Тютюнник Г.. Вир

коцюбли вiд морозу.
Тили вiдстали, кухонь не було, i бiйцi харчувалися мiзерним сухим
пайком, якого не вистачало, бо дивiзiю явно ограбували за наказом штабу
фронту: в них вiдiбрали харчовi лишки i передали сусiднiй Третiй армi©.
Iнтенданти, що з великими труднощами робили запаси, вiдкривали тепер сво©
склади i плювалися вслiд грузовим машинам, що, навантаженi до самих бортiв
сухарями, вiдрулювали вiд подовбаних бомбами платформ.
Напiвголодна дивiзiя все ж таки рухалася до свого мiсця призначення i
вже була вiд нього не так далеко, як в дорозi ©© наздогнав наказ, в якому
зобов'язувалося змiнити напрямок, i вона повернула на пiвдень i почала
розташовуватись на вихiдних позицiях: район - схiдна околиця Переходовця i
залiзниця на пiвнiчний схiд вiд Пено.
На свiтанку дев'ятого сiчня о десятiй годинi тридцять хвилин почалася
артилерiйська канонада i тривала двi години. Пiсля не© дивiзiя розгорнула
наступ, брьохаючись по колiна в снiгу, i вела бiй до вечора.
Два батальйони Н-ського полка проникли на схiдну околицю Пено, але
закрiпитися не змогли з-за сильного, шквального вогню противника. Тiльки
пiдтягнувши артилерiю, нашим вiйськам вдалося розгорнути успiшний наступ
уже аж на другий день i захопити Пено, оточивши його з усiх бокiв.
Кавалерiйська дивiзiя СС "Мертва голова" бiгла iз Пено найпрудкiше, i по
снiгах густо чорнiли трупи нiмецьких солдат, уже частково занесених снiгом
i заморожених на камiнь, та кiнськi тушi iз задертими догори пiдковами.
Нiмецький полонений обер-лейтенант Краузе, командир одного з
батальйонiв, з вiдмороженим обличчям i носом, в мундирi, але вже без
хрестiв, мерзлякувато гнувся бiля жарко натоплено© росiйсько© печi перед
штабiстами i, ляскаючи себе шкiряними рукавичками по стегнi, говорив те,
що в його становищi було найсмiшнiшим, - вiн дивувався:
- Нiмецький солдат не можна ест кiлометр-кiлометр, - при цьому вiн
прикладав лiктi до тулуба i робив бiг на мiсцi, даючи цим зрозумiти, що
нiмецький солдат не ма права тiкати з поля бою. Потiм морщив лоб i
знизував плечима: - Ошень iнтересно.
Нашi штабiсти нiяк не могли добитися вiд нього, що саме йому "ошень
iнтересно", i, допитавши, вiдправили в тил. Цiй нагодi вiн, мабуть, був
радий, бо хотiв подарувати командиру полка свiй фамiльний портсигар, але
той гидливо вiдсунув його лiктем i сказав через перекладача, що поки що
для пана обер-лейтенанта нема особливо "ошень iнтересно", оскiльки нашi
вiйська тiльки розгортають наступ, а от коли вони попруть ©хнiй вермахт аж
у Нiмеччину, отодi буде найцiкавiше.
- О, нашi, - замотав головою Краузе i усмiхнувся, показуючи iдеально
вiдчищенi зуби. - Це нiколи не биват.
Полковник не став переконувати.
- Що ж, поживемо- побачимо, -сказав вiн i махнув рукою, щоб полоненого
вивели.
Два бiйцi-конво©ри зробили " сть" i випровадили полоненого з хати. Вони
вели його мовчки, насупившись, доки не вiдiйшли вiд штабно© хати. Один з
них, саженного росту сибiряк-вусач, обернувся i, перегородивши багнетом
дорогу полоненому, вп'явся очищами в нiмця i кивнув головою в той бiк,
звiдкiля докочувався гарматний гул.
- Сль©шишь, наши "катюши" играют? Зто наши ваших прут.
Бачачи, що нiмець його не розумi , бо ць додав:
- Русский солдат немецкого солдата, - i тикнув з розгону в повiтря так,
як би ударив когось пiд зад.
Нiмець зрозумiв i рiшуче закрутив головою. Бо ць вiдскочив назад, лице
його зробилось лютим:
- А вот жигону раз - й кишки вон. Еще головою мотает, сволочь!
Нiмець зблiд i вирячив очi, його бiлi пальцi, що тримали полу шинелi,
здригнули, i вiн щось викрикнув по-нiмецьки, простяг праву руку з перснем,
нiби заслоняючись вiд удару. Бо ць, ще бiльше розлютившись, вiдскочив убiк
i дав йому дорогу.
- Йди уж! - крикнув вiн i вдарив його пiд бiк прикладом.
Нiмець, боязко озираючись, поплентався вперед. Ноги його грузли по
колiна, а шинеля волочилася по снiгу.
Конво©р сердито сплюнув.
- Шлепнуть бьi его вон там, под сосенками, - й ко-нец. А то поди тьi
какой важнь©й, еще води его по на-шей землице.
- Приказано в штаб дивизии отвести. Аль не сль©-хал? - нехотя обiзвався
його товариш.
- Попался бьi тн ему - он бн с тебя ремешки накроил!
- Уж ато точно, - погодився другий конво©р. Вони замовкли i повели далi
полоненого по бiлiй снiговiй пустелi.
Тимка i Марка не послали на фронт з тим ешелоном, у якому вони ©хали, а
залишили в резервних частинах, якi, одначе, були розташованi недалеко вiд
фронту. З тиждень вони вчилися вiйськово© справи. Часто пiсля занять
Марко, зазираючи товаришевi в очi, запитував:
- А скажи, що старше, бригада чи дивiзiя?
- Ти вчись по землi лазити, щоб тобi голови не звернуло, а в дивiзiях
хай iншi тямкують, - веселiшав Тимко.
Тодi Марко пiдсувався до землячка, гомонiв та гомонiв, що аж язик
ставав колесом, а толку з того мало. Сiли в по©зд. Тимко мовчав i
обзивався тiльки в крайнiх випадках.
- Тобi що, язик... потягло? - сердився Марко. - Сам же мене виманив на
оцю погибель, - при цих словах вiн показував на зброю, яку, чистячи,
тримав у руках. - Хороший земляк, нема що казати.
Марко говорив i говорив, бо тодi йому було не так страшно, а Тимко
мовчав тому, що треба було робити дiло, а не телiпати язиком: треба було
вчитися, як воювати, i вiн вчився, наполегливо i сумлiнно. Але часто, коли
його заставляли лiзти по снiгу поповзом чи бiгати в атаку "короткими
перебiжками", кидати гра-нату чи стрiляти по цiлi, вiн хоч i робив це
сумлiнно, проте в душi смiявся i сам iз себе, i з iнших, а особливо з
Марка, у якого голова рила снiг, а хребтина ви-пиралася в небо. Тимко був
переконаний, що там, тобто на фронтi, усе не так, як тут, що там усе
по-iншому, що навряд чи там доведеться бiгати такими рiвненькими
iнтервалами, як тут, на учбовому плацу, i цi думки часом охолоджували
його, i вiн уже не так ретельно виконував команди.
В другiй половинi сiчня ©х виструнчили на плацу i пiсля вечiрньо©
повiрки видали бойову зброю. Тимко тупцювався на одному мiсцi у валянках,
шинелi, шапцi-вушанцi, лице його було мiдним вiд морозу. Вiн вiдчував себе
незграбним i важким.
- Куди ж це нас? - розгублено допитувався Марко, перекидаючи автомат то
в лiву, то в праву руку.
- Овечок пасти, - весело пiдморгнув Тимко, набиваючи кишенi патронами i
гранатами.
Марко зiщулився i бiльше нi про що не розпитував, вiн тiльки ходив вiд
гурту до гурту, нiби хотiв розчине
нитися в людськiй юрбi i стати непомiтним. Два автоматнi диски, що
телiпалися на ремiняцi, били його по стегнах. Шапку йому видали не по
розмiру, i вона весь час налiзала на очi, i вiн кожного разу пiдсував ©©.
Сибiряк Митяй, побачивши таке, повiв його до старшини i замiнив шапку.
- На бiйцевi все мусить бути по формi, а то насунеться на очi - ворога
не побачиш.
Порипуючи валянками по снiгу, метушилися командири рот i взводiв,
старшини роздавали котелки i кухлики. Бiйцi щедро кадили козячими нiжками
- видано тижневу норму махорки. Вiд червоноармiйцiв пахло милом, банею i
новим шинельним сукном: пiдроздiли наспiх проходили санобробку.
Якийсь маленький шустрий бо ць, вiд якого крiзь шинель димiла пара,
бiгав помiж бiйцями, шукаючи сво© онучi, i кричав:
- Лейтенант Колотiлов, до комбата!
Пройшла дiвчина в кожушку, закутана по самi очi в теплу шаль. Бiйцi
цмакали язиками, i кожен запрошував до себе пiд шинель погрiтися.
Попереду хтось закричав:
- ...оой-ся! - i всi почалц шикуватися поротно в колону.
Розмови стихли. Колона завмерла на снiгу чорним квадратом. Тiльки над
головами неслася пара вiд людського дихання.
Колона рушила, i зараз же завищав пiд ногами снiг, засапали, давлячись
холодним морозним повiтрям, люди, хтось забряжчав котелком, хтось
спiткнувся i впав, зарившись носом у снiг. Його зараз же запитали, що вiн
знайшов, i всi зареготали.
- Встигнути б на той час, коли нiмець уже нав-дьори пуститься.
- Ага. Хтось ополонку рубатиме, а ти воду питимеш?
- Кажуть, пiшли на всьому фронтi...
- "Катюш" натаскали - землi не знати! Як заграють - нiмцiв глухих
витягають з окопiв.
- Кiнчилось йому на руськiй землицi...
- А менi з дому пишуть - вже до весни готуються. Ще коли та весна,
ого-го-о!
- Абдулаев!
- Слушаю...
- Пiднеси кулемет.
- Товаришу командир, зачем Абдулаев? Один че-ловек - один котелок, каша
- всем одинаково дает: Громов - котелок, Абдулаев - котелок. Зачем
Абдулаев все время пулемет таскать?
- Припинити розмови!
Абдула в з глухим ремством бере на плечi кулемет, люто шепоче
маленькому Громову:
- Кашу давай, давай. Курсак большой. Пулемет таскать - пузо болит.
Нехороший человек.
Абдула в на голову вищий вiд усiх, i коли вiн кроку в колонi з
кулеметом на плечах, то зда ться, що вiн несе нiмцям чорний хрест на
погибель.
Вiн iде в одному ряду з Тимком, Митя м i Марком. Вою вiн уже давно, з
самого початку вiйни. Вiдступав вiд захiдних кордонiв Укра©ни, був два
рази в оточен-дi, два, рази поранений вiдлежувався в госпiталях. Особливо
дружить iз Митя м. Митяй господар, у нього в речовому мiшку таке, як
домашн сало, ковбаса, цукор, запаснi онучi i рукавицi. Все це вимiняно за
махорку. Митяй не курить. Вiн з родини розкольникiв i хоч у бога не
вiрить, проте поганого зiлля не вжива . Махорку мiня на продукти i
Абдула в. Кращого мiняйла не знайдеш у дивiзi©. Хтось пустив чутку, що
Абдула в походить вiд старих бухарських купцiв. Навряд чи то правда, бо
вiн татарин, а не узбек. Взагалi за Абдула вим ходить слава схiдного
чародiя i мата. В нього страшний нюх на продукти i речi, його знають
старшини всiх пiдроздiлiв, з якими вiн вiв не завжди чесну гру.
Одного разу вiн привiв пару коней i промiняв старшинi другого
батальйону за теплi шапки i рукавицi, ще в додачу взяв пiвбарана i зробив
iз нього шашлик для всього взводу. Згодом виявилось, що конi краденi в
сусiдньому полку. При©жджали бiйцi iз господарського взводу з багнетами на
ремiнних поясах, обiцяли безпремiнно вирiзати Абдула ву на обох половинках
по кiнськiй мордi, щоб не мiг бiльше сiдати на чужих коней. Та по©хали нi
з чим.
Часто Абдулаева старшини брали в помiчники, коли ©хали на полковi
склади одержувати харчi для бiйцiв. Тодi обов'язково в старшинських мiшках
виявлялося продуктiв трохи бiльше, нiж належало, а на складах менше, i
була така думка, щоб Абдула ва взагалi перевести в роту постачання. Але
вiн вiд цього рiшуче вiдмовився, бо його мiсце в бойовiй ротi, а що коли
треба щось зробити для постачання, то вiн все зробить в порядку шефства.
На цьому i погодилися.
П'ятим у ряду йшов Громов, хитрий i лiнивий. Коли стояли в резервi, вiн
майже нiколи не вилазив iз нарядiв, i в нього вiчно було щось вiдiрване:
гудзик вiд шинелi, або хлястик, чи пiдошва вiд чобота. Одного разу у нього
побачили вiдiрване вiд шапки вухо, i вiн перед бiйцями, перед старшиною
присягся, що то йому вiдкусив ротний кiнь. Виявилося, що це брехня, вiн
зробив це навмисно, щоб одержати наряд, бо в нарядi було краще, нiж
вчитися на холодному плацу вiйськовим вправам. У бою за ним не слiдкували.
Iшли в атаку - i вiн iшов. До кiнця бою його нiхто не бачив, а коли
закiнчувався бiй, то з'являвся Громов. Диски вiд автомата розстрiлянi. Вiн
тяжко дихав i показував прострiлену шинель. Майже завжди мовчав i нi з ким
не дружив, хоч не можна сказати, щоб був одинаком. Часто бувало, що вiн
розшнуровував свiй кисет i роздавав бiйцям махорку. I ще помiчалася за ним
риса: в тилу вiн був похмурим i неговiрким, коли ж наближався до фронту, -
робився балакучим i весь час посмiхався, нiби йшов не на смертельну
колотнечу, а до улюблено© тещi в гостi. Можливо, так проявлялися в ньому
збудженiсть i хвилювання.
Попереду брьохався командир роти Моргунов. Помiж сiрими шинелями
виразно бiлiв його кожушок. Вiн був зовсiм молодий, жалiсний до бiйцiв i
соромливий, як десятикласниця. В ротi нiхто не знав, що коли рота
збиралася на фронт, на речових складах не знайшлося валянок об його нозi i
рукавичок об руцi - все на нього було завелике. Тодi знайшли вихiд;
полкова медсестра передала йому малюпусiнькi валяночки i рукавички, i вони
згодилися для Моргунова. Вiн нiколи не лаявся грубою фронтовою лайкою i
червонiв, коли при ньому лаявся хтось iнший. Говорили, що вiн син вiдомого
сибiрського професора.
Лейтенант нiколи не розповiдав про сво© бойовi подвиги, хоч усi бачили
на його грудях два бойовi ордени i помiчали, що вiн трiшки прикульгу на
лiву ногу. Помiтили ще одне - вiн майже не посмiха ться при бiйцях i
зовсiм не усмiха ться при жiнках: вiн хотiв здаватися бiльш серйозним, нiж
був насправдi.
Бiйцi його дуже любили, бо вiн ними дорожив i вiдстоював ©х перед вищим
командуванням так гостро i принципово, що iнодi накликав на себе
немилiсть. Вiн, бачите, розробив свiй особливий план занять iз ротою i
свою систему, що не була погоджена i затверджена вищим штабом. Система ця
полягала в тому, що Моргунов майже цiлковито вiдкинув "ать-два", тобто
стройовi заняття i "коротким коли" чи "длиннь©м коли", а весь час учив
бiйцiв, як поводити себе в бойовiй обстановцi. Вiн бачив на фронтi, що
бiльшiсть людей гинуть тому, що не можуть використати мiсцевостi для свого
захисту i для наступу, не знають вза модi© родiв вiйськ, бояться ближнiх
бо©в, авiацi© i танкiв, i вiн робив все для того, щоб пiхотинець був царем
бойового поля.
Опiвночi бiйцi вiдчули, що недалеко фронт. Дорога була запруджена
вiйськом, машинами, обозами, обабiч шосе стояли величезнi чорнi ящики, i
коли бiйцi пiдiйшли ближче, то почули запах бензинового згару i побачили
танки. Якийсь танкiст, мабуть, командир, в чорному комбiнезонi, говорив
комусь пiвголосом:
- Я не одержував наказу займати цю дiлянку. Менi наказали вийти в
Селiжари.
- Виконуйте те, що наказую вам я.
- сть! По машинах!
Танки зачхали моторами (вони працювали на малiм газу) i рушили кудись
убiк, кидаючи на полкову колону сухий снiговий пил.
Зустрiлося кiлька саней з пораненими. Хтось iз колони запитав:
- Ну, як там справи, братцi? Один поранений, у якого з-пiд ушанки
бiлiла на головi пов'язка, звiвся на лiкоть, сказав, пересилюючи бiль:
- А от пiдеш - понюха ш...
- На лiвому фланзi нашi прорвали фронт i женуть нiмця, - обiзвався з
других саней молодий, веселий голос.
На третiх санях лежало дво , iз головою загорнувшись в шинелi. Третiй
сидiв, розхитуючись i стогнучи, "О-о-ох, о-о-ох!" - виривалося з його
чорного рота i на секунду не затихало. Вiд поранених несло снарядним димом
i запеченою кров'ю.
Полк зупинився в густому лiсi. Моргунова викликали до комбата. Люди
здивовано запитували одне одного: "Куди ж це нас? Що з нами будуть
робити?" Але на фронтi не пояснюють, а вiддають накази, якi треба
виконувати.
Ще з годину петляв батальйон лiсом. Моргунов розташував свою роту на
вiдпочинок, вислав боковi дозори. Людям заборонено курити i розмовляти.
Десь за лiсом злiтали ракети, i зеленi тiнi освiчували чорнi стовбури
дерев. Чути було кулеметну стрiлянину. Iнодi з лунким дзвоном била
батарея, i десь далеко-далеко чувся глухий розрив.
Люди сидiли пiд деревами на снiгу. Нiхто не здрiмнув, усi вiдчували, що
тут фронт, i були зiбранi та настороженi. Абдула в ходив iз Моргуновим по
розташуванню роти, вiдбирав бiйцiв.
- рем в, Слободянюк, Разгуля в, Митяй... Викликанi схоплювалися на
ноги, при днувалися до Абдулаева.
Бiля Тимка Абдула в затримався на секунду, обернувся до Моргунова.
- Беру.
- Я б не радив.
- Нiчого. Хай привча ться.
Абдула в поплескав Тимка по плечу i злегка штовхнув його в бiк, де
стояли вiдiбранi бiйцi. Тимко мовчки став бiля них, поправив за спиною
автомат. Марко пiдiйшов до нього, з плачем у голосi запитав i
- А як же я?
В пiтьмi його зiщулена постать була сиротливою i одинокою.
- Частiше землi вклоняйся, - засмiявся Тимко. Марко повернувся i пiшов
у темряву, i тодi серце Тимка йокнуло. Вiн наздогнав товариша i тихо
сказав йому:
- Ти стережись, Марку, голови не виставляй. Чи ж думали ми з тобою,
коли пасли у Троянiвцi корiв, що доля занесе нас аж сюди?
Марко вiдвернувся в темряву. Вiн плакав. Тимко помовчав. Марко
заметушився, щось вийняв iз боково© кишенi.
- Вiзьми, це менi мати на дорогу дала. Свяченi кiсточки з вишнi. Замова
вiд кулi.
- А тобi?
- В мене ще .
Тимко понюхав три малюсiнькi грудочки, поклав у кишеню.
- Бе вою горою пахнуть, - сказав вiн i посмiхнувся.
- Щось ти дуже веселий, Тимку?
- На масницю уродився, - вишкiрився бiлими зубами Тимко i, потиснувши
Марковi руку, побiг до групи, що вилаштовувалась помiж деревами.
Групу вiв Абдула в. Десять чоловiк одягли бiлi маскхалати.
- Де шалтай-болтай? - насварився на Тимка Абдула в.
- Прощався iз землякомi
- Одержуй халат.
Крiм збро©, яка була у бiйцiв, видали ножi в брезентових чохлах.
"Гм. Це на якусь веселу свайбу йдемо", - подумав Тимко, чiпляючи ножа
до пояса.
Моргунов провiв ©х до узлiсся i, зiбравши в гурточок, пошепки сказав:
- От так, ребятки, наказано вам привести "язика". Зараз, - вiн глянув
на годинник, - пiв на другу. Вн повиннi бути тут пiв на п'яту... з
"язиком". Ясно? Iдiть.
Бiйцi один за одним вийшли з лiсу.
Абдула в був старий вовк, вiн знав - "язика" взяти нелегко.
По рiдкiй стрiлянинi вiн визначив, де розташованi нiмцi, непомiтно
прослизнув повз них. Попереду було село Стара Торопа, i Абдула в
розраховував там узяти "язика". Становище було таке, що ©хнiй батальйон,
як розказав ©м перед виходом на завдання Моргунов, вийшов нiмцям у тил,
отже, тiльки на схiднiй околицi Старо© Торопи був нiмецький фронт, i там
чулася млява стрiлянина, видно, заради охорони.
Хлопцi вийшли до села з заходу, так що тепер ©м не було чого боятись,
хоча, звичайно, треба бути насторожi. Погода була не розвiдницька:
мiсячна. Тiнi на снiгу - в райдужних кантах. Проскочили бiлу пустелю. В
улоговинi зупинилися. За горбом - Стара Торопа. Вони стояли внизу i
радились. Угорi ходив вiтер I здмухував снiг на халати.
Абдула в глянув на годинник. Вони були в дорозi вже сорок хвилин.
Розбившись на двi групи, розiйшлися, тримаючи, одначе, певну вiддаль, щоб
не губити один одного з поля зору. Видралися на горб, попадали в снiг.
Тиша. Чути, як з-пiд лиж з шурхотом сиплеться снiг. На бiлому
снiговиннi чорнiють хати, вi згарищем. Хлопцi повзуть, перелазять через
загорожу, завмирають на чи мусь городi.
Абдула в, Митяй i Тимко повзуть далi. Абдула в нюхом чу , що в хатi
хтось . Робить кiлька стрибкiв i причаю ться бiля хлiва бiлим привидом. У
дворi сто©ть пiдвода. Прикритi попонами, тиснуться конi. Вони вже вчули
чужинцiв, щулять вуха, сторожко витягують ши©. Вiд них тягне кiзяком,
сечею i нудливим духом чужого майна.
Абдула в да знак, i Митяй з Тимком прискакують до нього.
- Тут хтось , - ворушить губами сержант i показу на хату. Раптом вiн
застига i да знак "увага". По вулицi чути скрип людських крокiв.
Сiльською вулицею крокують дво з карабiнами за плечима. Дво ! Взяти не
можна. Хтось iз них обов'язково вистрелить або закричить.
"У-у, iшаки!" - ла ться Абдула в i проводить ©х злющим поглядом.
Розвiдники стоять, вичiкуючи на здобич, але звiрина не йде. Тодi
Абдула в забира Митяя i руха ться до сусiднього двору. Тимковi наказу
стояти пiд хлiвом, спостерiгати за хатою.
- Бачиш, - показу Абдула в на воза i коней посеред подвiр'я. - Фрiци
тут е. Не може такого бути, щоб хто-небудь з них не вийшов надвiр.
Тимко щiльнiше тулиться до стiни i наводить очi на дверi. Вiн сто©ть
довго, мерзнуть ноги i руки, смертельно хочеться закурити.
Знову повз двiр проходять вартовi. Вiн бачить блиск мiсяця на багнетах
i чу ©х тиху розмову. Ось один з них зупинився, блиснув запальничкою,
прикурив. На Тимка вiйнуло запашним димком. Вони стояли вiд нього в
кiлькох метрах, i йому здавалося, що вони його бачать. Тимка давить пiд
ложечкою, вiн переста дихати, кам'янi . Нiмцi простують далi, несучи на
багнетах iскри мiсяця. Тимко тре рукавичкою злiпленi морозом вi©. Раптом
тихо iржуть конi, дверi вiдчиняються, i з хати виходить нiмець. Вiн сто©ть
секунду-двi, нiби прислуха ться до чогось, потiм розстiбу шинелю i
сюркотить у снiг. Тимко вискаку iз-за хлiва i шепоче:
- Хенде гох!
Нiмець пiднiма руки, а спритним ударом ноги вибива автомат з рук
Тимка, хапа за горло i кида в снiг. Тимко б' нiмця колiном пiд дихало.
Нiмець летить у снiг. Тимко насiда зверху i чув, як щось важко б' його
по головi. "Пропавi"-шепоче його гаснуча свiдомiсть...
- Ти можеш iти? - пита його хтось, тяжко сопучи.
- Можу! - шепоче.
Мороз поверта сили, Тимко бiжить. В улоговину котиться, як груша. Рот
забитий снiгом, у носi снiг, в вухах снiг. Тимко пiдiйма ться шгноги i
бачить перед собою всiх розвiдникiв. Вони тривожно метушаться: в'яжуть
того самого нiмця, з яким борюкався Тимко. Абдула в суворий i стривожений.
- Ошень харош, харошi Пошли, ребята, - пiдганя вiн розвiдникiв. Вони
стають на лижi i прудко тягнуть нiмця по снiгу.
Абдула в пiдходить до Тимка. Тепер усе добре, "язика" потягли, до
свiтанку далеко, мимо батарей проскочать. В селi стрiлянина i тривога,
одна за одною злiтають ракети. Голубi виблиски бiжать по снiгах.
- Завили, шакаль©, - кива Абдула в у той бiк, звiдки чу ться
стрiлянина, i смi ться. - Тебе шапка спасал. Он тебя гранатой башка бил.
Ты хароший человек, у тебя башка крепкий.
- Як же воно вийшло? - пита Тимко.
- Потом, - смi ться Абдула в i пришвидшу крок. - Наши уже далеко
отошли, шире шаг. Доганять нада.
У повiтрi наростаючий свист снаряда.
- Ложись, - шепче Абдула в, i вони з Тимком падають у снiг. ©х обда
гарячими газами. Вгорi фуркотять уламки, один iз них пада зовсiм близько,
i чути, як вiн шипить у снiгу, вичахаючи.
- Наши стрелял, фрицов батарей искал, - поясню Абдула в, вони знову
бiжать до лiсу, який уже недалеко.
Пiд самим лiсом ©х наздогнало кiлька мiн: двi вибухнули далеко позаду,
третя шарахнула в лiсi. Вибух був гучний i трiскучий.
- Зто фриц. Из Торопы бросал, - i Абдула в вилаявся по-сво му.
Потiм, коли вони зайшли помiж дерев, вiн сказав:
- Ти хароший человек, смелнй, а фрица не мо-жешь брать. Нада его бить
по башка, а не говорить "руки вверх". Я сль©шал вашу возню, прибегал,
помог. Нада голову бить й тихо, спокойно. Понял?
Тимко кивнув головою i мiцно зав'язав шворочки вiд шапки, щоб не так
густо iшла кров.
Коли увiйшли в розташування батальону, досвiдчений Абдула в вiдчув, що
тут щось трапилося. Вартовий, незважаючи на те, що вони назвали пароль, не
пропускав ©х i весь час прислухався до вибухiв.
- Почему не пускаешь? Пароль сказал, што нада?
- А може, ви нiмцi?
- Какой немцы? Пустая твоя голова, - вилаявся Абдула в. Мимо пробiгли
санiтари з носилками. Вартовий, глянувши на них, сказав Абдула ву:
- Один взвод мiною накрило.
Тимко не став чекати, пiшов шукати санiтарiв. Вони скинули з нього
шапку, вистригли навколо рани волосся i змазали йодом.
- Нiчого страшного, - сказав один з них, - черепок цiлий, - i навернув
Тимковi на головi бiлу чалму. Шапка не налазила, i Тимко, засунувши ©© пiд
халат, пiшов розшукувати Марка.
В ротi Тимка зустрiли приязно.
- А, герой ночi© - обступили його бiйцi, але вiн не став з ними
розмовляти. Його охопила якась тривога, i вiн шукав Марка.
- Це який же? - перепитували його. - З новеньких? Той, що стояв пiд
деревом? Зда ться, його в другий взвод перевели.
- I зовсiм нi. Його з першого разу. Отам, пiд соснами, вони всi лежать.
"Пiд якими соснами? Що вони мелють? Таж я двi години тому бачився з
Марком i говорив".
Тимко пiдiйшов до сосен. Марка там не було. Тодi вiн пiшов далi i
побачив на снiгу непорушних людей, що стогнали. Вiн наблизився, i став
розшукувати Марка, i майже зразу побачив його. Той сидiв, обiпершись
спиною об дерево, i не стогнав, а сичав крiзь зуби. Лiва нога, обмотана
бинтами, лежала на шинелi.
- Тебе поранило? - запитав Тимко, вiдчуваючи, як Марко то вiдплива
кудись у темряву, то знову появля ться близько перед очима.
Марко мовчки кивнув головою i злегка торкнувся рукою до бинтiв.
- Стояв я, значця, пiд деревом i думаю... дай... сухарика пожую. А воно
звiдки й прилетiло. Кинувся бiгти, а нога як дерев'яна. С-с-с, - знову
засичав Марко i зiщулився вiд болю. - Прямо в гурт влучило. С-с-с... I
хтозна-звiдки вона й прилетiла... с-с-с-с...
В таборi заворушилися. Полонений нiмець розповiв, що в селi стоять
незначнi гарнiзони i що основна укрiплена лiнiя - на схiднiй околицi
Старо© Торопи.
Командування розраховувало взяти село комбiнованим ударом. Через десять
хвилин повинна розпочатися атака.
- Може, валянок мiй вiзьмеш, - розщедрився Марко. - Як одшаткують ногу
в шпиталi - навiщо вiн менi?
- Ех, Марку, Марку... От i з тобою розлука настала. А де ж наше
дитинство, що ожиною пахло, де ж наша юнiсть - голуба ташанська? Аж там,
за лiсами чорними, за дорогами битими, вiдiйшло i незчулося, пiшло - не
вернулося...
Тимко м'яв у руках шапку, а вона димом снарядним пахла.
- Прощай, Марку.
Долоня на долоню, мозоль на мозоль, жилка на жилку. Серця кров'ю
пропекло, вiрною, земляцькою. Марко захлипав пiд сосною, а Тимко побiг з
автоматом у снiговий крутiж: не в його характерi було розчулюватися.
Як тiльки батальйон вийшов iз лiсу, розпочалася артилерiйська канонада.
Все злилося в диний гул, який не стихав нi на секунду, а весь час
посилювався. "Го-ооо-о-о, гоо-о-о-о", - рокотало понад лiсами i
перекочувалося з краю в край. Було ще темно, i вибухiв не було видно.
На бiлому снiгу зачорнiли постатi бiйцiв, вони бiгли i кричали "ура"...
"А-аа-а-аi - неслося над бiлими снiгами i зливалося з трiскотнявою
кулеметiв, автоматiв, гарматним гулом.
Абдула в бiг разом iз Тимком. До села залишалося метрiв двiстi, навiть
у пiвтемрявi було видно першi хати.
- Сейчай он нам даст, - крикнув на бiгу Абдула в i вставив до автомата
новий диск.
Ще проскочили п'ятдесят метрiв, i раптом щiльний струмiнь вогню
полоснув по наступаючих. Бо ць, що бiг попереду Тимка, ткнувся носом у
снiг. Наступаючi шарахнули убiк, а Тимко побiг прямо, стрiляючи на ходу i
щосили кричачи: "...а-а-а!" Кiлька разiв падав, зводився, знову бiг,
випльовуючи з рота снiг. Вибуховою хвилею його кинуло в снiг. Вiн полежав
кiлька секунд, увiгнав у автомат новий диск, посипав кулями кудись уперед.
Бiля нього щось трiскало, лопалося, шпурляло снiгом у очi, та вiн повз
уперед. Йому i в голову не приходило, що то ляскають бiля нього розривнi