Тютюнник Г.. Вир

собою трость iз набалдашником. Зустрiчають дiда Iнокешу. Вiн сто©ть у
сiрячинi, сильний i страшний. Бородища розпущена, грива сивого волосся
кiльцю ться по спинi, пiд кущуватими бровами хтось роздува горна.
- Знайшлася ниточка вiд клубочка, та мiрочка потiм буде, - кричить вiн
i сво ю масивною фiгурою заступа стежку. 'Вiд Гамалi© пахне дубом i
пiзньою осiнню.
- Хто це? - пита Тадик.
- Батько Оксена Гамалi©.
- Он як! Треба i його захопити з собою.
- А що толку? Вiн у нас трохи те ... нiби як блекоти об'©вся. Молитви
шепоче, церковнi пiснi спiва .
- Треба мати на увазi i записати до церковного хору. Ану ж, дiду,
заспiвайте що-небудь церковне, помолiться за нас. Ми йдемо вершити великий
суд.
Дiд пiдносить угору грушевий костур. Розкривши бородату пащу, реве з
такою силою, що в його здоровенних грудях гуде, як у дзвонi:
- Пощезнете! Всi пощезнете, яко дим. Прилетить пташка i в голову клюне.
Не скажете "ох", як посиплеться горох.
Олена розумiла натяки старого. Полiца© стояли, вирячившись на старого.
Тадик махнув рукою. Гi вiдтурив старого iз стежки, звiльнивши шлях-язи)
рости. Iнокеша не вгавав. Борода його i падлись, i страшно ревла горлянка:
- Вiдмiря ться i возда ться! Як стадо овець, курдюками затрусите,
паршивцi! Ходили по болотах, а тепер на сухеньке вернулися? Пощезнете всi!
Пощезнете, яко дим!
Старий ще довго сварився i лютував на стежцi, i бородища його змi©лася
на грудях. Люди заспокоювали його з-за тинiв, радили скорiше пiхтурити
далi, але дiд на те не звертав уваги. Розгнiваний, лютий i страшний, усе
розмахував руками i бив палицею об землю. Хома Пiдситочок усовiщав його:
- Господоньку святий та й ти, божа матiнко! Що-бо ти глаголиш,
Iнокешко! Смертонька за тобою стежечкою бiжить, а ти ©© дратуваньчиком
торка ш? Хай ©м тямиться. Пiшли собi, хай iдуть. А ти чолом вiддай
гарненько та й зверни набiк...
- А-а, - ревiв на нього Iнокентiй. - Смиренний. Язиком два боки лижеш?
I ти пощезнеш! Пощезнеш! Вони за пшеницею сюди прийшли, а не за соломою.
I вже нiхто не мiг зупинити дiда. Вiн пiшов далi, лихий i невмолимий,
та все нахвалявся йдучи.
Iз Вихорового двору взялу одну Юлю. За Уляну та старого Йоньку
заступився Северин, посилаючись на те, що ©хнiй син Тимко колись
перетримував його в тяжку хвилину.
- Та й при чому тут старi, що ©х син командир? Вiн, коли iшов у
командири, ©х не питався. А ця теличка, - показував Северин на розпишнiлу,
грацiйну, затягнуту в чорне шовкове плаття Юлю, - казьонних харчiв пере©ла
немало. Не бiйсь, не бiля одного комiсара терлася. Iч, як викручу сво©м
шапликом, нiби не на суд, а на грище йде.
Юля i справдi iшла вiльно, без тiнi страху. Завжди пильна до свого
туалету, вона й тепер була розчесана, начисто вимита, i бiле тiло ©© ще
виразнiше вiдтiнялося чорним крепом. Вiд не© пахло духами i жiночою
звабою, вiяло гордiстю i непокорою.
- Куди ви нас ведете i що ви з нами будете робити? - спитала вона
мелодiйним грудним голосом, в якому чулася жiноча влада i сила пiдкоряти
чоловiкiв.
Гошка обернувся сво ю смердючою пикою, очi за люттю, мережкою.
- Куди куди! - викрикнув вiн, багровiючи, i, вирвавши з бездонно©
кишенi галiфе майстерно виплетену нагайку, потрусив у Юлi перед носом.
- Ох, страшно! - засмiялася вона i бридливо вiдвела вiд себе гарапник
чистими, вимитими пальцями. Глянула на свою тверду, виточену бiлу руку i
засмiялася: - Бити таке тiло? Отаким гарапником? Хай тiльки посмiють! -
Вона посмiхнулася i пiдбадьорила Олену, що йшла поруч: - Не бiйтеся, вони
вам нiчого не зроблять. Ви хороша i нi в чому не винна жiнка. Ваш чоловiк
працював головою колгоспу? Ну то й що ж?
Олена сумно глянула на не© i нiчого не вiдповiла. Коли пiдходили до
двору Гната Реви, шепнула: "Коли вас шмагатимуть отим гарапником,
затуляйте голову руками".
У дворi було пусто. Помiж сухим бадиллям картоплi греблися кури, у
садку стояло прип'яте теля. Побачивши чужих людей, мекнуло i наставило у
двiр довiрливу мордочку. З халабуди вилiзло цуценя, гавкнуло два рази,
закрутило хвостиком. Джмелик вiдкинув його чоботом, воно шмигнуло у
халабудку i там тихо заска-вулило. Через подвiр'я - мотузка, на якiй
випране шмаття: штанцi та сорочечка хлопця-пiдлiтка, голубеньке платтячко
дiвчинки. Всюди видно хазяйновиту господиню. З кожного кутка вi
скромнiстю i затишком. Бо й справдi, хто не знав у Троянiвцi завжди
добро©, жартiвливо© та спiвучо© головихи Настi, що славилася у селi як
найкраща мазальниця? Хто не чув ©© голосистих пiсень на весiллях та
артiльних святах? Хто не кликав ©© у куми? Чи©й тiльки дитинi не стригла
вона ножицями голiвку на рiчницю з дня народження, отодi, як, зiбравши до
столу всю рiдню, роблять дитинi пострижени i кума першою цiлу дитину в
теплу стрижену голiвку? Всi знали ©©, i нiкому не заподiяла вона лиха, а
тiльки робила людям добро, як умiла, та працювала на великiй землi,
люблячи ©© всiм серцем i цiнуючи ту велику силу, що да людям життя i
шматок хлiба...
Джмелики поставили Юлю i Олену пiд хлiвом, познiмали рушницi, вiдiйшли
кiлька крокiв. Олена зблiдла, а Юля, як i ранiше, посмiхалася, притупуючи
черевиком, що трохи тиснув ногу, поправляла рукою волосся, яке час вiд
часу вiтер закидав на обличчя.
- Не здумайте тiкати, - суворо сказав Андрiй i поплескав рукою по
чорному стволу гвинтiвки. - Нiмецька, б' без промаху.
Юля знову посмiхнулася i вийняла з сумочки дзеркальце: щоки ©© трохи
зблiдли, а усмiшка була чужа, розгублена i жалюгiдна. Олена була суворою,
очi втупленi на хату, куди пiшли Гошка i староста. Юля помiтила, що
полiца© також дивляться на хату i що ©хнi обличчя настороженi i хижi. З
хати нiхто не виходив, i звiдтiля не чулося нi одного звуку. Всi,
завмерши, продовжували, не зводячи очей, дивитися на дверi. Юля, щоб не
трудити нiг, сiла на дривiтню. Андрiй люто вишкiрив зуби i гримнув, щоб
вона встала. Його викривлене гнiвом обличчя i грубий окрик вразили Юлю, i
вона встала тому, що вiн так рiшуче кинувся до не© з гвинтiвкою, що в
грудях у не© похололо, i вона вперше подумала, що вiн справдi мiг би ©©
вдарити, i знову (це вже було рефлексом) вона посмiхнулася, але в той же
час погасила усмiшку, поправила волосся, що впало на обличчя. Раптом у
хатi щось стукнуло, брязнув розбитий посуд, i Гошка, трахкаючи чобiтьми по
ганку, виволiк за косу закривавлену жiнку. Вона була непритомна, бо тiло
важке, нiче мiшок з глиною, п'яти торохтiли з одного схiдця на другий.
Гошка проорав ними по пiску i кинув жiнку на спориш. Мучениця повалилася
набiк, пiджавши пiд себе руку й ногу, голова м'яко вдарилася об землю.
Гошка стояв, витираючи з лоба пiт, i тупо дивився на свою жертву. Права
рука в нього була покусана i кровоточила; вiн мiшав кров з потом i
розмазував ©© по чолу, потiм обтер долонi об мундир, як рiзник, i вийняв з
нагрудно© кишенi нiмецьку цигарку, закурив, бичачим сапом виштовхнув крiзь
широкi нiздрi двi смужки диму, колупнув ногою пiд бiк свою жертву i,
переконавшись, що вона знепритомнiла, сiв на колодязний зруб.
Не звертав уваги нi на кого i раз по раз поглядав на дверi, очiкуючи,
поки вийде староста. Так пройшло хвилин десять, i весь цей час Гошка сидiв
нерухомо. Тiльки хряпнули дверi, вiн схопився i пiшов назустрiч старостi,
що, стоячи на рундучку, обтрушував iз чорного пом'ятого костюма пух.
- Ну, як вона? - запитав Тадик, показуючи на жiнку, що облежнем лежала
на травi.
- Ще диха .
- Вiдтягни ©© подалi i можеш робити сво дiло. Гошка радiсно кинувся до
напiвзамучено© жiнки, схопив за коси, вiдволiк у садок i махнув Джмеликам
рукою. Вони схопили Олену попiд руки i потягли до старости, що сидiв на
колодязному зрубi.
- Де чоловiк? - запитав Тадик, поклавши руку на набалдашник i спершись
на нього пiдборiддям.
-. Там, де й усi.
- Ти зна ш, що вiн також допомагав заганяти на той свiт мого батька,
брата i неньку?
- Знаю.
Тадик, розмахнувшись, ударив Олену набалдашником по головi, Олена
хитнулася, але не впала. Тодi Андрiй стьобнув ©© гарапником. Олена
затулила руками голову. Шматки кофти летiли iз спини разом iз м'ясом i
шкiрою, а вона все стояла. Хтось ударив ©© по головi, i вона вiдчула, що
пада . Юля стояла пiд повiткою, широко розкривши очi, блiда, як полотно.
На обличчi ©© застигла гiпсова посмiшка. Коли пiдiйшов Гошка, вона не
змiнила посмiшки, вибiленi губи задерев'янiли.
- Ах ви ж, гади! - крикнула Юля i стала дряпати обличчя Гошки.
Вiн боляче схопив ©© за руку i одним ривком кинув у хлiвець на чорнi
пеньки, що згрудилися в куточку. Юля векнула вiд ударiв i притихла,
запаморочившись.
Коли вiдкрила очi, побачила Гошку, що роздягався. Вона згребла в руку
пеньок.
Гошка ступнув, скалячи зуби, Юля рiзонула його пеньком по головi. Вiн
ухопився за скронi i похитнувся. Юля прожогом - iз хлiвця, а перед нею
нiмцi. Четверо. Офiцер i три солдати. А в не© на грудях плаття
вишма-тувано i ноги бiлiють вище колiн.
- Що з вами трапилось? - поцiкавився офiцер.
- Мене хотiли згвалтувати.
- Хто?
Юля показала на Гошку, що витирав червону мазку на обличчi. Офiцер
засмiявся. Реготнули i солдати. Офiцер хтиво мацав чорне ошмаття на
грудях.
- Хто ви така?
- Жiнка радянського командира.
- Гут. Сiдайте в машину.
Вiн усмiхнувся i поплескав рукою по бiлих щоках Юлi. Офiцер пiдiйшов до
Гошки, деяку хвилину клинцював очима, потiм одяг лайкову рукавичку i
хлиснув Гошку по мордi. Гошка нiчого, тiльки носом шмаркнув. Офiцер,
посвистуючи, пройшовся подвiр'ям, глянув на замордованих жiнок, ще раз
сказав "гут", сiв у машину i по©хав.
Пiсля його вiд'©зду карателi теж пiшли з двору. Всi були задоволенi,
один Гошка плiвся, похнюпивши голову. Тадик терпеливо пояснював:
- Тобi дали в сапатку за дiло, i ти не ображайся, а ще й спасибi скажи:
хто ж з'явля ться перед офiцером босий? Та в них зна ш яка дисциплiна? У
них за це в карцер саджають. Це тобi ще пощастило...
- А на мене як глянув, я думав, що з'©сть, а вiн тiльки пройшов мимо i
нiчого не сказав. У мене хоч i вишита сорочка, а гудзики всi
позастiбуванi. Я порядок знаю, - вихвалявся Андрiй.
- А ту лошичку в комендатуру взяли. Коли б, хлопцi, нам за не© не
влетiло.
- А при чiм тут ми? Радпартактив - значить, убивай. За це нiхто нiчого
не скаже. I взагалi що за панiка. Басмачi, вперед, на Бухару! - Тадик
потелiпав термосом, у якому замiсть кави булькотiла самогонка.
Опритомнiвши, Олена деякий час лежала, не пiдiймаючи голови, очiкуючи
нових ударiв на свою закривавлену спину, але ударiв не було. Тодi вона
обережно пiдвела голову, стала розглядатися. Спочатку перед ©© очима
висiла дрiбна сiтка, що вкривала все, як у ранковому туманi. Потiм сiтка
стала кудись вiддалятися, Олена сiла, обперлася руками об землю i вже ясно
побачила пустий двiр. Хотiла звестися на ноги, але сильно болiла спина.
Вона рачки поповзла до колодязя.
Тримаючись за цямрини, звелася i, налiгши грудьми на корито, потяглася
вустами до води.
Вуста запеклися, i вона мусила помочити ©х у водi, щоб розтулилися.
Пила довго, невситимо, не переводячи подиху. Потiм устромила голову в
корито i довго стояла стовбура, вiдчуваючи, як гаряча кров вiдхлинав вiд
голови i робиться легше. Вiдчепила цеберку, хитаючись, понесла до Настi,
що сидiла, спершись спиною об яблуню. Очi каламутнi, обличчя розпухле,
картопляного кольору. Вона довго дивилася на Олену, силувалася щось
сказати, але язик почорнiв i розпух, i вона яе могла поворухнути ним. З
горла, замiсть слiв, виривався клекiт. Те, що вона хотiла сказати, дуже
мучило ©©, i вона зiбравши всi сили, показала рукою на хату.
Олена набрала в жменю води i пiднесла, щоб вона напилася. Настя
хльобнула два ковтки i виплюнула назад, стала гикати кров'ю i вже не
рукою, а тiльки пальцем показувала на хату.
Олена пiшла до хати.
Сiнешнi i хатнi дверi вiдчиненi. Пахне борошном i влежаними яблуками;
посеред сiней перекинутий кадiбок з грушками; вони розкотилися по долiвцi.
Кiлька з них розчавленi, i на них пасуться жовтi оси. Олена зазирнула в
хатину, i те, що вона побачила, було найстрашнiшим видовищем, що ©й
коли-небудь доводилося бачити за життя, воно полоснуло ©© по грудях, як
лезом бритви, i вона заклякла в дверях. На залiзному лiжечку, що стояло
пiд вiкном, лежала дiвчинка рокiв п'ятнадцяти, розiпнута, як на хрестi.
Руки поприв'язуванi до переднього бильця, ноги - до заднього. Вона ще
сукала нiжками, i, коли зайшла Олена, в не© вистачило сили пiдняти
голiвку. Олена пiдбiгла до лiжка. Гарненькi голубi, як у матерi, очi
дитини склянiли, обличчя чорнiло вiд задухи, з рота стримiла ганчiрна
затичка.
Олена вирвала теплу ганчiрку з рота. Дiвчинка перехватами засмоктувала
повiтря. Олена повiдв'язувала руки i ноги, принесла свiжо© води i покрила
рядниною тiло дитини, що його вже не купатиме ненька в любистку, не митиме
голiвки в ромашковому цвiтi, бо вже й сама лежить у садку пiд деревом i
тихо вмира .
Обличчя дiвчинки порожевiло, але вона була ще така слаба, що не могла
говорити i лежала з закритими очима. Довго сидiла над нею Олена, пiдперши
рукою щоку. Потiм кинула очима в хату i побачила над столом портрет Гната,
впала перед ним на колiна:
- Оксене! Гнате! Де ви ? Вийтеся ж на смерть! - впала на лiжечко i
обняла тiло дiвчинки.

IX

Коли розбитими дорогами брели бiйцi, коли над полями носилися нiмецькi
лiтаки i строчили з кулеметiв не тiльки по людях, а й по скотинi, коли
перестрашенi люди не виходили не тiльки з дворiв, а й з хат, Йонька
торохтiв возом, як циганський конокрад. I де тiльки, в бiса, його не
носило! З Чупахiвського заводу привiз чувал цукру, хоч i обгорiлого, проте
солодкого: "Прийде зима - можна чаю випити!" Iз Зiнькова, з розбитих
магазинiв, прицупив три чували солi i п'ять хомутiв, бо вже вiн добре
зна , що у вiйну хомута не дiстанеш. Був у нього реманент: два плуги, три
борони, малесенька вiялочка, яку вiн притарабанив з польового ступського
табору. Уляна кожного разу, як вiн привозив до двору якесь майно,
вичитувала, щоб вiн перестав ©здити ночами, бо всадить хтось кулю межи
лопатки та так десь i скона на смердючих хомутах посеред глухого степу,
але Йонька на те не зважав. Звiсне дiло, баба чорного пенька бо©ться, а
вiн таки ж господар, i грiх йому, та ще й великий, не брати того добра, що
само в руки пливе.
I вiн тяг, скiльки мiг. Копав сховища, хоронив, загрiбав, замазував
глиною пiд пiччю, на горищi, у повiтцi, в клунi. Садиба трiщала вiд
награбованого добра, а Йоньцi ще мало. Вiн, може б, тяг i далi, та не
розкусив, що за сила прийшла в село: чи вона байдуженька до крадiжок, чи,
може, сувора? Отож треба почекати, роздивитися. I Йонька прищулився. Нiхто
до нього не заглядав, i вiн нi до кого. Хiба коли приходив Гаврило
позичити молока для дiтей. Обмовлявся двома-трьома словами i, похмурий,
неговiркий, iшов на свiй перелаз. Вiн знав усi батьковi штуки, осуджував
його жадiбнiсть i все бiльше i бiльше вiдхилявся вiд нього. Бачив, якi
страждання пережива люд, i розумiв, що вони будуть ще страшнiшими. Всi
думки його були по той бiк фронту, де билися смерть i життя.
Спочатку, коли фронт вiдкотився недалеко © чути було бо©, вiн виглядав
сво©х з години на годину, з дня на день. В нього ще жеврiла надiя. Але
коли все затихло, вiн зрозумiв, що це надовго, i зробився недовiрливим i
замкнутим. Нi з ким яе говорив, нi до кого не ходив. Навiть iз жiнкою мало
вступав у розмови. дина людина, з якою вiн мiг балакати, була мати, i
порозумiння мiж ними йшло не на словах, не в розмовах, а внутрiшньою,
духовною стороною.
Про батька вони майже не говорили. Один тiльки раз Гаврило сказав
матерi:
- Що ж воно робиться, мамо? Люди ж усе бачать. А як повернуться нашi,
що скажуть? Хоч би ви йому втовкли в голову, що береш раз, а вiдда ш
сторицею.
- Кам'яну голову хоч об мур товчи - не пом'якша .
- Та й що ж оце, з-за нього нам перед людьми очима блимати? Сорому
набиратися?
- А що ж подi ш? Хiба ж мало вговоряла? Та криву колоду до стiни не
виправиш... У мене он за синами душечка болить, анi вдень нi вночi жура не
пуска .
Йонька бачив, що на нього дмуться домашнi, але був такий радий вiд
сво©х прихованих скарбiв, що аж пiд печiнкою спiвало.
"Заживу. Отеперечки заживу, - гомонiв вiн сам до себе. - Колись в ручку
поцiлу те, як я в синiй чумарчинi вас на тарантасi повезу. Гаврило iз
жiнкою i дiтьми сидiтиме ззаду, а ми iз старою - попереду. Нно-о! ф'юiiть!
А вони ж летять, як птицi, аж в очах мерехтить. А люди обертаються та
питають одне одного:
"Хто ж то воно такий по©хав? Чи не цукрозаводчик?" - "Таке скажете, то
ж Йонька Вихор подався на хутори до сво © рiднi в гостi". От як буде! Так
що не гнiть кирпи, а скорiться до мене ласкою, якщо хочете, щоб я вас у
люди вивiв..."
Як не радiв сво©м думкам Йонька, як не жебонiв до того щиглика, що так
i вичичикував у його грудях, а спокою у його життi не було. Недарма
кажуть: чесному та бiдному й колючка терпиться, а багатому та злодiяцi й
пуховики боки мнуть. Отак i Йоньцi.
Не давало йому оте добро нi спокою, нi здоров'я. Вiд ранку i до вечора
товкся у дворi, а роботi не було кiнця. То годував корiв, то коней, то
зазирав до свиней, то слiдкував за провiантом, щоб, бува, не передала
Уляна зайвого, то, ховаючись, як злодiй, iшов до комори, принюхувався, як
лис до нори, чи нема яко© порчi?
Особливо доглядав за хромом та пiдошвами, якi залишив Федот. Не дай
бог, поцвiте, тодi хоч головою об стiну. Кому воно таке потрiбне? Хто його
купить? Ось цюкне зима, треба буде чобота, а де ти його купиш?
Отодi вiн i розгорне сво© рулони та по нових грiшцях як ушкварне, от i
буде бариш!..
Вiд клопотiв i вiчно© тривоги Йонька висох, як вербове корiннячко,
зробився легкий на ходу, борiдка крутилася, як у селезня хвостик, а очi
так i виблискують, так i шмигляють, як у лукавого шевця.
Нагiрше доводилося уночi. Надворi темно, страшно, осiннi дощi ллють, як
iз барила, а пiд повiткою наче хтось сто©ть прита©вшись. Може, конокрад до
конюшнi добира ться, а клятий пес i не гавкне? Зодяга ться Йонька у
сiрячину, бере в сiнях сокиру, чалапа по багнюцi. Нема нiкого. То вчора
Уляна горстки бiля повiтки поставляла, от воно й зда ться, що хтось
прича©вся. Замок добрячий, гвинтовий, так що не повинно добратися. А там
хто ж його зна . Треба пильнувати. Принюху ться Йояька до колючо© дiрки,
висмокту з конюшнi пропахле кiнською мочею повiтря, приплямку губами:
коники, обзиваються, господаря почули.
Не менше клопоту з коровою i теличкою. Одне те, що треба кормiв
наготувати, щоб на всю зиму вистачило, а друге - нiмцi забирали в селян
худобу. Горiшня частина села вже обiдрана, як липка. I Йонька заметушився:
треба рятувати добро. Коней вiдiгнав у Бе вi яри, покрученi, глибокi, iз
чистою джерельною водою. е де пастися i води напитися. А щоб за кiньми
було око, домовився iз онучком Петрусем, що, коли догляне за кiньми, дасть
йому дорогу забавку. Отже, конi влаштованi. Тепер з коровами так: теличка
залиша ться вдома. Заберуть, кат ©© бери, не до©ться. А корову треба
вiдвести на Василiв кут, до далеко© рiднi. Хутiр у лiсах та болотах,
навколо дрiмучi саги, осоки, дороги не на©ж-дженi, плутанi - вдарять дощi,
нi про©деш, нi пройдеш. Нiмцi туди й носа не покажуть. Там корiвка i
перебуде. А за те, що годуватимуть, - вiн вiддячить. "Може, переда на
чоботи дам, а може... Одним словом, там видно буде", - розмiрковував
Йонька, збираючись у дорогу.
Вирушив опiвночi, вбраний у подертий кожух, шапку-вушанку i
чоботи-дранки, наче той погорiлець, у якого з господарства залишилася одна
корiвчина, i тепер вiн, бiдний та нещасний, мандру з нею до далеких
родичiв, щоб знайти притулок. Через плече - торба з харчами, в руках -
цiпок.
- Не забивався б ти, Йосипе, в таку далечiнь. Нiмцi по всiх дорогах,
полiца©, натрапиш - i телицi не радий будеш, - вiдраджувала Уляна.
- Еге, яка ж ти мудра та до бiсового батька зна ш, - бубонiв Йонька,
залигуючи корову.
Як i завжди, вiн був невблаганний i невмолимий.
Перевiривши, чи не забув люльки, тютюну i кресала (у мiшках вдома було
повно сiрникiв, але Йонька користувався кресалом), узяв корову за налигач,
вiдкрив лозянi ворота, що вели до яру.
Спочатку Йонька йшов яром, потiм Бе вою горою до битого шляху. Всюди
було тихо, i вiн, погейкуючи на корiвку, почав перебиратися через шлях i
тiльки перейшов, як почулося гудiння машини. Вiн погнав швидше в лiсок i
там прича©вся. Двi машини, набитi нiмцями, видиралися на гору. Мотори
ревли так, що в Ионьки трудило в ногах. Одна з них зупинилася, i шофер,
вiдкривши капот, почав колупатися, другий нiмець-солдат присвiчував
лiхтариком. Промiнь лiхтарика ковзав по машинi i освiтлював непорушнi
постатi солдат у касках. Вони сидiли, щiльно притулившись один до одного,
i дрiмали.
- Проклятi цi росiйськi дороги, вони нас зовсiм замучать, - з досадою
сказав той, що тримав лiхтарик, i, повiсивши його на гудзик шинелi, вийняв
сигарету, запалив запальнички. Маленький язичок захитався мiж долонями.
- Як довго ти стоятимеш?
- Одну хвилину. Зараз ©демо.
...Як я любив ©© над озером, в горах
Швейцарi©, де водоспадiв шум... -
пiвголосом заспiвав солдат i, розстiбаючи шинель, пiшов до лiсу, якраз
до того мiсця, де стояв Йонька. Свiтло коливалося в такт його крокiв i
виписувало на деревах голубi вензелi. Йонька зняв з голови шапку i затулив
коров'ячу морду. "Не дай же бог, помiтить, отут нам з тобою i клинцi
заб'ють", - потерпав вiн, притискуючи до себе пахнучу кiзяками шию корови.
Нiмець зупинився вiд нього в кiлькох кроках i став справляти нужду.
"Iч, розсiвся, щоб тебе на рожен посадило", - закрутив носом Йонька.
Вiд машини хтось крикнув, нiмець схопився i, брязкаючи пряжкою, побiг
на шосе.
"А що, довоювався, собачий сину, що й в... не дають?"
Коли машина зникла в темрявi, Йонька одяг на голову шапку, висукав
дулю:
- А що, вiдiбрали теличку, чорти рижохвостi?
Йонька рухався глухими дорогами, обходячи села й хутори, iнодi зовсiм
бездорiжжям, стернями, левадами, тримаючись лiсiв i перелiскiв. Мiсяць
свiтив з лiвого боку, i по травi в райдужних коронах повiльно сунуло двi
тiнi - Йоньчина i коров'яча. Йонька йшов попереду, корова - ззаду, i коли
глянути на тiнi, то здасться, що корова несе Йоньку на рогах.
Перед свiтанком похолоднiшало, з корови пiднiмалася пара, з Ионьки
також; вони сунули, ледве переставляючи ноги, хоча iти ©м слiд було
швидше, щоб до того, як завиднiе, прибитися до рибальських лiсiв i
перебути день.
Вони брели довгою i широкою улоговиною, що сивiла пiд мiсячним сяйвом i
курилася парою. Мiсяць був ясний i блискучий, як золотий турецький ятаган,
на якого хукнули парою i насухо протерли оксамитом, потiм став тужавiти,
вицвiтати i з золотого зробився бiлий. Схiдна околиця неба жеврiла, як
залишене на нiч вогнище пастухiв; ширше розходилися понад землею золотi
язики, пiдлизували знизу дрiмливi скелi хмар. З хуторiв понесло пiвнячим
клекотом. Йонька вибивався iз сил, наддавав ходу.
Через пiвгодини сонце взяло долину в золотi батоги. Йонька завiв корову
в дубовий лiс. Мiсце було дуже вигiдне: глибока яруга, поросла чагарем,
прикрита з усiх бокiв дубовим лiсом, з доброю, невижатою травою: можна
попасти корову i розiкласти невелике багаття, щоб погрiтися.
Йонька пустив корову пастися, назбирав сухого палiччя. Огонь кресав так
довго, що на лобi виступив пiт:
губка вiдволожилася за нiч i не займалася. "Оце тобi дав чорт дудку, та
не навчив грати. Еге ж, як була Сов цька вдасть, то були сiрники, був i
гас, а прийшла нiмецька сила, стали кремiнь на кресила. Хе-хе-е. Правду
хтось видумав, ©й-богу, правду. Отже ж, i не викрешу. Хiба з шапки клоччя
насмикати? А що? Вона вже стара, то ©й однаково".
Деякий час м'яв ©© у руках, мiркуючи, з яко© дiрки потягти, згадав, що
шапкар зiдрав з нього аж десять карбованцiв; йому стало шкода тих грошей,
i вiн одяг шапку i став кресати на губку. Iскра потрапила на сухеньке,
губка почала затлiвати. Йонька не шкодував духу, махав нею, поки не
набрала в себе жару, i пiдклав пiд сухе листя. Вогнище розгорялося, а
Йонька готувався до снiдання: вийняв iз торби окра ць хлiба, шматочок сала
i двi цибулини. Вiн таки добре зголоднiв за дорогу, живiт стягло, як
супонею, але вiн ковтав слину i вимiрковував, що ж робити: з'©сти сало
гамузом чи залишити ще на раз. Йонька взяв iз собою трiшечки, розраховуючи
на те, що коли повертатиметься назад, то рiднi не пожолобиться рука, якщо
дадуть йому шматочок сала та пiвпаляницi на дорогу. Довго крутив Йонька
той шматочок сала з усiх бокiв та прицмокував i вирiшив з'©сти за один
раз. Складаним ножичком обскрiб сiль, вирiзав лiщинову паличку i,
настромивши на не© сало, став смажити на вогнi. Сало капотiло на вогонь, а
вогонь шипiв i спалахував синеньким полум'ям. Йонька пiдставляв окра ць
хлiба, облизував пальцi. Кутуляв швидко i зголоднiло.
Попо©вши, витер рукавом рот, натоптав люльку i зацмакав, блаженно
покректуючи. Очi посоловiли, вiн розiгрiвся бiля вогню, i його похилило на
сон. Треба вам сказати, що коли Йонька був, як кажуть, "напохватi", то
нiколи не спав лежачи, а тiльки сидячи. От i зараз вiн сидiв на дубовому
пеньку, голова поникла, люлька випала з рота на траву помiж чобiт. Коли
вiн вдихав повiтря, голова пiдводилася, видихав - падала: кив, кив. Так i
сидiв, безперервно киваючи зеленому царству. А воно пишнiло тi ю
неповторною красою, якою так багата природа восени. Дуби схилялися над
урвнщем, i вiтер збивав на них зелену пiну. Сосни червонiли стовбурами,
боярськими шапками зеленiв мох, розцяцькований жовтим осиковим листом.
Синiм жака-ном стрiляв терен, юшився на пiщанику, розкльований птицею, з
глинища несло холодом i запiзнiлою осiнню. В трiщинах набивалося листя,
щоб перетлiти i вiддати себе землi; вода у джерелах посвiжiла i зробилася
чистою-чистою. Криницi затiнювались, мрiяли ночами, щоб колихати у сво©х
лонах небеснi орiони. Сохла папороть, згортаючи пальмовi листки. Пташинi
гнiзда заносило жухлою травою. Осички просили на зиму чобiток, а дуби
наглухо застiбали кожухи. I над усiм цим лiсовим царством - небо, безкра ,
поцинковане небо, що свiтить сонцем, диха заморозками, тирлика та гучнi
жалiбним квилiнням запiзнiлих гусячих зграй, виплiта з павутиння неводи,