Страница:
всiма болячками забезпечують. Федот сердито кинув косу, напустив на себе
ту командирську суворiсть, яка була властива йому -по службi, коли вiн
звертався до нижчих чинiв.
- В чому справа? - запитав вiн у Прокопа, зберiгаючи на лицi
недоступнiсть i холодним поглядом вимiрюючи Прокопа з нiг до голови.
- А в тому, що вказiвка вiд правлiння цi © дiлянки колгоспникам на
викiс не давати. А менi що сказано, те я повинен виконувати.
- Ти як що, так викону ш, а як що, так нi, - пiдливав масла у вогонь
Ионька. - Якби собi в гарбу, ти зараз би виконав.
- А ти коли бачив, що я колгоспне добро краду? Коли ти бачив, я тебе
питаю, розтак твою такi - витрiщився Прокiп. - Ах ти ж, цап вонючий! Ти ще
на мене наговори будеш писати? Так забирайся зараз же iз дiлянки, доки я
тобi кiсся на головi не побив!
- Ну, ви не дуже! - виступив наперед Федот. - А то за такi слова ми
зможемо вас пiд суд вiддати.
- Пiд суд! - ощетинився Прокiп. - А ти яке ма ш право до мене? Ти перед
бiйцями командир, а передо мною пiшак.
Федот поблiд, мiцно схопив Прокопа за руку.
- Ну, ну! Ти вихорiвсько© породи не показуй. Жмикрути нещаснi. Усе вам
мало, щоб вам нi дна нi покришки!
Прокiп, лаючись, пiшов сiнокосом.
Як тiльки вiн вiдiйшов, Ионька сердито зашуль-потiв люлькою, нещадним
поглядом опалив Тимка:
- Це все через тебе, татарюго перекопський...
- А при чiм тут я?
- Ти не зна ш?! Ти не зна ш? - схопився Ионька, пiдступаючи iз кулаками
до Тимка.
- Ну, годi вже, годi, - примирливо обiзвався Гаврило, намагаючись
загасити сiмейну сварку. - Коли вже так, то що зробиш? Доведеться шукати
законну дiлянку.
- Скiльки ж труда вклали! - жалiбно вихитував головою Ионька, оглядаючи
розкiшнi валки скошеного сiна. .
- Ех, якби можна було б, так у пазуху забрав, - усмiхався Тимко, весело
ступаючи по сiножатi. Гаврило осудливо глянув на нього, але нiчого не
сказав.
- Що? Уже закiнчили роботу? Уже додому? - радiсно спiваючи, зустрiла
косарiв Юля.
- Обiдать! - коротко кинув Йонька i, вийнявши з торбини ложку, витер ©©
травою.
Уляна заметушилася бiля казана, накраяла на рушник хлiба. Вона чула про
невдачу косарiв i нi до кого не обiзвалася анi словом, тим бiльше до
Йоньки. За все життя вона була навчена змовчувати чоловiковi, особливо
тодi, коли його мiсило та гризло всерединi, i добре знала, що в такi
хвилини йому не можна нi заперечувати, нi потакати, бо вiн все одно
причепиться як не до одного, то до другого i може кинути в не© чим попало.
Хiба ж не було такого замолоду: вдарив цiпом так, що водою одливали?
Молодi роки минули, а скажена кров зосталася, так що жартувати нема чого.
По обiдi, не давши й пiвгодини для перепочинку, знову ловiв свою ватагу
Йонька на другий кiнець лугу.
Коли заходили на першу ручку, вiн поклав люльку в кишеню i сердито
сплюнув.
- Воно й трава там була чорти батька зна яка. Корова ©© все одно не ©ла
б. Хiба, мо, однi верблюди, - i спересердя жигонув косою по травi. Жiнки
залишилися бiля кухнi однi. Уляна перемила теплою водою ложки, поклала
проти сонця сушитися, вишкребла трiскою казанок, витерла вiхтем iз кропиви
i теж викотила на сонце. Хлiб Уляна загорнула в лопушняк i поклала в
холодку. Тодi взяла граблi i пiшла ворушити сiно. Вона знала, що це сiно
©м не дiстанеться, але ©© тiшила думка, що його по©дять колгоспнi корiвки.
"Все ж таки артiльне, то теж наше".
Юля узяла граблi, але працювала лiниво, як людина, якiй фiзична праця
не до вподоби. Уляна нiчого ©й не говорила, бо була рада вже тому, що вона
хоч про людське око ворушить граблями, а не збира квiточки на луках та не
плете iз них вiночка. Не дай бог, побачили б ©© люди за такою роботою -
засмiяли б! От, сказали б, невiсточку Уляна вибрала. Така ледаща, що
одверни й оборони. Люди потом обливаються, а вона квiточки нюха . "Ей,
сусiди-лебiдоньки, - загомонiла б тодi до них Уляна. - Не такий тепер час
настав, що матерi собi невiсток вибирають. Самi вони в хату приходять".
Юля, навiть не пiдозрiваючи, що вона сво ю роботою i присутнiстю може
викликати такi думки сво © свекрухи, ворушила сiно i крадькома позирала в
той бiк, де косив Денис. Вiн був майже поряд, за кущами, так що Юлi видно
було його голi по лiкоть сильнi руки, засмажений сонцем стовбур ши© i
мокру помiж могутнiми лопатками вилинялу сорочку. Якось Денис озирнувся
(вiн саме заходив нову ручку i витирав травою косу) i зустрiвся поглядом
iз Юлею. Вона мацнула його очима по обличчi, i туга вишенька губiв
ворухнулася в грайливiй посмiшцi.
Денис помiтив той погляд. Хтиво поблискуючi щiлинки очей його
звузились, вiн по-молодецькому ворухнув плечима.
- Що, жарко, баришня? - запитав вiн, вийшовши iз-за куща, розтираючи
широкою чорною долонею волохатi груди.
- Просто неможливо. Я б скупалася, та тiльки не знаю, де тут у вас
купальня.
- Ходiмте, я вам покажу. Тут недалечке. Юля поклала граблi. Легко
занесла ногу, щоб переступити покiс, поли халатика розiйшлися, i Денис
ковзнув поглядом по червоних колiнах, одвiв очi.
- Не лiз би ти в провожатi, Денисе, - неприязно обiзвалася Уляна, не
повертаючи обличчя до Дениса i не покидаючи сво © роботи.
Той мовчки, як би не чуючи, що каже стара, пiшов лугом розвальвуватою
ходою, безжально пiдминаючи ведмежими лапами, густу траву. Слiдом за ним,
безсоромно закинувши назад голову, пiшла Юля. Вони прийшли до тихо©,
поросло© очеретом заводi, що вся блищала пiд сонцем, широко© i просторо©.
Вода була чиста й прозора. Крейдянi громаддя протилежного берега бiлiли у
водi казковим палацом.
Юля зняла капелюшок, кинула його на траву i швидко розплутала поясочок;
халат м'яко поплив по ©© руках i, тихесенько згорнувшись, лiг бiля нiг. На
сонцi вiдполiровано блиснуло ©© сите, розкохане тiло.
- Баришня... - зашепотiв Денис, роздуваючи- нiздрi, i його сильнi i
твердi, як залiзо, руки пiдхопили ©© вище литок i за шию, пiдняли ©©, i
вона побачила перед собою широке обличчя Дениса, його звiрячi, ошалiлi
очi.
- Пустiть! Я покличу чоловiка! Пустiть, - заби:
лася Юля, дригаючи ногами, i вислизнула з його рук, червона й
розпашiла.
Денис тiльки дурнувато посмiхнувся i, повернувшись, пiшов геть, ламаючи
верболiз, як розгнiваний ведмiдь лiсовi хащi. Юля, понакривавши долонями
груди, що напинали купальник, деякий час стояла на березi, прислухаючись
до трiску, потiм вiдняла долонi, солодко потягнулася i, сама не знаючи
чому, тихесенько i воркiтливо засмiялася.
Увечерi Уляна вже шушукала Федотовi про оте ку-паннячко та наставляла
сина, щоб вiн дивився за сво ю жiнкою. Уночi, лежачи бiля притихло© Юлi,
Федот знiмав допит:
- Чого ти водилася з Денисом? Ти зна ш, яка за ним слава, ходить?
- Яка? - зацiкавилася Юля, вибираючи шпильки з зачiски.
- На дiвчат вiн дуже ласий.
- Невже? А з вигляду такий непоказний... А ти що? Чи не ревнувати мене
задумав? Ах ти ж, мiй пу-сюнчик, мiй котик смачноротий, - лащилася Юля,
гаряче дихаючи йому в лице i обiймаючи його голими руками за шию. I
сварка, як i завжди, закiнчилася поцiлунками, примиренням i мiцним пiсля
цього сном.
У Гордiя Кошари сiм'я була невеличка - дванадцятеро дiтей. Четверо,
слава богу, померли, а восьмеро жерли хлiб святий i стугонiли зимою на
печi, як вiвцi в загонi. Як стануть, бувало, виплигувати в одних льолях на
обiд або на снiдання, то аж п'яти холонуть; от-от потрощать зубами стiл на
трiски. Жив Гордiй бiдно, дiтей годував картоплею та квашею. Налл жiнка в
ринку, облiплять ©© дiти i хлюпаються в нiй ложками, як утята в рясцi. На
вулицi Гордiй часто скаржився селянам:
- Оце перед рiздвом назмiтав з горища пшеницi на кутю, поставив у хатi,
коли це чую серед ночi: хрум, хрум, хрум... Присвiтив, а вони навколо,
мiшка, як прусаки, - пшеницю гризуть.
Зодягався Гордiй бiдно, як бог пошле. Прийде на побрехеньки до сусiдiв,
селяни про врожай говорять, про землю, про худобу, а вiн розгляда латки
на сво©х колiнах.
- Ех, - каже, - якби отакi штани були... Потiм ткне пальцем на iншу
латку та:
- Нi, з оцi © матерi© були б ще кращi. Це колись а в одного цигана на
овес вимiняв. Добрячi штани були. Якби не порвалися, так i досi носив би.
Минали роки, росли дiти. Однi повиходили замiж, iншi поженилися.
Залишився Гордiй удвох iз Мотрею при сво му наймолодшому синовi -
Денисовi. Та не було ©м нi спокою, нi затишку на старiсть: вдався Денис
безжалiсним, лiнивим, грубим i злодiйкуватим. Працював у колгоспi, як за
якусь провину, i бiльше всього промишляв полюванням. Лiтом бив качок,
зимою зайцiв i приблудних собак, здирав шкури, чинбарив i продавав
хутiрським хлопцям на бубни. Вiд постiйного спiлкування з тваринами
виробилися у Дениса звiрячi повадки: мав вiн такий тонкий нюх, що по
запаху диму мiг безпомилково визначити, у чи©й хатi смажиться сало, а в
чи©й печеться свiжий хлiб на капустяних листках. Були в нього сильнi ноги,
якi нiколи не знали втоми, i мав вiн ще одну рису, яку навiть трудно було
йому приписати, дивлячись на його вайлувату, лiниву у всiх рухах постать:
вмiння надзвичайно швидко, майже блискавично переходити вiд млявого,
сонного стану до звiрувато-хижого, спритного, зiбраного, готового в любу
секунду зробити стрибок i настигнути свою жертву. Iде Денис по полю
переваги-ваги, голова як прилiплена, очi в щiлинках, рушниця десь аж за
плечима телiпа ться. Раптом - шелесть що-небудь, - Денис голову в плечi,
рушницю в руку - бах-бахi I за ць. Як до землi приши . Лежить бiдний
косий i не ворушиться. Але таким Денис був лише на полюваннi, а в
звичайному життi - ледацюга з ледацюг. Вiчно вiн запiзнювався на роботу
або й зовсiм не виходив, а те, що робив, все рiвно треба було пiсля нього
переробляти.
Одного разу, коли Денис iшов на роботу, добренько-таки припiзнившись,
його перестрiв Оксен.
- Дивись, Денисе, щоб це було останнiй раз. Завтра приходь на роботу
так, щоб я тебе не впiзнав.
На другий день - сонце в снiдання - заходить на колгоспний двiр якийсь
дiд. Кожух навиворiт, шапка насунута на очi, сам згорбився, цiпочком
поперед себе-постуку .
- Iди собi далi, - каже йому Оксен, що саме стояв бiля контори iз
бригадирами. - У нас милостиня не розда ться.
А дiд нiби й не чу , що йому говориться, чеше далi: сива борода на
вiтрi ворушиться, руки тремтять, рот перекособочило - милостинi просить.
- Кажу ж тобi - нема ! - уже сердиться Оксен, а дiд руку до вуха
наставля , так, нiби вiн недочува. А тодi хап рукою за бороду, хап за
шапку - в Оксена аж очi на лоб полiзли.
- Це ти, Денисе?!
- Я.
- Ти що? Здурiв?
- А ви ж менi казали, щоб я так прийшов, аби ви мене не пiзнали.
- Так то ж я тобi говорив, щоб ти рано прийшов, без запiзнення, а ти
менi комедiю гра ш. Скидай же зараз iз себе оцю музику та йди волочити, бо
вже он скоро обiд...
Потис плечима парубок i перевальки почвалав у поле.
Увечерi вчорашнього дня дав Оксен наряд - возити iз кирнасового лiсу
дерево на будiвництво колгоспно© конюшнi. Ви©хати треба було рано, щоб ще
за холодка пригнати бикiв до лiсу i не мучити ©х по жарi. Iз Сергi м мав
©хати i Денис.
- Ти того Гордi вого гицеля сам розбуди, - наказав Сергi вi Оксен. - Бо
вiн до снiданку спатиме.
Сергiй устав рано, захопив торбу з харчами, пилку, сокиру i вийшов з
двору. Свiтало. Над Троянiвкою висiло розцяцьковане зорями небо, у
провулках чорною марою зата©лася темрява. Тиша. На ганку сiльського
магазину спав, загорнувшись у фуфайку, сторож.
Перелiзши через тин, Сергiй увiйшов до Денисового двору. Дверi хлiва,
де спав Денис, ледве прихиленi. Коли Сергiй переступив порiг, на нього
вiйнуло псиною вiд недавно вичинених собачих шкур. Сергiй засвiтив сiрник.
Оранжеве кружальце свiтла м'яко лягло на кра чок шкури, на якiй,
пiдiбгавши пiд себе ноги, спав Денис.
- Вставай!
Денис хлипнув спросоння i перевернувся на другий бiк.
Тодi Сергiй запалив сiрника, почекав, доки розгориться, i пiднiс до
голих п'ят Дениса. Тому, видно, дошкулило, бо вiн вiдсмикнув ногу, але
прокидатися й не думав.
- Ти встанеш сьогоднi чи нi? - розгнiвався Сергiй i затормошив Дениса
за плече.
- Яка це зануда штовха ться? - засопiв у темрявi парубiйко, пiдводячи
голову.
- Збирайся швидше. У лiс треба ©хати. Денис довго чухмарився i позiхав,
потiм полiз рачки в куток, мацаючи там руками, щось перекинув, певно,
старе вiдро, воно заторохтiло i сполохало вгорi голубiв, якi затрiпотiли
крилами i сердито завуркотiли. Нарештi витяг iз кутка одежину i якийсь
круглий предмет, схожий на пiдситок, що тихо подзвонював, як тiльки Денис
робив рух, запхав його у порваний мiшок i вийшов надвiр. Потiм вiн став
виробляти якiсь дивацтва, абсолютно незрозумiлi для Сергiя: витягнув iз
купи хворосту довгу галузину, пiдiйшов до хати i, вийнявши iз вiкна шибку,
став ширять туди, як у лисячу нору. Незабаром до вiкна пiдiйшло щось у
бiлому, вiдкрило його i подало торбу, яку Денис зараз же розв'язав i
зашилив туди руку.
- А сало де? Уже стрiскала, стара гаргаро?
- Господи, сохрани мене i заступи, - зашепотiла стара i закрила вiкно.
- От матiнку маю, - скаржився Денис, мотузу-ючи торбу. - Де що в
хазяйствi найласiше - зараз же кида собi на зуби. Прiрва якась. Щоб я
живий був!
- А навiщо ти хворостиною в хату ширяв? - давлячи смiх, поцiкавився
Сергiй,
- Бо вона якраз до лiжка дiста . Iнакше ©© не розбудиш, стару вовчицю.
- Що в тебе у мiшку?
- Бубна.
- Навiщо вона тобi здалася? До бичачого хвоста причепиш, щоб бубонiло
всю дорогу?
- Продам на хуторах...
- Нiчого собi придумав! Я лiс рубатиму, а вiн з бубною по хуторах
тинятиметься. Ех, зв'язався я на свою голову!..
При©хали до лiсу - зiйшло сонце. На зеленiй галявинi розпрягли бикiв,
пустили пастися.
- З чого ж починати? - вдарив Денис по молодому дубковi сокирою так, що
аж листя на ньому затремтiло.
- Мiтку шукай.
Знайшли помiченi дерева i до самого обiду працювали справно, без
жодного перекуру.
- Ти так, нiби для себе стара шся, - жалiвся Денис, витираючи пiт.
- Знай свое: чиргикай пилкою.
- Та доки ж чиргикати? Доки дух випре? Уже й так сорочка мокра...
- То в тебе вiд собачого жиру. Я от не ©м - i сорочка суха, - смiявся
Сергiй.
Вiн був наполовину нижчий вiд Дениса, сухорлявий, вузькоплечий, але
незвичайно жилавий i витривалий, пальцi на руках тоненькi, проте чiпкi:
вчепився б Денисовi за спину - цiлий день носив би на собi, а скинути б не
змiг. Лице його було iз нiжними i дрiбними, навiть аристократичними
рисами: нiс рiвний, тонкий, лоб високий, губи маленькi, насмiшкуватi. Двох
парубкiв боявся у селi всемогутнiй Денис: Сергiя i Тимка. Першого - за
його хитрiсть i гострий язик, другого - за вiдчайдушнiсть. Iз першим Денис
нiколи не входив у суперечки, бо був лiнивий на слово i знав, що нiколи
Сергiя не переспорить, з другим не за©дався через те, що Тимко з двох слiв
лiзе в бiйку i б' чим попало.
"А цей - хитрий, як лис, -розмiрковував Денис, тягаючи сюди-туди
пилкою. - I теж запеклий, так що краще з ним не зв'язуватися..."
Коли звалювали першого дуба - на хлопцiв дрiбним холодним дощем
бризнула роса. Сонячний промiнь пробивався крiзь гущавину вiт, спалахував
на лезах сокир, i тодi рубачi мружили очi. Вряди-годи по верхiв'ях дубiв
пролiтав вiтер, листя журно шелестiло, нiби там угорi iшла тиха змова
проти людей, що нiвечили пилками та сокирами тiла могутнiх дерев. Один
велетень дуб умирав особливо неохоче. Коли його пiдпиляли, вiн ще ганяв по
собi соки вiд мiцного, живучого i вiрного його життю кореня, шумiв листям,
i гордо кланявся сонцю, i все не здавався волi людей - тiльки тремтiв
стовбуром i гулко ахкав вiд болю, коли його били сокирою. Але потiм вiн
хитнувся, похилився i затрiщав, затрiпотiв вiтами i всi ю вагою iз
страшним шумом i гучним трiскотом упав на землю - потьмарилася, погасла
краса дуба: листя зробилося холодним i цупким, як слюда, кора потемнiла, i
з-пiд не© передсмертним потом виступив i закапад на траву прозорий сiк.
- Ще одного звалили, - святкував Денис, заганяючи гостре вiстря сокири
в тверде тiло деревини.
Розсiвшись на травi, хлопцi заходилися обiдати. Пожадливо ©ли житнiй
чорний нiздрюватий хлiб, що пахнув вiтром i хмелем, пили степлiле молоко.
Денис, облизуючи пальцi, з осатанiнням гриз старе пожовкле сало. Пiсля
обiду закурили i порозлягалися на холоднiй м'якiй травi.
- Води б оце холодненько©, - забажав Денис, нацiлившись напiвсонними
очима на пусту пляшку.
- Пiди принеси. Тут десь лiсовi криницi.
- А чи я ©х знайду?
- Знайдеш, як захочеш.
Денис сунув у кишеню пусту пляшку i пiшов стежечкою вниз, до ярiв.
Сонячнi плями замерехтiли на його ногах i спинi. Спустившись униз, вiн
попростував помiж деревами все далi i далi, i сонце гналося за ним помiж
дубами, а потiм облило його з нiг до голови i заслiпило очi. В обличчя
Денисовi вдарив лагiдно й нiжно теплий, навiть гарячий подих степу.
Парубок зрозумiв, що вiн збився з дороги, i, замiсть того щоб
заглиблюватися в лiс i йти до ярiв, вийшов на узлiсся. Степ зеленiв
безмежно, до самих обрi©в на всi чотири сторони. Денис повернув голову
туди, де мало бути його село, i довго вдивлявся в той бiк, доки не побачив
Бе ву гору, що ледве помiтно проступала крiзь тремтяче мареао. Повернувся
назад, взяв трохи праворуч i, по-кладаючись уже на свiй мисливський нюх,
став простувати до ярiв, наближення яких все яснiше й вира&-нiше
вiдчувалося по холодному, вологому диханню. Хапаючись за дерева, спустився
в яр i скоро знайшов покинуту, обгороджену ветхим тинком лiсову криницю,
яка була викопана на узлiссi бiля дороги.
Опустився перед нею на колiна, зняв картуз i, спершись руками об
цямрини, засунув у чорну дiрку голову, жадiбно припав до холодно© як лiд,
чисто©, свiжо© води i довго пив ©© собачими хльобками, не переводячи
подиху. Потiм пiдводив голову, вiдхекувався так, що в криницi брижилася
вода, i знову пив, не в силах задовольнити сво © жага Нарештi напився,
набрав у пляшку води, заткнув горлечко пробкою iз трави i хотiв уже йти
назад, як зненацька почув тихе подзвонювання велосипеда. Обернувшись,
побачив, як по дорозi мимо дерев, завертаючи на лiсову стежину, замелькало
щось зелене. I не встиг вiн зрозумiти, що воно, як на стежку вискочила
збуджена ©здою, розчервонiла, iз розпущеною вiтром зачiскою Юля. Уздрiвши
Дениса, вона загальмувала i, схиливши велосипед набiк та впершись лiвою
ногою в землю, зiйшла з нього, знiчев'я полравляючи пожмакане ззаду
зелене, без рукавiв, з чималим вирiзом на грудях ситцеве плаття. На
обличчi ©© не було розгубленостi, воно мало той вираз збуджено©
розбишацько© веселостi, властиво© для жiнок, що знають собi цiну i звикли
покоряти, що червонiють тiльки спочатку, а потiм так нагло дивляться в
очi, що вiд них хочеться тiкати i кричати "рятуйте!".
- Здрастуй! - сказала вона, швидко дихаючи вiд ©зди, усмiхаючись,
поправляючи розкидане по плечах пухнасте каштанове волосся i спiдлоба,
кокетливо дивлячись на нього великими, блискучими, владними i гарячими
очима. - Що ти тут робиш?
--Ми тут дерева руба мо, - пробубонiв Денис, що все так же стояв
непорушне з отупiлим обличчям i виряченими очима, тримаючи рукою пляшку в
кишенi, так, нiби ©© хтось хотiв вiдняти.
Юля поклала пiд дерево велосипед i, розiславши плаття, очевидно, для
того, щоб його не пом'яти, сiла на траву. Вона сiла картинно, простяглiй
поперед себе ноги в жовтих, м'яких, блискучих i зовсiм нових черевичках i
закинувши трохи назад корпус, який вона стримувала, опершись на руку;
голова ©© теж трохи була закинута назад, так, що для Дениса було випнуто
груди, бiлу шию i м'яке пiдборiддя. Вирвала травинку, перегризла ©© бiлими
щiльними гострими зубами, знову усмiхаючись, глянула на Дениса i веселим
голосом сказала:
- А ми завтра вiд'©жджа мо... Денис стояв як укопаний, так же, як i
ранiше, тримаючись рукою за кишеню з пляшкою.
- Тобi не шкода, що я ©ду? - запитала вона, пропускаючи крiзь вi© щось
таке, вiд чого Дениса замурашило поза спиною.
Денис переступив з ноги на ногу, потис плечима i опустив голову.
- Чого ти раптом став такий дикий? Iди сядь бiля мене. Адже я при©хала
нарочито, щоб попрощатися з тобою...
Денис несмiливо пiдiйшов i сiв поряд, ховаючи босi ноги в траву, витер
з чола пiт рукавом.
Юля сидiла бiля нього так близько, що вiн чув запах духiв вiд ©©
волосся i зеленого безрукавого плаття.
- Денисе, тебе дiвчата люблять чи нi?
- Не знаю, - глухо вiдповiв Денис, одвернувшись. Юля засмiялася i,
зiрвавши лiсову ромашку, залоскотала Дениса по ши©. Вiн одмахнувся, як од
в'©дливого комара, але вона не вгавала. Тодi вiн схопив ©© за холодну
пахучу руку i в перший раз глянув ©й в очi. Вона не вирвала руки i не
вiдвела вiд нього свого погляду, а вся, якось зiбгавшись, сидiла, притихла
i очiкуюча, губи ©© поволi вiдкривалися i очi вже починали горiть. Денис
ривком кинув ©© на себе, притис до грудей.
- Пляшку... Пляшку... викинь... - швидко дихаючи, попросила Юля.
Довго вони лежали потiм на травi. Лiсова прохолода остуджувала пiт,
сонячне свiтло кидало на них золотi монети. "Що ж менi тепер буде? - з
острахом роздумував Денис. - А, що буде, та й буде! - втiшав вiн сам себе.
- Оженюся, та й усе. Хiба ж мало наших хлопцiв на вчених поженилося? Он як
вона мене любить. Сама прийшла".
Юля незчулася, коли задрiмала, i прокинулася у якомусь замiшаннi.
- Ой! Що це я! - прошепотiла вона, схопившись i, мабуть, не розумiючи,
де вона i що з нею, але, побачивши бiля себе Дениса, усмiхнулася i обвила
його рукою за шию:
- Ах ти ж, мiй мучителю солодкий! Потiм провела руками по щоках,
стурбовано запитала :
- Я червона?
- Умгу!
- Що ж менi робити? Менi ж треба зараз ©хати.
- Наставляй жменю, я трохи тебе освiжу. Вона наставила рожевi жменьки,
i Денис налив туди холодно© чисто© джерельно© води.
Озирнувшись навколо себе, Юля взяла велосипед i вивела на стежку.
- Приходь сьогоднi вечором. Я буду тебе ждати бiля верб у нашому
городi.
- Добре, - кивнув головою Денис i проводжав Юлю очима до тих пiр, поки
вона не зникла за деревами. Потiм пiдiйшов до криницi i довго пив з не©,
як вiл з калюжi, втерся рукавом i загадково усмiхнувся, видимо, згадавши
щось. В руках його опинилася пуста пляшка, вiн покрутив ©©, здивовано
розглядаючи як рiч зовсiм тепер зайву, i, розмахнувшись, трахнув об
пеньок. Вона з брязкотом i дзвоном розлетiлася на друзки i засяяла
потовченим склом проти сонця.
"Це - на щастя. А Сергiй невеликий пан, прийде й сам нап' ться".
I Денис змореним кроком почвалав лiсом. Легенький вiтер сушив на йому
мокру сорочку i старанно остуджував розгарячiле тiло.
Коли вони поверталися iз Сергi м з роботи, Дениса настигла ще одна
несподiвана вдача: вiн продав бубну на хуторах. Радий i задоволений сво©м
щастям, вiн лiг у гарбу i проспав аж до Троянiвки. В Чубинiм яру, коли
добре сiпонуло гарбу, Денис прокинувся, i, зiвнувши, спитав:
- Як ти дума ш, Сергiю, учена баба вийшла б за мене замiж чи нi?
- Що це тобi приснилося на дубових колодах?
- Нi, ти скажи: вийшла б чи нi?
- Хiба божевiльна, а нормальна - нi.
- Хе-хе, - засмiявся Денис i бiльше не став розмовляти. Деякий час вiн
лежав мовчки, нiби дрiмаючи, потiм пiдвiв голову i з жалем зiтхнув:
- Ех, була б оце бубна... Всю дорогу гопака вибух-кував би.
- Ради чого?
- Знать, та не всiм, - хитро пiдморгнув Денис, але у вiдверту розмову
iз Сергi м не вступав.
Сонце пекло так, що трава була тепла i люди бродили в нiй, мов у
купелi. За Ташанню на луках- дзенькiт кiс, веселi голоси людей. Пiд
вербами у холодочку - бочонок з водою, прикритий сiном, щоб вода не
зiгрiвалася, ще далi - димить кухня: вариться обiд косарям.
Тимко косив артiльне сiно разом iз Марком, Денисом i Павлом Гречаним.
Вiд снiдання косили без перепочинку, i вже перед самим обiдом Павло
застромив косу, вийнявши кисет, крикнув Тимковi:
- Iди закурюй, сусiдо!
- Хай йому грець з тим куривом! Давайте краще перекусимо, доки обiдати
покличуть.
Тимко вхопив Маркову торбу з харчами i принiс ©© дядьковi. Побачивши
таке дiло, Марко та Денис теж покинули роботу i пiдiйшли до гурту. Денис,
нiкого нi про що не питаючи, потяг до себе торбу.
- З довгими руками пiд церкву, - вдарив його по пальцях Марко.
Четвертину сала розрiзали на чотирьох, Павловi дали бiльший шматок.
Тихий вiтер гладив трави, сушив мокрi сорочки на косарях. Тiнi вiд
дерев коротшали, все рiдше пролiтали зморенi спекою чайки. На Ташанi
кричали, ляпаючи крилами, гуси, чулося бовтання ненажерливо© щуки.
- На дощ жиру , - визначив Денис i, закривши очi, розлiгся на покосi.
- Як був я в забродi, так ми раз неводом кит-рибу спiймали, - жуючи
сало, сказав Павло.
- Та й який же вiн?
- Такий, як корова. Вдесятьох ледве на берег витягли.
- Може, то не кит? - допитувався Марко. - Бо то така риба, дядьку, що
©© кораблями витягують, а не самотужки.
-А я тобi кажу - пiймали...
- А де ж .той забрiд?
Павло, скрутивши цигарку, довго мовчав, пригадуючи ту невiдому кра©ну.
- В Чорноморi©, - нарештi пригадав вiн.
- От там, мабуть, рибалки сильнi були, що отаких риб самотужки
витягали.
- Та вже й не такi, як ви...
- А ви, дядьку, теж сильнi? Цiкаво, скiльки ви на собi грузу понесете?
Павло ворухнув вузлуватими пальцями босих нiг, нiби прикидаючи; яку
вагу вони зможуть витримати, сказав, зiтхнувши:
- Соломи понесу двадцять пудiв, а залiза тiльки шiсть.
Хлопцi, вхопившись за животи, попадали в траву, навiть Денис загигикав,
лежачи на спинi, так, що аж голова його тряслася, один Павло сидiв,
втупивши очi кудись за Ташань, байдужий до глузливого смiху.
Доки хлопцi пiдобiдували, сонце пiдбилося ще вище, Тимко принiс добре
вiдклепанi дiдом Iнокентi м коси, роздав косарям, заходився мантачити
свою.
- Гляди, Тимку, не дай дулю, - застерiгав Павло, натякаючи на те, що
при необережному руховi мантачки по косi можна врiзати пальцi.
- Нi, дядьку, я обережно.
Тимко знав, що дядькова коса не клепалася вiдколи й куплена i що вiн
мiг косити нею тiльки тому, що в нього було сили, як у бика: вигостривши
©© тепер, як бритву, Тимко передав Павловi i з цiкавiстю спостерiгав, що
воно з того вийде.
Павло сяк-так, для годиться, помантачив косу, поплював у руки, широко
розставив ноги i, вiдвiвши далеко назад косу, щоб, значить, був бiльший
розгiн, махнув нею по травi i впав на землю.
- Що ти ©й зробив? - дивувався вiн, пiдвiвшись пiд загальний регiт
ту командирську суворiсть, яка була властива йому -по службi, коли вiн
звертався до нижчих чинiв.
- В чому справа? - запитав вiн у Прокопа, зберiгаючи на лицi
недоступнiсть i холодним поглядом вимiрюючи Прокопа з нiг до голови.
- А в тому, що вказiвка вiд правлiння цi © дiлянки колгоспникам на
викiс не давати. А менi що сказано, те я повинен виконувати.
- Ти як що, так викону ш, а як що, так нi, - пiдливав масла у вогонь
Ионька. - Якби собi в гарбу, ти зараз би виконав.
- А ти коли бачив, що я колгоспне добро краду? Коли ти бачив, я тебе
питаю, розтак твою такi - витрiщився Прокiп. - Ах ти ж, цап вонючий! Ти ще
на мене наговори будеш писати? Так забирайся зараз же iз дiлянки, доки я
тобi кiсся на головi не побив!
- Ну, ви не дуже! - виступив наперед Федот. - А то за такi слова ми
зможемо вас пiд суд вiддати.
- Пiд суд! - ощетинився Прокiп. - А ти яке ма ш право до мене? Ти перед
бiйцями командир, а передо мною пiшак.
Федот поблiд, мiцно схопив Прокопа за руку.
- Ну, ну! Ти вихорiвсько© породи не показуй. Жмикрути нещаснi. Усе вам
мало, щоб вам нi дна нi покришки!
Прокiп, лаючись, пiшов сiнокосом.
Як тiльки вiн вiдiйшов, Ионька сердито зашуль-потiв люлькою, нещадним
поглядом опалив Тимка:
- Це все через тебе, татарюго перекопський...
- А при чiм тут я?
- Ти не зна ш?! Ти не зна ш? - схопився Ионька, пiдступаючи iз кулаками
до Тимка.
- Ну, годi вже, годi, - примирливо обiзвався Гаврило, намагаючись
загасити сiмейну сварку. - Коли вже так, то що зробиш? Доведеться шукати
законну дiлянку.
- Скiльки ж труда вклали! - жалiбно вихитував головою Ионька, оглядаючи
розкiшнi валки скошеного сiна. .
- Ех, якби можна було б, так у пазуху забрав, - усмiхався Тимко, весело
ступаючи по сiножатi. Гаврило осудливо глянув на нього, але нiчого не
сказав.
- Що? Уже закiнчили роботу? Уже додому? - радiсно спiваючи, зустрiла
косарiв Юля.
- Обiдать! - коротко кинув Йонька i, вийнявши з торбини ложку, витер ©©
травою.
Уляна заметушилася бiля казана, накраяла на рушник хлiба. Вона чула про
невдачу косарiв i нi до кого не обiзвалася анi словом, тим бiльше до
Йоньки. За все життя вона була навчена змовчувати чоловiковi, особливо
тодi, коли його мiсило та гризло всерединi, i добре знала, що в такi
хвилини йому не можна нi заперечувати, нi потакати, бо вiн все одно
причепиться як не до одного, то до другого i може кинути в не© чим попало.
Хiба ж не було такого замолоду: вдарив цiпом так, що водою одливали?
Молодi роки минули, а скажена кров зосталася, так що жартувати нема чого.
По обiдi, не давши й пiвгодини для перепочинку, знову ловiв свою ватагу
Йонька на другий кiнець лугу.
Коли заходили на першу ручку, вiн поклав люльку в кишеню i сердито
сплюнув.
- Воно й трава там була чорти батька зна яка. Корова ©© все одно не ©ла
б. Хiба, мо, однi верблюди, - i спересердя жигонув косою по травi. Жiнки
залишилися бiля кухнi однi. Уляна перемила теплою водою ложки, поклала
проти сонця сушитися, вишкребла трiскою казанок, витерла вiхтем iз кропиви
i теж викотила на сонце. Хлiб Уляна загорнула в лопушняк i поклала в
холодку. Тодi взяла граблi i пiшла ворушити сiно. Вона знала, що це сiно
©м не дiстанеться, але ©© тiшила думка, що його по©дять колгоспнi корiвки.
"Все ж таки артiльне, то теж наше".
Юля узяла граблi, але працювала лiниво, як людина, якiй фiзична праця
не до вподоби. Уляна нiчого ©й не говорила, бо була рада вже тому, що вона
хоч про людське око ворушить граблями, а не збира квiточки на луках та не
плете iз них вiночка. Не дай бог, побачили б ©© люди за такою роботою -
засмiяли б! От, сказали б, невiсточку Уляна вибрала. Така ледаща, що
одверни й оборони. Люди потом обливаються, а вона квiточки нюха . "Ей,
сусiди-лебiдоньки, - загомонiла б тодi до них Уляна. - Не такий тепер час
настав, що матерi собi невiсток вибирають. Самi вони в хату приходять".
Юля, навiть не пiдозрiваючи, що вона сво ю роботою i присутнiстю може
викликати такi думки сво © свекрухи, ворушила сiно i крадькома позирала в
той бiк, де косив Денис. Вiн був майже поряд, за кущами, так що Юлi видно
було його голi по лiкоть сильнi руки, засмажений сонцем стовбур ши© i
мокру помiж могутнiми лопатками вилинялу сорочку. Якось Денис озирнувся
(вiн саме заходив нову ручку i витирав травою косу) i зустрiвся поглядом
iз Юлею. Вона мацнула його очима по обличчi, i туга вишенька губiв
ворухнулася в грайливiй посмiшцi.
Денис помiтив той погляд. Хтиво поблискуючi щiлинки очей його
звузились, вiн по-молодецькому ворухнув плечима.
- Що, жарко, баришня? - запитав вiн, вийшовши iз-за куща, розтираючи
широкою чорною долонею волохатi груди.
- Просто неможливо. Я б скупалася, та тiльки не знаю, де тут у вас
купальня.
- Ходiмте, я вам покажу. Тут недалечке. Юля поклала граблi. Легко
занесла ногу, щоб переступити покiс, поли халатика розiйшлися, i Денис
ковзнув поглядом по червоних колiнах, одвiв очi.
- Не лiз би ти в провожатi, Денисе, - неприязно обiзвалася Уляна, не
повертаючи обличчя до Дениса i не покидаючи сво © роботи.
Той мовчки, як би не чуючи, що каже стара, пiшов лугом розвальвуватою
ходою, безжально пiдминаючи ведмежими лапами, густу траву. Слiдом за ним,
безсоромно закинувши назад голову, пiшла Юля. Вони прийшли до тихо©,
поросло© очеретом заводi, що вся блищала пiд сонцем, широко© i просторо©.
Вода була чиста й прозора. Крейдянi громаддя протилежного берега бiлiли у
водi казковим палацом.
Юля зняла капелюшок, кинула його на траву i швидко розплутала поясочок;
халат м'яко поплив по ©© руках i, тихесенько згорнувшись, лiг бiля нiг. На
сонцi вiдполiровано блиснуло ©© сите, розкохане тiло.
- Баришня... - зашепотiв Денис, роздуваючи- нiздрi, i його сильнi i
твердi, як залiзо, руки пiдхопили ©© вище литок i за шию, пiдняли ©©, i
вона побачила перед собою широке обличчя Дениса, його звiрячi, ошалiлi
очi.
- Пустiть! Я покличу чоловiка! Пустiть, - заби:
лася Юля, дригаючи ногами, i вислизнула з його рук, червона й
розпашiла.
Денис тiльки дурнувато посмiхнувся i, повернувшись, пiшов геть, ламаючи
верболiз, як розгнiваний ведмiдь лiсовi хащi. Юля, понакривавши долонями
груди, що напинали купальник, деякий час стояла на березi, прислухаючись
до трiску, потiм вiдняла долонi, солодко потягнулася i, сама не знаючи
чому, тихесенько i воркiтливо засмiялася.
Увечерi Уляна вже шушукала Федотовi про оте ку-паннячко та наставляла
сина, щоб вiн дивився за сво ю жiнкою. Уночi, лежачи бiля притихло© Юлi,
Федот знiмав допит:
- Чого ти водилася з Денисом? Ти зна ш, яка за ним слава, ходить?
- Яка? - зацiкавилася Юля, вибираючи шпильки з зачiски.
- На дiвчат вiн дуже ласий.
- Невже? А з вигляду такий непоказний... А ти що? Чи не ревнувати мене
задумав? Ах ти ж, мiй пу-сюнчик, мiй котик смачноротий, - лащилася Юля,
гаряче дихаючи йому в лице i обiймаючи його голими руками за шию. I
сварка, як i завжди, закiнчилася поцiлунками, примиренням i мiцним пiсля
цього сном.
У Гордiя Кошари сiм'я була невеличка - дванадцятеро дiтей. Четверо,
слава богу, померли, а восьмеро жерли хлiб святий i стугонiли зимою на
печi, як вiвцi в загонi. Як стануть, бувало, виплигувати в одних льолях на
обiд або на снiдання, то аж п'яти холонуть; от-от потрощать зубами стiл на
трiски. Жив Гордiй бiдно, дiтей годував картоплею та квашею. Налл жiнка в
ринку, облiплять ©© дiти i хлюпаються в нiй ложками, як утята в рясцi. На
вулицi Гордiй часто скаржився селянам:
- Оце перед рiздвом назмiтав з горища пшеницi на кутю, поставив у хатi,
коли це чую серед ночi: хрум, хрум, хрум... Присвiтив, а вони навколо,
мiшка, як прусаки, - пшеницю гризуть.
Зодягався Гордiй бiдно, як бог пошле. Прийде на побрехеньки до сусiдiв,
селяни про врожай говорять, про землю, про худобу, а вiн розгляда латки
на сво©х колiнах.
- Ех, - каже, - якби отакi штани були... Потiм ткне пальцем на iншу
латку та:
- Нi, з оцi © матерi© були б ще кращi. Це колись а в одного цигана на
овес вимiняв. Добрячi штани були. Якби не порвалися, так i досi носив би.
Минали роки, росли дiти. Однi повиходили замiж, iншi поженилися.
Залишився Гордiй удвох iз Мотрею при сво му наймолодшому синовi -
Денисовi. Та не було ©м нi спокою, нi затишку на старiсть: вдався Денис
безжалiсним, лiнивим, грубим i злодiйкуватим. Працював у колгоспi, як за
якусь провину, i бiльше всього промишляв полюванням. Лiтом бив качок,
зимою зайцiв i приблудних собак, здирав шкури, чинбарив i продавав
хутiрським хлопцям на бубни. Вiд постiйного спiлкування з тваринами
виробилися у Дениса звiрячi повадки: мав вiн такий тонкий нюх, що по
запаху диму мiг безпомилково визначити, у чи©й хатi смажиться сало, а в
чи©й печеться свiжий хлiб на капустяних листках. Були в нього сильнi ноги,
якi нiколи не знали втоми, i мав вiн ще одну рису, яку навiть трудно було
йому приписати, дивлячись на його вайлувату, лiниву у всiх рухах постать:
вмiння надзвичайно швидко, майже блискавично переходити вiд млявого,
сонного стану до звiрувато-хижого, спритного, зiбраного, готового в любу
секунду зробити стрибок i настигнути свою жертву. Iде Денис по полю
переваги-ваги, голова як прилiплена, очi в щiлинках, рушниця десь аж за
плечима телiпа ться. Раптом - шелесть що-небудь, - Денис голову в плечi,
рушницю в руку - бах-бахi I за ць. Як до землi приши . Лежить бiдний
косий i не ворушиться. Але таким Денис був лише на полюваннi, а в
звичайному життi - ледацюга з ледацюг. Вiчно вiн запiзнювався на роботу
або й зовсiм не виходив, а те, що робив, все рiвно треба було пiсля нього
переробляти.
Одного разу, коли Денис iшов на роботу, добренько-таки припiзнившись,
його перестрiв Оксен.
- Дивись, Денисе, щоб це було останнiй раз. Завтра приходь на роботу
так, щоб я тебе не впiзнав.
На другий день - сонце в снiдання - заходить на колгоспний двiр якийсь
дiд. Кожух навиворiт, шапка насунута на очi, сам згорбився, цiпочком
поперед себе-постуку .
- Iди собi далi, - каже йому Оксен, що саме стояв бiля контори iз
бригадирами. - У нас милостиня не розда ться.
А дiд нiби й не чу , що йому говориться, чеше далi: сива борода на
вiтрi ворушиться, руки тремтять, рот перекособочило - милостинi просить.
- Кажу ж тобi - нема ! - уже сердиться Оксен, а дiд руку до вуха
наставля , так, нiби вiн недочува. А тодi хап рукою за бороду, хап за
шапку - в Оксена аж очi на лоб полiзли.
- Це ти, Денисе?!
- Я.
- Ти що? Здурiв?
- А ви ж менi казали, щоб я так прийшов, аби ви мене не пiзнали.
- Так то ж я тобi говорив, щоб ти рано прийшов, без запiзнення, а ти
менi комедiю гра ш. Скидай же зараз iз себе оцю музику та йди волочити, бо
вже он скоро обiд...
Потис плечима парубок i перевальки почвалав у поле.
Увечерi вчорашнього дня дав Оксен наряд - возити iз кирнасового лiсу
дерево на будiвництво колгоспно© конюшнi. Ви©хати треба було рано, щоб ще
за холодка пригнати бикiв до лiсу i не мучити ©х по жарi. Iз Сергi м мав
©хати i Денис.
- Ти того Гордi вого гицеля сам розбуди, - наказав Сергi вi Оксен. - Бо
вiн до снiданку спатиме.
Сергiй устав рано, захопив торбу з харчами, пилку, сокиру i вийшов з
двору. Свiтало. Над Троянiвкою висiло розцяцьковане зорями небо, у
провулках чорною марою зата©лася темрява. Тиша. На ганку сiльського
магазину спав, загорнувшись у фуфайку, сторож.
Перелiзши через тин, Сергiй увiйшов до Денисового двору. Дверi хлiва,
де спав Денис, ледве прихиленi. Коли Сергiй переступив порiг, на нього
вiйнуло псиною вiд недавно вичинених собачих шкур. Сергiй засвiтив сiрник.
Оранжеве кружальце свiтла м'яко лягло на кра чок шкури, на якiй,
пiдiбгавши пiд себе ноги, спав Денис.
- Вставай!
Денис хлипнув спросоння i перевернувся на другий бiк.
Тодi Сергiй запалив сiрника, почекав, доки розгориться, i пiднiс до
голих п'ят Дениса. Тому, видно, дошкулило, бо вiн вiдсмикнув ногу, але
прокидатися й не думав.
- Ти встанеш сьогоднi чи нi? - розгнiвався Сергiй i затормошив Дениса
за плече.
- Яка це зануда штовха ться? - засопiв у темрявi парубiйко, пiдводячи
голову.
- Збирайся швидше. У лiс треба ©хати. Денис довго чухмарився i позiхав,
потiм полiз рачки в куток, мацаючи там руками, щось перекинув, певно,
старе вiдро, воно заторохтiло i сполохало вгорi голубiв, якi затрiпотiли
крилами i сердито завуркотiли. Нарештi витяг iз кутка одежину i якийсь
круглий предмет, схожий на пiдситок, що тихо подзвонював, як тiльки Денис
робив рух, запхав його у порваний мiшок i вийшов надвiр. Потiм вiн став
виробляти якiсь дивацтва, абсолютно незрозумiлi для Сергiя: витягнув iз
купи хворосту довгу галузину, пiдiйшов до хати i, вийнявши iз вiкна шибку,
став ширять туди, як у лисячу нору. Незабаром до вiкна пiдiйшло щось у
бiлому, вiдкрило його i подало торбу, яку Денис зараз же розв'язав i
зашилив туди руку.
- А сало де? Уже стрiскала, стара гаргаро?
- Господи, сохрани мене i заступи, - зашепотiла стара i закрила вiкно.
- От матiнку маю, - скаржився Денис, мотузу-ючи торбу. - Де що в
хазяйствi найласiше - зараз же кида собi на зуби. Прiрва якась. Щоб я
живий був!
- А навiщо ти хворостиною в хату ширяв? - давлячи смiх, поцiкавився
Сергiй,
- Бо вона якраз до лiжка дiста . Iнакше ©© не розбудиш, стару вовчицю.
- Що в тебе у мiшку?
- Бубна.
- Навiщо вона тобi здалася? До бичачого хвоста причепиш, щоб бубонiло
всю дорогу?
- Продам на хуторах...
- Нiчого собi придумав! Я лiс рубатиму, а вiн з бубною по хуторах
тинятиметься. Ех, зв'язався я на свою голову!..
При©хали до лiсу - зiйшло сонце. На зеленiй галявинi розпрягли бикiв,
пустили пастися.
- З чого ж починати? - вдарив Денис по молодому дубковi сокирою так, що
аж листя на ньому затремтiло.
- Мiтку шукай.
Знайшли помiченi дерева i до самого обiду працювали справно, без
жодного перекуру.
- Ти так, нiби для себе стара шся, - жалiвся Денис, витираючи пiт.
- Знай свое: чиргикай пилкою.
- Та доки ж чиргикати? Доки дух випре? Уже й так сорочка мокра...
- То в тебе вiд собачого жиру. Я от не ©м - i сорочка суха, - смiявся
Сергiй.
Вiн був наполовину нижчий вiд Дениса, сухорлявий, вузькоплечий, але
незвичайно жилавий i витривалий, пальцi на руках тоненькi, проте чiпкi:
вчепився б Денисовi за спину - цiлий день носив би на собi, а скинути б не
змiг. Лице його було iз нiжними i дрiбними, навiть аристократичними
рисами: нiс рiвний, тонкий, лоб високий, губи маленькi, насмiшкуватi. Двох
парубкiв боявся у селi всемогутнiй Денис: Сергiя i Тимка. Першого - за
його хитрiсть i гострий язик, другого - за вiдчайдушнiсть. Iз першим Денис
нiколи не входив у суперечки, бо був лiнивий на слово i знав, що нiколи
Сергiя не переспорить, з другим не за©дався через те, що Тимко з двох слiв
лiзе в бiйку i б' чим попало.
"А цей - хитрий, як лис, -розмiрковував Денис, тягаючи сюди-туди
пилкою. - I теж запеклий, так що краще з ним не зв'язуватися..."
Коли звалювали першого дуба - на хлопцiв дрiбним холодним дощем
бризнула роса. Сонячний промiнь пробивався крiзь гущавину вiт, спалахував
на лезах сокир, i тодi рубачi мружили очi. Вряди-годи по верхiв'ях дубiв
пролiтав вiтер, листя журно шелестiло, нiби там угорi iшла тиха змова
проти людей, що нiвечили пилками та сокирами тiла могутнiх дерев. Один
велетень дуб умирав особливо неохоче. Коли його пiдпиляли, вiн ще ганяв по
собi соки вiд мiцного, живучого i вiрного його життю кореня, шумiв листям,
i гордо кланявся сонцю, i все не здавався волi людей - тiльки тремтiв
стовбуром i гулко ахкав вiд болю, коли його били сокирою. Але потiм вiн
хитнувся, похилився i затрiщав, затрiпотiв вiтами i всi ю вагою iз
страшним шумом i гучним трiскотом упав на землю - потьмарилася, погасла
краса дуба: листя зробилося холодним i цупким, як слюда, кора потемнiла, i
з-пiд не© передсмертним потом виступив i закапад на траву прозорий сiк.
- Ще одного звалили, - святкував Денис, заганяючи гостре вiстря сокири
в тверде тiло деревини.
Розсiвшись на травi, хлопцi заходилися обiдати. Пожадливо ©ли житнiй
чорний нiздрюватий хлiб, що пахнув вiтром i хмелем, пили степлiле молоко.
Денис, облизуючи пальцi, з осатанiнням гриз старе пожовкле сало. Пiсля
обiду закурили i порозлягалися на холоднiй м'якiй травi.
- Води б оце холодненько©, - забажав Денис, нацiлившись напiвсонними
очима на пусту пляшку.
- Пiди принеси. Тут десь лiсовi криницi.
- А чи я ©х знайду?
- Знайдеш, як захочеш.
Денис сунув у кишеню пусту пляшку i пiшов стежечкою вниз, до ярiв.
Сонячнi плями замерехтiли на його ногах i спинi. Спустившись униз, вiн
попростував помiж деревами все далi i далi, i сонце гналося за ним помiж
дубами, а потiм облило його з нiг до голови i заслiпило очi. В обличчя
Денисовi вдарив лагiдно й нiжно теплий, навiть гарячий подих степу.
Парубок зрозумiв, що вiн збився з дороги, i, замiсть того щоб
заглиблюватися в лiс i йти до ярiв, вийшов на узлiсся. Степ зеленiв
безмежно, до самих обрi©в на всi чотири сторони. Денис повернув голову
туди, де мало бути його село, i довго вдивлявся в той бiк, доки не побачив
Бе ву гору, що ледве помiтно проступала крiзь тремтяче мареао. Повернувся
назад, взяв трохи праворуч i, по-кладаючись уже на свiй мисливський нюх,
став простувати до ярiв, наближення яких все яснiше й вира&-нiше
вiдчувалося по холодному, вологому диханню. Хапаючись за дерева, спустився
в яр i скоро знайшов покинуту, обгороджену ветхим тинком лiсову криницю,
яка була викопана на узлiссi бiля дороги.
Опустився перед нею на колiна, зняв картуз i, спершись руками об
цямрини, засунув у чорну дiрку голову, жадiбно припав до холодно© як лiд,
чисто©, свiжо© води i довго пив ©© собачими хльобками, не переводячи
подиху. Потiм пiдводив голову, вiдхекувався так, що в криницi брижилася
вода, i знову пив, не в силах задовольнити сво © жага Нарештi напився,
набрав у пляшку води, заткнув горлечко пробкою iз трави i хотiв уже йти
назад, як зненацька почув тихе подзвонювання велосипеда. Обернувшись,
побачив, як по дорозi мимо дерев, завертаючи на лiсову стежину, замелькало
щось зелене. I не встиг вiн зрозумiти, що воно, як на стежку вискочила
збуджена ©здою, розчервонiла, iз розпущеною вiтром зачiскою Юля. Уздрiвши
Дениса, вона загальмувала i, схиливши велосипед набiк та впершись лiвою
ногою в землю, зiйшла з нього, знiчев'я полравляючи пожмакане ззаду
зелене, без рукавiв, з чималим вирiзом на грудях ситцеве плаття. На
обличчi ©© не було розгубленостi, воно мало той вираз збуджено©
розбишацько© веселостi, властиво© для жiнок, що знають собi цiну i звикли
покоряти, що червонiють тiльки спочатку, а потiм так нагло дивляться в
очi, що вiд них хочеться тiкати i кричати "рятуйте!".
- Здрастуй! - сказала вона, швидко дихаючи вiд ©зди, усмiхаючись,
поправляючи розкидане по плечах пухнасте каштанове волосся i спiдлоба,
кокетливо дивлячись на нього великими, блискучими, владними i гарячими
очима. - Що ти тут робиш?
--Ми тут дерева руба мо, - пробубонiв Денис, що все так же стояв
непорушне з отупiлим обличчям i виряченими очима, тримаючи рукою пляшку в
кишенi, так, нiби ©© хтось хотiв вiдняти.
Юля поклала пiд дерево велосипед i, розiславши плаття, очевидно, для
того, щоб його не пом'яти, сiла на траву. Вона сiла картинно, простяглiй
поперед себе ноги в жовтих, м'яких, блискучих i зовсiм нових черевичках i
закинувши трохи назад корпус, який вона стримувала, опершись на руку;
голова ©© теж трохи була закинута назад, так, що для Дениса було випнуто
груди, бiлу шию i м'яке пiдборiддя. Вирвала травинку, перегризла ©© бiлими
щiльними гострими зубами, знову усмiхаючись, глянула на Дениса i веселим
голосом сказала:
- А ми завтра вiд'©жджа мо... Денис стояв як укопаний, так же, як i
ранiше, тримаючись рукою за кишеню з пляшкою.
- Тобi не шкода, що я ©ду? - запитала вона, пропускаючи крiзь вi© щось
таке, вiд чого Дениса замурашило поза спиною.
Денис переступив з ноги на ногу, потис плечима i опустив голову.
- Чого ти раптом став такий дикий? Iди сядь бiля мене. Адже я при©хала
нарочито, щоб попрощатися з тобою...
Денис несмiливо пiдiйшов i сiв поряд, ховаючи босi ноги в траву, витер
з чола пiт рукавом.
Юля сидiла бiля нього так близько, що вiн чув запах духiв вiд ©©
волосся i зеленого безрукавого плаття.
- Денисе, тебе дiвчата люблять чи нi?
- Не знаю, - глухо вiдповiв Денис, одвернувшись. Юля засмiялася i,
зiрвавши лiсову ромашку, залоскотала Дениса по ши©. Вiн одмахнувся, як од
в'©дливого комара, але вона не вгавала. Тодi вiн схопив ©© за холодну
пахучу руку i в перший раз глянув ©й в очi. Вона не вирвала руки i не
вiдвела вiд нього свого погляду, а вся, якось зiбгавшись, сидiла, притихла
i очiкуюча, губи ©© поволi вiдкривалися i очi вже починали горiть. Денис
ривком кинув ©© на себе, притис до грудей.
- Пляшку... Пляшку... викинь... - швидко дихаючи, попросила Юля.
Довго вони лежали потiм на травi. Лiсова прохолода остуджувала пiт,
сонячне свiтло кидало на них золотi монети. "Що ж менi тепер буде? - з
острахом роздумував Денис. - А, що буде, та й буде! - втiшав вiн сам себе.
- Оженюся, та й усе. Хiба ж мало наших хлопцiв на вчених поженилося? Он як
вона мене любить. Сама прийшла".
Юля незчулася, коли задрiмала, i прокинулася у якомусь замiшаннi.
- Ой! Що це я! - прошепотiла вона, схопившись i, мабуть, не розумiючи,
де вона i що з нею, але, побачивши бiля себе Дениса, усмiхнулася i обвила
його рукою за шию:
- Ах ти ж, мiй мучителю солодкий! Потiм провела руками по щоках,
стурбовано запитала :
- Я червона?
- Умгу!
- Що ж менi робити? Менi ж треба зараз ©хати.
- Наставляй жменю, я трохи тебе освiжу. Вона наставила рожевi жменьки,
i Денис налив туди холодно© чисто© джерельно© води.
Озирнувшись навколо себе, Юля взяла велосипед i вивела на стежку.
- Приходь сьогоднi вечором. Я буду тебе ждати бiля верб у нашому
городi.
- Добре, - кивнув головою Денис i проводжав Юлю очима до тих пiр, поки
вона не зникла за деревами. Потiм пiдiйшов до криницi i довго пив з не©,
як вiл з калюжi, втерся рукавом i загадково усмiхнувся, видимо, згадавши
щось. В руках його опинилася пуста пляшка, вiн покрутив ©©, здивовано
розглядаючи як рiч зовсiм тепер зайву, i, розмахнувшись, трахнув об
пеньок. Вона з брязкотом i дзвоном розлетiлася на друзки i засяяла
потовченим склом проти сонця.
"Це - на щастя. А Сергiй невеликий пан, прийде й сам нап' ться".
I Денис змореним кроком почвалав лiсом. Легенький вiтер сушив на йому
мокру сорочку i старанно остуджував розгарячiле тiло.
Коли вони поверталися iз Сергi м з роботи, Дениса настигла ще одна
несподiвана вдача: вiн продав бубну на хуторах. Радий i задоволений сво©м
щастям, вiн лiг у гарбу i проспав аж до Троянiвки. В Чубинiм яру, коли
добре сiпонуло гарбу, Денис прокинувся, i, зiвнувши, спитав:
- Як ти дума ш, Сергiю, учена баба вийшла б за мене замiж чи нi?
- Що це тобi приснилося на дубових колодах?
- Нi, ти скажи: вийшла б чи нi?
- Хiба божевiльна, а нормальна - нi.
- Хе-хе, - засмiявся Денис i бiльше не став розмовляти. Деякий час вiн
лежав мовчки, нiби дрiмаючи, потiм пiдвiв голову i з жалем зiтхнув:
- Ех, була б оце бубна... Всю дорогу гопака вибух-кував би.
- Ради чого?
- Знать, та не всiм, - хитро пiдморгнув Денис, але у вiдверту розмову
iз Сергi м не вступав.
Сонце пекло так, що трава була тепла i люди бродили в нiй, мов у
купелi. За Ташанню на луках- дзенькiт кiс, веселi голоси людей. Пiд
вербами у холодочку - бочонок з водою, прикритий сiном, щоб вода не
зiгрiвалася, ще далi - димить кухня: вариться обiд косарям.
Тимко косив артiльне сiно разом iз Марком, Денисом i Павлом Гречаним.
Вiд снiдання косили без перепочинку, i вже перед самим обiдом Павло
застромив косу, вийнявши кисет, крикнув Тимковi:
- Iди закурюй, сусiдо!
- Хай йому грець з тим куривом! Давайте краще перекусимо, доки обiдати
покличуть.
Тимко вхопив Маркову торбу з харчами i принiс ©© дядьковi. Побачивши
таке дiло, Марко та Денис теж покинули роботу i пiдiйшли до гурту. Денис,
нiкого нi про що не питаючи, потяг до себе торбу.
- З довгими руками пiд церкву, - вдарив його по пальцях Марко.
Четвертину сала розрiзали на чотирьох, Павловi дали бiльший шматок.
Тихий вiтер гладив трави, сушив мокрi сорочки на косарях. Тiнi вiд
дерев коротшали, все рiдше пролiтали зморенi спекою чайки. На Ташанi
кричали, ляпаючи крилами, гуси, чулося бовтання ненажерливо© щуки.
- На дощ жиру , - визначив Денис i, закривши очi, розлiгся на покосi.
- Як був я в забродi, так ми раз неводом кит-рибу спiймали, - жуючи
сало, сказав Павло.
- Та й який же вiн?
- Такий, як корова. Вдесятьох ледве на берег витягли.
- Може, то не кит? - допитувався Марко. - Бо то така риба, дядьку, що
©© кораблями витягують, а не самотужки.
-А я тобi кажу - пiймали...
- А де ж .той забрiд?
Павло, скрутивши цигарку, довго мовчав, пригадуючи ту невiдому кра©ну.
- В Чорноморi©, - нарештi пригадав вiн.
- От там, мабуть, рибалки сильнi були, що отаких риб самотужки
витягали.
- Та вже й не такi, як ви...
- А ви, дядьку, теж сильнi? Цiкаво, скiльки ви на собi грузу понесете?
Павло ворухнув вузлуватими пальцями босих нiг, нiби прикидаючи; яку
вагу вони зможуть витримати, сказав, зiтхнувши:
- Соломи понесу двадцять пудiв, а залiза тiльки шiсть.
Хлопцi, вхопившись за животи, попадали в траву, навiть Денис загигикав,
лежачи на спинi, так, що аж голова його тряслася, один Павло сидiв,
втупивши очi кудись за Ташань, байдужий до глузливого смiху.
Доки хлопцi пiдобiдували, сонце пiдбилося ще вище, Тимко принiс добре
вiдклепанi дiдом Iнокентi м коси, роздав косарям, заходився мантачити
свою.
- Гляди, Тимку, не дай дулю, - застерiгав Павло, натякаючи на те, що
при необережному руховi мантачки по косi можна врiзати пальцi.
- Нi, дядьку, я обережно.
Тимко знав, що дядькова коса не клепалася вiдколи й куплена i що вiн
мiг косити нею тiльки тому, що в нього було сили, як у бика: вигостривши
©© тепер, як бритву, Тимко передав Павловi i з цiкавiстю спостерiгав, що
воно з того вийде.
Павло сяк-так, для годиться, помантачив косу, поплював у руки, широко
розставив ноги i, вiдвiвши далеко назад косу, щоб, значить, був бiльший
розгiн, махнув нею по травi i впав на землю.
- Що ти ©й зробив? - дивувався вiн, пiдвiвшись пiд загальний регiт