Страница:
кулi. Все повз i робив у глибокому снiгу кручений слiд. Раптом вiн
посунувся униз i зрозумiв, що летить в улоговину. Вiдразу ж схопився i
побiг нею. Над ним трiщало, гримiло i цявкало. В улоговинi схили були
чорнi вiд вирвано© вибухами землi. Тут назбиралися гази i смердiло, як iз
старого комина.
Заламуючи до кровi нiгтi, видряпався на горбок i побачив пiд хатою двох
нiмцiв у касках. Один лежав за кулеметом, другий метушився бiля коробок iз
кулеметними стрiчками. Нiмцi помiтили його i дали довгу чергу. Але вiн
встиг упасти в снiг, i кулi зашипiли зверху. Тимко вiдчепив гранату i
швиргонув наослiп. Вибуху майже не було чути, бо якраз поблизу розiрвався
снаряд. Тимка дружно замолотило груддям по спинi. Вiн звiвся i,
зiгнувшись, побiг до хати. Один солдат був убитий, а другий вовтузився
бiля кулемета, закладаючи стрiчку. Вiн таки устиг ©© закласти, але
вистрiлити не встиг. Тимко вдарив його прикладом по касцi так, як би вiн
бив сокирою дровиняку, що не хоче колотися, - обiруч. Нiмець викинув з
грудей короткий звук "го" i звалився на спину. Тимко сiв бiля кулемета i
повернув його вздовж сiльсько© вулицi.
Нiмцi короткими перебiжками, ховаючись поза будинками, бiгли до нього,
i Тимко вже бачив каски i сiрi вiд морозу обличчя. Вони вже були близько,
як раптом повернули i побiгли назад. Один з них махнув на бiгу руками i
кинув ©х хрестом на землю; другий присiв, потiм випростався i, кульгаючи,
побiг далi.
Тимко перестав стрiляти, бо закiнчилася стрiчка. В цей час позад себе
почув тяжке сапання i крик. Вiн озирнувся i побачив наших бiйцiв, якi
вибiгли з-за хат. Мимо нього теж пробiгло кiлька червоноармiйцiв, i один з
них схопився руками за голову, закрутився на мiсцi, тикаючись головою в
усi боки, як слiпий, пробiг кiлька крокiв, зашкопертав, ухопився за
дерево, обiйняв його руками, зсунувся i так i залишився сидiти бiля нього.
Тимко схопився i також хотiв був бiгти вперед, але чомусь озирнувся i
побачив, що кулеметник-нiмець, якого вiн приглушив, розстiба в свого
товариша кобуру i намага ться витягти пiстолет. Бiлi пальцi його нервово
бiгають по чорнiй кобурi. Тимко вихоплю з пiхов багнет-нiж i в два
стрибки уже бiля нього. Б' ножем у живiт. Нiмець здрига всiм тiлом,
каска його гримить по стволу кулемета... Тимко бачить, як вiн зiва ротом
i випльову снiг разом iз кров'ю, в горлi у нього булькотить. Раптом
нiмець почина пiдводитись, i нiж ворушиться в його животi. Тимко дав
коротку чергу в груди. З шинелi летять клаптi сукна i курить пилюка,
блискучi гарячi гiльзи летять на землю, i з них ще куриться димок. Тiло
нiмця нерухоме. Тимко сто©ть над ним, зцiпивши зуби. Закривавлена пов'язка
зсунулась з голови, очi горять сухо: "Ну що, завоював Росiю?" Нiмець
лежить на землi хрестом, 'на чоботях блищать вичовганi шипи. "Здалека ж ти
прибився, та вже далi не пiдеш". Нiмець мовчав, у губах засiла смерть, а в
пальцях - вигребена з-пiд снiгу грудочка землi. "I цього не дам", -
насупився Тимко i вибив ногою грудку, потiм перезарядив свiй автомат i
побiг туди, де клекотiв бiй.
Нашi вiйська вже захопили схiдну околицю села i просувалися далi.
Червоноармiйцi бiгли через городи кудись у горiшнiй куток села, де ще
вiдгризалися нiмцi.
Тимко бачив, як бiля одного розбитого снарядом будинку метушилися нашi
мiнометники, встановлюючи мiномет. За будинком пiд розваленою стiною
стояли сани з мiнами; кошлата рижа конячина, що привезла сюди бо припаси,
стояла, опустивши голову, нiби дрiмаючи. На довгiй шерстi кришталевим
люстром висiли бурульки, i при кожному русi тварини трiнькали мелодiйним
дзвоном. Вусатий ©здовий з батогом за поясом, бурий вiд натуги, носив
мiни.
Бiйцi вiдкрили стрiлянину, i Тимко бачив, що мiни рвуться на бугрi, за
селом. Коли снiгова запона розвiялась, вiн помiтив людськi фiгури, що
чорними клубочками котилися не з села, а в село.
"В контратаку перейшли нiмцi", - подумав вiн i побiг швидше,
переплигуючи тiла убитих нiмцiв, що лежали на дорозi. Вискочив на околицю,
помчав далi. Крокiв за двадцять вiд нього сапотiли ще якiсь бiйцi, але
вигляд у них був дивний i страшний: всi вони були в подертих брудних
шинелях i озбро нi чим доведеться, - бiльшiсть iз нiмецькими гвинтiвками в
ру-. ках - це були нашi полоненi, яких тiльки-но визволили iз табору.
Раптом iз горбiв потекла вниз лавина сiрих шинелей, i зараз же за ними
iз-за схилiв вилетiли танки. Вони мчали на повнiй швидкостi, розкидаючи
гусеницями снiг, залишаючи позад себе бiлi смерчi снiгово© порошi, що,
просвiчуючись на сонцi, яскраво блискотiли, як риб'яча луска. Помiж тi ю
порошею невиразно виднiлися людськi постатi, - то бiгла нiмецька пiхота.
Тимко упав у снiг i озирнувся навколо. Йому уже виразно було видно обличчя
сво©х бiйцiв, що бiгли з горба. Нiмецькi танки били з гармат i кулеметiв.
Бiйцi падали в глибокий снiг, i ©хнiх трупiв не було видно. Упавши,
чоловiк нiби зараз же провалювався крiзь землю.
Тимко схопився, i побiг уперед, i скоро змiшався iз тими, що бiгли з
горбiв. Раптом зчинилась така стрiлянина, що не можна було зрозумiти, хто
кого б' . Попереду щось блиснуло i повалив густий дим. Перший танк
крутився на мiсцi. Тимковi вдарило в горлянку кислою оскомою горiлого
залiза. Вiн пробiг ще кiлька крокiв i плигнув у глибоку вирву вiд снаряда,
на вiнцях яко© стримiли гострi уламки. Раптом нiмецькi танки повернули
назад, i по нашiй пiхотi з краю в край пронеслося "ааа-а-а-а!", i сiрi
шинелi заворушилися i побiгли вже не назад, а вперед. Тимко також
вихопився iз сво © вирви i побiг сильними широкими стрибками. Мимо нього
щось ревнуло, заляскало, i вiн побачив, що це нашi "тридцятьчетвiрки" з
розгону промчались на горб. Тимко побачив нашого бiйця, що бiг без шапки i
шинелi, вiн правою рукою пiдтримував вiдбиту осколком щелепу. Його зелена
фуфайка була заюшена кров'ю. Тимко вискочив на горб. В улоговинi овечою
отарою полоха ться нiмецька пiхота, i нашi танки давлять ©© гусеницями i
розстрiлюють з кулеметiв.
"Добивати ©х треба", - подумав вiн i на бiгу дав двi довгi черги.
Вiн бiг по улоговинi i бачив, що нашi бiйцi вже беруть полонених.
Недалеко вiд нього у вирвi блиснув кокардою офiцерський кашкет. Тимко
побiг на нього. Раптом хтось тупими щипцями рвонув його за спину. Вiн упав
на живiт, жадiбним сапанням занюхав снiг. Офiцер вискочив iз вирви i
подряпався вгору крутим схилом. Вiн був у мундирi, галiфе, чоботи його
блищали в снiгу. Та йому було тяжко i трудно, вiн ступав якось боком,
далеко вiдвiвши руку з парабелумом. Тимко звiв голову i клiпнув вiями, щоб
збити з них снiг i краще бачити. Приклав холодне ложе до гарячо© щоки,
навiв дуло нiмцевi помiж лопатки. Офiцер упав набiк i покотився у
видолинок, блискаючи хрестами. i чобiтьми. Попереду нього котився кашкет
iз кокардою. Тимко дотягся до нього рукою, зiм'яв i втратив свiдомiсть.
Незадовго перед тим, як було поранено Тимка, на командному пунктi
дивiзi© був поранений ще один во©н: командуючий армi ю генерал-лейтенант
Овча-ренко. Осколками бомби йому перебило праву ногу. Коли лiкар нашвидку
поров синю штанину, кров розводила по нiй ще один лампас. Генерал
задихався вiд болю i через кожну хвилину довiдувався у молодшого
ад'ютанта, як справи на фронтi. Ад'ютант поштиво схилявся над носилками,
на яких лежав командуючий, i ввiчливо доповiдав, що нашi просуваються, що
лижники захопили станцiю i перерiзали дину дорогу для вiдступу
торопецькiй групi, яка хотiла прорватися на пiвдень. Поступило зведення
вiд четвертого, що взята велика група полонених.
- Хорошо, - сказав командуючий i втомлено схилив на груди голову, нiби
збираючись задрiмати, але потiм вiдкрив очi i попросив ад'ютанта пiдiйти
ближче. Той виструнчився, бiленький, як лебiдь, у бiлому кожушку.
Командуючий поморщився, по високому чолi проповзла хмурiсть. Ад'ютант
виструнчився ще дужче, i в збентежених очах його завихрилося замiшання. "Я
нi в чому не почуваюся винним. Я стою по уставу. Накажiть - я все
виконаю", - наче говорив його вигляд. Але командуючий морщився i знизу
вгору пильно, навiть суворо, дивився на нього. Потiм розтяг губи i змiшав
усмiшку з болем: - I треба ж було налетiти i на дурацький осколок, а?
Молоденький ад'ютант опустив очi: вiн не знав, що сказати. Але той
батькiвський тон, яким вiдiзвався до нього командуючий, пiдбадьорив його,
i вiн вiдважився на жарт:
- Нiчого. До перемоги заживе.
- Але ©© треба робити, - обiзвався командуючий. - Передайте наказ:
нiкому не говорити про мо поранення.
Ад'ютант сказав " сть" i побiг до рацi©. Всi, хто оточував генерала,
зрозумiли, що вiн не кине свого поста.
Командуючого поклали на сани, обмостили ногу i в супроводi ад'ютанта,
охорони i лiкаря повезли на командний пункт армi©. Його влаштували так, що
вiн мiг напiвсидiти, i йому було видно, що робиться навколо.
Мимо, большаком, резерви наздоганяли фронт. Бiйцi йшли у валянках,
теплих шапках i теплих рукавицях. Все це були волжани, уральцi, сибiряки.
Вони iшли поважно, як на важливу i пильну роботу; обличчя ©хнi були
спокiйними i суворими. Деякi бiйцi жартували, пхаючи один одного в снiг.
На привалах обов'язково хтось з'являвся з гармошкою, i над голубими
снiгами лунали "частушки-спевушки", "попевочки", веселi, залихвацькi,
iнодi по-солдатському брутальнi, але все це говорило про те, що в бiй iшла
весела i окрилена першими перемогами армiя, i генерал, посмоктуючи
"Казбек", пригадував лiтньо-осiннi бо©, втомленi обличчя бiйцiв,
поранених, закушпелених, злих. Нi! Тепер було зовсiм не те! Руський дух не
вдалося зломити, i ось вiн уже ширя над степом "напевочками" i несе на
багнетах сувору кару вороговi. Дивлячись на маршовi колони, що,
поспiшаючи, наздоганяли фронт, який рухався на захiд, на веселих бiйцiв,
на ряди автомашин, що пiдвозили бо припаси, командуючий розумiв, що це
успiх, що наступ розгорта ться i що в такий вiдповiдальний момент вiн не
може покинути фронт.
Генерала везли видолинком на большак з тим, щоб там пересадити на
санiтарну машину i вiдправити далi на КП армi©. Його везли тим видолинком,
де ще недавно кипiв бiй i де ще не встигли пiдiбрати поранених i забитих.
На дорозi стояла вантажна машина, i звiдти чулося два голоси, що
сперечалися помiж собою:
- Хiба так кладуть, дурна твоя голова?! - кричав один з них. - Треба
так складати, щоб лежали, як сiрнички, i теплiше буде© А ти що робиш? Як
будемо так вкладати, то доведеться ще одну ходку робити.
- А ти бо©шся? - простуджено хрипiв другий голос.
- Не боюся, а менi наказано снаряди пiдвозити, а з цими ви б i самi
справилися.
Коли генерал пiд'©хав ближче, вiн побачив шофера в засмальцьованому
кожушку, що розкурював козячу нiжку, лiниво пересварюючись iз двома
бiйцями, якi вкладали на дно кузова наших червоноармiйцiв.
- Раненi? - запитав генерал.
Шофер кинувся, як на пружинах, i вiд несподiванки вирячив очi. Вiн не
сподiвався зустрiти генерала так близько бiля фронту та ще й не в
броньовику, а на простих санях-розвальнях. Кинувши до щапки руку, вiн
набрав повнi груди смiливостi i вiдрапортував одним духом:
- Похоронна команда займа ться уборкою трупiв!.. Генерал зняв шапку i
важко опустив голову у смушевий комiр. П'ять пар заснiжених пiдошов iз
зведеними докупи каблуками лежали на днi кузова. У генерала смикнулася
лiва щока i куточки губ. Вiн одяг шапку i опустив очi. Сани рушили.
Ад'ютант бачив, що генерал схвильований, i, щоб хоч чимось втiшити його,
сказав:
- Товаришу генерал-лейтенант, нашi жертви, безсумнiвно, меншi.
- А ти ходив ©х рахувати? - насмiшкувато запитав генерал.
- Нi, але... операцiя так була пiдготовлена блискучо i нашi так
несподiвано нанесли удар, що менi зда ться...
- Тобi зда ться, а я точно знаю, що в тих, що наступають, жертв завжди
бiльше, нiж у тих, що обороняються.
Красивий ад'ютант почервонiв i замовк, попросив у генерала дозволу
закурити. Вийняв нiмецьку запальничку i усмiхнувся, пригадавши, що цю
запальничку йому подарувала одна армiйська телефонiстка. Примруживши очi,
дивлячись крiзь райдужну щiлину, побачив обтягнуту вузенькою спiдничкою
фiгурку, з широким ременем на тоненькiй талi©.
"Скорiше б у штаб, там веселiше. Але не дай бог кому такого генерала,
як у мене. Сам не зна спокою i другим не да . Замiсть того щоб керувати
iз свого штабу, вiн лiзе у саму гущу бою. I ось наслiдок - сидить iз
перебитою ногою. Побанитись би оце, взяти iз складу чисту бiлизну i
ввечерi до Лiночки. Хапай мить, щоб любить. Адже ж' може бути так, що
цюкне малесенький осколок - "Милая, сердцем моим не согре-тая, песня моя
осталась недопетая", i навiть у нових теплих валянках мало при мностi
лежати на холод ному днищi кузова машини", - разом iз димом випах-кував
сво© думки дженджуристий ад'ютант.
Про його поведiнку генерал дуже добре знав, але тримав коло себе за
ретельнiсть. Ад'ютант мав феноменальну пам'ять i виключну хоробрiсть.
Генералу подобалась його витонченiсть, i такт, i навiть його
романтично-донжуанська душа. Поки що вiн за все йому пробачав, i стосунки
мiж ними були якнайкращi, хоча ад'ютант знав, що хай тiльки трапиться щось
недобре, хай вiн порушить дисциплiну, - генерал нiколи не заступиться за
нього i покара по заслузi.
- Товариш командуючий, дозвольте звернутися. Хочу вам розповiсти дуже
цiкаву iсторiю. Я допитував одного полоненого нiмецького офiцера, i
зна те, що вiн менi сказав?
Ад'ютант не встиг доказати - в повiтрi почувся свист цiло© черги
снарядiв, i вони стали вибухати по улоговинi i на ©© схилах.
Командуючий сказав, пiдморгнувши:
- У бiлий свiт, як у копiйку: нашо© пiхоти тут уже давно нема . -
Осколком йому знесло iз голови смушеву шапку.
- Iч, загра ... - усмiхнувся вiн, розглядаючи дiрку. - Доведеться
просити на складi другу. А як не дадуть? Я ж ©© не виносив, скiльки
положено?
- Я мистецьки ©© зашию, - засмiявся ад'ютант. Лiкар щулився на санях,
злякано поглядаючи на горби. Але вогонь уже перенесли далi, i снаряди
гомонiли десь за лiсом. Санiтари повибiгали iз сво©х схованок, i, взявши
носилки, стали пiдбирати поранених бiйцiв.
- Знову забитi? - запитав командуючий. Два санiтари поставили носилки
на снiг, дружно доповiли:
- Пораненi, товаришу генерал. Один тут попався якийсь дивак.
Сани зупинилися, i генерал побачив на носилках молодого бiйця з
перев'язаною головою i смаглявим сердитим обличчям. Шинеля i гiмнастьорка
в нього були пошматованi, бiлiли бинти, що оповивали груди.
- Ось вiдбира мо, а вiн не да , - i санiтар показав на бiйця, що
закривавленою рукою тримав пом'ятого офiцерського кашкета з вiдiрваним
орлом. Генерал здивовано пiдняв угору брови.
- Навiщо тобi офiцерський кашкет? - запитав у бiйця.
Бо ць лизнув язиком шорсткi губи.
- Я вбив його... Вiн лежить там, бiля схилу, - з трудом вимовив вiн, i
пергаментне обличчя задихало помстою.
- Як тво прiзвище?
- Тимко Вихор. З лижного батальйону. Вiн весь час облизував губи i
просив снiгу. Зачувши прiзвище бiйця, маленький красивий ад'ютант нiби
пригадав щось i, вийнявши з планшета блокнотик, швидко перелистав його.
Нахилившись до генерала, тихо сказав:
- Цей хлопець в списку бiйцiв, що вiдзначилися в сьогоднiшнiй
операцi©. Комiсар п'ятого переда , що вiн знищив кулеметну обслугу, яка
обливала свинцем батальйон, i цим дав можливiсть швидко повести наступ.
Всi мовчки дивилися на бiйця, який лежав, закривши очi.
Генерал був старий солдат, i за сво бойове життя бачив сотнi геро©в,
убитих i поранених, але нiколи вiн так не страждав, як тодi, коли бачив
перед собою забитих або тяжко поранених зовсiм ще молодих юнакiв. Тодi
щось батькiвське горювало в ньому i до спазм в горлi здавлювало серце.
- Пiднесiть його до мене, - попросив командуючий.
Два санiтари обережно взяли носилки, наблизились до генерала. Тимко
вiдкрив очi. Вони були блискучi, i помiж вiями кипiв бiль.
- Пити дуже хочеться...
Лiкар, що вже мацав його пульс, кивнув санiтарам :
- Натрусiть йому на губи снiгу.
Тимко жадiбно облизав губи язиком i кинув кашкет на землю.
Генерал простяг руку до ад'ютанта, той вийняв iз сумки малесеньку
коробочку i щось передав командуючому.
- Ти хоробрий во©н, - сказав генерал i, нахилившись, приколов до шинелi
Тимка медаль "За вiдвагу".
Удень ще сяк-так, чоловiк то бiля худобини пора ться, то пiде в луг
пенькiв набити на розтопку, а притюпа нiч - хоч вий по-вовчи. Глухо,
сумно. Над снiгами i над хатами провиса чорна мертвота. В такий час iз
ташанських очеретiв виходить вовча зграя, хижо винюху снiжок, по якому
бродила на вечiрнiм водопо© товаряка, всiда ться навколо ополонок, i
зимовими зорями довго свiтяться в темнiй водi вовчi очi. Вожак, сильний,
м'язистий звiр, сидить нерухомо, як на святiй молитвi. Клаца зубами,
одiрве вiд льоду сухий зад (на льоду залишиться ошмульгок шерстi) i,
витягши лобасту голову вперед, потрюхика на роздо-бутки.
Щось гуркнуло в синiй пустелi. То вiд морозу лопнув лiд. Свiжа трiщина
заграла проти мiсяця павичевим пiр'ям. I знову вовчi тiнi в райдужних
коронках мiсяця бiжать по льодах.
Ось вожак щось зачув. Нiздрi його затрiпотiли i покрилися слизотою. Вiн
рiзко крутнув убiк i щосили погнав до чорно© купи куширю, що лежав на
снiгу. Прибiг i став розривати лапами. Браття-сiроманцi не вiдставали вiд
нього. Але вiн, вожак, вiн сам винюхав, вiн перший знайшов. Отож
церемонитися нiчого - i летить шерсть iз пiдлеглих. Нарештi знайшов те, що
шукав, кинув зубами мерзлу щуку на голубий полумисок льоду. Вона сяйнула
лускою, i вожак сильним стрибком настиг ©©.
Помчала рiчкою вовча зграя.
А з очеретiв видибала лисичка. На льоду золотим карасиком стрiпнувся
мiсяць. Лисичка схопила його лапками i лизнула язиком. Ху! Прiсне!
Риб'ячий дух чманив ©© i викликав спазми, але вона тiльки понюхала те
мiсце, де лежала щука, i, жалiбно заскiмливши, подалася в село.
Довга зимова нiч. Довга. Тягнеться повiльно, як пряжа з бабського
веретена. I кожному сво : десять скаче, сотня плаче, а тисячi зубами
скриплять ввi снi.
В Ионьки в грудях цiле ревище: ловив старостi рибу та простудився. Воно
б ще й нiчого, та ще клопiт - призначено його переобладнати клуб на
церкву. А це тiльки ж подумай - ризи дiстань, ладану дiстань, свiчок
дiстань, а де ж тi © вощини вiзьмеш, коли в селi бджоли не знайдеш? Отут i
вихитри хитрячка.
Павло Гречаний всю зиму не злазив iз печi, хiба щоб води принести та
дров нарубати, i всю зиму йому снився один i той же сон: за ним ганялися
телята. Про себе вiн давно вирiшив, що це добрий сон. Нашi таки потурять
нiмця.
I в кожного сво нило, в кожного сво болiло.
Орися розгрiбала дерев'яною лопатою жар у печi, саджала паляницi. Руде
в бiлих кружалах теля схопилося iз сво © постельки i, поставивши
ослiнчиком ноги, пустило в соломку срiбний дротик.
- Ах ти ж паскудне! - насварилася на нього Орися i пiдставила щербате
горщеня.
Телятко, зробивши сво нехитре дiло, зацокотiло слюдяними копитечками
по долiвцi, дитячими очима вставилося на вогонь. Орися засмiялася i
схопила його за оксамитове вушко. Рижик сапнув телячим духом ©© у груди,
лизнув руку.
- Що, монi захотiлося? Зараз я тебе поведу до мами.
Орися вiдв'язала теля i вже хотiла виводити надвiр, як у сiнях щось
зашамотiло i в хату увiйшла рiдна Орисина мати Одарка. Телятко рвонулося
на оривку i занюхало кожух.
- До©ти збира шся?
- Я тiльки хвилечку, матiнко, - зашарiлася Орися, злякано вiдступаючи.
"Може, з Тимком що, не дай боже?" Кров вiдлила ©й вiд обличчя, груди нiби
хто поколював голочками.
- Теличка? Бичок?
- Бичок. Та такий смiшний, - зарожевiла Орися, покрила полою дiйницю.
"Слава богу, не про Тимка. Та й хто про його що скаже, як вiн бозна-де
за фронтами".
- Що ж, роби сво дiло. Я пiдожду.
- Я зараз, матiнко. Одну хвилечку. Iди вже, iч, лукаве, - заметушилася
Орися, пiдпихаючи телятко, яке раптом затялося i не хотiло переступати
порога.
Сивим клуб'ям перекотився мороз, шугонув пiд лави. Тихо тренькнули
вiкна: то Орися зачинила за собою набухлi дверi. За вiкном чувся ©©
улесливий голосок i жалiсне мекання телятка.
"Тварина - i та свою матiр чу , а моя як пiшла з хати, то й мiсток за
собою спалила, - журилася Одарка. - Чоловiк по снiгах та лiсах, а може,
вже й живого нема , а ти сиди вдома одна, доживай вiк у чотирьох стiнах".
Коли Орися повернулася в хату, Одарка сидiла на лавi, бiля дверей, як
чужа, i мовчала. Бiля чобiт темнiли калюжi вiдталого снiгу.
- Такий цмолавий, що насилу вiд корови вiдтягла, - гомонiла Орися,
прив'язуючи телятко в хатинi.
Вiд Орисиного кожушка по хатi пiшов морозний дух. Розiпнувшись, вона
кинула хустку на скриню, лице ©©, розпечене морозом, горiло, очi блищали.
Вона знала, чого прийшла мати, але перша не зачинала розмови. Хоч мати
i була для не© доброю i не зробила нiякого зла, проте Орися не могла
забути, як по ночах давилася сльозами, випрохуючи любовi, вимолюючи Тимка,
i вiд тих слiз осiдала в Орисиних жилах гiркота. I тепер, як кажуть: "Усе
проща ться, та не все забува ться".
Правда, Орися забiга до матерi, провiду , як коли то й поможе в
чомусь, та не тягне ©© до рiдного дворища...
- Отака я господиня, що й про гостю не подбала, - завешталася Орися. -
Я зараз вам, матiнко, сметанки з товченицею та й чарочку вишнiвочки
знайду. Воно б гуртом веселiше, та батько з матiр'ю десь до млина по©хали.
Я Гаврила покличу. Вiн хоч нашуткуе повну хату.
- Не треба, дочко. Може, в чоловiка яка робота, - обiзвалася Одарка, а
сама подумала: "Батько й мати до млина по©хали, а я вже, виходить, не
мати. От i вирости дочку в чужий двiр. Вiддав - уже не твоя".
На ходу поправляючи зачiску (тепер у Орисi не висiли на спинi двi бiлi
коси, в якi було вплетено сонце, а були вони закрученi ззаду в тугий калач
i про-шпилькованi). Орися метнулася в хатину i заторохтiла горшками.
Внесла глечик сметани, череп'яну миску товчено© картоплi, поставила на
стiл, засланий рубчатою скатертиною. Тодi пiшла в комору i принесла пiд
фартушком пляшечку вишнiвочки, вистелила матерi на колiна вишиваний
рушник.
- Ну, дай же боже, щоб нашi живими повернулися, а ми теж до того
щасливого часу дожили, - приказала мати i вихилила одним духом келешок. -
А ти чого ж не п' ш?
Орися торкнулася губами, скривилася:
- Як його тi мужчини й п'ють? - почервонiла. Щоки калиною взялися, i
засмiялася Орися розкотисте, гiнко, по-дiвочому. - Ой, ©й-право, сп'янiла,
матiнко! Геть-чисто вступило в ноги, - перейшла вона на тихий смiх, i
ласкаве, розчулено-нiжне заструмувало з ©© очей.
- Ти ж тiльки губи вмочила, - запишалася мати, внутрiшньо радiючи, що
все йде на лад i що дочка таки хазяйка й прийма ©© з всiма почестями. "А
коли так, то, може, ще й вийде з того розговору, що вона задумала, якийсь
толк".
- А от же так i ходить хвилями. А мiй Тимусь не пив.
Вона ще дужче понiжнiла очима i, п'яненько схилившись, тихо засмiялася,
видимо, щось пригадавши ©хн , та мне.
- Один тiльки раз, як простудився, то випив цiлу склянку i зробився
такий смiшний. Я йому кажу: "Ти-моньку, навiщо ж ти мене так у коси
цiлу ш?" А вiн каже: "Бо ж ти моя жiночка, моя суджена".
Очi в Орисi занудьгували, заятрилися.
- От уже й заплакати хочеться, - усмiхнулася п'яненько. - жте, мамусю,
бо ви зовсiм не ©сте. Чи, може, не смачне подала?
- Спасибi, дочко. I смачне, i з. рук рiдно© дитини, та не за тим я
прийшла.
Орися прибрала iз столу, а мати не зводила з не© очей.
Дочка ще зберiгала гiнку дiвочу постать, але плечi в не© закрутiшали,
груди набухли i розпирали ситцеву кофтинку, стегна округлилися i круто
падали при ходi. Вiд не© вже пахло молоком. Стара пiдмiтила це, але
промовчала.
- Скажу тобi, чого прийшла.
Орися швидко пробiгла пальцями по кнопках кофтинки i, спiймавши гострий
вивчаючий погляд матерi, закрила фартухом живiт.
- Нема тобi чого жити в чужих людей.
Орися опустила голову. Пальцi, що лежали на грудях, були схожi на
брошку.
- Не знаю, що вам i сказати. Вiн як iшов на вiйну, то приказував тут
жити. I я, матiнко, його слова ламати не буду. Вони ж менi не чужi, а
рiдня, не обижають. А раз вiн так сказав, то так i буде. А вернеться
живий-здоровий, тодi побачимо, як далi.
- Ти менi казна-чого не плети i - прикрикнула стара. - А що я кажу, то
вже так i буде. У тебе он скоро дитя. Хто тебе догляне? Кому ти потрiбна?
- i вона знову гостро i ревниво глянула на Орисю, а дочка прикрила
фартушком живiт i опустила голову.
- Що я вам скажу, матiнко. Тодi, як ви менi з татом тру©ли життя, тодi
у вас не було до мене жалостi. Ми жили зовсiм у чужих людей - ви й подушки
не дали пiд голови. А тепер у мене в що одягтися i взутися та й шматок
хлiба на столi. Ви прийшлi© мене жалiти, а менi тi © жалостi не треба.
Тепер я, матiнко, одного жду, а другого виглядаю. I тiльки цим i живу. I
хай менi господь поможе.
Одарка встала з лави. В чорнiй шалi бiлiло лице.
- Ну, коли так, то пiшла я, дочко. Пiд шаллю здригалися плечi.
- Ви, матiнко, не плачте, я на вас зла не ношу, але з цього дворища
пiти не можу. Бiля мене тут ночами Тимко ходить. А я присмоктана до нього
на все життя.
- Ну що ж! Приходь, хоч на пелюшки дам. Орися прикусила губу, кров
рознесла по жилах чорну образу.
- Не треба, матiнко, в само© знайдуться.
Так i розiйшлися вони, незлостивi, але й не примиренi.
Повернулися свекри з млина.
Йонька встиг по дорозi потрусити чужi ятери, бухнув у ночви мерзлу
рибу, вийшов у свiтлицю. Уляна так змерзла, що не могла розв'язати шалi, i
Орися допомагала розмотувати.
- Чого це ти, дочко, така сумна? Чи не болить що? - Придивлялася до не©
Уляна.
- Нiчого в мене не болить... А то так... Матiнка приходили.
- Що вона? Все сво © править?
- Додому кличе.
- Тодi, як скиталися по чужих дворах, не кликала.
- I я ж так ©й говорила.
- Ну що ж - на балачки нема часу. Чисть, дочко, рибу на снiданок.
Орися хутенько присiла до ночов iз водою i заходилася тельбушити рибу.
Одну щуку нiяк не могла спiймати. Тiльки пiдводила руку, як рибина з
вибовтом прослизала, пружно вигинаючи рябе тiло. Орися засмiялася сама
собi i так зайнялася ловами, що не бачила, як мати, журно посмiхаючись,
дивиться на не©.
"Дитина. Ото б у ляльки гратися. Ех, не в добру годину звела вас доля,
посунувся униз i зрозумiв, що летить в улоговину. Вiдразу ж схопився i
побiг нею. Над ним трiщало, гримiло i цявкало. В улоговинi схили були
чорнi вiд вирвано© вибухами землi. Тут назбиралися гази i смердiло, як iз
старого комина.
Заламуючи до кровi нiгтi, видряпався на горбок i побачив пiд хатою двох
нiмцiв у касках. Один лежав за кулеметом, другий метушився бiля коробок iз
кулеметними стрiчками. Нiмцi помiтили його i дали довгу чергу. Але вiн
встиг упасти в снiг, i кулi зашипiли зверху. Тимко вiдчепив гранату i
швиргонув наослiп. Вибуху майже не було чути, бо якраз поблизу розiрвався
снаряд. Тимка дружно замолотило груддям по спинi. Вiн звiвся i,
зiгнувшись, побiг до хати. Один солдат був убитий, а другий вовтузився
бiля кулемета, закладаючи стрiчку. Вiн таки устиг ©© закласти, але
вистрiлити не встиг. Тимко вдарив його прикладом по касцi так, як би вiн
бив сокирою дровиняку, що не хоче колотися, - обiруч. Нiмець викинув з
грудей короткий звук "го" i звалився на спину. Тимко сiв бiля кулемета i
повернув його вздовж сiльсько© вулицi.
Нiмцi короткими перебiжками, ховаючись поза будинками, бiгли до нього,
i Тимко вже бачив каски i сiрi вiд морозу обличчя. Вони вже були близько,
як раптом повернули i побiгли назад. Один з них махнув на бiгу руками i
кинув ©х хрестом на землю; другий присiв, потiм випростався i, кульгаючи,
побiг далi.
Тимко перестав стрiляти, бо закiнчилася стрiчка. В цей час позад себе
почув тяжке сапання i крик. Вiн озирнувся i побачив наших бiйцiв, якi
вибiгли з-за хат. Мимо нього теж пробiгло кiлька червоноармiйцiв, i один з
них схопився руками за голову, закрутився на мiсцi, тикаючись головою в
усi боки, як слiпий, пробiг кiлька крокiв, зашкопертав, ухопився за
дерево, обiйняв його руками, зсунувся i так i залишився сидiти бiля нього.
Тимко схопився i також хотiв був бiгти вперед, але чомусь озирнувся i
побачив, що кулеметник-нiмець, якого вiн приглушив, розстiба в свого
товариша кобуру i намага ться витягти пiстолет. Бiлi пальцi його нервово
бiгають по чорнiй кобурi. Тимко вихоплю з пiхов багнет-нiж i в два
стрибки уже бiля нього. Б' ножем у живiт. Нiмець здрига всiм тiлом,
каска його гримить по стволу кулемета... Тимко бачить, як вiн зiва ротом
i випльову снiг разом iз кров'ю, в горлi у нього булькотить. Раптом
нiмець почина пiдводитись, i нiж ворушиться в його животi. Тимко дав
коротку чергу в груди. З шинелi летять клаптi сукна i курить пилюка,
блискучi гарячi гiльзи летять на землю, i з них ще куриться димок. Тiло
нiмця нерухоме. Тимко сто©ть над ним, зцiпивши зуби. Закривавлена пов'язка
зсунулась з голови, очi горять сухо: "Ну що, завоював Росiю?" Нiмець
лежить на землi хрестом, 'на чоботях блищать вичовганi шипи. "Здалека ж ти
прибився, та вже далi не пiдеш". Нiмець мовчав, у губах засiла смерть, а в
пальцях - вигребена з-пiд снiгу грудочка землi. "I цього не дам", -
насупився Тимко i вибив ногою грудку, потiм перезарядив свiй автомат i
побiг туди, де клекотiв бiй.
Нашi вiйська вже захопили схiдну околицю села i просувалися далi.
Червоноармiйцi бiгли через городи кудись у горiшнiй куток села, де ще
вiдгризалися нiмцi.
Тимко бачив, як бiля одного розбитого снарядом будинку метушилися нашi
мiнометники, встановлюючи мiномет. За будинком пiд розваленою стiною
стояли сани з мiнами; кошлата рижа конячина, що привезла сюди бо припаси,
стояла, опустивши голову, нiби дрiмаючи. На довгiй шерстi кришталевим
люстром висiли бурульки, i при кожному русi тварини трiнькали мелодiйним
дзвоном. Вусатий ©здовий з батогом за поясом, бурий вiд натуги, носив
мiни.
Бiйцi вiдкрили стрiлянину, i Тимко бачив, що мiни рвуться на бугрi, за
селом. Коли снiгова запона розвiялась, вiн помiтив людськi фiгури, що
чорними клубочками котилися не з села, а в село.
"В контратаку перейшли нiмцi", - подумав вiн i побiг швидше,
переплигуючи тiла убитих нiмцiв, що лежали на дорозi. Вискочив на околицю,
помчав далi. Крокiв за двадцять вiд нього сапотiли ще якiсь бiйцi, але
вигляд у них був дивний i страшний: всi вони були в подертих брудних
шинелях i озбро нi чим доведеться, - бiльшiсть iз нiмецькими гвинтiвками в
ру-. ках - це були нашi полоненi, яких тiльки-но визволили iз табору.
Раптом iз горбiв потекла вниз лавина сiрих шинелей, i зараз же за ними
iз-за схилiв вилетiли танки. Вони мчали на повнiй швидкостi, розкидаючи
гусеницями снiг, залишаючи позад себе бiлi смерчi снiгово© порошi, що,
просвiчуючись на сонцi, яскраво блискотiли, як риб'яча луска. Помiж тi ю
порошею невиразно виднiлися людськi постатi, - то бiгла нiмецька пiхота.
Тимко упав у снiг i озирнувся навколо. Йому уже виразно було видно обличчя
сво©х бiйцiв, що бiгли з горба. Нiмецькi танки били з гармат i кулеметiв.
Бiйцi падали в глибокий снiг, i ©хнiх трупiв не було видно. Упавши,
чоловiк нiби зараз же провалювався крiзь землю.
Тимко схопився, i побiг уперед, i скоро змiшався iз тими, що бiгли з
горбiв. Раптом зчинилась така стрiлянина, що не можна було зрозумiти, хто
кого б' . Попереду щось блиснуло i повалив густий дим. Перший танк
крутився на мiсцi. Тимковi вдарило в горлянку кислою оскомою горiлого
залiза. Вiн пробiг ще кiлька крокiв i плигнув у глибоку вирву вiд снаряда,
на вiнцях яко© стримiли гострi уламки. Раптом нiмецькi танки повернули
назад, i по нашiй пiхотi з краю в край пронеслося "ааа-а-а-а!", i сiрi
шинелi заворушилися i побiгли вже не назад, а вперед. Тимко також
вихопився iз сво © вирви i побiг сильними широкими стрибками. Мимо нього
щось ревнуло, заляскало, i вiн побачив, що це нашi "тридцятьчетвiрки" з
розгону промчались на горб. Тимко побачив нашого бiйця, що бiг без шапки i
шинелi, вiн правою рукою пiдтримував вiдбиту осколком щелепу. Його зелена
фуфайка була заюшена кров'ю. Тимко вискочив на горб. В улоговинi овечою
отарою полоха ться нiмецька пiхота, i нашi танки давлять ©© гусеницями i
розстрiлюють з кулеметiв.
"Добивати ©х треба", - подумав вiн i на бiгу дав двi довгi черги.
Вiн бiг по улоговинi i бачив, що нашi бiйцi вже беруть полонених.
Недалеко вiд нього у вирвi блиснув кокардою офiцерський кашкет. Тимко
побiг на нього. Раптом хтось тупими щипцями рвонув його за спину. Вiн упав
на живiт, жадiбним сапанням занюхав снiг. Офiцер вискочив iз вирви i
подряпався вгору крутим схилом. Вiн був у мундирi, галiфе, чоботи його
блищали в снiгу. Та йому було тяжко i трудно, вiн ступав якось боком,
далеко вiдвiвши руку з парабелумом. Тимко звiв голову i клiпнув вiями, щоб
збити з них снiг i краще бачити. Приклав холодне ложе до гарячо© щоки,
навiв дуло нiмцевi помiж лопатки. Офiцер упав набiк i покотився у
видолинок, блискаючи хрестами. i чобiтьми. Попереду нього котився кашкет
iз кокардою. Тимко дотягся до нього рукою, зiм'яв i втратив свiдомiсть.
Незадовго перед тим, як було поранено Тимка, на командному пунктi
дивiзi© був поранений ще один во©н: командуючий армi ю генерал-лейтенант
Овча-ренко. Осколками бомби йому перебило праву ногу. Коли лiкар нашвидку
поров синю штанину, кров розводила по нiй ще один лампас. Генерал
задихався вiд болю i через кожну хвилину довiдувався у молодшого
ад'ютанта, як справи на фронтi. Ад'ютант поштиво схилявся над носилками,
на яких лежав командуючий, i ввiчливо доповiдав, що нашi просуваються, що
лижники захопили станцiю i перерiзали дину дорогу для вiдступу
торопецькiй групi, яка хотiла прорватися на пiвдень. Поступило зведення
вiд четвертого, що взята велика група полонених.
- Хорошо, - сказав командуючий i втомлено схилив на груди голову, нiби
збираючись задрiмати, але потiм вiдкрив очi i попросив ад'ютанта пiдiйти
ближче. Той виструнчився, бiленький, як лебiдь, у бiлому кожушку.
Командуючий поморщився, по високому чолi проповзла хмурiсть. Ад'ютант
виструнчився ще дужче, i в збентежених очах його завихрилося замiшання. "Я
нi в чому не почуваюся винним. Я стою по уставу. Накажiть - я все
виконаю", - наче говорив його вигляд. Але командуючий морщився i знизу
вгору пильно, навiть суворо, дивився на нього. Потiм розтяг губи i змiшав
усмiшку з болем: - I треба ж було налетiти i на дурацький осколок, а?
Молоденький ад'ютант опустив очi: вiн не знав, що сказати. Але той
батькiвський тон, яким вiдiзвався до нього командуючий, пiдбадьорив його,
i вiн вiдважився на жарт:
- Нiчого. До перемоги заживе.
- Але ©© треба робити, - обiзвався командуючий. - Передайте наказ:
нiкому не говорити про мо поранення.
Ад'ютант сказав " сть" i побiг до рацi©. Всi, хто оточував генерала,
зрозумiли, що вiн не кине свого поста.
Командуючого поклали на сани, обмостили ногу i в супроводi ад'ютанта,
охорони i лiкаря повезли на командний пункт армi©. Його влаштували так, що
вiн мiг напiвсидiти, i йому було видно, що робиться навколо.
Мимо, большаком, резерви наздоганяли фронт. Бiйцi йшли у валянках,
теплих шапках i теплих рукавицях. Все це були волжани, уральцi, сибiряки.
Вони iшли поважно, як на важливу i пильну роботу; обличчя ©хнi були
спокiйними i суворими. Деякi бiйцi жартували, пхаючи один одного в снiг.
На привалах обов'язково хтось з'являвся з гармошкою, i над голубими
снiгами лунали "частушки-спевушки", "попевочки", веселi, залихвацькi,
iнодi по-солдатському брутальнi, але все це говорило про те, що в бiй iшла
весела i окрилена першими перемогами армiя, i генерал, посмоктуючи
"Казбек", пригадував лiтньо-осiннi бо©, втомленi обличчя бiйцiв,
поранених, закушпелених, злих. Нi! Тепер було зовсiм не те! Руський дух не
вдалося зломити, i ось вiн уже ширя над степом "напевочками" i несе на
багнетах сувору кару вороговi. Дивлячись на маршовi колони, що,
поспiшаючи, наздоганяли фронт, який рухався на захiд, на веселих бiйцiв,
на ряди автомашин, що пiдвозили бо припаси, командуючий розумiв, що це
успiх, що наступ розгорта ться i що в такий вiдповiдальний момент вiн не
може покинути фронт.
Генерала везли видолинком на большак з тим, щоб там пересадити на
санiтарну машину i вiдправити далi на КП армi©. Його везли тим видолинком,
де ще недавно кипiв бiй i де ще не встигли пiдiбрати поранених i забитих.
На дорозi стояла вантажна машина, i звiдти чулося два голоси, що
сперечалися помiж собою:
- Хiба так кладуть, дурна твоя голова?! - кричав один з них. - Треба
так складати, щоб лежали, як сiрнички, i теплiше буде© А ти що робиш? Як
будемо так вкладати, то доведеться ще одну ходку робити.
- А ти бо©шся? - простуджено хрипiв другий голос.
- Не боюся, а менi наказано снаряди пiдвозити, а з цими ви б i самi
справилися.
Коли генерал пiд'©хав ближче, вiн побачив шофера в засмальцьованому
кожушку, що розкурював козячу нiжку, лiниво пересварюючись iз двома
бiйцями, якi вкладали на дно кузова наших червоноармiйцiв.
- Раненi? - запитав генерал.
Шофер кинувся, як на пружинах, i вiд несподiванки вирячив очi. Вiн не
сподiвався зустрiти генерала так близько бiля фронту та ще й не в
броньовику, а на простих санях-розвальнях. Кинувши до щапки руку, вiн
набрав повнi груди смiливостi i вiдрапортував одним духом:
- Похоронна команда займа ться уборкою трупiв!.. Генерал зняв шапку i
важко опустив голову у смушевий комiр. П'ять пар заснiжених пiдошов iз
зведеними докупи каблуками лежали на днi кузова. У генерала смикнулася
лiва щока i куточки губ. Вiн одяг шапку i опустив очi. Сани рушили.
Ад'ютант бачив, що генерал схвильований, i, щоб хоч чимось втiшити його,
сказав:
- Товаришу генерал-лейтенант, нашi жертви, безсумнiвно, меншi.
- А ти ходив ©х рахувати? - насмiшкувато запитав генерал.
- Нi, але... операцiя так була пiдготовлена блискучо i нашi так
несподiвано нанесли удар, що менi зда ться...
- Тобi зда ться, а я точно знаю, що в тих, що наступають, жертв завжди
бiльше, нiж у тих, що обороняються.
Красивий ад'ютант почервонiв i замовк, попросив у генерала дозволу
закурити. Вийняв нiмецьку запальничку i усмiхнувся, пригадавши, що цю
запальничку йому подарувала одна армiйська телефонiстка. Примруживши очi,
дивлячись крiзь райдужну щiлину, побачив обтягнуту вузенькою спiдничкою
фiгурку, з широким ременем на тоненькiй талi©.
"Скорiше б у штаб, там веселiше. Але не дай бог кому такого генерала,
як у мене. Сам не зна спокою i другим не да . Замiсть того щоб керувати
iз свого штабу, вiн лiзе у саму гущу бою. I ось наслiдок - сидить iз
перебитою ногою. Побанитись би оце, взяти iз складу чисту бiлизну i
ввечерi до Лiночки. Хапай мить, щоб любить. Адже ж' може бути так, що
цюкне малесенький осколок - "Милая, сердцем моим не согре-тая, песня моя
осталась недопетая", i навiть у нових теплих валянках мало при мностi
лежати на холод ному днищi кузова машини", - разом iз димом випах-кував
сво© думки дженджуристий ад'ютант.
Про його поведiнку генерал дуже добре знав, але тримав коло себе за
ретельнiсть. Ад'ютант мав феноменальну пам'ять i виключну хоробрiсть.
Генералу подобалась його витонченiсть, i такт, i навiть його
романтично-донжуанська душа. Поки що вiн за все йому пробачав, i стосунки
мiж ними були якнайкращi, хоча ад'ютант знав, що хай тiльки трапиться щось
недобре, хай вiн порушить дисциплiну, - генерал нiколи не заступиться за
нього i покара по заслузi.
- Товариш командуючий, дозвольте звернутися. Хочу вам розповiсти дуже
цiкаву iсторiю. Я допитував одного полоненого нiмецького офiцера, i
зна те, що вiн менi сказав?
Ад'ютант не встиг доказати - в повiтрi почувся свист цiло© черги
снарядiв, i вони стали вибухати по улоговинi i на ©© схилах.
Командуючий сказав, пiдморгнувши:
- У бiлий свiт, як у копiйку: нашо© пiхоти тут уже давно нема . -
Осколком йому знесло iз голови смушеву шапку.
- Iч, загра ... - усмiхнувся вiн, розглядаючи дiрку. - Доведеться
просити на складi другу. А як не дадуть? Я ж ©© не виносив, скiльки
положено?
- Я мистецьки ©© зашию, - засмiявся ад'ютант. Лiкар щулився на санях,
злякано поглядаючи на горби. Але вогонь уже перенесли далi, i снаряди
гомонiли десь за лiсом. Санiтари повибiгали iз сво©х схованок, i, взявши
носилки, стали пiдбирати поранених бiйцiв.
- Знову забитi? - запитав командуючий. Два санiтари поставили носилки
на снiг, дружно доповiли:
- Пораненi, товаришу генерал. Один тут попався якийсь дивак.
Сани зупинилися, i генерал побачив на носилках молодого бiйця з
перев'язаною головою i смаглявим сердитим обличчям. Шинеля i гiмнастьорка
в нього були пошматованi, бiлiли бинти, що оповивали груди.
- Ось вiдбира мо, а вiн не да , - i санiтар показав на бiйця, що
закривавленою рукою тримав пом'ятого офiцерського кашкета з вiдiрваним
орлом. Генерал здивовано пiдняв угору брови.
- Навiщо тобi офiцерський кашкет? - запитав у бiйця.
Бо ць лизнув язиком шорсткi губи.
- Я вбив його... Вiн лежить там, бiля схилу, - з трудом вимовив вiн, i
пергаментне обличчя задихало помстою.
- Як тво прiзвище?
- Тимко Вихор. З лижного батальйону. Вiн весь час облизував губи i
просив снiгу. Зачувши прiзвище бiйця, маленький красивий ад'ютант нiби
пригадав щось i, вийнявши з планшета блокнотик, швидко перелистав його.
Нахилившись до генерала, тихо сказав:
- Цей хлопець в списку бiйцiв, що вiдзначилися в сьогоднiшнiй
операцi©. Комiсар п'ятого переда , що вiн знищив кулеметну обслугу, яка
обливала свинцем батальйон, i цим дав можливiсть швидко повести наступ.
Всi мовчки дивилися на бiйця, який лежав, закривши очi.
Генерал був старий солдат, i за сво бойове життя бачив сотнi геро©в,
убитих i поранених, але нiколи вiн так не страждав, як тодi, коли бачив
перед собою забитих або тяжко поранених зовсiм ще молодих юнакiв. Тодi
щось батькiвське горювало в ньому i до спазм в горлi здавлювало серце.
- Пiднесiть його до мене, - попросив командуючий.
Два санiтари обережно взяли носилки, наблизились до генерала. Тимко
вiдкрив очi. Вони були блискучi, i помiж вiями кипiв бiль.
- Пити дуже хочеться...
Лiкар, що вже мацав його пульс, кивнув санiтарам :
- Натрусiть йому на губи снiгу.
Тимко жадiбно облизав губи язиком i кинув кашкет на землю.
Генерал простяг руку до ад'ютанта, той вийняв iз сумки малесеньку
коробочку i щось передав командуючому.
- Ти хоробрий во©н, - сказав генерал i, нахилившись, приколов до шинелi
Тимка медаль "За вiдвагу".
Удень ще сяк-так, чоловiк то бiля худобини пора ться, то пiде в луг
пенькiв набити на розтопку, а притюпа нiч - хоч вий по-вовчи. Глухо,
сумно. Над снiгами i над хатами провиса чорна мертвота. В такий час iз
ташанських очеретiв виходить вовча зграя, хижо винюху снiжок, по якому
бродила на вечiрнiм водопо© товаряка, всiда ться навколо ополонок, i
зимовими зорями довго свiтяться в темнiй водi вовчi очi. Вожак, сильний,
м'язистий звiр, сидить нерухомо, як на святiй молитвi. Клаца зубами,
одiрве вiд льоду сухий зад (на льоду залишиться ошмульгок шерстi) i,
витягши лобасту голову вперед, потрюхика на роздо-бутки.
Щось гуркнуло в синiй пустелi. То вiд морозу лопнув лiд. Свiжа трiщина
заграла проти мiсяця павичевим пiр'ям. I знову вовчi тiнi в райдужних
коронках мiсяця бiжать по льодах.
Ось вожак щось зачув. Нiздрi його затрiпотiли i покрилися слизотою. Вiн
рiзко крутнув убiк i щосили погнав до чорно© купи куширю, що лежав на
снiгу. Прибiг i став розривати лапами. Браття-сiроманцi не вiдставали вiд
нього. Але вiн, вожак, вiн сам винюхав, вiн перший знайшов. Отож
церемонитися нiчого - i летить шерсть iз пiдлеглих. Нарештi знайшов те, що
шукав, кинув зубами мерзлу щуку на голубий полумисок льоду. Вона сяйнула
лускою, i вожак сильним стрибком настиг ©©.
Помчала рiчкою вовча зграя.
А з очеретiв видибала лисичка. На льоду золотим карасиком стрiпнувся
мiсяць. Лисичка схопила його лапками i лизнула язиком. Ху! Прiсне!
Риб'ячий дух чманив ©© i викликав спазми, але вона тiльки понюхала те
мiсце, де лежала щука, i, жалiбно заскiмливши, подалася в село.
Довга зимова нiч. Довга. Тягнеться повiльно, як пряжа з бабського
веретена. I кожному сво : десять скаче, сотня плаче, а тисячi зубами
скриплять ввi снi.
В Ионьки в грудях цiле ревище: ловив старостi рибу та простудився. Воно
б ще й нiчого, та ще клопiт - призначено його переобладнати клуб на
церкву. А це тiльки ж подумай - ризи дiстань, ладану дiстань, свiчок
дiстань, а де ж тi © вощини вiзьмеш, коли в селi бджоли не знайдеш? Отут i
вихитри хитрячка.
Павло Гречаний всю зиму не злазив iз печi, хiба щоб води принести та
дров нарубати, i всю зиму йому снився один i той же сон: за ним ганялися
телята. Про себе вiн давно вирiшив, що це добрий сон. Нашi таки потурять
нiмця.
I в кожного сво нило, в кожного сво болiло.
Орися розгрiбала дерев'яною лопатою жар у печi, саджала паляницi. Руде
в бiлих кружалах теля схопилося iз сво © постельки i, поставивши
ослiнчиком ноги, пустило в соломку срiбний дротик.
- Ах ти ж паскудне! - насварилася на нього Орися i пiдставила щербате
горщеня.
Телятко, зробивши сво нехитре дiло, зацокотiло слюдяними копитечками
по долiвцi, дитячими очима вставилося на вогонь. Орися засмiялася i
схопила його за оксамитове вушко. Рижик сапнув телячим духом ©© у груди,
лизнув руку.
- Що, монi захотiлося? Зараз я тебе поведу до мами.
Орися вiдв'язала теля i вже хотiла виводити надвiр, як у сiнях щось
зашамотiло i в хату увiйшла рiдна Орисина мати Одарка. Телятко рвонулося
на оривку i занюхало кожух.
- До©ти збира шся?
- Я тiльки хвилечку, матiнко, - зашарiлася Орися, злякано вiдступаючи.
"Може, з Тимком що, не дай боже?" Кров вiдлила ©й вiд обличчя, груди нiби
хто поколював голочками.
- Теличка? Бичок?
- Бичок. Та такий смiшний, - зарожевiла Орися, покрила полою дiйницю.
"Слава богу, не про Тимка. Та й хто про його що скаже, як вiн бозна-де
за фронтами".
- Що ж, роби сво дiло. Я пiдожду.
- Я зараз, матiнко. Одну хвилечку. Iди вже, iч, лукаве, - заметушилася
Орися, пiдпихаючи телятко, яке раптом затялося i не хотiло переступати
порога.
Сивим клуб'ям перекотився мороз, шугонув пiд лави. Тихо тренькнули
вiкна: то Орися зачинила за собою набухлi дверi. За вiкном чувся ©©
улесливий голосок i жалiсне мекання телятка.
"Тварина - i та свою матiр чу , а моя як пiшла з хати, то й мiсток за
собою спалила, - журилася Одарка. - Чоловiк по снiгах та лiсах, а може,
вже й живого нема , а ти сиди вдома одна, доживай вiк у чотирьох стiнах".
Коли Орися повернулася в хату, Одарка сидiла на лавi, бiля дверей, як
чужа, i мовчала. Бiля чобiт темнiли калюжi вiдталого снiгу.
- Такий цмолавий, що насилу вiд корови вiдтягла, - гомонiла Орися,
прив'язуючи телятко в хатинi.
Вiд Орисиного кожушка по хатi пiшов морозний дух. Розiпнувшись, вона
кинула хустку на скриню, лице ©©, розпечене морозом, горiло, очi блищали.
Вона знала, чого прийшла мати, але перша не зачинала розмови. Хоч мати
i була для не© доброю i не зробила нiякого зла, проте Орися не могла
забути, як по ночах давилася сльозами, випрохуючи любовi, вимолюючи Тимка,
i вiд тих слiз осiдала в Орисиних жилах гiркота. I тепер, як кажуть: "Усе
проща ться, та не все забува ться".
Правда, Орися забiга до матерi, провiду , як коли то й поможе в
чомусь, та не тягне ©© до рiдного дворища...
- Отака я господиня, що й про гостю не подбала, - завешталася Орися. -
Я зараз вам, матiнко, сметанки з товченицею та й чарочку вишнiвочки
знайду. Воно б гуртом веселiше, та батько з матiр'ю десь до млина по©хали.
Я Гаврила покличу. Вiн хоч нашуткуе повну хату.
- Не треба, дочко. Може, в чоловiка яка робота, - обiзвалася Одарка, а
сама подумала: "Батько й мати до млина по©хали, а я вже, виходить, не
мати. От i вирости дочку в чужий двiр. Вiддав - уже не твоя".
На ходу поправляючи зачiску (тепер у Орисi не висiли на спинi двi бiлi
коси, в якi було вплетено сонце, а були вони закрученi ззаду в тугий калач
i про-шпилькованi). Орися метнулася в хатину i заторохтiла горшками.
Внесла глечик сметани, череп'яну миску товчено© картоплi, поставила на
стiл, засланий рубчатою скатертиною. Тодi пiшла в комору i принесла пiд
фартушком пляшечку вишнiвочки, вистелила матерi на колiна вишиваний
рушник.
- Ну, дай же боже, щоб нашi живими повернулися, а ми теж до того
щасливого часу дожили, - приказала мати i вихилила одним духом келешок. -
А ти чого ж не п' ш?
Орися торкнулася губами, скривилася:
- Як його тi мужчини й п'ють? - почервонiла. Щоки калиною взялися, i
засмiялася Орися розкотисте, гiнко, по-дiвочому. - Ой, ©й-право, сп'янiла,
матiнко! Геть-чисто вступило в ноги, - перейшла вона на тихий смiх, i
ласкаве, розчулено-нiжне заструмувало з ©© очей.
- Ти ж тiльки губи вмочила, - запишалася мати, внутрiшньо радiючи, що
все йде на лад i що дочка таки хазяйка й прийма ©© з всiма почестями. "А
коли так, то, може, ще й вийде з того розговору, що вона задумала, якийсь
толк".
- А от же так i ходить хвилями. А мiй Тимусь не пив.
Вона ще дужче понiжнiла очима i, п'яненько схилившись, тихо засмiялася,
видимо, щось пригадавши ©хн , та мне.
- Один тiльки раз, як простудився, то випив цiлу склянку i зробився
такий смiшний. Я йому кажу: "Ти-моньку, навiщо ж ти мене так у коси
цiлу ш?" А вiн каже: "Бо ж ти моя жiночка, моя суджена".
Очi в Орисi занудьгували, заятрилися.
- От уже й заплакати хочеться, - усмiхнулася п'яненько. - жте, мамусю,
бо ви зовсiм не ©сте. Чи, може, не смачне подала?
- Спасибi, дочко. I смачне, i з. рук рiдно© дитини, та не за тим я
прийшла.
Орися прибрала iз столу, а мати не зводила з не© очей.
Дочка ще зберiгала гiнку дiвочу постать, але плечi в не© закрутiшали,
груди набухли i розпирали ситцеву кофтинку, стегна округлилися i круто
падали при ходi. Вiд не© вже пахло молоком. Стара пiдмiтила це, але
промовчала.
- Скажу тобi, чого прийшла.
Орися швидко пробiгла пальцями по кнопках кофтинки i, спiймавши гострий
вивчаючий погляд матерi, закрила фартухом живiт.
- Нема тобi чого жити в чужих людей.
Орися опустила голову. Пальцi, що лежали на грудях, були схожi на
брошку.
- Не знаю, що вам i сказати. Вiн як iшов на вiйну, то приказував тут
жити. I я, матiнко, його слова ламати не буду. Вони ж менi не чужi, а
рiдня, не обижають. А раз вiн так сказав, то так i буде. А вернеться
живий-здоровий, тодi побачимо, як далi.
- Ти менi казна-чого не плети i - прикрикнула стара. - А що я кажу, то
вже так i буде. У тебе он скоро дитя. Хто тебе догляне? Кому ти потрiбна?
- i вона знову гостро i ревниво глянула на Орисю, а дочка прикрила
фартушком живiт i опустила голову.
- Що я вам скажу, матiнко. Тодi, як ви менi з татом тру©ли життя, тодi
у вас не було до мене жалостi. Ми жили зовсiм у чужих людей - ви й подушки
не дали пiд голови. А тепер у мене в що одягтися i взутися та й шматок
хлiба на столi. Ви прийшлi© мене жалiти, а менi тi © жалостi не треба.
Тепер я, матiнко, одного жду, а другого виглядаю. I тiльки цим i живу. I
хай менi господь поможе.
Одарка встала з лави. В чорнiй шалi бiлiло лице.
- Ну, коли так, то пiшла я, дочко. Пiд шаллю здригалися плечi.
- Ви, матiнко, не плачте, я на вас зла не ношу, але з цього дворища
пiти не можу. Бiля мене тут ночами Тимко ходить. А я присмоктана до нього
на все життя.
- Ну що ж! Приходь, хоч на пелюшки дам. Орися прикусила губу, кров
рознесла по жилах чорну образу.
- Не треба, матiнко, в само© знайдуться.
Так i розiйшлися вони, незлостивi, але й не примиренi.
Повернулися свекри з млина.
Йонька встиг по дорозi потрусити чужi ятери, бухнув у ночви мерзлу
рибу, вийшов у свiтлицю. Уляна так змерзла, що не могла розв'язати шалi, i
Орися допомагала розмотувати.
- Чого це ти, дочко, така сумна? Чи не болить що? - Придивлялася до не©
Уляна.
- Нiчого в мене не болить... А то так... Матiнка приходили.
- Що вона? Все сво © править?
- Додому кличе.
- Тодi, як скиталися по чужих дворах, не кликала.
- I я ж так ©й говорила.
- Ну що ж - на балачки нема часу. Чисть, дочко, рибу на снiданок.
Орися хутенько присiла до ночов iз водою i заходилася тельбушити рибу.
Одну щуку нiяк не могла спiймати. Тiльки пiдводила руку, як рибина з
вибовтом прослизала, пружно вигинаючи рябе тiло. Орися засмiялася сама
собi i так зайнялася ловами, що не бачила, як мати, журно посмiхаючись,
дивиться на не©.
"Дитина. Ото б у ляльки гратися. Ех, не в добру годину звела вас доля,