Тютюнник Г.. Вир

виловлю останн тепло i несе його богвiсть-куди.
Прекрасно було навколо, але Йонька не бачив нiчого, бо спав. Люлька
погасла, вогнище перетлiло i вкрилося попелом, але ще димiло, шапка вiд
безперестанного кивання головою зсунулася на землю, так що неборока був
зовсiм простоволосий i сивi пацьорки скуйовдженого волосся пригрiвало
сонечко.
Йоньцi тепленько i спосiбненько, вiн похропу в бороду i бачить сон,
Сниться йому, наче вимiняв на ярмарку гнiдого жеребця та й веде додому. I
за що вимiняв? За стару вiялку. Як причепився один хуторянин, як
причепився - продай вiялку i продай. Йонька i замiнявся. I веде оце
жеребця. А вiн вибасовув та ногами витьохку , годi втримати. Йонька його
за вуздечку, а вiн бокаса, Йонька за храп, а вiн як заiрже та як
засмi ться. "Не лоскочи", - проситься. "От бiсiв коник, хто ж його i
народив такого веселого, - диву ться Йонька. - З таким не засуму ш. Вiн
тобi таке вироблятиме, що й навприсядки пiдеш". I тiльки отаке подумав, а
кiнь як пiде вихилясами та:
Перед дiдом Йосипком трясе вiвця фартушком. Пританцьову ногами, Ще й
пiдморгу бровами.
"Отаке, - журиться Йонька. - Мiняв коня, а вимiняв вiвцю. Тьху". I
тiльки плюнув, мниться, що вже перед ним i не кiнь, i не вiвця, а
залужанський мiрошник. I iЦо виробля : сiв зверху на млин i вихваля ться:
- Хочеш, я тобi на цимбалах заграю?
- Грай. Ото©, що в давнину спiвали.
Мiрошник заграв, а Йонька заплакав. Мiрошник побачив - шусть за мiшки i
сховався. Йонька переставля лантухи з мукою та плаче:
- Це ти в мене коня вкрав? Тепер хова шся? I тiльки нахилиться до
лантуха, а його щось iззаду - товк. "I що ж воно таке? - дума Йонька. -
Ану ж давай пiдстережу". Нахилився до мiшка, а сам з-пiд руки зирить. Коли
ж, батеньку рiдний, тiльки вiн нахилився, а товкач вискочив iз ступи та
лусь по кульшi - i назад. "Ось я тебе, - дума Йонька. - Це мельник у
товкач перекинувся". Бере у кутку сокиру та по товкачевi, а тут як
вискочить Уляна та як закричить:
- Iди хутчiй, корову вкрадено!
- Яку?
- Та оту, що ти на хутори погнав.
Йонька хлипнув i прокинувся, еполосований жахом. Глипнув раз, другий.
Пасеться корова. "Ху-у! А бий же тебе сила божа, отаке приверзлося, -
тяжко зiтхнув вiн i витер рукавом пiт на чолi. - Трохи було не помер вiд
страху. Пасеться. Ну, слава ж тобi господи". Вiн перехрестився i почав
мацати за люлькою. Стривожився, маца по кишенях пильнiше, аж на ноги
звiвся. I тут щось хруснуло. Вiн одсунув ногу i побачив люльку з
переломаним чубуком.
- А розпросукиному синовi! - причитував Йонька над поламаним чубуком i
плювався на всi боки. - Чубук iз сушено© вишнини, ще й мiддю
покiльцьований. А лигнуло ж би тебе люшнею у зуби, - лаяв вiн бозна-кого.
Було добре снiдання, прийшов час до©ти корову. Йонька вийняв iз торби
котелок i попрямував на пасовисько. Корова здо©лася без вибрикiв. Йонька
продмухав у пiнi дiрочку i цмолив, скiльки душеньцi забажалося, оббираючи
шум iз вусiв: "Хоч раз порозкошую вволю. Все рiвно - вiйна. А те, що
молоко дудлив, скiльки хотiв, i легше помирати буде". Йому ще хотiлося
припасти до котелка - пошкодував. "Хай ще на "по-тапцi" залишиться. Через
годину знову ©сти захочеться".
Поставив котелок пiд кущиком, залапав руками, по кишенях, але згадав,
що люлька без чубука, зморщився. "Треба вирiзати чубучок. Корiвка хай собi
пасеться, а я поблукаю. Ач як гарно та тепло, рай, та й годi", - гомонiв
сам до себе Йонька, повеселiвши вiд доброго снiданку.
Iшов яром, тодi видерся в дубовий лiс, прицiлювався до нього
господарським оком. "Взяти б таку дiляночку на зруб. Рублена хата аж
дзвенiла б. I вистою не було б. Оце пiшло б на сохи, - вiн провiв долонею
по шершавiй корi i постукав чоботом по окоренку, - он тi осики - на ощеп.
Навiки добрi були б ощепи. Шдсушить трохи, взяти на замки, так, ©й-богу,
танком не розтягнеш. Треба, якщо трапиться на полозки, назначити. Колись
прилетимо з Гаврилом, чиргик пилкою - та й додому. Зима не за горами, а
саней катма". Iз дерев з тихим шелестом гвинтилося на землю жовте листя,
падало старому на кожух, на голову, на руки, слалося перед ним м'якими
жовто-червоними плахами; на вусах i бородi Йоньки плуталася павутина. В
лiсi пахло грибами, гiркуватим душком корiння, сонце ганяло блiки по
деревах, тiнi змiшувалися, рухалися, пливли, i все в жовтому храмi
виблискувало та iскрилося.
- Бач, яке випрутилося? - здивовано зупинився Йонька, примiряючись до
черемхового дубця, що хилився на осичку. - Це ж таке пужално, що кращого й
не треба. А я ж якраз без нього страждаю. Було в мене, правда, й непогане,
ще б годкiв з три послужило, так отой баришник на волах побив.
Тут старий пригадав, як Тимко увiрвав його по боку за Ташанню,
зненависне скривив губи.
- А бодай би тебе так уперiщили, щоб ти й до рiдного порога не долiз,
аби знав, як на старого чоловiка руку пiднiмати. А Федота долею вбережи.
При тому б я вiку дожив. Той би дав шматок хлiба та ще й маслом помастив.
Де ж то вiн тепер? Вiдступив, мабуть, iз сво©ми до Москви. А може, i ще
далi? Хоч би, дурень, у штаб або де-небудь у склад затесався, все ж таки
далi вiд смертi, а як полiз у саму гущавину, то, чого доброго, може й...
Тьху, що це я верзу? Не дай бог, аж у грудях похололо. А пужално добряче,
- прицмокував Йонька, обчухруючи ножичком прутика. - Гнеться, аж свище.
Йонька вирiзав добряче чубучилно i вже хотiв повертатися назад, як
побачив густий ожинник. Ягiд було так рясно, що вiн аж руками сплеснув i
присiв перед кущем навпочiпки. Кидав у рот одну за другою. Вистоянi,
прибитi морозцем, були такi смачнi i холоднi, що так i танули в ротi.
Довго жадiбно ©в. Ковзаючи на колiнах, витолочив такий слiд, нiби возом
про©хано. В ротi чорно, як у горщику з-пiд бузини, губи чорнi, вуса чорнi,
а вiн усе ©в i ©в, прицмакуючи та примовляючи :
- Оце посолонцював ягiдками, оце посолонцював. Уже давило пiд ложечкою,
а вiн жер i жер, доки напала гикавка. Тодi нарвав ще в полу i пiшов у яр,
щоб трохи перележати обiдню годину. Вийшов на галявину i закляк на мiсцi:
перед ним стояли озбро нi люди. Один iз них, високий i плечистий, в
потрiсканiй i пом'ятiй шкiрянцi, зняв з плечей гвинтiвку i сердито
запитав:
- Хто такий? Чого тут лазиш?
- Ожину рву, - промимрив Йонька.
- Руки вгору.
Йонька почув, як у пупi закрутило свердлом, але пiдняв руки вгору.
Ожина з шелестом висипалась в траву.
- Зброя е? - запитав плечистий i так глянув, що в Йоньки затiпалися
колiна.
- Чубук... чубучок... - скривився Йонька, задихаючись вiд страшного
болю в животi. - Менi якби кущик, на одну хвилину.
- Ну, ти хоч i старий, а обдурити нас не обдуриш, - сказав плечистий,
але, побачивши скалiчене обличчя старого, пом'якшав. - Ну, йди, тiльки не
думай тiкати.
Йоньку як вiтром здуло. З-за кущiв появився мучеником, якого тiльки-но
зняли з хреста.
- Корову спасаю, самi зна те, яке наше життя: все забира нiмець. Голi
й босi, хоч лягай та помирай.
- Ну, ти ось що, дiду, не хлюпай, а, як на сповiдi, розкажи, що тебе
будуть питати. Як тiльки хоч одне слово збрешеш, так i знай - в запiчку
замурованого знайдемо, i хай твоя баба, не просить i не молить...
- Все розкажу, голубчики, все розкажу...
- От i добре. - Плечистий пiдiйшов до бороданя, що сидiв на пеньку, i
щось йому сказав. Йонька зрозумiв, що бородань не проста птиця i що вiд
нього тепер залежить, вiдпустять Йоньку чи нi. Йонька не чув, що вони
говорили, але по тому, як плечистий махав рукою i робив нетерплячий порух,
здогадувався, що вони говорять про щось дуже важливе. Парубок, рокiв
двадцяти п'яти, що охороняв Йоньку, теж нетерпляче позирав у ©хнiй бiк,
зрiдка посмикуючи самокрутку, що димiла в нього помiж пальцями.
"Розстрiляють i корову вiдберуть. Ото вже i суд роблять", - бантурився
душею Йонька.
Плечистий закiнчив розмову i, обернувшись, кивнув головою на того, що
охороняв Йоньку. Вони пiшли помiж дерев, i листя шелестiло пiд ©хньою
ходою.
"Будуть мене ваку©рувати в царство небесне. Прийми ж, небо, мою душу, а
ти, земле, тiло".
Бородатий сидiв, похнюпившись, у гiркiй задумi. Зодягнений у зелену
ватянку, на ногах кирзовi чоботи, на головi шапка-вушанка з бумазе вим
зеленим верхом, при поясi гранати, а на грудях - нiмецький автомат.
"Так ось хто мене на той свiт переставлятиме", - сумно подумав Йонька i
пiдiйшов ближче. Ноги не слухалися старого, i вiн iшов, хапаючись аа
стовбури молоденьких осик. Бородань, зачувши шелест, пiдняв голову i
швидкими чорними блискучими очима, з яких ще не зiйшла задума, глянув на
Йоньку.
- Що? Не пiзна те? - запитав вiн, i в чорнiй бородi його слiпучим
блиском сяйнули зуби.
Йонька аж здригнув вiд цього голосу, все пильнiше приглядався до
незнайомця, очi якого потеплiшали i дивилися лагiднiше.
- Боже мiй! Оксен?
Старий кинувся як навiжений i, схопивши руку односельчанина, затряс ©©
з усi © сили, розглядаючи Оксена з усiх бокiв, похитуючи головою.
- Та чи ж я сподiвався, чи ж надiявся?! - плакав вiн, пiдсьорбуючи
носом i тремтячи губами. - Думав уже, що й на свiтi нема . А воно таки хоч
пiвбога, та все ж на небi. Ох ти ж, горенько, спаси Христос мою душу, -
нiяк не мiг вгомонитися старий, набиваючи в люльку тютюн.
Оксен, бачачи його мордування, витяг пачку цигарок "Новий Харкiв",
подав старому:
- Курiть мо©.
Йонька жадiбно згрiб цигарку, довго крутив у пальцях, розглядаючи, як
заморське диво:
- Хе... Де ж ви дiста те таку розкiш? Чи не з неба кидають? - запитав
вiн, весело i хитрувато примруживши око.
- Дiста мо помаленьку, - ухильно вiдповiв Оксен, затягуючись запашний?
димом i пускаючи його повз вухо. - Розказуйте, що нового в Троянiвцi.
- А що нового? Нiмцiв повно, полiца©в. Спочатку, як при©хали, курей
брали, а це вже до корiвок та свиней добираються.
- А що люди говорять?
- Та воно, сам зна ш, народ рiзний, однi зуби цiплять, другi - нi сюди
нi туди, а третi кажуть, однаково на кого робити, аби ©сти давали.
- Нiчого, ось нагодують нiмцi плетюгами, тодi по-iншому заговорять. Що
зробили з артiльним добром?
- Розгягли. Хто що в руки злапав. Там таке творилося, що не доведи й
бачити. Народ як озвiрiв. "Ми, - кричать, - сюди все зносили, ми й
рознесемо".
Оксен слухав нехитру розповiдь Ионьки i все нижче та нижче схиляв
засмучену голову.
"Ага, повернулися Джмелики. Значить, не вберегли ми ©х, не вберегли. За
лабi грати посадили, треба було за мiцнiшi. I тут Дорош говорив правду, i
тут правду говорив. Тадей Шамрай? Котрий це? Оте мале вовченя, що його
кинули були в сани i направили в Сибiр? Тепер воно повернулося? Старостою?
Ото© I мiсце собi зна-йшоа вiдповiдне. Ну, вiд них помилування не чекай!
Так от, значить, як вийшло. Нас запроторили в лiси та смердючi ями, а самi
сiли правити! Ну що ж, правте. Тiльки ми вам не дамо спокiйно сидiти анi в
днину, анi в нiч".
Оксен торкнув на грудях автомат, що зняв його iз забитого нiмецького
мотоциклiста.
"А добро, як прийдуть нашi, зберемо, все до вiничка, до мiтелочки. Не
думайте, що так пропаде задаром".
Оксен знову вийняв цигарку, запитав тихо, дивлячись кудись убiк:
- Ну, а як же моя сiм'я? Дiти? - i затих в очiкуваннi, обвиваючи голову
сивою чалмою диму.
- Олену били пльотками. Гнатиху також. Ну, твоя жiнка нiчого собi, а
Гнатиха померла. Дуже ©© пiд серце чобiтьми били.
Йонька непомiтно глянув на Оксена, у того сiпнулось щось пiд бородою.
- Та-а-ак, - передихнув вiн, повiвши плечима, як вiд морозу. - А дiти?
- Дiтей не зачiпали. Тiльки Гнатову дiвчину згвалтували.
Оксен кинувся, як на пружинах. Сперся спиною об дерево. Затих. В чорнiй
бородi ворушилися жовна. Одною рукою стискував рукоятку автомата, другою
дуло. Губи ворухнулися в страшному оскалi:
- Ну що ж. Спасибi тобi, земляче, за новини. Пiдiйшов Василь Кир,
звалив на Йоньку важкий погляд.
- А, це той, що артiль грабував та бiгав до нiмцiв аемельку просити.
Товаришу командир, - звернувся вiн до Оксена. - Позволь менi одвести його
за кущi. Я йому артiльний статут прочитаю.
- Що ви, хлопцi, - злякано захлипав Ионька. - Я тутечки нi при чiм.
Василь Кир цапнув Йоньку за плече, притяг до себе:
- Ти чув, як сьогоднi вночi гупнуло так, що пiвнеба зайнялося?
Очi Кира рвонули Йоньку за душу i погнали страх в грудей аж у п'яти.
- Чув...
- То ми ешелон iз нiмаками в царство небесне пустили. То, може, й ти до
них просишся? Так я тобi таку штуку присобачу до штанiв, що смикну за
шнурок - i полетиш до архангелiв овець пасти.
- Залиш його, Кир, - нахмурився Оксен. За кущами почувся шелест, i два
партизани внесли на прутяних носилках раненого. Вiн лежав, покритий
шинеллю, i тихо стогнав.
- Ну, як вiн? - запитав Оксен у лiтнього чоловiка з медицинською
сумочкою через плече.
- Погано, товаришу командир. Спокiй йому треба.
- Розвiдники ще не вернулися?
- Не чути.
- Зозуля!
- сть!
- Розстав вартових. Днювати будемо.
- сть.
Люди розташовувались на вiдпочинок i про Йоньку забули. Вiн сидiв пiд
дубом, зляканий, голодний, без курива i без корови: ©© кудись повели
партизани, може, рiзати, а може, й до©ть, хiба вони йому доповiдали.
"Говорили дурневi: сиди дома. Так поперся. От тобi i вскочив. А як
зараз нападуть нiмцi, що я робитиму? В партизан оружiя, а в мене? Хiба
торбою кидатись буду? Нi, це таки вскочив... - журився Вонька, жадiбно
нюхаючи дим вiд партизанських самокруток. - Анi ©сти, анi закурити", - i
Ионька вiдчув себе полоненим.
Люди розмовляють стиха, покашлюють, а Йоньку такий бере iнтерес, що й
про куриво забув: он стiльки ©х, купочка, а нiмцiв не бояться... "Що ©х
трима ? Вiра? Яка вiра, коли наших не чути i не видно, а цих перетовчуть
по одному, та й дiлу кiнець. Нещаснi люди. Приреченi. Мiй хоч з армi ю
вiдступив".
Ионька не витримав i попросив у одного з партизанiв закурити. Той
засмiявся, потрусив кисетом:
- Кури, дiду, на здоров'я.
Ионька згорнув цигарку, повеселiв очима. Он Оксен ходить. При оружi© i
на шапцi зiрка, ©хнiй Оксен, iз Торянiвки. Йонька аж очима заморгав: не
вiриться... Аж пiдвечiр його розбудив Василь Кир i повiв на кухню. Там
Ионька оперезав котелок партизансько© кулешi i зараз же виклянчив
закурити. Оксен дав йому пачку цигарок, коробку сiрникiв, вiдвiв у кущики.
- Партизанськi харчi треба вiдробити, дiду, - усмiхнувся Оксен у
бороду. - Як зовсiм звечорi , я дам вам пiдводу, i ви вiдвезете пораненого
на Голубiв хутiр, до сво©х родичiв.
Йонька поперхнувся димом.
- Влашту те пораненого так, щоб йому було якнайкраще i щоб жодна душа
не знала, що вiн там . Як тiльки з ним трапиться щось недобре - тебе i
твою рiдню вiддамо пiд суд. А доглянете - вiд Радянсько© влади вам буде
велика подяка. З'явишся в Троянiвку - рот на замок. Ну, йди, старий. А щоб
тобi не страшно було, даю охорону - Василя Кира.
- Дай менi, Оксюшо, когось iншого, - зашепотiв Йонька. - Бо це ж такий,
що слово впоперек скажеш - i задушить на дорозi. Заповзявся вiн на мене.
Грозить таке до штанiв прив'язати, щоб аж у небо мене вознесло. Вгору
летiти - сяк-так, а вниз падати? Це ж вiрна погибель.
- А ти змовчуй - i все буде добре. I ще скажу тобi на прощання: не
лiзь, дiду, до хлiборобiв-собственни-кiв. В тебе два сини в Червонiй Армi©
служать. Вернуться - як ©м у вiчi глянеш? За Федота не знаю, може, вiн
тебе i не зачепить, а за Тимка ручуся: той наставить латок на тво©м заду.
- Це ти, ©й-право, як у воду дивишся.
- Отож...
На Голубiв хутiр ви©хали, як зайшло сонце. Поранений тривожно позирав
на небо, вимолював темряви i, коли вона густо спустилася на землю,
заспоко©вся - тепер ©х нiхто не побачить. Кир iшов попереду, чорний,
сильний, зiтканий iз ночi.
- Отамечки наче щось зата©лося, - прошепотiв Ионька.
Кир зупинив пiдводу, пiшов розвiдати. Повернувся назад, лаючись. Нiкого
нема. То соняшники стоять над дорогою. Про©хали ще кiлометрiв п'ять. За
вибалком уже хутiр. Ионька пiдбадьорився, кiлька раз збiгав у соняшники,
бряжчав на ходу пряжкою.
- Як ти гада ш, Василько, прийняли б мене в партизани?
Кир досмоктав цигарку у коноплi:
- Тiльки з мiшком...
- А це ж для чого?
- Щоб ти сво©х запасiв по соняшниках не розносив, а при собi тримав...
Ионька ображено засопiв, але змовчав. У вибалку зупинили пiдводу. Кир
узяв пораненого на плечi:
- Ну, куди нести?
- За мною, Васю, за мною.
Довго петляли по бур'янах, сопли по густих, як вода, коноплях. Нарештi
Кир не витримав:
- Ти - ковадло, а не провiдник. Куди мене завiв?
- Так ми ж iз городiв зайшли. Бур'яни - хат не видно.
- То, може, тобi очi прочистить? - сердито хекав Кир у спину Йоньцi.
- Мниться, що вже знайшов. Оце ж братова кри-кичка. Тепер сюди,
стежечкою.
Пораненого поклали в садку бiля копички сiна. Кир залишився на вартi.
Ионька пiшов добиватися в хату. Його не було так довго, що Кир
занепоко©вся i пiшов до хати сам. Бiля колодязя пiд вербою двi постатi.
- Не можу я, Ионько. I хутiр, i мене спалять, i всю сiм'ю замордують.
- А вони там не мордуються по лiсах та болотах?
- Не можу я...
- Дам тобi на двi пари чобiт...
- Хоч i на десять...
- Мiшок солi...
- I хутiр, i мене спалять...
- Та втям собi, дурна твоя голова, що як прийде такий случай, то i
хутiр, i тебе i так спалять к чорту.
- Дiзнаються сусiди, донесуть полiцi©.
- Дурень ти, брате, - сплюнув сердито Ионька. - Нам i так нема виходу.
Не вбережемо того чоловiка - нас усiх перестрiляють. Сво© перестрiляють. Я
був там у них у лiсi, то пойняв, що кособочити не вдасться. Мо© два сини
на тiй сторонi, та i твiй там вою . Так до кого ж тодi нам горнутися? Он я
чув у лiсi радiо, так то брехня, що Красна Армiя розбита. Чув я голос iз
Москви: б'ються нашi i фронт держать.
- м держать можна, а ми?.. Покинули, живи, як прийдеться...
- Ну, ти придумав що чи нi? - уже лютiючи, зашипiв Йонька. - Бо я зараз
сам пiду i спалю тобi хату к чорту.
Вiн вихопив iз кишенi сiрники i заторохтiв ними. Кир потихеньку пiшов у
садок. "Напира на брата, бо самому викруту нема", - усмiхнувся в темрявi
Кир.
Через хвилю брати пiдiйшли, але торг не припинявся :
- А чим же я його содержать буду?
- Чим найкращим: молоком, медом, маслом, - наказав Кир.
- А де його взять?
- Я тут з вами довго буду торгуватися? - аж заклекотiв Кир.
- А дохтора де взяти?
- Це не твоя турбота...
Пораненого поклали в повiтцi. Кир залишився з ним наодинцi.
- Ну, як тобi, Левко?
- Намучився i спати хочеться.
- Довiря шся ©м? Левко задумався:
- Поживемо - побачимо. Думаю, що до мене вони звикнуть i ©м буде не так
страшно, як тепер. Упевнений, що мене тут не викажуть. Дядько зна ш, як
дума : я-то нiкому не скажу, аби другий не проговорився. А все ж таки на
всякий випадок додай менi патронiв до пiстолета.
Кир пiдсипав iз кишенi набо©в, потиснув гарячу руку Левковi:
- Лiкаря ми будемо присилати час вiд часу. Ок.сен обiцяв, а ти його
зна ш.
Левко усмiхнувся.
- Жаль, що я не бiля вас...
Вони помовчали, попрощалися, i Василь вийшов iз повiтки.
На другий день Йонька набрав у брата харчiв i вирушив додому. За
хутором шмигнув у кукурудзу i сидiв, доки дочекався: якась старенька
бабуся вела корiвчину пасти. Вискочив Йонька, мов ярковий вовцюра, вiдняв
у бабусi налигач i повiв корову на Троянiвку.
- Святий Миколо-угоднику, заступнику роду християнського, возверни
утрату мою, я ж тiльки молочком на свiтi й жила, тiльки ним i годувалася,
- голосила йабуся на весь рот i заламувала руки.
- Хвали бога, що кусок хлiба , а ти ще й молока просиш, ласуха яка
виськалася... тудить твою... - лаявся Йонька, злодiйкувато позираючи на
всi боки.
- Душогуб! Щоб тобi руки повикручувало, а ноги каменем потрощило.
- Ти довше погавкай, то я тобi й без каменя потрощу. Сказано: у мене
сiм'я дванадцять душ, повинен я ©© чимось годувати чи не повинен?
Баба дибала за Йонькою кiлометрiв шiсть, а потiм вiдстала. Вiн зiтхнув
з полегшенням.
"Слава богу, вiдчепилася. А ця, може, й не така дiйна, а все ж молоко
буде", - радiв Йонька.
Але радiсть його була передчасною. Корова здумала про домiвку,
вирвалась i подрочилася на хутори, так що Йонька тiльки плюнув ©й услiд i
потяг на Троянiвку.

Х

Там, де колись була сiльська лiкарня, тепер казино. Вечорами музика,
веселi, з пiдвиванням "тiрольськi пiснi, нудне терликання губно© гармошки.
З офiцерами гарнiзону вечеря i обiда комендант. Кожного разу вiн
заходить у супроводi денщика, вертлявого i меткого ельзасця, який
прислужу йому за столом. Отто Штаубе заходить у мундирi, лайкових
рукавичках i наваксованих чоботях. Рукавицi, кашкет, як велить порядок,
залиша в передпоко©, огляда в дзеркальце сухе, медальне обличчя з
дрiбними крапельками ластовиння на горбатому носi i верхнiй губi.
Деяку секунду суворо дивиться на денщика. Денщик говорить, що пан
комендант з дня на день молодi - клiмат Росi© сприя його здоров'ю. Отто
Штаубе кида на нього поблажливий погляд i з суворою мiною на обличчi
заходить в товариство офiцерiв.
Офiцери знають, що коли Отто почина розповiдати про молочницю Ельзу,
значить, вiн п'яний; коли ж вiн вийма iз боково© кишенi портмоне i
почина шукати ©© фотографi©, - дуже п'яний; почина цiлувати пляшки -
смертельно п'яний. Тодi вiд нього нiчого веселого не доб' шся. Офiцери
тодi кивали денщиковi, вiн брав вана попiд руки i волiк iз залу в другу
кiмнату. Завжди Отто заходив у зал твердим кроком i, витягши руку, кричав:
"Хайль Гiтлер!" Але на цей раз вiн зайшов iнакше, тобто вiн i привiтався,
i посмiхнувся, але всi помiтили, що з ним трапилось щось незвичайне.
- Панове, - крикнув вiн, вимагаючи тишi, - сьогоднi я покажу вам щось
надзвичайне.
Всi перестали ©сти i пити i з увагою застигли за столами. Вiн
потихеньку вiдкрив дверi в передпокiй i щось крикнув денщиковi. Денщик
пiдiйшов до Юлi, що стояла в куточку, i злегенька пiдштовхнув ©© в спину.
Вона чула гул голосiв, дзенькiт посуду, чужу гаркаву вдову i розумiла, що
там сидить багато людей. Денщик ще раз пiдштовхнув ©©.
- Панове! Перед вами жiнка росiйського офiцера. - Отто рiзким рухом
зiрвав з не© плащ.
Офiцери ахнули: перед ними в обiрваних чорних шовках стояла росiйська
жiнка небачено© краси, i ця краса заслiпила усiх, як блискавка. Вологе вiд
дощу волосся рiзко вiдтiняло блiде обличчя, великi гипетськi очi дивилися
рiзко, з холодним полиском. Юля посмiхнулася, закриваючи лахмiттям груди i
колiна. I ця посмiшка гарячим струмом пройшла по офiцерах - вони,
завойовники всi © вропи, вперше побачили таку посмiшку, в якiй не було нi
кокетства, нi приниження, в нiй було нiчим не замасковане глузування.
"Так як же, - говорили та посмiшка i тi очi, - ви дивитеся на мене, на
беззахисну жiнку, i вам не вилазять вiд сорому очi? Так оце тi офiцери, у
яких поняття про честь? Нi, наш радянський командир не змiг би дивитися
на нiмецьку жiнку, яка була б у такому. станi, як я". Вона посмiхнулася ще
глузливiше i вiдвела очi. В чужих, остовпiлих очах вона не знайшла честi.
З кожно© пари очей холодними змiями впиналася в ©© класичне тiло твариняча
пристрасть.
- Шьон, шьон, - зацмакали офiцери язиками, поблискуючи очима. -
Шампанського для панiнки! - викрикнув один iз офiцерiв i простяг руку до
невiдкрито© пляшки.
Молодий офiцер-пруссак в чорнiй есесiвськiй формi i з шрамом на щоцi
притримав його руку i, лютiючи . очима, вилiз з-за столу. Вiн обiйшов
навколо Юлi, розглядаючи ©© з нiг до голови, вирвав у коменданта стек,
поторкав ним шмаття одягу, кривлячись у сардонiчнiй посмiшцi. Потiм кра м
стека пiдвiв Юлине пiдборiддя i глянув на не© сво©ми холодними сiрими
очима, в яких закипала скажена злоба. Юля, ледь-ледь примружившись i
усмiхаючись, дивилася на нього спокiйно, тiльки жилка на ши© пульсувала
швидше. Вiн зрозумiв значення ©© погляду i, насупивши брови, грубо,
по-солдафонськи штовхнув ©© стеком у живiт. Вона вiдсторонилась вiд нього,
але продовжувала усмiхатись. Очi ©© говорили: "Так оце я бачу на власнi
очi iстинний дух вропейського рицарства? "
- Панове, ця дiвиця була б доброю дояркою на фермi мого батька, -
сказав вiн нарештi, i всi засмiялися вiд його слiв, а найгучнiше
комендант.
- Панове! - пiдняв вiн руку, перекриваючи сво©м голосом офiцерський
гамiр. - Дiзе метхен може працювати не тiльки на фермi пана Хiльберта, але
й офiцiанткою в нашому казино. Коли вона прислужувала росiйським офiцерам,
то чому не може прислужити нiмецьким? Правду я кажу?
- О! Чистiсiнька правда! Гох!
Офiцери пiдняли бокали i випили, бiльше не звертаючи уваги на Юлю.
Комендант глянув на не© i, зробивши рукою енергiйний жест, засвистiв, як
на собачку, яко© господар бiльше не хоче бачити.
Товмач провiв Юлю довгим широким коридором i, вiдкривши дверi, показав
©й кiмнату, додавши, що-за наказом коменданта оце тут ©й вiдводиться
мешкання i що про не© не забудуть i по можливостi робитимуть усе для того,
щоб ©й було не скучно. При останньому словi вiн усмiхнувся i закрив дверi
на ключ.
Юля залишилася сама. Кiмната, в яку вона зайщла, була невеличка, з
двома вiкнами, що виходили на Та-шань. В нiй смердiло солодкувато-нудотним
запахом, i цей сморiд викликав у Юлi приплив нудоти. Вона пiдiйшла до
загратованого вiкна i пальцями вiдчинила його. Свiже повiтря вдихала
жадiбно, захльобом, вiдчуваючи, як нудота вiдступа вiд горла i голова
свiжi .
Залишивши вiкно вiдчиненим, Юля скинула черевики i, пiдiбравши пiд себе
ноги, сiла на пiдлогу. Надворi була темна осiння нiч iз чорними хмарами i
холодною мжею, що залiтала у вiкно i осiдала на руки i обличчя дрiбними
бризками.
Десь понад Ташанню у вербах шумiв вiтер i глухо клекотiла вода; з
рiчки тягло болотною iржею, гiрку ватою задухою конопляних помокiв.
Доносило нескiнченний жерстяний шелест - то шумiв у плавнях вiтер.
Здавалося, в темрявi вiд шаленого бiгу сапають табуни диких коней,
витрiпуючи мокрi гриви, i через те й летять у хату холоднi бризки. Мiж
небом i землею каламуть: то кiнськi копита розляпують багнюку. I темрява,
така темрява, що в людини жахнi серце i робиться моторошно вiд слизьких
язикiв холодно© мжi, що лижуть тобi лице i руки. Юля гидливо здрига ться i
зачиня вiкно, а язики вже з рипом лижуть шибки i вигинаються там, довгi i
в'юнкi, як гадюки. Юля вiдверта ться вiд вiкна i, загорнувшись у лахмiття,
сидить, обхопивши колiна руками. Язики вже тягнуться до спини, i вона
геть зовсiм вiдсува ться вiд вiкна.
Вона пригаду те, що сьогоднi бачила: скривавлене обличчя Гнатово©
дружини, збите чобiтьми i розквашене на м'ясо, ©© нерухоме, немiчне тiло,