значить, бомбило, - дивувався Охрiм. - А я саме у
млинi був, то а млина все було добре видно.
- Може, ти й астрицьку границю з млина бачив? - кепкував iз нього
Бовдюг.
- Так от хоч i присягнуся, що блимало! - стояв-таки на сво му Охрiм.
- Не присягайся! - люто засвiтив на нього очима дiд Iнокентiй. -
Клятвопреступник. В святому писанню давно сказано, що возстане народ на
народ, царствi на царство, i будуть глади великi i мори, i задвигтить
земля вiд крику людського, - пiдняв угору кiгтистий палець i обвiв усiх
напiвбожевiльними очима.
- Не морочте хоч ви, дiду, голови! - накинулися на старого.
- Так що робити?
- Он бригадир iде. Вiн про все скаже.
Пiдiйшов Прокiп, витер кашкетом спiтнiлого лоба.
- Тiльки що передали з району, щоб усi розходилися по роботах. Крiм
того, закривайте на нiч вiкна i запинайте ряднами, бо вiн iз лiтака бачить
свiтло i бомбить.
- Яка там робота в бiса? Коси, а сам поглядай, чи бомба не летить.
- А ти ззаду снопи поприв'язуй...
- Мели. Язик без кiсток...
Люди по роботах розiйшлися, але працювали тривожно: кожен ждав нових
вiстей iз фронтiв велико© битви, що вже почалася десь там, за синiм
обрi м.
Перша нiч була особливо тривожна i моторошна. В селi панувала темрява.
Нi свiтла, нi вогника. Наляканi темрявою, по околицях вили собаки. Десь на
За-лужжi надсадно, з пiдвиванням, кричав сич. Дядьки посилали Дениса з
рушницею, щоб вислiдив та пiдстрелив, але вiн не пiшов, боячись, щоб Гнат
не вiдiбрав дробовика. Люди по дво , по тро , а то й бiльшими гурточками
збиралися бiля дворiв, пильнуючи небо. Але воно було тихе, мирне, тiльки
блимали на ньому зорi та, як i вчора, як i цiлi вiки назад, мерехтiв
срiбним пилком Чумацький Шлях.
- Сидите ото, цигарками блима те, а воно, не дай бог чого, то так i
шарахне по ваших дурних головах, - сварилися жiнки на сво©х хазя©в.
- А ви чого повиходили? Iдiть он у хату, бо дiтвора спати бо©ться.
I знову смалили самосад, вели тихi, неквапливi розмови.
- Хлiба стоять, як вода, хто ж ©х тепер косити буде?
- Жiнки покосять та дiди, а нам скоро повiстку в руки - i прощай, рiдне
село© Хто повернеться, а хто й кiстьми ляже.
- Ех, коли б я спiймав того Гiтлеряку, сто чортiв його матерi, я б його
не карав, а водив би на шворцi, доки б вiн i дуба врiзав, щоб знав, як на
чужi землi нападати.
- Нiмаки, вони на чуже добро здавна ласi. Он у вiсiмнадцятому теж
приходили, а тодi хтозна-де й дiлися. Отак i тепер буде.
- Буде то буде, та скiльки тi © кровi людсько© пролл ться.
- Тiльки без панiки, - пiдбадьорював усiх Охрiм. - То тiльки напочатку
страшно, а далi звика ш. От у мене на фiнськiй вiйнi був такий случай...
Дядьки притихли: всiм же цiкаво послухати бувалого чоловiка.
- Була у фiннiв сильно укрепльонная лiнiя Манергея. Чого там тiльки
рудi супостати i не набудували: доти, дзоти, окопи, в сто раз обнесенi
дротом. У кожного фiнна кулемет i на двох одна гармата. Одним словом,
б'ють так, сучi сини, що голови не пiднiмеш. Скiльки раз ми на ту лiнiю в
штикову атаку ходили, скiльки на "ура" брали - нiчого з того не виходило.
Але от одного разу прибiга наш солдат в окопи (дiло було вночi) i вруча
командировi наказ: дати всiм бiйцям по двiстi грамiв спирту i щоб вночi
прорвали укрепл нiя. Ну, ми випили, закусили, гвинтiвки на руку, кулемети
вперед - пiшли. Пiдходимо до окопiв, чу мо, фiнни балакають: "Русь, -
кажуть, - не прийде, морозу побо©ться". А ми вже тут як тут,'тiльки наказу
ждемо.
- А ти хiба по-фiнськи розбира ш?
- А що ж тут такого? У них така розмова, як i в нас, тiльки другими
словами. Да-а-а... Стояли ми, стояли, коли десь уже з пiвночi приходить
наказ: iти на штурм. Брат ти мой! Як крикнули ми "ура", як пiшли, як
пiшли... Колем, бйом, уполонберьом,а фiнни метушаться, як вiвцi в кошарi.
Взяли одну лiнiю, взяли Другу, а до третьо© дiйшли - i стали. Гранiтна,
хоч зубами гризи, висотою якби оце три тини один на одного поставив,
снаряди б'ють - не пробивають, кулi також не беруть. Пiдбiга до мене
командир дивiзi©, трохи не плаче. "Виручай, - каже, - товаришу Горобець,
порадь менi, як цю прокляту стiну взяти". Подумав я, подумав, а тодi й
кажу: "Пiдтягнiть артилерiю i смалiть прямою наводкою". А вiн розвiв
руками та: "Що ж, - говорить, - артилерiю пiдтягти не штука, та як я
команду дам, щоб огонь вiдкривали? Горло ж зовсiм захрипло. Може, ти,
товаришу Горобець, виручиш? У тебе голос наче пiдходящий". - "Що ж, -
кажу, - це мож-. на". Вiдкашлявся та як крикну: "Прямою наводкою по
ворожiй кр постi з усiх, що сть, орудiй, плi©" Матiнко моя рiднесенька,
що тут сотворилося! Гуде, гуркоче, свистить, одним словом, такий шум
зчинився, що нiчого не чути. Коли так через пiвгодини, чую, щось
потихеньку - трiсь, трiсь. Я тодi й шепчу командировi полка на вухо:
"Зараз, - кажу, - стiна завалиться, бо вже трiщить". I справдi-не пройшло
i двох хвилин, як вона шар-рах! Тiльки пилюка стовпом, як iз старо© клунi.
Коли пилюка трохи розвiялася - дивимося: сидять фiнни рядочком, руки
попiднiмали, а бiля них оружi в купку складено. Потис менi командир руку
i каже: "Спасибi тобi, Охрiме Сазоновичу, за службу. Представлю тебе до
нагороди". I правда - нагородили мене медаллю. Одного золота триста
п'ятдесят грамiв було.
- Та й чого ж ти ©© не носиш?
- Коли б то вона в мене була, то носив би, а то фiнський снайпер кулею
вiдбив.
- Ха-ха! Медаль вiдбив, а ти цiлим зостався? Ну й брешеш ти, Охрiме!
- А ти як не тямиш, то краще послухай бувалого чоловiка, як воно на
вiйнi трапля ться. А дiло було так: тiльки я нахилився, щоб халяви на
чоботях пiдтягти, медаль, це ти сам розумi ш, одвисла, а вiн у цю секунду
- тр-рах! Один ланцюжок зостався. Не iнакше, як "зозуля" вдарила.
- Що воно за мара? - не розчовпав Павло Гречаний. - Хiба там i зозулi
стрiляють?
- "Зозуля" - це стрiлець такий, снайпер. Рiдко коли бува так, що в
шапку поцiлять, а то все бiльше в голову. Рушниця в нього не така, як у