Страница:
росла край левади проти Гершково© корчми. Качур, Довгонос, Лящ, а з ними й
Прiся кинулися сповiщати всiх мешканцiв села про небезпеку й велiли всiм
складати сво майно та бути на всякий випадок напоготовi. Скiнчивши цi
справи, вони повернулись до Петра. Густе листя на деревi добре ховало
парубка й робило цей пункт надзвичайно зручним для спостереження.
На короткiй радi було вирiшено, що вони учотирьох по черзi
вартуватимуть на цьому пунктi, решта ж тро засядуть тим часом у кущах на
березi рiчки з осiдланими кiньми, збро ю i всяким запасом.
Так i зробили. Увечерi черга вартувати припала Лящевi. Зручно
примостившись на деревi, вiн почав спостерiгати за корчмою. Настала нiч,
темна й душна; кругом панувала тиша; низьке чорне небо, здавалося,
поглинало найменшi звуки, що народжувались на землi. Вже кiлька разiв
зрадливий сон пiдступав до Ляща, але вiн вiдганяв його. Корчма поринула в
густий морок i ледве бовванiла за плотом; та ось нараз в одному з ©©
вiкон, десь далеко в глибинi, мигнув кволий вiдблиск свiтла. Лящ увесь
стрепенувся, насторожився й, просунувши голову крiзь листя, витяг уперед
шию. Через кiлька хвилин свiтло з'явилося в Саринiй кiмнатi й на вiкнi ©©
повисло бiле простирадло, осяяне з того боку вогнем.
"Бiда! - промайнуло в думцi Лящевi. - Сара знак пода , виходить, Гершко
зважився скористатися темрявою ночi й податися сьогоднi ж у дорогу. Е,
треба сповiстити швидше!"
Лящ клубком скотився з дерева й кинувся в кущi, де сховалися Петро,
Качур i Довгонос.
- Ви©жджа , панове! - задихавшись, прошепотiв Лящ, пiдбiгаючи до
товаришiв, якi дрiмали в кущах.
- Хто ви©жджа ? - скрикнув Петро.
- Га! Що там таке? - пiдхопили Довгонос i Качур, пiдводячись з землi.
- Гершко ви©жджа з корчми.
- Що-о?
- Не тямите хiба: Гершко ви©жджа .
- Не може бути! - скрикнув Качур. - Сьогоднi ж сама Сара сказала нам,
що все гаразд!
- Одурив i ©©, а тепер, кажу вам, ©де: Сара знак пода .
- Ходiм! - рiшуче промовив Петро й кинувся вперед, за ним подалися й
iншi.
За кiлька хвилин вони стояли вже коло липи. У корчмi було зовсiм темно,
в жодному вiкнi не свiтилося.
- Що ж це? - здивовано промовив Качур. - Скрiзь темно?
- А свiтилося, от ©й-богу, як вас бачу, так бачив сам, що свiтилося, -
побожився Лящ.
- Загасив, мабуть, Гершко, догадався, - прошепотiв Петро. - Я дам ©й
знак - i гайда через степ!
Петро гукнув тричi пугачем i прислухався.
- Що це? - прошепотiв вiн. - Крикнув хтось?
- Нi, то причулося тобi, - вiдповiв йому Лящ. - Кругом тихо. Не гаймо ж
часу, а то як випустимо Гершка з рук, тодi вже не пiйма мо.
Усi четверо кинулися бiгом назад до схованих серед кущiв коней, i за
хвилину вже мчали щодуху степом до призначеного мiсця - до греблi на Росi.
Обмотанi ганчiрками копита коней м'яко тупотiли по високiй травi, що
вкривала безлюдний степ. Мовчки мчали чотири вершники, тiльки кире© ©хнi,
що маяли, немов чорнi крила, iз свистом розтинали повiтря. Нiхто не
вимовив i слова; здавалося, якiсь чорнi духи безшумно летiли крiзь
безпросвiтну темряву, навислу над степом.
Хвилин через двадцять товаришi звернули вбiк i ви©хали на дорогу.
Минуло не бiльше чвертi години такого шаленого чвалу, коли Петро рiзко
осадив свого коня.
- Тут, - прошепотiв вiн, важко переводячи подих. Усi зупинилися й
злiзли з коней.
- Ну, Качуре, одведи коней подалi та поприв'язуй ©х, а ми тут
улашту мось, - пошепки промовив Лящ.
Качур узяв за повiддя коней i одвiв ©х набiк, а Петро з товаришами
засiли в яру, що тягся лiворуч вiд дороги, саме там, де росла стара верба.
Через кiлька хвилин до них прилучився й Качур. Усi обдивилися ще раз сво©
довгi ножi, засунутi за халяви чобiт, i знову прича©лися.
Кругом було тихо й темно. Петро виразно чув, як дзвенiла й переливалася
кров у нього в вухах, наповнюючи мертву тишу ночi та мничим шумом. Нараз
серед чорно© тишi пролунав якийсь протяжливий, тужливий звук.
- дуть! - шепнув Петро, схоплюючись з мiсця, i судорожно затиснув у
руцi мотузку, яку захопив з собою, щоб зв'язати Гершка.
- Нi, то бугай крикнув на рiчцi, - сказав Лящ.
- Iдуть... Стукотить... Я чую... - знову прошепотiв Петро й навiть
подався вперед.
- Причулося, кажу тобi.
Але Петро не слухав Ляща; витягши вперед голову, вiн завмер,
насторожившись. Кiлька хвилин минуло в напруженому чеканнi. Слух Петра
загострився до тако© мiри, що, здавалось, i шелесту трави не пропустив би.
Зата©вши подих, парубок застиг на мiсцi. Вiн виразно чув якийсь тихий,
розмiрений шум, але, на його подив, шум той не посилювався, а чути його
було нiби на тiй самiй вiдстанi. Так минуло кiлька хвилин.
- Та сядь же, ще насто©шся! - сказав Петровi Лящ i потяг його за полу
чумар-ки. - То в вухах кров дзвенить.
Петро сiв на землю й стиснув голову руками.
Сидячи в засiдцi, вiн нi про що не думав, тiльки прислухався,
намагаючись уловити найменший звук, що завмирав у нiчнiй тишi. Проте iнодi
думка його зупинялася на зовсiм незначних подiях, на тому, як вiн
позавчора поламав косу, як Ничипiр лаявся з сво©м кумом, а потiм парубок
знову весь насторожувався, завмираючи в болiсному, напруженому чеканнi.
Хвилини повзли повiльно, немов якiсь страховища, важкi, неповороткi,
нiмi...
Петро не мiг би сказати, скiльки часу минуло вiдтодi, як вони засiли в
яру: година чи цiла вiчнiсть?
Коли раптом тишу ночi знову прорiзав якийсь протяжливий звук, що вже
виразно нагадував рипiння колеса.
- дуть! - шепнув, задихаючись, Петро i вмить схопився на ноги.
- Мабуть, що й так, - погодилися його товаришi.
- За мною, панове! Заляжемо край дороги: дво з цього боку, а дво з
того.
Петрова команда була негайно виконана.
Скрип почувся знову, вдруге i втрет , i за хвилину товаришi не мали вже
сумнiву, що до них наближа ться якийсь вiз чи бричка, запряжена парою
коней.
Серце завмерло в Петрових грудях.
"Вони, вони!" - стукало йому в головi.
Через хвилину вiн держатиме в руках цього зрадника. Iуду, вiн вирве в
нього навiки Сару i вряту все село.
Вiз наближався; у темрявi ще не можна було його роздивитись, але до яру
виразно долинало тюпання конячок i гуркiт розхитаних колiс. Мабуть, вiн
був уже зовсiм близько. Нарештi в темрявi показалися понурi голови шкап, i
вiз порiвнявся з тими, хто сидiв у засiдцi.
- Стiй! - закричав Петро й, кинувшись поперед коней, повис на дишлi.
Конi ту ж мить зупинились, а Петровi товаришi оточили воза.
- Ой матiнко! Ой царице небесна! - жалiсно заволала якась жiнка. -
Порятуйте, голубчики, не занапастiть душi християнсько©!
Почувши цi слова, Петро мимохiть випустив дишель з рук i кинувся до
воза. На возi сидiли старий дiд i молодиця з дитиною на руках. У дiда,
мабуть, од страху вiдiбрало мову, а молодиця тремтiла й, заливаючись
слiзьми, тулила до грудей дитину.
- Тьху ти, хай йому дiдько! - плюнув спересердя Качур. - Тiльки
перелякали на смерть добрих людей. Ну, ©дьте з богом! Гей! - сказав вiн
тихо й махнув рукою. Конi смикнули й помалу потюпали далi. Якусь хвилину
товаришi стояли мовчки серед дороги.
- От прикро, - мовив Лящ. - Я вже гадав добренько пом'яти Гершка в
сво©х руках, а тут ма ш! Однак, парубче, - звернувся вiн до Петра, - не
можна так кидатися на кожного про©жджого. Зчинимо тiльки гвалт i
наляка мо, чого доброго, Гершка, - вiн, гляди, з пiвдороги назад i
поверне. Треба ранiше придивитися, хто ©де.
- Авжеж, це правда, тiльки хiба що сам дiдько розгледить щось тако©
темно© ночi, - вiдповiв на це Качур.
- А от я й не дiдько, а бачу тво слiпе око.
- Ай справдi, наче свiтлiше стало, - погодився Качур, - одначе це
погано, виходить, скоро й свiтати почне.
Петро оглянувся: дiйсно, густий морок ночi починав нiби рiдшати, i
можна було хоч i не зовсiм добре, уже розгледiти обличчя товаришiв, неначе
присипанi густим сiрим попелом.
- Так чи так, панове, а базiкати серед шляху нема чого, - похмуро
зауважив Довгонос.
Усi мовчки погодилися з його зауваженням i розiйшлися по сво©х мiсцях.
Петро знову сiв i втупив очi в землю. Тепер уже не нетерплячка, а
страшний сумнiв пiк його душу нестерпним вогнем.
"Чого це Гершко не ©де? Що трапилось? Що могло з ним статися? -
щохвилини запитував вiн себе тривожно. - Невже ж вiн про©хав ранiше за них
чи злякався його крику й звернув кудись убiк?"
У безсилiй злостi й одча© Петро мовчки стискував до болю сво© руки.
"А що, коли Гершко вислизнув з ©хнiх рук i забрав iз собою Сару? Це ж
вiн, Петро, з жалю до Сари придумав таке ризиковане дiло, а тепер, завдяки
його малодушностi, може загинути не тiльки нещасна дiвчина, але й усе
село. Налетять ляхи, пограбують, спалять усе... людей поб'ють... А Сара?
О, коли Гершко довiда ться, що вона хоче бути з нами... тодi ©© жде
смерть, так, смерть i нiщо iнше..."
Хутко наближався свiтанок; на сходi, край чорно© банi небосхилу,
вирiзнилася каламутна, сiра смуга. Пiтьма пiдiймалася все вище й вище,
густiючи посеред неба. Починався похмурий, сiрий день, а Гершко все не
©хав.
Знову здалека почувся гуркiт колiс i кiнський тупiт. Петро здригнувся
i, забуваючи про будь-яку обережнiсть, мерщiй пiдвiвся з землi.
Але й цього разу вiн помилився: повз них швидко про©хало на великих
возах-драбиняках кiлька селян, мабуть, на послушенство в замок.
- Нi, панове, як хочете, а далi чекати тут не можна! Кожно© хвилини
може статись нещастя! - промовив Петро схвильовано, виходячи з засiдки,
коли вози зникли з очей.
- Отож-то й воно, - сказав Лящ, i собi пiдводячись з землi. - А чи не
краще було послухати мо © ради. Все обiйшлося б тишком-нишком, а от
тепер...
- Що казати про те, що вже минуло, - нетерпляче перебив його Петро. -
Треба поспiшати в замок i за всяку цiну впiймати Гершка й навiки заткнути
йому горлянку!
- Отако©! Уже зараз i в замок, - заговорив Качур, пiдходячи разом з
Довгоносом до Петра й Ляща. - Треба довiдатися ранiше, чи ви©хали жиди з
корчми, може, вони й досi сидять там та ждуть ясного дня, щоб вирушити в
дорогу. Певно, Сара виставила свiчку на той знак, що Гершко вирiшив
ви©хати не через три днi, як гадалося ранiше, а сьогоднi, але ж вона не
сказала, о котрiй годинi надумав вирушати Гершко, а може, й сама не знала.
Не вiриться менi, щоб Гершко зважився ви©хати глухо© ночi, мабуть, вiн
дожидався свiтанку. От тому я й раджу, панове, передусiм податися назад до
корчми й довiдатися, чи там ще Гершко?
Вiд Качурових слiв у Петра якось одразу полегшало на серцi. I справдi,
як йому ранiше не спала така проста думка?
- Правда твоя! - погодився вiн. - То гайда ж, панове, до корчми.
- Е, нi, парубче, стривай, - спинив Качур Петра, - всiм не можна рушати
з мiсця: може бути й таке, що Гершко ви©хав з корчми й ховався до ранку
десь у кущах або в очеретах, а через те, що в Лисянку нема iншо©
переправи, як ця, то тут треба стерегти, бо ранiше'чи пiзнiше, а цього
мiсця вiн не мине.
- Гаразд, - погодився Петро, - ну, то ©дьте ви з Довгоносом, а ми з
Лящем зостанемося тут.
Качур i Довгонос поскакали до села, а Петро й Лящ знову пiшли в
засiдку. Минуло ще томливих пiвгодини, година... Тим часом зовсiм
розвиднiлося; почав накрапати дрiбний дощик i незабаром затяг туманом усю
околицю. Петро й Лящ загорнулися в сво© кире© й перебралися пiд гiлля
верби.
Минуло ще пiвгодини: про©хало ще кiлька возiв... Нарештi на шляху
показалися Качур i Довгонос вкупi з трьома селянами.
- Ну, що? - кинувся до них Петро.
- Нiкого, нi душi... Корчма порожня, i коней нема на стайнi, -
вiдповiв Качур.
Петро немов скам'янiв.
- Що ж це означа , панове? Де вони подiлися? - заговорив вiн через
якусь мить з великим хвилюванням, переводячи розгублений погляд з одного
товариша на другого. - Не могли ж вони про©хати ранiше за нас? Ми ж верхи
помчали навпростець, а вони ©хали на бричцi з поклажею.
- I пропустити ми ©х не могли, - зауважив Довгонос.
- Авжеж! - докинув Лящ. - I пропустити ми ©х не могли, i про©хати тут
ранiше за нас вони не могли, i нiяк ©м було проминути це мiсце; тут же
гребля, а iншо© переправи нема .
- , - зауважив один iз селян, - правда, гак треба зробити верст iз
десять, а все-таки можна перебратися на той берег i доправитись до замку.
- Де ж це? Як? - спитали разом присутнi.
- А на Боярин i на Сидорiвку!
- Правда, правда, - погодились Качур i Довгонос, - могло бути й так.
- Так воно i ! - скрикнув у розпачi Петро. - Виходить, вони вже там, у
замку, в губернатора!
- Ну, мабуть, ще нi, - заперечив Качур. - Якщо вiн по©хав на Боярин i
на Си-дорiвку, то туди ще не до©хав, отже, ма мо час придумати, що
робити...
- "Придумати", - пробурчав з досадою Лящ, - багато ми тепер придума мо!
Треба було послухати одразу мо © ради, а тепер пiймай його...
- Одначе хоч би що там трапилося, пане-брате, треба виправляти
становище, а не гаяти час на марнi розмови, - сказав Качур.
- Правда, правда! - пiдтримали його всi присутнi.
- Я ©ду в Лисянку! - рiшуче сказав Петро.
- Нi, стривай! - спинив його Качур. - Тебе в Лисянцi добре знають, може
виникнути пiдозра, а мiй хлопець служить там у палацi, от вiн i
довiда ться про все, та й корчмар, той, що коло замково© брами держить
корчму, теж знайомий менi... Тому ось яка моя рада: в Лисянку по©демо
зараз я й Довгонос, Петро з Лящем зостануться ще тут стерегти, - коли що -
впораються i вдвох; ви ж, панове, - звернувся вiн до селян, що прийшли з
ним, - iдiть скорiше додому, сiдлайте коней i розсиптеся в рiзнi боки: на
Тальну, на Боярин, на Сидорiвку... розпитайте в добрих людей, чи не ©хали
через ©хнi села нашi жиди?
Петро спробував був обстояти свiй намiр податися разом з Качуром у
Лисянку, але змушений був скоритися зрештою загальнiй ухвалi. Товаришi
роз'©халися, i за кiлька хвилин Петро й Лящ зосталися знову вдвох на
вартi.
Тепер уже Петро не горiв од нетерпiння: душу його охопила якась
похмура, дика злiсть. А втiм, як тiльки долинав гуркiт колiс, надiя знову
спалахувала в його серцi, але пiсля кожного нового розчарування ця злiсть
ставала все похмурiшою.
Дощ тим часом ряснiшав, кире© на Петровi й Лящевi понамокали й
настовбурчились, наче дзвони.
Сонце, напевне, вже схилилось за полудень, але Петро не помiчав нiчого:
нi голоду, нi втоми, нi вогкостi, що пронизувала його, одна тiльки думка
про те, що вiн малодушнiстю сво ю занапастив i Сару, й себе, i все село,
впиналася в його мозок розпеченим цвяхом.
Нарештi здалеку почувся гучний кiнський тупiт, i Петро з Лящем
побачили, що до них чвалом мчать Качур i Довгонос. Обличчя в обох були
стурбованi.
- Нема , нiде й не про©жджали, - заговорив Качур ще здаля, - а час би
вже й бути, якщо вони туди по©хали; на всякий випадок я доручив сво му
хлопцевi й iншим стерегти, i якщо тiльки вони з'являться, то зразу ж, не
зволiкаючи, примусити Гершка замовкнути навiки. Тiльки навряд чи вiн тепер
i по©де туди: пан губернатор з панi ю, панною i всiма панами вибираються
кудись iз замку, допiру повози про©хали, кажуть, в Умань. На день, на два
ми ще врятованi, але що робити?
- В погоню за ним! - нестямно скрикнув Петро. - Розшукати його слiди, в
нього кованi конi.
- Слiди?! - перебив його Лящ. - Хоч би й були якiсь слiди, то цей дощ
уже давно змив ©х.
- Нi, нi, панове! Не можна це самим вирiшувати: йдеться про все село, а
тому треба порадитися з громадою й з панотцем, - заперечив Качур. - Та й
оглянути Гершкiв двiр теж не вадить.
- Правда, - одривчасто промовив Петро. - То ©дьмо ж туди, у Гершкiв
двiр, i скликати всiх...
Товаришi поскакали. Тим часом дощ ущух, хмари розiрвалися й розпливлися
по небу. Косе промiння сонця ринуло на землю, i все кругом заблискотiло.
- Ого-го! - промовив Лящ, оглядаючись на сонце. - Одначе вже не рано, i
дуже не рано!
На слова його нiхто не вiдповiв; усi були охопленi тривогою й страшним
передчуттям.
До©хавши до Гершково© корчми, вони побачили вже гурт селян, що юрмився
в дворi. Швидко позiскакувавши з коней, вони змiшалися з юрбою.
- Що там, що там таке? - закричав Петро, проштовхуючись уперед.
- Та ось що! - вiдповiв йому один iз селян, що стояв попереду. - Ми
чека мо його там, на греблi, а вiн зовсiм в iнший бiк подався!
- Як же так?
- А ось дивися сам, це ж вiн навмисне й лiсу розiбрав.
Селянин показав Петровi й товаришам його на розiбрану лiсу з того боку,
куди вночi ви©хав Гершко. Не могло бути нiякого сумнiву, що лiсу розiбрали
тут саме з цi ю метою; на землi неподалiк валялася частина збру©, батiг,
якого Гершко, мабуть, забув, хапаючись, i ще кiлька речей.
- Так i ! Одурив, проклятий! - скрикнув у розпачi Лящ. - Ну от, а
тепер шукай вiтра в полi!
- Авжеж, - обiзвалися голоси, - ви©хав у степ, а потiм бiс його зна ,
куди повернув!
Не вiдповiдаючи нiчого на цi зауваження, Петро кинувся за лiсу,
сподiваючись знайти хоч якi-небудь слiди.
- Ге, слiдiв шука ш, хлопче, - заговорив до нього сивий дядько. -
Думали й ми про це, теж оглянули все: якби 'не цей дощ, то можна було б по
травi розшукати слiд, а тепер пропало!
Петро глянув на степ, що стелився за лiсою, i одразу ж переконався в
правдивостi цих слiв, - найменшого слiду не видно було в степу, трава,
рясно обсипана важкими краплинами дощу, хилилася до землi i вкривала степ
рiвним оксамитним килимом.
Якусь хвилину стояв вiн так у нiмому розпачi, - коли нараз до його
слуху долинув гучний крик:
- Пустiть, пропустiть! звiстка.
Петро зразу ж упiзнав голос Семена Гудзя, одного з сво©х односельцiв,
яких було послано в розвiдку.
Усi розступилися, i задиханий Гудзь з батогом у руцi i з збитою на
потилицю шапкою вискочив уперед.
- звiсточка! Бачили, бачили! - закричав вiн.
- Де? Коли? Як? - почали питати з усiх бокiв.
- У Кирилiвцi рано-вранцi...
- У Кирилiвцi? Ого, далеченько! - здивовано вигукнув Качур.
- У Кирилiвцi... - говорив, затинаючись, Гудзь, насилу переводячи
подих. - Кiлька душ бачило. У парокiннiй бричцi рудий жид iз старою...
- А Сара? - з тривогою перебив його Петро.
- Нi, молодо© не бачили з ними.
- Так то не вони! - скрикнув Петро.
- Авжеж, - пiдхопив i Качур, - не вони; Сара була з ними.
- Вони, побий мене бог, - гаряче запевняв Гудзь. - I бричка ©хня, i
конi - один буланий, а другий чорний з лисиною на лобi. Люди розказували,
та й стара жидiвка, кажуть, називала жида Гершком. Вони там коней
годували. Дуже, кажуть, змученi конi були.
- Нi, не вони, не вони! Де ж би могла подiтися Сара? - скрикнув у
вiдча© Петро.
- Гм... Де могла подiтися? Та це зрозумiло. Якщо тiльки Гершко
довiдався, що вона християнка... - заговорив Качур, але нараз, глянувши на
Петра, зупинився.
I всi збентежено замовкли...
Вузькою лiсовою стежкою поволi ©хали Качур i Петро. Потомленi далекою
дорогою i лiтньою спекою, конi ступали лiниво, понуривши голови. У лiсi
було прохолодно. Столiтнi дуби й граби, сплiтаючись сво©м могутнiм гiллям,
утворювали над головами подорожнiх ажурне смарагдове склепiння; крiзь
нього пробивалося яскраве промiння сонця й падало м'якими свiтлими плямами
на зелений мох i траву, що встеляли пiднiжжя дерев. Петро й Качур ©хали
мовчки; спека й утома давалися взнаки. Ледве отямившись од розпачу, Петро,
в супроводi Качура, кинувся, за згодою громади, до сусiднього лiсу, де, як
сказав Залiзняк, стояла велика ватага гайдамакiв; але там ©х уже не було:
гайдамаки, як ©м сказали селяни з найближчих сiл, перейшли до
Лебединського лiсу. Не спочивши й хвилини, Петро й Качур подалися туди:
вирiшили за©хати спершу в Кирилiвку, щоб iще раз розпитати самим, куди
звiдти повернув Гершко. Петро плекав iще в глибинi душi надiю, що
довiда ться там щось про Сару; але те, що вiн узнав, було зовсiм невтiшне.
Усi, хто бачив Гершка, потвердили, що молодо© врейки Сари не було з ними.
Втекти од Гершка в дорозi, здавалося б, не було в не© нiяко© можливостi.
Звичайно, пiд час ночiвлi, стоянки це ще можна було б зробити, але навряд
чи зупинявся Гершко до Кирилiвки, тому Петровi залишалося тiльки одне
страшне припущення, пiдказане Качуром... Вистежити Гершка, впiймати його,
вирвати в нього жахливу iстину - ось чого жадав тепер Петро. Вiд Кирилiвки
йшли тiльки два шляхи - один на Турову, а другий на Кальниболото й
Лисянку; через те що Гершко назад не повернув, то не залишалося сумнiву,
що вiн подався на Турову. Цей невизначений напрямок Гершка не загрожував
Малiй Лисянцi нiякою небезпекою, тим бiльше, що й губернатор з усi ю сво ю
командою подався в Умань, а тому перший намiр Петра був кинутися зараз же
в Турову; та, незважаючи на те, що серце його стискалося вiд болю, вiн
переборов себе й вирiшив з Качуром насамперед по©хати до Лебединського
лiсу, щоб попередити гайдамакiв, якi там переховувалися, про небезпеку, що
загрожувала селу, й просити в них захисту. Мовчки ©хали обидва вершники,
поринувши кожен у сво© думки. Петро нiяк не мiг одiрвати думок вiд образу
дорого© Сари. Усе переконувало його в тому, що Гершко вкоротив ©й життя.
Перед очима Петра невiдступне стояла картина страшного насильства.
Темна нiч, нiма, глуха, безпросвiтна. Рудий Гершко iз спотвореним вiд лютi
обличчям... Ривка... Чiпкi пазури ©хнi впиваються в тонку шию Сари... Вона
судорожно б' ться, вирива ться з ©хнiх рук, та все даремно: важким каменем
навалилися на груди убивцi! Востанн розплющу вона очi, сподiваючись
побачити його, свого коханого, свого рятiвника Петра, але кругом нема
нiкого, нi душi... вона намага ться впiймати за руки сво©х убивць, вона
напружу всi сили, щоб вирватися... крикнути... дихнути... нема
порятунку! Чiпкi руки душать ©й шию залiзним кiльцем... нема чим дихати!
Кров залива вуха, голову, серце... кривава пiна виступа на губах
нещасно© жертви, передсмертне хрипiння завмира в не© на устах...
Нiма, глуха нiч накрива чорним саваном убивць. А вiн, Петро, диний ©©
захисник, дина близька ©й людина в усьому свiтi, сидить за десятки верст
у засiдцi, в яру, i навiть на думцi не ма того, що його щастя, його
кохана, люба Сара вмира вiд рук страшних душогубiв!
Серце Петровi нестерпно, боляче щемiло, немов стиснуте обценьками; вiн
робив над собою нелюдське зусилля, намагаючись одiгнати цю жахливу
картину, а вона знову випливала перед ним з усiма страшними подробицями.
Йому здавалося, що вiн чу тут, коло самого свого вуха, передсмертне
хрипiння Сари... I разом з тим якийсь та мничий голос нашiптував йому
маленьку надiю на те, що Сара врятувалась, утекла, сховалася десь у
заростях i зрештою все-таки повернеться до нього! О, коли б скорiше в
Турову - довiдатись, куди по©хав Гершко.
У лiсi було тихо й урочисто, наче в забутому храмi. Лунко стукотiли
кiнськi копита об корiння дерев, що переплiталося через стежку.
- I що воно далi буде? - перервав нарештi мовчанку Качур. - Чув, що
казали про©жджi люди в Кирилiвцi?
- А що? - хутко спитав Петро, вiдiрвавшись од сво©х дум.
- Та там, у Кирилiвцi, коли ти розпитував про Гершка, стояли про©жджi
люди й розказували, що в них уже таке ко©ться, що боронь боже! Пан офiцiал
унiатський з командою ©здить i силомiць одбира в православних церкви. А
селянам тим, котрi вiдмовляються присягати на унiю, завдають всяку муку.
Ox-ox! - Качур глибоко зiтхнув. - Чи зна про те король?
- Зна , - вiдповiв iз злою усмiшкою Петро. - Самочинно митрополит
унiатський не розпочинав би справи, та й звiдки б вiн узяв команду? Усе це
робиться за згодою короля й сейму.
- А чув ти, подейкують люди, що iгумен мотронинський по©хав до царицi
скаржитися на ляхiв?
Петро хотiв щось вiдповiсти, але його несподiвано перервав якийсь
протяглий, мов стогiн, звук.
- Що це? - спитав Качур, швидко повертаючись у сiдлi. - Ти чув?
- Чув: то пугач.
- Пугач? - здивовано перепитав Качур.
- Авжеж, пугач, я вже його крик знаю, не помилюсь.
- Гм... - Качур повiв бровою й замовк.
Кiлька хвилин обо ©хали в глибокому мовчаннi.
- А що будемо робити, коли й до нас унiати прийдуть? - заговорив знову
Качур.
- Те ж саме, що й iншi, - похмуро вiдповiв Петро, звiвши докупи чорнi
брови. - Не залякають командами© До унi© не пристанемо, хоч би вони й
перевiшали нас усiх до одного.
У цей час протяглий крик пугача почувся знову, але вже набагато ближче.
- Чув? - злякано прошепотiв Качур.
- Чув, - знову вiдповiв Петро голосно, здивовано глянувши на Качура. -
Пугач.
- В тiм-то й рiч, що пугач.
- Ну, то чого ж ти злякався?
- А того, що скiльки на свiтi живу, то ще не чув, щоб пугач удень
пугав. Коли б нам не вскочити в халепу.
- Обережнiсть не завадить, - промовив Петро, обдивляючись свою зброю.
Качур зробив те ж саме. Обидва приятелi туго натягли повiддя i,
пiдштовхнувши коней разiв зо два попiд боки, по©хали швидкою риссю вперед.
Стежка, що все вела прямо, нараз круто повернула.
Не встигли Петро й Качур зробити й кроку, як перед ними, наче з-пiд
землi, виросли три озбро нi з нiг до голови козаки й заступили ©м дорогу.
- Стiй! - почувся грiзний покрик, i ту ж мить конi Петра й Качура були
схопленi за вуздечки.
- Хто такi? Куди ©дете? Чого? - суворо запитав старший козак.
- Лисянськi селяни, ясновельможний пане, - вiдповiв Качур.
- Який я пан! - гнiвно перебив його козак. - Не пан я, а чесний козак.
Ач, звикля перед панами гнутися, панськi пiднiжки! Куди ©дете?
- Не прогнiвись, брате, - промовив Петро, - шука мо гайдамакiв.
- Гайдамакiв шука те? А на якого бiса вони вам? Самi записатися до коша
хочете?
- Нi, куди нам, - вiдповiв Качур. - Хочемо просити допомоги та оборони
вiд панiв i ксьондзiв.
- Оборони вiд панiв? - протяг козак, допитливо дивлячись на Петра й
Качура, i раптом закричав гнiвно: - А брешете ж ви, собачi сини,
перевертнi, недолюдки, зрадники! Це вас навмисне послали ляхи, щоб ви
вистежили наше гнiздо, а потiм нас i виказали ляхам! Гадали, що натрапили
на дурнiв! Та чи зна те ви, що я з вами за це зроблю? На ваших же поясах
повiшу вас отут серед шляху!
- Коли хочеш, то спробуй, - похмуро промовив Петро, - тiльки ж ми так
не дамося, дарма що ми мужики, а несправедливо© кривди не потерпимо.
Петрова вiдповiдь, видно, сподобалася козаковi.
- Ге, та ти, парубче, вмi ш, як я бачу, й зуби вишкiряти, - вiдповiв
вiн уже лагiднiшим тоном.
- Можу i вкусити, коли треба...
- Кусай свою хлiбину, а за залiзо не берись, щоб зубiв часом не
поламати. Одначе хто направив тебе до гайдамакiв? Звiдки ви довiдалися, що
ми сто©мо табором у Лебединському лiсi?
- Полковник Залiзняк був у нас i радив, на випадок небезпеки, кинутись
по допомогу до гайдамакiв. Вiн i вказав нам на ваш табiр.
Прiся кинулися сповiщати всiх мешканцiв села про небезпеку й велiли всiм
складати сво майно та бути на всякий випадок напоготовi. Скiнчивши цi
справи, вони повернулись до Петра. Густе листя на деревi добре ховало
парубка й робило цей пункт надзвичайно зручним для спостереження.
На короткiй радi було вирiшено, що вони учотирьох по черзi
вартуватимуть на цьому пунктi, решта ж тро засядуть тим часом у кущах на
березi рiчки з осiдланими кiньми, збро ю i всяким запасом.
Так i зробили. Увечерi черга вартувати припала Лящевi. Зручно
примостившись на деревi, вiн почав спостерiгати за корчмою. Настала нiч,
темна й душна; кругом панувала тиша; низьке чорне небо, здавалося,
поглинало найменшi звуки, що народжувались на землi. Вже кiлька разiв
зрадливий сон пiдступав до Ляща, але вiн вiдганяв його. Корчма поринула в
густий морок i ледве бовванiла за плотом; та ось нараз в одному з ©©
вiкон, десь далеко в глибинi, мигнув кволий вiдблиск свiтла. Лящ увесь
стрепенувся, насторожився й, просунувши голову крiзь листя, витяг уперед
шию. Через кiлька хвилин свiтло з'явилося в Саринiй кiмнатi й на вiкнi ©©
повисло бiле простирадло, осяяне з того боку вогнем.
"Бiда! - промайнуло в думцi Лящевi. - Сара знак пода , виходить, Гершко
зважився скористатися темрявою ночi й податися сьогоднi ж у дорогу. Е,
треба сповiстити швидше!"
Лящ клубком скотився з дерева й кинувся в кущi, де сховалися Петро,
Качур i Довгонос.
- Ви©жджа , панове! - задихавшись, прошепотiв Лящ, пiдбiгаючи до
товаришiв, якi дрiмали в кущах.
- Хто ви©жджа ? - скрикнув Петро.
- Га! Що там таке? - пiдхопили Довгонос i Качур, пiдводячись з землi.
- Гершко ви©жджа з корчми.
- Що-о?
- Не тямите хiба: Гершко ви©жджа .
- Не може бути! - скрикнув Качур. - Сьогоднi ж сама Сара сказала нам,
що все гаразд!
- Одурив i ©©, а тепер, кажу вам, ©де: Сара знак пода .
- Ходiм! - рiшуче промовив Петро й кинувся вперед, за ним подалися й
iншi.
За кiлька хвилин вони стояли вже коло липи. У корчмi було зовсiм темно,
в жодному вiкнi не свiтилося.
- Що ж це? - здивовано промовив Качур. - Скрiзь темно?
- А свiтилося, от ©й-богу, як вас бачу, так бачив сам, що свiтилося, -
побожився Лящ.
- Загасив, мабуть, Гершко, догадався, - прошепотiв Петро. - Я дам ©й
знак - i гайда через степ!
Петро гукнув тричi пугачем i прислухався.
- Що це? - прошепотiв вiн. - Крикнув хтось?
- Нi, то причулося тобi, - вiдповiв йому Лящ. - Кругом тихо. Не гаймо ж
часу, а то як випустимо Гершка з рук, тодi вже не пiйма мо.
Усi четверо кинулися бiгом назад до схованих серед кущiв коней, i за
хвилину вже мчали щодуху степом до призначеного мiсця - до греблi на Росi.
Обмотанi ганчiрками копита коней м'яко тупотiли по високiй травi, що
вкривала безлюдний степ. Мовчки мчали чотири вершники, тiльки кире© ©хнi,
що маяли, немов чорнi крила, iз свистом розтинали повiтря. Нiхто не
вимовив i слова; здавалося, якiсь чорнi духи безшумно летiли крiзь
безпросвiтну темряву, навислу над степом.
Хвилин через двадцять товаришi звернули вбiк i ви©хали на дорогу.
Минуло не бiльше чвертi години такого шаленого чвалу, коли Петро рiзко
осадив свого коня.
- Тут, - прошепотiв вiн, важко переводячи подих. Усi зупинилися й
злiзли з коней.
- Ну, Качуре, одведи коней подалi та поприв'язуй ©х, а ми тут
улашту мось, - пошепки промовив Лящ.
Качур узяв за повiддя коней i одвiв ©х набiк, а Петро з товаришами
засiли в яру, що тягся лiворуч вiд дороги, саме там, де росла стара верба.
Через кiлька хвилин до них прилучився й Качур. Усi обдивилися ще раз сво©
довгi ножi, засунутi за халяви чобiт, i знову прича©лися.
Кругом було тихо й темно. Петро виразно чув, як дзвенiла й переливалася
кров у нього в вухах, наповнюючи мертву тишу ночi та мничим шумом. Нараз
серед чорно© тишi пролунав якийсь протяжливий, тужливий звук.
- дуть! - шепнув Петро, схоплюючись з мiсця, i судорожно затиснув у
руцi мотузку, яку захопив з собою, щоб зв'язати Гершка.
- Нi, то бугай крикнув на рiчцi, - сказав Лящ.
- Iдуть... Стукотить... Я чую... - знову прошепотiв Петро й навiть
подався вперед.
- Причулося, кажу тобi.
Але Петро не слухав Ляща; витягши вперед голову, вiн завмер,
насторожившись. Кiлька хвилин минуло в напруженому чеканнi. Слух Петра
загострився до тако© мiри, що, здавалось, i шелесту трави не пропустив би.
Зата©вши подих, парубок застиг на мiсцi. Вiн виразно чув якийсь тихий,
розмiрений шум, але, на його подив, шум той не посилювався, а чути його
було нiби на тiй самiй вiдстанi. Так минуло кiлька хвилин.
- Та сядь же, ще насто©шся! - сказав Петровi Лящ i потяг його за полу
чумар-ки. - То в вухах кров дзвенить.
Петро сiв на землю й стиснув голову руками.
Сидячи в засiдцi, вiн нi про що не думав, тiльки прислухався,
намагаючись уловити найменший звук, що завмирав у нiчнiй тишi. Проте iнодi
думка його зупинялася на зовсiм незначних подiях, на тому, як вiн
позавчора поламав косу, як Ничипiр лаявся з сво©м кумом, а потiм парубок
знову весь насторожувався, завмираючи в болiсному, напруженому чеканнi.
Хвилини повзли повiльно, немов якiсь страховища, важкi, неповороткi,
нiмi...
Петро не мiг би сказати, скiльки часу минуло вiдтодi, як вони засiли в
яру: година чи цiла вiчнiсть?
Коли раптом тишу ночi знову прорiзав якийсь протяжливий звук, що вже
виразно нагадував рипiння колеса.
- дуть! - шепнув, задихаючись, Петро i вмить схопився на ноги.
- Мабуть, що й так, - погодилися його товаришi.
- За мною, панове! Заляжемо край дороги: дво з цього боку, а дво з
того.
Петрова команда була негайно виконана.
Скрип почувся знову, вдруге i втрет , i за хвилину товаришi не мали вже
сумнiву, що до них наближа ться якийсь вiз чи бричка, запряжена парою
коней.
Серце завмерло в Петрових грудях.
"Вони, вони!" - стукало йому в головi.
Через хвилину вiн держатиме в руках цього зрадника. Iуду, вiн вирве в
нього навiки Сару i вряту все село.
Вiз наближався; у темрявi ще не можна було його роздивитись, але до яру
виразно долинало тюпання конячок i гуркiт розхитаних колiс. Мабуть, вiн
був уже зовсiм близько. Нарештi в темрявi показалися понурi голови шкап, i
вiз порiвнявся з тими, хто сидiв у засiдцi.
- Стiй! - закричав Петро й, кинувшись поперед коней, повис на дишлi.
Конi ту ж мить зупинились, а Петровi товаришi оточили воза.
- Ой матiнко! Ой царице небесна! - жалiсно заволала якась жiнка. -
Порятуйте, голубчики, не занапастiть душi християнсько©!
Почувши цi слова, Петро мимохiть випустив дишель з рук i кинувся до
воза. На возi сидiли старий дiд i молодиця з дитиною на руках. У дiда,
мабуть, од страху вiдiбрало мову, а молодиця тремтiла й, заливаючись
слiзьми, тулила до грудей дитину.
- Тьху ти, хай йому дiдько! - плюнув спересердя Качур. - Тiльки
перелякали на смерть добрих людей. Ну, ©дьте з богом! Гей! - сказав вiн
тихо й махнув рукою. Конi смикнули й помалу потюпали далi. Якусь хвилину
товаришi стояли мовчки серед дороги.
- От прикро, - мовив Лящ. - Я вже гадав добренько пом'яти Гершка в
сво©х руках, а тут ма ш! Однак, парубче, - звернувся вiн до Петра, - не
можна так кидатися на кожного про©жджого. Зчинимо тiльки гвалт i
наляка мо, чого доброго, Гершка, - вiн, гляди, з пiвдороги назад i
поверне. Треба ранiше придивитися, хто ©де.
- Авжеж, це правда, тiльки хiба що сам дiдько розгледить щось тако©
темно© ночi, - вiдповiв на це Качур.
- А от я й не дiдько, а бачу тво слiпе око.
- Ай справдi, наче свiтлiше стало, - погодився Качур, - одначе це
погано, виходить, скоро й свiтати почне.
Петро оглянувся: дiйсно, густий морок ночi починав нiби рiдшати, i
можна було хоч i не зовсiм добре, уже розгледiти обличчя товаришiв, неначе
присипанi густим сiрим попелом.
- Так чи так, панове, а базiкати серед шляху нема чого, - похмуро
зауважив Довгонос.
Усi мовчки погодилися з його зауваженням i розiйшлися по сво©х мiсцях.
Петро знову сiв i втупив очi в землю. Тепер уже не нетерплячка, а
страшний сумнiв пiк його душу нестерпним вогнем.
"Чого це Гершко не ©де? Що трапилось? Що могло з ним статися? -
щохвилини запитував вiн себе тривожно. - Невже ж вiн про©хав ранiше за них
чи злякався його крику й звернув кудись убiк?"
У безсилiй злостi й одча© Петро мовчки стискував до болю сво© руки.
"А що, коли Гершко вислизнув з ©хнiх рук i забрав iз собою Сару? Це ж
вiн, Петро, з жалю до Сари придумав таке ризиковане дiло, а тепер, завдяки
його малодушностi, може загинути не тiльки нещасна дiвчина, але й усе
село. Налетять ляхи, пограбують, спалять усе... людей поб'ють... А Сара?
О, коли Гершко довiда ться, що вона хоче бути з нами... тодi ©© жде
смерть, так, смерть i нiщо iнше..."
Хутко наближався свiтанок; на сходi, край чорно© банi небосхилу,
вирiзнилася каламутна, сiра смуга. Пiтьма пiдiймалася все вище й вище,
густiючи посеред неба. Починався похмурий, сiрий день, а Гершко все не
©хав.
Знову здалека почувся гуркiт колiс i кiнський тупiт. Петро здригнувся
i, забуваючи про будь-яку обережнiсть, мерщiй пiдвiвся з землi.
Але й цього разу вiн помилився: повз них швидко про©хало на великих
возах-драбиняках кiлька селян, мабуть, на послушенство в замок.
- Нi, панове, як хочете, а далi чекати тут не можна! Кожно© хвилини
може статись нещастя! - промовив Петро схвильовано, виходячи з засiдки,
коли вози зникли з очей.
- Отож-то й воно, - сказав Лящ, i собi пiдводячись з землi. - А чи не
краще було послухати мо © ради. Все обiйшлося б тишком-нишком, а от
тепер...
- Що казати про те, що вже минуло, - нетерпляче перебив його Петро. -
Треба поспiшати в замок i за всяку цiну впiймати Гершка й навiки заткнути
йому горлянку!
- Отако©! Уже зараз i в замок, - заговорив Качур, пiдходячи разом з
Довгоносом до Петра й Ляща. - Треба довiдатися ранiше, чи ви©хали жиди з
корчми, може, вони й досi сидять там та ждуть ясного дня, щоб вирушити в
дорогу. Певно, Сара виставила свiчку на той знак, що Гершко вирiшив
ви©хати не через три днi, як гадалося ранiше, а сьогоднi, але ж вона не
сказала, о котрiй годинi надумав вирушати Гершко, а може, й сама не знала.
Не вiриться менi, щоб Гершко зважився ви©хати глухо© ночi, мабуть, вiн
дожидався свiтанку. От тому я й раджу, панове, передусiм податися назад до
корчми й довiдатися, чи там ще Гершко?
Вiд Качурових слiв у Петра якось одразу полегшало на серцi. I справдi,
як йому ранiше не спала така проста думка?
- Правда твоя! - погодився вiн. - То гайда ж, панове, до корчми.
- Е, нi, парубче, стривай, - спинив Качур Петра, - всiм не можна рушати
з мiсця: може бути й таке, що Гершко ви©хав з корчми й ховався до ранку
десь у кущах або в очеретах, а через те, що в Лисянку нема iншо©
переправи, як ця, то тут треба стерегти, бо ранiше'чи пiзнiше, а цього
мiсця вiн не мине.
- Гаразд, - погодився Петро, - ну, то ©дьте ви з Довгоносом, а ми з
Лящем зостанемося тут.
Качур i Довгонос поскакали до села, а Петро й Лящ знову пiшли в
засiдку. Минуло ще томливих пiвгодини, година... Тим часом зовсiм
розвиднiлося; почав накрапати дрiбний дощик i незабаром затяг туманом усю
околицю. Петро й Лящ загорнулися в сво© кире© й перебралися пiд гiлля
верби.
Минуло ще пiвгодини: про©хало ще кiлька возiв... Нарештi на шляху
показалися Качур i Довгонос вкупi з трьома селянами.
- Ну, що? - кинувся до них Петро.
- Нiкого, нi душi... Корчма порожня, i коней нема на стайнi, -
вiдповiв Качур.
Петро немов скам'янiв.
- Що ж це означа , панове? Де вони подiлися? - заговорив вiн через
якусь мить з великим хвилюванням, переводячи розгублений погляд з одного
товариша на другого. - Не могли ж вони про©хати ранiше за нас? Ми ж верхи
помчали навпростець, а вони ©хали на бричцi з поклажею.
- I пропустити ми ©х не могли, - зауважив Довгонос.
- Авжеж! - докинув Лящ. - I пропустити ми ©х не могли, i про©хати тут
ранiше за нас вони не могли, i нiяк ©м було проминути це мiсце; тут же
гребля, а iншо© переправи нема .
- , - зауважив один iз селян, - правда, гак треба зробити верст iз
десять, а все-таки можна перебратися на той берег i доправитись до замку.
- Де ж це? Як? - спитали разом присутнi.
- А на Боярин i на Сидорiвку!
- Правда, правда, - погодились Качур i Довгонос, - могло бути й так.
- Так воно i ! - скрикнув у розпачi Петро. - Виходить, вони вже там, у
замку, в губернатора!
- Ну, мабуть, ще нi, - заперечив Качур. - Якщо вiн по©хав на Боярин i
на Си-дорiвку, то туди ще не до©хав, отже, ма мо час придумати, що
робити...
- "Придумати", - пробурчав з досадою Лящ, - багато ми тепер придума мо!
Треба було послухати одразу мо © ради, а тепер пiймай його...
- Одначе хоч би що там трапилося, пане-брате, треба виправляти
становище, а не гаяти час на марнi розмови, - сказав Качур.
- Правда, правда! - пiдтримали його всi присутнi.
- Я ©ду в Лисянку! - рiшуче сказав Петро.
- Нi, стривай! - спинив його Качур. - Тебе в Лисянцi добре знають, може
виникнути пiдозра, а мiй хлопець служить там у палацi, от вiн i
довiда ться про все, та й корчмар, той, що коло замково© брами держить
корчму, теж знайомий менi... Тому ось яка моя рада: в Лисянку по©демо
зараз я й Довгонос, Петро з Лящем зостануться ще тут стерегти, - коли що -
впораються i вдвох; ви ж, панове, - звернувся вiн до селян, що прийшли з
ним, - iдiть скорiше додому, сiдлайте коней i розсиптеся в рiзнi боки: на
Тальну, на Боярин, на Сидорiвку... розпитайте в добрих людей, чи не ©хали
через ©хнi села нашi жиди?
Петро спробував був обстояти свiй намiр податися разом з Качуром у
Лисянку, але змушений був скоритися зрештою загальнiй ухвалi. Товаришi
роз'©халися, i за кiлька хвилин Петро й Лящ зосталися знову вдвох на
вартi.
Тепер уже Петро не горiв од нетерпiння: душу його охопила якась
похмура, дика злiсть. А втiм, як тiльки долинав гуркiт колiс, надiя знову
спалахувала в його серцi, але пiсля кожного нового розчарування ця злiсть
ставала все похмурiшою.
Дощ тим часом ряснiшав, кире© на Петровi й Лящевi понамокали й
настовбурчились, наче дзвони.
Сонце, напевне, вже схилилось за полудень, але Петро не помiчав нiчого:
нi голоду, нi втоми, нi вогкостi, що пронизувала його, одна тiльки думка
про те, що вiн малодушнiстю сво ю занапастив i Сару, й себе, i все село,
впиналася в його мозок розпеченим цвяхом.
Нарештi здалеку почувся гучний кiнський тупiт, i Петро з Лящем
побачили, що до них чвалом мчать Качур i Довгонос. Обличчя в обох були
стурбованi.
- Нема , нiде й не про©жджали, - заговорив Качур ще здаля, - а час би
вже й бути, якщо вони туди по©хали; на всякий випадок я доручив сво му
хлопцевi й iншим стерегти, i якщо тiльки вони з'являться, то зразу ж, не
зволiкаючи, примусити Гершка замовкнути навiки. Тiльки навряд чи вiн тепер
i по©де туди: пан губернатор з панi ю, панною i всiма панами вибираються
кудись iз замку, допiру повози про©хали, кажуть, в Умань. На день, на два
ми ще врятованi, але що робити?
- В погоню за ним! - нестямно скрикнув Петро. - Розшукати його слiди, в
нього кованi конi.
- Слiди?! - перебив його Лящ. - Хоч би й були якiсь слiди, то цей дощ
уже давно змив ©х.
- Нi, нi, панове! Не можна це самим вирiшувати: йдеться про все село, а
тому треба порадитися з громадою й з панотцем, - заперечив Качур. - Та й
оглянути Гершкiв двiр теж не вадить.
- Правда, - одривчасто промовив Петро. - То ©дьмо ж туди, у Гершкiв
двiр, i скликати всiх...
Товаришi поскакали. Тим часом дощ ущух, хмари розiрвалися й розпливлися
по небу. Косе промiння сонця ринуло на землю, i все кругом заблискотiло.
- Ого-го! - промовив Лящ, оглядаючись на сонце. - Одначе вже не рано, i
дуже не рано!
На слова його нiхто не вiдповiв; усi були охопленi тривогою й страшним
передчуттям.
До©хавши до Гершково© корчми, вони побачили вже гурт селян, що юрмився
в дворi. Швидко позiскакувавши з коней, вони змiшалися з юрбою.
- Що там, що там таке? - закричав Петро, проштовхуючись уперед.
- Та ось що! - вiдповiв йому один iз селян, що стояв попереду. - Ми
чека мо його там, на греблi, а вiн зовсiм в iнший бiк подався!
- Як же так?
- А ось дивися сам, це ж вiн навмисне й лiсу розiбрав.
Селянин показав Петровi й товаришам його на розiбрану лiсу з того боку,
куди вночi ви©хав Гершко. Не могло бути нiякого сумнiву, що лiсу розiбрали
тут саме з цi ю метою; на землi неподалiк валялася частина збру©, батiг,
якого Гершко, мабуть, забув, хапаючись, i ще кiлька речей.
- Так i ! Одурив, проклятий! - скрикнув у розпачi Лящ. - Ну от, а
тепер шукай вiтра в полi!
- Авжеж, - обiзвалися голоси, - ви©хав у степ, а потiм бiс його зна ,
куди повернув!
Не вiдповiдаючи нiчого на цi зауваження, Петро кинувся за лiсу,
сподiваючись знайти хоч якi-небудь слiди.
- Ге, слiдiв шука ш, хлопче, - заговорив до нього сивий дядько. -
Думали й ми про це, теж оглянули все: якби 'не цей дощ, то можна було б по
травi розшукати слiд, а тепер пропало!
Петро глянув на степ, що стелився за лiсою, i одразу ж переконався в
правдивостi цих слiв, - найменшого слiду не видно було в степу, трава,
рясно обсипана важкими краплинами дощу, хилилася до землi i вкривала степ
рiвним оксамитним килимом.
Якусь хвилину стояв вiн так у нiмому розпачi, - коли нараз до його
слуху долинув гучний крик:
- Пустiть, пропустiть! звiстка.
Петро зразу ж упiзнав голос Семена Гудзя, одного з сво©х односельцiв,
яких було послано в розвiдку.
Усi розступилися, i задиханий Гудзь з батогом у руцi i з збитою на
потилицю шапкою вискочив уперед.
- звiсточка! Бачили, бачили! - закричав вiн.
- Де? Коли? Як? - почали питати з усiх бокiв.
- У Кирилiвцi рано-вранцi...
- У Кирилiвцi? Ого, далеченько! - здивовано вигукнув Качур.
- У Кирилiвцi... - говорив, затинаючись, Гудзь, насилу переводячи
подих. - Кiлька душ бачило. У парокiннiй бричцi рудий жид iз старою...
- А Сара? - з тривогою перебив його Петро.
- Нi, молодо© не бачили з ними.
- Так то не вони! - скрикнув Петро.
- Авжеж, - пiдхопив i Качур, - не вони; Сара була з ними.
- Вони, побий мене бог, - гаряче запевняв Гудзь. - I бричка ©хня, i
конi - один буланий, а другий чорний з лисиною на лобi. Люди розказували,
та й стара жидiвка, кажуть, називала жида Гершком. Вони там коней
годували. Дуже, кажуть, змученi конi були.
- Нi, не вони, не вони! Де ж би могла подiтися Сара? - скрикнув у
вiдча© Петро.
- Гм... Де могла подiтися? Та це зрозумiло. Якщо тiльки Гершко
довiдався, що вона християнка... - заговорив Качур, але нараз, глянувши на
Петра, зупинився.
I всi збентежено замовкли...
Вузькою лiсовою стежкою поволi ©хали Качур i Петро. Потомленi далекою
дорогою i лiтньою спекою, конi ступали лiниво, понуривши голови. У лiсi
було прохолодно. Столiтнi дуби й граби, сплiтаючись сво©м могутнiм гiллям,
утворювали над головами подорожнiх ажурне смарагдове склепiння; крiзь
нього пробивалося яскраве промiння сонця й падало м'якими свiтлими плямами
на зелений мох i траву, що встеляли пiднiжжя дерев. Петро й Качур ©хали
мовчки; спека й утома давалися взнаки. Ледве отямившись од розпачу, Петро,
в супроводi Качура, кинувся, за згодою громади, до сусiднього лiсу, де, як
сказав Залiзняк, стояла велика ватага гайдамакiв; але там ©х уже не було:
гайдамаки, як ©м сказали селяни з найближчих сiл, перейшли до
Лебединського лiсу. Не спочивши й хвилини, Петро й Качур подалися туди:
вирiшили за©хати спершу в Кирилiвку, щоб iще раз розпитати самим, куди
звiдти повернув Гершко. Петро плекав iще в глибинi душi надiю, що
довiда ться там щось про Сару; але те, що вiн узнав, було зовсiм невтiшне.
Усi, хто бачив Гершка, потвердили, що молодо© врейки Сари не було з ними.
Втекти од Гершка в дорозi, здавалося б, не було в не© нiяко© можливостi.
Звичайно, пiд час ночiвлi, стоянки це ще можна було б зробити, але навряд
чи зупинявся Гершко до Кирилiвки, тому Петровi залишалося тiльки одне
страшне припущення, пiдказане Качуром... Вистежити Гершка, впiймати його,
вирвати в нього жахливу iстину - ось чого жадав тепер Петро. Вiд Кирилiвки
йшли тiльки два шляхи - один на Турову, а другий на Кальниболото й
Лисянку; через те що Гершко назад не повернув, то не залишалося сумнiву,
що вiн подався на Турову. Цей невизначений напрямок Гершка не загрожував
Малiй Лисянцi нiякою небезпекою, тим бiльше, що й губернатор з усi ю сво ю
командою подався в Умань, а тому перший намiр Петра був кинутися зараз же
в Турову; та, незважаючи на те, що серце його стискалося вiд болю, вiн
переборов себе й вирiшив з Качуром насамперед по©хати до Лебединського
лiсу, щоб попередити гайдамакiв, якi там переховувалися, про небезпеку, що
загрожувала селу, й просити в них захисту. Мовчки ©хали обидва вершники,
поринувши кожен у сво© думки. Петро нiяк не мiг одiрвати думок вiд образу
дорого© Сари. Усе переконувало його в тому, що Гершко вкоротив ©й життя.
Перед очима Петра невiдступне стояла картина страшного насильства.
Темна нiч, нiма, глуха, безпросвiтна. Рудий Гершко iз спотвореним вiд лютi
обличчям... Ривка... Чiпкi пазури ©хнi впиваються в тонку шию Сари... Вона
судорожно б' ться, вирива ться з ©хнiх рук, та все даремно: важким каменем
навалилися на груди убивцi! Востанн розплющу вона очi, сподiваючись
побачити його, свого коханого, свого рятiвника Петра, але кругом нема
нiкого, нi душi... вона намага ться впiймати за руки сво©х убивць, вона
напружу всi сили, щоб вирватися... крикнути... дихнути... нема
порятунку! Чiпкi руки душать ©й шию залiзним кiльцем... нема чим дихати!
Кров залива вуха, голову, серце... кривава пiна виступа на губах
нещасно© жертви, передсмертне хрипiння завмира в не© на устах...
Нiма, глуха нiч накрива чорним саваном убивць. А вiн, Петро, диний ©©
захисник, дина близька ©й людина в усьому свiтi, сидить за десятки верст
у засiдцi, в яру, i навiть на думцi не ма того, що його щастя, його
кохана, люба Сара вмира вiд рук страшних душогубiв!
Серце Петровi нестерпно, боляче щемiло, немов стиснуте обценьками; вiн
робив над собою нелюдське зусилля, намагаючись одiгнати цю жахливу
картину, а вона знову випливала перед ним з усiма страшними подробицями.
Йому здавалося, що вiн чу тут, коло самого свого вуха, передсмертне
хрипiння Сари... I разом з тим якийсь та мничий голос нашiптував йому
маленьку надiю на те, що Сара врятувалась, утекла, сховалася десь у
заростях i зрештою все-таки повернеться до нього! О, коли б скорiше в
Турову - довiдатись, куди по©хав Гершко.
У лiсi було тихо й урочисто, наче в забутому храмi. Лунко стукотiли
кiнськi копита об корiння дерев, що переплiталося через стежку.
- I що воно далi буде? - перервав нарештi мовчанку Качур. - Чув, що
казали про©жджi люди в Кирилiвцi?
- А що? - хутко спитав Петро, вiдiрвавшись од сво©х дум.
- Та там, у Кирилiвцi, коли ти розпитував про Гершка, стояли про©жджi
люди й розказували, що в них уже таке ко©ться, що боронь боже! Пан офiцiал
унiатський з командою ©здить i силомiць одбира в православних церкви. А
селянам тим, котрi вiдмовляються присягати на унiю, завдають всяку муку.
Ox-ox! - Качур глибоко зiтхнув. - Чи зна про те король?
- Зна , - вiдповiв iз злою усмiшкою Петро. - Самочинно митрополит
унiатський не розпочинав би справи, та й звiдки б вiн узяв команду? Усе це
робиться за згодою короля й сейму.
- А чув ти, подейкують люди, що iгумен мотронинський по©хав до царицi
скаржитися на ляхiв?
Петро хотiв щось вiдповiсти, але його несподiвано перервав якийсь
протяглий, мов стогiн, звук.
- Що це? - спитав Качур, швидко повертаючись у сiдлi. - Ти чув?
- Чув: то пугач.
- Пугач? - здивовано перепитав Качур.
- Авжеж, пугач, я вже його крик знаю, не помилюсь.
- Гм... - Качур повiв бровою й замовк.
Кiлька хвилин обо ©хали в глибокому мовчаннi.
- А що будемо робити, коли й до нас унiати прийдуть? - заговорив знову
Качур.
- Те ж саме, що й iншi, - похмуро вiдповiв Петро, звiвши докупи чорнi
брови. - Не залякають командами© До унi© не пристанемо, хоч би вони й
перевiшали нас усiх до одного.
У цей час протяглий крик пугача почувся знову, але вже набагато ближче.
- Чув? - злякано прошепотiв Качур.
- Чув, - знову вiдповiв Петро голосно, здивовано глянувши на Качура. -
Пугач.
- В тiм-то й рiч, що пугач.
- Ну, то чого ж ти злякався?
- А того, що скiльки на свiтi живу, то ще не чув, щоб пугач удень
пугав. Коли б нам не вскочити в халепу.
- Обережнiсть не завадить, - промовив Петро, обдивляючись свою зброю.
Качур зробив те ж саме. Обидва приятелi туго натягли повiддя i,
пiдштовхнувши коней разiв зо два попiд боки, по©хали швидкою риссю вперед.
Стежка, що все вела прямо, нараз круто повернула.
Не встигли Петро й Качур зробити й кроку, як перед ними, наче з-пiд
землi, виросли три озбро нi з нiг до голови козаки й заступили ©м дорогу.
- Стiй! - почувся грiзний покрик, i ту ж мить конi Петра й Качура були
схопленi за вуздечки.
- Хто такi? Куди ©дете? Чого? - суворо запитав старший козак.
- Лисянськi селяни, ясновельможний пане, - вiдповiв Качур.
- Який я пан! - гнiвно перебив його козак. - Не пан я, а чесний козак.
Ач, звикля перед панами гнутися, панськi пiднiжки! Куди ©дете?
- Не прогнiвись, брате, - промовив Петро, - шука мо гайдамакiв.
- Гайдамакiв шука те? А на якого бiса вони вам? Самi записатися до коша
хочете?
- Нi, куди нам, - вiдповiв Качур. - Хочемо просити допомоги та оборони
вiд панiв i ксьондзiв.
- Оборони вiд панiв? - протяг козак, допитливо дивлячись на Петра й
Качура, i раптом закричав гнiвно: - А брешете ж ви, собачi сини,
перевертнi, недолюдки, зрадники! Це вас навмисне послали ляхи, щоб ви
вистежили наше гнiздо, а потiм нас i виказали ляхам! Гадали, що натрапили
на дурнiв! Та чи зна те ви, що я з вами за це зроблю? На ваших же поясах
повiшу вас отут серед шляху!
- Коли хочеш, то спробуй, - похмуро промовив Петро, - тiльки ж ми так
не дамося, дарма що ми мужики, а несправедливо© кривди не потерпимо.
Петрова вiдповiдь, видно, сподобалася козаковi.
- Ге, та ти, парубче, вмi ш, як я бачу, й зуби вишкiряти, - вiдповiв
вiн уже лагiднiшим тоном.
- Можу i вкусити, коли треба...
- Кусай свою хлiбину, а за залiзо не берись, щоб зубiв часом не
поламати. Одначе хто направив тебе до гайдамакiв? Звiдки ви довiдалися, що
ми сто©мо табором у Лебединському лiсi?
- Полковник Залiзняк був у нас i радив, на випадок небезпеки, кинутись
по допомогу до гайдамакiв. Вiн i вказав нам на ваш табiр.