Страница:
вгору i тихо заплавало в повiтрi, осiдаючи на занiмiлих циган. Але враз
гребля прорвалася, чорна хвиля хлюпнула на Гната, закрутила його разом iз
конем i понесла до провалля, на днi якого холодно поблискувала Ташань.
Спочатку Гнат не мiг розшелепати, що робиться навколо i куди його
вiдтискують, але потiм зрозумiв i закрутився на конi, намагаючись
вирватися iз живого кiльця, та кiнь нiби очманiв, вiн не чув Гнатового
канчука i, як i ранiше, задкував до прiрви. Гната опалило смертельним
жахом, вiн зцiпив зуби i став бити канчуком по чорних головах, шиях,
руках, спинах, i перед ним, як у шаленому вирi, замелькали ошкiренi лютi
обличчя, палаючi ненавистю очi, чорнi, в кров'яних п'явках руки, що люто
тяглися до нього, щоб зцупити його iз сiдла або зiпхнути разом iз конем у
прiрву. Хтось вирвав у Гната канчук, i Гнат садив тепер кулаками на всi
боки, але це не допомагало - озвiрiла маса напирала на нього ще з бiльшою
силою i настирливiстю. Гнат так знесилився i так злякався, що в нього
побiлiли губи i вiн щосили крикнув: "Р-ря-ту-й-те-е!" - i в той же самий
час хтось iз циган захльоснув його навколо ши© батогом i сiпнув iз
страшною силою. Гнат, розумiючи, що це кiнець, впав на луку сiдла i
вхопився за нього руками смертельною хваткою. Кiнь, вiдчувши погибель, що
дихала на нього з прiрви, осiв на заднi ноги, плигнув уперед i, прим'явши
пiд себе кiлькох циган, вирвався i пiшов чвалом по луках, несучи на собi
переляканого на смерть вершника. Конем нiхто не правив, ремiнне повiддя
висiло порване i било по переднiх ногах; вiн вирвався на шлях i,
розвiваючи гривою, помчав далi. Гнат озирнувся. По шляху, сидячи охляп на
конях, гналося за ним чоловiк п'ятеро циган. Ось вони скотилися в
улоговину i нiби пропали там, але згодом вискочили знову i, настьобуючи
коней, продовжували погоню. Проскакали ще кiлометрiв чотири, доки на обрi©
не замаячив хутiр Княжа Слобода, потiм стабунились на дорозi, мабуть
радячись, i повернули назад.
"А що, догнали, гади чорнопикi? - посварився кулаком Гнат,'що вже трохи
вiдiйшов вiд переляку. - Я вам ще покажу, як нападати на власти".
Вiн довго стояв посеред дороги, приводячи до порядку порвану вуздечку i
розмiрковуючи, куди йому тепер ©хати i яку вибрати дорогу. На Троянiвку
вiн ©хати не наважувався, бо на пiвдорозi його знову могли перехопити
цигани, i вирiшив ©хати на Княжу Слободу. Уже перед самим хутором
зустрiвся з Оксеном, що повертався лiнiйкою з полiв. Оксен здивовано
розвiв брови i припинив коня.
- Хто це тебе так розцяцькував?
- Цигани.
- Батогами чистили?
- Нiчого зуби лупить. Я, може, смерть перед собою бачив.
- За що ж вони тобi наворожили?
- З лук проганяв. Ну, вони й озвiрiли. Я кричу:
"Марш!" - а вони мене з конем до прiрви. Трохи, зна ш-понiма ш, не
втопили, сучi сини. Ну, я ©м цього не подарую! Я ©х пiд землею знайду!
- Укошкають тебе колись по-дурному, - уже без тiнi усмiшки сказав
Оксен. - Дуже ти на людей налiза ш.
- А що ©м, у зуби дивитися? Разом iз Оксеном Гнат при©хав до Троянiвки.
Засвiдчивши у фельдшера сво© побо©, викликав iз району мiлiцiю; дво
вершникiв-мiлiцiонерiв в погонi за циганами домчали до кордонiв свого
району, за©хали до одного приятеля, два днi смакували смажену рибу, на
третiй день повернулися в район i доповiли начальству, що цигани нагло
загубилися серед лiсостепу i що на ©хнi слiди натрапити не вдалося. Так i
не довелось Гнатовi звести рахунки iз степовими конокрадами.
Сiрий, припорошений весняною пилюкою степ збiга на пiвдень i стигне
там голубим маревом; суворою лiнi ю стоять на ньому сторожовi могили,
насипанi, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що шаблею та
мушкетом боронило оцi стени вiд ворожих навал; весною могили оборюють, i
цiле лiто зеленiють вони густою пахучою травою; росте на них подорожник,
бiленькi невiсточки, чiпкий спориш, розкiшний, з гiркуватим чадним
смородом полин, колючий, з могутнiм стовбуром i мохнатою червоною квiткою
будяк, скромнi, лагiднi незабудки, нерозлучнi брат-i-сестра - i весняними
вечорами, коли вiдсирiе вiд степово© вологи земля, голублять душу i серце
людини свiжi i нiжнi степовi запахи i тихо шепочуть трави, облитi сяйвом
мiсяця, що, мов червона дiжа, викочу ться iз-за мовчазних могил i фарбу
степ в густо-малиновий темнуватий колiр. I хто зна, хто може пiдслухати,
хто розгада та мну мову природи, хто скаже, про що шепочуть зеленi трави
мовчазним чорним могилам? Може, вони повiдають про те, як на них
зупинялися посто м козаки, варили саламату, а кобза дзвенiла у тихе
надвечiр'я i то рокотала, як грiм, то промовляла тихим жалем, i пiд той
сум, пiд ту жалобу схиляв порубану, в шрамах, голену, з буйним оселедцем
голову старий козак та згадував вiрне товариство, що полягло десь пiд
Кафою або Трапезундом. Золота порохiвниця мiсяця, вистромившись iз-за
могил, порошила трави голубим пилом, i вдавалося козаковi, що там, у
степу, ворушиться щось, iржуть чи©сь конi, i вже не рокотання бандур чути
звiдти, а ледве вловимий передзвiн шабель, i не сидiлося старому, не ©лася
йому саламата, свербiла рука до шаблюки, до бою кликало серце. Може,
степовi трави шепчуть про те, як отут, у бур'янах, лежав зарубаний татарин
i вороння клювало йому очi, щоб i з того свiту не дивилися вони на
священну землю степового лицарства. А може, про те, як червоний комiсар
бився тут до загину з бiляками i востанн ткнувся вустами в рiдну землю,
цiлуючи ©© на вiчне прощання-могили...
Скiльки вiкiв сто©те ви отут, серед степу, як нiмi свiдки великих битв,
кого хороните ви у сво му чорному затишку? Козака-запорожця чи
бiйця-будьон-нiвця, якого "ой, убито, вбито, затягнено в жито, червоною
китайкою личенько покрито"? Ви нiмi те, ви мовчите? Так скажiть же, коли
настане такий час на землi, що не ростимете ви по зелених степах та
роздол-лях i не блукатимуть матерi, шукаючи вас, не сiятимуть тяжких слiз
по несходжених степах? Чому ж мовчите ви i хмуритесь на свiтло дня? Чи,
може, знову надi тесь прийняти в сво© чорнi ями синiв степового краю?
Мовчать могили, i безмежним морем тече до самого обрiю припорошений
весняною пилюкою степ, петля в степову безвiсть покручений цiлях...
Вiд Троянiвки до Вовчо© долини - сiм кiлометрiв. Оксен ©хав туди
поглянути, як iде сiвба. Коник, запряжений у лiнiйку,, тюпав собi потиху,
вiдганяючись куцим хвостом вiд набридливих мух.
В душi Оксен непоко©вся: весна видалася засушливою. За кiлька днiв
вiтри вивiяли вологу, яко© iз зими було малувато, бо снiги перепадали
невеликi, а морози давили, як на пропасть, так що на горбах озимина
померзла, i сiвба ярих теж велась вслiпу. "Як не впадуть дощi - пропаде
зерно", - журився Оксен, помахуючи батiжком. Пилюка, пахкаючи з-пiд колiс,
покривала Оксеновi чоботи, i весь вiн був сiрий, як степовий мiрошник. "Що
ж там у них ко©ться?" - розмiрковував вiн далi, дивуючись iз того, що
перша бригада вже закiнчила сiвбу, а друга плента ться в хвостi. "Тетеря -
хлопець бойовий, - думав вiн про бригадира друго© бригади. - Наче такий,
що й дисциплiни не попустить, а от не кле©ться. Вiдстають iз сiвбою".
Оксен замотав вiжки за залiзну драбину, полiз у кишеню за кисетом,
скрутив цигарку i, повернувшись спиною до вiтру, прикурив, клубочок диму,
вдарений вiтром, Вiдразу ж зник. Ви©хавши на горб, Оксен помiтив чоловiка,
що йшов обiч шляху. Високий, сутулий, у полотнянiй сорочцi на випуск i
босий, вiн ступав ногами швидко i дженджуристе, так, нiби граючись. На
палицi - торба з харчами, з-пiд солом'яного бриля сиве волосся кудлиться,
як у попа-розстриги. "Батько, - з якимось острахом визначив Оксен. - Куди
ж це вiн чимчику посеред дня? Натурально - на Ступки в церкву. Сьогоднi
якесь релiгiйне свято. До вечернi хоче поспiти. От не думав, що
зустрiнуся", - i вiн нарочито припинив коня, надiючись на те, що старий
зникне за бугром.
Життя обох - батька i сина - склалося так, що вони весь час ходили по
рiзних стежках, якi майже нiколи не схрещувалися. Пiсля того як Оксен
одружився проти волi старого i батько вигнав його з хати, Оксен не
заглядав до нього у двiр, i старий не заглядав до синового; едина iстота,
яка в якiйсь мiрi родичалася з сiм' ю Оксена, була мати. Часто, щоб не
знав дiд, приходила до Оксена провiдати онукiв, приносила ©м у пазусi
домашнiх моторженикiв i дешевих цукерок або кiлька грудочок цукру,
розпитувала, як iде синове господарство, прихлипуючи, жалiлася на сво
тяжке одиноке життя та нещадний, без милостi, характер Iнокентiя. Потiм
мати померла, i Оксен зовсiм втратив потяг до рiдного дворища. Пiсля
смертi старо© Iнокентiй прожив у самотинi один рiк, а тодi привiз собi iз
хутора молоду вдову Горпину. Вона виявилася господинею тямущою, моторною,
так що дiд завжди ходив обiпраний, обшитий i нагодований. По характеру
була балакучою i товариською, але дiд заборонив ©й виходити з двору, крiм
хiба в лавку за сiллю або милом, i не пускав на посиденьки до сусiдiв.
Баби, вжаленi цiкавiстю, цiлими годинами стовбичили бiля колодязiв,
домiрковуючись, чого це Iнокентiй так суворо стереже свою жiнку вiд чужого
ока, i вирiшили, що iз-за ревнощiв. Це вiдкриття ще бiльше пiдносило
Iнокентiя в ©хнiх очах, бо хоч вiн i при лiтах, а все ж справжнiй мужчина.
Коли вiн проходив селом, баби проводжали його поглядом, повним поваги.
Але на цьому бабська мука не кiнчилася. Найсмiливiшi з них бiгали вночi до
Iнокентi вого двору, тулилися попiд вiкнами, щоб хоч одним оком глянути,
як пригорта та голубить свою хутiрську красуню сивий дiд, i вигадували
про нього всяке. Однi били себе кулаками в груди та присягалися, що на
власнi очi бачили, як Iнокеша стояв посеред хати на колiнах у сльозах i
молився на свою жiнку, як на iкону. Iншi добавляли, що бачили, як вiн
сидiв iз нею на порозi хати, дивився на зорi, i борода його блищала, як
риза, а очi горiли, як золотий папiр на iконостасi. Одним словом, брехали,
що кому в голову влiзло.
Оксен батькове женихання розцiнював хоч i не зовсiм доброзичливо, проте
i без особливого осудження. Вiн розумiв, що одному старому буде жити
важко, що треба ж комусь за ним доглядати, варити ©жу, прати бiлизну,
вести нехитре домашн господарство, i коли до старого в хату прийшла нова
людина, Оксен не заперечував. Але старий не вiрив у те i вважав, що син
схвалю женихання тiльки про людське око, а в душi ненавидить i осуджу
його. I в старого ще бiльше, чим ранiше, росла неприязнь до сина. Ця
неприязнь особливо посилилася пiсля того, як одного разу Оксен, зустрiвши
батька, сказав:
- Може, вам, тату, допомогти чим-небудь? Дров привезти на зиму чи
соломи коровi на пiдстилку? То я, натурально, допоможу.
- Я вiк прожив - нi в кого допомоги не просив i вмиратиму - не попрошу,
- скипiв старий. - А тобi рiже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з
ким менi жити, коли в мене син - поганець?
Важка образа ворухнулася тодi в серцi Оксена, вiн хоч i промовчав, але
забути ©© не мiг. Пам'ятав ©© i тепер i тому так розгубився, побачивши
старого, бо знав, що зустрiч для обох не бажана i добром не закiнчиться.
Проте робити було вже нiчого, i Оксен, натягаючи вiжки, притримав коня.
- Сiдайте, батьку, пiдвезу, - запросив вiн, не глянувши на старого.
Старий перекинув патерицю з торбою на друге плече, сердито зиркнув
з-пiд сивих брiв.
- Сам дiйду. А ти куди ©деш?
- Глянути, як сiють.
- Погано сiють. Тобi цiна копiйка. А без хазя©на й двiр плаче.
- Ви мудрiшi - пiдкажiть.
- А хто тепер старих слуха ? Вони багато знали, а ще бiльше забули.
Спини, я сяду. В мене ноги хоч i дурнi, зате носили, де я хотiв.
Оксен зупинив коня. Батько сiв на друге крило лiнiйки, вузлик поклав у
ящик.
- Не думай, що коли батька везеш, так вiн тобi дуже радий. Радий, коли
з воза, а не на вiз.
- Я нiчого не думаю.
- Тим же й дiла катма, що ти. нiчого не дума ш. Посiяли на пiщаниках
пшеницю, вона там зроду не родила. Посадили б кавунiв - довгi рублi в
дурну кишеню.
- Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною.
- Еге, курча, навчи пiвня, як в гно© гребтися... Оксен замовк i
непомiтно для самого себе посмiхнувся. "Невже i я на старiсть зроблюся
отаким против-нющим? Треба змовчувати, а то ще накладе по гамалику отут
серед степу. Здоровий же. Он як ресори пiд ним поскрипують, як пiд
архi ре м".
Намагаючись розчулити старого, Оксен запитав:
- Як же там Горпина Трифонiвна поживають? Хоча б коли до нас у гостi
прийшли, онукiв вiдвiдали...
- Тонку нитку сучиш. Обiрветься.
- А що сукати? Миритися нам треба. Усе життя як лютi вороги живемо.
Умиратимете - пiп причастя не дасть.
- Менi плакати, а не тобi. Ти сво©м розумом живеш?
- Живу...
- Але як? Як?! - закричав старий i сердито заворушив бородою. - Латають
тебе згори i знизу, а ти все з людей, а не для людей. На ши© правлiння
везеш, воно тобi покаже карбованець, а в кишеню вiзьме десять. Та хто ж ти
такий - голова чи хвiст?
Оксен пiдсунув на потилицю картуз, залисини бiлiли двома латочками.
- Ти, батьку, в це дiло не лiзь. Тут i без тебе розберуться.
- Наказуй комусь iншому, а не менi.
- А чого це вам не можна?
- Цить, сучий сину!
Обидва сопли, як бики в плузi, в гнiвi на диво були схожi один на
одного: очi ширяють по-яструбиному брови насупленi, нiздрi збiлiли i тихо
ворушаться.
- Тобi видали червону книжечку не для того, щоб ти нею затулявся, а щоб
працював разом iз нами так, щоб шкiра на руках лопалася, тодi й буде
п'ятирiчка...
- Тату, замовкнiть...
- А як не замовкну, що ти зробиш? Вiд батька вiдмовишся? Як Гват Рева?
Батько в нього був паламарем, так вiн через газету вiд батька вiдмовився,
прiзвище змiнити хотiв. Та хiба ж то чоловiк? Вiн заради вигiдно© служби з
вiдьмою побрата ться. А дума ш, за людей вболiва ? За себе! За свою шкуру
болi !..
- Гнат - голова сiльради. Виборна одиниця. I я прошу...
- Що ти просиш? Щоб я Гната не чiпав? А що ж вiн за цяця, що його
чiпати не можна? Подума ш, мiнiстри, мать вашу за пупi Та щоб я при нашiй
Радянськiй владi та не вилаяв якогось Гната, що нiчого не тямить, а бiга
по селу та заливав а вiдра вогонь у печах?
- Вiн допомага встановлювати трудову дисциплiну.
- Прийшов би вiн до мене, я б його встановив догори штаньми.
- Ви говорiть, та знайте мiру.
- Зна мо. Отой портфель у Гната вiднiмуть i вiддадуть розумнiшому. А
тобi кажу: сам - горобець, а десяток - зграя... Ну, спини. Менi на толоку
треба. Бикiв там пасу.
- Хiба ви не в церкву?
- Нiколи тепер по церквах ходити... Старий узяв торбу i широкою ступою
пiшов у Дане-левську долину, де паслися воли. "Нi, не можу я його
зрозумiти, хоч вiн мiй батько, - думав Оксен, дивлячись старому вслiд. -
То молиться в кутку цiлими вечорами, то напада на нього такий сказ, що не
тiльки люди, а й боги в хатi не вдержаться..." Ще .як була жива мати,
пам^ята Оксен: прибiгла вона, вся блiда, заплакана, тремтить, нiби ©©
лихоманка трясе: "Iди, синку, iди, голубчику, старий зовсiм з глузду
з'©хав, iкони вилами побив, iз хати повикидав". Прибiг Оксен, бачить:
старий сидить пiд грушею в садку, пiдперши обличчя кулаками, а бiля нiг
потовченi iкони валяються. Пита його Оксен, що таке, що трапилося; вiн
мовчить, очей на нього не пiдводить. Аж потiм уже мати розповiла, що
складав старий стiжок соломи за хлiвом, цiлий день старався i вже вершити
почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити. Тiльки вiн туди
зайшов, бачить у вiкно: зiрвало вихором вершник, закрутило понад садом i
понесло к лихiй мамi. Прибiг старий, схопив вила, наставив ©х у небо, очi
божевiльними стали: "Я по соломинцi збирав, а ти менi, розтаку твою
перетаку, одним духом розкидав?" Ускочив у хату, брязь вилами по iконах,
брязь, аж стекло свище, а тодi чобiтьми з хати, з хати, аж святi бородами
долiвку метуть? Мiсяць на колiна не становився, ступ-ського.попа
галушником дражнив, вангелiю на горище закинув. Потiм найшло на нього
смирення тихе, за бороду себе рвав, iкони притяг новi, дерев'янi,
вангелiю з горища зняв i знову за не© всiвся.
"Так, дивний старий. Пiшов i не попрощався. Як з чужим. Нi, мабуть, не
вийде у нас iз ним миру. Так i будемо ходити один вiд одного стороною".
Сонце пiдбилося вище i пригрiвало. Вдалинi синiми смугами виднiлися
довжанськi лiси, а ближче iз густих чагарiв проступало бiлими хатами село
Ступки. З-помiж крайнiх хат в'юнилася грунська дорога. Ось уже Оксен
побачив i поле сво © артiлi, що межувало iз ступськими землями, але
сiвачiв сво©х не бачив, вони ховалися за схилом у долинi. Раптом iз-за
схилу, як з-пiд землi, виринув вершник i закушпелив Оксеновi назустрiч.
Коли вiн наблизився, Оксен пiзнав бригадира друго© бригади Прокопа. Вiн
сидiв охляп на конi, довгi ноги в важких черевиках бовтаються в коня попiд
пу-вом, сорочка розхристана, пiт промива дорiжки на за-кiгiтюженому
обличчi, в руцi оривок, яким вiн пiдганя коня.
- Чого женеш, як на пожежу?
- Що ж вони, гади? Знущатися надi мною захотiли?
- Говори толком.
- Що говори? Казав же ©м - неполадки, викличте коваля. Кажуть - усе
добре. А тепер ©х чотири, а в наявностi тiльки три. A-a! Що там балакать,
- вiн махнув оривком i поскакав далi.
Бачачи, що з розповiдi Прокопа нiчого второпаги не вдасться, Оксен
рушив до сiячiв. Iз-за пагорба вщ побачив, що одна сiвалка сто©ть на
обочинi, а три в загонi, але чомусь теж не рухаються. Бiля воза чорнi
купка людей. "День рiк году , а вони ба чки брешуть. Здорово©"
Запримiтивши Оксена, сiвачi, як по командi, розiйшлися до сво©х сiвалок.
"Для кого ж ви працю те? Для самих себе працю те", - гiрко подумав
Оксен i зiскочив iз лiнiйки.
- Чого сто©те? - запитав вiн Северина Джмелика, що лежав бiля сiвалки
на розстеленому мiшку.
Джмелик лiниво пiдвiвся, солодко потягнувся, синя сатинова сорочка з
бiлим заслоном гудзикiв тiсно обтисла широкi груди.
- Сiвалка поламалася, товаришу голова, - труснув вiн бiлими кучерями i
примружив голубi з нахабинкою очi.
- Чого не сiв на коня i не по©хав у двiр за ковалем?
- Менi на конях не можна ©здити. Пригузок болить, - вискалив зуби
Джмелик.
Гаряча кров давонула Оксена за горло. Затисши в руцi батiг, вiн кинувся
до Джмелика, але той стояв, усмiхаючись, взявшись руками в боки:
- Ну-ну, це тобi не в економi©. А за таке дiло... - Вiдчайдушнi очi
його стемнiли, як море в передчуттi бурi, нiздрi тонкого носа весело
заграли. - Дав би я тобi в пику, предсiдатель, та жалко - жiнка в тебе ще
молода.
I не встиг Оксен отямитись, як Джмелик сiв на коня й, побрязкуючи
мiшком з зiпсованими сошниками, потрюхикав на Троянiвку.
Оксен розстебнув пiджак i довго стояв, спершись спиною об сiвалку.
Вiтер ворушив його рiденький чуб, грався в залисинах. "Ху, чортi Трохи не
зiрвався. Джмелик - сволота. Кат з нимi Але якщо помiтили iншi
колгоспники, що я на нього з батогом кинувся, то що вони подумають?
Натурально, трохи в мене навиворiт вийшло". Долонi в нього спiтнiли,
пальцi не слухалися, вiн на превелику силу згорнув цигарку i довго стояв,
жадiбно ковтаючи махорковий димок. Пiшов до сiячiв тiльки тодi, коли
зовсiм заспоко©вся. Попросився до Вовдюга за помiчника i проходив за
сiвалкою до самого обiду, задуманий i мовчазний.
Обiдали в степу, на роздоллi. Дружно обсiли казанок з кулешем, тiльки
що знятий iз вогню. Бовдюг, як найстарший, вийняв запасну ложку, витер ©©
об ворчик iз пшоном, передав Оксеновi.
Бовдюг - дядько в костi широкий, вуса жовтi, обкуренi тютюном i завжди
ворушаться так, нiби вiн завжди чимось незадоволений i сердиться.
Насправдi ж вiн чоловiк хоч i неговiркий, проте добрий i тихий, фiзично
сильний. Розповiдають, що коли вiн служив у економi© Бразуля, то
засперечався iз прикажчиком, що спинить на ходу маховик вiд паровика.
Зодяг сiрячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами в
землю, а кiлком у маховик - i зачмихав благенький паровичок, скорився
могутнiй степовiй силi.
Бiля Бовдюга сидiв Хома Пiдситичок - плоскогрудий i жилавий, як не
працю - на спинi анi капельки поту не виступить, характером привiтний,
але скупенький. Зустрiне оце кума на вулицi i каже: "Завтра свята
недiленька. Прихопiть же iз собою пляшечку горiлочки та приходьте до нас у
гостi, та, дасть бог, посидимо". У розмовах ввiчливий i не лихослов.
Нiколи не скаже:
"Чорти б тебе взяли", а як захоче кого полаяти, говорить: "Хай йому
тямиться" або: "А щоб його дощик намочив". У його мовi переважають
пестливi слова: гусятко, поросятко, вербичка, насiннячко, картопелька,
пшiнце. I досi в селi жартують, що коли вiн оженився, то комусь там iз
сво©х знайомих похвалився так:
- Оце взяв собi жiночку. I гарненька, i моторненька, тiльки один
невеличкий зянок.
- Який?
- На одно очко слiпенька.
Бiля Хоми сидiв Андрiй Блатулiн, по-вуличному Латочка. в нього на
лiвiй щоцi родиме п'ятенце з копi чку завбiльшки, нiби хтось, граючись,
шевсько© смоли прилiпив для розваги; та не вiдмива ться воно, навiки
прикипiло, через те i прозвали його Латочкою. ще в нього й iнша
особливiсть: праве око завжди примружене, лiве дивиться на свiт
проникливе, з холодним блиском. Дома в Андрiя п'ятеро дiтей, як вiн каже,
вiдьма через бовдур наносила, тому на запитання: "Як живеш, Андрiю?" - вiн
вiдповiда сво©м односельчанам: "Та воно, блат, не так, як люди, а так, як
побiля людей".
Як тiльки Оксен узяв ложку, всi iншi також озбро©лися ними i поближче
пiдсунулися до страви. Першим полiз ложкою до казана Охрiм. Бовдюг
поглянув на нього скоса i сердито заворушив вусами. Охрiм нехотя потяг
свою довбанку назад, винувато заклiпав маленькими, як у мишки, очима.
- Хай йому тямиться, яке гаряче, - засичав Хома, опiкшися кулешем.
- Студи, дураче, - порадив Латочка.
- А пшiнце розкипiло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще
краще перепелятинку, то вже б справжнiсiнький чумацький був кулешик.
- Е, блат, який ротатий! Чого захотiв. У Охрiма вушка вгору - вниз,
вгору - вниз, швидко-швидко, як у кролика; ложкою гребе, як лопатою.
- Коли б до роботи такий, як до ©жi, - гуде на нього Бовдюг.
На його вусах зависло розварене пшоно, тремтить, як росиночки.
- А скажете -нi? Я бiльше всiх посiяв, - виправдову ться Охрiм.
Бовдюг ©сть поважно i бiльше не вступа в розмову. Сергiй Золотаренко
смi ться очима, спостерiгаючи, як у нiмому двобо© Охрiм i Гарасько
вiднiмають один у одного шматочок сала, горнучи кожен до себе ложкою.
Боротьба ©х марна: Латочка загрiб собi.
-Якi проворнi, - дорiка вiн i свiтить оком на Охрiма та Гараська.
- Раз на фiнськiй вiйнi... - почина Охрiм, видимо, щось пригадавши,
але Бовдюг перебива його, зверта ться до Оксена:
- Ти, голово, не журися. Через день-два закiнчимо.
- Як так сiятимемо - до осенi вистачить.
- Iстинно. Ранiше було снiжок iз землi, - ячмiнець в грязь - i князь.
- Натурально. Як ви цього не розумi те?
- Так ми розумi мо... Тiльки... Бовдюг ворушить пiдвусниками, тупо
дивиться в казанок iз кашею, нiби не зна , що далi сказати.
- Тiльки бiльше на присадибнi дiлянки дивимося, чим на артiльне.
Несвiдомiсть наша.
- А я тобi кажу, - говорить Латочка, облизуючи ложку i потiм ховаючи ©©
в торбу, - вiд натури все. Яка в кого натура, така й совiсть. Один бiдний,
та чужого не вiзьме, другий по горло ма , а краде. Зустрiча мене якось
Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тодi й пита : "Навiщо ти,
Андрiю, на свiтi живеш? Яка з тебе користь громадi? На тобi,
зна ш-пон©ма ш, карбованець, купи кулю i застрелися". А я йому й
вiдповiдаю...
Латочка сiв на колiна, одне око в нього ще дужче примружилося, друге
засвiтилося недобрим вогнем, лице авобилося знущально-насмiшкуватим.
- А я й кажу: на тобi три карбованцi, купи три кулi, побий сiм'ю i
себе, дурака, до спiлки.
Бiля казанка всi вибухнули дружним реготом.
- Якби вiн був розумний, такого б не сказав. А за присадибнi дiлянки -
все правда. Ти гарантуй менi трудодень, тодi й побачиш, як я працюватиму.
А даром, брате, музика не гра , пiп молебня не служить.
Хома опустив очi, махнув рукою:
- Хай йому тямиться, таким балачкам! Балакали б про що-небудь друге.
А ти хвостом не крути i за чужi спини не ховайся, - засвiтив на нього
оком Латочка. - Як Оксена не було - до гурту пiдпрягався, а побачив -
зараз тобi язик у петлю скрутило.
- Оце тобi на та радуйсяi - спалахнув лицем Хома i ще нижче опустив
голову. - Буцiмто я говорив бiльше за вас.
- Не в тiм дiло скiльки, а в тiм - про що. Як тебе гут не було, Оксене,
то ми про дещо говорили помiж собою. Може б, ми комусь iншому i не
сказали, а тобi скажемо. Ти - людина партiйна, з нашого-таки й села, так
що з тобою можна без шапкування, а по-простому. Оце ми тут говорили, що
вийшла така постанова: достроково закiнчу ться сiвба - бригадировi
вида ться премiя: патефон, самокатка або годинник; портрет того бригадира
висить на червонiй дошцi. А нам, рядовим, що? Анiчогiсiнько.
"Так ось хто тут здiйма шарварок", - подумав Ок-сен, вдивляючись у
сухеньку постать Латочки.
- Бачите, товаришу голова, - спалахнув Сергiй Золотаренко. - Вони й
досi на тi мiсця моляться, де колись ©хнi клунi стояли. А ви скажiть
просто: не хочете сiяти - ми органiзу мо молодiжну бригаду - i без вас
обiйдемося. Без ваших шкурницьких iнтересiв.
- Еге, ти, блате, розумний, та в один бiк, - загарячився Латочка. - Хай
на тобi власнi дiти штани та сорочку обiрвуть - i ти зробишся шкурником.
- Нiколи цього не буде!
Iч, який комiсар виськався. Моню витри.
- I витру. А у вас тут одна ватага. А де ваш отаман.
- Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. Ми по-тво му, - банда?
- Нi, ви просто саботажники.
Сергiй звiвся на ноги i легко понiс по полю сво м'язисте i легке тiло.
Бiля казана запала непри мна мовчанка.
- Таке, як на дощик збира ться, - одiзвався Хома.
- Треба, - погодився з ним Бовдюг.
Латочка нiчого не сказав на цю пусту розмову, затягши шию у комiр
сiрячини, прислонивсд: ^а спиною до колеса, щоб трохи подрiмати пiсля
обiду. З-пiд гарби долiтав один i той же звук, який дражнив. Охрiм
дишкрiбав ложкою казанок.
- А нiяк не накладешсяi - вилаяв його Латочка, але Охрiм не слухав
його, продовжував сво ... дiд.
Пiсля обiду Оксен знову сiяв разом iз бовдюгом.
В глухому кiнцi вiн, подалi вiд людей, зупинився на перекур.
- Скажи, Бовдюг, що ти про мене дума - тихо сказав Оксен, згортаючи
цигарку.
- А ти не розгнiва шся?
- За що? Адже сам на рожен лiзу. Бовдюг поворушив вусами, поправив на
гребля прорвалася, чорна хвиля хлюпнула на Гната, закрутила його разом iз
конем i понесла до провалля, на днi якого холодно поблискувала Ташань.
Спочатку Гнат не мiг розшелепати, що робиться навколо i куди його
вiдтискують, але потiм зрозумiв i закрутився на конi, намагаючись
вирватися iз живого кiльця, та кiнь нiби очманiв, вiн не чув Гнатового
канчука i, як i ранiше, задкував до прiрви. Гната опалило смертельним
жахом, вiн зцiпив зуби i став бити канчуком по чорних головах, шиях,
руках, спинах, i перед ним, як у шаленому вирi, замелькали ошкiренi лютi
обличчя, палаючi ненавистю очi, чорнi, в кров'яних п'явках руки, що люто
тяглися до нього, щоб зцупити його iз сiдла або зiпхнути разом iз конем у
прiрву. Хтось вирвав у Гната канчук, i Гнат садив тепер кулаками на всi
боки, але це не допомагало - озвiрiла маса напирала на нього ще з бiльшою
силою i настирливiстю. Гнат так знесилився i так злякався, що в нього
побiлiли губи i вiн щосили крикнув: "Р-ря-ту-й-те-е!" - i в той же самий
час хтось iз циган захльоснув його навколо ши© батогом i сiпнув iз
страшною силою. Гнат, розумiючи, що це кiнець, впав на луку сiдла i
вхопився за нього руками смертельною хваткою. Кiнь, вiдчувши погибель, що
дихала на нього з прiрви, осiв на заднi ноги, плигнув уперед i, прим'явши
пiд себе кiлькох циган, вирвався i пiшов чвалом по луках, несучи на собi
переляканого на смерть вершника. Конем нiхто не правив, ремiнне повiддя
висiло порване i било по переднiх ногах; вiн вирвався на шлях i,
розвiваючи гривою, помчав далi. Гнат озирнувся. По шляху, сидячи охляп на
конях, гналося за ним чоловiк п'ятеро циган. Ось вони скотилися в
улоговину i нiби пропали там, але згодом вискочили знову i, настьобуючи
коней, продовжували погоню. Проскакали ще кiлометрiв чотири, доки на обрi©
не замаячив хутiр Княжа Слобода, потiм стабунились на дорозi, мабуть
радячись, i повернули назад.
"А що, догнали, гади чорнопикi? - посварився кулаком Гнат,'що вже трохи
вiдiйшов вiд переляку. - Я вам ще покажу, як нападати на власти".
Вiн довго стояв посеред дороги, приводячи до порядку порвану вуздечку i
розмiрковуючи, куди йому тепер ©хати i яку вибрати дорогу. На Троянiвку
вiн ©хати не наважувався, бо на пiвдорозi його знову могли перехопити
цигани, i вирiшив ©хати на Княжу Слободу. Уже перед самим хутором
зустрiвся з Оксеном, що повертався лiнiйкою з полiв. Оксен здивовано
розвiв брови i припинив коня.
- Хто це тебе так розцяцькував?
- Цигани.
- Батогами чистили?
- Нiчого зуби лупить. Я, може, смерть перед собою бачив.
- За що ж вони тобi наворожили?
- З лук проганяв. Ну, вони й озвiрiли. Я кричу:
"Марш!" - а вони мене з конем до прiрви. Трохи, зна ш-понiма ш, не
втопили, сучi сини. Ну, я ©м цього не подарую! Я ©х пiд землею знайду!
- Укошкають тебе колись по-дурному, - уже без тiнi усмiшки сказав
Оксен. - Дуже ти на людей налiза ш.
- А що ©м, у зуби дивитися? Разом iз Оксеном Гнат при©хав до Троянiвки.
Засвiдчивши у фельдшера сво© побо©, викликав iз району мiлiцiю; дво
вершникiв-мiлiцiонерiв в погонi за циганами домчали до кордонiв свого
району, за©хали до одного приятеля, два днi смакували смажену рибу, на
третiй день повернулися в район i доповiли начальству, що цигани нагло
загубилися серед лiсостепу i що на ©хнi слiди натрапити не вдалося. Так i
не довелось Гнатовi звести рахунки iз степовими конокрадами.
Сiрий, припорошений весняною пилюкою степ збiга на пiвдень i стигне
там голубим маревом; суворою лiнi ю стоять на ньому сторожовi могили,
насипанi, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що шаблею та
мушкетом боронило оцi стени вiд ворожих навал; весною могили оборюють, i
цiле лiто зеленiють вони густою пахучою травою; росте на них подорожник,
бiленькi невiсточки, чiпкий спориш, розкiшний, з гiркуватим чадним
смородом полин, колючий, з могутнiм стовбуром i мохнатою червоною квiткою
будяк, скромнi, лагiднi незабудки, нерозлучнi брат-i-сестра - i весняними
вечорами, коли вiдсирiе вiд степово© вологи земля, голублять душу i серце
людини свiжi i нiжнi степовi запахи i тихо шепочуть трави, облитi сяйвом
мiсяця, що, мов червона дiжа, викочу ться iз-за мовчазних могил i фарбу
степ в густо-малиновий темнуватий колiр. I хто зна, хто може пiдслухати,
хто розгада та мну мову природи, хто скаже, про що шепочуть зеленi трави
мовчазним чорним могилам? Може, вони повiдають про те, як на них
зупинялися посто м козаки, варили саламату, а кобза дзвенiла у тихе
надвечiр'я i то рокотала, як грiм, то промовляла тихим жалем, i пiд той
сум, пiд ту жалобу схиляв порубану, в шрамах, голену, з буйним оселедцем
голову старий козак та згадував вiрне товариство, що полягло десь пiд
Кафою або Трапезундом. Золота порохiвниця мiсяця, вистромившись iз-за
могил, порошила трави голубим пилом, i вдавалося козаковi, що там, у
степу, ворушиться щось, iржуть чи©сь конi, i вже не рокотання бандур чути
звiдти, а ледве вловимий передзвiн шабель, i не сидiлося старому, не ©лася
йому саламата, свербiла рука до шаблюки, до бою кликало серце. Може,
степовi трави шепчуть про те, як отут, у бур'янах, лежав зарубаний татарин
i вороння клювало йому очi, щоб i з того свiту не дивилися вони на
священну землю степового лицарства. А може, про те, як червоний комiсар
бився тут до загину з бiляками i востанн ткнувся вустами в рiдну землю,
цiлуючи ©© на вiчне прощання-могили...
Скiльки вiкiв сто©те ви отут, серед степу, як нiмi свiдки великих битв,
кого хороните ви у сво му чорному затишку? Козака-запорожця чи
бiйця-будьон-нiвця, якого "ой, убито, вбито, затягнено в жито, червоною
китайкою личенько покрито"? Ви нiмi те, ви мовчите? Так скажiть же, коли
настане такий час на землi, що не ростимете ви по зелених степах та
роздол-лях i не блукатимуть матерi, шукаючи вас, не сiятимуть тяжких слiз
по несходжених степах? Чому ж мовчите ви i хмуритесь на свiтло дня? Чи,
може, знову надi тесь прийняти в сво© чорнi ями синiв степового краю?
Мовчать могили, i безмежним морем тече до самого обрiю припорошений
весняною пилюкою степ, петля в степову безвiсть покручений цiлях...
Вiд Троянiвки до Вовчо© долини - сiм кiлометрiв. Оксен ©хав туди
поглянути, як iде сiвба. Коник, запряжений у лiнiйку,, тюпав собi потиху,
вiдганяючись куцим хвостом вiд набридливих мух.
В душi Оксен непоко©вся: весна видалася засушливою. За кiлька днiв
вiтри вивiяли вологу, яко© iз зими було малувато, бо снiги перепадали
невеликi, а морози давили, як на пропасть, так що на горбах озимина
померзла, i сiвба ярих теж велась вслiпу. "Як не впадуть дощi - пропаде
зерно", - журився Оксен, помахуючи батiжком. Пилюка, пахкаючи з-пiд колiс,
покривала Оксеновi чоботи, i весь вiн був сiрий, як степовий мiрошник. "Що
ж там у них ко©ться?" - розмiрковував вiн далi, дивуючись iз того, що
перша бригада вже закiнчила сiвбу, а друга плента ться в хвостi. "Тетеря -
хлопець бойовий, - думав вiн про бригадира друго© бригади. - Наче такий,
що й дисциплiни не попустить, а от не кле©ться. Вiдстають iз сiвбою".
Оксен замотав вiжки за залiзну драбину, полiз у кишеню за кисетом,
скрутив цигарку i, повернувшись спиною до вiтру, прикурив, клубочок диму,
вдарений вiтром, Вiдразу ж зник. Ви©хавши на горб, Оксен помiтив чоловiка,
що йшов обiч шляху. Високий, сутулий, у полотнянiй сорочцi на випуск i
босий, вiн ступав ногами швидко i дженджуристе, так, нiби граючись. На
палицi - торба з харчами, з-пiд солом'яного бриля сиве волосся кудлиться,
як у попа-розстриги. "Батько, - з якимось острахом визначив Оксен. - Куди
ж це вiн чимчику посеред дня? Натурально - на Ступки в церкву. Сьогоднi
якесь релiгiйне свято. До вечернi хоче поспiти. От не думав, що
зустрiнуся", - i вiн нарочито припинив коня, надiючись на те, що старий
зникне за бугром.
Життя обох - батька i сина - склалося так, що вони весь час ходили по
рiзних стежках, якi майже нiколи не схрещувалися. Пiсля того як Оксен
одружився проти волi старого i батько вигнав його з хати, Оксен не
заглядав до нього у двiр, i старий не заглядав до синового; едина iстота,
яка в якiйсь мiрi родичалася з сiм' ю Оксена, була мати. Часто, щоб не
знав дiд, приходила до Оксена провiдати онукiв, приносила ©м у пазусi
домашнiх моторженикiв i дешевих цукерок або кiлька грудочок цукру,
розпитувала, як iде синове господарство, прихлипуючи, жалiлася на сво
тяжке одиноке життя та нещадний, без милостi, характер Iнокентiя. Потiм
мати померла, i Оксен зовсiм втратив потяг до рiдного дворища. Пiсля
смертi старо© Iнокентiй прожив у самотинi один рiк, а тодi привiз собi iз
хутора молоду вдову Горпину. Вона виявилася господинею тямущою, моторною,
так що дiд завжди ходив обiпраний, обшитий i нагодований. По характеру
була балакучою i товариською, але дiд заборонив ©й виходити з двору, крiм
хiба в лавку за сiллю або милом, i не пускав на посиденьки до сусiдiв.
Баби, вжаленi цiкавiстю, цiлими годинами стовбичили бiля колодязiв,
домiрковуючись, чого це Iнокентiй так суворо стереже свою жiнку вiд чужого
ока, i вирiшили, що iз-за ревнощiв. Це вiдкриття ще бiльше пiдносило
Iнокентiя в ©хнiх очах, бо хоч вiн i при лiтах, а все ж справжнiй мужчина.
Коли вiн проходив селом, баби проводжали його поглядом, повним поваги.
Але на цьому бабська мука не кiнчилася. Найсмiливiшi з них бiгали вночi до
Iнокентi вого двору, тулилися попiд вiкнами, щоб хоч одним оком глянути,
як пригорта та голубить свою хутiрську красуню сивий дiд, i вигадували
про нього всяке. Однi били себе кулаками в груди та присягалися, що на
власнi очi бачили, як Iнокеша стояв посеред хати на колiнах у сльозах i
молився на свою жiнку, як на iкону. Iншi добавляли, що бачили, як вiн
сидiв iз нею на порозi хати, дивився на зорi, i борода його блищала, як
риза, а очi горiли, як золотий папiр на iконостасi. Одним словом, брехали,
що кому в голову влiзло.
Оксен батькове женихання розцiнював хоч i не зовсiм доброзичливо, проте
i без особливого осудження. Вiн розумiв, що одному старому буде жити
важко, що треба ж комусь за ним доглядати, варити ©жу, прати бiлизну,
вести нехитре домашн господарство, i коли до старого в хату прийшла нова
людина, Оксен не заперечував. Але старий не вiрив у те i вважав, що син
схвалю женихання тiльки про людське око, а в душi ненавидить i осуджу
його. I в старого ще бiльше, чим ранiше, росла неприязнь до сина. Ця
неприязнь особливо посилилася пiсля того, як одного разу Оксен, зустрiвши
батька, сказав:
- Може, вам, тату, допомогти чим-небудь? Дров привезти на зиму чи
соломи коровi на пiдстилку? То я, натурально, допоможу.
- Я вiк прожив - нi в кого допомоги не просив i вмиратиму - не попрошу,
- скипiв старий. - А тобi рiже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з
ким менi жити, коли в мене син - поганець?
Важка образа ворухнулася тодi в серцi Оксена, вiн хоч i промовчав, але
забути ©© не мiг. Пам'ятав ©© i тепер i тому так розгубився, побачивши
старого, бо знав, що зустрiч для обох не бажана i добром не закiнчиться.
Проте робити було вже нiчого, i Оксен, натягаючи вiжки, притримав коня.
- Сiдайте, батьку, пiдвезу, - запросив вiн, не глянувши на старого.
Старий перекинув патерицю з торбою на друге плече, сердито зиркнув
з-пiд сивих брiв.
- Сам дiйду. А ти куди ©деш?
- Глянути, як сiють.
- Погано сiють. Тобi цiна копiйка. А без хазя©на й двiр плаче.
- Ви мудрiшi - пiдкажiть.
- А хто тепер старих слуха ? Вони багато знали, а ще бiльше забули.
Спини, я сяду. В мене ноги хоч i дурнi, зате носили, де я хотiв.
Оксен зупинив коня. Батько сiв на друге крило лiнiйки, вузлик поклав у
ящик.
- Не думай, що коли батька везеш, так вiн тобi дуже радий. Радий, коли
з воза, а не на вiз.
- Я нiчого не думаю.
- Тим же й дiла катма, що ти. нiчого не дума ш. Посiяли на пiщаниках
пшеницю, вона там зроду не родила. Посадили б кавунiв - довгi рублi в
дурну кишеню.
- Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною.
- Еге, курча, навчи пiвня, як в гно© гребтися... Оксен замовк i
непомiтно для самого себе посмiхнувся. "Невже i я на старiсть зроблюся
отаким против-нющим? Треба змовчувати, а то ще накладе по гамалику отут
серед степу. Здоровий же. Он як ресори пiд ним поскрипують, як пiд
архi ре м".
Намагаючись розчулити старого, Оксен запитав:
- Як же там Горпина Трифонiвна поживають? Хоча б коли до нас у гостi
прийшли, онукiв вiдвiдали...
- Тонку нитку сучиш. Обiрветься.
- А що сукати? Миритися нам треба. Усе життя як лютi вороги живемо.
Умиратимете - пiп причастя не дасть.
- Менi плакати, а не тобi. Ти сво©м розумом живеш?
- Живу...
- Але як? Як?! - закричав старий i сердито заворушив бородою. - Латають
тебе згори i знизу, а ти все з людей, а не для людей. На ши© правлiння
везеш, воно тобi покаже карбованець, а в кишеню вiзьме десять. Та хто ж ти
такий - голова чи хвiст?
Оксен пiдсунув на потилицю картуз, залисини бiлiли двома латочками.
- Ти, батьку, в це дiло не лiзь. Тут i без тебе розберуться.
- Наказуй комусь iншому, а не менi.
- А чого це вам не можна?
- Цить, сучий сину!
Обидва сопли, як бики в плузi, в гнiвi на диво були схожi один на
одного: очi ширяють по-яструбиному брови насупленi, нiздрi збiлiли i тихо
ворушаться.
- Тобi видали червону книжечку не для того, щоб ти нею затулявся, а щоб
працював разом iз нами так, щоб шкiра на руках лопалася, тодi й буде
п'ятирiчка...
- Тату, замовкнiть...
- А як не замовкну, що ти зробиш? Вiд батька вiдмовишся? Як Гват Рева?
Батько в нього був паламарем, так вiн через газету вiд батька вiдмовився,
прiзвище змiнити хотiв. Та хiба ж то чоловiк? Вiн заради вигiдно© служби з
вiдьмою побрата ться. А дума ш, за людей вболiва ? За себе! За свою шкуру
болi !..
- Гнат - голова сiльради. Виборна одиниця. I я прошу...
- Що ти просиш? Щоб я Гната не чiпав? А що ж вiн за цяця, що його
чiпати не можна? Подума ш, мiнiстри, мать вашу за пупi Та щоб я при нашiй
Радянськiй владi та не вилаяв якогось Гната, що нiчого не тямить, а бiга
по селу та заливав а вiдра вогонь у печах?
- Вiн допомага встановлювати трудову дисциплiну.
- Прийшов би вiн до мене, я б його встановив догори штаньми.
- Ви говорiть, та знайте мiру.
- Зна мо. Отой портфель у Гната вiднiмуть i вiддадуть розумнiшому. А
тобi кажу: сам - горобець, а десяток - зграя... Ну, спини. Менi на толоку
треба. Бикiв там пасу.
- Хiба ви не в церкву?
- Нiколи тепер по церквах ходити... Старий узяв торбу i широкою ступою
пiшов у Дане-левську долину, де паслися воли. "Нi, не можу я його
зрозумiти, хоч вiн мiй батько, - думав Оксен, дивлячись старому вслiд. -
То молиться в кутку цiлими вечорами, то напада на нього такий сказ, що не
тiльки люди, а й боги в хатi не вдержаться..." Ще .як була жива мати,
пам^ята Оксен: прибiгла вона, вся блiда, заплакана, тремтить, нiби ©©
лихоманка трясе: "Iди, синку, iди, голубчику, старий зовсiм з глузду
з'©хав, iкони вилами побив, iз хати повикидав". Прибiг Оксен, бачить:
старий сидить пiд грушею в садку, пiдперши обличчя кулаками, а бiля нiг
потовченi iкони валяються. Пита його Оксен, що таке, що трапилося; вiн
мовчить, очей на нього не пiдводить. Аж потiм уже мати розповiла, що
складав старий стiжок соломи за хлiвом, цiлий день старався i вже вершити
почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити. Тiльки вiн туди
зайшов, бачить у вiкно: зiрвало вихором вершник, закрутило понад садом i
понесло к лихiй мамi. Прибiг старий, схопив вила, наставив ©х у небо, очi
божевiльними стали: "Я по соломинцi збирав, а ти менi, розтаку твою
перетаку, одним духом розкидав?" Ускочив у хату, брязь вилами по iконах,
брязь, аж стекло свище, а тодi чобiтьми з хати, з хати, аж святi бородами
долiвку метуть? Мiсяць на колiна не становився, ступ-ського.попа
галушником дражнив, вангелiю на горище закинув. Потiм найшло на нього
смирення тихе, за бороду себе рвав, iкони притяг новi, дерев'янi,
вангелiю з горища зняв i знову за не© всiвся.
"Так, дивний старий. Пiшов i не попрощався. Як з чужим. Нi, мабуть, не
вийде у нас iз ним миру. Так i будемо ходити один вiд одного стороною".
Сонце пiдбилося вище i пригрiвало. Вдалинi синiми смугами виднiлися
довжанськi лiси, а ближче iз густих чагарiв проступало бiлими хатами село
Ступки. З-помiж крайнiх хат в'юнилася грунська дорога. Ось уже Оксен
побачив i поле сво © артiлi, що межувало iз ступськими землями, але
сiвачiв сво©х не бачив, вони ховалися за схилом у долинi. Раптом iз-за
схилу, як з-пiд землi, виринув вершник i закушпелив Оксеновi назустрiч.
Коли вiн наблизився, Оксен пiзнав бригадира друго© бригади Прокопа. Вiн
сидiв охляп на конi, довгi ноги в важких черевиках бовтаються в коня попiд
пу-вом, сорочка розхристана, пiт промива дорiжки на за-кiгiтюженому
обличчi, в руцi оривок, яким вiн пiдганя коня.
- Чого женеш, як на пожежу?
- Що ж вони, гади? Знущатися надi мною захотiли?
- Говори толком.
- Що говори? Казав же ©м - неполадки, викличте коваля. Кажуть - усе
добре. А тепер ©х чотири, а в наявностi тiльки три. A-a! Що там балакать,
- вiн махнув оривком i поскакав далi.
Бачачи, що з розповiдi Прокопа нiчого второпаги не вдасться, Оксен
рушив до сiячiв. Iз-за пагорба вщ побачив, що одна сiвалка сто©ть на
обочинi, а три в загонi, але чомусь теж не рухаються. Бiля воза чорнi
купка людей. "День рiк году , а вони ба чки брешуть. Здорово©"
Запримiтивши Оксена, сiвачi, як по командi, розiйшлися до сво©х сiвалок.
"Для кого ж ви працю те? Для самих себе працю те", - гiрко подумав
Оксен i зiскочив iз лiнiйки.
- Чого сто©те? - запитав вiн Северина Джмелика, що лежав бiля сiвалки
на розстеленому мiшку.
Джмелик лiниво пiдвiвся, солодко потягнувся, синя сатинова сорочка з
бiлим заслоном гудзикiв тiсно обтисла широкi груди.
- Сiвалка поламалася, товаришу голова, - труснув вiн бiлими кучерями i
примружив голубi з нахабинкою очi.
- Чого не сiв на коня i не по©хав у двiр за ковалем?
- Менi на конях не можна ©здити. Пригузок болить, - вискалив зуби
Джмелик.
Гаряча кров давонула Оксена за горло. Затисши в руцi батiг, вiн кинувся
до Джмелика, але той стояв, усмiхаючись, взявшись руками в боки:
- Ну-ну, це тобi не в економi©. А за таке дiло... - Вiдчайдушнi очi
його стемнiли, як море в передчуттi бурi, нiздрi тонкого носа весело
заграли. - Дав би я тобi в пику, предсiдатель, та жалко - жiнка в тебе ще
молода.
I не встиг Оксен отямитись, як Джмелик сiв на коня й, побрязкуючи
мiшком з зiпсованими сошниками, потрюхикав на Троянiвку.
Оксен розстебнув пiджак i довго стояв, спершись спиною об сiвалку.
Вiтер ворушив його рiденький чуб, грався в залисинах. "Ху, чортi Трохи не
зiрвався. Джмелик - сволота. Кат з нимi Але якщо помiтили iншi
колгоспники, що я на нього з батогом кинувся, то що вони подумають?
Натурально, трохи в мене навиворiт вийшло". Долонi в нього спiтнiли,
пальцi не слухалися, вiн на превелику силу згорнув цигарку i довго стояв,
жадiбно ковтаючи махорковий димок. Пiшов до сiячiв тiльки тодi, коли
зовсiм заспоко©вся. Попросився до Вовдюга за помiчника i проходив за
сiвалкою до самого обiду, задуманий i мовчазний.
Обiдали в степу, на роздоллi. Дружно обсiли казанок з кулешем, тiльки
що знятий iз вогню. Бовдюг, як найстарший, вийняв запасну ложку, витер ©©
об ворчик iз пшоном, передав Оксеновi.
Бовдюг - дядько в костi широкий, вуса жовтi, обкуренi тютюном i завжди
ворушаться так, нiби вiн завжди чимось незадоволений i сердиться.
Насправдi ж вiн чоловiк хоч i неговiркий, проте добрий i тихий, фiзично
сильний. Розповiдають, що коли вiн служив у економi© Бразуля, то
засперечався iз прикажчиком, що спинить на ходу маховик вiд паровика.
Зодяг сiрячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами в
землю, а кiлком у маховик - i зачмихав благенький паровичок, скорився
могутнiй степовiй силi.
Бiля Бовдюга сидiв Хома Пiдситичок - плоскогрудий i жилавий, як не
працю - на спинi анi капельки поту не виступить, характером привiтний,
але скупенький. Зустрiне оце кума на вулицi i каже: "Завтра свята
недiленька. Прихопiть же iз собою пляшечку горiлочки та приходьте до нас у
гостi, та, дасть бог, посидимо". У розмовах ввiчливий i не лихослов.
Нiколи не скаже:
"Чорти б тебе взяли", а як захоче кого полаяти, говорить: "Хай йому
тямиться" або: "А щоб його дощик намочив". У його мовi переважають
пестливi слова: гусятко, поросятко, вербичка, насiннячко, картопелька,
пшiнце. I досi в селi жартують, що коли вiн оженився, то комусь там iз
сво©х знайомих похвалився так:
- Оце взяв собi жiночку. I гарненька, i моторненька, тiльки один
невеличкий зянок.
- Який?
- На одно очко слiпенька.
Бiля Хоми сидiв Андрiй Блатулiн, по-вуличному Латочка. в нього на
лiвiй щоцi родиме п'ятенце з копi чку завбiльшки, нiби хтось, граючись,
шевсько© смоли прилiпив для розваги; та не вiдмива ться воно, навiки
прикипiло, через те i прозвали його Латочкою. ще в нього й iнша
особливiсть: праве око завжди примружене, лiве дивиться на свiт
проникливе, з холодним блиском. Дома в Андрiя п'ятеро дiтей, як вiн каже,
вiдьма через бовдур наносила, тому на запитання: "Як живеш, Андрiю?" - вiн
вiдповiда сво©м односельчанам: "Та воно, блат, не так, як люди, а так, як
побiля людей".
Як тiльки Оксен узяв ложку, всi iншi також озбро©лися ними i поближче
пiдсунулися до страви. Першим полiз ложкою до казана Охрiм. Бовдюг
поглянув на нього скоса i сердито заворушив вусами. Охрiм нехотя потяг
свою довбанку назад, винувато заклiпав маленькими, як у мишки, очима.
- Хай йому тямиться, яке гаряче, - засичав Хома, опiкшися кулешем.
- Студи, дураче, - порадив Латочка.
- А пшiнце розкипiло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще
краще перепелятинку, то вже б справжнiсiнький чумацький був кулешик.
- Е, блат, який ротатий! Чого захотiв. У Охрiма вушка вгору - вниз,
вгору - вниз, швидко-швидко, як у кролика; ложкою гребе, як лопатою.
- Коли б до роботи такий, як до ©жi, - гуде на нього Бовдюг.
На його вусах зависло розварене пшоно, тремтить, як росиночки.
- А скажете -нi? Я бiльше всiх посiяв, - виправдову ться Охрiм.
Бовдюг ©сть поважно i бiльше не вступа в розмову. Сергiй Золотаренко
смi ться очима, спостерiгаючи, як у нiмому двобо© Охрiм i Гарасько
вiднiмають один у одного шматочок сала, горнучи кожен до себе ложкою.
Боротьба ©х марна: Латочка загрiб собi.
-Якi проворнi, - дорiка вiн i свiтить оком на Охрiма та Гараська.
- Раз на фiнськiй вiйнi... - почина Охрiм, видимо, щось пригадавши,
але Бовдюг перебива його, зверта ться до Оксена:
- Ти, голово, не журися. Через день-два закiнчимо.
- Як так сiятимемо - до осенi вистачить.
- Iстинно. Ранiше було снiжок iз землi, - ячмiнець в грязь - i князь.
- Натурально. Як ви цього не розумi те?
- Так ми розумi мо... Тiльки... Бовдюг ворушить пiдвусниками, тупо
дивиться в казанок iз кашею, нiби не зна , що далi сказати.
- Тiльки бiльше на присадибнi дiлянки дивимося, чим на артiльне.
Несвiдомiсть наша.
- А я тобi кажу, - говорить Латочка, облизуючи ложку i потiм ховаючи ©©
в торбу, - вiд натури все. Яка в кого натура, така й совiсть. Один бiдний,
та чужого не вiзьме, другий по горло ма , а краде. Зустрiча мене якось
Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тодi й пита : "Навiщо ти,
Андрiю, на свiтi живеш? Яка з тебе користь громадi? На тобi,
зна ш-пон©ма ш, карбованець, купи кулю i застрелися". А я йому й
вiдповiдаю...
Латочка сiв на колiна, одне око в нього ще дужче примружилося, друге
засвiтилося недобрим вогнем, лице авобилося знущально-насмiшкуватим.
- А я й кажу: на тобi три карбованцi, купи три кулi, побий сiм'ю i
себе, дурака, до спiлки.
Бiля казанка всi вибухнули дружним реготом.
- Якби вiн був розумний, такого б не сказав. А за присадибнi дiлянки -
все правда. Ти гарантуй менi трудодень, тодi й побачиш, як я працюватиму.
А даром, брате, музика не гра , пiп молебня не служить.
Хома опустив очi, махнув рукою:
- Хай йому тямиться, таким балачкам! Балакали б про що-небудь друге.
А ти хвостом не крути i за чужi спини не ховайся, - засвiтив на нього
оком Латочка. - Як Оксена не було - до гурту пiдпрягався, а побачив -
зараз тобi язик у петлю скрутило.
- Оце тобi на та радуйсяi - спалахнув лицем Хома i ще нижче опустив
голову. - Буцiмто я говорив бiльше за вас.
- Не в тiм дiло скiльки, а в тiм - про що. Як тебе гут не було, Оксене,
то ми про дещо говорили помiж собою. Може б, ми комусь iншому i не
сказали, а тобi скажемо. Ти - людина партiйна, з нашого-таки й села, так
що з тобою можна без шапкування, а по-простому. Оце ми тут говорили, що
вийшла така постанова: достроково закiнчу ться сiвба - бригадировi
вида ться премiя: патефон, самокатка або годинник; портрет того бригадира
висить на червонiй дошцi. А нам, рядовим, що? Анiчогiсiнько.
"Так ось хто тут здiйма шарварок", - подумав Ок-сен, вдивляючись у
сухеньку постать Латочки.
- Бачите, товаришу голова, - спалахнув Сергiй Золотаренко. - Вони й
досi на тi мiсця моляться, де колись ©хнi клунi стояли. А ви скажiть
просто: не хочете сiяти - ми органiзу мо молодiжну бригаду - i без вас
обiйдемося. Без ваших шкурницьких iнтересiв.
- Еге, ти, блате, розумний, та в один бiк, - загарячився Латочка. - Хай
на тобi власнi дiти штани та сорочку обiрвуть - i ти зробишся шкурником.
- Нiколи цього не буде!
Iч, який комiсар виськався. Моню витри.
- I витру. А у вас тут одна ватага. А де ваш отаман.
- Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. Ми по-тво му, - банда?
- Нi, ви просто саботажники.
Сергiй звiвся на ноги i легко понiс по полю сво м'язисте i легке тiло.
Бiля казана запала непри мна мовчанка.
- Таке, як на дощик збира ться, - одiзвався Хома.
- Треба, - погодився з ним Бовдюг.
Латочка нiчого не сказав на цю пусту розмову, затягши шию у комiр
сiрячини, прислонивсд: ^а спиною до колеса, щоб трохи подрiмати пiсля
обiду. З-пiд гарби долiтав один i той же звук, який дражнив. Охрiм
дишкрiбав ложкою казанок.
- А нiяк не накладешсяi - вилаяв його Латочка, але Охрiм не слухав
його, продовжував сво ... дiд.
Пiсля обiду Оксен знову сiяв разом iз бовдюгом.
В глухому кiнцi вiн, подалi вiд людей, зупинився на перекур.
- Скажи, Бовдюг, що ти про мене дума - тихо сказав Оксен, згортаючи
цигарку.
- А ти не розгнiва шся?
- За що? Адже сам на рожен лiзу. Бовдюг поворушив вусами, поправив на