Страница:
палицями i так поправляли окуляри, нiби ©х уже вибрали в рейхскомi-сарiат.
Обох облила тепленька водичка братсько-християнського благочестя:
- Я вiдступаю тобi Данелевщину, а сам беру байрак.
- Ти хочеш, щоб я тобi за болото вiддав лiс, за який у Бельгi©
даватимуть мiльйони?
- Добре, тодi ми кинемо жеребки.
- А як розколупають, що ми зовсiм не з десятого колiна нащадки?
- Ми втечемо ранiше, нiж вони подумають. Гарле ковбасон, самогон,
салтiсон, - знову заварнякав старший вiдприск дворянсько© фамiлi©, бачачи,
що до них пiдходить нiмецький солдат i пiдозрiло зважу ©х очима.
За нащадками Горонецьких пiдiйшло духовенство. . - Я хочу на Ступки, -
сказав пiп у фiолетовiй хламидi, перехрестився перед комендантом i тричi
вклонився.
- Вiн не зна нi одного пункта глави од Матфея, - закричав пiп у
жiночiй кофтi. - Вiн пропив церковне панiкадило. Не посилайте його на
ступську парафiю.
За духовенством виступило купецтво.
Обiдраний старець iз лупатими очима i зайшлий грек з мiцними
кукурудзяними зубами. Старець просив дозволу на вiдкриття майстернi по
виробництву гудзикiв, грек - на проповiдування чорно© магi©. Потiм
пiдiйшов тонкий, як жердина, землемiр iз старою астролябi ю в руках i
попросив, щоб довiрили йому роздiляти землю. Розкуркуленi матюкались i
просили, щоб ©м повернули хати. Потiм, задкуючи, наблизився
хлiбороб-собственник i теж заканючив землi. Його впхнули до прохачiв.
Останнiм явився Йонька i, знявши шапку, заморгав вiями:
- Менi дiдiвщину. Кавуняччя ж - як... Йому не дали договорити, турнули
до розкурку-лених. Тi схопили за шиворот, вiн викрутився i з криком: "А
хiба я не маю права?" - зашевкотiв помiж людьми.
- Отакий гадюка, - аж сичав Латочка. - Син за Радянську владу кров
пролива, а вiн... Дай я його по ши© трiсну, - поривався вiн.
- Мовчи. Дивись тiльки. Пильно дивися, що робиться.
- Та вже ж не повилазило... Павло Гречаний стояв самий заднiй i дрiмав,
пiдперши спиною осокора.
- Чого ж ти, Павле, по землю не йдеш? - питали його.
- А яке тво собаче дiло? - огризався вiн. Комендант встав iз стiльця i
сказав через перекладача, що треба вибрати старосту. Якщо добровольцi -
пiдходьте.
Бажаючих довго не знаходилося, але ось натовп заворушився, пропускаючи
булькатого парубка у вишитiй манишцi. Бадьоро працюючи лiктями, вiн
пробивався до коменданта. Люди затамували подих. Перед ними стояв Тодось
Шамрай. А будь же ти проклятий! Чом тебе мати не придушила, як ти ще був у
колисцi!
Очi Латочки засвiтилися вовчим вогнем. "Сьогоднi вночi я його вб'ю
кiлком з-за тину", - прошепотiв вiн Бовдюговi.
Комендант оглянув Тодося i залишився задоволений: такий битиме морди i
роз'юшуватиме носи, собача вiдданiсть i тигрова злiсть.
- Якi тво© заслуги перед нiмецькою владою? Тодось мовчки вийняв iз
кишенi вичищеного i змазаного револьвера системи "наган", поклав на стiл
перед комендантом.
- З цi © штучки я стрiляв у голову сiльради, комунiста Гната Реву.
- Будеш чесно служити Адольфу Гiтлеру i нiме-.цькiй владi?
Тодось цокнув скривленими закаблуками i викинув уперед праву руку, як
викидають нiмецькi солдати:
- Буду.
- Гут.
Комендант махнув рукою на солдата, що стояв найближче до нього, i той
винiс три нiмецькi гвинтiвки, дав Гошцi та братам Джмеликам. . - Полiцiя,
староста, три кроки вперед. Айн, цвай, драй. Комендант наказав, щоб ви
розiгнали палицями оцей зброд. Форан. Вперед.
Гошка плигнув перший i заходився молотити по головах. Андрiй Джмелик
виплигував iз гумовою палицею, як японський самурай iз мечем. Хтось лигнув
його так, що вiн зарився у пiсок. "Хто б' власть?" - кричав вiн мiж
чи©мись рудими чоботами. "О божеi" - кричали жiнки. Чоловiки тiльки сопли
i садили кулаками, як гирями.
Павло Гречаний, у подертiй сорочцi i з розбитою бровою, гатив
розкуркулених направо й налiво, косився буряковим оком на здоровенного
Гошку, що маячив, як скеля в морi: "Ага, так тобi в полiцiю захотiлося,
приблудо. Я ж тобi дам" - i хлипнув Гошку по в'язах. Той пiшов боком,
мотнув головою, намагаючись озирнутися, щоб побачити, хто вдарив, але тут
йому шпурнули межи очi пiском. Вiн заревiв, почав протирати очi, i ту"
йому тая ввернули, що вискочили червонi соплi. Иоиька, якого Северин
Джмелик потяг по спинi, латав крiвцею пiсок пiд тином.
- А що, Ионько, дали землi? - закричав Павло Гречаний, пробiгаючи повз
нього з кiлком в руках.
- Людочки! Людочки! - верещав хлiбороб-соб-ственник уже зовсiм без
штанiв.
Ця комедiя набридла солдатам, вони вистрiлили з гвинтiвок. За одну мить
майдан опустiв, залишились тiльки староста з полiцi ю.
Гошка постраждав найбiльше, хоч бився, як леопард. Вiн стояв увесь
подряпаний i хлюскав носом, галiфе порванi, вiд сорочки одне рам'я. Тодось
в пилюцi, нiби тiльки що викинуло iз соломотряса, сидiв пiд тином.
Андрiй крутив головою, а говорити не мiг: йому звернули щелепу. Северин
пускав по вiтру бiлi кучерi, усмiхався - вiн був не пошкоджений. Нiмцi в
захопленнi мацали залiзнi мускули Гошки, той форкав носом, як лошак пiсля
пробiгу, i просив шнапсу.
Комендант похвалив роботу полiцi© i наказав каптенармусу, щоб
почастував обiдом.
Гладiатори виполоскали розквашенi пики в смердючiй бочцi з дощiвкою i
пiшли в шкiльний сосняк, де ©м було дозволено чекати дальших наказiв.
Незабаром Андрiй принiс у пазусi чотири шматки хлiба, три банки
нiмецьких консервiв i котелок шнап"-су. Склянок не було - дудлили з
кришки.
Перший тост виголосив представник вiйськово© влади Гошка:
- Яз ©х, крокодилiв, наспускаю ременiв. Они менi iщо розплатяться за
галiфе.
Андрiя напували гуртом. Гошка розщiпдював ножем щелепи, Северин наливав
шнапс.
Тодось, сп'янiвши, роздавав князiвства:
- Андрiю! Бери Данелевщину i будуй гуральню, Гошко, забирай лiси i
пасовиська, вiдкривай кiнний завод.
- Що менi завод? Краще бардачок... Де моя молодая жизнь? Аi?
Вiн гупав себе у груди, i на очах кипiли сльози.
Сезерин курив, неуважно слухаючи п'яний лемент. Задимленi шнапсом очi
були тоскнi, як у здихаючого теляти.
Родове кубло Шамра©в стало множитися i обживати степовий край вiддавна.
Шамра©в наплодилося чимало. Терлися вони i по Ки ву, i по Петербургу, а
тут --шарах - революцiя розiгнала ©х, розполохала. Утримався лише Купрiян
Шамрай, i то через те, що в червонiй кiннотi служив. Повернувшись з
громадянсько© вiйни, заселив усiм виводком родинне дворище, на ру©нах
прадiдiвських палацiв одбухав будиночок на вiсiм кiмнат i, одержавши вiд
Радянсько© влади земельний надiл, заходився господарювати. Хлiборобство
йшло добре: на двох косарках сидiли наймити, якi працювали за шматок
хлiба, а не за грошi, бо прибуток вiд господарства лягав грошенятами в
дубовi скринi, до того ж Купрiян кумекав, що машини приносять бiльше
користi, нiж живi руки, i не марнував часу та запроваджував у сво му
господарствi цих машин якомога бiльше.
Прибутки вiд господарювання настiльки зросли, що Купрiян став схожим на
доброго фермера, i в двадцять дев'ятому роцi його прийшли розкуркулювати.
Було це зимового ранку, коли за широкими i високими вiкнами будинку помiж
березами виблискував снiг, а iз обкурених цегляних димарiв у порцелянове
небо пiдiймався дим. Бiля обмерзлого студня, димлячи парою, на всi груди
iржали вiдгодованi огирi, i те гоготiння сильних пельок довго блукало по
байраках та ярах лунким вiдгомоном. Конi цокотiли копитами по льоду,
мережали щилами снiг, ганяли по дворищу, кевкали селезiнкою i, повитягавши
ши©, трубили радiсну весну сво' му господаревi.
Це кiнське iржання веселило його дух, i за ча м вiн думав, що
Вiрненькому треба придбати збрую i перевести до нового станка, бо це
ви©зний кiнь, а Пекельного карати, бо вiн лiнько i хитрун. Тут же, за
ча м, вiн викликав конюха i наказав набрати з мiшка цукру та почастувати
улюблених коней.
Чаювати Купрiян любив сам у сво му кабiнетi, куди не мав права нiхто
заходити, крiм нього. В цiй теплiй, затишнiй кiмнатi з двома гратчастими
вiкнами, що виходили в сад, з маленьким горiховим бюрком i килимами,
шаблями, мисливськими ножами i шкiряним диваном вiн любив побути на
самотi, щоб помiзкувати: як вести господарство, а iнодi й просто подрiмати
бiля теплого камiна.
Зараз надворi морозище, кiнськi пiдкови прикипають до льоду, а в
кабiнетi тепло, можна й подрiмати. Купрiян ляга на диван, деякий час
дивиться на пусту фiлiжанку чаю, що пару на столi, i закрива очi.
Зненацька прочуму ться вiд гамору i довго не може зрозумiти, що то за
гомiн. Спочатку йому зда ться, що то конюхи ганяються за кiньми, тому що
вiн виразно чу кiнський тупiт, тривожне ржання i рипотiння снiгу пiд
людськими кроками. Але згодом вiн чу , як хтось бiжить коридором i
голосить. Дружина. Вона торга дверi, щось белькоче. Голос ©© тривожний, в
сум'яттi. Вона звалю ться коло дверей i шкребе ©х нiгтями, як недобита
кiшка суху землю. Купрiян кида ться до широкого вiкна. У дворi повно чужих
людей. Вони виводять iз ста нь коней, тягнуть iнвентар. Деяку мить вiн
сто©ть, учепившись занiмiлими пальцями за вiконнi рами, потiм зрива iз
стiни шаблю i в однiй сорочцi вибiга на ганок. Снiг i шабля слiплять його
- в очах чорнота. Вiн' плигав у двiр, як у каламутну воду, i, блiдий i
розпатланий, летить дворищем. Юрба, ахнувши, розколю ться. Гнат Рева, в
довгiй кавалерiйськiй шинелi, сто©ть, мiцно впершись блискучими хромовими
чобiтьми в пухнастий снiг, в руцi мигтить револьвер.
"Б-бах-ба-бах", - ляска дворищем. Кулi змiтають снiг.
Купрiян зупиня ться. Шабля - блискавкою в снiг i шипить, мов кобра.
- Нi з мiсця, гадi - кричить Рева i тиче Купрiя-новi револьвера в зуби.
- Руки назад, вперед, маршi - i виводить з двору згорбленого, тремтячого i
безсилого.
Жiнка, уже в воротях, накида на чоловiка дублений кожух i шапку. Тодi
чорним цуценям викочу ться за ворота наймолодший син Тадик.
- Куди? Тату© Куди? - кричить вiн, хапаючись за рукава кожуха.
Гнат цапа його за шиворот, вiдкида у снiг i рипить хромовими чобiтьми
далi, вiрний революцiйнiй правдi невiрний сльозам ворога. Тадик рветься до
батька, ричить, очi його паляться вовчим вогнем. Цi © ж ночi Купрiяна iз
сiм' ю вкинули у' вагон i повезли на пiвнiч.
Всю дорогу Купрiян лежав пiд кожухом, нiчого не ©в, не пив i ослаб так,
що старший брат пiдводив його ; попiд руки. Тадик скiмлив у куточку, як
зiнське щеня. Батько i старший брат поводили себе так: перший стогнав, а
другий рипiв зубами.
Одного разу вночi, коли по©зд стояв серед снiгово© пустелi i вартовi,
наглухо задра©вши дверi вагонiв, пiшли грiтися, батько покликав Тадика i
старшого брата i, висунувши з-пiд кожуха брюзкле лице, сказав:
-Я довго не протягну, а ви, хто залишиться живим, не забудьте, хто мене
замордував", - i, схлипнувши, вкрився кожухом. На однiй станцi© вартовi
випустили стару i Тадика пройтися побiля вагона. Внизу - косогiр, забитий
снiгом, а далi - царство лiсiв, у яких людина губиться, як голка в снiгу.
Мати, ставши на колiна, била поклони снiговiй пустелi. Глядь - нема
Тадика, покотився .у бiлу прiрву чорним клубочком, тiльки снiг закурiв
слiдом. Розправився у тiм лiсi, помахав шапкою з бiло© прiрви та й зник у
нiй назавжди. Вартовi матiр посварили, але особливо не докучали, i один з
них, постарше, сказав: "Ти, стара, не рюмсай, все одно твого мальчонку на
сортувальнiй вiдiбрали б i в дитячий будинок опредiлили б".
Але в дитячий будинок Тадик не потрапив. Вiн довго блукав по тайзi,
цюкав з голоду зубами, доки його, обмороженого, кволого, знайшли мисливцi.
Вiдпо©ли гарячим ча м, загорнули в собачi шкури i повезли в тайгу. Весною
вiн оклигав, i його стали брати на полювання. Тадик вивчив повадки звiрiв,
умiв ©х кондошити i майстерно здирати шкуру, добре правив собаками, влучно
стрiляв. Характером зробився замкнутим : нiколи нiхто не чув вiд нього нi
нарiкань на свою сувору долю, нi скарг на тяжке життя, нiкому вiн не
розповiдав про сво©х батькiв. Одне тiльки виразно помiтили мисливцi - його
невмолиму жорстокiсть: коли йому давали потрошити недобитого звiра, вiн
витягав iз шкiряного чохла гострого мисливського ножа i з якимось вовчим
оскалом наближався до живого лося. Звiр тремтiв шкiрою, благав очима, але
Тадик наступав на шию, брав за роги i, замiсть того, щоб одним змахом ножа
перетяти шию, рiзав поволi, з тихою насолодою. В його очах свiтилася дика
радiсть, коли вiн бачив, як тварина трiпоче в передсмертних муках. Часто
вiн дивував старих i бувалих мисливцiв тим, що, перерiзавши тваринi горло,
не цiдив димлячу кров у жерстяну кружку, а пив прямо з горла тварини,
блаженно, навiть не присолюючи ©©. В п'ятнадцять рокiв вiн був сильним,
спритним, хитрим i безжальним, i мисливцi побоювалися його.
хнi побоювання виправдалися: взимку вiн украв найкращих собак i втiк
iз поселення. З того часу почалося його злодiйське страшне життя. Тим
самим мисливським ножем, яким вiн домучував недобитих лосiв, вiн рiже на
смерть свого товариша i, забравши грошi, втiка в Крим, бродить по
Кавказу, якша ться iз злочинним свiтом всього кримського узбережжя;
вешта ться вiрменськими базарами, ярмарками, допомага осетинам викрасти
красуню Маргет; займа ться перепродажем крадених товарiв, водиться з
контрабандистами, якi викидають його iз вагона в пiщанi бархани
середньоазiатсько© пустелi. Там вiн подиха з спраги. Степовi беркути
в'ються над ним, як над падаллю, розкльовують живiсiнького на шматки. Очi
його склянiють, тiло горить на сонцi, як верблюжа шерсть на вогнi. Вiн уже
марить i пливе по гарячих пiсках на гарячiй сковородi, i йому зда ться, що
голова в нього уже репа ться, як кримський каштан. Але i на цей раз
щастить: його пiдбира караван, його вiдпоюють кумисом i везуть на
верблюдах, як бухарського емiра. Незабаром вiн уже валанда ться на
строкатих ярмарках у рябiм ватянiм халатi i чорнiй, шитiй срiблом
тюбетейцi, спить у ру©нах старо© мечетi i вимiркову плани, як пограбувати
знаменитого рiзьбяра по срiблу i золоту. План виношений, кривий нiж iз
золотою рукояткою пiд халатом, вiн iде робити дiло i несподiвано вступа в
бiйку. Його шпортають ножем пiд ребра, вiн потрапля в лiкарню, нюха
наркоз. Там його залатують i передають у тюрму. З цього часу почина ться
нещаслива смуга в його життi. Випускають iз тюрми, потрапля знову, i все
за такi дурницi, що йому хочеться зарикати з досади. Тюремнi грати
пiвденного неба рiже ятаган мiсяця i кличе на волю. Вночi йому сниться
сон, який переверта душу: з темного кутка дивляться на нього батьковi
очi, а пiд стелею гримить голос: "Ти зробив те, що я тобi заповiдав? Ти
зна ш, хто мене зжив iз свiту, чи вже забув?" - гогоче батько в кам'яному
ящику тюрми, i вiдлунок його гримить, як грiм, в кримських кар' рах.
Пiсля цього сновидiння Тадик робиться кволим. Тюремнi дружки не
пiзнають свого капiтана. Вiн не втруча ться в життя камери i вночi не
рипить зубами, а тихо стогне. Вiдбувши строк, Тадик виходить iз тюрми
двадцятичотирьохрiчним вовком, переста красти i пiд чужим прiзвищем iз
наганом у кишенi просту до рiдних берегiв, до Укра©ни. Поводить себе
тихо, смирно: одяг чистий, сорочки бiлi, грошей повнi кишенi. Наприкiнцi
весни 1941 року та мно прибував у Зiнькiвський район, перехову ться по
лiсах навколо Троянiвки i мiсячними ночами висиджу на Бе вiй горi,
промацуючи очима залиту мiсячною млою долину. В ту нiч, коли Гнат
повертався з хутора, Тадик чатував у троянiвському яру. Вирiшив стрiляти в
груди, але видимiсть була поганою, i вiн, щоб не промазати (в яру було
темнувато), пропустив Гната мимо, дав йому з'©хати на горб. Тепер Тадиковi
чiтко було видно коня i вершника на тлi нiчного неба. Тадик вистрiлив три
рази. Вершник не впав. Тадик зрозумiв, що промахнувся, завив вiд злоби i
кинувся тiкати на дикан-ськi лiси. У Полтавi сiв на по©зд i став
пробиратися до кордонiв Захiдно© Укра©ни. В Захiднiй Укра©нi протинявся до
початку вiйни. I як тiльки ця територiя була зайнята ворогами, вирушив у
Троянiвку, щоб розплатитися за сво© кривди, повернути родовi ма тки i
вiрою та правдою служити нiмцям.
Ще не встигли нiмцi розквартируватися, як Тадик пiдшукав хату пiд
старостат, наказав навести блиск. Полiцiя зiгнала жiнок i примусила
вишкребти до миготiння пiдлоги. Коли все було прибрано, виметено i
вичищено, Гошка прибiг до нього на квартиру i вiдрапортував, що все
готово.
- Що саме "готово"?
- Чисто, хоть голим пузом лазь.
- А роменських рушникiв навiшали? А портрет великого фюрера повiсили?
- Нi.
- Дiстати рушники i портрет, iнакше я не прийму старостат. I як ти,
кретиноз, вважа ш, що в такому виглядi, як я зараз, можу з'явитися серед
представника кiв нiмецько© влади? В оцих нещасних штанах? Нiзащо на свiтi!
На ранок щоб на менi був випрасуваний чорний костюм, бiла сорочка з
краваткою-метеликом i культурний цiпок з набалдашником. Наказ султана
зрозумiлий?
- Та вже ж.
- Тодi чому хавало роззявив, великий вiзир? Вперед, на Бухару!
Гошка вдарився тiм'ям об одвiрок i, розвiявши галiфе, як спiдницю,
метнувся з хати. Пiсля його виходу в хатi, де мешкав великий султан, ще
довго стояв бичачий сморiд, i Тадик, щоб не задихнутися, вiдкрив ногою
дверi i вигукнув в порожнечу: "Пождiть, шакали, я з вас видублю десять
шкур - гипетським маслом запахнете", - нахвалився Тадик на свiй уряд.
.-Ще три днi йшла шалена пiдготовка староства до першого службового
виходу. Всi були розцяцькованi до параду, i Тадик вперше зiбрав свiй уряд
до управи. Тадик сидiв за столом у чорному випрасуваному костюмi, якого
Гошка загарбав у троянiвського вчителя, бiлiй сорочцi з
краваткою-метеликом i опереточнiм цилiндрiв роздобутому у костюмерному
цеху зiнькiв-ського клубу. Цилiндр був зовсiм новий, в ньому виступав
Возний на останньому спектаклi. Стек зробили столяри, наполiрували лаком i
набили металевий набалдашник iз вiдломлено© вiд лiжка металево© кульки.
Спершись пiдборiддям на трость, султан озирав свиту, що вишикувалася бiля
дверей. Гошка красувався у широких, як спiдниця, галiфе i румунському
мундирi, що вкрав у нiмецькому обозi. Мундир був тiсний i короткий, вiд
нього набрякала шия, рiзало пiд пахвами i спирало подих. Коли Гошка
ворушився, шви трiщали i розповзалися. Ведмежi ноги були вiдданi сатанi в
зуби - у новi юхтовi чоботи, якi пекли i тисли, як обценьки. Гошка
переступав з ноги на ногу, морщився, а чоботи рипiли, як полозки по снiгу
у великий мороз.
Поряд iз Гошкою стояв Андрiй Джмелик в сiренькому пiджачку i сiреньких
штанятах, манишка вишита чорним берестовим листом. Северин, спершись
животом на дуло рушницi, лукаво мружив очi на роменськi рушники i на
портрет Гiтлера.
"Такий якби глянув живими очима на чоловiка, то зараз би гикати
захотiлося. Чисто такий колись менi лiкар клiзму ставив, - усмiхнувся
Северин i пiдморгненув бровами фюреровi. - Що ж, послужимо ще й тобi.
Побачимо, що воно з того вийде".
Тадик помiтив усмiшку Северина, косо пересмикнув ротом.
- Я не люблю часто повторювати сво©х слiв,-- почав Тадик. - За кожний
непослух - телiпатиму по мордi. Тих, що будуть вагатися або крутити
хвостом, до стiнки i кулю в рот. Сьогоднi ми пiдемо кондошити сiм'©
радпартактиву. Хан зна всяка наволоч, що прийшов новий порядок. При
зустрiчi iз нiмецькими солдатами i офiцерами - вiддавати честь, витягнувши
праву руку так, як я вас учив. Марш.
Тадик вийшов надвiр, наказавши сво©й охоронi слiдувати на п'ять крокiв
позад себе. Сiльською вулицею пройшли в суворiй мовчанцi. До людей не
вiталися.
- То вже чиясь душа сьогоднi переставиться, - гомонiли люди, визираючи
з-за тинiв.
- О, то так! - живцем шкуру здиратимуть.
- Нiчого, дiждуться. Прийде й на них погибель. Жовтi верболози гнулись
над холодними водами, тихо, як сльози, ронили вербовi листочки. "Ой,
пливи, пливи, вербовий листочок, та й у тихий Дунай,, а де ж то муж
ходить, де мiй брат ночу ? Та чи ж вони знають, як нас тут карають, в
рiднесеньку землю заживо ховають?.." А небо мiниться у водi, каламутиться,
синявою береться, крутить вербовий листочок i несе його богвiсть-куди.
Конопляним чадом пахнуть береги, шелестить посохлим бадиллям картопля,
сумно викивують важкими головами соняшники. Хто ж ©х саджав, а хто
гараздувати буде? Лопаються вiд морозу капустянi головки, i летить зграями
птиця, летить i не вертав. На горбах бiля Бе во© гори Тадик зупинився,
зняв iз голови цилiндр:
- Залиште мене одного i чекайте бiля потоку. Сiв на висушений вiтром
кущик полину, затулив цилiндром обличчя. Потiм здригнувся, нiби вiд
холоду, поклав цилiндр на траву i, вiдкинувши пальцями довге волосся, що
заслоняло очi, з тугою в поглядi став дивитися у долину. Губи тихо
ворушилися, обличчя зблiдло: вiн побачив рiдне дворище. Он сто©ть будинок
iз двома колонами. Тiльки дах тепер не зелений, а червоний, конюшнi
понижчали, увiйшли в землю. А колись вони видавалися палацами, i коли вiн
дивився на згра© голубiв, що сiдали на дах, то картузик у нього падав iз
голови i жерстяне лошатко, що крутилося на даху, дибилось аж у самiсiнькi
хмари. Старого парку, що його посадив ще прадiд, не було. Не було i тих
дубiв, що шумiли на вiтрi i гули чорними гiлками в довгi зимовi вечори,
гомонiли пiд грозами та стрiляли бронзовими жолудями у пожухлi осiннi
трави. Нема парку. Тiльки два дуби ще стоять бiля дороги. Стовбури
товстi, як жлукта, чорнi, як залiзом обкутi.
"Е, ще не перевiвся наш рiд, - шепоче Тадик. - Ще ось прийшов один
праведний суд вершити".
Очi його туманiють, довгi пальцi стискаються в кулаки: понищено,
сплюндровано, потоптано, пограбовано. Нема добра. Прахом пiшло. Стоять
однi кам'янi черева, та й там, мабуть, нiмцi господарюють.
"Нiчого, прийде i мiй час. Ще моя зоря iз неба не зiрвалася".
А он ставок. В ньому колись карасi водилися i так смачно пахли на
сковородi, коли, було, покiйна ненька ©х насмажить i поставить на круглому
столi. Батько, було, витре вуса, пiдморгне Тадиковi: "Ану, сину, похрумай
карасячого хвоста, щоб за тобою багатi нареченi бiгали".
Навколо ставка - верби густим вiнком. Не порубали. Тiльки тодi вони
були тоненькi, рiвнi, а тепер товстi, погнутi, в рижих дуплах. А ставка
нема. Висох. Замулилися джерела, пiшли пiд землю, i нема вже там чисто©
холодно© води. Сiре багно, мов камiнь. Тадик схопився ва йоги i пiшов до
полiца©в.
- Щось староста носом крутить. Може, ми службу погано несемо? -
засумнiвався Гошка.
- З рiдним дворищем знаменувався.
- У нього хоч дворище , а в нас iз тобою що? - засмiявся Северин.
- Дадуть i нам права, позаяк батько i брат вiд Радянсько© влади
загинули.
- Це такi прийшли, що як дадуть, то й дихало за-вечата...
- Ти мели, та знай що, - рiзко обiрвав його Андрiй. Перша жертва -
дворище Оксена Гамалi©. Северин обiгнав Тадика, вiдкрив перед ним хвiртку.
- Ви, пане староста, не поспiшайте, тут я буду командувати. Старi
порахунки. Звичайно, хазя©н шурнув на схiд, а сiме чка в цiлостi, так що
ми ©© зараз помаца мо...
Северин зайшов у двiр i попрямував до хати. Олена стояла бiля скринi,
притримуючи кiнцi хустки: вона саме запиналася i спiдлоба тривожно
дивилася на Северина. Северин сiв на лаву i став блукати очима по кутках.
Посмiхаючись, кивнув на фотографiю Оксена:
- Вiн менi як за кума був. Як зустрiне де, так i жалi ться: чого, каже,
я тебе не розпанахав де-небудь на сучку або не виселив iз усiм тво©м
джмелиним кодлом в магаданськi кра©. Тепер прийшла коза до воза i сказала:
"Ме-е-е".
Северин пiдскочив до скринi, брязнув прикладом по замку i став викидати
на середину хати Оленине добро: спiдницi, бiлi кашемiровi шалi, чоботи,
вишитi сорочки, плахти, крайки з балабонами, суво© полотна, хустки,
рушники, дiвочi намиста, захованi для доньки, згорнутi в косинець
кiснички. В хатi запахло злежалим одягом i нафталiном.
Олена стояла, прислонившись до лiжка. Голубi очi зробилися, як густо
розведена синька. Дiвчинка, вхопившись за материну спiдницю, кричала, а
Сергiйко стояв бiля хатнiх дверей з насупленими бровами.
На самому днi скринi Северин знайшов Оксеновi галiфе з голубими
кантами, хромовi чоботи i обережно обсипану нафталiном сиву смушеву шапку.
Не соромлячись нi жiнки, нi дiтей, став скидати iз себе старий одяг i
примiряти новий. Чоботи були великi, але вiн вiдразу ж утiшився:
"Перешию". Галiфе, правда, трохи довгуватi. Але то не бiда. Можна
пiдкоротити. Зате шапка просто чудо. Як iне м прибита, так i грала проти
сонця, так i виблискувала, i коли Северин одяг ©© та пiдiйшов до
почепленого на стiнi дзеркала i зазирнув у нього, то, ©й-право, сам себе
не пiзнав. На нього дивився якийсь чужий парубок з такими розбiйницькими
очима, що в Северина аж пiд ложечкою похололо. Шапка сидiла на головi
сатаною, набакир, а з-пiд не© бiлi кучерi, як соснова стружка з-пiд
фуганка. Ще б десь дiстати вишиту сорочку, i тодi хай хто за©кнеться, що
Северин не козацького роду, так вiн i в'язи позвертае, щоб iшов уперед, а
бачив назад.
Северин покрутився перед дзеркалом, поцмокав язиком, посвистiв, порипiв
чобiтьми, узяв гвинтiвку на плече:
- Ну, одежинку здобули, а тепер вiзьмемо ще жiнку! Топай вперед, чого
соромишся? Чи свою мироносицю пiд батоги бо©шся класти?
Вiн грубо схопив Олену за плече i штовхнув до дверей. Вона вдарилася
лобом об одвiрок, тихо застогнала. ,. Потiм пiдiйшла до дiтей, мовчазна,
сувора, i, нагнувшись, поцiлувала дiвчинку в лобик, а Сергiйка погладила
по голiвцi, зняла фотографiю Оксена, протерла рукавом i глянула на нього:
вiн дивився на не© чорними очима з-пiд будьонiвки i наче питав: "Тяжко
тобi?" - "Тяжко, Оксеночку, дуже тяжко. Не знаю, чи й витримаю". - "А ти
вiр у наше щастя i витрима ш". - "Та вже зi всiх сил старатимуся.
Крiпитимусь".
Вона вiша фото на гвiздочок i виходить iз хати. Услiд б' дитячий
крик, тягне з-пiд нiг землю. У хлiвi мука корова, курчата бiжать за нею
аж до ворiт, лiзуть попiд ноги.
За хвiрткою Северина чекають останнi братчики i, коли вiн виходить iз
двору, не пiзнають його, такий вiн приодягнений та бравий.
- Пане староств! - клаца вiн закаблуками i пiдносить долоню до
смушево© шапки. - Одна активiстка вже приляпала на праведний суд.
Тадик змiря ©© швидким поглядом i мовчки йде вперед, викидаючи перед
Обох облила тепленька водичка братсько-християнського благочестя:
- Я вiдступаю тобi Данелевщину, а сам беру байрак.
- Ти хочеш, щоб я тобi за болото вiддав лiс, за який у Бельгi©
даватимуть мiльйони?
- Добре, тодi ми кинемо жеребки.
- А як розколупають, що ми зовсiм не з десятого колiна нащадки?
- Ми втечемо ранiше, нiж вони подумають. Гарле ковбасон, самогон,
салтiсон, - знову заварнякав старший вiдприск дворянсько© фамiлi©, бачачи,
що до них пiдходить нiмецький солдат i пiдозрiло зважу ©х очима.
За нащадками Горонецьких пiдiйшло духовенство. . - Я хочу на Ступки, -
сказав пiп у фiолетовiй хламидi, перехрестився перед комендантом i тричi
вклонився.
- Вiн не зна нi одного пункта глави од Матфея, - закричав пiп у
жiночiй кофтi. - Вiн пропив церковне панiкадило. Не посилайте його на
ступську парафiю.
За духовенством виступило купецтво.
Обiдраний старець iз лупатими очима i зайшлий грек з мiцними
кукурудзяними зубами. Старець просив дозволу на вiдкриття майстернi по
виробництву гудзикiв, грек - на проповiдування чорно© магi©. Потiм
пiдiйшов тонкий, як жердина, землемiр iз старою астролябi ю в руках i
попросив, щоб довiрили йому роздiляти землю. Розкуркуленi матюкались i
просили, щоб ©м повернули хати. Потiм, задкуючи, наблизився
хлiбороб-собственник i теж заканючив землi. Його впхнули до прохачiв.
Останнiм явився Йонька i, знявши шапку, заморгав вiями:
- Менi дiдiвщину. Кавуняччя ж - як... Йому не дали договорити, турнули
до розкурку-лених. Тi схопили за шиворот, вiн викрутився i з криком: "А
хiба я не маю права?" - зашевкотiв помiж людьми.
- Отакий гадюка, - аж сичав Латочка. - Син за Радянську владу кров
пролива, а вiн... Дай я його по ши© трiсну, - поривався вiн.
- Мовчи. Дивись тiльки. Пильно дивися, що робиться.
- Та вже ж не повилазило... Павло Гречаний стояв самий заднiй i дрiмав,
пiдперши спиною осокора.
- Чого ж ти, Павле, по землю не йдеш? - питали його.
- А яке тво собаче дiло? - огризався вiн. Комендант встав iз стiльця i
сказав через перекладача, що треба вибрати старосту. Якщо добровольцi -
пiдходьте.
Бажаючих довго не знаходилося, але ось натовп заворушився, пропускаючи
булькатого парубка у вишитiй манишцi. Бадьоро працюючи лiктями, вiн
пробивався до коменданта. Люди затамували подих. Перед ними стояв Тодось
Шамрай. А будь же ти проклятий! Чом тебе мати не придушила, як ти ще був у
колисцi!
Очi Латочки засвiтилися вовчим вогнем. "Сьогоднi вночi я його вб'ю
кiлком з-за тину", - прошепотiв вiн Бовдюговi.
Комендант оглянув Тодося i залишився задоволений: такий битиме морди i
роз'юшуватиме носи, собача вiдданiсть i тигрова злiсть.
- Якi тво© заслуги перед нiмецькою владою? Тодось мовчки вийняв iз
кишенi вичищеного i змазаного револьвера системи "наган", поклав на стiл
перед комендантом.
- З цi © штучки я стрiляв у голову сiльради, комунiста Гната Реву.
- Будеш чесно служити Адольфу Гiтлеру i нiме-.цькiй владi?
Тодось цокнув скривленими закаблуками i викинув уперед праву руку, як
викидають нiмецькi солдати:
- Буду.
- Гут.
Комендант махнув рукою на солдата, що стояв найближче до нього, i той
винiс три нiмецькi гвинтiвки, дав Гошцi та братам Джмеликам. . - Полiцiя,
староста, три кроки вперед. Айн, цвай, драй. Комендант наказав, щоб ви
розiгнали палицями оцей зброд. Форан. Вперед.
Гошка плигнув перший i заходився молотити по головах. Андрiй Джмелик
виплигував iз гумовою палицею, як японський самурай iз мечем. Хтось лигнув
його так, що вiн зарився у пiсок. "Хто б' власть?" - кричав вiн мiж
чи©мись рудими чоботами. "О божеi" - кричали жiнки. Чоловiки тiльки сопли
i садили кулаками, як гирями.
Павло Гречаний, у подертiй сорочцi i з розбитою бровою, гатив
розкуркулених направо й налiво, косився буряковим оком на здоровенного
Гошку, що маячив, як скеля в морi: "Ага, так тобi в полiцiю захотiлося,
приблудо. Я ж тобi дам" - i хлипнув Гошку по в'язах. Той пiшов боком,
мотнув головою, намагаючись озирнутися, щоб побачити, хто вдарив, але тут
йому шпурнули межи очi пiском. Вiн заревiв, почав протирати очi, i ту"
йому тая ввернули, що вискочили червонi соплi. Иоиька, якого Северин
Джмелик потяг по спинi, латав крiвцею пiсок пiд тином.
- А що, Ионько, дали землi? - закричав Павло Гречаний, пробiгаючи повз
нього з кiлком в руках.
- Людочки! Людочки! - верещав хлiбороб-соб-ственник уже зовсiм без
штанiв.
Ця комедiя набридла солдатам, вони вистрiлили з гвинтiвок. За одну мить
майдан опустiв, залишились тiльки староста з полiцi ю.
Гошка постраждав найбiльше, хоч бився, як леопард. Вiн стояв увесь
подряпаний i хлюскав носом, галiфе порванi, вiд сорочки одне рам'я. Тодось
в пилюцi, нiби тiльки що викинуло iз соломотряса, сидiв пiд тином.
Андрiй крутив головою, а говорити не мiг: йому звернули щелепу. Северин
пускав по вiтру бiлi кучерi, усмiхався - вiн був не пошкоджений. Нiмцi в
захопленнi мацали залiзнi мускули Гошки, той форкав носом, як лошак пiсля
пробiгу, i просив шнапсу.
Комендант похвалив роботу полiцi© i наказав каптенармусу, щоб
почастував обiдом.
Гладiатори виполоскали розквашенi пики в смердючiй бочцi з дощiвкою i
пiшли в шкiльний сосняк, де ©м було дозволено чекати дальших наказiв.
Незабаром Андрiй принiс у пазусi чотири шматки хлiба, три банки
нiмецьких консервiв i котелок шнап"-су. Склянок не було - дудлили з
кришки.
Перший тост виголосив представник вiйськово© влади Гошка:
- Яз ©х, крокодилiв, наспускаю ременiв. Они менi iщо розплатяться за
галiфе.
Андрiя напували гуртом. Гошка розщiпдював ножем щелепи, Северин наливав
шнапс.
Тодось, сп'янiвши, роздавав князiвства:
- Андрiю! Бери Данелевщину i будуй гуральню, Гошко, забирай лiси i
пасовиська, вiдкривай кiнний завод.
- Що менi завод? Краще бардачок... Де моя молодая жизнь? Аi?
Вiн гупав себе у груди, i на очах кипiли сльози.
Сезерин курив, неуважно слухаючи п'яний лемент. Задимленi шнапсом очi
були тоскнi, як у здихаючого теляти.
Родове кубло Шамра©в стало множитися i обживати степовий край вiддавна.
Шамра©в наплодилося чимало. Терлися вони i по Ки ву, i по Петербургу, а
тут --шарах - революцiя розiгнала ©х, розполохала. Утримався лише Купрiян
Шамрай, i то через те, що в червонiй кiннотi служив. Повернувшись з
громадянсько© вiйни, заселив усiм виводком родинне дворище, на ру©нах
прадiдiвських палацiв одбухав будиночок на вiсiм кiмнат i, одержавши вiд
Радянсько© влади земельний надiл, заходився господарювати. Хлiборобство
йшло добре: на двох косарках сидiли наймити, якi працювали за шматок
хлiба, а не за грошi, бо прибуток вiд господарства лягав грошенятами в
дубовi скринi, до того ж Купрiян кумекав, що машини приносять бiльше
користi, нiж живi руки, i не марнував часу та запроваджував у сво му
господарствi цих машин якомога бiльше.
Прибутки вiд господарювання настiльки зросли, що Купрiян став схожим на
доброго фермера, i в двадцять дев'ятому роцi його прийшли розкуркулювати.
Було це зимового ранку, коли за широкими i високими вiкнами будинку помiж
березами виблискував снiг, а iз обкурених цегляних димарiв у порцелянове
небо пiдiймався дим. Бiля обмерзлого студня, димлячи парою, на всi груди
iржали вiдгодованi огирi, i те гоготiння сильних пельок довго блукало по
байраках та ярах лунким вiдгомоном. Конi цокотiли копитами по льоду,
мережали щилами снiг, ганяли по дворищу, кевкали селезiнкою i, повитягавши
ши©, трубили радiсну весну сво' му господаревi.
Це кiнське iржання веселило його дух, i за ча м вiн думав, що
Вiрненькому треба придбати збрую i перевести до нового станка, бо це
ви©зний кiнь, а Пекельного карати, бо вiн лiнько i хитрун. Тут же, за
ча м, вiн викликав конюха i наказав набрати з мiшка цукру та почастувати
улюблених коней.
Чаювати Купрiян любив сам у сво му кабiнетi, куди не мав права нiхто
заходити, крiм нього. В цiй теплiй, затишнiй кiмнатi з двома гратчастими
вiкнами, що виходили в сад, з маленьким горiховим бюрком i килимами,
шаблями, мисливськими ножами i шкiряним диваном вiн любив побути на
самотi, щоб помiзкувати: як вести господарство, а iнодi й просто подрiмати
бiля теплого камiна.
Зараз надворi морозище, кiнськi пiдкови прикипають до льоду, а в
кабiнетi тепло, можна й подрiмати. Купрiян ляга на диван, деякий час
дивиться на пусту фiлiжанку чаю, що пару на столi, i закрива очi.
Зненацька прочуму ться вiд гамору i довго не може зрозумiти, що то за
гомiн. Спочатку йому зда ться, що то конюхи ганяються за кiньми, тому що
вiн виразно чу кiнський тупiт, тривожне ржання i рипотiння снiгу пiд
людськими кроками. Але згодом вiн чу , як хтось бiжить коридором i
голосить. Дружина. Вона торга дверi, щось белькоче. Голос ©© тривожний, в
сум'яттi. Вона звалю ться коло дверей i шкребе ©х нiгтями, як недобита
кiшка суху землю. Купрiян кида ться до широкого вiкна. У дворi повно чужих
людей. Вони виводять iз ста нь коней, тягнуть iнвентар. Деяку мить вiн
сто©ть, учепившись занiмiлими пальцями за вiконнi рами, потiм зрива iз
стiни шаблю i в однiй сорочцi вибiга на ганок. Снiг i шабля слiплять його
- в очах чорнота. Вiн' плигав у двiр, як у каламутну воду, i, блiдий i
розпатланий, летить дворищем. Юрба, ахнувши, розколю ться. Гнат Рева, в
довгiй кавалерiйськiй шинелi, сто©ть, мiцно впершись блискучими хромовими
чобiтьми в пухнастий снiг, в руцi мигтить револьвер.
"Б-бах-ба-бах", - ляска дворищем. Кулi змiтають снiг.
Купрiян зупиня ться. Шабля - блискавкою в снiг i шипить, мов кобра.
- Нi з мiсця, гадi - кричить Рева i тиче Купрiя-новi револьвера в зуби.
- Руки назад, вперед, маршi - i виводить з двору згорбленого, тремтячого i
безсилого.
Жiнка, уже в воротях, накида на чоловiка дублений кожух i шапку. Тодi
чорним цуценям викочу ться за ворота наймолодший син Тадик.
- Куди? Тату© Куди? - кричить вiн, хапаючись за рукава кожуха.
Гнат цапа його за шиворот, вiдкида у снiг i рипить хромовими чобiтьми
далi, вiрний революцiйнiй правдi невiрний сльозам ворога. Тадик рветься до
батька, ричить, очi його паляться вовчим вогнем. Цi © ж ночi Купрiяна iз
сiм' ю вкинули у' вагон i повезли на пiвнiч.
Всю дорогу Купрiян лежав пiд кожухом, нiчого не ©в, не пив i ослаб так,
що старший брат пiдводив його ; попiд руки. Тадик скiмлив у куточку, як
зiнське щеня. Батько i старший брат поводили себе так: перший стогнав, а
другий рипiв зубами.
Одного разу вночi, коли по©зд стояв серед снiгово© пустелi i вартовi,
наглухо задра©вши дверi вагонiв, пiшли грiтися, батько покликав Тадика i
старшого брата i, висунувши з-пiд кожуха брюзкле лице, сказав:
-Я довго не протягну, а ви, хто залишиться живим, не забудьте, хто мене
замордував", - i, схлипнувши, вкрився кожухом. На однiй станцi© вартовi
випустили стару i Тадика пройтися побiля вагона. Внизу - косогiр, забитий
снiгом, а далi - царство лiсiв, у яких людина губиться, як голка в снiгу.
Мати, ставши на колiна, била поклони снiговiй пустелi. Глядь - нема
Тадика, покотився .у бiлу прiрву чорним клубочком, тiльки снiг закурiв
слiдом. Розправився у тiм лiсi, помахав шапкою з бiло© прiрви та й зник у
нiй назавжди. Вартовi матiр посварили, але особливо не докучали, i один з
них, постарше, сказав: "Ти, стара, не рюмсай, все одно твого мальчонку на
сортувальнiй вiдiбрали б i в дитячий будинок опредiлили б".
Але в дитячий будинок Тадик не потрапив. Вiн довго блукав по тайзi,
цюкав з голоду зубами, доки його, обмороженого, кволого, знайшли мисливцi.
Вiдпо©ли гарячим ча м, загорнули в собачi шкури i повезли в тайгу. Весною
вiн оклигав, i його стали брати на полювання. Тадик вивчив повадки звiрiв,
умiв ©х кондошити i майстерно здирати шкуру, добре правив собаками, влучно
стрiляв. Характером зробився замкнутим : нiколи нiхто не чув вiд нього нi
нарiкань на свою сувору долю, нi скарг на тяжке життя, нiкому вiн не
розповiдав про сво©х батькiв. Одне тiльки виразно помiтили мисливцi - його
невмолиму жорстокiсть: коли йому давали потрошити недобитого звiра, вiн
витягав iз шкiряного чохла гострого мисливського ножа i з якимось вовчим
оскалом наближався до живого лося. Звiр тремтiв шкiрою, благав очима, але
Тадик наступав на шию, брав за роги i, замiсть того, щоб одним змахом ножа
перетяти шию, рiзав поволi, з тихою насолодою. В його очах свiтилася дика
радiсть, коли вiн бачив, як тварина трiпоче в передсмертних муках. Часто
вiн дивував старих i бувалих мисливцiв тим, що, перерiзавши тваринi горло,
не цiдив димлячу кров у жерстяну кружку, а пив прямо з горла тварини,
блаженно, навiть не присолюючи ©©. В п'ятнадцять рокiв вiн був сильним,
спритним, хитрим i безжальним, i мисливцi побоювалися його.
хнi побоювання виправдалися: взимку вiн украв найкращих собак i втiк
iз поселення. З того часу почалося його злодiйське страшне життя. Тим
самим мисливським ножем, яким вiн домучував недобитих лосiв, вiн рiже на
смерть свого товариша i, забравши грошi, втiка в Крим, бродить по
Кавказу, якша ться iз злочинним свiтом всього кримського узбережжя;
вешта ться вiрменськими базарами, ярмарками, допомага осетинам викрасти
красуню Маргет; займа ться перепродажем крадених товарiв, водиться з
контрабандистами, якi викидають його iз вагона в пiщанi бархани
середньоазiатсько© пустелi. Там вiн подиха з спраги. Степовi беркути
в'ються над ним, як над падаллю, розкльовують живiсiнького на шматки. Очi
його склянiють, тiло горить на сонцi, як верблюжа шерсть на вогнi. Вiн уже
марить i пливе по гарячих пiсках на гарячiй сковородi, i йому зда ться, що
голова в нього уже репа ться, як кримський каштан. Але i на цей раз
щастить: його пiдбира караван, його вiдпоюють кумисом i везуть на
верблюдах, як бухарського емiра. Незабаром вiн уже валанда ться на
строкатих ярмарках у рябiм ватянiм халатi i чорнiй, шитiй срiблом
тюбетейцi, спить у ру©нах старо© мечетi i вимiркову плани, як пограбувати
знаменитого рiзьбяра по срiблу i золоту. План виношений, кривий нiж iз
золотою рукояткою пiд халатом, вiн iде робити дiло i несподiвано вступа в
бiйку. Його шпортають ножем пiд ребра, вiн потрапля в лiкарню, нюха
наркоз. Там його залатують i передають у тюрму. З цього часу почина ться
нещаслива смуга в його життi. Випускають iз тюрми, потрапля знову, i все
за такi дурницi, що йому хочеться зарикати з досади. Тюремнi грати
пiвденного неба рiже ятаган мiсяця i кличе на волю. Вночi йому сниться
сон, який переверта душу: з темного кутка дивляться на нього батьковi
очi, а пiд стелею гримить голос: "Ти зробив те, що я тобi заповiдав? Ти
зна ш, хто мене зжив iз свiту, чи вже забув?" - гогоче батько в кам'яному
ящику тюрми, i вiдлунок його гримить, як грiм, в кримських кар' рах.
Пiсля цього сновидiння Тадик робиться кволим. Тюремнi дружки не
пiзнають свого капiтана. Вiн не втруча ться в життя камери i вночi не
рипить зубами, а тихо стогне. Вiдбувши строк, Тадик виходить iз тюрми
двадцятичотирьохрiчним вовком, переста красти i пiд чужим прiзвищем iз
наганом у кишенi просту до рiдних берегiв, до Укра©ни. Поводить себе
тихо, смирно: одяг чистий, сорочки бiлi, грошей повнi кишенi. Наприкiнцi
весни 1941 року та мно прибував у Зiнькiвський район, перехову ться по
лiсах навколо Троянiвки i мiсячними ночами висиджу на Бе вiй горi,
промацуючи очима залиту мiсячною млою долину. В ту нiч, коли Гнат
повертався з хутора, Тадик чатував у троянiвському яру. Вирiшив стрiляти в
груди, але видимiсть була поганою, i вiн, щоб не промазати (в яру було
темнувато), пропустив Гната мимо, дав йому з'©хати на горб. Тепер Тадиковi
чiтко було видно коня i вершника на тлi нiчного неба. Тадик вистрiлив три
рази. Вершник не впав. Тадик зрозумiв, що промахнувся, завив вiд злоби i
кинувся тiкати на дикан-ськi лiси. У Полтавi сiв на по©зд i став
пробиратися до кордонiв Захiдно© Укра©ни. В Захiднiй Укра©нi протинявся до
початку вiйни. I як тiльки ця територiя була зайнята ворогами, вирушив у
Троянiвку, щоб розплатитися за сво© кривди, повернути родовi ма тки i
вiрою та правдою служити нiмцям.
Ще не встигли нiмцi розквартируватися, як Тадик пiдшукав хату пiд
старостат, наказав навести блиск. Полiцiя зiгнала жiнок i примусила
вишкребти до миготiння пiдлоги. Коли все було прибрано, виметено i
вичищено, Гошка прибiг до нього на квартиру i вiдрапортував, що все
готово.
- Що саме "готово"?
- Чисто, хоть голим пузом лазь.
- А роменських рушникiв навiшали? А портрет великого фюрера повiсили?
- Нi.
- Дiстати рушники i портрет, iнакше я не прийму старостат. I як ти,
кретиноз, вважа ш, що в такому виглядi, як я зараз, можу з'явитися серед
представника кiв нiмецько© влади? В оцих нещасних штанах? Нiзащо на свiтi!
На ранок щоб на менi був випрасуваний чорний костюм, бiла сорочка з
краваткою-метеликом i культурний цiпок з набалдашником. Наказ султана
зрозумiлий?
- Та вже ж.
- Тодi чому хавало роззявив, великий вiзир? Вперед, на Бухару!
Гошка вдарився тiм'ям об одвiрок i, розвiявши галiфе, як спiдницю,
метнувся з хати. Пiсля його виходу в хатi, де мешкав великий султан, ще
довго стояв бичачий сморiд, i Тадик, щоб не задихнутися, вiдкрив ногою
дверi i вигукнув в порожнечу: "Пождiть, шакали, я з вас видублю десять
шкур - гипетським маслом запахнете", - нахвалився Тадик на свiй уряд.
.-Ще три днi йшла шалена пiдготовка староства до першого службового
виходу. Всi були розцяцькованi до параду, i Тадик вперше зiбрав свiй уряд
до управи. Тадик сидiв за столом у чорному випрасуваному костюмi, якого
Гошка загарбав у троянiвського вчителя, бiлiй сорочцi з
краваткою-метеликом i опереточнiм цилiндрiв роздобутому у костюмерному
цеху зiнькiв-ського клубу. Цилiндр був зовсiм новий, в ньому виступав
Возний на останньому спектаклi. Стек зробили столяри, наполiрували лаком i
набили металевий набалдашник iз вiдломлено© вiд лiжка металево© кульки.
Спершись пiдборiддям на трость, султан озирав свиту, що вишикувалася бiля
дверей. Гошка красувався у широких, як спiдниця, галiфе i румунському
мундирi, що вкрав у нiмецькому обозi. Мундир був тiсний i короткий, вiд
нього набрякала шия, рiзало пiд пахвами i спирало подих. Коли Гошка
ворушився, шви трiщали i розповзалися. Ведмежi ноги були вiдданi сатанi в
зуби - у новi юхтовi чоботи, якi пекли i тисли, як обценьки. Гошка
переступав з ноги на ногу, морщився, а чоботи рипiли, як полозки по снiгу
у великий мороз.
Поряд iз Гошкою стояв Андрiй Джмелик в сiренькому пiджачку i сiреньких
штанятах, манишка вишита чорним берестовим листом. Северин, спершись
животом на дуло рушницi, лукаво мружив очi на роменськi рушники i на
портрет Гiтлера.
"Такий якби глянув живими очима на чоловiка, то зараз би гикати
захотiлося. Чисто такий колись менi лiкар клiзму ставив, - усмiхнувся
Северин i пiдморгненув бровами фюреровi. - Що ж, послужимо ще й тобi.
Побачимо, що воно з того вийде".
Тадик помiтив усмiшку Северина, косо пересмикнув ротом.
- Я не люблю часто повторювати сво©х слiв,-- почав Тадик. - За кожний
непослух - телiпатиму по мордi. Тих, що будуть вагатися або крутити
хвостом, до стiнки i кулю в рот. Сьогоднi ми пiдемо кондошити сiм'©
радпартактиву. Хан зна всяка наволоч, що прийшов новий порядок. При
зустрiчi iз нiмецькими солдатами i офiцерами - вiддавати честь, витягнувши
праву руку так, як я вас учив. Марш.
Тадик вийшов надвiр, наказавши сво©й охоронi слiдувати на п'ять крокiв
позад себе. Сiльською вулицею пройшли в суворiй мовчанцi. До людей не
вiталися.
- То вже чиясь душа сьогоднi переставиться, - гомонiли люди, визираючи
з-за тинiв.
- О, то так! - живцем шкуру здиратимуть.
- Нiчого, дiждуться. Прийде й на них погибель. Жовтi верболози гнулись
над холодними водами, тихо, як сльози, ронили вербовi листочки. "Ой,
пливи, пливи, вербовий листочок, та й у тихий Дунай,, а де ж то муж
ходить, де мiй брат ночу ? Та чи ж вони знають, як нас тут карають, в
рiднесеньку землю заживо ховають?.." А небо мiниться у водi, каламутиться,
синявою береться, крутить вербовий листочок i несе його богвiсть-куди.
Конопляним чадом пахнуть береги, шелестить посохлим бадиллям картопля,
сумно викивують важкими головами соняшники. Хто ж ©х саджав, а хто
гараздувати буде? Лопаються вiд морозу капустянi головки, i летить зграями
птиця, летить i не вертав. На горбах бiля Бе во© гори Тадик зупинився,
зняв iз голови цилiндр:
- Залиште мене одного i чекайте бiля потоку. Сiв на висушений вiтром
кущик полину, затулив цилiндром обличчя. Потiм здригнувся, нiби вiд
холоду, поклав цилiндр на траву i, вiдкинувши пальцями довге волосся, що
заслоняло очi, з тугою в поглядi став дивитися у долину. Губи тихо
ворушилися, обличчя зблiдло: вiн побачив рiдне дворище. Он сто©ть будинок
iз двома колонами. Тiльки дах тепер не зелений, а червоний, конюшнi
понижчали, увiйшли в землю. А колись вони видавалися палацами, i коли вiн
дивився на згра© голубiв, що сiдали на дах, то картузик у нього падав iз
голови i жерстяне лошатко, що крутилося на даху, дибилось аж у самiсiнькi
хмари. Старого парку, що його посадив ще прадiд, не було. Не було i тих
дубiв, що шумiли на вiтрi i гули чорними гiлками в довгi зимовi вечори,
гомонiли пiд грозами та стрiляли бронзовими жолудями у пожухлi осiннi
трави. Нема парку. Тiльки два дуби ще стоять бiля дороги. Стовбури
товстi, як жлукта, чорнi, як залiзом обкутi.
"Е, ще не перевiвся наш рiд, - шепоче Тадик. - Ще ось прийшов один
праведний суд вершити".
Очi його туманiють, довгi пальцi стискаються в кулаки: понищено,
сплюндровано, потоптано, пограбовано. Нема добра. Прахом пiшло. Стоять
однi кам'янi черева, та й там, мабуть, нiмцi господарюють.
"Нiчого, прийде i мiй час. Ще моя зоря iз неба не зiрвалася".
А он ставок. В ньому колись карасi водилися i так смачно пахли на
сковородi, коли, було, покiйна ненька ©х насмажить i поставить на круглому
столi. Батько, було, витре вуса, пiдморгне Тадиковi: "Ану, сину, похрумай
карасячого хвоста, щоб за тобою багатi нареченi бiгали".
Навколо ставка - верби густим вiнком. Не порубали. Тiльки тодi вони
були тоненькi, рiвнi, а тепер товстi, погнутi, в рижих дуплах. А ставка
нема. Висох. Замулилися джерела, пiшли пiд землю, i нема вже там чисто©
холодно© води. Сiре багно, мов камiнь. Тадик схопився ва йоги i пiшов до
полiца©в.
- Щось староста носом крутить. Може, ми службу погано несемо? -
засумнiвався Гошка.
- З рiдним дворищем знаменувався.
- У нього хоч дворище , а в нас iз тобою що? - засмiявся Северин.
- Дадуть i нам права, позаяк батько i брат вiд Радянсько© влади
загинули.
- Це такi прийшли, що як дадуть, то й дихало за-вечата...
- Ти мели, та знай що, - рiзко обiрвав його Андрiй. Перша жертва -
дворище Оксена Гамалi©. Северин обiгнав Тадика, вiдкрив перед ним хвiртку.
- Ви, пане староста, не поспiшайте, тут я буду командувати. Старi
порахунки. Звичайно, хазя©н шурнув на схiд, а сiме чка в цiлостi, так що
ми ©© зараз помаца мо...
Северин зайшов у двiр i попрямував до хати. Олена стояла бiля скринi,
притримуючи кiнцi хустки: вона саме запиналася i спiдлоба тривожно
дивилася на Северина. Северин сiв на лаву i став блукати очима по кутках.
Посмiхаючись, кивнув на фотографiю Оксена:
- Вiн менi як за кума був. Як зустрiне де, так i жалi ться: чого, каже,
я тебе не розпанахав де-небудь на сучку або не виселив iз усiм тво©м
джмелиним кодлом в магаданськi кра©. Тепер прийшла коза до воза i сказала:
"Ме-е-е".
Северин пiдскочив до скринi, брязнув прикладом по замку i став викидати
на середину хати Оленине добро: спiдницi, бiлi кашемiровi шалi, чоботи,
вишитi сорочки, плахти, крайки з балабонами, суво© полотна, хустки,
рушники, дiвочi намиста, захованi для доньки, згорнутi в косинець
кiснички. В хатi запахло злежалим одягом i нафталiном.
Олена стояла, прислонившись до лiжка. Голубi очi зробилися, як густо
розведена синька. Дiвчинка, вхопившись за материну спiдницю, кричала, а
Сергiйко стояв бiля хатнiх дверей з насупленими бровами.
На самому днi скринi Северин знайшов Оксеновi галiфе з голубими
кантами, хромовi чоботи i обережно обсипану нафталiном сиву смушеву шапку.
Не соромлячись нi жiнки, нi дiтей, став скидати iз себе старий одяг i
примiряти новий. Чоботи були великi, але вiн вiдразу ж утiшився:
"Перешию". Галiфе, правда, трохи довгуватi. Але то не бiда. Можна
пiдкоротити. Зате шапка просто чудо. Як iне м прибита, так i грала проти
сонця, так i виблискувала, i коли Северин одяг ©© та пiдiйшов до
почепленого на стiнi дзеркала i зазирнув у нього, то, ©й-право, сам себе
не пiзнав. На нього дивився якийсь чужий парубок з такими розбiйницькими
очима, що в Северина аж пiд ложечкою похололо. Шапка сидiла на головi
сатаною, набакир, а з-пiд не© бiлi кучерi, як соснова стружка з-пiд
фуганка. Ще б десь дiстати вишиту сорочку, i тодi хай хто за©кнеться, що
Северин не козацького роду, так вiн i в'язи позвертае, щоб iшов уперед, а
бачив назад.
Северин покрутився перед дзеркалом, поцмокав язиком, посвистiв, порипiв
чобiтьми, узяв гвинтiвку на плече:
- Ну, одежинку здобули, а тепер вiзьмемо ще жiнку! Топай вперед, чого
соромишся? Чи свою мироносицю пiд батоги бо©шся класти?
Вiн грубо схопив Олену за плече i штовхнув до дверей. Вона вдарилася
лобом об одвiрок, тихо застогнала. ,. Потiм пiдiйшла до дiтей, мовчазна,
сувора, i, нагнувшись, поцiлувала дiвчинку в лобик, а Сергiйка погладила
по голiвцi, зняла фотографiю Оксена, протерла рукавом i глянула на нього:
вiн дивився на не© чорними очима з-пiд будьонiвки i наче питав: "Тяжко
тобi?" - "Тяжко, Оксеночку, дуже тяжко. Не знаю, чи й витримаю". - "А ти
вiр у наше щастя i витрима ш". - "Та вже зi всiх сил старатимуся.
Крiпитимусь".
Вона вiша фото на гвiздочок i виходить iз хати. Услiд б' дитячий
крик, тягне з-пiд нiг землю. У хлiвi мука корова, курчата бiжать за нею
аж до ворiт, лiзуть попiд ноги.
За хвiрткою Северина чекають останнi братчики i, коли вiн виходить iз
двору, не пiзнають його, такий вiн приодягнений та бравий.
- Пане староств! - клаца вiн закаблуками i пiдносить долоню до
смушево© шапки. - Одна активiстка вже приляпала на праведний суд.
Тадик змiря ©© швидким поглядом i мовчки йде вперед, викидаючи перед