Тютюнник Г.. Вир

- Хлопцiв шукати...
- Я тебе нашукаю! Ану йди тягни.
Денис поплював у руки, впрiгся i поволiк воза далi. На поворотi дороги
iз-за верб один по одному вийшли хлопцi.
- Свистуни, - лаяв ©х Тимко.
Тi винувато пiдiйшли до воза, мовчки стали допомагати везти далi. В
тихiй жалобi, як похоронна процесiя, прослiдували сонним селом, бiля
ви©зду на полтавський шлях зупинилися, тихо стали радитися, куди везти.
Тимко наполягав, щоб на мiст, Марко - на колгоспний двiр: хай, мовляв,
уранцi люди посмiються, що при©хав уночi Матвiй на чортах у колгосп
записуватися. Гарасько придумав найкраще:
- Давайте його в степ одтарахтаримо. Дорога пiшла добра.
- Може, ти здуру аж у Полтаву повезеш?-визвiрився на нього Тимко.
- О, знайшов, - майже вигукнув Марко, так що на нього всi зацитькали. -
Давайте його на тирло переправимо. Там мiлко. Я вчора напував волiв.
Тимко махнув рукою:
- По©хали...
Тирло - невеличкий, порослий травою острiвець посеред Ташанi. Кубляться
та чепуряться на ньому домашнi гуси та качки, сiдають на спочинок
перелiтнi журавлi, в'ють гнiзда луговi чайки. Весною, коли спада вода,
забродить туди пастися худоба, тирлу ться там, а зимою, коли жовтий очерет
занесе снiгом, особливо вечорами, петляють по острову лисицi, вичiкуючи на
поживу.
До гатки хлопцi добралися благополучно. Стали спускатися до Ташанi;
Дениса мотало в голоблях, як Проклятого.
- Держiть, хлопцi, бо напира, - просив вiн, з трудом стримуючи воза.
Враз його мотнуло вбiк, i вiн, вiдчуваючи, що воза йому не стримати,
вискочив з голобель. Мимо нього з гуркотом потаскало воза i погнало його
прямо в Ташань. Почувся страшний плескiт води i несамовитий людський крик:
- О-о, р-р-р-яту-йте-е-е!
Нiхто не ряту . Чути тiльки швидкий тупiт нiг по шляху. Стиха
пересвистуючись, зiбралися пiд вербами аж бiля Бе во© гори. Денис, тяжкий
на бiгу, приплентався пiзнiше за всiх i порадував новиною: загубив картуз.
--Де ж ти його загубив, роззяво? - накинувся на нього Тимко.
- А хiба ж я знаю? Бiг-бiг - мац, а його нема.
- Iди лазь рачки, а щоб картуз найшов. Пiднiме хто-небудь iз троянчан -
вiдразу дiзнаються, чия робота.
- Де ж я його тепер знайду, коли отак темно? - горював Денис.
- От ускочили, так ускочилиi - зачухав потилицю Тимко. - Будуть питати
- кажи, нiчого не знаю. Пойняв?
- Та коли б...
- I-iх, ступа довбана©..
Сумнi та невеселi, розходилися хлопцi по хатах. Тимко добрався додому
тодi, коли за Бе вою горою свiтлiло небо. Слизькою вiд роси стежкою
спустився в яр, зачерпнув вербовим коряком води з криницi, жадiбно пив, з
при мнiстю вiдчуваючи, як вода тече за сорочку i холодить груди. Потiм
зiдрався кручею до хати, зайшов у комору i лiг на примiстку. В коморi
пахло борошном i сушеним липовим цвiтом. Засинав, але збуджена думка не
хотiла спати i малювала перед ним картини, баченi вдень: широкий степ з
вилиня-лими на сонцi бур'янами, чорнi лоскуття рiллi, далеке, ледве
вловиме для ока тремтiння марева на обрi©. Довго перед його очима стояла
Орися в тiй позi, в якiй вiн бачив ©© востанн в чорних дверях, - iз
блiдим, зляканим лицем. Потiм Орися кудись пропала, i на ©© мiсцi
з'явилася Лукерка, манила його чорними очима i сумно посмiхалася з-пiд
пухово© шалi. "А щезнiть ви", - прошепотiв вiн i вкрився рядном з головою.

V

У старого Лук'яна Хомутенка сiме чка дай боже: вiн з жiнкою та восьмеро
дiтей. Зварить Федора вiдерний чавун борщу - за день як вiтром вивi .
Найстарший син - Улас, два менших вiд Уласа брати уже працюють - один
трактористом, другий так, на рiзних роботах. I ще мала сестра у артiльних
яслах пильну , а останнi - малеча. Те гусей пасе, те цiле лiто з рiчки не
вилазить: оглухне вiд води, як чобiт, батогом потягти слiду , та за
роботою нiколи.
Надiя сiм'© - Улас. Як не , найстарший, йому i випада честь допомогти
батькам нагодувати хлiбом насущним оту бiлоштанну ораву. Одначе не так
сталось, як бажалось. Вдався Улас до сiльського господарства зовсiм
непридатним. Заставлять його сiно на гарбу класти - накладе так, що тут же
й розсунеться; пошлють бикiв поганяти - борозну скрутить, огрiхiв
наробить; кiлок у тин заб' - обов'язково криво. Всьому виною - книжки.
Якби не ота напасть, може б, i вийшов iз хлопця добрий господар. А то,
вiдколи навчився читати, з книжкою не розлуча ться.
Спочатку Лук'ян радiв, дивлячись на нього: "Беручке хлоп'я, гляди,
якимось професором буде або ще вище". Потiм, як посипалися одне за одним
дiти i настала бiльша потреба в робочих руках, вiн все частiше став
хмуритися, бачачи сина за книжкою i, нарештi, не витримав:
- Ану кидай к лихiй годинi свою бiблiю та йди з-пiд корови вичистиш!
Улас глянув на батька добрими зляканими очима.
- У мене ж екзамени, тату.
- А в мене руки одвалюються од роботи, працюючи -на вас, дармо©дiв! -
Вiн вирвав книжку з рук Уласа i закинув у бур'ян. Улас пiшов у хлiв i
довго плакав у кутку за яслами, потiм розшукав книжку в бур'янi i заховав
за бантиною...
Увечерi засунув ©© за пазуху i побiг у артiль до сторожiв. У
малесенькiй накуренiй кiмнатi читав уголос про хороброго капiтана Гранта,
про пiратiв, про море, про страшних орлiв, якi можуть у пазурах пiднести
малу дитину. Сторожi слухали його уважно, пiдтримували його бажання
вчитися, всiляко заохочували, щоб вiн читав усе новi i новi ©м книжки, i
проявляли при цьому значний до них iнтерес.
- Учись, хлопче, учись. Врем'я тепер пiдходить таке, що без науки - гоп
та й стiй.
I як батько не противився, як не перешкоджав навчанню,. Улас все ж таки
поступив у Зiнькiвську десятирiчку i успiшно закiнчив ©©. Дивуючись такiй
впертостi сина i в душi навiть схвалюючи ©©, Лук'ян махнув рукою:
- Дивись, як зна ш. У тебе свiй розум . Улас задумав поступити в
Харкiвський унiверситет. Лук'ян назбирав двiстi карбованцiв грошей на
дорогу, мати напекла хлiба та коржикiв, брат, який працював трактористом,
зробив сундук i покрив його чорним лаком, так що вiн став схожий на гроб,
прикував до нього здоровенний замчище, приробив залiзну ручку, - i всi ю
сiм' ю пiшли проводжати Уласа в науку. На прощання батько сказав:
- Грошей висилати не буду. Людськi дiти якось вчаться, i ти бiля них
мостися. Почитай там учителiв сво©х i родителiв не забувай.
Мати витерла хусткою очi, глянула крiзь сльози на старшенького:
- Рушник хоч узяв?
- Тут вiн, у сундучку.
- Бережи ж там грошi та на вулицях оглядайся. Там, кажуть, тих
трамва©в, що кожного дня людей рiжуть...
Погрузили на вiз сундук, i пiшов Улас за пiдводою, iз сiренького
костюмчика руки повилазили, холошi - короткi, з-пiд них бiленькi
пiдштанички визирають соромливо. Дивиться мати вслiд, плаче: виросло на
толоках межи коровами високе, як бур'янина, та невiдомо, чи вистачить у
нього сили вигребтися на житейську хвилю? Чи пiднесе вона його та й полине
вiн з нею до невiдомого щастя, чи замота в житейському морi, як мота не
одного на цьому бiлому свiтi? Дивиться мати, а вiн озирнеться, помахав
рукою i йде собi далi за возом. Ось уже покрила його пилюка, i не розбере
мати - бачить вона свого сина за тi ю завiсою чи то тiльки привиджу ться
©й? I щемить ©й серце, болить, як зранене, бо стоять он позаду ще семеро,
i кожного жаль, i за кожним душа болить.: як то вони житимуть на бiлому
свiтi, якi дороги простеляться перед ними?
Найближча вiд Троянiвки станцiя - Охтирка, ©хати треба через Грунь,
рибальськi лiси, мимо села Жу-равного, що мрi хатами у глибокiй долинi,
далi - пiски, сосновi бори, Ворскла, монастир на горi, в якому
розмiстилася дитяча трудова колонiя, а ще далi Охтирка. Вiз Уласа далекий
родич Хомутенкiв дiд Терешко. На ньому сiрячина, бриль i здоровеннi рудi
чоботи. Тiльки ви©хали на Бе ву гору, вiн зупинив пiдводу, щоб перевiрити,
чи нiчого не забули. На возi лежав один сундук i дiдова торбина з харчами.
Вiн обмацав i те, i друге рукою i сказав, що тепер можна рушати.
- Як буде все благополучно, то до вечора й до©демо, - i вiн показав
пужалном на сонце.
Бачачи, що Улас сидить засмучений i щоб розважити хлопця, дiд став
розповiдати, як його виряджали на "дiйствiтельну" службу.
- Як понапивалися, так зiгнули урядниковi шаблю i картуза к лихiй
годинi закинули. А що там? Ми - новобранцi. Привезли нас у Полтаву, а там
народу, як ото в покрову на ярмарку: шилом нiкуди ткнути. Новобранцi теж
товпляться, аж лоби мокрi, бо такий слух пiшов межи народом, що при©де сам
губернатор нас до вiйська виряджати та ще буде й дарунки роздавать. Ну,
кожен, звичайно, хоче той дарунок одержати, через те й пха ться. Дивимось:
виходить iз прольотки - на мундирi хрести, вуса накрученi, скинув картуз,
а на головi лисина. У вчених людей завжди бува лисина. Ось ти вивчишся, i
в тебе буде, позаяк головi ж робота велика. Та-ак. Вийшов, значить, скинув
картуз та як закричить: "За в ру, царя i отечество! Ур-ра-а-аi" Ми й собi
як закричимо "ура", аж наче нас пiдiйма вгору вiд того крику. А один
голос такий, що над усiма реве, всiх глушить. Я й кажу сво му сусiдовi:
"Недаром той чоловiк губернатором Служить. Чу ш, який у нього голос? Усiх
перекрива ". А сусiд як зареготить та й каже: "Дурний ти, Терешку. Хiба ж
то губернатор? То паровоз кричить". Потiм губернатор ще щось говорив, але
здалеку не чути, видно тiльки, що губами ворушить, а слiв не чути. Як
тiльки вiн закiнчив говорити, виступила iз-за нього баришня, молода, вся в
браслетах, в шубi, i почала нам хрестики роздавати. Тут i сотворилося
таке, що я вже рад був i втекти, так нiкуди - заднi на переднiх пхають,
усе змiшалося, губернаторшу звалили, прибiгла кiнна полiцiя i давай нас
розганяти та канчуками по спинах чистить. Добрих хрестикiв нароздавали. У
мене з тиждень спина свербiла...
Улас слухав розповiдь дiда, але думками був дома, там, за Бе вою горою,
що, синiючи на обрi©, поволi вгрузала в землю. Про©хавши половину дороги,
вiн, як це трапля ться з плавцем, що бачить уже другий берег i чимшвидше
хоче добратися до нього, з хвилюванням поглядав на охтирськi лiси, що
синiли на обрi©, намагався вiдгадати, що приховано за ними, де, в яких
широких степах лежить загадкове мiсто Харкiв, як воно його зустрiне -
ласкою чи холодом, що готу воно для нього - радiсть чи тяжкий сум.
Як селюк, що вирiс у глушинi, Улас вiдчував розгубленiсть перед великим
мiстом i зовсiм не знав, як себе поводити в ньому i як себе тримати. У
селi для нього все було зрозумiлим i простим, тут вiн знав кожного i
кожний знав його, i коли вiн iшов селом у простеньких штанцях i не зовсiм
чистiй сорочечцi, то на це нiхто не звертав уваги, бо всi знали, що вiн
iде з роботи. Але як зустрiнуть його в мiстi, як дивитимуться на нього? Це
було невiдомо, i ця невiдомiсть найбiльше лякала Уласа i пригнiчувала
його. Якби вiн знав, як себе поводити, як вiдповiдати людям, коли його про
щось запитуватимуть, в яких випадках усмiхатися, а в яких зберiгати
серйозний вигляд, коли i як переходити вулицю, щоб його не зарiзав
трамвай. Вулиця йому уявлялася пеклом, у якому все змiшано: конi, люди,
машини, трамва©, - все це бiжить невiдомо куди й чого, а мiлiцiонери на
носилках носять зарiзаних), коли б вiн знав, як розпiзнати жулика i чесну
людину, - вiн би не так боявся. Але все це йому треба було якось знати, i
вiн вирiшив, що, починаючи з Охтирки, стане приглядатися до людей i
намагатися мiцно запам'ятати - про що вони говорять мiж собою, як вони
сидять, як ходять, як сплять. Коли ж трапиться добрий чоловiк, то можна
буде розпитати в нього, як вберегтися вiд вуркаганiв, бо Улас чув, що вони
великi майстри вирiзувати грошi разом iз кишенею, i тому ще вдома заховав
грошi так, що, як йому здавалося, нiхто з стороннiх зроду-вiку не мiг би
здогадатися, куди вiн ©х дiв. Сто карбованцiв зашила йому мати в пiдкладку
пiджака, причому зашила сировою ниткою, так що, як сказав дiд Терешко: "Не
должно б, а там хто його зна ", та сто карбованцiв вiн поклав у бокову
кишеню пiджака i пристебнув ©х шпилькою. Вуркагани уявлялися Уласовi
молодими хлопцями в рябих кепках i з золотими зубами.
Друге, що лякало його i непоко©ло, - це вступнi екзамени. Хоч вiн
всеньке лiто сидiв над книжками, писав диктанти, розв'язував задачi, читав
лiтературу, конспектував, робив виписки, складав хронологiчнi таблицi по
iсторi©, студiював артиклi, креслив схеми розщеплення органiчних речовин,
- вiн все ж таки ловив себе на тому, що такий-от роздiл зна гiрше, нiж
iнший. Вiн насiдав на -той роздiл, вчив його до туману в головi i
тiльки-но покiнчував iз ним, як натрапляв на просте слово "галогени", i це
слово кидало його в жар, бо вiн не знав, що воно означа .
Улас гарячкове рився в пiдручнику, шукаючи тi мiсця, де опису ться
значення цього термiна, i раптом сам пригадував, що це таке. Не розумiючи
того, що це втома i що ця втома ослабила пам'ять, вiн нарiкав на себе,
обзивав себе тупицею, нездарою, приходив до такого висновку, що з такими
знаннями, як у нього, нiчого й потикатися в унiверситет. Тодi вiн закидав
книжки, брав у руки вила i обiцяв сам собi, що краще буде крутити бикам
хвости, чим по©де на велелюдне позорисько, тобто поступати в унiверситет.
Але проходила година, двi, i вiн знову сiдав за книжки, бо молодий гарячий
мозок прагнув знань, i це прагнення стало його другою натурою, проти яко©
вiн уже нiчого не мiг зробити. Часто вiн вiдкладав книжку i мрiяв про те,
як вiн буде складати екзамени, як увiйде в залу, де сидять ученi мужi,
скине картуза з голови i почне викладати все, Що вiн зна , як вони
слухатимуть його, обов'язку ради, i коли вiн уявляв це, його охоплював
панiчний страх, що згодом перейшов у тупий бiль, який мучив його тiло й
дух, i Улас, щоб припинити сво© страждання, зусиллям волi проганяв цей
страх.
"Що ж, - мiркував вiн, - не здам, то при©ду додому. За це мене нiхто не
повiсить".
Надвечiр при©хали в Охтирку. Терешко розпрiг у невеличкому скверику
коня, щоб пiдгодувати його з дороги, а Улас пiшов на станцiю купувати
квиток. Пробираючись до каси, вiн мiцно тримався рукою за кишеню, в якiй
були грошi. Пiдiйшов по©зд. На перонi заметушилися пасажири. Обливаючись
потом, Улас забрався до вагона i, поставивши сундук на проходi, кричав
через голови пасажирiв дiдовi Терешковi, щоб мати не клопоталася i що
харчiв йому вистачить. Дiд за гармидером не мiг нiчого розчути, вiн думав,
що Улас каже, що завжди говориться при прощаннi, тобто, щоб вiн передав
поклони домашнiм, i дiд кричав у вiкно вагона, що передасть, i махав
порудiлим брилем. Пасажири штовхалися i з криком, обуренням вимагали вiд
Уласа, щоб вiн звiльнив прохiд; Улас пройшов до вагона i став бiля вiкна,
але важкого сундука з рук не випускав, бо йому здавалося, що, тiльки
попустить ручку, його зараз же вкрадуть. По©зд дав свисток, вагон рушив, i
мимо вiкна проплив Терешко у брилi, сiрячинi, з вишневим пужалном за
халявою.
До Харкова пiд'©жджали вночi. Улас, присiвши на сундуцi, з острахом
вглядався у море вогнiв, що мерехтiли на горизонтi. По©зд iшов швидко, i з
Уласа, коли вiн визирав у вiкно, зiрвало картуз. Улас закричав:
"Зупинiть!", у вагонi засмiялися, i хлопець забився в куточок, раз по раз
мацаючи себе за голову i нiяк не вiрячи, що на нiй уже нема картуза. Йому
здавалося, що це недарма, i вiн не вiдривав руки вiд кишенi, в якiй були
пристебнутi шпилькою грошi. Проте все обiйшлося добре. Вiн при©хав
благополучно, розшукав унiверситет i заходився добиватися у дверi. Стукав
обережно, але настирливо й довго, ©х вiдкрив заспаний i сердитий сторож.
- Чого тобi? - запитав вiн, вiдхиливши дверi. Улас мовчки полiз iз
сундуком на нього.
- Та ти хто? - злякався вже сторож.
- Пустiть, дядьку, переночувати.
- Тут не постоялий двiр, а унiверситет.
- Що ж менi, на вулицi пропадати?
- Iди в Дiм колгоспника. Павловська площа, шiсть.
Улас потяг сундук на Павловську площу. Iдучи, тримався освiтлених мiсць
i холов душею, коли до нього наближалася ряба кепка.
В Будинку колгоспника молоденьке дiвчатко з на-квацьованими губами
визирнуло у вiконце i сказало, що "местов нету". Улас поставив сундук у
куток i сiв на нього. "Не виженуть же", - подумав вiн. В цей час молодий
хлопець, що сидiв на диванчику, пiдiйшов до вiкна i сказав баришнi:
- Ти, дiвахо, ось що: або виписуй цьому хлопцевi квитанцiю, або я зараз
розвалю тобi будку. Бачиш - хлопець iз села, може, перший раз у мiстi,
куди вiн пiде серед ночi?
- Не кричiть, бо я викличу мiлiцiонера, - обурилася дiвчина.
- Давай мiсце, бо я тобi глаз вийму! - гаркнув тодi хлопець.
Баришня виписала квитанцiю, кинула на столик.
- Подума ш, розкричався. Ми не таких бачили, - прошипiла вона i закрила
вiконце.
Улас забрав квитанцiю, здав паспорт i разом iз сво©м заступником, якого
вiн не боявся (той був у чорнiй кепцi), подерся на другий поверх. Микола,
як звали нового знайомого, виявилося, теж вступа в унiверситет, тiльки не
на лiтературний, а на бiологiчний факультет. Вiн розказував про себе, що
ранiше працював по "карманной выгрузке", виховувався в дитячому будинку,
тепер "ненавиджу сявок i, як трапиться, даю ©м по ши©". Улас перелякався в
смерть i так стискував ручку сундучка, що аж рука нiмiла. Бачачи його
переляк, Коля сказав:
- Не тушуйся. Грошей тво©х я в тебе не вiзьму, хоч i знаю, де вони
захованi: вони зашитi у пiдкладку пiджака i лiву кишеню. А от коли ма ш
щось перекусити та подiлишся зi мною, не вiдмовлюся i буду дуже вдячний.
Влаштувавшись на ночiвлю, вони вiдкрили сундук, розломили навпiл
смажену курку i стали ©сти ©© з великим апетитом. У лiвому кутку кiмнати
рипнули пружини, i сонний голос сказав:
- Перестаньте трiщати кiстками. У мене неврастенiя.
- Звернiться до лiкаря-психiатра. Ми тут нi при чому, - порадив Микола.
Потiм загасили свiтло i полягали спати- Улас засунув штани пiд подушку,
а пiджак повiсив бiля себе на стiльцi. Ботинки i сундучок вiн поставив пiд
лiжко з таким розрахунком, щоб в разi потреби ©х можна було б помацати
рукою.
- Слухай, а як ти взнав, де в мене грошi? - запитав вiн у Миколи.
- У мене, кориш, практика. Дуже ти часто хапався руками за тi мiсця, де
в тебе захованi грошi. Ти, може, цього й не помiчав, а той, хто за таким
слiдку , все помiча .
Улас занiмiв i довго не мiг заснути. Прислухався, чи нiхто не крадеться
до нього по грошi. Але дорога i. втома взяли сво , i вiн заснув.
Прокинувся переляканий i зараз же руку пiд подушку, пiд лiжко - все на
мiсцi.
Увiйшов Микола, зодягнений i вмитий.
- Ну, збирайся. Пiдемо влаштовуватися в гуртожиток.
Хлопцi поселилися на Толкачiвцi в красивих червоних корпусах. Перший
екзамен - диктант з укра©нсько© мови - Улас склав успiшно, i це
пiдбадьорило його, але не заспоко©ло: як i ранiше, вiн ще не був упевнений
у собi i посилено готувався до наступних екзаменiв. Його друзi-вступники
бродили по парках, скверах, ©здили на футбольнi матчi, в театри, в цирк,
гамiрливими чередами бродили по Сумськiй, а вiн сидiв цiлий день, як
Микита-чорнокнижник, а вночi спав як убитий, не чуючи нi веселого смiху,
нi тихого шепо-уу закоханих на Журавлiвських кручах, нi мелодiйного
побринькування гiтари в теплi серпневi ночi.
Екзамен з росiйсько© мови прийшов тримати з якимось душевним неспоко м.
Адже живо© росiйсько© мови, причому лiтературно©, вiн нiколи не чув, хiба
що тiльки на уроках, i тому, коли надiйшла його черга вiдповiдати i
гладенько причесана жiнка з вродливим при мним обличчям попросила його до
дошки, вiн зблiд i довго не мiг сказати першого слова. Жiнка бачила його
хвилювання i опускала очi, щоб не дивитися на нього i не бентежити його,
але вiн все мовчав. Тодi вона усмiхнулася, вважаючи, що сво ю усмiшкою
пiдбадьорить його, але з цього нiчого не вийшло, бо цю усмiшку Улас
сприйняв iнакше. Вiн подумав, що викладач насмiха ться з нього. Почуття це
викликало в ньому ще бiльше знiяковiння, i вiн кришив пальцями крейду, не
помiчаючи того, що вона сиплеться йому на ботинки, i все не починав
вiдповiдати. Але потiм вiн став заспокоюватися. Говорив тихо i несмiливо,
i лице його було таким мокрим вiд поту i таким у вищiй мiрi напруженим, що
викладач без жалю не могла дивитися на нього, а сидiла, одвернувшись, i
щось писала в сво му зошитi. Iменник "овцы" в множинi родового вiдмiнка
вiн провiдмiняв "овцев", плутав суфiкси i, розгубившись вкрай, дi слово
"пренебрегать" вимовив "пренебрiгати". Викладач скривилася, але не
поправила, щоб не збити його, i непомiтно слiдкувала за ним. "Ах, чому в
нього так тремтять пальцi на руках? - непоко©лася вона. - Такi робочi,
сильнi i так тремтять?" Вона поклала на стiл свою бiлу красиву руку,
глянула на не© i вiдчула, що ©й чомусь робиться нiяково, що вона в чомусь
винна, й почервонiла.
Улас вiдповiв i сiв за стiл, витираючи рукавом пiт iз чола, так, нiби
тiльки що прийшов вiд плуга. Вона взяла залiкову картку, раз i друге
провела по нiй долонею, потiм умочила ручку в чорнило i посидiла одну-двi
секунди в якiйсь нерiшучостi. Потiм поставила оцiнку i розмашисте
розписалася. Пiсля цього вона сказала Уласовi, що вiн може бути вiльним, i
попросила його, щоб вiн почекав у коридорi, доки вона прийме екзамени,
оскiльки ©й необхiдно з ним поговорити. Улас кивнув головою i, ще блiдий
вiд хвилювання, незграбний в рухах, погупотiв важкими ботинками в коридор.
Через годину вона викликала його i, намагаючись надати сво му голосу
лагiдностi, сказала:
- Я поставила вам "погано". Але ви... Я буду говорити про вас у
ректоратi.
Сказавши це, вона захвилювалася i глянула на хлопця. Лице його було
кам'яним, i на ньому не було нi здивування, нi жалю, лише пальцi його
продовжували легко тремтiти i над бровами виступив пiт.
- Ви не втрачайте надi©. Я буду говорити про вас. Улас переступив з
ноги на ногу, одвернувся до вiкна i сказав тихо:
- Звiсно.
I, опустивши голову, пiшов до дверей.
Цього вечора вперше за весь час перебування в Харковi вiн не взявся за
книжку. Сидiв на Журавлiвських кручах, втопивши очi в море вогнiв, що
мерехтiли в долинi, i думав про село, про хлопцiв, що були десь там,
далеко вiд нього, за тi ю темрявою, i навiть не догадувалися про те, яке
нещастя спiткало його, i не могли сказати йому нi слова втiхи, нi слова
поради. На кручi, де вiн сидiв, блукали студентськi пари, i на тлi заграви
вiн виразно бачив ©х чорнi постатi. Вони були щасливi, ©м не було нiякого
дiла до того, що ось тут, поряд з ними, так мучиться i стражда Улас.
Дивлячись на нiчну заграву, на тi постатi, Улас вiдчував, що в його душi
назрiва великий злам.
"Чого я буду ©хати в село? - питав вiн себе. - На смiх людям та на горе
батькам? Не по©ду! Пiду працювати на завод i житиму, як i всi люди". Вiн
став шукати в пам'ятi прiзвища односельчан, що працювали i жили десь тут,
у Харковi, щоб звернутися до них за допомогою та порадою, пригадав кiлька
з них i вирiшив найближчим часом розшукати сво©х землякiв.
Останнiй екзамен вiн складав вiсiмнадцятого серпня i складав його без
охоти i того душевного напруження, яке завжди передувало тим екзаменам, що
©х вiн тримав ранiше. Вiдповiвши на всi запитання, вiн вийшов на подвiр'я
унiверситету i сiв на лавцi мiж каштанами. Мимо нього ходили студенти,
очiкуючи появи спискiв на дошцi об'яв, щоб дiзнатися, хто зарахований, а
хто нi. Але вiн уже не ждав нiчого i сидiв на лавцi лише тому, що йому
нiкуди було йти, i тому, що серед людей йому було легше переносити горе,
яке спiткало його. Всю молодь, яка вирувала навколо Уласа, можна було, на
його думку, роздiлити на три групи : перша група - юнаки i дiвчата, що
належали до робiтничих сiмей. Вони були зодягненi чистенько i просто:
дiвчатка ходили в спiдничках з блузочками, в босонiжках i косиночках,
хлопцi - в широченних, добре вiдпрасованих штанях, пiдперезаних ремiнними
поясами з пряжками в формi серця або кинджала, тапочках-спортсменках i
майках. Вони трималися з ним невимушене, з грубуватою простотою. По
©хньому вiдношенню безпомилково можна було визначити, що вони давно знають
одне одного i здружилися. Друга група - селюки, одягненi скромнiше i
розма©то: хлопцi дехто в костюмчиках, а дехто просто в штаненятах та
сорочинi, що, не дивлячись на страшну спеку, застебнута на всi гудзики.
Вони тримаються один вiд другого осторонь, мiж собою не розмовляють.
Дiвчатка в бiлих хусточках жмуться по куточках, соромливо притискуючи до
грудей книжки, як молодi черницi молитовнички. Третя група - гордi
невдахи, що поступають до вузу не в перший раз i не в одному тiльки
Харковi. Цi ходять спокiйно, навiть величаво, на обличчях тверде
переконання, що без них наука загине за двадцять чотири години. Дiвчатка
стриженi i в завивках, спiдничини вузенькi, до колiн, з розпiркою ззаду,
очi дивляться на свiт так: "Я знаю Грiга i лiчно знакома з Утьосовим".
Хлопцi човгають черевиками по дорiжках, на обличчях сенiнщина, а в руках
нездоланнi лiнощi. Улас особливо приглядався до третьо© групи, i чим
бiльше вiн приглядався, тим яснiше бачив ©хню глупоту i ненавидiв ©х
серцем трудящого чоловiка, ненавидiв за те, що в них бiлi, тендiтнi руки,
якi не торкалися нi коси, нi молотка, нi плуга, i погляд його був злий i
пекучий. Одна красуня, зустрiвши той погляд, бридливо здвигнула плечима i
щось зашептала на вухо сво©й подрузi. Та озирнулася, зустрiлася iз очима
Уласа i заливчасте засмiялася. Потiм мимо Уласа пройшло два хлопцi з
©хнього гурточка, i Улас чув, як один сказав:
- Заберемо документи i махнемо в Одесу. Там у мене дядя.
"У нього дядя, а в мене хто?" - запитав себе Улас i з презирством
провiв ©х очима.
В цей час студенти заметушилися i стали бiгти до дошки об'яв. Якийсь
лисий чоловiк, очевидно, iз секретарiату, кле©в на дошцi списки студентiв,
зачислених до унiверситету, i тих, якi повиннi були забрати документи.
Улас теж побiг до дошки i став позаду всiх, жадiбно проглядаючи очима
списки з лiтерою "X". В списку зарахованих до унiверситету його не було,
не знайшов вiн себе i в списку, де були i тi, що мусили забрати документи.
"От i все", - сказав вiн сам собi, вiдчувши, що всi страхи i всi
хвилювання вiдходять назад. Йому раптом зробилося легко i навiть весело.
"Додому! Додому! - спiвало все в ньому. - Уже досi закiнчилися жнива i йде
молотьба. Дiд Терешко сторожують кавуни. Хлопцi б'ються скибками i п'ють
солодкий сiк. Додому, додому!" Вiн забувся, як недавно присягався собi не
©хати додому, вiн забув про сво© мрi© на урвищах Толкачiвки i летiв душею