Страница:
Пiдвечiр вiтер затих i цюкнув мороз, а вночi повалив снiг, тихий,
густий: сяде на рукавицю - кожну снiжинку видно. Випав снiг - i все
навколо повеселiшало. Обрi© поширшали, зробилися лункiшими, степ уже не
гомонiв вiтрами, а притих, скорився. У безмежному бiлому мовчаннi лежали,
присипанi снiгом, хутори. Димок пах присмаженою козацькою пишкою.
Стальними кинджалами виблискував перший лiд. Хтось прорубував ополонку, i
помiж берегами витьохкувало i ляскало. Снiг слiпив очi людям i птицi.
Щиглики билися у вiкна, думали, що небо, i летiли на городи, клювали
реп'яхи, збуджено крутили голiвками в жокейських шапочках; синички в
чорних фартушках i жовтеньких светрах вихвалялися: "Пiдсиню небо, пiдсиню
небо"; горобчики мережали хрестиками снiжок, випрошували в господарiв
розвагу. "Дайте саночки, дайте саночки", - благали вони, пiднявши хвостики
козирком. I все радiло зимi - природа i птиця, тiльки люди ненавидiли i
проклинали ©©, замерзаючи в окопах, по степах, по лiсах, по болотах, в
непролазних хащах пiд снiгами, виснаженi, голоднi, пораненi, напрацьованi,
i водночас просили бiльших снiгiв, жорстокiших морозiв, скажено© снiгово©
сiчки, тако© шалено©, безконечно© шарабури, щоб замело того нiмака на вiки
вiчнi, заморозило на костомаху, не дало йому, прасучому синовi, анi кроку
ступити.
I зима бралася, нiби чуючи благання рiдних людей, давила, шаленiла.
Мороз вишкрiбав землю так, що димом обгорталася, дерева лопалися з
трiском. На Дону гарматними залпами коловся лiд i павичевим пером
виблискував на свiжих зламах. Тихими зимовими вечорами, коли мiсяць
золотим полозком ковзав по снiгах, лишаючи на них синi ажурнi тiнi, в
хуторах полускували тини, на колодязях спалахували при мiсяцi льодянi
зализнi. Вони були мiцнi i твердi, мов криця, i коли господар зрубував ©х,
то з-пiд сокири при кожному ударi порскали iскри, сокира туманiла, а
кленове слизьке сокирище прикипало до рук. Снiг не скрипiв пiд ногами, а
вищав, наче об нього мечi точили, повiтря перехоплювало подих i било в
голову, наче спирт.
В один iз таких вечорiв пустельним степом, брьо-хаючись по колiна в
снiгу, простувала пiвтисячна колона людей. Вiв ©© закутаний у башлик
чоловiк. Вiн ©хав на конi, згорбившись, уткнувшись бородою в хутряний
комiр, подрiмуючи пiд шалений посвист вiтру. Прокинувшись, вглядався з-пiд
заснiжених брiв у степову глухомань, чи не чорнi десь попереду хутiр, але
старечi очi його йнялися сльозою, i вiн чiтко не мiг розгледiти, що там
попереду, i знову опускав лице в комiр, мерзлякувато поводив плечима.
Обiч нього ©хав молодий, рокiв двадцяти семи, мiлiцiонер в кожусi i
валянках та шапцi-вушанцi iз шкiряним верхом. Вiн весь час крутився на
конi (пiд ним кiнь був добрий, справжнiй козацький стройовий) i, долаючи
ревiння вiтру, хрипко i простуджено кричав, щоб колона пiдтягнулася. Але
пiдтягнутися ©й не було нiяко© можливостi: виснаженi двадцятикiлометровим
переходом, люди, обiрванi, голоднi i знесиленi, ледве пересували ноги, як
би молодий мiлiцiонер не викручувався на конi i як би вiн не кричав.
Власне, його нiхто не слухав. Усi йшли, нахиливши голови, безмовно, наче
похоронна процесiя. Вони вже не пiднiмали погляду i не вдивлялися в
снiгову млу, вони йшли, як iдуть приреченi, ©м все одно, коли впасти в
снiг i скапiти вiд холоду - тепер чи через десять крокiв.
Перший вершник, командир цi © колони, якiй дано назву "трудова армiя",
людина надзвичайно добро© душi, весело©, навiть жартiвливо© вдачi, розумiв
стан сво©х людей i всiма силами намагався ©х пiдбадьорити i робив усе для
того, щоб полегшити ©х становище: на стоянках сам роз'©жджав по хатах i
збирав теплi речi, бодай i старi - "не женитися ж ©демо, - говорив вiн при
цьому, - а нiмцевi могили рити", i все, що де дiставав - старi рукавицi,
валянки, якийсь кожушисько, - все це вiддавав людям, особливо тим, що були
погано одягненi, а таких було чимало. Багатьох вiйна вигнала з хати ще
влiтку, на постачання ця "армiя" не бралась i викручувалася на мiсцевих
ресурсах.
Восени, тодi, коли вони копали шанцi та протитанковi рови в тилу сво©х
вiдступаючих армiй, було добре: ще не так холодно i ©сти вдосталь. Навiть
була своя кухня i продовольчий склад, i чечени кожного дня пороли
кинджалами горло скотиняцi, зловленiй на дорогах та пастiвниках. Але
потiм, коли худоба перейшла i помандрувала в тили, коли наступили дощi, а
потiм холода, робилося все труднiше дiставати ©жу, яко© часто не вистачало
навiть для фронтових частин, i старшини, вештаючись по тилах, добували ©©
з надзвичайними труднощами. Коли нелегко було з дiючою армi ю, то що тодi
говорити про трудову, яку населення дуже влучно прозвало "арештантськими
ротами".
Коли Зот Микитович (так звали командира колони) розумiв становище сво©х
людей i намагався все зробити для того, щоб полегшити його, за що його
люди дуже любили, поважали i жартома про себе називали "капiтан Чуркiн"
(вiд слова вурка, вуркiн, насмiшкувато - чуркiн), то його молодий помiчник
Перехльостiн ставився до них грубо, як до таких, яким вiд Радянсько© влади
нема довiр'я. Вiн покрикував i навiть знущався з них, називав не iнакше,
як "ракалiя", "жлоби", i був переконаний, що йому доручили не просто
людей, у яких трохи "пiдмочена репутацiя" i якi з часом виправдають себе
на роботi, одержать зброю i пiдуть, як i iншi, громити ворога i стануть
героями, гордiстю рiдно© землi, - а що йому дали на контролювання
найнебезпечнiших державних злочинцiв, яких треба мучити голодом i холодом,
i чим бiльше буде замучених, тим бiльша користь для Радянсько© влади. За
це люди ненавидiли його люто i непримиренно, нiколи не звали його по iменi
чи прiзвищу, а дражнили, як собаку, Хлястик, i було кiлька випадкiв, що
його хотiли прибити.
Ця жорстока, деспотична людина з обмеженим розумом не могла розумiти,
що люди, якi iшли тепер снiгами, майже всi були вихiдцi з тих кра©в, якi
вже були пiд навалою нiмцiв, i що всi цi люди залишили там родини, i що в
них болiло серце i душа за тими родинами, за рiдною землею, за рiдним
кра м, i, таким чином, вони не могли бути ворогами Радянсько© влади, вони
готовi були зараз же одержати зброю i йти на смертний бiй з ворогом. Але
Хлястик цього не розумiв i крутився на конi, на©жджав на стомлених людей,
примушуючи iти швидше.
Зотич, повернувши коня мордою до колони, скривився, почувши, як ричить
Хлястик, повагом, iз старечою незграбнiстю зсунувся iз сiдла, розiм'яв
задубiлi вiд холоду i ©зди ноги, пiдкликав Хлястика. Той зага-рячив
каблуками коня, послужливо приклав до шапки руку i трохи нахилився iз
сiдла, готовий слухати, що йому скажуть. Зот Микитович, як тiльки до нього
пiд'©хав Хлястик, скривився i, не повернувши до нього обличчя,сказав:
- Скачи наперед i дiзнайся, чи скоро хутiр.
Хлястик затупцював конем на мiсцi, врiзався в колону i по людських
протоптах, чорним людським коридором, погнав коня вперед. Зот бачив, як
кiнь з вершником вискочив на горбок i зараз же зник у снiговiй вiхолi. Зот
Микитович провiв його поглядом, ще дужче скривився, зiтхнув i повернувся
лицем до колони, що проходила повз нього. Вiн чув важке сапання людей,
шурхiт снiгу пiд ©хнiми ногами i бачив ©х обличчя, як у сновид. Ось мимо
пройшло четверо, скуленi, закутанi, з торбами за плечима. В одного,
низенького, в старiй щинельчинi i танкiстськiй шапцi, щось побрязкувало
при ходi i, придивившись, командир побачив, що то солдатський котелок.
Танкiст iшов швидше вiд усiх, тiльки якось боком, косо. Йому було, видно,
холоднувато в шинелi, i вiн iшов напроти вiтру плечем уперед.
За танкiстом бестався здоровенний дядько у заячiй шапцi, дебелiй ще
тужурцi й валянках. Зотич знав його. То був роботящий, як вiл, чоловiк, по
професi© коваль i бляхар. На мiсцях довгих стоянок вiн не тiльки копав
землю для протитанкових ровiв, а, роздувши , маленьке горно, яке вiн носив
iз собою в мiшку, робив хутiрським бабам "ухвати", вiдра, клепав каструлi,
Е i за це баби платили йому харчами, старою одежиною, так що вiн завжди
ходив на©джений i одягнутий. В одному хуторi йому дали валянки. Вiн обшив
©х старими чобiтьми, i тепер йому було теплiше, нiж iншим.
Третiй чоловiк, низенький, слабий, навiть трохи горбатенький, був усiм
вiдомий Коростильов, iстота хитра, брехлива, але не зла. Цей невiдомо чим
заробляв на хлiб насущний, але одягнутий був теж краще - в кожушку,
черевиках з жовтими крагами i козацькому малаха© з червоним верхом, який
надавав його худорлявому обличчю потiшного вигляду.
Взагалi Коростильов був загадковою людиною. Однi говорили, що вiн
судився за вбивство, але в це нiхто не вiрив, i всi смiялися такiй
вигадцi; iншi твердили, що вiн займався пiдробкою фальшивих документiв, а
третi доводили, що вiн керував якоюсь релiгiйною сектою.
Коростильов нi з ким не сварився ii завжди поступався сильнiшим,
тримався осiбно. Дуже рiдко вiн зупинявся на квартирi з кимось удвох, а
завжди сам, i всi помiчали, що, де б вiн не Зупинився, його поважали,
навiть любили i що вiн завжди був нагодований i обiпраний. Коли ж
доводилося квартирувати разом з усiма, вiн займав собi в хатi якийсь
куточок, ставив свою торбину i у вiльнi вiд роботи години що-небудь латав
або шив.
Четвертям iшов грек Цiвадiс, красивий, чубатий, зарослий по самi очi
чорною бородою, найвищий вiд усiх у колонi, злодiйський бог пiвденного
краю. Неохайний, як худобина, у гнiвi страшний до божевiлля. Не було нi
однi © стоянки, де б вiн чогось не вкрав. Усе промiнював на самогон.
Напившись, звiрiв, очi його робилися червоними, як у роздратованого
гарячим залiзом барана, i якщо його не зв'язували тут же, вiн нападав на
першого-лiпшого i бив трохи не до смертi. Одягнений абияк.
Зараз iшов загорнутий у картатi рядна, що ©х вiн украв у тому хуторi, з
якого тiльки-но вийшла колона. Високий, здоровенний, у картатих ряднах,
вiн здавався схожим на беду©на, якого вигнали за те, що вiн, як верблюд,
iзжував коран.
За Цiвадiсом греблися по снiгу Тоська i Госька, його повiренi в
злодiйських справах, скiмлили вiд холоду, як цуценята.
"Ну й армiя в мене", - подумав Зот Микитович, дивлячись ©м услiд i
перечiкуючи, доки перейде колона, щоб глянути, що робиться позаду. Там
були такi, що пiдбилися i вiдстали, особливо один, уже лiтня людина, якого
Зот знав як доброго трудягу, що потрапив у трудову армiю за незначний
злочин.
Зотич почекав, доки той пiдiйде, i запропонував сiсти на коня.
Трудармi ць схопився за стремено, а видертися не мiг. Зотич допомiг йому
сiсти i вiддав сво© рукавицi.
- От спасибi тобi, Зотич, а то зовсiм я пiдбився, - подякував
Трудармi ць. - А чи скоро хутiр?
- Скоро. Я вже послав уперед Перехльостiна, - вiдповiв Зотич i
прислухався: попереду колони почувся гамiр i далекий крик. Зотич
здогадався, що то ©де Перехльостiн.
I справдi, через кiлька хвилин помiж людьми показався вершник, що ©хав
легкою риссю. Коня не видно, тiльки вершника, що нiби летiв у повiтрi
понад головами людей. Перехльостiн появився, як iз чорно© рiчки, доповiв,
не злазячи з коня:
- За двiстi метрiв хутiр. Тюпайте, тюпайте швидше, ракалi©! Там для вас
уже пельменi наварено!
Зотич скривився i нiчого не сказав, вiн тiльки махнув рукою, даючи
знати, щоб Перехльостiн ©хав уперед i вводив колону в хутiр.
Люди, почувши житло, пришвидшили крок, заднi наздоганяли переднiх.
- Чайку б оце гаряченького, - бiдкався хтось, гребучись снiгом.
- Може б, тобi свинячо© кишки з гречкою?
- Та вже ж пустять перегрiтися, не дадуть же загибати на морозi.
- А мене господиня, щодня пареним молоком напувала... Хороша була, дай
©й боже щастя. А на дорогу пишок напекла. Ось понюхай, i досi торба пахне.
- З нюху не буде духу.
- По буханцi б оце на брата.
- А моя ще до вiини кожного ранку грiнки на свинячому смальцi смажила.
- От я тобi кулаком пiд дихало змажу, щоб ти не патякав сво©м дурним
язиком, - насварився хтось iз гурту, судорожне ковтаючи липучу слину.
Розмови затихли. Люди пiшли веселiше. Зробилося затишнiше, - увiйшли в
хутiр. Над головами людей у морозному повiтрi завалувала пара.
Зачувши чужинцiв, загавкали собаки, хтось заскрипiв хвiрткою, затрiщав
тином, виламуючи патерицю вiд озвiрiлих псiв. Хутiрська вулиця пустельна.
На бiлому снiгу - темнi тiнi вiд хат, парканiв i тинiв, подекуди ще
топилося, несло кiзяковим димом, нагадувало про тепло, затишок, свiжу
смачну вечерю.
В першiм ряду колони з домашньою торбиною за спиною, в теплому на хутрi
пiджаку i обмотаних ганчiр'ям чоботях, виваливши з-пiд вiйськового кашкета
заснiжений баранячий чуб, стояв Тимко Вихор. Поряд з ним у сво©й чумацькiй
шапуринi витанцьовував Марко, жартував, клямцаючи зубами:
- Тимко, ти б ©в оце солоний кавун?
Тимко, не вiдповiдаючи на жарт товариша, зачепив жменю снiгу i став
вiдтирати вуха.
"Що вони там розкомандировуються, як на волах. Скапiти можна, доки
тепла дiждешся", - гнiвно подумав вiн, дибаючи за колоною, що повiльно
розтiкалася по хутiрськiй вулицi. Чорнi овечi гурти шарахкалися вiд двору
до двору; вищав снiг, скрипiли ворота, казилися пси, хряпотiли засувами i
гасили свiтло господарi, а нiчлiжани гуркали у дверi, скiмотiли попiд
вiкнами :
- Душа з тiлом розлуча ться, пустiть хоч у сiни. Бiльшiсть пускали,
свiтили свiтло, грiли людей. Вносили з повiток солому, вiд яко© бив
морозний спирт, слали нещасним, чорним вiд холоду людям, постiль. А
траплялися й такi, особливо жiнки, що на всi стуки та гуркоти мовчали
придорожнiм каменем, а коли ©м уже занадто допiкали, вривалися у сiни у
валянках босонiж, з донською шубою наопашки i тягнули, як слiпий скрипаль
на однiй струнi:
- Я жiнка одинока, козак на вiйнi, хто за мене заступиться?
- Та що ми тобi зробимо?
- А бог зна . Може, й згвалту те, а в мене тро дiтей.
- Язик тобi поверта ться, вiдьмо богучарська, отаке патякати? Тут вiд
холоду "мамо" не скажеш, а ©й бiсики сняться. Тьху на тебе!
Тимко iз Марком обникали весь хутiр, але квартири не знайшли. Потiм
вони зустрiли закутаного в башлик козака, що повертався з району, чи що, i
той, зупинивши засапаного, вкритого iне м коня, дмухнув з-пiд башлика
парою, як з труби:
- А ви хто такi будете? Ваку©рованi?
- Ми iз трудармi©.
- Щось не чув про таку.
- Ми тi, що окопи копа мо, - пояснив Марко.
- Аа-а. Розчовпав. Тодi ви ось що, братчики, звернiть праворуч,
перелiзьте через яр i гребiться на нижнiй кiнець хутора. Мiсце там глухе,
туди рiдко хто заходить.
Хлопцi подякували i почвалали в тому напрямку, куди показав плiттю
козак. Спочатку йшли вiрно, по втоптанiй у снiгу стежинi, але потiм Марко
щось наплутав, мелькнув чорною шапкою i зник пiд снiгом. Тимко ступив крок
i побачив, як глибоко в яр котився чорний дивний клубок. Яру не можна було
обiйти, все рiвно треба перебратися, i Тимко, не задумуючись, плигнув
униз. Марко торохтiв котелком, обтрушувався:
- Оце вскочили ми з тобою в скотомогильник, а як виберемося? Той козак
нарочито нас сюди направив. На вiрну гибель. Глянь угору, це ж не яр, а
колодязь, - показав Марко на крутi, майже прямовиснi стiни.
- Ну, якщо ми звiдси не виберемося, я тебе живцем ©сти почну.
- А може, вихiд знайдеться, - заметушився Марко, грузнучи по пояс в
снiгу, i незабаром знайшов стежину, що п'ялася схилом.
В яру було затишно i пахло снiгом, але коли вибралися на гору,
стьобонув вiтер, донiс виразний собачий гавкiт.
- Хутiр.
- Пiшли швидше.
Коцюрблячись, долаючи снiговi перемети, кинулися до хутора, що вже
чорнiв через снiгову iмличку.
- Самi тут будемо. Як трапиться добра душа, ти зогрi й нагоду . Що б
ти оце ©в? Гарячу картоплю з олi ю чи пшоняники? Я б i те, i друге. А тодi
те все придавив би узваром - i на пiч. У просо. Ху! Аж розпареним просом
запахло...
Марко здригнувся всiм тiлом, пiдтягнув торбу:
- Як ти дума ш, Тимку, скоро нашi муки закiнчаться, чи ганятимуть нас
по степах, доки i ратички повiдкида ш? Та хоч би з порядними людьми
ганяли, а то iз зарiзяками. Краще на фронтi крикнути "ура" i геро©чну
смерть прийняти, нiж кавучити степами та киркою землю довбати. А вiн,
нiмець, дума ш, дурак? Так i пiде на тi рови? Вiн ©х десятою дорогою
об'©де. Так пита ться: за що ж ми мучимось?
- Аби ти зацiпився хоч на хвилину.
- А коли балакаю. Менi в губи теплiше.
Хутiр лежав мiж горбами. Тополi, високi, рiвнi, вiбрували на вiтрi, як
сталевi шпаги. Було тихо. Мiсяць рiзав тополi турецьким ятаганом, i вони
осипали на соннi хати голубу iмличку.
Хлопцi пiдiйшли до крайнього в тополях куреня, вiдкрили тяжку дубову
хвiртку. В куренi ще не спали, i крiзь нещiльно прикритi вiконницi падало
на снiг свiтло.
Курiнь у козака був заможний, з високим ганком i рiзьбленими бильцями.
Тимко, гулко гупаючи чобiтьми по схiдцях, зiйшов угору й заторготiв у
дверi. Марко загримав котелком об бильця, сполохано озираючись навколо, чи
не стрибне псюра з будки.
На стук вийшов старий козак, накритий кожухом, у валянках:
- Чего нада?
- Пустiть переночувати, закоцюбнемо з холоду.
- Кто такие?
Тимко в двох словах розказав. Старий приглянувся до Марка.
- А ато кто, твой товарищ? Тоже с хохлов, что ли?
- Ми з ним з одного села.
- Вот как. Ну что ж, проходите.
Хлопцi переступили порiг, i вже в сiнях ударив ©м у нiс запах злежано©
муки, запарено© гарячою водою, бражковий дух полови, гiркуватий сморiдок
конопляного насiння.
Старий провiв ©х у простору, жарко натоплену горницю, повiсив на
вiшалку кожух i сiв коло лави на малесенький стiльчик. Начепив на нiс
окуляри, присунув до себе лампу-лобогрiйку i заходився обшивати старим
ремiняччям здоровеннi розтоптанi валянки. Вiн так зайнявся сво ю роботою,
що бiльше не звертав уваги на прийшлих. Хлопцi нiяково тупцювалися бiля
дверей. Тимко скинув iз плечей торбу, сiв на лаву, простяглiй занiмiлi
ноги. Мороз виходив iз тiла i одягу холодним духом, поза спиною
гадгочились дрижаки. Тимко захотiв скинути картуза i пiднiс руку, але
слизький козирок не давався: пальцi Тимка зовсiм не гнулися. Спробував
розстебнути гудзики на сво му кожушку, але з цього теж нiчого не вийшло, i
Тимко так i залишився сидiти не роздягтись.
Нi! Це був не той Тимко, що колись, - смаглявощокий, пружинистий, iз
свiжою, малиновою шкiрою на вилицях i бiлозубим блиском раптово© посмiшки.
Сидiв тепер згорблений, змучений чоловiк, у постатi якого вiдчувався
духовний злам. Густа чорна щетина, жовтава шкiра на лицi робили його
схожим на абрека, що втiка вiд криваво© помсти. Очi байдужi, соннi.
Холодний дух виходив iз тiла повiльно, i Тимко, вiдчувши тепло, став
дрiмати.
- Кто ж вьi такие? Откуда родом? - запитав старий, кинувши валянок пiд
лаву. . Тимко напiврозплющив очi, глянув на старого i знову задрiмав.
- Анютка, ти б чем-нибудь накормила хлопцев й показала бьi, где им
спать, - крикнув козак у другу кiмнату.
На його оклик вийшла молода козачка рокiв двадцяти восьми, в бiлих
вовняних шкарпетках на маленькiй нозi. Хода ©© була швидка i поривчаста.
Тимко вiдкрив очi i вставився на не©, як на примару. Вона глянула на
нього примруженим оком, склала на грудях руки:
- Господи, да откель же вьi такие заявились? Хворью никакой не
страдаете?
- Стражда м, - вихопився Марко.
- Что же с вами стряслось, разнесчастнь©е вьi мои? -' гiрко похитала
головою козачка.
Марко перечекав, доки старий вийшов у другу кiмнату, закотив очi пiд
лоба:
- В кожнiм хуторi по дiвчинi любимо. А вiд Укра©ни та до вас скiльки
хуторiв буде? От i виходить, зовсiм нам кiнець. До Волги не протягнемо.
Менi-то ще нiчого, а от йому, - вiн кивнув на Тимка, - кожух зубами
порвали, i вiтер вi , як у старе решето.
Анютка заграла бровами i, трохи закинувши голову, затряслась вiд смiху,
бiле лице ©© почервонiло.
- Ах, уморили меня, совсем уморили, - реготала вона, витираючи руками
сльози. - Ах тьi, хворость окаянная. Как же тьi мальчишек измучила, -
реготала вона, закинувши назад голову. Потiм обiрвала смiх, сказала
замрiяно: - А мой козак на войне. Раньшо письма писал, а последнее время
не сль©шно что-то.
Вона пiдiйшла до Тимка, взяла бiлими гарячими пальцями за руку:
- Бедненький, совсем его сон разморил. Ну, не спи. Сейчас я вам принесу
ужин - й лезьте спать на подати. Вшей у вас много?
- Не жалу мось, - вiдповiв Марко.
- Ничего, вас перебаню й бельишко вьгпарю - сразу меньше станет, -
усмiхнулась Анютка i, швидко перебираючи маленькими нiжками, перемайнула
через горницю, зникла в другiй кiмнатцi.
Марко глянув ©й услiд, ударив хiапкою об пiдлогу:
- Ну й козачка! Оце козачка! Так вiтром вiд не© i вi . Як не будемо
дураками - плаватимемо в маслi, як варенички. Кажуть, що козачки на любов
дуже гарячi. Дивись, Тимку, не прогав. Ти до не© ладком та ласкою, вона ще
й по одежинi подару .
Тимко скосив на Марка соннi очi:
- В тебе що, дурна кров завелась? То я тобi трохи вицiджу з носа.
Марко затих i почав розташовуватися, як дома. Зняв iз себе жупанчину,
якiсь баб'ячi кацавейки i в однiй домашнiй сорочцi, бруднiй i пожмаканiй,
розвалився на лавi. Тимко теж зняв кожушок, кашкет i розмотав iз ши©
рушника, глянув на вишивку, сумно посмiхнувся, кинув його в кут.
Обiгрiтий хатнiм теплом, розмло ний гарячим духом привiтно© оселi,
Тимко зробився лiнивий у рухах i скупий на слова. Щоб прогнати сон, що
навалювався на нього теплою хвилею i вистилав ватою тверду пiдлогу,
хлопець бродив по свiтлицi, блукаючи незрячим поглядом по стiнах,
вiдчуваючи, що хвилинами вiн опуска ться на щось тепле i м'яке.
"Нi, так я i вечерi не дочекаюся", - подумав вiн i, накинувши на плечi
кожушка, вийшов з куреня. Зараз же його пропiк мороз i снiговим вiхтем
стер з лиця сон. Тимко вiдкинув полу кожушка, викресав iз саморобно©
запальнички вогню i закурив. Вiтер улiгся. Мiсяця за хатою не було видно,
тiльки з бляшаного даху стiкала на снiг мiсячна злива i снiг пiд нею кипiв
i стрiляв сталевими голками. Небо - прозора льодяна скеля, слизька,
холодна, зацьвяхована зорями, наглухо спаяна морозом, - не проб' ш, не
розломиш. А там, в якiй же воно сторонi, за тi ю льодяною скелею,
Троя-нiвка? О, як вона тепер далеко. "Де Крим за горами, там сонечко ся ,
там моя голубка з жалю завмира ", - згаду ться Тимковi старовинна пiсня,
яку вiн чув iз самого дитинства. Спiвала ©© мати, спiвали дiвчата на
Ташанi, коли бiлили полотно, спiвали молодицi на сiнокосi, гребучи
колгоспне сiно, - i вже не чу Тимко пi мйрозу, нi холоду, клонить у
голубiй замрi© чубату голову. Гасне в пальцях цигарка.
...Йому вже було дванадцять рокiв, i вiн пас корову за Ташанню. Був
лiтнiй день, i все навколо зеленiло i пахло, Корови носили на рогах сонце,
а в очах - небо, а в дiйках молоко. Чайки скрикували, як залоскотанi
дiвчата, трави бризкалися соком, а ташанська вода пахла суницями. Хлопчаки
гралися у вiйну, рубалися на буграх шаблями, на смерть, без полонених.
Прибiгали з гарячки бою лихоокi, бруднi, спiтнiлi, листям лопушняка
бiгнтували рани, а щоб вони були страшнiшi, щоб кров iз них так i сiкала,
мазали руки i морди ягодою суниць, гарцювали на палицях, як хозари. Тимко
не грався у вiйну. Вiн був хан. Його обвiшали намистом iз водяних лiлiй,
зробили з лопуха шапку, посадили на копичку сiна i дали в руку шаблю, щоб
вiн мiг неслухняним татарам голови рубати. Десь була вiйна, а вiн сидiв i
пив iз пляшки тепле молоко.
Два вояки, замурзюканi багном по самi очi й зуби, з оголеними шаблями
оберiгали його. Прилiтали гiнцi з розквашеними губами i носами, у подертих
сорочках, у штанях без помочiв i гудзикiв, так що доводилось тримати на
оберемку, скаржитись, що козацтво напира , що нема удержу, просили
пiдмоги, але вiн не хотiв ©х слухати, вiдправляв, щоб вмирали за нього.
Котрi ж приндилися - шаткував на капусту, i вони тут же лежали за
копицею i клянчили, щоб вiн ©х знову вiдпустив у бiй. Але як же ©х
вiдпустити, коли вони потятi! I там, на буграх, шановне козацтво билося iз
татарвою, ©хнi конi iржали, як скаженi, i ламалися шаблi, i вже не
вистачало суниць на рани, i ©х збирали дiвчатка в пеленки, i це були не
простi дiвчата-пастушки, а це був "ясир", це були прицупленi на арканi
полонянки, вiдданi хановi в рабство. Вони збирали суницi недалеко вiд
Тимка. Трави були високi i густi, так що Тимко не бачив дiвчаток, а тiльки
чув ©хнi голоси, тоненькi, схожi на писк чайчиного виводку. Вiн чув
голоси, але не звертав уваги. Вiн - хан, i негоже йому тулитися сво©м
загартованим серцем до якихось бабiв. Вiн напився молока, розвернувся на
копицi сiна i, хоч у його животi те молоко, змiшане з суницями, вуркотiло
громами, лежав велично, дивлячись з-пiд картуза на високе, в свiтлих
сонячних пругах небо. Лежав довго i навiть задрiмав. Коли прокинувся,
небесних пругiв уже не було, а стояло зливове громаддя хмар, i за ним
сховалося сонце.
Гомiн бою затихав, вiддаляючись за данелевськi горби, огортався синьою
млою, пропадав. Над лугами стало тихо, вiд синього громаддя страшно i
сумно. Тодi iз зелених трав почувся плаксивий голосочок, - то спiвала
дiвчина-полонянка, тужно, надривом, з тремтячим клекотом молодесенько©
журавки:
Де Крим за горами,
там сонечко ся ,
там моя голубка
з жалю завмира -
Виводила вона тоненьким голосочком пiсню про сестер, i в грудях щось
рвалося у не©, не давало тужного скрику. Чи, може, то печаль та нудьга за
рiдним кра м пiдсiкала голос, чи, може, в дiвчинки не вистачало духу на
таку пiсню, чи горе та поневiр'я по чужих краях скапувало сльозами по
блiдому личку i гасило ту пiсню, - хто зна , хто скаже, але дiвчисько
бралося i знову натужки тягнуло i тягнуло, тримало в устах, як свiжу
суницю, пiсню сво©х предкiв, тягло з не© до серця просочену кров'ю червону
ниточку.
А Тимко лежав, заклавши руки за голову, дивився на син громаддя хмар
суворим ханським поглядом, i ввижалося йому, що то вже не хмари, а синi
темнi гори, i там, за горами, Крим. Зелена, залита сонцем пахуча долина, а
по тiй долинi ходить голубка i завмира з жалю. Голубка звичайна, така, як
у кошелях у клунi, сиза, iз райдужними розводами на волi, з малиновими
лапками i гостреньким дзьобиком. Ходить i ходить, нахиля голiвку то
лiворуч, то праворуч, - то вона завмира вiд жалю. I топиться, як вiск,
вiд тi © пiснi суворе серце жорстокого хана, i вiн уже не може слухати
далi тоненького голосочка дiвчинки i, розшукавши ©© в травi, хапа за
густий: сяде на рукавицю - кожну снiжинку видно. Випав снiг - i все
навколо повеселiшало. Обрi© поширшали, зробилися лункiшими, степ уже не
гомонiв вiтрами, а притих, скорився. У безмежному бiлому мовчаннi лежали,
присипанi снiгом, хутори. Димок пах присмаженою козацькою пишкою.
Стальними кинджалами виблискував перший лiд. Хтось прорубував ополонку, i
помiж берегами витьохкувало i ляскало. Снiг слiпив очi людям i птицi.
Щиглики билися у вiкна, думали, що небо, i летiли на городи, клювали
реп'яхи, збуджено крутили голiвками в жокейських шапочках; синички в
чорних фартушках i жовтеньких светрах вихвалялися: "Пiдсиню небо, пiдсиню
небо"; горобчики мережали хрестиками снiжок, випрошували в господарiв
розвагу. "Дайте саночки, дайте саночки", - благали вони, пiднявши хвостики
козирком. I все радiло зимi - природа i птиця, тiльки люди ненавидiли i
проклинали ©©, замерзаючи в окопах, по степах, по лiсах, по болотах, в
непролазних хащах пiд снiгами, виснаженi, голоднi, пораненi, напрацьованi,
i водночас просили бiльших снiгiв, жорстокiших морозiв, скажено© снiгово©
сiчки, тако© шалено©, безконечно© шарабури, щоб замело того нiмака на вiки
вiчнi, заморозило на костомаху, не дало йому, прасучому синовi, анi кроку
ступити.
I зима бралася, нiби чуючи благання рiдних людей, давила, шаленiла.
Мороз вишкрiбав землю так, що димом обгорталася, дерева лопалися з
трiском. На Дону гарматними залпами коловся лiд i павичевим пером
виблискував на свiжих зламах. Тихими зимовими вечорами, коли мiсяць
золотим полозком ковзав по снiгах, лишаючи на них синi ажурнi тiнi, в
хуторах полускували тини, на колодязях спалахували при мiсяцi льодянi
зализнi. Вони були мiцнi i твердi, мов криця, i коли господар зрубував ©х,
то з-пiд сокири при кожному ударi порскали iскри, сокира туманiла, а
кленове слизьке сокирище прикипало до рук. Снiг не скрипiв пiд ногами, а
вищав, наче об нього мечi точили, повiтря перехоплювало подих i било в
голову, наче спирт.
В один iз таких вечорiв пустельним степом, брьо-хаючись по колiна в
снiгу, простувала пiвтисячна колона людей. Вiв ©© закутаний у башлик
чоловiк. Вiн ©хав на конi, згорбившись, уткнувшись бородою в хутряний
комiр, подрiмуючи пiд шалений посвист вiтру. Прокинувшись, вглядався з-пiд
заснiжених брiв у степову глухомань, чи не чорнi десь попереду хутiр, але
старечi очi його йнялися сльозою, i вiн чiтко не мiг розгледiти, що там
попереду, i знову опускав лице в комiр, мерзлякувато поводив плечима.
Обiч нього ©хав молодий, рокiв двадцяти семи, мiлiцiонер в кожусi i
валянках та шапцi-вушанцi iз шкiряним верхом. Вiн весь час крутився на
конi (пiд ним кiнь був добрий, справжнiй козацький стройовий) i, долаючи
ревiння вiтру, хрипко i простуджено кричав, щоб колона пiдтягнулася. Але
пiдтягнутися ©й не було нiяко© можливостi: виснаженi двадцятикiлометровим
переходом, люди, обiрванi, голоднi i знесиленi, ледве пересували ноги, як
би молодий мiлiцiонер не викручувався на конi i як би вiн не кричав.
Власне, його нiхто не слухав. Усi йшли, нахиливши голови, безмовно, наче
похоронна процесiя. Вони вже не пiднiмали погляду i не вдивлялися в
снiгову млу, вони йшли, як iдуть приреченi, ©м все одно, коли впасти в
снiг i скапiти вiд холоду - тепер чи через десять крокiв.
Перший вершник, командир цi © колони, якiй дано назву "трудова армiя",
людина надзвичайно добро© душi, весело©, навiть жартiвливо© вдачi, розумiв
стан сво©х людей i всiма силами намагався ©х пiдбадьорити i робив усе для
того, щоб полегшити ©х становище: на стоянках сам роз'©жджав по хатах i
збирав теплi речi, бодай i старi - "не женитися ж ©демо, - говорив вiн при
цьому, - а нiмцевi могили рити", i все, що де дiставав - старi рукавицi,
валянки, якийсь кожушисько, - все це вiддавав людям, особливо тим, що були
погано одягненi, а таких було чимало. Багатьох вiйна вигнала з хати ще
влiтку, на постачання ця "армiя" не бралась i викручувалася на мiсцевих
ресурсах.
Восени, тодi, коли вони копали шанцi та протитанковi рови в тилу сво©х
вiдступаючих армiй, було добре: ще не так холодно i ©сти вдосталь. Навiть
була своя кухня i продовольчий склад, i чечени кожного дня пороли
кинджалами горло скотиняцi, зловленiй на дорогах та пастiвниках. Але
потiм, коли худоба перейшла i помандрувала в тили, коли наступили дощi, а
потiм холода, робилося все труднiше дiставати ©жу, яко© часто не вистачало
навiть для фронтових частин, i старшини, вештаючись по тилах, добували ©©
з надзвичайними труднощами. Коли нелегко було з дiючою армi ю, то що тодi
говорити про трудову, яку населення дуже влучно прозвало "арештантськими
ротами".
Коли Зот Микитович (так звали командира колони) розумiв становище сво©х
людей i намагався все зробити для того, щоб полегшити його, за що його
люди дуже любили, поважали i жартома про себе називали "капiтан Чуркiн"
(вiд слова вурка, вуркiн, насмiшкувато - чуркiн), то його молодий помiчник
Перехльостiн ставився до них грубо, як до таких, яким вiд Радянсько© влади
нема довiр'я. Вiн покрикував i навiть знущався з них, називав не iнакше,
як "ракалiя", "жлоби", i був переконаний, що йому доручили не просто
людей, у яких трохи "пiдмочена репутацiя" i якi з часом виправдають себе
на роботi, одержать зброю i пiдуть, як i iншi, громити ворога i стануть
героями, гордiстю рiдно© землi, - а що йому дали на контролювання
найнебезпечнiших державних злочинцiв, яких треба мучити голодом i холодом,
i чим бiльше буде замучених, тим бiльша користь для Радянсько© влади. За
це люди ненавидiли його люто i непримиренно, нiколи не звали його по iменi
чи прiзвищу, а дражнили, як собаку, Хлястик, i було кiлька випадкiв, що
його хотiли прибити.
Ця жорстока, деспотична людина з обмеженим розумом не могла розумiти,
що люди, якi iшли тепер снiгами, майже всi були вихiдцi з тих кра©в, якi
вже були пiд навалою нiмцiв, i що всi цi люди залишили там родини, i що в
них болiло серце i душа за тими родинами, за рiдною землею, за рiдним
кра м, i, таким чином, вони не могли бути ворогами Радянсько© влади, вони
готовi були зараз же одержати зброю i йти на смертний бiй з ворогом. Але
Хлястик цього не розумiв i крутився на конi, на©жджав на стомлених людей,
примушуючи iти швидше.
Зотич, повернувши коня мордою до колони, скривився, почувши, як ричить
Хлястик, повагом, iз старечою незграбнiстю зсунувся iз сiдла, розiм'яв
задубiлi вiд холоду i ©зди ноги, пiдкликав Хлястика. Той зага-рячив
каблуками коня, послужливо приклав до шапки руку i трохи нахилився iз
сiдла, готовий слухати, що йому скажуть. Зот Микитович, як тiльки до нього
пiд'©хав Хлястик, скривився i, не повернувши до нього обличчя,сказав:
- Скачи наперед i дiзнайся, чи скоро хутiр.
Хлястик затупцював конем на мiсцi, врiзався в колону i по людських
протоптах, чорним людським коридором, погнав коня вперед. Зот бачив, як
кiнь з вершником вискочив на горбок i зараз же зник у снiговiй вiхолi. Зот
Микитович провiв його поглядом, ще дужче скривився, зiтхнув i повернувся
лицем до колони, що проходила повз нього. Вiн чув важке сапання людей,
шурхiт снiгу пiд ©хнiми ногами i бачив ©х обличчя, як у сновид. Ось мимо
пройшло четверо, скуленi, закутанi, з торбами за плечима. В одного,
низенького, в старiй щинельчинi i танкiстськiй шапцi, щось побрязкувало
при ходi i, придивившись, командир побачив, що то солдатський котелок.
Танкiст iшов швидше вiд усiх, тiльки якось боком, косо. Йому було, видно,
холоднувато в шинелi, i вiн iшов напроти вiтру плечем уперед.
За танкiстом бестався здоровенний дядько у заячiй шапцi, дебелiй ще
тужурцi й валянках. Зотич знав його. То був роботящий, як вiл, чоловiк, по
професi© коваль i бляхар. На мiсцях довгих стоянок вiн не тiльки копав
землю для протитанкових ровiв, а, роздувши , маленьке горно, яке вiн носив
iз собою в мiшку, робив хутiрським бабам "ухвати", вiдра, клепав каструлi,
Е i за це баби платили йому харчами, старою одежиною, так що вiн завжди
ходив на©джений i одягнутий. В одному хуторi йому дали валянки. Вiн обшив
©х старими чобiтьми, i тепер йому було теплiше, нiж iншим.
Третiй чоловiк, низенький, слабий, навiть трохи горбатенький, був усiм
вiдомий Коростильов, iстота хитра, брехлива, але не зла. Цей невiдомо чим
заробляв на хлiб насущний, але одягнутий був теж краще - в кожушку,
черевиках з жовтими крагами i козацькому малаха© з червоним верхом, який
надавав його худорлявому обличчю потiшного вигляду.
Взагалi Коростильов був загадковою людиною. Однi говорили, що вiн
судився за вбивство, але в це нiхто не вiрив, i всi смiялися такiй
вигадцi; iншi твердили, що вiн займався пiдробкою фальшивих документiв, а
третi доводили, що вiн керував якоюсь релiгiйною сектою.
Коростильов нi з ким не сварився ii завжди поступався сильнiшим,
тримався осiбно. Дуже рiдко вiн зупинявся на квартирi з кимось удвох, а
завжди сам, i всi помiчали, що, де б вiн не Зупинився, його поважали,
навiть любили i що вiн завжди був нагодований i обiпраний. Коли ж
доводилося квартирувати разом з усiма, вiн займав собi в хатi якийсь
куточок, ставив свою торбину i у вiльнi вiд роботи години що-небудь латав
або шив.
Четвертям iшов грек Цiвадiс, красивий, чубатий, зарослий по самi очi
чорною бородою, найвищий вiд усiх у колонi, злодiйський бог пiвденного
краю. Неохайний, як худобина, у гнiвi страшний до божевiлля. Не було нi
однi © стоянки, де б вiн чогось не вкрав. Усе промiнював на самогон.
Напившись, звiрiв, очi його робилися червоними, як у роздратованого
гарячим залiзом барана, i якщо його не зв'язували тут же, вiн нападав на
першого-лiпшого i бив трохи не до смертi. Одягнений абияк.
Зараз iшов загорнутий у картатi рядна, що ©х вiн украв у тому хуторi, з
якого тiльки-но вийшла колона. Високий, здоровенний, у картатих ряднах,
вiн здавався схожим на беду©на, якого вигнали за те, що вiн, як верблюд,
iзжував коран.
За Цiвадiсом греблися по снiгу Тоська i Госька, його повiренi в
злодiйських справах, скiмлили вiд холоду, як цуценята.
"Ну й армiя в мене", - подумав Зот Микитович, дивлячись ©м услiд i
перечiкуючи, доки перейде колона, щоб глянути, що робиться позаду. Там
були такi, що пiдбилися i вiдстали, особливо один, уже лiтня людина, якого
Зот знав як доброго трудягу, що потрапив у трудову армiю за незначний
злочин.
Зотич почекав, доки той пiдiйде, i запропонував сiсти на коня.
Трудармi ць схопився за стремено, а видертися не мiг. Зотич допомiг йому
сiсти i вiддав сво© рукавицi.
- От спасибi тобi, Зотич, а то зовсiм я пiдбився, - подякував
Трудармi ць. - А чи скоро хутiр?
- Скоро. Я вже послав уперед Перехльостiна, - вiдповiв Зотич i
прислухався: попереду колони почувся гамiр i далекий крик. Зотич
здогадався, що то ©де Перехльостiн.
I справдi, через кiлька хвилин помiж людьми показався вершник, що ©хав
легкою риссю. Коня не видно, тiльки вершника, що нiби летiв у повiтрi
понад головами людей. Перехльостiн появився, як iз чорно© рiчки, доповiв,
не злазячи з коня:
- За двiстi метрiв хутiр. Тюпайте, тюпайте швидше, ракалi©! Там для вас
уже пельменi наварено!
Зотич скривився i нiчого не сказав, вiн тiльки махнув рукою, даючи
знати, щоб Перехльостiн ©хав уперед i вводив колону в хутiр.
Люди, почувши житло, пришвидшили крок, заднi наздоганяли переднiх.
- Чайку б оце гаряченького, - бiдкався хтось, гребучись снiгом.
- Може б, тобi свинячо© кишки з гречкою?
- Та вже ж пустять перегрiтися, не дадуть же загибати на морозi.
- А мене господиня, щодня пареним молоком напувала... Хороша була, дай
©й боже щастя. А на дорогу пишок напекла. Ось понюхай, i досi торба пахне.
- З нюху не буде духу.
- По буханцi б оце на брата.
- А моя ще до вiини кожного ранку грiнки на свинячому смальцi смажила.
- От я тобi кулаком пiд дихало змажу, щоб ти не патякав сво©м дурним
язиком, - насварився хтось iз гурту, судорожне ковтаючи липучу слину.
Розмови затихли. Люди пiшли веселiше. Зробилося затишнiше, - увiйшли в
хутiр. Над головами людей у морозному повiтрi завалувала пара.
Зачувши чужинцiв, загавкали собаки, хтось заскрипiв хвiрткою, затрiщав
тином, виламуючи патерицю вiд озвiрiлих псiв. Хутiрська вулиця пустельна.
На бiлому снiгу - темнi тiнi вiд хат, парканiв i тинiв, подекуди ще
топилося, несло кiзяковим димом, нагадувало про тепло, затишок, свiжу
смачну вечерю.
В першiм ряду колони з домашньою торбиною за спиною, в теплому на хутрi
пiджаку i обмотаних ганчiр'ям чоботях, виваливши з-пiд вiйськового кашкета
заснiжений баранячий чуб, стояв Тимко Вихор. Поряд з ним у сво©й чумацькiй
шапуринi витанцьовував Марко, жартував, клямцаючи зубами:
- Тимко, ти б ©в оце солоний кавун?
Тимко, не вiдповiдаючи на жарт товариша, зачепив жменю снiгу i став
вiдтирати вуха.
"Що вони там розкомандировуються, як на волах. Скапiти можна, доки
тепла дiждешся", - гнiвно подумав вiн, дибаючи за колоною, що повiльно
розтiкалася по хутiрськiй вулицi. Чорнi овечi гурти шарахкалися вiд двору
до двору; вищав снiг, скрипiли ворота, казилися пси, хряпотiли засувами i
гасили свiтло господарi, а нiчлiжани гуркали у дверi, скiмотiли попiд
вiкнами :
- Душа з тiлом розлуча ться, пустiть хоч у сiни. Бiльшiсть пускали,
свiтили свiтло, грiли людей. Вносили з повiток солому, вiд яко© бив
морозний спирт, слали нещасним, чорним вiд холоду людям, постiль. А
траплялися й такi, особливо жiнки, що на всi стуки та гуркоти мовчали
придорожнiм каменем, а коли ©м уже занадто допiкали, вривалися у сiни у
валянках босонiж, з донською шубою наопашки i тягнули, як слiпий скрипаль
на однiй струнi:
- Я жiнка одинока, козак на вiйнi, хто за мене заступиться?
- Та що ми тобi зробимо?
- А бог зна . Може, й згвалту те, а в мене тро дiтей.
- Язик тобi поверта ться, вiдьмо богучарська, отаке патякати? Тут вiд
холоду "мамо" не скажеш, а ©й бiсики сняться. Тьху на тебе!
Тимко iз Марком обникали весь хутiр, але квартири не знайшли. Потiм
вони зустрiли закутаного в башлик козака, що повертався з району, чи що, i
той, зупинивши засапаного, вкритого iне м коня, дмухнув з-пiд башлика
парою, як з труби:
- А ви хто такi будете? Ваку©рованi?
- Ми iз трудармi©.
- Щось не чув про таку.
- Ми тi, що окопи копа мо, - пояснив Марко.
- Аа-а. Розчовпав. Тодi ви ось що, братчики, звернiть праворуч,
перелiзьте через яр i гребiться на нижнiй кiнець хутора. Мiсце там глухе,
туди рiдко хто заходить.
Хлопцi подякували i почвалали в тому напрямку, куди показав плiттю
козак. Спочатку йшли вiрно, по втоптанiй у снiгу стежинi, але потiм Марко
щось наплутав, мелькнув чорною шапкою i зник пiд снiгом. Тимко ступив крок
i побачив, як глибоко в яр котився чорний дивний клубок. Яру не можна було
обiйти, все рiвно треба перебратися, i Тимко, не задумуючись, плигнув
униз. Марко торохтiв котелком, обтрушувався:
- Оце вскочили ми з тобою в скотомогильник, а як виберемося? Той козак
нарочито нас сюди направив. На вiрну гибель. Глянь угору, це ж не яр, а
колодязь, - показав Марко на крутi, майже прямовиснi стiни.
- Ну, якщо ми звiдси не виберемося, я тебе живцем ©сти почну.
- А може, вихiд знайдеться, - заметушився Марко, грузнучи по пояс в
снiгу, i незабаром знайшов стежину, що п'ялася схилом.
В яру було затишно i пахло снiгом, але коли вибралися на гору,
стьобонув вiтер, донiс виразний собачий гавкiт.
- Хутiр.
- Пiшли швидше.
Коцюрблячись, долаючи снiговi перемети, кинулися до хутора, що вже
чорнiв через снiгову iмличку.
- Самi тут будемо. Як трапиться добра душа, ти зогрi й нагоду . Що б
ти оце ©в? Гарячу картоплю з олi ю чи пшоняники? Я б i те, i друге. А тодi
те все придавив би узваром - i на пiч. У просо. Ху! Аж розпареним просом
запахло...
Марко здригнувся всiм тiлом, пiдтягнув торбу:
- Як ти дума ш, Тимку, скоро нашi муки закiнчаться, чи ганятимуть нас
по степах, доки i ратички повiдкида ш? Та хоч би з порядними людьми
ганяли, а то iз зарiзяками. Краще на фронтi крикнути "ура" i геро©чну
смерть прийняти, нiж кавучити степами та киркою землю довбати. А вiн,
нiмець, дума ш, дурак? Так i пiде на тi рови? Вiн ©х десятою дорогою
об'©де. Так пита ться: за що ж ми мучимось?
- Аби ти зацiпився хоч на хвилину.
- А коли балакаю. Менi в губи теплiше.
Хутiр лежав мiж горбами. Тополi, високi, рiвнi, вiбрували на вiтрi, як
сталевi шпаги. Було тихо. Мiсяць рiзав тополi турецьким ятаганом, i вони
осипали на соннi хати голубу iмличку.
Хлопцi пiдiйшли до крайнього в тополях куреня, вiдкрили тяжку дубову
хвiртку. В куренi ще не спали, i крiзь нещiльно прикритi вiконницi падало
на снiг свiтло.
Курiнь у козака був заможний, з високим ганком i рiзьбленими бильцями.
Тимко, гулко гупаючи чобiтьми по схiдцях, зiйшов угору й заторготiв у
дверi. Марко загримав котелком об бильця, сполохано озираючись навколо, чи
не стрибне псюра з будки.
На стук вийшов старий козак, накритий кожухом, у валянках:
- Чего нада?
- Пустiть переночувати, закоцюбнемо з холоду.
- Кто такие?
Тимко в двох словах розказав. Старий приглянувся до Марка.
- А ато кто, твой товарищ? Тоже с хохлов, что ли?
- Ми з ним з одного села.
- Вот как. Ну что ж, проходите.
Хлопцi переступили порiг, i вже в сiнях ударив ©м у нiс запах злежано©
муки, запарено© гарячою водою, бражковий дух полови, гiркуватий сморiдок
конопляного насiння.
Старий провiв ©х у простору, жарко натоплену горницю, повiсив на
вiшалку кожух i сiв коло лави на малесенький стiльчик. Начепив на нiс
окуляри, присунув до себе лампу-лобогрiйку i заходився обшивати старим
ремiняччям здоровеннi розтоптанi валянки. Вiн так зайнявся сво ю роботою,
що бiльше не звертав уваги на прийшлих. Хлопцi нiяково тупцювалися бiля
дверей. Тимко скинув iз плечей торбу, сiв на лаву, простяглiй занiмiлi
ноги. Мороз виходив iз тiла i одягу холодним духом, поза спиною
гадгочились дрижаки. Тимко захотiв скинути картуза i пiднiс руку, але
слизький козирок не давався: пальцi Тимка зовсiм не гнулися. Спробував
розстебнути гудзики на сво му кожушку, але з цього теж нiчого не вийшло, i
Тимко так i залишився сидiти не роздягтись.
Нi! Це був не той Тимко, що колись, - смаглявощокий, пружинистий, iз
свiжою, малиновою шкiрою на вилицях i бiлозубим блиском раптово© посмiшки.
Сидiв тепер згорблений, змучений чоловiк, у постатi якого вiдчувався
духовний злам. Густа чорна щетина, жовтава шкiра на лицi робили його
схожим на абрека, що втiка вiд криваво© помсти. Очi байдужi, соннi.
Холодний дух виходив iз тiла повiльно, i Тимко, вiдчувши тепло, став
дрiмати.
- Кто ж вьi такие? Откуда родом? - запитав старий, кинувши валянок пiд
лаву. . Тимко напiврозплющив очi, глянув на старого i знову задрiмав.
- Анютка, ти б чем-нибудь накормила хлопцев й показала бьi, где им
спать, - крикнув козак у другу кiмнату.
На його оклик вийшла молода козачка рокiв двадцяти восьми, в бiлих
вовняних шкарпетках на маленькiй нозi. Хода ©© була швидка i поривчаста.
Тимко вiдкрив очi i вставився на не©, як на примару. Вона глянула на
нього примруженим оком, склала на грудях руки:
- Господи, да откель же вьi такие заявились? Хворью никакой не
страдаете?
- Стражда м, - вихопився Марко.
- Что же с вами стряслось, разнесчастнь©е вьi мои? -' гiрко похитала
головою козачка.
Марко перечекав, доки старий вийшов у другу кiмнату, закотив очi пiд
лоба:
- В кожнiм хуторi по дiвчинi любимо. А вiд Укра©ни та до вас скiльки
хуторiв буде? От i виходить, зовсiм нам кiнець. До Волги не протягнемо.
Менi-то ще нiчого, а от йому, - вiн кивнув на Тимка, - кожух зубами
порвали, i вiтер вi , як у старе решето.
Анютка заграла бровами i, трохи закинувши голову, затряслась вiд смiху,
бiле лице ©© почервонiло.
- Ах, уморили меня, совсем уморили, - реготала вона, витираючи руками
сльози. - Ах тьi, хворость окаянная. Как же тьi мальчишек измучила, -
реготала вона, закинувши назад голову. Потiм обiрвала смiх, сказала
замрiяно: - А мой козак на войне. Раньшо письма писал, а последнее время
не сль©шно что-то.
Вона пiдiйшла до Тимка, взяла бiлими гарячими пальцями за руку:
- Бедненький, совсем его сон разморил. Ну, не спи. Сейчас я вам принесу
ужин - й лезьте спать на подати. Вшей у вас много?
- Не жалу мось, - вiдповiв Марко.
- Ничего, вас перебаню й бельишко вьгпарю - сразу меньше станет, -
усмiхнулась Анютка i, швидко перебираючи маленькими нiжками, перемайнула
через горницю, зникла в другiй кiмнатцi.
Марко глянув ©й услiд, ударив хiапкою об пiдлогу:
- Ну й козачка! Оце козачка! Так вiтром вiд не© i вi . Як не будемо
дураками - плаватимемо в маслi, як варенички. Кажуть, що козачки на любов
дуже гарячi. Дивись, Тимку, не прогав. Ти до не© ладком та ласкою, вона ще
й по одежинi подару .
Тимко скосив на Марка соннi очi:
- В тебе що, дурна кров завелась? То я тобi трохи вицiджу з носа.
Марко затих i почав розташовуватися, як дома. Зняв iз себе жупанчину,
якiсь баб'ячi кацавейки i в однiй домашнiй сорочцi, бруднiй i пожмаканiй,
розвалився на лавi. Тимко теж зняв кожушок, кашкет i розмотав iз ши©
рушника, глянув на вишивку, сумно посмiхнувся, кинув його в кут.
Обiгрiтий хатнiм теплом, розмло ний гарячим духом привiтно© оселi,
Тимко зробився лiнивий у рухах i скупий на слова. Щоб прогнати сон, що
навалювався на нього теплою хвилею i вистилав ватою тверду пiдлогу,
хлопець бродив по свiтлицi, блукаючи незрячим поглядом по стiнах,
вiдчуваючи, що хвилинами вiн опуска ться на щось тепле i м'яке.
"Нi, так я i вечерi не дочекаюся", - подумав вiн i, накинувши на плечi
кожушка, вийшов з куреня. Зараз же його пропiк мороз i снiговим вiхтем
стер з лиця сон. Тимко вiдкинув полу кожушка, викресав iз саморобно©
запальнички вогню i закурив. Вiтер улiгся. Мiсяця за хатою не було видно,
тiльки з бляшаного даху стiкала на снiг мiсячна злива i снiг пiд нею кипiв
i стрiляв сталевими голками. Небо - прозора льодяна скеля, слизька,
холодна, зацьвяхована зорями, наглухо спаяна морозом, - не проб' ш, не
розломиш. А там, в якiй же воно сторонi, за тi ю льодяною скелею,
Троя-нiвка? О, як вона тепер далеко. "Де Крим за горами, там сонечко ся ,
там моя голубка з жалю завмира ", - згаду ться Тимковi старовинна пiсня,
яку вiн чув iз самого дитинства. Спiвала ©© мати, спiвали дiвчата на
Ташанi, коли бiлили полотно, спiвали молодицi на сiнокосi, гребучи
колгоспне сiно, - i вже не чу Тимко пi мйрозу, нi холоду, клонить у
голубiй замрi© чубату голову. Гасне в пальцях цигарка.
...Йому вже було дванадцять рокiв, i вiн пас корову за Ташанню. Був
лiтнiй день, i все навколо зеленiло i пахло, Корови носили на рогах сонце,
а в очах - небо, а в дiйках молоко. Чайки скрикували, як залоскотанi
дiвчата, трави бризкалися соком, а ташанська вода пахла суницями. Хлопчаки
гралися у вiйну, рубалися на буграх шаблями, на смерть, без полонених.
Прибiгали з гарячки бою лихоокi, бруднi, спiтнiлi, листям лопушняка
бiгнтували рани, а щоб вони були страшнiшi, щоб кров iз них так i сiкала,
мазали руки i морди ягодою суниць, гарцювали на палицях, як хозари. Тимко
не грався у вiйну. Вiн був хан. Його обвiшали намистом iз водяних лiлiй,
зробили з лопуха шапку, посадили на копичку сiна i дали в руку шаблю, щоб
вiн мiг неслухняним татарам голови рубати. Десь була вiйна, а вiн сидiв i
пив iз пляшки тепле молоко.
Два вояки, замурзюканi багном по самi очi й зуби, з оголеними шаблями
оберiгали його. Прилiтали гiнцi з розквашеними губами i носами, у подертих
сорочках, у штанях без помочiв i гудзикiв, так що доводилось тримати на
оберемку, скаржитись, що козацтво напира , що нема удержу, просили
пiдмоги, але вiн не хотiв ©х слухати, вiдправляв, щоб вмирали за нього.
Котрi ж приндилися - шаткував на капусту, i вони тут же лежали за
копицею i клянчили, щоб вiн ©х знову вiдпустив у бiй. Але як же ©х
вiдпустити, коли вони потятi! I там, на буграх, шановне козацтво билося iз
татарвою, ©хнi конi iржали, як скаженi, i ламалися шаблi, i вже не
вистачало суниць на рани, i ©х збирали дiвчатка в пеленки, i це були не
простi дiвчата-пастушки, а це був "ясир", це були прицупленi на арканi
полонянки, вiдданi хановi в рабство. Вони збирали суницi недалеко вiд
Тимка. Трави були високi i густi, так що Тимко не бачив дiвчаток, а тiльки
чув ©хнi голоси, тоненькi, схожi на писк чайчиного виводку. Вiн чув
голоси, але не звертав уваги. Вiн - хан, i негоже йому тулитися сво©м
загартованим серцем до якихось бабiв. Вiн напився молока, розвернувся на
копицi сiна i, хоч у його животi те молоко, змiшане з суницями, вуркотiло
громами, лежав велично, дивлячись з-пiд картуза на високе, в свiтлих
сонячних пругах небо. Лежав довго i навiть задрiмав. Коли прокинувся,
небесних пругiв уже не було, а стояло зливове громаддя хмар, i за ним
сховалося сонце.
Гомiн бою затихав, вiддаляючись за данелевськi горби, огортався синьою
млою, пропадав. Над лугами стало тихо, вiд синього громаддя страшно i
сумно. Тодi iз зелених трав почувся плаксивий голосочок, - то спiвала
дiвчина-полонянка, тужно, надривом, з тремтячим клекотом молодесенько©
журавки:
Де Крим за горами,
там сонечко ся ,
там моя голубка
з жалю завмира -
Виводила вона тоненьким голосочком пiсню про сестер, i в грудях щось
рвалося у не©, не давало тужного скрику. Чи, може, то печаль та нудьга за
рiдним кра м пiдсiкала голос, чи, може, в дiвчинки не вистачало духу на
таку пiсню, чи горе та поневiр'я по чужих краях скапувало сльозами по
блiдому личку i гасило ту пiсню, - хто зна , хто скаже, але дiвчисько
бралося i знову натужки тягнуло i тягнуло, тримало в устах, як свiжу
суницю, пiсню сво©х предкiв, тягло з не© до серця просочену кров'ю червону
ниточку.
А Тимко лежав, заклавши руки за голову, дивився на син громаддя хмар
суворим ханським поглядом, i ввижалося йому, що то вже не хмари, а синi
темнi гори, i там, за горами, Крим. Зелена, залита сонцем пахуча долина, а
по тiй долинi ходить голубка i завмира з жалю. Голубка звичайна, така, як
у кошелях у клунi, сиза, iз райдужними розводами на волi, з малиновими
лапками i гостреньким дзьобиком. Ходить i ходить, нахиля голiвку то
лiворуч, то праворуч, - то вона завмира вiд жалю. I топиться, як вiск,
вiд тi © пiснi суворе серце жорстокого хана, i вiн уже не може слухати
далi тоненького голосочка дiвчинки i, розшукавши ©© в травi, хапа за