Тютюнник Г.. Вир

з не© витяжки зроблять.
- Що? З мене? - нахвалявся Гнат, але завертати до дядькiв роздумав.
Невдовзi вершники повернули на грунську дорогу i тiльки до©хали до
перших хат, як iз соняшникiв вийшли два бiйцi: корячконогий узбек з
карабiном за плечима i високий худий сержант в здоровенних ботинках.
- Хто такi, куди ©дете? - запитав вiн, випльовуючи з рота соняшникову
луску, вiд яко© були синi губи. - Документи.
- Ваку©рованi ми. Зiнькiвського району, з села Троянiвки, - пояснив
Гнат.
- Слова болтай зачем нада? Бумага давай, - вимагав узбек.
Гнат, вiдгорнувши поли шинелi, полiз за документами. Сержант ворушив
синiми губами, довго читав ©х, нарештi повернув Гнатовi.
- Вашi, - звернувся вiн до Оксена.
- У нас однi на двох, - заграв очима Оксен.
- Менi наказано, а наказ командира закон для пiдлеглого. Ви що, з
одного села?
- Так точно. Вiн голова колгоспу, а я голова сiльради.
- Про©жджайте...
- Стой, стой© Куда? - замахав узбек i, схопивши Гнатовото жеребця за
вудила, осадив назад.
- Гiде узяв? - поплескав вiн смаглявою рукою по блискучих крщах нового
сiдла. - Яке тво , зiiа ш-понiма ш, дiло?
- Самогон давал, седло брал. А? Какой такой хитрый. А? Военннi
имущество назад забирай. Приказ такой знаешь? А? Скидай седло...
Гнат побачив, що дiло поверта ться погано, вдарив шпорами кони, але
узбек тримав за уздечку i знову осадив коня. Вишкiривши зуби, зiрвав з
плеча карабiн:
- Слазь.
Гнат, плутаючись у полах шинелi, скочив з коня.
- Шагом марш. Командир говорить будешь...
- Я ж голова сiльради... Iз Троянiвки... Ось документи...
- Какой такой. Седло во нний, лошадь во нний. Якши, яман - клади в
карман. А? - прицмокував язиком узбек.
"До©здилася, бортова довбня", - лаявся Оксен.
У крайньому ворi блукало з десяток засiдланих коней.
"Ось навiщо сiдлечко знадобилося, - полютiшав Оксен. - Драпкоманда
доганя фронт".
В холодку на Шинелях спали бiйцi. З хати, облизуючись пiсля онiдацку
вийшов капiтан.
- Що трапилося? - запитав вiн, заклавши великий палець за портупею.
- Лошадь во нний, куда едут - неизвестно, - виступив наперед узбек i
кивнув головою на затриманих.
- Хто такi? - насупившись, тоном вiйськово© людини, яка призвича на до
покори нижнiх чинiв, запитав капiтан.
- А ви хто? - зацiкавився Оксен, граючи веселими очима.
- Капiтан Греб шков.
- Те, що ви капiтан, - я бачу. Одне тiльки не зрозумiло, як бiйцi пiд
командуванням такого капiтана перестрiвають людей i вiдбирають у них речi.
Це схоже трохи на грабунок.
Веселi очi Оксена дивилися з такою вiдчайдушнiстю, що капiтан вiдчуа;
вiд цих очей можна чекати всякого клопоту i напастi.
- наказ конфiскувати вiйськове майно. Хамраев, знiмiть сiдло.
Узбек, радiсно вишкiрившись, бадьоро пiдiйшов до Гнатового коня. Оксен
зняв iз себе смушеву шапку, подав Греб шкову:
- До капiтансько© шпали не вистача сиво© шапки. Вiдразу будете
генералом.
- Мовчати, - побагровiв капiтан i зробив ши ю судорожний рух. -
Затримати, обшукати, згодом розберемося, - крикнув вiн.
- А чого згодом? Давайте зараз. Пiшли в хату, - наполягав Оксен.
Гнат блимав переляканими очима, облизував сухi губи.
Господар, ветхий дiдок, шмигнув у хатину, швидко закривши за собою
дверi. Гнат i Оксен посiдали на лавi, каштан, крекчучи, залiз за стiл.
- Документи.
- Уже ж раз показували.
- Зайвi розмови. Давайте на стiл документи. Обидва шльопнули шкiряними
гаманами, туго набитими довiдками.
Капiтан, схиливши голову набiк, довго вивчав ©х, обличчя свiтлiшало,
нарештi посмiхнувся:
- Ясно. Ви - сiльський актив. Не гнiвайтеся - час тепер, самi зна те,
во нний. Ваш маршрут? - Вiн полiз у планшет за картою. - Може, ми по©демо
разом? Веселiше буде? А?
- Нам не по дорозi. Ви люди вiйськовi, ми - цивiльнi.
- Вигiднiше iти з нами. Мо© бiйцi, - вiн зробив наголос на словi "мо©",
виходило так, що вони iснують для того лише, щоб охороняти його персону, -
народ стрiляний i, якщо вам доведеться сутужно, не пiдведуть.
- Це ви про що? - не второпав Оксен.
- Ну, - капiтан опустив очi, зробив пальцями такий рух, нiби розтирав
муку. - Ви комунiсти - i тому з вами можна вiдверто. Може статися таке, -
вiн знову пiдняв очi, нiби хотiв подивитися, яке враження зроблять його
слова, - що ми будемо оточенi, ну, потрапимо в оточення, - поправився вiн.
- Поки що, звичайно, нi, але може таке статися. Я веду ©х на Харкiв. Там,
за всiма даними, будуть формуватися дивiзi©.
- Ви, як я бачу, не дуже поспiша те?
- Мо© люди дуже втомилися, - зiтхнув капiтан. - Вони ще не вiдiспалися
пiсля бо©в на Днiпрi, i, природно, ©м треба в першу чергу вiдпочити.
Дорога передбача ться далека.
- О, це правда. Особливо на конях i отакими манiвцями, - засмiявся
Оксен. - Дозвольте поцiкавитися вашою тактикою? Вiйська рухаються
большаками, а ви лiсочками, ярочками? Так безпечнiше?
Капiтан засмiявся уривчасто i непри мно, оголюючи червонi плитки ясен:
- Сильно. Чудово... Ха-ха. Але, дорогий мiй, я давно вже вирiс з того
вiку, щоб мене в чомусь пiдозрiвали. Якщо ви хочете йти зi мною, - будь
ласка. Конi, сiдла - це, звичайно, дрiбниця. Вони залишаються за вами. Да,
- схаменувся капiтан, потираючи рукою лоба, - ви з якого району?
Зiнькiвського? От сюрприз.
Вiн вийшов на ганок, щось наказав днювальному i повернувся назад,
загадково посмiхаючись. В сiнях почулися голоси. Увiйшло дво : високий,
широкоплечий i низенький, бiлявий, виструнчилися перед капiтаном. Капiтан
скомандував "вiльно" i сказав бiйцям:
- Пiзна те?
Бiйцi, як по командi, обернулися до лави i на якусь хвилю застигли,
приглядаючись: враз усе змiшалося - крик, лемент. Хто кого обiйма - не
розбереш. Тiльки чу ться:
- Панас Гичка? Оце ти?
- Оксене...
- I Гнат тут? Ого-го-го! Куди? Звiдки?
- Дядьку, почому онучi прода те? - тягне Оксен за обмотку...
- Ти скажи! Оце зустрiлися! Чи думав же? - вигуку Панас. - Хлопцi, в
кого горiлка ? Товаришу капiтан, земляки, ©й-богу. З одного села. Хазя©н,
а, хазя©н, готуй закуску - землякiв зустрiли. З одного села, - гукав вiн у
другу кiмнату.
- Тихше, не метушися, Панасе, - умовля Оксен, - а то десь у мишачу
нору шмигнеш - i не знайдемо.
- А ти теж не тупщойся, бо головою стелю розвалиш, - да здачу Панас.
- Глянь, Гичка вуса вiдпустив, - диву ться Гнат. - Зна ш-понiма ш, як
Чапа в.
- Отже, нашого полку - прибуло, - посмiхнувся з-за столу капiтан. -
Коли так, збирайтесь. Негайно виступа мо.
- Товаришу капiтанi Як же такi Землякiв зустрiли - i по чарцi не
випити? Та нас грiм поб' за таку непошану, - жалiсно кривився Панас.
- Дорогою поговорите. Виконуйте наказ. Через хвилину бiйцi покинули
гостинний двiр. Господар, спершись на тин, довго стояв, потiм зняв iз
кiлка вiдро, яке забули бiйцi, i понiс до хати: в хазяйствi знадобиться.
Зiбравшися на гору, вершники по©хали лiсом. Тут було прохолодно, i конi
пiшли бадьорiше. Капiтан iз Хамраевим та сержантом Голобородьком ©хав
попереду, Оксен iз земляками - ззаду.
- Ну, як воно там, на фронтi?
- Нiмець пре, так пре, що й зупинити годi. Оце бачиш, пукавку?-труснув
Панас заржавiлою рушницею. - А в нього автомат. Бiда, брате, бiда. Вони,
гаддя чортове, рукави засукають, чуби поначiсують, автомат до пуза
прикладе - i сипле, немов горохом, голови тобi не да пiдвести. Е, коли б
нам технiки бiльше, ми б ©м показали, де чiп затика ться. А так що? Мiнами
як зачнуть швиргати - так навколо шквар-' чить, як на сковородi. Проте
бiля Ки ва i ми ©м духу дали. Добре дали. Таки так дали, що не одного
земля свята ковтнула i вже не поверне. I все ж таки довелося вiдступати.
Нажали. Ой, скiльки нашого брата у Днiпрi! Котрi умiли плавати - то
сяк-так добралися, а котрi нi... Отут iз хуторiв, що за Троянiвкою,
рятував я одного землячка, пораненого. Та хiба вряту ш i - Голос у Панаса
приглух. - Живiт осколком розшабатувало, кишки крiзь пальцi випира . Куди
там рятувати.
Гнат, слухаючи оповiдання Панаса, принишк, i сiдло пiд ним рипiло вже
не так весело.
- Поклав я його на землю. Бачу, щось сказати хоче - очi так i говорять,
так i говорять, а вуста мовчать. Зiвнув два рази - i все.
- Ну, а з наших односельчан нiкого не зачепило? - горбиться Гнат.
- Петруся Ча чку.
- Вбито? - аж скрикнув Гнат.
- За Днiпром. Як у оборонi стояли. I то як убило? Правда, що кажуть:
суженого конем не об'©деш. Послали ми його з вiдром по кашу. Попо©ли ми
добре (нiмець саме перестав стрiляти). А вiн тодi й пита : "Може, хто
добавки хоче?" - "Нi, спасибi, - вiдповiда мо. - Душа бiльше не прийма ".
Коли це де не вiзьмись Охрiм. "А я б, - каже, - з котелок рубонув". А бий
тебе сила божа© Ото не дивися, що такий миршавий та зачуханий, а жер за
десятьох, той Охрiм, як перед погибеллю. Петрусь за вiдро i каже: "Оце,
Окрiме, тiльки заради тебе iду, щоб ти знав, який я добрий" - i пiшов.
Тiльки пiшов, як тут нiмець знову мiнами кидати заходився. Потiм уже i
стрiльба припинилася, а Петруся нема та й нема , мов крiзь землю
провалився. Зiйшов я вниз по схилу... дивлюсь... - Губи в Панаса
сiпнулися. - Ну, ти! - крикнув вiн на коня, що потягся було пастися. -
Дивлюсь, лежить. Вiдро в руцi, i каша на пiсок вилилась. Пiвголови, як
бритвою, зрiзано. На потилицi волосся пасьомцями позлипалося, i на них
кров запеклася.
Деякий час троянiвцi ©хали в тихiй жалобi. Усi думали про те, що жив
чоловiк - i нема. А який гармонiст путящийi Чи хрестини, чи весiлля, чи
так яке гуляння, то вже без Петруся не обiйдеться. Покладе голову на
гармошку, приплющить очi та як урiже ойру-смiх - хоч-не-хоч танцюватимеш.
I от нема Петруся. Загребли його в приднiпровських пiсках. Нiколи вiн не
повернеться в рiдне село. Не побивайся, жiнко, не виглядай, не надiйся, не
прийде вiн, не обiйме тво© натрудженi плечi, не пораду дiточок - житимеш
одна, i страшне слово, як тавро, запечеться у тво му серцi на все життя:
вдова.
- Е, чого це ми носи повiшали? - перебив мовчанку Панас Гичка. - Все
про вiйну та про вiйну, а ти, Гнате, або ти, Оксене, про село розкажiть.
Як там, що? Хотiли мимохiдь i ми додому зазирнути, та капiтан не дозволив.
Каже, вас пусти, то бiля бабсько© .спiдницi i прилипнете. Так i не вдалося
зазирнути в рiднi кра©. Та, мабуть, i краще. Раз перекипiло серце - i
баста. Навiщо вдруге ятрити?
I розмова полилася тихо та сумирно, як то водиться мiж хорошими
земляками, а ще особливо полтавчанами: що нового, як живуть сiм'©, кого
взяли в армiю, а хто вже, може, повернувся "по чистiй", чи цiлi хати, чи
не бомбили села...
В лiсi почулася голосна розмова. Переднi зупинилися, наслухаючи.
Капiтан пiдняв руку, щоб заднi також припинили рух.
- Що там таке? - зацiкавився Оксен i пробрався наперед.
Греб шков i Хамра в про щось тихо говорили. Потiм капiтан махнув рукою
i сказав: "Давай". Хамра в зняв карабiн i пiшов помiж кущами, високо
пiднiмаючи ноги. Нi одна галузка не хруснула пiд його ногами. Люди
притихли, слiдкуючи за ним. Скоро гiмнастьорка Хамраева зникла мiж
деревами. Гомiн у лiсi також притих. Було чути лише, як шелестить на
деревах листя та важко сапають конi. Сонце вже стояло опiвднi, i тiнi вiд
широких крон лежали на травi. Лiсова прохолода освiжала людей i коней;
десь далеко, в сторону Охтирки, чувся приглушений гуркiт. Нiмцi бомбили
станцiю. Вершники на той гуркiт перезирнулися. Гнат рипнув сiдлом, i всi
зашикали на нього, нiби те рипiння було чути за тридев'ять земель. Враз
почувся шелест, i на дорогу вийшов Хамра в.
- Там люди, товариш капитан. Наши люди. Лошадь травка щиплет. Люди
язиком болтай. Какой-такой - не знаю, - доповiв вiн.
За кiлька хвилин вершники були на галявинi. Бiля багаття сидiло з
пiвдесятка озбро них людей, перед ними стояла сулiя самогону i сковорода,
на якiй шипiла пiдсмажена ковбаса.
- А, нашi дорогi бiйцi, браття, - кинулися вони до вершникiв. - Сiдайте
до гурту. У нас чим почастувати. Сiдайте. Все рiвно - вiйна.
Бiльше за всiх кричав чоловiк у фуфайцi, пiдперезаний кулеметною
стрiчкою. Це був пристаркуватий чоловiк, голова сива, але зуби бiлi,
мiцнi.
- Хто такi? - запитав капiтан, злазячи з коня.
- Ми хлопцi веселi. Пий, гуляй. Ми тутешнi партизани. А я - Олифiр
Кузьменко, з-пiд Журавного. Ще в громадянську вiйну по лiсах ходив з
партизанами. Та чого ж ви сто©те? Сiдайте в коло, дорогi нашi браття, i
будьте як дома. Семене, а, Семене! - загукав вiн до молодого бiлочубого,
що стояв, вiдставивши ногу, i, усмiхаючись, крутив барабан нагана,
застромленого за пояс. - Ану, давай сюди всьо, що треба. Ми запаслися
всiм. На два роки вистачить, - вихвалявся Олифiр.
Капiтан сiв у коло, бiля нього примостився Гнат, раз по раз позираючи
на нього i нiби питаючи, як же його триматися i що робити при цiй
кумпанi©. Капiтановi пiднесли стакан горiлки. Вiн вiдпив, закусив солоним
огiрком.
Оксен сидiв поряд iз Гичкою.
- Ну як? - запитав вiн, кивнувши на лiсовикiв.
- Кумедiя. Геть чиста кумедiя, - зашепотiв Панас.
- Слухай, а може, i ти б лишився у наших краях? Робота тут знайдеться.
- Аз тим, з капiтаном як? Вiн же не вiдпустить? А i нитi що подумають.
Утiк, скажуть, заховався. Нi, пiду я далi. За армi ю пiду. Там нашi бiйцi,
нашi люди. А про рiдний край ти менi не нагадуй. Мимо дому проходив - ноги
до землi прикипали, трохи було на Троянiвку не завернув. А потiм думаю -
обiйду десятою дорогою, подалi вiд лиха...
- А може б, ти подумав? У партизанах залишився. Тiльки, звичайно, не з
такими, як оце...
- Е, нi. Раз я вже вирiшив, то хай так i буде. Лiоля невелико© гостини
вершники знову зiбралися в дорогу.
- Ще раз пропоную: ©дьте з нами, - заговорив капiтан.
Гнат був засовався ©хати з капiтаном i других пiдбивав :
- А що ж, капiтан правду каже: чим тут нидiти в лiсi, краще туди, де
всi.
- Капiтане, ©дьте сво ю дорогою i до нас не мацайтесь, - спалахнув
Оiксен.
- Дiло ваше, - капiтан цьвохнув коня прутиком.
- Знаеш-понiма ш, ти не сердься, - ковзнувся на сiдлi Гнат i
розпрощався з Оксеном. - Живi будемо . - зустрiнемося.
- Щасливо© дороги, - махнув рукою Овсен i пiшов до лiсу.

IV

Тимко Вихор, Марко Дудочка, Сергiй Золотаренко i Денис Кошара
перебували у Святогорську, куди ©х направили разом з iншими молодими
троянiвцями в заласний артилерiйський полк. Жили вони на чумацьких правах,
стройовою пiдготовкою не займалися, ходили в домашньому, спали в соснових
куренях i виконували рiзнi роботи: рили окопчики, обставляли тинами,.
плетеними з лози, чистили на полковiй кухнi картоплю. Кадровики дивилися
на них, як на стороннiх, що плутаються без дiла пiд ногами i всiм
заважають. Який-небудь вiйськовий хлюст, особливо з нижчих чинiв, що
надiйно присмоктався до запасного полку i знайшов собi притулок вiд
во нних бур, зазираючи в курiнь, зичним голосом кричав:
- Троянiвка, на снiданок i
Тодi в куренi створювалася метушня: з торб витягалися глибокi, як
ковшi, дерев'янi ложки з квiтками, глечики або iнший посуд, i новобранцi
стро м тупотiли до кухнi. Повар затуляв червоною пикою вiконце:
- Троянiвка прийшла?
- Осьдечки вона.
- Пiдходь по одному.
Кожному одмiрялося по черпаковi перлово© кашi, яку бiйцi охрестили
"шрапнеллю". Хлопцi нашвидку хлебтали ©© i за домашньою звичкою облизували
ложки. Денисовi не вистачало, вiн брав свiй глечик, пiдв'язаний попiд
вiнця мотузочком, i, розмахуючи ним, як мазницею, пхався до кухонного
вiконечка.
- Добавка ?
- Смаженi цвяхи i
- Сам трiскай.
Сердито посалуючи, iшов до куреня i запускав руку в домашню торбу, яка
вже давно була пустою.
- На фронт би швидше. Там хоч годуватимуть вiд пуза, - висловлював вiн
заповiтну думку.
- А в нас оце в Троянiвцi пастухи картоплю печуть, - мрiяв уголос
Марко. - Напалять сухого картоплиння, а тодi понаносять картузами
картоплi, позагортають у попiлi печуть. А мати з Ганнусею коноплi
витягають. Вода холодна, коли б отам ще не попере-студжувалися. Сьогоднi
вранцi такий мороз був, що трава посивiла...
- Картоплю печуть, - перекривив його Сергiй Золотаренко. - Може, нiмцi
твою Ганнусю на сковородi пiджарюють. Ти про це не подумав?
- Що вони, звiрi якiсь, чи що?
- А як же ©х називати, по-тво му, коли вони живцем людей у вогонь
кидають.
У розмовах, у тривожному чеканнi минали днi. Незабаром Дениса Кошару i
Сергiя Золотаренка перевели у навчальну команду. Якось надвечiр прийшли
вони до куреня обмундированi, вимитi, постриженi. Пахли водою i милом.
Видно, тiльки що з лазнi. Сергiй, туго перетягнутий брезентовим пасочком,
задавакувато викручувався на одному каблуку, обсмикував гiмнастьорку,
поправляв пiлотку, щоб сидiла точно на два пальцi вiд брови. Денис
повертався, як ведмiдь за горобцями: пекли ботинки.
- Що ж, це, мабуть, нам i розлучатися доведеться, - сказав Сергiй
Золотаренко. - Нас у офiцерську школу направлять, а вас, мабуть, на фронт
- i кожен по-сво му дорiжку топтатиме. Правду я кажу, Тимку?
- Звичайно, правду. Хто свого шука , той знайде. Циганкуватi очi Тимка
примружились. Сергiй зрозумiв його слова, як шпильку пiд бiк. I
заворушилася в ньому каламутна неприязнь ущипнути Тимка якнайболючiше:
- Чого це вас так довго в цих телятниках тримають? Чи не в генерали
вiдразу хотять висватати? Тимко встав, трусонув головою:
- Ти що, в морду просиш на прощання? Пiдходь, я за це дорого не вiзьму.
Сергiй ступнув уперед, шкiра на вилицях зачервонiла.
- Куди? - перепинив його Денис. - Як барани на толоцi.
Вiн подав Тимковi мозолясту руку i, пiдштовхуючи поперед себе Сергiя,
пiшов вайлуватою ходою. I нi туги, нi суму не було в його очах, немовби
вiн розпрощався не з односельчанами, а з випадковими супутниками при битiй
дорозi.
На другий день виявилося, що нема одного з тро-янiвцiв - Гараська
Сича. Шукали його по всiх пiдроздiлах, по лiсах, понад Дiнцем - не
знайшли. До Тимка в .курiнь прибiг озбро ний гвинтiвкою бо ць:
- Ви Тимко Вихор?
- я.
- Ходiм зi мною.
Тимко струсив iз сорочки сухi сосновi голки, вийшов iз куреня. Бо ць
пропустив його вперед, iшов мовчки. Тим'ко озирнувся i хотiв запитати,
куди вiн його веде. Бо ць ошкiрився i легенько торкнув Тимка багнетом пiд
лопатку:
- Тюпай, тюпай, нiчого озираться...
- А ти не штурхайся багнетом. Я тобi не арештант,-- заграв жовнами
Тимко.
- Це ще невiдомо...
Тимко крутнувся на п'ятах, на його губах клекотiла лють. Бо ць
примружив очi, наставив гвинтiвку:
- Ти що хочеш, зараза, щоб я тобi живiт розпоров? Ану вперед!
Тимко нехотя повернувся спиною до бiйця, закрокував по пiску. Такого
приниження вiн ще нiколи не знав. Тимко увiйшов у сосновий дощаний
будиночок, який охоронявся двома вартовими, що стояли на дверях.
- Куди? - запитав один iз них.
- До старшого лейтенанта Махоткiна.
- Проходь...
Тимко не один раз чув, як згадувалося це прiзвище бiйцями. Як тiльки
хтось iз бiйцiв нарiкав на погану ©жу в запасному полку, лаяв причiпливих
командирiв або висловлював сво незадоволення положенням на фронтi, йому
говорили:
- А чого це ти розбазiкався? Хочеш до Махоткiна? - i бо ць вiдразу ж
затихав.
Коли мизатi, гостроокi i неговiркi бiйцi в малинових петлицях несли
котелки, з яких скапував жир, хто-небудь обов'язково говорив:
- О, махоткiнцi пiшли. Кашу iз смальцем трiскають.
Вели когось без ременяки i пiлотки, всi шепотiли:
- Он уже... Повели до Махоткiна...
Тимко не дуже цiкавився, хто такий Махоткiн, що вiн робить, тепер же
насторожився i вiдчував неспокiй. Усе, що вiн бачив, хотiло задавити його
волю:
вартовi, що мовчки стояли кожен бiля сво©х дверей, залiзнi шафи iз
величезними замками, тиша, настороженiсть, загадковiсть.
Бо ць провiв Тимка по коридору i вiдкрив дверi, що вели до малесенького
передпокою.
- Стiй тут, - наказав вiн i, обсмикнувши гiм-настьорку та поправивши на
животi поясок, зайшов у другу кiмнату. Через хвилину вийшов звiдти i
кивнув на дверi: - Давай.
Тимко переступив через порiг, дверi тихо закрились i клацнули замком.
В кiмнатi не було нiяких меблiв, крiм залiзно© шафи в кутку i
письмового стола, що стояв бiля вiкна. За столом сидiв переперезаний
ременями чоловiк; голова у нього була важка, лиса i квадратна, руки
маленькi, нервовi, очi олов'янi; обличчя брюзкле, нездорового картопляного
кольору, як у людини, що мало бува на повiтрi i багато палить. Тимко
майнув очима по кiмнатi: вiкна загратованi, на столi теж маленькi грати,
мабуть, щоб не зсувалися папери. Тимко стояв струнко, розвернувши груди i
злегка нахиливши праворуч голову. Вiн не був у вiйськовiй формi, а в
домашньому, тобто в чоботях з штанами на випуск i голубiй сатиновiй
сорочцi, порванiй на лiктях i спинi. Тому вiн так i доповiв, що
"мобiлiзований такий-то на ваш виклик з'явився". Олов'янi очi обмацували
рудi Тимковi чоботи, на яких ще й досi сидiла порохами троянiвська земля i
зеленими лишаями сохли коров'ячi кiзячки, чорненькi штанцi, у яких парубок
ходив у артiль на роботу, мiцнi груди Тимка, що двома сковородами
проступали крiзь сорочку, дихали спокiйно. Тимко обмивав сво©ми чистими
очима картопляне обличчя переперезаного ремеиями чоловiка.
- Я - старший лейтенант Махоткiн, - нарештi обiзвався чоловiк, що сидiв
за столом. - Що вам вiдомо про Гараська Сича, що цi © ночi втiк iз
частини?
Тимко потис плечима:
- А що вiдомо? Втiк - i все.
- Вiн не говорив з вами про втечу?
- Нi. Не говорив. Та хiба той, що дума тiкати, кому скаже?
- Бува так, що й говорить, особливо вiрному товаришу... А в нас е
данi, що ви полюбля те товаришувати з утiкачами...
В Тимка сипонуло морозом поза спиною: це - Сергiй. Сергiй Золотаренко.
Це його робота... Це вiн розказав про мене i про Джмелика". Тимко витримав
довдад олов'яних очей. Махоткiн розгорнув папку, що лежала на столi, i
довго та уважно читав ©©.
- Так тобi нiчого не вiдомо про Сича?
- Нi.
- А хто у вас такий, що може втекти?
- Хто ж його зна . Хiба до чужого залiзеш удушу.
- А ти часом не збира шся?
- Збираюся. Тiльки на фронт.
- Навряд чи тобi вдасться.
- Поживем - побачимо... - усмiхнувся Тимко. Махоткiн устав iз-за стола,
з папкою в руцi пiдiйшов до залiзно© шафи.
"Запер туди i мою душу", - гiрко подумав Тимко. Потiм Махоткiн пiдiйшов
до Тимка, пощурив очi, погрався ключами i сказав, з цiкавiстю зазираючи
хлопцевi в обличчя:
- Стежка твоя запетльована, хлопче, i якщо ти i надалi мiрятимеш землю
лисячим слiдком, то гляди, щоб у залiзний капкан не попався... А тепер -
марш звiдси!
Тимко, похнюпивши голову, побрiв до дверей, якi вiдкрив вартовий, що
супроводжував його до кабiнету Махоткiна.
У дверях Тимко зупинився i хотiв сказати: "Воно, бачите, товаришу
старший лейтенант, у кожного сво© на землi слiди, в одного лисячi, а в
другого - вовчi. Розберись, чи© кращi", - але стримався. Бо ць випровадив
Тимка надвiр, i Тимко сказав йому на прощання:
- Добряча в тебе служба, хлопче. Чим на фронтi залiзнi галушки хапать,
то краще людськi душi. Тiльки життя, бачиш, по-рiзному поверта ться. I
колись правда припре i тебе до стiни...
- Ти менi побалакай бiльше, - огризнувся бо ць, але Тимко уже не слухав
його i швидко пiшов пiсками до сво©х куренiв.
Цi © ночi Тимко спав погано. Кiлька разiв виходив з куреня, слухав, як
шумлять сосни i шелестить по пiску вартовий. Вийшов Марко, накрився
свитою, як пастух мiшком.
- Ти чого не спиш? - запитав його Тимко.
- Досада роз'©да . Сидимо, як до лакола прип'ятi. Iнших у частi
порозпредiляли. А ми? Так. Нi в тин нi в ворота. А може, нас i справдi
кудись запроторять у моряки чи у льотчики? Тебе як викликало командування,
то нiчого не говорило? Якби знаття, я б заранi заяву написав до вищого
командування, щоб мене нi в льотчики, нi в моряки не брали, а тiльки в
пiхоту.
- Чому ж так?
- У льотчики вибирають таких, що на голову мiцнi, а я - нiкудишнiй.
Вилiзу на клуню - i то голова крутиться. А як пiдтягнуть пiд самi хмари та
попокрутять мертвими петлями? Що тодi з мене буде? Формена ганчiрка. I на
морi я також не можу. Весною стояв на мосту, дивився, як Ташань лiд жене,
- так i пiдперло до горла. А на морi? Там як почне кидати то вниз, то
вгору, то не втямиш, де небо, а де земля. Менi тiльки на сухопуттi
служити. Дуже великий я охотник по землi ходити. Так що ж тобi
командування говорило? Не питало про Гараська Сича?
- Питало, та ще й лаяло.
- Це мiй грiх, - зiтхнув Марко. - Як полягали ми вчора спати, чую, щось
маца за плечi. "Це ти, Марку?" - пита . "Я", - вiдповiдаю. "Ходiмо
надвiр, я тобi щось скажу", - просить Гарасько. Вийшов я. Вiн вiдвiв мене
в сосни i каже: "Хочеш Троянiвку побачити, то я тебе навчу, як це
зробити". Я насторожився, думаю: "Тут формене дiло не чисте..." Вiдводить
вiн мене ще далi i тихо так шепче: "Ходiм, - каже, - зi мною, i за тиждень
будемо дома. Дорогу я роздивився добре, не заблуджуся. Харчi - на двох
вистачить. А нi - то в людей попросимо. Хто нас затримав? Ми на бiйцiв не
схожi. Скажемо - пастухи, худобу вiдганяли, i нiхто нас не займе. Ну,
гайда". Страшно менi стало вiд таких слiв, пiд грудьми холодець труситься.
Ну що тут, думаю, говорити? Мовчу я, а в самого серце тiльки
стук-стук-стук, стук-стук-стук. Випустить вiн, думаю, отут менi кишки - i
шукай тодi качки в очеретi. "Ага, так ти злякався, значить... Бо©шся? А я
не боюся". Шурх помiж соснами - i був такий. А я стою - з мiсця не зрушу.
Що ж, думаю, робити, кричати на допомогу чи до вартового бiгти?
Тимко зiрвав з Маркових плечей свитку, кинув на землю.
- Пiшли до Махоткiна, - тихо наказав вiн.
- Чого? Хiба вiн i мене викликав? - не второпав Марко.
- Пiшли, даси вiдповiдь за те, що дезертира покривав.
Марко схопився руками за сосну, злякано запросився :
- Не губи мене, не карай, Тимку... Що ти робиш? Тимку... пусти, пусти
мене...
Тимко стояв перед ним задиханий i гнiвний:
- Бичачий оривок. Ну що менi з тобою робити? Нцтовкти тво©м дурним
лобом об сосну шкода - всохне. Вона хоч тiнь да , а ти на якого чортового
батька живеш на свiтi?
Тимко сердито плюнув i пiшов до куреня. Ззаду, хлипаючи, плентався
Марко, питав раз у раз:
- Тимочку, а ти не заявиш на мене?
- Цить, ратиця коров'яча! Нi ти, нi я нiчого не зна мо, iнакше обом
попаде. А його тепер не знайдеш.
Полягали. I вперше Тимко задумався над тим, що в життi не так усе
просто, як йому здавалося. Навiть серед односельчан виявилися хорошi i
поганi люди:
одним можна вiрити, iншим - нi. "Знав би я, чим ти диха ш, я б тебе з
очей не спускав, гада. За нього" люди на смерть пiдуть, а вiн у батька на
пасiцi медок трiскатиме. Земляки земляками, хоч ще нi бiйцi, нi стрiльцi,
а так собi, горобцi, одначе треба менi ширше очi розплющити".
Перед свiтанком зробили "пiдйом":