Страница:
не мiг повiрити, щоб ця весела i така безпосередня в цю хвилю людина могла
наговорити на ньогб стiльки дурниць в райкомi. "Загадкова i дивна людська
натура", - думав сам собi Дорош, вiдчуваючи, як у нього злегенька
наморочиться голова. Пробравшись крiзь гарячi, розпаренi людськi тiла, вiн
ви-' йшов надвiр i присiв на призьбi. "Отже, все кiнчилося. Я ©ду. Що ж
мене чека попереду? Вони залишаться тут, i нiхто з них не буде знати,
скiльки думок пере-вергав я пiд цi ю чорною стрiхою".
Вийшов Сергiй, мовчки сiв поряд.
- Ну, що вони там? - запитав Дорош.
- Танцюють...
Бiля хлiва чорнiла запряжена у вiзок конячина. П'яний вiзник спав,
укрившись сiрячиною. Дорош тихо сказав Сергi вi:
- Винеси менi чемодан. Тiльки так, щоб нiхто не бачив. Не хочу сво©м
вiд'©здом заважати ©хнiм веселощам.
Сергiй винiс чемодан, подав Дорошевi. Розбудили вiзника, який спросоння
не мiг знайти вiжок. Сергiй намацав ©х, всунув йому в руку. Ви©хали за
ворота.
- Ну, - сказав Дорош i мiцно, по-чоловiчому обняв Сергiя за плечi.
Потiм злегенька вiдштовхнув його вiд себе.
- Чи доведеться ж побачитись? - затремтiв голосом Сергiй.
- Хто ж його зна ... В життi дорiг багато...
- Не згадуйте нас лихом...
- Щасливим зоставайся...
Пiдвода рушила. Уже ви©жджаючи з вулицi, Дорош озирнувся: бiля ворiт
невиразно чорнiла постать Сергiя. Потiм вiдкрилися хатнi дверi, випустили
надвiр смугу свiтла i закрилися наглухо. "От i все, - подумав Дорош. - От
i почина ться мо нове життя".
Перед самою косовицею несподiвано заявився в Троянiвку Федот Вихор.
Якось увечерi прибiг iз сiльради виконавець i принiс телеграму, в якiй
сповiщалось, що Федот сидить у Полтавi на вокзалi в надi© на попутний
транспорт.
Гаврило ви©хав за ним парою коней i надвечiр третього дня привiз у
Троянiвку. З Федотом ©хала дружина Юля, схожа на гречанку кокетуха з
лiнивим голосом i млосними очима. Коли стали спускатися з Бе во© гори,
вередливо вигнула чорнi, блискучi, густi i по-чоловiчому широкi бро'ви i
тяжко зiтхнула:
- Оце таке село? Я тут умру вiд нудьги. Гаврило засовався на возi, так,
нiби хотiв щось сказати, та тiльки вдарив батогом по конях, якi й без того
прискорили ходу, бо почули домiвку. Ось i хата. Мелькнули голубi
вiконницi, недавно загороджений тин, на якому ще не просохло лiщинове
листячко, розчинилися ворота - коники з розгону влетiли на подвiр'я.
Уляна, побачивши сина, витерла руки об фартух, п-ри-пала до рипучих
ременiв на його грудях i тихо, щасливо заплакала. Ненька, скинувши
картуза, топтався бiля воза.
- Поводи коней по двору. Води не давай, - суворо наказав вiн Тимковi i
звернувся до гостей: - Чого ж ви сто©те, заходьте в хату. I ви, невiстко,
заходьте.
Юля цiлуватися нi з ким не стала. З матiр'ю вона обнялася, а Неньцi
подала бiлу, з довгими красивими пальцями руку.
- Це твiй старичок? - як би дивуючись, запитала вона в Федота. - Гм. А
чого вiн такий обiрваний?
- Це ми так по-домашньому, по-селянському. Коло гною воно краще й не
треба, - знiчено посмiхнувся Ионька.
- Боже! Чого ж це я стою? - спохватилася мати. - Люди з дороги. I вода
гаряченька вмитися, i все приготовлено. Як же. Ждали. Господи, як ждали!
Пiди ж, Йосипе, принеси ночви з хлiва, бо ©м треба вмитися з дороги. А
може, ви спочатку повечеря те? А вми теся опiсля?
- Що ви! Хiба можна сiдати за стiл з немитими руками? - здивувалася
Юля.
- Так воно хто як. Нам то байдуже, а ви люди городськi, то у вас
по-другому заведено, по-культур-ному, - добродушно погодилася Уляна. -
Тимку, кинь водити коней та злий ©м на руки. Не знаю, як вас i величати.
Уляна винесла надвiр чавун з гарячою водою i поставила на порозi. Юля,
не соромлячись мужчин, зняла з себе чорну дорожню кофточку, зав'язала
косинкою голову. В тугу смуглу спину безжалiсно врiзалися бретельки
лiфчика. Тимко лив ©й воду в рожевi кiвшики долонь. Юля безсоромно
розглядала його сво©ми млосними, ледь прищуленими очима.
- Брюнет. Жагучий брюнет, i зовсiм не схожий на Федота.
Тимко з кухлем у руках переступав iз ноги на ногу, крадькома обзирав ©©
красиву, сильну, гнучку спину. "Iч, вигулялася на казьонних харчах.
Сименталка".
Юля витерла м'яким рушничком груди, шию, спину, кокетливо ляснула
мокрою долонею (вiд не© запахло милом) Тимка по щоцi, заграла бровами:
- У тво©х очах щось демонiчне i привабливе для жiнок.
Тимко залився фарбою, опустив очi.
- У тебе в селi симпатiя?
- Нi, нема .
- Чому?
- Дiвчата не хочуть любити.
- Яка трагедiя! - спiвчутливо вигукнула Юля. - Фед! Принеси менi
гребiнець i пудру. Та, гляди, не розсип по дорозi.
"Радуйся, нене, дiстала помiч на старiсть", - глузливо зiтхнув Тимко.
Доки гостi вмивалися, Гаврило з Йонькою натягли пiвкомори мiшкiв та
чемоданiв. Йонька хазяйськи промацував ©х пальцями, намагаючись заранi
вiдгадати, що в них .
Пiсля вечерi в хату нашевкалось повно односельчан. м пiднесли по
чарцi, вони вiдразу повеселiшали i всi до одного поскручували цигарки.
- Оце ж накадите повну хату, - забiдкалася Уляна. - Тут вiд свого курiя
нiяк не видиха мо, так ще й вiд вас нюхай.
Дядьки погупали чобiтьми на порiг i потягли за собою цiлий чувал диму.
Федот, вмитий, чистий, виголений, в однiй натiль нiй сорочцi, галiфе та
шльопанцях на босу ногу, теж пiшов за ними, але в сiнях Йонька притримав
його за рукав i заставив зодягти вiйськову форму.
- Вона менi i так набридла, тату, - опинався Федот.
- А я тобi кажу: надiнь. Хай усi бачать, що ти в мене червоний
командир, а не яка-небудь заплiшка.
Федот у думцi схвалив бажання старого. "Що ж, зодягну. У селi не так-то
вже й рясно таких, як я". Федот пiшов у хату, зодяг гiмнастьорку,
портупею, зробився зграбнiший i статечнiший. "Дiждався честi, - радiв
Йонька, не зводячи iз сина очей, -он скiльки людей за розумним словом
привалило. Ждуть, як колись архi рея ждали".
При появi Федота дядьки стихли i чемненько розсiлися попiд стiною.
- Бож-же ж мiй, бож-же ж мiй, як iдуть года! - журливо почав Кузь, що
прителiпався сюди найпершим i вже встиг покуштувати дорогих Федотових
цигарок. - Як здумаю, який ти маленький був, так наче це дiялося вчора, а
як подивлюся, що ти вже червоний командир, то, либонь, i не вчора, а таки
давненько. Аж не вiриться. Ти дай менi, синок, закурити, бо розговор буде
довгий. Зроду таких не курив, - щиро призначся Кузь, пожадливо затягуючись
запашним димком. - Райський запах! Колись баба Улита, ота, Йосипе, що на
Афон ходила, приносила iз свято© гори якогось зiлля, так давала й нам,
дiтям, понюхати. Так чисто отаким пахло, як оця цигарка. Який сорт. Ах,
який сорт!
- Ти цiлий вiк один сорт куриш - чужi, - обiзвався Латочка.
- Хай порозкошу чоловiк, - заступився за Кузя Йонька. - Бо таких
цигарок сюди, звичайно, не привозять. Це ©м такi на командирський пайок
дають.
- Ну, грець з ним, - перебив його Кузь. - Так про що ж будемо з тобою
говорити? Прибув, значить, у рiдну сторонку? Воно, брат, де ворон не
лiта , а на рiдну сторону верта . Я коли повернувся iз заробiткiв у тисяча
дев'ятсот тринадцятому роцi, то зупинився на Веевiй горi i аж заплакав...
Ну, а ти ж де побував? Що повидав?
- Я бiльше по городах. Потому - служба у мене така.
- Так. Так. А скажи, як воно по мiстах iз матерi ю? У нас - лихо. Скоро
доходимося до того, що й грiшного тiла нiчим буде прикрити.
- Там аби грошi. Все .
- Ну, а продукти? Масло, хлiб, сахар?
- Для цього спецiальнi магазини - гастрономи. Iди i купуй, що хочеш i
скiльки хочеш.
- Правда, правда. Я теж оце недавно був у Полтавi, так теж усе , що
треба. От тiльки соди i чобiт нема . А щоб косу добру купити, то, мабуть,
i до самого Одесу дiйшов би i то не купив би тако©, як треба. Коли ж воно
в нас отой достаток буде?
- Буде все, тiльки не вiдразу. Зараз у нас весь упор на важку
iндустрiю, бо вона всьому голова. Будуть у нас машини - буде й матерiя.
Руками ©© для всiх не наробиш. Партiя обiцяв, що в кiнцi цi © п'ятирiчки
всього буде доволi, а вже що наша партiя скаже - то закон. В тiм ©© i
велич, що вона бачить далеко вперед.
- Це правда. Але ти менi скажи, куди воно хлiб дiва ться? Чого воно в
мiстах такi за ним черги великi?
- Держава робить запас. Навколо нас вороги. На випадок чого - нам
надiятися нi на кого, крiм на самих себе.
- А я чув, що германцев! його везуть цiлими ешелонами.
- Ми люди вiйськовi. Нам це невiдомо. Я тiльки знаю одне, що з
Нiмеччиною у нас найближчим часом нiчого поганого не буде. Ми з нею ма мо
угоду про ненапад.
- Ох, не вiр тим германам! То - собаки потайнi. Вкусить - i зуби
захова .
- Ми цього не бо©мося. А коли хто зачепить, будемо бити ворога на його
ж територi©.
- А не вийде того, що в японську?
- Нi! Не вийде! У нас - технiка, авiацiя, флот. Ми - наймогутнiша
кра©на свiту.
- Ну що ж, ребяточки, побалакали трохи - пора додому, - обiзвався в
перший раз за вечiр Бовдюг. - Федот з дороги, йому вiдпочити треба, а Кузя
до ранку не переслуха ш.
Коли вийшли за ворота, Бовдюг сказав Кузовi:
- Ти догавка шся! Ну на якого чортового батька ти в полiтику лiзеш?
Спитав, почому сало на базарi, - i сиди нишком. Так нi! Йому поясни, куди
хлiб дiва ться, чого матерi© не вистача . Яке тво дiло?
- Iнтересно. Бож-же ж мiй, як iнтересно! Подивився у вiкно - i то
скiльки видно! А як по©здити та з розумними людьми поговорити. Скiльки ж
тодi в мо©й головi розуму прибавиться?
- А навiщо вiн тобi здався, той розум? Дурнiшому легше на свiтi жити.
- Е, це вже ти не говори! Не говори! Чоловiк на те й родився, щоб весь
вiк, скiльки живе, розуму вчитися. Оце в мене ще трохи тютюну в кисетi,
прийду додому, куритиму та все над людським життям мiркуватиму.
Пiсля того як дядьки розiйшлися, нi Федот, нi Йонька спати не лягли, а
засвiтили каганець i пiшли в комору.
- Я тут привiз тобi дещо, - загадково зашепотiв Федот i розв'язав
великий важкий мiшок. - Маю на складi хлопцiв знайомих, от i удружили,
спасибi ©м.
Чорний згорток шкiри тьмяно блиснув у нього в руках, потiм вiн витяг
кiлька пар червоноармiйсько© бiлизни, два вiдрiзи на шинелю, три пари
нових галiфе, бiлу байку на онучi.
- Боже мiй, скiльки добра! - жадiбно засвiтив очима Йонька. - Не бiйся.
Усе буде в цiлостi. Нiде анi шматини не потеряю.
- А що скажу вам, тату, - Федот помовчав, прислухаючись, чи нiхто не
прита©вся пiд дверима, - що в свiтi тепер неспокiйно, так що все може
бути. Ви про це (вiн показав на мiшки) нiкому не говорiть. Нашийте всiм
чобiт. Дайте й Гавриловим дiткам. I Тимковi пошийте. Вiн уже парубок.
- Тимковi не дам i шкуратка. - Верхня губа в старого сердито сiпнулася.
- Зобижа мене.
I Йонька довго та жалiсно розповiдав Федотовi про те, як "отой
баришник" трохи голови йому не зрубав лопатою.
На другий день снiдали багато, по-сiмейному. Федот iз Юлею сидiли на
покутi, мати ©м прослала новий вишитий рушник на колiна, щоб сметана не
капнула на святешний одяг. Всi сидiли щасливi, урочистi. Навiть Йонька
ретельно вимив милом руки i зодяг чисту сорочку. Гаврило, червоний, як
перець, сяючий i добродушний, все посмiхався, точно так, як мати, i не
знав, куди подiти сво© здоровеннi мозолистi руки, на якi з острахом
поглядала Юля. Гаврило сидiв якраз проти не© i гостинно припрошував:
- Може, вам сметанки пiдлити чи вергуна подати? I коли вiн повертався
сво ю громiздкою фiгурою за тим вергуном чи за сметаною, то iз столу
обов'язково що-небудь падало: або ложка, або шматочок хлiба, або
обсмоктана куряча кiсточка.
- Сиди вже. Без тебе подам, - удавано сердилася мати, насмiшкувато
пiдбираючи губи, а в душi безмежно радiючи, що нарештi всi зiбралися до
одного стола, як хороша родина, i говорять собi мирно та любенько. Як
господиня й мати, що всьому да раду та совiт, вона за стiл не сiдала, а
плавала, як лебедиця, то в хатину, то в комору та все подавала страви на
стiл, що ©х не було куди й ставити. На Улянi рясна спiдниця в горошок,
кофточка синя, хустина бiла, як снiг, а з-пiд не© лице рум'яне, як у
дiвчини. Випила ж ту чарку горiлки з дiтьми, так таке, що хоч пiд щоку
берися, тiльки що ото зморшки пiд очима та волосся з сивиною, але то кат
його бери! Тепла хвиля пiдмива серце матерi, як вода калину, щасливою
сльозою очi криються: усiх же вигодувала та виняньчила та й до розуму
довела. Слава богу, всi живi i здоровi, то як же не взятися за щоку та не
кигикнути ташанською чайкою: "Сини ж мо©, соколята, тiльки ж вами я й
багата!.." Уже б вона й заспiвала, та невiстки соромиться. Скаже - здурiла
мати на старiсть.
Йонька сидить з краю стола i коли набира в ложку сметани, то витрiща
очi, нiби скарбу шука , ©сть вiн, голосно чавкаючи, обляпуючи бiлими
каплями бороду й вуса.
- Ти б окуратнiше, старий...
- А що? - озира ться вiн на всi боки.
- Сметана он по бородi тече.
- Бач, що придумали з жиру, бiсовi дiти! - тяжко сапав вiн, глипаючи то
на одного, то на другого почервонiлими очима.
- Попадешся ти менi iншим разом, чахотка чортова! - погрожував
iзнадвору Тимко, мацаючи рукою розбите вухо, з якого тоненьким струмочком
текла кров.
- Ну-ну, ти добалака шся! - витрiщився Гаврило i, взявши за плечi,
виштовхнув брата ще далi.
Тимко постояв посеред двору, оглядаючи, що сталося з ним пiсля бiйки.
Виявилося, що на сорочцi гудзикiв як не бувало i вiд плеча аж до лiктя
розпанаханий рукав. "Нiчого, я колись тобi все згадаю", - погрозив вiн на
вiкна i пiшов городом у яр. Там було тихо i мирно. Вiд глиняних стiн вiяло
вологою, дзюркотiв потiк iз чистою джерельною водою. Тимко пiдiйшов до
нього, вмив лице i довго мочив водою розбите вухо, що сочилося кров'ю i
палало, як жар, потiм сiв пiд кущем дикого терну. "Я тобi покажу, -
бурмотiв вiн. - Дума ш, як квасолю почепив на петлицi, так ©здитимеш на
менi, як i ранiше? Нi, вистачить уже. Увiрвалося".
Вiн сидiв ображений, одинокий i розумiв, що, крiм матерi i Гаврила, всi
його ненавидять. Думки, одна вiд одно© складнiшi, болiснiшi, мучили його,
i вiн, щоб розiбратися в них, став пригадувати сво дитинство.
Пам'ята вiн, як одного разу зимою при©хав iз базару батько. Вiн
увiйшов у хату, закутаний по самi очi в башлик, бiлий вiд снiгу, як мара,
iз бурульками на вусах, з-пiд яких, як з бовдура, валила пара, кинув дiтям
на пiч мiшок, у якому щось заторохтiло, як замерзлi костi. Вони iз Федотом
розв'язали мiшок i, штовхаючись, як поросята бiля корита, хотiли чимшвидше
заглянути, що там . Там були новенькi чоботи. Вони почали видирати один в
одного тi чоботята, сперечалися, кому вони належать. Батько, зачувши
сварку, люто закричав на них i сказав, що вони Федотовi, бо вiн старший.
- А що! Менi купили чобiтки, а не тобi. Ги-ги, - вихвалявся Федот,
показуючи жовтi зуби.
Тимко заплакав. Вiн не розумiв, чому ж чобiтки вiдданi Федотовi, а не
йому, який слухав батька, сидiв на печi смирно i _не збивав пилюки. Того ж
вечора мати, пестячи його перед сном, називала "любий синочок-соколочок",
цiлувала в голову i обiцяла, що купить чобiтки кращi, як у Федота, бо в
нього чорнi, а в Тимка будуть червонi, як у того дiдуся з казки, що сто©ть
на воротях у червоних чоботях ще й люльку курить. Тимко втiшився i полiз
на пiч спати, але ще довго перед його очима стояли Федотковi чобiтки, i
вiн навiть чув запах холодно© слизько© шкiри на них.
Тимко також пригадував тон час, коли вiн уже став пiдлiтком i як батько
хотiв спекатися його чимшвидше з дому, вирядити геть з хати, щоб вiн не
сидiв на ши©. Як Федота вiддав до науки, а Тимка не хотiв, хоч вiн був
здiбнiший за Федота. Пригадував тi темнi осiннi ночi, коли за стiною
завивав вiтер, щось хлипало i Тимковi здавалося, що то плаче сирiтка i
проситься, щоб ©© пустили погрiтися i переночувати. Вранцi вiн схоплювався
разом з третiми пiвнями, приходив до матерi, що топила пiч, сiдав на лавi
i, натягши на колiна полотняну сорочку, скаржився, що йому марилося вночi,
нiби щось плакало пiд хатою, i благав матiр, щоб вона не спала так мiцно i
пустила сирiтку погрiтися. "Добре, синочку, добре", - обiцяла мати, а в
само© текли по щоках сльози, i полум'я, що бухало в печi, висушувало ©х.
Ще в дитинствi Тимко зрозумiв, що батько хитрий i потайний i що миру
мiж ними нiколи не буде. А коли вiн пiдрiс i почув в собi силу, в ньому
щоденно наростало бажання помсти за сво© i материнi кривди, i ця жадоба
зробилася такою сильною, що стала його другим характером.
"Так, - думав вiн тепер, лежачи пiд кущем терну. - Колись я був добрий,
а вони мене зробили злим. Що ж? Нехай так i буде. Я ©м свого не подарую.
Око за око, зуб за зуб".
Iззаду щось зашелестiло, i не встиг Тимко обернутися, як чи©сь теплi
нiжнi руки закрили йому обличчя. Вiн вирвав свою голову з обiймiв i
побачив перед собою розпашiле усмiхнене обличчя Орисi.
- А що? Злякався? - грайливо запитала вона i сiла бiля нього. Тимко лiг
на спину i закрив очi, на густих бровах його блищало сонце. Крiзь порвану
сорочку було видно подряпини на грудях. У Орисi жалiбно ворухнулися
припеченi сонцем губи.
- Де це ти подряпався?
- З Федотом побився.
- За вiщо?
- Старi рахунки.
Вона нiжно, обережно, з почуттям ще бiльшо© жалостi до нього взяла його
голову i поклала собi на колiна, пильно стала розглядати його обличчя,
намагаючись знайти щось таке, чого вона ранiше не помiчала, i вона
знаходила. "От цих рисочок бiля носа ранiше не було", - визначила вона. В
цей час Тимка вкусив за ногу овод, i хлопець сердито дригнув ногою,
нахмурився, i тодi рисочки бiля носа особливо виразно вирiзьбилися. "Це в
нього сердита рисочка. Вона зробилася вiд того, що вiн багато сердився!" I
Орися ненавидiла й готова була якнайсуворiше покарати тих людей, що
гнiвають i мучають ©© коханого, ©й i в голову не приходило, що найбiльше
Тимко мучиться саме через не©, через ©хню баламутну, засуджену всiм селом
любов.
Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар, ©й
хотiлося торкнутися до нього пальцями, щоб зняти з нього бiль, але вона не
наважувалася цього зробити, щоб не спричинити ще бiльшого болю, i тiльки
дула на нього, охолоджуючи його сво©м диханням. "Вiн так схуд i почорнiв.
Це вiд роботи. А волосся вже не таке чорне i блискуче, як ранiше, а
припалене по краях. Це вiд сонця. Про що вiн зараз дума ?"
- Про що ти зараз дума ш? - спитала вона, цiлуючи його в мiжбрiв'я.
- Що таке? - кинувся вiн, пожовуючи губами.
- Ти дрiмав?
- Умгу.
Вiн дивився на не© знизу вгору, вивернувши синюватi бiлки очей, i чекав
вiд не© запитання, але вона мовчала. Тодi вiн знову закрив очi i зручно
вгнiздився головою на ©© теплих, тугих ногах. "Вiн вибився iз сил i через
те дрiма . Вiн працю тепер день i нiч, а це нелегко".
- Тимусю, журавлику мiй, ходiм до нас на сiно-вал. У нас нема нiкого
вдома, зарию тебе, приголублю, подушечку принесу вишивану. Спи хоч до
вечора.
- А що люди скажуть?
- Ай! Що там люди! - з досадою мотнула головою Орися.
- Нi, я так трохи передрiмаю.
- Ну, спи. Я буду сидiти дуже тихо.
Але дрiмати не довелося: в яру почулося погейкування, хтось гнав бикiв
до водопою. Орися схопилася, обтрусила пом'яту спiдничку, розгубленими
очима глянула на Тимка.
- Приходь вечором на це мiсце, - прошепотiв вiн, цiлуючи ©© в шийку.
- Добре. Прийду.
Вона пiдхопила iз землi в'язочку хмизу i побiгла стежечкою вниз, понад
потоком.
Увечерi вони зустрiлися на умовленому мiсцi, але Орися запротестувала:
- Ходiм кудись далi. Тут темно, як у ямi. Тимко взяв ©© за руку i повiв
вершняком яру. Аж пiд лiсом вони знайшли копичку пахучо© конюшини i сiли,
тiсно попритулявшись одне до одного. Вiд сiна било парким духом i при мно
зiгрiвало спини. Вгорi - зоряне небо, через яке срiбним коромислом
перекинувся Чумацький Шлях, бiля нiг - троянiвська долина, огорнута сизою
млою ночi.
- Тимку, скажи, чого воно так, що людей багато на свiтi, а серце любить
тiльки одного? - тихо запитала Орися, лежачи на грудях в обiймах коханого.
- Хто ж його зна . Я десь читав у книжцi, що душа душу шука . От як
зiйдуться такi душi, що в них усе однакове, то й полюблять одна одну.
Орися повернула до себе обличчя Тимка, поцiлувала його в вушко за те,
що вiн такий розумненький, i довго мовчки гладила його пружинистi кучерi
чутливою, повною нiжностi i кохання рукою.
- Колись, дуже давно, любилися дво , - тихим загадковим голосом почала
Орися з тим та мничим пришiптуванням, як бува тодi, .коли людина
збира ться розповiсти щось цiкаве або дуже страшне. - А батьки цих
закоханих не хотiли, щоб вони були разом, бо дiвчина була багата, а
хлопець бiдний. Як тiльки вийде гуляти дiвчина, слуги ©© нi на крок не
вiдпускають, бо наказав вельможа, що як тiльки слуги прогавлять i
допустять до того, що вона побачиться iз сво©м коханим, то вкине ©х на
споживок голодним вовкам у глибоку темну яму. От раз той хлопець, не знаю,
яким уже побитом, пробрався у кiмнату до сво © кохано© i каже: "Я прийшов
за тобою. Хочеш-iди зi мною, а не хочеш, то я тут же перед тобою сам собi
смерть заподiю, бо без тебе не буде менi життя". Вона, отак, як стояла, i
каже йому: "Я-твоя". Спустилися вони вниз, посадив вiн ©© на коня, i
полетiли вони, як птицi, степом у кра©ну невiдому - шукати щастя. ©хали
день, ©хали другий, на третiй на спочинок стали, бо кiнь уже з нiг
валиться. Тiльки закоханi, обнявшись, задрiмали, як, хто його зна й
звiдки, на©хало слуг панських видимо-невидимо, скрутили втiкачам руки i
повезли в ма ток. Панянку вельможа закрив у загартованiй вежi, а молодця
вкинули до вовкiв у яму. Сидить вiн у ямi, а вовки що пiдiйдуть до нього,
щоб ©сти, - i назад вiдскакують, що пiдiйдуть - i назад вiдскакують: така
в нього страшна сила кохання. I так пройшло багато часу. Аж ось у тому
царствi сталося нещастя: якесь вороже плем'я прийшло iз-за моря i напало
вiйною на вельможу. Шле вельможа вiйська, як пiд шум iдуть - не
вертаються, а ворог усе ближче пiдходить i ближче. Прийшов тодi вельможа
до ворожбита i каже: "Що менi робити? Як перемогти вороже плем'я? Гине мо
багатство i мiй край". Подивився ворожбит на зорi та й каже: " у тво му
царствi один удалець-молодець, що доньку твою коха . Любов у нього така,
що не бо©ться нi вогню, нi меча, нi води морсько©. Випусти його, дай йому
в руки меч - i тодi побачиш, що буде". Випустив його цар i пита :
"Розiб' ш погане плем'я?" - "Розiб'ю, - говорить той, - тiльки дозволь
кохану побачити i ©© в гарячi вуста поцiлувати, вiд того менi сили
вдесятеро прибавиться". Побачився вiн iз милою, поцiлував ©© i, зiбравши
во©нiв, повiв ©х на ворога. Палив огнем, топив водою, i загнав його за
тридев'ять земель, i повернувся додому зрубаний та пострiляний. Та до його
тяжких ран кохана серце сво приклала, i заго©лись вони. I живуть тепер
закоханi в любовi та щастi, бережуть i шанують одне одного.
- А дiточки в них ? - засмiявся Тимко.
- Що? - не второпала Орися, бо ще не встигла повернутися вiд казки до
дiйсностi. - А-а, - тихо засмiялася вона, зрозумiвши. - Ах ти ж,
насмiшникi Це ж казка.
- Життя - не казка, - зiтхнув Тимко. - В життi все по-другому. Однi
любляться, iншi розходяться, третi хоч i живуть разом, але тiльки про
людське око, а насправдi так i норовлять одне одному хвiст вiдкусити.
- Я знаю... Ти такий, що тобi все одно, - образилася Орися i
вiдхилилася вiд нього, бо вiн якраз хотiв ©© обняти. - Покрутиш однiй
дiвчинi голову, а тодi iншiй бiсики пуска ш. Дiвчачур поганий! Рябковi
очi! Лупа ш ними дiвчатам на ноги, а серце давно вже каменюкою стало.
- Що тебе, комар укусив?
- Не лiзь, рукатий! Он до Лукерки пiди. Вона тебе вже давно вигляда з
самогонкою, - вiдмахувалася вона руками, вiдповзаючи вiд нього на колiнах,
але вiн таки схопив ©© за плечi i притяг до себе.
- Орисю! Ластiвочко моя...
Вiн гарячив ©© диханням i тiлом сво©м i пригортав ©© так близько, що
чув у себе на губах ©© солонуватi, мiцнi, як динi-дубiвки, розхристанi
груди.
- Не треба. Тимоньку, не треба, коханий, - слабо пручалася вона, чуючи,
як горять ©© щоки i як вона дедалi слабiша в його руках в солодкому
чеканнi на його сильне молоде тiло...
На свiтанку Iнокентiй, пригнавши на Бееву гору пасти бикiв, побачив
молоду пару, що спала в копицi;
довго стояв, сопучи, як вiл бiля води. Тимко лежав горiлиць, вiдкинувши
вбiк лiву руку, а правою пригортаючи до плеча свою подружку. Орися,
скулившись, лежала на бочку, вткнувшись головою Тимковi пiд пахву i
пiдiбгавши пiд себе ноги, не зовсiм прикритi спiдничкою.
- Блудниця окаянна. Хоч би наготу свою прикрила, - тихо вилаявся дiд i
обережно, щоб не розбудити, пiшов горою. Високий, сутулий, у довгому
сiряку з накинутим на голову кобеняком i сучкуватим костуром у руцi, вiн
був схожий на чорного монаха-проповiдника.
- I покликав Iiсус дитя i сказав: "Iстинно говорю вам, якщо не
обратитесь i не будете як дiти, то не потрапите в царство небесне", -
бурмотiв вiн, йдучи.
На сходi поволi блiдло небо. З свiтанково© iмли виступали вiтряк,
схожий на сплячого ворона з перебитим крилом, копицi сiна, луг, байрак.
Воли безшумно, як тiнi, бродили по горi, обдуваючи росу трав; з Ташанi
густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянiвську долину, верби, хати,
приташанськi береги, i скоро долини зовсiм не стало видно - вона потонула
в густих хвилях випарiв, що лiзли з рiки i вже бiлими язиками лизали Бе ву
гору. Десь високо в небi, пiд самими зорями, що вже меркли i гасли,
погуркував лiтак.
Iнокентiй наставив угору бороду, в якiй блищала роса, i, спершись на
костур, шепотiв iз гарячковiстю божевiльного пророка:
- I будуть лiтати залiзнi птицi i залiзними дзьобами клюватимуть золоте
зерно.
Потiм пiдняв костур у сивiюче небо i, посварившись на даленiючий
гуркiт, знову пiшов росистими травами.
Йонька прокинувся, ще чорти й навкулачки не билися. Шваркотiв люлькою
на всю хату, зазираючи то пiд пiч, то пiд лаву i пильно чогось шукаючи.
Крiзь маленьке вiконце цiдилася охряна мла лiтнього свiтанку. На вузенькiй
шибцi циганською сергою примеркав мiсяць. Побiля хати бичачим диханням
куривсд. туманець.
- Не дасть i поспати дiтям з дороги, - гнiвно шепотiла Уляна, починаючи
свою поранку бiля печi.
- А ти не гарчи! Готов он харчi - по©демо сiно косити на Шсочкове.
- Свят, свят... Що тобi приманжурилося?
- А те, що доки в в хатi чотири косарi, то треба ©м роботу дати. Зимою
корова хмизу не ©сть. Де брусок?
- Який брусок?
- Ну, мантачка...
- А кат тебе зна , де ти все дiва ш. Мниться менi, що в сiнях в кутку
бачила.
Йонька почовгав у сiни i став там порядкувати по-сво му: вигнав надвiр
наговорити на ньогб стiльки дурниць в райкомi. "Загадкова i дивна людська
натура", - думав сам собi Дорош, вiдчуваючи, як у нього злегенька
наморочиться голова. Пробравшись крiзь гарячi, розпаренi людськi тiла, вiн
ви-' йшов надвiр i присiв на призьбi. "Отже, все кiнчилося. Я ©ду. Що ж
мене чека попереду? Вони залишаться тут, i нiхто з них не буде знати,
скiльки думок пере-вергав я пiд цi ю чорною стрiхою".
Вийшов Сергiй, мовчки сiв поряд.
- Ну, що вони там? - запитав Дорош.
- Танцюють...
Бiля хлiва чорнiла запряжена у вiзок конячина. П'яний вiзник спав,
укрившись сiрячиною. Дорош тихо сказав Сергi вi:
- Винеси менi чемодан. Тiльки так, щоб нiхто не бачив. Не хочу сво©м
вiд'©здом заважати ©хнiм веселощам.
Сергiй винiс чемодан, подав Дорошевi. Розбудили вiзника, який спросоння
не мiг знайти вiжок. Сергiй намацав ©х, всунув йому в руку. Ви©хали за
ворота.
- Ну, - сказав Дорош i мiцно, по-чоловiчому обняв Сергiя за плечi.
Потiм злегенька вiдштовхнув його вiд себе.
- Чи доведеться ж побачитись? - затремтiв голосом Сергiй.
- Хто ж його зна ... В життi дорiг багато...
- Не згадуйте нас лихом...
- Щасливим зоставайся...
Пiдвода рушила. Уже ви©жджаючи з вулицi, Дорош озирнувся: бiля ворiт
невиразно чорнiла постать Сергiя. Потiм вiдкрилися хатнi дверi, випустили
надвiр смугу свiтла i закрилися наглухо. "От i все, - подумав Дорош. - От
i почина ться мо нове життя".
Перед самою косовицею несподiвано заявився в Троянiвку Федот Вихор.
Якось увечерi прибiг iз сiльради виконавець i принiс телеграму, в якiй
сповiщалось, що Федот сидить у Полтавi на вокзалi в надi© на попутний
транспорт.
Гаврило ви©хав за ним парою коней i надвечiр третього дня привiз у
Троянiвку. З Федотом ©хала дружина Юля, схожа на гречанку кокетуха з
лiнивим голосом i млосними очима. Коли стали спускатися з Бе во© гори,
вередливо вигнула чорнi, блискучi, густi i по-чоловiчому широкi бро'ви i
тяжко зiтхнула:
- Оце таке село? Я тут умру вiд нудьги. Гаврило засовався на возi, так,
нiби хотiв щось сказати, та тiльки вдарив батогом по конях, якi й без того
прискорили ходу, бо почули домiвку. Ось i хата. Мелькнули голубi
вiконницi, недавно загороджений тин, на якому ще не просохло лiщинове
листячко, розчинилися ворота - коники з розгону влетiли на подвiр'я.
Уляна, побачивши сина, витерла руки об фартух, п-ри-пала до рипучих
ременiв на його грудях i тихо, щасливо заплакала. Ненька, скинувши
картуза, топтався бiля воза.
- Поводи коней по двору. Води не давай, - суворо наказав вiн Тимковi i
звернувся до гостей: - Чого ж ви сто©те, заходьте в хату. I ви, невiстко,
заходьте.
Юля цiлуватися нi з ким не стала. З матiр'ю вона обнялася, а Неньцi
подала бiлу, з довгими красивими пальцями руку.
- Це твiй старичок? - як би дивуючись, запитала вона в Федота. - Гм. А
чого вiн такий обiрваний?
- Це ми так по-домашньому, по-селянському. Коло гною воно краще й не
треба, - знiчено посмiхнувся Ионька.
- Боже! Чого ж це я стою? - спохватилася мати. - Люди з дороги. I вода
гаряченька вмитися, i все приготовлено. Як же. Ждали. Господи, як ждали!
Пiди ж, Йосипе, принеси ночви з хлiва, бо ©м треба вмитися з дороги. А
може, ви спочатку повечеря те? А вми теся опiсля?
- Що ви! Хiба можна сiдати за стiл з немитими руками? - здивувалася
Юля.
- Так воно хто як. Нам то байдуже, а ви люди городськi, то у вас
по-другому заведено, по-культур-ному, - добродушно погодилася Уляна. -
Тимку, кинь водити коней та злий ©м на руки. Не знаю, як вас i величати.
Уляна винесла надвiр чавун з гарячою водою i поставила на порозi. Юля,
не соромлячись мужчин, зняла з себе чорну дорожню кофточку, зав'язала
косинкою голову. В тугу смуглу спину безжалiсно врiзалися бретельки
лiфчика. Тимко лив ©й воду в рожевi кiвшики долонь. Юля безсоромно
розглядала його сво©ми млосними, ледь прищуленими очима.
- Брюнет. Жагучий брюнет, i зовсiм не схожий на Федота.
Тимко з кухлем у руках переступав iз ноги на ногу, крадькома обзирав ©©
красиву, сильну, гнучку спину. "Iч, вигулялася на казьонних харчах.
Сименталка".
Юля витерла м'яким рушничком груди, шию, спину, кокетливо ляснула
мокрою долонею (вiд не© запахло милом) Тимка по щоцi, заграла бровами:
- У тво©х очах щось демонiчне i привабливе для жiнок.
Тимко залився фарбою, опустив очi.
- У тебе в селi симпатiя?
- Нi, нема .
- Чому?
- Дiвчата не хочуть любити.
- Яка трагедiя! - спiвчутливо вигукнула Юля. - Фед! Принеси менi
гребiнець i пудру. Та, гляди, не розсип по дорозi.
"Радуйся, нене, дiстала помiч на старiсть", - глузливо зiтхнув Тимко.
Доки гостi вмивалися, Гаврило з Йонькою натягли пiвкомори мiшкiв та
чемоданiв. Йонька хазяйськи промацував ©х пальцями, намагаючись заранi
вiдгадати, що в них .
Пiсля вечерi в хату нашевкалось повно односельчан. м пiднесли по
чарцi, вони вiдразу повеселiшали i всi до одного поскручували цигарки.
- Оце ж накадите повну хату, - забiдкалася Уляна. - Тут вiд свого курiя
нiяк не видиха мо, так ще й вiд вас нюхай.
Дядьки погупали чобiтьми на порiг i потягли за собою цiлий чувал диму.
Федот, вмитий, чистий, виголений, в однiй натiль нiй сорочцi, галiфе та
шльопанцях на босу ногу, теж пiшов за ними, але в сiнях Йонька притримав
його за рукав i заставив зодягти вiйськову форму.
- Вона менi i так набридла, тату, - опинався Федот.
- А я тобi кажу: надiнь. Хай усi бачать, що ти в мене червоний
командир, а не яка-небудь заплiшка.
Федот у думцi схвалив бажання старого. "Що ж, зодягну. У селi не так-то
вже й рясно таких, як я". Федот пiшов у хату, зодяг гiмнастьорку,
портупею, зробився зграбнiший i статечнiший. "Дiждався честi, - радiв
Йонька, не зводячи iз сина очей, -он скiльки людей за розумним словом
привалило. Ждуть, як колись архi рея ждали".
При появi Федота дядьки стихли i чемненько розсiлися попiд стiною.
- Бож-же ж мiй, бож-же ж мiй, як iдуть года! - журливо почав Кузь, що
прителiпався сюди найпершим i вже встиг покуштувати дорогих Федотових
цигарок. - Як здумаю, який ти маленький був, так наче це дiялося вчора, а
як подивлюся, що ти вже червоний командир, то, либонь, i не вчора, а таки
давненько. Аж не вiриться. Ти дай менi, синок, закурити, бо розговор буде
довгий. Зроду таких не курив, - щиро призначся Кузь, пожадливо затягуючись
запашним димком. - Райський запах! Колись баба Улита, ота, Йосипе, що на
Афон ходила, приносила iз свято© гори якогось зiлля, так давала й нам,
дiтям, понюхати. Так чисто отаким пахло, як оця цигарка. Який сорт. Ах,
який сорт!
- Ти цiлий вiк один сорт куриш - чужi, - обiзвався Латочка.
- Хай порозкошу чоловiк, - заступився за Кузя Йонька. - Бо таких
цигарок сюди, звичайно, не привозять. Це ©м такi на командирський пайок
дають.
- Ну, грець з ним, - перебив його Кузь. - Так про що ж будемо з тобою
говорити? Прибув, значить, у рiдну сторонку? Воно, брат, де ворон не
лiта , а на рiдну сторону верта . Я коли повернувся iз заробiткiв у тисяча
дев'ятсот тринадцятому роцi, то зупинився на Веевiй горi i аж заплакав...
Ну, а ти ж де побував? Що повидав?
- Я бiльше по городах. Потому - служба у мене така.
- Так. Так. А скажи, як воно по мiстах iз матерi ю? У нас - лихо. Скоро
доходимося до того, що й грiшного тiла нiчим буде прикрити.
- Там аби грошi. Все .
- Ну, а продукти? Масло, хлiб, сахар?
- Для цього спецiальнi магазини - гастрономи. Iди i купуй, що хочеш i
скiльки хочеш.
- Правда, правда. Я теж оце недавно був у Полтавi, так теж усе , що
треба. От тiльки соди i чобiт нема . А щоб косу добру купити, то, мабуть,
i до самого Одесу дiйшов би i то не купив би тако©, як треба. Коли ж воно
в нас отой достаток буде?
- Буде все, тiльки не вiдразу. Зараз у нас весь упор на важку
iндустрiю, бо вона всьому голова. Будуть у нас машини - буде й матерiя.
Руками ©© для всiх не наробиш. Партiя обiцяв, що в кiнцi цi © п'ятирiчки
всього буде доволi, а вже що наша партiя скаже - то закон. В тiм ©© i
велич, що вона бачить далеко вперед.
- Це правда. Але ти менi скажи, куди воно хлiб дiва ться? Чого воно в
мiстах такi за ним черги великi?
- Держава робить запас. Навколо нас вороги. На випадок чого - нам
надiятися нi на кого, крiм на самих себе.
- А я чув, що германцев! його везуть цiлими ешелонами.
- Ми люди вiйськовi. Нам це невiдомо. Я тiльки знаю одне, що з
Нiмеччиною у нас найближчим часом нiчого поганого не буде. Ми з нею ма мо
угоду про ненапад.
- Ох, не вiр тим германам! То - собаки потайнi. Вкусить - i зуби
захова .
- Ми цього не бо©мося. А коли хто зачепить, будемо бити ворога на його
ж територi©.
- А не вийде того, що в японську?
- Нi! Не вийде! У нас - технiка, авiацiя, флот. Ми - наймогутнiша
кра©на свiту.
- Ну що ж, ребяточки, побалакали трохи - пора додому, - обiзвався в
перший раз за вечiр Бовдюг. - Федот з дороги, йому вiдпочити треба, а Кузя
до ранку не переслуха ш.
Коли вийшли за ворота, Бовдюг сказав Кузовi:
- Ти догавка шся! Ну на якого чортового батька ти в полiтику лiзеш?
Спитав, почому сало на базарi, - i сиди нишком. Так нi! Йому поясни, куди
хлiб дiва ться, чого матерi© не вистача . Яке тво дiло?
- Iнтересно. Бож-же ж мiй, як iнтересно! Подивився у вiкно - i то
скiльки видно! А як по©здити та з розумними людьми поговорити. Скiльки ж
тодi в мо©й головi розуму прибавиться?
- А навiщо вiн тобi здався, той розум? Дурнiшому легше на свiтi жити.
- Е, це вже ти не говори! Не говори! Чоловiк на те й родився, щоб весь
вiк, скiльки живе, розуму вчитися. Оце в мене ще трохи тютюну в кисетi,
прийду додому, куритиму та все над людським життям мiркуватиму.
Пiсля того як дядьки розiйшлися, нi Федот, нi Йонька спати не лягли, а
засвiтили каганець i пiшли в комору.
- Я тут привiз тобi дещо, - загадково зашепотiв Федот i розв'язав
великий важкий мiшок. - Маю на складi хлопцiв знайомих, от i удружили,
спасибi ©м.
Чорний згорток шкiри тьмяно блиснув у нього в руках, потiм вiн витяг
кiлька пар червоноармiйсько© бiлизни, два вiдрiзи на шинелю, три пари
нових галiфе, бiлу байку на онучi.
- Боже мiй, скiльки добра! - жадiбно засвiтив очима Йонька. - Не бiйся.
Усе буде в цiлостi. Нiде анi шматини не потеряю.
- А що скажу вам, тату, - Федот помовчав, прислухаючись, чи нiхто не
прита©вся пiд дверима, - що в свiтi тепер неспокiйно, так що все може
бути. Ви про це (вiн показав на мiшки) нiкому не говорiть. Нашийте всiм
чобiт. Дайте й Гавриловим дiткам. I Тимковi пошийте. Вiн уже парубок.
- Тимковi не дам i шкуратка. - Верхня губа в старого сердито сiпнулася.
- Зобижа мене.
I Йонька довго та жалiсно розповiдав Федотовi про те, як "отой
баришник" трохи голови йому не зрубав лопатою.
На другий день снiдали багато, по-сiмейному. Федот iз Юлею сидiли на
покутi, мати ©м прослала новий вишитий рушник на колiна, щоб сметана не
капнула на святешний одяг. Всi сидiли щасливi, урочистi. Навiть Йонька
ретельно вимив милом руки i зодяг чисту сорочку. Гаврило, червоний, як
перець, сяючий i добродушний, все посмiхався, точно так, як мати, i не
знав, куди подiти сво© здоровеннi мозолистi руки, на якi з острахом
поглядала Юля. Гаврило сидiв якраз проти не© i гостинно припрошував:
- Може, вам сметанки пiдлити чи вергуна подати? I коли вiн повертався
сво ю громiздкою фiгурою за тим вергуном чи за сметаною, то iз столу
обов'язково що-небудь падало: або ложка, або шматочок хлiба, або
обсмоктана куряча кiсточка.
- Сиди вже. Без тебе подам, - удавано сердилася мати, насмiшкувато
пiдбираючи губи, а в душi безмежно радiючи, що нарештi всi зiбралися до
одного стола, як хороша родина, i говорять собi мирно та любенько. Як
господиня й мати, що всьому да раду та совiт, вона за стiл не сiдала, а
плавала, як лебедиця, то в хатину, то в комору та все подавала страви на
стiл, що ©х не було куди й ставити. На Улянi рясна спiдниця в горошок,
кофточка синя, хустина бiла, як снiг, а з-пiд не© лице рум'яне, як у
дiвчини. Випила ж ту чарку горiлки з дiтьми, так таке, що хоч пiд щоку
берися, тiльки що ото зморшки пiд очима та волосся з сивиною, але то кат
його бери! Тепла хвиля пiдмива серце матерi, як вода калину, щасливою
сльозою очi криються: усiх же вигодувала та виняньчила та й до розуму
довела. Слава богу, всi живi i здоровi, то як же не взятися за щоку та не
кигикнути ташанською чайкою: "Сини ж мо©, соколята, тiльки ж вами я й
багата!.." Уже б вона й заспiвала, та невiстки соромиться. Скаже - здурiла
мати на старiсть.
Йонька сидить з краю стола i коли набира в ложку сметани, то витрiща
очi, нiби скарбу шука , ©сть вiн, голосно чавкаючи, обляпуючи бiлими
каплями бороду й вуса.
- Ти б окуратнiше, старий...
- А що? - озира ться вiн на всi боки.
- Сметана он по бородi тече.
- Бач, що придумали з жиру, бiсовi дiти! - тяжко сапав вiн, глипаючи то
на одного, то на другого почервонiлими очима.
- Попадешся ти менi iншим разом, чахотка чортова! - погрожував
iзнадвору Тимко, мацаючи рукою розбите вухо, з якого тоненьким струмочком
текла кров.
- Ну-ну, ти добалака шся! - витрiщився Гаврило i, взявши за плечi,
виштовхнув брата ще далi.
Тимко постояв посеред двору, оглядаючи, що сталося з ним пiсля бiйки.
Виявилося, що на сорочцi гудзикiв як не бувало i вiд плеча аж до лiктя
розпанаханий рукав. "Нiчого, я колись тобi все згадаю", - погрозив вiн на
вiкна i пiшов городом у яр. Там було тихо i мирно. Вiд глиняних стiн вiяло
вологою, дзюркотiв потiк iз чистою джерельною водою. Тимко пiдiйшов до
нього, вмив лице i довго мочив водою розбите вухо, що сочилося кров'ю i
палало, як жар, потiм сiв пiд кущем дикого терну. "Я тобi покажу, -
бурмотiв вiн. - Дума ш, як квасолю почепив на петлицi, так ©здитимеш на
менi, як i ранiше? Нi, вистачить уже. Увiрвалося".
Вiн сидiв ображений, одинокий i розумiв, що, крiм матерi i Гаврила, всi
його ненавидять. Думки, одна вiд одно© складнiшi, болiснiшi, мучили його,
i вiн, щоб розiбратися в них, став пригадувати сво дитинство.
Пам'ята вiн, як одного разу зимою при©хав iз базару батько. Вiн
увiйшов у хату, закутаний по самi очi в башлик, бiлий вiд снiгу, як мара,
iз бурульками на вусах, з-пiд яких, як з бовдура, валила пара, кинув дiтям
на пiч мiшок, у якому щось заторохтiло, як замерзлi костi. Вони iз Федотом
розв'язали мiшок i, штовхаючись, як поросята бiля корита, хотiли чимшвидше
заглянути, що там . Там були новенькi чоботи. Вони почали видирати один в
одного тi чоботята, сперечалися, кому вони належать. Батько, зачувши
сварку, люто закричав на них i сказав, що вони Федотовi, бо вiн старший.
- А що! Менi купили чобiтки, а не тобi. Ги-ги, - вихвалявся Федот,
показуючи жовтi зуби.
Тимко заплакав. Вiн не розумiв, чому ж чобiтки вiдданi Федотовi, а не
йому, який слухав батька, сидiв на печi смирно i _не збивав пилюки. Того ж
вечора мати, пестячи його перед сном, називала "любий синочок-соколочок",
цiлувала в голову i обiцяла, що купить чобiтки кращi, як у Федота, бо в
нього чорнi, а в Тимка будуть червонi, як у того дiдуся з казки, що сто©ть
на воротях у червоних чоботях ще й люльку курить. Тимко втiшився i полiз
на пiч спати, але ще довго перед його очима стояли Федотковi чобiтки, i
вiн навiть чув запах холодно© слизько© шкiри на них.
Тимко також пригадував тон час, коли вiн уже став пiдлiтком i як батько
хотiв спекатися його чимшвидше з дому, вирядити геть з хати, щоб вiн не
сидiв на ши©. Як Федота вiддав до науки, а Тимка не хотiв, хоч вiн був
здiбнiший за Федота. Пригадував тi темнi осiннi ночi, коли за стiною
завивав вiтер, щось хлипало i Тимковi здавалося, що то плаче сирiтка i
проситься, щоб ©© пустили погрiтися i переночувати. Вранцi вiн схоплювався
разом з третiми пiвнями, приходив до матерi, що топила пiч, сiдав на лавi
i, натягши на колiна полотняну сорочку, скаржився, що йому марилося вночi,
нiби щось плакало пiд хатою, i благав матiр, щоб вона не спала так мiцно i
пустила сирiтку погрiтися. "Добре, синочку, добре", - обiцяла мати, а в
само© текли по щоках сльози, i полум'я, що бухало в печi, висушувало ©х.
Ще в дитинствi Тимко зрозумiв, що батько хитрий i потайний i що миру
мiж ними нiколи не буде. А коли вiн пiдрiс i почув в собi силу, в ньому
щоденно наростало бажання помсти за сво© i материнi кривди, i ця жадоба
зробилася такою сильною, що стала його другим характером.
"Так, - думав вiн тепер, лежачи пiд кущем терну. - Колись я був добрий,
а вони мене зробили злим. Що ж? Нехай так i буде. Я ©м свого не подарую.
Око за око, зуб за зуб".
Iззаду щось зашелестiло, i не встиг Тимко обернутися, як чи©сь теплi
нiжнi руки закрили йому обличчя. Вiн вирвав свою голову з обiймiв i
побачив перед собою розпашiле усмiхнене обличчя Орисi.
- А що? Злякався? - грайливо запитала вона i сiла бiля нього. Тимко лiг
на спину i закрив очi, на густих бровах його блищало сонце. Крiзь порвану
сорочку було видно подряпини на грудях. У Орисi жалiбно ворухнулися
припеченi сонцем губи.
- Де це ти подряпався?
- З Федотом побився.
- За вiщо?
- Старi рахунки.
Вона нiжно, обережно, з почуттям ще бiльшо© жалостi до нього взяла його
голову i поклала собi на колiна, пильно стала розглядати його обличчя,
намагаючись знайти щось таке, чого вона ранiше не помiчала, i вона
знаходила. "От цих рисочок бiля носа ранiше не було", - визначила вона. В
цей час Тимка вкусив за ногу овод, i хлопець сердито дригнув ногою,
нахмурився, i тодi рисочки бiля носа особливо виразно вирiзьбилися. "Це в
нього сердита рисочка. Вона зробилася вiд того, що вiн багато сердився!" I
Орися ненавидiла й готова була якнайсуворiше покарати тих людей, що
гнiвають i мучають ©© коханого, ©й i в голову не приходило, що найбiльше
Тимко мучиться саме через не©, через ©хню баламутну, засуджену всiм селом
любов.
Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар, ©й
хотiлося торкнутися до нього пальцями, щоб зняти з нього бiль, але вона не
наважувалася цього зробити, щоб не спричинити ще бiльшого болю, i тiльки
дула на нього, охолоджуючи його сво©м диханням. "Вiн так схуд i почорнiв.
Це вiд роботи. А волосся вже не таке чорне i блискуче, як ранiше, а
припалене по краях. Це вiд сонця. Про що вiн зараз дума ?"
- Про що ти зараз дума ш? - спитала вона, цiлуючи його в мiжбрiв'я.
- Що таке? - кинувся вiн, пожовуючи губами.
- Ти дрiмав?
- Умгу.
Вiн дивився на не© знизу вгору, вивернувши синюватi бiлки очей, i чекав
вiд не© запитання, але вона мовчала. Тодi вiн знову закрив очi i зручно
вгнiздився головою на ©© теплих, тугих ногах. "Вiн вибився iз сил i через
те дрiма . Вiн працю тепер день i нiч, а це нелегко".
- Тимусю, журавлику мiй, ходiм до нас на сiно-вал. У нас нема нiкого
вдома, зарию тебе, приголублю, подушечку принесу вишивану. Спи хоч до
вечора.
- А що люди скажуть?
- Ай! Що там люди! - з досадою мотнула головою Орися.
- Нi, я так трохи передрiмаю.
- Ну, спи. Я буду сидiти дуже тихо.
Але дрiмати не довелося: в яру почулося погейкування, хтось гнав бикiв
до водопою. Орися схопилася, обтрусила пом'яту спiдничку, розгубленими
очима глянула на Тимка.
- Приходь вечором на це мiсце, - прошепотiв вiн, цiлуючи ©© в шийку.
- Добре. Прийду.
Вона пiдхопила iз землi в'язочку хмизу i побiгла стежечкою вниз, понад
потоком.
Увечерi вони зустрiлися на умовленому мiсцi, але Орися запротестувала:
- Ходiм кудись далi. Тут темно, як у ямi. Тимко взяв ©© за руку i повiв
вершняком яру. Аж пiд лiсом вони знайшли копичку пахучо© конюшини i сiли,
тiсно попритулявшись одне до одного. Вiд сiна било парким духом i при мно
зiгрiвало спини. Вгорi - зоряне небо, через яке срiбним коромислом
перекинувся Чумацький Шлях, бiля нiг - троянiвська долина, огорнута сизою
млою ночi.
- Тимку, скажи, чого воно так, що людей багато на свiтi, а серце любить
тiльки одного? - тихо запитала Орися, лежачи на грудях в обiймах коханого.
- Хто ж його зна . Я десь читав у книжцi, що душа душу шука . От як
зiйдуться такi душi, що в них усе однакове, то й полюблять одна одну.
Орися повернула до себе обличчя Тимка, поцiлувала його в вушко за те,
що вiн такий розумненький, i довго мовчки гладила його пружинистi кучерi
чутливою, повною нiжностi i кохання рукою.
- Колись, дуже давно, любилися дво , - тихим загадковим голосом почала
Орися з тим та мничим пришiптуванням, як бува тодi, .коли людина
збира ться розповiсти щось цiкаве або дуже страшне. - А батьки цих
закоханих не хотiли, щоб вони були разом, бо дiвчина була багата, а
хлопець бiдний. Як тiльки вийде гуляти дiвчина, слуги ©© нi на крок не
вiдпускають, бо наказав вельможа, що як тiльки слуги прогавлять i
допустять до того, що вона побачиться iз сво©м коханим, то вкине ©х на
споживок голодним вовкам у глибоку темну яму. От раз той хлопець, не знаю,
яким уже побитом, пробрався у кiмнату до сво © кохано© i каже: "Я прийшов
за тобою. Хочеш-iди зi мною, а не хочеш, то я тут же перед тобою сам собi
смерть заподiю, бо без тебе не буде менi життя". Вона, отак, як стояла, i
каже йому: "Я-твоя". Спустилися вони вниз, посадив вiн ©© на коня, i
полетiли вони, як птицi, степом у кра©ну невiдому - шукати щастя. ©хали
день, ©хали другий, на третiй на спочинок стали, бо кiнь уже з нiг
валиться. Тiльки закоханi, обнявшись, задрiмали, як, хто його зна й
звiдки, на©хало слуг панських видимо-невидимо, скрутили втiкачам руки i
повезли в ма ток. Панянку вельможа закрив у загартованiй вежi, а молодця
вкинули до вовкiв у яму. Сидить вiн у ямi, а вовки що пiдiйдуть до нього,
щоб ©сти, - i назад вiдскакують, що пiдiйдуть - i назад вiдскакують: така
в нього страшна сила кохання. I так пройшло багато часу. Аж ось у тому
царствi сталося нещастя: якесь вороже плем'я прийшло iз-за моря i напало
вiйною на вельможу. Шле вельможа вiйська, як пiд шум iдуть - не
вертаються, а ворог усе ближче пiдходить i ближче. Прийшов тодi вельможа
до ворожбита i каже: "Що менi робити? Як перемогти вороже плем'я? Гине мо
багатство i мiй край". Подивився ворожбит на зорi та й каже: " у тво му
царствi один удалець-молодець, що доньку твою коха . Любов у нього така,
що не бо©ться нi вогню, нi меча, нi води морсько©. Випусти його, дай йому
в руки меч - i тодi побачиш, що буде". Випустив його цар i пита :
"Розiб' ш погане плем'я?" - "Розiб'ю, - говорить той, - тiльки дозволь
кохану побачити i ©© в гарячi вуста поцiлувати, вiд того менi сили
вдесятеро прибавиться". Побачився вiн iз милою, поцiлував ©© i, зiбравши
во©нiв, повiв ©х на ворога. Палив огнем, топив водою, i загнав його за
тридев'ять земель, i повернувся додому зрубаний та пострiляний. Та до його
тяжких ран кохана серце сво приклала, i заго©лись вони. I живуть тепер
закоханi в любовi та щастi, бережуть i шанують одне одного.
- А дiточки в них ? - засмiявся Тимко.
- Що? - не второпала Орися, бо ще не встигла повернутися вiд казки до
дiйсностi. - А-а, - тихо засмiялася вона, зрозумiвши. - Ах ти ж,
насмiшникi Це ж казка.
- Життя - не казка, - зiтхнув Тимко. - В життi все по-другому. Однi
любляться, iншi розходяться, третi хоч i живуть разом, але тiльки про
людське око, а насправдi так i норовлять одне одному хвiст вiдкусити.
- Я знаю... Ти такий, що тобi все одно, - образилася Орися i
вiдхилилася вiд нього, бо вiн якраз хотiв ©© обняти. - Покрутиш однiй
дiвчинi голову, а тодi iншiй бiсики пуска ш. Дiвчачур поганий! Рябковi
очi! Лупа ш ними дiвчатам на ноги, а серце давно вже каменюкою стало.
- Що тебе, комар укусив?
- Не лiзь, рукатий! Он до Лукерки пiди. Вона тебе вже давно вигляда з
самогонкою, - вiдмахувалася вона руками, вiдповзаючи вiд нього на колiнах,
але вiн таки схопив ©© за плечi i притяг до себе.
- Орисю! Ластiвочко моя...
Вiн гарячив ©© диханням i тiлом сво©м i пригортав ©© так близько, що
чув у себе на губах ©© солонуватi, мiцнi, як динi-дубiвки, розхристанi
груди.
- Не треба. Тимоньку, не треба, коханий, - слабо пручалася вона, чуючи,
як горять ©© щоки i як вона дедалi слабiша в його руках в солодкому
чеканнi на його сильне молоде тiло...
На свiтанку Iнокентiй, пригнавши на Бееву гору пасти бикiв, побачив
молоду пару, що спала в копицi;
довго стояв, сопучи, як вiл бiля води. Тимко лежав горiлиць, вiдкинувши
вбiк лiву руку, а правою пригортаючи до плеча свою подружку. Орися,
скулившись, лежала на бочку, вткнувшись головою Тимковi пiд пахву i
пiдiбгавши пiд себе ноги, не зовсiм прикритi спiдничкою.
- Блудниця окаянна. Хоч би наготу свою прикрила, - тихо вилаявся дiд i
обережно, щоб не розбудити, пiшов горою. Високий, сутулий, у довгому
сiряку з накинутим на голову кобеняком i сучкуватим костуром у руцi, вiн
був схожий на чорного монаха-проповiдника.
- I покликав Iiсус дитя i сказав: "Iстинно говорю вам, якщо не
обратитесь i не будете як дiти, то не потрапите в царство небесне", -
бурмотiв вiн, йдучи.
На сходi поволi блiдло небо. З свiтанково© iмли виступали вiтряк,
схожий на сплячого ворона з перебитим крилом, копицi сiна, луг, байрак.
Воли безшумно, як тiнi, бродили по горi, обдуваючи росу трав; з Ташанi
густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянiвську долину, верби, хати,
приташанськi береги, i скоро долини зовсiм не стало видно - вона потонула
в густих хвилях випарiв, що лiзли з рiки i вже бiлими язиками лизали Бе ву
гору. Десь високо в небi, пiд самими зорями, що вже меркли i гасли,
погуркував лiтак.
Iнокентiй наставив угору бороду, в якiй блищала роса, i, спершись на
костур, шепотiв iз гарячковiстю божевiльного пророка:
- I будуть лiтати залiзнi птицi i залiзними дзьобами клюватимуть золоте
зерно.
Потiм пiдняв костур у сивiюче небо i, посварившись на даленiючий
гуркiт, знову пiшов росистими травами.
Йонька прокинувся, ще чорти й навкулачки не билися. Шваркотiв люлькою
на всю хату, зазираючи то пiд пiч, то пiд лаву i пильно чогось шукаючи.
Крiзь маленьке вiконце цiдилася охряна мла лiтнього свiтанку. На вузенькiй
шибцi циганською сергою примеркав мiсяць. Побiля хати бичачим диханням
куривсд. туманець.
- Не дасть i поспати дiтям з дороги, - гнiвно шепотiла Уляна, починаючи
свою поранку бiля печi.
- А ти не гарчи! Готов он харчi - по©демо сiно косити на Шсочкове.
- Свят, свят... Що тобi приманжурилося?
- А те, що доки в в хатi чотири косарi, то треба ©м роботу дати. Зимою
корова хмизу не ©сть. Де брусок?
- Який брусок?
- Ну, мантачка...
- А кат тебе зна , де ти все дiва ш. Мниться менi, що в сiнях в кутку
бачила.
Йонька почовгав у сiни i став там порядкувати по-сво му: вигнав надвiр