Старицкий М.. Останнi орли

помстяться! Ти ж тiльки серце потiшиш, а не вряту ш сво©х! Ти занапастиш
©х, - билась вона в нього на руках i припадала до грудей, цiлуючи йому
руки.
- Що ти робиш зi мною? Тво© слова одбирають у мене силу. Ох, пропав я!
- I вiн зiрвав iз сво © голови шапку й кинув нею об землю. - Та коли я
щадитиму, заради свого серця, ворогiв, то який же я син Укра©ни? Та перед
любов'ю ж до не© все повинно впасти ниць, усе! А якщо ласки можуть купити
мою душу, то, виходить, вона - запроданка!
- Не заради себе благаю я! - пiдвищила Сара голос. - Нi, я за свою
любов не вимагаю нiчого! Я в iм'я тво©х i мо©х майбутнiх братiв благаю!
Твiй справедливий гнiв тепер ©х занапастить...
- Ех, сили нема ! Я вирву з грудей це негiдне серце й кину його тобi
пiд ноги! Воно не потрiбне козаковi, воно годиться тiльки жiнцi. Щемить,
рветься до тебе...
- Слухай, ось що менi спало на думку: почека мо три днi, поки батько
збереться ©хати... А як вiн ви©де з села до мiстечка, то ви переймiть
його, мене одбийте, а його зв'яжiть i десь заховайте... тiльки не
вбивайте, не вбивайте. Присягайсь менi!
- А якщо вiн вирветься?
- Закуйте в ланцюги, повезiть iз собою в лiс... на край свiту, -
тiльки, на бога, не вбивайте! Його смерть розiб' мо щастя...
- Ну, гаразд... Присягаюся!.. Тiльки ось що скажи... щиро, одверто: бий
навiдлiг! Скажи, чи схочеш ти потiм стати мо ю навiки?
- Петре! Та я ж люблю тебе! - скрикнула Сара, обнявши, парубка.
- Отже, моя нав ки? - палко пригорнув дiвчину до свого серця Петро,
обсипаючи ©© гарячими поцiлунками.
- Твоя, щастя мо ! - i вона припала до нього тремтячими грудьми й
занiмiла в невимовному поривi блаженства...
У простiй сiльськiй хатi пана титаря було майже темно; каганець, що
стояв на припiчку, тьмяно, нiби завмираючи, освiтлював лише невеличкий
куточок запiчка, а по всiй хатi лежали темнi, тремтливi тiнi.
На широкому полу, що прилягав узголiв'ям до печi, нерухомо лежав
умираючий. За постiль йому правив лiжник та подушка. В пiвтемрявi важко
було його роздивитися. Свiтло лежало невиразними тонами на сiрiй подушцi й
вихоплювало з сутiнкiв лише голову страдника, ©© обрамляло сiре волосся з
продiлом посерединi й рiденька жовтувата борода; худе обличчя з
загостреним носом здавалося, в порiвняннi з срiблистим волоссям, майже
чорним. По зведених бровах з глибокою складкою посерединi, по запечених,
вкритих смагою губах можна було догадатися про страждання, якi терпiв
умираючий, але вiн ©х не виявляв нi стогоном, нi скаргами; тiльки глибокi
зiтхання, якi зрiдка пiдiймали плесковатi, запалi груди, показували, що
життя iще тлiло в цьому худому, змученому тiлi. Бiля узголiв'я на
низенькому ослiнчику с дiла, зiгнувшись, друга постать, але вона вся була
повита мороком, i лише з деяких рухiв цi © чорно© тiнi можна було
догадатися, що той, хто сидiв, мовчки молився. Хворий повернув голову до
того, що молився, й, напiврозплющивши очi, спинив на ньому довгий, вдячний
погляд.
- Брате мiй у Христi, друже мiй! - прошепотiв ледве чутно хворий. - Ти
все, мене ради, не спиш, тiло сво томиш, серце сво журиш... За чим
тужити й сумувати? Тобi ж, служителю олтаря, вiдомо, що не впаде й
волосина без волi отця нашого небесного, а якщо була на те його воля
свята, то нам, грiшним, не годиться ремствувати й сумувати.
- Я не ремствую, отче страднику, що прийняв терновий вiнок, я не
ремствую... я молюся тiльки йому, розп'ятому, за полегшення тво©х
страждань... Але душа моя немiчна й болить за тебе... за нещасний народ,
приречений на загибель... О, перед таким горем затуманю ться мiй розум i
журба душу роздира .
- Ох, духу засмучення не даждь мi! - тихо зiтхнув хворий i замовк од
знемоги.
- Як же тобi, отче? - пiсля хвилi мовчання спитав старий священик
лисянсько© церкви. Вiн з тривогою дивився в розплющенi очi страдника i з
завмиранням серця стежив за тим, як ледве помiтно пiдiймалися його запалi
груди.
- Менi легше... Бiль втиха ... На серцi таке солодке заспоко ння, душа
тремтить вiд радостi... Не треба бентежитись... - тихо говорив умираючий,
майже не ворушачи губами, так що звуки його голосу нагадували легкий
шелест колосся пiд повiвом сонного вiтерця.
- Боже всесильний! Хай нашi молитви долинуть до тебе! - промовив отець
Хома i похилив голову на груди.
Знову запала глуха, важка тиша. Хворий лежав нерухомо, а поруч нього
застиг лисянський священик, пригнiчений безнадiйною скорботою.
Трохи згодом почулася з вулицi кваплива хода й долинув стриманий гомiн.
За хвилину тихо одчинилися дверi в сiни, а потiм i в другу половину
хати: сiни роздiляли двi свiтлицi - батющину й титареву.
- Тату! Люди вас просять! - тихо промовила Прiся.
- А що там, доню? - обiзвався титар стурбовано.
- Сара вирвалась од жидiв, вона пiдслухала, що ©© батько збира ться
розказати губернаторовi, нiби в нас гайдамаки ховаються, i наведе сюди з
мiстечка команду.
- Ой господи, що ж нам робити?
- Я ж i закликала на раду Ляща, Качура, Довгоноса... Петра теж.
- Iду, iду... Ох... не життя це, доню!.. Вже краще б, зда ться, смерть
одразу, - бурчав титар, пробираючись навпомацки до дверей.
- Сюди, сюди, татусю, - й Прiся одчинила ширше дверi, а коли титар
пiдiйшов, то, взявши його за руку, додала: - Треба б пана полковника
сповiстити, щоб прибув на допомогу... Вiн обiцяв, - все це вона промовила
одним духом i вiдчула, нiби щось стиснуло ©© серце й гаряча хвиля залила
все обличчя.
- Шукай вiтра в полi, - кинув титар i мовчки почав вiтатися з прибулими
гостями.
Усi посiдали на призьбi титарево© половини, щоб не турбувати хворого,
й, поспиравшись на цiпки, мовчали.
Петро стояв, спершись лiктями на стовп з кiлькома забитими в нього
кiлочками, на якi вiшали горщики, макiтерки та глечики. Сара й Прiся
вiдiйшли трохи вбiк, у затiнок дерев.
Нарештi Петро порушив мовчанку й розказав присутнiм те, що розповiла
Сара, про неминучi наслiдки доносу.
- Мало того, що не залишать цi дияволи в нас каменя на каменi, -
говорив Петро, - мало того, що винищать тих, хто не зможе втекти в лiси,
на край свiту вiд пекла, - вони ще кинуться шукати гайдамакiв по всiх
околицях i почнуть грабувати, палити й вирiзувати села й хутори... Ось яке
лихо висить над нами, панове, то яка буде на те ваша рада?
Довго мовчали запрошенi на раду, понуро дивлячись на кiнцi сво©х
цiпкiв; нарештi заговорив широкоплечий Лящ:
- Що ж, братчики, важко нам захиститися вiд польсько© команди; поки не
з'являться тут справжнi гайдамацькi загони, селяни побояться повстати...
то хiба дати знать зараз... ось Петро зна , куди й кому... це моя перша
рада.
- Так-то воно так, панове громадо, - зiтхнув титар, - але полковник
говорив, щоб до слушного часу готувалися, змовлялись, а сидiли б тихо, як
бджоли у вулику зимою... Може, Москва сво© вiйська на ляхiв вишле, - от
що!.
- Чували й ми це... поголоска йде, - обiзвався Довгонос, високий i
тонкий, мов голобля, з невеликим, зовсiм приплесканим носом. - Чули, що
православна Москва захистить нашу вiру й нас вiд напасникiв та й забере
край пiд свою руку... Тiльки коли те буде?
- Це ж саме i я кажу: на iнших покладайся, а сво©х рук не складай! -
знову подав голос Лящ. - Так ось яка друга моя рада: поки повернеться з
лiсу Петро, часу гаяти не слiд: вдома збирати й ховати збiжжя, добро,
худобу вигонити, хворим i дiтям знайти заранi сховок, а самим готувати
ножi, та списи, та шаблi й рушницi, в кого що знайдеться... Сповiстити про
все по сусiдству надiйних людей, щоб теж були напоготовi... Коли пiдоспi
загiн, тодi дати одкоша замковим командам.
Сухорлявий, але ставний i мiцний тiлом Качур, що весь час мовчав,
схвально крекнув i пересунув кивком голови шапку; мiсячне свiтло впало на
його праву щоку й осяяло зяючу яму вибитого ока, вiд котрого йшов синiй
шрам по щоцi до самого вуха.
- Добра твоя рада, Ляще, - сказав титар, - тiльки от замок руйнувати
без гасла, без наказу пана полковника не слiд, не годиться свавiльно, для
власно© потiхи: цим можна пошкодити загальнiй справi.
- Так побити команду, а самим пiти в лiс до загонiв або розсипатися по
всiх селах з добрим словом - ось моя третя рада. Почулися схвальнi не то
зiтхання, не то гомiн.
- Добра твоя рада, - промовив, пiсля короткого мовчання, титар. -
Господь умудрив тебе розумом i надiлив серцем козачим, лицарським: тiльки
от, не одкидаючи тво©х порад, чи не можна було б придумати чогось, щоб не
дати Гершковi брехати на нас... Це було б найкраще: ми б готувалися, i
ляхи б сидiли... до слушного часу. Ех, якби вдержати Гершка!
- Це найпростiше, - обiзвався нарештi Качур, - пiти й зарiзати його, як
барана!
- Хе, пане дядьку! - вiдповiв Петро. - I я так попервах подумав,.та не
виходить дiло. Гершко ж сказав усьому кагаловi про гайдамакiв. Раз Гершка
буде вбито, то всi жиди кинуться до замку й роздзвонять про нас i про
гайдамакiв: на другий же день у нас будуть замковi гостi.
- То всiх перерiзати й корчму спалити, - запропонував Качур.
- Теж не гаразд, - засмiявся Петро. - На пожежу злетяться з мiстечка,
довiдаються, в чому рiч, й заварять тут червоне пиво. - Якщо нам i три днi
мало для порятунку, то однi © ночi, та ще й коротко©, то вже й зовсiм буде
мало. Дозвольте, панове, i менi ще сказати слово... Молоде воно, щоправда,
але од серця, а ви його змiцнiть сивим розумом, то, може, воно й
пригодиться. Три днi, ось дiвчина Сара каже, Гершко нас не зачепить:
цадика виряджатиме, укладатиме сво© речi... Адже так, Саро?
- Так, так!.. - поривчасто вiдповiла Сара, ледве вимовляючи слова вiд
хвилювання. - Щонайменше ©м треба три днi на сво© справунки. Тiльки на
четвертий день... i то навряд чи можна зiбратися.
- Отже, нам за цi три днi, - провадив Петро, - слiд зробити все те, що
радив Лящ, тiльки, додам я, треба стежити за Гершком, не спускати з нього
ока, стерегти й тiнь його, а на четвертий день, як вiн вибереться звiдси й
подасться в мiстечко, то перейняти його й...
- Посадити на палю, - перебив Качур.
Сара скрикнула, Прiся поспiшила забрати ©© в сiни.
- Перелякав, пане-брате, дiвчину, - зауважив титар. - Вона, як сестра,
прибiгла сповiстити нас, а ми ©© батька на палю!
- Еге ж, тату! - говорив далi Петро. - Я теж ©й заприсягся, що батька
©© не вб' мо, але й не випустимо з рук. На мою думку, Гершка треба
зв'язати й запакувати в лiсi, а для певностi - хоч викопати для нього яму,
як на пашню, та там i держати; його язик нам пригодиться, та й дукати...
- Сину мiй! Радiсть моя! - вигукнув зворушений титар. - Що, панове,
дума те? - звернувся вiн до всiх. - Як його думка?
- Та пошли, боже, й нам на старiсть таку, - промовив Довгонос. -
Звичайно, дiло говорить.
- Воно так, - погодився й Качур, - а все б краще порiшити його, -
почухав вiн потилицю пiд шапкою.
- Та не вискочить вiн, пане дядьку, з пашенно© ями, - посмiхнувшись, з
певнiстю сказав Петро. - Головою ручуся - не вискочить. А от як доведеться
брати замок, то вiн нам i пригодиться: вiн, шельма, зна там усi ходи й
виходи... та, крiм того, може пiдкупити й жида замкового.
- Ну, то поки що х й йому дiдько! - згодився Качур. Усi якось
пiдбадьорилися й повеселiшали, але вибiгла з сiней Прiся й збентежила всiх
несподiваною звiсткою.
- Тату! - заговорила вона тремтячим од слiз голосом. - Панотець
кличуть... Батюшка вiдходять...
- Господи! - скрикнув приголомшений звiсткою титар, звiвши руки до
неба. - Твоя воля!
Усi, поскидавши шапки, побожно перехрестилися.
- Панотець усiх просять, щоб зайшли попрощатися, - додала Прiся й, не
маючи сили стримати плачу, вибiгла в сiни. Титар теж поспiшив слiдом за
дочкою, а за титарем рушили й усi. Освiтленi мiсячним сяйвом, пiдходили
постатi до дверей i поринали в чорну млу, неначе зривалися з порога в
якесь провалля.
Запрошенi боязко ввiйшли до свiтлицi й, перехрестившись, спинилися
пiвколом бiля дверей. Перед ©хнiми очима постала така картина: на полу
лежав умираючий; обличчя його, виснажене стражданнями, було зовсiм
спокiйне; якась невиразна усмiшка блукала коло зiмкнутих уст;
напiврозплющенi очi були спрямованi на тих, що ввiйшли. В головах отця
ларiона стояв мiсцевий священик i шепотiв одходну молитву.
- Нашого молiльника й заступника кличе до себе творець милосердний,
розлуча нас... Його свята воля! Попрощайтеся! - сказав отець Хома,
закiнчивши молитву; голос його тремтiв вiд скорботи, рвався вiд жалю.
Усi перехрестилися, зворушенi тяжкою хвилиною, i безнадiйно посхиляли
на груди голови. Тяжке зiтхання повисло безсилим стогоном у низькiй i
похмурiй свiтлицi.
- Як же ©х щадити, наших мучителiв i катiв? - пролунав серед цi ©
гнiтючо© тишi якимсь дисонансом сповнений обурення й протесту голос
Качура. - Як же щадити? Дивiться - це ж дiло ©хнiх рук! Хто не знав
дорогого нам панотця? Коли в нуждi хто - вiн останнiй свiй шаг несе,
останнiй свiй шматок переломить! Скривдять кого - iде, заступа ться... до
диких звiрiв iде... i ось розтерзали за нас нашого батька!.. Ось вiн, наш
милостивець, наш заступник, лежить нерухомо, а ми, сироти, сто©мо склавши
руки й тiльки зiтха мо! - говорив збуджено й дедалi голоснiше Качур. -
Сто©мо й зiтха мо, - пiдвищив вiн голос, - а кати, глита© бенкетують i
смiються з нас! Як же нам ©х щадити? О, присягаюся перед цi ю святою
страдницькою душею помститися за все, за все i за цього мученика!
Слова Качура схвилювали всiх: багато хто плакав, але й зрошенi слiзьми
очi загорялися мстивим, похмурим вогнем.
Умираючий чув цю надгробну промову, i вона, як видно, справила на нього
враження: спершу засвiтилася в старого усмiшка в пригаслих очах, а потiм
по обличчю заходили якiсь тiнi. Помiтно було, що страдник силкувався
зiбрати останнi, майже згаслi сили, щоб промовити прощальне слово.
- Сину мiй! - заговорив мiсцевий священик. - Не нам, грiшним, судити
братiв сво©х, не нам воздавати за дiяння ©хнi. над усiма нами, вище за
зорi небеснi, господь. 'Хiба може бути справедливий суд людський? Хiба
серця нашi можуть бути сповненi милостi й любовi? Ось i тепер гонителiв
наших обуяли темнi, нечистi сили. Нам би сумувати й молитися за них, а ми
горимо люттю й помстою. Не будемо ж бентежити душу, яка вiдходить вiд нас,
грiховними помислами й бажаннями: вона вже вiдстраждала й, радiсна, прагне
до джерела свiтла й джерела вiчно© любовi.
Присоромленi словом свого улюбленого священика, присутнi ще нижче
похилили чубатi голови; в тяжких зiтханнях ©хнiх чулася марна туга,
безпросвiтна журба.
Прiся, припавши до одвiрка, голосно ридала, а Сара, виступивши вперед i
мiцно стиснувши руки, ловила кожне слово священика.
Умираючий розплющив широко очi, повiльно обвiв присутнiх поглядом i
ворухнув рукою.
Усi зата©ли подих, Сара пiдступила ще ближче, майже до самого полу.
I нараз страдник заговорив тихо, майже беззвучно, але виразно:
- Не вболiвайте, не тужiть за мною, любi мо©... Я щасливий: у душi мо©й
нема нiкому докору... За вас вона молитиме бога любовi... i я вiрую... я
бачу, що милосердний заступиться: все буде зважено, й ваша доля оновиться
пiд могутньою рукою. Простiть мене, якщо словом, чи дiлом, чи помислом...
простiть! Тiльки себе жалiйте, а мо©х мучителiв... Христос усiх прощав.
- Йому й вашому боговi вiрю я! - несподiвано скрикнула Сара, охоплена
релiгiйним екстазом, зворушена до самозабуття. - Йому поклоняюся... До
нього припадаю!.. А ви, слуги розп'ятого, - святi, святi! До вас
порива ться моя душа! Ви вчите любити всiх, жалiти всiх, з усiма дiлитися
останнiм, ви навча те прощати кривдникiв, ви молитесь за ворогiв... О,
приймiть же мене на сво лоно! - I вона, обливаючись слiзьми, впала на
колiна й притислася до руки вмираючого.
- Ти вiднайшла вже душею Христа, дочко моя, - сказав зворушений
священик i поклав Сарi на голову свою руку. - Незабаром i церква наша
прийме тебе: будь же благословенна в серцi сво му i хай не оскудi твоя
вiра довiку!
Умираючий глянув з усмiшкою на Сару й, ворухнувши рукою, благословив
©©. Потiм ще раз обвiв поглядом присутнiх i промовив останн слово:
- Простiть, молiтеся...
- Одходить, - сказав священик i почав тихо молитися. Усi мовчки стали
навколiшки...



VI

У той час, коли на Правобережнiй Укра©нi напружувалась у всiх верствах
суспiльства житт ва боротьба, а в повiтрi чути було запах кровi й пороху,
в той самий час на лiвому березi Днiпра було цiлком спокiйно. Звичайно,
внутрiшнiй зв'язок мiж двома половинами одного й того самого народу не
переривався, традицiйне прагнення до возз' днання братiв зростало, та
проте зовнiшн спiлкування було послаблене.
Заборона польсько© Корони переходити пiдданцям на другий берег Днiпра i
суворий прикордонний нагляд хоч i не припинили емiграцi©, але все ж таки
©© утруднили; незважаючи на це, втiкачi проривалися й розповiдали про
страхiття панського гнiту, про жорстокiсть орендарiв, панiв i ксьондзiв i
про зусилля всiх католикiв та зу©тiв придушити й зовсiм знищити
православну вiру. Цi розповiдi обурювали всiх - i шляхту, i козакiв, i
поспiльство, - всi вони, спiвчуваючи горю й бiдi братiв, потiшали ©х
надi ю, що цариця захистить вiру i ©х, скривджених, вiзьме пiд свою опiку;
сподiванки цi, передаючись з уст в уста, прикрашалися авторськими
додатками й доходили вже у фантастичнiй формi до лiсiв i байракiв, де
ховалися месники за вiкову образу й кривду.
Ки©в, що одiйшов iще за Андрусiвською угодою до Росiйсько© iмперi©, з
невеликою лише смужкою землi, хоч i стояв на самому кордонi з Польщею, яка
вирувала пристрастями, але тяжiв уже бiльше до сво © метрополi©. Щоправда,
вiн придивлявся до хмари, що пiдiймалася праворуч, i прислухався до глухих
ударiв грому, але безпосередньо© участi в подiях, якi грiзно насувалися,
не брав i тiльки обхiдними шляхами намагався дати ©м бажаний напрямок.
За Печерами, на вiдстанi п'яти-шести верст за течi ю Днiпра, на правому
високому березi його темнiв кошлатими деревами непрохiдний лiс; меж його
не було видно, вiн то пiдiймався зеленими схилами, наче висока стiна, то
спускався м'якими хвилями в широкi й глибокi улоговини й, розширюючись,
захоплюючи пiвобрiю, бiг у далечiнь сизим серпанком. Тут, у цьому чудовому
куточку, де й нинi сто©ть Кита©вська пустинь, а до князя Володимира було
сторожове укрiплення Китайгород, тут у тi часи стояла садиба генерального
обозного, оточена господарськими будiвлями й десятком хат.
Одноповерховий, досить довгий будинок, критий червоною черепицею,
виглядав iз зеленi саду надзвичайно привабливо: широкий рундук,
пiдтримуваний точеними й строкато розмальованими колонами, дивився
привiтно з височини на велику улоговину з блискотливим ставом, за яким
високою горою пiдiймався лiс. На фонi цi © темно© зеленi блищали
позолоченi банi монастиря й вiдбивалися перекинутими в ставку. Лiворуч
видно було синю, з срiблистими переливами стрiчку Днiпра, за якою
розстилалася безмежна рiвнина Лiвобережно© Укра©ни, облямована сизою
крайкою бору, а прямо, в прозорiй далинi, виступали з мли ясними хмарами
силуети приднiпровських гiр. Взагалi кра вид був i розгонистий, i
привiльний, i сповнений невимовного чару. Повiтря, пом'якшене великою
кiлькiстю води й напо не ароматами лук i лiсiв, було таке чисте й
живодайне, що кожен новий одвiдувач не мiг надихатися ним i п'янiв вiд
достатку кисню й пахощiв. Тiльки пересиченi груди й стомлене око могли
бути байдужi до тако© благодатi. У тi часи Кита©вськi пущi зливалися з
лiсами, якi тяглися за Василькiв до Таращi й Сквири, i були прекрасним
шляхом утiкачам до Ки ва, а звiдти й на лiвий берег Днiпра; крiм того, по
тих лiсах знаходили притулок i борцi за волю, гайдамаки, котрi орлами
налiтали на панськi ма тки й замки, щоб поквитатися з сво©ми гнобителями,
а тому панам i економам було вкрай небезпечно селитися поблизу густих i
диких лiсiв: такi необачнi поселенцi щохвилини могли чекати непроханих i
несподiваних гостей, одвiдини яких обходилися занадто дорого. Але пан
обозний, очевидьки, зневажив такi мiркування й оселився пiд лiсом, за двi
милi вiд польського кордону. Правда, вiн, бувши православним i пiдданцем
Росiйсько© держави, мiг розраховувати, що гнанi поляками не будуть
помщатися на ньому; та проте голод i нужда могли завжди штовхнути втiкачiв
на звичайний грабунок i розбiй, тим паче, що сам хутiр не мав нiякого
захисту й укрiплень, за винятком частоколу, що його оточував.
З огляду на заворушення й небезпеку пан обозний пропонував дочцi на час
його вiдсутностi ви©жджати до одного з ©хнiх заднiпровських ма ткiв, але
Дарина завжди вiдмовлялася й заспокоювала батька тим, що пiд охороною
свято© обителi вона буде в цiлковитiй безпецi. Та й чого ©й було боятися?
Лiсових гостей вона жалiла, допомагала ©м i давала притулок, а ©хньому
протесту спiвчувала всiм серцем: душа ©© горiла високою любов'ю до рiдного
народу. Чутку про добродiйну панну Дарину лiсовi блукачi передавали з уст
в уста, й популярнiсть ©© росла й перебiгала з одного лiсистого терену на
iнший, проникаючи до пота мних ям i яруг. Зрештою, цi небезпечнi для
кожного мешканцi нетрищ були панночцi вiрнi й вiдданi слуги, найкращi
охоронцi ©© спокою.
Був тихий i теплий травневий вечiр. Сонце, заходячи, кидало червоне
промiння на порослi лiсом кручi по той бiк ставу, клало м'якi тiнi на
западини й схили, ефектно вихоплювало пiдвищення, запалювало то в одному,
то в другому мiсцi червоним полум'ям став i пiдсвiчувало рожевий серпанок
далини. На ганку сидiла знайома нам панна Дарина i, видно, не звертала
нiяко© уваги нi на чудовий ласкавий вечiр, нi на чарiвну картину бiля
сво©х нiг, нi на прегарну панораму околиць: ©© задумливий погляд тонув у
туманному виступi Печорсько© гори, за якою звiдсiля не видно було Лаври.
Пiсля того, як Дарина побувала напровеснi з сво©м батьком у Печерах, де
вони трапезували в настоятеля монастиря з полковником Залiзняком,
вельможний пан обозний по©хав на лiвий берег; його кликали й сво© справи -
по господарству великих ма ткiв, i службовi - побачення де з ким, а
особливо з пископом переяславським. Треба було повiдомити в столицю про
настро© на Лiвобережнiй Укра©нi, про впливи на не© глухобунтiвливо©
сусiдки - Польщi, а також про стан хлiбних запасiв, на випадок, коли б
довелося послати сюди вiйська. I от уже минуло бiльше мiсяця, а батько не
тiльки не повертався додому, але не присилав навiть про себе нiяких
звiсток. Це починало турбувати Дарину, i вона з цього приводу двiчi ©здила
в Печери, але нiяких новин про батька не дiзналася. Настоятель сказав, що
вiн мав тiльки послання вiд превелебного отця Гервасiя, в якому
згадувалося й про пана обозного, який одвiдав його; але куди вiн потiм
подався, було невiдомо.
Святитель тим часом благав, щоб усi iстинно вiруючi звернули сво©
погляди на православну церкву в Польщi, яка загибала вiд напастi латинян,
i на сво©х братiв, що там знемагали.
Пiд час першо© подорожi Дарина, бувши в Лаврi на службi, бачила знову в
храмi ченця Найду; вiн дивився на не© неодривним, полум'яним поглядом,
вогонь якого доходив до ©© серця й заважав молитися. Панна мимохiть
оберталася в той бiк, де стояв чернець, зустрiчалася поглядом з його очима
й знiяковiло опускала вi©. А втiм, перед закiнченням вiдправи Найда зник,
i, незважаючи на зата не бажання побачити його знову й поговорити про його
настрiй, панна не знайшла ченця нi в лаврському дворi, нi в архiмандрита;
послати ж навмисне по нього ©й було незручно. За другим при©здом до Лаври
вона, на превеликий свiй жаль, не зустрiла вже нiде загадкового
запорожця-ченця.
Сьогоднi панна Дарина була в гостях у i ромонаха Кита©всько© пустинi
отця Пафнутiя; вiн, мiж iншим, повiдомив ©й при мну новину, що одержано
звiстку вiд отця Мельхiседека: iмператриця прийняла його вельми ласкаво,
журилася лихом i православного люду, i православно© церкви в Польщi. Вiд
цi © звiстки Дарина, вiддана до ентузiазму справi вiри й долi братiв, якi
загибають у тяжкiй польськiй неволi, страшенно зрадiла; пiд впливом
свiтлих надiй вона цiлий день була в надзвичайному збудженнi, але надвечiр
©© охопила якась туга, подруга сердечно© самотностi.
Спершись рукою на поренчата балюстради, Дарина думками поринула в
недавн минуле, мимовiльно переносячись вiд однi © картини до друго©.
Настрiй у не© був журливий, i смуток пiдкрадався до ©© серця якимсь тяжким
передчуттям. Нарештi ©© думки почали кружляти коло Переяслава й перенесли
©© туди цiлком, ©й пригадався той час, коли вони жили в тому мiстi, i
нараз вона вiдчула в сво му серцi приплив гострого жалю за тими хвилинами,
що вiдлетiли у вiчнiсть... Вона не могла дати собi вiдповiдi, чого саме ©й
було жаль, але почувала, що було жаль... Перед ©© очима воскрес при©зд до
батька з Запорожжя молодого посла. Його гарне, енергiйне обличчя, ставна,
атлетична постать, а головне - палкi слова, в яких iскрилася i самовiддана
любов до пригнiчено© батькiвщини, i прагнення з молодою вiдвагою боротися
за не© до останньо© краплини кровi, - привернули ©© увагу й викликали
спiвчуття. Вона пригадала жвавi з ним бесiди, в яких юнак малював ©й
картини страхiть i мук; вiн говорив, що стогiн сто©ть за Днiпром i лине по
всiй руськiй землi. Звичайно, вона чула й ранiше про пригноблення
правослаэного люду в Польщi, але намальованi вогненним словом запорожця
картини пiдiймали в ©© серцi почуття кривди й викликали в ньому новi, не
вiдомi ранiше пориви - пiти на допомогу страдникам i послужити
батькiвщинi. Само собою зрозумiло, що й запорожець в ©© очах був геро м,
який прагнув великого подвигу, а тому й прихиляв до себе ©© душу: а втiм,
©хн сердечне зближення було перерване його раптовим вiд'©здом, а
незабаром вона з батьком пере©хала в пiдмiський хутiр Кита©в, бо обозному
треба було часто бувати в Ки вi у службових справах.
Минуло два роки... I ось вона несподiвано зустрiла того завзятого
запорожця в чернечiй рясi, збайдужiлого до iнтересiв життя... Авжеж... у
не© саме вiд того й щемить серце: хто ж поряту конаючий народ, коли
найкращi сини Укра©ни одiйдуть вiд боротьби й поховаються - чи по хуторах,
чи в похмурих монастирях?.. О, як ©й шкода цi © молодо© сили, що гине
марно в найпотрiбнiший час... "Що примусило його вiдмовитися вiд славного