Страница:
а на горищi сокорiла курка, заклопотано i соромливо, збираючись анести
яйце. - Кум тодi з червоними вiдступив, а Ольга залишилася. От i живе собi
жiнка тихо, нiкому нi слiвця, нi пiвслiвця. Коли це ворота рип: за©жджають
до двору черкеси в шапках; в кожного на поясочку нiж висить, на
офiцериковi папаха бiла, цигарка в зубах, погони золотi, а на руцi батiжок
плетений. I з ним - хто б ти подумав? - Яким Джмелик. Сорочка вишивана,
жилеточка, чобiтки юхтовi, волосся оливою намащено - як до церкви
зiбрався. Показу рукою на Ольгу: "Оце жiнка голови комнезаму. Сам бачив,
два ящики оружжя у дворi закопувала". Офiцер виплюнув з рота цигарку,
погрався нага м та й каже: "Говори, де зброя, бо як не скажеш, - дам сво©м
молодцям на розправу". I пiдморгу усмiхаючись. А чеченцi джеркочуть
по-сво му, блискають зубами, язиками прицмокують. А Ольга була червона, як
калиночка, а то - зблiдла, та все одно гарна, сорочка на рукавах червоними
квiтками вишита, очiпок зелений, i сама повна та здорова, як з туго© води
вийшла... Опустила очi. "Нiчого, - каже, - не знаю". Моргнув офiцер
чеченцям. Позiскакували вони iз сiдел, скрутили бiлi руки i давай на-гаями
шмагати. Сорочка на спинi лопнула, кров бризка , молоде тiло чорними
п'явочками взялося, стогне, сердешненька, голову пiд руки хова ... А Яким
сто©ть посеред двору, приказу : "Так ©©, так. Бреше, скаже". А Ольга
мовчить. Кинули ©© на землю, давай двiр копати. Зрили - яма на ямi. В
коморi, на горищi, по стрiхах. Тодi офiцер як пiдскочить до Якима, шаблю
вийняв, руки трусяться: "Шукай, мерзотнику, сам. Як не знайдеш, - голову
зрубаю". Яким лопаточку в руки - i давай рити у стайнi. А Ольга нiби
непритомна, а сама кра чком ока позира , а серденько трохи з грудей не
вискочить. Це вже вона потiм розказувала. Лежу, каже, а в само© так усе й
похололо: ну, думаю, тепер кiнець. Зброя в стайнi захована. Знайдуть - до
вечора не доживу. Копав Яким - не знайшов: зброя була пiд самим порогом
зарита. Звалили чеченцi його на землю, скинули штанцi i давай лiпити, що
ледве додому добрався. А прийшли червонi - не соромлячись людей, штани
скидав, рубчики показував. Отакий був Яким Джмелик. А тепер його синочки.
Як прийдуть нiмцi - ©хня влада, а тебе на гiлляку... Балакають - нiмцi
земельку будуть роздавати. Як ти дума ш, нам з тобою прирiжуть?! Моя
батькiвщина - на Данелевщинi. Пшеничка там родила, житечко, просо. Стiльки
проса, що нас п'ятеро дiтей за зиму в ступах не перетовчемо. Мати
пшонянички пекла. Тiльки скине з сковороди - летять, як у глинисько. Я -
найменший, то менi найменше i попадало. А як ви©демо орати, я коней пасу,
пiд возом граюся, а розумiн-нячко : виросту - i менi надiлять, i я
господарюватиму... Якби дали там, де й ранiше, бiля ставка. Ми там часто
уночi з братами карасiв ловили. Уночi, бувало, зiрочки сяють, а карасi з
води бульк, грають проти мiсяця. То як, Павле, прирiжуть?..
Павло розтоптав чоботом недопалок, почухав живота, поставив на комин
коробку з тютюном:
- Прирiжуть, Хомо, ще й у кишки тобi наб'ють, щоб не мало було.
Хома зiтхнув i поправив на головi заячу шапку:
- Поживемо - побачимо. Воно й правда, не на те вони пруть, щоб нам
земельку дарували... А втiм... Ех, коли б то наперед знав, ще то буде!..
Над Ташанню пахло вербовими кладками. Несло тонку, як слина з бичачо©
губи, павутину. Беева гора iз жовтим лiсом блищала, мов iконостас. У сазi
пiдпасалася перелiтна птиця: казарки, нерознi, свищi. Пiдiбгавши ногу,
красувалася чапля, з чорного носа капала вода. Пеньки чорнiли ковадлами.
Осока полоскала у водi зеленi ножi. Над левадами стояв цибулячий дух
конопель. Кричали бiлi гуси. Хтось бив праником по шматтю: апть, апть,
апть. Сонце крутилося у вирi, i вiд нього вiдлiтали iскри, як вiд
наждачного точила.
Але нiхто не милувався красою осенi. Люди опускали очi перед ©© разючим
блиском. Сохли на вербах ятери, павутиння позаплiтало на них устенки. Що
тепер ловити в тi ятери? Зорi з Ташанi в тихi осiннi ночi? Потрiскалися
човни, обростають зеленим мохом. Хто попливе на них? Хiба вербовий
листочок? Умирають трави. Хто коситиме? Осiннi дощi. Замерза худоба по
далеких шляхах та дорогах. Хто ж ту траву ©стиме? А пожеруть ©© осiннi
тумани, iржавою юшкою по землi пустять, i незапахне вона морозним душком,
не хруматимуть ©© ситi конi.
I ходили люди, заклопотанi, стривоженi, вставали, як сiрiло, i лягали
спати далеко за пiвнiч; ©х турбувало одне: як жити, що робити? Пiдходила
зима, треба щось ©сти, в чомусь ходити, i тому люди вибирали картоплю,
зрiзували соняшники, звозили гарбузи, виривали матiрку, а старi дiди
здiймали з горищ прядки та веретена, що десятки рокiв лежали там на
розвагу вiдьмам та домовикам, i ладнали домашнi фабрики, бо де ж того
краму набрати, коли гримить отака вiйна?
Вийшла i Орися з матiр'ю рвати. День стояв теплий, тихий. Високе небо
виблискувало, як полива на вiдрi, слало на землю тихi шуми: то шелест
вiтру, то сюрчання пташиних зграй, що збиралися вiдлiтати, то вiдлуння
чийогось далекого оклику, то гелготання перелiтних гусей.
Забравшись у густу матiрку, як у воду, невiстка i свекруха працювали
мовчки, не бачачи одна одно©, а тiльки чуючи над собою шелест зелених
стебел з пахучими китичками зверху. Коли сонце пiдбилося вгору, жiнки сiли
снiдати на обнiжку. Уляна вийняла з-помiж горсток глечик холодного молока,
накритого Г лопухом, вiдрiзала окра ць хлiба, поставила два череп'яних
кухлi.
Орися пила молоко, тримаючи кухоль за вушко, i раптом побачила, що по
ньому лiзе жучок сонечко; вона посадила його на мiзинець i стала тихо
примовляти: "Сонечко, сонечко, заглянь у вiконечко, сво© крильця розпусти,
до милого полети". Воно дiйсно злетiло, i молодиця провела його
зачарованим, як у маленько© дитини, поглядом. Мати перехопила той погляд:
- Не долетить, в огнi опалиться. Орися опустила очi, в червоних вушках
злякано затремтiли золотi сережки:
- Ось як пiдправимося трохи по господарству, пiду до ворожки на хутори.
- На ворожку плюнь, на серце надiйся. Воно все скаже.
- Коли ж воно з обох бокiв болить, де не торкнешся.
- Значить, нелегко i йому там. Болить, то нiчого. Страшнiше, як замре,
того бiйся, дочко...
У дворi гавкнув пес. Раз, другий, третiй, потiм як водою залився -
ланцюгом дзвенить, аж на левади чути.
- Таке, наче на чужих. Ану, пiди глянь, хто там такий.
Орися кинула на землю череп'яний кухлик, замелькала голими литками по
городу. Назад прибiгла гаряча, пiд синьою кофтиною груди полохаються.
- Мамо, повен двiр бiйцiв на©хало.
Обо побiгли до хати. Пiд вербою в холодку стояла машина. Бiля колодязя
тиснулося чоловiк десять бiйцiв у сiрих брудних шинелях. На спiтнiлих
обличчях тривога i поспiшнiсть. Гiмнастьорки на спинах i попiд пахвами
темнi вiд поту. Бiйцi штовхаються, брязкотять котелками.
- Чумаченко, вистачить тобi. Допався, як вiл до калюжi.
- Дай баклагу набрати.
- Куди лл ш у чоботи? Хiба повилазило?
- Хлопцi, оце я тут i в прийми пристану, - балагурить Чумаченко,
витираючи рукавом рота. - Он уже й наречена з тещею йдуть.
- Перестань, - стогне смаглолиций бо ць з рукою на перев'язi,
вiдвертаючи сердите обличчя. Йому, напевне, вже набридли Чумаченковi
теревенi.
Серед двору, поглядаючи на годинник, сто©ть До-рош. Неголене обличчя
темнi щетиною, очi червонi, роз'ятренi пилюкою.
- Хто в селi? - пита вiн Уляну.
- Нема нiкого. Голова сiльради i голова колгоспу ви©хали.
Ваку©рувались.
- Нiмцiв не чувати?
- Борони боже, - блiдне Уляна.
- Тодi ось що, - Дорош спира ться на палицю, шкутильгав в холодок пiд
верби. - Чи не можна у вас пораненого покласти? Четвертий день веземо.
Розтрясло його зовсiм.
- Давайте його, давайте.
- Iще якби хлiба спекти i бiлизну попрати.
- Хiба ж я вам у чомусь вiдмовлю. В само© дво спитаються свiтами.
Дорош махнув рукою бiйцям, вони вiдкрили борт машини i почали там щось
робити. По руховi ©х Орися зрозумiла, що вони пiдiймають щось важке. Вона
хотiла подивитися, але бiйцi стояли так щiльно, що вона нiчого не могла
побачити. Орися вiдступила. Повз не© пропливла жовта рука, стрижена
голова. Довгi, зiгнутi в колiнах ноги телiпалися пiхотинськими ботинками,
на яких засохла грязюка. Коли пораненого вносили в сiни, хтось iз бiйцiв
зробив необережний рух, i вiн застогнав.
Дорош сiв на призьбi, витяг поранену ногу i так сидiв довго, не то
задумавшись, не то дрiмаючи. В чорнiй тiнi його козирка тужили очi: невже
забули його люди в Троянiвцi? Невже так змiнила його вiйськова форма чи
бо© та тривога злiпили друге обличчя, що не впiзнають його люди? Оце ж
садиба Вихорiв, вiн ©© зна . Он Орися накида в жлукто цiлу гору
червоно-армiйсько© бiлизни i не впiзна його, не дивиться навiть на нього.
Дорош бере паличку, виходить iз двору. Левадами, через Ташань - i вже
вiйна вгриза ться залiзяччям десь позаду, струшу в пiтьму людське життя,
обжира ться кров'ю, гасить очi святому радянському во©нству, гоготить
вулканами, а тут вимива вiтерець поливу на небi, розхуку бiле хмариння,
i цiлi потоки синяви заливають свiт i нiжать землю духом неба i корiння; i
те днання землi i неба щемить у грудях тривогою вiчностi: людина вiдчува
себе новонародженою перед красою життя, i сяйво добра освiчу ©й душу, i в
тому сяйвi вона бачить себе збоку первозданною, непорочною, доброю, як
перкалеве свiтло березових га©в, нiжною i щирою, як голуб'яче серце. Дорош
теж зайнявся тихим свiтлом добра. Природа входила в нього духом корiння,
чистотою небесно© синяви, бентежила хлiборобське серце. Якою ж ви силою
володi те, синi небеснi потоки, ви, бiлi хмари, i ти, пахуча земле, що з
одного робиш звiра, а з другого голуба? Отже, в тобi та мнi чари? А
хмари бiлiли, i гомонiли синi потоки: "Справедлива душа чару ться небом i
землею, а чорна - смертю". Дорош i справдi чарувався небом i землею i
думав, дибаючи понад Ташанню:
"Невже ж я тут i все бачу пiсля того, як по менi проскреготiла машина
вiйни?"
Синi потоки лилися, i Ташань кипiла пiд вiтром. Верби сплакували
листям, i золотi сльози гнало за водою. Комишi кошлатились, i здавалося,
що в ©хнiй та мничостi хтось живе. Дорош розгорнув ©х руками, вийшов на
берег рiчки i сiв на пеньку. Тепер його нiхто не бачив, бо вiн. був сам на
сам iз рiчкою. Коло нього, затоплений у воду, стояв човен, лежало поламане
весло. На сучку верби висiв прогнилий ятiр. Забуте, покинуте мiсце. Давно
сюди не ступала людська нога. Тiльки синi потоки помiж комишами та зелене
латаття пiдняло на вiтер вуха. Скоро воно осяде на дно, вiдiмре - i чи не
тому так нашорошило вуха, щоб наслухатися востанн вiчно© думи комишiв?
Латаття осяде, i рiчка очиститься, - але чи очиститься людська совiсть вiд
звiрячого паскудства i коли ж настане такий час?
Вода свiтила на Дороша лагiднiстю, виколисувала милiсть до всього
живого. З комишево© затоки ви-пливла дика качка з каченятами, i вони
шульпотiли собi та перекахкувалися, живлячись, чим дарувала природа, а
Дорош шепотiв: "Пливiть. Я вам нiчого поганого не зроблю".
I коли стара качка закричала щось по-сво му i всi дiти опливлися докупи
та звели одне до одного дзьобики i загомонiли, - Дорош вiдчув, як щось
давонуло за горло. Може, то одвалився з душi камiнь вiйни i захльоснуло
його людською радiстю, що стрiляний, пропахлий смертями во©н потер рукою
щемлячi очi над тихою пустельною рiкою. "Ну, так я зовсiм розкисну, -
усмiхнувся Дорош. - Менi потрiбне тверде серце".
Вiн вийшов iз комишiв, як iз зеленого храму, до якого ходив на сповiдь.
Там вiн залишив свою нiжнiсть, i якщо вiн залишиться живим i повернеться,
- вiн вiзьме ©© назад у зеленого бога.
Комишi з тихим шумом затворили за ним пахучi дверi, i вiн знову став
тим Дорошем, яким був, i небо вже не слало йому синiх потокiв, а земля
палила очi чорним попелом. На колгоспному дворi вiн знайшов того попелу
цiлi купи. Вiтер кiптюжив i дмухався ним. Конюшня, корiвники - все
спалено. Обвуглiли стовпи, як пам'ятники печалi. Жах, мовчазнiсть,
пустеля. Дорош обкульгав згарище, сiв з невiтряно© сторони на якийсь
шурпак i зняв кашкет. "Де ж ти почина шся i де кiнча шся, людське
глупство? Для кого ж ми грудьми закривали землю? Невже самi люди, що це
творили, пустили з вiтром i димом?" Вiн все нижче схиляв голову, i в
грудях у нього щось рвалося i болiло. Попiл присипав плечi i руки.
До Дороша пiдiйшла людина i стала поряд. Вiн не пiднiмав очей i бачив
лише латанi чоботи в попелi.
- Хто спалив колгосп? - запитав Дорош. Чоботи переступили з мiсця на
мiсце.
- Хто палив, питаю? - зiрвався Дорош i побачив перед собою старого в
кожусi, що тремтiв плечима i розмазував шапкою попiл на обличчi.
- Валентине Павловичу... Товаришу Дорош. Звинiть. Не догледiв я...
- Та хто ж ти? - доступився Дорош i насилу " розпiзнав завгоспа Григора
Тетерю. Колись цей старий був чистун, акуратист, вуса пiдстриженi, сорочка
чиста, борода i шия пiдголенi. Тепер же стояв брудний, обiрваний чоловiк,
зсутулений горем. За цих кiлька мiсяцiв у нього вiдросла борода, запали
очi, загострились вилицi. Вдень i вночi вештався вiн згарищем i
виколупував iз попелу то вiдро, то решето або просто сiдав на землю i
розплутував якiсь вiрьовки, говорив сам iз собою. Люди i домашнi вирiшили,
що вiн з'©хав з глузду, i не чiпали старого.
Тепер, стоячи перед Дорошем, вiд плакав, витираючи шапкою червонi, без
вiй очi, довго нiчого не мiг сказати, крiм: "Простiть, не догледiв. Що ж,
я знаю. Я винний".
Дорош вiдвiв його вiд згарища, посадив мiж вербами:
- Розказуйте, як було.
- А як? Налетiла залужанська махновщина, стала зерно iз засiкiв гребти.
Я ключiв не давав, кажу - по списках треба, бо це зерно колгоспне i за
нього треба вiдчитуватися. Вони ж - в морду, ключi забрали, i все
по-сво му. Потiм стали реманент розтягати. Василь Кир, Латочка, Павло
Гречаний не хотiли давати. Зчинилась бiйка. Троянiвцi залужан розiгнали.
Тодi вони прийшли вночi i запалили.
- Хто - вони?
- Звiсно хто. Джмелi.
Дорош здивовано змахнув бровами вгору:
- Як? Ми ж Северина заарештували?
- Утiк. Ще й два брати-вовкодави об'явилися. Так що знову цiлим ро м.
Не з одного тепер кишки випустять.
Дорош обiперся на палицю, встав iз пенька, зарядив пiстолет. Серце
вицiдило на щоки лютливу блiдiсть.
- Валентине Павловичу, не гарячiться, - схопив його за руку Тетеря. - А
давайте так робити, наче нiчого й не було. Бо ось послухайте, що я вам
скажу. Джмелi посiдали на хургон i покотили на хутори. Повернуться вночi,
заховають награбоване i почнуть пиячити. Тодi ви ©х i накри те. В мене
такi люди, що дадуть знати, коли i куди йти. Джмелi вооружонi i не
боягузи, так що будьте обережнi.
Десь близько бухнув пострiл, i вiдлуння крикнуло над Ташанню. Дорош
напружився, як птиця. Григiр Тетеря пробубонiв:
- Чу те?
Ще два рази бабахнуло, i кулi потягли дзвенячу струну в луги.
- О, знову. Пропав чоловiк, ©й-бо, пропав... То ж Окрiм Горобець дома в
побувальцях, так замiсть того щоб сiсти та з жiнкою поговорити, так вивiв
дiтей у берег i - чу те - вчить ©х стрiляти. А там же дiтлахiв! Кожному по
одному патроновi - i то треба цiлу торбину. О, чу те? Здурiв. Потерявся
умом. Тьху, - плювався Тетеря.
Дорош сказав суворо:
- Добре робить, що вчить. Ви теж гав не ловiть. Джмелi, бачите, як
запаслись тими цяцьками! А у вас що? Вила та лопати? Дивiться, старики, не
проморгайте! Нас тут не буде, доведеться самих себе захищати.
- А ти, Валентине Павловичу, не обижайся. У нас теж дещо приховано.
Можем i тобi позичити, як хочеш.
- От тобi й старий, - розвеселився Дорош. - Ну, артист. Нiколи б не
подумав.
- Це я так, прикидаюсь дурнуватим, - зашепотiв старий. - З дурнуватого
який спрос? Скажу вам, що за розпорядженням Оксена можу видати для тво©х
хлопцiв чого хочеш з ©стiвного. Ну, а остальне - воно не вида ться, бо й
самим здасться. Ага, ось що. Ти тут зборiв не збирай, мiтингу не скликай,
бо люди тепер зата©лися, на мiтинг не пiдуть. Вони й так не знають, що
робити. Нам тепер у хитрiсть треба перекидатися. Сам чу ш - гуркотить,
от-от до нас припожалу . I ви, хлопцi, теж швидше вискакуйте, а то коли б
вас не зачинили.
- Заради пораненого товариша зупинилися. Вночi вирушимо.
- Отак i добре. Так iди собi, а ввечерi все зробиться.
Дорош повернувся до Вихорiв, поснiдав i лiг у хлiвi на сiнi. Вiн багато
ходив, нога натрудилася i тепер болiла.
Прибiгла Орися, принесла подушку:
- А зна те, я вас вперше не пiзнала, - щебетнула, збиваючи подушку. - А
тепер уже знаю: ви колись так кумедно в район на конi ©хали, - засмiялася
Орися, i ©© очi бризнули тамою веселiстю, щоки так вайнялися збентеженою
дiвочою кров'ю, що Дорош теж посмiхнувся i подумав: " й материнства
хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве".
- Оддихайте. Може, й мого хтось отак припантруе... - i, затулившись
рукавом, пiшла з хлiва.
Молодиця намочила в ночвах бiлизну бiйцiв, заходилася прати. Бiлизна
була чорна, пахла землею, димами, i в Орисi стискалось серце, коли вона
принюхувалась до не©. Увесь день ©й пахло гарячою Тимковою спиною, його
махорковими губами, чорним баранячим чубом, яблуневою постiллю, i вона
покинула прання, прокралася в комору i довго стояла в куточку, притисши до
розпашiлого обличчя Тимкiв картуз, що пах полиневими степовими ночами,
гарячим диханням коханого. Сонячний пил просiвався крiзь комiрне вiконце,
i вона, притисши картуз до серця, стояла в тому пилу золота, як
богородиця, i молилася:
- Боже, якщо ти сть, захисти i заступи його, не дай кровинцi капнути
на землю, а краще вицiди мою по крапцi, бо я хочу, щоб вiн жив. Боже,
прошу тебе...
Вона впала головою на скриню i заплакала. Потiм обережно повiсила
картуз, витерла фартухом сльози i вийшла з ванькирчика тиха i заспоко на,
як пiсля сповiдi.
"Оце гарно, треба роботу робити, а я рюмсаю", - незлостиво докоряла
сама себе, зайшла в хату, щоб набрати лугу' для прання.
Орися знала, що поранений бо ць лежить на лавi, i ©й захотiлося глянути
на нього, але вона не наважувалася, бо ©й здавалося, що в нього жахливо
понiвечене лице i заюшене кров'ю око не до дiла пiдморгу . Але почуття, що
поблизу людина, яка стражда , перемогло сграх, i вона глянула. Ноги ©©
прикипiли до долiвки: вiн дивився на не© добрими чистими очима i прохав у
не© пробачення, що сво ю присутнiстю спричиня клопiт. Орися почервонiла,
опустила очi i не знала, що робити: пiдходити ближче чи робити сво дiло.
Вона стояла з опущеними очима, але вiдчувала себе спокiйнiше, i коли звела
очi, то зрозумiла чому: вiн уже не дивився на не© сво©ми очима, а лежав,
заплющивши ©х. Видно, втома розслабила його, i вiн уже спав. Це був дуже
молодий бо ць, з надзвичайно нiжним, як у дiтей, рисунком рота i бiлим
пушком над верхньою губою. На ньому була несвiжа сорочка, розхристана на
грудях, i Орися чула, як вiн диха i як у нього в грудях щось шваркотить i
присвисту . Вона не могла втямити, що то, i, нахилившись ближче, засичала,
як вiд пекучого болю: мiж бинтами ворушилась сiра маса. Орися закрила
руками обличчя i наослiп вискочила з хати.
- Що з тобою? - запитала Уляна, що несла в хату оберемок дров.
- Ой мамо, коли б ви бачили, - застогнала Орися i пiдвела Уляну до
пораненого.
Уляна гримнула коло печi дровами i покликала в хату Чумаченка, що,
порозвiшувавши онучi на тину, гуляв босий.
- Бiй ти. Чумак, чи як тебе! Iди, товариша купати будемо.
- Що, вже готовий? - прибiг задиханий Чумаченко.
- За язик укусись! - грiзно глянула на нього Уляна.
- Ах, мамаша, на вiйнi до всього звикнеш. Нашого брата стiльки
перемолотило, що, якби за кожним плакав, очi б не просихали.
- Ось бритва, поголи його. Нужа за©ла зовсiм. Та гляди, бритви не
пощерби, бо повернеться син - лаяти буде.
- Не бiйтеся, все буде в порядку.
Дверi в хату були вiдкритi, i Орися чула, як Чумаченко точив на ремiнцi
бритву, розмовляв з Огоньковим.
- Ти руський? - питав вiн.
- Руський, - тоненьким веселим голосом вiдповiдав поранений.
- Ну, а я з тебе... - тут запанувала мовчанка, тiльки чути було, як
постогну Огоньков i скребе бритвою Чумаченко. - А я з тебе татарина
зроблю.
"Безсовiсний, людинi боляче, а вiн зуби скалить", - картала його Орися.
- Може, тобi "баки" бiля вух залишити? Щоб як у Печорiна? Га?
- Не треба, ох, - стогнав Огоньков.
- Нi, я таки залишу. У дворi молода дiвчина, i треба, щоб усе по формi.
Орися вскочила в хату з мокрими пiдштаниками, з яких стiкала вода.
Вiдiзвала Чумаченка в сiни:
- Чого ви? Чого ви з нього знуща тесь? Чумаченко поклав бритву на стiл,
прикрив за собою дверi, очi його потемнiли.
- Баришня, - сказав вiн глузливо, так що лiвий кутик вуст пiднявся
вгору, створюючи щось подiбне до посмiшки. - Ви давно перестали гратися в
кукли? Якщо недавно, то спiймайте собi кошенятко, загорнiть у ганчiрочку i
голосiть, скiльки вам захочеться. А чад Огоньковим не дозволяю. Я його з
бою пораненого витяг, i я хочу, щоб останнi хвилини свого життя вiн прожив
весело...
I пiшов у хату.
- Так от, брат, фрейтор Огоньков, вже хазяйська донька тобi побачення
признача .
- Невже? - зрадiв Огоньков.
- Iстинно. Як стемнi , каже, прийде тебе доглядати. Може, каже, води
попросить або вкрити треба буде, то вже не вiдмовлю. Ти тiльки не лови
гав. А то я тебе знаю. Перед нiмцями орлом був, а перед дiвчиною ягням
зробишся. Як тiльки вона прийде до тебе, першим дiлом попроси, щоб
подушечку поправила, пальчиками по щоках провела, а далi само покаже, що
робити... Одним словом, не зiвай.
Пiзнього вечора Дороша розштовхав незнайомий чоловiк з мiцним,
соковитим басом:
- Ви Дорош?
- Я.
- Я прийшов од Григора Тетерi. . Дорош зсунувся з пахучого сiна,
наткнувся пораненою ногою на щось тверде, засичав вiд болю.
- Карпо Джмелик сидить iз сво ю шльондрою в погребi i веселиться.
Вiзьмiть його.
Дорощ закульгав iз хлiва. Незнайомець-притримав його за рукав:
- Карпо не дурак i отаборився iз ручним кулеметом, так що дивiться, щоб
iз ваших хлопцiв лика не надер.
Незнайомець мовчки потис Дорошевi руку, плигнув через тин, розтривожив
соняшниковий шелест. Дорош глянув на годинник: дванадцята ночi. Викликав
Погасяна, Чохова. Наказав збиратися.
Чумаченка залишив доглядати пораненого.
- Пiдемо одного дезертира брати.
Подвiр'ям сунулася чорна постать. Бiля не©, пританцьовуючи, дибала
зовсiм, маленька: Микита Чугай i Охрiм Горобець. З торбин пахне свiжим
хлiбом й жiночими та дитячими сльозами.
- Насилу свiй кагал приспав, тепер можна й рушати, - квапився Охрiм. -
А там десь за ворiтьми жiнка тужить. I чого ми за©жджали в цю Троянiвку?
- Ви так наче деiнде збира тесь? - прогудiв, як у дзвiн, Микита Чугай.
- Треба взяти Карпа Джмелика. Микита заслонив Дороша спиною, пiдтяг
гвинтiвку :
- Я поведу. Командир кривий, а нам треба швидко. Пiшли, хлопцi.
Роса стрiляла з-пiд нiг i обкочувалася на чоботях пилючкою. Ташань
колихалася в мiсячних мережках. Кущi стьобали бiйцiв по грудях та спинах,
залишаючи на одязi темнi росянi смуги.
Перебрели через рокiтливий потiк. Понесли на дулах гвинтiвок мiнливi
мiсячнi блiки. Тут уже було За-лужжя. З городiв тягло коноплями i
розпареним гно м. Карпо засiв у Обручевiм подвiр'©. Колись тут жив куркуль
Обруч. А зараз володарю Карпо. Нинi це його ханство.
Бiлим крейдяним течивом спливають разом iз мiсячним сяйвом на траву
льохи. В якому Карпо? Бiйцi зупиняються i чують музику З-пiд землi.
Гармонь.
А чого соловейко та й смутьон, не весьол?
А й повесил гааа-га-ла-овку-у,
Зе-ге-рна-аа й не-ге-ге клю-йоо-ооть...
Пiдспiвують два голоси - чоловiчий, хрипкий, прокурений, глухуватий, як
iз труни, i жiночий, вискливий, розгнузданий, похабний. Не може
пiдладитись тужити з пiснею, а перегуку тоненько, мов п'яна буб-лешниця.
"Так ось де тво вовче пирствiе", -' набичу ться Микита i вiдда
хлопцям зброю. Пiд гiмнастьоркою спухають гладiаторськi м'язи.
- Ось що, хлопцi. Я сам його брати буду, а ви коло дверей i коло вiкна,
i щоб анi звуку. Як треба, - нагукаю. Ну?
Хлопцi лягли на землю тiнями, в ноги - важкий теплий пiдвальний дух.
Микита став у бiлiй рамi льоху, закрив плечима дверi, бухнув лунко
чоботом:
Ах, золотая кл тка да iзсушiла меня...
Бухнув ще раз. Сконала пiсня. Зiтхнувши, стихла гармонь. По сходах
п'яне бухання, гарячий подих розiмлiлого вiд задухи звiра:
- Хто?
- Микита Чугай. На чарку прийшов.
- А я тебе свинцем на шмаття порiжу. Ти за жидiв воював?
- Воля твоя - ти хазя©н.
Бухання покотилося вниз. Iржавим скреготом обiзвалися дверi.
- Заходь, - глухо обiзвалися знизу.
Микита вiдкрив дверi, важкi, тюремнi. В горло вдарило нудним
картопляним духом. На чоботях Микити тьмяно колихнулося низове свiтло.
- Закрий дверi.
Микита намацав широку, у виглядi серпа защiпку i довго не мiг всадити
©© в гнiздо, така вона була важка, плутався руками в якiйсь вiрьовцi.
Нарештi засувка з грюкотом упала в гнiздо, i Микита вiдчув, як в ротi
запекло розпиленою iржею.
- Зiйди сiм схiдок униз i нi одно© бiльше, iнакше я на тво му животi
зiрку вистрочу.
Микита вiдрахував ногами сiм схiдцiв, зупинився. Бачив, як у челюстi
печi, освiтлений лампою стiл i трьох людей у тютюновому диму. Карпо сидiв
у м'якому високому крiслi, голий до пояса, стрижений i круглолобий. З
темних очних ям вiяло мороком. Ручний кулемет "дiгтяр" тримав на колiнах,
мацав очима
Мияйтин живiт. За його спиною стеяла красива, але затягана дiвка з
вiдрiзаними косами, шкiрилась кро-воякадно. Обличчя змучене задухою i
самогоном. Лiва цицька в синяках вивалилася з кофточки. Притихлий i
зляканий, згорнувши мiхи, на стiльчику сидiв слiпий Вихтiр. Бiлi пальцi
тремтiли на вороних планках. Вiд стола до дверей тяглася вiрьовка, i
Микита зрозумiв, що то за допомогою не© Карпо вiдчиняв дверi. "Одначе
обжився ти тут", - подумав Микита, ковзаючи поглядом по цiлих горах
награбованого майна, що лежало по кутках: чоботи, шапки, свитки, зброя,
позолочене попiвське' кадило, сiдла, меблi, червоноармiйське
обмундирування. "Чи не з кров'ю здирали з таких, як ми", - питав себе
Микита, перековтуючи в горлi iржу i ненависть.
- Дивись сюди, - обiзвався Карпо, - цей шрам у мене вiд гепеушникiв,
цей - по п'яному дiлi, цей - вiд уркiв, цей, - вiн ворухнув губами на
посмiшку, - за хороших дiвок, а оцей, свiжий, недавно застру-пився, - вiд
червоноармiйцiв, коли я з армi© тiкав. Ти бачиш тепер, хто я? Печений,
яйце. - Кум тодi з червоними вiдступив, а Ольга залишилася. От i живе собi
жiнка тихо, нiкому нi слiвця, нi пiвслiвця. Коли це ворота рип: за©жджають
до двору черкеси в шапках; в кожного на поясочку нiж висить, на
офiцериковi папаха бiла, цигарка в зубах, погони золотi, а на руцi батiжок
плетений. I з ним - хто б ти подумав? - Яким Джмелик. Сорочка вишивана,
жилеточка, чобiтки юхтовi, волосся оливою намащено - як до церкви
зiбрався. Показу рукою на Ольгу: "Оце жiнка голови комнезаму. Сам бачив,
два ящики оружжя у дворi закопувала". Офiцер виплюнув з рота цигарку,
погрався нага м та й каже: "Говори, де зброя, бо як не скажеш, - дам сво©м
молодцям на розправу". I пiдморгу усмiхаючись. А чеченцi джеркочуть
по-сво му, блискають зубами, язиками прицмокують. А Ольга була червона, як
калиночка, а то - зблiдла, та все одно гарна, сорочка на рукавах червоними
квiтками вишита, очiпок зелений, i сама повна та здорова, як з туго© води
вийшла... Опустила очi. "Нiчого, - каже, - не знаю". Моргнув офiцер
чеченцям. Позiскакували вони iз сiдел, скрутили бiлi руки i давай на-гаями
шмагати. Сорочка на спинi лопнула, кров бризка , молоде тiло чорними
п'явочками взялося, стогне, сердешненька, голову пiд руки хова ... А Яким
сто©ть посеред двору, приказу : "Так ©©, так. Бреше, скаже". А Ольга
мовчить. Кинули ©© на землю, давай двiр копати. Зрили - яма на ямi. В
коморi, на горищi, по стрiхах. Тодi офiцер як пiдскочить до Якима, шаблю
вийняв, руки трусяться: "Шукай, мерзотнику, сам. Як не знайдеш, - голову
зрубаю". Яким лопаточку в руки - i давай рити у стайнi. А Ольга нiби
непритомна, а сама кра чком ока позира , а серденько трохи з грудей не
вискочить. Це вже вона потiм розказувала. Лежу, каже, а в само© так усе й
похололо: ну, думаю, тепер кiнець. Зброя в стайнi захована. Знайдуть - до
вечора не доживу. Копав Яким - не знайшов: зброя була пiд самим порогом
зарита. Звалили чеченцi його на землю, скинули штанцi i давай лiпити, що
ледве додому добрався. А прийшли червонi - не соромлячись людей, штани
скидав, рубчики показував. Отакий був Яким Джмелик. А тепер його синочки.
Як прийдуть нiмцi - ©хня влада, а тебе на гiлляку... Балакають - нiмцi
земельку будуть роздавати. Як ти дума ш, нам з тобою прирiжуть?! Моя
батькiвщина - на Данелевщинi. Пшеничка там родила, житечко, просо. Стiльки
проса, що нас п'ятеро дiтей за зиму в ступах не перетовчемо. Мати
пшонянички пекла. Тiльки скине з сковороди - летять, як у глинисько. Я -
найменший, то менi найменше i попадало. А як ви©демо орати, я коней пасу,
пiд возом граюся, а розумiн-нячко : виросту - i менi надiлять, i я
господарюватиму... Якби дали там, де й ранiше, бiля ставка. Ми там часто
уночi з братами карасiв ловили. Уночi, бувало, зiрочки сяють, а карасi з
води бульк, грають проти мiсяця. То як, Павле, прирiжуть?..
Павло розтоптав чоботом недопалок, почухав живота, поставив на комин
коробку з тютюном:
- Прирiжуть, Хомо, ще й у кишки тобi наб'ють, щоб не мало було.
Хома зiтхнув i поправив на головi заячу шапку:
- Поживемо - побачимо. Воно й правда, не на те вони пруть, щоб нам
земельку дарували... А втiм... Ех, коли б то наперед знав, ще то буде!..
Над Ташанню пахло вербовими кладками. Несло тонку, як слина з бичачо©
губи, павутину. Беева гора iз жовтим лiсом блищала, мов iконостас. У сазi
пiдпасалася перелiтна птиця: казарки, нерознi, свищi. Пiдiбгавши ногу,
красувалася чапля, з чорного носа капала вода. Пеньки чорнiли ковадлами.
Осока полоскала у водi зеленi ножi. Над левадами стояв цибулячий дух
конопель. Кричали бiлi гуси. Хтось бив праником по шматтю: апть, апть,
апть. Сонце крутилося у вирi, i вiд нього вiдлiтали iскри, як вiд
наждачного точила.
Але нiхто не милувався красою осенi. Люди опускали очi перед ©© разючим
блиском. Сохли на вербах ятери, павутиння позаплiтало на них устенки. Що
тепер ловити в тi ятери? Зорi з Ташанi в тихi осiннi ночi? Потрiскалися
човни, обростають зеленим мохом. Хто попливе на них? Хiба вербовий
листочок? Умирають трави. Хто коситиме? Осiннi дощi. Замерза худоба по
далеких шляхах та дорогах. Хто ж ту траву ©стиме? А пожеруть ©© осiннi
тумани, iржавою юшкою по землi пустять, i незапахне вона морозним душком,
не хруматимуть ©© ситi конi.
I ходили люди, заклопотанi, стривоженi, вставали, як сiрiло, i лягали
спати далеко за пiвнiч; ©х турбувало одне: як жити, що робити? Пiдходила
зима, треба щось ©сти, в чомусь ходити, i тому люди вибирали картоплю,
зрiзували соняшники, звозили гарбузи, виривали матiрку, а старi дiди
здiймали з горищ прядки та веретена, що десятки рокiв лежали там на
розвагу вiдьмам та домовикам, i ладнали домашнi фабрики, бо де ж того
краму набрати, коли гримить отака вiйна?
Вийшла i Орися з матiр'ю рвати. День стояв теплий, тихий. Високе небо
виблискувало, як полива на вiдрi, слало на землю тихi шуми: то шелест
вiтру, то сюрчання пташиних зграй, що збиралися вiдлiтати, то вiдлуння
чийогось далекого оклику, то гелготання перелiтних гусей.
Забравшись у густу матiрку, як у воду, невiстка i свекруха працювали
мовчки, не бачачи одна одно©, а тiльки чуючи над собою шелест зелених
стебел з пахучими китичками зверху. Коли сонце пiдбилося вгору, жiнки сiли
снiдати на обнiжку. Уляна вийняла з-помiж горсток глечик холодного молока,
накритого Г лопухом, вiдрiзала окра ць хлiба, поставила два череп'яних
кухлi.
Орися пила молоко, тримаючи кухоль за вушко, i раптом побачила, що по
ньому лiзе жучок сонечко; вона посадила його на мiзинець i стала тихо
примовляти: "Сонечко, сонечко, заглянь у вiконечко, сво© крильця розпусти,
до милого полети". Воно дiйсно злетiло, i молодиця провела його
зачарованим, як у маленько© дитини, поглядом. Мати перехопила той погляд:
- Не долетить, в огнi опалиться. Орися опустила очi, в червоних вушках
злякано затремтiли золотi сережки:
- Ось як пiдправимося трохи по господарству, пiду до ворожки на хутори.
- На ворожку плюнь, на серце надiйся. Воно все скаже.
- Коли ж воно з обох бокiв болить, де не торкнешся.
- Значить, нелегко i йому там. Болить, то нiчого. Страшнiше, як замре,
того бiйся, дочко...
У дворi гавкнув пес. Раз, другий, третiй, потiм як водою залився -
ланцюгом дзвенить, аж на левади чути.
- Таке, наче на чужих. Ану, пiди глянь, хто там такий.
Орися кинула на землю череп'яний кухлик, замелькала голими литками по
городу. Назад прибiгла гаряча, пiд синьою кофтиною груди полохаються.
- Мамо, повен двiр бiйцiв на©хало.
Обо побiгли до хати. Пiд вербою в холодку стояла машина. Бiля колодязя
тиснулося чоловiк десять бiйцiв у сiрих брудних шинелях. На спiтнiлих
обличчях тривога i поспiшнiсть. Гiмнастьорки на спинах i попiд пахвами
темнi вiд поту. Бiйцi штовхаються, брязкотять котелками.
- Чумаченко, вистачить тобi. Допався, як вiл до калюжi.
- Дай баклагу набрати.
- Куди лл ш у чоботи? Хiба повилазило?
- Хлопцi, оце я тут i в прийми пристану, - балагурить Чумаченко,
витираючи рукавом рота. - Он уже й наречена з тещею йдуть.
- Перестань, - стогне смаглолиций бо ць з рукою на перев'язi,
вiдвертаючи сердите обличчя. Йому, напевне, вже набридли Чумаченковi
теревенi.
Серед двору, поглядаючи на годинник, сто©ть До-рош. Неголене обличчя
темнi щетиною, очi червонi, роз'ятренi пилюкою.
- Хто в селi? - пита вiн Уляну.
- Нема нiкого. Голова сiльради i голова колгоспу ви©хали.
Ваку©рувались.
- Нiмцiв не чувати?
- Борони боже, - блiдне Уляна.
- Тодi ось що, - Дорош спира ться на палицю, шкутильгав в холодок пiд
верби. - Чи не можна у вас пораненого покласти? Четвертий день веземо.
Розтрясло його зовсiм.
- Давайте його, давайте.
- Iще якби хлiба спекти i бiлизну попрати.
- Хiба ж я вам у чомусь вiдмовлю. В само© дво спитаються свiтами.
Дорош махнув рукою бiйцям, вони вiдкрили борт машини i почали там щось
робити. По руховi ©х Орися зрозумiла, що вони пiдiймають щось важке. Вона
хотiла подивитися, але бiйцi стояли так щiльно, що вона нiчого не могла
побачити. Орися вiдступила. Повз не© пропливла жовта рука, стрижена
голова. Довгi, зiгнутi в колiнах ноги телiпалися пiхотинськими ботинками,
на яких засохла грязюка. Коли пораненого вносили в сiни, хтось iз бiйцiв
зробив необережний рух, i вiн застогнав.
Дорош сiв на призьбi, витяг поранену ногу i так сидiв довго, не то
задумавшись, не то дрiмаючи. В чорнiй тiнi його козирка тужили очi: невже
забули його люди в Троянiвцi? Невже так змiнила його вiйськова форма чи
бо© та тривога злiпили друге обличчя, що не впiзнають його люди? Оце ж
садиба Вихорiв, вiн ©© зна . Он Орися накида в жлукто цiлу гору
червоно-армiйсько© бiлизни i не впiзна його, не дивиться навiть на нього.
Дорош бере паличку, виходить iз двору. Левадами, через Ташань - i вже
вiйна вгриза ться залiзяччям десь позаду, струшу в пiтьму людське життя,
обжира ться кров'ю, гасить очi святому радянському во©нству, гоготить
вулканами, а тут вимива вiтерець поливу на небi, розхуку бiле хмариння,
i цiлi потоки синяви заливають свiт i нiжать землю духом неба i корiння; i
те днання землi i неба щемить у грудях тривогою вiчностi: людина вiдчува
себе новонародженою перед красою життя, i сяйво добра освiчу ©й душу, i в
тому сяйвi вона бачить себе збоку первозданною, непорочною, доброю, як
перкалеве свiтло березових га©в, нiжною i щирою, як голуб'яче серце. Дорош
теж зайнявся тихим свiтлом добра. Природа входила в нього духом корiння,
чистотою небесно© синяви, бентежила хлiборобське серце. Якою ж ви силою
володi те, синi небеснi потоки, ви, бiлi хмари, i ти, пахуча земле, що з
одного робиш звiра, а з другого голуба? Отже, в тобi та мнi чари? А
хмари бiлiли, i гомонiли синi потоки: "Справедлива душа чару ться небом i
землею, а чорна - смертю". Дорош i справдi чарувався небом i землею i
думав, дибаючи понад Ташанню:
"Невже ж я тут i все бачу пiсля того, як по менi проскреготiла машина
вiйни?"
Синi потоки лилися, i Ташань кипiла пiд вiтром. Верби сплакували
листям, i золотi сльози гнало за водою. Комишi кошлатились, i здавалося,
що в ©хнiй та мничостi хтось живе. Дорош розгорнув ©х руками, вийшов на
берег рiчки i сiв на пеньку. Тепер його нiхто не бачив, бо вiн. був сам на
сам iз рiчкою. Коло нього, затоплений у воду, стояв човен, лежало поламане
весло. На сучку верби висiв прогнилий ятiр. Забуте, покинуте мiсце. Давно
сюди не ступала людська нога. Тiльки синi потоки помiж комишами та зелене
латаття пiдняло на вiтер вуха. Скоро воно осяде на дно, вiдiмре - i чи не
тому так нашорошило вуха, щоб наслухатися востанн вiчно© думи комишiв?
Латаття осяде, i рiчка очиститься, - але чи очиститься людська совiсть вiд
звiрячого паскудства i коли ж настане такий час?
Вода свiтила на Дороша лагiднiстю, виколисувала милiсть до всього
живого. З комишево© затоки ви-пливла дика качка з каченятами, i вони
шульпотiли собi та перекахкувалися, живлячись, чим дарувала природа, а
Дорош шепотiв: "Пливiть. Я вам нiчого поганого не зроблю".
I коли стара качка закричала щось по-сво му i всi дiти опливлися докупи
та звели одне до одного дзьобики i загомонiли, - Дорош вiдчув, як щось
давонуло за горло. Може, то одвалився з душi камiнь вiйни i захльоснуло
його людською радiстю, що стрiляний, пропахлий смертями во©н потер рукою
щемлячi очi над тихою пустельною рiкою. "Ну, так я зовсiм розкисну, -
усмiхнувся Дорош. - Менi потрiбне тверде серце".
Вiн вийшов iз комишiв, як iз зеленого храму, до якого ходив на сповiдь.
Там вiн залишив свою нiжнiсть, i якщо вiн залишиться живим i повернеться,
- вiн вiзьме ©© назад у зеленого бога.
Комишi з тихим шумом затворили за ним пахучi дверi, i вiн знову став
тим Дорошем, яким був, i небо вже не слало йому синiх потокiв, а земля
палила очi чорним попелом. На колгоспному дворi вiн знайшов того попелу
цiлi купи. Вiтер кiптюжив i дмухався ним. Конюшня, корiвники - все
спалено. Обвуглiли стовпи, як пам'ятники печалi. Жах, мовчазнiсть,
пустеля. Дорош обкульгав згарище, сiв з невiтряно© сторони на якийсь
шурпак i зняв кашкет. "Де ж ти почина шся i де кiнча шся, людське
глупство? Для кого ж ми грудьми закривали землю? Невже самi люди, що це
творили, пустили з вiтром i димом?" Вiн все нижче схиляв голову, i в
грудях у нього щось рвалося i болiло. Попiл присипав плечi i руки.
До Дороша пiдiйшла людина i стала поряд. Вiн не пiднiмав очей i бачив
лише латанi чоботи в попелi.
- Хто спалив колгосп? - запитав Дорош. Чоботи переступили з мiсця на
мiсце.
- Хто палив, питаю? - зiрвався Дорош i побачив перед собою старого в
кожусi, що тремтiв плечима i розмазував шапкою попiл на обличчi.
- Валентине Павловичу... Товаришу Дорош. Звинiть. Не догледiв я...
- Та хто ж ти? - доступився Дорош i насилу " розпiзнав завгоспа Григора
Тетерю. Колись цей старий був чистун, акуратист, вуса пiдстриженi, сорочка
чиста, борода i шия пiдголенi. Тепер же стояв брудний, обiрваний чоловiк,
зсутулений горем. За цих кiлька мiсяцiв у нього вiдросла борода, запали
очi, загострились вилицi. Вдень i вночi вештався вiн згарищем i
виколупував iз попелу то вiдро, то решето або просто сiдав на землю i
розплутував якiсь вiрьовки, говорив сам iз собою. Люди i домашнi вирiшили,
що вiн з'©хав з глузду, i не чiпали старого.
Тепер, стоячи перед Дорошем, вiд плакав, витираючи шапкою червонi, без
вiй очi, довго нiчого не мiг сказати, крiм: "Простiть, не догледiв. Що ж,
я знаю. Я винний".
Дорош вiдвiв його вiд згарища, посадив мiж вербами:
- Розказуйте, як було.
- А як? Налетiла залужанська махновщина, стала зерно iз засiкiв гребти.
Я ключiв не давав, кажу - по списках треба, бо це зерно колгоспне i за
нього треба вiдчитуватися. Вони ж - в морду, ключi забрали, i все
по-сво му. Потiм стали реманент розтягати. Василь Кир, Латочка, Павло
Гречаний не хотiли давати. Зчинилась бiйка. Троянiвцi залужан розiгнали.
Тодi вони прийшли вночi i запалили.
- Хто - вони?
- Звiсно хто. Джмелi.
Дорош здивовано змахнув бровами вгору:
- Як? Ми ж Северина заарештували?
- Утiк. Ще й два брати-вовкодави об'явилися. Так що знову цiлим ро м.
Не з одного тепер кишки випустять.
Дорош обiперся на палицю, встав iз пенька, зарядив пiстолет. Серце
вицiдило на щоки лютливу блiдiсть.
- Валентине Павловичу, не гарячiться, - схопив його за руку Тетеря. - А
давайте так робити, наче нiчого й не було. Бо ось послухайте, що я вам
скажу. Джмелi посiдали на хургон i покотили на хутори. Повернуться вночi,
заховають награбоване i почнуть пиячити. Тодi ви ©х i накри те. В мене
такi люди, що дадуть знати, коли i куди йти. Джмелi вооружонi i не
боягузи, так що будьте обережнi.
Десь близько бухнув пострiл, i вiдлуння крикнуло над Ташанню. Дорош
напружився, як птиця. Григiр Тетеря пробубонiв:
- Чу те?
Ще два рази бабахнуло, i кулi потягли дзвенячу струну в луги.
- О, знову. Пропав чоловiк, ©й-бо, пропав... То ж Окрiм Горобець дома в
побувальцях, так замiсть того щоб сiсти та з жiнкою поговорити, так вивiв
дiтей у берег i - чу те - вчить ©х стрiляти. А там же дiтлахiв! Кожному по
одному патроновi - i то треба цiлу торбину. О, чу те? Здурiв. Потерявся
умом. Тьху, - плювався Тетеря.
Дорош сказав суворо:
- Добре робить, що вчить. Ви теж гав не ловiть. Джмелi, бачите, як
запаслись тими цяцьками! А у вас що? Вила та лопати? Дивiться, старики, не
проморгайте! Нас тут не буде, доведеться самих себе захищати.
- А ти, Валентине Павловичу, не обижайся. У нас теж дещо приховано.
Можем i тобi позичити, як хочеш.
- От тобi й старий, - розвеселився Дорош. - Ну, артист. Нiколи б не
подумав.
- Це я так, прикидаюсь дурнуватим, - зашепотiв старий. - З дурнуватого
який спрос? Скажу вам, що за розпорядженням Оксена можу видати для тво©х
хлопцiв чого хочеш з ©стiвного. Ну, а остальне - воно не вида ться, бо й
самим здасться. Ага, ось що. Ти тут зборiв не збирай, мiтингу не скликай,
бо люди тепер зата©лися, на мiтинг не пiдуть. Вони й так не знають, що
робити. Нам тепер у хитрiсть треба перекидатися. Сам чу ш - гуркотить,
от-от до нас припожалу . I ви, хлопцi, теж швидше вискакуйте, а то коли б
вас не зачинили.
- Заради пораненого товариша зупинилися. Вночi вирушимо.
- Отак i добре. Так iди собi, а ввечерi все зробиться.
Дорош повернувся до Вихорiв, поснiдав i лiг у хлiвi на сiнi. Вiн багато
ходив, нога натрудилася i тепер болiла.
Прибiгла Орися, принесла подушку:
- А зна те, я вас вперше не пiзнала, - щебетнула, збиваючи подушку. - А
тепер уже знаю: ви колись так кумедно в район на конi ©хали, - засмiялася
Орися, i ©© очi бризнули тамою веселiстю, щоки так вайнялися збентеженою
дiвочою кров'ю, що Дорош теж посмiхнувся i подумав: " й материнства
хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве".
- Оддихайте. Може, й мого хтось отак припантруе... - i, затулившись
рукавом, пiшла з хлiва.
Молодиця намочила в ночвах бiлизну бiйцiв, заходилася прати. Бiлизна
була чорна, пахла землею, димами, i в Орисi стискалось серце, коли вона
принюхувалась до не©. Увесь день ©й пахло гарячою Тимковою спиною, його
махорковими губами, чорним баранячим чубом, яблуневою постiллю, i вона
покинула прання, прокралася в комору i довго стояла в куточку, притисши до
розпашiлого обличчя Тимкiв картуз, що пах полиневими степовими ночами,
гарячим диханням коханого. Сонячний пил просiвався крiзь комiрне вiконце,
i вона, притисши картуз до серця, стояла в тому пилу золота, як
богородиця, i молилася:
- Боже, якщо ти сть, захисти i заступи його, не дай кровинцi капнути
на землю, а краще вицiди мою по крапцi, бо я хочу, щоб вiн жив. Боже,
прошу тебе...
Вона впала головою на скриню i заплакала. Потiм обережно повiсила
картуз, витерла фартухом сльози i вийшла з ванькирчика тиха i заспоко на,
як пiсля сповiдi.
"Оце гарно, треба роботу робити, а я рюмсаю", - незлостиво докоряла
сама себе, зайшла в хату, щоб набрати лугу' для прання.
Орися знала, що поранений бо ць лежить на лавi, i ©й захотiлося глянути
на нього, але вона не наважувалася, бо ©й здавалося, що в нього жахливо
понiвечене лице i заюшене кров'ю око не до дiла пiдморгу . Але почуття, що
поблизу людина, яка стражда , перемогло сграх, i вона глянула. Ноги ©©
прикипiли до долiвки: вiн дивився на не© добрими чистими очима i прохав у
не© пробачення, що сво ю присутнiстю спричиня клопiт. Орися почервонiла,
опустила очi i не знала, що робити: пiдходити ближче чи робити сво дiло.
Вона стояла з опущеними очима, але вiдчувала себе спокiйнiше, i коли звела
очi, то зрозумiла чому: вiн уже не дивився на не© сво©ми очима, а лежав,
заплющивши ©х. Видно, втома розслабила його, i вiн уже спав. Це був дуже
молодий бо ць, з надзвичайно нiжним, як у дiтей, рисунком рота i бiлим
пушком над верхньою губою. На ньому була несвiжа сорочка, розхристана на
грудях, i Орися чула, як вiн диха i як у нього в грудях щось шваркотить i
присвисту . Вона не могла втямити, що то, i, нахилившись ближче, засичала,
як вiд пекучого болю: мiж бинтами ворушилась сiра маса. Орися закрила
руками обличчя i наослiп вискочила з хати.
- Що з тобою? - запитала Уляна, що несла в хату оберемок дров.
- Ой мамо, коли б ви бачили, - застогнала Орися i пiдвела Уляну до
пораненого.
Уляна гримнула коло печi дровами i покликала в хату Чумаченка, що,
порозвiшувавши онучi на тину, гуляв босий.
- Бiй ти. Чумак, чи як тебе! Iди, товариша купати будемо.
- Що, вже готовий? - прибiг задиханий Чумаченко.
- За язик укусись! - грiзно глянула на нього Уляна.
- Ах, мамаша, на вiйнi до всього звикнеш. Нашого брата стiльки
перемолотило, що, якби за кожним плакав, очi б не просихали.
- Ось бритва, поголи його. Нужа за©ла зовсiм. Та гляди, бритви не
пощерби, бо повернеться син - лаяти буде.
- Не бiйтеся, все буде в порядку.
Дверi в хату були вiдкритi, i Орися чула, як Чумаченко точив на ремiнцi
бритву, розмовляв з Огоньковим.
- Ти руський? - питав вiн.
- Руський, - тоненьким веселим голосом вiдповiдав поранений.
- Ну, а я з тебе... - тут запанувала мовчанка, тiльки чути було, як
постогну Огоньков i скребе бритвою Чумаченко. - А я з тебе татарина
зроблю.
"Безсовiсний, людинi боляче, а вiн зуби скалить", - картала його Орися.
- Може, тобi "баки" бiля вух залишити? Щоб як у Печорiна? Га?
- Не треба, ох, - стогнав Огоньков.
- Нi, я таки залишу. У дворi молода дiвчина, i треба, щоб усе по формi.
Орися вскочила в хату з мокрими пiдштаниками, з яких стiкала вода.
Вiдiзвала Чумаченка в сiни:
- Чого ви? Чого ви з нього знуща тесь? Чумаченко поклав бритву на стiл,
прикрив за собою дверi, очi його потемнiли.
- Баришня, - сказав вiн глузливо, так що лiвий кутик вуст пiднявся
вгору, створюючи щось подiбне до посмiшки. - Ви давно перестали гратися в
кукли? Якщо недавно, то спiймайте собi кошенятко, загорнiть у ганчiрочку i
голосiть, скiльки вам захочеться. А чад Огоньковим не дозволяю. Я його з
бою пораненого витяг, i я хочу, щоб останнi хвилини свого життя вiн прожив
весело...
I пiшов у хату.
- Так от, брат, фрейтор Огоньков, вже хазяйська донька тобi побачення
признача .
- Невже? - зрадiв Огоньков.
- Iстинно. Як стемнi , каже, прийде тебе доглядати. Може, каже, води
попросить або вкрити треба буде, то вже не вiдмовлю. Ти тiльки не лови
гав. А то я тебе знаю. Перед нiмцями орлом був, а перед дiвчиною ягням
зробишся. Як тiльки вона прийде до тебе, першим дiлом попроси, щоб
подушечку поправила, пальчиками по щоках провела, а далi само покаже, що
робити... Одним словом, не зiвай.
Пiзнього вечора Дороша розштовхав незнайомий чоловiк з мiцним,
соковитим басом:
- Ви Дорош?
- Я.
- Я прийшов од Григора Тетерi. . Дорош зсунувся з пахучого сiна,
наткнувся пораненою ногою на щось тверде, засичав вiд болю.
- Карпо Джмелик сидить iз сво ю шльондрою в погребi i веселиться.
Вiзьмiть його.
Дорощ закульгав iз хлiва. Незнайомець-притримав його за рукав:
- Карпо не дурак i отаборився iз ручним кулеметом, так що дивiться, щоб
iз ваших хлопцiв лика не надер.
Незнайомець мовчки потис Дорошевi руку, плигнув через тин, розтривожив
соняшниковий шелест. Дорош глянув на годинник: дванадцята ночi. Викликав
Погасяна, Чохова. Наказав збиратися.
Чумаченка залишив доглядати пораненого.
- Пiдемо одного дезертира брати.
Подвiр'ям сунулася чорна постать. Бiля не©, пританцьовуючи, дибала
зовсiм, маленька: Микита Чугай i Охрiм Горобець. З торбин пахне свiжим
хлiбом й жiночими та дитячими сльозами.
- Насилу свiй кагал приспав, тепер можна й рушати, - квапився Охрiм. -
А там десь за ворiтьми жiнка тужить. I чого ми за©жджали в цю Троянiвку?
- Ви так наче деiнде збира тесь? - прогудiв, як у дзвiн, Микита Чугай.
- Треба взяти Карпа Джмелика. Микита заслонив Дороша спиною, пiдтяг
гвинтiвку :
- Я поведу. Командир кривий, а нам треба швидко. Пiшли, хлопцi.
Роса стрiляла з-пiд нiг i обкочувалася на чоботях пилючкою. Ташань
колихалася в мiсячних мережках. Кущi стьобали бiйцiв по грудях та спинах,
залишаючи на одязi темнi росянi смуги.
Перебрели через рокiтливий потiк. Понесли на дулах гвинтiвок мiнливi
мiсячнi блiки. Тут уже було За-лужжя. З городiв тягло коноплями i
розпареним гно м. Карпо засiв у Обручевiм подвiр'©. Колись тут жив куркуль
Обруч. А зараз володарю Карпо. Нинi це його ханство.
Бiлим крейдяним течивом спливають разом iз мiсячним сяйвом на траву
льохи. В якому Карпо? Бiйцi зупиняються i чують музику З-пiд землi.
Гармонь.
А чого соловейко та й смутьон, не весьол?
А й повесил гааа-га-ла-овку-у,
Зе-ге-рна-аа й не-ге-ге клю-йоо-ооть...
Пiдспiвують два голоси - чоловiчий, хрипкий, прокурений, глухуватий, як
iз труни, i жiночий, вискливий, розгнузданий, похабний. Не може
пiдладитись тужити з пiснею, а перегуку тоненько, мов п'яна буб-лешниця.
"Так ось де тво вовче пирствiе", -' набичу ться Микита i вiдда
хлопцям зброю. Пiд гiмнастьоркою спухають гладiаторськi м'язи.
- Ось що, хлопцi. Я сам його брати буду, а ви коло дверей i коло вiкна,
i щоб анi звуку. Як треба, - нагукаю. Ну?
Хлопцi лягли на землю тiнями, в ноги - важкий теплий пiдвальний дух.
Микита став у бiлiй рамi льоху, закрив плечима дверi, бухнув лунко
чоботом:
Ах, золотая кл тка да iзсушiла меня...
Бухнув ще раз. Сконала пiсня. Зiтхнувши, стихла гармонь. По сходах
п'яне бухання, гарячий подих розiмлiлого вiд задухи звiра:
- Хто?
- Микита Чугай. На чарку прийшов.
- А я тебе свинцем на шмаття порiжу. Ти за жидiв воював?
- Воля твоя - ти хазя©н.
Бухання покотилося вниз. Iржавим скреготом обiзвалися дверi.
- Заходь, - глухо обiзвалися знизу.
Микита вiдкрив дверi, важкi, тюремнi. В горло вдарило нудним
картопляним духом. На чоботях Микити тьмяно колихнулося низове свiтло.
- Закрий дверi.
Микита намацав широку, у виглядi серпа защiпку i довго не мiг всадити
©© в гнiздо, така вона була важка, плутався руками в якiйсь вiрьовцi.
Нарештi засувка з грюкотом упала в гнiздо, i Микита вiдчув, як в ротi
запекло розпиленою iржею.
- Зiйди сiм схiдок униз i нi одно© бiльше, iнакше я на тво му животi
зiрку вистрочу.
Микита вiдрахував ногами сiм схiдцiв, зупинився. Бачив, як у челюстi
печi, освiтлений лампою стiл i трьох людей у тютюновому диму. Карпо сидiв
у м'якому високому крiслi, голий до пояса, стрижений i круглолобий. З
темних очних ям вiяло мороком. Ручний кулемет "дiгтяр" тримав на колiнах,
мацав очима
Мияйтин живiт. За його спиною стеяла красива, але затягана дiвка з
вiдрiзаними косами, шкiрилась кро-воякадно. Обличчя змучене задухою i
самогоном. Лiва цицька в синяках вивалилася з кофточки. Притихлий i
зляканий, згорнувши мiхи, на стiльчику сидiв слiпий Вихтiр. Бiлi пальцi
тремтiли на вороних планках. Вiд стола до дверей тяглася вiрьовка, i
Микита зрозумiв, що то за допомогою не© Карпо вiдчиняв дверi. "Одначе
обжився ти тут", - подумав Микита, ковзаючи поглядом по цiлих горах
награбованого майна, що лежало по кутках: чоботи, шапки, свитки, зброя,
позолочене попiвське' кадило, сiдла, меблi, червоноармiйське
обмундирування. "Чи не з кров'ю здирали з таких, як ми", - питав себе
Микита, перековтуючи в горлi iржу i ненависть.
- Дивись сюди, - обiзвався Карпо, - цей шрам у мене вiд гепеушникiв,
цей - по п'яному дiлi, цей - вiд уркiв, цей, - вiн ворухнув губами на
посмiшку, - за хороших дiвок, а оцей, свiжий, недавно застру-пився, - вiд
червоноармiйцiв, коли я з армi© тiкав. Ти бачиш тепер, хто я? Печений,