Тютюнник Г.. Вир

старi вже зовсiм валяться. Та як ©м i не валитися, коли в них ще стояли
конi пана Горонецького. А коли це було?.. А Кузько неправий. Вiн дивиться
на життя, як пiвень на тiк: можна дзьобнути зернинку на дурничку - добре.
Не можна - треба йти в iнше мiсце. Натурально..."
Думки в Оксена обiрвалися: в кабiнет зайшов завгосп артiлi Григiр
Тетеря.
- Пiдводи готовi. Можна ©хати, - сказав вiн i сiв на стiлець. Говорив
смирним, тихим голосом, як паламар у церквi. Якусь мить вiн мовчав, потiм
розправив долонею вуса, i лице зробилося змовницьким:
- У Власiвцi лiс хороший, та тiльки як би нам не переплатити. Коли б
сво© грошi, то нiчого, а то ж людськi.
Оксен усмiхнувся i заспоко©в старого, що переплатити не повиннi, тому
що по других мiсцях ще дорожче.
Григiр нiби заспоко©вся, але ще довго прикида в умi, скiльки воно буде
коштувати отой лiс на конюшню.
Скнарiсть Григора як завгоспа була всезвiсною не тiльки в Троянiвцi, а
й по навколишнiх селах та хуторах; не раз траплялося так, що Григiр
вичитував хуторянам, якi ©хали через Троянiвку на базар до Зiнькова, за
всякi дрiбницi: за дьоготь, що по-безгоспо-дарському плюхав з мазницi, за
те, що коняка не так запряжена i вже, напевно, ©й натерло холку хомутом i
т.д. i т.п. А в артiлi вiн був ще вибагливiший, ще нещаднiший: скiпався до
свинарiв, що не бережуть вiдер, корит, що на тому, мовляв, тижневi
зроблено десять нових корит, а де вони тепер? Порозбиванi лежать, бо нiхто
за ними не дивиться, нiкому вони не потрiбнi. До конюхiв вiн присiкувався,
що в них "збруя горить, як у тих циган". Учора посадив двох лимарiв, так
розказують, що ремiння вже к лихiй годинi перетлiло. Ще б пакi Як вони
хомути порозкидають по степу, хай дощ на них пiрчить.
Особливо похмурий та незадоволений ходив Григiр у жнива. Бозна-коли вiн
тодi ©в i коли спав. Кожного ранку, схиливши набiк заклопотану голову,
являвся до Оксена i, вийнявши з кишенi жменю зерна, скаржився:
- Оце за комбайном назбирав. Де ж таке видано, щоб отак хлiб марнувати?
Нi, ти звiльни мене вiд завгоспа, бо не видержу я: печiнка розiрветься, на
отаке дивлячись.
Або приходив i заявляв:
- Кавунiв молотникам не даватиму.
- Чому? - дивувався Оксен.
- А того, що вiд самiсiнького табору i до Троянiвки - скрiзь по степу
жеврiв.
- Що жеврi ? - нiяк не мiг второпати Оксен.
- Скибки жеврiють. Якби ж вигризали так як слiд, то не жеврiло б, а то
раз-два вкусить - кидав на дорогу. Денис Кошара - то не хлопець, а якась,
прости господи, прiрва: вiд Крикливо© балки i до Вишневого - все його
скибки валяються.
- А звiдки ти зна ш, що то його, а не чи©сь iншi?
- У нього зуби рiдкi, як на пилцi, - прооре ними, вiдразу видно, чия
робота.
- Ет, дурницi, - вiдмахувався Оксен. - На скибках грошей не зекономиш.
-Я не за скибки, а за людську працю печуся. Кавун - то наш пiт i наша
праця, а вiн вибере, сучий син, якнайбiльшого, хряп об колiно, середину
ви©сть, а решту в бур'ян. Хоч би товаришу вiддав, як сам не подужа .
У контору Григiр нiколи не приходив iз пустими кишенями; в них завжди
щось бряжчало i подзенькувало: або гайки, знайденi десь на подвiр'©, або
гвiздки, або якiсь iржавi старi ключi.
Сказавши тепер Оксеновi, що пiдводи вже стоять готовi до ви©зду, Григiр
вийняв з кишенi якесь мотуззя i, доки Оксен закривав шафу та вкладав
папери, заходився в'язати його.
- Хiба нема нових вiрьовок, що ти дрантя докупи в'яжеш?
- Авжеж, що нема.
- Та слiпий Вихтiр сукав цiлу зимуi Порвали, чи що?
- Не порвали, а на лiто держу. Прийде косовиця - рубля притягнути нiчим
буде.
Вийшли з контори. Надворi повно сонця i голубого неба. Над пiдметами
кружля гайвороння, очманiлi вiд тепла горобцi лiзуть прямо пiд ноги, так
i хочеться накрити якого-небудь картузом. Бiля колодязя - велика калюжа.
Дурнi телята нахиляють голови i нюхають, чим пахне, потiм, задравши
хвости, мчать наослiп, розкидаючи ратичками теплу грязюку.

IV

Тимко пiд'©хав до артiльного двору, коли вже зовсiм звечорiло i
чередник гнав з поля овець. Мекаючи на всi лади, вони запрудили ворота, i
Тимко притисся з конем до паркана, перечiкуючи, доки схлине овеча рiка. За
плечима в хлопця висiла торба з лемешами, якi вiн привiз до кузнi. Коли
вовниста хвиля нарештi покотилася двором, Тимко по©хав до кузнi. Назустрiч
йому вiд колодязя з двома вiдрами в руках iшла огрядна присадкувата
дiвчина з випнутими вперед, не по росту великими грудьми, якi, здавалося,
©й так же важко нести, як i вiдра з водою. Побачивши Тимка, вона здивовано
зупинилася i зареготалася.
- Оце так козак! - вигукнула вона, насмiшкувато оглядаючи мотузяну
збрую, що прикрашала коня.
Тимко ворухнув босими ногами, що були запетльованi в посторонки,
про©хав, не вiдповiдаючи на ©© регiт.
У кузнi Василь Кир, чорний таранкуватий чоловiк рокiв сорока, бив
молотком розпечену залiзяку так, що вiд не© розпирскувалися iскри, як
золотий дощ. Тимко виклав перед ним лемешi, присiв на пустий ящик.
Призвича©вшись до напiвтемряви, що затопляла кузню, Тимко розгледiв що
одну людину, що сидiла в куточку, примостившись на купi залiзяччя. Тимко
вiдвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергiй
Золотаренко. Тепер ©хнi стежечки сходилися бiля Орисиного двору, i хлопцi
не здоровкалися i не говорили один з одним. Але сьогоднi в Тимка був такий
настрiй, що йому хотiлося придиратися за дрiбницi, i вiн вирiшив зачепити
Сергiя, щоб зiгнати на ньому сво зло.
- О, та у вас тут i помiчники ! Правда ж, дядьку Кир? Тiльки чого це
вiн сидить як пеньок? Узяв би молот, грюкнув раз та два - все б легше було
на руки ковалевi. Та, правда, як вiн тим молотом грюкатиме, коли в нього
сили, як у горобця?
Сергiй заворушився в темрявi, кинув цигарку, але промовчав.
- Дядьку! Чого це вiн ворушиться, а не вста ? Може, в нього штани до
залiза прикипiли? То я вiзьму жигало та одлiплю?
- Звiсне дiло - баришник... Звик на крадених конях тавра випiкати i до
людей лiзе, - обiзвався Сергiй.
- Е, стрючки© Замовчiть, а то вас обох угомоню. На деякий час запала
мовчанка, яка обiцяла ще бiльшу сварку. Тимко сидiв згорбившись,
пiдшукував ущипливi слова.
- Ходи, Серьожко, я тебе раз по ши© лясну.
- Ти сво ю силою не задавайся, а то був один такий, та без печiнок
залишився.
- Ану, геть з кузнi! - визвiрився на них Кир.
- Нi, так ви, дядьку, послухайте, що вiн каже, - не зважав нi на якi
гальма Тимко. - Отаке миршаве, як зiнське щеня, а й воно нахваля ться. Ну,
от ми з тобою один на один. Засукуй рукава. Шдходь ближче.
Тимко встав, розправив плечi, мiцно вперся ногами в землю. Сергiй
застебнув пiджачок, ступнув до дверей.
- Тiка ш? Трясучка напала?
-' Нi, пiду в луг хорошого бича. шукати, - вiджар-тувався Сергiй i
вийшов iз кузнi. Тiльки-но вiя вийшов, як у дверях появилася Лукерка.
- Здрастуйте, ковалики, - проспiвала вона, розiп'явшись у двернiй
.рамi. - Чи не допоможе менi хто-небудь iз вас сепаратор покрутити? Молока
навезли, а крутити нiкому.
- А що нам за те буде? - торгувався Кир.
- Уже куплю вам четвертушку.
- Та й годi?
- А чого ж вам ще треба?
- Здорова дiвка, а не догаду ться.
- Ги, отакi старi, i вони до молодихi Ходiмо, Ти-мусю, бо з дядьком
добалака шся...
- Ти б Сергiя взяла в придачу...
- Нiчого, Тимко й за нього справиться, - зареготала за кузнею Лукерка.
Тимко обняв дiвчину, притяг до себе, зашептав на вухо:
- Менi четвертушечки не треба, натурою хочу... Дiвчина вирвалася з
обiймiв, вiдштовхнула вiд себе парубка.
- Ну, ти не дужеi Такого уговору не було. Тимко ще раз хотiв обняти
дiвчину, озирнувся, чи нiхто не бачить. Бiля кузнi чорним привидом стояв
Сергiй. "Побiжить зараз, усе Орисi роздзвонить. Ну й що ж. То не парубок,
що лише одну дiвчину ма ", - вирiшив Тимко, iдучи вслiд за Лукеркою.
В кiмнатi, куди вiн зайшов, пахло молоком, на вiкнах висiли марлевi
занавiски; на столi горiла лампа, кидаючи вiдсвiти на блискучий сепаратор.
- Ти крути, а я буду наливати, - розпорядилася Лукерка. Залишившись iз
Тимком наодинцi, дiвчина вiдразу перемiнилася: iз балакучо© та весело©
зробилася мовчазна i насторожена, ходила з опущеними очима, нi разу не
глянула на Тимка. Тимко уважно слiдкував за дiвчиною i кiлька раз ловив
дивний блиск ©© очей, який вона вiдразу ж гасила сво©ми вiями. Цей блиск
збуджував Тимка, i парубок ясно вiдчував, як це збудження щохвилi
нароста . Лукерка не пiднiмала на парубка очей, але вiдчувала, що вiн
дивиться на не©, i палахкотiла лицем. Закiнчивши роботу, Лукерка, не
говорячи нi слова, повела Тимка.вдвою комiрчину, де вона iнодi, як було
багато роботи, залишалася спати, i, завiсивши вiкна та поставивши на стiл
лампу, вийшла в сепараторну. Тимко сiв на стiлець, горiв, як у вогнi.
"Сама заманила. Оце дiвчина©" - било йому в гарячий мозок. Лукерка внесла
шматок хлiба i бляшаний кухоль сметани, подала Тимковi.
- Ти, мабуть, втомився. По©ж трохи. Бач, як тебе в пiт кинуло!
Вона смiло пiдiйшла до нього i, закотивши фартушок, який пах молоком i
©© тiлом, витерла йому з лоба рясний пiт. Потiм сiла на лiжко, зняла
кофточку i повiсила на бильце.
- Чогось менi жарко зробилося, - пошепки сказала вона i знiчено
посмiхнулася.
Тимко вiдсунув бляшаний кухоль iз сметаною, дихнув на лампу.
- Лукерко, ягiдко моя!..
Запах ©© сильного тiла туманив йому голову. Вона давалася себе пестити,
благала тихим шепотом:
- Заспокойся, Тимко. Не треба.
© сильнi руки перечили настирливо i непiдкупно.
- Тимоньку, хороший, слухай, що я тобi скажу. Слухай же!
Але вiн не хотiв слухати. Тодi вона з силою вiдштовхнула його вiд себе,
вiн глухо вдарився об стiну головою, притих.
Вона пiдiйшла до нього, трохи не плачучи, стала мацати за голову:
- Дуже вдарився? Ну, прости. Прости.
- Нецiлованою прикида шся? - Тимко тихо, але злорадно засмiявся. - А
цноту, мабуть, ще пастушкою загубила?
Лукерка кинула на плечi хустку i деяку мить стояла, посiпуючи плечима,
так, нiби по нiй раптом вдарив струмiнь холоду, потiм ривком вiдкрила
дверi:
- Iди спати, Тимоньку!..
Не сказавши бiльше нi слова, вийшла надвiр, пiд зоряне небо. Тимко,
посидiвши ще деякий час один, теж вийшов... Чорна, загорнута в шаль
постать Лукер-ки бовванiла пiд берестом. Вiн пiдiйшов до не©, взяв за
руку. Вона не виривала руки, але обличчя вiдвернула i закрила шаллю очi.
- Лукерко...
Вона мовчала. Тодi вiн узяв ©© грубi, негнучкi пальцi, тихо стис у
сво©й долонi i, спотикаючись, пiшов до коня, що був прив'язаний бiля
кузнi. "Як по-дурному все вийшло", - подумав вiн, неслухняними пальцями
розмотуючи вуздечку. "Стiй, чорт!" - впiвголоса лаяв Тимко коня. Потiм
чiпко схопив за гриву, вiдштовхнувся сильними ногами вiд землi, сiв на
теплу кiнську спину i озирнувся назад.
Пiд берестом, як i ранiше, стояла Лукерка. Вона стояла, повернувши
голову до лугiв, вiд яких несло вологою, потiм не то схлипнула, не то
зiтхнула i тихою ходою пiшла в хату. Тимко ще трохи чекав, гадаючи, що,
може, вона вийде, але вона не виходила. Тодi вiн розiбрав повiддя i також
тихо, повiльно по©хав до конюшнi. Здавши коня конюхам, вийшов за ворота
артiлi i довго стояв пiд парканом, думаючи, що йому тепер робити i куди
йти.
Спочатку в нього була думка йти додому i добре виспатися, але чим довше
вiн стояв i чим довше дивився на чудову весняну нiч, що моргала до нього
зорями i вiяла свiжiстю лук i лугiв, тим бiльше i тим швидше починала
шумувати в нього парубоцька кров, забиваючи навiть те тяжке почуття, яке
вiн винiс пiсля зустрiчi з Лукеркою, - почуття сорому i парубоцько©
невдачi. Йому було якось не по собi, i Тимко знав, що коли вiн ляже спати,
то це тяжке почуття буде мучити його ще дуже довго, i тому вiн хотiв зараз
якнайшвидше заглушити його, хоча й не знав чим. Найбiльше в нього надi©
було на те, що вiн зустрiнеться з кимось iз сiльських хлопцiв, пiдуть
балачки, смiхи-пересмiхи i все забудеться, тому вiн нiкуди не йшов i
пильно прислухався, чи не обiзветься де-небудь парубочий голос, чи не
почу ться парубоцька пiсня, хай хоч i на Залужжi, кат його бери. Вiн ладен
був зараз тюпашити куди завгодно, аби розвiяти свою нудьгу i непри мно
смокчуче почуття, що давило його за , серце.
Але всюди було тихо. З Ташанi валувала пара, заволiкаючи придорожнi
верби, що здаля були схожi на величезнi ожереди сiна, криючи дорогу,
ташанський мiст. Десь за рiчкою гув болотяний бугай, в осоках покахкувала
час вiд часу дика качка, в сазi одноманiтно, безконечно кричали деркачi. I
раптом хтось тюгук-нув, та так тюгукнув, що аж по водi ляснуло, аж в
очеретах шелеснуло - i покотилося левадами, лугами та байраками, i
загубилося десь у глибоких ярах.
"Eret" - зрадiв Тимко i щодуху побiг на той окрик i незабаром зустрiв
на мосту Гараська Сича, якого вважали в селi трохи придуркуватим.
- Ти тюгукав?
- Я.
- Хлопцiв або дiвчат нiде не бачив?
- На картинi всi вони.
"I справдi, сьогоднi ж кiно© Як же я про це забув?"
Кiно в життi села було видатною подi ю, до не© готувалися ще загодя,
особливо молодь. Хлопцi, тi говорили один одному на роботi: "Не забувай
же. Пiсля-завтрього картина". А дiвчата вимивали коси в та-шанськiй водi,
прали блузочки, пахтилися одеколоном "Сирень" i приходили до хати-читальнi
чистiсiнькi, напахченi, соромливi i настороженi: а може, й проведе ©©
який-небудь кучерявий тракторист iз кiно додому, поцiлу пiд вербами в
пахучi коси, пригорне, приголубить, найкращою в свiтi назве, - i тодi вона
йому серце, мов квiтку, розкри , бо ©й уже давно хочеться любити...
Кiно показували в хатi-читальнi тiльки зимою, а лiтом крутили прямо
надворi, в садку. Глядачi розлягалися прямiсiнько на травi, а подi© всi
розгорталися на бiлiй стiнi: там билися, вмирали, цiлувалися, спiвали,
витанцьовували, а раз, коли демонструвався кiнофiльм "Путевка в жизнь", то
таке виробляли, що дiльничний мiлiцiонер не витримав i кричав, щоб
припинили картину.
Оскiльки електромотора не було, то динамку крутили руками. Найчастiше
це робив Денис, для загального добра вiн сили не шкодував i викручував сам
по п'ять, а то й шiсть частин. Але це траплялося тiльки тодi, коли йшли
фiльми любовнi або революцiйнi, в противному разi Денис кидав ручку,
свiтло гасло i збудженi глядачi кричали: "Давайте крутiяi" Довго
торгувалися, бо нiхто крутити не хотiв, а дивитися хотiли всi, i
розшукували Дениса, але вiн на ©х крики не зважав, i розшукати його було
не так-то легко: садок великий, дiвчат багато, попробуй знайди його серед
темно© ночi. Раз виявив бажання ближче познайомитися iз технiкою Павло.
Поплював у руки i крутонув так, що динамка заскреготiла як скажена i
поперегорали лампочки. Павла висварили i бiльше до технiки не пускали. '
Тимко спочатку був розiгнався до хати-читальнi, але потiм вiдкинув свiй
замiр, бо вже було пiзненько кiно, мабуть, уже давно закiнчилося. Мовчки
вiн пiшов пустою сiльською вулицею.
- Ги-ги, - засмiявся Гарасько, показуючи кудись у темряву рукою. -
Диви, як прижимаються.
Пiд чорним стовбуром верби заворушилися двi постатi.
- Матвiю, не лiзь, бо вдарю. Матвiю! Ну, що тобi за iнтерес? - тихо
гомонiла дiвчина.
- А що я роблю? -дивувався парубок.
Тимко, не збавляючи кроку, пiшов далi. Але Гарасько йти не хотiв i все
просив Тимка залишитися, щоб пiдслiдити, що воно буде далi пiд тихими
вербами.
- Я одного разу пiдзирав за одною парою, так цiлувалися, - хихикаючи,
розповiдав вiн. - А я як закричу: "Ай-я, як вам не соромно", - а вони й
порозбiгалися...
- I нiхто тебе не трiснув по гамалику?
- Нi... Ги-ги.
- Не нарвався ти на мене. Я б тебе вiдсупонив...
Гарасько урвав смiх, мовчки плуганився за Тим ком, загрiбаючи пiсок
сво©ми босими клешнюватими ногами. Так вони ще трохи пройшли селом i
завернули на Притулiвку - бiчну вулицю, що йшла пiсками понад Ташанню.
Незабаром вони натрапили на громаду i хлопцiв, що сидiли в соснi на пiску.
- От i каже капiтан Немо, - чулося звiдти: - "Поховайте мене на
золотому морському днi разом iз мо©м човном". Прийшли до нього матроси,
стали на колiна i присяглися на вiчну вiрнiсть. I не було нi одного з них,
щоб не плакав: так ©м було жаль розлучатися iз сво©м капiтаном. Зодягли
вони скафандри, випливли на поверхню моря, глянули, а з морського дна, з
чорно© прiрви, жеврi свiтло - то блисне, то згасне. То блисне, то згасне.
То капiтан Немо шле сво©й бойовiй командi останн "прощай".
- Хомутенкiр студент бреше, - зашепотiв Гарасько. - З унiверситету
вигнали, так вiн тепер хлопцiв туманить.
- Мовчи, довбня.
Пiдiйшли до гурту. Улас продовжував далi:
- Так що в кожнiй фантазi© доля iстини. I настане такий час, що
зроблять такого човна, а може, вже й зробили, що вiн буде i плавати, i
лiтати.
- А правда, що на Марсi живуть також люди, тiльки не такi, як у нас, а
з двома головами? - обiзвався з гурту хлопець, i Тимко пiзнав по голосу
Марка.
- Наука доводить, що життя на Марсi iсну , але чи сть там люди i якi
вони, поки що невiдомо. Але прийде такий час, що та мницi всесвiту, - Улас
показав рукою в небо, - будуть розгаданi.
- Писалося ж у бiблi©, що лiтатимуть птицi i залiзними носами
клюватимуть людей - от i в лiтаки. Нам колись на толоцi дiд Iнокеша
розказував.
- Тепер, коли наука так швидко пiшла вперед i довела закони, на яких
трима ться всесвiт, бiблiя - це просто збiрник казок, розрахованих на
старих дiдiв, яких мучить безсоння. Бiблiя давно вмерла, i коли б ви,
хлопцi, бiльше читали книжок, ви б не слухали дiда Iнокешу i розумiли б,
що життя - дуже цiкава штука i що жити - це значить учитися.
- Еге, навчишся, - вставив сво слово Марко. - Вiд рання й до ночi на
рiллi так ухорка шся, що не тiльки за книжку, а й за ложку не вiзьмешся. А
трохи вiльного часу - мати ганя , як цуцика. Дров нарубай, води принеси,
в корови повичищай. Я так з дому тiкаю. Оце хоч на вулицi вiдпочину та
послухаю, що розумнi люди говорять.
- Навчiться розподiляти час, i вам вистачить його i на працю, i на
читання книжок. Бувають такi днi, коли ви працю те менше, наприклад,
зимою, отодi берiть у руки книжки i читайте. Великий пролетарський
письменник Горький говорив, що все те, що в нього найкращого, вiн
одержав завдяки книжкам.
- Коли всi будуть дуже вченi, хто в землi порпатиметься? - сказав
Тимко. - Всi в бiлих капелюхах ходити не будемо, треба комусь i в
картузах.
- У тебе зовсiм невiрне уявлення про iнтелiгенцiю. Ти дивишся на не©
очима дореволюцiйного мужика. Ти нiяк не можеш зрозумiти, що без
iнтелiгенцi©, без науки неможливий розвиток суспiльства. Люди розумово©
працi винайшли трактор. Ти на ньому ореш, радi ш, що тобi полегшено працю,
одначе забува ш подякувати вченим, що вигадали цю машину.
- Говори, як хочеш, а я знаю сво . Ти от по©хав у мiсто, краватки
носиш, а гнойку понюхати бо©шся, хоч сало любиш трiскати. Кожного разу, як
у Харкiв ©деш, такого сидора шнуру ш, що конякою не пiдвезеш. А вивчишся,
то яка нам з того користь буде? Адже тебе в село i цiпом не наженеш. Ти
будеш тертися бiля вчених, де-небудь у великому мiстi, та грошi в кишенi
гребтимеш, а побачиш у трамва© дядька з мiтком - сахатимешся, як вiд чуми,
щоб вiн тобi чистенько© сорочечки не замазав.
- Ти помиля шся. Я мрiю працювати на селi.
- Не бреши© Багато з вас таких, що повивчалися, а на селi працюють?
Порозбiгалися, що й чорт iз свiчкою не знайде. Iнтелiгенцiя. При©хав он
Микола Шкурупiй до рiдно© матерi в гостi. Насипала вона борщу всiм в одну
миску, а вiн носом крутить, уже не хоче з одно© миски ©сти. А мати перед
усiма вихваля ться:
"Слава богу, вивчився мiй Микола на лiкаря. Все ж таки не в колгоспi
робити". Так що ж тодi по-вашому, по-iнтелiгентному, виходить? Що в
колгоспi роблять однi дурнi?
- У суспiльствi iсну розподiл працi. Однi працюють лiкарями, iншi
роблять у колгоспi, i нiхто з iнтелiгенцi© ще нiколи не дивився з
презирством на людей фiзично© працi. Це твоя вигадка.
- Вигадка не вигадка, а я розумiю так: будь ти вчений чи сто раз
професор, а вiд простого народу не верни, раз вiн тебе в люди вивiв.
- Цiлком вiрно...
- А коли так, то чого ти не прийдеш до нас на поле та не скажеш:
"Хлопцi, я зараз у вiдпустцi, давайте я разом iз вами в степу попрацюю,
понюхаю, як земелька пахне". Адже ти бачиш, як мало в артiлi робочих рук.
- Я думав... Я... навiть хотiв. I, чесне слово, я мав такий намiр.
- Що нам з того намiру? Ти на дiлi покажи... Був у нашому селi,
розказують люди, один дядько, Федiр Смик: двiстi колодок пасiки, п'ять пар
волiв, п'ятнадцять десятин землi. Одне слово - багач. А сам тихий такий,
смирний, iде селом i перед малою дитиною шапку здiйма . Прийдуть до нього
селяни - зерна позичить, меду на кутю дасть, а прийдеться до вiддачi -
десяту шкуру здере...
- Ти що мене iз Смиком рiвня ш?
- Я приклад наводжу, що в нього, може, теж добрi намiри були, та яке
нам до них дiло? Ось ти тiльки що про небо говорив, про зорi. Воно,
звичайно, наука. Але ти до неба лiзь, але й про землю не забувай. Ех, оце
б тут i спав, - закiнчив свою балачку Тимко i простягся на пiску.
- Денис он уже давно хропе.
- Його голим на терниння поклади - i то спатиме. Воляча шкура.
- Хлопцi, в кого закурить? У мене на цей раз табак вийшов, -
зациганив Марко.
- В тебе, як у Кузя, - вiчно кисет порваний.
- А ти не шкодуй, i на той рiк уродить. Улас пiдвiвся, високий,
гостроплечий, обтрусив од пiску штани.
- Ну, ви сидiть, а мiй органiзм проситься на вiдпочинок. На добранiч.
- Ходи здоров.
У темрявi замелькали бiлi брезентовi черевики Уласа.
- Двоногий органiзм, - засмiявся вслiд йому Га-расько.
Хтось жартома штовхнув його, вiн поточився i наступив Денисовi на ногу.
Денис сiв на пiску, витер рукавом сонну слинку згубiв.
- А що, хлопцi, буде,.-як телиця сниться? - запитав вiн басом.
- На свiжину десь натрапиш, - засмiявся Гарасько.
Денис не зрозумiв його натяку, хоч всi останнi зрозумiли i засмiялися.
- Хлопцi, - притишено загомонiв Денис. - Я назнав у одному мiсцi свiжу
сметану. У старо© баби Про-копихи повна макiтра назбирана.
- У них собака бiля погреба прив'язаний. Трудно. Денис устав,
розвалькувате пiшов у темряву. Незабаром почувся шум, трiск i вiн
повернувся назад з колякою в руцi, вiд яко© пахло живицею.
- Це од собаки. Як загилю, так i не писне. Пiшли. Тимко вибiг наперед,
зупинив ватагу.
- Хлопцi, уговор такий: що б там не трапилося, один на одного не
гавкать. А то прошлий раз ходили на Залужжя курей полохати, всi з води
сухими вийшли, а Гараська в сiльраду викликали. Попадемося - усiм мовчать
i один одного не видавати. Згода?
- Згода.
- Тепер я скажу, - виступив i собi Марко. - Дениса за сметаною не
посилати. Того разу, як були на Хрипках, вiн, доки вилiз iз погреба,
пiвмакiтри випив.
Рушили сонним селом. Тiльки хотiли переходити ташанський мiст, як у
темрявi загуркотiли пiдводи. Зустрiч з ними була небажаною, тому вся
ватага принишкла в рiвчаку, чекаючи, доки вони про©дуть. По мосту повiльно
сунули плетенi iз лози величезнi кучi, повнi горшкiв: то ©хали в Зiнькiв
на базар опiшнянськi гончарi. В темрявi виднiлася передня коняка з
коротким тулубом, чути було, як тихо подзеньку причеплене пiд возом пусте
вiдро.
Запахло дьогтем i кiнською спiтнiлою шерстю; потiм на однiй кучi
пiдвелася голова в смушевiй шапцi i голосно крикнула назад, де чорнiла,
наближаючись, друга пiдвода:
- Iване, ти спиш?
- Сплю.
- I я сплю.
Кучi, поскрипуючи, пропливали мимо, але ще довго пiсля того в повiтрi
пахло дьогтем, кiнським потом i житньою половою, якою було обмощено
горшки, щоб не потовклися в дорозi.
- Пiшли берегами, - зашепотiв Марко. - Бо тут то з горщечниками, то з
циганами христосатися будемо. Уже й так скоро розвидниться.
Спустилися з гатки один за одним, крок в крок, як зграя
вовчикiв-братикiв. Попереду Тимко, за ним Денис iз герлигою, далi
зiщулений, обережний Марко, а за ними всi останнi. Бiля двору Прокопихи
зупинилися. З берега ледве видно хатку в тополях, малесенький погрiбничок.
- Ну, чого стали? - сердито зашепотiв Тимко. Денис перший полiз через
тин, зачепився холошею за кiлок, впав у бур'яниння. Всi попадали на землю,
прита©ли дух. Нарештi Денис поповзом пошелестiв у темряву i довго не
повертався. Потiм приповз i повiдомив, що на возi пiд повiткою спить
Матвiй Глек.
- А зна те що? Давайте його викотимо разом з возом iз двору, щоб не
заважав, - порадив Марко.
- Оце дiло!
Забули i про сметану, i про небезпеку, чорними тiнями обережно стали
пiдкрадатися до повiтки.
Матвiй Глек був диний чоловiк у Троянiвцi, який i досi жив
iндивiдуально. Славився вiн впертiстю i незгiдливiстю свого характеру.
Наприклад, йому говорили:
- Сьогоднi у Власiвцi випав дощ... Вiн зараз же йшов на заперечення:
- Е, нi, нi, у Власiвцi дощу не було! Це ти брешеш.
- Як же так не було? - доказували йому. - Я сам тiльки що звiдти
при©хав, ще й одежа не встигла висохнути.
- Е, нi, нi. Хмара стояла зовсiм не над Власiвкою, а над Дейкалiвкою.
Або йому говорили:
- У морi вода солона.
- Е, нi, нi, - зараз же заперечував Матвiй. - Якби в морi була солона
вода, то там риба не водилася б.
До цього домiшувалася його страшна, просто нелюдська заздрiсть i
бажання похвастати.
- Я, коли сплю, - все на свiтi чую, - не раз вихвалявся вiн помiж
селянами. - Учора один чоловiк нiс мiшок iз ноля. Так i знай - пшеницi
вкрав на току. А позавчора Вихорiв Тимко iз Тетериною Орисею в степ пiд
ручку ходили. Вони таки доходяться...
За все це сiльська парубота була на нього давно сердита i весь час
шукала приводу насолити старому. От чому всi хлопцi так радо рушили на
його подвiр'я. Обережно пiдкралися до повiтки, взялися за роботу. Денис
упрягся в голоблi, Марко побiг вiдчиняти ворота, а Тимко знайшов посеред
двору якийсь цурупалок, пiшов за-пручувати хатнi дверi, щоб стара
Прокопиха, зачувши в дворi метушню, не могла вийти з хати. У воротях Денис
несподiвано рвонув "соб", колесо глухо стукнуло об вушак i зачепилося за
нього. Хропiння на возi затихло. Хлопцi, як по командi, кинулися навдьори.
Денисовi уже тiкати було нiкуди, i вiн присiв помiж голоблями. Пройшла
хвилина, друга. На возi знову почулося хропiння. Тимко прибiг iз темряви,
тихо спитав, де хлопцi.
- Порозбiгалися...
- Повезли вдвох.
Викотили воза на вулицю, потягли по пiску помiж тинами. Денис хекав, як
бик у плузi, раптом кинув на землю голоблi, шугнув у темряву.
- Ти куди? - зашипiв на нього Тимко.