Тютюнник Г.. Вир

до рiдних берегiв. "Зараз вiзьму сундук - i на вокзал. На грошi, що
залишилися, куплю квиток, на решту - подарунки. Марисi - кiсничкiв, а
батьковi пачку цигарок, хай i вони покурять городських". Вiн вискочив на
вулицю i побiг до трамвайно© зупинки, обминаючи прохожих. Раптом вiн
почув, що хтось вигуку його прiзвище. Вiн озирнувся i побачив Миколу,
який бiг за ним i махав тюбетейкою.
- Ти куди? - запитав вiн, наздогнавши Уласа.
- Провалився. Додому ду.
- Ти що, здурiв? Ще не все втрачено. Ану ходiм. I вiн потяг Уласа до
головного корпусу унiверситету, на ходу розказуючи, що його викликають на
розмову до ректорату, i докоряв йому, як це вiн не помiтив i навiть не
дивився на той списочок, в якому значилося i його прiзвище серед тих, що
викликалися на розмову з ректором.
- Обiцяй, що ти вчитимешся на "вiдмiнно", i проси, - повчав на ходу
Коля. - А бiльше всього нажимай на те, що ти з колгоспно© сiм'©. Чу ш? Ну,
вечором зустрiнемося, бо я зараз бiжу на стадiон, що й належить
новоспеченому студентовi.
Вiн помахав Уласовi тюбетейкою i зник мiж людьми, а Улас iз почуттям
подиву, навiть незадоволення, що йому перебили по©здку додому, пiшов до
головного корпусу.
У приймальнiй ректора, куди вiн зайшов, було повно людей. Бiля вiкна
стояли два суб' кти, що збиралися ©хати в Одесу, на диванчику сидiла
стрижена дiвиця iз золотим годинничком на руцi i червоними вiд слiз очима.
Бiля не© гнiздилася розкiшна, пудiв на шiсть, матiнка. Вона заспокоююче
гладила доцю по плечах i на всiх присутнiх поглядала презирливо й похмуро,
бо вони не розумiли, що за талант ©© донька. Обличчя матiнки говорило:
"Ляжу трупом, але доньку влаштую". Iнодi матiнка, видно, iз
самозаспоко ння зверталася до кого-небудь iз присутнiх i говорила, що в
не© знайомий Iван Iванович i що вона йому зараз подзвонить, i тодi дiло
пiде зовсiм по-iншому.
- Я свого не попущу, - сердито трусила вона сергами.
Метушливий громадянин ходив вiд гурточка до гурточка i повiдомляв
останнi новини:
- Кажуть, у юридичному недобiр? Може, забрати документи i по©хати туди,
доки не пiзно? Ах, якби я знав, що скажуть мо му Iзi, я б уже туди
з'©здив!
Йому нiхто не вiдповiдав i не зав'язував з ним розмови, бо кожен був
заклопотаний сво©м горем. Широкоплечий вiйськовий, що стояв теж бiля
вiкна, порипував новiсiнькими чобiтьми i кидав на маленьку худесеньку
дружину сердитi погляди, говорив басом:
- Це ти викохала такого йолопа!
Той, про кого так говорили, стояв, обiпершись об лутку, i в сардонiчнiй
усмiшцi кривив губи.
Iз-за товстих, оббитих клейончатою шкiрою дверей, де засiдала
приймальна комiсiя, не долiтало жодного звуку, i можна було подумати, що
там нiкого нема , якби не та обставина, що через десять-п'ятнадцять хвилин
дверi вiдкривалися i звiдти або вискакували в сльозах, або виходили з
тихою щасливою посмiшкою. Метушливий громадянин кожного разу, як тiльки
вiдкривалися дверi, стрiмголов вибiгав iз свого куточка, щоб хоч на мить
зазирнути в кабiнет i поглянути, в в якому станi його Iзя, який уже зайшов
туди давно i все нiяк не виходить назад. Але зазирнути йому не вдавалося,
бо кожного разу дверi закривалися перед самiсiньким його носом, i вiн,
поправляючи окуляри, знову йшов у свiй куток, нашiптуючи щось про себе i
нервово потираючи сво© маленькi сухi, покритi ластiв'ячим ряботинням
ручки. Нарештi дверi випустили чорного кучерявого хлопця, який вийшов,
примружив короткозорi очi'i занишпорив ними по залу, когось розшукуючи.
- Iзя! - закричало схвильовано з кутка, i ввiчливий, тихенький
громадянин потяг хлопця до столика, що стояв у куточку. Розмови ©хньо©
нiхто не чув, бо вони говорили пошепки. Потiм вони швидко зiбралися i коли
виходили, то обидва усмiхалися, i всi виразно чули, як старший iз них
сказав:
- Треба Софi дать телеграму.
Улас дивився на все це байдужими очима i бажав тiльки одного, щоб його
швидше пропустили i щоб вiн сьогоднi встиг на вечiрнiй по©зд. На дверях
знову появилася гарненька секретарка i тихим, iменно секретарським
голосом, в якому звучали догiдливiсть i покора, що, мабуть, були
результатом ©© ретельно© служби i постiйного визнання сили i впливовостi
свого начальника, назвала прiзвище:
- Хомутенко.
- Я, - злякано i нiби спросоння вiдгукнувся Улас.
Секретарка окинула його швидким поглядом i заглянула в список. Щось ©й
здалося, мабуть, пiдозрiлим в цьому простому, вбого зодягнутому хлопцевi.
Вона знову поглянула на Уласа, в список i знову запитала, але вже не
тихим, догiдливим голосом, яким вона говорила з ректором i членами
приймально© комiсi©, а сухим i офiцiальним, яким вона розмовляла з
студентами:
- Ви Хомутенко Улас Лук'янович?
- Ну, я.
- Заходьте.
I вона, закинувши голову назад, вихитуючись на високих каблуках, пiшла
вперед, а Улас за нею. Як тiльки вiн увiйшов у величезний кабiнет iз
великими свiтлими вiкнами i до блиску натертою пiдлогою, його охопила така
несмiливiсть i страх перед цi ю розкiшшю, що вiн став бiля дверей i не
наважувався ступити кроку.
- Пiдiйдiть ближче, - наказав йому чийсь голос iз глибини кабiнету.
Вiн пiшов уперед, високо пiдiймаючи ноги, посковзнувся на слизькiй
пiдлозi i, блiднучи, простяг уперед руку, схопився за стiлець i сiв за
нього. Лише осво©вшись трохи, побачив людей, що сидiли в глибинi кабiнету
за столом. Доки вони займалися сво©м дiлом, тихо перемовляючись помiж
собою, Улас став приглядатися до них. Але обличчя ©хнi були такi спокiйнi
i непроникливi, що по них нiчого не можна було визначити.
Мiж тим, люди цi - ректор унiверситету, мужчина лiт п'ятдесяти, з
голеною головою i круглим добродушним обличчям; благообразний дiдок в
окулярах; член комiсi©, похмурий чоловiк, з мiшками пiд очима; зовсiм
молодий красивий доцент, з густими бровами i в бiлому випрасуваному
костюмi; сива незграбна жiнка - знаменитий мовознавець, - всi цi люди
здавалися спокiйними тiльки на перший погляд i лише тому, що вмiли себе
тримати. Насправдi ж стосунки мiж ними були дуже складними i
суперечливими. Похмурий член комiсi© з мiшками пiд очима люто ненавидiв
благообразного дiдка в окулярах за те, що той недавно виступив iз статтею
в одному науковому журналi i розбив його теорiю про походження скiфiв.
Знаменитий мовознавець не могла терпiти молодого красивого доцента. Ректор
же поважав доцента, пророчив йому велике майбутн . Особистий настрiй всiх
членiв комiсi© теж був найрiзноманiтнiший, бо всi вони були людьми i мали
сво© слабостi. Ректор перебував у хорошому настро©, бо ще годину назад
одержав дуже втiшного листа вiд свого сина, який служив командиром i
обiцяв при©хати на лiто в гостi разом зi сво ю сiм' ю. Вiн тепер думав про
те, як вiн найме дачу бiля Дiнця i, лiтнiми ранками буде вудити рибку, i
при цих думках настрiй його все кращав.
Благообразний дiдок був взагалi веселим i балакучим вiд народження, i
не дивйо, що й тепер вiн совався на стiльцi, сипав дотепами, жартами,
посмiювався, i йому, мабуть, було все рiвно, скiльки часу вiн ще просидить
в цьому кабiнетi. I чим частiше дiдок сипав дотепами i веселився, тим
бiльше супився похмурий член комiсi©, бо вiн вважав, що дiдок веселиться i
радi через те, що святку розгром його теорi© про походження скiфiв.
Знаменитий мовознавець бачила, як красивий доцент вклада у розглянутi
комiсi ю студентськi справи любовнi записки i переда гарненькiй
секретарцi. Мовознавець ловила не один раз ©х змовницькi погляди, вважала
це непристойним i в душi страшенно обурювалася, але мовчала, тому що
одержала пансiонне виховання i вважала за непристойне вiдверто
висловлювати сво обурення.
Коли на розгляд комiсi© було запропоновано справу Хомутенка, нiхто не
наважувався заговорити першим. Нарештi знаменитий мовознавець сказала:
- Я вважаю за недоцiльне приймати на фiлологiчний факультет людину, яка
не ма жодного уявлення про фiлологiю...
- Одначе, - зараз же встряв у розмову красивий доцент, розгортаючи
справу вступника i знаходячи там любовну записку вiд секретарки, - ви
робите поспiшний висновок. Хлопець досить успiшно склав екзамени з усiх
предметiв, у тому числi з укра©нсько© мови. Остання, як менi зда ться, теж
належить до царства фiлологi©, - усмiхнувся вiн.
Знаменитий мовознавець прийняла цi слова доцента як насмiшку над нею i,
розкривши рота, хотiла вступити в словесний бiй, але ректор, бачачи це i
розумiючи, що вже зав'язу ться сварка, перебив ©©, сказавши:
- Товаришi, давайте розглядати питання об' ктивно.
- Цiлком погоджуюся, - зараз же пiдхопив доцент. - Я вважаю, що Iван
Павлович не заперечуватиме (ввiчливий кивок у бiк ректора), якщо ми надамо
можливiсть Хомутенковi перездати росiйську мову. Хлопець вiн здiбний, це
видно по оцiнках з iнших предметiв, i буде жаль, якщо ми його не приймемо.
Крiм того, треба взяти до уваги, що вiн виходець iз колгоспно© сiм'©. А до
того ж пiдготовка в сiльських школах дещо слабша, нiж у мiських, i коли
взяти до уваги точку зору Iрини Леопольдiвни, то багато сiльських
десятикласникiв залишиться поза вузами.
- Так, так. Теорiя Iрини Леопольдiвни не витриму , м-м-м, критики. Я,
м-м, не погоджуюся з нею, - висловився дiдок, пощипуючи себе за сиву
борiдку.
Зачувши слово "теорiя", похмурий член комiсi© витяг шию, як стройовий
кiнь на звук труби, i зараз же пiшов у наступ.
- Щоб критикувати чиюсь теорiю, треба мати якiсь докази, а ви ©х не
ма те!
Бачачи, що два старих пiвнi вже зчепилися, ректор постукав олiвцем об
графин, закликаючи ©х до порядку, i задумався. Всi теж мовчали i чекали
його слова. Потiм ректор сказав щось, i члени комiсi© заговорили всi
разом, але розмова ©хня вiдбувалася впiвголоса, i Улас нiчого не мiг
розiбрати.
Ректор, поговоривши iз членами приймально© комiсi©, вiдкинувся на
спинку стiльця i якусь хвилю дивився на Уласа уважним вивчаючим поглядом.
Обличчя хлопця було вiдвертим i простим, воно зробило на ректора хороше
враження, i вiн за цю коротку хвилю вирiшив справу i щось тихо сказав
секретарцi. Секретарка пiдiйшла до Уласа i подала йому папiрець, потiм
вiдступила так, щоб приймальнiй комiсi© було видно вступника, а ©й
-доцента, i поштиво стала бiля столика, спершись на нього правою рукою,
вигнувшись тонким станом i пiдiгнувши пiд себе правий каблучок.
- Товаришу Хомутенко, - оголосив ректор, - рiшенням приймально© комiсi©
вам дозволено перездати росiйську мову. Якщо вам це вдасться, ви будете
зарахованi на iсторичний факультет. Згоднi?
Улас кивнув головою i тихо сказав:
- Згоден.
Секретарка вирядила його за дверi i викликала слiдуючого.
Улас перездав росiйську мову i був зарахований на iсторичний факультет.
Провчився два курси, а на третьому змушений був припинити навчання: на
зимовiй сесi© вiн не набрав потрiбно© кiлькостi балiв, i з нього було
знято стипендiю.
Нiкому нiчого не сказавши, Улас по©хав додому. Уже дома вiн одержав
кiлька листiв вiд товаришiв. Вони докоряли йому, говорили, що йому не до
лиця губитися перед труднощами i що якщо в нього залишилося хоч трохи
мужностi в серцi, то вiн мусить негайно повернутися в унiверситет i
продовжувати навчання,
Улас на листи не вiдповiв. Друзi, заклопотанi студентськими буднями,
згодом перестали турбувати його.
Так вiн i жив у рiдному селi, нiкому нi слова не говорячи про справжню
причину свого при©зду. Коли ж його допiкали запитаннями, вiн вiдповiдав,
що при©хав у село поправити сво здоров'я, що в нього головнi болi i що в
зв'язку з цим лiкарi надали йому вiдпустку на невизначений час.,
Мати бачила, що з сином щось ко©ться незвичайне, i допитувалася, чи не
вкрав вiн чого, крий боже, бо в городах i таке бува , чи не оженився?
Улас заспокоював, що нiчого подiбного не сталося, а сам робився ще
мовчазнiшим i замкнутiшим. В селi майже не появлявся, бо йому соромно було
дивитися людям у вiчi, i цiлими днями порався вдома по господарству. У
вiльний час читав книжки або бродив по лугах, задуманий i похмурий.

VI

На дверях кабiнету голови сiльради висить табличка, на якiй написано:
"По лiчним дiлам прийом по середах вiд 12 до 2". Сьогоднi був четвер, i
Гнат, вiдмикаючи дверi, перевернув табличку другим боком: "По служебним
дiлам вiд 8 годин ранку до 6 годин вечора". Коли Гнат вiдкрив дверi, в
лице йому вдарило застояним повiтрям, але вiн звик до нього, i не звертав
уваги, i навiть не вiдкрив вiкна, -щоб провiтрити свiй кабiнет, а зняв
картуз, поклав бiля себе на столi i став чекати вiдвiдувачiв. Зодягнений
Гнат був у кiтель i в галiфе, i це було його офiцiальним костюмом, в якому
вiн приймав вiдвiдувачiв, виступав на зборах i ©здив верхи на жеребцi. I
навiть стороннi люди, глянувши на його костюм, пiзнавали в ньому сiльське
керiвництво.
Стiл, за яким сидiв Гнат, був реквiзований у попа. Зелене сукно iз
нього поздирали, i Гнат наказав сiльрадiвському конюховi Кузьмi його
спалити, але Кузьма не спалив, а забрав клаптi додому i пошив собi картуз.
Гнат не мiг стерпiти, щоб сiльрадiвський робiтник носив на головi
попiвщину, i коли ©хали через мiст, зiрвав картуз iз голови Кузьми i зi
словами: "Релiгiя-опiум народу!" - вкинув його у Ташань. Кузьма почухав
пужалном потилицю, сумними очима подивився, як вiдносить вода картуз,
плюнув через перила i по©хав далi.
Крiм стола, в кабiнетi було кiлька стiльцiв, шафа з паперами, пуста
етажерка, на якiй стояв глиняний глечик з водою. На стiнi висiв портрет
Чапаева на конi i в бурцi, з оголеною шаблею. Дядькам, якi не хотiли
здавати молока або м'яса, Гнат, показуючи на картину, говорив:
- За вас воювали. А ви тепер хочете Радянську владу пiдривать?
Склавши руки, Гнат сидiв так довго тому, що ждав приходу секретаря,
який повинен був доповiсти йому про стан сiльрадiвських справ i про те, що
нового, якi папери одержано з району, якi телефонограми при-ч" йнято, що
"до виконання", що можна вiдкласти на якийсь час. Секретар сидiв через
стiну, i щоб його покликати, досить було постукати кулаком у стiну або
просто зайти в його кiмнатку, але Гнат цього зробити не мiг, бо це не
входило в його обов'язки. До того ж секретар часто говорив Гнатовi: "Я
вашi кроки, товаришу голова, ще на ташанському мосту чую". Ось чому так
настирливо чекав Гнат приходу секретаря i вже навiть почав гнiватись, що
той не приходить, як раптом пригадав, що секретаря викликано в район на
якесь засiдання, отже, в сiльрадi вони залишились вдвох iз кучером
Кузьмою, що сидить пiд конюшнею i лата хомут.
Гнат вiдкрив вiкно i запитав у Кузьми, куди пiшов виконавець.
- Коли б не додому снiдати, - поволеньки вiдповiв Кузьма.
- Ти довго будеш ширяти швайкою?
- А що таке?
- Сiдлай жеребця. Менi ©хати треба.
- Як же я його засiдлаю, як вiн пасеться аж за Радькiвщиною? Це ж п'ять
верстов. Доки приведу - обiд буде.
- А хто тобi давав розпорядження там пасти?
- От тобi й раз!.. Хiба ж ви забули, як ми ©хали степом i ви казали, що
там сiльрадiвська толока i щоб я тамечки пас.
Кузьма волоче в конюшню недолатаний хомут, розшуку вуздечку i
поволеньки пуска ться в дорогу.
Через двi години iз-за бугра появля ться вiн на жеребцi, ©де тюпки, як
верблюдом по Сахарi.
- Швидше! - кричить йому Гнат.
- Куди швидше? Вiн такий сатана, що ще скине. Поволi, як би сонний,
прив'язу Дуная до конов'язi, накида йому на спину сiдло. Незабаром повз
вiкна проплива лискучий вiд поту рудий круп жеребця. Гнат уже сто©ть на
ганку i жде, доки йому пiдведуть коня.
- Пльотку, - простяга вiн до Кузьми руку.
- I навiщо вона вам здалася? - мнеться Кузьма. - Дунай i так слухняний.
- Не тво дiло.
Гнат чiпля на руку нагая, жеребець скошу очi, неспокiйно перебира
ногами, шкiра на ньому ворушиться. Гнат натяга повiддя, лице його ста
червоним, як випечена цегла, жеребець поволi осiда на заднi ноги, робить
стрибок i стелеться в наметi, збиваючи копитами хмару куряви. Кузьма довго
дивиться вслiд головi i знову сiда пiд конюшнею латати хомут.
Кожного ранку Гнат об'©жджа село, щоб встановити, чи всi вийшли на
роботу, чи нема нiяких порушень, як-от крадiжка колгоспного майна,
порубка дерев на шляху, ночiвля про©жджих та перехожих без його дозволу i
т. д. Цього разу, ©дучи селом, вiн ще здалеку помiтив запряжену волами
гарбу, що зi скрипом рухалася йому назустрiч. На гарбi лежали Опанас
Бовдюг, Гарасько Сич, Охрiм Горобець, Сергiй Золота-ренко i Андрiй
Блатулiн - Латочка. Бiля гарби танцюючою ходою iшов молодий парубок
Северин Джмелик - "двогубий", прозваний так за те, що колись парубки "на
чужiй" розсiкли йому навпiл губу. Губа зрослася, але тонюсiнький, як
ниточка, рiвчачок все рiвно роздiляв ©© на двi половини. На Джмеликовi
сорочка нарозстiб, бiлi гудзики виграють у два ряди, як клавiшi на
гармошцi, очi голубi, як ясне небонько, в них так i кипить вiдчайдушнiсть.
- Куди ©дете? - запиту Гнат, заступаючи жеребцем дорогу.
- У Крим по сiль, - веселi очима Джмелик.
- Говори толком.
- Хiба не бачиш куди? Орати, - говорить Бовдюг i спльову через
полудрабок.
- Чому так пiзно? Закон зна те: весняно© пори в полi до схiд сонця!
- Орали за Пiсочковим, там кiнчили, тепер пере-'i ©жджа мо на
Радькiвщину.
- Дивiться...
- А то що буде? - вигра очима Северин.
- Можемо за ледарство з колгоспу викинути. Северин глузливо
усмiха ться, цьвохка бикiв батогом, гарба iз скрипом руша далi.
- Викидай, блат, та тiльки на м'яке, щоб не розбитися, - кричить услiд
Гнатовi Латочка, у якого замiсть "брат" виходить "блат", бо вiн не
вимовля букви "р".
Але Гнат не розчув останнiх слiв i по©хав далi. У нього було ще два
пункти, якi вiн мав провiрити: медпункт i школа.
Спочатку вiн за©хав на медпункт. Старенький фельдшер у бiлому халатi з
рудими плямами на полах стояв на задньому ганку i годував курей. Забачивши
Гната, вiн крикнув до когось у хату:
- Так на що ви скаржитесь?
- Рiже мене i пече попiд боками, - обiзвався iз хати жiночий старечий
голос. - Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай.
Гнат зайшов до амбулаторi© i побачив на стiльцi стару бабу з жовтим
лицем. Бiля ©© нiг стояв кошик, у якому трiпалася зв'язана курка.
- Хабар? - суворо насупив брови Гнат i показав ногою на кошик.
- Який там хабар, голубчику! На базарi купила.
- Так рано справилась?
- Раненько встала, то й побазарювала. Гнат лiзе в кошик, витяга звiдти
присмирнiлу курку i грудочку масла, загорнуту в ганчiрочку, люто витрiща
на фельдшера очi:
- Оце ти так трудящих лiку ш? Земську больницю вiдкрив? Ну, я з тобою
поговорю!.. Я тебе швидко одучу вiд слабостi на праву руку!
Вiн кладе курку i масло в кошик i спроваджу бабу з амбулаторi©.
Переляканий фельдшер кида ться до ша-ховки iз спиртом, щоб як-небудь
врятувати сво становище, але Гнат i слухати нiчого не хоче; вiн сьогоднi
невмолимий.
- Зайдiть до мене в кабiнет, - суворо каже вiн. - Я там з вами
побалакаю. Фельдшер уже знав, що значить зайти в кабiнет. Це значить
принести туди спирту пiд приводом офiцiально© службово© розмови, бо в
амбулаторi© голова пити не захоче, оскiльки вiн чоловiк гордий i
знаходиться зараз при виконаннi сво©х службових обов'язкiв.
З медпункту Гнат за©жджа в школу. В системi виховання вiн, звичайно,
нiчого не тямить, зате переконаний, що без нього там дiло не пiде, i
вважа за свiй обов'язок навiдуватися туди майже кожен день. Цього разу
вiн застав учительку посеред класу.
- Ну, як тут у вас? Перегибiв нема?
- Нi, у нас усе добре.
- Цей ваш новий учитель не говорить, що Махно був революцiонер?
- Нi, вiн такого не говорить, - усмiхнулася вчителька.
- Дивiться ж тут...
- Хотiла вас запитати, як iз ремонтом школи?
- Жду решенiя...
Огляд порядку в селi не проходив без пригод. Так трапилося i цього
разу. Про©жджаючи мимо хати Ганни Лященко, Гнат помiтив, що в не© й досi
топиться. Це здивувало його, бо було вже дванадцять годин дня, в цей час
усi на роботi, а в не© дим з труби валить. Прив'язавши коня до ворiт, Гнат
пiшов у хату. Ганна, молодиця рум'яна та бiлолиця, вправно орудувала
дерев'яною лопатою, саджаючи у пiч хлiб. На голих лiктях ©© засохло тiсто.
Гнат набира череп'яним кухлем води з вiдра, жадiбно випивши, запиту :
- Ти чого не на роботi?
- Бачиш? Хлiб печу.
- А робота на полi хай сама робиться?
- Не кричи. Ти не в лiсi.
- Я голова сiльради i маю право вимагати порядку.
В другiй хатi щось заторготiло стiльцем, i через порiг переступив Улас
Хомутенко.
- А ти чого тут? - визвiрився на нього Гнат.
- Прийшов написати листа тiтцi Ганнi i дивуюся вашiй поведiнцi.
Вскочили в хату, кричите.. Вам не властиво розмовляти з людьми у
спокiйному тонi?
- А-а! Студент! Тебе витурили з унiверситету, так ти, зна ш-понiма ш,
письомця попису ш? Скiльки ж тобi за це грошей платять?
- Менi не грiшми, а дякою платять. А вам тiльки грiшми?
- Тебе не спитали, сморкуна! - огризнувся Гнат i знову до Ганни: - Ну,
ти йтимеш на роботу чи нi?
- Посаджу хлiб - тодi пiду.
- Ага. Так тобi мо слово не авторитет? Зеленкуватi очi Гната зробилися
оскаженiлими, вiн крутнувся по хатi, вхопив з лави вiдро i шарахнув водою
в пiч, залив вогонь.
- Що ви робите? - кинувся до нього Улас. - Яке ви ма те право чинити
свавiлля в хатi чесно© колгоспницi?
- Вiдiйди, студент!
Улас зблiд, голос його тремтiв i ламався i
- Ви порушу те закон i конституцiю.
- Що? - закричав Гнат. - Геть! Я тут закон! Я - конституцiя.
Вiн схопив Уласа за пiджачок, вiдкинув до стiни, а сам вискочив надвiр.
Страшний, червоний, з вибалушеними очима, скочив на коня, полетiв селом,
полохаючи сонних курей.
- Я тобi покажу, сопляк! - погрожував вiн уголос. - Я тобi составлю
характеристику!
"Гик-гик, гик-гик", - тюкала селезiнка в жеребця, маснi боки його
покрилися милом, з трензелiв летiла шматками пiна. Проскочили мiст, мимо
сiльради. Чорними стрiчками стiкали назад тини, хлiви, трiпнули, мов
крильця метелика, чи©сь вiконницi, мелькнули тополi, верби, акацi©.
Вирвались у поле. Розкручуючись, замерехтiв назустрiч м'який сувiй дороги.
Гната колотило, рвало на шмаття, не вкладалося в береги. "Менi вказувати?
Менi заперечувати? Так не дiждешся!" - шепотiв вiн, пiдганяючи ще дужче
коня, хоч той i так бiг добре. Вже видно луги, потовченим люстром блищить
Ташань, на луках бродять чи©сь конi, по травах стеляться дими, на зеленому
роздоллi брудними плямами - шатра. "Що? Цигани? На територi© мо ©
сiльради? Хто дозволяв?" I вже кiнь скаче на луки, чавить копитами траву,
аж бризка iз не© сiк.
В циганському таборi - тривога. Хто скаче так шалено до ©хнього табору?
Яке ще лихо впаде на ©хнi голови? Молодесенька циганка поправля срiбнi
дукачi на жовтiй кофтi, пильно дивиться iз-пiд руки на дивного вершника i
щось швидко й тривожно говорить на сво©й гортаннiй мовi чоловiковi,
кучерявому красуневi з чорними замрiяними великими очима, що сидить пiд
возом i гра ться набiрним поясом. Старий сивий циган сидить рядом iз
молодим i, не виймаючи з рота куто© мiддю люльки, спiдлоба зорить вперед -
на пiд'©жджаючого. Широкоплечий циган у жилетцi на голому тiлi, у широких
зелених плюшевих шароварах, збивши на потилицю капелюха, лежить на животi,
спершись пiдборiддям на руки, i не зверта уваги анi на тривожне
белькотання циганки, анi на вершника, що наближа ться. Нарештi старий
циган вийма з рота люльку i впiвголоса сердито говорить щось
молодесенькiй циганцi, вона, притримуючи смуглою худою рукою дукачi,
бiжить помiж шатрами, розпушу голими п'ятами рясну червону в квiтках
спiдницю, кричить щось, i на той крик, як ошпаренi, вискакують iз наметiв
цигани, жваво розмахують руками, i з ©хнiх чорних ротiв летять тривожнi
крики. Галаслива строката юрба жiнок, брудних, красивих i смердючих димом,
блискотить очима, сергами i браслетами, i всi вони кричать щось i з
рiшучiстю старих вовчиць стають на чатах бiля незгас-лих табiрних вогнищ.
Голопузi, замурзанi циганчата, цi гарнесенькi бiсики, випущенi з пекла на
розвагу, в передчуттi поживи вириваються вперед цiлими гурточками i бiжать
назустрiч незнайомцю. Над ©хнiми головами свище батiг, i вони
розбiгаються, як сполоханi горобчики.
Гнат осаджу жеребця, кричить, розмахуючи нагайкою :
- Ану, забирайтеся звiдси! Геть!
Рудий ситий кiнь водить мiдними боками, перебира ногами, випина дугою
лискучу шию, куса трензеля, на животi чорними п'явками напнулися жили,
очi набрякли злiстю i дихають вогнем, все тiло його блищить вiд поту, як
вичищена бронза.
- Ах, ах! - прицмокують цигани язиками, i очi ©хнi блищать вiд
захоплення. Чоловiки обступають коня, вкоськують, мацають за ноги,
заглядають у зуби, сiпають за гриву, гладять по ши©, по боках, плещуть
долонями по круповi.
- Ай-я-я, а-я, - прихвалюють вони i все тiснiше оточують Гната. Чорнi
бороди, вуса, кучерi, набiрнi пояси, жовтi, червонi, синi сорочки, чорнi
жилетки, кутi мiддю люльки, блискучi, новi, старi, порванi чоботи, босi
ноги - все це вбира очi i перелива ться, як райдуга.
- Геть, кажу! - кричить Гнат i люто водить очима. Старий циган виступа
наперед, ловить рукою стремено, в якому стримить закiптюжений чобiт Гната.
- Ах, начальник, дорогий начальник, куди ж ми пiдемо? Нашi конi
голоднi, з нiг падають. Пiвсвiту про©хали - травиночки не бачили. Треба ж
напасти? Хай ти здоров будеш!
Циганки лiзуть до Гната, вiдьмують очима, чорними косами сiдло
вистелюють:
- Ти русявий, ти красивий, i з лиця воду пий - сп'янi ш. Душа нiжна, як
вода в Дуна©, серце добре, хоч до рани прикладай: добро робить, образу
забува , правду кажу, щоб сво©х дiточок не побачила. По службi ти високо
пiдеш, хороше жити будеш. Вороги на тебе копають яму, та самi туди
впадуть. Не бiйся вiтру летючого, пiску сипучого, стережися дами жирово©.
В очi добра - поза очi вiдьма. Любити не буде, а вжалить смертельно...
Гнат зацьковано озира ться навколо, мутнi очима.
- Та ви що? Ану, ану, вiдступiться! Але вони не вiдступають.
- Ти щасливий i вродливий, бо живеш по правдi. На копiйку загубиш, а на
двiстi рублiв знайдеш. Вся печаль опаде в тебе, як дубове листя.
- Ви будете паняти звiдси чи нi?
Гнат розiрвав конем коло, що замикало його з усiх бокiв, пiдскочив до
однi © з каруц, шмагонув нагайкою по перинi, вона трiснула, пiр'я злетiло