Старицкий М.. Останнi орли

посмiшкою зауважила тiтка, здивована такою незвичною жвавiстю небоги. -
Може, якогось вельможного пана в сильце спiймала чи генерала, а може, й
самого князя або графа?
- Спiймала, тiтусю, спiймала не князя, а самого гетьмана!
- Бач, чого захотiла! - тяжко зiтхаючи, промовила тiтка. - Ну, вдягайся
ж хутчiй: батько чека .
Тiтка вийшла з кiмнати, а Дарина почала одягатися. Усе горiло того дня
у не© в руках, на серцi було так легко, так ясно, що дiвчинi здавалося,
нiби вона не ходить, а пурха , i тiло ©© стало легким, мов пiр'©нка.
Хвилин через п'ять Дарина була вже готова. Радiсна й сяюча пiшла до
трапезно©. Тiтка кудись вийшла - на столi стояв ©© незакiнчений снiданок,
- батько сидiв у крiслi понурий, невдоволений i читав "Петербургские
ведомости", привезенi з Ки ва.
Дiвчина привiталася й сiла за стiл.
Кiлька хвилин пан обозний похмуро мовчав, потiм обернувся до Дарини й
докiрливо сказав:
- А я тобi, дочко, ще не подякував: спасибi за розумну бесiду з паном
губернатором; заробимо тепер нагороду, ох заробимо! Дарина здивовано
глянула на батька.
- Не розумi ш! - похмуро вiв далi генеральний обозний. - А вчора що ти
наговорила пановi губернатору: "Гайдамаки сво©х не чiпають", - передражнив
вiн дочку. - Га?
- То й що? Хiба це неправда, тату?
- Правда, правда... Не з усякою правдою в очi лiзь. Та й зовсiм
неправда, - вигукнув вiн, вдаривши по столу кулаком. - Не гайдамака я, не
розбiйник, i гайдамаки мене за свого не мають. Я - генеральний обозний
вiйська ©© пресвiтло© царсько© милостi! По лiсах iз ножем не ховаюсь i
добрих людей не грабую!
- I вони не грабують, вони за хрест святий iдуть!..
- Ха-ха! За хрест iдуть, - перебив дочку iз злобним смiхом обозний. - А
кишенi не забувають. Розбiйники, гвалтiвники, лотри! Га! Нiякого
послушенства знати не хочуть. Для них i шибеницi мало!
- Батьку, та хiба ви забули про те, що казав нам отець iгумен i вся
братiя в Мотронинському монастирi? Хiба не крають вам серця страхiтливi
вiстi, що ©х приносять утiкачi з польсько© землi? Господи боже! - Дарина
сплеснула руками. - Адже ж тако© муки, яку терпить там нещасний люд, не
терпiв ще нiхто на землi!
- Терпить, терпить! - пробурчав обозний. - Коли господь попуска , то
нам, людям, мудрувати нема чого - на все його воля: отже, треба ©й
скоритися.
- Скоритися? - з запалом вигукнула дiвчина. - Нi, ми повиннi
об' днатися всi, всi - козаки, гайдамаки й запорожцi - i визволитись од
полякiв.
- Тс! - просичав обозний, хапаючи Дарину за руку. - Схаменися, що ти
верзеш? Хочеш, либонь, щоб батько твiй прогулявся на заслання? Га? Багато
хто з нашо© братi© вже зробив цей веселий променад.
Дарина мовчала похнюпившись, тiльки груди ©© високо здiймалися та на
щоках горiли яскравi плями.
Обозний випустив доччину руку й заговорив уже спокiйнiше:
- Якби губернатор почув те, що ти сказала, то вже сьогоднi ми б з тобою
тут не сидiли... Гей, дочко, покинь цi химери, не дивися на дурнiв, якi,
певно, за канчуками скучили. Щоб я бiльше таких слiв не чув! Бач,
хвилюються, галасують... А яка користь? Навiщо нам встрявати в чужi
справи? Моя хата скраю - нiчого не знаю! Коли не наша сила, то мовчи i
пам'ятай завжди: на чи му возi ©деш, того й пiсню спiвай.
Дарина подивилася на батька з глибоким докором. Та обозного анiтрохи не
збентежив доччин погляд, вiн навiть не зрозумiв його i вiв далi:
- Губернатор ласкавий, ласкавий, а на зуб йому не потрапляй! Уже й на
мене скоса дивиться тiльки за те, що я ©здив у Мотронинський монастир. А
все ти, дочко: не хотiв я - ти умовила... Ну, та, може, бог дасть, пронесе
хмару, вдруге будемо обачнiшi. - Обозний важко зiтхнув i сiв у крiсло. -
Добру новину скажу тобi, дочко.
А що Дарина мовчала, то обозний з самовдоволеною посмiшкою вiв далi:
- Жених трапля ться, та ще такий, що шапка з голови впаде, перш нiж
поглянеш на нього.
У вiдповiдь дiвчина здригнулась i насилу вимовила:
- Хто ж такий?
- Хто? Наче й сама не здогаду шся? Та полковник же, отой, що розмовляв
з тобою: не сьогоднi-завтра генералом буде!
- Ви жарту те, тату! - тремтячим голосом промовила Дарина.
- Де там жартую, коли вчора мав з ним вельми довгу благомисленну
розмову: при©де до нас для остаточно© резолюцi©.
- Тату, я не пiду за нього, - рiшуче сказала Дарина.
- Що-о?.. - обозний пiдвiвся в крiслi, притримуючись руками за бильця,
i втупив очi в дочку, немовби не зрозумiвши сказаних нею слiв. - Не пiдеш?
То якого ж тобi ще принца треба? Самого губернатора чи сiятельного князя?
- Не князя i не губернатора, а нашого козака.
- Козака?! - обличчя генерального обозного вкрилося темно-червоними
плямами. - Щоб я тебе, доньку генерального обозного, вiддав за козака? Нi,
не для того я видряпувався i боком, i поповзом нагору, щоб знову скотитися
в багно... Годi дурiти! Будеш за полковником.
- Тату, та вiн же москаль...
- То це й на краще! Сама цариця до нього милостива, чу ш? Та з таким
зятем можна он куди вилiзти! Дарина спалахнула.
- Хоч би там що, а за полковника не пiду! - промовила вона твердо. - Я
його не люблю, а шлюб без любовi - то великий грiх перед богом, i на такий
грiх мене нiхто не змусить пiти. Ваша воля, тату, для мене свята й
нерушима, та божий закон вищий за людську волю.
- Ти, ти... Ти смi ш? - обозний схопився з мiсця, обличчя його палало
гнiвом. В цю мить дверi вiдчинилися, увiйшов козачок з пакетом,
повiдомивши, що його привiз гонець од генерал-губернатора з Ки ва.
Почувши це, обозний одразу змiнився на обличчi. Вiдпустивши козачка,
вiн розiрвав конверт i швидко пробiг очима присланий папiр; обличчя його
набрало стурбованого виразу.
- Губернатор кличе негайно до себе у важливiй справi, - промовив
обозний уривчасто, не дивлячись на дочку. - Дай боже, щоб се не було
наслiдком тво©х слiв. Зараз вирушаю, довiдаюсь, в чiм рiч. - Вiн склав
папiр, сховав його в кишеню каптана i, обернувшись до Дарини, сказав
неголосно, але з таким лютим притиском, немов хотiв, щоб слова його
голками впились у мозок дiвчини: - Слухай, дочко, я не знаю, чи повернуся
сьогоднi... Якщо без мене при©де полковник, прийми його пристойно, як i
личить нашому званню i рангу. Та пам'ятай, щоб я бiльше вiд тебе дурниць
не чув... Пiст незабаром кiнча ться. I коли на те буде божа воля, через
два тижнi ти будеш дворянкою, полковницею.
Обозний круто повернувся i вийшов.
Приголомшена, обурена батьковими словами, Дарина так i закам'янiла
посеред кiмнати. Тим часом у дворi зчинилася метушня, i хвилин за
п'ятнадцять дiвчина побачила, як з двору ви©хав ридван, у котрому поважно
розсiвся генеральний обозний, спираючись на товсту дорогу палицю. Слiдом
за ним помчав i губернаторський гонець. Челядь зачинила ворота i,
перемовляючись, пiшла до сво © роботи. Незабаром затих i стукiт колiс
ридвана.
З Дарининих грудей вирвалося полегшене зiтхання; знесилено опустилася в
крiсло, та, помiтивши у дворi тiтку, яка швидко йшла вiд льоху до хати,
квапливо пiдвелася й вийшла через другi дверi в сад. Дiвчинi хотiлося
нiкого не бачити, залишитись хоч на якийсь час самiй; на одну думку про
розпити, нарiкання i умовляння тiтки вона здригнулась, наче доторкнулася
до чогось огидного й бридкого. Дарина швидко пройшла сад i, вiдчинивши
хвiртку, ступила в лiс; тут вона звернула на знайому улюблену стежину й
пiшла повiльнiше. й раптом пригадалося, як на цiй самiй стежинi страшна
циганка ворожила Найдi... Даринi здалось, нiби вона й зараз чу той сухий
i скрипучий голос... Дiвчина здригнулась, але тривожнi думки одразу ж
стерли цей спогад...
Пiсля розмови з батьком Даринi все уявлялося в похмурому свiтлi.
Очевидно, вiн твердо вирiшив вiддати дочку за полковника, а що полковник
теж, певна рiч, не зверне уваги нi на ©© сльози, нi на ©© благання, нi на
©© вiдразу до нього, то батько, певно, схоче силомiць доскочити свого. У
не© лишався тиждень строку; за цей тиждень треба було знайти вихiд. Що ж
робити? Як врятуватися вiд цього жахливого шлюбу? Втекти? Куди i як?
Повiдомити Найду? Але ж вiн покинув монастир, i хто скаже, де його шукати?
Може, подався на Запорожжя, може, хова ться в лiсах, збираючи гайдамакiв?
А може, вже пiдняв десь повстання? Та якби вона навiть i знала, де вiн
нинi, то кого б послала до нього? Нема в не© тако© вiрно© людини.
Одначе треба щось придумати! Не чекати ж того часу, коли ©© силомiць
потягнуть до вiнця! О господи, як це ©м обом не спало на думку, що батько
може вiддати ©© замiж? Адже повстання трива не день i не тиждень. За цей
час батько, побоюючись гайдамакiв, може пере©хати з нею десь на лiвий
берег, куди не долетить навiть звiстка про коханого! Та вони тодi й не
подумали про це... А тепер що дiяти?
Дарина зупинилась на мить у затiнку розлого© липи, з болiсним
напруженням перебираючи можливi вiдповiдi на сво запитання, i, не
знайшовши жодно© задовiльно©, пiшла далi. "Невже ж вiн, Найда, буде битися
там один, щохвилини ризикуючи життям, а вона залишиться тут, чекаючи, коли
нарештi ©© вiддадуть замiж за полковника? Нi, нi! В не© не вистачить сили
так жити. Мучитися повсякчас, не знаючи, де вiн, що з ним, щодня ждати
звiстки про його смерть у бою або страту? Нi, тако© муки вона не витрима !
Туди, до нього! Так, до нього! - ще раз рiшуче мовила сама собi Дарина. -
Батька покине, бо який же вiн батько, коли сьогоднi вранцi мiг таке ©й
сказати? Авжеж, вона по©де до коханого, щоб подiлити з ним усе - i
небезпеку, i смерть, i славу!
Але як знайти його, як добитися до нього? Нема в не© нi охоронного
листа, нi вiрних супутникiв; одразу ж на кордонi ©© схоплять ляхи i, в
кращому разi, вiдiшлють назад, до батька. А якби ©й i пощастило пробратися
через польськi форпости, скiльки б небезпек чигало на не© у вирi
повстання! Якщо вже Найда покинув монастир, то, значить, терпець
увiрвався, значить, злоба лядська виявилась тепер на повну силу. Але що ©й
небезпеки? Що навiть сама смерть у порiвняннi з цi ю страшною, нестерпною
розлукою! Так: один вихiд - втекти звiдси. Але як?" - охоплена тривожними
думками, Дарина все далi й далi заглиблювалася в лiс. Розпач у ©© душi
змiнювався надi ю на порятунок, а надiя знову поступалася мiсцем розпачу.
Нарештi, втомлена й розбита, дiвчина сiла спочити край глибокого
урвища. ©© охопила якась дивна байдужiсть... Сонце вже давно хилилося до
заходу й заливало розтопленим золотом зубчастi верхiвки лiсу, що збiгав
схилом яру. Довго так сидiла Дарина, охоплена апатi ю, коли раптом десь
позаду пролунав чоловiчий голос. Дiвчина виразно почула сво iм'я.
Вона здригнулась i миттю схопилася на ноги, збагнувши, що зустрiч з
незнайомою людиною в цiй глухiй пущi, далеко од домiвки, не вiщу нiчого
доброго. Iз застиглим вiд жаху серцем Дарина оглянулась i побачила
високого на зрiст чоловiка в полатанiй одежi, з торбою через плече.
Смагляве обличчя жебрака, з розкуйовдженим чорним волоссям i одним оком,
здалося дiвчинi знайомим.
- Добрий вечiр, ясновельможна панно, - промовив жебрак, шанобливо
вклоняючись. - Злякалася? Не впiзнала? Не лякайся: тобi нас боятися нема
чого.
- Не впiзнала, хоча тво обличчя знайоме менi, - вiдповiла здивована
Дарина, - я десь тебе бачила.
- Авжеж, бачила, та й, либонь, не один раз: i в Лаврi, i на великих
дорогах. Був я i в тебе на хуторi, - пам'ята ш, навеснi з побратимами, ще
про справи лядськi розповiдали й панна почастувала нас?
- Навеснi? Так-так, - спроквола мовила Дарина, пригадавши, як до не©
приходили п'ятеро гайдамакiв, розповiдали про польськi справи, про Найду;
тепер ©© страх де й подiвся, а в серцi заворушилася радiсна надiя почути
вiд жебрака щось певне про коханого. - Але ж ти, зда ться, був на однiй
нозi, - сказала дiвчина.
- Був i на однiй, i на двох, як зручнiше, - усмiхнувся жебрак.
- Звiдки ж теперечки?
- Iду з польсько© Укра©ни до тебе, ясновельможна панно.
- До мене? - здивувалася Дарина.
- Атож! До тебе послав мене один значний козак i звелiв передати тобi
ось цю рiч, - жебрак витяг з-за пазухи чотки з чорного дерева з пiдвiшеним
до них великим залiзним хрестом. Дарина здригнулась i тихо скрикнула... Цi
чотки вона бачила не раз на грудях у Найди.
Жадiбно вихопивши чотки з рук жебрака, дiвчина мимоволi припала до них
губами.
Чотки являли собою разок круглих чорних намистин, на кожнiй з яких були
вирiзанi прапори й сурми запорозькi та iм'я одного iз вiдомих лицарiв
Укра©ни, починаючи вiд Наливайка i кiнчаючи iменами славних гайдамакiв
останнiх рокiв. На кiнцi цього разка висiв великий залiзний хрест; з
одного боку на ньому було викарбувано герб - запорозький козак з мушкетом
на плечi, а з другого вирiзьблено: "В миру козак запорозький Iван Найда
волею божою помре" i рiк вступу Найди до монастиря.
Даринине серце аж затремтiло вiд радостi: це вiн, вiн, коханий, пода
©й звiсточку про те, що покинув монастир!
- Орле мiй, соколе мiй, життя мо , - стиха прошепотiла дiвчина,
притискуючи чотки до грудей; та згадавши, що поруч сто©ть Найдин
посланець, вся зашарi-лась i хутко промовила: - А хто ж тобi дав ©х?
- Козак якийсь, видно, значний...
- Вiн не сказав тобi свого ймення?
- Нi, тiльки дав менi ©х iз словами: "Вручи це доньцi генерального
обозного i скажи ©й, що орел розбив сво© пута..."
- А далi, далi?
- Ще додав: "Скажи, що пiднiма ться страшна буря, на те й посилаю ©й
хрест сей, щоб вiн оберiгав ©© всюди..."
- А ще?
- А бiльше нiчого. Нi, нi, ще сказав, щоб панна чимось допомогла
Лебедин-ському жiночому монастирю, бо там щось недобре затiвають ляхи,
пiдмовляють черниць пристати на унiю, а сама iгуменя не може дати ©м ради.
- А ще що?
- А ще сказав наостанку, щоб панна ждала, а чого - не сказав. При цих
словах жебрака щоки Дарини вкрилися гарячим рум'янцем.
- Ну, а як же там, на Укра©нi, що ляхи... гайдамаки? - заговорила вона
швидко, намагаючись приховати вiд жебрака сво хвилювання.
- Остання година прийшла - пани, кажуть, постановили всiх попiв i
благочестивих християн вирiзати; але це ©м не вдасться: усi гайдамаки
збираються до одного коша. Подейкують, що замурований у Печерах лицар
Найда скинув чернечу рясу i взяв козацьку шаблю. Знiметься така завiрюха,
яко© не бачили з часiв Богдана.
- Слава богу! А люди? Запорожцi? Та нi, стривай, ходiмо... Ти, либонь,
стомився, зголоднiв... Там усе розповiси. Або нi, зажди; чи зможеш ти
зробити менi одну послугу?
- Хоч десять.
- Спасибi, я вiддячу тобi. Менi потрiбна вiрна людина.
- Покладись на мене у всьому.
- Гаразд, але про це потiм... Зараз треба додому, вже пiзно: можуть
кинутись шукати мене, виникне пiдозра... То я пiду, а ти приходь надвечiр.
- Гаразд. - Жебрак вклонився паннi й зник у хащах. Дарина пiшла на
хутiр.
Iшла вона швидко, квапилась, ©© хода, рухи, вираз обличчя виказували
сильне хвилювання. У головi дiвчини ро©лися радiснi й тривожнi думки. Сам
бог послав цього жебрака - вiн тепер допоможе ©й у всьому. Але хто прислав
чотки? Звичайно, Найда. Це вiн зробив на знак того, що розпрощався з
монастирем навiки. Ох, цi чотки! Скiльки разiв перебирав вiн ©х у години
безмовно© молитви, скiльки кривавих козацьких слiз скотилося на них!
Дарина знов припала до чоток губами. Ця рiч, така близька Найдi,
здавалася тепер дiвчинi частиною його самого.
- Любий мiй, коханий мiй, диний мiй, - повторювала вона, перериваючи
свiй шепiт палкими поцiлунками. У вiтах щось зашелестiло: червона вивiрка
виткнула з листя свою гостреньку мордочку i, побачивши пiд деревом молоду
дiвчину, яка палко цiлувала чотки, здивовано розпустила свiй пухнастий
хвостик i миттю сховалася.
Дарина спам'яталась, ©й стало соромно свого пориву. Що б подумали про
не© люди, якби побачили? Треба перебороти сво хвилювання. Потiм, потiм...
Зараз дорога кожна хвилина, треба скористатися з перебування тут жебрака й
вирiшити, що робити.
Дарина надiла на себе чотки й швидко пiшла далi.
"Передусiм треба уяснити собi, що означають Найдинi слова, - мiркувала
дiвчина, - що вiн мав на увазi, коли просив ©© допомогти Лебединському
монастирю? Тут кри ться якийсь iнший, пота мний змiст, бо що може важити
©© слабка помiч при такому повстаннi, вiд якого захитаються зубцi
польсько© Корони? Може, Найда, нагадуючи ©й про долю Лебединського
монастиря, хоче, щоб вона по©хала туди сама? Так воно i ! - мало не
крикнула вголос Дарина й мимохiть зупинилася. - Вiн хоче, щоб вона ©хала
туди; вiн прислав чотки, аби вони оберiгали ©© в дорозi, вiн i жебрака
послав, щоб той допомiг ©й добратися до монастиря. О, вона по©де, вона
ждатиме! Жебрак допоможе, вiн проведе ©© туди, а цей хрест убереже вiд
усякого лиха! А батько? - Дiвчина знову зупинилася. - Що вiн скаже? Втеча
розлучить ©х навiки. Вiн проклене дочку, бо ©© вчинок одверне вiд нього
ласку губернатора i, хтозна, чи й бiльшого лиха не накличе? Що робити?
Втекти - значить, вiдректися вiд батька; залишитись, скоритись йому -
значить, вiдректися вiд коханого й побратися з нелюбом. Нi, нi!" - Дарина
палко притисла до грудей залiзний хрест i швидко пiшла, майже побiгла...
Дома вона застала перелякану тiтку, але одразу ж заспоко©ла ©©; дiвчина
навiть задовольнила тiтчину цiкавiсть щодо вчорашнього балу й очiкуваного
жениха. Про все це Дарина говорила з такою невимушеною веселiстю, що в
тiтки не виникло нiякого сумнiву в ©© щиростi. Пiд кiнець ©хньо© розмови
ввiйшла служниця й сказала, що прийшов якийсь жебрак i просить милостинi.
Дарина звелiла нагодувати його й залишити на нiч; а що вона завжди давала
притулок всiм убогим, то це розпорядження не здивувало нiкого. Посидiвши
ще трохи, дiвчина пiдвелася й сказала тiтцi, що пiде до свого покою
вiдпочити...
Уже коли тiтка з Дариною вечеряли, з Ки ва примчав вiд обозного гонець
i привiз листа. В листi обозний просив доньку негайно вислати йому деякi
потрiбнi речi, бо вiн у важливiй справi ма вирушити завтра на лiвий
берег, у Переяслав, де, мабуть, доведеться пробути не менше двох тижнiв.
Дарина аж почервонiла вiд радостi й мiцно стиснула в руцi листа: ця
звiстка давала ©й певну надiю здiйснити свiй намiр.
Вона щось придума , аби не викликати нiяких пiдозр у тiтки... А два
тижнi - немалий час...



XV

Серед непрохiдних у тi часи Лебединських лiсiв, що тяглися верст на сто
на захiд за Мотронинськими, у глибокiй улоговинi, на березi вигнутого
дугою озера, притулився жiночий монастир, який дiстав назву вiд
навколишньо© мiсцевостi. Вiн був заснований ще в XVI вiцi, в часи
панування Литви, i мав грамоти, що стверджували його права на великi землi
й угiддя i вiд польських королiв - Жигмунта, Владислава IV i Яна-Казимира.
Католицьке духiвництво, а потiм i унiатське, давно вже зазiхало на цей
притулок переслiдуваного православ'я, але королiвськi декрети,
заступництво колишнiх гетьманiв, особливо Дорошенка, i розташування в
диких лiсових хащах оберiгали його вiд хижакiв i грабiжникiв. Останнiм
часом, коли козацтво i автономiя Укра©ни впали, а руський народ i грецька
вiра були приреченi лютим католицтвом i свавiльною шляхтою на цiлковите
знищення, правобережнi монастирi стали диною опорою переслiдуваного
руського пiд'яремного люду. Це й спонукало трiумфуючих ненависникiв
вiдняти у "схизматського бидла" тi останнi оази православ'я.
На свiтанку жаркого червневого дня крутою стежкою, що вилася серед
високих ясенiв i в'язiв, якi утворювали сво©м переплетеним гiллям густе
зелене склепiння, спускалися в долину чотири вершники. Попереду кавалькади
©хала на гнiдому конi донька генерального обозного, панна Дарина, за нею
кульгавий жебрак, котрий нинi добре орудував обома ногами; ©х супроводило
ще дво колишнiх калiк, якi тепер стали бравими вершниками. Зеленуватий
присмерк, що огортав лiс, кидав на обличчя подорожнiх, а особливо Дарини,
вiдтiнок надмiрно© втоми. Кульгавий давно вже тривожно поглядав на панну i
нарештi сказав ©й iз сердечною турботою:
- Вiдпочила б ти, ясновельможна панно, он на тiй галявинi, адже ж
стомилася: легко сказати, третiй день не злазиш з коня - це й нашому
братовi, що до всього звик, ломитиме кiстки, а що вже говорити про таке
тендiтне створiння? Зблiдла он - хоч би хвороба не причепилася...
- Ото ще, - усмiхнулася дiвчина, - не медяник я, не зламаюся... Може,
трохи й стомилася, але верхи я не раз ©здила...
- Що й казати, справдешня козачка... А все-таки в каруцi було б тво©й
милостi...
- Насмiшив! Ото добре було б ©хати в каруцi по цих крутих стежечках,
переплетених корiнням: вона б застрягла помiж перших же дубiв!..
- Не iнакше! - весело пiдхопили ©хнi супутники. - Кульгавий на вигадки
майстер!
- Воно й правда... - почухав провiдник потилицю. - 3 каруцою... ге,
ге... Але я гадав, що паннi було б спокiйнiше...
- I не спокiйнiше, - вiдказала Дарина. - Передусiм разом з каруцою менi
треба було б узяти свою челядь i сказати тiтцi, куди я збираюся ©хати, а
це б стривожило ©©... Вона почала б умовляти мене, щоб я не ©хала без
батька в польське пекло, та й у каруцi мене б одразу затримали... А верхи
я по©хала начебто в Печери i можу пробути там хоч би й два тижнi, i нiхто
навiть не кинеться, що мене нема;
i мимо польських ватаг хащами про©хали щасливо. Тiльки так ми й могли
дiстатися сюди...
- Так-то воно так, а от вельможна панна наче з хреста знята...
- Вiдпочину й минеться... Адже монастир у цiй долинi?
- Рукою подати - он i озеро видно, - показав провiдник на
свiтло-блакитну гладiнь, що блискотiла внизу помiж дерев.
Пiсля двох поворотiв нашi подорожнi ви©хали на галявину, i Дарина
зупинила коня, вражена чудовою картиною. Перед ©© очима лежала широка
улоговина, яка нагадувала собою велетенську овальну чашу з свiтлим дном; з
©© синявих вiнець збiгав донизу оксамитними хвилями лiс, обриваючись бiля
озера прямовисною стiною.
Плесо озера було нерухоме i, як найкраще дзеркало,.. вiдбивало все, що
заглядало в нього: схований в зеленi монастир, частину зубчасто© стiни,
череп'янi дахи, невеличкий мiсток i купу сивих, похилених верб; усе це,
вiдбившись у чистих прозорих водах, виблискувало там такими самими, коли
не свiжiшими барвами, - навiть блакить, яку подекуди торкнув рожевий подих
ранку, здавалась у вiдображеннi ще яскравiшою.
"Певно, в цьому тихому притулку, далеко вiд житейських бур i насильств,
добре молитися, споглядаючи в прозорiй високостi пiднiжжя божого престолу,
- розчулено подумала дiвчина. - I невже лиходi© обернуть цей мирний рай на
криваве, страшне пекло? О нi! Ти, невидимий творець, не дозволиш блюзнiрам
осквернити найкраще творiння сво©х рук!" - Думки Дарини полинули до
Мотронин-ського монастиря, i вона мимоволi стала порiвнювати враження вiд
обох цих монастирiв. Вони були зовсiм рiзнi: картина тутешньо© природи
заспокоювала людськi пристрастi, й вiд того душа поринала в тихе забуття;
а Мотронинський монастир, розташований на високiй горi, здавалося, ширяв
над неозорим простором i сво©м виглядом збуджував енергiю, окриляв душу на
подвиг.
Години через три подорожнi пiд'©хали до брами, але й тут ©м довелося ще
довгенько постояти, поки докладнi розпити й вiдповiднi докази не
переконали черниць, що прибулi в монастир - ©хнi друзi, а не вороги i що
гостя - справдi донька ки©вського генерального обозного... Та й пiсля
цього у внутрiшнiй монастирський двiр впустили тiльки Дарину, а ©©
супутникам запропонували скористатися гостиннiстю монастирського сторожа,
який мешкав iз сiм' ю в хатi за брамою.
Дарину з щирою радiстю i зворушливими молитовними побажаннями зустрiла
сама ясновелебна мати iгуменя й одразу ж запросила дорогу гостю до сво ©
келi©. Вiдпочивши з дороги й пiдкрiпившись келихом гарячого пива й
смаженими в олi© сухарями з чорного хлiба, дiвчина в iнтимнiй бесiдi з
iгуменею почала розповiдати ©й про полiтичнi вза мини сусiднiх держав i
про надiю на збройне заступництво Росi©, на яке, проте, можна
розраховувати лише в тому разi, коли тутешнiй православний народ повстане
на захист вiри й сво©х потоптаних прав та коли це повстання розростеться
до грiзних розмiрiв; тiльки тодi, побачивши цiлковите безсилля сусiдньо©
кра©ни, небезпечне для росiйських кордонiв, iмператриця пошле сво©
вiйська, щоб навести лад.
- Небагато втiхи привезла ти, люба панно, - сумно зiтхнула iгуменя. -
Рветься наша надiя, мов павутиння, бо коли б нещасному руському людовi й
пощастило рiками кровi вгамувати хиже насильство латинян i люту сваволю
панiв, то й тодi, виходить, до знесилено© шляхти прийде могутня допомога i
встановить лад, сирiч втихомирить чернь, яка збунтувалася проти панiв.
- О нi, не те, свята мати Серафиме, - палко вiдказала Дарина. - Намiр
царицi, наскiльки менi вдалося те вивiдати, - забрати цей давнiй руський
край пiд свою державу; вона шука тiльки слушно© нагоди для втручання,
понеже без не© сусiднi держави - Австрiя i Пруссiя, якi також вважають
себе протекторами Польщi, можуть виявити невдоволення.
- Ох, видно, прогнiвили ми господа, - сумовито захитала головою
iгуменя, - i вiн одвернув од нас, недостойних, лик свiй! Загинути нам
лиша ться, чесно померти, та й годi! Бо поки ясновельможнi протектори
гнутимуть один перед одним кирпу, шляхта нас геть заморду i винищить,
благочестя, храмiв i слiду не зостанеться, православного люду - анi
душi... А поки учиниться найяснiшо© царицi державна воля, то пiд крило ©©
вiдiйде лише пустеля, усiяна козацькими кiстьми, напо на кров'ю,
прикрашена ру©нами та пожарищами... - голос iгуменi затремтiв, сльоза, що
бринiла на вi©, упала на блiду, немов пергаментну, щоку виснажено© постом
i подвижництвом старенько© й повiльно скотилася по глибокiй зморшцi.
- Ясновельможна панi! Не тужiть, не плачте, - з палким спiвчуттям
кинулася Дарина до матерi Серафими i в сердечному поривi обцiлувала ©©
руки. - Я вiрю i уповаю, стогiн народу прокотиться з краю в край по рiднiй
нашiй землi й розбудить орлiв, що дрiмають у путах. Усi як один, i жiнки,
i дiти повстануть i розiб'ють вiковi лядськi кайдани!
- Що важить повстання беззбройно© i темно© юрби? Марний акт помсти - не
бiльше! Ти, дорога дитино моя, тiшиш себе нездiйсненними гадками... Поки
не була розшматована надво наша вiтчизна, поки у великiй кра©нi росли та
мiцнiли великi душi, доти й тривала боротьба за ©© свободу, а нинi в цьому