Страница:
змовницьки пiдморгу i веде Гаврила в кущi, витяга четвертину горiлки.
"Ану, гукай сюдйг мо©х трактористiв, соцзмагання зап' мо", - каже вiя.
Пiдпивши, Микита гупа чобiтьми по травi, танцю , i Корнi нко дивиться на
нього i смi ться, потiм не витриму , приклада одну руку до потилицi,
другою впира ться у бiк - пiшов "бариня-судариня...".
Тодi Гаврило дивився на все просто, як на веселе дозвiлля. Тепер же вiн
бачив: це була дружба i рiвнiсть трудових людей, думав: "Невже це так усе
просто? Були нашi - нема наших, була Радянська влада - нема Радянсько©
влади... Влади Радянсько©? Нема? А як же ми без не© будемо жити? Хто ж нас
захистить перед неправдою? Хто? Прийдуть нiмцi, грабуватимуть населення,
знущатимуться з дружини, дiтей, заберуть все, що ©м сподоба ться в його
господарствi, i вiн стоятиме безпорадний, i нiкуди буде поскаржитися". Вiд
цих думок йому зробилося страшно i моторошно в пустельному безмовному
степу.
- Як же це так? Як це так? - сказав вiн уголос i схаменувся вiд того,
що висловив сво© думки голосно. "Ото ти, батьку, дiстав карабiна та тiльки
для сво © шкури, а вiн годиться, щоб боронити усiх нас, бо тепер за нас
отутечки нiхто не заступиться".
хали мовчки серед насторожено©, гробово© тишi. Випаленi хлiба
почорнiли, вiд них несло згарищем. Чорна кiптюга, пiдхоплена вiтром,
носилася понад шляхом, осiдаючи на бiлi сорочки, як чорна печать землi. По
стернях розгулювало гайвороння, гребло сво©ми залiзними i гострими
пазурами крем'янисту, висохлу землю, докопувалося до чи©хось кiсток i з
радiсним карканням перелiтало з мiсця на мiсце.
- А кша, проклятi, - крикнув Йонька i замахав люлькою. Птахи не зважали
на це.
- Ось я ©х наполохаю.
Йонька витяг карабiн, спинив гарбу.
- А як хто почу ?
Старий озирнувся на чотири боки: степ лежав нiмий i принишклий.
- Ат, нiкого нема .
Бадьоро, як на солдатському вченнi, кинув на плече карабiн, примружив
око. Цьворохнуло понад житами. Гайвороння чорним ганчiр'ям понеслося на
згарище.
- Не поцiлив, - скрушно зiтхнув Йонька. - Уже годiв з двадцять, як
стрiляв. А колись, батеньку мiй, на австрiйському фронтi кращого за уене
стрiльця не було у всiй ротi.
Йонька вийняв димучий патрон, понюхав його, покрутив у пальцях,
прикидаючи, чи не пригодиться в господарствi (йому i в голову не
приходило, що не такий тепер час, щоб iз патрончиком гратися), i,
розмахнувшись, швиргонув гiльзу в соняшники.
- Тату! - скрикнув Гаврило i показав рукою на шлях. Над Вишневою балкою
димiла курява, з не© вирвалося декiлька чорних крапок i швидко рухалися до
Троянiвки.
Гаврило зблiд i, натягнувши вiжки, зупинив пiдводу. Старий засунув
карабiн пiд солому, вдарив руками об поли:
- Оце набрали вiвса. Завертай на Троянiвку. Гаврило засмикав вiжками,
намагаючись розвернути гарбу.
- Закиньте гвинтiвку. Знайдуть - на мiсцi пострiляють.
Йонька заметушився, але було вже пiзно - нiмцi були близько i могли
помiтити вовтузню. Йонька гуцнув на соломку i закляк - що буде, те й буде.
Нiмцi наближалися, i було добре видно ©х запиленi обличчя в касках,
©хали по дво , один - за рулем, другий -у люльцi. Вiйнувши рижим хвостом
пилюки, зупинилися. Дво пiдiйшло до пiдводи: розхристанi, закiптюженi, в
мундирах кольору прiлого сiна, рукава позакачуванi.
- Ти стрiляв? - запитав перший iз них. Гаврило не зрозумiв питання.
Нiмець приплющив око i показав на Гаврила пальцем:
- Ти паф-паф?!
Обличчя нiмця зробилося лютим, вiн лiз на Гаврила з автоматом, штрикав
дулом, очi його щосекунди скаженiли.
- Во iст дайн гевер? А? - кричав вiн. Йонька, зачувши слово "гевер",
зрозумiв, у чому справа, махнув рукою в степову сторону. Нiмець крикнув на
Йоньку "век" i полiз у гарбу.
"Все, - задихнувся Гаврило. - Плигнути в соняшники i тiкати? А куди
втечу з кривою ногою? Нi, хай уже вбивають разом". Страх смертi забрав
силу, i, якби його зараз стрiляли, вiн би не поворухнув i пальцем.
Нiмець залiз у гарбу, потоптався по карабiновi, трiснув дiда по пицi,
аж люлька вилетiла на дорогу, i пiшов до мотоцикла.
Гаврило i Йонька опам'яталися тiльки тодi, коли мотоцикли з нiмцями
були вже далеко i хмара пилюки покрила ©х.
- Господи, святий Пантелеймон, спасителю наш... Вуса в старого
затрусилися. Вiн махнув рукавом латано© сорочки по очах, занишпорив у
соломi. Гаврило схопив його за руку, сказав слабким, рваним вiд хвилювання
голосом:.
- Нi, тату, раз ми вже таке пережили, то давайте його сюди. Тепер я вже
не викину.
Вiн повернув кобилу на глуху дорогу. Зробив це квапливо, бо дорогою з
Полтави, звiдки тiльки-но про©хали мотоциклiсти, рухалася величезна колона
машин. Гаврило ви©хав у жито i повернув у Волохiвську балку. Через луги
по©хав на Троянiвку. У Дубинi спинилися. Гаврило взяв карабiна i,
озирнувшись навколо, пiшов до галявини, де стояли копицi сiна, збив з
одно© "шапку", застромив карабiн дулом униз, потiм поклав "шапку" назад,
придавив ©© пеньоч-ком - для примiти.
За Ташанню - собачий лемент, гуркiт машин, одинокi пострiли, короткi
автоматнi черги.
- Уже в селi, - сказав Йонька i перехрестився. "Пiсочкове", -сумно
подумав Гаврило, оглядаючи широку лугову кружину. Щось боляче обiзвалося в
його душi, занило бiля серця. "Це тодi при©жджав Федот, i ми тут косили
сiно. Чи давно ж це було? - думав вiн, дивлячись, як чиста вода ворушить
бiлий пiсок у потоцi. - Були брати, а де вони? Кричи та клич - вiтер i
голосу не донесе. Переполоще вiйна людей, як вода пiсок".
- Гаврило, давай гарбу поставимо i коняку схова мо, - обiзвався старий,
набиваючи люльку. - Коняка добра - забрати можуть.
- Ви од не© самi вiдмовитесь.
Уляна зустрiла ©х плачем i лайкою. Бiдна жiнка, видно, розгубилася,
губи в не© тремтiли.
- Де ви ходите в бiсового батька? Прибiгали вже десять раз iз ружжами
Джмелики, на сходку загадували. А що я на тiй сходцi буду робити одна? Ви
ж таки чоловiки.
- Не торохти! - гримнув на не© Йонька, якому в сво©й рiднiй хатi й
стiни допомагали, i вiн, здавалося, не боявся нiкого в свiтi. - На яку
сходку? Чого?
- А ти мене спитай. Нiмаки щось будуть казати, чи що...
- Шукай чисту сорочку i штани, - заметушився Йонька. - Може, землю
дiлитимуть. Шукай, кажу, чого очi вилупила?
- На смерть я тобi шукатиму! - крикнула Уляна i вийшла на двiр.
Гаврило понуро сидiв на пiддашшях; пiдперши руками голову.
Йонька вискочив у бiлiй пожмаканiй сорочцi, пом'ятих вузеньких
штаненятах, в чоботях босонiж, простоволосий, лице свiтилося, як у
церковного паламаря.
- Добивайся, щоб нарiзали на Радькiвщинi. То наша дiдiвщина. Окреме, як
там, нiде не бери. Затямив? - тупцювався вiн бiля Гаврила. - Уляно, винеси
цiпок i смушеву шапку.
Уляна, плачучи, пiшла в сiни. За хвилю звiдти вилетiли цiпок, шапка i
сiрячина. Впали серед двору.
- Кида ш? - засвiтив очима Йонька. - Так шану ш хазя©на?
Вiн схопив у руку цiпок - i до сiней, його перепинив Гаврило:
- Охолоньте трохи.
Йонька пiдплигнув по-пiвнячому, дрiбно затрусив цiпком:
- Я тобi, шеймо, покажу, як почитать хазя©на. Я тобi пропишу
равноправi ...
Сердито окрутнувся i, зiгнувшись, крисиною гiо-ходкою побiг до ворiт.
За ворiтьми переродився: спина розiгнулась, ноги вирiвнялися, голова
закинулася трохи назад, цiпок виставився наперед, шапка здибилася вгору.
"Iди, вони тобi прирiжуть. Як одхватять, то аж по отому рiпицю".
Гаврило звiвся i хотiв було йти до себе в двiр, але в цю хвилину вийшла
заплакана мати.
- Сину, - тихо схлипнула вона, - що ж воно в нашiй сiм'© робиться? Один
побiг ворогам на поклiн, так тому ж i не диво, дурний, неписьменний, а й
та, - вона кивнула головою в хату, - учена i теж збира ться. Пiдiйшла до
не©, говорю: "Ти ж жiнка красного командира". А вона... - Уляна ледве
вирвала iз скривлених губiв: - А вона каже: "Тепер другi командири
прийшли, офiцери..."
Нещасна мати приклала фартушину до очей i зайшлася тим плачем, яким
плачуть трудовi люди, коли ©м особливо тяжко: очi сухi, а горло здавлю
так, що дух забива, ось-ось задихнеться. Чорними руками в голубих пагiнцях
жил розправляла фарiу шину на колiнах. I тодi Гаврило побачив, як материна
сльоза впала на вказiвний палець, важка i лапата, як дощова . крапля. Мати
похапцем витерла ©©, щоб приховати вiд сина, але вiн уже побачив, i в
грудях у нього задубiло, вiн устав i пiшов у хату. Ще не вiдкриваючи
дверей, почув тихе пошаркування Юлиних нiг, наспiвування пiвголосом. Вона
закривала i вiдкривала чемодан, було чути, як стука кришка i клацають
замки.
Гаврило зайшов i, закривши за собою дверi, зупинився, спiдлоба
дивлячись на Юлю, що, вбрана у шовкове плаття з широким вирiзом на грудях
i взута в модельнi черевики, розчiсувала перед малесеньким дзеркальцем
сво пишне каштанове волосся.
- Що скажеш? - запитала вона тоном графинi, незадоволено© раннiм
вiзитом прикажчика.
- Куди це ви збира теся?
- Хочу глянути на вропейську культуру.
- Може, та культура вашого чоловiка свинцем облила навiки.
- Що ж робити - на вiйнi вбивають. Обдуваючи Гаврила шовками, Юля
вийшла в сiни. Гаврило схопив за руку, люто дихнув ©дучою махоркою в
обличчя:
- Злига шся з ними, сучко, - як жабу роздавлю.
- О, та ви настоящий мужчина, - засмiялася, пручаючись, Юля. В душi у
не© буяла розбишацька веселiсть, нервовий мороз ходив по тiлi.
Коли вона, цокаючи каблуками, вискочила надвiр, вiтер захолодив ©©
шовками, заграв волоссям, залосотав попiд пахвами. Юля засмiялася, а мати
притулила фартушину до очей.
Вулицями, похнюпивши голови, брели на сходку люди: деякi бiгли, аж
спотикалися, п'яти ©х аж горiли: "Земельку роздаватимуть. Дiдiвщину, -
божевiльно блискали очима, шарпали iнших за поли, скалили жовтi, обкуренi
зуби. - Дiждались-таки - дiдiвщину Повертатимуть. Хе-хе-хе! Треба
швиденько бiгти, бо вже, мабуть, i списки составленi".
Заднiх, яких було бiльшiсть, пiдганяли Джмелики гвинтiвками. Артiльнi
трударi, галасливе жiноцтво, яке не раз брало Оксена в такий обмолот, що
вiн не знав, куди подiтися, дiди, що, нiби зговорившись, доказували не раз
на колгоспних зборах, що незамiнних комiрникiв нема i треба ©х мiняти
через кожен рiк, щоб не встиг навчитися красти, - iшли поволi, спiдлоба
позираючи на нiмецьких солдат: "Iч, ковбасники проклятi, як у себе вдома".
Рух у селi посилювався ще й тим, що нiмецькi мотоциклiсти-квартир' ри
гасали вулицями, пiдшукуючи затишнi хати для офiцерiв. Розквартирування
супроводжувалося насиллям, присущим нiмецькiй армi©. Жителiв зi всiма
манатками викидали просто надвiр, i вони зараз же переселялися в хлiвцi,
погрiбники. Звiльнювалась квартира, - нiмецькi дезинфектори обприскували
©© жовтою рiдиною', денщики заставляли цивiльне населення все мити i
чистити i, коли все було готове, - тягнули офiцерськi чемодани, набитi
французькими парфумами, укра©нськими вишивками i золотом розстрiляних
вре©в. Шмецькi солдати кишiли всюди. Тi, що були при обозi, водили до
Ташанi напувати високих, товстозадих коней рижо© мастi. Солдати ходили
по-домашньому, в сукняних капцях, парусинових штанях i кремових сорочках.
Там же, бiля Ташанi, стояла кухня, i кухар в бiлому ковпаку рiзав на
машинцi свiжу телятину. Два солдати волокли в кущi телячу шкуру, смiялися
i голосно розмовляли, так що луна вiд ©хнiх голосiв носилася понад рiчкою.
Пiд вербами розташувалося чоловiк сто пiхоти. Вони ще не встигли
переодягнутися, сидiли в звичайнiй похiднiй формi, але вiдчували себе на
вiдпочинку: на травi лежали купами зеленi ранцi з пiдшитою на горiшнiй
сторонi телячою шкiрою, зброя, фляги з плоскими алюмiнi вими кухликами.
Деякi солдати голилися, а деякi, роздягтися по пояс, милися бiля рiчки.
Одна груда на чолi з фельдфебелем згуртувалася бiля мосту. Звiдти раз по
раз чувся голосний регiт. Це веселе збудження було викликане витiвкою, яку
придумав фельдфебель: вiн швиргав у воду мило, i не встигав брусок осiсти
на дно, як за ним кидалося чоловiк п'ять сiльських хлопчакiв i, пiрнаючи,
бовталися там, вириваючи брусок один у одного. Вони пiрнали небезпечно
глибоко, i тiльки бульбашки, що лопалися нагорi, свiдчили про те, що десь
там знаходиться жива iстота. Мило дiтвора добувала тому, що вдома нема i
що його тепер нiде не дiстанеш. Фельдфебель у пiдтяжках поверх сорочки
брав з мiшка по одному брусочку, але не дуже часто: вiн давав можливiсть
хлопчакам пошукати, а солдатам натiшитися.
- Цi маленькi дикуни дуже добре плавають, - сказав офiцер у кашкетi з
високою тулi ю i в блискучих, вичищених чоботях.
Солдати, побачивши офiцера, стали на "ахтунг". Фельдфебель розгубився,
розумiючи, що його застали за непотрiбним заняттям (в армi©
переслiдувалося марнотратство, а вiн майже задурно розкидав у рiчку
солдатське мило), виструнчився так, що пiдтяжки готовi були трiснути.
Офiцер не звернув уваги на марнотратство, а, усмiхаючись, дивився на
хлопчакiв. Потiм ляснув пальцями i, не вiдриваючи очей вiд води, не
дивлячись на фельдфебеля, зробив знак, щоб йому дали брусочок мила. Солдат
подав мило. Лейтенант затис його в руцi i наказав вiвчарцi, що сидiла бiля
його чобота, прищуливши вуха, щоб вона була уважною. Вiвчарка
насторожилася, подалася вперед. I тiльки вiн кинув мило, плигнула в рiчку.
Дiти, захопленi роботою, не бачили ©©. Один iз хлопчакiв озирнувся, щось
закричав, i всi вони, переляканi, попливли до берега. Вiвчарка плавала
швидше i, очевидно, добре розумiла накази, що передавалися ©й нiмецькою
мовою. Вона пливла вздовж берега, щоб не дати вискочити дiтям з води.
Дiти попливли назад, на протилежний берег, де з реготом тiшилися нiмцi.
Вiвчарка завернула ©х i звiдти. Дiти посинiли вiд холоду, очi зробилися
скляними, тоненькi ручки не мали сили триматися на водi. А з берега
неслися крик i смiх i летiло у воду мило.
Юля побачила ту забаву. Лице ©© зблiдло, очi загорiлися недобрим
вогнем, i вона закричала, щоб дiтей не ганяли:
- Ей ви, солдафони, що ви робите? Солдати, що копали пiд вербами ями
для маскування машин, помiтили ©©.
- Ком, панiнка, шляфен, - кричав один з них, голий по пояс.
Другий, бiлозубий iз тоненькою сiточкою на головi, що охайно тримала
його довге, як льон, волосся, махав рукою:
- Айн кус, айне плiтка чоколяда. Я?
Юля розумiла брутальнiсть ©хнiх натякiв i бачила, як вони роздягають ©©
очима i прицмокують язиками, але гордо несла свою розпутну красиву голову
i облiпленi шовками стегна.
Офiцер перестав кидати мило у воду, застиг, широко розкривши очi. Вона
знала, що зверху йому видно все, i коли вiтер вдарив по шовках, вона не
загасила ©х, а тiльки глянула вгору i зустрiлася iз масними очима офiцера.
"А що, i тебе розбира краса русько© баби? Я ще помучу вас, гадiв, -
усмiхнулася Юля i погасила очима погляд офiцера. - Знаю, уже сьогоднi ти
мене шукатимеш, ганчiрник плюгавий".
Вона вiдкрила сумочку, яку на Восьме березня купив Федот, i раптом ©й
захотiлося заплакати. Щось гiрке, змiшане з криком, ворухнулося в душi:
"Невже колись було Восьме березня i нам, жiнкам, робили подарунки? Нас
збирали в Будинковi Червоно© Армi©, i командир частини усiх вiтав. Правда,
я трусилася до танцiв i до чужих чоловiкiв, i збори були для мене скучнi,
але вони все ж таки були. Гм. Я нi про що не думала, а жила, як птиця. А
тепер? Що тепер?"
Розшукавши жовтенький патрончик помади, вона пiдфарбувала губи, потiм
знайшла хусточку i стерла фарбу. "Для кого? - запитала себе. - Для чого?"
- i, труснувши каштановою кучмою, пiшла до школи, де вже юрмилися селяни.
Юрба ця, простi селяни, вчорашнi колгоспники, була зовсiм не такою, як
тодi, коли тут вiдбувалися великi вбори або мiтинги, коли всюди чувся
смiх, му-аика, пiснi, балачки, коли, поз'©жджавшись iз хуторiв, дядьки
тiльки й говорили: "Здорово, куме, давненько вже не бачились. Як там Хома
Брус? Живий ще?" - "Та живий, нiвроку. Оце баба померла, так вони недавно
оженилися". - "Отако©! От тобi й Хома! Та я б оце i сам переженився, так
отож свiй мiлiцiонер в спiдницi".
Тепер таких розмов не було, i люди стояли тихо, як на похоронi. Зелена
тiнь вiд осокорiв падала на сорочки, на свитки, на сивi голови, на понурi
обличчя, на чорнi, безсило опущенi руки. Тихо, тiльки листя, як жерсть,
скреготить на тополях. Ранiше, бувало, виносили на порiжок школи стiл,
накривали червоною матерi ю, вибирали президiю, сво©х сiльських поважних
людей, i сiдали вони, господарi, розправляли вуса, покахикували в жменi,
вирiшували свою долю.
Тепер стояв на ганку кулемет, i бiля нього стовбичило два нiмцi в
касках. Сновигали Джмелики з Гошкою, тягли якiсь ящики з автомашини,
видно, важкi, бо кректали добре. То був комплект ватерклозета для
нiмецько© комендатури, що влаштовувалась в школi.
Нiмцi ходили заклопотанi, зайнятi сво©м дiлом, не звертали нiякiсiнько©
уваги на людську юрбу i, якщо хтось iз селян, загаявшись, ставав на
дорозi, кричали: "А, ферфлюхтер рус" - i садили прикладами попiд боки.
Дядьки стовбичили на майданi бiльше години, в них поболiли ноги, i
деякi вiдiйшли до тополь, щоб лягти або сiсти, та два нiмцi-автоматники
крикнули на , них i завернули назад. Солдати так зробили тому, що ©м було
наказано тримати людей напоготовi, бо з хвилини на хвилину мав появитися
комендант, якого "цi-вiль" повиннi були привiтати скиданням шапок i
низьким уклоном. Про це селянам сказав молоденький нiмець-перекладач."
Дядьки, звичайно, повернулися i зайняли сво© мiсця на площi, але ще бiльше
понурили голови, як бики, на яких от-от мали начепити ярмо.
Але юрбу, тиху на вигляд, пiдмивало хвилями, як берег Ташанi в бурхливу
нiч. Хтось пустив чутку, що нiмцi будуть дiлити землю i вибирати
сiльського старосту.
- Хлопцi, не беремо землi, вона й так наша, - гарячкував помiж людьми
Латочка, поблискуючи виряченим оком. - Хай женуть нагаями. По крайнiй
мiрi, не сором перед людьми буде.
- Замовкни. Анi писни, - глухо рокотiв на нього Бовдюг. - Бачиш,
заворушилася черва, - показав вiн очима в той бiк, де стояла купка
розкуркулених i ©х родичiв.
Окремо рили п'ятами дучки два вiдприски пана Го-ронецького, якi
з'явилися в селi чортзна-звiдки. Щоб звернути увагу iнших на сво
дворянське походження, понадiвали на носи синi окуляри i пообпиралися на
мережанi ковiньки. Худi, блiдолицi, вони скидалися на афонських
пройдисвiтiв. Вони були десятим колiном генеалогiчного роду Горонецького,
але не втрачали надi© одержати сво© ма тки. Поряд з ними товклося два
попи, сперечаючись за парафiю. На одному полотняна хламида, покрашена
учнiвським чорнилом, на другому - в'язана жiноча кофта. В обох волосся
перло, як скажене, не тiльки з голови, а з носiв i'вух.
Попереду переминаючись з ноги на ногу, стояв Хома Пiдситочок, тримав на
рушнику хлiб-сiль новiй владi вiд iменi села. Сiль була мокра вiд поту, що
капав з бороди. Свiй дарунок вiн хотiв зберегти чистоплотним, притискував
хлiб одною рукою до живота, а другою одганяв мух, що так i насiдали на
нього.
Бiля нього терся Йонька, повчаючи, що говорити, коли передаватиме той
хлiб.
- Без тебе зна м, - кукурiкав Хома, одпихаючи Ионьку назад.
Той все-таки лiз наперед, щоб виднiше було, що робитиметься на рундуку,
де вже вiдчувалося пожвавлення, яке переду появi вищого начальства.
Солдати взяли на "ахтунг" i стояли витягнувшись.
Появився той самий офiцер, що грався з вiвчаркою бiля рiчки i,
прищуливши од сонця очi, зиркнув по натовпу. Офiцер був у повнiй параднiй
формi: чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках, якi щiльно
облипали сухощавi руки. Бiлий комiр сорочки визирав iз френча, видавлював
на ши© червону смужку. Вiвчарка сидiла бiля чобiт офiцера.
Лейтенант наказав щось одному iз солдатiв, i той покликав вiвчарку в
коридор.
Вийшов перекладач.
Натовп принишк. Нащадки Горонецьких зняли окуляри, попи тричi
перехрестилися i перестали сперечатися за парафiю. Хома Пiдситочок
вiдкашлявся, витер рукавом на лобi пiт, пiшов до офiцера, несучи на
вишитому укра©нському рушнику хлiб-сiль. За один крок вiд стола зупинився
i сказав так, як його навчили:
- Вiд селян - собственников-хлiборобiв... и-и-и... приймiть... и-и-и...
наш хлiбець i сiль.
Офiцер глянув на нього i, не знiмаючи рукавичок, взяв хлiб i вiддав
його перекладачевi, той кинув iншому солдатовi, солдат, схопивши на льоту
хлiб, зник у коридорi. Хома стовбичив перед офiцером, плямкаючи губами.
Офiцер щось сказав солдатовi, той грубо штовхнув хлiбороба-собственника з
ганку.
Перекладач уже набрав повнi груди повiтря i, мабуть, хотiв перекласти
тi слова, що сказав офiцер, але в цей час iз коридора вискочив солдат, що
вiдносив хлiб, i, задравши голову до офiцера, щось заговорив швидко й
весело. Офiцер посмiхнувся, а солдати голосно засмiялися.
Офiцер поманив хлiбороба-собственника Хому i поставив на перших
схiдцях.
Народ ахнув i завмер: широким проходом помiж солдат в старому
нiмецькому мундирi i картузi з орлом дибала на заднiх ногах вiвчарка,
тримаючи в переднiх лапах той самий хлiб, якого подарували
"хлiбороби-собственники". Вона пiдiйшла до витрiщеного з ляку Хоми i,
скалячи з-пiд картуза гострi зуби, виваливши мокрого язика, подала йому
хлiб.
- Бери, менш, - суворо крикнув перекладач. Хома потягся руками до
хлiба, явно вiдчуваючи, як з його рук зараз шматками полетить м'ясо. Але
собака була ввiчливою - вiддала хлiб, сiла на заднi лапи i замахала
хвостом. Хома плигнув у юрбу, вiвчарка гайнула за ним, вчепилася зубами в
штани. Хлiбороб-собственник був чоловiк запасливий i мав на собi четверо
штанiв, ще й пiдштаники, так що собака, хоч i була з нiмецького вермахту,
а не могла прогризти всi штани i тiльки била лапами Хому по спинi,
здираючи з нього вишиту сорочку.
Солдатня ревла вiд реготу, офiцер гикав, нащадки Горонецьких понадiвали
окуляри в надi©, що собака вермахту прийме ©х за людей цивiлiзованих i не
зачепить. Попи зашепотiли: "Воньми молитвам нашим", а Ионька, сховавшись
за насупленого Iнокентiя, ахкав вiд здивування:
- Отакий розумний собака: штани рве, а ж... не займа ...
- Чистокровна вiвчарка, - зауважив один з Горонецьких, тримаючи в руцi,
мов шпагу, мережану ковiньку.
Натовп мовчав, тiснiше ставали один до одного, плече до плеча, все
нижче i нижче схиляли голови. Тiльки лiве крило ворушилося, сприймаючи все
те, що вiдбувалося, не як ганьбу, а як милу розвагу нiмецьких солдат.
Офiцер уже не смiявся, а шкiрився блискучими, гарно вичищеними зубами.
Вiн покликав собаку, кинув у червону i слиняву пащу плитку шоколаду i
поплескав рукою по ши©. Лице його зробилося суворим, хижим. Захлинаючись,
вiн почав:
- Нiмецьке командування звiльнило вас вiд комунiстiв i жидiв. За це ви
повиннi служити йому вiрою i правдою, бути готовими виконати любе його
розпорядження. Я, комендант, Отто Штаубе, наказую:
1) Видати всiх комунiстiв та ©х сiм'©.
2) Здати зброю.
3) Не чинити опору нiмецьким властям.
4) По селу ходити до дев'яти годин вечора.
За порушення наказу - розстрiл. Все.
Наказ нiмецького коменданта був вислуханий при повнiй тишi. Навiть лiве
крило не ворушилося, а стояло, увiбравши голови в плечi.
Комендант засунув у зуби сигарету, вийняв маленький пiстолет, клацнув
на юрбу. Вона не похитнулася, тiльки лiве крило подалося назад. Вiн
здивовано i презирливо глянув на тих, що не здригнули, i прикурив з того
пiстолетика сигарету.
- Якi будуть прохання до нiмецьких органiв влади? - запитав,
затягнувшись димом.
Натовп похмуро мовчав. На лiвому крилi зробився рух.
- Я прошу собi Данелевщину, - сказав один а нащадкiв Горонецьких,
знiмаючи окуляри i засовуючи ©х в кишеню.
- Нi, я беру Данелевщину, а тобi належить байрак, ти старший, -
вигукнув другий, не знiмаючи окулярiв i теж виступаючи наперед та
вiдтискуючи брата назад. (Вони все робили один одному наперекiр: якщо один
з них носив бороду, то другий нi).
- Доведеться вам, отче, подаватися на ступську парафiю, - сказав
смиренно пiп у довгiй хламидi, по-фарбрванiй учнiвським чорнилом.
- А дулi в зуби не хочеш?
- А менi якби дали мою батькiвщину, я бiльше нiчого й не хотiв би, -
крутився Йонька. - Кавуняччя було б, як гною.
- Тобi батькiвщини вахотiлося? - трусився бiля нього вирваними клаптями
п'ятьох пар штанiв собст-венник-хлiбороб. - А чий син у Червонiй Армi©
команду ?
- Я його туди батогом не заганяв, - щетинився Йонька, вiдпихаючи
хлiбороба.
- Бий краснопузого! - закричали розкуркуленi i потягли Йоньку за
сiрячину.
Вiн залишив сiрячину ©хнiм рукам, вишугнув аж на другому кiнцi.
- А що, хiба я не маю права? - кричав вiн звiдти, розмахуючи руками.
Розкуркуленi поперли на нього цiлим скопом, засукуючи на ходу рукава.
- Руге, швайн! - крикнув комендант. - Що вони хотять? - запитав вiн у
перекладача.
Той знизав плечима. Вiн не так добре знав мову, щоб з окремих вигукiв
зрозумiти, що ко©ться i чого хочуть цi дикуни. Вiн закричав, що якщо зараз
же не буде встановлено порядок, то пан комендант накаже сво©м солдатам
всiх гумовими палицями побити. Це освiжило лiве крило, воно зараз же
вгамувалося i трохи подалося назад.
Перекладач додав:
- Ставайте в чергу i пiдходьте до пана коменданта по одному.
Лiве крило знову заворушилось. Бажаючi пiдiйти 'до коменданта
штовхалися i терлися, як вiвцi в загородi.
- А що, хiба я не маю права? - кричав уже десь помiж ними i Йонька.
Два солдати, взявши в руки гумовi палицi, стали по обидва боки ламано©
черги, рiвняли ©© в шнурочок.
По одному стали пiдходити до коменданта, що сидiв на стiльцi, покурюючи
сигарету.
Першими пiдiйшли нащадки Горонецьких: один в окулярах, другий без них.
- Тарля марля фон масон монтескь , - заварнякали вони, удаючи, що
говорять по-французьки.
- Парле ву франсез? - здивувався комендант i загнав пiд козирок бiлi
брови.
Нащадки дружно захитали головами.
- Ву вуле й ву? - запитав комендант. Вони перезирнулися й тупо
витрiщилися на коменданта.
- Вас воллен зi? Ферфлюхтер iдiотен, - закричав, рожевiючи, комендант.
- Тарля марля, якби нам земля...
- Вас?
Перекладач зрозумiв одне слово "земля" i переклав коменданту.
- Гут, - сказав комендант i показав рукою, щоб вони вiдiйшли.
Нащадки вклонилися i вiдiйшли налiво. Краги на ©хнiх ногах
поблискували, як рижi боки сито© кобили. Обидва швидко крутили мережаними
"Ану, гукай сюдйг мо©х трактористiв, соцзмагання зап' мо", - каже вiя.
Пiдпивши, Микита гупа чобiтьми по травi, танцю , i Корнi нко дивиться на
нього i смi ться, потiм не витриму , приклада одну руку до потилицi,
другою впира ться у бiк - пiшов "бариня-судариня...".
Тодi Гаврило дивився на все просто, як на веселе дозвiлля. Тепер же вiн
бачив: це була дружба i рiвнiсть трудових людей, думав: "Невже це так усе
просто? Були нашi - нема наших, була Радянська влада - нема Радянсько©
влади... Влади Радянсько©? Нема? А як же ми без не© будемо жити? Хто ж нас
захистить перед неправдою? Хто? Прийдуть нiмцi, грабуватимуть населення,
знущатимуться з дружини, дiтей, заберуть все, що ©м сподоба ться в його
господарствi, i вiн стоятиме безпорадний, i нiкуди буде поскаржитися". Вiд
цих думок йому зробилося страшно i моторошно в пустельному безмовному
степу.
- Як же це так? Як це так? - сказав вiн уголос i схаменувся вiд того,
що висловив сво© думки голосно. "Ото ти, батьку, дiстав карабiна та тiльки
для сво © шкури, а вiн годиться, щоб боронити усiх нас, бо тепер за нас
отутечки нiхто не заступиться".
хали мовчки серед насторожено©, гробово© тишi. Випаленi хлiба
почорнiли, вiд них несло згарищем. Чорна кiптюга, пiдхоплена вiтром,
носилася понад шляхом, осiдаючи на бiлi сорочки, як чорна печать землi. По
стернях розгулювало гайвороння, гребло сво©ми залiзними i гострими
пазурами крем'янисту, висохлу землю, докопувалося до чи©хось кiсток i з
радiсним карканням перелiтало з мiсця на мiсце.
- А кша, проклятi, - крикнув Йонька i замахав люлькою. Птахи не зважали
на це.
- Ось я ©х наполохаю.
Йонька витяг карабiн, спинив гарбу.
- А як хто почу ?
Старий озирнувся на чотири боки: степ лежав нiмий i принишклий.
- Ат, нiкого нема .
Бадьоро, як на солдатському вченнi, кинув на плече карабiн, примружив
око. Цьворохнуло понад житами. Гайвороння чорним ганчiр'ям понеслося на
згарище.
- Не поцiлив, - скрушно зiтхнув Йонька. - Уже годiв з двадцять, як
стрiляв. А колись, батеньку мiй, на австрiйському фронтi кращого за уене
стрiльця не було у всiй ротi.
Йонька вийняв димучий патрон, понюхав його, покрутив у пальцях,
прикидаючи, чи не пригодиться в господарствi (йому i в голову не
приходило, що не такий тепер час, щоб iз патрончиком гратися), i,
розмахнувшись, швиргонув гiльзу в соняшники.
- Тату! - скрикнув Гаврило i показав рукою на шлях. Над Вишневою балкою
димiла курява, з не© вирвалося декiлька чорних крапок i швидко рухалися до
Троянiвки.
Гаврило зблiд i, натягнувши вiжки, зупинив пiдводу. Старий засунув
карабiн пiд солому, вдарив руками об поли:
- Оце набрали вiвса. Завертай на Троянiвку. Гаврило засмикав вiжками,
намагаючись розвернути гарбу.
- Закиньте гвинтiвку. Знайдуть - на мiсцi пострiляють.
Йонька заметушився, але було вже пiзно - нiмцi були близько i могли
помiтити вовтузню. Йонька гуцнув на соломку i закляк - що буде, те й буде.
Нiмцi наближалися, i було добре видно ©х запиленi обличчя в касках,
©хали по дво , один - за рулем, другий -у люльцi. Вiйнувши рижим хвостом
пилюки, зупинилися. Дво пiдiйшло до пiдводи: розхристанi, закiптюженi, в
мундирах кольору прiлого сiна, рукава позакачуванi.
- Ти стрiляв? - запитав перший iз них. Гаврило не зрозумiв питання.
Нiмець приплющив око i показав на Гаврила пальцем:
- Ти паф-паф?!
Обличчя нiмця зробилося лютим, вiн лiз на Гаврила з автоматом, штрикав
дулом, очi його щосекунди скаженiли.
- Во iст дайн гевер? А? - кричав вiн. Йонька, зачувши слово "гевер",
зрозумiв, у чому справа, махнув рукою в степову сторону. Нiмець крикнув на
Йоньку "век" i полiз у гарбу.
"Все, - задихнувся Гаврило. - Плигнути в соняшники i тiкати? А куди
втечу з кривою ногою? Нi, хай уже вбивають разом". Страх смертi забрав
силу, i, якби його зараз стрiляли, вiн би не поворухнув i пальцем.
Нiмець залiз у гарбу, потоптався по карабiновi, трiснув дiда по пицi,
аж люлька вилетiла на дорогу, i пiшов до мотоцикла.
Гаврило i Йонька опам'яталися тiльки тодi, коли мотоцикли з нiмцями
були вже далеко i хмара пилюки покрила ©х.
- Господи, святий Пантелеймон, спасителю наш... Вуса в старого
затрусилися. Вiн махнув рукавом латано© сорочки по очах, занишпорив у
соломi. Гаврило схопив його за руку, сказав слабким, рваним вiд хвилювання
голосом:.
- Нi, тату, раз ми вже таке пережили, то давайте його сюди. Тепер я вже
не викину.
Вiн повернув кобилу на глуху дорогу. Зробив це квапливо, бо дорогою з
Полтави, звiдки тiльки-но про©хали мотоциклiсти, рухалася величезна колона
машин. Гаврило ви©хав у жито i повернув у Волохiвську балку. Через луги
по©хав на Троянiвку. У Дубинi спинилися. Гаврило взяв карабiна i,
озирнувшись навколо, пiшов до галявини, де стояли копицi сiна, збив з
одно© "шапку", застромив карабiн дулом униз, потiм поклав "шапку" назад,
придавив ©© пеньоч-ком - для примiти.
За Ташанню - собачий лемент, гуркiт машин, одинокi пострiли, короткi
автоматнi черги.
- Уже в селi, - сказав Йонька i перехрестився. "Пiсочкове", -сумно
подумав Гаврило, оглядаючи широку лугову кружину. Щось боляче обiзвалося в
його душi, занило бiля серця. "Це тодi при©жджав Федот, i ми тут косили
сiно. Чи давно ж це було? - думав вiн, дивлячись, як чиста вода ворушить
бiлий пiсок у потоцi. - Були брати, а де вони? Кричи та клич - вiтер i
голосу не донесе. Переполоще вiйна людей, як вода пiсок".
- Гаврило, давай гарбу поставимо i коняку схова мо, - обiзвався старий,
набиваючи люльку. - Коняка добра - забрати можуть.
- Ви од не© самi вiдмовитесь.
Уляна зустрiла ©х плачем i лайкою. Бiдна жiнка, видно, розгубилася,
губи в не© тремтiли.
- Де ви ходите в бiсового батька? Прибiгали вже десять раз iз ружжами
Джмелики, на сходку загадували. А що я на тiй сходцi буду робити одна? Ви
ж таки чоловiки.
- Не торохти! - гримнув на не© Йонька, якому в сво©й рiднiй хатi й
стiни допомагали, i вiн, здавалося, не боявся нiкого в свiтi. - На яку
сходку? Чого?
- А ти мене спитай. Нiмаки щось будуть казати, чи що...
- Шукай чисту сорочку i штани, - заметушився Йонька. - Може, землю
дiлитимуть. Шукай, кажу, чого очi вилупила?
- На смерть я тобi шукатиму! - крикнула Уляна i вийшла на двiр.
Гаврило понуро сидiв на пiддашшях; пiдперши руками голову.
Йонька вискочив у бiлiй пожмаканiй сорочцi, пом'ятих вузеньких
штаненятах, в чоботях босонiж, простоволосий, лице свiтилося, як у
церковного паламаря.
- Добивайся, щоб нарiзали на Радькiвщинi. То наша дiдiвщина. Окреме, як
там, нiде не бери. Затямив? - тупцювався вiн бiля Гаврила. - Уляно, винеси
цiпок i смушеву шапку.
Уляна, плачучи, пiшла в сiни. За хвилю звiдти вилетiли цiпок, шапка i
сiрячина. Впали серед двору.
- Кида ш? - засвiтив очима Йонька. - Так шану ш хазя©на?
Вiн схопив у руку цiпок - i до сiней, його перепинив Гаврило:
- Охолоньте трохи.
Йонька пiдплигнув по-пiвнячому, дрiбно затрусив цiпком:
- Я тобi, шеймо, покажу, як почитать хазя©на. Я тобi пропишу
равноправi ...
Сердито окрутнувся i, зiгнувшись, крисиною гiо-ходкою побiг до ворiт.
За ворiтьми переродився: спина розiгнулась, ноги вирiвнялися, голова
закинулася трохи назад, цiпок виставився наперед, шапка здибилася вгору.
"Iди, вони тобi прирiжуть. Як одхватять, то аж по отому рiпицю".
Гаврило звiвся i хотiв було йти до себе в двiр, але в цю хвилину вийшла
заплакана мати.
- Сину, - тихо схлипнула вона, - що ж воно в нашiй сiм'© робиться? Один
побiг ворогам на поклiн, так тому ж i не диво, дурний, неписьменний, а й
та, - вона кивнула головою в хату, - учена i теж збира ться. Пiдiйшла до
не©, говорю: "Ти ж жiнка красного командира". А вона... - Уляна ледве
вирвала iз скривлених губiв: - А вона каже: "Тепер другi командири
прийшли, офiцери..."
Нещасна мати приклала фартушину до очей i зайшлася тим плачем, яким
плачуть трудовi люди, коли ©м особливо тяжко: очi сухi, а горло здавлю
так, що дух забива, ось-ось задихнеться. Чорними руками в голубих пагiнцях
жил розправляла фарiу шину на колiнах. I тодi Гаврило побачив, як материна
сльоза впала на вказiвний палець, важка i лапата, як дощова . крапля. Мати
похапцем витерла ©©, щоб приховати вiд сина, але вiн уже побачив, i в
грудях у нього задубiло, вiн устав i пiшов у хату. Ще не вiдкриваючи
дверей, почув тихе пошаркування Юлиних нiг, наспiвування пiвголосом. Вона
закривала i вiдкривала чемодан, було чути, як стука кришка i клацають
замки.
Гаврило зайшов i, закривши за собою дверi, зупинився, спiдлоба
дивлячись на Юлю, що, вбрана у шовкове плаття з широким вирiзом на грудях
i взута в модельнi черевики, розчiсувала перед малесеньким дзеркальцем
сво пишне каштанове волосся.
- Що скажеш? - запитала вона тоном графинi, незадоволено© раннiм
вiзитом прикажчика.
- Куди це ви збира теся?
- Хочу глянути на вропейську культуру.
- Може, та культура вашого чоловiка свинцем облила навiки.
- Що ж робити - на вiйнi вбивають. Обдуваючи Гаврила шовками, Юля
вийшла в сiни. Гаврило схопив за руку, люто дихнув ©дучою махоркою в
обличчя:
- Злига шся з ними, сучко, - як жабу роздавлю.
- О, та ви настоящий мужчина, - засмiялася, пручаючись, Юля. В душi у
не© буяла розбишацька веселiсть, нервовий мороз ходив по тiлi.
Коли вона, цокаючи каблуками, вискочила надвiр, вiтер захолодив ©©
шовками, заграв волоссям, залосотав попiд пахвами. Юля засмiялася, а мати
притулила фартушину до очей.
Вулицями, похнюпивши голови, брели на сходку люди: деякi бiгли, аж
спотикалися, п'яти ©х аж горiли: "Земельку роздаватимуть. Дiдiвщину, -
божевiльно блискали очима, шарпали iнших за поли, скалили жовтi, обкуренi
зуби. - Дiждались-таки - дiдiвщину Повертатимуть. Хе-хе-хе! Треба
швиденько бiгти, бо вже, мабуть, i списки составленi".
Заднiх, яких було бiльшiсть, пiдганяли Джмелики гвинтiвками. Артiльнi
трударi, галасливе жiноцтво, яке не раз брало Оксена в такий обмолот, що
вiн не знав, куди подiтися, дiди, що, нiби зговорившись, доказували не раз
на колгоспних зборах, що незамiнних комiрникiв нема i треба ©х мiняти
через кожен рiк, щоб не встиг навчитися красти, - iшли поволi, спiдлоба
позираючи на нiмецьких солдат: "Iч, ковбасники проклятi, як у себе вдома".
Рух у селi посилювався ще й тим, що нiмецькi мотоциклiсти-квартир' ри
гасали вулицями, пiдшукуючи затишнi хати для офiцерiв. Розквартирування
супроводжувалося насиллям, присущим нiмецькiй армi©. Жителiв зi всiма
манатками викидали просто надвiр, i вони зараз же переселялися в хлiвцi,
погрiбники. Звiльнювалась квартира, - нiмецькi дезинфектори обприскували
©© жовтою рiдиною', денщики заставляли цивiльне населення все мити i
чистити i, коли все було готове, - тягнули офiцерськi чемодани, набитi
французькими парфумами, укра©нськими вишивками i золотом розстрiляних
вре©в. Шмецькi солдати кишiли всюди. Тi, що були при обозi, водили до
Ташанi напувати високих, товстозадих коней рижо© мастi. Солдати ходили
по-домашньому, в сукняних капцях, парусинових штанях i кремових сорочках.
Там же, бiля Ташанi, стояла кухня, i кухар в бiлому ковпаку рiзав на
машинцi свiжу телятину. Два солдати волокли в кущi телячу шкуру, смiялися
i голосно розмовляли, так що луна вiд ©хнiх голосiв носилася понад рiчкою.
Пiд вербами розташувалося чоловiк сто пiхоти. Вони ще не встигли
переодягнутися, сидiли в звичайнiй похiднiй формi, але вiдчували себе на
вiдпочинку: на травi лежали купами зеленi ранцi з пiдшитою на горiшнiй
сторонi телячою шкiрою, зброя, фляги з плоскими алюмiнi вими кухликами.
Деякi солдати голилися, а деякi, роздягтися по пояс, милися бiля рiчки.
Одна груда на чолi з фельдфебелем згуртувалася бiля мосту. Звiдти раз по
раз чувся голосний регiт. Це веселе збудження було викликане витiвкою, яку
придумав фельдфебель: вiн швиргав у воду мило, i не встигав брусок осiсти
на дно, як за ним кидалося чоловiк п'ять сiльських хлопчакiв i, пiрнаючи,
бовталися там, вириваючи брусок один у одного. Вони пiрнали небезпечно
глибоко, i тiльки бульбашки, що лопалися нагорi, свiдчили про те, що десь
там знаходиться жива iстота. Мило дiтвора добувала тому, що вдома нема i
що його тепер нiде не дiстанеш. Фельдфебель у пiдтяжках поверх сорочки
брав з мiшка по одному брусочку, але не дуже часто: вiн давав можливiсть
хлопчакам пошукати, а солдатам натiшитися.
- Цi маленькi дикуни дуже добре плавають, - сказав офiцер у кашкетi з
високою тулi ю i в блискучих, вичищених чоботях.
Солдати, побачивши офiцера, стали на "ахтунг". Фельдфебель розгубився,
розумiючи, що його застали за непотрiбним заняттям (в армi©
переслiдувалося марнотратство, а вiн майже задурно розкидав у рiчку
солдатське мило), виструнчився так, що пiдтяжки готовi були трiснути.
Офiцер не звернув уваги на марнотратство, а, усмiхаючись, дивився на
хлопчакiв. Потiм ляснув пальцями i, не вiдриваючи очей вiд води, не
дивлячись на фельдфебеля, зробив знак, щоб йому дали брусочок мила. Солдат
подав мило. Лейтенант затис його в руцi i наказав вiвчарцi, що сидiла бiля
його чобота, прищуливши вуха, щоб вона була уважною. Вiвчарка
насторожилася, подалася вперед. I тiльки вiн кинув мило, плигнула в рiчку.
Дiти, захопленi роботою, не бачили ©©. Один iз хлопчакiв озирнувся, щось
закричав, i всi вони, переляканi, попливли до берега. Вiвчарка плавала
швидше i, очевидно, добре розумiла накази, що передавалися ©й нiмецькою
мовою. Вона пливла вздовж берега, щоб не дати вискочити дiтям з води.
Дiти попливли назад, на протилежний берег, де з реготом тiшилися нiмцi.
Вiвчарка завернула ©х i звiдти. Дiти посинiли вiд холоду, очi зробилися
скляними, тоненькi ручки не мали сили триматися на водi. А з берега
неслися крик i смiх i летiло у воду мило.
Юля побачила ту забаву. Лице ©© зблiдло, очi загорiлися недобрим
вогнем, i вона закричала, щоб дiтей не ганяли:
- Ей ви, солдафони, що ви робите? Солдати, що копали пiд вербами ями
для маскування машин, помiтили ©©.
- Ком, панiнка, шляфен, - кричав один з них, голий по пояс.
Другий, бiлозубий iз тоненькою сiточкою на головi, що охайно тримала
його довге, як льон, волосся, махав рукою:
- Айн кус, айне плiтка чоколяда. Я?
Юля розумiла брутальнiсть ©хнiх натякiв i бачила, як вони роздягають ©©
очима i прицмокують язиками, але гордо несла свою розпутну красиву голову
i облiпленi шовками стегна.
Офiцер перестав кидати мило у воду, застиг, широко розкривши очi. Вона
знала, що зверху йому видно все, i коли вiтер вдарив по шовках, вона не
загасила ©х, а тiльки глянула вгору i зустрiлася iз масними очима офiцера.
"А що, i тебе розбира краса русько© баби? Я ще помучу вас, гадiв, -
усмiхнулася Юля i погасила очима погляд офiцера. - Знаю, уже сьогоднi ти
мене шукатимеш, ганчiрник плюгавий".
Вона вiдкрила сумочку, яку на Восьме березня купив Федот, i раптом ©й
захотiлося заплакати. Щось гiрке, змiшане з криком, ворухнулося в душi:
"Невже колись було Восьме березня i нам, жiнкам, робили подарунки? Нас
збирали в Будинковi Червоно© Армi©, i командир частини усiх вiтав. Правда,
я трусилася до танцiв i до чужих чоловiкiв, i збори були для мене скучнi,
але вони все ж таки були. Гм. Я нi про що не думала, а жила, як птиця. А
тепер? Що тепер?"
Розшукавши жовтенький патрончик помади, вона пiдфарбувала губи, потiм
знайшла хусточку i стерла фарбу. "Для кого? - запитала себе. - Для чого?"
- i, труснувши каштановою кучмою, пiшла до школи, де вже юрмилися селяни.
Юрба ця, простi селяни, вчорашнi колгоспники, була зовсiм не такою, як
тодi, коли тут вiдбувалися великi вбори або мiтинги, коли всюди чувся
смiх, му-аика, пiснi, балачки, коли, поз'©жджавшись iз хуторiв, дядьки
тiльки й говорили: "Здорово, куме, давненько вже не бачились. Як там Хома
Брус? Живий ще?" - "Та живий, нiвроку. Оце баба померла, так вони недавно
оженилися". - "Отако©! От тобi й Хома! Та я б оце i сам переженився, так
отож свiй мiлiцiонер в спiдницi".
Тепер таких розмов не було, i люди стояли тихо, як на похоронi. Зелена
тiнь вiд осокорiв падала на сорочки, на свитки, на сивi голови, на понурi
обличчя, на чорнi, безсило опущенi руки. Тихо, тiльки листя, як жерсть,
скреготить на тополях. Ранiше, бувало, виносили на порiжок школи стiл,
накривали червоною матерi ю, вибирали президiю, сво©х сiльських поважних
людей, i сiдали вони, господарi, розправляли вуса, покахикували в жменi,
вирiшували свою долю.
Тепер стояв на ганку кулемет, i бiля нього стовбичило два нiмцi в
касках. Сновигали Джмелики з Гошкою, тягли якiсь ящики з автомашини,
видно, важкi, бо кректали добре. То був комплект ватерклозета для
нiмецько© комендатури, що влаштовувалась в школi.
Нiмцi ходили заклопотанi, зайнятi сво©м дiлом, не звертали нiякiсiнько©
уваги на людську юрбу i, якщо хтось iз селян, загаявшись, ставав на
дорозi, кричали: "А, ферфлюхтер рус" - i садили прикладами попiд боки.
Дядьки стовбичили на майданi бiльше години, в них поболiли ноги, i
деякi вiдiйшли до тополь, щоб лягти або сiсти, та два нiмцi-автоматники
крикнули на , них i завернули назад. Солдати так зробили тому, що ©м було
наказано тримати людей напоготовi, бо з хвилини на хвилину мав появитися
комендант, якого "цi-вiль" повиннi були привiтати скиданням шапок i
низьким уклоном. Про це селянам сказав молоденький нiмець-перекладач."
Дядьки, звичайно, повернулися i зайняли сво© мiсця на площi, але ще бiльше
понурили голови, як бики, на яких от-от мали начепити ярмо.
Але юрбу, тиху на вигляд, пiдмивало хвилями, як берег Ташанi в бурхливу
нiч. Хтось пустив чутку, що нiмцi будуть дiлити землю i вибирати
сiльського старосту.
- Хлопцi, не беремо землi, вона й так наша, - гарячкував помiж людьми
Латочка, поблискуючи виряченим оком. - Хай женуть нагаями. По крайнiй
мiрi, не сором перед людьми буде.
- Замовкни. Анi писни, - глухо рокотiв на нього Бовдюг. - Бачиш,
заворушилася черва, - показав вiн очима в той бiк, де стояла купка
розкуркулених i ©х родичiв.
Окремо рили п'ятами дучки два вiдприски пана Го-ронецького, якi
з'явилися в селi чортзна-звiдки. Щоб звернути увагу iнших на сво
дворянське походження, понадiвали на носи синi окуляри i пообпиралися на
мережанi ковiньки. Худi, блiдолицi, вони скидалися на афонських
пройдисвiтiв. Вони були десятим колiном генеалогiчного роду Горонецького,
але не втрачали надi© одержати сво© ма тки. Поряд з ними товклося два
попи, сперечаючись за парафiю. На одному полотняна хламида, покрашена
учнiвським чорнилом, на другому - в'язана жiноча кофта. В обох волосся
перло, як скажене, не тiльки з голови, а з носiв i'вух.
Попереду переминаючись з ноги на ногу, стояв Хома Пiдситочок, тримав на
рушнику хлiб-сiль новiй владi вiд iменi села. Сiль була мокра вiд поту, що
капав з бороди. Свiй дарунок вiн хотiв зберегти чистоплотним, притискував
хлiб одною рукою до живота, а другою одганяв мух, що так i насiдали на
нього.
Бiля нього терся Йонька, повчаючи, що говорити, коли передаватиме той
хлiб.
- Без тебе зна м, - кукурiкав Хома, одпихаючи Ионьку назад.
Той все-таки лiз наперед, щоб виднiше було, що робитиметься на рундуку,
де вже вiдчувалося пожвавлення, яке переду появi вищого начальства.
Солдати взяли на "ахтунг" i стояли витягнувшись.
Появився той самий офiцер, що грався з вiвчаркою бiля рiчки i,
прищуливши од сонця очi, зиркнув по натовпу. Офiцер був у повнiй параднiй
формi: чистий, вимитий, причесаний, у лайкових рукавичках, якi щiльно
облипали сухощавi руки. Бiлий комiр сорочки визирав iз френча, видавлював
на ши© червону смужку. Вiвчарка сидiла бiля чобiт офiцера.
Лейтенант наказав щось одному iз солдатiв, i той покликав вiвчарку в
коридор.
Вийшов перекладач.
Натовп принишк. Нащадки Горонецьких зняли окуляри, попи тричi
перехрестилися i перестали сперечатися за парафiю. Хома Пiдситочок
вiдкашлявся, витер рукавом на лобi пiт, пiшов до офiцера, несучи на
вишитому укра©нському рушнику хлiб-сiль. За один крок вiд стола зупинився
i сказав так, як його навчили:
- Вiд селян - собственников-хлiборобiв... и-и-и... приймiть... и-и-и...
наш хлiбець i сiль.
Офiцер глянув на нього i, не знiмаючи рукавичок, взяв хлiб i вiддав
його перекладачевi, той кинув iншому солдатовi, солдат, схопивши на льоту
хлiб, зник у коридорi. Хома стовбичив перед офiцером, плямкаючи губами.
Офiцер щось сказав солдатовi, той грубо штовхнув хлiбороба-собственника з
ганку.
Перекладач уже набрав повнi груди повiтря i, мабуть, хотiв перекласти
тi слова, що сказав офiцер, але в цей час iз коридора вискочив солдат, що
вiдносив хлiб, i, задравши голову до офiцера, щось заговорив швидко й
весело. Офiцер посмiхнувся, а солдати голосно засмiялися.
Офiцер поманив хлiбороба-собственника Хому i поставив на перших
схiдцях.
Народ ахнув i завмер: широким проходом помiж солдат в старому
нiмецькому мундирi i картузi з орлом дибала на заднiх ногах вiвчарка,
тримаючи в переднiх лапах той самий хлiб, якого подарували
"хлiбороби-собственники". Вона пiдiйшла до витрiщеного з ляку Хоми i,
скалячи з-пiд картуза гострi зуби, виваливши мокрого язика, подала йому
хлiб.
- Бери, менш, - суворо крикнув перекладач. Хома потягся руками до
хлiба, явно вiдчуваючи, як з його рук зараз шматками полетить м'ясо. Але
собака була ввiчливою - вiддала хлiб, сiла на заднi лапи i замахала
хвостом. Хома плигнув у юрбу, вiвчарка гайнула за ним, вчепилася зубами в
штани. Хлiбороб-собственник був чоловiк запасливий i мав на собi четверо
штанiв, ще й пiдштаники, так що собака, хоч i була з нiмецького вермахту,
а не могла прогризти всi штани i тiльки била лапами Хому по спинi,
здираючи з нього вишиту сорочку.
Солдатня ревла вiд реготу, офiцер гикав, нащадки Горонецьких понадiвали
окуляри в надi©, що собака вермахту прийме ©х за людей цивiлiзованих i не
зачепить. Попи зашепотiли: "Воньми молитвам нашим", а Ионька, сховавшись
за насупленого Iнокентiя, ахкав вiд здивування:
- Отакий розумний собака: штани рве, а ж... не займа ...
- Чистокровна вiвчарка, - зауважив один з Горонецьких, тримаючи в руцi,
мов шпагу, мережану ковiньку.
Натовп мовчав, тiснiше ставали один до одного, плече до плеча, все
нижче i нижче схиляли голови. Тiльки лiве крило ворушилося, сприймаючи все
те, що вiдбувалося, не як ганьбу, а як милу розвагу нiмецьких солдат.
Офiцер уже не смiявся, а шкiрився блискучими, гарно вичищеними зубами.
Вiн покликав собаку, кинув у червону i слиняву пащу плитку шоколаду i
поплескав рукою по ши©. Лице його зробилося суворим, хижим. Захлинаючись,
вiн почав:
- Нiмецьке командування звiльнило вас вiд комунiстiв i жидiв. За це ви
повиннi служити йому вiрою i правдою, бути готовими виконати любе його
розпорядження. Я, комендант, Отто Штаубе, наказую:
1) Видати всiх комунiстiв та ©х сiм'©.
2) Здати зброю.
3) Не чинити опору нiмецьким властям.
4) По селу ходити до дев'яти годин вечора.
За порушення наказу - розстрiл. Все.
Наказ нiмецького коменданта був вислуханий при повнiй тишi. Навiть лiве
крило не ворушилося, а стояло, увiбравши голови в плечi.
Комендант засунув у зуби сигарету, вийняв маленький пiстолет, клацнув
на юрбу. Вона не похитнулася, тiльки лiве крило подалося назад. Вiн
здивовано i презирливо глянув на тих, що не здригнули, i прикурив з того
пiстолетика сигарету.
- Якi будуть прохання до нiмецьких органiв влади? - запитав,
затягнувшись димом.
Натовп похмуро мовчав. На лiвому крилi зробився рух.
- Я прошу собi Данелевщину, - сказав один а нащадкiв Горонецьких,
знiмаючи окуляри i засовуючи ©х в кишеню.
- Нi, я беру Данелевщину, а тобi належить байрак, ти старший, -
вигукнув другий, не знiмаючи окулярiв i теж виступаючи наперед та
вiдтискуючи брата назад. (Вони все робили один одному наперекiр: якщо один
з них носив бороду, то другий нi).
- Доведеться вам, отче, подаватися на ступську парафiю, - сказав
смиренно пiп у довгiй хламидi, по-фарбрванiй учнiвським чорнилом.
- А дулi в зуби не хочеш?
- А менi якби дали мою батькiвщину, я бiльше нiчого й не хотiв би, -
крутився Йонька. - Кавуняччя було б, як гною.
- Тобi батькiвщини вахотiлося? - трусився бiля нього вирваними клаптями
п'ятьох пар штанiв собст-венник-хлiбороб. - А чий син у Червонiй Армi©
команду ?
- Я його туди батогом не заганяв, - щетинився Йонька, вiдпихаючи
хлiбороба.
- Бий краснопузого! - закричали розкуркуленi i потягли Йоньку за
сiрячину.
Вiн залишив сiрячину ©хнiм рукам, вишугнув аж на другому кiнцi.
- А що, хiба я не маю права? - кричав вiн звiдти, розмахуючи руками.
Розкуркуленi поперли на нього цiлим скопом, засукуючи на ходу рукава.
- Руге, швайн! - крикнув комендант. - Що вони хотять? - запитав вiн у
перекладача.
Той знизав плечима. Вiн не так добре знав мову, щоб з окремих вигукiв
зрозумiти, що ко©ться i чого хочуть цi дикуни. Вiн закричав, що якщо зараз
же не буде встановлено порядок, то пан комендант накаже сво©м солдатам
всiх гумовими палицями побити. Це освiжило лiве крило, воно зараз же
вгамувалося i трохи подалося назад.
Перекладач додав:
- Ставайте в чергу i пiдходьте до пана коменданта по одному.
Лiве крило знову заворушилось. Бажаючi пiдiйти 'до коменданта
штовхалися i терлися, як вiвцi в загородi.
- А що, хiба я не маю права? - кричав уже десь помiж ними i Йонька.
Два солдати, взявши в руки гумовi палицi, стали по обидва боки ламано©
черги, рiвняли ©© в шнурочок.
По одному стали пiдходити до коменданта, що сидiв на стiльцi, покурюючи
сигарету.
Першими пiдiйшли нащадки Горонецьких: один в окулярах, другий без них.
- Тарля марля фон масон монтескь , - заварнякали вони, удаючи, що
говорять по-французьки.
- Парле ву франсез? - здивувався комендант i загнав пiд козирок бiлi
брови.
Нащадки дружно захитали головами.
- Ву вуле й ву? - запитав комендант. Вони перезирнулися й тупо
витрiщилися на коменданта.
- Вас воллен зi? Ферфлюхтер iдiотен, - закричав, рожевiючи, комендант.
- Тарля марля, якби нам земля...
- Вас?
Перекладач зрозумiв одне слово "земля" i переклав коменданту.
- Гут, - сказав комендант i показав рукою, щоб вони вiдiйшли.
Нащадки вклонилися i вiдiйшли налiво. Краги на ©хнiх ногах
поблискували, як рижi боки сито© кобили. Обидва швидко крутили мережаними