Страница:
народжувалися, чiткi та виразнi, але вiдразу ж глухнули, хоч i чути ©х
було на великiй вiдстанi. Конi, що паслися спочатку на стернi,
перемандрували в улоговину, де було бiльше трави, i ясно чулося, як вони
там подзвонюють вуздечками i щипають траву. Одного разу в степу роздався
короткий, рiзкий свист, i люди бiля вогнища насторожилися, а хтось iз
новобранцiв висловив припущення, що то чоловiк заблудився в степу i зараз
прийде на вогник. Та Денис спростував це припущення, сказавши, що то
свиснув ховрашок. Люди ще довго наслухали, чи не повториться той звук,
проте ховрашок, видимо, вiдбiг кудись далi. Зате високо в небi,
наближаючись i постогнуючи, почувся iнший звук - гул лiтака, i цей важкий,
злорадний, недобрий, настирливий гул, такий мiзерний i нiкчемний в
порiвняннi з величчю землi i неба, все ж таки наполохав людей, i вони
заметушилися i стали гасити вогнище. Денис схопив у руки галузину i
розметав жеврiючi головешки, затоптуючи ©х ботинками.
- Ех, Денисе, Денисе! Нема в тебе розуму i на копiйку, - обурився
Панас. - Було б же тобi принести цебро води та залити вогонь, а вiн
порозкидав по всьому степу, щоб той барбос, який ото деренчить угорi, щоб
йому в печiнках деренчало, подумав, що тут цiле вiйсько розташувалося на
постiй.
- Мелеш ти, Панасе, як з блекоти вискочив, - подав свiй голос Охрiм. -
Чи ж тут коли цебром по воду бiгати, коли вже, може, на нашi голови
бонба летить?
Денис, незважаючи на сум'яття i тривогу, що охопила людей, розiслав пiд
гарбою фуфайку i вкладався спати, а товаришi все радились, що робити i як
бути.
- Треба когось на вартi поставити. Он хоча б i Дениса. А то вже
вклада ться. Який раннiй.
- Не треба Дениса! - сердито вигукнув Охрiм. - Бо вiн у мене не тiльки
сало, а й торбу з'©сть. Тут треба такого, щоб дiло знав. А то он нiмаки
парашутистiв скидають... Поснемо, а вони пiдповзуть i перерiжуть нас, як
сонних курей.
- Тебе як рiзатимуть, ти ж закричиш? Ну, а ми тодi посхоплю мося - i
латата.
- Тут жарти короткi. От коли я був на фiнськiй вiйнi, так трапився зi
мною один случай. Погналися за мною фiнни, хотiли в полон забрати. Я бачу:
дiло погане, давай тiкати. А тут уже хекають ззадi, уже за рукав мене
хватають. Куди менi дiватися? Я - раз i вскочив у дупло... А там дерева
ростуть не такi, як у нас, а вп'ятьох не обiймеш. Ну, вскочив я в дупло,
сиджу. Вони понюшкували, понюшкували i побiгли назад. Вiдлягло в мене вiд
серця, закурив я в тому дуплi i думаю: що ж менi тепер робити? Серед
бiлого дня до сво©х не добратися, треба ночi ждать. Ну, звiсно, сиджу,
жду. Коли так уже перед вечором чую: рип-рип, рип-рип, рип-рип! Iдуть.
Фiнни. Стали бiля мо © сосни, i один каже: "Ну й холодно ж у нашому
блiндажi, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо".
Чую-пиляють. Чиргик-чиргик, чиргик-чиргик. I пилка якраз менi на горло
йде... А менi нi присiсти, нi випростатися. Стою заживо уже в трунi. Бачу
- зуби виграють перед самiсiньким кадиком, от-от полоснуть по горлу. Що ж,
думаю, помру мовчки, як герой... Коли, на мо щастя, стався на ©хнiх
позицiях якийсь переполох, стрiлянина. Вони пилку покинули- i латата до
себе в окопи. Ну, я, звичайно, вилiз i прийшов до сво © частини, ще й
трофей iз собою принiс - фiнську пилку. Мав навiть подяку вiд старшини, бо
пилка виявилася добрячою. Тiльки з того часу боюся я всього гострого:
ножа, сокири, коси i швайки. А чого боюся? А того, що та проклята пилка
таки мене черконула сво©ми гострими зубами по ши©. Не вiриш? Так
подивися... Ось i шрамик на ши©... - хизувався Охрiм, одгортаючи комiр
сорочки i показуючи хлопцям шию. Проте, як вони не приглядалися, як не
присвiчували сiрниками, нiхто нiякого шрамика не побачив. Тодi всi
вирiшили, що Охрiм, як завжди, бреше, i, розiславши пiд гарбою солому,
стали вкладатися спати.
Покотом полягали на соломi бiля гарби, розташовувалися по-домашньому:
скидали взуття, розвiшували на колесах онучi, блаженно кректали,
почухували спини, згадували домашнiх, накурювалися перед сном.
- А мiй каже: принеси менi, тату, шаблюку з вiйни, я нiмцiв рубатиму.
Мале, а й те розумi .
-А, що та шабля! Германець он танками iфе, так що зупинити годi.
- Зупинять... Ровами обкопа мось, - куди пройде?
-Це ти хату свою обкопа ш. А вiд Романi© аж до фiннiв?
- А ти що дума ш, у нас танкiв нема ? Читав, якi бо© в Захiднiй Укра©нi
iдуть? Танка на танку лiзе.
- Нiмця я знаю. Вiн молодець проти овець...
- А що ж! Фiнн i нiмець, вони однаковi.
- Кажуть, що оцю могилу татари насипала...
- I зовсiм не татари, а запорожцi, - заперечив Улас Хомутенко. - На нiй
вони сторожу ставили, щоб здалека татарву видно було.
- От ти хлопець учений, то скажи нам - здола мо ми нiмця чи нi?
- Я хоч i не пророк, але скажу, що кровi пролл ться чимало, але нiмця
не буде на нашiй землi, бо ще не було такого, щоб хтось перемiг наш народ.
- Навидумували всього: танкiв, гармат, лiтакiв - i все на людину. А
хiба ©й багато треба? Камiнчиком у висок удар - i нема чоловiка. Кажуть,
що дуже мудрий чоловiк оту всю вiйськову технiку видумав, а я мислю так,
що якби найшовся такий, що все оте попалив, то був би наймудрiший.
- Та й чим би ми оце вiд ворога вiдбивалися? Пампухами?
Степова тиша знову заполонила нiчлiжан, i вони примовкли, тiльки з-пiд
гарби чулося могутн хропiння.
- Хто то?
- Денис.
- От де чоловiк. Нi вiйни йому, нi турботи... I знову зробилося тихо,
тiльки блимали зорi та було чути, як в улоговинi пирхають конi, пощипуючи
траву.
У вiйськкомат при©хали рано-вранцi i стали там цiлим базаром. У дворi
було повно пiдвiд i людей з навколишнiх сiл та хуторiв. Мобiлiзованi
вештались iз котомками за плечима; деякi сидiли бiля рундука, чекаючи
сво © черги, та пiдкрiплялись домашнiми харчами; а деякi, ще не встигши
ви©хати з району, уже бродили по двору, шукаючи землякiв.
- Красьонiвських нема?
- Проходь...
- Аз Мостищ ?
- Завтра будуть...
З примiщення вискочив лейтенант iз жовтим невиспаним лицем i червоними
очима, крикнув iз ганку:
- Троянiвка прибула?
- Осьдечки вона!
- Шикуйся!
Штовхаючи один одного, наступаючи на ноги, вишикувалися. Вийшов писар,
зробив перекличку, наказав сидiти на мiсцi i нiкуди не розходитися;
лейтенант призначив старшим групи Микиту Чугая. Микита почервонiв, обличчя
його зробилося суворим:
- Дивiться, хлопцi, щоб нiхто нiкуди. Бо я за вас вiдповiдаю.
- Торби ще повнi. Куди ж ми подiнемося? Павло, повiсивши на конячi
морди шаньки з вiвсом, пiдiйшов до гурту односельчан.
- Народу, повiриш, як на ярмарку, - проказав вiн i сiв бiля Микити.
- А чого ви не ©дете додому?
- Хай конi трохи пiдгодуються. У дворi гомiн, викрики команд, бiганина,
метушня. Бiля ворiт вартовий iз гвинтiвкою, за ворiтьми - жiнки, матерi,
рiднi, знайомi сумно, з тугою, в очах дивляться на сiру гомiнку юрбу.
Мобiлiзованi ведуть мiж собою тихi розмови:
- Куди ж то нас направлять?
- Звiсно, куди. Молодих у тил, а нас на передову.
- Отак зразу?
- А ти думав як? Гвинтiвку в руки - i гайда!
- Та я не знаю, з якого вона боку й заряджа ться.
- Там навчишся.
Опiвднi молодих троянiвцiв покликали на медогляд. , У темному
коридорчику, просмердiлому онучами, потом i тютюном, роздягалися наголо,
соромливо закриваючи руками грiшне тiло, тулилися спинами до холодно©
стiни. Денис роздягся першим, убрав голову в плечi i пiшов до дверей,
молодецьки рухаючи широченними лопатками. Бiля дверей зам'явся i,
повернувши злякане обличчя, дурнувато посмiхаючись, прошепотiв:
- Баришень повно. Молоденькi...
- Нiзащо не пiду, - заартачився Марко. Тимко, смiючись, ляснув його по
голiй спинi, штовхнув у кiмнату. Там ©х зважили на вагах i розпочали
огляд. Тимка оглядала молоденька, затягнута в бiлий халатик дiвчина. Вона
послухала його трубкою i так близько схилилася до грудей, що Тимковi стало
добре чути, як крiзь марлеву пов'язку пахнуть медикаментами ©© коси. Потiм
вона вистукала пальчиками спину, груди, ключицi, кiлька раз заставила
глибоко вдихнути i видихнути повiтря i, почервонiвши, нiжно провела
долонькою Тимка по спинi.
- Займалися спортом? - запитала вона, усмiхнувшись замилувано оглядаючи
м'язисте, з широкими плечима i тоненькою талi ю, смугле, як дуб, тiло
Тимка.
- Нi, все життя хлiборобством.
- Iдiть. Ви здоровий.
I коли Тимко вiдiйшов, вона ще раз глянула йому вслiд, i щось жалiсливе
промелькнуло в ©© очах. Може, ©й зробилося жаль цього здорового молодечого
тiла, що, таке гарне, сильне, красиве, через кiлька днiв буде збите
осколками. Але через хвилю лице ©© зробилося знову дiловитим i
зосередженим, i вона знову стала продовжувати огляд. Денис, коли його
почала оглядати та ж сама дiвчина, що оглядала й Тимка, переступав з ноги
на ногу, ворушив лопатками, ганяв по лобi зморшки, як брижi по водi,
мружив хтивi очi.
- Хвороба у мене невеличка, - прошепотiв вiн, усмiхаючись.
Лiкар здивовано пiдняла брови, вiдвела його трохи вбiк, обличчя ©©
зробилося уважним. Денис та мниче озирнувся навколо, кошачi очi його
заплавали в маслi:
- Нас iще сьогоднi не вiдправлять, то, може, вийдеш вечорком? Все одно
вiйна...
- Марi Iванiвно! Марi Iванiвно! - метнулася лiкар до дверей, де
працювала ©© колега - старенький уже невропатолог, але потiм повернулася
назад i, вся почервонiвши до ключиць, затупотiла ногами.
- Геть! Геть! Геть! - закричала вона, стиснувши руки в кулачки i
кусаючи губи. В очах ©© кипiли сльози.
Денис вiдкрив спиною дверi i трохи не впав на руки хлопцiв, що
стирлувалися бiля дверей.
- Чого вона на тебе так кричала? - розпитували вони, обступивши Дениса.
- Розмова у нас не склалася, - шкiрився вiн, плигаючи на однiй нозi i
зодягаючи пiдштаники.
Пiсля комiсi© хлопцiв, уже пострижених, прилучили до команди, що
складалася з одних молодикiв, i перевели в лiвий закуток двора. Троянiвцiв
старших вишикували i наказали збиратися на марш.
- Розлучають нас, - пiдiйшов прощатися Микита. - Випада нам першим
пороху понюхати.
- Головне - смекалка, - повча©в Охрiм молоде поколiння. - Свистить -
лягай, просвистiло - вставай. А ти, Денисе, дивися найпильнiше. Голова в
тебе хоч i дурна, так зате високо посаджена. Може черкнуть осколком - i
ваших н ту.
- Ти базiкай довше, то я тобi твою голову i без фронту вiдiрву!
- Ну, я жартома, - засмiявся Охрiм i розшвор-кував свого кисета. -
Курiть, браття, на дорiженьку та не згадуйте мене поганим словом.
Але закурити не довелося: пролунала загальна команда "шикуйсь", i всi з
торбинками побiгли до лейтенанта, що стояв посеред двору. Видимо,
обстановка на фронтi була складною, тому що нi старих, нi молодих у
вiйськкоматi не затримували анi на зайву хвилину. Вартовий вiдкрив ворота
- i хлинула в них людська рiка, i пiшли рiднi, пiшли дорогi, потупотiли
курною дорогою туди, звiдки не кожний повернеться назад, не кожний
побачить дiточок сво©х, не кожний пiсля тяжких мандрiв поцiлу землю бiля
рiдно© хати. Вони iшли i прощалися один з одним, низько, по старому
звичаю, кланялись близьким та рiдним, i були такi, що тамували сльози,
соромилися ©х, а були й такi, що плакали, насуваючи на очi карту-зики, i
довго озиралися назад, махаючи руками тим, що залишилися по рiдних оселях.
А Павло Гречаний стояв собi бiля. коней, опершись лiктями на
полудрабок, i всi якось забули про нього, i нiхто не пiдiйшов, щоб
попрощатися з ним. Навколо нього бiгали люди, кричали, штовхалися,
перегукувалися, поспiшали, а вiн закляк, як та худобина, якiй болить щось
усерединi, а сказати вона про те не вмi . За той час, як вiн привiз сво©х
односельчан до цього страшного двору, Павло не ©в, не курив, не пив -
нiчого не приймала його душа, розчавлена розлукою з людьми... Один Тимко
згадав про старого i розшукав його межи пiдводами.
- Прощавайте, дядьку, - сказав вiн, взявши його важку, як з дуба, руку.
- Передайте рiдним, що нас направили в тил. Обучать будуть.
Павло мовчки кивнув головою, потiм жовтуватi пiдвусики його
ворухнулися, так нiби вiн хотiв щось сказати, але слово i на цей раз не
витислося з його грудей, тiльки щось нiби клекотнуло в горлi, i то
ненадовго, та кiлька раз дрiбно сiпнулась нижня губа.
Вiн полiз у кишеню сво©х латаних-перелатаних штанiв, дiстав кисет iз
тютюном, коробочку сiрникiв, згорнуту вшестеро газету i передав Тимковi.
Тимко ще раз потис чорну, шкарубку, з пальцями-цурупалками, руку
старого i побiг наздоганяти свою команду. Останн , що вiн бачив,
прилаштувавшись до колони i озирнувшись, - це мiцну, широку постать
старого i його дивно тремтячi руки, що знiмали з кiнських морд пустi
шаньки.
На Вкра©нi свiт не бiлий -
Почорнiлий, закурiлий...
Копитами шляхи збитi,
Снарядами села зритi.
Укра©нська народна пiсня
Пiсля вiд'©зду новобранцiв Троянiвка опустiла. Вечорами вже не спiвали
пiд дверима дiвчата, не витинали гопака гармонiсти. Як тiльки насувалась
нiч, - село пiрнало в темряву i тишу. Люди завiшували ряднами вiкна i
наспiх вечеряли при "бликунах". Такими ночами в селi було страшно: на
кладовищi тужно кричав сич, i люди, прислухаючись, шепотiли: "Ото вже
наклика на нашу голову. А бодай ти подавився". Кузь робив засiдки на
кладовищi, щоб ухокати кляту птицю з берданки, та так i не змiг: дурив
його сич i знову вирегочувався людям на безголiв'я. На Бе вiй горi щось
свiтило i витрiскувало сухим житом, а троянiвцi подейкували, що "ото вже
пiдлазить германець, щоб запалити село".
Лiто стояло сухе, червневими .ночами Ташань кипiла вiд зорепадiв, а
людям тiльки дай на очi, кажуть:
"Ото бомби кидають, не втримуються й зорi на небi - струшуються".
Старий Iнокентiй Гамалiя клявся привселюдно, що бачив, як на свiтанку з
Беево© гори текла, як вода, ще одна нечисть: пацюки. Землi не знати. I в
кожного з них на ши© хрестик. Не iнакше як германець пiдпустив.
Найнеймовiрнiшi чутки гасали по селах та хуторах: нiмцi спустилися на
парашутах i палять хлiба в Грунському районi, вирубують лiси, щоб не
заводилися партизани; тi, що були розкуркуленi та судженi за Радянсько©
влади, тiкають iз тюрем; що нiмця до Днiпра не допустили i погнали назад
до кордону; що по радiо цього не повiдомляють через те, що ще не стали на
старiм кордонi, а як стануть, тодi буде i в газетах. Нiколи люди не чекали
так газет, як тепер, вичитували вiд слова до слова. А вiстi були
.невтiшнi:
пре нiмець, палить, убива , грабу .
Кожне село тепер готувалося до захисту, створюва лися народнi дружини
по боротьбi з диверсантами-парашутистами. В сiльрадi, вибиваючись зi сну,
чергував Гнат. Вiн там жив, там спав, туди йому дiти носили ©сти. Жiнка
просила, благала, що i ©й, i дiтям моторошно самим вдома, що й хату можуть
запалити, i дiтей вирiзати, а Гнат стояв на сво му: "Ти, зна ш-понiма ш,
часний сектор, а я за всю сiльраду одвiчаю". Гнат озбро ний добряче, так
що може битися з цiлим батальйоном: по боках два нагани в брезентових
кобурах, за плечима гвинтiвка, при поясi граната i кинджал, що вимiняв у
бiйцiв за двi четвертини сала i п'ять пачок махорки. Дорогувато обiйшлося,
так зате кинджал! Бика наскрiзь проштрикне. Гнат озбро©вся не тiльки сам,
а озбро©в i свою дружину. Ташанський мiст як важливий во нний об' кт
охороняли з берданками i дробовиками Кузь, Бовдюг та Гаврило Вихор.
Одноокий Кузьма, який зроду не служив нi в бiлих, нi в червоних армiях,
краще справився б з цiпом, а йому дали гвинтiвку i посадили в
сiльрадiвському коридорi. На випадок, якщо Гнат засне, то щоб Кузьма його
охороняв.
Кузьма спочатку дуже нудьгував, а потiм пристосувався: наслав у кутику
соломи, принiс iз дому свитину, щоб укриватися, i спав собi всеньку нiч,
припере-завши до себе "ружжо", щоб нiхто не вкрав. А щоб Гнат не застав
його зненацька, придумав таку механiку: прив'язав до дверей порожне вiдро.
Як тiльки Гнат почне вiдмикати дверi та вiдгвинчувати запори, вiдро й
забряжчить. Кузьма тодi вста i зустрiча Гната "во фрунт". Треба додати,
що звук бляшаного вiдра будив Кузьму в любий час дня i ночi: колись, ще в
молодостi, вдарило неборака громом, i на цей звук вiн прокида ться й
зараз. Без вiдра його розбудити неможливо. Тому порожн вiдро висiло в
сiльрадi, в конюшинi i бiля причiлка вдома. Кузьма це пояснював так: коли
грiм ударив його в ухо, то в головi у нього щось тренькнуло, i так пiсля
того нiби нiчого, тiльки як на грозу, то у вусi почина гримiти, а в
головi тренькати. Може, й бреше Кузьма, а може, й правду каже. Ми ж у його
вусi не були i не зна мо, гримить там чи нi, а що в головi у нього,
частенько тренька , то про це всi люди й без грози знають.
Мiст охороня ться пильнiше, але теж не так ретельно. I хто ©хатиме
такою глухоманню? Може, яка машина проскоче з Полтави на Зiнькiв раз на
тиждень або про©де мiлiцiонер верхи, попросить закурити, запита , чи все в
порядку, та й скаче собi далi на хутори.
Народнiй вартi допомагають хлопчаки: поназбирують повнi пазухи груддя
та й давай полохати рибу в Ташанi. Гаврило та Кузь подрiмають пiд
перилами, а подрiмавши, скажуть: "Давай ще в сiльраду пройдемося абощо".
Дядьки iшли, а хлоп'ята зсядуться, як курчата пiд решетом, та й шепочуть
один на одного:
- Дивися, он щось ворушиться.
- Може, шпигун?
- То бур'янина.
- Ет, бур'янина. Он глянь - i руки, i ноги. Отак i наглядають, доки
дорослi повернуться. Тодi одне з-поперед другого:
- Нам якби гвинтiвки, ми б самi сторожували.
- Не бо©теся, значить?
- О, та ми такi, що оце хоч би i до Чубиного ярка, то й то не злякалися
б.
Тихо в селi, нi шерхне, нi шелесне, тiльки у темнiй водi рибки
висвiчують та далеко-далеко, може, на Пi-дозiрцi, а може, на Горобi©вцi,
тужно ви собака. "Ау-а-ууу", - пливе над лугами i тихими плесами i довго
перегуку ться луною.
- Щоб ти здох, - пiвголосом ла ться Гаврило. - Нема на тебе
погибелi...
I знову западе тиша, морить сон. Дiти, притулившись одне до одного,
сидять у фанернiй будочцi. Гаврило куня бiля перил. Дуло гвинтiвки мокрi
вiд роси, пара з рiки валу через мiст, димом обгорта Гаври-лову скулену
постать. Раптом кроки по мосту: гуп-гуп, гуп-гуп. Три силуети
вимальовуються в туманi.
- Хто йде? - кричить спросоння Гаврило i схоплю ться на ноги.
- Сво©.
Це Гнат, Бовдюг i Кузь.
- Ну, як? - пита Гнат суворо.
- Все тихо.
- Спав?
- Задрiмав трохи.
- Ще раз застану - не нарiкай. Раз указанiе сть, нiчого спать.
Кузь пiдшморгу носом, торка пальцями акуратно пiдстрижену рижувату
щiточку вусiв.
- Дай закурити, Гаврило.
- Коли тi© вже кисета поши ш? Скiльки тебе знаю -^ все на дурничку.
- Кожному сво , - потира руки Кузь.-- Добрий тютюнець. Чи не в Михайла
Гасана брав на розвiд?
- У нього.
- По запаху чую.
Всi мовчать. Бовдюг шелестить вусами об кобку брезентового плаща, довго
ворушить губами.
- У тебе, Кузю, язик коле б не з собачого хвоста. Усе ним. маха ш.
Тьху!
- Чув я, - розбалаку ться Кузь, - нiмцi Вiнницю зайняли. Це як отак
пертимуть, то й до нас черга дiйде. Ну що воно за знак? При©жджав Федот
Вихорiв на побивку, то самi ж чули, як говорив: "У нас сила. Кордон на
замку", i ще якось там, по-вченому. До ладу говорив: як хто на нас нападе,
то ми тiй свинi звернемо писок, щоб у наш город не лiзла. Будемо бити на
©© територi©. Бач як. А то капосне свиняче рило замок на наших кордонах
розламало та все далi i далi сунеться. Нi, тут щось не так. Ну от поясни
менi, чого це воно так виходить?
- Це, зна ш-понiма ш, не твого розуму дiло. У нас полiтика: заманюй
ворога, а тодi бий. Наказано все палити: зерно, заводи. Щоб нiмцевi анi
крихти не залишити. А взагалi - не нашого з тобою розуму дiло. вiд нас
вищi, вченi, хай вони розберуть, що до чого.
- Ет, не кажи, ми теж дещо розумi мо, - не здавався Кузь. - От кажуть,
хлiб палити, заводи зривати. Воно, звичайно, з одного боку, може, й так.
Але з другого. Адже все це нашими руками зроблено. А як ми нiмчурiв
потуримо, тодi знову закачуй рукава та й знову будуй? Сили ж тi © людсько©
скiльки витратиться? Гай-гай! А коли б отих фрiцiв на нашу землю не
пустили - було б краще. I хто подумав би, ай-я-яй, хто подумав би, що
отака силенна армiя, як наша, та отак... Отже, ©й-богу, сказав би менi хто
таке з два мiсяцi тому, очi видряпав би. А тепер? Нiмець лiзе як скажений,
а нашi нiчого зробити не можуть. Несила, виходить. А чого несила? А того,
що дуже ми багато хвалилися: технiка у нас - найкраща, кордони у нас - на
замку. От i дохвалилися. А треба було не хвалитися, а дiло робити, та з
толком, з толком, а не язиком... Ах ти ж, боже мiй, - луснув долонями по
колiнах Кузь, - куди ж та сторожа на кордонi дивилася? Хiба-таки ©й не
видно було, що там вiйська збираються?
- Ти дума ш, на кордонi, як у Троянiвцi: вилiз на клуню - i все видно?
Там усе засекречено, спроста не побачиш.
- Як це "засекречено"?
- А так - шито-крито.
- Балакай, - вiдмахнувся Кузь. - Тут не iнакше як зрада. Були ж у нас
вороги народу? Викрили? Отак i тут викри ться.
Гнат поправив на головi кашкета, зняв з плеча гвинтiвку:
- Ану, шагом марш у сiльраду.
Кузь не донiс до рота цигарки, пiдшморгнув носом:
- А це чого ж?
- Шагом маршi - крикнув Гнат i торкнувся дулом до плеча. - Ти якi
розговорчики розпуска ш? Ти Що на Радянську владу набалаку ш? Фашистiв
чека ш? Ану, здай дробовичок.
Кузь, плутаючись у ременях, зняв гакiвницю.
- Два кроки вперед, i нiяких балачок...
- Отака ловись, - розгублено затупцювався Кузь i, весь якось
зiгнувшись, почвалав по мосту, грюкаючи чоботищами по лунких дошках.
- Ну, на яку тему будемо говорити? - перекривив Бовдюг, пiдшморгуючи
носом, i злiсно сплюнув через перило. - Заробив, як Хома на качалках: одну
продав, а дев'ять баби на плечах побили. А скiльки йому говорив: не лiзь
куди тво© очi не лiзуть, так нi, iнтересно, каже, ой як iнтересно. З
вiкна, каже, i то багато видно, а як по свiтах походити, скiльки того дива
побачиш. Отож хай тебе по тих свiтах поводять, може, спаде iнтерес, -
сумно закiнчив Бовдюг.
Вартовi встали i пiшли мостом нести службу. Приземкуватий Гаврило, у
товстому ватяному пiджаку, шкандибав, як зазимований ведмедик, люто давив
короткою ногою дошки.
- Отак тепер язика розпускати.
- Врем'я во нне.
Рiчка набрякла туманом, пiвнi скльовували зорi з неба, а по Бе вiй горi
на пiвнiч тiкали тiнi.
- Вiд Федота нiчого не чути?
- Прописав у останньому листi, що - прямо в бiй.
- А вiд Тимоша?
- Той до письом лiнивий. Переказував через людей, що направили в тил
обучать.
- Молодих, може, й пiдучать, а старших - на позицiю.
Потривожене веслом, тихо засичало латаття. Кiлька разiв у туманi
мелькнув човен. Рибалка стояв, розчепiривши ноги, вибухикувався.
- Батько ятiр ставлять.
- Ловиться чи нi?
- Бува , що й ловиться, а бува, що й з пустими руками.
По мосту, скиглячи, побiгла Кузева жiнка. Уже хтось ©й шепнув у димар,
що Кузя забрали.
- Десь у наш край погнала.
- Коли б не до Оксена.
Вони вгадали - до Оксена пiшла i загримала в шибку. Оксен вийшов на
рундук - пiджак наопашки.
- I-i-i, - зараз же заголосила баба. - Ой забрано ж його, забрано.
Сидить вiн во темницi сирой, свiта-сонця не бачить.
Насилу допитався, що до чого, одягся, пiшов до сiльради. Жiнка забiгала
наперед, хлипала:
- I куди ж його поправлять, хазя©на мого дорогого... I-i-i...
- Нiкуди його не поправлять. Iдiть додому. Розвиднiлося. Сонце червоним
пiвнем билося в сiльрадiвських вiкнах. У першiй кiмнатi дрiмав Кузьма,
вiдро стояло пiд стiною, в другiй сидiв за столом Гнат, щось писав.
Сорочка на грудях розхристана, на бритiй головi виблиску пiт.
- Чого так рано? - зупинив писанину Гнат, i ручка мiж пальцями
заклякла, як тичка в болотi.
- Справа .
- Зараз освободжусь. Важний документ составляю.
На перо настромилася муха, Гнат струснув ©© i глибоко задумався,
втупивши поперед себе соннi очi, беззвучно заворушив вiдставленими губами,
нiби молитву шептав. Потiм здмухнув iз стола муху, i тичка поповзла далi,
залишаючи за собою злякане гайвороння букв. Чорнi очi Оксена весело
засвiтилися, нижня, по- дитячому рум'яна губа ворухнулася в усмiшцi. За
шафою в кутку вiн побачив обмотузований Кузiв дробовик.
- За вiщо ти його затримав? - запитав Оксен, усмiхаючись.
- По полiтичному дiлу. Зараз ©ду в район здавати властям.
- Де вiн у тебе?
- Там, - Гнат кивнув на свiй кабiнет. Оксен, ще веселiше поблискуючи
очима, ступнув
до дверей. Гнат вихопив наган, вставний зуб хижо
блиснув:
- Назад!
Оксен здивовано вирячився на Гната.
- Ти що, здурiв?
- До заарештованого не пущу. Закон.
- Дайте хоч закурити, - жадiбно проскiмлило з-за дверей.
Оксен так розреготався, що залисини зробилися червоними, а тверде тiло,
обтягнуте зеленим френчем, заходило дрижаками.
- Ну й ну, - смiявся вiн, схопившись за живота. - Дай же йому закурити.
Знайшов полiтика! Ах-ах-ах! - крутився вiд смiху Оксен. - Ти що ж, i менi
не довiря ш? А може, я його на поруки вiзьму?
- Не довiряю.
- Я в тебе на примiтi?
- Во нне врем'я: батьковi рiдному - i то не вiр.
- Ну що ж, у районi розберемося.
В Зiнькiв при©хали в обiд. Мiстечко жило тривожним життям: дверi
магазинiв позакриванi, на базарi пусто, бездомнi собаки бродять там,
обнюхуючи купи смiття; велике вiкно перукарнi закле но навхрест газетними
стьожками; на високiй пожежнiй вежi ходить вартовий, з гвинтiвкою i
пильну небо. Пiд вербами стоять вiйськовi машини, замаскованi гiллям.
Бiйцi вивантажують якiсь ящики. В мiському парку, задерши вгору чорне
рильце, - зенiтний кулемет. Обслуга розташувалась в холодку. Один,
накривши лице пiлоткою, спав, другий сидiв босий, змотуючи в рулончики
обмотки. На запиленiй травi сушилися онучi. Бiля мосту закiптюжений з нiг
до голови бо ць пропускав машини. Заткнувши за ремiнь пiлотку, мокрими,
брудними вiд поту пальцями перелистував пошарпанi на ганчiрки документи.
Кузьма хотiв перехитрувати, але бо ць махнув рукою:
- Стiй! Куди преш?
Кузьма засмикав вiжками, зупинив конячину. Через мiст про©хати
неможливо - у два ряди стоять машини. На машинах евакуйованi вре© -
волосся розпатлане, обличчя змученi, очi з сухим полиском, повнi жаху -
все на небо поглядають. вре© тривожно говорять мiж собою гортанною,
швидкою мовою, притискають до грудей окатих, кучерявих малюкiв, що
по-старечому витягають iз брудних сорочок худенькi ши©.
- Сара, ти знову лопнула стакан? Чим же ми тепер будемо пити воду? -
було на великiй вiдстанi. Конi, що паслися спочатку на стернi,
перемандрували в улоговину, де було бiльше трави, i ясно чулося, як вони
там подзвонюють вуздечками i щипають траву. Одного разу в степу роздався
короткий, рiзкий свист, i люди бiля вогнища насторожилися, а хтось iз
новобранцiв висловив припущення, що то чоловiк заблудився в степу i зараз
прийде на вогник. Та Денис спростував це припущення, сказавши, що то
свиснув ховрашок. Люди ще довго наслухали, чи не повториться той звук,
проте ховрашок, видимо, вiдбiг кудись далi. Зате високо в небi,
наближаючись i постогнуючи, почувся iнший звук - гул лiтака, i цей важкий,
злорадний, недобрий, настирливий гул, такий мiзерний i нiкчемний в
порiвняннi з величчю землi i неба, все ж таки наполохав людей, i вони
заметушилися i стали гасити вогнище. Денис схопив у руки галузину i
розметав жеврiючi головешки, затоптуючи ©х ботинками.
- Ех, Денисе, Денисе! Нема в тебе розуму i на копiйку, - обурився
Панас. - Було б же тобi принести цебро води та залити вогонь, а вiн
порозкидав по всьому степу, щоб той барбос, який ото деренчить угорi, щоб
йому в печiнках деренчало, подумав, що тут цiле вiйсько розташувалося на
постiй.
- Мелеш ти, Панасе, як з блекоти вискочив, - подав свiй голос Охрiм. -
Чи ж тут коли цебром по воду бiгати, коли вже, може, на нашi голови
бонба летить?
Денис, незважаючи на сум'яття i тривогу, що охопила людей, розiслав пiд
гарбою фуфайку i вкладався спати, а товаришi все радились, що робити i як
бути.
- Треба когось на вартi поставити. Он хоча б i Дениса. А то вже
вклада ться. Який раннiй.
- Не треба Дениса! - сердито вигукнув Охрiм. - Бо вiн у мене не тiльки
сало, а й торбу з'©сть. Тут треба такого, щоб дiло знав. А то он нiмаки
парашутистiв скидають... Поснемо, а вони пiдповзуть i перерiжуть нас, як
сонних курей.
- Тебе як рiзатимуть, ти ж закричиш? Ну, а ми тодi посхоплю мося - i
латата.
- Тут жарти короткi. От коли я був на фiнськiй вiйнi, так трапився зi
мною один случай. Погналися за мною фiнни, хотiли в полон забрати. Я бачу:
дiло погане, давай тiкати. А тут уже хекають ззадi, уже за рукав мене
хватають. Куди менi дiватися? Я - раз i вскочив у дупло... А там дерева
ростуть не такi, як у нас, а вп'ятьох не обiймеш. Ну, вскочив я в дупло,
сиджу. Вони понюшкували, понюшкували i побiгли назад. Вiдлягло в мене вiд
серця, закурив я в тому дуплi i думаю: що ж менi тепер робити? Серед
бiлого дня до сво©х не добратися, треба ночi ждать. Ну, звiсно, сиджу,
жду. Коли так уже перед вечором чую: рип-рип, рип-рип, рип-рип! Iдуть.
Фiнни. Стали бiля мо © сосни, i один каже: "Ну й холодно ж у нашому
блiндажi, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо".
Чую-пиляють. Чиргик-чиргик, чиргик-чиргик. I пилка якраз менi на горло
йде... А менi нi присiсти, нi випростатися. Стою заживо уже в трунi. Бачу
- зуби виграють перед самiсiньким кадиком, от-от полоснуть по горлу. Що ж,
думаю, помру мовчки, як герой... Коли, на мо щастя, стався на ©хнiх
позицiях якийсь переполох, стрiлянина. Вони пилку покинули- i латата до
себе в окопи. Ну, я, звичайно, вилiз i прийшов до сво © частини, ще й
трофей iз собою принiс - фiнську пилку. Мав навiть подяку вiд старшини, бо
пилка виявилася добрячою. Тiльки з того часу боюся я всього гострого:
ножа, сокири, коси i швайки. А чого боюся? А того, що та проклята пилка
таки мене черконула сво©ми гострими зубами по ши©. Не вiриш? Так
подивися... Ось i шрамик на ши©... - хизувався Охрiм, одгортаючи комiр
сорочки i показуючи хлопцям шию. Проте, як вони не приглядалися, як не
присвiчували сiрниками, нiхто нiякого шрамика не побачив. Тодi всi
вирiшили, що Охрiм, як завжди, бреше, i, розiславши пiд гарбою солому,
стали вкладатися спати.
Покотом полягали на соломi бiля гарби, розташовувалися по-домашньому:
скидали взуття, розвiшували на колесах онучi, блаженно кректали,
почухували спини, згадували домашнiх, накурювалися перед сном.
- А мiй каже: принеси менi, тату, шаблюку з вiйни, я нiмцiв рубатиму.
Мале, а й те розумi .
-А, що та шабля! Германець он танками iфе, так що зупинити годi.
- Зупинять... Ровами обкопа мось, - куди пройде?
-Це ти хату свою обкопа ш. А вiд Романi© аж до фiннiв?
- А ти що дума ш, у нас танкiв нема ? Читав, якi бо© в Захiднiй Укра©нi
iдуть? Танка на танку лiзе.
- Нiмця я знаю. Вiн молодець проти овець...
- А що ж! Фiнн i нiмець, вони однаковi.
- Кажуть, що оцю могилу татари насипала...
- I зовсiм не татари, а запорожцi, - заперечив Улас Хомутенко. - На нiй
вони сторожу ставили, щоб здалека татарву видно було.
- От ти хлопець учений, то скажи нам - здола мо ми нiмця чи нi?
- Я хоч i не пророк, але скажу, що кровi пролл ться чимало, але нiмця
не буде на нашiй землi, бо ще не було такого, щоб хтось перемiг наш народ.
- Навидумували всього: танкiв, гармат, лiтакiв - i все на людину. А
хiба ©й багато треба? Камiнчиком у висок удар - i нема чоловiка. Кажуть,
що дуже мудрий чоловiк оту всю вiйськову технiку видумав, а я мислю так,
що якби найшовся такий, що все оте попалив, то був би наймудрiший.
- Та й чим би ми оце вiд ворога вiдбивалися? Пампухами?
Степова тиша знову заполонила нiчлiжан, i вони примовкли, тiльки з-пiд
гарби чулося могутн хропiння.
- Хто то?
- Денис.
- От де чоловiк. Нi вiйни йому, нi турботи... I знову зробилося тихо,
тiльки блимали зорi та було чути, як в улоговинi пирхають конi, пощипуючи
траву.
У вiйськкомат при©хали рано-вранцi i стали там цiлим базаром. У дворi
було повно пiдвiд i людей з навколишнiх сiл та хуторiв. Мобiлiзованi
вештались iз котомками за плечима; деякi сидiли бiля рундука, чекаючи
сво © черги, та пiдкрiплялись домашнiми харчами; а деякi, ще не встигши
ви©хати з району, уже бродили по двору, шукаючи землякiв.
- Красьонiвських нема?
- Проходь...
- Аз Мостищ ?
- Завтра будуть...
З примiщення вискочив лейтенант iз жовтим невиспаним лицем i червоними
очима, крикнув iз ганку:
- Троянiвка прибула?
- Осьдечки вона!
- Шикуйся!
Штовхаючи один одного, наступаючи на ноги, вишикувалися. Вийшов писар,
зробив перекличку, наказав сидiти на мiсцi i нiкуди не розходитися;
лейтенант призначив старшим групи Микиту Чугая. Микита почервонiв, обличчя
його зробилося суворим:
- Дивiться, хлопцi, щоб нiхто нiкуди. Бо я за вас вiдповiдаю.
- Торби ще повнi. Куди ж ми подiнемося? Павло, повiсивши на конячi
морди шаньки з вiвсом, пiдiйшов до гурту односельчан.
- Народу, повiриш, як на ярмарку, - проказав вiн i сiв бiля Микити.
- А чого ви не ©дете додому?
- Хай конi трохи пiдгодуються. У дворi гомiн, викрики команд, бiганина,
метушня. Бiля ворiт вартовий iз гвинтiвкою, за ворiтьми - жiнки, матерi,
рiднi, знайомi сумно, з тугою, в очах дивляться на сiру гомiнку юрбу.
Мобiлiзованi ведуть мiж собою тихi розмови:
- Куди ж то нас направлять?
- Звiсно, куди. Молодих у тил, а нас на передову.
- Отак зразу?
- А ти думав як? Гвинтiвку в руки - i гайда!
- Та я не знаю, з якого вона боку й заряджа ться.
- Там навчишся.
Опiвднi молодих троянiвцiв покликали на медогляд. , У темному
коридорчику, просмердiлому онучами, потом i тютюном, роздягалися наголо,
соромливо закриваючи руками грiшне тiло, тулилися спинами до холодно©
стiни. Денис роздягся першим, убрав голову в плечi i пiшов до дверей,
молодецьки рухаючи широченними лопатками. Бiля дверей зам'явся i,
повернувши злякане обличчя, дурнувато посмiхаючись, прошепотiв:
- Баришень повно. Молоденькi...
- Нiзащо не пiду, - заартачився Марко. Тимко, смiючись, ляснув його по
голiй спинi, штовхнув у кiмнату. Там ©х зважили на вагах i розпочали
огляд. Тимка оглядала молоденька, затягнута в бiлий халатик дiвчина. Вона
послухала його трубкою i так близько схилилася до грудей, що Тимковi стало
добре чути, як крiзь марлеву пов'язку пахнуть медикаментами ©© коси. Потiм
вона вистукала пальчиками спину, груди, ключицi, кiлька раз заставила
глибоко вдихнути i видихнути повiтря i, почервонiвши, нiжно провела
долонькою Тимка по спинi.
- Займалися спортом? - запитала вона, усмiхнувшись замилувано оглядаючи
м'язисте, з широкими плечима i тоненькою талi ю, смугле, як дуб, тiло
Тимка.
- Нi, все життя хлiборобством.
- Iдiть. Ви здоровий.
I коли Тимко вiдiйшов, вона ще раз глянула йому вслiд, i щось жалiсливе
промелькнуло в ©© очах. Може, ©й зробилося жаль цього здорового молодечого
тiла, що, таке гарне, сильне, красиве, через кiлька днiв буде збите
осколками. Але через хвилю лице ©© зробилося знову дiловитим i
зосередженим, i вона знову стала продовжувати огляд. Денис, коли його
почала оглядати та ж сама дiвчина, що оглядала й Тимка, переступав з ноги
на ногу, ворушив лопатками, ганяв по лобi зморшки, як брижi по водi,
мружив хтивi очi.
- Хвороба у мене невеличка, - прошепотiв вiн, усмiхаючись.
Лiкар здивовано пiдняла брови, вiдвела його трохи вбiк, обличчя ©©
зробилося уважним. Денис та мниче озирнувся навколо, кошачi очi його
заплавали в маслi:
- Нас iще сьогоднi не вiдправлять, то, може, вийдеш вечорком? Все одно
вiйна...
- Марi Iванiвно! Марi Iванiвно! - метнулася лiкар до дверей, де
працювала ©© колега - старенький уже невропатолог, але потiм повернулася
назад i, вся почервонiвши до ключиць, затупотiла ногами.
- Геть! Геть! Геть! - закричала вона, стиснувши руки в кулачки i
кусаючи губи. В очах ©© кипiли сльози.
Денис вiдкрив спиною дверi i трохи не впав на руки хлопцiв, що
стирлувалися бiля дверей.
- Чого вона на тебе так кричала? - розпитували вони, обступивши Дениса.
- Розмова у нас не склалася, - шкiрився вiн, плигаючи на однiй нозi i
зодягаючи пiдштаники.
Пiсля комiсi© хлопцiв, уже пострижених, прилучили до команди, що
складалася з одних молодикiв, i перевели в лiвий закуток двора. Троянiвцiв
старших вишикували i наказали збиратися на марш.
- Розлучають нас, - пiдiйшов прощатися Микита. - Випада нам першим
пороху понюхати.
- Головне - смекалка, - повча©в Охрiм молоде поколiння. - Свистить -
лягай, просвистiло - вставай. А ти, Денисе, дивися найпильнiше. Голова в
тебе хоч i дурна, так зате високо посаджена. Може черкнуть осколком - i
ваших н ту.
- Ти базiкай довше, то я тобi твою голову i без фронту вiдiрву!
- Ну, я жартома, - засмiявся Охрiм i розшвор-кував свого кисета. -
Курiть, браття, на дорiженьку та не згадуйте мене поганим словом.
Але закурити не довелося: пролунала загальна команда "шикуйсь", i всi з
торбинками побiгли до лейтенанта, що стояв посеред двору. Видимо,
обстановка на фронтi була складною, тому що нi старих, нi молодих у
вiйськкоматi не затримували анi на зайву хвилину. Вартовий вiдкрив ворота
- i хлинула в них людська рiка, i пiшли рiднi, пiшли дорогi, потупотiли
курною дорогою туди, звiдки не кожний повернеться назад, не кожний
побачить дiточок сво©х, не кожний пiсля тяжких мандрiв поцiлу землю бiля
рiдно© хати. Вони iшли i прощалися один з одним, низько, по старому
звичаю, кланялись близьким та рiдним, i були такi, що тамували сльози,
соромилися ©х, а були й такi, що плакали, насуваючи на очi карту-зики, i
довго озиралися назад, махаючи руками тим, що залишилися по рiдних оселях.
А Павло Гречаний стояв собi бiля. коней, опершись лiктями на
полудрабок, i всi якось забули про нього, i нiхто не пiдiйшов, щоб
попрощатися з ним. Навколо нього бiгали люди, кричали, штовхалися,
перегукувалися, поспiшали, а вiн закляк, як та худобина, якiй болить щось
усерединi, а сказати вона про те не вмi . За той час, як вiн привiз сво©х
односельчан до цього страшного двору, Павло не ©в, не курив, не пив -
нiчого не приймала його душа, розчавлена розлукою з людьми... Один Тимко
згадав про старого i розшукав його межи пiдводами.
- Прощавайте, дядьку, - сказав вiн, взявши його важку, як з дуба, руку.
- Передайте рiдним, що нас направили в тил. Обучать будуть.
Павло мовчки кивнув головою, потiм жовтуватi пiдвусики його
ворухнулися, так нiби вiн хотiв щось сказати, але слово i на цей раз не
витислося з його грудей, тiльки щось нiби клекотнуло в горлi, i то
ненадовго, та кiлька раз дрiбно сiпнулась нижня губа.
Вiн полiз у кишеню сво©х латаних-перелатаних штанiв, дiстав кисет iз
тютюном, коробочку сiрникiв, згорнуту вшестеро газету i передав Тимковi.
Тимко ще раз потис чорну, шкарубку, з пальцями-цурупалками, руку
старого i побiг наздоганяти свою команду. Останн , що вiн бачив,
прилаштувавшись до колони i озирнувшись, - це мiцну, широку постать
старого i його дивно тремтячi руки, що знiмали з кiнських морд пустi
шаньки.
На Вкра©нi свiт не бiлий -
Почорнiлий, закурiлий...
Копитами шляхи збитi,
Снарядами села зритi.
Укра©нська народна пiсня
Пiсля вiд'©зду новобранцiв Троянiвка опустiла. Вечорами вже не спiвали
пiд дверима дiвчата, не витинали гопака гармонiсти. Як тiльки насувалась
нiч, - село пiрнало в темряву i тишу. Люди завiшували ряднами вiкна i
наспiх вечеряли при "бликунах". Такими ночами в селi було страшно: на
кладовищi тужно кричав сич, i люди, прислухаючись, шепотiли: "Ото вже
наклика на нашу голову. А бодай ти подавився". Кузь робив засiдки на
кладовищi, щоб ухокати кляту птицю з берданки, та так i не змiг: дурив
його сич i знову вирегочувався людям на безголiв'я. На Бе вiй горi щось
свiтило i витрiскувало сухим житом, а троянiвцi подейкували, що "ото вже
пiдлазить германець, щоб запалити село".
Лiто стояло сухе, червневими .ночами Ташань кипiла вiд зорепадiв, а
людям тiльки дай на очi, кажуть:
"Ото бомби кидають, не втримуються й зорi на небi - струшуються".
Старий Iнокентiй Гамалiя клявся привселюдно, що бачив, як на свiтанку з
Беево© гори текла, як вода, ще одна нечисть: пацюки. Землi не знати. I в
кожного з них на ши© хрестик. Не iнакше як германець пiдпустив.
Найнеймовiрнiшi чутки гасали по селах та хуторах: нiмцi спустилися на
парашутах i палять хлiба в Грунському районi, вирубують лiси, щоб не
заводилися партизани; тi, що були розкуркуленi та судженi за Радянсько©
влади, тiкають iз тюрем; що нiмця до Днiпра не допустили i погнали назад
до кордону; що по радiо цього не повiдомляють через те, що ще не стали на
старiм кордонi, а як стануть, тодi буде i в газетах. Нiколи люди не чекали
так газет, як тепер, вичитували вiд слова до слова. А вiстi були
.невтiшнi:
пре нiмець, палить, убива , грабу .
Кожне село тепер готувалося до захисту, створюва лися народнi дружини
по боротьбi з диверсантами-парашутистами. В сiльрадi, вибиваючись зi сну,
чергував Гнат. Вiн там жив, там спав, туди йому дiти носили ©сти. Жiнка
просила, благала, що i ©й, i дiтям моторошно самим вдома, що й хату можуть
запалити, i дiтей вирiзати, а Гнат стояв на сво му: "Ти, зна ш-понiма ш,
часний сектор, а я за всю сiльраду одвiчаю". Гнат озбро ний добряче, так
що може битися з цiлим батальйоном: по боках два нагани в брезентових
кобурах, за плечима гвинтiвка, при поясi граната i кинджал, що вимiняв у
бiйцiв за двi четвертини сала i п'ять пачок махорки. Дорогувато обiйшлося,
так зате кинджал! Бика наскрiзь проштрикне. Гнат озбро©вся не тiльки сам,
а озбро©в i свою дружину. Ташанський мiст як важливий во нний об' кт
охороняли з берданками i дробовиками Кузь, Бовдюг та Гаврило Вихор.
Одноокий Кузьма, який зроду не служив нi в бiлих, нi в червоних армiях,
краще справився б з цiпом, а йому дали гвинтiвку i посадили в
сiльрадiвському коридорi. На випадок, якщо Гнат засне, то щоб Кузьма його
охороняв.
Кузьма спочатку дуже нудьгував, а потiм пристосувався: наслав у кутику
соломи, принiс iз дому свитину, щоб укриватися, i спав собi всеньку нiч,
припере-завши до себе "ружжо", щоб нiхто не вкрав. А щоб Гнат не застав
його зненацька, придумав таку механiку: прив'язав до дверей порожне вiдро.
Як тiльки Гнат почне вiдмикати дверi та вiдгвинчувати запори, вiдро й
забряжчить. Кузьма тодi вста i зустрiча Гната "во фрунт". Треба додати,
що звук бляшаного вiдра будив Кузьму в любий час дня i ночi: колись, ще в
молодостi, вдарило неборака громом, i на цей звук вiн прокида ться й
зараз. Без вiдра його розбудити неможливо. Тому порожн вiдро висiло в
сiльрадi, в конюшинi i бiля причiлка вдома. Кузьма це пояснював так: коли
грiм ударив його в ухо, то в головi у нього щось тренькнуло, i так пiсля
того нiби нiчого, тiльки як на грозу, то у вусi почина гримiти, а в
головi тренькати. Може, й бреше Кузьма, а може, й правду каже. Ми ж у його
вусi не були i не зна мо, гримить там чи нi, а що в головi у нього,
частенько тренька , то про це всi люди й без грози знають.
Мiст охороня ться пильнiше, але теж не так ретельно. I хто ©хатиме
такою глухоманню? Може, яка машина проскоче з Полтави на Зiнькiв раз на
тиждень або про©де мiлiцiонер верхи, попросить закурити, запита , чи все в
порядку, та й скаче собi далi на хутори.
Народнiй вартi допомагають хлопчаки: поназбирують повнi пазухи груддя
та й давай полохати рибу в Ташанi. Гаврило та Кузь подрiмають пiд
перилами, а подрiмавши, скажуть: "Давай ще в сiльраду пройдемося абощо".
Дядьки iшли, а хлоп'ята зсядуться, як курчата пiд решетом, та й шепочуть
один на одного:
- Дивися, он щось ворушиться.
- Може, шпигун?
- То бур'янина.
- Ет, бур'янина. Он глянь - i руки, i ноги. Отак i наглядають, доки
дорослi повернуться. Тодi одне з-поперед другого:
- Нам якби гвинтiвки, ми б самi сторожували.
- Не бо©теся, значить?
- О, та ми такi, що оце хоч би i до Чубиного ярка, то й то не злякалися
б.
Тихо в селi, нi шерхне, нi шелесне, тiльки у темнiй водi рибки
висвiчують та далеко-далеко, може, на Пi-дозiрцi, а може, на Горобi©вцi,
тужно ви собака. "Ау-а-ууу", - пливе над лугами i тихими плесами i довго
перегуку ться луною.
- Щоб ти здох, - пiвголосом ла ться Гаврило. - Нема на тебе
погибелi...
I знову западе тиша, морить сон. Дiти, притулившись одне до одного,
сидять у фанернiй будочцi. Гаврило куня бiля перил. Дуло гвинтiвки мокрi
вiд роси, пара з рiки валу через мiст, димом обгорта Гаври-лову скулену
постать. Раптом кроки по мосту: гуп-гуп, гуп-гуп. Три силуети
вимальовуються в туманi.
- Хто йде? - кричить спросоння Гаврило i схоплю ться на ноги.
- Сво©.
Це Гнат, Бовдюг i Кузь.
- Ну, як? - пита Гнат суворо.
- Все тихо.
- Спав?
- Задрiмав трохи.
- Ще раз застану - не нарiкай. Раз указанiе сть, нiчого спать.
Кузь пiдшморгу носом, торка пальцями акуратно пiдстрижену рижувату
щiточку вусiв.
- Дай закурити, Гаврило.
- Коли тi© вже кисета поши ш? Скiльки тебе знаю -^ все на дурничку.
- Кожному сво , - потира руки Кузь.-- Добрий тютюнець. Чи не в Михайла
Гасана брав на розвiд?
- У нього.
- По запаху чую.
Всi мовчать. Бовдюг шелестить вусами об кобку брезентового плаща, довго
ворушить губами.
- У тебе, Кузю, язик коле б не з собачого хвоста. Усе ним. маха ш.
Тьху!
- Чув я, - розбалаку ться Кузь, - нiмцi Вiнницю зайняли. Це як отак
пертимуть, то й до нас черга дiйде. Ну що воно за знак? При©жджав Федот
Вихорiв на побивку, то самi ж чули, як говорив: "У нас сила. Кордон на
замку", i ще якось там, по-вченому. До ладу говорив: як хто на нас нападе,
то ми тiй свинi звернемо писок, щоб у наш город не лiзла. Будемо бити на
©© територi©. Бач як. А то капосне свиняче рило замок на наших кордонах
розламало та все далi i далi сунеться. Нi, тут щось не так. Ну от поясни
менi, чого це воно так виходить?
- Це, зна ш-понiма ш, не твого розуму дiло. У нас полiтика: заманюй
ворога, а тодi бий. Наказано все палити: зерно, заводи. Щоб нiмцевi анi
крихти не залишити. А взагалi - не нашого з тобою розуму дiло. вiд нас
вищi, вченi, хай вони розберуть, що до чого.
- Ет, не кажи, ми теж дещо розумi мо, - не здавався Кузь. - От кажуть,
хлiб палити, заводи зривати. Воно, звичайно, з одного боку, може, й так.
Але з другого. Адже все це нашими руками зроблено. А як ми нiмчурiв
потуримо, тодi знову закачуй рукава та й знову будуй? Сили ж тi © людсько©
скiльки витратиться? Гай-гай! А коли б отих фрiцiв на нашу землю не
пустили - було б краще. I хто подумав би, ай-я-яй, хто подумав би, що
отака силенна армiя, як наша, та отак... Отже, ©й-богу, сказав би менi хто
таке з два мiсяцi тому, очi видряпав би. А тепер? Нiмець лiзе як скажений,
а нашi нiчого зробити не можуть. Несила, виходить. А чого несила? А того,
що дуже ми багато хвалилися: технiка у нас - найкраща, кордони у нас - на
замку. От i дохвалилися. А треба було не хвалитися, а дiло робити, та з
толком, з толком, а не язиком... Ах ти ж, боже мiй, - луснув долонями по
колiнах Кузь, - куди ж та сторожа на кордонi дивилася? Хiба-таки ©й не
видно було, що там вiйська збираються?
- Ти дума ш, на кордонi, як у Троянiвцi: вилiз на клуню - i все видно?
Там усе засекречено, спроста не побачиш.
- Як це "засекречено"?
- А так - шито-крито.
- Балакай, - вiдмахнувся Кузь. - Тут не iнакше як зрада. Були ж у нас
вороги народу? Викрили? Отак i тут викри ться.
Гнат поправив на головi кашкета, зняв з плеча гвинтiвку:
- Ану, шагом марш у сiльраду.
Кузь не донiс до рота цигарки, пiдшморгнув носом:
- А це чого ж?
- Шагом маршi - крикнув Гнат i торкнувся дулом до плеча. - Ти якi
розговорчики розпуска ш? Ти Що на Радянську владу набалаку ш? Фашистiв
чека ш? Ану, здай дробовичок.
Кузь, плутаючись у ременях, зняв гакiвницю.
- Два кроки вперед, i нiяких балачок...
- Отака ловись, - розгублено затупцювався Кузь i, весь якось
зiгнувшись, почвалав по мосту, грюкаючи чоботищами по лунких дошках.
- Ну, на яку тему будемо говорити? - перекривив Бовдюг, пiдшморгуючи
носом, i злiсно сплюнув через перило. - Заробив, як Хома на качалках: одну
продав, а дев'ять баби на плечах побили. А скiльки йому говорив: не лiзь
куди тво© очi не лiзуть, так нi, iнтересно, каже, ой як iнтересно. З
вiкна, каже, i то багато видно, а як по свiтах походити, скiльки того дива
побачиш. Отож хай тебе по тих свiтах поводять, може, спаде iнтерес, -
сумно закiнчив Бовдюг.
Вартовi встали i пiшли мостом нести службу. Приземкуватий Гаврило, у
товстому ватяному пiджаку, шкандибав, як зазимований ведмедик, люто давив
короткою ногою дошки.
- Отак тепер язика розпускати.
- Врем'я во нне.
Рiчка набрякла туманом, пiвнi скльовували зорi з неба, а по Бе вiй горi
на пiвнiч тiкали тiнi.
- Вiд Федота нiчого не чути?
- Прописав у останньому листi, що - прямо в бiй.
- А вiд Тимоша?
- Той до письом лiнивий. Переказував через людей, що направили в тил
обучать.
- Молодих, може, й пiдучать, а старших - на позицiю.
Потривожене веслом, тихо засичало латаття. Кiлька разiв у туманi
мелькнув човен. Рибалка стояв, розчепiривши ноги, вибухикувався.
- Батько ятiр ставлять.
- Ловиться чи нi?
- Бува , що й ловиться, а бува, що й з пустими руками.
По мосту, скиглячи, побiгла Кузева жiнка. Уже хтось ©й шепнув у димар,
що Кузя забрали.
- Десь у наш край погнала.
- Коли б не до Оксена.
Вони вгадали - до Оксена пiшла i загримала в шибку. Оксен вийшов на
рундук - пiджак наопашки.
- I-i-i, - зараз же заголосила баба. - Ой забрано ж його, забрано.
Сидить вiн во темницi сирой, свiта-сонця не бачить.
Насилу допитався, що до чого, одягся, пiшов до сiльради. Жiнка забiгала
наперед, хлипала:
- I куди ж його поправлять, хазя©на мого дорогого... I-i-i...
- Нiкуди його не поправлять. Iдiть додому. Розвиднiлося. Сонце червоним
пiвнем билося в сiльрадiвських вiкнах. У першiй кiмнатi дрiмав Кузьма,
вiдро стояло пiд стiною, в другiй сидiв за столом Гнат, щось писав.
Сорочка на грудях розхристана, на бритiй головi виблиску пiт.
- Чого так рано? - зупинив писанину Гнат, i ручка мiж пальцями
заклякла, як тичка в болотi.
- Справа .
- Зараз освободжусь. Важний документ составляю.
На перо настромилася муха, Гнат струснув ©© i глибоко задумався,
втупивши поперед себе соннi очi, беззвучно заворушив вiдставленими губами,
нiби молитву шептав. Потiм здмухнув iз стола муху, i тичка поповзла далi,
залишаючи за собою злякане гайвороння букв. Чорнi очi Оксена весело
засвiтилися, нижня, по- дитячому рум'яна губа ворухнулася в усмiшцi. За
шафою в кутку вiн побачив обмотузований Кузiв дробовик.
- За вiщо ти його затримав? - запитав Оксен, усмiхаючись.
- По полiтичному дiлу. Зараз ©ду в район здавати властям.
- Де вiн у тебе?
- Там, - Гнат кивнув на свiй кабiнет. Оксен, ще веселiше поблискуючи
очима, ступнув
до дверей. Гнат вихопив наган, вставний зуб хижо
блиснув:
- Назад!
Оксен здивовано вирячився на Гната.
- Ти що, здурiв?
- До заарештованого не пущу. Закон.
- Дайте хоч закурити, - жадiбно проскiмлило з-за дверей.
Оксен так розреготався, що залисини зробилися червоними, а тверде тiло,
обтягнуте зеленим френчем, заходило дрижаками.
- Ну й ну, - смiявся вiн, схопившись за живота. - Дай же йому закурити.
Знайшов полiтика! Ах-ах-ах! - крутився вiд смiху Оксен. - Ти що ж, i менi
не довiря ш? А може, я його на поруки вiзьму?
- Не довiряю.
- Я в тебе на примiтi?
- Во нне врем'я: батьковi рiдному - i то не вiр.
- Ну що ж, у районi розберемося.
В Зiнькiв при©хали в обiд. Мiстечко жило тривожним життям: дверi
магазинiв позакриванi, на базарi пусто, бездомнi собаки бродять там,
обнюхуючи купи смiття; велике вiкно перукарнi закле но навхрест газетними
стьожками; на високiй пожежнiй вежi ходить вартовий, з гвинтiвкою i
пильну небо. Пiд вербами стоять вiйськовi машини, замаскованi гiллям.
Бiйцi вивантажують якiсь ящики. В мiському парку, задерши вгору чорне
рильце, - зенiтний кулемет. Обслуга розташувалась в холодку. Один,
накривши лице пiлоткою, спав, другий сидiв босий, змотуючи в рулончики
обмотки. На запиленiй травi сушилися онучi. Бiля мосту закiптюжений з нiг
до голови бо ць пропускав машини. Заткнувши за ремiнь пiлотку, мокрими,
брудними вiд поту пальцями перелистував пошарпанi на ганчiрки документи.
Кузьма хотiв перехитрувати, але бо ць махнув рукою:
- Стiй! Куди преш?
Кузьма засмикав вiжками, зупинив конячину. Через мiст про©хати
неможливо - у два ряди стоять машини. На машинах евакуйованi вре© -
волосся розпатлане, обличчя змученi, очi з сухим полиском, повнi жаху -
все на небо поглядають. вре© тривожно говорять мiж собою гортанною,
швидкою мовою, притискають до грудей окатих, кучерявих малюкiв, що
по-старечому витягають iз брудних сорочок худенькi ши©.
- Сара, ти знову лопнула стакан? Чим же ми тепер будемо пити воду? -